же помолочено" повiяно. Ще трохи цегли не перевезено. Володько з Хведотом перевозять цеглу. З неП буде хата. Хотiлося дочекатися тiКП доброП хати. Вже час. Стiльки рокiв минуло, а хата все та сама, "на тимчасом" збудована. Але Володько наполовину вiрить у нову хату. У нього думки iншi. Чужi, нетутешнi... Хто знаК, де на великiй землi схилить вiн свою голову. Хто знаК, де буде його хата... Вiн сам того не знаК. Щовечора по роботi миКться, зачiсуКться та йде в село. Кожний день iде туди. Те село - то вже його хата. Вiн вже не тут, а там. Сьогоднi у Никона, у малiй читальнi. Завтра у Сергiя. Позавтра у Њвдошки. Там його життя. Туди вiдносить своП сили, своК тепло, свою молодiсть. Не може тут вдержатись. Тягнуть до себе тi хати - всi хати, всi тi люди, що в них. Любить Пх. Любить серцем, кров'ю, душею. ЧуК Пх частиною себе самого. А коли й гнiваКться - гнiваКться з сльозами болю в очах... Чому ви, i ми, i я... Чому ми такi? Сам себе питаК, сто разiв, двiстi разiв... Безлiч. А питаючи, сам i вiдповiдаК... Вiдповiдь звучить, мов оскарження,- мов присуд. СлухаК ПП та й каже: так. Ми жили погано. Жити треба iнакше. Я хочу iнакше жити. Прошу менi не перешкоджати... Поволi наближаКться Рiздво. За кiлька днiв перед святом Володько поПхав до мiста дещо купити. Взяв на продаж два мiхи пшеницi. Матвiй завжди сам продавав пашню але тепер йому "якась колька влiзла в ребра". Старий не чув себе добре. - Ти б, Володьку, зробив це сам... - Добре. Вечором Володько вертався з мiста. Џхав гренджолами. Була гарна санна дорога. Конi бiгли бадьоро, стригли гострими вухами, пирхали й дихали парою, що двома струменями розсипалася перед Пх варгами[23]. Полоззя саней легко ховзалось по вчовганiй дорозi. Часом траплялись затоки. Сани з розгону летiли вбiк, вдарялись об твердий снiговий вал, але конi пiдхоплювали Пх i вiдносили. Навкруги безлюддя. Сонце зовсiм ховалося, i останнi його променi освiчували верхи дубiв дiброви. Часом повiвав вiтер, хитав поволi дерева, нiби пробував свою силу. Кiлька непорушних, мов велетенськi пурпуровi крижини, хмарин вперто стояло на заходi й сонце ледве виривалось з них. Мороз поволi мiцнiшаК, щипаК за нiс, вуха, щоки. На санях порожньо. В'язка соломи, опалка, мiшки, а на них Володько. Збоку кошик з покупками. Бiля Чугалiв дорога йде вниз. На Трьох Кiпцях пiднiмаКться догори. Конi йдуть хода. Спереду йде якась жiнка. Одягнута в чорне пальто з котиковим комiром. Тонка, висока... Хода рiвна й швидка. У руках несе пакунок. Володько ПП пiзнав. Наталка. Нагнав ПП, придержав конi й привiтався. - Звiдки йдете, Наталко? - З мiста,вiдповiла коротко. - Хотiв би вас пiдвезти. Дозволите? - придержав конi.- Отут.- Розправив мiшки бiля себе. - О-о! Дякую. Це буде добре.- Сiла, посмiхнулася. Володько закрив Пй дергою ноги. Вйо! Конi рушили. ВиПхали на рiвне. Володько шарпнув вiжками. Конi весело, рiвно побiгли. З-пiд копит вiдпадаК на боки збитий снiг. - МаКте гарнi конi,- сказала Наталка. Дивилася, як Пх хвилястi гриви маяли на бiгу. Уривна розмова. Конi, вечорницi, дiвчата, хлопцi. Хотiлося сказати багато, але не виходило. Час бiг швидко. Темнiло. Назустрiч бiжить село, й перед ним Наталка встане. Володько притримуК конi, але вони бiжать. Невпинно бiжать конi, час, село. Дороги розходяться. Володько натягнув вiжки, i конi зупинилися. - О, як вам дякую,- сказала вона. Володько вийняв з рукавицi теплу, тверду руку й простягнув Пй. - Будьте здоровi. Можливо, побачимось? - проговорив. Вона трохи незграбно подала йому свою. Притримав ПП довше, нiж належало, аж вона поворушила пальцями. Пустив руку, посмiхнувся, цвьогнув по конях батогом i швидко вiд'Пхав. За хвилину сховався за пригорбком. Який у Володька добрий настрiй. Добре продав пшеницю. Добре Пхалось. Чи змерз. Яке там змерз. Зовсiм не змерз. Говорить з батьком, з матiр'ю. Ось Василинцi подарунок. Як добре, що якраз сьогоднi згадав про ту стрiчку. Невеличка, дешева стрiчка, а скiльки вона робить радостi... I Володьковi, а ще бiльше Василинцi. Вона розгортаК свою стрiчку кiлька разiв. - Правда, мамо, гарна? - Ну, певно. Хороша стрiчка. Певно, дорога... Володько тiльки посмiхаКться. Ну що ж... Iнодi, буваК, людина якраз щось добре зробить... Без цього не можна. Володько лiг спати. Нi. Не спиться. Вона маК чудовi очi. Дивляться просто на нього. Обернеться на другий бiк. I тут вони дивляться. Усмiшка ПП також гарна. Хто б подумав, що одна усмiшка може так грiти, так тiшити, так пiдносити... У цих роках скрiзь настала змiна. Навiть Рiздво вже не те. Колись було Рiздво свято. По всьому свiтi, здавалось, К свято. Тепер нi. Тепер тiльки люди святкують, а уряди так само, як завжди, урядують. У родинi Матвiя також К змiна. Так само варить Настя кутю, взвар, вареники. Так само пече. На Свят-Вечiр родина так само сходиться до хати. Всi моляться... Але Володько вже не так тiшиться. Хведот не такий цiкавий. Вони вже виросли. Василинка, хоч мала, але надто поважна. Вона помагаК матерi, мов доросла. I ще одна змiна настала у МатвiКвiй родинi. За стiл до кутi всi сiдають, як i колись. Урочисто, поволi, побожно. Тiльки тепер мiж МатвiКм та Володьком одно мiсце порожнК. Нiхто там не сидить, хоча перед ним на столi стоПть тарiлка з кутею. Перед образами тепер не горить лампадка. Зате на тарiлцi, перед порожнiм мiсцем горить воскова свiчка, ПП ставить i засвiчуК сам Матвiй. Перед тим, нiж почати вечерю, всi встають i одну хвилину мовчки дивляться на свiчку, ПП полум'я освiчуК кожне обличчя, покрите смутком. Всi знають, за кого горить та свiчка. Його iм'я не висловлюють, але в серцi кожного горить те iм'я так само, як полум'я свiчки, i свiтить. Одним вiн був сином, iншим братом. Вiн пiшов i не вернувся, але вiн не вмер. Вiн там десь витаК в просторах рiдноП землi. Всi вiрять, що вiн колись вернеться на тому саме великому, каштановому конi, на якому перед роками востаннК виПхав з батькiвського подвiр'я. По хвилинi мовчанки Матвiй голосно, поволi, виразно говорить: "Отче наш, iже Кси на небеси, да святиться iм'я ТвоК, да прийде царство ТвоК, да буде воля Твоя, яко на небеси, так i на землi..." По закiнченню молитви всi хрестяться, сiдають i поволi починають Псти. Тиша. Свiчка горить. Обличчя у всiх поважнi. Настя деякий час не Псть. Вона витираК чистим фартухом очi, але не може витерти. В них виступають все новi сльозини й поволi стiкають по зморщених щоках. Василинка обережно, щоб не порушити урочистостi, горнеться до неП i пошепки каже: - То було за УкраПну... Не плачте, мамо... Всi чують той шепiт. Володько дивиться на сестру. Йому хотiлося б обняти ПП, поцiлувати, але не вiдважуКться. Все-таки вони мужицькi дiти, й пестощi Пм не личать. А надворi така сама, як завжди, ясна рiздвяна нiч. Так само свiтить мiсяць, така сама навкруги тиша, так само виблискують вiд мiсяця ласицi у вiкнi. Скоро всi лягають спати. Завтра всi йдуть на всеночну. Зiстанеться дома один Володько. Вiн би також пiшов, але хтось мусить дома бути... На другий день до Матвiя приходить Катерина з Миколою. На столi з'являКться пляшка, Пдять, п'ють. Настрiй пiдноситься. Микола рветься полiтикувати. Вiн все ще переконаний, що буде вiйна, що нiмець так не погодиться, що большевики попруть на Варшаву... В УкраПну вiн ще не вiрить, бо в неП вiрить Володько. Матвiй з ним не погоджуКться, бо взагалi не любить свого зятя. "Не з нашоП костi, м'який i хлюстуватий..." Не хотiв, щоб Катерина за нього виходила, але не було ради. Також не встрявав з ним у суперечку. "Хай собi... Тепер всi те й роблять, що полiтикують... Але по-дурному... Коли треба було - мовчали..." Володько перечив батьковi: "Хай хоч говорять. I це вже добре. Колись i того не було". Тут Матвiй змовчував. Над вечiр Володько пiшов до Левинських. На Рiздво приПхав Олег. Роман знову розносився з випивкою. МаК якесь там вино. ПриПхав Лiнкерт. Випити необхiдно. Володько не мав намiру входити в те товариство, але до нього прив'язався Роман, i той погодився. Пана Глiба не було дома. Вiн пiшов вiдвiдати учительку в Башкiвцях. Ключа вiд кiмнати мала матушка. Роман попросив Олега, щоб вiн дiстав ключа. Олег дiстав. Пiшли до школи. Олег, Роман, Володько, Лiнкерт i Саша. Сiли бiля маленького столика. Випили. Над столиком на" цiлий зрiст портрет Шевченка. Саша довго на нього дивився, I пiсля встав, взяв з лiжка простирало й завiсив портрет. - НКчево Кму на нас сматрКть,- проговорив задоволене. I Володько обурився. Деякий час не знав, як реагувати. "Встати й дати йому в морду",- думав. Нi. Зчиниться бiйка, розголос, скандал для пана Глiба. - Так. Йому нiчого дивитись на таких людей,- проговорив Володько. Хотiв бути спокiйним, але не мiг. Обличчя його вже горiло, очi блищали. - Хахлацкiй бог... В шубК i папахК,- казав далi Саша.- I Настаящiй Пугачев,- додав. Володько ледве втримався. Олег зiрвався на ноги. - Ви, Саша, не iмККтК права аскарблять маПх гастКй! - НК тваПх, а маПх! - перебив його Роман. - Тим гiрше,- перейшов Олег на украПнську мову.- Ти дозволяКш, щоб твоПх гостей ображали. Ви! Освiченi!.. РускiК!.. Фуй! Саша зареготав. - Чого, Олег, скачеш, як пiвник. Менi плювать на всi вашi етiкети. "Чого я тут? Чого я з ними?" - думав Володько.- "Геть звiдсiль!" Вiн встав. - Я вiдходжу! - проголосив вiн рiшуче. - Нi, Володьку! Почекай,- швидко казав Олег.- Не ми, а вони мусять вiдiйти. Я дiстав ключа... Саша його перебив: - Хто? Ми? Ми вiдiйдем? - при цьому вiдкинувсь на стiльцi й витягнув ноги.- Спробуй мене вигнати,- проговорив нахабно. Лiнкерт був цим заскочений i мовчав. Пiсля вiн вiдiйшов набiк i почав низьким басом спiвати: "Русь, i ти била прКкраснай, А тКпКр гнiйот твой труп..." Це обурило Сашу. - Пане Лiнкерт! Я вам не раз наказував не ображати РосiП. Такою пiснею ви ПП ображаКте. Лiнкерт витягнувся на весь довгий рiст, заложив руки до кишенi й пiдступив до Сашi. - Пане Олександре Нуждiн! Дозвольте вас переконати, що не я, а ви ображаКте Росiю. Так. Ви! Ви син полковника, ви скiнчили середню школу, ви були старшиною, а поводите себе, як кельнер. Володьку! Вибачте менi за мого бувшого колегу Олександра Нуждiна,- При цьому вiн пiдiйшов до Володька i церемонно, глибоким поклоном вклонився. Лiнкерт круто повернувся й також зробив крок. Роман кинувся мiж них, Володько та Олег лишилися збоку. - Панове, панове! - кричав Роман.- Та лишiть! Годi! От знайшли!.. У мене нова пляшка!.. Саша й Лiнкерт лишили бундючнi, бойовi постави й розiйшлись. Виступив Володько. - Я все-таки вiдходжу! - проговорив вiн швидко й без прощання вийшов. За ним вийшов Олег. - Володьку! Куди йдеш? - кричав вiн навздогiн. - Хоч зо мною? - вiдповiв Володько швидко й рiшуче... - Куди? - Побачиш. - Я йду, але в мене ключi. Не можу Пх лишити самих... - Зроби, як хоч. Жду тебе в Сергiя. I Володько швидко вiдiйшов. Вечорiло. Погода змiнилася. Вчора небо було ясне, i свiтив мiсяць; тепер найшли хмари й затягнули його. Зате потеплiшало. Час вiд часу - там, то там - пролiтаК велика снiжина. Володько швидко йшов в долину до Сергiя. Йшов туди охоче. Вiн навiть радiК, що так сталося, що вирвався з того неприКмного товариства. Хоча бiг вiн не тiльки до Сергiя чи хлопцiв. Хотiв бачити Наталку... Принаймнi бачити.. Вiдколи пiдвозив ПП з мiста, стратив з очей... Навiть у церквi не помiтив ПП. Питати також нiяково, але думка думкою. Коли засяде в головi - не виженеш... I не заставиш ПП чимсь iншим... I не заПси... Хай вже Ганка вибачить. Але йти проти серця тяжко... Кожний рух ПП, кожний усмiх, кожний погляд... Ну, що може на свiтi ставити спротив? Це й К та мрiя... Володькова мрiя вiд раннiх, юначих часiв, коли то вiн ще тiльки рiс, коли спинався на ноги й коли мiг уявляти "ПП". Ось вона й К. Нi, Ганко! Вибач мою легковажнiсть... Але нi цього, нi другого дня не зустрiв вiн Наталки. Був, здаКться, скрiзь. З хлопцями, на музиках, на вечорницях, на "колодцi"... З Ганкою досхочу танцював, але Наталки не бачив... А час бiжить. У таких роках вiн бiжить надто швидко. Свята мигнули й нема... Буднi днi - то мороз, то одлига... Клопоти дома... Мала читальня... Там вже тiснота, що нема де стати... А люди прибувають з-пiд Одерадiвки, з-пiд Башковець... Тягне Пх щось сюди... Приходять, стають i слухають... Очi Пх вiдкритi, а вуха також... Бачать i чують. 3-пiд| Одерадiвки, з-пiд Башковець... Всi вони однаковi, тi люди. I тут i там... Хочуть вони того кращого слова, аби тiльки впало воно десь на цiй землi. Одного вечора, пiсля читальнi Йон, Антiн та Демид вiдiйшли набiк i щось змовляються. Це вже надворi... Володько ще занятий... Його ще питають, що буде завтра... I Обступили зо всiх бокiв, мов попа... - Володьку! - чуе вiн за плечима. Оглянувся. То сам Йон. - Ходи, щось скажу,- сказав вiн. Володько виступив набiк. - Хоч з нами? - питаК Йон. - До Њвдошки? - Нi. На другу гору. Володько знаК, що то за друга гора. Туди ще хлопцi з цього боку не ходили. Вiн знаК також, що там Наталка. Давно вже ПП не бачив i майже забув. А може, краще не йти? Хвилинку подумав. Антiн, Йон, Демид... Найкращi хлопцi... Не може ж вiн Пм вiдмовити. Перед ним стоПть Йон i чекаК. - Йдем! - сказав Володько рiшуче. За пару хвилин чотири чорнi тiнi вiддiлились вiд гурту й швидко зникли в долинi. Нiч темна. З заходу вiК прудкий одлижаний вiтер. Верхи дерев гнуться й шумлять. Парубки швидко перебiгли долину, перейшли рiчку, перелаз i пiшли пiд гору вузькою, з обох бокiв огородженою стежкою. Йшли швидко, мовчки. Вже ось садки... Володько вiдчував неспокiй. Не хотiв цього показати. Намагався бути веселим та байдужим. Але чим ближче пiдходили до садкiв, тим його неспокiй зростав. Дiвчата не сподiвались таких гостей. До них заходили менш поважнi парубки. Часом приходив до Наталки Iван з Людвищ. Цього вечора його не було. Четверо дiвчат спокiйно пряли, а стара Настина мати куняла в запiчку. Бiля мисника на лавi сидiло кiлька менших хлопцiв. Раптом забрехав собака. Всi настрожились. Настя встала й пiдбiгла до вiкна. - Дiвчата! Џй-Богу, до нас хлопцi йдуть! Хресто-святий! Йон!.. - Вона не договорила. Перед вiкнами швидко майнули чотири тiнi, i зараз же рипнули дверi до сiней. Дiвчата швидко почали охорошуватись. Одна Наталка сидiла спокiйно, крутила свою прядку й смикала мичку. У сiнях тупiт, рипнули другi дверi, i хата наповнилась гамором. - Дай, Боже, всiм гоже! Чи приймете? Дотепи, смiх, жарти. Крутяться колеса, бурчать шпульки. По часi дiвчата почали спiвати. Виводила Наталка. У неП приКмний, грудний альт. "Ой, там за горою, там за кам'яною, й, там ломить вiтер рожу з калиною" - виводить Наталка. Голос ПП пливе рiвно, спокiйно. Слова вимовляК так, нiби спiваК про себе. "Ой, там ломить вiтер рожу з калиною, Ой, там розстаКться козак з дiвчиною" - спiваК Наталка. Спiвають всi дiвчата, але тих не чути. СпiваК тiльки одна вона, бо спiваК й думаК над тим. Кiнь осiдланий уявляКться. СтоПть коло плота, за плотом рожа й калина. Козак чорнобривий, а коло нього дiвчина. Може, це сама Наталка. Так. Це напевно вона. Це ж i пiсню сама склала. Може, не ця Наталка, а ПП сестра, що жила колись, дуже давно, коли ще були козаки, що Пздили в боП. "Вернися, козаче, вернися, соколю, То впущу до хати, щоб не чула мати". Голос ПП шовковий плаче й просить. Вона, ця чудова Наталка, впустить до хати. Прийди! Ось все моК! Тихо! Вiзьми мою душу з собою в бiй. Силу мою вiзьми! Вiзьми мою красу й молодiсть! "А як упускала, тяженько зiтхала, як випускала, сердечно плакала". Плач, дiвчино! Твiй любий козак вже махнув на сiдло. Прощай! Може, завтра зiтнеться в степу з татарином i ляже трупом. А може, вернеться з загорiлим, сильним обличчям. Дужий, чудовий. Вiзьме тебе й будеш його навiк. А коли скiнчилась дiвоча пiсня, хлопцi втяли свою. Пiсля завели жидiвську школу. Антiн та Йон лементують басами: дубо-о-овий, дубо-овий! Демид другий тенор: лiско-овий, лiско-о-овий. Решта хлопцiв, хто може, першим тенором: клено-о-овий, клено-овий... Володько вбрався за рабина. Напнув на голову рядно, дiстав з полицi стару книжку. Хлопцi виводять кожний своК, а Володько спочатку тихо, а пiсля все голоснiше й голоснiше почав шверготати, кричати, хитатися на всi боки, бити книгою по столi, вимахувати кулаками. Робив це добре. Дiвчата качалися зо смiху. А хлопцi все тягнули своК. У хатi стало весело. Навiть Наталка щиро смiялася, i ПП бiлi зубки блищали, мов перлини. Коли скiнчилась школа, Володько зняв рядно, пригладив волосся, обернувся кiлька разiв по хатi й сказав: - А тепер, чеснi люди, розповiм вам казку. Хочете? - Кажи! Хочем,- заговорили всi. - Тодi тихо! Слухайте i вважайте! Сiдайте всi кругом, хто де знайде мiсце. Уявляйте, що у мене довга, сива борода, довгi, кiстлявi руки, глибокi очi, закритi довгими, сивими бровами. Обвiв навкруги поглядом. Всi замовкли, нiби навмисне, нiби чекали, що Володько маК викинути якийсь жарт. Але вiн не жартував. Серед великоП тишi почав своК оповiдання. - Було це далеко,- почав вiн поволi, розважно, виразно.- Не у нас. А може, й у нас. У такiй саме землi, як наша... В одному селi був, жив добрий господар на iмення Iван Борислав. Було це давно, а може, й не давно. Було це на Щедрий Вечiр. Iван Борислав знався на травах лiчничих, на добрих словах, на гарних приповiдках. Всi навкруги по всiх селах знали його, всi любили й всi поважали. Було пристрiт кого нападе, чи вроки, чи скаженина, чи руку хто вивихне - одразу кличуть Борислава. I хай то буде удень чи вночi. У свято чи будень. У дощ, у сльоту чи метелицю... Нiколи нiкому не вiдмовляв Борислав. Брав своП лiки в торбину, у руку цiпок i йшов. Йшов до хворого, до страждучого й нiс йому допомогу, розраду, нiс добре слово. Одного разу на сам Щедрий Вечiр покликали Борислава до сусiднього села Колотокiв. Хтось там ногу вивихнув i потребував негайноП помочi. А село те було не близько. За горою. А цiла гора лiсом покрита, а в лiсi рови та скелi, а стежки снiгом засипанi. Але Борислав устав i пiшов. Прийшов до хворого, допомiг йому й вертаКться додому. Пiзнiй був вечiр, зiрвався вiтер, мело снiгом. Iвана не хотiли пустити. Казали йому: - Не йдiть в таку погоду. Лишiться у нас на святу кутю. Будемо дуже радi. - Нi,сказав Iван.- Не можу зiстатись у вас. Пiду! Встав i пiшов. Вiтер мiв снiгом, по небу тягнулись хмари. Тiльки десь-не-десь проривалась i моргала ясна зiрка, нiби око гарноП дiвчини, та ще час вiд часу то випливав з-за хмар, то знову ховався великий, круглолиций мiсяць. Борислав квапився, бо хотiв до Нового Року зайти додому. А стежки зовсiм заметенi. Снiг глибокий, копкий. Ноги грузнуть i ховзаються. Втомився старий, поки вийшов на гору, задихався, а коли був уже на горi, став, щоб вiдсапнути. I чуК Iван з сусiднього села дзвони. Великий дзвiн вдарив дванадцять разiв. Iван зрозумiв, що вiн вже не дiйде додому, що Новий Рiк прийшов. Зняв шапку, перехрестився широким хрестом i вклонився до самоП землi. Так, нiби перед ним стояв Новий Рiк, так, нiби Iван його бачив. В той час втих зненацька вiтер. Хмари на небi десь зникли зовсiм, I лишилось воно велике, хороше небо з ясними зорями й великим, свiтлим мiсяцем, що стояв майже над головою. Стало так гарно, так весело навкруги. Молодi сосонки непорушне, нiби завороженi, стоять, бiлий, чистий снiг iскриться в очах, i стiльки скрiзь розсипано барв, що нiхто не знаК, яка з них краща. I почув Iван, що зовсiм недалеко вiд нього хтось нiби закашляв. Так, нiби старша вже людина, що йшла й закашлялась. Iван насторожився й зрадiв. О, думаК... Iще одна душа серед цього лiсу в такий час знайшлася. Хвала Богу! I не встиг Iван докiнчити своКП думки, як з-за молодоП, розлогоП сосни виступив дебелий, старий чоловiк. Мiсяць ясно освiчував його велику постать. Мав вiн довгу, сивасту бороду. Одягнений у жовтому, з великим, виложеним ягнячим комiром кожусi. На плечi у нього ловецька рушниця, а коло нього великий ловецький собака-вовчак. "Ну,- думаК Iван Борислав.- Не зробив я нiкому зла, не думаю, щоб i менi хтось хотiв його робити". Зняв чемно шапку й виразно, голосно сказав: - Слава нашому Боговi! З Новим Роком будьте здоровi, добрий чоловiче! А той вiдповiв: - На вiки-вiчнi слава йому! I вас з Новим Роком вiтаю. Звiдки мандруКте? Так i так. Все, як було, розповiв. - Ага! - сказав чоловiк з рушницею.- Так! А чи не могли б ви пройтися трохи зо мною. Хочу вас дещо розпитати. Що доброго у вас чувати? I чи готовi вашi села? Але тут мушу ще добавити: край, з якого походив Iван Борислав, був завойований чужинцями. Були там над Днiпром села, але не жили в них вiльнi люди. Панували надi ними чужинцi. В урядах, в судах, у школах. Навiть у церквi. Не признавали чужинцi тих людей за людей. Не хотiли шанувати нi Пх самих, нi дiтей Пх, нi Пх святих могил. А люди мов полоненi, коритись мусили. Iван Борислав сказав незнайомому: - Маю час i охоче з вами пройдуся... А в селах наших нiчого нового. Все ще так К, як було. - Ну, то обiйдем ось цю гору й пiдем, скажем Пм,- сумi проговорив незнайомий.- Ходiмо! Обидва пiшли. Увiйшли в лiс глибокий. Йшли без стежок, без дорiг. Часом на якусь галявину виходили. Мiсяць свiтив на них з високого неба. Довга тiнь тягнулась за ними. Собака, йшов спокiйно по слiдах незнайомого. Обходили всi яри, всi долини. Виходили на гори й дивились з них униз. Краса й тиша скрiзь стояли. Iван часто не мiг заховати радостi, який то гарний, великий Божий свiт, яка чудова та його земля. I втоми вже не чув, бо радiв, як мала дитина. Здавалось, що вiн вперше в життi подивився на землю свою звисока й вперше побачив ПП своПми очима. - Господи Боже! - казав собi в душi.- Ти Кдиний можеш спасти нас вiд великих грiхiв. Син Твiй за цiлий свiт постраждав i викупив його з неволi. Подай нам, Боже, змогу принести жертву за себе й дiтей своПх. Поки молився так Iван, його проводир йшов мовчки перед ним. Часом тiльки зупинявся, ставав, обтирав пiт на широкiм чолi й тяжко вiддихав. Йшли так, поки не зайшли в чудову, розлогу долину. Мiсячне сяйво зовсiм заливало ПП. Снiг горiв самоцвiтами. Тут незнайомий зупинився й глухим, тремтячим голосом сказав: - У долинi цiй колись, давно билися й впали в бою багато тисяч хоробрих людей. Боролися й впали за свободу, Пх перемогли. Вони вже давно вiдiйшли вiд нас, але душi Пх тут... В оцiй долинi. Ходiм до них. Недовго вже йшли. Пiдiйшли до якоПсь стiни, що чорнiла, мов лiс великий. Сюди й туди не видно кiнця. У стiнi тiй залiзнi дверi, а на дверях два великi, мiдянi кiльця. Взяв незнайомий за те, що з правого боку, i вдарив ним раз, потiм ще раз i ще раз. Три рази вдарив тим кiльцем. Довго не чути було нiчого, Борислав, незнайомий i собака спокiйно стояли й чекали. Нараз за дверима нiби задзвонили малi дзвоники. Луна вiд них донеслася й назовнi. Тодi залiзнi дверi самi вiд себе вiдчинилися, а за ними був чорний, мов угiль, вхiд у якесь пiдземелля. - Ти зостанься тут,- сказав незнайомий до пса.- А ви,- звернувся до Борислава,ходiть за мною. Собака слухняно залишився надворi, а Iван i незнайомий вступили у темний прохiд. Дверi за ними одразу зачинилися, й вони стояли у глибокiй темнотi. Пiсля поволi звiдкiлясь взялося блiде, мертве, нiби вiд порохнякiв-свiтлякiв, сяйво. Воно поволi збiльшувалось, i по часi Борислав побачив перед собою довжелезний, нiби тунель, прохiд. Кiнця його не було видно, а справа й злiва проходу стояли прив'язанi чудовi конi. Направо стояли все карi, налiво все каштановi. Блискучi, випасенi всi, стоять коло довжелезних жолобiв i нiби на когось чекають. - На кого чекають тi конi? - запитав Iван незнайомого. - Пiсля скажу,- вiдповiв суворо той. - А де Пх кiнець? - знову запитав Борислав. - Побачиш,так само вiдповiв незнайомий. Iван вже бiльше не питав незнайомого, а йшов за ним все далi й далi проходом. Йшли так дуже довго. Направо й налiво все стояли такi саме чудовi конi й нiби когось чекали. I по дуже довгiй ходi нарештi дiйшли до кiнця. Конi залишились за ними, а вони самi вступили до нового пiдземелля. Блiде свiтло тут зникло. З'явилось тут натомiсть синяве, нiби вiд горючого газу. Була це велика, безмежна зала, наповнена самою зброКю. I чого тут тiльки не було. На колонах, що пiдпирали склепiння зали, висiли старi шаблi й старi списи. У скринях лежали гарматнi кулi. На довжелезних стояках стояли рушницi. I була тут не тiльки стара зброя, а була тут i така, яку вживають тепер. Були там скорострiли. Стояли довгими рядами на високих тринiжках, на колiщатах. Коло них готовi скриньки, повнi стрiчок. Були тут i гармати - тяжкi й легкi. Стояли й чекали. Навiть лiтаки, навiть танки були тут, стояли довгими рядами й чекали. Все тут було, i все нiби на когось чекало. Iван Борислав дивувався надзвичайно. Довго не хотiв нiчого питати незнайомого, але з часом не витримав. - I нащо тут стiльки тiКП зброП? - спитав. Незнайомий навiть не оглянувся. Здавалось, вiн зробився ще бiльш непривiтливий й суворий. I тiльки по доброму часi сказав: - Ти, чоловiче добрий, до всього лiк знаКш. Всяку хворобу вiдразу вгадуКш, а такоП простоП речi не можеш вiдгадати. З якого ти прийшов свiту? Пiсля цього незнайомий замовк i повiв далi Iвана. По довгiй ходi дiйшли до зали, заваленоП рiзними вояцькими одягами. Яких тут тiльки не було одягiв i скiльки Пх було. Не можна було переглянути. Iван вже не питав незнайомого, хоча дуже дивувався, нащо тут стiльки тих одягiв. Мовчки пiшов за ним далi, аж поки не прийшли до найбiльшого i найтемнiшого пiдземелля. Було тут зовсiм темно й так тихо, що власне дихання видавалось надзвичайно голосним. Не бачив Iван нiчого. Стояв у темнотi, у порожнечi, заведений у незнайоме пiдземелля й тiльки дивувався. Що значить все це? Де я? Куди мене той завiв? Де звiдси вихiд? По часi з глибокоП темноти почув Iван суворий голос незнайомого. - Бачиш щось тут? - Нi,вiдповiв Iван .- Не бачу нiчого. - ЧуКш щось тут? - знову запитав суворий голос з темноти. - Нiчого не чую,- вiдповiв Iван. - Свiтла! - сказав суворо незнайомий, i враз з'явилося свiтло. Було це справжнК свiтло дня, що вiд сонця лилося... Чарiвне, живе, тепле! Було це радiсне свiтло, що сяяло над Божим свiтом зовсiм даром всiм, для всiх. Велике Боже око дивилось i зводило до життя все, що було на землi, все велике й мале. Кожна мурашка, кожна билинка, кожне найменше Кство дiставало вiд сонця стiльки, скiльки потребувало для свого життя, й все вiд того жило на землi, I було це таке хороше, таке чарiвне, таке святе свiтло. Iван побачив своПми очима все, що тут було. А було це таке велике, безмежне пiдземелля... Безлiч колон пiдпирало його склепiння. Скрiзь, де гляне око, стояли столи, а коло них лави. На лавах сидiли рiзнi, дебелi люди, нiби вони заснули й когось чекали, хто Пх пробудить. Так гарно свiтило сонце, кликало до життя, манило, грiло.... Але вони не чули того заклику. Всi спали. Всi до одного. I коли Iван призвичаПвся до яскравого свiтла, вiн здивувався ще бiльше. Пiзнав у тих людях знайомих... Рiзних знайомих, з рiзних сiл, що знав навкруги. Все то були на диво своП люди, але чого ж вони сплять? "Боже! Чого вони сплять?" - питав себе розпучливо Iван. Але нiхто йому не вiдповiв, а сам не мiг догадатись. Знав безлiч рiзних лiкiв на землi, знав усе, а цього не знав. - Боже мiй, Боже мiй! - не витримав i викрикнув Iван.- Але чого ж тi люди сплять? Незнайомий не вiдповiв Iвановi. Не обернувся до нього й не поглянув на нього. Звернувся тiльки до тих, що сплять, i звучним, сильним голосом промовив: - Сон ваш триваК далi! Ось зi мною свiдок. Села ще сплять! Пiсля цього незнайомий обернувся знову до Iвана й сказав: - А тепер час вертатись. Ходiм! I по довгому часi вони дiйшли знову туди, звiдки прийшли. Незнайомий свиснув на свого пса. Той з'явився й слухняно присiв коло його нiг. Iван був здивований до смертi й нарештi запитав: - А хто ж ви такий, добрий чоловiче? - Я! - вiдповiв незнайомий твердим, виразним голосом.- Я ваш Вiчний Сторож. - А що ж це за долина? - запитав знову Iван. - Це Долина Чекання! - так само вiдповiв незнайомий. - А на що ж тут чекають? - знову запитав Iван, бо не мiг так вiдiйти, щоб не довiдатись цiлоП правди. - Чекають тут на добрi вiстi з ваших сiл. Я - Вiчний Сторож, що кожного року раз на Новий Рiк виходжу вночi й обходжу цей край. Але тiльки раз на сто лiт можу я зустрiти живу людину з сiл. I я питаю ту людину: що доброго на ваших селах? Чи вже скоро кiнець неволi?.. I коли знатимуть менi вiдповiсти, коли я почую вiдповiдь таку, як треба, тодi прокинуться усi отi, що бачив ти сьогоднi, Пх там К безлiч, I як тiльки почують: "Готово! Вставайте!" - усi встануть, всi прокинуться. Вiзьмуть ту зброю, посiдлають тi конi й виПдуть. I буде то чарiвний виПзд! Але тепер мусять спати вони ще сто лiт, поки я не зустрiну нову людину. I краще хай не родиться вона на свiт, коли маК принести менi таку вiдповiдь, як принiс менi ти. Краще хай мати не родить ПП, а як родить, хай коло серця придушить, хай втече з нею у дикi лiси, до диких людей, бо на цiй землi не повинно бути для таких мiсця. Ця земля створена для людей живих, для людей розумних, для людей, що вмiють самi над собою панувати, для людей, що неволi не знають. А ти йди тепер до людей своПх i розкажи Пм, що чув i що бачив. З Богом! Вiчний Сторож повернувся й пiшов поволi в лiс. Йти йому було тяжко. Голову нiс опущену. Ноги його поволi переступали, нiби в кайданах, а за ним тягнувся його вiрний собака. Iван довго стояв на мiсцi й не мiг рушитись. Йому вже не хотiлось вертатись до села. Вiн зрозумiв, який тяжкий грiх взяв на свою душу, яку тяжку вину перед Богом i людьми зробив вiн цього дня. Але все-таки треба було йти. Треба було пiти й сповiстити iншим, щоб всi знали й дiтям переказували. Хай не родиться на свiт така людина, що принесла б Вiчному Сторожевi такi вiстi, як принiс сьогоднi Iван. На другий день знайшли Iвана недалеко коло села непритомного. Знесилився вiд холоду, втоми й тяжкого горя, не мiг дiйти до села, впав i мало не вмер. Але знайшли його й принесли додому. Скоро сумна вiстка облетiла цiле село. Люди всi любили Iвана. Був вiн добрий, серце мав чуле й м'яке. Знав трави лiчничi й не одного з бiди та смертi вирятував. Через те зiйшлися до нього й тепер. Але тепер не могли пiзнати його люди. Лежав, мов камiнь, твердий. Очi мав суворi. Коли побачив коло села людей i опритомнiв, почав оповiдати те, що я вам оповiв. Хай не буде тепер людини, що не знала б, як вiдповiсти, коли ще раз зустрiне Вiчного Сторожа. Цим Володько скiнчив i замовк. Все, що було в хатi, мовчало глибокою мовчанкою. Всi прядки стояли. Всi люди сидiли майже нерухомо. Антiн, Йон, Демид, всi, всi дивились на Володька й слухали. Володько виразно вимовляв своП слова. Кожне слово виходило з його уст, нiби вибране. Коротке, просте i ядерне, бо хотiв, щоб всi приняли й зрозумiли його. I видно було, як впливали тi слова на слухачiв. З сяйва очей, з рухiв уст, з виразу цiлого обличчя. Володько знову перший порушив тишу. - Ну,сказав вiн.- Казку я скiнчив... А тепер знову хiба пiсню? - Еге... Пiсню... - промовив придушеним басом Антiн. Пальцi його незграбно ворушились на колiнi.- Пiсня тепер ледве чи й пiде. Йон встав на ноги. - Та-а-ак! - сказав вiн, заложив обидвi руки за потилицю й потягнувся. Демид також встав... - Ех, Iван, Iван,- вирвалось у нього, й бiльше не казав нiчого. Володько дивився на дiвчат. Тонка, бiлява Настя. Чорнява Одарка... Та й друга всмiхнулись йому... Зупинив погляд на Наталцi... ЗдаКться, глянула також на нього... А можливо, помилився... Був це такий короткий погляд. Ось вона вже знову пряде... Права ПП нога ритмiчно наступаК понiж прядки, а тонка тканина спiдницi спадаК майже додолу. - Йду! - сказав несподiвано Володько й швидко встав. - Чого так спiшите? - кинула Настя. - Џх чекаК... Не знаКш? - Це сказала Наталка. Так. Це вона. При тому посмiхнулася. - Дякую вам хоч за це,- вiдповiв Володько.- Вперше почув вiд вас слова... Йду! А ви, дiвчатка, все-таки не сумуйте. Ми тiльки з хати вийдемо разом. Демид та Йон вернуться вiд першого перелазу. Не бiйтесь. А ми з Антоном вже якось почимчикуКм самi... Так, Антоне? - Iстинно так! - потвердив той басом. - Як хочете - знайдемо й для вас мiсце,- жартувала Настя.- Пустимо на пiч. Мама посунуться... - Ха-ха-ха! - Смiйтесь на здоров'я. Смiх вам на користь... А вже, здаКться, i пiвнi кричать, I не хочеться Пм спати... Добранiч! Не поминайте лихом!.. I парубки вийшли. Нiч. Чорна, вiтряна нiч. Глибока навкруги тиша, тiльки час до часу переспiвуються пiвнi. Дiйсно, вiд першого перелазу Йон i Демид десь зникли. Парубки таким не дивуються. Володько й Антiн нiчого не помiтили й пiшли собi вниз. Одначе Володько не чув спокою. Щось турбувало його. "Невже Йон до неП?" - питав схвильовано й одразу гнав цю думку, мов настирливу муху. Нi, нi. Нiколи вона не зробить такого. Нiколи! VII Посерединi села стоПть просторий, критий зеленою бляхою будинок. "З фронту" вiд дороги маК вiн чотири вiкна й дверi. КрайнК, схiдне вiкно загратоване. Дверi подвiйнi. мальованi гнiдою, вицвiлою барвою. До них просто з вулицi ведуть зложенi з кантястих, дубових брусiв сходи. Над ними бляшана вивiска з написом: "Продаж вуткi i лiкеруф - I. Габель". Лiтери кривi, а крiм того лiтера К в словi "вуткi" виглядаК як Я, бо намальована навпаки. Збоку домальована пузата, подiбна на десятикiлову гирю, пляшка. Ввесь цей будинок зо всiми своПми оздобами зветься "шкальня". Њ це найкращий будинок у селi, бо виставила його ще царська влада. Не була це анi церковно-приходська школа, анi якась лiчниця, через те виглядала по-людському. Продавали в нiм добру, царську горiлочку. За вiйни будинок спорожнiв. "Шкаликiв" не стало, шкаличник вибрався, одну за другою витягав хтось у вiкнах тахлi, бляха почала iржавiти. Пiсля поселився там воКнний бiженець з Радивилова й почав торгувати булками, доморобними цукерками й рiзним iншим крамом. "За УкраПни" зробили з шкальнi кооператив. Продавали сiль, юхт, мило, оселедцi. "За большевикiв кооператив пограбували. "За полякiв" кооперативна управа сходилась на своП засiдання, засiдали здебiльша до рана й розходились зо спiвами. Пiсля кожного такого засiдання кооператив опадав, мов вода пiсля повенi. Засiдання тривали недовго. Перед роком вiдбулося останнК, перевибрали управу, замкнули кiлька тузинiв поiржавлених голок, п'ять наперсткiв, пляшечку колонськоП води, кiлька пачок шевських цвяхiв i "розщитали" крамаря. Пiсля того будинок заглух. занiмiв. Знову почали зникати з вiкон тахлi, посипався зо стiн тинк, розринулись сходи. На дверях висiла велика колодка, а сiльська громада щотижня сходилась i радилась, що з тим будинком робити. Тиждень за тижнем минав, а громада радилась. Колодка на дверях висiла далi, далi зникали тахлi, далi осипався тинк. В одному кутi великоП кiмнати стояв закурений стiл, а в столi хоронились голки, пляшечка колонськоП води, шевськi цвяхи, старi протоколи й зовсiм добрий статут. Андрiй Андрiйович Рона перейняв на себе головування, ходив по своПх кiмнатах i думав. Тяжкi були його думи. Хотiлось йому тi iржавi голки, ту воду й тi цвяхи пустити якось "в хiд". Але, не дивлячись на всi його старання, все те майно лежало непорушне, мов зачароване. Не було нi людей, нi грошей. "Стара управа" пiсля славетноП дiяльностi заслужено вiдпочивала, а новоП не було де взяти. Не везло Андрiйовi Андрiйовичу, зате повезло громадi. Навеснi минулого року прибув до села один чоловiк. Мав расового, орлячого носа, просторого, вiд вуха до вуха, рота й завдатки на добре черево. Одягнений був у сiрий, потертий пiджак, полатане на колiнах галiфе, взутий був у старi вояцькi черевики з вовняними панчохами, в якi запускав "галiфе". Говорив вiн поспiхом, любив покпитися, бути цинiчним, пускати в вiчi туман, оповiдати невдалi дотепи, з яких смiявся тiльки сам та дядько, до хотiв дiстати "наборг" пляшку. Всi довiдались, що за якогось царя Гороха виступав вiн "на перших ролях" у малоросiйськiй трупi Гаркавенка чи iншого Перерепенка. У нього закохувались самi графинi, княгинi та рiзнi принцеси. Пiд час вiйни вiн з нашоП планети зник i якось вигулькнув... аж в легiонах. Тут вiн завзято воював на всiх фронтах... В нагороду за це дiстав концесiю на "продаж вуткi i лiкеруф". В цiй фазi свого життКвого шляху прибув вiн до села пiд прiзвищем Габеля. Знайшов собi грошовитого спiльника... Ти - грошi, я - концесiя; винайняв вiд селян "шкальню", найняв Семена, що привiз йому кiлька скриньок "шкаликiв", i на поличках староП монопольки знову виглядало по-царському. Габель радiв, спiльник також, радiли й селяни. Габель погладжував спокiйно черево й посмiхався. Пiсля витягнув з-пiд постелi скриньку з брудною бiлизною й, дивлячись на спiльника, казав: - Ну! У суд! Можеш у суд! Може, висудиш оце? Спiльник плюнув i поПхав, а Габель лишився. Через кiлька днiв Габель пiшов до своКП "спулкi", позичив грошi, найняв Семена й на полицях шкальнi знову з'явились шкалики. До нього йшли дядьки, молодицi. Несли грошi, кури, яйця. Габель жив собi в меншiй кiмнатцi шкальнi. Мав збиту з дощок постiль. На постелi лахмiття й бебехи. Посерединi кiмнати на хистких ногах столик. На столику тютюн, яКшнi скаралущi, бляшанка вiд сардинок, бараболина й рiзне смiття. Габель жив щасливо. По часi прибула до нього з Варшави Габелиха. Товстенька, добряча, з виглядом павiяна, панi. Очi мала зеленi, глибоко вкладенi. Лоб весь сховався пiд волоссям, барви попелу з сажею. Говорила на всiх мовах нараз, але що ПП нiхто не розумiв, уважала за краще мовчати. I це було ПП найшляхетнiшою рисою. Щастю панства Габелiв не було меж. Кожного вечора в них повно дядькiв. Сидять на лiжку, на стiльцях, "з-пiд поли" попивають "познанську", слухають Габеля й регочуть. Габель оповiдаК своП пригоди з грецькими принцесами в Одесi, своП хоробрi вчинки в легiонах. Перший був герой. Зате тепер, як тiльки появиться де в мiстi чи в столицi, всi "грубi риби"... беруть його "на розхват". Бiда та й годi. Зайде до одного, сердиться iнший. Зайде до iншого, сердиться ще котрийсь. А дядьки слухають i дивуються. - О-о-о! Що не кажи! Це, куме, чоловiк! - Го-го! - пiддержуК iнший.- Це сила! З таким краще не заривайся! А щоб вiддячитись Габелевi, вони також щось йому розкажуть. Про село, про останнi новини. - Щось там, нiби, отой... МатвiПв скубент... Читальню якусь, нiби,- починаК Семен, не докiнчуК речення словами, а сплюваком. - Еге! - пiдкидав трiсочку Габель.- Хоче, бачте, вас вчити... - Коли б ото узяв його та перегнув через колiно... та всипав двадцять п'ять... Пам'ятав би. Учитель знайшовся. Ге! - Колись, бувало, за Миколки,- провадить друвий кум,- i не читали, i не вчили, а жили... - Ще й як! - пiдхоплюК сусiд.- Пiшов у лiс, заробив руб i хлiба на мiсяць маКш... Сиди на печi та Пж. А тепер. Е-е! Що й казать!.. - А де це вони ту читальню роблять? - мiж iншим докидаК Габель. - Е-е! Та хто зна! Десь там... - махаК дядько рукою на захiд. - Не знаКте хiба? - з'являКться бiльший знавець.- А у того... у Макаревого... Щовечора, кажуть, повно! Як оселедцiв... Там Пх штаб... Ге! Довгий зимовий вечiр поволi собкаК вперед. Дядьки попивають, слухають, курять. За дверима цiКП кiмнати спокiйно стоПть пусткою iнша, велика. Там схороненi знанi голки, колонська вода й шевськi цвяхи. А ще далi вiд пiвночi в кухнi живе в наймах Томко. Це також дуже поважна в селi особа. Говорить часом з московська, маК сварливу жiнку, капелюх, краватку i К членом кооперативноП управи пiд головуванням Андрiя Андрiйовича Рони. Будинок пiд назвою "шкальня" жив собi дуже щасливо, але не довго. З заходу, десь звiдти з-за школи, вiд МакаровоП хати, висунулась i з кожним днем наближалась велика загроза. Чесний, п