асть, бо й сам нiчого не маК. Ну так забрати у багатшого треба, а тодi всi рiвнi... - Не дозволимо! Досить! Треба кiнець зробити. Смерть комунiстам! Дядьки вхопились за обрiзанки. Пiднiмалося село за селом, висилалися делегацiП до петлюрiвцiв, всi як один рухнули на грабiжникiв. Вигнали. Втомлене i засапане село вертаКться знов до свого гнiзда i чiпляКться рiллi. А хто новий прийде - байдуже... Хай чорт, аби не бiльшовик. Що хочеш роби, а тiльки не роби комунiП. - Я йому буду зi сонцем вставати, дертися, а якась халКра нетруджена маК розпоряджатися моКю працею! Хай йому краще черево висохне, нiж дам якомусь ХаПмовi свою кривавицю... 1920-й i 21-й роки. Роки солi й хлiба. Валки босих людей з мiшками на плечах, сотнi верстов йдуть пiшки по сiль. З пiвночi сунуть обвiшанi торбами i кацапами поПзди. - А, чортова кацапня! Опаскудили цiлу Росiю, а тепер на УкраПну прете! Нам i самим немаК чого жерти!- кричать селяни i погрожують кулаками. Повстанськi загони пiдкладають пiд рейки "шашки" i спускають з насипу обнизаний мiшочниками поПзд. I тут йшла сердечна розплата за братерство, за спiль- ний котьолок i за Кдину недiлиму. Хлiб. Виривали один другому з рук, з зубiв... Сухi, жилавi руки простягалися за вiдiбраною торбою, а з розтрощеного черепа лилася жовтава кров. - Геть, ненажеро! Дiтей моПх обiбрав! Жiнку голодну лишив!.. Геть, бородатий дияволе!.. А поПзди все-таки сунуть. Сунуть безперестанку i без кiнця. Земля УкраПни стогне, п'К кров, насичуКть- ся, лускаК, криКться високими, дикими бур'янами. Шумить тирса, шелестить очерет, кряче ворон. У чорному лiсi повзуть тiнi. Повстанцi? Бiльшовики? Тi й другi. Зiткнулися, й нема милосердя. Не на життя, на смерть стялися. Сьогоднi тi, а завтра другi. Як зруч- но, легко стрiлялося, як вмiлося в'язать петельки й розвiшувать по дубах дiбров дiтей одноП землi. I червоний, суворий бог не видержав. Зашироко розмахнувся. Свiт забажав запалити, стерти на порох... Жадав стоптати всi племена i раси, затерти i зогидити Пх лице, йшов до мети через огонь i студiнь, гнався по купах трупiв, по гострих багнетах, ревiв болем бажання i пристрасного хотiння перемоги. Та нелегка була боротьба. З-за кожного стовбура i куща витягалася пальката з ножем рука, яка непомильно, з любовною дбайливiстю цiлила у волохате його серце. Не видержав скажений iдол. Впав i розплягущився по широчезних просторах чужих краПн, стiкаК рудою кров'ю, дивиться мiдяним зором на брудний мужиць- кий чобiт, що владно вже ступив на груди потвори. Тодi в пекельних кузнях готовить Сатана свiй сатанинський винахiд. На полотнищi свого прапора виписуК: НЕП, УССР. ПрокидаКться рано повстанець-мужик, дивиться крiзь прорiдiлий соцiалiстичний туман, бачить кривавий прапор i бачить сатанинськi лiтери. I опала йому бойова рука, схилилась до землi обрiзанка... Додому, чорний пiдземний брате! Перемога! До рiллi! До плуга! Тупнув дядько переможною ногою, зареготав соняшним криком i дико, пристрасно обнявся з скривавленою землею. На нiй вирiс твердий iржавий морiг. На нiй буяли патлатi бур'яни. Мужик, замiсть вiдiбраного коня, лiз у шлею, поров отупiлим лемешем твердiнь морогу, розривав бур'яни i кропив голодну рiллю вирваним вiд спраглих уст хлiбом, Земля млiла. Земля вiддавалася сонцевi й мужиковi. Скажено топтався кострубатий полюбовник по лонi п'яноП своКП любки, захватно вдовольняв ПП ненатхненну пристрасть. I гнали паростки. I шкiра ланiв зеленiла. Сонце, пiт i кров злились у барви хвилюючих безмежних полотнищ найкращоП з картин. Йшло лiто, гримiло лiто, лiто спiвало переможний гiмн життя на огидних руПнах злочинних доктрин!.. II Минув рiк. Налилася бiлим цвiтом весна. Небеса юрять патлатими хмарами, а сонце владно попирало заходом землю. Втомлена Марiя притягла з поля старечi ноги, сiла пiд залитою цвiтом грушею i слухала згасаючу пiсню сонця та вечiрнього дзвону. Вернулися - недiля, Бог, дзвони, вернулися тихi соняшнi вечори i очiкування недiльного вiдпочинку. Он прорiзала гострим крилом парене запахами цвiту повiтря невгамовна вертуха ластiвка, несучи ротатiй родинi здобич переднедiльного вечора. Он на причiлку рознiжена голубка, а коло неП топчеться i воркуК проповiдь любовних засад ПП набундючений дружина. З поля вернувся Корнiй. - Гарно росте наша пшеничка. Тiльки багато волошки за цi роки розвелося,- каже вiн. - Надiя щодня кiлька ряден принесе коровi, навiть веприк Псть, коли покришиш i обмiшаКш грисом. Коли б бiльше часу i сили, пiшла б i я полоти пшеницю... - А де ж Лаврiн? - Ще не привiв коня з пашi. - Казав же йому не бути до самого смерку... Дяка Боговi, що маКмо хоч одного сина як сина. Треба б вiддати десь, хай би вчився. - А хто тут буде? На землi?.. Цей же ж., бачиш...- Марiя показала поглядом на другу половину хати, де жив вiддiлений Максим. - Е-е, МарiК... Гублю вiру... У все гублю вiру. Отак йдеш полями. Тi самi вони.,, i не тi. Перестаю у землю вiрити. Корнiй сiв i собi коло староП. Сонце заходить. Повiйнув легкий вiтрець. Зiрвалося i посипалося додолу кiлька пелюсткiв цвiту. По короткiй мовчанцi - Корнiй: - Поглянь на Божий свiт. Поглянь на наш сад, наше поле... Подивися, якi он дерева... А пригадай, МарiК... Вони ж коли зродилися... Поле було, рiвчаки. Отам одна вишня стирчала. А тепер? Ходилося по лiсах, запустах, збиралося дичечки, тицялося рiвними рядочками, щодня заглядалося до них: чи прийнялися, чи ростуть, чи нiчого Пм не догаряК. I виросли. Виросли, бо за тим ходилося. Думалося, так, чоловiче! Життя твоК не належить тобi. Ти не для себе родився. Життя твоК належить отим дичечкам, отим щепкам, отим яблунькам. Сила твоя, кров твоя - хiба ти, вибраний чоловiче; потребуКш ту силу i ту кров? ПП ж потребують поля, земля потребуК силу твою i твою кров. I вiддавав. I не думав над тим, кому буде, кому це дiстанеться, хто з'Псть ту овоч, оту пшеницю. Радiлося лишень з того, що це, чоловiче, твоК i ти, чоловiче, можеш свобiдно виконати Боже приказания: "В потi лиця твого будеш ти Псти хлiб твiй!.." Чоловiк, бувало, вставав разом зi сонцем. Вмивався росою, на ходу Богу молився. Скiльки, МарiК, вилилось нашого поту... Пригадай, скiльки поту вилилось... Страшно подумати. А тепер... Чула ж, що вiн (кинув на половину сина) сказав: "Заволота! Кулачня! Гидра контрреволюцiП!.." Подумай тiльки, що вiн сказав... Ех, МарiК... Хiба можна вiрити далi i хiба потрiбно жити? Подумав. Сиплються знов пелюстки грушевого цвi- ту. ВоркуК голуб. - У тому, МарiК, що дала менi земля,- пiзнав радiсть. Радiв, коли спричинився до чогось доброго. На тому мiсцi, де росло одно родюче дерево, хотiлося, щоб росло два. На тому мiсцi, де стояла городжена клуня, хотiлося, щоб стала мурована. Стару, зогнилу хотiлося замiнити новою, свiтлою, мурованою... I так було, i так сталося. I який же я грiх робив, коли у мене з двох десятин повстало дванадцять? Коли у мене з одноП корови стало шiсть... Коли з десяти родючих дерев виросло двiстi? Який це був, розумна людино, грiх i пощо взивати мене сволотою, кулаком?.. Що я не хочу вiддати своКП працi даремно, що я не бажаю на старостi днiв тягнутися у жидiвський гайдер, у оту комунiю?.. Щоб я, що цiлий вiк лив пiт, що витворив стiльки хлiба, яким можна прокормити цiлу державу, йшов до отоП комунiП i там щовечора наставляв старечу руку, щоб менi який-небудь Янкель давав кусень глевкого, з послiду хлiба? О нi! Ото вже нi!.. Тодi хай я буду кулак, хай буду сволота, хай роблю контрреволюцiю... Тодi я краще вiзьму паклю клоччя i запалю все, що витворили руки моП... Бо кпитися над собою нi одна розумна людина, хай навiть як я, стара, не дозволить. Нi, нi... Корнiй знов замовк. Тиша. Марiя зложила обидвi поморщенi старечi руки у пеленi i спокiйно, рiвно дивиться перед собою в далечiнь вечiрнього смеркання. У теплiй спокiйнiй ночi проносяться перед нею тiнi минулого, чуК далекi смiхи, бачить погляди теплих очей. Бамкання дзвона замовкло. Голуб, видно, втихомирився i заснув. - I думаКш,- каже по хвилi вона,- нас таки осудять? Нiхто за нас не вступиться? - За нас? Чого за нас вступатися? Ми нiкому не зробили зла. Ми виннi хiба тим, що працювали... Що надто багато працювали... Корнiй замовк. З двору поволi пiдiйшов старий пес Сiрко. - От,- каже Корнiй,- хто К ще вiрний нам. Скiльки лiт стерiг вiн нашу працю. Але тепер, видно, i вiн не потрiбний. НемаК тепер злодiПв. Його замiнив грабiжник, якому нема заборон... Ага!.. ЧуКш? Заiржав кiнь. - Лаврiн вертаКться з поля. - Пiду поможу. Ходи зi мною, Сiрко. А ти, стара, йди та приготов щось Лаврiновi. - Вже все готове. Старий пiдвiвся i досить бадьоро пiшов на край саду. Западав вечiр. На молоду траву зсiдала роса. З iмлистоП долини чути кiнське iржання та дзвiнкий молодий спiв. Хлопцi з дiброви Пдуть. Пасли конi. Пдуть i заливаються: - Гей, хто в лiсi, озовисяi I Хто за лi-i-iсом, обiзвися! Та викрешем огню, та закурим люльку, Не журися!.. Гей до-олино-о-о-о, гей ! Голоси молодi, свiжi! Пiд саме небо знiмаються, радiстю заливають землю... А пiсля спинилися коло криничини поПти конi, i пiсня урвалася. Чути тiльки пiдсвистування та реготи. Корнiй стоПть коло струхлявiлого передвоКнного плота, i чомусь веселiсть перемагаК острах та смуток. СтоПть старий i очiкуК... "А може, - думаК вiн,- така вона, земля наша... А може, якраз вона i цих переможе... " Коло старого стоПть Сiрко. Вiн чуК радiсть свого довголiтнього пана, i йому хочеться брехати. СтоПть, помахуК хвостом, але не одважиться подати голос. Хай, аж пiсня, коли вiдкричаться люди, коли нiч настане... Ill Максим, що перед роком зо "всiх фронтiв" вернувся, що "страждав" i за "рабочий клас кров свою проли- вав", тепер доношував свою шкiрятянку, iнодi виймав нагана, яким "розстрiлював контрреволюцiю", i робив з себе велике начальство. У нього, подивiться, одно галiфе чого варте. Те його галiфе, тi червонi чоботи, тi настовбурченi кляпи будьонiвки - все то кричало i агiтувало за владою, яку вiн носить. _Ах, який вiн "есервик". Сам дiдько не розбере, що то за мерзенне слово, але кожний знаК, що то якийсь старшина, чи писар, чи щось подiбне... Це саме змусило його одного разу прийти до батька. - ЗнаКш що, старик! Вот бачу у тебе богомази вiсять... Чи не варто Пх послати у пКчку?.. Добре, що цього не чула Марiя. Корнiй на такi речi бiльше звиклий, бо сам у матросах колись був i чув, багато чув... Але тепер не сказав нiчого, анi на сина не глянув, анi бровою не моргнув. Стулив мiцнiше уста i дивився впертим поглядом перед собою. Максим вийшов. Добре, дуже добре зробив... Через тиждень старi перебралися... Тут недалеко, через сiни у малу хатчину. Забрали того не багато, але дещо таки забрали. Всього не лишили Максимовi, бо той маК i не потребуК. Образи своП Марiя також перенесла. Цiле життя бачила Пх перед собою, i на шлюб благословляли образом отiКП почорнiлоП Матерi, що кормить дитину. Може, комусь це нiчого не каже, але Пй це дуже i дуже промовляК... Глибоко, до самоП душi, десь туди,, куди не заглядаК нiяке людське око i куди немаК доступу нiякому бiльшовиковi. "Мати Божа! Ти ж, пресвятая, у муках Сина родила! I Ти була, як всi матерi, пренепорочна, палаюча любов'ю, страждаюча... I Син Твiй був Сином живим з тiла i кровi... Заступи, Мати Свята, нас, всiх матерiв, перед найвищою силою". Марiя i молилася, i думала... Нiколи стiльки не думала, як тепер. Десь тi думи бралися, як чорнi хмари восени... I було Пх так багато, i нема з ким слова промовити. Все навкруги мовчить, чекаК... Все з опущеними руками, все дивиться перед себе, i, видаКться, нiчого нiхто не бачить. Трохи надiП ще К. Марiя маК ту дитину, Лаврiна. ЧуК ПП серце, що це не Максим i що матiрного образу той з хати не вижене i не скаже Пй геть. Але той все не дома, i такий вiн заклопотаний. Все вiн мiста тримаКться, а там тих хлопцiв. Терплять вони всi, живуть у тих дiрах на водi i сухому хлiбi. А скiльки вечорами говорять! Всi вони хочуть по-своКму зробити i не пiддатися зморi, яка налягала на цiлу землю та на всiх людей. Можливо, вони щось таки зроблять. Не можна усiм повiрити, що так-таки маК бути, i це все. Мати не зовсiм добре, але все-таки знаК, що Лаврiн "з нею", та з батьком, та зо старими звичками, та з землею, на якiй колись лив свiй пiт батько. Iнколи приПжджав додому i жив не у Максима, а у батькiв. Спав на вузькiй лавцi або у клунi... Але на цьому не скiнчилось. I був тут знов Максим. Довго надумувався, не повертався язик на слово, але надумався, прийшов до Корнiя, до малоП хатини. Каже: -Ну... ЗнаКте... Я, собствено гаваря, женица хочу... Корнiй пiдняв голову. - Женись... - Я от i женюсь... Правильно. Але потребую хату... - Ти ж ПП маКш,- вимовив Корнiй, хоча спокiйно, але голос здригнувся. - Цiлу хату потребую... Корнiй встав i вийшов. Нiчого не сказав, бо зрозумiв. Син виганяК його... Кудись виганяК з тiКП самоП хати, яку вiн збудував для себе, для дiтей i для цiлоП своКП сiм'П. Максим не лишив його. Розлютився, знайшов батька в садку... - Чого ти хоч? - вирвалось з Корнiя. - Хочу, щоб ви хату випорожнили. Подивився на нього Корнiй тугим поглядом. - А неба ти не боПшся? - Брось, старик. НемаК часу на шутки. От там Закаблукова хата порожня... - Сам ти йди туди! - викрикнув зо всiКП сили Корнiй.- На чуже мене спихаКш. Не моК то, i не ступить туди моя нога. Вирване людям, нашим сусiдам... Що скажуть? Тi в Сибiрi, а я маю... I старий не договорив. Надто багато у цьому такого, що нiяким словом не вискажеш. Зуби цiпнуть, кулаки стискаються, кров пiднiмаКться до голови. Власний К то син, але хочеться наступити на нього чоботом i розмазати по землi, мов черва чи гусеницю. Така ненависть втискаКться, така буря лютi непокоПть кров... Пiсля цього до Максима зайшов Лаврiн. Марiя бачила, що Лаврiн все знаК. Очi бачили, але серце ПП бачить ще бiльше. Коли Лаврiн пiшов до Максима, не витримала i сама вступила за ним. Лаврiн подивився на матiр i нiби спитав: що вам тут треба, мамо? Спи- тав лише поглядом... Пiдступив до Максима. - Ти! - сказав йому- Ти! Ти викидаКш з хати батькiв? Ти-и! Чорте! Сатано!вереснув Лаврiн. Максим дивився на брата вперто i гостро, а рука сягаК до нагана. - Лаврiне! - кинулася до нього Марiя.- Дитино! Дi-ти! Кинулася мiж них i стала мiж ними, мов хвиля морська, що вирвалась з просторiв i сп'ялася. Справа син, злiва син. Обох Пх породила... Звернулася до Лаврiна, пiдступила до нього зовсiм близько... - Вiдступи, дитино! Вiдступи! - казала вона тремтячим голосом.- Ходи звiдсiль, сину! Взяла його за руку. Це рука не дитяча. Це рука мужчини, але вона взяла ту руку, мов дитячу, i потягнула за собою. Вiн не вiдважився перечити, бо чув, що тут воля ПП, воля матерi говорить до нього. Чув i розумiв, що iнакше було б зле, що могло б статися дуже багато. На дворi вже вечорiло. Мiж тим вечором, мiж тiКю темнотою чути розлите прокляття, яке плаваК тут i запливав до кожного закутка, до кожноП дiрочки. Збоку он Закаблукова хата. Син Закаблукiв Марко був у петлюрiвцях... Вiн десь пiшов i не вернувся, але тут була його тiнь, була про нього згадка. Тому i вислали Закаблукiв десь далеко, де та тiнь не може бути анi страшною, анi небезпечною. Тепер ту хату мають зайняти Корнiй, Марiя i Лаврiн... Лаврiн довго над цим розважав i нарештi рiшився. - Нi, тату! Хату ми займемо... Так буде краще... I для нас, i для Закаблукiв... Iнакше вона розвалиться. А там побачимо. Як Корнiй, так i Марiя на це не вiдповiли. У них обох однаковi думки. По вечерi, коли запала нiч, Корнiй вийшов на двiр, поглянув на зоряне небо, подивився навкруги. Пiсля пiшов у сад. Великi, розлогi дерева. Вони щойно одцвiли. Зав'язуються зеленухи, шелестить i шепоче молоде листя. Сад тягнеться далеко, аж до рову, де починаються старi закинутi каменоломнi. Колись там камiнь били i мурували. Там i Корнiй чимало сили своКП залишив. Попотягав пудового лома, тяжечого молота. Рвав з земноП утроби вапняк, возив додому, складав мури... I от стоять вони тепер запущенi, занедбанi i порожнi. Заросли покинутi каменоломнi. Не б'ють там уже каменю. Не вiрять люди самi собi. Хто знаК, чим i як все те скiнчиться. Поволi, мов тiнь, обходить Корнiй своК колишнК господарство. До нього пiдбiг пес. - Так, так, собако! Виганяють нас звiдсiль. Глибоке зiтхання вирвалось у Корнiя. "А що, як вiзьму паклю? Нащо воно стоПть? Кому яка користь?" - думаК Корнiй. "Нi. Не вистане сили, не знайду вiдваги. Все ж то оцими руками робилося. Кожний камiнь хоронить на собi дотики моПх долонь. НемаК сили... А ще, коли б не Лаврiн. Хто його знаК... Не можна думати i навiть припустити, що тi каналiП перемогли нас". А нiч пливе собi. Зорi горять. ДихаК теплий з полiв вiтер, приносить запахи жита i польових квiтiв. На траву завпала роса. Не хочеться йти спати. НемаК сну. Хочеться йти серед ночi, йти по полях, високими житами, пшеницями, збивати росу, дихати вiльним повiтрям волi. Життя висковзуК з-пiд старечих нiг - дорого, потом i кров'ю куплене життя. Корнiй i Марiя, мов старi птахи, залишили своК давнК гнiздо i вилетiли... Чулися вiдiрванi вiд землi. Боялися ходити по чужiй хатi. Боялися голосно говорити. Все здавалося, що прийде справжнiй власник цього гнiзда - i прожене, i посмiКться, i оганьбить Пх... Днi йшли. Надiя приходила до матерi i казала: - Ну, знаКте, мамо, мiй починаК господарювати... - Слава Богу,- говорить Марiя.- А я так боялася, так, знаКш, боялася... То, чуКш, i батько наш таким був. Але як людина чесна - оговтаКться. То лиш вiн, отой Максим, таким виродком вдався. Нiчого у нього святого. Господи! Господи! I що то за страшна диина... - А мiй ще вчора каже: знаКш, НадiК, коли, каже, перейде ота комунiстична дурiйка, так зачнемо господарювати. Шкода, каже, на таких, як у нас, полях робити чортзна-що. До них треба господарських, працьовитих рук. А я смiюся. Що ж, кажу, не вiриш бiльше у рай? Усмiхнувся тiльки i махнув рукою. Ет, кинув. Все то, каже, дитинство було. Купили собi веприки, заводимо конята. На другу весну, як не погiршаК, поставимо клуню. Хата ще добра, але нема де зложити збiжжя. Але я, мамо, чуюся тяжкою... Марiя подивилася на дочку. - Нiчого, дитино,- каже по хвилинi.- У цьому наше щастя.- Згадала своК перше материнство i тяжко зiтхнула.- Мала i я багато горя, але коли б не дав Бог гiршого, все ще можна було б пережити. Не можу скаржитися. I ти роди, i якщо твiй починаК до землi братися, все буде добре... Надiя не маК часу довго баритися у матерi. Забiгала часто, але постоПть хвилинку, навiть не сiдаК, подiлиться з мамою думками, горем чи радiстю i бiжить знов додому. Там стiльки тiКП працi. Куди не кинь оком, скрiзь треба приложити руки, скрiзь треба дати лад i порядок. В хатi у неП чисто i весело. Образiв не викидала, не допустила до такого. Вбрала Пх так, як колись убирала дома. На стiнi велике дзеркало, на нiм рушник, коло дзеркала кiлька фотографiй Архипа у матроському та велика картина морськоП паради воКнного флоту. Крейсери, дредноути, мiноноски... Архип не раз пояснюК НадiП, що значить кожний такий корабель i яке його призначення пiд час вiйни. До всього Архип скоро примирився з Лаврiном i тепер, особливо пiсля голодових рокiв та висилки багатьох селянських родин на Сибiр, погляди щодо полiтичних питань, а особливо вiдношення украПнцiв до москалiв не рiзнилися. - Чорти його могли знати, що з того вийде,- казав вiн не раз.- Хiба ми знали що про УкраПну? Звiдки могли знати? З царськоП школи? З вiйськ? Рiзних соцiалiстичних агiтаторiв було бiльше нiж треба, але про украПнськi справи нiчого не говорилося. На жнива Архип взявся до працi. Поля дiлилися, забиралося багато до колгоспiв, але Архип твердо тримався власноП господарки. Вставав раненько, йшов з косою в поле i розмахував нею на всю широчiнь. Клалася на грабки пшениця, вiдносилася на бiк i стелилася довгим, рiвним покосом. Надiя йшла за косарем, за спиною у неП пiвкопи перевесел прив'язано... ВисмикуК по одному i в'яже снопи. А Архип знай розмахуК косою, знай пiдтинаК стебла i кладе Пх в покоси. Радiсно i приКмно, хоч i нелегко. Сонце он пiдноситься, припiкаК, смажить у спину. З чола по загорiлих щоках течуть потьоки поту. Не маКш досить часу втирати Пх... Хай собi течуть. Хай капають на землю. Не чужа ж.. I кiлька днiв довгими рядками стоять по полях пiвкопи. ЗграП ворiн та шпакiв кружляють над стернами, визбирують кузьок та хробакiв. - Ну, цього року, здаКться, не потребуватимемо журитися за хлiб,- каже Архип. - Коли тi грабiжники не вiдберуть... - Не дамо. У землю закопаКмо, а не вiддамо. Стiльки працюКш, мучишся i вiддай чорт знаК кому... По жнивах Надiя дiстала дочку. Треба охрестити. Архип, хоч все ще недолюблював попiв, погодився, щоб хрестили у церквi. Принесли вiд хреста маленьку нову людину, а iм'я Пй Христина. Плаче i домагаКться Пжi. Пй хочеться вже жити. Так сильно хочеться жити. Дайте Пй змогу пiднятися унизу, не розтопчiть ПП, - ви, великi, ви, божевiльнi! Того року родилося багато iнших нових людей. Вiдступив Маркс, голод, минулося безплiддя, вернулася гарна й розумна осiнь, вернулося мудре й святе життя. IV Коли б не така земля, коли б тут голi скелi росли, коли б тут не було стiльки сонця. На степи, яри, лiси навалилася зима. Хати, дим i жарiючi огники вiконечка. Скриплять намерзлi ворота, вулицею йдуть ошубканi в кожухи украПнцi. Пiд Пхнiми ногами рипить мороз. Степами гудуть хуртовини. Широко розмахнувся захiдний вiтрисько i б'К могутнiм крилом украПнський простiр. А село мiцно впилося ярiв та пригiркiв. Клiщем вгризлося у масткий чорнозем й накрилося стрiхами та садами. Сильне, тисячолiтнК, кулацьке село. У селi монастир. Багато вiкiв розносився над селом його великий дзвiн. А коли весни приходили, коли зацвiтали яблунi, коли небо набирало барв вина вiд заходу, вечiрнiй монастирський дзвiн тодi потужно виривався з квiтучого моря i довго дзвенiв пiд вишневими хмарами. I було так багато вiкiв. Мiнялися люди, мiнялися стрiхи, гусли i ширшали сади. Рили землю, виривали з неП камiнь. На мiсцi дерева ставали мури, а монастир, i дзвони, i весни з цвiтом, сонцем та соловейковим спiвом були тi ж. Минула остання зима. Зацвiли знов сади, знов загримiли солов'П, а дзвону не стало. П'ятилiтка. Металу треба. Iндустрiалiзацiя. Зняли й вiдвезли дзвони. Селюх пiднiмаК вiд землi очi i не пiзнаК краю свого. - Брати! Одурили нас! До оборони! Але обрiзанка вже давно поржавiла. Навколо мужика мур багнетiв, селькорiв, гепiстiв. Обхопили його, незламного велетня, клали на землю, топталися по загартованому шорсткому лицi, крутили назад мозольнi руки... Крицевими дорогами мчать у далечiнь поПзди. Там снiги, морози. Там сосни шумлять i виють бiлi ведмедi. Соловки. Страшне, незабутнК слово, страховище i рана вiкiв. Мiльйонна могила УкраПни. - Мамо, мамо! Де нашi тато? - Цить, дитино! Нема нашого тата. Забрали нашого тата. Мовчи, сирото живого батька... Чорнi, з розчухраними чупринами хробаки украПнського чорнозему курчаться вiд стискiв пiвбiгунових морозiв, лiзуть у снiг. У допрi син сидить, виспiвуК: Батько мiй в Петлюрах був, чу-чу-у-ра чу-ра-ра! Слiд по ньому десь загув, гу-гу! Коли б не така земля, коли б голi скелi росли. Над степами летить крилатий жах. Хмарами, мов сполохане гайвороння, здiймаються i вiдлiтають у безвiсть села. Падають вiд куль, топляться у хвилях_ рiк, пухнуть голодом на широких дорогах. Колективiзацiя. Перша колективна осiнь. Трактори, молотилки. Порванi i загнанi мужики. Очi олов'янi, очi сердитi. Вечiрнi, ранiшнi пайки, брехня i ударна праця. Невеличкий сучкуватий дядько, з хитрими малоросiйськими очима i з обтятими на правiй руцi пальцями, цiлий день вовтузиться коло будови спiльного барака для спання робiтникiв та решток перечавленоП худоби. З безпальким дядвком працюК тузин таких же хитрооких. Всi ударники. Першi дiстають пайок. Дiстають справно, щодня. Сонце, дзвони й молитви! Що ви в порiвняннi з радiстю щодня дiставати пайок? Дядьки тешуть, курять цигарки. Добудовують ударно спiльний барак. СтоПть новий, повний запахiв свiжоП сосновоП смоли. Настав вечiр, як i завжди. Було i перед тим багато вечорiв, але того останнього ударний безпалький дядько забув у трiсках свою цигарку, загорнуту у вату. I як гарно горiв того вечора новий барак! Як метушилися бiднi ударники, пiдкидаючи в огонь трiски. Скiльки гармидеру, скiльки турбот. Але барак все одно зник. Ударники почали наново. Хитроокi дядьки тешуть далi. Жнива щороку мали свою пору, освячену святими, овiяну пiснями... Цього року спiзнилися. Поля злученi в один лад. Люди зсипанi у велику череду. Повзають де-не-де трактори, гицають по не згладжених ще межах. - Це ж моК було,- говорить дядько, вказуючи на поле зi зруйнованими межами.- За сто лiт пiзнаю... Повiльно повзуть трактори, один по другому, мов по черзi, псуються i вiдходять на сторону. А жнива стають. Збiжжя жовкне, бiлiК i починаК клякати. Хитроокi дядьки курять махорку. - Почекай, кольки тобi в ребра! НаПсися. Нам спiшити нiчого. Все одно вiд пайка не втечеш, бодай зi шкури лiз. Зi столицi, пiвстолицi i далi - бiжать накази: - Хлiба! Давай хлiб!.. Хлiб ще на полi, у колосках клякаК до землi. По полях зграП череватого вороння, вiд краю до краю лунають матюки. Ночами дiти лущать у пеленi дорогоцiнне зерно i несуть голодним батькам. "УкраПна, хлКба! Давай хлКб!" Телеграфнi дроти, телефоннi дзвiнки, голосномовники й надавачi - "хлКба!". По станцiях, по редакцiях, по бюрах урядiв цокотять машинки, вистрочують статистики, вистрочу- ють накази, вистрочують нервово: "ХлКба, хлКба i хлКба! " УкраПна дала вам "хлКба". УкраПна корчиться з голоду колгоспiв, обливаКться потом, риК свiй чорнозем i видираК з землi "хлКб". Не хватаК рук. Риплять i розвалюються трактори. З незiбраних пiль зганяють колгоспника, знiмають останнього трактора i починають молотити. Безконечнi скирти зiбраного збiжжя. Небо затягаКться сiрою поволокою, подуваК вiтерець i починаК посiвати дрiбний осiннiй дощик. А колгосп молотить. Коло машин гора дорогого зерна. Дощик сiК, поливаК його, а дядьки курять махорку i зацiплюють кулаки. - НаПсися, проклятий чорте! Вилiзе тобi боком даремна праця! - гуторять i спльовують.- Такого марнотратства ще свiт не бачив. - Ну що ж... СавКцька, значить, власть. Що захоче, те й зробить,- зауважуК якийсь посмiшник.- У них, бачите, усе по плану, тьху! - виплювався, i легше стало. - Коли б вона, так Бог дав, по плану i ноги витягнула... Теж власть... - Прийде й на неП. Як не попухнем з голоду, дочекаКмося... Цар не так стояв, i то полетiв, полетить i це страхiття... А дощик посiваК. Дерчать телеграфи, летять гострi накази з матюками. Мiняються плани працi, мiняються управителi. Старi пiд суд, а на Пх мiсце приходять новi жертви Соловкiв. А хлiб тим часом пускаК паростки i зеленiК. Дядьки курять махорку i з'Пдають сарказмами владу. На совхозний край робить наступ люта зима. Корнiй забожився, що не пiде у "той западенний гайдер". I не пiшов. Лишився "iндусом". Хай вже собi дурiють. Хочу дожити без пайка. Хай менi дадуть тiльки спокiй святий. А я без них обiйдуся. Жив з МарiКю та сином на господарствi Закаблука i обробляв три гектари, якi лишилися старому. В час зiбрав, стягнув конякою до клуньчини i молотив поволi цiпом. Машину забрали. Син мудрий подбав про це. Кулаки не смiють мати машин. Зимою Лаврiн у мiстi. Старi жиють самi. Час вiд часу забiгаК Надiя, Пх сколективiзували. Архип змагався як мiг, але не помогло. Забрали все, що мав, коняку забив сам. Казав, як маК дiстатися чортовi, хай краще здихаК. Надiя прибiжить i скаржиться. I того нема, i того бракуК. Марiя, що тiльки мала, давала. Вiдривала вiд уст, але ж дитина просить, i що б то вона була за мати, коли пожалiла б чогось власнiй дитинi. Не винна ж вона, що ПП зробили жебраком. -А як Христуся? -_ Росте. Тiльки нема чим кормити... - Боже, Боже! Що то вийде з таких людей, якi з дитинства голодують, - журиться стара. - I ми не в розкошах жили, зазнали всього, але такого ще, певно, свiт не бачив. - Вчора, чуКте, вигнали в поле, i збирай йому з-пiд снiгу бараболю. Розгрiбали, копали, але хiба то робота? Мука i кара. Марiя стоПть, дивиться у вiкно i мовчить. У неП тiсно затиснутi вуста, у неП погляд залитий болем. МарiК, МарiК! Ну, що? Чого плачеш? - Мамо! А ми все-таки будемо жити!.. Марiя соромиться старечоП сльози. Не можна тепер плакати. Що це поможе, та i слiз нема. Всi вилились. - Все, все забрали нам. Ах, мамо! От вже нiяк не знаю, за що нас покарано. Ну й за що, - продовжуК Надiя.- Думали, дадуть людям щось. Мусять же щось Псти. Думали, роздiлять бодай на душу, а решту хай вже беруть. Чому б нi?.. Навiть Пм не хватило. "Що ж будемо ми Псти?" - питають люди. "Нам до того нема дiла. Џжте те, що на полях лишилося". Мусили, чуКте, всю солому перемолочувати, щоб Пм досипати хлiбозаготовку. А хiба ми виннi, що у них такi машини? Коли б ви тiльки бачили, якi то машини. Пустиш снопа - i половина зерна лишаКться. А все ми виннi. У всьому ми, бо ми голод робимо. Не вони - ми! А пiсля все змокло, поросло. Нагаями гнали людей з пiль, не дали навiть докiнчити зiбрати, а молотити мусили. I знов ми виннi. Виннi, що почав падати дощ, виннi, що молотили пiд голим небом. Ну, а хто ж буде винним? Тi, що там, високо? Чи тi, що видумали все оте божевiлля? Певне, що треба на когось зiпхнути вину. Треба когось покарати. I от маКш... Пухни з голоду... Надiя все говорила. Не могла зупинитися. А Марiя i так це знаК. Не заслiпли ще старi очi. Бачить, бодай би лiпше таки заслiпили... А пiсля Марiя йде до комори i несе вузлик. - На, дитино. Давай хоч малiй Псти. Та вже напевно не винна... - А що ж вам? Що будете Псти? - Ет, дитино. Не журися за нас. Нам i вмирати можна. А от вам... Що з вами станеться? ДумаКш, думаКш не раз... I що ж... Надiя пiшла. Пiд рукою понесла вузличок. Все-таки мама К мама. Десь серед зими приПхав був додому Лаврiн. Витягнувся i завчасу помужнiв. - ЗнаКте,каже,- хто знаК, чи не заберуть i мене? - Куди тебе? - питаК Корнiй. - Куди? ПитаКте куди. Нема чого й питати. Туди, де вже погрузли мiльйони. У прiрву, яку людським м'ясом гатять... - За що ж? За що тебе? - Видно, робота Максима. Теж братика маю. Чистка пiдходить. Опiнiю мушу мати. А вiн же начальство. Побув три днi i вiд'Пхав. А по тижневi Марiя йде до мiста i несе на плечах клунок харчiв. Снiг, метелиця. Дороги заметенi. У вiчi сiче, засипаК, забиваК дихання. Марiя пiдiйде i зупиняКться. ВiдсапуК, витираК мокрi очi. Вона не плаче. О, вона вже давно не може плакати. Не плакала i тодi, коли почула, що "його" вже забрали. "А чи маК вiн що Псти? Де вiн спить? Вiзьму i бодай хлiба кусень вiднесу. Корнiй захворiв. Кашель його душить. Вiднесу вже сама. Якось таки дiйду". I пiшла. Пiшла i йшла через снiги й хуртовину. Йшла багато верств до того самого мiста, де колись лежав Гнат. Йшла i навiть згадала про нього. Де то вiн? Кажуть, жиК ще. Йшла далi i далi, i коли б треба було йти безконечно, на край свiта, i тодi йшла б. Там же, люди, сина ПП пiд землю дали. Њдиного... Њдину i останню надiю. I ви ще скажете не йти? Добилася до мiста. Хiба ж можна знати, де його знайти? Звiдки це можна знати? Що вона - тут виросла, чи що? Вона знаК своК село. Там вона знаК виходи... Йде просто до тюрми. Приходить: - Чи тут, люди, тюрма? - питаК. - НКт у нас тюрем, старуха. - Ну, але ж десь сидять вашi в'язнi? Допра вона, чи як? Не знаю. Стара я... А там мiй син. Невинно, хай мене Бог скараК, що невинно забрали... - Ну, ну, старуха, з Богом своПм. Не плач. А что твой син? - Њдиний, чуКте. Њ ще один, але не син вiн, враг... - НК то спрашiваю. Что он? ВрКдiтКль, контрре- волюцiонер? -_ Який вредитель? Що ви ще видумали! У тих... у як його... у комсомольцях, чи ,що, був... - Аа-а!.. Значiт, рвач iлi петлюровец. Как називаКтся? Сказала. Пан подивився. Вернувся. - Напрасна, бабка, прiшла. Не дабйошся к нему. Нет здесь такiх. ТакiК йдуть в центр... СтоПть i дивиться. - Пане! Голубчику! Товариш дорогий! Пустiть менi його. Прошу вас! Пустiть менi!..вириваКться раптом у МарiП. - Ну что ти, что ти! Какой я пан? НКт Кво здесь. ПанiмаКш? НКт. Нiма Кво! РозумiКш? По-украПнськi ж гаварю. У центр такiх бКрут... Марiя знов думаК. По часi каже: - Коли б то знала бодай, де той центр. Несла, несла. У мене ж спина болить. Коли б ще не такий вiтер. Снiг валить, очi засипаК. Так, кажете, таки нема? - Нiма, нiма, старуха! Здесь нiма. Он у Москвi чi... Словом, не знаю. I Марiя вийшла надвiр. СмеркаК. Голодна i знесилена. Вiтер вiК вулицями, замiтаК брук. Хлiб у клунку замерз. Того самого дня "Пролетарська правда" мiстила таку заяву: "Я, Максим Корнiиович Перепутька, вiдмовляюся вiд своПх батькiв-кулакiв, якi цiле своК життя були врагами робочого класу i стояли на засадах власностi i навiть тепер не зрiкаються своПх ганебних засад. Рiвно ж осуджую, пятную i вимагаю сувороП кари свому бувшому братовi Лаврiновi, який став до послуг петлюрiвськоП контрреволюцiП i своКю злочинною дiяльнiстю свiдомо шкодив ростовi соцбудiвництва нашоП краПни". Хтось принiс i читав це КорнiКвi. Марiя вернулась на другий день i лежала. Не мала сили звестися. - Тихше, тихше, читай. Хай вона вже не чуК. Лiпше хай не чуК,- просить Корнiй. I Марiя не чула цього. У неП гарячка i душить кашель. Замерзлий кусень хлiба принесла назад. VI Весна довго пручалася i перемогла. Зацвiли дерева, як i завжди. На Великдень боротьба за церкву. Монастир вже давно замовк. Взялися за сiльську i почали знiмати дзвони. Всього тридцять троК людей попало на Соловки, i церкву добровiльно самолiквiдовано. З боязнi, щоб не спiзнитися в сiвбi, почали сiяти в грязюку. Привезли з центру овес, ячмiнь. - I треба було з ним возитися,- гуторять дядь- ки.- То вiдвозять, то привозять... Трактори пороли мокру скибу. Зерно дали у глевку землю i приволочили. Скиба злилася, i, як пригрiло сонце, повiяв сухий схiдний вiтер, затвердiла, i стал репатись. Ярина ледве вибилася з землi i пожовкла. З центру нове начальство, матюки та змiна директора. Знищенi поля наново переорюють i нанов засiвають. Не хватило чим поруге досiяти, а що засiяли, вже було спiзнене. Зiйшли по полях буй- бур'яни, зерно перемiшане. Овес-зеленяк, овес-скорода, ячмiнь-гранчак, ячмiнь-плескач - усе нараз. Сiяли. Щось-таки виросте. I щось виросло. Це було в останньому роцi п'ятирiчки... Лiто минало КраПна нiчого не думала, нiчого не знала, крiм думi про хлiб. Хлiб, хлiб i хлiб. УкраПна вкрита бур'янами З Москви б'ють тривогу. "УкраПна позорно отстайот Партiя i вся страна ждут от УкраПни полнаво випалнКнiя плана хлКбазагатовак... К кулакам i iх пасобнiкам нада прiмКнять самиК жестокiя мери воздКйствiя..." - Чекай, чекай того плану,- говорять голоднi обiдранi "кулаки".- Ми знов виннi. Виннi, що в грязюку сiяли. Виннi, що зерно змiшане. Виннi, ще спiзнилися. Ми виннi!.. Але чекай. Колись знайдемо того винного. Знайдемо i примiнимо мiри... Сади обнесли ще за лiта. Нема вже осини, нема запахiв горiлого бараболиння, нема шелесту кукурудзяного листу i розцiлованих барвистих яблунь, Село - колгосп згортаКться, гнеться до землi, селе цiпить зуби i нащетинюКться. Ночами по полях тiнi. Це лущать лiпшi колоски i несуть додому. Малi дiти годують батькiв. Годують краденим. Годують з дня на день, не знаючи, що буде завтра. Для збору бур'янiв кинуто цiлий народ, вiйсько, пресу, письменникiв i вчених. Над зiгнутим голодним людом при працi вдень i вночi стоять озброКнi вартовi. З кiстлявих мужицьких рук, з занедбаноП землi вириваКться зi скреготом зубiв кусень хлiба. Все життя велике й барвисте пiд знаком хлiба. Молотили, Пiяли, сортували. Зерно забрали, а послiд подiлили мiж трацюючими. Зерно тим часом зсипали у монастирськiй церквi. . Настала зима. У Корнiя вигасаК домашнК багаття. ЗстаннК тепло кипучого родинного життя випаровуКться на очах. Марiя бiльше хворiК, нiж ходить. Лiто i сонце тримали ПП на ногах. Поля були доведенi до iуття, але не встиг Корнiй сховати своКП працi, як наПхали хижаки i вирвали йому ПП з рук. Забрали хлiб. Iишили йому дещо послiду i овочiв. Тримав ще також вухоребру коняку i старого Сiрка. Вечiр. У печi горить вогонь, i його сяйво освiчуК хату. Надворi мете снiгом, виК хуртовина, квилить коминi. Марiя лежить на постелi, а Корнiй вешкаКться по хатi. - Десь скоро Рiздво, Корнiю,- каже вона. - Десь на цьому тижнi. - А як там ще з послiдом? - Ще на двi недiлi хватить. - А що ж далi! Чомусь i Надiя не приходить. Послабла, чи що. Як то та ПП дитинка. Коли б хоч воно пережило. Мовчать. У печi трiщить огонь, по брудних стiнах мигаК неспокiйне сяйво. Вiкна замурованi ласицями. ТiКП саме ночi у монастирськiй брамi стояв вартовий з ручним скорострiлом. У церквi зсипанi скарби, i треба Пх охороняти. Навколо вiковiчнi мури. На них помини татарських часiв, на них мох i кущi акацiП. Сiлька столiть з татарських дiб стояли зайвим погадом, а тепер старi знов у пригодi. У монастирькiй дзвiницi з'явилася брама i замки. Щовечора важно й дбайливо замикали i ставили варту. Шумлять старi смереки, свище вiтер у вiтах каштанiв. Церква понуро стоПть, обсипана снiгом. Вiкна загратованi товстючими чавунними гратами. За ними колись тендiтне свiтло свiчок жеврiло. З-за них проривався назовнi тихий, лагiдний спiв. Перед темними византiйськими облiками кволiють сяйва лампадок. Тепер там хлiб. За грубечими стiнами, за чавунними гратами... Зникли запахи воску i ладану. Тепер тут запахи цвiлоП пшеницi. На вчовганих вiками кам'яних плитах хлiбова пiрамiда. У понурих сутiнках хитаються далекi шепоти молитов, чорнi постатi виходять, стають навколо i спiвають. I хлiбова пiрамiда ворушиться, зерна пшеницi поволi точаться, мов сльози, застиглi, бурштиновi. На них виблискуК прилиплий промiнь сонця, червець, зелiнка i густа блакить. Ввiчливо посмiхаються старi пророки. У Пх мiцних жилавих руках каламарi й крилатi пера. Вонми, людино,- не Кдиним хлiбом живою будеш. Пастир великоП отари, вiвця i вовк, лев i голуб, сонце i повна посвятна радiсть - додаток хлiба. Нинi пророче перо мочаКться у людську кров i на скрижалях доби виписуК одне слово: хлiб. Зiйдiть зi стiн, великi пророки! Станьте на захiд сонця, здiймiте погляд ваш у далечiнь i свiтовi речiть: смерть тобi, свiте старий. Душа хлiба мороком спаде на твоП мiста, на твоП села, на цiлу землю. I впадуть вашi храми, барокко i готика. I не буде Фавста, вмре Мефiстофель, i квiтуча яблуня засохне, не принiсши плоду. Смерть вам!.. У церквi повно хлiба, зiбраного, зсипаного, вичавленого з земноП утроби, вирваного з кулака-селюка, видушеного з живота ридаючоП дитини. Зашаранi, кострубатi обличчя, жадiбнi погляди рвуться до похиленого хреста на церквi. На нiм хлiб. Напис сонцем горить, напис мiлiонiв уст, мозкiв, шлункiв, кiстлявих, хижих,гостропальких рук. Громоголосно звучить глевка смакота хлiба, краК мозок i поволi обертаК кусники у липких гарячих пальцях. А в брамi дзвiницi твердо ступаК вартовик. Крiст i захуканий iнеКм багнет. Туди й назад, туди й назад, краК багнет морок хуртовинноП ночi. Не чути цокотiв пiдкiв... М'якi ведмежi валянки глухо топчуть погризяний брук. А побiч вузькi дверi, вартовня i храпаки... Там сплять вони - стражi хлiбового бога. Снiг сипле, завиваК срiбнi кучерi навколо ялин, мете кометою i засипаК вiдкритi очi мертвоП церкви. Он коло муру старий закинутий колодязь. Навколо дикi рожi, бузина. Колодязь тихий, невинний... I кому снилося, щоб вiн цiКП буревiйноП ночi пiдвiв на монастирське подвiр'я сiмох мужикiв-хлiбобандитiв. Сiм барчистих, сiм бiйцiв на вибiр. На чолi Пх А