раКць сходiв, внизу у кухнi, переодягнутий у вечiрнiй одяг, Михайло наливав чарки "канадського клюбу" з джiнджiрелом i льодом. - ЗнаКш, Михаиле, що вiн менi обiцяК? Брильянтовий перстень за тисячу двiстi долярiв i поПздку на Флориду. За брильянти! За Флориду! - пiдняла вона чарку. Вона була втiленням запашноП, рожевоП радости i запашного, рожевого щастя, Михайло спокiйно смiявся, я достосувався до загальноП атмосфери, ми всi троК випили i почали збиратися до вiдходу. Марта, дарма що цiлий день приготовлялась, все ще не була готова, побiгла ще раз нагору до спальнi i довго там барилася... А мене Михайло покликав до телефону, дзвонила одна мало знайома панi i питала, чи я буду на балi, я був трохи здивований, а одночасно вдоволений - хтось десь i для чогось цiкавиться мною. Ми з Михайлом чекаКмо. Але ось, у всiй своПй стихiП, як пишний розпущений павич, сходить вниз Марта, я подав Пй тепле, легке, зi сiрим каракулевим комiром пальто i ми, нiби троК жрецiв, якi збираються приносити криваву жертву, урочисто виходимо i сходимо вниз, де нас чекаК нове, блискуче чудо з назвою Шевролет. - То я маю сидiти сама? Нiколи! - протестувала Марта, коли ми намiрялися примiстити ПП на задньому сидженнi. - Але вашi роби, - перечили ми. - Но-но-но! Це вам не вигорить, Павле, ви тут зi мною, - протестувала вона. - До ваших послуг, мадам! - вiдповiв я. Ми заняли заднК сидження, Мартина сукня, як лютий звiр, загнала мене в самий кут, Михайло залишився сам за керiвницею. Вiдчувався пiднесений, густо-рожево-оксамiтний настрiй свята, змiшаний iз запахом французького одеколону, все бундючно настобурчене, вулиця, як звичайно в суботу, завантажена машинами, наше слухняне авто терпеливо i вперто продиралося крiзь гущу механiки, розливно й невротичне мигали неоновi реклями, був, мабуть, вiтер, бо хiдниками пiд ногами пiшоходiв, металось зграйками сухе листя. Ми з Мартою сидiли рiвно, як фараонська пара вирiзьблена на кольонах святинi, ПП вольовий профiль з вольовим носом, час до часу обливався сяйвом свiтел, в темнотi зо всiх бокiв мигали кольори. Ми мовчали, але моя безбожницька думка бавилась спокусами уяви, нервова рука Марти мордувала мене своПми дотиками, ПП сукня наводила терор i я не мав сили розiрвати цiКП течiП Кднання з чемности, з приемности, з легковажности, ця гра виразно нас бавила i ми просувалися крiзь ту масу настрою i чим ми бiльше наближалися до готелю Парк-Плаза, що на розi вулиць Блур i Авеню Роуд, тим та маса ставала густiшою, гарячiшою, бентежливiшою. I ось нарештi вiсiмнадцять поверхiв готелю, а з ним не менша проблема паркування. Його офiцiйна паркувальна площа цiлковито вичерпана, залишалось шукати мiсця де iнде. Машини поволi пiд'Пжджали до входу готелю, висипали на хiдники одягнених у бальовi сукнi жiнок i вiд'Пжджали в невiдоме шукати для себе пристановища. Ми вирiшили не розбивати нашого товариства, одразу Пхати за пошуками паркування, а потiм пiшки вертатися до готелю. За чверть години нам це пощастило осягнути, ми залишили нашу машину на однiй з бiчних вулиць i почали боротьбу з вiтром, що дув нам напроти. Особливо терпiли сукня й зачiска Марти, ПП легкi, на високих тонких закаблуках атласовi черевички вимагали милосердя, ми з Михайлом дивилися на цей садизм природи, нас гризло сумлiння, щб ми все таки не залишили ПП одразу в готелi, але ради не було i ми наполегливо прокладали нашу путь назустрiч слiпучому фасаду кiна "Унiверсiтi", яке горiло пожежею реклями фiльму "Антонiй i Клеопатра". Цiкаво чи Њгипет мав своП кiна? Нi. Але вiн напевно мав своПх жрецiв моди, чарiвну Марту, боротьбу з вiтром i готель Плазу з балем iнженерiв. Чому я не родився одночасно тодi i тепер, щоб мiг порiвняти. Другу чверть години ми затратили, щоб добитися до середини готелю, але ми цього доконали, заля була вщерть заповнена, зо всiх бокiв чулися нарiкання, було тiсно, пiвтемно, чорнi мармуровi стiни, висока заля, ряд свiтляних дискiв, що звисали з темноти, блискуча, освiтлена прожектором оркестра в далинi i безпервний, повiльний, густий танець в атмосферi диму, алькоголю, парфумiв. Знайти мiсце при столику не було надiП, наша трiйця розгублено, без напрямку продиралася крiзь масу, траплялися знайомi, мiнялися привiтаннями i серед тiКП гущi облич я побачив одно, яке мене бiльше зацiкавило - округле, ластовинясте з мiцно пiдмальованими устами, обличчя Манi ЗарубовськоП, приятельки Лени, яка звичайно на мене гнiвалась i уникала зустрiчi. Але на цей раз, помiтивши мене, вона залишила свого партнера, протиснулася навпрост до мене i шепнула менi на вухо: - Њ Лена. - I не чекаючи вiдповiдi, знов поринула у розтанцьовану стихiю. - Що вона вам сказала, - швидко й сполохано запитала мене Марта i схопила мене за руку. - Комплiмент, - вiдповiв я механiчно. - Кого ви шукаКте? - питала далi Марта. Я не вiдповiв, я дивився понад голови людей i менi здавалося, що я помiтив одно особливе обличчя, яке мене вразило, але воно дуже швидко знов розчинилося в масi. Терпка, гарячкова напруженiсть, требаб зiрватися й бiгти. - Ей, паничу! Що з вами? Чи ви мене чуКте? - непокоПлась Марта. - Чую. Я вас чую, - вiдповiдав я непритомно. Оркестра зробила малу перерву, танцююча маса зупинилася, але не розходилась, чекаючи на другу половину танцю. За хвилину з глибини залi донеслась проймаюча мелодiя танго-роз i маса знов почала рухатись. - Вiдкривайте баль, - звернувся я до Михайла. Вiн запросив Марту, вона з ваганням погодилася, докiрливо глянула на мене i я залишився сам у гущi людей. Вiдчувалось багато надзвичайного, я любив феномени, фантастичнi реклями, лiтаючi тарiлки, любив гру серця. Вимагалось бiльшого ефекту i я почав шукати буфету. Продираючись крiзь масу людей, я ще раз наткнувся на Маню Зарубовську з ПП гарними, оголеними плечима, якi пiд штучним сяйвом свiтляних дискiв, мали кольор староП бронзи. - Вона вас шукаК! - шепнула вона знов i так само зникла. Я рiшуче не мiг дати зi собою ради, це обурювало. Не пiти ж i не кинутись у прiрву. Я ще збiльшив зусилля, щоб прорватися до буфету, знайшов його у вiдлеглому кутi злiва вiд голосноП оркестри, обложеного армiКю людей iз склянками ситого, лукулiвського настрою. Моя поява викликала сенсацiю, знайшлося багато знайомих. А! О! Давно не бачились! Купили нову хату! Гратулюю! Виклики, оклики, гратуляцiП, нiби я перемiг боксера ЛюПса. У моПй руцi механiчно з'явилася склянка з рай-вiскi, появився друг i приятель ще з Европи Степан Снилик, той самий що "оформив мою хату", який встиг оформитись також i виглядав, як американський футбольний м'яч з округлим теплим носом i бiлою пiнгвiновою манiжкою на тлi чорного, англiйського одягу. - ПрогресуКмо, - казав Снилик. Як хата? Не бери цього поважно. Маю для тебе солiднiше дiло. Випий ось чарку i бери другу. Я сьогоднi "целебрую". А все таки в Роял Иорку було краще. Цей готель... Нiчого, нiчого. Мода... Щось, як вiршi ПолусонцевоП, але там було де розгорнутись. Наша громада множиться. Хати йдуть, як нейлоновi панчохи, купив - двадцять, продав - тридцять. Раджу i тобi ворушитися. До нас пiдходили, вiдходили, творили гурти, реготали. Власник "Луцiв енд Брос Ко.", власник "Дженерал Клiнiнг", власник "Дженерал Вуд Стор". Безодня власникiв, моП кишенi заповнились вiзитiвками, колишнi хлiбороби УкраПни, всiлякi в'язнi всiляких тюрем, таборяни Дi-Пi, нацiоналiсти, соцiялiсти, монархiсти, правi, лiвi, об'Кднанi залею Парк Плаза, надхненнi рай-вiски i оркестрою Ябця Яблонського. Мене замотали у вир алькоголю i бiзнесу, нiби медальйон ватою, моК обличчя набрало кольору полуницi, язик розв'язався i молов, як жорна, що лиш не сип, здавалось я потрапив на iншу плянету i закрутився солодким крутiжем блаженного буддiйського раю. Та все таки я не зрiкався туманного намiру вирватися з цього буфетно-бiзнесового едему, бо десь там у непрогляднiй далечi майорiла одна згадка, яку я намагався пiймати рукою. Я робив зусилля прорватися i знайти щiлину у мурi бiлих манiжок, можливо я зробив щось в цьому напрямку i зовсiм не помiтив, коли i як, знечев'я, як привид, як царiвна пiдводного царства, з модерно-атомовою, сiро-попелястою зачiскою, появилася передiмною Лена. Наскiльки все таки жiнка вiдважнiше вiд нас, чоловiкiв, Кство, вона стояла передi мною у моднiй, сiрiй, мiшкуватiй, а ля Париж, сукенцi, зi сартрiвською екзестенцiялiстичною усмiшкою, зовсiм незалежно i виразно дивувалася виглядом моКП спантеличеноП подоби. I Кдине, що мене рятувало вiд загибелi, це алькоголь з його чудодiйними властивостями позбавляти людину людського вигляду. Лена невмолимо стояла передо мною, нiби кат зi сокирою, ПП широкi уста розтягалися у знiяковiлу посмiшку i я почув, нiби з-за стiни, ПП гаркавий голос: - Не пiзнаКте мене, Павле? - i простягнула менi руку, яка видалась менi неймовiрно довгою. - Чи я пiзнаю? О! Це Пй-богу вона! Звiдки? Як? Коли? Лено! - я захлинався, нiби потопельник. - Шукаю вас цiлий вечiр, - далi чую ПП намацально - реальний голос, нiби я чув його учора. - Де ви пропадаКте? - Де пропадаю? П'ю. Ось з тими капiталiстичними акулами .А де ви тут взялися? Чи можна торкнутися? Так! Лена! - театрально казав я, що ПП бавило i вона-поблажливо пiдсмiхалася. - ПриПхала навiдати друзiв, - казала вона. - А як з недрузями? Наприклад, я? А де ваш шановний чоловiк? Як приКмно звучить: чоловiк, газбенд, ман, муж! - Чоловiк, газбенд, ман - дома, - казала вона. - А ви, бачу, виключаКте себе з числа моПх друзiв. - Це хочете сказати - я? Провокацiя. - Ви так поставили питання... Не я. - Горда невиннiсть. Вибачте. А газбенд дома. I як ви могли? ЗабуваКте куди ви попали. Чи ви знаКте, що ви мiж пiратами? Професiйними контрабандистами? Насильниками й людожерами? - Не забуваю. Менi саме такс товариство iмпонуК. - Що вас тут розiрвуть? - Готова на розтерзання. - А коли ви з'явилися ? Маю на увазi Торонто. - Учора. - Грiшниця! Мiй телефон Джi-Ю 3252. - Звiдки могла знати? В телефоннiй книзi вас ще не маК. Цiле Торонто знаК. Спитайте на вулицi першого газетяра. А де ви зупинилися? - У Манi. - ЗарубовськоП ? Та що вперто мене бойкотуК? I не каже, за що. - А може ви знаКте, за що. - Я ще не К аж такий ясновидець. - Цiле Торонто знаК. - То кажiть! То кажiть! Щаслива i радiсна, мадам... - Соренсен. - Ясно - Соренсен. Нарештi. I щаслива. - Ясно, щаслива. Може запропонуКте якийсь коктейль... Для бiльшого щастя, - казала Лена. - Вибачте! РозумiКться. Що ви п'Кте? Чи по старому? - На цей раз звичайна вiски. Без нiчого. - Пам'ятайте, що ви мiж пiратами. Розiрвуть. Я кинувся в атаку на вiски, проломив буфетну чергу, роздобув двi склянки "рай" зi содою i льодом (дабл i ще раз дабл!) i вирвався назад - переможний i радiсний, по дорозi натрапив на Михайла, який прибув сюди, мабуть, з тiКю самою мiсiКю, нагадав менi Марту, побачив Лену, все зрозумiв, вдоволено посмiхнувся i зайняв мiсце у лавах буфету. - Павле. Але я просила... - кинулась до мене Лена. - ЧистоП. Розумiю. Зараз дiстанемо ще. Вибачте. - Добре й так. - Зараз! Зараз! - метушився я невiдомо чому, зi склянками в обох руках, оглядався за мiсцем i на диво нам пощастило - столик залитий кольоровою рiдиною i заставлений порожнiми пляшками з дуже бурхливим краКвидом у кутi пiд чорною стiною. Я згорнув набiк пляшки, паперовою серветкою витер калюжi "севен-ап"-у... - Чи ж не чарiвне гнiздечко, - захоплено казав я. - Iдеальне, - смiялась Лена. - Лиш погляньте, що отам дiКться, - вказав я на публiку. - Веселяться. - Чи ж не бурхлива радiсть? Бачите, що дiКться з нашим Торонтом ? ЧуКте ? Розтяжна, степова... Чудово! Отже за радiсть! - i ми пiдняли склянки. - За радiсть, - казала Лена. - Ох, та безбожна флейта. I як вона баламутить "Розпрягайте, хлопцi, конi". Тож ви також з Харкова! - З Харкова - казала Лена. - I скажiть... Признайтеся. За яким таким циганським законом, ви так ганебно мене залишили? Чи вас не мучить сумлiння? Отже за зустрiч! - i я пiдняв склянку. Лена пила також. - Павле, - казала вона по хвилинi надуми. - Я нiколи вас не залишила. - Мовчiть! - стукнув я по столi кулаком. - Я вас не залишила, - спокiйно повторила вона своК i зосереджено дивилась на мене. I я раптом замовк. Менi видалось, що вона говорить якусь правду. Я вiдчув знайомi нотки ПП мови... Нашi очi визивно зустрiлися, було замало свiтла, щоб бачити Пх вираз, але я вiдчував. Наступило раптове вiдпруження. - Менi хочеться когось вдарити, - вирвалось у мене. - Перед вами стiл, - вiдповiла Лена. - Чортова справа! I кому це потрiбно? - лютував я. - Ви ж тодi обiцяли, - казала далi Лена. - До чорта ясного... Коли i що обiцяв ? - Телефонувати. - Куди i кому? - Ви! Менi! Пiсля балю в Каса - Ломi. Я ж просила. I дала вам телефон. I чекала цiлий день. I чому ви не телефонували? Я був п'яний, моя голова варилася, як котел з брагою, але я враз задубiв. Що справдi сталося? Чому я задубiв? Чому менi занiмiв язик? I я враз пригадав. - Я ж телефонував! - вирвалось у мене сливе розпачливо. Цiлий день. - Але куди i кому? - На Шша! - На Шша! Я ж вам... - i вона замовкла. Я мовчав також. Я зрозумiв. Вона дала менi телефон ЗарубовськоП, а я переплутав. - Леночко! ЗнаКте! Мене мало повiсити! Мене треба розiрвати на шматки! - викрикнув я, схопив свою склянку i випив до дна. Але моК оп'янiння швидко проходило, я був приголомшений, не мав нiяких слiв пояснення. Анi виправдання. Я вперше зрозумiв цiлу цю винятково безглузду, безмiрно судьбоносну ситуацiю. - Фу! - вирвалось у мене. Чи ви будете тут ще завтра? Вона подумала i вiдповiла: - Нi. - Прокляття! - вiдповiв я. Чому б вам не зiстатися? Один тiльки день. - Який сенс? - Сенс? - вирвалось у мене. - Як би ви це назвали? - МаКте рацiю, маКте рацiю. Вибачте. - Ви ж мене так добре знали. - Як i ви мене. Що власне сталося? - Мабуть помилка, - казала вона. - I ви не могли... перевiрити ? - Як було перевiрити? - казала вона. Не було часу. Не було сили. Я боролася... До останнього. Ви знаКте, що все це... Все це важилось роками. Зрештою, я не хочу сподiватися. - Не треба. Я зрозумiв. Вина за мною i тiльки за мною. Я був ганчiрка. Сам не знаю... Я... Я... не раз! У мене завжди так складалося, це моя якась патологiчна хиба. Ви знаКте, що я був... Зрештою, ви це добре знаКте. Я був ненормальний i я К тепер ненормальний, я був вирваний... Я вас люблю! Я вас... вами хорий. Я хорий! Я хорий! Лено! - Я мав руки спертi лiктями на стiл, голову обняту долонями, дивився невiдомо куди. Лена мовчала. - Можливо нiчого не сталося, - проговорила вона по часi. - Як ви це розумiКте? - глянув я на неП. - Бо я ще та сама, - вiдповiла вона. - Як це справдi розумiти? Я це вдруге чую. Вперше, коли ви вернулися з Ню Иорку. - Бо це правда, - казала вона. Не знаю, як ви, але я та сама, направду та сама... Мене виповняК мистецтво, iнакше я б... здохла. Я глянув на неП i хотiв вгадати ПП справжню думку. Вона дивилася на мене довгим, впертим, рiвним поглядом. - Так. Я та сама. Ви для мене той самий, - казала вона. - Можете працювати? - запитав я спокiйнiшим тоном. - Дуже добре. - Вiн розумiК? - Дуже. - А як мама? Вдоволена? Напевно. - Не знаю, Можливо. Вона в нас нiма. Говоримо на митах. У цей час хотiлося сказати дуже i дуже багато, сказати все повною, ясною, чистою мовою, висказати невисказане, пояснити непояснсне. Але не було нiякоП для цього сили. Я бачив перед собою Лену, вона на досяг моКП долонi, але вона була поза межами досягнення i я не мiг Пй нiчого, абсолютно нiчого сказати. Як знайти доступ, або вихiд, або вхiд, або вiдхiд, щоб вона зрозумiла. I я знав, що вона розумiла, i напевно так само, як я, i так само нiчого, крiм коротких, холодних, сухих слiв не могла сказати. Ми замовкли. За нами i бiля нас бушувало те чорне море музики, танцю, спiву, розкритi i закритi пристрастi гойдалися, як хвилi великого окоану, набридлi та одноманiтнi. Ми сидiли в кутi, пiд стiною, заваленi i заставленi масою нiг, спин, животiв, голiв, рук, нами на щастя нiхто не цiкавився i ми на щастя нiким не цiкавились. Я вигнав з пам'ятi все, що було до цього, я заставив всi входи сторожею своПх най iнтимнiших проблем, я мав на досяг долонi Лену... I завтра ПП не буде. - На якiй мовi говорите? Дома. - запитав я ПП. - Англiйська. Трохи нiмецька. - Лена Соренсон, - вiдповiв я. - Вам це подобаКться? - Це так К. Iнтернацiональне. Ми проти Iнтернацiоналу. - Можливо проти. Але ми Iнтернацiонал. - А як там мiй портрет? - Висить на стiнi. - Поруч з вашим? - Нi. - I не скаржиться? - Iнодi. - Як саме? - По рiзному. Я з ним воюю. Дуже настирливий. - I маКте успiх. - Не дуже. - А чому? - Ах, Павле! - То може затанцюКмо? Така грiзна Ча -Ча. - ЗнаКте, що я ПП не зношу. А ви без музики? - О, нi. Маю "Фiлiпса". - О... Зачекайте. То ж ви власник новоП хати! Гратулюю. - Дякую. Хто вас iнформував? - Маю розвiдку. Тепер лиш женитися. Чи запросите на весiлля? - Не маю нареченоП. - Наречених безлiч. Он у тiй гущi... - А як по вашому з любов'ю? - Виберiть християнську. До ближнього. - Може подумати. - А до речi... Ви писали чудовi листи. Чому перестали ? - Бо я не письменник, а механiк. I стратег. - Стратег чого? - БоПв за одну... мрiю. - О, я вас знаю... Хороший Павло... апостол. Проповiдник любови. - Не конче до ближнього. - Будемо мати i це на увазi. - Лено Сопенсен. - Вам сподобалося мое прiзвище. - Щоб не забути. - Це заучить, як погроза, що можете забути. Але я не забуду. Пам'ятайте. - Для мене цього не досить, - казав я. - Ми купили дорогий спогад... А все решта можливо не таке суттКве. Iнколи люди каються, що не вмiли зберегти вартостей, а по-моКму найбiльшою нашою вартiстю К все те, що ми з вами пережили. - Для мене цього не досить, - повторив я вже сказане. - Ви гарно вмiКте писати... листи. Згода ? - Але ж ви "не вмiКте писати". - Зате вмiю читати... I розумiти. - Це значить говорити з порожнечею. - О, як це суворо сказано. Пам'ятайте, що де б я не була i що б че робила, я буду з вами. Може це звучить сентиментально, але разом правдиво. Павле! Одружiння це найбанальнiша справа. - Не для мене. - Знаю, знаю. Тому ви й затягнули цю справу так безжалiсно. Коли б всi люди так на це дивилися - не було б сiмсот мiльйонiв китайцiв на землi, а в небi не було б спасiння... вiд цiКП повенi грiха. - Таким я К. Я вибрав спротив. Не кiлькiсть, а якiсть. - Кiлькiсть, якiсть - яка рiзниця. Головне... Не знаю, як це назвати. Чи це може бути "щастя"? Якщо це К взагалi. - По-моКму К. За далекими свiтами, за глибокими морями, за високими горами. Чи наша зустрiч не був гарний доказ? - Ви були зi мною щасливi ? - питала вона по надумi. - Нi. - А чому ? - Бо ми не скiнчили початого. - В такому разi ми маКмо ще надiю. Коли б скiнчили - що далi ? - РозумiКться, коли б дивитися крiзь такi окуляри. Для мене не лишень пристрасть. Для мене поКднання, злиття. Маю на увазi два бiгуни. Якась умовна вiчнiсть, ще одно людське життя. Я знайшов початок, але не знайшов кiнця. I не це хотiв сказати... Не кiнця, а закiнчення, чи продовження, чи тривання. До кiнця всiх кiнцiв, у межах нашого тривання. Не погоджуюсь на цю хвилеву зустрiч з вами, з першоП хвилини нашого знайовмства, я вiдчув приречення. Ми мусiли бути цiлiстю. Мене не треба переконувати, що ви не були б iдеальною жiнкою, матiр'ю, дружиною, я не шукав у вас саме iдеального iдеалу, але я шукав i знайшов щось значно бiльше, чого не висловиш словами, але що виповняК мене по самi вiнця i що робить мене щасливим. Може це i К любов. В кожному разi це одна з найбiльших дорогоцiнностей, за яку безконечнi поколiння людей вели, ведуть i будуть вести безконечну боротьбу. Для мене це основне. - О. як це гарно, Павле! - вирвалось у неП ПП знане речення, яким вона звичайно висловлювала своК захоплення. Нашi очi зустрiлися, ми дивилися крiзь морок одне одному в глибину глибин i хотiли сказати правду правд... Мiж нами запала мовчанка, яка тривала деякий час, нашi склянки були допитi, збоку далi, бушувала цiлковито п'яна заля, мiж нами лишалася недосказанiсть. - Чи мiг би просити? - перебив я мовчанку. - А чи ви вже все сказали? - запитала вона. Менi здавалося, що вона не наставлена на танець. - ПригадуКте, як ви часто казали: я це вже чула? Чи ми вже все сказали? - Я помилялася. - Не можемо все сказати. Не в нашiй силi. - Котра година? - Скоро кiнець. - Ну, так iдемо. I ми танцювали. Лена танцювала байдуже. Зовсiм iнакше, нiж колись. Я чув ПП такою, як звик ПП чути, вона мала своКрiдне темпо, дивне дихання, виключнi дотики, ми робили засвоКнi кроки, посмiхалися знаною вибагливою посмiшкою... Iнколи забувалися i тодi нашi тiла механiчно зливалися, я гостро вiдчував ПП дихання i биття ПП серця i при тому не мав сумнiву, що вона органiчно, навiки, безповоротньо моя. У цьому танцi нас застала година дванадцята i "Боже хорони королеву". Все зупинилося i стояло непорушно. Ми з Леною трималися за руки. ЏП примхлива зачiска була порушена. Бiля нас стояло довкруги багато людей. Впотiлi, зiм'ятi, гарячi. Коли скiнчився гiмн все знов змiшалося, лишень ми стояли далi тримаючись за руки. - Ну? - сказала вона i глянула менi у вiчi. - Не будемо сентиментальнi, - повторив я знане ПП прислiв'я. Вона кивнула головою. Я потиснув обидвi ПП руки i сказав: - Допобачення Лено! - Вона вiдповiла: - Допобачення, Павле! - I ми розiйшлися з цього мiсця. Я вiдiйшов перший. Не оглянувся i не бачив, коли i куди вiдiйшла вона. IснуК один такий, можливо, фiзичний закон: наше тiло стаК тяжким, ноги наливаються оливом, м'язи вiдмовляють послуху. Саме цей закон дiяв в мене з неймовiрною силою. Останнi моП слова я витиснув крiзь цiлу небулю туманности, в менi вiдбувалися космiчнi процеси розбиття сузiр, я нiчого не думав, а тiльки маячив. Але все таки я пригадав, що у мене було якесь товариство, а в тому також Марта, яка за цi пару годин перестала зовсiм для мене iснувати. Я пiшов, чи краще незучаснено поплентався Пх шукати i не був здивований, коли хтось менi сказав, що вони вже давно вiд'Пхали. Не тяжко уявити, що думала про це Марта, але моП власнi протиставлення були такi великi, що виповнили цiлу мою свiтосферу i для iнших не залишилось простору. До дому я Пхав трамваКм Блур, без пересiдки, сам один i я мiг цiлу дорогу перебувати в туманностi мого зачаровання, передумувати все бачене i сказане i марити чорти-зна якими дикими надiями. Уявляю, як тодi виглядав i можливо назва iдiот найбiльше менi личила. ДоПхавши до Гай-Парк авеню, я залишив трамвай далi поплентався здовж улюбленою алеКю. Головне, що було порожньо i безлюдно, здовж хiдникiв сонно стояли машини, бiльшiсть будинкiв понуро спала, тмяно i абстрактно свiтились лiхтарi i поривно дув пiвнiчний вiтер, який, як сiрий, дурний кiт, ганявся за кожним сухим листком. Пiд ногами, по старих, зачовганих плитах хiдника, було повно тих нервових шелестiв, що Пх продукуК кожна сумлiнна осiнь. На цiй широкiй, анатомiчнiй вулицi я найбiльше вiдчував Лену. Я уявляв, що вона йде поруч зi мною, що вiтер пiдриваК ПП сукенку, я бачив ПП гарнi, елястичнi лiнiП, ПП гнучку реклямно - вражаючу постать. Менi хотiлося вгадати, якi саме сили приковували ПП до мене, ким i для чого я вибраний нести цей тягар, через безмежну вигорiлу пустелю туманноП далекости i безнадiП. О! Це ганебно! Лено! Я не сентиментальний, я дико наПвний i стихiйно щирий. Я не квапився одразу до дому. 1) Щоб не зустрiтися одразу з Мартою, 2) щоб довше побути з Леною, 3) щоб подумати i видумати вихiд. Я виразно зрозумiв, що моП маленькi пляники, якими я до цього часу питався, безнадiйне нiщо. що я мушу дерзати значно бiльше, що Марту я мушу назад залишити, а Лену назад здобути. Це К закон законiв i вiдступу нема. Бурi не бурi, громи не громи, а я ламаюся вперед. Бачили ви коли, бодай на екранi телевiзора, гiгантський сталевий танк, який бездушно, вперто, наослiп продираКться крiзь лiсову хащавину, ламаК пальми i банановi дерева на якомусь островi Тихого океану? Засадничо, це я. Не дивлячись на моП мiмознi прикмети тонкошкiрого лицемiра. Я був вдоволений, коли всi вiкна мого приголомшеного будинку були безоглядно темнi i я не мусiв одразу наражатися на зустрiч з Мартою. Я не думав, що вона вже спала безтурботним сном, але був переконаний, що вона втекла, замкнулась, стероризувала Михайла за те, що вiн минулого року, такого то дня i такоП то години не виконав такого то ПП завдання, нарештi розплакалась, що "вiн" мало нею турбуКться i тепер десь причаПлась за дверима i наслухуК за кожним звуком будинку. Коли я обережно, як тать, пiднiмався наверх, сходи пiд моПми ногами не скрипiли, а кричали гвалту, на що щiлини дверей спальнi Боярiв погрозливо свiтилися, наводили на мене терор i намагалися видати мене на екзекуцiю конкляве чеснот, що закаптурено засiдало за дверима. Я швидко по злодiйськи, тiкав до своКП кiмнати, обережно закривав за собою дверi, не свiтив свiтла, не роздягався, а чим скорiш бiг до вiкна, вiдчинив одну його третину i стояв закам'янiло проти ночi, вiтру, прохолоди. Внизу, залитi блiдим сяйвом лiхтарiв, стояли в черзi "Меркурiй" i Форд", а напроти через вулицю, на городi сусiда, маяла в темнотi на шнурах залишена нанiч бiлизна. VI Яка справдi дивовижно - незбагнута дорога вiд вулицi АвiяцiП в Харковi на УкраПнi, де я родився, до цiКП ось вулицi Глен в Торонтi, Онтарiо... Через МиколаПв на Чорному морi, через Ванкувер на Тихому океанi, ПП найкраще простежити на глобусi здовж п'ятдесятоП паралелi - Ванкувер, Харкiв, десятки тисяч кiлометрiв вiддалi... Але справа тут не у вiддалi, а в часi. Мiй час - час анти - розуму, анти - правди, анти -людини, засадничого проти, час коми. Невротичнi правди i гiстеричнi закони в клiматi iнквiзицiП творили iнферно, в якому одно слово могло значити смерть. Життя стало кредитовим бiлетом i ним платилося за кожний невчасний вислiв. Сорок мiльйонiв батькiв, матерiв i сестер принесено цьому в жертву. А в тому також моПх батька й матiр. Я ж опинився в порожнечi, мiж небом i землею, без права на власне мiсце. МоПм завданням було знайти таке мiсце i я його знайшов. Третього жовтня 1948 року, вiйськове - пасажирське, бачу також i себе. Менi тридцять чотири роки, у моПх руках двi валiзи. Я легкий, молодий, здоровий... Я на березi Америки, в Канадi з призначенням Ванкувер. Америка для мене не просто Америка, а амбiцiя, фантазiя, iдеал. Належу до тих, що шукали тут правди, свободи - кращi i гiршi, святi i грiшнi, але завжди сильнi i завжди рiшучi. Всiдаючи вечiрньою порою в Галiфаксi до довгого, окремого потягу, мене розварювало почуття надмiрного зворушення. О шостiй годинi, пiд смеркання, потяг рушив, вiсiмсот пасажирiв, десятки мов i рас i невiдомiсть простору. Пригадувався Колумб, аргонавти, романи Купера, ковбойськi фiльми. С це свiт, що виломився з iстокий корабель американськоП фльоти "Генерал Стюарт" у годинах раннiх причалив до причалу мiста Галiфаксу. На його покладi 810 пасажирiв з таборiв Дi-Пi Нiмеччини. Сiрий, туманний ранок, скиглення мев, рев сирен, запах вугiльного диму, невиразнi зариси побережжя. Мiж цими прибульцями, у сiрому пом'ятому плащi, рiП, покинув традицiю, знайшов своП власнi дороги i пiшов далеко наперед у простори нових епох. Так, далебi, не легко окреслити той насторожений настрiй, що весь виповняК мою iстоту. Можливо, жалiю, що я вже не належу до тих перших, якi пройшли цей континент. Це було так недавно. Пралiси, озера, дикi рiки, прерiП, iндiяни, комарi. Сьогоднi мене везуть вигiдним, теплим спальним повозом, я не мушу знати дороги, шукати напрямку за зорями. Бiля мене все солiдне, спокiйне, привiтливе. Увiйде людина у темно-синiй унiформi, запитаК чи менi вигiдно, чи я чогось не потребую. У мене на грудях картка з номерком i призначенням i за п'ять днiв i п'ять ночей, вона заведе мене на другий кiнець континенту. За вiкном вже нiч, потяг бiг i кричав, мов гiгантська потвора. Довкруги втомленi, зiбганi, мовчазнi обличчя. Хотiлося б розгадати Пх думки, звiдки вони i хто вони i чого залишили минуле. Џх очi зраджували пережите. Вони не здивованi, байдужi, смутнi. Можливо вони все ще бачать табори Колими, Авшвiцу, гарячi пристрастi, холоднi бункери, танки, лiтаючi фортецi. Неймовiрнi свiдки неймовiрного суду, що його скликано судити вiки i епохи. Потяг женеться далi, на ранок вiн перетяв границю Сполучених Стейтiв, земля вкрита iнеКм, минають будови, гаП, поля, ферми. Згодом знов вернулися до Канади, а на вечiр зi зменшеним темпом, обережно в'ПжджаКмо до великого мiста Монтреал. Пiсля Европи, приКмно бачити цiле, не зруйноване мiсто, нiде нiяких руПн, яскравi неоновi реклями, многолюднi вулицi i безконечна кiлькiсть моторових возiв. На перонi чути англiйську, французьку, нiмецьку, украПнську мови, я пручаюсь з кожним написом, моП настроП розгубленi, почуття осамiтнення. Пересiдання на нормальний "КенедiКн Пасифiк" - експрес, якого завданням пересiкти континент i викинути мене на березi Тихого океану. Неймовiрнi простори, гранiт, рiки, озера i лiс. Вони лежать спокiйно, вони стоять задивлено, вони течуть задумано, вони чекають, виглядають, сподiваються. Земля жива й насторожена, вона плянуК свою казку майбутнього i розказуК ПП вiтрам, деревам, водi... I довга, провокуюча дорога крiзь гранiт i лiси до людського серця i мiзку. То знов появляються i розгортаються до обрiПв прерiП, покраянi ланами й дорогами, де i звiдки взялися тi майстри, що зробили з цього таку шахiвницю. Царство тракторiв, пшеницi i тяжких, дiйних коров. I широкого, синього неба. А далi велетнi гiр i сяючi снiгом шпилi. Бритiйська Колюмбiя з ПП купами порваноП на кусся плянети. Цiла розпука, що пiсля Бенфу, нiч закрила цей маКстатичний катаклiзм вiд мого гарячково-ненаситного ока. Але з ранком потяг елястично вриваКться у стихiйно-величну долину Фризера, що нагадуК епоху динозаврiв. Ввижалося, що з ПП гiгантських гаПв червоноП сосни, неграбно висунуться бронтозаври, здiймуться почварнi ящурi й заревуть мастодонти. Забувалося, що Пдеш найдосконалiшим потягом нашоП цивiлiзацiП i не вiрилось, що тут же поруч бiгли асфальтовi дороги, бiлi будiвлi, телеграфнi стовпи i барвистi написи. Останнiй ранок моКП дороги океану й континенту, два тижнi часу i мiльйони вражiнь. На диво ясний, прозорий, рахманний, обiцюючий. Скорiше встаю, уважнiше голюся, одягаю найкращий одяг, зав'язую найпривабливiшу краватку. I готовий до найсудьбоноснiшоП зустрiчi. Нарештi i сама зустрiч. Година дев'ята i сорок п'ять хвилин ранку. Субота. Восьме жовтня. Цi дати, як граничнi, кам'янi стовпи, врiзались у мою тямку. Величезний, впотiлий дiзелевий льокомотив зупиняКться. Багато людей i мiж ними троК мiцних, повнолицих добродiПв, якi кинулись менi назустрiч. Моя матiрна мова виразно зазвучала в повiтрi. Мiй на грудях квиток нарештi виконав свою ролю. ДобродiП кинулись до мене i ми обiймались, нiби рiднi брати, якi цiлу вiчнiсть не бачились. Далi, звичайно, ми Пхали просторим, не дуже новим автом, я сидiв спереду з моПм "спонзором" Сенишином, який вiв машину, а нашi друзi, зi своПми власними машинами, творили нам ескорту. Минали багато вулиць, багато машин i нарештi довга до самоП затоки вулиця висаджена кленами й каштанами з однородними будинками i бiля одного з таких будинкiв, ми зупинилися. Не встигли ми висiсти з авта, як бiля нас набралося багато iнших чоловiкiв i жiнок, всi мене голосно вiтали, я почувався героКм, який вернувся переможцем з поля бою, ми гармiдерно входили до гарного, чистого, просторого будинку, мене засипали питаннями, я почувався розгублено, пiд моПми ногами все ще хитався Грунт. I вимагалося вiдпочинку. Але про таке не було й мови. У просторiй Пдальнi препишно, незалежно i визивно стояв широкий, бiлий, заставлений посудом стiл з парою тузинiв стiльцiв, i все це разом з драпiжною гостиннiстю чекало на мою настовбурчену iстоту. Згодом я опинився на головному мiсцi стола, я був приголомшений стихiйною кiлькiстю Пжi, рiзноманiтнiстю пиття, чисельнiстю гостей обох статей, ми пили, ми Пли, ми пiдносили тости, ми виголошували промови, з мене зроблено сенсацiю року, найбiльшу людину столiття, опiсля все перейшло на вокальну частину церемонiП i нашi гордi, буйнi, степовi i гiрськi пiснi розлягалися широко над затокою св. Георгiя i напевно досягали Гавайських островiв. I це протягнулося далеко до пiзньоП ночi, i коли я, десь по другiй годинi, лягав до своКП бiлоП, чистоП, простороП, а головне не рухливоП, постелi, я був не тiльки смертельно втомлений, але разом цiлковито переконаний, що час моКП безцiльноП мандрiвки скiнчився, а почався час шукання певного, остаточного мiсця на цiй благодатнiй, ситiй землi. А згодом, з почуттям гордости i вдоволення, мене обвозили оглядати пречудове, амфiбiйне зелено-iржаво-бронзове мiсто розложене на зазубнях широкого побережжя зi снiжно-перламутровими верхiв'ями гiр, бiлими на схилах будiвлями, гостроверхими секвоями, мiстерiйними тотемами, дзеркальними водами. Я ще не бачив бiльш вражаючого поКднання творчости стихiйних сил природи i людського плянування, у якому б хмарочоси природного гранiту i хмарочоси залiзо - бетону, на тлi сiро-синього моря, творили таке панорамне зосередження краси i маКстату. Одначе цей закуток нашого континенту, зо всiма його слiпучими далями обрiПв, з його рухливими кораблями i спокiйними причалами, не став мiсцем мого остаточного оселення. Не можу сказати чому. Коли нам визначаються путi, нiхто не знаК, чи маК це бути путь Магеляна, чи Емануеля Канта, а чи звичайного волоцюги з пiд мостiв Парижу. Чоловiк, який вибрав мене з таборiв, у якого я почав працювати, як механiк авто-майстернi на iм'я Iван Сенишин, не дивлячись на його королiвську для мене зустрiч, не був призначений долею на мого супутника життьових вимог. Ми зiйшлися з рiзних бiгунiв плянети, з рiзних заложень душi, ми по рiзному бачили кольори, по рiзному чули тони. А тому ми мусiли розiйтися. Це мусiло статися з неухильнiстю смерти чи биття серця. Чи вмiв я працювати i чи працював вистачально? За моПми поняттями вмiв i вистачально, але нашi з Сенишином амбiцiП нiяк не мирились. Вiн нiяк не хотiв повiрити, що я приПхав до Ванкуверу не тiльки "доробитися", не тiльки мати "гавз", "кару", багато на стелi, багато в холодильнику, але також довiдатись, хто був Джордж Ванкувер, чого вiн тут шукав, чого смiявся Бернард Шов, чому плакав паяцо. Для Сенишина подiбнi проблеми видавалися верхом безглуздя i я його розумiв... Але вiн не розумiв мене. Взагалi, я не знайшов тут, чого шукав. За професiКю, я майстер корабельного будiвництва, але закон вимагав i я на це погодився, перебути рiк у мого ручителя. Я став авто-механiком, спочатку помiчним, а згодом фаховим з намiром одного разу стати незалежним. I не кажу, що ця роля менi не сприяла. Я мав що Псти, у що одягнутися i не тiльки ладив авта, а й ходив на засiдання "Народного дому", помагав ставити "Наталку Полтавку", спiвав Петра, дописував до "Свободи", залицявся до всiх дiвчат i завiв старого, надiйного, кремовоП барви, "Олдсмобiля". По роковi такоП чинности, я вже почав мiркувати про власнi дороги, плянував власне пiдприКмство, Сенишиновi це не конче смакувало, вiн почав дорiкати, скаржитись, не хотiв мене вiдпустити. Я не мав намiру з ним сперечатися i щоб зiйти з очей, почав думати про iншi мiсця цiКП широкоП землi. Так чи iнакше, по двох несповна роках, пiсля не дуже дружньоП розмови з моПм господарем, навесну у кiнцi квiтня, я залишив Ванкувер. Для Торонта. У Торонтi я мав приятеля таборових часiв Степана Снилика. Ми були з ним у контактi, вiн писав менi пеани про своК Кольорадо, не мiг нахвалитися своПми успiхами, повiдомляв, що туди з'ПжджаКться чи не цiла нова емiграцiя i, пiсля деякого вагання, я продав свого "Олдсмобiля", спакував валiзи, заручився квитком Транс-КанадськоП повiтряноП лiнiП i пустився ще раз через континент назад. Це була велична увертюра до мого Торонта. Я вертався, як король з iноземних вiдвiдин, зав-зятюще ломав англiйську мову, я читав "Лайф", я розмовляв з пасажирами про Котаею, я мав на собi новенький одяг, а в кишенi книжку Канадсько-королiвського банку. У Торонтi мене нiхто не зустрiчав, але на летовищi Малтон я взяв таксi i направився просто на вулицю Маркгам, де Степан Снилик замовив для мене примiщення у мого прекрасного земляка Пилипа Стецика, який вже встиг обложитися гiпотеками i стати власником на десять кiмнат будинку, знизу до верху виповненого, як дорожна валiза, такими ж, як я, мадрiвцями. Я заняв кiмнатку розмiром пуделка сiрникiв, без вiкна, зi скляними дверима, що виходили на маленький балькончик поруч з мiнiятюрною, зашкленою верандою. Цим урочистим актом, я збiльшив цифру населення цього гостинного дому на вiсiмнадцять, я мав заклопотаного земляка-господаря, пречудову його панi господиню, Пх зворушливу донечку Оксанку i лiнивого, сивого кота "Сталiна", який дiстав це грiзне iмення за те тiльки, що замордував канарка моКП сусiдки, колишньоП акторки ЛiдiП Парфен. А сам будинок, як назовнi так i знутра, виглядав велично. Його пишнi вхiднi дверi були зашкленi кольоровим склом, його сходи нагору були застеленi м'яким, мишатоП барви, килимком, вiн мав гомiнку, завжди заняту, убиральню i завжди занятий, з двома вiдгалуженнями, телефон. Ззаду за будинком красувався невеликий шматок тiнистого городу, там цвiло чимало квiтiв, росли помiдори i буяв широкий, пишний кущ бозу. Перший роздiл моКП епопеП був закiнчений. Починався другий. У пошуках за працею, яка тривала пару тижнiв, я мав менше щастя нiж у Ванкуверi, з автомеханiка, я став машинiсто-механiком чоколядноП фабрики "Ровнтрi", що на вулицi Стерлiнг, з не дуже принадними умовами трьох рiзних змiн, якi мiнялися що-три тижнi. Вростання не тривало довго. Наша етнiчна група ряснiла безлiччю потрiбних i менш потрiбних партiй, груп, парафiй, товариств, скрiзь вимагалось дiлових людей i по короткому часi, я вже набув звання активного громадянина i моК iм'я вимовлялося з певним акцентом. I не лишень активного громадянина, але й не менш активного холостяка, привабливого кандидата на жениха. З наших втiкацьких таборiв наПхало чимало не лишень вовкiв-сiроманцiв, але й не менше сiроманок - вовчиць, на забавах, на балях роПлося вiд агресивних наречених i моя кiмнатка штурмувалася армiями прекрасноП статi з не меншою наполегливiстю, нiж англiйська фортеця Мальта за останньоП вiйни. Не знаю, чому любов втiлюють у вигляд Венери, коли на дiлi, це жорстокий Тома де Торквемадо саме тодi, коли вiн допитуК i палить вiдьом. I от на полях цих судьбоносних боПв, в розгарi най-впертiших змагань за бути чи не бути мого парубоцтва, на краю прiрви мого одруження, я несподiвано, дивовижно i провокативно зустрiв Лену. ЛЕНА 1 Моя Олена, яку буду звати автентичне Леною, не мала мiтологiчноП бiографiП, за неП не змагалися царi i не було спалено ТроП, але ПП минуле до певноП мiри оповите не менш фантастичною мiстикою, нiж i Олени дочки Зевса i Леди, дружини царя Менелая, бо i вона належала до тих загадково-чудодiйних сотворiнь, яким приречено творити легенди i приносити в жертву не одну Трою. Досить часто трапляКться, що химерне життя, нi з сього, нi з того, втне з вами дивовижну штуку, напутать на химерне дiло, наведе затемнення думки, оплутаК глузд i зробить з вас гротескового паяцика вашоП власноП пристрасти. I це не мусить бути конче щось небажане. Навпаки. Це може бути здiйснення вашоП най-припабливiшоП мрiП... Це може лишитися вашим найкращим спогадом... Це може стати легендою вашого життя. Мiстерiя моКП Лени