едськими володiннями, мiсцями галявини з травою високою, i квiтами, i суничником... i чагарники молодих дерев - грабини, дубини, ясенини... Тут i пташки iншi, не круки i не голуби, а соловейки, та синички, та жовтобрюшки, та всяке iнше дрiбне i крикливе сотворiння. Володько часто, як немаК чого робити, штикiльгаК сюди, здебiльшого самий, Хведотовi було б тепер з ним скучно, та й не хоче вiн мати з собою тiКП замороки. Сяде десь у травi - коники-стрибунцi бризкають довкола, дзижчать мухи, поволi побринькуК череватий джмiль. Дивнi думки тиснуться в дитячу голову, а не так думки, як почуття. Якось тут так радiсно, так шириться маленька душа, стiльки родиться щастя. Нi, вiн нiколи, нiколи не перестане любити життя. Болюче, розкiшне, соковите! Думи несуться i несуться, сили наповняють зiв'яле тiло, гомiн дерев входить в душу... - Той наш мрiйник задрiпаний! - казала про нього мати, коли вертався додому, весь загорiлий, весь розсяяний, лише все ще на милицях, а очi ПП свiтилися вдоволенням. Володько лиш непомiтно шморгав носом i брався за якусь Пжу. Псти йому тепер так само хочеться, як хочеться все любити. I знов свята надiйшли. На цей раз Зеленi, якi тут звуть Трiйцею. Цього року припали вони на недiлю двадцять шостого травня старого стилю. Перед тим цiлий тиждень дощило, але в суботу почало прояснятися i д'обiдовi зовсiм вибралось на добре. ПриПхав на хутiр дядька Њлисея Василь. Було багато радостi i Володьковi, i Хведотовi, бо привiз вiн повний вiз клечання, яке мають позатикати скрiзь у землю на подвiр'П. Потiм Володько поПхав з Василем на Запорiжжя, Пдучи селом, скрiзь помiчався вже святочний настрiй. Втикалось клечання, верталися з полiв люди, бiля монастиря розташовувались на завтра буди, де продаватимуть всяку-всячину. На Запорожжi Володько зустрiвся зi своПми приятелями Мефодом та Архипом, але тепер вiн з ними не товариш. Вiн все ще на милицях i Пм це дуже дивно. Постояли, поговорили i розiйшлися. А надвечiр приПхав батько i забрав Володька додому. Було дуже гарно того вечора. Вернувшись, Володько застав цiле подвiр'я замаяним. Матвiй привiз ще кленового та липового гiлляччя i все то також позатикали в землю. На дворi постав гай, i шкода лише, що Володько не може цього року, як бувало, лазити по тих деревцях, вдавати птахiв i викрикувати оклики захоплення. Зате Хведот гасав помiж тими деревцями, мов навiжений, лазив на них, подер штанята. Мати мусiла на нього крикнути, хоча вона тепер не маК анi хвилинки часу. Завтра ж велике свято... А як став вечiр, не хотiлося зовсiм йти до хати. Небо пiсля дощу випогодилось, стало таким чистим i таким синiм. Золотi зорини появилися на висотi. Так би тут i заснув десь на травi, але треба йти до хати. Ось вийшла мати i гукаК за ним. Уже i батько он пiшов з хлiва до хати, он i Василь докiнчив чищення своПх чобiт i понiс Пх до сiней, мати вирвалась ще раз, цiла пiдтикана, схопила якогось цебра i понесла його до свининця. По хвилинi там закувiкали свинi, але дуже скоро знов утихомирились, i ось мати знов вертаКться назад: - Коли то ти пiдеш до хати? - каже вона. - Я, мамо, не хочу до хати,- говорить Володько. - А що ж ти, тут ночувати будеш? - Нi. Я трохи лиш посидю,- каже вiн. - Ти-но ходи молитись Богу та будемо вечеряти! При вечерi був гарний настрiй, вечеряли крупник зi старим салом, зовсiм не святочна вечеря, але всi до цього вже звикли. Пiсля вечерi Володько вiдважився промовити до батька. - Тату? Ви хочете продати наш хутiр? - запитав несподiвано. - Ну, ще нi... А тобi що? - Я так собi. Гарно тут у нас... - Хм... Гарно,- буркнув батько. - Садок такий гарний,- веде своК Володько... Батько на хвилинку вмовкаК, хитаК головою. "Бач - паршук"! - думаК вiн. А вголос додаК: - Ну, знаКш... Ти ще малий на таке. Ми мужики. Гарно не гарно, а як треба, кидай усе i шукай не гарного, а потрiбного. Хлiба треба, хлопче! От що. Бачиш, як мало маКмо поля пiд скибу? Виростеш - побачиш. У Сибiр заманеться, там простору безлiч... У нас тут на Волинi тiснувато. - То наша, тату, земля Волинь зветься? - питаК Володько. - Еге ж! Волинська губерня. Губернський город - Житомир. До школи от пiдеш - довiдаКшся. - А Хведот також пiде до школи? - питаК далi Володько. - Певно! Усi! Всi вчитись мусите. Учення свiтло - невчення тьма... Поговорили так, поговорили, МатвiКвi, видно, i самому вгод отак погуторити з малим, мале то мале, а диви ось, думаК. Росистий, свiжий ранок, зозуля кукаК на Мартиновому, сонце зiйшло бистро, яскраво, трiпотливо, мов живе. Якiсь, видно, святобливi руки урочисто зносили його на висоту, щоб уся земля i всi люди на нiй бачили, що це сонце святочне. Володько прокинувся свiжим i здоровим, i не хотiв уставати, але пригадав, що це за день сьогоднi, i зiрвався одразу. На дворi довгi тiнi вiд хати, вiд молодоП грушечки за причiлком, вiд клечання, що, мов гай, стоПть на подвiр'П. За плотом вигналось кiлька стрiлок мальви, i на них з'явилися лапатi, рiзноП барви - бузовi, червонавi, рожевi квiти. Драбиняк стоПть по лютрини вимощений свiжою горохвянкою i застелений новим, пасистим килимком. Батько вивiв за гриву своП "стаКннi" i запрiг Пх. Конята, хоч малi, але круглi i жвавi i Василь зовсiм не маК потреби на них нарiкати. Матвiй он знов подумуК, як би то Пх вигiдно продати i купити щось на викорм. Iдеться трусячком, глибокою, з гори на гору, дорожиною, згори видно широке стависько, що над ним звиваються бiлi птахи, якi весь час то зносяться догори, то знов падають i блискають на сонцi крилами. Бiля обох церков - монастирськоП i приходськоП, повно люду i пiдвiд. Здовж пiд монастирським муром постали намети зi стоянами, пiд ними виблискують низки хрестикiв, та намиста, та образкiв, i хоча ще рано, там вже товчуться юрбами хлопцi та дiвчата. Нелегко знайти мiсце для коней, але МатвiКвi пощастило, стиснувся помiж пiдвiд зараз тут же пiд муром в тiнi розложистого, величезного ясена. Одразу всi йдуть до церкви - батько й мати "до прихода", i беруть Хведота, а Василь хтозна-куди, нiхто його не питаК, бо все одно не буде вiн сидiти на мiсцi, а перейде разiв двадцять вiд монастиря до прихода дорогою i стежкою, де повно таких же, як i вiн, богомольцiв. А Володько, як звичайно, мусить сидiти на возi, тепер вiн може вже i злiзти i дещо вiдiйти, але недалеко, i бiльше побачити. Цього року Трiйця дерманська дуже вдалася, люду сливе, як i в Гiльчi, хоча тут i нема цiлющоП води, та сама каруселя, що i в Гiльчi, отам далi на майданi пiд "трахтиром" крутиться i крутиться. Пiсля церкви вiдвiдали Володька рiзнi свояки, а мiж ними залузька Катерина, що принесла йому рожевого коника з дуже смачного, крушного тiста. Хотiла взяти його на каруселю, але мати спротивилась: "А! Куди там з ним! Ще полетить". А Хведот знов дiстав глиняного пiвня, що свистить, i знов свище ним без милосердя так, що всi люди на нього оглядаються, хоча тут повно таких, що свистять, що трублять, що грають, що барабанять, що викрикують. Пiсля всi поПхали на Запорiжжя до дядька Њлисея. Њ то мiсце, звiдки походить весь рiд Довбенкiв, там родились i там умирали Пх дiди i прадiди. Тяжко сказати, чому це мiсце так зветься, кажуть, нiбито давно колись тут оселився козак з Запорiжжя, що вiд нього i пiшов цей рiд, але i самим своПм виглядом цей куток нагадуК оту Сiч Запорозьку, що про неП iнодi Њлисей читаК в своПх книгах. З трьох бокiв - полудневого, схiдного i пiвнiчного, замкнено воно, нiби клiщами, яром глибоким i тiльки iз заходу маК сполучення з рiвниною. А яр, особливо той пiвденний, весь зарослий деревом усiляким - дубом, ясеном, липою, березою, а дерево все стрiмке, та росле, та густе. Схили яру вкритi овочевими садами та гаями, що Пх тут звуть "лiтниками", бо росте в них переважно лiщина вперемiшку з кущами грабини, липи, десь-не-десь калини, крушини i диких черешень. Пiвнiчний схил яру голий, весь покопирсаний кар'Крами та завалений стосами бiлого камiння i зарвами жовтого пiску. У гаях та садах плоти та перелази, та копанки внизу, та кiлька криничин з коритами, черпаками й вербами, i там завжди гамiрно, голоси дзвенять лунко, смiхи дiвочi, брязкiт вiдер, ляскiт прачiв... А ранками та вечорами весiнньою порою, аж поки не висиплеться ячмiнь, безлiч соловейкiв засипаК цiлу долину своПм дзвiнким переливом, i особливо Пх багато у тому Михалковому гайку, що по другому боцi яру. Хто-хто, але Володько страх як любить це мiсце, завжди i завжди тягне воно його, i стiльки таКмничого наслухався вiн про нього. То ж це тут оте Ляшове займисько, отi там дуби та берези товстючi за тим он бгiжем, що через нього веде стежка вниз до Шавронських лугiв, кудою ходять запорожцi до церкви, до школи i взагалi до села i де Пх пiзнiми ночами нiби зустрiчаК той страшний вiшальник. Тут також i та шопа городжена на сiно, де нiбито ночами чути тяжкi стогони. Тут також i те вiкно, куди втягнуло Ровiцького, i багато iншого цiкавого та незрозумiлого хоронить у собi це чудове мiсце. I поки гостi гостяться у дядька Њлисея, Володько лишаК все i бреде стежкою сюди. Ще поки був здоровим, вiн нiколи не був самий, але тепер хлопцям з ним нецiкаво та й йому нецiкаво з ними. Пiсля минулоП зими якась нова сила найшла на нього. Якiсь дивнi, незбагнутi думи з'явилися в його головi. Вiн полюбив самотнiсть, йому закортiло пiзнати багато дечого такого, про що до цього часу нiколи не думав. Ось, наприклад, той сад, що розлiгся по схилi яру на сонцi, що про нього Володько стiльки чув вiд батька, бо ж то батьковi руки його посадили. - А чи знаКте,- казав, бувало, батько,- що на цьому мiсцi однi дички, та кислицi, та кущi тернини росли... До цього часу Володько не зважав на такi слова, але тепер ось вiн починаК все то розумiти i з великою приКмнiстю дивиться згори на тi дерева, що одно за одним, нiби по шнурi, бiжать в долину ген аж до тiКП стежки над лугом. I для чого тато все то роблять? I навiщо вони все то кидають? I чому знов роблять? Гарно провiв Володько цей день, хоча весь час був самий, бо навiть Хведот десь там з дiтьми гасаК, але час тiкаК, сонце похилилось отуди над Середiвськi садки, з другого боку, десь з того зеленого моря, що зветься Балабiвськими садами, вирвались звуки бубна, що лунко й лоскотливе розсипались яром i диви он стежками, через перелази вже мигають помiж деревами барвистi спiдницi дiвчат, що спiшать на заклик бубна. А за ними он i гурт парубкiв бозна-звiдки вирвався i Пх регiт нiби вiдповiдаК бубновi: йдемо! Зараз будемо! Там у садах, у клунi, на току танець буде, i все довкруги про це знаК. - Волооодьку! - чуК Володько згори голос дядькового Василя. - А чогооо! - вiдповiдаК вiн знизу. - А ходи до хааати! - котиться вниз луною. - Я не хооочу! - вiдповiдаК друга луна. - Ходи, ходи! Щось дiстанеш! Володько, хоч-не-хоч, а мусить йти. Гостей було багато, з'Пхалася вся рiдня i дядькова, i дядинина, зо всiх кiнцiв великого Дерманя i навiть з чужих сiл. Дядько Омелько прибув зi свого Бiлашева, Володькова хрещена мати Домаха з Пiвча. Усi напiдпитку, всi веселi, повний двiр гамору. Матвiй збираКться вiд'Пжджати, його задержують, ще рано, а тут ще й не вечеряли, але Матвiй на це не зважаК, а найпаче Настя, що i хотiла б ще в гостях побути, але ж "там у мене, знаКте, i худiбка, i свинi, i кури, i все то так на Божу волю залишене"... Нi, нi. Треба Пхати. Довге обiймання та цiлування, i МатвiПв вiз викочуКться з дядьковоП брами в дорогу. Ще день, ще два - i по святi, незабаром навинулись i буднi. Лiто видалось гарне, але ж воно i вимогливе. "В потi лиця твого будеш ти Псти хлiб свiй" - каже Святе письмо, i К то чиста правда. Цiла МатвiКва родина по саму шию в роботi. Сам Матвiй знайшов для себе нову каторгу; десь там на Валах у нього та десятина поля i частина його каменем та шанцями та хтозна-якою повiтрою завалена, бозна-що там було, кажуть, якась фортеця чи щось таке, i МатвiКвi вже давно кортить все то на поле родюче обернути, i от вiн щодня туди ходить, весь день там копаК, та носить, та рiвняК, а ввечерi приходить i ледве його пiзнати, такий замучений. Настя казала: - Цiлi вiки лежало, а вiн прийшов i хоче землю перевернути! Так. У Матвiя i камiнь мусить родити i "пользу" давати. Настя маК також повнi-повнiсiнькi руки роботи, отой город, тi грядки, все то росте, буяК, бур'яни такi поймають усе дочиста, що страх один. А там далi на новинi те просо i та пшениця, i все то заростаК осотом та будяччям, що й посiву не видно. На все рук, рук i рук треба, а Настя маК Пх лише двоК. Василь знов гонить товар пасти, як тiльки скiнчилась школа, одразу знов на пастуха обернувся. Пасе там ген на Мартиновiй долинi з хлопчиськами дерманськими, на сопiлцi трундикаК, в карти ляпаК, гасаК, чуда вичворяК. В обiд прижене, i що вб'Кш, то й в'Пдеш, нiзащо не хоче хлопчисько помогти щось на господарцi. I Володько тепер не дармуК, ще не ходить гаразд, ще лиш, як каже мати, "соваКться", але вже мусить за няньку бути, Хведотиська глядiти, i К то для нього справжньою карою Божою, лiпше заставили б його гори вернути, нiж пильнувати ту дитину. За зиму та за весну з нього щось таке виросло, що батьки з дива вийти не можуть. - З тiКП дитини якийсь кат, чи хтозна-що вийде. Все вiн б'К, все нищить,- скаржиться мати. На городi зовсiм молоденьку моркву позполював, на пiвонiП всi бульбашки позривав, а це ось, на саму Трiйцю, всi качата перебив, було Пх семеро i всi до одного понищив. Настя аж руки заламала, як побачила, привела за вухо бахура, показуК на мертвi качата i питаК: - Хто то зробив? - Я,вiдповiдаК той спокiйно. - I навiщо ти зробив? - тормосить його за рукав. - Так,вiдповiдаК так само. I говори з таким. Лясь, лясь по задку, той у плач, але що то помагаК. Десь за пару днiв лобур наглядiв малого, зацяпаного пiвника, що його чомусь курчата не приймали до гурту, почав гонити довкруг хати i так довго гонив, поки те сотворiння впало мертвим. - То я тебе, шмаркачу ти, роздеру! - трясе його за рукав мати.- Та я тебе розтрясу! - кричить вона. Але тому хоч би що. - Догляду до нього треба,- скаржиться Настя, i ця конечнiсть падаК якраз на Володька. Господи, що це за муки для Володька! Хведот анi хвилини не посидить на мiсцi, все вiн кудись преться. То був ще тут, а то диви вже он там. Володько щось там одвинувся, коли чуК, а за клунею на дорозi якiсь крики. Скаче на тих своПх милицях туди i бачить: його Хведот сидить серед дороги, бавиться пiсочком, а перед ним стоПть шiсть пiдвiд лебедських. - Гей, ти там, малий! З дороги! - гукають дядьки, але тому малому гей би що! Володько до нього, намагаКться його пiдняти, немаК сили, кричить, свариться. А малий, замiсть зiйти на бiк, вереск страшний пiдняв, б'Кться з Володьком, ногами пацаК, не даКться, i дядьки мусiли Пх обох об'Пхати боком, зачепивши колесом Григорчукiв овес, i коли тi поПхали, тодi тiльки хлопчисько посунувся на подвiр'я, грiзно шморгаючи замурзаним носом. А дещо пiзнiше, не встиг Володько пiти води напитися, як Хведот знов зник. Володько сюди i туди, скаче на милицях, гукаК - нема хлопця. ШкутильгаК на город, довкруги хати - нема. Йде на дорогу - нема. ГукаК щосили - нiхто не обзиваКться. Йде далi, дiйшов аж до трепетка, коли бачить свого Хведота: ген там далi в долинцi з якоюсь тичкою бiгаК i щось там робить. Володько кличе: - Хведоооте! А ходи-но до дому! А то мааамi скажу! Де там. Володько мусить шкутильгати туди, i коли дiйшов, побачив величезне гнiздо в житi, виваляне Хведо-том, а там насипано цiлу купу пiску з дороги, i коли вiн усе то встиг зробити, дивуКться Володько, а пiсля того мiж ними счиняКться справжнiй бiй. Володько тягне Хведота додому, Хведот не даКться. Володько кричить - той також кричить. Володько погрожуК, той робить те саме. Хоч сядь та плач. Стоять обидва i верещать на все довкiлля, аж поки мати не навинулася, прибiгла з гамором, схопила Хведота за руку i потягла, як щось непотрiбне, за собою. Але найгiрше було недавно... Хведот зовсiм зник i нiхто не мiг його знайти. Володько обскакав увесь город, усю дорогу, весь луг - даремно. Надiйшов вечiр, поприходили батьки, пригнав корови Василь, а Хведота нема. Володько весь в страху, бо це ж вiн винен; мати пiшла в поля шукати дитину, i аж геть смерком на подвiр'П з'явився Настин двоюрiдний брат Титко: в руцi у нього хлопець. - Ти-но, Насте, не пускай так ту дитину саму - каже Титко. Настя до хлопця. - А де ж ти його вискипав? - кричить вона i не знаК, чи дякувати Титковi, чи карати хлопця. - Та де... Он геть на лебедському. Сидить пiд сосною i кричить. Я до нього: ти чий? А вiн ще дужче кричить. Це, думаю, нiчий iнший, як Настин, i ось маКш його,- каже Титко. Настя шарпаК, як звичайно, за руку хлопця, тягне його до хати, миК, даК щось Псти. Титко також заходить до хати, починаКться розмова. Скаржиться на дiда Улiяна, що той десь там межу його переорав, що в суд його за це подати хоче. - А чого ж ти, Титку, тиснешся з ними на тому городi,- каже Настя.- Шматок - двi добрi баби задами засядуть, а ти чогось там чапиш. - А що порадиш? Вiшатись! - Чого ж вiшатись? Землi шукай. Стiльки он землi в свiтi... - У свiтi, у свiтi! ДумаКш, отак устав i пiшов,- перечить Титко. - А ти-но з моПм порадься, вiн тобi щось порадить. Титко пошкрябався за ухом, напився води i пiшов. Коли прийшов Матвiй, що десь там на садку вештався, Настя нiчого не сказала за Хведота, а щоб одвести розмову на iнше, почала за Титка. - Був он Титко. Знов на батька скаржиться. - Дурний вiн, той твiй Титко. Я б на його мiсцi давно звiдти вибрався. Батьки починають говорити про конюшину, що, як лiс, поросла, про пшеницю, що ПП геть будяччям поняло, про худобу, що щось та Ряба замало молока даК, про собаку, що його нема чим кормити. Володько лиш тiшиться, що бодай про нього не згадують, вiн i так за той день набiгався та настрахався. А Хведот вже лежить на полу невкритий, босi ноги з розчепiреними короткими пальчиками зовсiм подряпанi, i спить. Його нiчого бiльше не цiкавить. Володько починаК власними ногами, без милиць, обходитись. Спочатку то йшло зле, але згодом покращало. ОдноП суботи, пополуднi, пiсля доброго дощу напередоднi, коли небо випогодилось i засяяло всiма своПми барвами, вiн вибрався в далеку мандрiвку - верстви двi вiд дому, до Василя, де той пасе корови. Йшлось дуже довго. Часами вiн сiдав, спочивав. Iнколи його цiкавили тi чи iншi речi. Ось вiн бачить рiвненьке, гладеньке мiсце, нанесене вчорашнiм дощем. Сонце намул пригрiло, i вiн почав репатись. Володьковi приКмно шляпати по тому босими ногами, вiдколупувати вiдсохлi кусники намулу, виписувати на них лiтери. В iншому мiсцi вiн зупиняКться бiля потiчка, що тече через дорогу без мiстка, зупиняКться над ним i вдивляКться у воду, що по нiй швидко бiгають лапатi водянi павуки. Володькове прибуття дуже було вгод Василевi. Пасовисько широке, але все-таки з обох бокiв шкода. Василь зi своПм приятелем Семеном ляпають у карти, а Володько ходить i одвертаК вiд шкоди корови. Пiсля Семен почав грати на сопiлцi; засюрчав, запищав i Володьковi це дуже подобалось. Виходив якийсь танець чи пiсня. Володько почав думати, щоб i йому купили таку сопiлку, це куди краще, нiж гармонька, а до того дешевше. Таку сопiлку можна купити за двi копiйки, а гармонька коштуК три. А Василь усе-таки купив не сопiлку, а якраз гармоньку, i не таку просту, дешеву, а дорожчу, широку, i заплатив за неП десять копiйок. I гарно граК. Тепер вони з Семеном виграють гопака, польку, а як навинуться дiвчата, то й в танець iдуть. До того Василь маК ще пiсенника i байкаря. Гарнi там пiснi - i сумнi, i веселi, i жартiвливi, i байки даже гарнi, стiльки з них смiху, i про цигана, що залiз у чужий город i просив господаря, щоб викинув його лише за плiт, i про одного дядька, що шукав дьогтю в мiстi, i багато iнших. Володько i нестямився, коли сонце стало над заходом. - Смали додому, поки заповзеш - смеркне,- каже Василь.- Ти тепер смiливо з черепахами в перегони ставати можеш. I Володько поплужився. Пастухи ще залишилися. Долиною в'Кться дорожина на двi глибокi, виПждженi колесами, колiП, середнiй пруг порослий шпоришем, Петровим батогом, горiшиною. Справа й злiва смужка лугу, на ньому густо ромашок. Трохи вище в пшеницi цвiтуть червонi маки, синi волошки. Над головою зо всiх бокiв видзвонюють жайворонки. Володько не квапиться, маК час. Його нагнав дядько, що веде пару конят. Конята маленькi, а дядько довгоногий, Пде верхи, а постоли його по землi волочаться. - Гей, малий! Що це ти так повзеш? - гукаК дядько. Володько зупиняКться, не вiдповiдаК нiчого, проводить дядька поглядом i йде далi. На половинi мандрiвки, де схрещуються дороги, стоПть великий копець, що вiдмежовуК дерманськi поля вiд лебедських, i Володько присiв на ньому. Сонце над заходом, вiд млина доноситься кляпiт, здалека чути пiсню, що Василь уже жене своП корови i спiваК: Повiй, вiтре, на ВкраПну, Де покинув я дiвчину... А слова "де покинув карi очi" вiн особливо високо витягав. Хутко вiн надiйшов i зрiвнявся з Володьком. - Ти ще не дома? - питаК вiн i йде далi.- Ходи, на корову посаджу! - Iди, iди собi,- каже Володько. Гей, чук-чумайдра, Чумачина молода! Заспiвав Василь весело i пiшов далi. Корови лише поскрипують ратицями. Володько лишаКться на мiсцi, маКстатна краса вечора полонить його, очеретяний мур стависька - таКмничий i грiзний, стоПть насупротив, кiлька чайок лiтаК над ним, нiби вони сховзають по повiтрi, десь квакають дикi качки, що згодом вириваються з очерету i спiшать, нiби Пх хто жене, в далечiнь. Батько, мати, Василь i Хведот сидiли вже бiля вечерi, коли Володько приволiкся. - О! Нарештi! Повзе наш рак,- каже мати.- Ходи-но, ходи, небораче! Ждемо тебе! Вечеряють надворi, мати насипаК крупник до мисок, над головами звиваються i дзеленчать комарi. Батько оповiдаК, що тут ще у нас не так багато комарiв, а от у тiй Смоленщинi... Говорять про се i про те, а потiм iдуть хто куди, батько ще огляне худобу - i спати. I спить вiн тепер надворi, пiд повiткою, а часом i просто пiд голим небом на соломi. Так йому подобаКться, легко, як вiн каже, дихаКться, щоб було тепло, прикриваКться кожухом. На нього падаК роса, вiтер кошлаК його волосся, дзеленчать комарi i з лугу доноситься безперервний крекiт жаб. У невдовзi починаКться косовиця; на лугу одного соняшного ранку, нiби на замовлення, з'являКться багато чоловiкiв, i вiд рiчки до поля, впоперек лугу лягають валки покосiв. Косарi з'являються разом зi сонцем, вони переважно босi, колошнi Пх штанiв по колiна закачанi, одягнутi у самi сорочки, на головi або бриль солом'яний, або якийсь старий, пiм'ятий кашкет. На поясi у кожного спереду висить кушка з бруском, а ззаду застромлена за пояс дерев'яна мантачка. Iдуть косарi легко, вiльно, ритмiчно, коса, здаКться, сама сховзаК по землi, великi покоси соковитоП трави лягають набiк, а ззаду залишаКться двi колiП нiг. I коли доходять до кiнця, витирають травою коси, спочатку гострять Пх мокрими брусками, а потiм мантачать мантачками. ПриКмний брязкiт i шелест кiс розноситься лугом. Матвiй починаК також косити, але вiн не маК лугу, а маК лише конюшину, що отам за лiсом насiяв минулого року. I поросла вона йому на доброму полi, як лiс. Йому радили посипати поле ще й фосфором, i для проби вiн висiяв тим погноКм своК iм'я, i тепер здалека видно було на конюшинi слово МАТВIЙ, пiсля чого вiн любив казати сусiдам: - Вiрте менi, що оте "удобренiК" добра штука. Треба назарiк спробувати, чехи то вживають, i диви як у них родить... Але i без того Матвiй накосив порядно конюшини, i любив вiн цю рослину, вийде не раз, щоб отак лише пройтися й полюбуватися, а вона, мов килим дорогий, розкладаКться, i тiльки джмелi гудуть... Разом з косовицею неодмiнно починаються i сльоти, небо затягаКться у брудну бавовняну отороку, без перерви сiК дрiбний дощ, на лугу мокнуть покоси, або вже копицi. Такий час не подобаКться господарям, не подобаКться вiн i МатвiКвi з Настею. У полi мокне конюшина, город заростаК бур'яном, усе скрiзь мокре, збiжжя похилилося в один бiк, плаксиво лiтаК i кряче ворiння. У МатвiКвiй родинi ледве-ледве хватаК хлiба, вживають його дуже ощадне, Пдять здебiльша картоплю, молоко, зеленину з городу, Настя умiК дуже смачний зi щав'ю борщ варити. I ще одна важлива подiя в родинi. Настя завагiтнiла. Матвiй став куди лагiднiшим. Щоб трохи Настi помогти - полоти, окопувати, вибирати коноплi плоскуннi, Матвiй пiшов i замовив дiвчат. Прийшли обидвi Катерини. На хуторi стало гамiрно. Дощi скiнчились i знов погода ясна. Дiвчата то бiля конюшини, то на городi, то бiля проса. Говорять, спiвають, жартують. ОповiдаК одна однiй про своПх хлопцiв, але клопiтська Катерина анi здалека не може похвалитися таким, що залузька. Вона сама, на хуторi, та й вродою Пй далеко до залузькоП. У тiКП там i Павло якийсь там, що не даК проходу, приносить Пй якiсь там дуже гарнi цукорки, i маК вiн дуже гарнi, русявi кучерi... I залузька Катерина розповiдаК й розповiдаК, а клопiтська лиш слухаК i беруть ПП заздрощi. А вечором дiвчата сидять на колодi i спiвають на два голоси, хоча Пх тут нiхто, крiм своПх, не чуК. Василь весь час тут крутиться i намагаКться Пм щось "встругнути". Володько лише з залузькою Катериною дiло маК. Вони вже ось i говорять, Володько оповiдаК про Гiльче, про щось прочитане, багато вiн того не маК, але що маК, то маК. А Василя гонять вiд себе, вiн Пм робить збитки. Ось вiн, наприклад, дуже негарно обдурив клопiтську Катерину. Надер гороб'ячих яКць у клунi, нанизав Пх на соломинку, пiднiс Катеринi пiд нiс i каже: -Дми! Катерина вагаКться. - Навiщо дути? - питаК. - Дми! Побачиш. Млинок буде. Все то буде крутитися... Катерина дме, а Василь несподiвано збиваК всi яйця долонями i обмазуК Катеринi уста i носа. - О! О! Здурiв! - сердиться Катерина, обтираК уста хустиною, а Василь лягаК зi смiху.Ото менi жарт! Дiвчата змовляються йти до рiчки купатися пiд мiсяцем. Вечором вода теплiша, нiж удень. Џм дещо страшно i вони беруть зi собою Володька, лише просять його не казати про це Василевi. Володько й собi вагаКться, йому трохи соромно самому з дiвчатами, але годиться. I ось вони так викрадаються, щоб "той кручений" не бачив. Викрались та йдуть лугом стежкою, тихенько, одна за одною, а за ними Володько; i знiчев'я з-за куща щось волохате з криком вириваКться i падаК на стежку. Дiвчата у вереск, зриваються бiгти, але тут же чують голос Василя: - Та чого? Це ж тiльки я! - Ах! - вiдсапнули дiвчата, а клопiтська Катерина вже напустилась на Василя: - Чи ти, бува, не здурiв зовсiм, чи на тебе лиш памороки найшли? I чи ти при своПх? От менi втяв штуку! Соромся! Йди додому! - А що як не пiду? - каже здалека Василь. - Iди, iди, Василю, бо можеш побачити таке, що тобi брови посмалить, - каже залузька Катерина, що все сприймаК жартiвливо... - А куди це ви йдете? - питаК Василь. - Не тобi знати,- вiдповiдаК клопiтська Катерина. - Може, часом купатись? А там, знаКте, русалки... Та водяник... Та в кущах Гук сидить... - Џй-богу, як ти менi не пiдеш,- сердиться клопiтська Катерина.- Як нарву кропиви - геть випарю тобi спину. - Васильку, голубчику! Ну, лишай нас. Ми хочемо купатися,- каже друга Катерина. Василь нiби Пх лишаК, iде геть, а дiвчата швидко-швидко бiжать у лози, тягнуть за собою Володька, тут ще деякий час прислухаються, а пiсля роздягаються. Володька проймаК сором, вiн бачить двоК струнких, з розпущеними, довгими косами, зовсiм без одягiв дiвчат, а тут ще одна з них пiдбiгаК до нього: "Володьку! Роздягайся! Швидше!" - i починаК хутко-хутко роздягати його. Вiн весь знiяковiлий, йому хочеться тiкати, але все так швидко робиться, що тiкати нема куди. Вони вже ось над рiчкою, вже стрибають у воду, вже плюскаються. А вода лише спочатку холодна, пiсля вона стаК дуже теплою, дiвчата плюскаються, пiдстрибують, хлюпають одна на одну водою, стишено, щоб далеко не чути, викрикують вiд захоплення. А Володько також тут, вiн уже не так соромиться, йому приКмно вiдчувати свiжу насолоду води, Катерина його швидко миК, обливаК водою... Пiсля дiвчата миють одна одну, над рiчкою стоПть туман. I враз щось у воду падаК. Дiвчата притихли, перечекали. - Це знов той кручений! - каже клопiтська Катерина.- Ох, як зловлю його. - Нехай кидаК,- каже друга Катерина.- Василю! - гукаК вона.- А ходи! Але Василь не йде i вона знаК, що вiн не прийде, вiн бiльше соромиться за них усiх. А опiсля обидвi Катерини з Володьком, свiжi, чистi, охолодженi вертаються додому. Дома оповiдають, як вони купалися i як Василь Пх налякав. Настя лише говорить: - А навiщо ви того гниляка тягали з собою? - i показуК на Володька. - Е, нi, мамо! Не кажiть. Володько не гниляк. Володько козак. Вiн нас оберiгав вiд русалок, вiд водяникiв...- i Катерина обнiмаК Володька, розчiсуК гребiнчиком його густе, мокре, неслухняне волосся. Матвiй на все то дивиться i лише посмiхаКться в ус. Сплять дiвчата на горищi на сiнi i беруть, знов-таки для охорони, Володька. ЦiКП ночi Володько враз не захотiв з ними спати. Катерина дуже здивована - нi, так не можна, Володьку, нам самим страшно. Так. Володько йде, але цiКП ночi вiн довго не може заснути. Якийсь особливий запах вичував вiн вiд тiКП Катерини, якась свiжiсть, святiсть, чарiвна опоКнiсть, щось таке дивне, дуже дивне i незбагнуте промiнювало на нього, а ранком вiн уже не мiг так просто й вiдважно дивитися в тi чарiвнi, яснi i синi очi свiтло-русоП своКП сестри... Дiвчата побули иа хуторi тиждень i вiдiйшли. Волопьковi робиться сумно. Вiн ось iзнов маК на шиП того свого Хведотиська, тепер його ноги вже окрiпли, i коли Хведот кудись тiкаК, негайно дiстаК за те вiд Володька. Вiйна мiж ними жорстока. Б'ються чим попало, i внедовзi Хведот переконуКться, що все-таки Володько сильнiший вiд нього, що його золотi де свободи минулися. Ось вони сидять обидва за хатою на землi, на них падаК вечiрнК сонце, десь там далi в житi пiдпiдьомкають перепелицi, Володько довго Пх слухаК, а пiсля починаК i собi Пх наслiдувати. - Пiт-пi-льоп! Пiт-пi-льоп! - пiдпiдьомкаК Володько. I враз сердито, поважно й категорично вiдзиваКться Хведот: - Не льоптай менi тутенька! Володько дивиться на брата i враз голосно смiКться. Той не розумiК, що тут таке смiшне, i каже: - Дулний! Але бувають мiж ними i iншi вiдносини. Ось, наприклад, вечорiК, субота, така тиша, що чути вечiрнi дзвони з Дерманя. Володько самий вертаКться згори з-пiд лiсу i коли доходить до хати, бачить: на стежцi бiля тiКП молодоП грушечки-цукрiвки сидить Хведот, а проти нього собака Пундик. Сидять, один одному дивляться у вiчi, похитують головами, а Хведот при тому вичитуК: - На, на, цКнцiй баця - на! На, на, викий бака - на! - I це триваК довго, i нiкого вони, крiм себе, не бачать, i похитують вони головами одним ритмом, i собака, здаКться, розумiК, що той його приятель говорить. Володьковi не хотiлося Пх рушити, але першим вiдчув його наближення Пундик i все пропало. Хведот, нiби засоромився, пiдбiг до Володька i каже: - А! А! А ти сцо? Де ти був? Лови мене! - сам тiкаК, а Володько бiжить за ним, i так уганяються обидва до хати. - Дiти, дiти,- казала мати вечором, коли тi йшли спати.- Що то з вас буде? - i в ПП голосi та ПП очах вичувалося стiльки до них любовi, стiльки великоП, неповторноП, матiрньоП любовi, що свiт, навiть коли б його одним великим злом вважати, то задля однiКП крапельки тiКП любовi варто жити, болiти i на глибокому схилi життя вiдiйти у вiчнiсть. Велична, благословенна любов матерi! Кожний промiнь сонця, дихання кожного листочка, кожний погляд закоханого дiвочого ока, щирий порух звiряти, смiх i плач дитини i легiт небес - усе то з'Кднано в одному теплому поглядi матерi! Будь благословенна! I здавалось, усе гаразд. Вiдколи Настя завагiтнiла, на хутiр упав спокiй. Та одного разу заходить до Матвiя Знахорець з панськоП частi. Це високий, тонкий, з рудуватою, цапиною борiдкою дядько, що дуже розтяжне, поволi, з сильною мiсцевою вимовою, говорить. Матвiй саме полуднаК. - Доброго здоровля вам! Смачного! - привiтався Знахорець, стягнув з лоба кашкета, пiдтер кулаком рiдкi вуса i стоПть бiля порога, мовляв, не в час попав. - Дай-бо здоровля! Просимо i вас,- вiдповiдаК Матвiй. - Спасибi, я вже пополуднав,-каже Знахорець. - Та заходьте далi. Сiдайте,- озвалась i Настя iз запiчка. Знахорець заходить, сiдаК на лавi, виймаК кисета, крутить поволi цигарку. Матвiй дивуКться: чого це вiн у таку пору прийшов, щось напевно важливе. Матвiй також знаК, що Знахорець цiкавиться землею, i це ще збiльшувало увагу господаря. - Що там у вас доброго? - питаК Матвiй. - Та що доброго! Стара бiда. Оце-о, знаКте, зайшов до мене один фактор i каже, що десь там земля продаКться. Матвiй пiдносить голову. - А де ж то К? - питаК. - Десь аж у Калужчинi,- каже Знахорець. - О! Знов у кацапщинi. - Це нiби iнше. Нiби, каже, земля там добра. I дешева. - Ет! - махнув Матвiй рукою. - Чого ет? Воно-то всякому заволоцi вiри йняти негаразд, але подивитись можна. Чи не поПхати б нам, Матвiю? - Тобi, видно, по нутрi тi поПздки. - Ну, не постукаКш - не вiдчинять, дiло звiсне, само до хати не прийде, а хто шукаК - знаходить,- каже Знахорець. До розмови втручаКться Настя: - Дайте йому вже чистий спокiй з тими поПздками. Он дiти Псти не мають чого, а вам поПздки. Кидай своК, рiдне i прися пiд повiтру лиху хтозна-куди. Нiкуди вiн не поПде! Матвiй мовчить, Знахорець каже: - Саме i Пздимо, щоб дiтям було Псти, чи не так кажу? Пiд лежачий камiнь i вода не тече. Матвiй чухаК потилицю. - Воно то кортить... Звiсно... Але щось менi та кацапщина не по густу, щось там... того... Не вiриться воно менi, щоб там лiпше вiд Смоленщини. З цього й почалось. Знахорець пiшов i понiс МатвiПв спокiй. А й справдi, може б, того... Думав, думав, а одного дня каже до Настi: - Спечи-но менi що на дорогу... Настя, розумiКться, в лемент. - А ти зачекай з криком. Не для себе ж дбаю. Коли б бiльше варила головою - розумiла б... - Розумiла б, розумiла б. Я вже, по-твоКму, стовп дурний, що нiчого не тямить. Куди хочеш нас волокти? Де знайдеш краще мiсце на землi? Тут i лiтечко, дивись, он яке, тут i город, i садок, i своП люди, i могилки, а що там? Чужа-чу-жаниця! А де знов тих рублiв набереш на ту дорогу? I туди грошi, i сюди грошi, що ти, Пх на дорозi збираКш? Старий, старий! Як не на мене - на тих дiтей зглянься! Голi ж, босi - жеброта не дiти, сором мiж люди показатися, дивись, що вони в тебе мають, а ти витрачуКшся бозна на що. А тобi кажу, мов на вiтер, але скорше мене нараженою побачиш, нiж я пiду в оту твою западенну кацапщину! - Но, но, но! Розспiвалася! - каже Матвiй спокiйно, i чим бiльше вона говорила, тим бiльше переконувався вiн, що Пхати таки треба, що землi шукати конечно, що за краще життя змагатися К його обов'язком. - Ах,- казав вiн.- ДумаКш, розкiш Пздити. Не знаКш, що то людина намучиться, але треба! Жизня! Чортова жизня - мужича! А третього дня раненько Матвiй все-таки знов почимчикував до Мизоча на станцiю. Василь пiшов на Залужжя, щоб прийшла Катерина, Настя зiсталась сама. "ПРИЙДИ i ПИЙ ВОДУ ЖИТТЯ ДАРОМ" _ Володько з напруженням чекав Катерини, а прийшов дiд Юхим. Було надвечiр. Заплакана Настя вешталася бiля печi. Володько i Хведот, повитягавши шиП, чекали на картоплю, що вариться пiд комином. Старий мав намiр вiдвiдати Матвiя i дещо з ним перебалакати, та не застав того дома. Настя одразу почала вичитувати, i при тому по ПП змарнiлому, негарному, покритому жовтавими плямами обличчю текли патьоки слiз. З ПП мови старий довiдався про життя цiКП родини, хоча багато з того знав вiн i до цього часу. - Ну,- казав вiн...- ЗнаКш, Насте, воно, звiсно, не легко, але подумай сама: як же йому сидiти на мiсцi, коли ось так воно живеться, i я не раджу йому далеко Пздити, пошукай отут, поза Дерманем, отуди на пiвдень, на Крем'янеччину. Там ще поля й поля,- казав Юхим. Але на Настю це мало впливаК. Вона нiкуди не хоче, Пй тут найкраще, а з часом усе полiпшиться i вони будуть жити, як i всi люди. Для Володька прихiд Юхима визначаК цiлу подiю, нiколи не переставав його дiд цiкавити, хоча тепер, пiсля хвороби, хлопець став ще соромливiшим i нав'язати з ним якiсь стосунки, здавалось, не було нiякоП надiП. Але дуже кортiло. У дiда такi приКмнi, теплi, яснi очi, таке звичайне i одверте обличчя, така завжди спокiйна i рiвна мова. i коли той розмовляв з матiр'ю, Володько весь час iздалека позирав на нього, помiчав рiзнi дрiбницi його одягу, його рухiв. I йому здавалось, що дiд Юхим також цiкавиться ним. Нема, нема, а диви, i гляне, i щось нiби запитаК поглядом. А потiм, коли скiнчив мову з матiр'ю, вiн цiлком перевiв увагу на Володька. - Ну? Що? Здоровий уже? Ну, бач, а то такий був. I вирiс... Бавишся з Хведотом? - Нi,вiдповiв одним словом Володько. - О! А то ж чому? - Бо вiн малий,- знов коротка вiдповiдь. Дiд, помiтно, посмiхнувся, а мати промовила: - Деруться весь час... Як тi пiвнi. Володько ще дужче засоромився, цiле обличчя палаК, хотiв би дати драла, та ноги не слухають, кортить тут бути. - То ти з нiким не бавишся? - питаК далi дiд. - Нi,- знов те саме i похитнув головою, а по хвильцi додав: - У Дерманi. З хлопцями. Ще поки був здоровий... До розмови встрянула Настя: - А, лазить усе. По лузi, по лiсi, дивиться, думаК. Таке дивне видалось, дивiться, ще сопляк пiд носом, а виглядаК нiби мудрець який. Володькiв зiр упав на матiр, i нотка легкого докору торкнулась ПП нiжного чуття. Џй стало нiяково, знiяковiв i Юхим. - Чи дозволиш, Насте, взяти менi його з собою? - обережно запитав старий. Вiн знаК настроП Настi i не певний, чи та дозволить. - Ой, тошненько менi! Хiба такого обiдранця слiд куди пускати. То ж дивiться ж, якi в нього колiна. Володьковi штани на колiнах дiйсно самi дiри, вiн до цього часу якось того зовсiм не помiчав. Його зiр напружився, його увага збiльшилась. Йому хочеться йти з дiдом, але як це сказати. I не чекаючи згоди матерi, вiн запитав: - Хiба я так далеко... дiйду? - А ти хочеш? - запитав дiд. - О! - вирвалось у нього. Мати лише глянула i одразу вiдгадала його думку. - Такий замурзаиий! - промовила i цим дала згоду йти з дiдом. -Темно було надворi, коли тi вийшли. Настя провела Пх ах за причiлок, де цвiтуть мальви та дикi ружi. Пiшли стежиною вверх. Було тихо. Земля руки своП долонями щедрими догори розложила, все спочивало, дихало теплом, вiд лугу долом клався туман i несло злегка болотом. Пiд ногами кашка й чебрець видiляК своП пахощi, у Трихоновому житi пiдпiдьомкаК, не дивлячись на вечiр, перепелиця. У лiсi зовсiм темно, Володько не бачить дiда, лише вичуваК свою руку в його теплiй долонi. Iшли повз "контору", де мешкав недавно Лiсовський, що його звали "КонКшно". Тепер та будова стоПть пусткою, i Володько наважився запитати: - А куди вибрався КонКшно? - Кажуть, до Верхова,- вiдповiдаК дiд. - А чого вiн вибрався? - питаК далi Володько. - То знаКш... Вiн служить у Таксарiв за побережника. Куди пiшлють, туди й мусить iти. - А хiба тут уже не треба побережника? - Видно, що нi. Лебедську соснину зрубали, а тут цей шматок лiсу не оплачуКться стерегти... - А кому цей лiс належить? - питаК знов Володько. - Одному багатому жидовi,- вiдповiдаК Юхим. - А де вiн, той жид? - цiкавиться далi Володько. - В Острозi. Вiн там живе. Питання чергуКться за питанням, Юхим на все вiдповiдаК, Володьковi все то дуже цiкаве, здаКться, вiн iде глибше в життя, перед ним вiдкриваються новi простори. У лiсi щось засвистало, помiж вiтами дерев благальне хрусталiють зiрки, щось трiснуло, нiби там хтось ступив ногою на суху галузку, вичуваКться, як листя вдихаК свiжiсть пiсля гарячого дня. На хуторi Юхима безлiч нового. По-перше, самий хутiр -