багатий та просторий, велика, чиста хата з фiранками на вiкнах. Володька всi привiтали, дiстав ще раз вечерю, а потiм вiн спав на широкiй лавi пiд вiкном у свiтлицi, сам-один на цiлу свiтлицю. Звечора вiн не мiг довго заснути, щось ввижалося за вiкном, було трохи моторошно, пригадав собi всiлякi оповiдання про дiда Юхима, пригадав iншi речi, що Пх колись чув у млинi, уява розбурхалась, почав уявляти себе десь далеко у свiтi без батька й без матерi, як це вже не раз уявляв собi, коли то вiн одного разу все покине i пiде далеко. Що буде там робити? Вiн не знаК. Свiт бачити, людей пiзнавати, новi краП вивчати. Увесь другий день вiд раннього ранку до пiзнього вечора Володько занятий. Дiд Юхим усе з ним i з ним. То вони снiдають i при тому розмовляють про Володькову науку читання й писання, то вони йдуть на пасiку i дiд показуК йому бджiл, трутнiв, маток, вощину, мед. ОповiдаК й оповiдаК, що i як роблять тi малi неспокiйнi тваринки. То вони йдуть до хлiва, до стайнi, до клунi i там знаходять щось цiкавого, то знов заходять до ЮхимовоП комiрки, де вiн самий мешкаК. На стiнi в нього висить якийсь цар, на поличках лежать книжки. I цар, i книжки цiкава тема для розмов. Це той цар, що визволив народ з панщини, i це тi книжки, в яких написано про минуле, про святi речi, про бджiл, про всяку всячину. Володько натомiсть оповiдаК дiдовi про своП гри, забави, думи, як то вони в Дерманi на Запорожжi бавляться, хто там i з ким товаришить, що вони роблять, якi забавки з глини вилiплюють, як поле мiряють, якi грошi з мушлiв мають i хто з них найбагатший. Господи, як багато цiкавоП всячини, i дiд вiд того не надивуКться, а Володько весь у тому, вiн тепер нiкого, крiм дiда, не знаК, геть-чисто забув i про дому, i про Катерину, i все з дiдом, i помагаК йому крутили медогонку, i носить щiльники, i замiтаК повiтку. I нiкого Пм при тому бiльше не треба, нi Катерини, нi Клима, нi наймита Свирида, анi тих дiвчат, що десь там за садом валкують конюшину... А вечором, диви, пiшли обидва на прохiдку. Тихий, соковитий вечiр, над усiм перепнута зеленава баня з рожевим присвiтом, iз-за лiсу нiч поволi висуваК шматок мiсяця, зорi там то там блимають, никнуть, то знов з'являються, здаКться, йдуть одна за одною безмежною безоднею, нiби одна одну ловлять iз зав'язаними очима. Пройшли дорожиною на двi колiП, що веде з Мизоча до Лебедiв i далi до Гiльча, минули придорожнi кущi грабини, що творять здовж дороги нiби живоплiт, i подалися навпростець на лiс малою, зовсiм вузенькою, для однiКП людини, стежинкою здовж широкого поля, засадженого цукровими буряками, i доходять до долини. Тут обидва зупиняються, присiдають на старих пнях i розмовляють далi. Вони ще не все один одному сказали. Тепер ось Юхим оповiдаК про самий цей край, оцю землю, по якiй вони ходять, про людей, що тут живуть. I це також дуже цiкавить Володька, хоча вiн i не все гаразд з того розумiК. Вiн задер догори своК округле, з ямочкою на пiдборiддi, обличчя i весь слухаК. А дiд говорить, брови його весь час рухаються, мiсяць сипле на нього свiй промiнь i вiдкидаК набiк його тiнь. А перед ними широка долина з порубом на протилежному схилi. Там ще минулого року стояла густа, струнка, нiби восковi свiчi, соснина. Тепер там лише густо розсипанi пнi, на них цiлий день падаК палюче сонце, а тому тут так мiцно пахне живицею... - Колись тiКю долиною,- казав дiд,- текла рiчка, та висохла. Вирубали лiс, висохла i рiчка, а було тут колись того лiсу. Ще я сам пам'ятаю, як усе довкiлля було самий лiс i лiс, а наш хутiр був сливе весь у лiсi. Тепер лише отам чубок того запусту на Мартиновому зiсталось, та ще оцей ось кущик на землi твого батька... Ах, як шкода того лiсу i тiКП рiчки! Але нема на те ради. А все покриваК пахучий, мов кадильний дим, туман. Там далi, де зупинився лiс, що нагадуК лаву грiзного вiйська, що вийшло з мечами до бою i враз закам'янiло, там стоПть невидимий, бородатий жрець i кадить. Його дим поволi, плавно, розгортаючи поли, волосся й палькатi, широкi долонi, пливе по воздусi, намагаючись, але не маючи сили, пiдняти i понести у безлiч цiлу землю. Збиваючи росу, що обсiла широколисту натину бурякiв, плутаючись у хащавиннi Петрового батога, кашки, деревiю та заячоП гречки, що густо покрила широку межу, дiд i внук вертаються до свого дому. Вони натхненнi, Пм радiсно. Назустрiч Пм розгонно мчить здоровенний кудлай Боско, що цiлий день сидить прив'язаний i тiльки на нiч вiдпускаКться. Вiн повний сили, щастя i свободи, накидаКться на дiда, мало не валить того з нiг, скавулить радiсно, метушиться. Володьковi його трохи страшно, але вiн анi не думаК робити хлопцевi якiсь збитки. Щось поблажливе почуваКться в настроП Боска по вiдношеннi до Володька. I так утрiйку, з мокрими до колiна штанями, вони приходять до двору, пiсля до хати. Сонний настрiй, Катерина вже спить, iншi також. ПораКться лише одна невiстка Ганна. На Володька у свiтлицi на лавицi чекаК постiль i сон. Другий ранок - недiльний ранок. Про це знаК все. Сонце недiльного ранку сходить не так, як завжди, лiс стоПть бадьорiше, поле майорить, мов прапор святочний, небо синК, таке синК, аж нiяково... Мов залiзнi гравюри, стоять на тлi синяви велетенськi, непорушнi черешнi, цвiтуть дикi ружi у бгiжi, а довгий, зi стрiшкою, частокiл простягнув своП рамена уздовж дорiжки на схiд i захiд, зникаючи-кiнцями у зарослях бузнику та бозу. Пасiка нагадуК забутий музичний iнструмент. Хтось ударив по його струнах i вони бринять, зливаючись iз далеким дзвоном, що птахами несеться з пiвдня, з-за лiсу, де в синiй далечi горить на сонцi позолотою хрест i бiлiК над зеленню прадавня дзвiниця. Воздух насичений медовими випарами... По роздзявлених устах лев'ячих пащек совгають своПми тяжкими задами джмелi з незграбними, набубнявiлими лапами... Великий квадратовий шмат розцвiлоП конюшини, що в нiй довго живе нiчна роса, нагадуК килим тонкоП тканини, розстелений тут для якоПсь урочистостi, а вiд нього похило, довгою стрiчкою до молодого дубняку, тiкаК нивка гречки, обсипана мiрiадами бадьорих бджiлок. Чекайте! Зараз iз того темного дубового гаю, зi спiвами гiмнiв вийдуть величнi люди у довгих, бiлих одягах. Вони пройдуть повiльно, урочистою ходою нивою гречки i зупиняться на килимi конюшини. Дзвони литимуться просто з небес, сонце спiватиме величне "Гльорiя"[7], тiнi хмарин, що нечутно торкаються землi, торкнуться спiву, пiдхоплять його i вiднесуть, вiднесуть. Старий Юхим i малий Володько не йдуть цього ранку до церкви, Пм це зайво. Юхим стаК iз сонцем, Володько спить мiцно i довго, а пiсля обидва сходяться i йдуть. Не зупиняються, анi в саду на лавицi пiд широколистим, волоським горiхом, анi в куренi бiля пасiки, а йдуть далi i далi в найдальший кут саду, де стоять поодинокi сливи-хруставки з пообсиханими верхами i де на розi бгiжа височить здоровенна, косата береза, вся подовбана дiрками, бо з неП кожноП весни сочать ПП цiнний сiк. I тут просто у травi обидва сiдають. Довкруги бiлi ромашки i синi дзвiночки. На них падаК ранiшнК сонце. У старого на колiнах товста, у шкiрянiй оправi, книга. Старий читаК, малий слухаК. Нi, то вже не про Кощея Безсмертного i не про Iвана Царевича. Це дивна книга, Володько такоП ще не чув. У нiй про Бога, що ходив по землi, що говорив з людьми, що карав чи милував, про людей, що творили чудеса... Володько мало з того розумiК, дуже мало, але Кдине, що вiн вичуваК: К то продовження того ж чудесного, що вiн чув з книг Василя. Великий, дивний, незвичний свiт. I як добре, що дiд узяв його за руку i повiв туди у те iнше, не земне, царство. У книзi говорилося: "Прийди i пий воду життя даром". Цiлющу воду. Ту саму, що ПП пив Iван Царевич, коли його заворожила зла мачуха його коханоП. Казка. Ой, чи казка? Може, дiйснiсть? Може, життя? Володько ще цього не знаК, вiн лише вслухаКться у мову дiда, його голова пiднята, його очi широко дивляться, його уста вiдкритi... Три днi пробув Володько у дiда Юхима, у понедiлок його вiдвiз Клим назад, Пхали не впорожнi, на возi лежали якiсь клунки, а мiж тим видно баньку, що в нiй був мед. Џхали довкруги до Мартинового хутора, пiсля дорожиною, що веде до Дерманя, а далi знов повернули до МатвiКвого хутора. Усi тi пакунки i та банька з медом лишилися разом з Володьком дома. Настя була i щаслива i, якось десь далеко, в собi, нещаслива. Уже не раз дiд Юхим пропонував МатвiКвi свою помiч, але Настя завжди перечила. На цей раз не перечила. Може, тому, що була в тяжi, а може, i тому, що ПП мазун Володько вернувся сяючим, нiби вiн переродився. У клунках була мука пшенична, були крупи рiзнi, була дещиця сала. На хуторi повеселiшало. Матвiя ще не було. Пару днiв була тiтчина Катерина, але вона вiдiйшла. Дуже жалувала, що Володька не було дома. Настя ходила "на пшеницю", "на буряки", "на просо". Спiдниця ПП завжди високо пiдтикана, рукави завжди закачанi, обличчя завжди спалене. Вона носить ряднами зiлля, осот рiзний, горошок польовий. Усе то йде на поживу свиням, коровам, коням, Пй тяжко ходити, вона голосно сапаК, Володько спостерiгаК за нею здаля i все мiркуК, що це з його мамою сталося. Василь iнодi, коли зiставався самий з Володьком та Хведотом, робив "псiкуси". Ось вiн витягнув Володька на Горище хати i мало-мало не впустив його вниз через дверцi у фацiятi даху. Довго тримав хлопця перевiшеного через перекладину головою вниз - Господи, що за страхiття, як казала Настя. Володько кричав кричма, на це навинулась мати, i Василевi дiсталось. Геть-чисто спарила кропивою його сiданку. Але Василевi це не перешкоджаК далi щось таке видумати. Вони залiзли до матiрньоП скринi, дiстали сулiю слив'янки, половину з неП "видудлили", а пiсля обидва лежали п'янi трупами. Василь i корiв не погнав пасти, i не чув, коли прийшла мати. Настя знайшла його сонного в соломi, але це не спасло його вiд прочухана. Володько, розумiКться, дiстав також i свою порцiю ляпасiв, один Хведот, що тим часом прогулявся по городi i знищив пiвгрядки цибулi-сiянки, був покараний не за пияцтво, а за звичайну шкоду. Але траплялось, що Василь з Володьком зробили i щось корисного. Так, наприклад, одного разу, як тiльки Василь пригнав "з роси" корови, вони пiшли обидва, за дозволом матерi, у заставську соснину i назбирали повний горщик малин, суниць та чорниць. Володько геть-чисто поколов собi ноги, бо там багато тернини, шипшини i сухих шишок, але як смачно було споживати вечором ягоди зi свiжою сметаною. Хведот так обмурзався чорницями, з Володьковою допомогою, що походив на сажотруса, або на того муринчика, що його намальовано у Василевiй книзi. I коли йому пiднiс Володько дзеркало, щоб той побачив "свою пику", вiн так настрашився, що почав ревiти. А Володько ще й дражниться: - О! О! Чекай, чекай! Тепер ти завжди такий будеш! Хведот вiд того реве ще дужче, а мати вiд печi гукаК: - Дiти! Як вiзьму костура, то я вас утихомирю! Але хто там боПться ПП костура? Хiба вони не знають, що батька нема дома, а тим самим свобода Пх нiчим не обмежена. НАЙБIЛЬШЕ ЩАСТЯ Але ось одного вечора, перед самими жнивами, появився i батько. Здорожений, брудний, Пхалося довго й невигiдно, у найгiрших вагонах, туди й назад на своПх сухих харчах, лише вряди-годи взялося десь ту склянку чаю, щоб сухе горло промочити. I був невдоволений. ПроПздив гарма-дарма стiльки грошей, але мовчить. Краще про це, не згадувати, бо пiсля вiд Настi не вiдчепишся. I так прогризла вона йому голову за тi вiчнi поПздки. Знов приходили люди послухати, як то воно там у тiй кацапщинi, i знов Матвiй усе то дуже ганив, нiчого йому там не сподобалось, нi поле, нi природа, нi села, нi господарка. Знов спав у кацапа, де його цiлу нiч гризли блощицi. - Нi, нi,казав.- 3 таких господарiв не буде... Але Знахорцевi все то бiльше сподобалось, i вiн навiть почав збирати бажаючих переПхати туди на життя... Настя, розумiКться, ще i ще раз забожилася i заклялася, що нiкуди ПП з цього мiсця "вiн" не потягне. Тут гарно, тут добре, тут найкраще. Вона ходила он до ПочаКва, iшли три днi, а такого мiсця, як тут, нiде не бачила. Зовсiм близько пiдступили жнива. Жито зовсiм половiК, а пшениця, хоч ще й зелена, одначе ПП колос уже набряк тугою силою дорiдного зерна. Були зливи, громи, блискавицi, i мiсцями вони наробили шкоди. У самого Матвiя вилягло вiд того багато пшеницi. Хоча тi зливи i тi громи дуже подобались Василевi, Володьковi, Хведотовi. Як приКмно, коли, наприклад, на твоКму власному подвiр'П стоять цiлi озера i ти можеш досхочу дрипатись у них, а потiм як чудово, коли цiла природа втихомирюКться, а в городi на розквiтлому маку стоять i переливно горять величезнi краплини прозороП води. А якi пiсля того ранки, яка соковитiсть i яка духмяна яскравiсть. Шкода лишень, що такого ранку так гарно спиться, так солодко i так блаженно, коли нiякi сили не можуть вплинути, щоб звести людину зi сну. Але одного разу знайшлася сила, що зiрвала Володька раннiм ранком ще до схiд сонця на ноги. Ще темнувато. Сонце ще за обрiКм, десь там за лебедським зрубом, на шпоришi подвiр'я, на городi i на всьому довкруги роса. Над лугом i рiчкою стоПть бiлий туман. Володько ще спить побiч Хведота на Соломi в клунi, спить мiцно, як i кожного ранку, майже нечуйно, нерухомо, нiби вiн неживий, i враз ного будять. Роздер соннi очi - перед ним батько. - Уставай, як хоч,- каже батько,- поПдемо до Острога. - Що?!! - вирвалось у Волвдька. До Острога? Нi, нi. Може, це вiн спить далi i йому сниться. Володько не вiрить. Таке щастя! Таке шалене щастя! Але батько наглить: - Ну, ну! Уставай, вставай! ПоПдемо. Володько як стiй зриваКться, нiби його опечено. То ж Острiг мiсто. То ж Володько там ще не був. То ж там великi будинки з такими, як нашi дверi, вiкнами, то ж там мощенi дороги, гладенькi хiдники, крамницi з блискучими вiкнами, повнi всякоП всячини, то ж там казарми i марширують москалi... I пани там такi дивнi i незрозумiлi, що так "не по-нашому" балакають i носять такi чистi i гарнi одяги. I все це Володько буде бачити! Вiн миттю зiрвався, i треба було одноП хвилини, щоб бути готовим i щоб сидiти на вимощеному сухою конюшиною возi. Усi хочуть Псте, усi снiдають, але Володьковi нiяка Пжа не на умi. Вiй сидить на своКму возi i лише боПться, щоб батько часом не роздумав i не скинув його, бо воно й таке бувало. Џхати до мiста - для Володька найбiльша радiсть. Скiльки б разiв не Пхав батько до Мизоча, Володько завжди "канючить", щоб i його взяли. Але рiдко його бажання сповнялися. Бувало, коли вiн ще був "меншим", вiн дуже вперто просив його взяти. - Тату! Вiзьмiть, вiзьмiть! Я буду вам на возi сидiти. Я не буду нiкуди йти,- морочить малий. Батьковi набридне це, вiн мовчить, Володько думаК, що "вони вже погодилися", вiн сiдаК на вiз, конi запрягаються, ось-ось i вiз рушить. I враз батько, нiби пригадуК собi Володька, оглядаКться i каже: - Злазь! Володько - весь переляк, але не злазить. - Злазь, кажу тобi. Володько вагаКться. Тодi батько бере батога i так смикне хлопця, то тому аж зашкварчить десь там поза спиною... i тодi вiн летить униз, мов куля, i немаК часу навiть плакати, лише його серце сильно'б'Кться i жаль заливаК думку... Володько добре пам'ятаК цi випадки, а тому вiн уже нiколи не настоював, щоб Пхати. Вiн лише десь там далеко в собi мрiяв про це i не вiрив, що колись та мрiя сповниться. I ось вона сповнилась. Вiн сидить на возi i на цей раз батько нiчого йому не каже, лише мати чiпляКться, щоб щось поПв, бо куди ж так у дорогу далеку рушати. Але Володько Псти не хоче i не може, вiн цiлком виразно заявляК: - Я, мамо, не хочу ще Псти! ВикрикуК вiн з виразом, щоб дати йому святий спокiй. Батько виводить з хлiва за гриву, один за одним, конi, впрягаК Пх у шлеП, насаджуК нашилники, надягаК вiжки. Мати виносить i вмощуК в конюшину кошичок яКць, якогось пiвня, ще щось iз льоху. Сама вона сьогоднi не Пде, Пй тяжко, та й дома мусить хтось зi старших лишитися. I коли все то полагоджене, коли вiз намощений, аж тодi Володько певен, що вiн таки нарештi "Пде до Острога". ПереживаК це надзвичайно, бачить усе до подробиць. Ось рушив з двору вiз, ось вiн виПжджаК з маленького пагорбка на дорожину, крутий поворот улiво, праве переднК колесо зачiпаК овес сусiднього поля, груба маточина колеса торкаК стеблини i стрясаК з них росу. Мати проводить Пх аж на дорогу, хвилинку стоПть з випнутим животом i, здаКться, молиться. Володько сидить ззаду на мiшку з оброком. Вiн мiг би сидiти i спереду, бiля батька, потiм вiн туди й пересяде, але поки що йому тут цiкавiше, вiн може краще все бачити, може вертiтись, обертатись, соватись, i нiхто не буде йому дорiкати. Йому видно лише спини i вуха коней, що спочатку йдуть хода, потiм батько торкаК Пх злегка батiжком, зади коней починають танцювати, колеса воза починають вертiтися швидше, драбини воза починають глухо деренчати. Џдуть так далi i далi, минають поля, Володько знаК, кому котре належить, це ось Михалкове, то знов Григорчукове, далi Михтодове. Межi зарослi рiзним квiттям, далi нижче луг, трава скошена, зеленiК нова, туман криК те мiсце, де тече рiчка, пахне болотом, в'ялою лепехою, диким коситинем. Десь там попiд заставською сосниною кричать качки. Куций драбинячок деренчить далi, минають долину, що дiлить дерманське вiдлебедського, минули криничину з купкою вiльх, з якоП вони беруть воду, минають три старi, залишенi для насiння сосни, що колись стояли на взлiссi, а тепер серед поля, пiд пагорбком, нiби три сироти, викинутi напризволяще. I коли вибрались на пригiрок, звiдки видно вже Лебедi, Пм назустрiч iз-за кучерявих садочкiв вийшло величаве, округле свiтило, що почало швидко пiдноситись. Конi бiжать бадьоро i прихають. - Здоров, здоров! - примовляК до них Матвiй, а конi прихають далi, нiби Пм те привiтання подобаКться. Минають Лебедi. Крiм греблi i млина, нiчого цiкавого тут нема. Ославлене стависько i став, де колись кублились лебедi, зовсiм змалiли i ще меншi, нiж у того мельника чеха. Бiля млина видно оббiлених борошном людей, знайшлись i знайомi. - Ей, дядьку Матвiю! Куди Пдете? Дай-бо здоровля! - Трру! - зупиняК Матвiй конi.- Та до города. Пора ось така, а тут серпа нема путнього. - Що там у вас доброго? Чув, що кудись отуди Пздили? - Та Пздив. - I що ж там бачили? - Ет! Нема про що й говорити. Говорити б воно знайшлося про що, та ось сонце пiдiймаКться, а дорога ще далека. Матвiй торкаК конi i тi йдуть. Iдуть далi, поля, глибока дорога, потiм з обох бокiв висад, це вже тракт, якийсь, кажуть, граф висадив отi дерева - берези та осокори, що поросли такi здоровеннi, потiм Пдуть старим, дуже густим лiсом. - Тут,оповiдаК Матвiй,- часом, буваК, людей переходять. Ого! Володько знаК, що це значить "переходити". Њ то такi люди, що нападають i забирають, що Пм подобаКться, а часом навiть убивають... Це дуже цiкаво... - А отуди,показуК батько батогом на гущавину,- Верхiв. Коли виПдемо вище з лiсу, буде видно церкву... - А чи далеко ще до Острога? - питаК Володько. - О, ще шмат... Ось виПдемо з лiса, а там хутори...- каже батько. I коли доПхали до тих хуторiв, вiн знов зауважив: - Бачиш? Самi хутори. А я ще знаю, як i, тут був лiс. Бач, як народ множиться. Володьковi страшенно подобаКться, що батько з ним так, мовби з дорослим, розважаК. Вiн дивиться на всi боки, бачить чепурнi хати з вишневими садками, iнодi зустрiнеться хтось iз людей, якась баба у червонiй хустцi, криниця-журавель з довгим коритом, бiля нього вiз iз кiньми, баба з вiдрами, наливаК пузату баньку водою, iдуть дiвчата iз серпами, на що батько одразу зауважив: -- Бачиш? Тут уже, видно, жнуть. А воно тут завжди жнива скорше, нiж у нас... Далi знов поля i гайки, сонце пiднялося i починаК припiкати, на коней падають гедзi, за возом лишаКться хмаринка куряви, що поволi скочуКться влiво i осiдаК на землю. Володько знов i знов питаК, чи далеко ще до Острога, батько терпеливо вiдповiдаК, що "ще шмат". - От як виПдемо за отой гай, почнеться "соша", а там i до города недалеко... Соша? Цього ще Володько не бачив. Що це маК бути? I дiйсно доПхали до сощи. Володько дивуКться: К то дорога, вся вимощена камiнням, i як тим людям хотiлося все то робити? А Пхати по нiй не дуже добре, тарахтить сильно i так трясе, що мало печiнок не витрясе. Володько терпеливо все то зносить, бо Пхати таким усе-таки дуже цiкаво. Десь тут незабаром маК бути й мiсто. - Дивися, дивися! - каже батько i показуК батогом перед себе. Володько дивиться i бачить, як один молодий панич Пде насупроти машиною на двох тiльки колесах. Володько вже таке бачив бiля монастиря, але все-таки його то дуже цiкавить. Йому дивно, як то так, що той крутить лише ногами, машина бiжить на двох колесах i не перекинеться. Порiвнявся з возом, задзвонив i поПхав далi. Володько довго проводить його поглядом, дуже вдоволений, що побачив таке, буде що оповiсти Хведотовi. Також цiкавлять його отi стовпи, що стоять здовж дороги, i тi дроти, що на них висять. Коди проПздиш бiля такого стовпа, вiн гуде, нiби на тих дротах виграють. Володько вже чув, що по тих дротах "шлють телеграми", i йому дуже кортiло побачити, як то тi телеграми бiжать по них. Але скiльки вiн не задирав голову, скiльки не дивився, йому не пощастило побачити анi одноП такоП штуки. Дуже шкода. Тепер саме нiхто, видно, не слав телеграм. I чим воно ближче до мiста, тим бiльше несподiванок. Ось вже почали не лише люди, але й пани появлятися. Он iде один, у черевиках i палицею помахуК, штани бiлi, пiджак темний - гарний панок. Дещо далi нагнав Пх фаКтон, запряжений блискучими, стаКнними кiньми, у фаКтонi якiсь великi пани, колеса тоненькi i блискучi, що здаКться ось-ось розсипляться. Але вони крутяться, котяться далi, блищать на сонцi, мов зi скла. I нарештi мiсто, i виросло воно нагло, нiби з-пiд землi. Перш за все цiлий ряд великих, кiлькаповерхових будинкiв, зовсiм один на один подiбних. Батько пояснив одразу, що то казарми i що там живуть "москалi". Це Володька дуже цiкавить, бо вiн любить дивитись на москалiв... Але й без того тут К що дивитись. Баби з величезними кошиками на коромислах спiшать одна за одною, нiби навперейми. Пiдвiд усе бiльшаК i бiльшаК. Отам далi стоПть вусатий, у чорному одязi з блискучими гудзиками, чолов'яга з шаблею при боцi i якимись плетеними шнурками через плече. Володько ще такого не бачив, а батько пояснив, що то "городовий". Володьковi цiкаво знати, що вiн тут робить, але цього вже вiв не питаК. Володько лише старанно, зо всiх бокiв його оглянув i досить налюбувався. Чоботи маК добрi, халяви блискучi, аж мiнить. Вiн йому подобався. Џдуть бiля казарм, Володько весь там. Бачить багато москалiв, ходять, марширують, такi гарнi, такi виструнченi. Володько зовсiм не мав би нiчого проти й самому бути таким москалем. Батько дещо пояснюК, тикаК в той бiк батогом. - Он, бачиш, старший? То офiцер. Вiн командуК. А там он причандалля всяке. Стiна висока, рiв, драбини. Москалi мусять на то лiзти, перескакувати, дряпатись. Котрий не потрапить - дiстане одразу. Все то для вiйни. Хм... Володько дивуКться. Йому незрозумiле, навiщо все то для вiйни... Вiн бачив вiйну на малюнках, там б'ють, рубають, стрiляють, але... I вiн мiркуК i одразу пригадуК: , - А то ж на вiйнi беруть фортецi! Џдуть на штурм... Ага! Вiн уже розумiК. Мiсто. Скiльки тут привабливого i цiкавого. Як тут, мабуть, приКмно ходити по отих рiвних дорiжках, а якi тут хати, якi он балкони, якi вiкна, якi дверi. I скрiзь якiсь образки, папери, скрiзь щось написано. Володько намагаКться все то прочитати. "Штатскiй i воКнний портной i. Цiмерман". "Салон дамскiх мод - Роза Шапiро". "Ресторан КiКв". "ЗаКжжiй двор - Iцко Цукер". А як тут гамiрно, скiльки грюкоту, як усi голосно говорять... Пiдводи Пдуть одна за одною поволi, iнодi зупиняються. До них пiдходять жиди i щось торгують. От i до МатвiКвого воза пiдходить стара жидiвка у хустинi з великою, темною плямою на тiменi. Нiс у неП подiбний на кривульку, губи розтяжнi, широкi, у кутках заслиненi, голос скрипучий. - ХазяПн! - гукаК вона.- Що маКте продати? - Яйця,байдуже, не дивлячись на неП, кидаК Матвiй i Пде далi. - Ну! Стiйте-но! По чому хочете? Покажiть! - цупотить вона за возом, вчепившись сухою рукою за полудрабок. Володько розглядаК ПП, але Матвiй не звертаК на неП найменшоП уваги. - А! - байдуже кидаК вiн.- Усе одно не купиш. Це нiби обурюК жидiвку. - Ну, чому не купиш? Що значить, не купиш? Бодай менi стiльки лiт жити, скiльки я вже купила, щоб я мала стiльки грошiв, скiльки я вже купила яКць. Стiйте! По чому хочете? Ну, чого ви, хазяй, так поспiшаКте, хай менi руки вiдлетять, якщо ви там далi продасте краще! - По двi копiйки даси? - перебиваК Матвiй ПП лемент, не зупиняючи коней. - Ой-вей, менi! По двi копiйки! Ви жартуКте зi старою жидiвкою, я вже не молода. Жартувати - чому б нi, але жартують з дiвчатами, молодицями... - Ну, то йди собi до чортовоП матерi! - рiшуче висловлюКться Матвiй.- 3 тебе, видно, купець, як з моКП жiнки попадя. Хоч, щоб сперезав тебе батюгою? - Ну! Хазяй! Чого ви такi? Станьте! Хай мене Бог скараК, коли вам хтось дасть по двi копiйки. Де видано, щоб у цю пору хтось платив за яйце двi копiйки? Ниньки двi копiйки - грiш, двi копiйки на дорозi не валяються. Берете за двi - три грошi? - Не морочи менi, Рухльо...- i тут Матвiй додаК негарне слово. Вiн i говорити не хоче, iде далi, але жидiвка вже помiтила i пiвня. Це змусило ПП ще сильнiше залементувати, вона ще мiцнiше вчепилася за полудрабок, жовта, нiби копчений оселедець, рука вже лiзе до коша, розгортаК полову, пробуК яйця, мацаК пiвня. Матвiй Пде далi, оглядаКться, обiцяК "оперезати ПП батюгою череззауш", посилаК ПП "до ста чортiв", до "чортовоП матерi", але то мало йому помагаК. Жидiвка вже не вiдстаК, щось трохи набавляК, встигла вже переклясти себе, своП руки, своП ноги, своПх дiтей, свою рiдню, якщо вона заробить на тому хоча грiш. Вона купуК на страту, зовсiм на страту, вона даК йому нечувану цiну, от хай ПП грiм заб'К, якщо це не так. МатвiКвi це набридаК, вiн щось спускаК, вiн готовий вiддати яйце за три грошi, а тепер, як вона не хоче, хай iде собi, бо, Пй-богу, вiн уже не жартуК. Жидiвка починаК вiрити i снажиться виторгувати бодай пару грошiв на копi, вона вже даК п'ять злотих i грошiв двадцять за копу, а Матвiй хоче рiвно шiсть злотих i нi гроша менше. Ну, вона ще накине два грошi i хай вона не доживе до шабасу, коли то варто бiльше. - Ну, вже бери - хай тебе халКра,- резюмуК Матвiй i зупиняК конi. За цей час устигли доПхати сливе до середини мiста. ПочинаКться рахування, спочатку яКць, пiсля грошей. Жидiвка оглядаК кожне яйце, декотре проглядаК на сонце, Матвiй пильно за нею слiдкуК, щоб "клята" не общитала. - А що хочете за пiвня? - питаК одразу. - Ти-но плати за яйця, а там будемо говорити за пiвня. Жидiвка виймаК з глибокоП, заяложеноП кишенi великий гаманець-пулярес i тремтячими руками вiдлiчуК срiбними й мiдяками п'ять золотих i двадцять два грошi, тобто вiсiмдесят шiсть копiйок, подаК Пх МатвiКвi, той ще раз перелiчуК, ховаК до вузлика, а пiсля починаКться вперта i доготривала боротьба за пiвня. Жидiвка знов клене себе, знов без упину лементуК, Матвiй знов лаК ПП, знов обiцяК оперезати ПП батюгою, жене до ста чортiв. Жидiвка тим не ображаКться, приймаК то як належне до продажу, i по довгому торзi годяться на сорокiвку i грошiв двадцять. Пiврубля, що його вперто домагався Матвiй, нiяк не можна вдержати, натомiсть жидiвка дiйшла до цiКП суми вiд одного золотого, осудивши нещасного пiвня геть дощенту, що вона, либонь, купуК самi костi та пiр'я i хай вона ще сьогоднi "своПх дiтей не побачить", коли вона не втратять на ньому половину. - Чорти тебе не вiзьмуть,- зазиачуК вже спокiйно Матвiй i ховаК своП сорокiвки. А вiд'Пхавши далi, з полегшею сказав: - Слава Богу, що позбувся клопоту.- Терпiти не мiг вознi з яйцями та курми - бабське дiло. А Володько весь час уперто слiдкуК за цiКю боротьбою. Вiн весь у душi на боцi батька, i його нехiть до жидiвки дуже виразна. Вiн майже переконаний, що "та клята" Пх усе-таки обдурила, що тi яйця i той пiвень коштують значно бiльше, але вiн мовчить. Не його дiло до цього втручатися. Вiн ось уже не встигаК на всi боки озиратися, щоб усе бачити, щоб нiчого не пропустити. Усе тут йому подобаКться, i як було б добре i собi тут жити. I крамницi, i люди, i панночки такi делiкатнi, спiднички на них такi тоненькi, аж прозорi, i черевички маленькi на маленьких ногах, i жебонять вони, мовби малi дiти, такими тоненькими голосочками. Очi хлопця хочуть усе обняти, але хiба то можливо? ДоПхали до великого мосту. Знов нове. I сам мiст, i рiка широка, якоП ще нiколи не бачив, далi муре з вежами видно. Батько не маК часу всього того пояснити, тут треба пильнувати, щоб нi на кого не наПхати, але все-таки тицьнув батогом на мури i сказав: - То замок князя Острозького. А це ось рiчка Горинь. До неП отам далi в Рiвному i наша рiчка впадаК. О, Володько вже чув про того Острозького, це, либонь, той самий, що ото Пхав тим конем i на нього дикий вепр напав i що вiн збудував монастир у Дерманi. Його образ з "частинкою мощей" висить у тому монастирi... А Горинь рiчка широка i гарна, так от вона де, у нiй, мабуть, i риби безлiч, але, напевно б, i втопився одразу, дна зовсiм не видно. ПереПхали до Нового мiста i зупинилися на торговицi. Тут уже безлiч пiдвiд, що годi пройти, скрiзь снують дядьки, жиди, галас неймовiрний, погано пахне i духота нестерпна. Матвiй закладаК коням опалку i одразу вiдходить. Володько мусить сидiти на возi i пражитися на сонцi - приКмнiсть абияка, але вiн не нарiкаК. Вiн знаК, що за щось його мусять iз собою брати, що Пхати так даремно для самоП приКмностi йому не належиться. I, як звичайно в таких випадках, тут стiльки цiкавого, що й немаК часу сумувати. Вози, конi, дядьки, хтось приходить, хтось вiдходить, там щось торгують, б'ють долонею в долоню, клянуться, божаться, розходяться, знов сходяться. Усе то полонить Володькову увагу, все то його дуже цiкавить. А по довшому часi приходить батько, обвантажений двома фабричними серпами, новою косою i ще якимись пакуночками. Володько дiстаК своК - велику, за три копiйки, французьку булку. Його радостi немаК меж. До МатвiКвого воза починають сходитися дядьки, оглядають серпи, випробовують косу. Серпи знаходять добрими, а косою довго по черзi подзвонювали об обруч колеса, i думки Пх розходились. Однi казали, що "нiчого собi", iншi знов, що "здаКться, зам'яка". Матвiй казав: - Яка К, така К. Косу i жiнку не вгадаКш. - То, знаКте, найлучче купувати косу у кацапа. Я, бачте, ще позаторiк купив, скiсок один лишився, але тне, як бритва,- говорить один. - То як попадеш,- говорить другий.- Я, було, також купив у кацапа, а покосив трохи i викинув. Нiби з бляхи. Довго говорили про серпи та коси, хто де i коли купив, як купив i що купив, згадували старi ковальськi серпи, якi то вони були добрi, зовсiм не те, що тепер ота фабрична тендита. Хтось при тому i ковалiв-циган згадав, що вони, мовляв, виробляли найкращi серпи i що з них взагалi були ковалi добрi. I наговорившись уволю - розходяться. Матвiй з Володьком полуднають - чорний, житнiй хлiб, свiжi, малосольнi огiрки i по шматку старого сала. Свою булку Володько береже, вiн маК привезти ПП додому i похвалиться нею Хведотовi. Пополуднi Матвiй одразу здiймаК опалку, гнуздаК конi i вони iдуть додому. Дорога не близька - двадцять верстов, до вечора ледве доплужаться. По дорозi бiля рiчки напувають конi. Володько знов весь увага, але тепер його дещо турбуК булка, йому дуже кортить ПП спробувати i по часi вiн вiдриваК вiд неП шматочок - навiть не було видно. Але булка так йому смакуК, що, Пдучи далi, вiн усе щипаК i щипаК, поки з неП лишився тiльки малий кусник, що його навiть соромно везти додому. Вiн так i не привiз нiчого i лише на другий день похвалився Хведотовi, що вiн самий з'Пв цiлу велику булку. I взагалi пiсля цiКП поПздки Володько стаК розумним неймовiрно. Вiн там стiльки того бачив, що в цiлому Дерманi ледве хто мiг бiльше чогось бачити, i Хведот просто чудуКться, як його у свiтi К стiльки всiлякоП всячини i як то все можна пам'ятати. А Володьковi довго ще марилось мiсто, воно навiть йому снилось, а дещо згодом вiн почав морочити маму, щоб купити йому такого кашкета зi звiздою, як то вiн бачив у того городовика, хоча це його бажання нiколи не сповнилось. Жнива видались добрi, жито вродило та й пшениця була не кепською, от хiба дещо вилягла. Настя в тяжi, а тому прийшлося кликнуть дiвчат. Коли воно дещо полiпшиться, коли засiки заповняться зерном, а кадуби борошном, коли в боднi появиться дещо скоромного, тодi воно i дихати легше, i, може, тодi, думала Настя, i "вiн" дещо втихомириться i залишить отi своП поПздки хтозна-де по цiлому свiтi, хоча вона добре знаК, що "його" не переговориш i не перепреш i що "вiн" задумаК, те i зробить. А воно тут не так-то вже i зле. МаКмо ось i хлiб, i до хлiба, правда, воно прийшлося отягнутись дещицю, зате ж десятина поля К, аби Бог дав, людоньки, здоровля, а решта - фрашки. От одно: трохи далеко до тiКП церкви, а дiтиськам до школи, але людина собi мiркуК, що коли можеш пiти до церкви - пiди, а не можеш - вiзьми та стань перед образом дома i помолися вiд щирого серця, i думаКте - Бог не почуК? ПочуК. Скрiзь почуК. Принаймнi, я так, дурна, нетямуща баба, мiркую. Так дiйсно мiркувала "вона", але iнакше мiркував той "вiн". Вродило то вродило, але не на те вiн маК твердi руки i на в'язах голову, щоб засiсти з жiнкою в запiчку i тари-бари розводити. Землi, як не кажи, мало,.а дiти ростуть - розiрвуть, рознесуть по куснику, i що то вони скажуть, що ми Пм не лишили того бiльше? Треба i якийсь будинок прибудувати, i худобину прокормити та й жебраком вiчно не може людина бути. А тому не дай собi спокою, не оплутай неробством, не ляж колодою, хай ти як день, так нiч трудишся, мiркуКш, дбаКш, шукаКш, i тодi Бог тебе благословить, бо ж недурно сказано: хто шукаК - знаходить, хто стукаК, тому вiдчиняють. ПРИЙШЛА ВАСИЛИНКА Увесь день Настя в'язала за лiсом овес, Пй тяжко, але день погожий, а завтра святечко Пречиста i хтозна чи та погода видержить до пiслязавтра. А прийдуть сльоти i все пропало. Нiчого нема гiршого, як сльота на покоси. СапаК i сапаК, горне i горне валки, в'яже i в'яже снiп за снопом, з намагою нагинаКться через той свiй живiт, руки тяжко орудують бирюком. Матвiй також тут, також в'яже, також i в нього в'язка перевесел ззаду при поясi, Пх двоК на цiлому полi, працюють мовчки, нема про що говорити та й нiколи. Пополуднi, коли сонце стало над дерманськими могилами, там, де виднiК каплиця святого Онуфрiя, Настя нараз кликнула: - Матвiю! Не можу далi... Пiду додому. Ти, може, самий дов'яжеш. Матвiй знаК, чого Пй треба додому, нi, вiн не буде в'язати, вiн також мусить iти з нею. Може, щось не те, може, який трапунок, щось помогти, за бабою повитухою побити. - Пожди хоч - снопи знесу,- каже вiн. Нi. Вона ждати не може, це вже видно по нiй. Усе канула i як К - пiшла. Матвiй забiгав по полi, хапав снопи, скидав, на галай-балай, на купу, пiт його заливаК, сорочка нiби з води, схопив обоК граблiв i вже бiля самоП хати нагнав Настю. Тут таки на порозi i родила, не встигла дотягнутись до полу. Матвiй Пй помагав, мив швидко руки, стелив постiль, обчищав, опрятував, грiв воду, на руках перенiс "Пх" обоК на пiл. Бог дарував йому донечку. Маленьку, дуже маленьку, боявся ПП торкнутись, а погiм усе залишив i побiг бiгом аж до Дерманя за повитухою. А Володько того дня пас товар, бо Василь орав житнисько на Валах... I коли вiн увечерi гнав корови згори вiд лiсу дорожиною, назустрiч йому досить далеко вийшов Хведот i заговорив: - Haсi мама напели маленьку дiвцинку пiд тлепетком. Володько враз знiяковiв, на нього найшло дивне, незбагнуте почуття, якого вiн не може висловити. А коли увiйшов обережно до хати, мама стояла бiля комина i трималась за пiдпiрку, Пй треба було щось iз печi взяти, була блiда, не дивлячись на загар сонця, нерухлива, говорила тихо й лагiдно. - Дiтоньки... там... для вас,- i вказала на Пжу пiд комином. Щось Пй, мабуть, догаряло, слова не виходили легко, але Володьковi не до Пжi. На поду в ганчiрках щось дуже безрадно закувекало, i вiн з острахом пiдiйшов туди. - Сестлицка? - дивуКться Хведот i спинаКться навшпиньки, щоб щось побачити. Володько вилiз на пiл. - Можна менi, мамо, побачити? - запитав обережно. - Дивись, дивись, дитино... А я ось устану i пiдкину в огонь...- i знов почала вставати. Володько довго сидiв над сестричкою, довго дивився на те малесеньке, розмiром у кулачок, якоПсь червонавоП барви, головеня. Очi тiсно затиснугi, ледь помiтний, з бiлим дрiбненьким мачком, носик, усточка iнколи ворушаться, нiби вони ссуть. I коли вiн так дивився - вiдчув до того сотворiння велику любов. Щось сильне i тривале увiйшло до його серця, щось таке, що вiн понесе через усе життя. Це ж бо прийшла його найулюбленiша сестра, яку названо в церквi Василиною. Десь опiвночi вернувся Матвiй з повитухою. Дiти вже, хто де, спали. Довго порались, а над ранок породiлля добре заснула. Пiсля того була зовсiм здоровою. На тижнi понесли новонароджену до хресту. Кумами тiтка Зiнька i дядько Њлисей. Коли йшли до церкви, Володько i собi попросився. Йому не вiдмовили. Радо йшов, як i всi, пiшки, вiдчуваючи, що вiн К учасником якоПсь важливоП подiП. Його маленька сестричка спокiйно лежала на руках у тiтки Зiньки. У церковнiй проскурницi довго чекали на священика, що пiсля прийшов i щось довго говорив з дядьком ЊлисеКм. Потiм усi пiшли до великоП, порожньоП церкви, священик накинув на себе щось таке, як хвартух, i почав хрестити. Володько не пропустив анi одноП рисочки у цiлiй тiй урочистостi. То священик щось читаК, що знов каже тiтцi й дядьковi повертатися i на щось дути, то знов тiтка i дядько проказують "Вiрую", то знов дитину розгортають, мажуть ПП, кроплять, стрижуть. То знов беруть i кладуть до води в великiй мидницi. Дитина розкричалася, тiтка Зiнька старанно колише ПП на руках. I Кдине, що Володьковi не дуже подобалось, це те, що священик надто квапився. Здавалось, що вiн анi в гадцi не маК, що це його, Володькова сестричка i що з нею треба поводитись бiльш святочно. НайближчоП недiлi вiдбулися i хрестини, наПхало, як звичайно, повний двiр гостей, усi своП, з нових приПхала лише Домаха з Пiвча, хрещена Володькова мати, приПхала, як казала, навмисне, щоб побачити свого хрещеника, якого так давно не бачила, була страшенно здивована, що Володько так вирiс, що "такий гарний", i так була з того втiшена, що дала Володьковi цiлого пiврубля. Володько своПм очам не повiрив, так сильно знiяковiв, так почервонiв, так розгубився, що навiть забув поцiлувати маму в руку. - Поцiлуй же, смаркачу, маму в руку,- нагнала його мати. Вiн поцiлував, але ж, Боже! Хiба це можливо, щоб вiн дiстав цiлого пiврубля? Де ж таке .видано? То ж це такi грошi, що за них можна купити зовсiм новi штани i кашкета навiть зi звiздою. Просто не вiрилось. Але пiврубель лежав у його долонi як явний доказ, що це правда. Велика, срiбна з головою царя монета, Володько не може надивитися, намагаКться розiбрати, що там на нiй написано. Великий, круглий, двоголовий орел, а пiд ним: "50 копККк I899 г."; з другого боку голова царя з написом довкола: "Б. М. Нiколай I iмператор i самодКржКц всКросс." - слов'янськими лiтерами. Володько ще не розумiК, що то значить, але йому то подобаКться i вiн завчив це напам'ять. То були великi грошi i першi. Таких ще вiн нiколи не мав. Хрестини пройшли дуже гарно, день видався прозорий i соняшний, було досить з'Пджено i випито, а пiсля гостi розiйшлись по дворi, по саду, по городi. Садок зародив, молодi яблуньки погнулись пiд плодами, деякi з них можна Псти,