аК, що найкращi чоботи "витяжки", але його якраз були далеко не витяжки, а пришитки. Але це не така велика бiда. Почався "снiданок", хоча пора обiдня, забряжчали чарки, голоси зiсилились, чоловiки обговорюють полiтику, тiтка Зiнька пошепки, щоб не чула Катерина, оповiдаК Настi, що не можна вiд "ходанiв" до Катерини вiдбитися, а "воно ж iще дитина". Тiтка Зiнька i Настя сестри, але кажуть собi "ви", бо ж вони куми. Катерина Настина хрещениця. Зiнька оповiдаК, що тих хлопцiв тьма-тьменна - а де вона? А що вона? А приносять гостинцi, могоричi... Катерина ж дiйсно на диво хороша видалась. Як панночка. "Тендитне таке", як казала Зiнька, а струнка, а росла, "як тополя", а личко завжди свiже, рожеве, а коси яснi та кучерявi, а очi синi, як небо. Володьковi вона завжди нагадувала тих херувимiв з шiстьма крилами, що в дерманськiй приходськiй церквi на хорах намальованi... I любить Володько ту свою Катерину, що Господи. Ось вiн пiдсумовуК своП гостинцi - i копiйки, i горiхи, i яблука, i цукорки вiд тiтки МарiП з папiрцями, що на них оленi намальованi i червоними буквами написано: "Чем табак курить, лучше конфект купить", що Володько сам вголос читаК, щоб усi почули. Але тi там за своКю полiтикою нiчого не чують, i тiльки одна Катерина, що так само, як i вiн нею, найбiльше цiкавиться Володьком, одразу почула, як ПП пестун читаК, схопила його i посадила собi на колiна. Який сором! Сидiти на колiнах! Володько такого не очiкував, i хоч як вiн любить Катерину, але швидко замолов ногами в чоботях, щоб вирватись з ПП рук. - Та посидь же, Володьку, та почитай менi щось. Слухайте! - звернулась вона до всiх.Володько наш уже незабаром апостола в церквi читатиме! - Та невже? Ооо! - дивуються всi. - О, так,каже Матвiй.- Вiн дуже малий понятливий! Батькова похвала нiби жаром його посипала. Такого вiн ще направду нiколи не чув. Нiколи не знав вiн, що про нього батько думаК. I вiн загорiвся, почервонiв геть з вухами i почав ще дужче рватися з рук Катерини, нiби пiймане дике звiря. А Катерина не пускаК, горне його до себе, вицiловуК. - Я, мамо,звертаКться вона до Настi,- заберу його з собою. Я хочу такого братчика мати. Вiн буде менi книжки читати. Але Володько не слухаК бiльше, вже вирвався i, як було, пошумiв геть на пiч разом зi своПми чобiтьми. - Як пiдросте - на школи подам,- вирвалось у батька. i Володько це також учув, i це кажуть тато, самi тато, i отак перед усiма. О, Боже! Вiн цього не пережиК! Який особливий день сьогоднi, вiн зовсiм не знаК як поводитися, що робити - i радiсно, i соромно, i разом так десь, там всерединi, приКмно, що нiякими словами такого не вискажеш. Увечерi друга радiсть: прийшли колядники i то зо звiздою. Володько,Як тiльки почув за вiкном дзвiнок, в одну мить був у вiкнi на лавi. Хведот негайно також поспiшив за ним. - Будьте здоровi з Рiздвом Христовим, а чи дозволите заколядувати?! - чути з-за вiкна глухий, хриплий голос. - Спасибi, спасибi! А просимо, просимо! - вiдповiдають майже хором з хати. Колядники колядують, голоси Пх хрипкi, вони вже обiйшли чимало простору, треба дякувати Пм, що вони i за такий далекий, закинутий хутiр не забули, тому Пх кличуть до хати, частують чаркою горiлки, дають закуску, книша, десять копiйок грошей i вiдправляють... День минув якнайкраще. Усi вдоволенi. Гостi роз'Пхалися геть за смерку, а Катерина мусiла залишитись ночувати, хоча Пй дуже не хотiлося, бо там же ПП "ухажори", ПП залицяльники, ПП приятельки, але Настя настояла, i як його не послухати хрещеноП матерi. Володько також був дуже з цього вдоволений. Третього дня батьки iдуть доДерманя "в гостi", Катерина Пде додому, Володька беруть також iз собою. Василь мало не плакав, так не хотiлося йому лишатися самому з Хведотом, але батько проговорив: "Ти-но менi не коверзуй, бо як вiзьму запругу..." - i цього було досить, щоб Василь замовк. Але i Володько не мав великоП радостi з цiКП поПздки, хоча були на Запорiжжi у дядька Њлисея, де Володько найбiльше любить бувати. Але тепер узимi зовсiм не те саме, що влiтку. Улiтку, як побiг зрання з. хлопчиськами, то до самого вечора гасаК десь там по гаях, що й не зглянеться, коли той день пройде. Тепер же весь день сиди у хатi, довкруги самi дорослi, хлопцi десь також сидять дома, або десь, хтозна-де, пропадають, Архип та Мефод вже ходять до школи, дуже виросли i Пм тепер не до Володька. I так, досить марудно, минув день, а ввечерi, коли верталися на санях додому, Володько так змерз у своПх нових чобiтках, що мало ноги йому не поодмерзали. Але вiн мовчав про це, боявся, що iншим разом його не вiзьмуть бiльше, бо Пхати все-таки дуже приКмно. Дорога рiвна, в'Пжджена, небо ясне та зоряне, свiтить круглий, аж, здаКться, прозорий мiсяць, мороз пришкваруК i полоззя саней поскрипуК, Пдуть тепер не тiКю ж дорогою, що й улiтку, а навпростець, здовж лугу, а то i через луг, бiля обох млинiв - монастирського i чеського. Колеса млинiв зовсiм замерзли i вкрилися дуже гарними, що блищать пiд мiсяцем, льодяними френдлями. Володьковi дуже кортить вiдломити шматок такого френдля i посмоктати його. Хутiр МатвiПв тихий, самiтнiй, снiгом з усiх бокiв занесений, сливе непомiтний на бiлому здалека. Лише пiд'Пхавши ближче, стаК видно двоК малих вiконечок, що в них блимаК слабке водянисте свiтло, а трохи вище видно стовп чорного диму, що зводиться сливе простопадно, просто з нiчого, бо бiлоП стрiхи на бiлому тлi поля майже не видно. Це Василь топить смоляними корчаками, а тому такий тяжкий i густий той дим. Решта свят - Новий Рiк, Щедрий Вечiр, Голодна кутя i Водохрещi минають, як би не були. Ще раз були гостi. Приходили до Матвiя i чужi люди - погуторити, побалакати, порадитись. Матвiй дещо вiдпочив, пiдняв голову, повеселiшав, не сердився стiльки. Колядували, щедрували, посипали, бажали собi i iншим щастя, здоровля, щоб пшениця родилась, щоб худiбка плодилась, щоб дiточки росли i щоб багато всiм лiт прожити i "дай Боже назарiк дiждати". Але свято святом, воно приходить i воно вiдходить. Лишаються, як i були тi самi, що i завжди, буднi. Праця, убогi харчi, клопоти, гризня. Зараз по Рiздвi почалась метелиця, що тривала цiлий тиждень, а там повiяло теплим полудневим вiтром i настала одлига. Пiшов дощ, снiг розм'як i став пускати, весь луг зненацька, за одну нiч, залило водою. I не встигла вода зiйти, як знов морозом вдарило i все то геть, як око гляне, замерзло, ген аж до самих Лебедiв i далi. Лiд такий гладенький та прозорий, нiби вся земля покрилася склом. I враз на лугу появилося безлiч отих самих учнiв з дерманськоП семiнарiП, тьма-тьменна найшло Пх, i всi на ковзанах, i всi бiжать, летять, один за одним, один за одним, а поли Пх одягiв, мов крила, розвiваються i мають на вiтрi. I все десь туди на Лебедi та на Лебедi... Мiж ними, мiж тими учнями, i Василь десь цiлими днями пропадаК, намотаК на постоли (бо дали б йому тато чоботи) отi своП, як вiн каже, "коньки", з дерева тесанi, пiдкутi лише грубим дротом, i весь час там сховзаКться а мельниковими хлопцями. Володьковi страх хотiлося б i собi там бути, i чоботи вже маК, але його туди нiяк не пускають мама i все кажуть, що "скажу батьковi", бо чобiт нiяк не можна вишкор-бувать. I вiн аж плаче, аж iз себе виходить, так просить, а коли вже вирветься, то бiжить, мов навiжений i такий щасливий, що, здаКться, небо обняв би. На льоду дiйсно приКмно! Так якось просторо, легко, помiж кущами верболозу, такi якiсь закрути цiкавi, у льодi позамерзали бульки повiтря, якiсь трiсочки, трапляються навiть рибки. А як розженешся, як пустишся, як полетиш, холодне повiтря тне в обличчя, вiтер рiже в очi i так радiсно, нiби ти птах вiльний з крилами i летиш куди тобi заманеться... Але то так недовго триваК, так рiдко трапляКться. Iнше дiло Василь. Той тобi, за цей останнiй час, зовсiм вiд дому вiдбився, все вiн десь там на лугу та на лугу, а оце знов почав не приходити додому, ночував десь там у дядька на Запорiжжi, або у тiтки на Залужжi, там йому куди веселiше - юрба хлопчури, гренджоли, коньки, цiлими днями санкуються, вiйну ведуть, навчився навiть курити. Хлопцi у батькiв крадуть листя бакуну, деруть книжки на папiрки i курять. Навiть i Василь якусь дуже добру, божественну, куплену ще покiйним дiдом Антоном в ПочаКвi, книгу пустив з димом. Забагато цього стало Настi, що сама все мусить дома робити, i поскаржилась вона батьковi. - Дивись, он другий тиждень минаК, а його нема i сорочки навiть не змiняв, i хтозна, що вiн там вичворяК, i чи ходить вiн до тiКП школи... А Матвiй вiзьми та вибери згодну хвилину, та пiди до Дерманя, та приведи того "камлiя" додому, а ввечерi вiзьми та вiдлупи його так, що той потiм цiлий тиждень не мiг на свiй задок сiсти, що навiть Володька зворушило... Пiсля того Василь щодня приходив додому i почав з книгою дiло мати, бо Матвiй зажадав, щоб той принiс вiд учителя "свiдКтельство", як там вiн учиться. Виявилось, що Василь зовсiм науку занедбав i ледве-ледве десь там у хвостi за iншими волiкся. МатвiКвi таке зовсiм не "по нутру", i вiн приказав, що як далi Василь буде так учитися - вiддасть його до циганiв або жидiв, на помийника. Володьковi нiяк не зрозумiло, чому Василь не хоче вчитися. Ах, коли б це так вiн мiг ходити до школи... I тому Володько придивляКться до Василя. Щось у ньому дивне стирчить, у тому хлопцевi, i Володьковi чомусь шкода його. У ньому щось добре iз злим чергуКться, по всьому видно, що вирiс вiн без матiрньоП опiки, бо його мати померла, коли вiн всього-навсього вiсiм недiль мав. I так вiн вирiс самий, i нiхто його не любив, i нiхто не ласкав, бо куди правду дiти, Володькова.мама не дуже то "Пх", отих своПх пасинкiв, долюб-лювала i Володьковi це аж нiяк не подобалось. Володько все-таки i любить того Василя - стяглий, високий, ясно-русий, обличчя i шия в ластовиннi - якраз такий, яким i сам Володько хотiв би бути, якi йому дуже подобаються, бо нагадуК вiн тих казкових Iванiв-Царевичiв, про яких не раз чув i читав. Але не подобалось Володьковi, що Василь чогось завжди невдоволений, завжди сердитий. I все, що вiн робить, здавалось, робить отак, без думки. Що напливе, то й робить. I ще не подобалось, що той нiяк не хоче вчитися. А це Володьковi не подобалось найбiльше. ТАМ, ДЕ КАЗКА РОДИТЬСЯ По святах побiг для Володька час куди швидше. Все-таки - нема-нема, та й десь повiКться, не сидiв уже завжди в хатi, то на лiд, то до млина, а останнiми часами почав просто цiлими днями зникати i коли його мати спитаК "де був?" - завжди та сама вiдповiдь: "У млинi". I дiйсно тягнув його той млин, як магнiт. Холод не холод, мороз не мороз, а вiн iде i чапить там у хатинi, що в одному кутi млина примiстилася,- закуренiй, засмiченiй, повнiй лавиць з дощок, пенькiв для садження iз залiзною, круглою, яку звуть "барабанчик", грубкою посерединi. У хатинi денно i нiчно завжди i без перерви, стоя, садя i лижка, повно дядькiв-завiзникiв. Диму там вiд махорки i грубого газетного паперу завжди стiльки, що на ньому можна, як кажуть, вiшати сокиру. Одне маленьке вiконечко, на чотири шиби, вiдколи появилось на цьому свiтi, не бачило ще нiякоП утiрки, а тому воно стало зовсiм непрозорим, сiрим, подiбним на шмат небiленого полотна. Анi повiтря, анi свiтла воно не пропускаК i не для того воно було зроблене. Воно зроблене для того, щоб у хатинi було тепло... Але i цього свого завдання воно не як слiд виконувало, бо й тепла тут не було. Надто великi мало воно шпари, якими чомусь нiхто не цiкавився, щоб могло воно втримувати тепло. У хатинi повно дядькiв. Завжди горить барабанчик. Грiються завжди снiданки. Курять, спльовують, регочуть. I завжди гуторять, завжди оповiдають... I завжди сторчить тут, десь збоку, десь позаду Володько. Мороз не мороз, холод не холод. Дядьки в кожухах, у валянках, Володько у своПх чобiтках i старому матiрньому жакетi. Дядьки оповiдають - Володько слухаК. Дядьки регочуть - Володько посмiхаКться. I якi були оповiдачi! Одноокий Трохим - син Iвана Гуци, старий Iван Середа, що був колись у бандi злодiПв вiдомого Казмiрця i, ховаючись вiд самосуду села, пiдрiзав зi страху собi горло, тому i звався Зарiзаним. Дiд Кошiль - лисий, бiлий, з довгою бородою, подiбний до святого Миколая,- побережник Таксарових лiсiв; Олiйник - що бував "по свiтах", у КиКвi, в Одесi, десь там на шахтах вугiль копав, а пiсля у КиКвi у якихсь там панiв "за дворника состояв". Ще донедавна бував тут старий велетень Ровiцький Хведь, що "собственою парсоною" на турецькiй вiйнi в I877-8 роках побував i бив туркiв i навiть медаль "за храбрiсть" мав i носив ПП у днi святочнi на широких своПх грудях. О, цей знав того! Кожне своК повiдання починав так: "То ще коли я в I877-8 году на турецькiй вiйнi був"... I пiшло, i пiшло. Доходив не раз до такого, що й сам собi переставав вiрити i все питав слухачiв: - А чи вiрите менi? Слухачам вiрилось тяжко, але все-таки вiрилось, коли вiн сам-один цiлу роту туркiв в полон брав, або коли "сам iмператор Олександер Олександрович" йому "собственоручно вручив оцю медалю за взятiК знаменi I25 пiшого полка турецького падишаха", яке "я сам вирвав з рук турецького знаменоносця, пробивши штихом собi путь через колону туркiв з двадцяти п'яти чоловiк". Але Хведь Ровiцький не лише з турками мав дiло, не менше справ мав вiн iз "нечистою силою". А треба вам i те знати що "нечиста сила" в якому тiльки виглядi, мiж людом хрещеним, на землi не появляКться. От, к'примiровi, було це саме перед зимним МиколаКм, саме першi хуртовини закрутили, коли робив я у чеха Шалти на Борщiвцi. Трачку рiзали. А людина з Шалти - нiчого собi. Любив i випити, i погуторити. Рiжемо, стал-бути, цiлий день, а ввечерi додому. А менi, звiсно, до дому верстов шiсть через Придатки, - а холод, а метелиця. Шалта це знаК, прийде, бувало, i каже: а ходiм-но, пане Ровiцький, та погрiКмося.- Ну, ходiм, пане Шалто. I зайдем, стал-бути, на "гулянку" до Веселого, що ото на перехрестi дорiг стоПть. Ну, одразу по пивi, а пиво там звiсно - Гульченського бровару, знаКте? - Та чому б не знати. - Ну, i отож. Наперед по пивi, а там i на чарчину перейдемо. Я, стал-бути, оповiдаю, а Шалта слуха та пiдлива, слуха та пiдлива, i не раз, бувало, вип'Кмо собi, що зветься, на здоров'ячко... Бо треба i те знати - пили з розумом, не то, щоб там наджорився та й хвантазiП якi - борони Боже... Вийдеш од Веселого, як то кажуть, навесело i йдеться тодi, нiби тебе несе крилами, i не зоглядишся, як додому прийдеш, жiнку iнодi попоб'Кш... I тут Ровiцький на хвилину замовкне, подумаК, похитаК головою, болючого бо мiсця торкнувся... Iз жiнкою молодою не йшло у нього гаразд. - Одного разу,- продовжуК вiн,- засидiвся я з Шалтою отак мало не до перших пiвнiв... Вийшов надвiр, а в полi мете! Свiту не видно. Iти, думаю, чи не йти? Пiду! Було-не-було, при менi сокира, як що до чого, а хiба ж я на Балканах не стояв, Шипки не видав, турка у вiчi не бачив? Але, знаКте, як iдеш отак напiдпитку трохи, то завжди воно якась нечиста сила до тебе пристане. То вiдьма якась, то отой западенний упир, що ото гонить попiд Хвищиком, то панич... I цього разу, стал-бути, панича зустрiв. Як тiльки вийшов я у поле, став та й роздумую: i як це його до Ровiцьких хуторiв попасти? Отак, думаю, навпрост - Андрущикiвськi займиська, отак знов улiво - Шинкiвцi, а отак управо - мужицька Борщiвка. А коли зверну отак трошки-трошки влiво, так i попаду на Ровiцьке, i вибрьохаюсь на дорогу, i до свiта дома. Значить, вирiшив i пiшов. Iду я, стал-бути, йду, iду я йду - тьху, що за напасть лиха, думаю - все поле i поле i кiнця нема, а снiг глибокий долинами, а мете, хоч сядь та й плач, а темнота, хоч в морду дай. Уже i займиська десь мали бути, а тут поле i тiльки поле. I що б ви думали? - питаК Ровiцький, а дядьки здiймають голови, роблять великi очi: маК бути щось страшне... - ...Дивлюсь, знаКте: черешенька! - Черешенька! - дивуються дядьки.- Де черешенька, а де Андрущикiвськi займиська! - Ото ж бо й К! Черешенька. А то ж, знаКте, найгiрше мiсце цiлоП нашоП околицi. Чи одного там ночами поповодило, а чи не знайшли там нашого Миколу замерзлим, а позаторiк не завiяло там Корчака Панаса, зятя церковного старости, що Пхав iз млина, разом з кiньми, саньми i мукою, а чи не там саме не раз поповодило, доки до банти не довело, Ляша, що ото повiсився, коли, бувало, вертався вiд своКП коханки з Верховеччини... Ну, думаю, стал-бути, плохо дело. Воно-то в I877-8 роках на турецькiй вiйнi не раз i гiрше бувало, але тодi я ще - го-го! - молодий був, здоровий, кров ще грала, а тепер пройшов, знаКте, вiд Веселого до черешеньки i вжедихавиця почала грати, ноги не слухають, кашель душить - коклюш мав такий, що як зайдешся, на ногах не втримаКшся. А тут менi зовсiм закрутило голову, i куди його, в який бiк - сам дiдько лисий хiба знаК... I тiльки оглянувся... Господи! Свят-свят! А бiля мене... панич! Тьху ти, думаю. I де це ти тут узявся? I вiн спить, клятий - регоче, одягнений делiкатно, у храку, котьолок на головi. Куди ви, дядьку, йдете - питаК, стал-бути. Я глянув на нього, подивився. А тобi, кажу, що до того? Iдеш собi, чоловiче, куди, то йди, а iнших не займай. I вдаю, знаКте, нiбито я не розумiю, хто вiн такий. Та я, каже, також iду - пiдемо разом. А куди ж ти йдеш? - питаю. Отак, каже, до села - заблукав от. А чому ви оту сокириську дричите, то ж ви i так ледве ноги тягнете. Ааа, думаю! Знаю. Нечиста сила, як вiдомо, сталi боПться. Нi, кажу, спасибi. Якось уже донесу. I, значить, iдемо. Без дороги, без слiду, отак куди очi бачать, боремось iз вiтром... Панич мiй цигарку закурюК i менi даК. Нi, кажу. Дякую. Не вживаю. Курю люльку. РозпитуК, стал-бути, де був, що робив, я вiдповiдаю, чому б, думаю, i не поговорити. Але тут я покметив що панич мiй увесь час спихаК мене з дороги. Усе вправо та вправо, а менi, знаКте, скорше влiво треба. I пройшли ми, значить, отак з годину, зупинився я, щоб вiдсапнути та оглянутись, коли дивлюся: а ми бiля черешеньки... - Бiля черешеньки! - викрикують здивовано дядьки. - Бiля черешеньки! Тьху! Свят-свят-свят! Е, кажу, паничу, не буде мiж нами ладу, краще воно буде, коли ти пiдеш своКю дорогою, а я своКю, а то, Пй-богу, перехрещу! От не грiх, що забожився. А вiн, капосний, став i регочеться. Геть, кажу, поки не розiзливсь, думаКш, не знаю, хто ти такий? Ну, каже, не сердься, дядьку, я вже бiльше не займатиму. Пiдемо - проведу вас додому. А не зведеш? Џй-богу, нi! А не брешеш? Нi, каже, клятий. Ну, то ходiм, але як тiльки що - хрещу i все. I пiшли. Iдемо ми йдемо, iдемо ми йдемо, з мене вже i пiт цюрком, i де б, ви думали, ми опинились? Пiд горою! Коло наших каменоломень. Якраз до мого кар'Кра дiйшли... Та куди ж ти мене, нечисть проклята, завiв? Аа... i тiльки хотiв руку звести, щоб похрестити, а вiн, клятий, як трiсне мене по мармузi, та як, знаКте, садоне, то я i незчувся, як на днi печери опинився. То ще щастя, що ПП геть снiгом занесло, а то б розбився, як горщок. А так полетiв, як у пух, комiть головою, i в головi, чую, геть усе перевертаКться. А вiн, чортяка, як не зарегоче, як не заплеще в долонi - ах моторошно зробилось. I зник! Лежу я, значить, увесь iз головою в снiгу, прислухаюся, а на Ровiцькому хуторi пiвнi спiвають. А! Хвала Богу! Зняв я шапку i перехрестився, та поволi почав рухатись, думаю, треба якось iз того снiгу вилiзти, шукаю шапки, що десь злетiла... (Володько думаК: i як вiн ПП зняв, коли вона злетiла?) Знайшов ПП, а сокири так i не знайшов. Полетiла катзна-куди! Пропала. Отаке-то було! I не з одним Ровiцьким. Дядьки слухають, i кожний маК вже щось своК подiбне, i кожний рветься, щоб висказатись. - А зо мною, знаКте,- починаК другий,- трапилось одного разу таке... I пiшло, i пiшло. I так день, i нiч, i безконечно. А Ревiцького так-таки i завела та нечиста сила, бо йдучи, одного разу, пiзно ввечерi з "трахтиру", що на "казьоннiй частi", опинився вiн якимсь чином "у вiкнi", що то на болотi пiд Михалковим лiшником. I так вiн звiдти вже не вилiз. Засмоктало. Розказують, що Михалкiв наймит Югеньо, напуваючи удосвiта бiля криничини конi, чув, що у вiкнi щось нiби стогнало, але його то так настрашило, що вiн тiкав без духу, бо хоч це i був досвiток, однак нечистий може i ранками по багнищах гуляти. I про дiда Юхима, Матвiйового тестя, оповiдали, i про бабу Улiту, ту саму, що i Володька повела, i про вiшальника Ляша, як то вiн у своКму займиську, коли люди йдуть з вечiрнi, з мотузом на шиП з'являКться i страшить. I як то тiтка Домаха чорного кота у своКму хлiвi пiймала та лапу йому вiдрубала, а на другий день баба Улiта, всi бачили, з перев'язаною рукою ходила. I як то дiд Якiв, одного разу, вертаючись iз шинку, замiсть додому попав на могилки i там його пiд каплицею бачили, як вiн якiсь квiти збирав, а Вiвдя Захаркова клялась-божилась, що сама бачила, як той же Якiв удосвiта вертався з могилок... Але ж то було взимi, думав Володько, i як же вiн мiг там тi квiти збирати... Одначе, це нiяк не зменшувало вiрогiдностi оповiдань завiзникiв... А iншого разу один новий дядько, якого перед тим Володько ще не бачив у цьому млинi, почав оповiдати про самий Дермань, про старовину... Казав вiн, що земля наша древня i люд тут з давен i давен проживаК. Ще перед татарами були тут селища, та городи, та замки, де нашi князi рядили, та воювались iз ворогами, з татарами, що на землю нашу нападали, люд хрещений уярмлювали i вивозили в своП землi в неволю вiчну... А наш оцей край Волинський пiзнiше пiд владу князя Острозького попав,, що його отой замок в Острозi до цього часу стоПть, i, кажуть, князь той мудрий був, школи будував, монастирi заводив, книги друкував i, кажуть, то вiн, ще чотириста лiт перед цим, отой наш Дерманський монастир поставив. Буцiмто, кажуть, воював вiн з невiрними, набрав бранцiв у полон i казав ними гору пiд монастир на рiвному мiсцi насипати, що ото i по сей день стоПть. Џ ставок там пiд монастирем викопали, i колодязь, двадцять п'ять сяжнiв, глибокий поробили... I так постав тодi Дермань. А треба знати, що був тодi навкруги лiс непроходимий, та яруги глибокi, та багнища великi, i розказують, буцiмто князь Острозький сам це мiсце пiд монастир вибрав, раз нiби на полювання з отроками вибрався, довго Пхали верхи бездорiжжям i в отому мiсцi пiд монастирем, що ото звуть "бiля Яна", де той пам'ятник мiж чотирма липами стоПть, напав на князя дикий вепр. Џхав князь нiби дещо спереду вiд отрокiв i вiд утоми задрiмнув. I саме в той мент вирвався з кущiв дик, кiнь сполохався, i було б кепсько, наколи б князь не встиг схопитися за гiллю, що звисала над стежкою. I так вiн урятувався i на згадку про це князь наказав там монастир збудувати i назвати його Дрiмання. Бо князь нiби мав тодi сказати: "Ох, i гiрке було те дрiмання". А з того пiзнiше постало Дермання, а ще пiзнiше Дермань. Але все то вiдiйшло i все забулося. Мало у нас писалося, мало читалося, а все отак з уст в уста передавалося, а то, звiсно, воно не записане гине. I лiси, i болота - вирубали,висушили, але земля наша древня, сива давнина лежить на ПП облику. I нашi селища, i городища, i замки, i монастир... Усе то каже, що рiд великий заселяв цю землю, хоча тепер вiн здрiбнiв, заПла неволя, панщина, упокорення. Бо людина, що раз в ярмо голову схилить, тяжко назад до волi вертаКться. Були у нас i Сангушки, i Вишневецькi - роди великi i древнi, але i тi полакомились на чужi охляпи - мерзенний такий вам клан, що честi не знаК, а народ наш отако самотужки жив i живе, та всi, кому лиш заманеться, зобижають його. А хто винен? Ми самi! Кров наша винна! Душа наша! Не датись повиннiсть наша, гнати вiд себе пасожерiв! А ми мало дбаКмо самi за себе, не вчимось, не цiкавимось свiтом, не йдемо помежи люди, ми нiкого не знаКмо i нас не знають, приходять лиш тi, що багатства нашi збирають, лiси рубають, банки закладають, дохторами стають, iнженерами робляться, книги про себе пишуть, а ми нидiКм, лiземо в землю, бабраКмось в гною... Той чоловiк, видно, дуже сердитий, думаК Володько, дивлячись на нього. Нелегко все то зрозумiти, чого вiн, той чоловiк, хоче. Дядьки слухають, кивають головами... - Та воно... Як сказать? Куда тут вже мужиковi... Дiд Кошiль, так той просто: - А! Байдуже! Науки, науки! Вчиться, вчиться людина, а дурнем помре! - Ха-ха-ха! - регочуть дядьки, ця мова Пм бiльше зрозумiла. А побережник Лiсовський, що править за дуже вченого, стоПть, подригуК колiнами i говорить високим голосом: - Ну, воно конКшно... Њслi, так сказать, примiром, одним словом подумати, то й подано колись у древностi лiсу було бiльше, нiж тКпКрiча. Сколько хотiш! Iдi, рубай - усьо твоК! - Ну, да! Ну, да! Верно, верно! - пiдтакуК котрийсь дядько в тон Лiсовському. - Та кобто його не так нищили! - пищить дядько Грицько з Лебедiв. - А то ж рубають! Грошi! Що жидовi. Йому аби бiльше тисячок збити... - А де ж ми самi? - питаК той самий чолов'яга, що про князя оповiдав. Лiсовський подригуК колiнами: - Та... Звiсно! Куда там нам! Сиволапим, ге! На це наук треба. Сам баняк не буде варити, як на огонь не даси... - Ха-ха-ха! - регочуть дядьки. - А чи не вКрно кажу? - пiдбадьорюКться Лiсовський. - Звiсно - вiрно! Мужицька голова, що тобi макiтра. Череп К, а всерединi порожнК. Вiтер свище... - О, не кажи! У макiтрi терти можна... - А! Можна! Макогоном. ЗнаКмо. А Володько слухаК i чуК, не все гаразд второпаК, але все влазить в нього, в його голову, в його душу i там виповнюК його. Млин, хатина - його школа, дядьки - учителi. Учителi щодня мiняються, учень лишаКться завжди. Днi йдуть, проходять, минають, мiняКться життя, росте, множиться, набираКться сили, зводиться на ноги, простягаК руки. Як жити? Куди йти? Господи! Вiзьми мене за руку i веди, i покажи сокровеннi своП дiла, твоП таКмницi, розкрий менi сили паросткiв, що витикаються з нiчого i пнуться догори, покриваючись барвою, наповняючись соками, насичуючись запахом сонця. Як радiсно бути твоПм слугою, кохати творiння твоК, брати вiд нього малу частину сили i також жити. ПО ТАМТОЙ БIК ДОБРА Володька нема дома. Ось уже смеркаК, а його нема. Мати сама з Хведотом, Василь не вернувся з Дерманя, а батько ще не прийшов з роботи. Надворi трiщить мороз лютий... А де ж той, у Бога, хлопчисько лазить - Господи, Господи, ще десь там пiд лiд усунеться - заморока така, вiчно тремти за нього, вiчно бiйся, вiчно журися... Мати виходить кiлька разiв надвiр. Небо прозоре, мiсяць великий, червонавий, верби iскряться пiд iнеКм, вiтрець схiдний стриже долиною, мiсцями горять зорi, що, здаКться, дзвонять сьогоднi. I нi душi живоП довкруги. I де ж та дитина, людоньки моП, то ж нiколи ще з ким такого не бувало? Мати йде до хати, треба того Хведота положити спати, одягнутися i йти шукати. Хто знаК, що там з ним сталося? I аж то дверi потихеньку вiдчинилися, i вiн iде. Не йде, а лiзе, сунеться, i, як пiзнiше оповiдала Настя, вiдчиняються, каже, дверi i на порозi "воно". Нещасне, замерзле, я напустилася на нього, а воно, людоньки, анi язиком не поверне. Де ж ти, погибелi лихоП, був? "У млинi," - ледве виговорило. Я до нього, зриваю те дрантя, стягаю чоботи, а звiдти лiд сиплеться, снiгу повно, а ноженята, як крига. Господи! Я перелякалася та на пiч з ним, а там саме жито сушилося... Далi, звичайно, Настя пiднiмаК свiй брудний хвартух i одним кiнцем витираК своП вiчно червонi очi, а другим сякаК носа... - Чобiтята отi, знаКте,- продовжувала вона,- як не кажи, а зi старого ременю, а воно ж хiба вмiК берегтися. Ми i не помiтили, що вони порвалися, що до них снiг сипався, а мале боялось сказати, бо ж батько наш забороняК на лiд ходити; та й то правда - коли йому ще тi дитячi скорбуни латати... А другого ранку, коли Володько спустив ноги, щоб злiзти з печi, а вони йому, як патики, переламались i вiн полетiв у запiчок. Мати в крик, в лемент. - Володьку? Що з тобою? Дитино? А вiн лежить i анi звуку, бо що маК казати, чим виправдати себе. Мовчить i тремтить, щоб не дiсталось бува, ось як тiльки прийде батько. Де був? У млинi? Що там робив - молов? Працював? Що, казки слухав? Дасть йому батько казки - чекай,чекай. Мамо, мамо! - говорили синi Володьковi очi, що пильно дивились на матiр. Зрозумiйте хоч ви мене! I мати, здаКться, розумiК, вона i лементуК, i скаржиться, i лякаК, що скаже батьковi, але в тих ПП словах стiльки зрозумiння, що Володьковi стаК легше. - Ах, ти, потицюху! Ах, ти, чудовиську! Ах, ти, замороко! Горе ти моК тяжке! I що з тобою сталося? Спробуй - може, ще встанеш. Володько намагаКться звестися, але дарма. Ноги мов з мотуззя, i вiн навiть Пх не чуК. Хлопець лежить, мов викинутий лантух. Мати постелила в запiчку якусь кожушинку, якесь рядно, якусь подущину, i вiн лiг. - Ох, справдився мiй лихий сон, ох, чуКте, справдився. А снилось менi, що я ото бiлими квiтами обкладаю ту дитину свою,- дитинонько ти моя болюча, i що я тепер з тобою робитиму? Хведот весь переляканий, вiн лише мовчить i зовсiм не розумiК, що з тим його "Воводьком" сталося. I щоб йому було безпечнiше, вiн лiзе матерi на колiна. А мати вичитуК: - I що я тепер з вами пiчну? Один лежить у гарячцi, другий улiз на колiна, надворi морозисько, батька немаК. А тепер вiн прийде i почне жминдати: а навiщо пускала, а чому не потягнула через плечi, щоб у хатi сидiло? Тепер ось сиди i тiшся, умре пiд погибель лиху i тодi що... I що я йому на то скажу - намучений, голодний, намерзлий, хiба вiн зрозумiК, що дiти також не можуть вiчно в хатi сидiти? Весь день вичитуК мати, плаче, свариться, тошнiК. Вона i туди, i сюди бiгаК, та все до Володька i до Володька... Якiсь обклади, якiсь примочки, несе йому щось з'Псти. А Володько Псти не може, кашель шарпаК ним, думки плутаються, голова йде ходором. Вiн терпить мову матерi, йому нiчого не болить, лише йому дуже тяжко, що вiн спричинив стiльки клопоту в родинi. А що буде, коли дiйсно прийде батько? I вiн "приволiкся" десь аж бiля пiвночi. Полатаний його "куцан" весь у бiлому поросi, нiби вiн також був у млинi, постоли розбилися i тримаються лишень на самих волоках, ноги загорнутi лише в суконнi онучi, що зальоденiли зовсiм, нiби вони видовбанi з дерева. Прийшов, i як помiтив, що Володько весь червоний, лежить i не рухаКться, промовив: - Аз ним он що? Знов наганяв чого? I бiльше не промовив нi слова, сiв бiля столу, мати подала йому вечерю, сьогоднi, з приводу масницi, принесла шматок солоного сиру до картоплi, Пли мовчки. Мати пробуК поволi i обережно оповiдати, як то воно з тим Володьком трапилось. Батько все вислухав, а пiзнiше пiдiйшов до хворого i питаК: - А Пв вiн що? - Та де там! Анi скалинки не мав в устах,- вiдповiдаК мати. - Я вже й сам не знаю... Бити вас? Лаяти? - i вийшов з хати. Володькова справа його поважно турбуК, треба б до лiкаря, а тут його хоч кричи, анi копiйки зайвоП. Хай ще почекаК кiлька днiв, а, може, само пройде. Оглянув худобу, вернувся до хати, роззув постоли, помолився i лiг спати. Лампа згасла, але мати стояла в темнотi бiля хворого, уста ПП ворушилися, було чути ПП тихий шепiт. Вона молиться. Боже! Поможи Пй, захисти ту немiчну дитину. Другий день - недiльний, але батько - спина не спина, болi не болi, а встаК з досвiтком. НадiваК не постоли, а чоботи,- одразу видно, що не до каменю збиваКться. Вiн iде до церкви. А вернувшись, виймаК з-за пазухи п'ятикопiйкову французьку булку. - МаКш ти там, стара, ще яке молоко? - питаК. - Де вже там тепер молоко. Може, що вицяпну. Молозиво вже "у неП", не молоко... - Щось йому приготуй, а я зайду до Юхима, може, щось порадить... Володько це чуК. Через бiль голови не може пiдвестися, але йому так хотiлося б хоча глянути "на тата". "Добрi моП тато", - думаК вiн. Зараз по обiдi Матвiй пiшов до дiда Юхима. Через лiс, через поруб, через поле. Скрiзь грубо снiгу, нi тобi стежки, нi слiду, борхаКться навпростець по колiна цiлиною. По годинi вiн на мiсцi. Тихо i порожньо, як i скрiзь на хуторах, свiтить сонце, все довкруги занесене снiгом, величезнi снiговi замети нагадують застиглi хвилi збуреного срiбного поля. Високий частокiл з дощок оточуК сад i забудiвлi. Добра, мурована, бiла, крита зеленою бляхою хата, велика на кам'яних стовпах клуня, мурованi хлiви. Коли Матвiй увiйшов до фiртки, бiля комори зашарпався здоровенний, гнiдоП мастi псюка, що прип'ятий ланцюгом на довгому дротi мiж коморою i стайнею. Побачивши Матвiя, собака наробив галасу, нiби йому за те бозна-скiльки платять. На це вибiгла Юхимова вихованка, а найстарша МатвiКва дочка, Катерина. - Ой, тато! - викрикнула дiвчина.- Чи ти, Боску, замовкнеш? Ану, замовчи! Заходьте, заходьте, тату. Як там у вас? Усi здоровi? - А,промовив лише Матвiй, обмiтаК в сiнях снiг з чобiт, Юхим, видно, вже з хати почув голос Матвiя i вiдчинив з кухнi назустрiч дверi. - Ооо! Ооо! Кого бачу. Оце так-так! Милого гостя маКмо - заходь, заходь. Старий дiйсно щиро радiв, сердечно потирав руки. Любив Матвiя. Завжди охоче з ним зустрiчався i не раз розмовляли вони про речi незвичнi. Старий, куди правду дiти, любив часами вiдiрватися на хвилину вiд земного, заглянути в божеське, потолкувати про те i про се, часто вичитане з книг. Матвiй, хоч не визначався такою вченiстю, одначе з приКмнiстю тримав з ним ногу. Дiдура лiчить ось уже понад сiмдесятку, а виглядаК молодшим вiд Матвiя. Бороду пiдстригаК, вуса також, чуприна дещо вже шпакувата, але колись, видно, була рудавою i тому не так помiтна сивина, i пiдбирав ПП у гарну, опрятненьку стрiшку по-старосвiтськи. Дiдом навiть не випадало його звати, а ще менше випало його звати чарiвником чи характерником. ЗдаКться, буде правдою, коли назвати його людиною книжною, вченою, хоча без шкiл, тiКю, що своПм справжнiм людським розумом потрапить iнодi досягнути значно бiльшого, нiж iншi зi школами. Усе в нього, що в руки брав, спорилось, а тому i пасiка росла, множилась i давала зиски, тому i дiм поставив зовсiм нерiвня iншим, i худiбка, i сад, i поле. Чарiвник! РозумiКться, чарiвник. Бо ось вiн вичарував з нiчого сливе все те, що iншим нiяк не даКться... Тому i Матвiй любив того чарiвника, саме такого хотiв бачити i саме таким хотiв бути. Посвоячився, було, з ним, середущу його дочку Лукiю подружив, та Бог не дозволив. Дала йому двоК дiток, а сама пiшла, невинна i чиста, як голубиця, в життя вiчне, простудившись при праннi бiлизни зимою, будучи ще не здоровою пiсля народження Василя. Тяжко переживав Матвiй утрату тiКП своКП дружини, переживав по-своКму, сам з собою i в собi, без зайвого слова, але болюче i глибоко. I до цього дня не годен ПП забути, все i все пригадуК, а iнколи доходить це i до вiдома Настi, а та, звiсно, переживаК, ту вину на iнших, Богу-духа винних, звертаК, тому Пй нелегко водити дружбу з Юхимом, нелегко Василя та Катерину своПми вважати, нелегко бачити МатвiКву скорботу, вiдчувати його тугу за тим, що не вернеться. Бо Настю хоча i любив, але не те вона, зовсiм не те, що Лукiя, а дiд Улiян не дiд Юхим, i все iнше тут iншою мiрою мiряКться, словом такого не вискажеш, але чуття i розум знають усе i мовчазно розцiнюють. А дiд Юхим сприйняв своК горе, смерть дочки, "по-Божому", вiрив, що це "кара", i шукав за собою вини. I не тiльки стратив вiн Лукiю. Старший його син Клим, що його хотiв було "на високi школи подати", також щось не видержав, щось у нього в головi вiд високих наук чи вiд чогось iншого, поплуталось, i мусiв його до того дому, де лiкують нерви, вiддати. За те, казали мудрi люди, що старий з "нечистим" нюхався, за те i кара Божа, але хтозна чи за те. Клим був парубок толковий i вчився незле, i станом був гожий, високий, худорлявий, як i Василь, рудуватий, бiгали за ним дiвки, а вiн, диви, до попiвни надто гордоП, дочки о. Клавдiя, заходив, i так, кажуть, зайшло з ним далеко, що аж до того жовтого дому дiйшло. Вiдмовила, кажуть, мовляв, мужик, а найпаче, кажуть, матушка,тобто мати попiвни, пишна та горда, в окулярах, нiяк i чути не хотiла, щоб дочка ПП Галя, красуня на всю округу, вийшла за мужика. Мало мав радостi Юхим зi своПх дiтей, але не падав духом. Жив, трудився, шукав правди, тiшився, коли щось знаходив. - О, це ти до речi прийшов,- казав старий до Матвiя i радiсно при тому смiявся, мав Добру, лагiдну i веселу вдачу.- Катерино! Мерщiй та батьковi меду. Сiдай, сiдай, голубе, та розказуй... А я ото сиджу i куняю над книжкою, придбав, бачиш, нову пасiчницьку науку, а та каже, що вулики Дадана вже застарiлi, що вони, мовляв, надто бджолу сковують, а вона мусить свободу мати, бiльше, мовляв, природи потребуК. Спробую, спробую дати Пй свободу, ось тiльки доживу лiта. А у нас тут, бачиш, скука. А як там у тебе? - Ех,махнув Матвiй рукою,- стара бiда, а тут до неП i нова чiпляКться... - I оповiв усе чисто, дещо з того Юхим уже знаК, а дещо ось довiдуКться. I мiж тим останнiм довiдуКться про Володькову немiч. ОстаннК чiпнуло Юхима за живе. Що ж... Вiн пiде. Може, що й порадить... I деяких трав захопить iз собою. Трави бувають дуже цiлющi, Юхим це дуже добре знаК, на його полицi хтозна вiдколи, груба в шкiрянiм в'язаннi, книжка "ЦКлКбниК растКнiя" лежить. I вони скоро пiшли, не дивлячись, що хилилось до вечора i що надворi зривалось на метелицю, i коли вони прийшли до МатвiКвого дому, Володько спав. Червоний, зi спраглими устами. - Џв вiн що? - запитав Матвiй. - Та лемензнув, як кiт, кришку булки з молоком,- вiдповiла мати. Юхим оглядаК хворого, мацаК його чоло. - У вас тут,- каже,- холодно. Ти б натопила, Насте... - Спробував живчик малого i каже:Ну... Менi здаКться, що з хлопцем не жарт. Ось тут оце зiлля, завари, Насте, i хай п'К, але, по-моКму, мого знання тут не хватить. Тут треба лiкаря, Матвiю. МатвiКвi вiд цього уста скривились. - Менi,каже вiн,- треба було б узяти запруту та спитати "ПП", чому то так К. На лiд пускала хлопця! - Людоньки, людоньки,- залебедiла Настя.-Дiтиська досихають на печi. - То тепер нехай догниваК на постелi! - перебив ПП Матвiй. Настя в плач: - Коли б воно яку одежину путню мало, якесь взуття краще, то до цього не дiйшло б... - Коли б, коли б! А ти не пускай! Холод! Я тобi це сто разiв казав! - Втихомирся, Матвiю! - вмiшався Юхим.- Криком справи не направиш. - Але ж, сто болiв в ПП ма', злiсть бере, кажеш, говориш, наказуКш i нiби горохом об стiну. Казав: гляди не пускай Пх надвiр... - Але знаКш, Матвiю, дiти не можуть i в хатi завжди сидiти. I Пм свiже повiтря потрiбне. - Так! Повiтря! А от де то тих грошей наберешся, щоб на лiкаря та все... - Але ж. Боже мiй! Сваркою та плачами не поможемо,- каже Юхим. - Тошненько менi та нудненько менi,- тошнiК Настя.- Снилось менi, людоньки, таке всяке... Сниться, що зо старим iдемо бiля млина греблею, а за нами i воно бiгло. I враз, як зiрветься хуга, як пiднiметься в ставу вода, i забрало нам нашого малого... А вода брудна, брудна. Господи, Господи, що то буде... Матвiй дещо охолов: i йому прикрий сон приснився. Приверзлося йому, мовляв, стоять вони, i тикнув пальцем на жiнку, над глибокою криницею, а цей ось малий на Пх очах упав у криницю. I бачимо, каже, його i помогти не можемо. - А, то верзеться iнколи,- каже Юхим.- А ви його липовим квiтом напувайте з медом. Як не маКте - Катерина принесе... Настя перебиваК: - Чому не маКмо - маКмо. Спасибi за пораду. А може, його маслосвятiК справити та почаПвськими мощами обкурити? - Ну, то вже хiба опiсля, а тим часом не везiть його нiкуди i не обкурюйте. Йому тепла треба. Настя заметушилась, воно би й слiд прийняти гостя, чимсь почастувати, але тут воно дiйсно нiчого нема. Настя сиру кусник солоного поставила та кiлька шматкiв хлiба. - Вибачайте за таке прийняття... Такi ми тепер господарi, що нiяково признатись. - О, а менi ще чого треба? Що ви, що ви... Хiба я не знаю вас, а ви мене. Менi ось треба квапитись додому,