, оповiдають про бабiв. I думав я: "Така i Марiя. Сьогоднi моя, завтра чортова". - I тепер ще думаКш, Корнiю? - Дiвчина вiд землi не може бути така. Не знав. Дiвчина вiд землi - це вiра. Дiвчина моря - зрада. - Дiти,- засовалася в запiчку стара.- Спати пора. ЗаспiваК пiвень - i на всеношну. Спiть... Марiя прокидаКться. Коло неП у колисцi ПП дитина. Марiя усмiхаКться. Стара сказала Пм "дiти", а вона ж мати, i вiн батько. А може, й направду дiти. - Будемо спати. Умостилися i замовкли. Лампадка перед образами горить далi. У таку нiч не можна гасити свiтла. Всi казки розповiли i вислухали, а надворi твориться друга казка. Зiйшов мiсяць, зiйшов великий i ясний, зупинився серед неба i дивиться на сонне село. Сплять засипанi снiгом хати. Тихо сплять i дивляться очима, щоб не проспати всеношну. Перший день, другий i третiй. Все це свята. Тиша минула. Загулялося, i полилася пiсня, коляда. Минули днi. Новий Рiк. Ще днi - i Водохрещi. По селi колодки справляють, Корнiй не останнiй. Скликав людей, i викотились на стiл наливки. Радостi було, смiху, музики. По довгiй мовчанцi заговорила знов КорнiКва гармонiя. Молодицi приплескували в долонi i дрiбно вибивали танцi. Днi йдуть далi. Нiхто не спиняК, нiхто не перечить. Мiсяць мiняК мiсяць, i коли настав осiннiй, Марiя одного вечора сказала: - Корнiю! Матимемо знов... - Малого? Недобре тобi? Знизнула плечима. - Нi,_ Корнiю. Менi добре. Але праця надходить, знов не могтиму досить робити... А у нас же стiльки працi... - Що й кажеш, умерти не буде часу? - Смiйся. Вилiчила днi, i виходить якраз на жнива... - Ну i що ж? Все тодi родить - земля i ти. Чого ж дивуКшся?.. Нiчого, жiнко. Валяй i далi так. Земля наша велика... Заселяй, засипай людьми. Аби лиш люди були, аби лиш не потвори... Весна принесла працю. У Корнiя вже конi. Теличка отелилася i дiстала повищення. Тепер вона корова i маК свою теличку. Скiнчилася сiвба, i Корнiй присту- пив до цегельнi. Вибрав на вигонi пiд пагорбком соняшне мiсце i викопав пiч. Глина на мiсцi. Воза сво- го дерев'яного на водовозку переробив, купив оселе- дянку i возив з криничини воду. Марiя не зважаК на свою вагiтнiсть. Пiдiткнувши високо спiдницю, мiсить ногами глину, викладаК заступом на стiл, а Корнiй формуК цеглу i розставляК по току. До жнив виробили кiлька стосiв дзвiнкоП червоноП цегли. На друге лiто можна чекати хати. I так кожний день закрiпляв у КорнiКвi певнiсть у своП сили i здiбностi. Марiя виросла на господиню i матiр. Жала, пекла хлiб, родила. Он бiгають обмурзанi пiдсвинки, скавучать. Он обдерлася хатина, опала глина i визирають погнилi кругляки. Там малий Демко залiз у кропиву, попiкся i верещить. Марiя все бачить, все чуК, скрiзь прикладаК своП _руки. У кiнцi жнив Марiя "розсипалася". Прибавилося аж двiйко нових крикунiв. Корнiй сказав, що коли так кожного року пiде, то у них виросте цiле плем'я. Але це ж жарти, МарiК. Нiчого, нiчого. Марiя й не думаК журитися. Не мала часу дмухати на них, тупцювати коло них, але вони й самi росли. Корнiй Пде до мiста i бере вже з собою старшенького. Хай привчаКться, подивиться на жидiв i на возi посидить. За те дiстане булку за цiлi три копiйки i великого, на вирiст, кашкета або черевички. А днi невпинною чергою пливуть. Настав i такий, ко- ли Марiя наварила i напекла не лише для своКП роди- ни, а й для шiстьох чужих людей. Сьогоднi закладщи- на. ЗакладаКться фундамент новоП хати. Нелегка це рiч. Треба гроша, а де його взяти. Треба сили, треба людей. Конята, якi купив кiстяками i виправив, продав знов, а купив дешевшi. Продав годовану льоху, на осiнь сподiваКться урожаю овочiв. I так зо всiх бокiв стягалося, що тiльки можна, i будувалося, творилося нове, обновлене життя. Мiсце, де маК стати КорнiПв дiм, нiби навмисно для цього приготовлене. Рiвне, проти сонця. Не те що там, пiд братовим порогом, де лиш не ступиш - на чуже попадеш... Тепер i подвiр'я розгорнути можна, i квiтник людський завести. Далi до дебрi кусень поля пiд молодий садок вiдрiзав. Засадить, i хай росте - не собi, так дiтям. I мури все росли, все вищали. Вiкниська широкi, високi. Корнiй мiж людьми був i бачив, якi в чужих краях роблять хати. Стрiху вивiв широку i покрив черепицею. Нарештi прийшов той день, коли Марiя переносила своП пожитки з маленькоП старосвiтськоП хатини до новоП простороП хати. Кухня, свiтлиця. Заговориш -луна йде. Приходили сусiди... Марiя, пiдтикана i боса, з дитиною на руках показуК своП покоП. Коло неП Демко, у колисцi маленький Мак- симцьо, на руках Надiйка. - Отут, людоньки, поставлю ще новi лави, отут будуть лiжка. На вiкна треба б кiлька кращих вазонiв, якiсь завiсочки... - То-то-то! ЗнаКте, як маКш поряднiшу хатину, то й хочеться все поряднiше. - Коли ж не маК сили нараз. Усього, як-то кажуть, не подужаКш... На Рiздво Корнiй задав гульню. Навмисне посвя- чення.хати на велике свято вiдложив. I часу бiльше, i приготуватися як слiд встигнеш. Сусiди пили i виспiвували "многая лiта" дому сьому. Корнiй тут пан, Марiя - панi. III В тi днi трапилася вiйна. "Гапонець" на руського царя задумав, клятий, пiти. Забрали декого, потягли i Корнiя. Марiя готуК торбу печива i вiд слiз не бачить власних дiтей. - I на кого ж ти нас покидаКш? I що ми без тебе почнемо, як будемо? Тiльки що на ноги звелися, i одразу, матiнко моя, отаке нещастя!.. Голосить Марiя, ночi не спить. Нелегко i КорнiКвi дому свою покидати. Куди не глянь - праця. Все твоК, до всього приклав руку i немало пролив тут поту свого. Хто знаК, чи вернеться назад. Йде на вiйну, а там вбивають, це ж знаК кожний. Вiйна нiколи не жартуК. Вiдходив, всiх дiтей цiлував, цiлував Марiю. Всi сусiди посходилися i з ними сердечно - раз, другий i третiй - прощався. - Простiть менi, люди! Може, кого зобiдив, кому терпке слово вимовив, на кого прикру думку мав... - Хай тобi, Корнiю, Бог простить, а ми не маКмо чого прощати. КращоП людини не було. Хай тебе Пречиста Мати i всi святi шанують... I Корнiй вiд'Пхав. Сусiди далеко _за село провели, а Марiя аж на двiрець... Прощалися. - Бий мене Бог, коли я хоч раз на свому життю пустив одну сльозу, але тодi не видержав!..- хвалився пiсля Корнiй.- Гiрко з домою та землею рiдною прощатися. Краще смерть... Вернулася Марiя пiвжива. Дiти мамають: - Де, мама, тато? Де тато? Ах дiти, дiти!.. По деякому часi прийшов лист. Принiс сам староста. Понесла до сусiдiв прочитати. Малий школяр Марко вiдчинив i поволi читаК: "Дорогая i любезная жона! Во пКрвих строках мойого письма спiшу увiдомить, що я слава Богу жив i здоров i чого тобi вiд Господа Бога жилаю. Кланяюся тобi низьким поклоном, а також дорогiй мамашi ОксенiП i жилаю вам дорогiП мамаша вiд Господа Бога доброго здоров'я. I кланяюся низьким поклоном сестрi ФеодосiП i малим дiткам i жилаю вiд Господа Бога доброго здоров'я. Передайте також поклiн усiм сусiдам малим i старим знаючим i незнаючим, i ще, как ти дорога жена поживаКш, чи кормиш на Великдень веприка чи свинку, i чи дуже кашляють мама, не забувай про конi, корми Пх добре, як не хватить вiвса, вари бараболi i обмiшуй сiчку грисом та чистою водою напувай. Надiя i Максим, певно, вже пiдросли, а як згине снiг, не забудь поволочити боронами озимину, там, напевно, заляже снiг i може випрiти. Як випрiК, засiй ячмiнь. За цим словом бувай з дiтками здорова, цiлую тебе безчислено i жилаю вiд Господа Бога щастя, здоровля та многа лiта. Твiй муж Корнiлiй Перепутька". Марiя слухала, i кожне слово ранило ПП у серце. Пiшла зараз до лавки, купила паперу, синього коперта i сусiдському школяревi гостинця, щоб вiдписав "отвiт". Сусiдський школяр, гордий, що до нього звертаються у такiй поважнiй справi, розсiвся за столом, Марiя наказала дiтворi мовчати i, вмочаючи кiлька разiв перо, школяр почав священнодiяння. "Розлюбезний наш муж i папаша. Ми получили твойо письмо, которое ти писав 25 февраля 1905 года, за которое очiнь тiбя благодарим i дякуКмо. ПовiдомляКм, що ми всi живi i здоровi, чого i тобi жилаКмо вiд Господа Бога. КланяКться низьким поклоном твоя жена Марiя i бажаК тобi вщ Господа Бога доброго здоров'я. Кланяються також твоя рiдна матушка Оксенiя, сестра Федосiя i малия дiтки Демко, Максим i Надiя та жилають тобi вiд Господа Бога доброго здоров'я. I Пщо ми просимо, што ти нам нiчого про своК не написав: хотiлося б знати про твою вояцьку жизню, бо жена твоя плачiт, горюПт i дожедаКться кiнця..." Далi хлопець-школяр не знаК, що писати. Марiя диктуК: "Пиши, що на Великдень годую веприка, бо свиночка нiчого вдалася i думаю пустити до кнура. Напиши йому, що мама поправляються i що теличка наша рябенька спускаК зуби i дуже похудiла. Не Псть нiчого твердого, i мушу пiдiгрiвати Пй воду. Дiтиська, пиши, ростуть, але так без тебе розпустилися, що вже видержати не можна. Нема кому старшого попругою потягнути, бо ж то вiн всьому привiд. Напиши, що снiг трохи згинув i, може. Бог святий не допустить, щоб випрiло. Не забудь написати, що я день i нiч тяжко за тобою горюю i гiрко плачу слiзьми. За цим словом приПжджай якнайскорше, цiлую тебе безлiч разiв, твоя законна жена Марiя Перепутькова..." Школяр написав "Марiя Перепутькова", дописав своК "жду отвiта, як птичка лiта" i за неграмотну Марiю Перепутькову власноручно розписався Марк Закаблук. - Ах, Марку! Я й забула. А конi! Пиши! "Про конi не журися. Будуть брикати. Не можу сама впоратися, i, певно, прийдеться взяти хлопця. Напиши нам, де ти К i що робиш. Напиши нам, яка то вiйна, i не дуже лiзь, куди не треба. Я молюся за тебе, i хай Бог схоронить тебе вiд усього кепського. ПриПжджай якнайскорше! Борги за хату поволi сплачую i, може, по жнивах виплачу зовсiм". Пiсля i чекала, як "птичка лiта", вiдповiдi. Селяни тiльки й мають гуторки, що про вiйну. Нiхто не уявляв собi нi тiКП вiйни, нi "гапонця", що все те, капосний, розпочав. Маньчжурiя, Владивосток, Сахалiн - цi слова часто вимовлялися, але де тi мiсцевостi знаходяться, нiхто не знав. "Велика, я вам скажу, наша РосКя! Рiк пройшов, не зiйшов би! ПоПздом, чуКте, цiлий мiсяць Пдь. А "гапонець", кажуть, як наша губерня, i то, рiзало його матерi, осмiлиться... Тож нашi його заплюють..." А Марiя ночей не спала - виглядала i сподiвалася. Молилася i сльози сипала. ПоПхав, прислав листочка - нема й нема. Де вештаКться? ЖиК? Не жиК?Дiти самi, не допусти, Боже, щоб сиротами зiсталися! Одного разу зустрiла Гната. Давно його не бачила. Уникала зустрiчi. Краще далi вiд спомину i грiха... Вiн не женився, пристав знов до Михайла i так коротав днi. Тепер сам перейшов дорогу. - Давно тебе не бачив. СумуКш за чоловiком? - Ще б нi..._ Дiти, господарство, хоч розiрвися. - А пише? - Коли б то писав. Написав одну вiстку i мовчить. Може, борони Боже, що сталося. Сама не знаю й не вiдаю. До церкви ходила, давала на молебень. А тут весна йде, сiвба... - А не хотiла б, щоб помiг?.. - Помiг. Що ти менi поможеш? Упораюся, Гнате... Якось упораюся... На сiвбу вiзьму хлопця... Але бувай здоров! Побiжу!.. - Чого, МарiК, такi поспiхи? - Хотiв ще щось. додати, але де ж вона. Хiба вженешся? Надходить Великдень. На останньому тижнi Марiя говiК i сповiдаКться. - Воно-то, людоньки, як подумаКш - грiх отак вiдкладати наостанок, але ж - бачите... Нi одноП вiльноП хвилинки. - Нiчого, МарiК. Бог бачить i простить. Гнат також не мав, видно, часу i також на остан- ньому тижнi говiК. Щовечора вертаються з церкви, i Гнат коло МарiП. Хоч-не-хоч, а йдуть разом. Не плюне ж людина у вiчi, йдуть мовчки. Марiя вже не та, не колишня. Клопоти, праця зiм'яли ПП молодiсть i красу. Пiд гору йдуть тяжко. Гнат штикiльгаК i голосно дихаК. У займиську тихо i нiкого немаК. Гнат так пiдозрiло позираК на неП, що робиться моторошно. Але виходять на гору i нiчого. Розходяться. - Чи не дозволила б, МарiК, зайти до тебе? - Ото, Гнате, зайдеш, а ти ж знаКш людей, язики у кожного без костi... Краще нi... - МарiК!..говорить вiн.- Коли б ти тiльки знала...- i вриваК. Марiя нiяковiК. Боже, як вона мало маК часу. Зовсiм забула. Там же дiтвора сама... -_ Постiй, МарiК... Не вичавлю, чуКш, справжнього слова... А люблю все-таки тебе. Так, чуКш, МарiК, люблю! От... - Мовчи лiпше з такими речами... Нiяково. У мене ж дiти, господарство. - Дiти... господарство... У мене... А коли б, значить... Перебила. - Не гнiви, Гнате, Бога. Оженися i будеш, як i всi люди, жити. Треба, Гнате, жити... А то вбив собi в голову. Не можу ж я... ЗнаКш, що не можу... Марiя сказала добранiч i пiшла. Пiшла швидко i зараз зникла в темнотi. Гнат лишився зовсiм сам. Весняно i тихо. Пахне земля мiцними випарами. Кущi i дерева вбралися бруньками. Тиша. Приморозок. На небi рясно зiр. | Гнат постояв i, замiсть повернути через перелаз до cебе, пiшов стежкою попiд плотом за МарiКю. Стежка м'яка, крокiв майже не чути. Навколо рiдкi сливовi дерева, а далi двi розлогi яблунi-тирольки. Пiд ними купкою гною примостилася стареча городжена клуньчина КорнiКвого брата Конона. Гнат зупиняКться коло клунi, стоПть i наслухуК. Пiсля дiстаК куриво, вибиваК кресалом вогонь i закурюК. Курить довго, затягаКться мiцним бакуновим димом. Он хтосьу темнотi йде, наближуКться, рiвняКться з Гнатом. - Добрий вечiр! - Гапка Хомиха. - Дай-бо здоровля! - вiдповiдаК Гнат. - Це ти? Що тут робиш? - Хiба ж не бачиш? _От стою... Йшов з вечiрнi.,. - Пiзненько ти, чуКш, вертаКшся з вечiрнi. Далебi, голубе, заблукав... Не туди твоП стежки... Хi-хi-хi! А чи не тягне тебе часом Марiя? Знаю, знаю... Молодиця як тур... I грiм ПП не вiзьме. -_ Ти, Гапко, не того... Чого розпустила свою широку?.. - Хi-хi-хi! А що хiба? Не твою ж беру, чужу. Вона на тебе i задом не дивиться... А гладка, як кобила... Хоч, щоб допомогла? - Який нечистий тебе, бабо, принiс? Хто тебе просить допомагати? - само собою вирвалося у Гна- та. Гапка заскреготала смiхом. - Не бiйся, коли б вона опинилася з своПми бахурами без нiчого, згадала б i про тебе... - Йди, Гапко, своКю дорогою...- i одвернувся. Вiн сьогоднi сповiдався i причащався. Вiн навiть плюнути не смiК, бо виплюК святе Христове тiло. На думку лiзе лайка, i чути погане дихання Сатани. Жорстоке i палюче. Повернувся i швидко поштикiльгав до свого перелазу навпростець, без стежки. Гапка погупонiла в долину... IV На Великдень церкви в огнях. На монастирськiй дзвiницi барвистi вогнi. Вiд вечора до ранку висять лiхтарi i зорiють. ЗорiК також небо i також всi вiкна хат. У МарiП, як i в усiх людей, горить пiд образами лампадка, накритий бiлим стiл, на нiм кiш на посвячене готовий. ЗаспiваК другий пiвень, встанеш i пiдеш до залитоП вогнями церкви. Але у МарiП на душi суга. Тяжка i чорна суга. Снився дивний сон: дiстала листа вiд Корнiя. "Жив i здоров, але додому скоро не сподiвайся". Чому, любий? Чому, далекий? Адже тут весна, Великдень. Поле i дiти чекають... Спати такоП ночi не годиться. Сон силомiць рветься, але хiба ви не знаКте, що нечистий цiлу нiч над землею лiтаК i спокушуК: "Засни трошки. Ляж i засни". Нi, нечиста сило! Не засну. Чекай, за хвилину райськi дверi вiдчиняться, вирветься на цiлому свiтi, i на небi, i навiть у пеклi - Христос воскрес! - i ти, чорний демоне, падеш перед обличчям великого воскресения. Марiя не спить. Стара Оксенька також не спить. Лампадка червоним трiпотливим сяйвом освiчуК суворий лик Бога Саваофа. Рiвнi насупленi брови. Мудрi глибокi очi. Довга бiла борода. Бог!.. Марiя дивиться на нього, щоб не заснути. Страшно заснути у найбiльшу святу нiч. Страшно проспати хвилину, коли воскрес син отого Саваофа. Коли б ти знала, МарiК, чого болить твоК серце. От заспiвав пiвень. Перший раз чи другий? ВибiгаК надвiр. Темно i зоряно. Далеко на монастирськiй дзвiницi барвистi вогнi. Нi, це перший пiвень. Тихо ще. Люди не рухнули. Чекають. Марiя вертаКться до хати. На постелi сплять малята. - Так ви, мамо, глядiть Пх. Не задрiмайте. Прийду зi свяченим, розговiКмося, а тодi i ви пiдете до церкви... - Йди, йди, МарiК. Не бiйся нiчого... Заспiвав другий пiвень. Марiя бере кiш з паскою, ще раз дивиться на дiтей i виходить. Люди вже рухаються. Всiма стежками з пригiркiв, ярiв йдуть навантаженi пасками жiнки, чоловiки, чути легкий гармидер. Час вiд часу монастирська дзвiниця освiчуКться, нiби блискавкою, виразно на хвильку вирине з темноти i сховаКться знов, а в темнозоряне небо вриваКться i розсипаКться на безлiч барвних вогнiв довжелезна ракета. Чути величне свято. Тiло проймаК тремтiння. Над землею сталося щось надзвичайне. Прибiгла ще завчасу. Коло церкви вогнi, веселi натхненнi люди. У церквi тiснота. Марiя пробилася досередини, хотiла купити свiчку, але не могла пробитися до старостинця. Стала i молиться, i коли вiдчинилися царськi ворота, а з хорiв зненацька вирвалося: "Христос воскрес iз мертвих", - Марiя не витримала слiз, згадала Корнiя i гiрко заплакала. Скiльки радостi i вогнiв! Марiя бачить вогнi, чуК радiсть, але не може стриматися вiд плачу. Це не ПП радiсть, ПП ще не прийшла. У неП лиш смуток... При кiнцi служби Марiя вийшла з церкви: навколо на цвинтарi люди з пасками, горять свiчi. Марiя i собi примостилася. Коли посвятили, до неП пiдбiгають засапанi сусiди. - МарiК! Нещастя! Бiжи мерщiй додому. Хата твоя згорiла! Марiя остовпiла. Не вiрить. Язик у ротi захолов. - Скорiше, МарiК! Там дiти!.. Як стояла, кинула все i побiгла. За паску забула. Гi забрали чужi люди. Бiжить, йойкаК, землi не чуК. Пiд ногами пливучi крижини, i Марiя от-от спiткнеться, стратить рiвновагу i впаде. З грудей випираК дух, серце рветься. Пiд гору вже не мала сили, i ПП майже винесли чужi люди. Коли прибула до свого мiсця, все було скiнчене. Клунi вже зовсiм не було, однi кам'янi стовпи лишилися. Хата догоряла, дотлiвали крокви, платви, балки. Все .забрав вогонь. Не лишилося нi одного будиночка. Сусiди ледь вирятували попечених дiтей. Дверi були сильно запертi, i прийшлося виносити дiтей i стару вiкнами. Стара непритомна. Грiх найшов на неП, i заснула. Сатана не поминув ПП. Невiдомо, звiдки виник огонь. Горiло все нараз. Чи Марiя замикала дверi? Хiба ж вона пам'ятаК. ЗдаКться, замкнула. У причепi свинi, зовсiм попеклися. Конi покалiченi також. Корова мучиться. Не було завчасу кому рятувати. Всi ж у таку пору в церквi. Згорiло все до останньоП пилинки, до останньоП соломинки. Далося вирятувати лише кiлька образiв, якi стояли коло будинкiв Конона i мали охороняти Пх. Вирятувано i МарiПне благословення - Матiр Божу млКкопитальницю. Марiя не могла ходити i лежала з обв'язаною головою. Дiти плачуть, Пх розiбрали сусiди. Стара, можливо, й не виживе. Все одно Пй не хочеться жити. - Такий грiх! Такий грiх! Заснути, чуКте, у таку велику нiч, i то старiй людинi; тодi, коли у церквi паску святять. Часом, чуКте, людина цiлу нiч без сну качаКться, а то як на те... Господоньку, Господоньку!.. I за що така кара? Пожежа у такий надзвичайний час наробила в селi гармидеру. Люди юрбами йшли до МарiП. - Христос воскрес, МарiК! Не плач, голубко. Ось тут принесла дiтям. Це крашанки, паска, а тут скоромне. Не побивайся! Бог дав. Бог i взяв. Будеш працювати, i Бог не лишить тебе. Не плач, МарiК. Всi поможемо, люди добрi поможуть. Знають тебе, МарiК, не дадуть загинути з малими дiтьми. | Люди одразу утворили сходини i вирiшили допомогти МарiП. Всi мають зсипати на насiння зерна i обсiяти поля. Також гуртом мають допомогти Пй звести на хатi стрiху i покрити ПП бодай соломою. В скорiм часi по селi почали ширитися чутки... Шепотiли сусiдки коло криниць, на перелазах i на колодках, що запалив Марiю Гнат. - То-то вiн, людоньки, так пiзно прийшов до церкви. А прибiг - упрiлий, задиханий, а як, чуКте, оглядався. Очi так i бiгають, так i бiгають. - А чи чули ви, куманю, що нiбито пiзнали на стежцi його слiди. На Кононовому, на стежцi. Один з пiдбором з пiдковою, другий без пiдбора. У кого ж ще К такi слiди? Ну посудiть самi... - То-то-то! А я, людоньки моП,- спiваК Гапка,- одного вечора перед самим Великоднем, на плащани- цю-таки, бо саме роботи мала безлiч... Думаю, спечу дещо, щоб на суботу лишилося менше тупотнi... Дiтиська порозходилися, а я замiсила тiсто... Коли, чуКте, зробилося так темно, що мусила засвiтити блимавку. Засвiтила - не горить. Що за чудо, прости Господи! Заглянула до неП, а воно гасу нема. Боженьку святий! А тут i пiслати нема кого. Взяла, чуКте, пляшку i до ГероПка аж на Шинкiвцi. Бiжу, знаКте, а коло КононовоП клунГу темнотi, бачу, стоПть якась погибiль. Пiдходжу. "Добривечiр!" - "Добривечiр!" - "То ти? - кажу.- А що тут робиш у таку пору?" То був Гнат. СтоПть, курить. У мене i стрiльнула думка, чи не до МарiП часом вiн" Молодиця сама, хто його знаК... Ой, кажу йому, гляди. Як вернеться Корнiй, не буде жартiв... Сплюнув, чуКте, i просто через сад подався до свого саду. А я добiгла в долину. - Отаке, чуКте! I хто б сподiвався. Такий господар, така чесна людина! Кажуть, усю Бiблiю перечитав. Сусiдки i куми так довго шепотiли, поки одного разу не приПхав до Кухарчукiв врядник i стражники та почали Гната допитувати. На всi питання Гнат не вiдповiдав. Все або вiдмовчувався, або казав: не знаю. Зазвали свiдкiв. Тi мнуться, плутають. I так зле, i так недобре. Не хочеться копати на Гната, але всi пересвiдченi в його винi. Покликали i Марiю. Розпитали ПП, як вона думаК: мiг Гнат це зробити? Подумала i сказала: нi... - Ну, а як же це могло статися? - Не знаю. Може, вiд лампадки. Свiтилася лампадка... - Але ж люди кажуть, що почало горiти одночасно скрiзь. Не могла ж загорiтися вiд лампадки клуня, яка до того досить далеко вiддалена вiд хати. Марiя мовчить. Нi, вона все-таки не оскаржуК його. Вона нiкого не оскаржуК, Пй, дяка Богу, люди допомогли... Поля вже обсiянi, а хату покривають... Урядник не повiрив МарiП. Щось тут не те. Забрав зi собою Гната, а по деякому часi прибув до села слiдчий. Рана МарiП вже заживала. Дiти гоПлись, мати ще стогнала, але була надiя, що мати виздоровiК. Худiбка вичухалась... При допитi слiдчого Марiя весь час твердила, що пожежа повстала вiд лампадки або вiд комина. Перед святом багато палилося, комин був дуже гарячий, а на горищi сiно. Хто знаК, чи не трiснув комин i вiд нього не загорiлося сiно. - А чому ви думаКте, що не зробив це Кухарчук? Проти нього стiльки правдоподiбних свiдчень... Вiн же ранiш з вами жив? Так? Кажуть, що вiн вас дуже любив i що ви його все-таки покинули... Пiсля ви розiйшлися. Вiн вже не женився вдруге i весь час не спускав очей з вас. Хто знаК, якi думи вертiлися в його головi. А тепер надiйшов добрий час помститися. Чоловiка вашого немаК дома. Ви без захисту. Думав: знищить вас, i ви самi попросите у нього допомоги. Може, вiн вам сам думав допомогти, а можливо, вiн ще вам запропонуК допомогу. Люди кажуть, що до церкви прийшов дуже пiзно. Де вiн був тодi? Заспав? Але ж його братова проговорилася, що встав вiд перших пiвнiв, а спочатку твердила, що зовсiм тiКП ночi не спав, а читав якусь книгу. Що все це значить?.. Також на стежцi, коло клунi брата вашого чоловiка, багато його слiдiв. Це доказано. Чого вiн там тупцяв? Кого шукав?.. Марiя не знаК, кого i що шукав. Вона лиш знаК Гната, знаК, як вiн ПП любив, i не може повiрити, щоб до його голови мiг прийти такий звiрячий намiр. Нi, нi... Вона не вiрить, вона не може вiрити. А Гнат мовчав i нi в чому не признавався. Тримали у в'язьбi, допитували, але через два мiсяцi прийшлося випустити за браком безпосереднiх доказiв. Не знаходилося нi одного свiдка, який би засвiдчив Гнатову вину. I Гнат вернувся до села. V На осiнь хата МарiП мала знов вiкна i дверi, а над головою стрiху. Правда, все це не виглядало так, як до цього часу, але жити можна було. На полi зародило, люди допомогли зiбрати. Сад також допомiг i сипнув овочами. Писала також про своК нещастя КорнiКвi, i той прислав двадцять п'ять карбованцiв. "Висилаю тобi, дорогая жена, двадцять п'ять рублей,писав вiн.- Вислав би i больше, да не могу. НК пiл, нК курiл, по копiйцi складал... Купи дiтям что-нiбудь i сама не простудiсь. За некоторое время пришлю Пщо..." I дiйсно за "некоторое время" прислав ще десять карбованцiв, та повiдомив, що "в скоростi надiюсь увiдiтся, в чом остаюсь жiв i здоров..." Марiя не так тiшилася присланими карбованцями, як тим, що скоро побачить свого далекого Корнiя. А Гнат жив дома. Сидiв у шопi, стругав бондарку або читав товстi книги. Скiльки вiн того перечитав! Колись ходив по святих мiсцях, до КиКва, ПочаКва, кожний раз приносив з собою багато книг i вечорами перечитував. Люди казали, що "чорну магiю" вчить... Раз зустрiв Марiю. Зупинив ПП, дивиться i смiКться. Що за дивовижний смiх? Марiя знiяковiла. - Чого лякаКшся, МарiК? - питаК. - А що ж ти так смiКшся? - Смiюся... А що ж... Що маю робити, МарiК?.. - Ну?.. - Ти не гнiваКшся на мене? - За що? - Як за що? А он говорять... Слухай, МарiК... Знаю, що ти тепер потребуКш... Хотiв би тобi допомогти... у мене... - Нi, нi, Гнате!.. Дуже дякую, але ж я нiчого не потребую... Я все маю. Ти ж сам знаКш, що я все маю. Я i так не знаю, чим дякувати тобi за колишню помiч... Ти вже досить допомагав менi. А менi треба йти... Скiльки тiКП працi... - Постiй, МарiК... Ти думаКш, що пiдпалив я... Правда? ДумаКш, хитрий який... Пiдпалив, а тепер з допомогою лiзе... Нi, МарiК.- Розiрвав на грудях сорочку.Ось тут хрест, клянусь i цiлую його... Не я, МарiК, пiдпалив... Марiя остовпiла. Витрiщила очi i позираК то на хрест, то на Гната. А вiн нiчого. Дивиться певно i рiвно. Чоло зiбралося зморшками. - Не ти, Гнате? Ти кажеш правду? - Правду, МарiК...- вимовив твердо. -Ѓ Вiрю. Я рада, Гнате. Менi хотiлося, щоб це не ти пiдпалив. Я вiрила, що це не ти... Так i слiдчому сказала. - Знаю. Ти добре сказала. Ти сказала велику правду. Ти правдива, МарiК, а тому хотiв би допомогти тобi. Нiхто не буде знати. Нiхто. ЧуКш? Нiхто, крiм нас двох. I я нiколи не покажуся тобi на очi. Ти ж спасла мене вiд тяжкоП i незаслужено! кари... Ти дала менi можливiсть ще жити i ще сподiватися... Може, я ще буду потрiбним на цьому свiтi. Можливо, навiть тобi буду потрiбним... Хто знаК. Хто, дiйсно, може знати... Менi снився, МарiК, дивний сон... Снилося, нiби бачу великий темний льох, зовсiм темний, так, що й навiть дивувався, як я мiг у ньому щось бачити. I бачив я у ньому, у тiй густiй темнотi, твого середнього сина... Середнього, кажу... Мабуть, у тебе буде ще тiльки один син... Так менi снилося... Бачу, значить, твого сина Максима... Вiн чогось стоПть витягнутий, як вояк, в темнотi i зовсiм нагий, а в руцi у нього сокира. Одна тiльки сокира., ТримаК ПП, як зброю яку... I думаю собi: що то тут робиш, сину? Чого тут стоПш? Нащо та темнота навколо, i чому не вийдеш на свiт Божий? А вiн, МарiК, стоПть, майже непорушно стоПть i дивиться в одну точку перед собою. Що, думаю, вiн там бачить? Дивлюся, а там ще однi, ледь помiтнi залiзнi дверi. На дверях багато поржавiлих замкiв, рiзних - великих i малих, однi подiбнi на людськi кулаки, iншi на куснi каменю. Але я знаю, що то замки... Ага, думаю собi. Так там хтось за тими дверима сидить i караКться... То вiн когось вартуК... А снилося менi це у в'язницi, коли сидiв за пiдпал твоКП хати... Гнат на хвилинку перервав мову. Марiя пильно дивиться на нього широко вiдкритими очима... - СлухаКш ти, МарiК? - Слухаю, Гнате. Кажи... - ...Так, думаю, це там когось ув'язнено... А льох страшний, стiни грубечi, дверi залiзнi, замки тяжкi, тяжкi... Над дверима вималюване велике страшне чорне око. Дивиться воно вперто на твого сина, а вираз у нього сатанинський. Так, думаю, Сатана дивиться. I чому його нiхто не прохромить?.. У той час страшнi залiзнi дверi самi вiд себе починають поволi рухатися. Сатанинське око i твiй син зворушуються також i виявляють неспокiй. Син твiй все вище i вище пiднiмаК свою сокиру... А дверi сiпаються, трiщать замки, вiдпадають деякi з них на землю. По часi дверi трошечки вiдхилилися, i зi щiлини висунулися спочатку чиПсь пальцi, пiсля - довга, суха i струджена рука. Вона все бiльше й бiльше просуваКться в щiлину, облапуК пальцями замки, але в той час син твiй поворухнувся i тихо, навшпиньках, злодiйським ходом почав наближуватися до дверей. I коли рука почала з дивовижною легкiстю, нiби якi вiдпадай, вiдривати замки залiзних дверей, як твiй син розмахнувся сокирою i сiкнув по руцi... Рука хруснула i вiдпала на землю. В той час дверi зненацька вiдчиняються, i у дверях бачу блiду, виморену жiнку... Так, МарiК. Бачу жiнку, яка тримаК перед собою утяту руку, а з неП не бiжить, лиш повiльно капаК кров... Я пiзнав в тiй жiнцi знаКш кого?..- Гнат вперто дивиться на Марiю. Марiя швидко питаК: - Кого, Гнате? - Тебе! Це була ти... Марiя здригнулася. - Гнате, не кажи, не можу... Що ти кажеш!.. - Слухай, МарiК, далi!.. - майже наказував Гнат.- Це ж тiльки сон. Я не видумав, це снилося менi... Снилося, коли сидiв у в'язницi... У дверях, значить, стоПш ти з вiдрубаною правицею i жалiбно дивишся на свого сина i на його скривавлену сокиру. Окривавлену? Адже ж з руки майже не йшла кров... Так. Але сокира була скривавлена. На нiй було багато кривавих слiдiв. I бачу я, що десь з'явився i твiй чоловiк Корнiй. Вiн увiйшов, спокiйно вiдняв вiд сина сокиру i розкроПв нею йому черепа... - О Боже, о Боже!.. Що ти говориш?.. Гнате, отямся!.. Але Гнат уже мовчить. Спустив голову i дивиться в землю. - У тебе,- каже по деякому часi,- порванi чоботи. Не мерзнуть ноги? Скоро ж зима. Марiя приходить до себе... - Чи ж то первина? - каже вона. - Не первина... Але нащо, щоб мерзли... У тебе ж дiти. Для дiтей маКш шанувати здоровля. Виростуть дiти, кормитимуть, може, з них i люди вийдуть. МоП померли... Хай хоч твоП ростуть... У мене, знаКш, К зайвих двiстi карбованцiв... Вiзьми Пх вiд мене, МарiК... ЧуКш? Вiзьми! Нiхто ж не знатиме, ось заприсягаюсь Богом... Хотiв би тобi хоч чимсь вiддячитися за твою велику справедливiсть... Вiзьми, МарiК... Марiя мовчить i нiби зовсiм його не чуК... - Ти, здаКться, не слухаКш мене... МарiК? - Га! -Ти не слухаКш мене?.. Марiя мовчить. - Нiколи, нiколи нiхто не буде знати, коли ти вiзьмеш вiд мене той дрiб'язок. I клянусь тобi, що нiхто не буде знати, що я з тобою сьогоднi розмовляв тут так довго, а також нiколи не покажуся тобi на очi... Ну?.. Вiзьмеш? Ось тут i грошi при менi...- сягнув рукою за пазуху. - Нi,_ нi, нi! Нi, Гнате!.. Прошу тебе, не треба! Не вiзьму твоПх грошей... Я й так вдячна тобi за твою добру думку про мене... Не знаю. Нiчого не знаю. Було б добре, щоб _ми, Гнате, нiколи не зустрiчалися. Ми не будемо зустрiчатися. Правда, нi? Ну... Так!.. Я нiчого злого не думаю про тебе. Повiр менi. Але грошi. Грошi, Гнате, треба вiддавати. Не можна так - взяти i забути. Нi, нi... Так не годиться. - Так не вiзьмеш?.. - Нi, Гнате. Не можу... - Не можеш... Добре... Добре, МарiК... Там ми вже бiльше не будемо бачитися. Я пiду собi, а ти пiдеш також... I не спитаю я, куди ти пiдеш, i ти не спитаКш, куди я пiду. Пiдемо рiзними далекими шляхами i чи зiйдемося ще коли?.. Хто знаК... А може... А може, й нi... Ти, знаю, пiдеш до своПх дiток, сядеш коло них i подивишся на кожне. Не дивися на них сумно. Може, доля вимагаК вiд них веселого погляду, бо життя буде тяжке, дуже й дуже тяжке, МарiК... Бувай здорова... Бувай, МарiК, здорова!.. VI Днi далi минають. Дiти ростуть. Марiя журиться i вичiкуК Корнiя. Де ж подiвся Гнат? Через кiлька днiв не стало Гната. Пiшов з дому i не повернувся... "Дивна людина,- думаК Марiя, - той Гнат. Нi, нi... Може, то й дiйсно не вiн. Нащо б клястися, робити такий страшних грiх... Ох i любив вiн!" Дума доганяК думу. Пiшла до ворожки, а та дала зiлля i казала пити. Марiя перестала думати за Корнiя, дума за Гната. Напилася зiлля, i, здаКться, полегшало. Що вiн Пй зробив? Хотiла не раз йти шукати його. Але ж де вiн?' Зима, великий пiст, смуток... Марiя йде до монастиря i молиться. Ченцi, як i завжди, виходять на середину церкви i "Свiте тихий" спiвають. Марiя клячить, шепче молитви... I зненацька... Цей кривий чернець... Гнат? Це Гнат? Зиркнув i подивився на неП... Не маК часу. Одвернувся i: "Святого блаженного... Iiсусе Христе..." - Боже милостивий, будь менi грiшнiй! - б'К себе у груди Марiя.- Боже! Дай спокою моПй душi!.. Прийшов Корнiй на Великдень. Марiя була на плащаницi, вернулася i кого бачить... - Боже! Корнiю! Ти? - Марiя плаче i смiКться. Тепер для неП приходить справжнК свято. А вiн випростався, поправився. Принiс усiм гостинцi. МарiП шовку на спiдницю, але... Куди його, таку павутину, вiзьмеш. Одягнеш - i все буде видно... Ще люди засмiють. Хай вже на смерть сховаК... А Корнiй перш усього оглянув господарку. Не К скрiзь до ладу, але що ж вона сама могла зробити. Конята ледь ходять. Попечений мало не здох, i невiдомо, чи що з нього буде, бо рана не хоче гоПтися. - А хто, по-твоКму, МарiК, те зробив? - питаК Корнiй. - Бог його святий знаК... Нiхто не може сказати... Ах,_ коли б вiн знав, чия то робота. Вiн би з' ним розквитався по-своКму. Але як його довiдаКшся... Вечорами повно людей. Корнiй оповiдаК про вiйну, революцiю. Цар манiфеста видав, i нiбито вся земля маК прийти бiдному народовi... -О,_ це справедливо! - гуторили дядьки.- Так i треба. Земля всiх... Хто працюК на нiй - дай тому... Не працюК - геть! Не заважай, не займай мiсця... Земля працi i поту вимагаК... Великдень став дiйсно святом МарiП. Вийшла з КорнiКм i дiтьми до церкви. Дзвони дзвонять, смiКться небо i земля. Корнiй добре одягнутий, дiти також, Марiя теж незгiрше... Йдуть гордо, а зо всiх бокiв: - Христос воскрес, Корнiю! З приПздом! - Воiстину воскрес! Дякую. - А як же там "гапонець"? Дiстав? - Та де там... Нашi дiстали. - Нашi? Дивись, туди його матерi! Таке мале, а таке задиракувате. А чому ж не насипали? - ЗмКна. Генерали плохiП... -_ О,_ то-то воно... А де ж був цар? За чим дивився?.. - Що цар... Цар за всiма не догляне... - Воно-то звiсно...- чвиркаК крiзь зуби дядько.- Ото, рiзун його матерi, коли б мене туди дав. Усiх перевiшав би. Люди кров ллють, а вони змКну роблять... I це такi порядки в нашiй РасКП. Корнiй стоПть в гуртi дядькiв, вищий за всiх, i оповiдаК. Каже про землю, царського манiфеста. ОповiдаК про Маньчжурiю i китайцiв, що говорять зовсiм не так, як у нас, i до того носять косу, як жiнки... Дядьки регочуть. Виходить, пустяшний народ... Де ж видано, щоб чесний чоловiк бабську моду заводив. Видно зразу... Тьху! I тiльки... Минуло свято, i Корнiй одразу в поле. Сонце свiтить, жайворонки видзвонюють. Плуг краК мастку чорну цiлину. МинулоП осенi не встигла Марiя позяблити. Борозною ворони скачуть i пiдзбирують борознякiв. ПриКмно так ходити за плугом, приКмно чутися зв'язаним з землею. Шкода тiльки, що нивка така вузенька. Пройшов кiльканадцять разiв - i межа. Ех, треба поля! Неминуче треба поля, бо ж дiти ростуть... Посiяв i думав хату перекрити. Знiме снiпки, а дасть знов черепицю, але трапилася купiвля землi, i Корнiй задаткував десятину. Марiя радiла. Це нiчого, що прийдеться дещо живота стягаути. Нiчого. Десятина К завжди десятина. Вона готова з останнього пнутися, а все-таки десятинка буде. Хiба ж ви не бачите, що дiти ростуть, а Пм же треба землi. Куди пiдуть, що робитимуть? У пани всi не полiзуть, та й щоб людина стала паном, треба вчитися, а щоб учитися, треба знов грошей. До всього Марiя знов завагiтнiла. Мала вже таке щастя, що якраз на лiто мусила бути вагiтною. А тут стiльки скрiзь працi. Перед Рiздвом дiстала хлопчика i охрестила його Лаврiном. "Хай здоров росте,- вiншували куми.- Краще хрестини, нiж мерлини". Ах, Марiя пережила всього. Було i хрестин, i мерлин. Не первина. Видно, пiд такою планетою родилася. Десятину поволi виплатили. Стягнулися до останнього, але виплатили шмат поля. Хай буде. Це ж грунт, це капiтал, як казав Корнiй. VII I далi пiшли днi рiвною довгою чергою, вкладаючись у мiсяцi й роки. Якi це були гарнi, повнi, округлi роки. Кожний схiд сонця приносив працю, захiд - вiдпочинок. Ростуть дiти. ПрибуваК потроху землi. За хатою засадився новий садок, i молоденькi щепки щовесни вкриваються нiжним усмiхненим цвiтом. Минуло п'ять рокiв - i Корнiй господар. Корнiй з широкою бородою, Корнiй почесний чоловiк у громадi. Недiльним ранком по веснянiй сiвбi, коли пiдростаК i починаК хвилювати жито й пшениця, Корнiй замiсть до церкви йде в поле. Для нього й тут повно Бога. Стань навколiшки i молися. Сонце величне i вiчне, сонце поля i села, звелося з-за далеких обрiПв i пiдноситься у височiнь. Широкою твердою ходою йде Корнiй польовою дорiжкою помiж пашнями, дивиться на повiльнi, нiби котячi, сiро-зеленi хвилювання розлогих пiль, слухаК невтомнi видзвони жартiвливих соняшних птахiв над собою, сильними мужицькими грудьми вдихаК мiцний, хрусталево-прозорий i пахучий воздух. Нема тут кiнця. НемаК краю. Вiтер теплий i м'який пливе i топче по ланах, бiлi хмаринки, нiби лiлеП блакитного велетенського ставу, пiдбарвленi легко сонцем, пливуть i десь там западають за чорну стiну далекого дубового лiсу. I як не йти в таку годину в поле? Як не любити його? Скiльки тих колоскiв... Боже, скiльки Пх тут!.. Бiльше, нiж зiр у небi... I хто дав Пм життя? Он йде Корнiй з твердим поглядом i шорсткою долонею. Це вiн сiяв зерно. Це вiн дав йому змогу розумно торкнутися землi, пустити ссавчики у м'якоту великоП планети i вирости у нiжне, чудесне, увiнчане колосом стебло. Честь тобi, Корнiю! Сам Бог з тобою нерозлучно тут на полях з вiтром, з просторами неба, з сонцем! Сам Бог!.. I скiльки разiв буваК, що Корнiй без нiякоП причини стаК, знiмаК новий недiльний кашкет i хреститься. Чого Корнiй хреститься? До кого? Ах, Корнiй не скаже, чому вiн хреститься... Хочеться, i вже... ЧуК радiсть, чуК велич, чуК присутнiсть вищоП, вiчноП сили... ВертаКться додому i почуваК себе, як по молитвi... Легко, радiсно. Он женуть худобу "з роси"... ЧиП то корови он iдуть? КорнiКвi. Шiсть Пх, розкiшних, повiльних тварин, iдуть i несуть тобi, Корнiю, пахуче молоко. За ними йде КорнiКва дочка Надiя. Зрiвнявся з НадiКю. - Напаслись? - питаК. - Хiба не бачите, тату? Не напаслися. Папгi нема... - Приженеш додому i даси Пм конюшини... У Корнiя не тiльки корови. У Корнiя конi випасенi, блискучi. У Корнiя господарство. Вiн вже давно забув тi часи, коли-то на гармонiП грав та тягнув у Мартина поденщину. Минулися тi часи, хоча Марiя не раз про них згадуК. Дома обiд. Марiя була у церквi i оповiдаК, про що люди гуторять. Кажуть, що маК бути вiйна, що нiби нiмець задумав на "нашого" воювати. Корнiй i Марiя обмiрковують тi чутки i приходять до переконання, що варто насипати тому нiмцевi - хай не лiзе.;. Демко вже парубочиться. Тiльки пообiдав - i одразу до дзеркала... Чеше свого чуба, на музики збираКться. - Ти, Демку, не дуже-то там того...- каже Корнiй.- Ще нагуляКшся. Менше за чуба, а бiльше за господарку дбай... Куди збираКшся? - Куди ж вийду... От-вийду в село. Не буду ж весь час на печi сидiти. - А хто то виведе на пашу конi? - А Максим. Що вiн маК робити?.. Тiльки те й робить, що ганяК по вигонi з хлопцями... - Максим ще кращий робiтник, нiж ти... Ой сини! Дивiться менi. Не дбатимете - не будете мати... Само до рота не прийде. Це вже повiрте менi. - Який розумний,- вiдгризаКться Максим.- Сам iде на музики, а я маю конi пасти. - А що ж ти маКш робити? Тiльки й робити. Я вже своК вiдпас. Не заставляють тебе косити чи орати,- каже Демко. - Но, но, но! Ще посварiться. Ти, Демку, нiде не волочися, виведеш йому конi, напоПш i хай пасе. Мусиш, Максиме, пасти. Гляди менi, як застану тебе, як недавно, з хлопцями, конi в шкодi... Демко вдоволений розпорядком батька, зате Максимовi це зовсiм