а те, що я не мiг знати, що це за гостя, в менi щось болюче здригнулося. Я дивився на Катрусю здивовано i питально. - ПриПхала твоя кузинка, - додала вона. Одного разу, при однiй нагодi, я пояснював Катрусi фото Лени, як моКП одруженоП кузинки. Вона також знала, що та сама кузинка вiдвiдувала мене минулого року зi своПм чоловiком. - О! - вирвалось у мене, я намагався бути спокiйним, але Катруся напевно бачила, як мiнявся вираз мого обличчя. - А деж вона? - нарештi запитав я виразно збентеженим голосом. - Там у тебе, - вiдповiла вона. - Коли ж вона приПхала? - запитав я знов. - Зараз по полуднi, - вiдповiла вона. - Вибач, Катрусе, - сказав я i без поспiху вiдiйшов. Менi здавалося, що Катруся стояла i дивилася за мною, я ж iшов дуже повiльно, розтягав дорогу, боровся з навалою почуттiв, моК серце билося приспiшено, багато плутаних думок тиснулося до голови. Я пiшов, як звичайно, як i кожного вечора, коли вертався з роботи, наперед глянути на моП квiти, особливо на тi, що вимагали якоПсь допомоги, але на цей раз моя увага нiяк не була звернена на квiти. Я намагався знайти рiвновагу почуттiв i пробував бодай приблизно встановити лiнiю поведiнки. Як i чому вона тут появилася, що це направду мас значити, якi ПП намiри i як маю на все реагувати? Питання, питання й питання i хоча я Пх так часто, i так докладно передумував, я не мав нiколи i не мав тепер нiякоП вiдповiдi. Я входив, не як звичайно, бiчним кухонним входом, а пiднявся сходами на веранду, мав штучний, натягнутий вигляд, хотiв увiйти головним входом до великих сiней i враз побачив ПП у широких вiдкритих дверях... I був здивований. Та сама висота, струнка постать з трохи поблiдлим, обвiтреним, неплеканим обличчям, яку я знав колись, але одягнута, вона була у потертих, зiмнятих, вузеньких темно-сiрих штанях, у пожмаканiй бiлiй, не дуже чистiй блюзчинi i витоптаних, не чищених, без обцасiв i панчiх шлапаках. ЏП лице було не плекане, губи потрiсканi, волосся довге, прямовисне, давно не чесане. ПП обидвi руки були захованi в кишеннях. Побачивши мене, не змiнила пози, стояла далi на мiсцi, на устах мала демонстративну, знiяковiлу, визивну, а заразом понижену посмiшку. А коли я пiдiйшов до неП зовсiм близько, ми якось спонтанно кинулись в обiйми, довго мовчазно, без поцiлунка, тиснули одне одного, я був зворушений, збитий з пантелику, не знав що казати, що почати. - Лена! - вирвалось у мене нарештi. Де ти тут взялася? - Я тiльки що з Парижа, - вiдповiла вона з тiКю самою винуватою посмiшкою. ПриПхала поглянути на яблунi, - додала вона до цього. Я деякий час мовчав, лишень здивовано дивився, вiдчував, що вона цiла в противенствах i, не знав, що сказати. Вона, нiби пишалася собою, нiби хотiла мене чимсь приголомшити, на лицi гнiв, образа, злоба. I, здавалось, я бачив ПП так дуже недавно, можливо вчора, ми зустрiлися там на тому озерi, час нагло обiрвався, минуло багато мимолетних днiв, нiчого не змiнилося. Навiть те ПП лахмiття видавалось знайомим, цiлком у тонi i ритмi нашого спiльного стилю поведiнки. - А мене не сподiвався, - здавалось продовжувала вона якусь свою думку в голос. - Сподiвався, - вiдповiв я пiдкреслено. - Але заскочений, - казала вона тим же iронiчним тоном. - Можливо. А ти сама ? - питав я нетерпеливо. - Як бачиш, - вiдповiла вона. Я хотiв було запитати "а де ж янголятко", це слово врiзалось у мою тямку, але ПП вигляд нiчим не зраджував вигляду Мадонни, скорiше це був вигляд громадянина з пiд мостiв Сени в Парижi. I я стримався зi своКю цiкавiстю i натомiсть запитав: - Це нова мода? - i вказав поглядом на ПП шати. - Нi, - вiдповiла вона. - Яке це маК значення? Iдеологiя, символiка, Сартр, Толстой ? - О, нi... Просто. Так вигiднiше. Я посмiхнувся. Вона бачила, що мене це не переконуК, що сприймаю це не як простоту, а як ускладнення i як примху, зрештою, вона знала на це моП погляди, а тому ми цiКП теми не розвивали. Я спохватився, що вона ж моя гостя i заметушився, щоб ПП вiдповiдно прийняти. - Але ж... Лено! Вибач! I що за розмови! Ти ж з дороги. - Нi. Не голодна. Катруся мене накормила, - вiдповiла вона. Я глянув здивовано. Катруся? Вони вже знайомi? I напевно розмовляли? Лена, як звичайно, вiдгадувала думку. - О, вона чудова! Вона менi дуже подобаКться. - Ви розмовляли ? - Дуже довго. Вона мене зустрiла, як твою кузинку. - Але сiдай, - сказав я. Я вказав на велику вiтальню, на мiй великий, улюблений, мишатий фотель в кутi пiд лямпою з рiзьбленим, покритим шкiрою, столиком. Вона обережно, недопасовано сiла, виняла зi своКП пом'ятоП, витертоП торбинки якiсь французькi цигарки в поганому опакованнi, дiстала цигарку, я подав Пй запальничку, пiдставив попельничку i сказав: - Чи можу щось запитати? - Чому нi. - Де те янголятко, про яке ти писала? - О, ти чудовий! I ти повiрив? - Чому не мав вiрити ? Вона не вiдповiла одразу, вiдсутньо думала, втягала i випускала дим i по часi сказала: - Це просто була примха. Ти мусиш мене знати. ДумаКш, що ось тепер я приПхала до тебе? Я приПхала побачити, як цвiтуть яблунi, як будеш ти реагувати на мiй новий вигляд, побачити що тут дiКться. А тебе... Повiр... Я вже забула. - Чи також примха ? - Нi. Гола правда. - Гола правда? - СумнiваКшся? Наше минуле? Ми ж не бачились, Фата-моргана. - Ти зовсiм розгубилася. Париж тебе обдурив, - сказав я i вiдчував, що в менi наростаК обурення, що хочеться сказати правду. - Ти обернулася в мавпу i виглядаКш, як паризька проститутка. - То що я? Мавпа чи проститутка? - питала вона спокiйно. Я намагався бути також спокiйним. - I те, i друге. I щось третК... - Ти дуже не любиш Парижу? - Менi байдуже. Там самi генiП. Все знаючi... I краще знаючi... Детрити. - Гнила Европа, - спокiйно iронiзувала Лена. - Нiяка Европа. Шостий континент. Самостiйна i iзольована плянета. Без повiтря i вiддиху. Де дурiють з нудоти. - О, як зворушливо. Бiдний Париж! Менi хотiлося бiльше лаятись, сказати щось дiткливе, наговорити багато поганих, брудних слiв, але Лена поглядала на мене крiзь дим гiркоП, поганоП цигарки з такою раззброюючою, незалежною i щирою iронiКю, з такою безпосередньою вищiстю i поблажливiстю, що це вiдбирало у мене слова. Це мене ще бiльше сердило, я не мав ПП акторських талантiв, але я почав також натягати маску iронiП, байдужости, незалежности, я засiв у новенькому фотелi насупротив неП, заложив ногу на ногу, не курив, але взяв до рук аметистового кольору попельничку з чеського скла, бавився нею i чекав на ПП мову. - О, Павле! Ти все таки чудовий! - вирвалось у неП. Чи дозволиш менi тут у тебе переночувати ? Мене дивувало, що до цього часу, вона не виявила нiякого зацiкавлення моПм мешканням i нiодним словом не зрадила своКП про нього думки. - Переночувати ? - здивувався я. - Невже не дозволиш ? Я повiльно вiдложив свою попельницю, повiльно звiвся на ноги, повiльно, сюди й туди зробив кiлька крокiв по моПй кiмнатi. Лена безучасно сидiла на своКму мiсцi, докурювала цигарку i косим поглядом позирала в мiй бiк. - Переночувати. Залишитися! Назавжди! - вирвалось у мене. - Що мала б тут робити? - обiрвала вона мене одразу. - МаКш там ательК, - вiдповiв я на це певно. Вона похитала головою, посмiхнулася i сказала: - Не для мене. Замале, затiсне, заблискуче. Я вiдповiв на це мовчанням, я знав, що це лиш гра, я виглядав напевно смiшно, моК становище наскрiзь фальшиве, але нiчого з цього не мiг змiнити. - Вибач, - сказав я. Я тiльки що з роботи i мушу вечеряти. Чи дозволиш запросити й тебе? - Я був внутрiшньо збентежений i невдоволений i стримував себе вiд нових вибухiв. Лена все це добре бачила i добре розумiла, ПП роля була значно простiшою, бо вiдповiдала ПП природi, а також була добре награна. Я був, як i завжди, не дуже допасованим ПП партнером i, як звичайно, терпiв поразку. - Все це так дивно, - казав я за вечерею у моПй малiй Пдальнi, з вiкна якоП було видно цвiтучi яблунi, якi цвiли, барвiли i все виглядало свiжо, легко, привiтно. Ми Пли приготовану, як звичайно, Катрусею вечерю, яку я на цей раз сам лишень пiдогрiв - куряча юшка, картопляна з кислою сметаною салата i теляча печеня... - I Кдине, що менi хотiлося б, казав я далi, якось це зрозумiти. Чи це конче треба, щоб це наше спiльне велике добро, було так збабране? Чому, для кого, для чого? Чому ми створили цей клубок непорозумiння ? Ми ж могли б органiзувати дуже гарне, дуже цiкаве i дуже оригiнальне життя. Чому, чому, скажи чому, це не сталося ? - Я iнколи також про це думала, - сказала Лена, але знаКш, до яких висновкiв я доходила? Менi здавалося, що мiж нами нiчого не забабрано, що кожний з нас пiшов такою звичною i природньою для нього дорогою. Iнакше не могло бути. Ми мали своП дороги, ми ними йшли i одного разу вони на мить схрестились. Чи ти каКшся, що мене зустрiв? - О, нi! О, нi! - казав я. Навпаки. Ця наша зустрiч... Благословенство. Принаймнi моК. Менi лиш хотiлося, щоб це дало наслiдки. - Якi наслiдки ? - Одруження. Родина. - Чи я хоч трiшки подiбна на матiр родини ? - Чому нi? - А тому, що я не хочу i не можу бути матiр'ю родини. Я мистець. Я вiльна, абсолютно вiльна, безвiдповiдальна, жива iстота. Але чи це не дало тобi направду нiяких наслiдкiв? Маю на увазi, добрих наслiдкiв. - Саме тому. Що дало. Дало. Все що бачиш, це ти! Все ось кругом, - показав я рукою довкруги. - I дуже гарно, мiй милий Павле. I дуже гарно. I повiр, що я хотiла б, щоб ми одружилися. I навiть дуже хотiла. I був час, що я була рiшена. I може це було велике наше щастя, що так не сталося, бо я ось сьогоднi, як ти кажеш, паризька проститутка, але це було б сталося також, коли б ми були одруженi. Ми вже б давно розводились i давно були б ворогами. Чи не пригадуКш, як я тобi казала ще там на Сiмко, що з мене нiколи не буде доброП жiнки, але навiть доброП коханки. То ж я без статi. Що моП сексуальнi пориви лиш пориви i бiльше нiчого. Що це хвилевi подразнення. Чи ти не бачив моПх постiйних тем - жiнка, що родить. Це лиш моя далека, внутрiшня, атавiстична туга i бiльше нiчого. Я, розумiКться, могла б дiлити з кимсь постiль, могла б впадати у пристрасть, зрештою, ти це знаКш... Я могла б також родити. Моя бiологiя цiлком в порядку... Але я, моя психологiя до цього не достосована. МоК покликання. Моя мрiя. Зрозумiй, що моП примхи не конче примхи .. Це моя доля. Призначення. Приречення. Я така. Це бiльше нiж я. I по сутi, я дуже проста. Я дитина, що бавиться ляльками. Вiдриваю Пм руки, ноги, голову, щоб заглянути до середини. Чи хотiв би ти весь час мати бiля себе таку збиточну потворку. Нi хвилини спокою. Безупинна невротика, вiчна гiстерiя. Мене цiкавлять ситуацiП, витiвки, гримаси, погляди, свiт, банани, маски, кривляння. Я з цього роблю тiсто i печу отi коржики "для святого крокодиля", про якi ти писав. Я кожного дня хочу бути в iншому кiнцi плянети, бачити, втомлюватись, знов бачити, падати, плакати, кричати. Мене втомлюють тi самi маски i мiж iншим, ти К Кдиний... Но-но-но! Чому, наприклад, мене цiкавить Париж? Просто тому, що там кожного дня, без найменших зусиль, я можу бути свiдком... Ба! Учасницею тих двох вiдомих комедiй - божеськоП i людськоП, що про них хтось так писав. Це може свiт штучний. Можливо ти не вижив би там нiодного дня, коли б бачив Мулен Руж - марiонеток, що цiлi столiття вимахують ногами. Ти К живий, нерозбитий атом, ти К втiлення логiки, але я мумiя фараоншi облiплена бальзамами i саме тому, мiй милий, оцей мiй протест. Я не хочу нiяких штучних прикрас у моКму безобразiю. Я хочу Кднати древнiсть i сучаснiсть в самiй собi, шукати надчуття, позачуття, пiдземелля, влазити в камiнь, дряпатись в могилах, розривати кiстяки. Навiщо це, ти спитаКш? На все. Чому плачемо, чому смiКмося, чому робимо вiйну? Це те саме. Здасться, щи тi древнi парижани знають все. Там нема молодих. Там самi самi мудрi дiди-старiйшини. Мiй милий! Те, що звемо "модерне мистецтво" не конче модерне у наших просторах часу, воно модерне в неолiтi, палеолiтi, взагалi мова iнстинктiв, вiдрухiв, печерних фресок, кам'яно - вiкових людей. Сьогоднi ми повернулись лицем взад, любуКмось минулим, кожному хочеться бути як не новогвiнейським дикуном зi свинячим кликом у носi, то в кожному разi сучасником пiрамiд, мумiй. IЦо там Толстой, що Сартр. Це лиш натяки. Опрощення пiде за всi межi можливого i одного разу, ще за нашого життя, Дiор покаже моду з кам'яного вiку, а на тронi ФранцiП сидiтиме король без штанiв з каблучкою в носi. Це протест, це конрта - прогрес, це свiдоме протиставлення Америцi. Патлатi дiвчата й бородатi школярi, це лиш ходяча символiка, це транспаренти де-революцiй. Чи ти не бачив людей в сандалах. що йдуть походом двiстi миль i протестують проти ато-мовоП бомби. Чи Пм так, думаКш, шкода "сучасноП цивiлiзацiП"? Або "життя мiльйонiв громадян"? Џм нiчого, абсолютно нiчого не шкода, коли вони протестують, то роблять це з мистецтва для мистецтва, Пм приКмно почуватися у шкурi святих АнтонiПв, великомученикiв Зосима й Саватiя, вони хотiли б попасти на iкону. Старий, древнiй - ходяча мумiя фiлософ, пiдданий екс - бритiйськоП iмперiП вiкторiянськоП епохи, лорд Бертранд Артур Вiльям Россел велично i маКстатично очолюК цей прецесiйний сандально - босий похiд винахiдникiв древности. Це все поняття. Закономiрнiсть. Ти дивуКшся, чому я також з ними. Чуюся зобов'язаною. Мене кличе кров. Модерним мистецтвом займаюсь не я, а ти. Люди, що роблять сучасне. Будинки, дороги, компютери, джети, телевiзори. Влазять до атому. Летять поза землю. Це К дiйсне, сумарне мистецтво часу, деякi скульптори намагаються вловити його у форму скульптури, змонтованоП з розторощених у аварiях авт. Цi до Парижу не йдуть. Тi йдуть у прерiП Альберти, на бiгуни, на Амазонку, попiд дно океану. На мiсяць. На плянетi К два антиподи - Париж i Ню Иорк. Одним потрiбен перший, iншим другий. Я бачила той i другий. Ню Иорк з висоти Iмперського Стейтового будинку i Париж з глибини Латинського кварталу. I вибрала... Бачиш. Чи ти можеш з цим погодитись? Ми, голубе, нерiвна пара. З рiзних епох. Наша зустрiч випадкова. - Закiнчила вона своП сентенцiП зниженим, приглушеним рефреном. Я був здивований i потрясений... I не тiльки пожирав ПП думки, але й спостерiгав та любувався ПП замурзаним, залишаКним, немитим обличчям, яке нагадувало голову розбитоП химери щойно викопаноП з старогрецьких розкопок. Я бачив ПП у таких рiзних позах, у рiзних настроях, але такою, як це, бачив ПП вперше. I повiрив. I я корився. Я не мав чого сказати. Та мова мене роззброПла i роздягнула. В певному мiсцi я вибачився, пiшов до своКП робiтнi, зателефонував Сниликовi, щоб вiн вiдложив нашi трансакцiП з поземком на iнший час, потiм вийняв з буфету пляшку австралiйського вина i просив свою гостю перейти зi мною на веранду. Це, можливо, найкраще для нас мiсце. Ми можемо розчинитися в краКвидах, бачити зелень, квiти, людей, машини. - Дуже приКмно, - казала Лена. Чи знаКш, яка менi пригадалась ситуацiя? - Цiкаво. - Мiсце в ЊвангелiП, коли диявол виводить Христа на вежу i показуК йому чудове довкiлля. - О! - вирвалось у мене. Але давай вип'Кмо i за лишимось друзями, - додав я. - Навiщо нам бути друзями? - питала вона подразнена. - Нема потреби. Так просто. Пiсля твоКП мови... Але чи варто бути ворогами? - Але й не друзями. Це значило б, що минуле було для нас малозначним. Що його можна замiнити дружбою. Ти сам казав не писати святочних карток, i я це оцiнила. - Чи ворожнеча краще визначить вартостi, нiж дружба? - Абсолютно, - казала вона подражнено й закурила цигарку. Аж тепер я помiтив, що вона була дуже втомлена, ПП нерви напруженi, ПП вигляд сiрий. Менi було шкода, що я так ПП зустрiв i хотiлося це направити. - Я знав, я чекав... Я тобою жив. I нараз що ? Вороги? - Два смертельнi антиподи. Якi борються далi. Ти не тiльки мене чекав. Ти також боявся. Ти панiчно боявся. I тодi на Сiмко. - Не точне визначення... Не боявся, а бентежився. - Чого? - питала вона i мускули ПП щiк нервово грали. Чи не досить було причин ? Один той Трухлий... Я не докiнчив речення, Лена несподiвано встала, швидко пiдiйшла до мене i вдарила мене в лице. I несподiвано вiдiйшла до будинку. Для мене це був справж нiй шок, нiчого подiбного не мiг сподiватися Я був остаточно розгублений. Спочатку хотiв було також зiрватися i бiгти за нею, але чомусь стримався i це було добре. Не легко було збагнути, що вона зробить далi. Най правдоподiбнiше, вона так само вiдiйде, як i прийшла, а цього менi нiяк не хотiлося. Таке фатальне обiрвання на пiв словi... Нi-нi-нi! Я мусiв щось зробити. Я нашвидку випив ще чарку вина, зiйшов униз i мав намiр увiйти до будинку заднiм входом. I коли я вийшов з-за рогу на другому боцi, я побачив Лену за будинком пiд яблунями. ЏП вигляд був дуже розгублений. А помiтивши мене, вiдрухово i швидко побiгла менi назустрiч, кинулась менi на шию i схвильовано казала: - О, Павле; Вибач! Як можеш - вибач! Я сама не знаю, що зi мною дiКться. - Передовсiм вибач менi, - тим самим тоном казав я. Це моя вина, абсолютно моя i я не можу собi цього дарувати. Може зайдемо до мене. Я завiв ПП до свого кабiнету i вказав на софу. - Ти втомлена. Приляж. I як можеш, засни. Нiчого не думай. Все буде добре. Я вiдiйду. - Я ж хотiла побути з тобою. Чи ти знаКш, що у мене немаК цигарок? - Я там, здаКться, маю. Зачекай. Звичайно я мав цей продукт для гостей у вiтальнi, але на цей раз не було. Я знав, що вона не зможе витримати довше без курення i нiчого не залишалося, як поПхати до мiста й купити. - Леночко, - казав я, вибач, цигарок нема, але негайно будуть, Пду до мiста. За чвертi. години буду назад. Чи зможеш витримати? - Я ще маю одну. - Ну, от. Закури, вiдiтхни... Тут ось маКш прекрасну лектуру... - Я подав Пй першу лiпшу книжку з тих. якi я мав для засипання - ''Чужинець з Арiзони", чи щось подiбне. Лена погодилася, я негайно вiд'Пхав, крiм цигарок, мав iншi справи, чверть години витягнулась тричi i коли я вернувся - Лена спокiйно спала на тiй самiй софi, як була одягнена, повернута на бiк, ноги пiдiгнутi, голова на краКчку вишитоП Катрусею подушки, лiва долоня пiд щокою, права мiж колiнами, "Чужинець з Арiзони" на килимi помосту, з невинним, дитячим виразом свого замурзаного обличчя. Я вiдiтхнув з полегшею. Признатися, Лена мала рацiю, закидаючи менi боягузство. Я i на цей раз боявся. Здавалося, що коли повернуся, вона може зникнути. ПП поведiнка могла бути дуже непередбачена. Але вона ось не зникла, вона ось тут, на моПй софi, невинно-дитяча i не хотiлося вiрити, що це та сама моя довголiтня, довгождана, виплекана й вимрiяна химера, яка спричинила менi стiльки глибоких, вражаючих потрясень i яка лишила в моПй iстотi на все життя свiй чiткий вiдбиток. Така мила, рiдна, близька, а разом така невловима iстота, що ПП я так дiткливе й iнтимно пiзнав, так вражаюче вiдчув, так наскрiзне пережив. Деякий час я стояв i дивився. Може б взяти ПП i кудись вiднести. Може б покинути все i пiти за нею байдуже куди. Я був переконаний, що вона саме цього вимагала. Я шукав i знайшов мiсце, будував гнiздо, а вона шукала простору, спiвгри елементiв хаосу i космосу. Вона прибула, щоб вдарити мене. Це був вияв розпачу i безсилля супроти мене. Ми будемо завжди це пам'ятати. Тепер ми не маКмо iншоП розв'язки, як та "антиподнiсть", мiж нами тепер не океан i не пiв глобуса, мiж нами тепер сумлiння i закон. Мiж нами Катруся. Було тепло, я залишив ПП не прикритою, пiдставив стiлець, положив цигарки, сiрники, попельничку... I вийшов. Спочатку до вiтальнi. Ця кубатура простору не давала можливости вияву, зробив кiлька, сюди i туди, крокiв по м'якому килимi, неспокiй зростав i вигнав мене на веранду. Довкруги багато трiпотливого, теплого, дiючого руху. Як знайти опертя? Здавалось, я потрапив у порожнечу безповiтряного i безгравiтацiйного се редовища, я шукав зосередження, щоб вирватись з цьо го крутiжу. Як i кожноП п'ятницi, було багато всiляких справ до полагодження, я пiшов униз до нижнього телефону i почав на всi боки дзвонити, а в тому також до Катрусi. Просив вибачення, що не можемо зараз бачитись. - Нiчого, нiчого. Роби своК дiло, - вiдповiла вона, хоча з голосу було чути, що це ПП тривожило. Це був такий незвичний вечiр, мiж двома силами. Я був дуже одинокий, я мусiв вибирати, мене мусiли ненавидiти, я боявся спричинити кривду, хотiв бути справедливим, вимагалось мудрости - найгiрше навантаження для м'яких i не мудрих. Признаюся, менi хотiлося мати бiля себе частину простору, з якого я вийшов фiзично, Лена була б не лишень жiнка, вона доповняла б мою одiрванiсть i визволяла б iз самоти. Нiяка iнша жiнка на плянетi не може ПП заступити. Коли я зливався з нею - зливався весь - тiлом i духом, нашi корчi насолоди опiкали, як вогонь, того самого протуберанця, вирваного з того самого джерела. Як мiг ПП зректися? За яким правом? Що вона "антипод", що вона в просторi, що ПП набридають тi самi обрiП, банальнiють тi самi обличчя. Але чи це для мене виправдання? Яке моК дiло до того, що Пй подобаКться Париж, мумiП Рамзесiв, чародiйнi маски Африки - яке моК дiло. Не маю претенсiй до ПП вподобань, а маю претенсiП до неП самоП - очей, уст, грудей, стегон, поглядiв. I Кдине справжнК питання: чи хоче вона мене? Чи вона хоче мене? Чи вона "мене любить", а чи справдi прилетiла побачити, як цвiтуть яблунi? Господи Боже! Навiщо ти сотворив лукавство? Чому обов'язково неправда мала б первородне право визначати правду? Я абсолютно переконаний, що вона прилетiла з Парижа, щоб вдарити мене в лице, а не бачити яблунi. Всi тi минулi роки зосередились в тому ударi за те, що я не був вистачально сильний загнуздати i оговкати ПП космогонiчнi вибухи. Нас призначено на злиття, рука Божа гнала нас довкруги плянети, щоб звести лице в лице. Передомною та сама дилема, чи повернути назад цiлу ескадрилю призначення, а чи вiддатись на волю вiтрiв? Бiля мене невiдступне стояла мармурова Катруся з ПП бiленьким фартушком, яка тримала мене при землi. Яка широка твоя земля! Якi гранiтнi простори! Не бiйся обрiПв. За ними твоК королiвство. Це був той мiй другий простiр - простiр цвiтучих яблунь, протуберанцевих вибухiв, який творить богинь i богiв, мiти i заповiдi, живий мармур, океани i музику. Всi цi дерзання я пережив пiд час тiКП вiчности, коли у моКму кабiнетi на шорсткiй, новiй канапi, спала Лена, а я ходив замкнений у клiтку веранди i не помiтив, як заходило i зайшло сонце, як погасли вершки тополь, як погрузли в темноту будови, як затихли мотори, як з побiльшеним грюкотом пролетiв на Ню Иорк вечiрнiй експрес... Звичайно, такими вечорами пахнiли бози i навiть петунiП... О десятiй було вже темно зовсiм i моя стара хатина з ПП шопою, творили незграбнi тiнi, над якими почали писати своП зигзаги чорнi сполохи кажанiв. У вiтальнi за широким вiкном свiтилася одна лямпа пiд червоним абажуром, ПП свiтло освiтлювало лишень широку спину бронзово-жовтого фотелю, залишаючи темноту саму для себе. Я зайшов до середини нечутно, знайшов у кухнi вино, вернувся до вiтальнi, присiв пiд лямпою, налив вина i так сидiв. Я мав намiр читати останнК число "Юнайтед Стейтс енд Ворльд Рiпорт", але думка була далi завантажена iншим i журнал лишався недоторкнутим на столику. У такiй позi застала мене Лена. - О, як я спала! - казала вона все ще заспана. Я забулася. Здавалося, що я все ще на лiтаку. Так спала, так спала. - Чи вип'Кш чарку вина? Чи щось Псти? - спитав спокiйно я. - О, не знаю, - сiдаючи насупроти, казала вона. Може краще Псти. Вона закурила цигарку, я вийшов до кухнi, вiднайшов Пжу, помаранчевий сок i принiс до вiтальнi. - Ууу! Я голодна! - казала вона. Налий вина. Я звичайно не п'ю в цей час, але зараз хочеться. I ти також. Менi снилося... Якiсь будови. Нiби в Харковi... Нiби з пап'К маше... Ясно-зеленого кольору. Менi часто сняться фантастичнi будови. Чи вмiКш вiдгадувати сни? - Ти будеш дома, - казав я. Матимеш своК мiсце. - Я? Нiколи! Це смiшно. Дякую за цигарки. Я вже вiдвикла вiд цих... Менi так солодко спалося... Таке чисте повiтря. Ти маКш справдi гарну хату. А що та хатина з музеКм? - СтоПть. - Зо всiма скарбами? - Нi. Скарби зоховано де iнде, а хатина творить мороку. СтоПть не на властивому мiсцi i творить дисонанс... А разом шкода руйнувати. - Залиши ПП. Вона така живуча. Я часто ПП згадувала. Хотiла б мати таку десь на безлюддi на краю пралiсу з ведмедями. Не думай, що я лиш Париж. Але досить про мене. Скажи щось про себе. Ти ж маКш повно плянiв. Чи думаКш тут лишатися? На вiки вiчнi? - Так, - вiдповiв я спокiйно. - Цiкаво чому? - Бо це для мене вихiд. Канада незнана земля, проблема США й БританiП, а для мене незамiнимiсть. Мiстерiйна, загадкова, iнтригуюча. Я починаю лиш жити. Безпосереднiсть, яснiсть, свiжiсть. КраПна, в якiй родиться нова раса. Чи не думаКш, що одного разу сюди пересунуться центри епох, на ПП гранiтi постануть пiдземнi й надземнi арсенали енергiП, зникне пiвнiч, засяК ще одне сонце. Менi здаКться, що майбутнК людство пересунеться на полюси. - Чому на полюси? - питала здивовано Лена, яка цим цiкавилась. - Бо там багато порожнього мiсця. Як тiльки рiшать проблему тепла i свiтла... Канада, iдеальний для цього плацдарм. Атомовi тепло-генератори, штучне сонце, необмеженi космодроми, станцiП стратосфер, мiжплянетнi вузли дорiг. Де iнде для цього не хватить простору. - Це, як рамон Жюль Верна, - казала Лена. Але погоджуюсь. Це може статися. - I незадовго. - Ти завжди був мрiйником. - Лишень замалим... вiдповiв я. Сюди приходили великi мрiйники. Ню-Йорк, Голiвуд. Приходила людина п'ять футiв - п'ять iнчiв росту з малою, обдертою валiзкою i здвигала "Парамонт", "Метро Голдвiн - МаКр". Рiки доларiв з усього свiту 3 нафтовоП ропи, урану, залiза, а то навiть iз звичайноП карикатури, добрий мрiйник творить Волт Дiснея, Гаррi Купера, Генрi Кайзера. А це лиш скромнi початки. З кожним роком населення цього простору зростаК на шiсть мiльйонiв, тодi, як площа скорочуКться два-три рази. Куди дiватимуть енергiю? В глибину i висоту. Трансконтинентальнi дороги пiдуть пiд землею, транслетунськi у стратосферу. Наша Канада - дуже коштовний гранiт. Кожний ПП фут, одного разу, буде дорожчий, нiж один фут Ню Йорку. Чи ти вiриш в загробне життя? - запитала несподiвано Лена. - Нi, - вiдповiв я без надуми. - А Шекспiр вiрив. - По перше я не Шекстпiр, а друге, я не переконаний, що вiн вiрив. - Це також простiр поза нами. - Це не моя домена. I я не берусь ПП визначати. - Нiколи не думаКш поза той бiк? - Думаю. Лишень не роблю з цього конкретноП проблеми. Це не мiй вимiр. Для мене важливiша вiддаль до центру планети, нiж до центру пекла. Об'Кктивно, i це простiр, але в час стратосферних летiв, це звучить казково. - А питання Бога? - Це окреме питання. Воно було однаково актуальне в часи людини - молюски, як i в часи папи Пiя Дванадцятого. До нього не можна нiчого нi додати, нi вiдняти. Я вичитав з "Рiдер Дайджест", що сонце горить над нами п'ять, чи скiльки там, мiльярдiв рокiв i буде горiти ще сiмдесят мiльярдiв. Бог сотворив сонце. I чи тiльки одно... Всi сонця, всiх сузiр. Яке я маю право робити з цього питання? - Але простiр поза нами iснуК ?! Там далi... Коли стратимо свiдомiсть? - Ми бачили багато трупiв, але чи бачили кiнець свiдомости? Це закон нашоП плянети, який iснуК на Юпiтерi. - Маю на увазi особисту свiдомiсть. - Чи моя особиста свiдомiсть аж така важлива, щоб iз-за неП мiняти закони цiлостi? Коли гасне моя особиста свiдомiсть - гасне все... Але не гасне свiдомiсть цiлости - минулого, теперiшнього, майбутнього. Мiй простiр в цiлостi непомiтна мить. Тканина цiлости не обриваКться через мою смерть, а iснуК без обмеження завжди. Отже мiй "особистий" поза-простiр зникаюче неiстотний, як не iстотний простiр електрона у моПй уявi. А якщо вiн i маК сутКве значення, то хiба у суб станцiП генетичного розумiння, що його офiцiйно звуть дсоксирiбонюклейк есiд ДНА. I це покищо все. - Але чи iснуК простiр трансцендентний? Позагробовий? - домагалася вперто Лена. - Я не знаю, - вiдповiв я коротко. Вона чомусь хотiла чути вiд мене щось остаточне. - 3 тамтого боку ще нiхто не вернувся, - додав я по хвилинi мовчання. - Але туди вiдходять, - не здавалась Лена. - Вiдходять. Рослини, тварини, люди... Це велике незнане. - Скажи, Павле, що ти робиш на заводi Форда? - раптом змiнила вона тему. - Витискаю каросерiП. Покриття авто-машин. Њ такi преси i одним з них я командую. Натискаю гудзика. - Це вражаюче. - I морально виправдане. - Я не перечу. Я лиш дивуюся. - Що в цьому дивного ? - Хiба те, що ти мiг би витискати, скажемо, печатки свого духа на гранiтi часу. - Це банальнiсть. Мене бiльше дивуК, що ось ти прилетiла з Парижу, ми дискутуКмо i не торкаКмось сутi. Я на це ждав. I чекав вiдповiдi. - Ти добре знаКш мою вiдповiдь. I знаКш, чому вона така. У мене обiрвалася мова i я замовк. Запала напружена, вагальна мовчанка. У моПй головi швидко снувалися протидiючi уривки думок, цiла iстота була паралiзована гiпнозом абсолютноП неспроможности знайти бажаний вихiд. Лена це бачила, ПП це також обеззброювало, з неП помiтно спадала ПП нерозлучна маска цинiзму, вона виразно намагалася знайти бодай вiдповiднiшi слова, щоб висловити "те остаточне". - Ти погодився б на мене ще й тепер ? - питала вона, щоб виграти час. Я глянув на неП здивовано. - Ну, добре. Я розумiю, - продовжувала вона. - Ти розумiКться ждав. Ти не вiрив, що ми розiйшлися. Ти все вiрив, що я вернуся. I я це знала також... I також вiрила. I навiть ось "вернулася". Але протягом цього часу життя завзято працювало, щоб нашi дороги назад затерти. Ми не можемо вернутись. Ти мене розумiКш. Я боюсь сказати Нi, але й не можу сказати Так. Бачиш, яка границя. Я заскорузла, обмазана фарбами вiдьма, ти новенький, сяючий бiзнесмен. Я не та гола жiноча матерiя для постелi, для кухнi, для пологiв, для мадонности. Я не Гомо, а Гомо-Монстр. Це був би шантаж, коли б ти на це погодився. Не чекай чуда. Без мене ти творець, зi мною пустоцвiт. Але все, що писала тобi в листах - чистоП води правда. На мене часто находить туга, що я не можу дати ради. Ми ГордiПв вузол, така... О, Павле! Вибач таку мову. Я говорю не так. Ми такi близькi. Але яка це година? Одинадцята? За годину вiдлiтаК мiй лiтак. Чи можу викликати таксi? Я не протестував, не робив розпачливих рухiв, не вимагав бiльше вияснень, ПП лiтак до Монтреалу вiдлiтав о годинi дванадцятiй i тридцять п'ять хвилин з летовища Малтон, яких двадцять п'ять хвилин Пзди, я, розумiКться, визвався ПП вiдвезти i ми почали старанно, по-родинному, з почуттям смутку збиратися в дорогу. Ми сперечалися за сендвiчi, яких вона не хотiла брати, чи маК надягнути плащика, чи не буде Пй холодно, чому не причеше волосся, чи будемо й далi зустрiчатися. Потiм ми дiлово виходили з будинку, я гасив усi свiтла, закривав дверi, обережно всiдали до авта, обережно, стримано, серед нiчноП, сторожкоП тишi починав своК ча-ча-ча мотор, обережно натискалось на газ, машина поволi висувалася на вузьку, легко освiтлену алею, повертала влiво i, майже, беззвучно набирала розгону з легкими на вибоях гойданнями. Лена сидiла бiля мене рiвно, випростано, застигло, руки зчепленi мiж ногами. Нiч гарна, тиха, свiжа, дорога спорожнiла. Коли ми виПхали на автошлях королеви Њлисавети, я почав питати Лену, що вона робила в Стокгольмi. Малювала. Робила виставку. Мала успiх. В Парижi? Також малювала. Не мала успiху. Як жила? Все, що нажила в Стокгольмi, прожила в Парижi. Дуже цiкаво. Наша розмова спокiйна, незучаснена, дружня. На летовищi небагато руху, ми мали хвилин двадцять заявих, присiли у кав'ярнi з виглядом на аеродром, випили каву, за чверть години до вiдлету, попрощалися. Прощалися просто за руку. - Добранiч, Павле, - казала вона, знiяковiло посмiхаючись. - Добранiч, Лено, - казав я. - Дякую за гостину, - казала вона. - ЩасливоП дороги, - казав я. Я провiв ПП до виходу на аеродром, вона сховалася вниз на сходах, ще раз показалася внизу з iншими пасажирами у смiшному, незграбному, куценькому плащику з маленькою, на подобу малярськоП скриньки, валiзкою. Я мiг бачити, як вона входила по схiдцях до великого, чотиромоторового лiтака Транс-КанадськоП лiнiП. З мого мiсця вона видалась маленькою, залишеною, освiтленою свiтлом летовища плямкою, яка поволi, без оглядання, дiйшла до входу лiтака, тут нашвидку оглянулась, навмання махнула рукою i зникла у темному отворi. Я зачекав поки те могутнК, червоно-бiле, крилате сотворiння, яке так спокiйно забрало у своКму нутрi мою Лену, не почало поволi рухатись, обережно, незграбно повернулося, виповзло на свою довгу, сiру, бетонову трасу, прибрало розгону, вiдорвалося вiд поверхнi землi i швидко розчинилося у засiяному дрiбними свiтлами, темному просторi. Як тяжко помиритися з дiйснiстю, що фактично все на нашiй землi пiдпорядковане цьому самому невмолимому законовi зустрiчi й розставання. Все так проходить i так вiдходить - безмежна, безбережна, бездонна i вiчна течiя не визначеного i не збагнутого нiким i нiколи буття. VIII Цей повiтряний напад Лени тривав усього сiм годин, але всi моП дотеперiшнi пляни й надiП були розгромленi. Прилетiла, зчинила бурю i вiдлетiла. Вертаючись тiКП ночi з летовища, я одночасно вертався з далекоП, кiлькарiчноП мандрiвки пiд знаком Лени. Я був голодний, втомлений, розбитий, зневiрений. Џхав зрезигновано бiчними, порожнiми дорогами без поспiху i без мети, пересiк кiлька поперечних лiнiй, виПхав на шлях двiйку i механiчно звернув над озеро звiдки розгортався широкий, чугунно-темноП барви краКвид води i неба, обрамований злiва далекими вогнями великого мiста. Я знав це мiсце, я любив тi обрiП, я iнколи вдавався сюди вiддихнути, тут стояла пара бетонових лавиць i звичайно тут бували переважно молодi люди... Але ця нiчна година була мовчазна i спокiйна, нiби чорна гранiтна плита в глибинi пiдземелля, на якiй були вирiзьбленi недосяжнi iстини надiП. Далекi, невидимi береги, жовтий диск далекого мiсяця i довга, мiдяна смуга далекого сяйва по безмежно рiвнiй, легко розгойданiй поверхнi води. Звичайно, це не була несподiванка, я знав i я чекав, i я був вдоволений рiшенням, iнакше не могло бути... I цинiзм, i святiсть i всi тi iншi чесноти - все це входило у гру моКП ненаситноП наснаги, хотiлося поКднати поземи i простопади i дати ще один вимiр земного покликання. Але тепер усе змiнилося. Я намагався про те не думати. Мене, як i завжди, незвично вражала сила й динамiка руху земного, я готов признати це божеством поганського стилю, як частину найвищоП щедрости творця всесвiту. Це загнуте луком побережжя всипане вогнями дорiг i будiвель на тлi нiчноП безоднi з плямою мiсяця, в глибинi якоП в рiзних напрямках проходили тiнi продiравлених свiтлом кораблiв, лiтакiв, потягiв i тисячi автовозiв. Хiба не щастя бути частиною такого космосу? А Лена не вернеться. Цi блискучi дороги неволять ПП. Вона любить бездорiжжя. Космiчний лад не ПП лад. Я любив ПП тiло, ПП лiнiю, ПП несподiванiсть, ПП протоплазму i твердiсть безформноП форми. Але цього Пй мало. I ми мусiли зректися боротьби мiж нами i пiдписати мир. Я довго, довго над цим думав, дарма що намагався не думати. Я приПхав до дому бiля другоП години ночi, вiд'Пжджаючи, здавалося, я згасив було всi свiтла будинку, але одно з них у вiтальнi все таки не було згашене i воно слабо свiтилося рiвним, спокiйним тоном на тлi ночi, i це надавало будовi живоП сили. Я залишив авто на своКму подвiр'П i, як звичайно, зiйшов униз до квiтiв. На травi була роса, квiти дрiмали в темнотi пригашеними кольорами, всi довкруги будинки були згашенi, лишень свiтилося одно вiкно у тiтки Ен i ясно блищали окремi свiтла лiхтарiв вулицi. Деякий час я стояв i вслухався у довкiлля, хотiв вловити мову ночi, не багато того зрозумiв лишень поглибив тугу i пiшов поволi вверх сходами на веранду. За кiлька хвилин пiсля цього у вiтальнi згасло свiтло, але загорiлося i довго горiло одно з вiкон на другому боцi будинку, яке належало до моКП спальнi. Цей драматичний епiзод мав тi добрi наслiдки, що вияснив остаточно становище Катерини. Вона терпеливо чекала дня й години, коли це станеться, була переконана, що це станеться, не хотiла знати, що дiялось з ПП загадковим вибранцем, анi його мiстерiйною кузинкою, якоП фотографiП до останнього дня здобили його робочий стiл. Вона бачила, мовчала, терпiла, чекала. Вона навчилась чекати, була загартована чеканням, це була ПП основна зброя, вона перемогла нею Ен Сомерсет, вона здобула мене. Мила, дорога чекальниця. Весь наступний тиждень я послiдовно зникав вечорами, просто з роботи Пхав до Торонта i проводив час в нарадах з моПми партизанами нашоП будiвельноП спiлки. Нашi справи набирали форми, менi особисто вдалося набути нову дiлянку грунту, я обвантажився новими боргами. Час наглив, машинерiя дiяла , а життя видавалось коротким. НайближчоП суботи ми з Катериною танцювали на приняттi у Степана Снилика, який несподiвано набув i вiдкрив сезон свого нового котеджа на озерi Сiмко, що його назвав "Ялтою" i який знаходився на протилежному березi Кесвiка насупроти вiдомоП "КоломиП". ОзброКний далековидом, я мiг на другому березi бачити на сонцi бiлий пiд синiм дахом будинок i навiть, здавалось, уявляти себе з Леною на його пологiй верандi. Деякий час я зосереджено вдивлявся у ту визначену точку моКП долi, яка стала зворотною силою мого приречення на цьому континентi. Вiд неП почалося нове речення новоП дПi, якоП перший роздiл драматично закiнчився на летовищi Малтону Я лиш надхненно i зобов'язано вдячний долi за цей солодкий удар i можу тепер з непомильною певнiстю твердити, що без таких шокiв наше життя не було б багато варте Цього гарячого червневого дня там на "Ялтi" було пара десяткiв гостей, був буфет, звучала музика, крутився танець, гомонiв смiх; по озерi навiжено шугали моторовi човни i рожевi, молодi людськi силуети. Життя не знало й не любило перебоПв i я не мав сили i не мiг йому протиставитись. А внедовзi я дiстав запрошення на п'ятнадцяте червня з'явитися у одному урядi мiста Торонта, де у не великому будинку на другому поверсi при вулицi Бей поблизу Блуру дуже солiдний суддя канадське - королiвськоП юриспруденцiП у своПй урочистiй чорнiй робi у присутностi двох виструнченнх велетнiв у червоних мундирах i широких капелюхах охоронникiв правопорядку, казав менi положити руку на Бiблiю i повторити слова присяги на вiрнiсть i послух кореневiй та ПП домiнiП Канадi, пiсля чого вручив менi документ, який стверджував, що "Павло Данилiв К канадським громадянином, на пiдставi акту про канадське громадянство i що вiн К управлений користатися всiма правами i привiлегiями, як також пiдпорядковуКться вiдповiдальностi, зобов'язанням та обов'язкам канадського громадянина". Роджений у царствi всiх Росiв, iмператора Миколи II Романова, пройшовши крiзь роки Ульянова - Ленiна, Бронштайна - Троцького. Джугашвiлi Сталiна, я вибрав нарештi ДеП Грацiя Регiну Елiзабет II - володарку ВеликоП БританiП й усього Комонвелту. Довга, нерiвна, складна дорога, яка закiнчилася щасливо. Говорячи про право, обов'язки, про демократiю i свободу, приходиться часто дивуватися, що цi привабливi, дорогоцiннi, самозрозумiлi i конечнi привiлеП людини, даються так не всiм i так не легко i менi приКмно ствердити, що доля призначила мене до вибраних. Тим вражаюче, що я походжу з простору плянети, у якому цi поняття не мають дiючоП сили. I менi дуже пiдкреслено здавалося, що цього дня, я переступив унiверсальну межу певних поироднiх володiнь i тим самим зайняв мiсце у просторi тих поколiнь, вiкiв, тисячелiть, що прокладали через Нiль i Евфрат, через Атени i