гiП. - Ах, лишiть це! Чорт зна що вигадуКте! - сердився я. - То ходiм танцювати, - казала вона. - Вже пiзно. I сьогоднi нема танцiв, - вiдповiдав я. - Дома. Тут. Ходiм, ходiм. Знайдiть там якусь плитку. Танго! Добре, старе танго! - зiрвалась вона i закрутилась перед мною. Потiм пiдбiгла до мене, закинула руки менi за шию, оперлась животом об мiй живiт, дивилася у вiчi, смiялася й казала: - Ах, ви Павле, Павле! Який ви смiшний! Коли б ви тiльки знали. Чи ви мене любите? Скажiть за що? Ну, скажiть! Ну, скажiiiть! Я нiчого не казав, я лишень мiцно ПП притиснув до себе, на що вона викрикнула: - Чую! Чую! Досить! Потiм ми все таки танцювали пiд радiо танго, а ще згодом довго, заклопотано збиралися до сну, вiдходили до своПх кiмнат, знов виходили, все щось забували, щось хотiли сказати. - Павле! Ви лиш подивiться, - казала Лена i пiдставляла своП вiдкритi плечi. - Ви так спеклися? Коли? - дивувався я. - Це мене щось погризло. Дуже свербить. - У мене К такий коляндрил, - казав я. - Рятуйте! Давайте ваш коляндрил. - Я приносив коляндрил, натирав критичне мiсце, Лена дякувала, вiдходила, щоб за хвильку знов зчинити тривогу, що у неП з'явився комар. Комар! Неймовiрне! Я бiг до ПП спальнi з величезною хлопавкою, комар зникав, ми шукали його пiд години, не знаходили i я вертався до себе, а за мить я вже репетував, де дiлась моя книжка. Лена з'являлась у дверях моКП спальнi майже схвильована. - Яка книжка? - питала вона заклопотано. - Я тут... мав... Њревеса... Жiнка Мiльтона... - ми обоК розшукували книжку i знаходили ПП на верандi пiд моПм лежаком. Лена посмiхалася i вiдходила... Щоб на пiв дороги вернутися. - - Забула ще спитати: а що завтра? Чи не хотiли б зi мною виПхати? - Куди наприклад ? - Кудись... До якогось ресторану... На обiд. А може вечором... На танець. - Я засмiявся на цiле обличчя. - Як з рибальством? - питав я. - Еврика! Џдемо! Я ще нiколи... - В якiй годинi збудити ? - питав я. - Будь iколи. Хоч би опiвночi! О! Прекрасно! Прекрасно! - Як тiльки дозволить погода - о п'ятiй рано! - Згода! РозумiКться! - Отже, добранiч, чарiвна! - Добранiч, милий! - За хвильку, вже з-за дверей, Лена гукала: - На рибу! - На рибу! - вiдповiдав я. - Добранiч! - ще вигук з обох бокiв i пiсля того, здаКться, в котеджi настаК, тиша, всi теми вичерпанi, недалеко година перша ночi, в головнiй кiмнатi мляво свiтиться мала лямпа, портрет Лисого повернуто лицем до ватрана, по всiх кутах залягли настороженi тiнi. Я лежав горiлиць на своПй "континентальнi", лишень в пiжамi без накриття. Не дивлячись на змiну температури зi зовнi, в котеджi все ще мiцне тепло, над приголовком свiтиться нiчна лямпка в руках, замiсть Њревеса, "Тейлз оф Савт Пасифiк" Мiченера, кишенькове видання, не читаю, а лиш дивлюся, поглядую на пiв-розкритi дверi, повторюю слова розмови з Леною, кiлька разiв поправляю подушку, нарештi пригадую, що Пдемо на рибу i вiдкладаю "Савт Пасифiк". I гашу лямпку. Робиться темно i тихо, крiзь вiдхиленi дверi прориваКться вкрадений вiдблиск свiтла з великоП кiмнати, чути перiодичнi вибухи мотора холодильника з кухнi, що нагадують стогiн, як також чути якiсь шерехи знадвору, нiби там шепчуться, або цокаК годинник, або щось м'яко падаК на тверду землю. Над усiм горою шум вiтру i шум озера, який маК дiло з телефонними дротами i антенами телевiзорiв, чути як б'К хвиля на причалi i погрюкують залишенi човни. А згодом, мов тяжкий лантух, повертаюся на бiк, пружини постiлi напружено вгинаються, починаю вдавати сон з присмаком втомленоП жаги i незгасимоП спраги, що проходить по цiлому моКму тiлi. Без потреби штучно кашляю i, здаКться, чую вiдповiдь з другого кiнця цього мiстерiйного простору, щоб за хвилину ще раз повернутися i знов вдавати сон. Голова не може втихомиритись, вона все шукаК вигiднiшого положення, подушка гаряча i вогка, а цiле тiло нiби вариться в лiтеплiй водi. Не зчувся, як прийшов сон. Сон. Як довго тривав сон? Не можу сказати. Коли прокинувся, над котеджем з фурiяльною люттю били громи, будова дрижала, вiкна мигали огненними плямами i я дiткливо вiдчув бiля себе лоскотливе, живе, хвилююче тепло. - Павле! Це я! - почув шепiт пiд самим вухом i не знаю, що сильнiше звучало - громи над котеджом, а чи той шепiт пiд вухом. Миттю пробуджуюсь i трiпотливе, пружне тiло втискаКться в моП обiйми. - Лена! - вирвався у мене переможний оклик. - Я, Павле! Я! Це я! Я боюсь! - чув той неповторний шепiт, що його може висловити лиш жiнка i разом з цим вона ближче горнеться, нiби Пй мало обiймiв, нiби прагне увiйти, розчинитися, злитися... Як це чудово скомпоновано, коли б'ють громи i шумить вода - стихiП, освiтленi мiльйонами амперiв сяйва у славi неперевершеноП казки Богом даноП землi, сонцю, плянетам, людинi. Гарячi, мокрi, з болями й скреготом зубiв люди можуть дихати справжнiм вогнем викресаного з крови силою нагих грудей, розбитого тiла i гостро колючого насiння, що вириваКться з нутра утроби. МИ 1 Годi сказати, чи завинили тут блискавки i громи, а чи були вони лиш вражаючм поштовхом, маКстатичною декорацiКю i блискучим акомпаньяментом до нашоП пречудовоП драми. Можливо, я нiколи не знайду справжнього слова, щоб це сказати. Сталося чудо, якого я багато рокiв чекав, Лена була незрiвняно велична у своПй незабутньо-магiчнiй ролi, сталося нагле персвтiлення, яке наблизило нас до краю блаженства. Останнi три днi i три ночi, якi ми продовжили на п'ять днiв i п'ять ночей, нашого перебування на озерi, були трiюмфом i апотеозою довгоП й впертоП боротьби наших несподiваних взаКмин. Це була велика зустрiч блукаючих плянет у незмiрному космосi подiй, що виповняли наш час i наш простiр. Погода цих наших днiв була вiрним нашим союзником, втаКмниченим другом i надiйним помiчником, вона вернулася до своКП лiтньоП норми, кожного ранку термометр показував понад норму тепла, небо було маКстатно сине, вода приманливо бiрюзова. Ми купалися, ми Пздили човном, ми ловили рибу, ми ходили на танцi, ми слухали музику. I багато смiялися. Смiх рвався з нас зливою, все виповнялось жартами, свiт видавався легким, як пушина. I, розумiКться, ми були твердо рiшенi, навiть без мови, одружитися, ось тiльки я впорядкую своП достатки, роздобуду справжнК мешкання i вистачальний прожитковий рiвень. В моПй уявi появилось багато нових видив, думка забiгала до самого краю можливого, я став довiрливим змовником фантастичних i не фантастичних плянувань, новi проекти супроводжували мене, як пажi, як раби i як весталки. То ж та пречудова жiнка була моя. Наша постiль Кднала нас повсякчасно. Нас годi розiрвати. Наша пристрасть розгорiлася i не могла згаснути. Це вже поже жа пiд час посухи, це злива вогню. Нам слiд лиш торкнутися i ми вже готовi. Ми справляли авансом наш медовий мiсяць у всiй його насолодi, ми всiх i все забули i були вдоволенi, що нас забули також. А коли ми знов опинилися на вулицях нашого мiста, нас годi було впiзнати - двоК мiцних, свiжих, загорiлих богiв, якi щойно зiйшли зi свого Олiмпу, щоб своКю появою оздобити заношену вулицю Маркгам з ПП численними дiтьми i рiзноманiтними синагогами. Моя безвiконна кiмната видалась менi мрачним казематом, у якому я колись лежав на фронтi пiд Ленiнградом i яка тепер наводила на мене панiку. Я мушу як найскорiше ПП залишити, час наглив, днi блискавично тiкали. Не було бiльше таКмницею, що ми з Оленою зарученi i що наше одруження - питання мiсяцiв. Всi моП адораторки зложили зброю i вiдiйшли на бiк. Ми з Леною появлялися на вулицi, в кав'ярнi, на танцях, на вечiрках, у кiно, на нас дивилися заздрiснi очi, нас обмовляли, ми були атракцiКю всiКП нашоП громади. Надходила рiшальна осiнь, я мав вилiзти iз своКП власноП шкури, я складав i розкладав свiй бюджет, iнколи я нагадував вужа, якому наступили на хвiст. Але я був трагiчним оптимiстом, я не гонився за дешевими успiхами, як i не мав намiру брати жар голими руками, але я мав безодню далебi цiкавих плянiв, пiдшукував спiльникiв, домовлявся спiвробiтничати, замовляв позички i був переконаний, що з Новим Роком я залишу свою чарiвну Маркгам i оселюсь десь там далi на пiвнiч на цiй прекраснiй шахiвницi нашого розлогого мiста, а тодi наш з Леною рай дiстане концесiю i буде включений до реКстру законних iнституцiй. Але несподiвано прийшов той вiд'Пзд Лени. На початку жовтня, одного дня я дiстав вiд Зiни телефон. - Приходьте негайно! - Лена виПжджаК до Монтреалу!" справдi наглiсть критична. Чому вiд'ПжджаК i чому повiдомляК Зiна. Знов та Зiна i знов мiстерiя. Кличу до телефону Лену. Вона запинаючись, мов школярка, повiдомляК, що дуже захворiла мама i вона мусить негайно вiд'Пхати. Чому не повiдомила мене? Ось тiльки збиралася, але Зiна випередила. Чому Зiна? Нема коментарiв. Бiжу на вулицю Шша. Застаю Лену в тому самому чорному трико, яке пригадую iз Сiмко, сидить згорнута калачем у заголiв'ю свого лiжка, прикритого м'яким гуцульським килимом. Не бiжить менi назустрiч i не вiтаКться. ЏП очi заплаканi. - Що з вами? - кидаюсь до неП, нiби до раненоП. (Не дивлячись на всi нашi пригоди, ми з нею були на "ви". Цього, розумiКться, хотiла Лена). - Мама. Ось телеграма. Џду. Сьогоднi. - Але ж, Лено, - починаю схвильовано. - Нi-нi-нi! Милий. Не треба. Я мушу! - перебила вона мене. ЏП обличчя дивно сердите. - Що з мамою? - Не знаю! - ВiдповiдаК рiзко. - Так нагло! Лена не вiдповiдаК, очi ПП бiгають... ЗакушуК нижню губу, нiби терпить бiль. - Я вернуся! Я скоро вернуся! - Коли? - Не знаю. Милий. Не робiть такого вигляду! - Передовсiм не робiть ви! - Бо я не можу зрозумiти! Я не можу зрозумiти! - повторяла вона крiзь сердитi сльози. - Чого не можете зрозумiти? - Нiчого не можу зрозумiти. Якiсь iдiоти! Ще менше мiг зрозумiти я, що за iдiоти, кого маК на думцi? Я дивився далебi з виразом iдiота i не знав, за що хапатися, нiби я топився. - Може б ви щось пояснили, - почав було я. - То ж кажу! Нiчого не знаю. Можливо iншим разом! Навiщо питаКте? - Коли Пде потяг? - Не Пду потягом. - А як? - З Лисим. Вiн Пде до Монтреалу. Автом. Знов той фатальний Лисий, мене це виводить з рiвноваги. - Лено, - вирвалось у мене, - як що ви знов граКте якусь... - Замовчiть! - крикнула вона. - Не мушу давати вам звiтiв! Я раптом замовк. Хвилину розгублено мiркував. Була наелектризована тиша, Лена дивилася великими переляканими очима. - Допобачення! - вирвалось у мене нагле, нерозумне, вiдрухове речення, я повернувся i майже вилетiв з кiмнати. За мить я опинився на вулицi. Уявляю, як я виглядав. У менi тремтiв кожний нерв. Годинник вказував, що за годину я мушу йти на вечiрню змiну працi, я мав мало часу, але я не пiшов до дому, а скочив до автобусу на вулицi Осiнгтон i поПхав на вулицю Квiн до ресторану де працювала Зiна. У ресторанi було повно гостей, всi мiсця при барi занятi, сильно пахло всiлякими стравами, з намагою протиснувся до заду, де було трохи вiльнiше, Зiна у своКму бiлому халатi була дуже зайнята. Я ледве знайшов мiсце при барi i розгублено замовив каву. Зiна одразу мене побачила, зрозумiла, в чому справа i пiдiйшла. - Чи можу з вами бодай п'ять хвилин говорити7 - запитав я. - Добре. Ось тiльки впораюсь з тим гостем. Зайдiть до сальончику. - Я забрав свою каву i перейшов до сальончику, що був також зайнятий по вiнця, ледве знайшов якесь мiсце i одразу появилася Зiна. ЏП вираз зраджував лукавство i не викликав довiр'я. - Скажiть, - запитав я одразу, - що там сталося? - Павле Iвановичу! Я не знаю, - спонтанно вiдповiла вона. - Це все Лена. Та телеграма. Думаю, що щось накоПв той Лисий. - Який Лисий!? - майже викрикнув я. - Ви ж знаКте. - Я нiчого не знаю. - Тихо. Тут люди. На нас справдi зо всiх бокiв дивилися, мiй вигляд був далебi грiзний, я каявся що зайшов сюди, ця розмова остаточно збила мене з пантелику. I приголомшила. Рiшуче не знав, що далi робити. Заплатив каву, без слова вийшов з ресторану i вдався до телефонноП будки. Викликав Лену. Я чув ПП схвильоване дихання. - Лено, - казав я притишеним, нервовим голосом, у якому виразно звучала розпач. - Пам'ятайте, що ви ставите на карту цiле наше майбутнК, я не хочу, щоб ви Пхали з тим Лисим, коли мусите Пхати - Пдьте потягом, я куплю бiлет i проведу вас на двiрець. Но-но! Не купуйте! Де ви К? злякано говорила Лена. - На вулицi. - Ви були в Зiни. - Я був. - То хай вона вияснюК. Це ПП робота. Лисий тут нi при чому. Мусите менi вiрити! Мусите! Зiна зла, що я не виконала ПП завдання. - Якого завдання? - Вони мене тероризують. Я мушу тiкати. Поясню iншим разом. - Лено! Але ж ви... - Ви бачили в якому я станi. Не питайте! Лисий менi помагаК. - Лено! Лено! Я зараз буду... - Пiзно! Вже пiзно! Ми зараз Пдемо! Допобачення, мiй милий! - i вона положила слухальце. Я вирвався прожогом з будки, пiймав перше таксi i погнався на вулицю Шша. Здавалося, що те чортове доробало сунеться зi швидкiстю волiв, що все змовилось ставити менi перешкоди, я наглив шофера, шофер наглив машину, зупинки трамваПв, червоне свiтло, бiчнi вулицi, тягаровi авта... Вороги, самi вороги, максимум нашоП швидкостi 30, Пдемо 15 - 20 i це зветься модерне темпо, що вiд нього можна збожеволiти. А коли ми пiд'Пжджали до будинку при вулицi Шша, я бачив виразно, як саме рушило велике темно-сiре авто, як менi здавалося, спрямоване на далеку дорогу. Це мiг бути той самий темно-сiрий Крайслер Лисого, що про нього якось згадувала Лена. Одна тiльки мить! Темно-сiрий Крайслер так швидко вiддалився i зник в напрямку Блуру, що я не встиг анi охнути. Я лиш пiдняв голову i напружено дивився йому в слiд здовж спорожнiлоП вулицi, через яку почали переходити з криком i гамором школярi з найближчоП народноП школи, якi заступили нам дорогу. Я сказав шоферовi вiдвезти мене на мою Маркгам. Отже за один день, чи краще пiв дня, все змiнилося до невпiзнання, Лена нагло зникла - незбагнуте, безглузде чортовиння... Що можу сказати? Мушу Пй вiрити - скiльки разiв це повторяла, я вiрив, але де взяти вiри, коли не вiриться. Чому б не вияснити справи, не сказати все словами, для чого та безглузда загадковiсть, та заПкуватiсть сумлiння. Можливо там нема нiчого несподiваного, а це лиш страх перед самим собою, смакування власного болю. Я переконаний, що це дешева, балаганна видумка позбавлених дотепу мозкiв, дурне чортовиння, безглуздя, бо ж за що саме мали б "вони" ПП тероризувати, якого завдання вона не виконала?... Доречi, Зiна не вiрить в телеграму, чи маю вiрити я? Голова крутиться, мозок туманiК, гiркота заливаК почуття, я безпорадний, розгублений, залишений, на язицi весь час декадентський мотив якогось забутого куплетиста. Це квилКння наповняК мене все бiльше i бiльше i переливаКться через край мого безсилля, чую бiль, бiль, бiль - тупий i безупинний вiд якого терпне пiднебiння i в'яне зiр... Цю дику нiч я провiв у товариствi моПх золотих, солодких, спiтнiлих машин з Пх вiчним гугливим рухом i Пх запахом зiпсутоП оливи, якi своПми демонiчними звуками заглушали демонiчнi стогони моПх розбитих нервiв. Я хотiв говорити далi з Леною, я бачив ПП зовсiм живу i плотську перед собою, тому роздобув папiр з шуфляди малого стола, що стояв побiч моКП майстернi i пiд звуки машин на заолiКнiй, дерев'янiй скринцi з моПм знаряддям, почав писати всiляку нiсенiтницю, що тiльки прийшло до моКП голови: "Мила Лена! Ви вiд'Пхали своПм Крайслером пiд фурiю пристрастей, що Пм мiг би позаздрити сам Люципер. Ви залишили мене дослiвно розчавленого на хiдниках вулиць. Ви не сказали менi нiодного людського слова, яке б можна було розумiти. Ви мене знаКте. Я не паяц, не балаганний блазень, не кльовн П'Кро. Я можу розумiти все, навiть вiддаль, навiть божевiлля, але я нiчого не розумiю з ВашоП теперiшноП поведiнки. ЗакликаКте мене вiрити! Ради Бога! Я Вам завжди вiрив, я Вам безглуздо вiрю, бо паскудно, негiдно, по собачому люблю. Ви це знаКте i... Я писав, i писав, i писав, скиглив, хулiганив, блюзнiрив i не мiг знайти кiнця своПй зачумленiй безрадностi, я хотiв висловитися, але вислiв не приходив, а приходив туман, марево, болото, трясовиння. Колеса машин i колеса моПх марень крутилися туманним клоччям у моПм зачадженiм мозку i викидали пiну глибокого, пiдземного, огненного жалю. Њ речi, яких ви направду не можете висловити! I пiсля цього почалося моК Торонто без Лени. Це був терор. Я не знав, де себе дiти. Я звик кожного дня, кожного вечора переживати празник, бути з нею, говорити, смiятись, спiвати. Ходилось на побачення, на зустрiчi, до кiна, на вистави, бiблiотеки. ВиПжджалось на острови, Пхалось моторовим човном пiд мiсяцем, не зважалось на час, на години, на мiсце. Я одвик вiд людей, а люди вiд мене, що мав робити тепер? Я тинявся, як люнатик, по брудних вулицях середмiстя, мене нiчого не цiкавило, забави без Лени не були забавами, дiвчата не видавались дiвчатами, днi минали черепашачими кроками, ночi видавались бездонними прiрвами. На роботi я лиш думав про неП, ПП iм'я вимовлялося безконечно, вона заповняла мене дослiвно, поневолила абсолютно. Я був нею хворий. Що другого дня я Пй писав, вимагав вiдповiдi i одного разу дiстав вiд неП писульку: "Мiй коханий! Простiть, простiть, простiть! Я винна! Знаю що ви переживаКте. Я переживаю те саме. Я хвора. Як можете - прибудьте сюди. Монтреал гарне мiсто. Постараюсь все пояснити. Цiлую, плачу, кохаю! Ваша"... Адреса й телефон. Цi слова я читав, як голодний, як п'яний, як дикий, я Пх хапав на льоту, ковтав, вони виходили все новi хоч тi самi i я ненаситно поПдав Пх, як звiр свою жертву. Вони щiльно засiли в моПй кровi i я буду чути Пх навiть за гробом. НайближчоП суботи я мав вiльне, а дотого вимантив вiльний понедiлок i вже раннiм 9.15 експресом КанадськоП НацiональноП Залiзницi, у дуже гарному, новенькому вагонi з м'якими фотелями i величезною панорамою Бритiйських гiр на переднiй стiнi, я мчався до Монтреалу, щоб пiд вечiр, о годинi 5.45, висiсти з невеличкою валiзкою на величному, многолюдному, шумному Центральному двiрцi i одразу з двiрця нетерпеливо дзвонити Ленi. - Де ви К? - почув я захоплений, гаркавий голос. - На Центральному. - Зараз там буду. Чекайте при виходi! Я не чекав, я маяв, як прапор, мiй зiр без перерви тримався годинника, наполегливо вдивлявся у вуличну масу людей, залитих сяйвом неонового свiтла з блiдими, етерними обличчями, з безлiччю нiг на вогкому хiднику, пiд шум i стогiн безконечних машин i спалахiв безконечних реклям. РозумiКться, що час поняття релятивне, зараз це не час, а гранiт, це не хвилини, а тяжкi глиби каменю, я чув Пх тягар весь цей день, я не можу стояти на мiсцi i не можу вiдорватися з мiсця. I нарештi вона. Пiд'Пхала темна таксiвка i з неП з поспiхом висiла Лена у своКму чудовому осiнньому плащi рудого кольору з великими кратками, не защiпнута, без капелюха, з розбитим волоссям, свiжа, ясна, усмiхнена. Поспiхом платить шоферовi, я бiжу назустрiч. - Лено! - Павле! - I ми душимось у обiймах, таке знайоме тепло, дихання, запах. - А я так чекала... I знала, що приПдете... Менi снилось. Весь день сидiла при телефонi. - Ви чарiвна! - О, як це гарно! - Вона любить це речення i я люблю його також. Деякий час стоПмо одне проти одного, тримаКмось за руки. дивимось у вiчi, посмiхаКмось очима, устами, цiлою iстотою, Лена виглядаК справдi вiдсвiжено i анi слiду настроПв з Торонта. I, мабуть, мiй вигляд говорив Пй те саме: - Ви чудово виглядаКте! - казала вона. О, милий! А куди тепер? - Готель, - вiдповiв я. - РозумiКться, готель. ШукаКмо разом. Ми йшли пiд руку бадьоро, радiсно, в ногу широкою, рухливою, ясно освiтленою вулицею з великими вiтринами i барвистими реклямами, ми з'Кднанi в один рух i один порив, камiнь пiд ногами видаКться м'яким, килимом, така велика i прозора радiсть. Недалеко натрапляКмо у бiчнiй вулицi великий готель "Ля Саль". Одразу заходимо i одразу дiстаКмо добру, тиху, м'яку кiмнату на п'ятому поверсi з ванною i виглядом на залите огнями мiсто. - Тут чудово! - викрикуК Лена. РоздягаКмось i вдруге вiтаКмось довгим, п'янючим поцiлунком. - Дуже дякую за листи. Чудовi! Вони були для мене великим посиленням. I вибачте, що я так мало писала, ви ж знаКте, я не вмiю, просто не вмiю, не знаю що писати, хоч хочу писати. А дуже скучав? - Не скучав, а здихав! - О! - Вона пригортаКться, закладаК руки за шию, пiдставляК уста, спокусливо смiКться - тиха, рiвна, спокiйна постiль i така ж атмосфера i ми втомленi розлукою i спрагненi чеканням, такi тривожно нетерпеливi... А трохи згодом, майже п'янi, але щасливi i втихомиренi, ми спокiйно одягаКмось, Лена, як i завжди, пречудово одягнена, на цей раз пречудова суконка золотого кольору (вона любить кольори металiв, тепер якраз моднi), яка плястично облягаК ПП фiгуру, ми лишаКмо кiмнату, сходимо вниз до другого поверху, де мiститься ресторан i де у просторiй, м'яко освiтленiй, винятково затишнiй залi знаходимо приКмне мiсце за бiлим столом i пiд звуки джез-бенду, що долiтають сюди з другого кiнця залi, замовляКмо вечерю. Ми переповненi самi собою, не маКмо бiльше мови, поглядаКмо на себе, вдоволено посмiхаКмось. - Чудова сукенка, - кажу, аби щось сказати. - ПодобаКться? - питаК Лена. - Блискуча, - продовжую думку. - Для вас вибрала, - каже Лена. - Я вдячний мiцно, - кажу я. - Тепер це мода, - каже Лена. - I вам це личить, - продовжую мову. Лена посмiхаКться затисненими устами, маК спущенi повiки i злегка повернуту в профiль голову, що Пй також дуже личить, а разом творить дуже привабливу картину самосвiдомого вдоволення. Дуже елегантний, нiби Роберт Тейлор, у прекрасному смокiнгу кельнер, приносить вечерю - десерт з пiвденних овочiв, грибова юшка (на бажання Лени), печеня iндика з пюре i брусницею, кава i... шампанське, (на моК бажання), майже вiдчаяний, перший в iсторiП мого життя, подiбний жест. Це був початок, подiбнi готелi i подiбнi ресторани з такими кельнерами до цього часу не входили в засяг круга мого дiяння, але цей такий день силою свого звершення, вимагав данини великого мiрила, бо я переконаний, що в цьому просторi, разом зi мною i Леною, перебували переважно "великi мiрила" рiзних вимiрiв, а Лена в ПП золотiй гомосферi, заслужено займала своК мiсце, рiвних Пй не було багато i я мiг законно твердити, що мiй вибiр не належить до найгiрших. РозумiКться, хотiлося багато довiдатись i багато вияснити, я мав засипати Лену питаннями, але в цей момент ще бiльше хотiлося не торкатися наших ран. Само це свiтло, це оточення, ця теплота i звуки музики вимагали вдячности. I Лена, яку я ще в потязi вважав недосяжною, моя надмiрна наснага перемогти спротив, творили мiй клiмат своКрiдного, егоПстичного вдоволення, бо просто не хотiлось вiрити, що Лена, яка К зараз бiля мене i та, яку я знав ранiше, та сама iстота. Де дiвся ПП цинiзм, примхи, вибуховiсть, акторство. Коли нашi криштальнi чари вина торкалися, нашi очi зустрiчалися палкою довiрливiстю i, здавалось, розчинялися у взаКмнiй радостi щастя. Пiзнiше все таки ми "виясняли" нашу справу, я не вимагав, але Лена сама почала, здаКться, це ПП турбувало. Це не було вияснення... Я все знав. Вона лише пiдтвердила моП здогади... - ЗнаКте, як це сталося... Хтось з них, можливо Трухлий, - казала вона... - Макар Iванович? - перебив я ПП з посмiшкою. - Ви ж знаКте, - посмiхнулась вона. - Цiлком випадково, - додав я. - Ви все знаКте? - питала вона. - Лишень здогади, - казав я. - Вони мали якiсь намiри... Я знала Зiну... Ще з корабля... Тут в Монтреалi ми з нею терли помости... Ми так хотiли вирватись з того... Якi з нас прислуги... Те моК мистецтво. Зiна поПхала до Торонта, писала захопленi листи... Мала роботу... Стiльки хлопцiв, такi перспективи. ПриПжджай, маКш кватиру, все заплачене. Моя мама горою проти... МаКмо тут знайомого молодого лiкаря шведа... Дуже цiкава людина, любить моП картини, познайомилась з ним на виставцi в музеП... Вiн маК такi окуляри, як телескоп i зворушуК мене своКю довгою фiгурою, два рази довшою вiд мене... Мама в нього просто закохана... I коли я заявила, що Пду до Торонта, мама мало мене не викляла... Вона переконана, що той швед мiй законний наречений i нема вiдклику. Коли ж я не послухала i таки поПхала, я потрапила у сiтку дивакiв, якi бавляться у шпигунство i якi хотiли зробити з мене Матту Гарi. Цi люди вдають патрiотiв, не будучи патрiотами, хочуть замазати якiсь своП грiхи перед советами i грають в льотерею зради на два боки. Колись такий Макар Iванович пробував iцастя де iнде, там не вдалося, тепер заграв на iншу рулетку. Його мiсiКю "розкладати емiграцiю" i "вербувати спiвробiтникiв". Зiна клясична мiщанка без мозку i принципiв, лишень з претенсiями, намагалась спокусити мене i пiслати мене на вас. Чому на вас? Ви на Пх думку прекрасний об'Ккт "для використання"... Зрештою, менi потрiбно було долярiв, мама посилала менi десять долярiв на мiсяць, Зiна знайшла кiлька Лисих, я Пх малювала, але всього було мало. Брати якусь роботу? Яку? Мити помости? Прибирати кiмнати ? А моя мама... Колишня буржуйка... Батько був iнженер... Вони мали доми з Харковi i хутiр десь на провiнцiП. Я цього вже не бачила. Його засудили i знищили за його неросiйське прiзвище... Був же час пошести шпигунства i кожний, хто не був росiянином вважався потенцiяльним шпигуном. Батька судили за якийсь саботаж, я вже не знаю, щось там в Донбасi. У нас не можна було про цс говорити. Нас викинули на вулицю... Ви це, зрештою, знаКте... Мати десять рокiв водила в Одесi трамваП... А брат у Москвi. От i все... - Що ж ви мали зробити зi мною? - спитав я жартом. - Шпигуна... РозумiКться. - Що я мав шпигувати? - Не знаю. Не мiй бiзнес. Я мала лиш завербувати... - Отже "кагда би не Њлена" (цитата з вiрша)... Коли б не Зiна... Не Макар Iванович... Не бачити б нам Сiмко. - Це Пх iдея - розумiКться. Знаходять Лисого. Я його малюю... Дiстаю котедж... Запрошую вас... Ви потрапляКте в моП сiтi. Я шантажую вас коханням... Зiна шантажуК мене Лисим... Макар Iванович шантажуК нас наганом. Ми зломанi. Вас посилають на фабрику лiтакiв... Мене женуть на Бермуду... Я шукаю жертви, мобiлiзую, шантажую. Ми дiКмо. РозгортаКмо операцiю... Чи ж не чудово ? А Лисий... Це така наша мамалига. Коли я намалювала його портрет, вiн дивився, дивився на мене а потiм питаК: ви добре, дiвчино, малюКте, але з чого ви живете? Я йому щось, не пригадую що вiдповiла, а одного разу вiн кличе мене до свого готелю на Бейстрiт i таКмничо вручаК менi чека на двiстi долярiв. Тiльки прошу нiкому не кажiть, бо як довiдаКться жiнка - з'Псть. I цо все. Мiж iншим, - додала вона до цього, - мама не знаК, що ми з вами були на Сiмко. I вона хоче бачити вас. Завтра прошу на родинний обiд. Увага! Увага! - Зворушливо вдячний! - вiдповiв я. - А що, як не витримаю iспиту? - Мама пiд сильним терором. Я бачив Лену в ПП гарнiй подобi, ПП нiжнi, тонко рiзбленi рамена i ПП делiкатно рiзбленi, тонкi пальцi. Џй потрiбен протектор, сила, захист, Пй потрiбен муж, чоловiк. Џй потрiбнi засоби. РозумiКться, вона може "знайти працю", але яку? Малювати портрети? Кельнеркою в ресторанi? Продавачкою у Iтона? Справдi проблема. I я не знаю, у якiй подобi з'явитися на очi ПП матерi. Що сказати? Що обiцяти? Що дати? Себе самого? Яка з мене вартiсть для матерi, яка хотiла б бачити свою дочку на тронi Клеопатри. I цiлком заслужено. Я переконаний, що терор Лени не граК для неП великоП ролi, маючи за собою десять рокiв практики кондуктора трамваю. Такi ось i iншi подiбнi думки проходили через мою мозкову лябораторiю пiд сардонiчнi звуки саксофоновоП оркестри, до якоП у другiй залi на крузi танцювали пари, освiтленi смугами кольорового свiтла. Випите вино i присутнiсть Лени настроювали мене на всiлякi дивовижнi кiмбiнацiП й вiдчування, перед очима в рiзних напрямках, нiби на притьмареному екранi, рухались людськi силуети i все разом видавалось нереальним, нiби з iншого вимiру простору. МоК обличчя, дарма що притьмарене освiтленням, як i звичайно, було вiдкритою книгою, в якiй можна читати кожнiй грамотнiй людинi i в якiй Лена до схочу читала. I дуже розумiла. Вона бачила мене наскрiзь i на цей раз, як менi здавалося, цiлковито зi мною годилася. Вона рiшена бути моКю жiнкою, йти жити до однiКП кiмнати, бути продавачкою у Лоблавс, але чи погодиться на таке ПП величнiсть мама? Напевно вона питала дочку: а який його фах? А що вiн робить? А скiльки заробляК? О, мамо! Вiн добрий механiк! Ме-ха-нiк! Чи не досить нам тих механiкiв? Вiн дуже талановитий! Вiн хоче бути письменником! Письменником? На якiй мовi? Чи вiн живе в КиКвi, а чи в Торонтi? Досить, досить! Тут треба жити по-людськи. Особливо, хто може! А ти можеш! - Як ваш?, мама зветься? - запитав я несподiвано. - Лiдiя, - вiдповiла Лена одним словом. - По батьковi? - Iванiвна. - Чи не хотiли б ми потанцювати? - РозумiКться. Давно час! Ми танцювали, згадували не так Торонто, як Сiмко. Сiмко, цей маяк нашого мандру у просторах чуття, своКрiдна зоря надхнення i печалi, розбита чарiвна чара пiзнання добра, зла, меду й цикути, розгалужена панорама глибинноП пристрастi i глибинноП насолоди. - Нiколи не забуду Сiмко, - казала Лена примружуючи очi. Нiколи! Та зустрiч! Вона вирiшила! Все вирiшила. Цiлу мою фабулу... - Вона у своПй золотiй робi переливалася у свiтлi прожекторiв рельКфно i емоцiйно на тлi розтанцьованого паноптикума, що менi було не-захисно i бентежливо. Ми провокували довкiлля, очi багатьох були зверненi на нас, а в однiй з перерв, до нас пiдiйшов приголомшений дендi у препишному, Квропейського крою смокiнгу i запросив Лену до танцю. Вона вiдмовилась. Виявилось, що той франт, як ми самi, походив з Европи, з Чехословаччини, недавнiй втiкач вiд "братнiх русiв", а теперiшнiй iнженер, забув вже якоП, чи не Мессi-Гаррiс, компанiП. Ми обмiнялися з ним кiлькома реченнями в нiмецькiй мовi i розiйшлися з дружнiми побажаннями. Напевно вважав нас за пару розпещених мiльйонерiв, якi бавляться в закоханих. Ми пробули тут пару годин, час тiкав швидколетно, перед вiдходом повернулися до нашого номеру, пiвлежали на широкiй канапi, дiлилися враженнями минулого тижня, укладали плян на завтра... Зустрiнемось рано тут, снiдаКмо разом внизу в кав'ярнi, оглядаКмо мiсто, а обiдаКмо з матiр'ю. Бiля першоП години ночi я вiдвiз Лену таксiвкою на ПП Розмонт. Прекрасна, осiння, гiроскопiчна нiч великого накопичення бетону, каменю й залiза, всипаного густо мiрiядами вогнiв i пронизаного магiстралями безупинного руху. Його пульс i ритм синхронно дiК з пульсом i ритмом всього космосу, так що iнколи тратиться почуття земного i видаКться, нiби це все разом висить у просторi i зi шаленою швидкiстю кружляК довкола якогось центрального фокуса. Моя перша нiч у цьому готелi, пiсля всього пережитого, не була аж надто спокiйна, я довго не мiг заснути, вiтав мислями в пiдзоряних висотах, вважав себе чи не найщасливiшою iстотою всесвiту, я був виповнений тим рiдкiсним щастям, що його може осягнути тiльки людина великого шукання але, яка нiколи не пiдносилась вище звичайного позему нашоП плянети. Я не спав, а дрiмав i не думав, а марив, не плянував, а фантазував. I не знаю чому, все моК минуле видавалося неприКмним, змарнованим часом, а все майбутнК малювалося густими, ситими, надiйними барвами, нiби це вiдкривалась передо мною нова плянета. За мною лежав океан часу i простору i в тому розчинялася туманно дивовижна моя минулi сть, нiби вона належала не до мене, а до зовсiм iншого вимiру дiяння. По цьому боцi я родився наново в iнакшому пiдсоннi з iншими складниками повiтря i вiдмiнним соняшним спектром. Я почав бачити й пiзнавати вартостi, довiдався, що можна багато зробити, що кожний порух думки збагачуК сенс буття. Рано, здавалося б, я повинен довго спати, але прокинувся зараз по шостiй i перший проблиск свiдомости запевнив мене, що заснути я бiльше не зможу. Я брав ванну, я старанно голився, я одягав мiй найкращий одяг i бiля шостоП я вже приймав телефон вiд Лени, яка патетичним тоном питалася, як менi спалося, що снилося i що вона зараз, зараз буде у мене. Пiв години згодом вона справдi обережно застукала до моПх дверей. Свiжа, несподiвано чаруюча, запашно розчервонiла у сiрому, легкому осiнньому плащику i сiрому, солом'яному, крислатому капелюсi. Я помiтив, що кольор ПП очей може мiнятися залежно вiд настрою, вiд майже пивного до сiро-плятинового. На цей раз вiн був сiро-плятиновий i промiнював. Ми разом внизу снiдаКмо - дуже приКмна, по своКму iнтимна процедура з всiлякими кокетливими, грайливими iнтонацiями - соки, грiнки, яКшня, кава... А потiм забираю своК майно, вiдмовляю готель i ми виходимо на людну, рухливу, з безлiччю мальованих вiтрин i реклям, вулицю iменi якоПсь святоП, здаКться чи не Катерини. Свiтить i грiК жовтневе, вигорiле сонце, на деревах рудаве листя, яке iнколи спадаК пiд ноги, ми ступаКмо легко й безжурно, iнколи зупиняКмося перед вiтринами, особливо коли бачимо за ними якесь малярство чи щось iнше зi свiту мистецтва. Iнколи це вражаючi речi правдивого звучання i ми дiлимось враженнями про Пх вартостi. Лена розумiК цi справи на перший погляд i вмiК одним словом Пх висловити. Внутрi мiсто було наполегливо зайняте само собою, це була недiля, якийсь святочний неспокiй, повiльний рух автобусiв i безконечна черга, туди й назад, таксi-вок з безконечною кiлькiстю авт взагалi. Ми пiймали перше лiпше таксi i поПхали на Монт Роял - головне i найвище мiсце цього iнтригуючого простору, сiмсот п'ятдесят три фути високе, з розлогими краКвидами заставленими будовами, подiбними на величезний склад подiравлених скринь. Люблю тi монументи, освiтленi раннiм сонцем на тлi широкоП рiки з розлогими раменами мостiв, якi нагадували геркулесову силу генiПв, що поклали на землi цi гiгантськi споруди. Це сотворила одна iстота на двох довгих лапах з сокирним носом, широким ротом, клапатими вухами, i якось не можна забути моменту, коли Лена схилилася на низький, широкий парапет зi сiрого, порослого мохом каменю, що вiддiляв нас вiд зарви, а я стояв злiва побiля неП i правою рукою пригорнув ПП до себе, нiби захищав ПП вiд тiКП могутньоП перед нами стихiП простору. Моя права щока торкалася ПП голови з розсипаним, свiжим волоссям, яке лоскотало мое вухо з легким, вогко-свiжим вiтром, що вiяв нам назустрiч десь звiдти з за рiки в долинi. Це чарувало нас i пiдказувало, що i ми належимо до iстот на двох ногах, якi потраплять розставляти по долинах рiк подiбнi забаганки. Можливо менi це найбiльше iмпонуК. Це химерне накопичення сiрих, кам'яних, пронизаних залiзом, споруд. На самiй горi був ресторан... Листя дерев зривалося з галуззя i стелилося, де впало. Це чарувало, наповняло втомою, iржавi шматки шелестiли пронизливо. Лена дивилась менi у вiчi, ПП уста кривилися в iронiчну усмiшку, а сама мiцно трималася моКП правоП руки, нiби хотiла мене повалити. - Чи не гарно? - питала вона. - Погоджуюсь, - вiдповiдав я. - Чому б вам не переПхати сюди? - питала далi. - А справдi чому б? - вiдповiдав я. I притискав мiцнiше ПП руку, щоб зупинити питання. Сам не знаю, чому я не мiг погодитися на цю пропозицiю, Лена вiдчувала мiй спротив, очима вимагала пояснення, але я мовчав. Дуже хотiлося ПП обняти, розлогий, палаючий краКвид, ажурна алея, зелений травник, iржаве листя вимагали вислову, ми звернули до округлоП, старовинноП тераси i тут перед лицем цiлого мiста, iгноруючи довкiлля, ми цiлувалися тими жадобними цiлунками, якi при значенi не так нам самим, як тому довкiллю, що нас оточуК. Лена була на диво хижа, очi ПП робилися ще бiльшi, нiж звичайно, а уста ставали гарячими. Перед першою годиною ("щоб не спiзнитися"), ми вже ступали широкими кроками вниз крученою, асфаль товою дорогою без хiдникiв помiж садами, травниками, квiтниками, вiллами. Хто тi щасливцi, що тут живуть i можуть завжди, кожноП хвилини насолоджуватися цими краКвидами просто з вiкна своКП робiтнi, спальнi чи Пдальнi? Чому це не ми? Я звичайно не висловлював цього зухвальства в голос, але думки моП крутились бiля цього божества безнастанно. Можливо, в цей момент я був переконаний, що я сам кумир долi, якому коряться гори, доли, хмарочоси, краКвиди. Внизу, при першiй нагодi, Ми зупинили одну з численних таксiвок, що бiгли рiвною алеКю попiд горою i вона, з неймовiрною швидкiстю, повезла нас у хащi мiста. Менi здавалося, що Лена тепер значно рiзнилася вiд тiКП, яку я знав весь час, вона була домашня, звичайна, покiрна, упокорена, я так само виглядав "як засватаний", ми обоК сидiли рiвно, чемно, мовчазно i лишень зрiдка порозумiвалися поглядами, якi висловлювали приблизно таке: Страшно? - Трохи. - Менi та кож. - А в голос я питав Лену: - Як мама виглядаК? - Дуже звичайно, - вiдповiдала вона. - Любить вона котiв? - У нас нема котiв. - Лiдiя Iванiвна? - Так, - посмiхнулась Лена. Чорна зi сiрим нутром таксiвка бiгла прямою людною вулицею, iнодi на знак червоного ока зупинялася, минались вулицi - свята Агата, свята Люцiя, свята Женев'Ква i ось Пдемо пiд гору, повертаКмо вправо i виПжджаКмо на Першу авеню. Ще кiлька судьбоносних хвилин i ми зупиняКмось перед новим, двоповерховим, цегляноП барви будинком з прикметними, зовнiшнiми, крутими, залiзними сходами до першого поверху. Всi будинки цiКП вулицi мають такi сходи i це творить своКрiдну неповторну картину екзотичноП випадковости. Оте широке вiкно другого поверху зправа належить до мешкання Лени. Обережно входимо по крутих сходах, зупиняКмося на площадцi, Лена шукаК у своПй торбинцi ключа, поглядаК на мене з боязкою зацiкавленiстю, обережно вiдмикаК дверi, обережно входимо до вузьких сiней з вiшаками на одяги i великим дзеркалом при стiнi, обережно роздягаКмося, я помагаю Ленi, Лена помагаК менi, довкруги глибока, насторожена тиша, нiби вона причаПлась i здивованими очима слiдкуК за нашими рухами. З права сальон з розчиненими навстежiнь двополими дверима, рухом руки Лена запрошуК до сальону завiшаного, як картинна галерея, картинами найхимернiшого змiсту i стилю, серед яких на широкiй стiнi демонстративно видiляються поруч два портрети - мiй i Лени. Лена юна, нiжна, прозора з великими зеленими здивованими очима, а я подiбний на кретина з овальним лицем, довгою шиКю, лапатими вухами, з опалими плечима на яскравому зелено-синьо-жовтогарячому тлi, що нагадуК полум'я пожежi. Кiлька рiзноманiтних, не звичних, химерноП будови м'яких стiльцiв i така ж сiро-мишата канапа, плюс етажерка з грубими томами монографiй мистцiв, оздоблюють цей простiр. - Сiдайте i чекайте, - шепнула Лена i цей шепiт видався менi присудом на вигнання. Я покiрно погруз у ясно-бурий фотель, що нагадував сiямського кота i розпочав чекання. Лена театрально пiдняла голову, посмiхнулася i вийшла, а я у своКму сiрому, новенькому одязi, почувався справдi "як засватаний" i помагали менi лишень картини, якi зосереджено, мов фiлософи на диспутi, дивилися на мене зо всiх стiн i казали: не бiйся! Ми дуже спокiйнi i простi. I ця Пх стоПчна мова наводила в менi якийсь порядок. Я напевно виглядав напружено, дуже святочно i переборщено банально. Можливо це були лиш хвилини, пiв хвилини, секунди, але вони могли бути також годинами, час iнколи вiбруК гарячковим темпом, але ось нарештi справдi насторожена поява у виглядi невеликоП штивноП, у сiрому, англiйського крою костюмi i ясних старомоднiх окулярах, панi, яку я, здавалось, десь бачив, чи не на одному з портретiв ван Гога - спокiйне, холодне, ластовинясте лице, що виявляло рiшучiсть, стримане благородство i досвiд нелегких переживань. Я поволi, зберiгаючи максимально вираз достойности, звiвся зi свого фотелю i набрав виразу солдата, який маК здавати рапорт своКму начальниковi. - Лiдiя Iванiвна? - поспiшив я озватися першим. - Так. Це я. А ви Павло... Як? Також Iванович? Ви з Харкова? - говорила вона стрим