iд потоки. Внизу, кiлька метрiв пiд хлопцями, вируК зеленувата глибiнь. Видно запiненi гребенi штучних хвиль, нiби там купаються табуни розбещених чортiв. Плюскiт i гомiн такий, що хлопцi мусять, розмовляючи, кричати. Тонда, розумiКться, бiльше звиклий до цього i, мабуть, навмисне привiв сюди Володька, щоб бачити, як той буде тут почуватися. Одначе Володько гiдно поводився i нiчим не зраджував, що вiн у небезпечному мiсцi. Навпаки. Вiн навмисно сiв на слизькiй колодi, звiсив над вируючою глибиною ноги i бовтаК собi ними, не турбуючись, що геть-чисто обмастив своП штанята. При цьому вiн почав своП поважнi розмови,- куди, мовляв, бiжить ця рiчка, якi риби в нiй, скiльки ракiв, де живуть лебедi, що ми живемо в РосiП тощо. Все це Тонда травив, видно, тяжко. Обличчя його при таких розмовах робилося довге, нiби в лошати. Смiшно виглядали його вiддутi, широкi уста. I тут сталося щось, чого Володько нiколи не мiг сподiватися. Фiлософуючи з Тондою, звичайно, й забув геть про все на свiтi, крiм таких цiкавих для нього речей, якими заповнена його тямка. Џ зненацька з'являКться, невiдомо чого, Василь. Вiн перший побачив Володька i мусiв кiлька разiв щосили з греблi гукати, поки його той почув. А коли ж Володько помiтив брата, то по самiм його виглядi зрозумiв, що сталося щось надзвичайне. - Володьку! А ходи швидше! Мерщiй!.. Володько аж здригнувся i мало не стратив рiвноваги на свому небезпечному сiдалi. Вiн миттю зриваКться i, забувши за обережнiсть, швидко, по гнучкiй дошцi бiжить на шлюзi. Може, Василь жартуК? Нi. Вигляд поважний, безпосереднiй... - Ну, чекай, чекай! Дадуть тобi тато!.. А де твоП корови?.. То ти так Пх пасеш?.. Чекай!.. Ах, Боже, Боже!.. Про корови ж вiн справдi зовсiм забув. - В лозинi корови,- викрикнув Володько, вдаряючи на слово "в лозинi", але голос зраджував непевнiсть цього "в лозинi". - Ага, в лозинi... Пiди-но, поглянь... "В конюшинi?.." - мигнуло в головi малого... I в ту ж мить стрельнула згадка про здохлу корову, голосiння баби, слова батька... Ах, Боже!.. Вiн захолов. Вiн не знав, чи бiгти до корiв, чи кидатися пiд потоки. Кричати? Плакати? - А де тато? - скрикнув малий... - Бiжи-но, то зобачиш... О, горе! Що ж вiн тепер подiК? Бiгти! Швидше бiгти! Щось робити. - Чисто корови виПли капусту,- гукаК навздогiн Василь. Ну, принаймнi капусту. Володьковi трошки вiдлягло... Стрiмголов наспотикача бiжить вiн додому. Його куцi ноженята лопотять по втоптанiй стежцi, перестрибують через маленьку рiчечку, в якiй ловлять пiчкурцiв, черкотять по болотi, чвиркають брудною водою, дрiпаються обстрiпанi штанята. Нарештi його маленька постать викочуКться з-за лозових кущiв i раптом кам'янiК... Вiн бачить уже своП корови. Батько оце тiльки вигнав Пх з капусти i сам власною особою, непорушне, мов кам'яний стовп, вкопався в межi городу. Цiла грядка бiлих оглоданих капустяних головок нагадуК зграю потурбованих гусей. Батько стояв неповорушно. Володько всiма фiбрами душi, кожним нервом чув i розумiв, що значить така стоянка. Вiн чуК, як губиться, зникаК його мужнiсть, як пiд горло лiзуть болючi сучки якогось жалю, як починаК завмирати розбушоване серденько, як, нарештi, заливаються рiдиною його очi i по щiчках побiгли двi прудкi гарячi сльозини. Вiн все-таки не плакав. Сльози, що нагальне потекли, ще не значили, що вiн плаче. Вiн тримав себе як справжнiй мужчина. А батько, мов викут, мов залiзний жах. Хоча б озвався. Хоча б рукою поворушив... Нi. На те вiн i батько. Лютий, могутнiй, без милосердя, як розгнiваний Бог. Нi, не втечеш вiд нього i не вблагаКш. Тiкати! - мигнула думка. Бiгти! Але куди? В рiчку? Хай i в рiчку. Тiкати, бо буде зле. Володько метнувся i зник у кущах лозини. Батько не промовив нi одного слова. Вiн, коли зник Володько, мовчки постояв на тому саме мiсцi ще пару хвилин, повернувся i пiшов на подвiр'я. Прийшов Василь i погнав худобу до хлiва. Володько опинився сам-один у кущах. "Тепер довго, довго не могтиму я з татом розмовляти",- думав вiн. А сидить над рiчкою в гущавинi. Росте тут, чи краще стирчить, якесь посохле гудиння болотяноП рослини. Сидить, обома руками обняв голову. Ревiти, кричати! Боже! Боже! - повторюК безконечно. Хотiв молитись, але хiба тут до молитви? Коли Бог, коли батько, коли нiхто в свiтi не може зрозумiти, помогти, розрадити його, то що поможе молитва? Мамо!.. Де К мама? Нi, вiн сам винен. Вiн розумiК це. Але... хiба ж? - Страшно подумати. Вiн уже бачить здоровенну батькову ручиську, що затиснула його малюсiньке рученя, тверда, заяложена ремiнна батькова попруга вже танцюК по його задку. Гостро, пекуче, дошкульно танцюК... Йому соромно. Вiн знищений. Вiн забитий - той Володько, що К в його очах, його мовi, той Володько зникаК. Його виб'К батькова ремiнна попруга. ПочинаК сутенiти. Холодна хвиля осiннього вечора ринула лугом. Ноженята, мокрi i порепанi, починають дошкульно мерзнути. Неймовiрно велике i криваво-червоне сонце неохоче засуваКться за чорну скибу ставища. Цiле небесне склепiння гнiтить своКю мармурово-холодною величчю, наповняючи всенький свiт, близький i далекий, суворою, недоторкальною мовчанкою. Все жорстоке: небо, люди i земля. Навiть струм холодноП води бринить жорстоко. Кiлька листочкiв на похиленiй вербi безнадiйно трiнотять, але холодне дихання вiтру здмухнуло Пх, i вони летять у ще холоднiшi хвилi рiчки. Минуло ще з пiвгодини. Холод i голод, щораз бiльше докучливi, зачинають рухати прибитого раптовим лихом хлопчину. "Треба йти, може, вони вже забули". УстаК i йде. Та коли зрiвнявся з городом i при згасаючому свiтлi дня помiтив нагi огризки ще недавно пишних капустяних головок, йому знову зробилося нудно й жахливо. Двi сили боролись. Але все одно нiчого не поможе. Треба йти. Йому ж i самому шкода тiКП капусти, та що подiКш? Ще? Ну, що тепер? Не живий i не мертвий переступив хатнiй порiг. Хай дiКться, що хоче. Перша накинулася мати. Мати К завше мати. Вона знаК, що чекаК Володька, тому наробила тарараму. Працюють у неП лишень язик та уста. Яких тiльки не дiстав Володько прiзвищ, але все-таки то не те саме, що батькова попруга. Цим мати намагалась зменшити батькiв гнiв та вiдтягнути й одвернути кару, що грозила ПП дитинi. Знала вона також, що через те й сама може дiстати кiлька "черезплечникiв" та пострибати босою навколо хати, але хiба це може стримати матiр?.. Батько насуплений i грiзний сидить коло столу, лупить "бараболi в мундирах", вмочаК Пх у сiль i мiцно розжовуК з хлiбом. Володька вiн майже не помiчаК. Аж коли малий роздягнувся, i збирався шмигнути не до столу (не до iдла було), а мерщiй на пiч, у найзатишнiший куток, устав раптом i батько, здiймаючи свою попругу... - То ти, трясця твоПй матерi, так пасеш худобу! - почав вiн, навмисне розтягаючи з притиском слова. Володько не дослухав усього. Вiн, мов в'юн, метнувся i миттю зник пiд пiччю. Спершу шмигнув пiд пiл, а звiдти потайки, попiд тапчаном, на чотирьох ногах, буцаючись у перестрасi об усяку всячину, перемандрував пiд пiч. Володькова звиннiсть не дуже подобалася батьковi. Вiн зробив два кроки в напряму печi, розкарачив ножиська перед самим виходом ВолодьковоП цитаделi i безцеремонне: - Вилазь, стерво! - гримнув... В очах Володькових лише два здоровеннi бруднi батьковi чоботи та кiнець згорненоП удвоК попруги. Той кiнець так страшно, так неймовiрно страшно, погойдуКться перед очима хлопця. Залiзна, вичовгана, блискуча пряжка. - Ой, тату, тату! - вже репетував Володько. - Вилазь, собачий сину! Шкуру спущу! - Чоботиська батька перед пiдпiччю незграбно затупали. Голос його з-поза зацiплених зубiв вириваКться. Шипучий якийсь. - Ви-лазь менi! Вилазь, кажу, бо засiчу!.. - при цьому вже не втримався батько. Нахилившись, шмагнув попругою пiд пiч. Володько рiзко скрикнув i вiдскочив до другого виходу, у безпечний кут. Вже не видно йому батькiвських чобiт. Але в ту ж мить попруга батька захльостала з другого кiнця, i Володько, тремтючи, буцаючись головою об мур, пересувався з одного мiсця на друге. Це ще гiрше дрочило батька. Бачучи, що нiчого з того путнього не вийде, вiн покликав Василя. - Василю! А дiстань-но ти менi його. Ну ж! Раз-два!.. Тягни його сюди!.. I попруга батька досить дошкульно торкнулася Василевих штанiв, що збiльшило його рухливiсть. - Ой-йой-йой! Василю! Тату! Боже мiй!.. - лементував малий злочинець, але руку його, як вiн ПП не ховав, пiймав уже Василь i тягнув на хату. Ось батько зiгнувся. Ось простягнулася його пальката ручище. Ще хвилька, ще мент i безборонна Володькова ручка в тiсному потиску батьковоП долонi. - Ой, гвалт! Мамо!.. Але батько вже сягнув Володька. Мов легеньке пiр'ячко, пiдхоплене буревiйним поривом гурагану, так вилетiв Володько з-пiд печi й опинився в батькових руках. Той перегнув малого через колiно. Дошкульнi удари попруги посипалися на задок хлопця, що нагадував маленького хробачка, наступленого великим чоботом. Вiн звивався, пiсля кожного удару ним смикало, шарпало, а з уст його виривався рiзкий та болючий рев. Малий Хведот утiк i сховався на пiч у самий кут. Мати шпурнулась на батька, але ПП забiги не значили бiльше, нiж удари розлючених хвиль моря об незрушну гранiтну скелю. До того батько штовхнув ПП рукою, i в одну мить вона лежала коло дверей, кленучи та голосячи. Хведот на печi почав i собi ревiти. Один Василь, залiзши далеко в запiчок, затих i нi мур-мур... - Оце тобi капуста! Оце тобi корови! - приговорював батько.- Я тобi, дубило твою ма', покажу млина! - Здурiв, здурiв старий мурмило,- янчить мати,- Заб'К дитину. Та хай тая капуста в землю ввiйде, хай ПП черви зжеруть, коли за неП дiтей катувати,- лементуК вона. - Зацiпни! Нi слова! - батько залишив захриплого хлопця, i його попруга грiзно знялася над материною головою. Та пригнулась i вишмигнула з-пiд руки, а рiзкий удар свиснув даремно в повiтрi. Володько лежав i ойойкав на долiвцi. Засапаний, червоний, розогнений з люто-блискучими очима, потрусуючи попругою, стояв серед хати батько. Страшна в цю мить його величезна постать i нещасна, мiзерна та дитина, що янчить вiд болю на долiвцi бiля його нiг. - Я тебе ще навчу, як заступатися,- погрожуК вiн матерi. А вона метнулась у сiни i вже звiдти, коли Пй не грозила небезпека, дала волю свому рухливому язиковi. - Люди, людоньки! Здурiв чоловiчище! Ти, медведю! Слоне ти! То ти хочеш нас позабивати! А руки б тобi вiдняло! Зацiпнув би ти! Янчав би ти, як та дитина! Дубище западенний, щоб тебе лихе повiтря забрало!.. - Зволочi! Гидота! Дрань! Я вас, чорти, навчу менi шануватись! Я з вас вперед бебехи випущу, а тодi вже будете менi патякати. Крик, лемент зчинився на хуторi. Тяжка К батькова рука. ЗнаК ПП добре i Василь, i Володько, i мати, i навiть Хведот. Цiла родина знаК дуже добре, чим пахне, коли збудити у батьковi, Пх могутньому, барчистому, великоголовому батьковi, його звiрячий гнiв. Збитого Володька кинули на пiл, прикрили якоюсь рядниною i там вiн довго i глибоко стогнав, тяжко й уривно схлипував, здушуючи щосили напливаючi пiд горло ридання. Вiн знав, що плачу батько не терпить. Другого i третього дня не мiг ще хлопчина сiсти. Побита частина тiла дошкульно болiла. Цiлий другий день провалявся вiн у постелi, крiм води нiчого не брав до уст i вперто мовчав. Мати тошнiла над ним, ламала руки, але Володько, неохочий до розмови, непорушне лежав ниць, уткнувши в подушку обличчя. У родинi стало тихо, напнуто, похмурно i грiзно. Нi доброго слова, нi усмiшки. Аж третього дня, коли Володько знову погнав корови, вiн дав волю сльозам. Вiн уже нi на крок не лишав худоби самоП. Вiн плакав, думав. Глибокий жаль до самого себе чавив, запирав його дух, видушував останнi сльози, яких за цi три днi безлiч вилилось. Думав, мрiяв, снував фантастичнi плани помсти. Ось, наприклад, до них уночi пiдкрадаються злодiП. У його мiркуваннях злодiП - найстрашнiше, що може в свiтi бути. Вони пiдкрадаються до стайнi з великим ломом та французьким ключем у руках. Хочуть виважити дверi i викрасти конi. Володько перший помiтив злодiПв, забув за своК велике горе та образу i гукаК: - Тату, тату! ЗлодiП! Батько миттю кидаКться до дверей, якi злодiП вже встигли виважити ломом, але в його руках нiчого немаК, чим мiг би одiгнати злодiПв. I коли батько кидаКться на них та починаК борикатися з одним, другий хапаК сокиру i замахуКться нею на батька. Тодi Володько забуваК все, мерщiй кидаКться до злодiя, пiдбиваК йому руку так, що сокира не влучаК в голову батька, але, падаючи вниз, вона вдаряК Володька i вiдрубуК йому руку. Батько вбиваК одного по однiм злодiПв i тодi помiчаК залитого в кровi Володька. Вiн розгублений. Вiн не знаК, що робити. - Сину, сину! Що з тобою? - дико викрикуК батько. - Нiчого, тату! - вiдповiдаК Володько.- Слава Богу, що ми захоронили нашi конi. - Даруй, даруй менi, моя дитино кохана! Даруй, що так гiрко з тобою поводився! - I батько бере Володька на руки, несе до хати, дмухаК на його страшну рану, але рана та не болить його. Вiн щасливий, що змiг доказати батьковi свою велику до нього любов хоча б цiною власноП руки. I багато iнших страшних випадкiв вигадуК малий. Але чому, дiйсно, не станеться таке, щоб Володько прилюдно вчинками мiг доказати свою добру волю i великою своКю добросердечнiстю змусив каятися навiть таку незламну людину, як батько? Чому? Але так не сталось... Аж третього дня ввечерi уперше забалакав батько: - Понадувались. Образив. Немилосердний. Що ви там собi не думайте, але коли менi не шануватиметесь, то шкiру з вас поспускаю. Це собi затямте i зарубайте на носi. Нi одного зерна не змарнувати. Нi одноП крихти хлiба не смiКте знищити без "пользи". Нi одноП картоплини не повинен я бачити, щоб ото менi попiд ногами валялася. Бережiть взуття. Шануйте одежину, бо будете в мене мов голопуцьки бiгати. А не слухатимете слiв моПх, то послухаКте своКП шкiри. Я вже подбаю про те. Коли ви одного вiвсяного зерна не потрапите зберегти, не шануватимете крупини, щупка муки, сорочки, чобота, не вшануКте ви й худобини, анi себе самих. Голодранцями родитесь, проживете життя жебротою i здохнете пiд чужим плотом... Я вам це кажу... i дивiться менi. Слова цi не на вiтер пущенi. Тобi, стара, дiстанеться найбiльше. Тихо, гробово тихо. Нiхто не одважиться хоч слово заперечити. Володько залiз у самий кут запiчка i мов хиже звiрятко визираК звiдтiль. I коли пас корови поблизу конюшинища, то чатував нiби найкращий вояк порохiвнi. При однiй згадцi, що могло б статися, коли б котра з його корiв об'Плась, у малого замерзав мiзок, волосся дуба по головi ставало i по спинi перебiгали дошкульно-холоднi мурашки. По тижневi в родинному огнищi Матвiя сталася знову визначна подiя. Iдучи в недiлю до церкви, Матвiй, пiсля БожоП Служби, не вернувся, як звичайно, додому, а зайшов до родичiв на Запорiжжя. Вiн рiшив основне перемолотити все своК збiжжя (поки ще тримаКться погода), а тому мусить кликнути толоку до машини. Зайшов до брата Њлисея та попросив у нього другу пару коней. Звiдти обiйшов кiлька обiйсть i змовив дiвчат до соломи, подавання в барабан тощо. Робiтникiв покликав самих найкращих, не якихсь ледарiв. У понедiлок, удосвiта, як тiльки благословилося на свiт, прийшов з кiньми старший ЊлисеПв син, також Василь. Унедовзi за ним не забарились i решта робiтникiв. МатвiПв Василь не смiв перервати на пару день науки. Сам батько рiшуче цьому спротивився, бо "раз взявся за щось, то вези"... Василь нiчого б не мав проти, щоб побути пару день дома, хоча б навiть i коло машини... Будуть веселi та гарнi дiвчата, будуть жарти, спiви. Але хай би спробував вiн хоч запикнутись про це. Зате Володьковi припала надзвичайно вдячна робота. Вiн маК поганяти одну пару коней у кератi. Це просто таки чудово. Нiчого кращого, як гонити цiлий день конi, розмахувати та цьвйогати батогом, малий не мiг чекати. Це куди краще та почеснiше, нiж пасти отi осоружнi коровиська. I вiн ще затемна, десь вiд других пiвнiв, схопився, одягнувся. Џсти i не питай. Вiн зовсiм не хоче так зрання, не попрацювавши, напихатися. Усi снiдають, а вiн пiшов на подвiр'я, узброПвся своПм батогом, цьвйогнув ним разiв зо двадцять, чи досить гнучкий, i почав терпеливо чекати коло розiсланих перед дишлем шлей, до котрих мають ще запрягти конi. Чекання триваК досить довго, але Володька це не зражуК. Прийшов час, вивели з хлiва коней. Батько оглянув Пх, погладив, поплескав, похвалився Василевi i висловив жаль, що доведеться таку добру худобину збути. Василь запрiг у другий дишель своПх - кобилу каштанку та ПП молодого сина огира, якого тiльки що привчали до тяжких праць. Приготовлено все як слiд, забурчала машина i праця замшiла. Дiвчата не працюють, а бавляться. Хiхи та хахi. Реготи безупину. I де його в нещастя ото смiху стiльки набереться - зауважувала Настя. Вона цiлий день пiдтикана, бiгала, то на двiр, то до клунi, то до хати. Пй нiколи до машини носа тицьнути, хоча страх хочеться. Вона майже переконана, що без неП там як слiд нiчого не зроблять, але треба також i обiд зварити. А дiвчата з дядьковим Василем чудасiП витворюють. Њдиний мiж ними, не парубок ще, але парубчак уже порядний. Декотра з вертух i до Володька заглядаК. Дражняться з ним, кепкують, але вiн без церемонiй. Батюгою ПП i все. Хай не лiзе, коли Володько серйозною працею зайнятий. Так iшла робота аж до вечора. Надвечiр смiхи та жарти трохи вщухли, бо все-таки понагрiвали робочi лоби. А коли вже геть смерком перестали молотити, треба випрягати конi та вести Пх до води. Хто поведе? Василi обидва. Але дядькiв Василь не може залишити свого пестуна Володька. Знав вiн, що нiчого приКмнiшого, як проПхатись верхи на конi, для Володька, мабуть, не iснуК. - Хочеш, Володьку, на каштанцi проПхатись? - гукаК Василь. Володько був утомлений - ледве ноги волоче, але як стояв, так i зiрвався вiд клунi до хлiва. По дорозi як навмисне щось впало йому до лiвого ока. Якийсь устюк. Володько тре око, квапиться з заплющеними очима до Василя. I в ту мить завищав огир. Володька щось бемцнуло в голову, в очах креснуло iскрами i далi не стало нiчого. Коли опритомнiв, зобачив навколо себе юрбу людей, чув крики, метушню. Вiн був мокрий iз сильно скривавленою головою, але болю не вiдчував. Це вдарила його копитом каштанка. Пiд ПП ноги пiдлiз Володько в той саме час, коли ПП вкусив неспокiйний огир. Удар якраз улучив у праве око. Найбiльше переляканий тiКю подiКю батько. Вiн був увесь, вiд нiг до голови, облiплений ковтунами куряви з барабану машини. На вустах, бородi, старiй вовнянiй шапцi телiпалися цiлi торочки нанизаноП на волосинки куряви. I забувши за це все, забувши обтруситись, вимитись, на перший викрик Володька: "О Боже!.." - батько кидаК все, бiжить до дитини. Зобачивши, що син лежить на землi без руху, старий викрикуК якийсь незрозумiлий вигук, бiжить до сiней по воду. - Насте! Василю! Ганню!.. Води! Води менi! - гукаК батько, а води немаК. Всi метнулися до водянки, начерпнули якогось хузу i полили Володька. Пiсля цього батько схопив малого на руки й, облiплюючись кров'ю, що змiшувалася з курявою, нiби навiжений побiг з ним до хати. За ним, спотикаючись, бiжить мати. З неП спадаК курява, бо пополуднi ввесь час подавала батьковi снопи в барабан, ПП сухе обличчя брудне та дике. Чорнi, довгi патьоки слiз рiжуть кострубато-вилинялi щоки. - Сину, сину! Ох, дитинонько ти моя! Ох, те болюче! - Не скавули, давай миттю води, чистих шмат,- гукнув батько. А тим часом вiн не знав, де i як положити малого. Вiн крутився, мов навiжений, з ним по хатi, гойдав на руках, дмухав. Кров сочилася малому з ока. Сочилася, збiгала на брудну батькову долоню. Матвiй чув цю теплу кров дитини своКП, i вона пекла його твердiзнi мозолi, як топлена мiдь. Мати метнулась, затуптала на мiсцi, нiби стояла на гарячому. Десяток рук дiвочих кинулися, опритомнили стару, поклали на полу подушку, вкрили ПП бiлим рядном... - Кров'ю!.. Кров'ю обмажете. Дайте щось чорне... Он спiдниця моя,- гомонiла стара. - Не слухайте дурноП. Стелiть, дiвки! - ревнув батько.- Нiколи!.. Володька положили на подушку. Двi плями вiд змiшаноП з кров'ю куряви лишили батьковi руки на ряднi. Сам вiн мерщiй у сiни вибiг, коло мисника вiника вхопив i мiцно оббивався... Хмару цiлу збив, але в пiтьмi не видно. А опiсля сердито похапцем мився, витирався, що аж рушник трiщав, i, схопивши велику череп'яну мисалу, налив у неП окропу, що був на галушки готовий, долляв квартою холодноП вещи i пiдiйшов до хлопця. Той уже лежить роздягнений, а коло нього квокче мати. - Геть, стара! - i почав примощуватися коло Володька. Вiн дихав поволi i навiть не стогнав. Праве око, щока, лице залитi кров'ю. Не знати, чи цiле око. Лiве було заплющене. - Стара! Чистих намiток!.. Раз-два! Та там вата. ПочаПвська. Але мерщiй!.. - гостро наказуК батько.- Стiльця менi подайте. Дiвчина пiдставила стiлець i батько почав ворушити Володька. Навколо оточили Пх дiвчата. Вони тремтiли, залякано зазирали, тошнiли. Володько все чув, лише не бачив. Вiн знав, що коло нього сидить батько, що вiн змиваК намоченою у водi намiткою з його обличчя кров i вiд цього було йому гарно, приКмно. Вiн забув за око своК. Що там дурне око!.. I вiн попробував навiть поворушитись, розплющив здорове... - 0-о-ох! - вирвалося з його уст мимохiть зiтхання. Малий поворушив скривавленою головою... Аж тепер вiн чув виразно бiль. Щось сiпало, i то не з правого боку, де дiстав удар, а з лiвого, на лiвiм виску. У ротi чув твердiсть, нiби туди понабивали якого клиння. Зуби якiсь напруженi, але, поворушивши задубiлим язиком, Володько вiдчув, що це вражiння мильне. Два з них замiтко ворушилися. Язик почав поволi випихати криваву слину, а з нею викотилися назовнi два молодi, гостренькi, молошнi Володьковi зубочки. Бачив це батько, бачила й мати, але нiхто не взяв тих зубiв, щоб викинути на горище мишам. Не добровiльно викотилися синовi зубенята i вiд цього по запалих, вилинялих Настиних щоках потекли два Пдкi потiчки... А батько все мочив та мочив намiтку. Змочив ПП геть, i стала вона подiбна до зiм'ятого червоного прапора. Вода в мисцi також зчервонiла. А Володько тiльки губами мамляК... ' - Болить, сину? - Нi, тату... - i щоб доказати це, Володько витягаК руку i мацаК... Лап, лап... Мацнув своПми пучками якiсь слизькi закарвашики коло ока i вiдорвав назад руку... А все-таки: - Нi, не болить, тату... Не болить,- впевняК. - То, може б, ти мiг пiдвестись? Володько це охоче зробить. Вiн уже пiдводиться. Поволi, з натугою. У головi мов олова налито. Але вставав... - О, о, о... Отак, отак... Сюди, над мису... Молодець... Так краще вимию. Батько не скривав своКП якоПсь своКрiдноП радостi, коли впевнився, що око Володька цiле. Вiн ревнув невиразно, грубо, як звiр, котрому пощастило пiймати якусь незвичайну поживу. Грубезними своПми пальчищами вичавлював з намоченоП намiтки кров i все вимочував та вимочував залите нею око. Пiд тим оком двома пiдкiвками червонiли розшматованi до костi два шрами. Володько не мiг так довго витримати. Вiн стиснув зуби... Вони нiмiли. Iнодi Пх зовсiм не чути було в ротi, але його нудило i в головi щось болюче сверлуК. Ледве-ледве виговорив: - Ой тату. Я ляжу... - i останнК слово вимовив уже лежачи... - Тошненько менi, старий. Та дай йому вiдпочити,- тошнiла Настя. - Давай-но ти вату... ТошнiКш. Багато тим поможеш... - Вирвав з рук Настi вату, нову, чисту. Намiтчаною стрiчкою заложив цiле око й обережно, як тiльки мiг своПми ведмедячими лапами, тiсненько, по-батькiвськи обандажував голову сина. - А тепер, стара, пар швидше молоко, та звари легко зо двi яйцi. Вiн мусить попоПсти. Цiлий день налазилось... Можеш ти Псти? - звернувся до Володька. Нi. Вiн не хоче Псти... Це вiн виявив похитом голови, що дуже швидко наливалася болем, тяжким та розривальним. - Не зачiпайте мене,- вдалось йому витиснути крiзь уста. Вони засихали, запiкались, в'яли, не хотiли ворушитись. Батько присiв на краКчку i довго вдивлявся у Володьковi малi блiдi щiчки... ОбоК очi зав'язанi. Чоло також, лише щiчки, кiнець носика та спраглi уста свiдчили про буття батькового сина... Що вiн тепер думав - годi було б вгадати... А геть увечерi, коли всi впоралися з худобою i посходилися до хати вечеряти, стало сумно й нiяково. Всi пiдходили до Володька, вдивлялися в його роток, хитали головами... Џжа навiть не бралася... А дядькiв Василь, що вихором улетiв до хати останнiм, побiг до хлопця, присiв коло батька, нахилився. - Як усе добре,- казав вiн,- скiнчилося... Але що нашого Володика так скалiчено, то все нi до чого... Бiднюсiнький мiй цвяшечок,- i Василь обережно, легенько, ледве доторкаючись пучками пальцiв пов'язаноП голови, гладив малого, гладив довго, пестливо... Володьковi знову, як тодi, пiсля "прочуханки", зробилося шкода самого себе... Вiд цього в грудях щось болюче купчилось i тисло... Хворий не хотiв Псти, але одну шклянку молока мусiв таки випити. На цьому настоював батько, а Володько не посмiв противитися його волi. При Пжi вiн виразно вiдчував, що не маК двох зубiв, але що ж... Це ще не все. Найприкрiше було, коли, прокинувшись другого ранку, вiн вiдчув, що праве око не ворушиться. Воно все залилося темно-червоним затьоком. Вата мiцно присохла i ПП тяжко було вiдiрвати. Коли батько зняв пов'язку, зобачив на мiсцi ока засохлу шкаралужину... А де ж око? Боже мiй. Боже мiй! Невже воно витiкло... I батько вiдмочуК теплою водою присохлу намiтку та вату, накладаК свiжу, зав'язуК i вiдходить знову до машини... Що б там не було, а домолотити збiжжя сьогоднi мусять. У них же з братом одна спiльна машина, а тому треба квапитися, щоб мiг ще помолотити i Њлисей. Сьогоднi й Василь мусiв таки залишитися дома та гонити замiсть Володька конi. З цього був дуже вдоволений, бо школа нiколи не манила його. I коли всi вiдiйшли до машини, а мати пiшла поратися бiля худоби, у хатi залишилися тiльки Володько та Хведот, що спочатку не мiг зрозумiти, що то з "Воводьком" трапилось. Вiн нiяково вертiвся коло брата, придивлявся, щось мiркував. Часом пiдiйде: - Воводьку, Воводьку... Дузе тебе бовить?.. - питаК та навшпиньки спинаКться, щоб зазирнути братовi в обличчя. - Ах, iди ти собi,- вiдповiдаК той, i Хведот далi нiчого не розумiК. На дворi гарчить машина. "Но!.. Но-о-о!.." - гукають поганячi, а в такт поцьвйогують батоги. Володько намагаКться визволити здорове око, яке тiльки злегка припухло, бо темнота обридла йому. В лобi над бровами щось дуже тисне i заважаК розплющитись оковi. Одначе Володько розплющуК його i дивиться в стелю. Зiр неясний, химерний. Стелю з дощок, з тонкою верствою тинку, розмальовуК Володькова фантазiя рiзними малюнками. Вiн знаходить там стару бабу повитуху, Секлiту. От вона здоровенна, з величезною головою, окутаною у вовняну хустку. За нею бiжить з двома головами пес. Одна голова спереду, друга ззаду. Секлiта (видаКться Володьковi) рухаКться в напрямi лiсу... Он той лiс. Балка якась, а далi не то ставище, не то нивка збiжжя. Над усiм палахкотить сонце. Фантазуючи Володько забуваК бiль. Коли спиняКться машина, до хати забiгаК то батько, то хто iнший з робiтникiв "зобачити, що поробляК наш слабий". На другий день око зовсiм заплило гноКм. Машина вiдмолотила i на хуторi стало тихо. Батько роздумував: Пхати чи не Пхати по лiкаря? Џхати - грошей шкода, не Пхати - дитини шкода. I так у роздумуваннi минав день за днем. Кожного ранку i вечора дбайливо промивав вiн Володьковi рану. Промиваючи, питався: - Ну, як? Не краще?.. - Не знаю, тату... Не чую. - А болить?.. - Болить. - Ну, ну... Ти-но менi будь козаком... Мати парила молоко, варила яКчка, пекла для хворого коржика, а при хворому, траплялось, дiстане дещо i Хведот, який чапiв тут невiдступне. Промивати ока Настя не смiла. Матвiй боПться, що "вона" не потрапить i чорт батька зна що напецькаК. Настя не сперечалась. Вона тiльки вечорами, коли гасили свiтло й усi клались, довше нiж звичайно простоювала навколiшках та молилася щиро i тепло. Вона чекала чуда i чудо сталося. По двох тижнях Володько виразно вiдчув, що око його збереглося. Воно починаК вже ворушитися та продираКться назовнi. Корови ввесь цей час прийшлося доглядати самiй Настi, зате не було кому затопити, щоб "який там харч спартолити". Але Матвiй не проявляв невдоволення, хоча той харч часом зовсiм зле був "спартолений". Що подiКш? Не розiрветься ж "вона" дiйсно. Минуло ще пару днiв. Володько знову гонить корови. Око вже гоПться. "Слава Богу,- думаК Матвiй.- Обiйшлося без утрати". Вiн приходив щодня втомлений з корчунку, спокiйно сiдав за стiл, комляв хлiб, Пв бараболю зо шматком сала, заходив до худоби, а опiсля лягав. Володько згадав про песика, якого принiс Василь. Одного разу питаК Василя: - А де твiй собачок? Це було пiд вечiр, коли Василь пригнав саме з пашi худобу. - А ти ще його не бачив? - хвалиться Василь.- Це вже такий псюра, що ой-ой!.. Не скажеш мамi, то покажу... - Дурний би був казати,- дивуКться Володько з ВасилевоП наПвностi. - Ну, то ходи... I вони пiшли за клуню, де ростуть кущi агрусу, малин, бозу тощо. З цього боку стiна клунi не задельована дилями, а лише заложена мiцно зв'язаними батьком в'язками пшеничноП соломи. А батько, коли вже в'язав в'язку, то в'язав. Як камiнь. Дiйсно з таких в'язок можна стiну мурувати. ОцiКю-то солом'яною стiною покористувався Василь, щоб заховати свого собаку. Вiн висмикав одну в'язку, зробив у стiнi кубашку, вистелив ПП м'якенькими тринами i там щеня вселив. Кожний день приносив йому туди Псти "помийок" з муки, молока та води. - Вiн вже не слiпий... Бачить все i п'К молоко, як кiт,- пояснюК Василь, тримаючи песика перед самим Володьковвм лiвим оком. Цей взяв його на руки: - Аа,каже.- Тяжечий який. Ну, мiй собачечка... Мiй баця... А Псть вiн хлiб? - Що ти ще хоч,- нiби оправдуКться Василь.- Вiд такого щенюка хочеш, щоб вiн вже Пв хлiб. Але вiн хутко Пстиме. - А Хведот ще його не бачив?.. - Нi. I не треба. Цей розбовтаК всiм. Собачка злегка тремтiв i пискав носиням. - Ну, нiчого,- авторитетно заявляК Володько.- Гарний щенюк. Ти добре зробив, що взяв його. У господарствi мусить бути собака. На... А матерi я не скажу... ЗА ЗЕМЛЮ Володько пас уже давно корови, але око якось не гоПлося. Батько довбавсь у ньому своПми пальчищами, малий терпiв бiль, цiпив зуби, але наслiдки зо всього поганi. По лiкаря Пхати дуже не хотiлося МатвiКвi. Це стiльки коштуватиме, а до того ще й часу немаК., То сюди, то туди. То до Лебедей, то Григорчука, то на ярмарок... То корчунок. Знову нова лиха година принесла новий клопiт. Матвiй порiшив був дочекатися понедiлка, запрягти конi i вiдвезти малого до лiкарнi... Прийшов понедiлок. Нi, думаК. Доорю оце вже зяблю... Погода тепер довго не затягнеться, а у вiвторок поПду. Коли ж то приходить зо школи Василь i першими його словами було: - Тату! Застав'К продаКться... - Що? Як то? Де? Хто тобi казав? - Цiле село говорить. Люди сунуть i сунуть де двора. Вже, кажуть, на куплю записуються. - От тобi й на! Ще ж вчора нiчого не було чути. Ну, стара,- каже Матвiй.- Програне наше. Нiчого тепер не вскубнеш. РозумiКться, така вiстка зовсiм перебила МатвiПв намiр Пхати до лiкарнi. Мусить пiти до двора. А тут пополуднi пригнався засапаний МатвiПв брат Њлисей. - ЗнаКш?.. Застав'К продаКться. Оце я прибiг, думаю - побiжу, а то розхватають, а ти й не знатимеш нiчого. Уже запис iде. Ходiм!.. - Сiдай-но. Ми ось пополуднали, але ти ще щось з'Пси... - Аа, нiколи... Нi-нi. Не роби турботи. Спасибi - я... Але Настя вже краяла на полумисок кус вареного сала. Само собою, Њлисей кусник-другий взяв, хлiб намастив, щиро насолив... - А як, Пй-Богу, дешево,- казав поспiхом Њлисей.- Всього триста, - наголошував на а.- Та це просто дешевка. - Дешевка то дешевка. Рiзал-ма з такою дешевкою. Де ти тепер що пiрвеш? Звiдки вичавиш?.. Ти ж знаКш, що задаткував я оту он там латку. - Тьху!.. - живо сплюнув Њлисей.- Не журись. Ходiм-но до двора, а може, що й видумаКмо. Може, як пiвдесятини подужаКш, а ми з Пархвеном пiвтори, а разом двi загорнемо,i чвиркнув прудко i далеко крiзь зуби... - Ох, тошненько менi та нудненько менi,- тошнiла Настя. - Тошненьком не поможеш,- перебив Њлисей. - Штука сказати: сто п'ятдесят рублiв. А ти Пх добудь. Звiдки? Дiтей, оту загнибiду стару продам? Хто Пх купить?.. Загнибiда образилась. - Не патякай, не патякай. I сам добра загнибiда. - Ах, все то фрашки. Не сварiться. Пiдем,- квапив Њлисей. Новий куцан, з сивого сукна домашнього виробу, щiльно обтягнув широкi МатвiКвi барки. У руки попав якийсь костур, i брати пiшли. - Ти, Володьку, пiдеш до худоби, а Василь хай пiде й доволочить за конторою зяблю, бо бодай би чорт сльоту не навiв,- видав Матвiй своК останнК розпорядження. А небо дiйсно зачухмарилося i розкуйовдженi ковтуни хмар поволi висувалися iз захiдноП сторони та розповзалися по небi. Поривний вiтрище тiпав полами ЊлисеКвоП гуньки та МатвiКвого куцана. Дорогу вибрали навмисне через Застав'я, хоча це трохи далi, щоб зайвий раз окинути досвiдченим мужицьким оком цей дорогоцiнний шмат поля. Ех, i поле, поле! Не забуде його нiхто, чий погляд хоч раз зупинився на ньому. Рiвне, покотисте на полудень. З двох сторiн оточене хвилястими берегами рiчки. На пiвночi вiд холодних вiтрiв захоронено сосниною. На заходi та пiвднi "багна". Колись це справжнi багна були, та час висмоктав Пх, а лишилася тiльки назва. Тепер там дядьки отаву косять, огонь кладуть та пасуть конi. Частина Застав'я належить монастиревi i так Монастирищем i зветься. Звуть це ще й Городним, бо, кажуть, був тут колись старий "город" - мiсто, що Гай-город звалося. Решта належить якiйсь русскiй княгинi, якоП нiхто нiколи тут не бачив. Кажуть, у Парижi живе, а маКтком завiдуК поляк Ревський, що граК тут першу скрипку. Обличчя товсте, розплиле, очиська вилунились, а пiд ними нiби по калитцi повiшено, рот широкий i страшенно наподоблюК жаб'ячий. Отому-то красуневi належить у дiйсностi ця земелька. Вона чорна, товста. Росте на нiй i пшениця, i буряк цукровий. На монастирському до цього часу зберiгся порядний горб. Там можна бачити черепки, кусники дахiвки, цегли. Якiсь пани часто там з мотиками та лопатами нишпорять - скарби захованi шукають. Що то значить пан... Усе легко хлiба хоче. Так гуторили про ГороднК люди. Було там мiсто, але татари рознесли. Тепер череп'я одне та горбик лишилися. Багато часу минуло, багато вiтру прогуло, багато в рiчцi води витiкло, багато хмар по оксамитi неба проповзло, аж поки не дочекалося, що куплять його оцi натрудженi суконнi дядьки та по-свойому, по-мужицькому, поплювавши долонi, з Богом за працю вiзьмуться... А чи то вже й дочекались? I ступали м'яко, нечутно чотири ноги в постолах по зораному шпеничниську. Назарiк ячмiнь тут люди сiятимуть - мiркують брати. А ноги все далi i далi ступають. Поле тiкаК взад. Ось долина, пригорок, знову долина. Вузенька, глибока, в двi колiП дорожинка вiд полудневого заходу до млина протинаК поле. Далi ГороднК. Тут колись розшалiлий варвар плюндрував здобутки пращурiв оцих самих дядькiв, а самi вони топчуть постолом чужу порожню землю. Над очеретами пливуть отари сiрих, буцматих хмар. Напружений гострий зiр братiв сповзаК мiж ними та очеретом на протилежний бiк, де за пригiрком розпочинаКться панський парк, густий, розлогий, з розкиданими старими будiвлями та недокiнченим кiстяком напiвзруйнованого палацу. - Поквапимося,- каже Њлисей.- Глянь, як через Плоське пруть людиська. Дiйсно, через Плоське пруть людиська i все в напрямку парку. Пруть. Уперто, дружньо... Зiр Пх - гострий, сухий, думка Пх - одна, жеврiюча, тверда! - Пiвдесятинку б? Добре було б!.. Ех, як добре! - Поквапишся...- думаК вголос Матвiй.- Куди i чого поквапишся? Ну, i за що я вiзьму ту землю? Але ноги Пх все-таки прудкiше пошелепали постолами i ступи Пх ставали все твердiшi, все рiшучiшi. Перегiн... Змагання... Он люди Плоським пруть, а Пм же цiле ставище коло Чернечого млина обiйти треба. Коли дiйшли до парку, там роПлося вже безлiч люду. Кожухи, сiряки, свитки. Чоловiки, баби, дiвчата, парубки, дiди, дiти. Вирувала мужичня по розлогих дорогах парку. Гомонiла щоденна, безбарвна гутiрка i ревiли вгорi вiтри, надсаджуючи хрипи велетенського розмiру осокору. Ялини скидали довгi шишки, а попiд ними гикали iндики, та бундючний павич борсався здоровенним своПм хвостиськом у кущах пахучого ялiвцю. А руПни палацу, мов зубатий череп, угрузли в землю. Вiтер гонив у ньому нечисту силу, скавулiв, стогнав. Побожнi люди здалека вже хрестились, пiдходячи нiчною порою до нього, хiба що одчайдушний п'янюга Середа, iдучи з шинку, зайде до нього i спокiйно собi пiдночуК та нових сил набереться. Але найбiльше юрбилось народу на старому дворi, коло "покоПв" двiрського завiдця. Ну й же й люду. Безлiч. Видимо-невидимо. I кремезнi, i щуплi, i носатi, i кирпатi. Деякi пики так i просять цеглини, а деякi - бублики з медом. Але не мало й таких, як Матвiй. Здоровечi, барчистi, з широкими бородами, з лисинами... Це все "порадошнi", "хазяПни". Пм честь i повага. Вони в усьому толк знають, вони дiло ведуть. Угледiвши братiв Довбенкiв, гурти мужикiв заворушились. - О, диви! I Лебедчук! Дай Бо здоров'я!.. - Дядько Матвiй! Здоровi були!.. - Кум! Помай Бiг!.. Як маКмось?.. Матвiй та Њлисей не встигали вiдповiдати на поздоровлення. Поважнiшi коло Матвiя купчаться. - Чому той люд не йде до пана? Чом отут тупцюК? - питаК Матвiй. - Кажуть, оконом ще не приПхав, чи що. - Хай йому чистець, що того наперлося... - По грядцi роздеруть... - Аби-но хрч по грядцi хватило... - I як його ота чутка шириться?.. Диви, ще вчора нiякого слуху, а сьогоднi, нi сiло нi впало... Тьху!.. - А з хати до хати чутка перекидаКться. Земля. - Ось диви, Лебедчук де, i той прочув... Матвiя дехто Лебедчуком зве, бо мешкаК вiн на лебедськiй землi. - Та,- каже Матвiй,- той Лебедчук ближче до Застав'я, нiж ви. А земля сама тягне мужика, як стерво собак... Вона сама пiдкаже... - А хай би менi пiдказала, де грошей взяти... Грохонув регiт... - О, i то пiдкаже, коли опораКш та засiКш нивку пшеницi,- вставив свою мудрiсть Њлисей i чвиркнув крiзь зуби. Один дядько, що сидiв дуже низько на якомусь камiнцi, зовсiм невигiдно, устав i проговорив: - Бодай би його кольки скололи. Сидиш, сидиш, аж спина стовпом стала, а дома ж роботи до повiтря. Хай би вже чи се чи те... А то чорт батька зна що... - А чи й дочекаКмось ми сьогоднi?.. - ХалКра його, вибачайте, знаК-Iшов сюди Матвiй не даремно. Хоч i бiдкався вiн, де маК дiстати грошей, але надiя, "що якось-то воно все-таки буде", не кидала його. I не встиг вiн, прийшовши до двора, як слiд оглянутись, коли вже його оточили десяткiв зо три найповажнiших хазяПв. Бо нiхто .з них не мав стiльки досвiду в купiвлi землi, як вiн, хiба що, може, Мартин. Але той уже "тiльки нахапався, що,, як то кажуть, i через губу йому пере-того... А без Матвiя нi одна купiвля не обiйшлася. I коли викупляли Тимошiвщину, Матвiй самий, без брата Њлисея, що тодi ще "у москалях унтирцером" служив, двi з половиною десятини закуроПв. Було сутужно, костi не раз вiд працi трiщали, але витягнув. Пiсля отой Осовець. I тут двi десятини. Та тут уже разом'з ЊлисеКм. А там знов Лебедщина навинулась. I так усе одно за одним - покiйний Хведiр та Матвiй скрiзь перед вели, усi громадськi справи до пуття доводили. Скiльки того попоходилося та попоПздилося. То до Острога, то до Жито-мира, то до самого КиКва. Коли викупляли Лебедщину, Матвiй одвiз до КиКва мiшечок, так тисяч двадцять, самих золотих "iмперiялiстiв" - копiйка в копiйку, громадських грошей. I довiз. А це ж вам ризик, тiльки подумайте, що його переболiв за ту дорогу, скiльки тих нещасть могло трапитись,однак Бог милував. Такому чоловiковi