шли радiснi, святочнi люди. Зо всiх бокiв вступали в село гурти, нiби процесiП, що йшли вулицями, весело вiтались зi знайомими. - Дай Боже, дядьку Семене! Як маКмось? - твердий, соковитий бас. - Здорова була, Яринко! А ходи з нами! - дзвенiв дiвочий голос. - Кумо! З святом будьте здоровi! Ходiть до церкви! А дзвiн все гуде, все б'К, нiби на сполох, нiби розпачливим криком своПм хоче пройняти саме нутро землi й звiдти викликати навiть тих, що вiдiйшли у вiчнiсть. Дзвiн б'К i б'К тяжким, залiзним серцем, i кожний його удар здвигаК селом, струшуК з нього вiковий сон, зводить i жене... Село встало, село йде, село рушило, мов велика повiнь якоПсь загаченоП рiки, що раптово прорвала свою перепону. Посерединi села стоПть стара, дерев'яна, бiла, мов чайка, церква. Бiльше ста лiт стоПть вона на тому мiсцi... Старi, розлогi дерева оточили ПП зо всiх бокiв... Зеленi Пх корони майже зливаються з зеленою банею церкви, i тiльки хрест блищить золотом у соняшник променях ранку. Така саме стара дзвiниця. Тесанi сокирами дубовi сходи, старi дзвони... Дзвонар Григор Вакула без перерви б'К в великий дзвiн... Обличчя його нiби зi старого ременю тиснене, глибокi зморшки, кiлька бородавок, що нiби дерев'янi цвяхи вбитi в чоло, i цiлий лiс густоП рослинностi... З шкiряного його чола сочиться пiт... Тяжка, зачовгана рука безупинно шарпаК мотуз дзвону, а залiзне серце з кожним ударом випускаК на всi чотири боки свiту через вiкна дзвiницi велетенськi, крилатi звуки, що летять i бушують над селом... А внизу, як гляне око, море людських голiв... Цiле церковне подвiр'я залите людьми... Вуличкою, стежками через сади й городи спливаються все новi й новi струми, що вливаються в загальне море... Ось перед дзвiницею блищать мiдянi труби музики. Ось у чудовому, густому вiд сонця повiтрi задзвенiли першi звуки труби, що сповiстили Службу Божу. Безлiч голiв обнажилося, безлiч рук заворушилося й склало знак хреста. З церкви вирвалося назовнi перше хорове "Господи помилуй". Було воно, нiби на Великдень, таке дзвiнке, таке бадьоре, таке радiсне. Урочистий, налитий сонцем i радiстю час iшов поволi вперед... Ось на церковних сходах з'явилися корогви. Ось вийшли спортовцi й зробили коло перед сходами. Море людей похитнулося й вiдлилось взад. Ось з'явився на сходах престол, хрест... Ось вийшли три священики в святочних ризах... За ними вийшло два диякони, а далi хор... Почався молебен, оркестра заграла гiмн, люди клякнули до землi... Запанувала велика, урочиста тиша, i тiльки звуки гiмну маКстатно здiймаються вгору й десь там високо, високо розпливаються в блакитi... Вийшов священик i почав проповiдь... Згадав про "свiтло ХристовоП правди...". Згадав про добрi й злi сили, що борються на землi... Згадав, що все живе на землi i намагаКться жити так, як сказав Бог, бо людина К Божа подоба... Хто не вiрить цiй заповiдi, той служить темнiй, злiй силi... Той iде проти закону Божого... "Сьогоднi,говорив священик, - наше село святкуК великий, можливо, ще небувалий день. Трудами, працею здвигнено велике дiло, що його правдиво оцiнять тiльки тi, що будуть жити тут колись... Хай Бог благословить ту працю й хай принесе вона зрiст i розцiт нашого села й нашого народу". Ще раз грала оркестра, блищали на сонцi мiднi труби, гойдались корогви... Велика, барвиста процесiя, нiби хвиля моря, пiд подувом вiтру похитнулась i влилась у вузьку вулицю... На дзвiницi все били в дзвони... Џх звуки виривались з вiкон i великими помахами крил летiли в далечiнь... Здавалось, Пх видно в повiтрi... Здавалось, вони веселi, пружнiшi, жвавiшi, нiж звичайно... Тi старi, зачовганi, прадiдiвськi-дзвони, що сотнi лiт дзвонили цим людям i кликали Пх перед обличчя зчорнiлого Христа з терном i краплинками кровi на чолi... От i сьогоднi дзвонять тi самi дзвони... Повiнню ллКться народ, гойдаються спереду корогви, мигоче архистратиг Михайло в барвистiм одязi з огненним мечем у руцi, блищить старий, позолочений, ще з великим, царським двоголовим орлом, хрест... МигаК верх оздобленого мереживом великого образу ПречистоП Дiви... Далi ллються хвилями люди... Мiняються барви, вiтер бавиться з довгим волоссям, вириваКться якийсь слiв... Далi похiд повертаКться влiво... Там далi видно високу браму, оздоблену жоржинами, кражалками, повияками та безсмертниками... На брамi напис "В ЊДНОСТI СИЛА"... Чорнi, великi лiтери на бiлому паперi... Перед тими лiтерами людське море, голови, безлiч голiв, з розумом i думками... В Кдностi сила, каже плакат, говорять чорнi на бiлому лiтери... В Кдностi сила стоПть перед обличчями всiх людей... В Кдностi, в однодушному споКннi, у великiй свiдомостi свого людського первня. Дзвони говорять, небо говорить, говорить стара прадiдiвська земля, могили батькiв, дiдiв, чорне, закурене вiками обличчя в терновому вiнку з краплинами кровi на чолi... Все це повiдаК, що сила в Кдностi, що воля в Кдностi, що свободу дасть Кднiсть... Людське море все посувалось вперед просто на браму з написом. Вона, уквiтчана, стояла на своКму мiсцi, розiп'яла своП обiйми: "Входьте, люди моП! Вливайтесь!" - А чорнi лiтери нестримно росли на бiлому тлi й кричали разом iз дзвоном у мужицькi вуха: "В ЊДНОСТI СИЛА!" Побiч стояв невеликий, бiлий, зовсiм новий будинок. Чув свою силу й нiби радiв, що народився на свiт. Вiн усмiхнене чекаК тi тисячi людей, що он зi спiвами й корогвами наближаються крок за кроком до нього. Ось вони вже зовсiм близько. Ось зупинились перед брамою. Ось священик пiдносить хрест i благословить його. Бризнула свята вода, задзвенiв спiв, заграла оркестра. Через кiлька хвилин невеличкий, бiлий будинок залитий людьми. ЗдаКться, небарвисте море навкруги, а на ньому бiлий корабель стоПть непорушне, мiцно заякорений. В серединi будинку також повно. Залитi всi кiмнати, всi закутки. Там стоять довгi столи, обставленi лавами. Поволi, урочисто засiдають за столами гостi. Ось вже засiли й чекають початку гостини. Кого тут тiльки нема. Священики, просвiтяни з Крем'янця, гостi з чужих сiл, своП дядьки. Саме в той час надворi закалатали дзвiнки. Всi глянули в вiкна. На подвiр'П розступився народ, i увiйшов до середини "вуйт" в супроводi коменданта полiцiП. Вiн був сердитий, насуплений. Чоло його загорiле, брови довгi, настовбурченi. Вступив i, здавалось, хотiв крикнути. Одначе не крикнув. Пiдiйшов до Андрiя Андрiйовича й зложив якесь привiтання. Андрiй Андрiйович засадив його й коменданта за стiл. В той час встав Володько. Його хлопцi стояли бiля гостей. Володько подивився на всiх. Вигляд мав трохи збентежений. Уста його злегка тремтiли й висихали. Одначе вiн збираК всi своП сили й починаК говорити. Спочатку мова його вривалася. Слова виривались з нутра якось силувано. Кожне з них вiдривно падало куди попало i, здавалось, боялось лишитись на цьому мiсцi. В очах його стояв якийсь туман. Всi тi обличчя, що були зверненi на нього, заволiкалися серпанком мороку. Вiн не бачив Пх виразно. Вони були десь далеко перед ним тi всi, що дивились на нього з рiзних мiсць, тi всi, що його бачили, й тi, що чули його схвильованi, живi, вийнятi просто з глибин душi слова. Вже по короткому часi його мова набрала певностi. Слова полились вiльнiше. Говорив про перемогу, про працю, про змагання. Говорив про землю рiдну, про рiдних людей. Говорив про могили предкiв, що жили тут i тут вмирали. Говорив про будуччину, про чужих людей, про далекi краПни й свiти. "Збурились ми - ми пiвмертвi, ми немiчнi. Збурились i встали! На буревiйних хвилях революцiП виплили нашi кораблi в далекий рейд! У наших жилах, мiцних руках стерно майбутностi. Вiрю в нас!" На цих словах Володькiв голос рвонувся i його звуки впали в народ, нiби блискавка. Тiсно затиснутий його п'ястук вдаривсь об стiл. Очi його горiли... Вiн був пiднесений, вищий, потужнiший, нiж звичайно. Це говорить МатвiПв син. Це слова, сказанi за батька, за дiда, за всiх дiдiв! За цiлу землю сказанi цi гарячi слова! - Слава! - крикнули Володьковi товаришi. Задзвенiли чарки, заграла музика... Ось вони всi, тi милi хлопцi. Сергiй... Кiндрат... Антiн... Демид... Никон... i багато iнших - стоять тут на сторожi мiцнi, потужнi й готовi... Гримiла слава, бряжчали келихи. Вирвалась пiсня широка й свавiльна. Йшов великий день просто у вiчнiсть, весь задивлений вперед, весь налитий снагою вiри... Володько жив цього дня винятковим, не звичайним життям. Вiн спiвав зо всiма, вiн танцював зо всiма, вiн бiгав з мiсця на мiсце... Вiн радiв. Чого йому сьогоднi так весело? Безлiч треба слiв, щоб сказати це. Можливо, навiть звичайними словами не скажеш такого. Можливо, це такий час... Можливо, у вiчностi К хвилинка найбiльшого щастя, й одна незначна людина випадково переживе ПП... Навiть гнана, вiть переслiдувана, навiть прицвяшена на розпуттi сталiть помножена на сорок п'ять мiльйонiв... Скiльки тут тих людей. Два кола танцюристiв. До Левинських приПхала Женя. Чи Володько ПП пам'ятаК? Певно, I той день, чи вечiр, коли танцював з нею й коли вона з нього смiялась... Все пам'ятаК. Це було недавно, перед двома роками... А однак, як все змiнилося... Тут i Тараско. Вiн сьогоднi сам собi не пан, а цар. Вiн знов розгулявся i все до Володька лiз цiлуватися... Тут i пан Лiнкерт з Романом. Обидва вже випили й Лiнкерт побожився, що наб'К вуйтовi морду, але його стримали. Тут i Габель, тiльки без Рози. Тут i дядько Кузьма, що пiдписував декларацiП... Староста, вуйт, комендант полiцiП... Тiльки не прийшов пан Глiб. Вiн боявся. За таке його проженуть з посади, I Саша також не прийшов. Вiд'Пхав геть i не вернеться. Нема й Ольги, I Йона нема, i Ганки... I ще кiлькох нема... Зате море iнших людей, що ще нiколи тут не були, а тепер прийшли i К. Пiзно вночi скiнчилось свято. Розходились, роз'Пжджались на всi боки люди. Спiвали, гукали, радiли, хто як умiв i мiг. Один Володько не мiг пiд вечiр радiти. Староста знайшов його i "вручив" повiстку на завтра до повiтового староства. Володько зневажливо впхав ПП в кишеню, не читав, не дивився... Але вiн знав, що там написано. Не треба читати. Зрозумiло. Намагався взяти себе в руки й не пiддатись. Прощався з рiзними людьми, подавав руку, усмiхався. Потiм зiстався, щоб знайти Наталку. Майже цiлий день не мiг побути з нею. Знайшов ПП в Теклi разом з Мокриною, що чекала також на Сергiя. Теклина хата низька, простора. Лавицi старi, вигнутi. Стiл також старий i скривлений. Двi постелi збитi дошками, щоб не впасти. Свiтло маленькоП лампи ледве освiчувало простiр. Наталка лежала на лавi за столом i думала: прийде? Не прийде? Вiн прийшов iз СергiКм. Наталка швидко звелася. Володько присiв на хвилинку, потiм знов встав. Наталка знаК, що вiн нервуКться. - Сергiю? Що ти з ним зробив? - Голос i очi Наталки жартують... Пiдiйшла до нього, дивиться в вiчi, смiКться. Володько також посмiхнувся. Сергiй пiдступив до них, тiсно обняв Пх обох. - Вiн вас бiльше любить, нiж мене,- казала Мокрина й голосно смiялася... - Ви холКрники!.. Ви! Володьку й Наталко. Вам треба женитись... Землю орати, дiтей плодити... Наталка дивилась допитливо на Володька. Вона посмiхалася й погоджувалась зi словами Мокрини. Обернулась у бiк Мокрини. - А думаКш! I хотiла б... Пй-бо! Дитинку... Володьку, нi? - Що кому, а курцi просо,- сказав Сергiй i вiдiйшов. - Йдем! - коротко кинув Володько. - Спiть тут... Мiсця досить... Там, там... - казала Мокрина. - Добранiч, Мокрино! Можливо, не побачимось,- проговорив Володько й подав Пй руку... - А-а, на вас частець! - зсунула брови i крикнула жартом Мокрина,- ВмираКте? На окописько вас винесемо.- Вдарила його кулаком по спинi. - Йдiть! - Сергiю! Здуши ПП! За мене! - Кинув Володько й вийшов. За ним вийшла Наталка. Вони пiшли через садок униз. Володько обняв Наталку за стан. Йшли вузькою дорожиною, що поволi сходилась у стежку... Город вiдгороджений вiд вигону плотом. Вигiн круч то спадаК в долину до рiчки. Бiля перелазу Володько зупинився. Вiн поволi, обережно, нiжно обняв Наталку й мовчки пригорнув до себе. - Що? - шепнула вона. Було темно. Мiсяць затягнутий хмарою. З заходу подуваК вiтер. На селi в рiзних кiнцях чути спiви й вигуки. Бiля криницi хтось голосно на цiлу долину верещав: - Гва-а-алт! Гва-а-алт! Ряту-у-уйте! Одночасно звiдти чути розкотистий регiт. Володько й Наталка не звертали нi на що уваги. Вiн пiднiс своП руки й стис гарячими долонями ПП щоки... Хвилинку вдивлявся в ПП очi, але темнота закривала Пх. Потiм нахилився, вона пiднялась, i уста Пх злилися. Цiлував ПП не так, як звичайно. Цiлував уста ПП, раз, ще раз... Цiлував очi, одно й друге... Вона була здивована, чула щось i все чекала якогось слова. - Що? - питала пошепки... НiякоП не давав вiдповiдi, а тiльки мовчки горнув, цiлував i знов горнув. - Що? Що, Володьку? Любий? Що? - вирвалось у неП вголос. - Наталко! - Слово впало, i знов тиша. Вона напружилась. "Ну! Кажи!" - кричала ПП iстота. "Кажи!" - Ми розлучимось! - впали знов слова. Тиша зробилась ще бiльшою. Наталка раптом опала, нiби пiдтята десь у серединi. Голова ПП спустилась вниз. - Наталко! - голос Володька хоче висловити те, що не скажуть слова. Чулий, з глибини, вiд серця. Наталка мовчить. Голова ПП ще нижче опустилася... - Мушу! - кидав вiн далi слова.- А так тебе... Люблю! Вона мовчить. Його слова витискаються поволi, одно за другим в непорядку. - Мушу! Покину все... тебе i батька... i матiр... i сестру... i брата... I землю свою покину. Вона не промовила нi слова. Чекав хвилинку й далi казав: - Дякую!.. Тобi!.. всiм. Завтра мене ще вкарають... Це буде востаннК... Нi, Наталко! Не думай - боюся. Нi! Але йти треба! Мушу! Голова ПП все опускаКться. Вона тисне в собi чуття. Потiм зненацька вибухаК... Був це страшний, стиснений, невiльний плач. Не плач, а ридання. Сльози лились з очей, як у дитини. Навiть не втирала Пх. Текли по щоках i капали, тiльки Володько не бачив Пх. Вiн горнув ПП все сильнiше й сильнiше, нiби хотiв навiк пригорнути, щоб не втекла... З уст його падали гарячi, нiжнi, повнi кохання слова... Грiзнi, суворi думки тягнулися за ним. Йшов серед темноП ночi, як тяжкий злочинець... Переступав ногами по святiй, рiднiй землi. Тiкала вона з-пiд його нiг, не гнулась... А хотiлось, щоб розступилася й проглинула його. I коли вийшов за село до свого хутора, зупинивсь, оглянувся, зняв шапку... Дивився довго, довго в темноту, звiдки чути гавкання собак... Очi його широко вiдчиненi, i на чорному тлi йому ввижаються тiнi... Безлiч, безлiч рiзних тiней, що йдуть перед ним, що повертають до нього голови, що кивають йому, що посмiхаються й погрожують. Багато рокiв бурхливого, кипучого життя... Любовi, щастя, радощiв, грiху й страждання. "Прости, свята, рiдна земле, що мало для тебе зробив!.. Що кидаю!.. Що йду... Прости, село, Наталко, рiднi люди!" I йому здавалося, що вiн вже не тут, не перед селом. Йому здавалось, що вiн вже вiдiйшов i тiльки згадуК все, що було. Лебедщина, Дермань, школа, революцiя, посвячення будинку... Все те було колись i вiн те бачив, i пережив, i затямив, I здавалось йому також, що вiн не зробив усього... Що зробив не так, недобре... Здавалось, що не виконав того, що хотiв... Був не добрий, не сильний, грiшний... "Ну!" - вставав у ньому iнший, тихший голос. "Ти ще зробиш! Ще зробиш! Ще зробиш! Тiльки йди! Йди звiдсiль. Тобi тут не мiсце...". На другий день рано Володько йшов до Крем"янця. Йшов через село, зустрiчав людей, зупинявся, казав кiлька слiв, розпитував, як спалося, i йшов далi. Вчорашнiй його настрiй пропав. Сiруватий, вiтряний день розвiяв його. Знав тепер, що вже кiнець. Вiн iде до староства, вислухаК, що йому скажуть, вернеться, скаже батьковi, матерi й вiдiйде. Напрямок Львiв. Далi знайде дорогу. Це рiшено остаточно. Вiдвороту нема. Бiля магазину побачив десятника, що прилiплював тiстом якiсь папiрцi. - Дай Боже, Арйоне! Що лiпите? -Ет...Незнаю... Не вмiю читати по-панськи... Учитель дали... Володько пiдiйшов i читав. Маленьке, писане гектографiчно оголошення... "Зе взглКнду... так, так, так... Встомпiло... тiльки-то деклярацiй... паньствови Кнзик... школа ве всi Тилявце бендзК утраквiстична..." - А цо там написано?..- спитав на жарт Арйон... Володько вже на ходу вiдповiв: - Брехня. Одвернувся й пiшов. Вiтер дув назустрiч. На дорозi пiднiмав куряву... Небо затягнене хмарами й погрожуК дощем. Бiля кооперативного будинку на хвильку зупинився. Тут ще безлюддя, тiльки зiв'ялi квiтки, втоптана земля й розкиданi папiрцi. Пiшов далi... Коло одинадцятоП години прибув до староства. Увiйшов у знайомий коридор, пiднявся на сходи. Уявляв насуплених урядовцiв, непривiтливi погляди, короткi сердитi слова. Нi Помилився. Урядовцi привiтливi... "Цо, пану? Прошен бардзо!.. Прошен долК зачекаць... Пан референт..." I так далi, i так далi... Володько вийшов на коридор, переступив за дверi й зупинився на схiдцях збоку. Накрапав поволi дощ. Вiтер вiяв по верхах будинкiв i дерев. Деколи залiтав униз i вривався у дверi староства. На дверях рiзнi оголошення - друкованi, з орлом i писанi машиною, навiть пером... Володько читаК одно i друге, третК... Накази, застереження, повiдомлення. Мiж ними бiльший, сiрий папiр з пiдписом мiнiстра внутрiшнiх справ. "З огляду,- читаК Володько,- що до мене доходять чутки про "нКвласцiве" поводження "владз адмiнiстрацiйних" зi "стронами"... "Скарги вносити просто до мiнiстерства... " Володько усмiхаКться й усмiхаКться... Слова йому видаються смiшнi, нiби гумор це, а не розпорядження. ВiП тепер не боПться й так нiчого. Можуть далi кричати, тупати ногами й можуть слинити... Вiн тепер нiчого не боПться... Нема тут страшних речей i грiзних слiв... Все звичайне, пережите й буденне. Почув своК прiзвище. Швидко побiг нагору. - Прошен вправо! Знайомий сам референт Лiванський... ПiзнаК Володька й посмiхаКться. - Пан Довбенко. Добрий ранок... Прошу сiдати. Ви в нас частенько буваКте... Ну, ну... Що там нового? Говорить по-польськи, швидко, весело, байдуже. Подивився на папiр перед собою. - Агiтацiя, пане Довбенку! Зле! - сказав твердiше й коротко. Вiдiрвав погляд вiд паперу й подивився на Володька. Хвилинку мовчав. - Пане Довбенку. Послухайте, що вам скажу: ви ще людина молода. Попереду маКте багато рокiв життя. Невже ви хочете Пх змарнувати? Так? Хочете? (Коротка перерва). Ах, якi ви легковажнi. Б'Кте об мур головою й плачете, що болить голова. А я вам можу вiд себе додати: голова ваша трiсне. Так, пане! Ми вам нiчого не даруКмо. Що ви там у себе в селi задумали... Вам то, можливо, потрiбне, а нам нi!.. I тут: ви чи ми! Нi? (Знов перерва). Ще раз вам кажу: ми нiчого вам не даруКмо... Нiчого вам не попустимо. Хтось з нас добровiльно чи силою мусить пiддатися... - Пане референте,- почав Володько, нiби збирався казати промову.- Я збирав пiдписи на декларацiП. Це ж законне дiло... Референт його перебив; - Вас карають не за законне дiло, а за пропаганду. Ви десь, комусь сказали: "Держава ця розвалиться, а на ПП руПнах розцвiте новий квiт - УкраПна". Казали це? Кому? Референт уважно дивився Володьковi в вiчi. Володько пiднявся, посмiхнувсь i сказав: - Сказано гарно. Я не сподiвався, що Габель чи козак так вмiють... I Пх не карають? Референт насупив раптом брови й обурився. - Я з вами не жарти строю. Ви забуваКте, що тут уряд! - Але в цю саме хвилину, мабуть, згадав про мiнiстерське розпорядження й знов зробився ввiчливим. - Ви це казали? -Нi! - Ми знаКмо. Будьте ласкавi почекати внизу! Володько вийшов i зiйшов униз. Через пару хвилин його знов покликали. "Пан староста" i т. д.- сто злотих гривни! В разi незаплачення мiсяць в'язницi. Прошу розписатися. Кiнець. Зроблено. Сказано. Пiдписано. Володько вiдходить. НатягаК шапку, пiднiмаК комiр... Надворi дощик, вiтер, рвуться на дверях оголошення, бiжать по хiднику панночки, мають короткi спiднички. Хiдник блищить вiд дощу. Зi стрiх рурами бiжать струмочки води. Володько крок за кроком вiддаляКться вiд того червоного будинку. На першому перехрестку зупинився. Перед ним пройшов горбатий водонос з повними вiдрами. Його вiдра сягають майже до землi, пiдчепленi до коромисла довгими гаками. Це добрий знак. Оглянувся на червоний будинок, нiби казав: ну, ну!.. I далi пiшов у напрямку до широкоП вулицi. А надвечiр мокрий, втомлений i голодний вертався до села. Чи не зайти до Сергiя? Розпитати, що доброго в селi. Зайшов. Њ Сергiй? Його сестра з усмiшкою сказала: - У клунi. Зайдiть. Вiн там. - Чого ви, Мотре, смiКтеся? - спитав Володько й засмiявся сам. Така вона молода, весела й щаслива... - Так собi,вiдповiла вона. Володько вийшов з хати. Сергiй вже вiдхилив широкi, з вирiзьбленим тризубом дверi й гукаК: - Гей, гей! Сюди! Його майже не видно в вечiрньому присмерку. Володько увiйшов. - Здоров! - Здоров, здоров, малий! - захрипiв Кiндрат. Вiн лежить на купi вiвсяних снопiв i Володько його не бачить. ЧуК тiльки голос. - Скiльки впаяли? - питаК далi Кiндрат. - Сто, двiстi? Батько твiй за такi грошi поля купував. - Староство також потребуК жити,- вiдповiв Володько.- А що нового, хлопцi? I Пiсля цього настала коротка тиша. - Питай Сергiя,- хрипить Кiндрат.- У тебе закрутиться голова, як почуКш... ЧекаКмо тiльки тебе. Сергiй продовжував: - Йон казав тебе вiтати. - З тамтого свiту? - кинув Володько. - Кiндрате. Зведися й вигляни... А потiм тихшим голосом Сергiй додав: - Йон таки вернувся. Це правда. Кiндрат з лайкою встав i посвистуючи вийшов з клунi. Руки мав у кишенях. Його постать деякий час стояла в дверях, а потiм сховалась. Володька ця звiстка не здивувала, але зацiкавила. Вiдчув, що в нутрi зводиться пружнiсть, зникаК втома. Пiдняв голову. Вiн одразу догадався, звiдки "вернувся" Йон. Вiн був "там". Це безперечно. Ряд картин пролетiв у його уявi. Вiн швидше пiдступив до Сергiя, сперся на лютрину воза й уважливо казав: | - З СовдепiП, нi? КаКться, лютуК?.. Певно. Ти його бачив? - Бачив. Каже, був у Житомирi... Пх там, каже, цiлi ватаги таких. З Луччини, Ковельщини... "Товаришi" Пх впакували до "допру" - в тюрягу. Всiх... А потiм половину засудили, як шпiонiв, решту - фi-iть! - i назад. "Ви нам такiК не нужни. Раз комунiст, значiт, работай на мКстК. БКй панов! Ми своПх кончiлi..." Ех, тобi треба його бачити... Володьку! Ходiм. Вiн хоче з тобою зустрiтись... - Казав? - Каже, що Володько? Святить будинок? I це, каже, робота, але все-таки... Не те, каже!.. Не те треба! А я сказав, що ти прийдеш. Прийдеш? Володьковi хотiлось сказати одразу: прийду, з радiстю! Але вiн не квапиться з вiдповiддю. - А як виглядаК? - спитав тiльки, щоб закрити свою нетерпеливiсть. - З борiдкою. Смiшний. Рудава борiдка, а сам закурений. Видно, чоловiк потерся. - А де вiн живе? - ставить Володько далi питання. Вiн вже намiрився сказати: йдемо! - У, це цiкаво. У лiсi. У нього штаб. Вiн вже тут двi недiлi. На хуторах маК "кватири"... - Добре! Йдемо! - вирiк нарештi Володько.- Тiльки я голодний. Мушу наперед додому... Далеко це? - Години зо двi ходи... Володько вже ожив. Вiн сказав "а", тепер вже не може стриматись. - ЗнаКш, зробим так: я йду, вечеряю, а потiм сходимось у певному мiсцi. А "вiн" там буде? - Я йому сказав, що прийдемо. Хочемо зробити нараду. Ми умовились. Iди. Ми чекатимемо тебе бiля цвинтаря. Добре? Кiндрат також iде. - Готово! - i Володько швидко вийшов. Вже смеркало. Дощ не падав, але небо вкрите хмарами. Вiтер гнав Пх у напрямку сходу. Дерева шумiли й гойдалися. Дома Володько скоро вечеряК. Батько питаК, як там було. Добре. Все добре. ВiдповiдаК побiжно. Мати приносить вечерю. Майже не глянув на неП, бо думав за iнше. Василинки нема дома, Хведот ще пораКться на дворi. - Ти куди, дитино, спiшиш? - каже мати. - Побiжу в село. Зараз вернуся,- швидко вiдповiдаК. З'Пв, узяв шапку й вийшов. Мав на собi гумового плаща й чоботи. Вийшов на дорогу й одразу звернув на поле. Десь взявся Пундик. Пiдбiг до нього й хоче лащитись. - Йди геть! - каже Володько. Собака ще деякий час бiг за ним, а потiм лишився. А Володько спiшив. .Через скошенi поля, через межi, через зораний перелiг, попiд лiсом, бiля запусту. Навкруги тиша й темрява. Вiн знаК добре цю мiсцевiсть. Вiтер дме йому назустрiч, i поли його плаща розвiваються. Вiн ступаК енергiйно. Час вiд часу попадаК в яму чи на скибу, спотикаКться, але це не зменшуК ходи. Скiнчився "зруб", i там далi в темнотi показався цвинтар Володько зупинився, послухав i свиснув. Його свист розлетiвся i, здавалось, десь тут недалеко зник. Вiтер розвiяв його й загладив. Володько напружено вслухаКться. Деякий час не чуК нiчого, тiльки дерева кладовища поривно з кожним притиском вiтру шумлять. Але по хвильцi почув iнший свист. Вiн вiдповiв ще раз, i по часi серед темноти помiтив двi чорнi постатi. - Кто йдьот? - прохрипiв Кiндрат. Вiн, мабуть, уявив себе на фронтi. - СвоП! - вiдповiв Володько, а потiм добавив: - Ти, брате, вже можеш забути московщину. Кiндрат хрипло засмiявся. - Привичка,сказав вiн... - За мною,здушено проговорив Сергiй. Володько й Кiндрат без спротиву, мовчки пiшли за ним. Нiколи ще в життi не переживав Володько чогось подiбного. Вiн бачив за свiй короткий вiк досить. Вiйна - гармати, раненi, мертвi й розложенi люди. Потiм революцiя зi своПм большевизмом... Грабунки, нiчнi напади, стрiлянина, змiна влад, розстрiли... Але такого ще Володько не переживав. Вiн знаК, хто такий Йон. ЗнаК, що про нього в селi, думають. ЗнаК вiдношення до нього урядiв i влади безпеки. Навкруги темна нiч, вiтер, шум лiсу. Це щось з повiстей про старi часи, про тих людей, що Пх бачив у в'язницi... Колись про таких оповiдалось у млинi... Пх в той час не було на землi, хоч про них оповiдали й вiрили. Тепер вони К, хоч про них мовчать i нiхто не хоче вiрити. Сергiй також нарештi чуК себе справжнiм "нащадком козацького роду". Вiн це любив пригадувати пiсля прочитаноП повiстi Вальтер Скотта чи Кащенка. Тепер вiн переживаК це своПми нервами, душею, всiм своПм Кством. Вiн ступаК гордо, пружно й обережно. Голова його трохи театрально пiднята. Слух i зiр напруженi. Тепер вiн не потребуК "йти в бандити". Один Кiндрат сприймаК це по-своКму. Шiсть рокiв вiйськовоП служби - фронт, атаки, окопи, "катьолки" вибили з нього все, крiм шибеничного, "наплювательного" погляду на речi. Так то так... Коли б iнакше - було б iнакше. Але вiн скрiзь на мiсцi, i море йому по колiна. Вiн хоче побачитись з Йоном, "тим чортом", що задумав конче вмерти на шибеницi. Кiндрат був проти нього, бо проти нього був Сергiй. Сам Кiндрат без Сергiя не вмiК думати. Пити горiлку можна й з дiдьком, але думати тiльки з вибраними людьми. Тепер Серпи з Йоном... Кiндрат вiдставати не любить... "Коли ми дiйдем? Коли ми дiйдем?" - питаК себе весь час Володько. Поле, кiнець властиво, клин дерманського лiсу, спуст вниз, у ту долину з розбитим каменем, над яким колись воював з угорщанами, бiля якого клали багаття й пекли картоплю. Тут ростуть широкi, розлогi кущi лiщини, на яких ще зеленими обривали горiхи, а потiм восени лазили попiд вiттям навколiшки й вишукували тi рештки, що випадково залишилися й пiсля самi опали... Далi сiножать Михайла Турка. Перед нею вiдбитий великий камiнь, що скотився згори. Швидко вийшли на протилежну угорщанську гору. Перед березовим запустом видно багаття. Його полум'я яскраво видiляКться на чорному тлi. Деколи миготять якiсь тiнi. Пiшли просто на багаття. По короткому часi натрапили на спутанi залiзними путами конi. Одна пара, друга, третя... - Це угорськi нiчлiжани,- сказав Сергiй.- Стiйте тут... Я зайду до них... Зараз вернуся... - Да-а! - протягнув чомусь Кiндрат, при тому сплюнув i почав напомацки закурювати. Довго монявся з цигаркою, потiм одвернувся од вiтру, черкнув сiрником, полум'я освiтило на мить його червону, круглу подобу, i цигарка зажарiла... Мiцно потягнув у себе дим i пружно, шумно випустив. - Ну, й сучий син вiн... - проговорив нiби сам до себе i чутно виплював тютюн, що налип йому на уста. Володько не вiдповiв, хоч знав, про кого Кiндрат думаК. Володько уважно вдивлявся в темряву, де зник Сергiй. Час вiд часу вiн входив у сяйво багаття, i тодi видно було його чорну постать... - А ти знаКш... Вже скоро осiнь... Холодно,- проговорив знов Кiндрат. Вiн, мабуть, не переносить мовчанки. Володько байдуже буркнув у вiдповiдь. Вiн зовсiм не про те думаК. Збоку пирхають i брязкають путами конi. Десь там далi шумить лiс, але його не видно. Володько пригадуК референта Лiванського. Ось вiн стоПть собi за високим бюрком. Тонкi його уста тiсно затисненi. Нижня щелепа трохи вип'ята вперед. Борода гостра, але з ямочкою. Волосся розчесане дбайливо, й чiткий продiл пересiкаК його з правого боку. Вiн стоПть там кожного дня. У почекальнi внизу кожного дня чекають люди. Вони приходять туди, чекають, стоять, сидять. Потiм мандрують на "дубенську рогачку" або вертаються додому... "Або ви, або ми",- звучать у вухах його слова... А збоку шумить лiс, спереду миготить яскраве полум'я нiчлiжанського багаття. Далi вправо i влiво тягнеться велика, оповита темнотою й незнанням земля. По нiй бiжать свобiдно захiднi, пружнi вiтри. На нiй живуть люди, стоять хати, ростуть дерева. - Фi-i-iть! - чути з темноти посвист. Вiтер пiдхоплюК його, рве на шматки й вiдносить. Але кiлька тих шматкiв все-таки долiтаК до Володькового й Кiндратового вуха. - Кiндрате! Ти вмiКш! Свисни!.. Кiндрат вложив два пальцi пiд язик, i рiзкий посвист пронизав нiч. За кiлька хвилин з неП Сергiй, але не сам. З ним був ще незнайомий парубок. - Йдем! - сказав Сергiй не доходячи. Володько й Кiндрат вже йшли без його наказу. Не питали, хто з ним прийшов. Увiйшли в березовий запуст. Володько так добре знаК цi кущi. Бував тут стiльки разiв... Тiльки тепер вони мають трохи iнший вигляд. Можливо, це... Ет, знов лiзуть на думку дивнi згадки й порiвняння. Вiн вже втомлений, але обличчя його пашить вiд напруження й цiкавостi. Через деякий час ходи спереду чути слова: - Стiй! Хто? А потiм: - СвоП! - Де Карпо з кiньми? - Там... На Бойковому... -- Грають дурня? - Фiльку,чути вiдповiдь. Далi в кущах заквилила сова. Володько виступив наперед. Йому хотiлося впевнитись, чи це не запорожець. Нi. То не був запорожець. У темнотi його мало видно, але все-таки це звичайний нiчлiжанин у великому жовтому кожусi з виложеним вовнистим комiром. У руцi в нього зложенi обротi. Велика вовнянка спадаК йому майже на очi. Це, мабуть, з Угорська, думаК Володько. Голос хриплий, як у угорщан. Можливо, колись бився з ними каменюками там, на другому боцi. Пiшли далi. Кущi все густiшають. Вузька стежка в'Кться мiж ними. Спереду йде обережно угорщанин, за ним Сергiй, далi Володько й Кiндрат. Ноги майже нечутно ступають по м'якiй землi. Навкруги глибока тиша, тiльки чути запах диму. Володьковi нерви помiтно починають грати. Все-таки зустрiч ця не звичайна. УявляК собi Йона, все, що було мiж Володьком i ним. Вже наперед чуК його сердиту мову, уривнi, короткi слова. Вже бачить той блискучий, гострий погляд... Про що будуть говорити? Що скаже та незвичайна людина? Де вiн був i звiдки прийшов? Прийшли несподiвано. Мiж густими кущами тлiК багаття, Навкруги в кожухах, у гуньках, ледве помiтнi при землi, лежать люди. Хтось тихо розмовляК, хтось коротко кашляК, хтось курить, i його цигарка пiд носом то розгоряКться, то знов гасне. Впало кiлька вiдривних, сухих слiв. - Знайшли конi? - Њ! Якого чорта! - озвався Кiндрат. - Хто тут? Вiд землi хтось швидко пiднявся й пiдступив одразу до Володька. - Це ти? - почув вiн знайомий голос.- Йон. - Пiзнав,так само коротко озвався Володько. Всi, що лежали при землi, почали поволi зводитись. Але на ноги не вставали. Кожний сидiв на своКму мiсцi. Йон одвернувся й пiдложив на огонь жменю труску. Полум'я одразу спалахнуло, i зробилось виднiше. Йон i Володько мовчки стояли один проти одного й дивились на себе. ЗдаКться, мiряли себе. - Та-ак,протягнув Йон.- Часи мiняються... Не сподiвався тебе вже бачити... - Мiняються,- вiдповiв так само Володько. Але в ту саме мить почув голос Сергiя; - I ти тут? Дай Боже! - Дай Боже,спокiйно вiдповiв Ганчин голос. Володько подивився в той бiк. Так. Це Ганка. У кожусi сидить на виверненому пнi. На Володька зовсiм не дивиться. Вiн на хвилинку знiяковiв. Йон iронiчно, поблажливо дивився на нього, потiм одвернувся й сплюнув у вогонь. - Сiдай,байдуже сказав Йон, вказуючи струхлявiлого пенька. Володько подивився на Йона й присiв. Йон присiв також. - Мусимо почекати на того чорта... Нiколи в час не прийде,- додав по хвильцi Йон. Володько дивиться в огонь. Йому пригадався iнший час... Вiйна, табор утiкачiв за Шумськом на полi... Галичанин-дiд з люлькою в зубах, що сидить перед огнем i згадуК своПх синiв. Мимохiть пригадав ту нiч блукання помiж, безконечними рядами возiв, огнiв i наметiв. Тисячi тисяч народу, що вирував перед його очима... ПригадуК своП тодiшнi думки, коли на його очах родилося щось таке надзвичайне, можливо якраз те, що переживаК сьогоднi, що бачить вже своПми очима, вiдчуваК всiма нервами й про що не може говорити. "Буде колись мир, замовкнуть гармати, народяться й виростуть новi люди..." Це його колишнi думи. Буде мир. Ось вiн К... Мир. Родяться новi люди... Так. Ось вони сидять за ним i перед ним, тi самi новi люди. Здоровi, вибранi люди. Люди, що родилися в минулiй вiйнi, виросли в революцiП, хрестилися кров'ю, огнем... Вийшли вони просто з нутра землi й сидять тут, мов тесанi з каменю, коло вогнища. Що хочуть тут робити? Чого сюди зiйшлися? Хто, яка сила зiгнала Пх сюди? Хто вiдорвав Пх вiд чепiги, вiд лопати, вiд цiпа? Чого вони криються, мов звiрi, в лiсах? Чому сходяться по ночах у нiчлiжанських кожухах з обротями при боцi? Е-е! Хто на це вiдважиться вiдповiсти. Володько мимохiть глянув на Йона... - Дивно воно, Йоне,- проговорив вiн. - Що дивно? - перепитав той. - Багато дивного... Що ми ось тут... Ти, я i всi ми... - А може б, починати,- озвався голос ззаду... Йон на це не вiдповiв. Насупив брови й дивився в огонь. Всi мовчали також. Тихо. Чути тiльки, як граК в грудях Кiндрата дихавиця. - Хотiв з тобою бачитись,- байдуже, непомiтно переходячи з мовчанки до мови, сказав Йон.Мусимо змиритись. - А як? - сказав Володько,- Ти ж... Йон швидко перебив: - Пiсля за це... Тепер мусимо тiльки сказати: мир! Сергiй тобi казав, нi? - Дещо... - Пiсля розповiм бiльше... Я ось скликав товаришiв, щоб нарадитись... Чув, чув... У тебе там свято... Будинок... Читальня. Чув, що пан Рона Кур'Кра Iлюстрованого виписав для воякiв... Мовляв, щоб заходили. Там на нас плюють, а вiн виписуК його до читальнi. Володько мовчить. Що маК казати. Потiм тiльки промовив: - Йоне! Раз мир - мир! Мусимо знайти однi слова. Нi? Я тебе розумiю... Йон поволi одвернув велику, з бронзове загорiлим обличчям голову. Його широкi, дужi плечi в ватовому, незащiпленому куртасi також повернулись. Це значить мир. Бiльше вiв не скаже тих слiв... Досить Пх. Вони обидва - i Йон, i Володько - тяжким досвiдом купили свою згоду. Џх обох тримала в затисненому кулацi залiзна рука сувороП дiйсностi. Вони виростали поволi, тужавiли, крiпли... Џх серця наливались все гострiшою й гострiшою любов'ю до цiКП чорноП матерi землi. Сьогоднi вони мусять встати на весь рiст... Так! Сьогоднi вже час промовити слово! Пора! Нiби вiдчуваючи це, Йон повернувся знов до Володька й подав йому свою кiстляву, чорну руку... - Дай п'ять, Володьку! - сказав вiн енергiйно. Володько посмiхнувся й "дав п'ять". Потиснули мiцно собi руки. - Хлопцi,казав при цьому Йон.- Ви свiдки... - Правильно,- прохрипiв Кiндрат.- Коли б чарка... Вже досить ви дерлися... Сталося. Це зрештою мусило статися. Iнакше не могло бути. Вони ж обидва ходили колись на вечорницi. Вони любили одну дiвчину. Вони разом спiвали - Йон басом, Володько тенором. Вони вчилися в тiй саме сiльськiй, критiй соломою шкiльцi, тiльки Йон трохи скорше ПП скiнчив. Вони сходились часом, коли йшли разом на угорщан. Тiльки Володько якось не звертав уваги на того Пацюка. Не подобалось йому те прiзвище... Йон також йому не подобався. Був завжди сердитий i замурзаний. Вони сходились, розходились i забували один за одного. I все-таки зiйшлися. Довгими, крутими дорогами. Зiйшлися тут, мiж кущами угорського запусту, де завжди пасуть конi нiчлiжани i звiдки кожного року чути нiчлiжанськi пiснi. I ось вони сидять тепер тут... За плечима в них Ганка. Вони обидва, нiби змовившись, лишили ПП за собою. Сьогоднi iншi думки в Пх головах. Любов, щастя, спокiй... Цi слова вже втратили для них значення. Перейшли кордон, що за ним туман, морок, нiч i небезпека. Кожний кущ - небезпека. Сонце, те велике, рiдне сонце - i те небезпека. Цiла земля сьогоднi пече, нiби вогнем, Пх схвильованi душi. Вони обидва мовчать, але що значить та мовчанка? Лiс також мовчить, земля також... Небо й зорi - все те мовчить. Але все маК в собi велике життя, що прориваКться через мовчанку й кричить особливим криком... Серед цiКП темноти й ночi розпучливо наростаК той згущений крик життя та поволi наповняК собою повiтря, втiлюКться в тi на вигляд байдужi й мовчазнi постатi в кожухах, входить у кожний день, у кожну добу, у кожне десятилiття. Росте з нього така дика, небезпечна, мов бочка з порохом, iсторiя, напхана небезпечними людьми, що причаПлись i чекають, блискаючи сердитими очима... А... Володько виразно пригадуК днi, коли родилась ця доба i ПП люди. Мiльйони людей пройшли перед його очима... Вони йшли, спiвали, вмирали... Џх смерть не може забутись ось, так, як минулорiчний снiг, що згинув i не стало його. Џх смерть дала нове життя. Вони воскресли й воскресають далi на полях, де пролилась Пх кров, де лежать Пх костi, де розпорошено Пх дух, що переходить з мiсця на мiсце й наново втiлюКться в життя. За плечима йшла тиха розмова. - А ти ПП бачив? - питаК один. - Певно,чути вiдповiдь. - Ой... Слухай... Жiнцi не вiр,- зазначив один з тих, що лежали на землi. В цей час збоку почулися кроки, i до гурту пiдiйшов ще один. Всi глянули на нього. Йон швидко вiдiрвав погляд вiд огню й зробив два кроки вбiк. - Нарештi,сказав вiн,- Тебе, голубе, посилати по смерть. Це був Iлько. Володько зовсiм не сподiвався його тут бачити. Поглянув на нього, нiби змiряв. Iлько також подивився на Володька. Хвилинка непевностi, але потiм той зрадiв: - А-а, здоров! I ти тут? - пiдступив i подав Володьковi руку. Володько мовчки, без усмiшки, без найменшоП змiни в обличчi подав йому свою. У головi пробiгло кiлька думок. Люди, що лежали в кожухах, поволi почали зводитись. Ганка встала й вiдiйшла набiк. Кiндрат виступив перед Iлька, мiцно вдарив його правою рукою по плечi й сказав: - Де був? - А тобi що? - вiдступив i сказав Iлько. Йон похмуро глянув на нього. Володько покинув Iлька й слiдкував поглядом за Ганкою. Вона мовчки стояла спиною до огню й щось думала. По часi кiлька людей заступило ПП. На вогонь пiдкинули ще сухого труску. Полум'я спалахнуло. Люди в кожухах вiдкидали на кущi густi тiнi. Догори летiли iскри й там гасли. - Можна починати,- падали слова. - Ну, можна починати!.. Тодi знов хтось казав: - Починати!.. Скоро ранок, а ми натомленi. Iнший голос додавав: - Я сьогоднi цiлий день орав. - На валах? - питав ще iнший голос. - Нi. Зорав сiножать. Трава там не росте... - Њ всi,сказав байдуже Йон i всi одразу втихли.- Добре,додав по хвильцi. Говорив нi до кого... Взагалi. Казав: - Ми тут,махнув загально рукою,- порiшили зробити нiчлiжанськi сходини. Покликали кiлькох людей... Тут Йон зупинився й нашорошився. Люди, що стояли й сидiли навкруги огню, зацiкавлено подивилися на нього. В цю саму мить Ганка, що була ззаду, крикнула: - Полiцiя! - Хлопцi! Спасайтесь! - крикнув Йо