юдей, коториК занiмаються рицарським дiлом), ми нiгде не ожидали вас, не брали предосторожностi i не були готовi к тому, чтоби дать вам отпор. Один господь бог спаситель сохранил i защитил нас от вашей напастi i нашего бКдствiя. I так как ваш поступок огорчил нас i причинил нам, войску Запорожському, досаду, то ми, по примiру древнiх предкiв i братьев наших, рiшили постараться за обiду i огор-ченiв воздать i отомстить вашей ханской мосцi i всему ханству ровним за ровное, но не тайно, како ви поступили, а явно, по-рицарськи... I если та "гостина" наша в вашем панствi показалась нам "недишкретною", то, бить может, так оно i Ксть, iбо козаки, как не одной матерi дiти, так i не одного нрава: однi стрiляли направо, другiе налiво, а третi прямо, но так добре, что всi в цiль попадали. Да i "недишкрецiП" той ми от вас научились, а не сами видумали... I Ксли ми в Ктом торжествi чим-небудь обезпокоПли вашу ханськую мосць i вам показалось что-нибудь с нашей сторони "недишкретним", то iзвiнi нас на том, ваша ханская мосць; не забивай, однако, что всякая "недишкрецiя" обикновенно платиться за такую же "недишкрецiю". Не iзволь, ваша ханская мосць, смотрiть на сраженiб, как на пугало, i нас, войско ЗапорожськоК, нi во что ставить, а впредь на нас откритой войной наступать; в противном же случаi, Ксли будеш поступать iначе, то i ми, взаiмно собравшись уже гораздо лучше i в большей силi, явимся в кримское панство не на сивашськую переправу, а прямо в самий Перекоп, виломав у нiй i отворив для себе ворота, на что iмiКм все средства, i до тих пор iз него не вийдем, пока, при всесильной божьей домощi, не увидим конца свого дiла. Iтак, ми, войсько ЗапорожськоК низовое, не желаем воевать i бить в распрi с вашею милостiю i со всiм кримским панством; однако, Ксли снова увидiм с вашей сторони повод к войнi, то ми взаПмно яе побоПмся напасть на кримское панство. Iзложив все Кто, желаем вашей ханской мосцi доброго здоров'я i счастливой жизнi. Вашей ясновельможной ханской мосцi доброжелательние приятелi Iван Сiрко, атаман кошевой, со всiм войска низового Запорожського товариством"[14]. Як бачимо, i цього листа написано з уПдливою дошкульнiстю й дотепнiстю, властивою запорожцям. З його сторiнок постаК образ розумного, хороброго, далекоглядного й чесного ватажка низового вiйська Запорозького. I. Д. Сiрко помер 1 серпня 1680 року в запорозькому селi Грушiвцi, на своПй пасiцi. Велична могила, пiд якою поховано прах козацького полководця, сотнi рокiв стояла в Капулiвцi на високiй прямовиснiй кручi, об яку бились невтомнi хвилi Славутича. Бiля пiднiжжя могили, обнесеноП гарною ажурною огорожею, влiтку було багато квiтiв. Пiд задумливими акацiями на гранiтному п'Кдесталi в 1954 роцi, в днi святкування 300-рiччя возз'Кднання УкраПни з РосiКю, було встановлено погруддя (за малюнком РКпiна) запорозького ватага Iвана Сiрка. На гранiтнiй плитi навiчно викарбуванi слова: "Тут похований кошовий отаман вiйська Запорозького Iван Дмитрович Сiрко - 1.VIII.1680 р." А нижче могили - ще одна плита з написом; "На цiй мiсцевостi знаходилась Запорозька Сiч, яка була центром запорозького козацтва i вiдiграла прогресивну роль в iсторiП украПнського народу". Могила Сiрка зберiгалася в Капулiвцi й до наших днiв. Та з'явилась загроза розмиву могили. Води Каховського моря з роками почали все ближче пiдступати до берега. Отже, могилу Iвана Сiрка треба було рятувати. Громадськiсть республiки висловилася за перенесення праху колишнього отамана в iнше мiсце. У квiтнi 1967 року Днiпропетровський облвиконком прийняв постанову про перенесення останкiв кошового отамана Iвана Сiрка на так звану Сторожову могилу, що стоПть поблизу колишньоП Сiчi, неподалiк села Капулiвки. Виконання цiКП постанови було покладено на комiсiю в складi 9 осiб. При розкопцi могили 23 - 24 листопада 1967 року виявилось, що Сiрко лежав у дубовiй трунi, на ньому була шапка, виготовлена з соболиного хутра, частина одягу, червона китайка, якою за звичаКм вкривали козака свого отамана, проводжаючи в останню путь. Фахiвцi встановили, що Сiрко помер вiком 70 - 75 рокiв, мав зрiст 174 - 175 сантиметрiв. Зараз Сторожова могила умiлими руками обладнана, височить погруддя Сiрка, зробленi схiдцi. Тут же стоПть i старий пам'ятник, який запорожцi поставили на першiй могилi Сiрка. Навколо могили шумлять гiлчастi акацiП. На великий жаль, портретного зображення отамана Сiрка iсторiя нам не залишила. Отож було вирiшено звернутися в Iнститут етнографiП iменi Миклухи-Маклая АН СРСР. 27 листопада 1967 року череп I. Д. Сiрка було передано в лабораторiю пластичноП антропологiчноП реконструкцiП вiдомому вченому М. М. Герасимову, Та смерть професора перешкодила виконати цю складну працю. Вiдтворити риси обличчя нацiонального героя украПнського народу взялася талановита учениця М. М. Герасимова, кандидат бiологiчних наук Г. В. Лебединська. "I. Д. Сiрко,- зазначала вона,- помер зовсiм не молодим. Про це свiдчать зарослi шви черепа та вiдсутнiсть зубiв. Нам бажано б вiдтворити риси обличчя в молодому вiцi. На це, звичайно, потрiбен час. А поки що вже вiдтворено риси Iвана Сiрка в профiль та анфас - саме такими, якими вони були в останнi днi його життя". Вже пiзнiше погруддя, виконане за портретом РКпiна, було замiнено. Майстри ливарного цеху НiкопольськоП райсiльгосптехнiки М. А. Брей та I. К. Мелешко вiдлили нове погруддя Сiрка за портретом, присланим з Iнституту iменi Миклухи-Маклая. Погруддя маК висоту 1 метр 25 сантиметрiв. Унизу читаКмо напис: "Кошевому атаману войска Запорожского И. Д. Сирко. Умер 1680 г.". Так на Днiпропетровщинi у зв'язку з 300-рiччям возз'Кднання УкраПни з РосiКю увiчнено пам'ять про Iвана Сiрка. У СТЕПУ ШИРОКОМУ_ _ I я вирiшив поповнити мiй архiвний матерiал матерiалом археологiчним. З промови Д. I. Яворницького на ювiлеП Д. I. Яворницький пiд час археологiчних розкопок часто зустрiчався з простими людьми, якi своПми розповiдями збагачували його матерiальну та духовну скарбницю. Про цi зустрiчi з людьми багато залишилось цiкавих спогадiв. Але нiхто краще не мiг розповiсти про них, як сам Дмитро Iванович. Отож i переповiмо окремi фрагменти з його книжки "По следам запорожцев", в якiй свого часу були опублiкованi цi розповiдi. Був лiтнiй день. Сонце так пекло, що копачi познiмали з себе сорочки й пiдставили спини пiд слабенький вiтерець, щоб прохолодити тiло й зiгнати рясний пiт з обличчя. Копачi примiтили, що до них шкутильгаК степом якийсь дiд. Його, видно, зацiкавило, що то люди тут роблять. Вiн, не довго думаючи, пiдходить до могили, забираКться на високий бiчний гребiнь, дивиться вниз i кричить: - Пани, здоровi були! - Здоров був, дiду! Що доброго скажеш? - Скажу вам, що не тут ви копаКте! - А де ж би нам копати? - Копати б вам у Нешкребiвцi! - А що ж у тiй Нешкребiвцi К? - Що у тiй Нешкребiвцi К? Там К могила i поверх тiКП могили орел сiда, а всерединi ПП дванадцять ставникiв стоПть, у тих ставниках дванадцять свiчок горить, а пiд ставниками дванадцять пiстолiв лежить, а пiд тими пiстолями дванадцять бочок з золотом закопано. Так от де б вам копать! - Чого ж ти, дiду, сам не копаКш, як знаКш, що там дванадцять бочок з золотом заховано? - Еге, менi очi повилазять, бо там таке заклятiК лежить, що хто викопа, то в того й очi повилазять на лоба. - А як у нас повилазять? - Вам нiчого - ви пани! Дружним вибухом смiху вiдповiли копачi на такi слова дiда. Цей гомеричний регiт увесь час то в одному, то в iншому мiсцi проривався з великою силою. А дiдок, винуватець смiху, давно вже пошкутильгав од могили в степ. Жарти, дотепи, примовки, що Пх охоче пiдтримував Дмитро Iванович, усе бiльше й бiльше поширюються серед людей, що копають могилу. - Пане, що я вас хотiв оце спитати,- звернувся до Яворницького рудий кремезний селянин. - А що ти хотiв мене спитати? - Я хотiв вас спитати, чи багато ви получаете жалування? - Тисячу карбованцiв! - вiдповiв Дмитро Iванович навмання. - Не маленьке й жалування! Чув, Грицьку? - каже другому селяниновi. - Чув. - А який на вас чин? - Археолог! - Не маленький же й чин! Архангел! Чув, Грицьку? - Чув. - А як же ви копаКте - од царя? - Од царя! - Од самого Царя? - Од самого царя! - Од правительства? - Од правительства! - Од самого правительства? - Од самого правительства! - Од самiсiнького? - Од самiсiнького! - Ото яке дурне правительство! - Як так? - А так: могили копати, так грошi в нього К, а ховрашкiв iз нiр виганяти, щоб врятувати наш хлiб, так для цього нема,невоспотребним дiлом занiмаються... Розкопки могили тривають далi. Ось випав один, другий дощик, i всi стали надiятись на добрий урожай. Але поля сусiднiх сiл дощ не захопив, там посуха погрожуК неврожаКм. - Чи добрим ми дiлом займаКмось, що могили копаКмо? Може, за те бог i врожаю не даК, що ми викидаКмо з могил християнськi кiстки так, що аж шумлять? - сказав найстарiший богобоязливий дiдок. - А чи ти знаКш, що ми копаКмо? - втрутився в розмову Яворницький. - А що? - Скiфiв. - Що ж вона за скехва така? - Та це така, що вона не вмивалася, богу не молилася церков не знала i без штанiв ходила. - Отака вона падлюка? - Отака ж вона i К падлюка! - Ну, так маслуй же Пх лопатками, коли так! Добрий настрiй знову вiдновлюКться, i робота триваК. Якось улiтку 1883 року Дмитро Iванович Пхав у село Славгород. Його вiзник, на прiзвище Чорний, виявився людиною балакучою i багато чого розповiв про селянськi звичаП, про попiв i панiв та Пхнi примхи. - Ну, як ти такий знаючий чоловiк, то, може, розповiси менi, чому у вас село зветься Гнидиним? - спитав Яворницький з прихованою посмiшкою. - Та вже, мабуть, од якогось запорожця Гниди пiшло, вiд такого, що, мабуть, паршивий та миршавий був, на гниду схожий. Тепер тут живе пан, од того ж таки Гниди поколiння; тiльки вiн себе зве ГнКдiн, а народ усе-таки по-старому велича - Гнида та й Гнида. Вiн за крiпосного права скiльки перепоров своПх людей, щоб не смiли казати Гнида, а казали б ГнКдiн, так де там! Гнидою так i зоставсь ! А ото як уже мужики вийшли на волю, так один? гнидiвський чоловiк, такий, що чумакував у Крим по сiль, вернувшись додому з дороги, прийшов до пана та й каже: "Оце я, папочку, чумакував у Крим та бачив там по дорозi вашого родича".- "Якого?" - питаК пан. "Та пана Вошу. Побачив мене та й пита: "Ти звiдкiля, чоловiче?" - "I" Гнидиного!" - "А, це звiдтiля, де мiй родич живе, пан Гнида. Ну, так скажи ж йому, що кланяКться йому Воша..." - I що ж тому чоловiку за таку рiч од пана було? - А що? Вигнав у потилицю вiд себе. СЛIПИЙ БОЯН[15]_ _ Одначе для повноти зображення iсторiП запорiзьких козакiв менi й цього здавалося мало: я вирiшив... зiбрати етнографiчний матерiал у виглядi народного повiр'я, iсторичних дум, пiсень, приказок, прислiв'Пв. Iз виступу Д. I. Яворницького на ювiлеП Хто хоче знати духовне життя простих людей, хоче почути стародавнi пiснi, казки, перекази, прислiв'я, тому слiд звертатися до старих людей, i насамперед до слiпцiв. Слiпець не бачить сонця, позбавлений Кднання з оточенням i утворюК в собi особливий свiт. Бiльшiсть слiпцiв, замiсть втраченого чуття зору, винагороджуються сильним розвитком чуття слуху, пам'ятi, музикальних здiбностей i творчоП уяви. Слiпець, особливо той, що вештаКться помiж людьми, це багатющий скарб рiзноманiтного духовного матерiалу. Треба тiльки зумiти до нього пiдiйти, а головне, треба з ним зжитися, треба викликати в нього до себе довiр'я i прихильнiсть. Для цього iнколи доводиться позбавляти себе так званих культурних вигод життя, спати з ним в однiй хатi, вiддавати себе на з'Пдання тим же паразитам, яким часто вiддаК себе слiпець, Псти з ним убогий харч, а iнколи випити з ним смердючоП торiлки, вiд якоП очi рогом лiзуть з лоба й душа назовнi проситься. За таких умов можна що-небудь вивудити вiд слiпця i подiлитися здобутими матерiалами з тими людьми, якi цiкавляться внутрiшнiм життям простолюдина, але самi не зможуть знайти до нього путi, зблизитися з ним. З усiх слiпцiв, з якими Яворницькому довелося зустрiчатися в своКму життi, бiльш за все запам'ятався йому слiпець Хома Васильович Провора, що жив у селi Богодарi, Юлександрiвського повiту, на Катеринославщинi. Йому було понад 55 рокiв. Це людина вище середнього зросту, з лисою головою, що мала великий обсяг i оригiнальну форму - таку, яку на УкраПнi називають: голова як коробка. Така голова вмiщуК в собi дуже багато мозку, як це пiдказуК особисте спостереження, визначаКться допитливим розумом. З природи вiн дуже чепурний, охайний, завжди голить своП вуса й бороду, робить усе це сам - навпомацки. Народився Хома Провора зрячим, але зробився слiпцем через нещастя, яке сталося з ним на шостому тижнi пiсля народження. Це було так: його мати дуже натопила пiч i поклала малятко на черiнь, де було насипано сушитися просо, а сама пiшла на панщину. Дитину залишила пiд догляд своКП маленькоП дочки, яка зразу ж, коли мати пiшла з хати, побiгла до рiчки купатися. В цей час дитина прокинулася вiд сильноП спеки, стала кричати, пручатися й вимахувати рученятами, вiд чого гаряче просо понабивалось Пй в рота, вуха i в очi. Коли мати прибiгла з панщини, то вона змогла очистити дитинi рота й вуха, а з очима, хоч як вона старалася, нiчого не змогла вдiяти. Пiсля цього випадку почали в дитини гноПтися очi, i гноПлися вони доти, доки зовсiм не вигнили. Ось така нещасна дитина стала навiки слiпцем, i, як сам вiн сказав: "Так добре й не роздивився нi батька, нi матерi". Хлопчик вирiс, став здоровий i навiть гарний парубок, але так i залишився нежонатий. Вiн ще з дитинства вирiшив жити в селi Богодарi, при панському дворi, раз назавжди вiдмовився брати на плечi торбу i йти по свiту старцювати. Це було йому не до душi, i вiн вважав за краще бути останнiм рабом, нiж волочитися по свiту з торбою та костуром i простягати руку за милостинею: вiн був занадто гордий для такого низького дiла. До того ж вiн дуже любив свiй куточок, де Гайчур сходився з Вовчою, i нi за що в свiтi не хотiв розлучитися з ним. Зате вiн далi свого Богодара й далi найближчого до нього села Покровського нiде на своКму вiку не бував. Проживши стiльки часу в Богодарi, вiн добре знав кожний рiвчак, кожний камiнець i завжди ходив i по двору, й до рiчки, й у сад, i в лiс без палицi, без поводиря. Знаючи всi заулки, куточки Богодара, вiн знав всiх мешканцiв - живих i тих, що давно повмирали. Хома Провора - це живий лiтописець, досить тiльки його думки навести на минуле, як вiн розповiсть усе до дрiбниць. Та це ще не все. Хома Провора знаК багато переказiв про кожну рiчку, про кожну балочку, про кожний шлях, що з одного чи з другого боку пiдходить до Богодара; вiн знаК безлiч казок, багато всякого роду оповiдань, примовок, прислiв'Пв, приказок, нарештi, вiн чудово граК народних украПнських пiсень, а ще краще граК на сопiлцi. - Скрипку та гармонiю нечистий видумав, а сопiлочку... Е, на сопiлку сам святий Петро грав,- казав Провора. Такого витонченого артиста, такого дотепного вiртуоза гри на сопiлцi, як Хома Провора, важко знайти по всiй губернiП. А вся цiна його сопiлцi - три копiйки! Але що вiн на нiй тiльки не висвистував, якi тiльки на нiй не виводив трелi,- цього не передати, не розповiсти: для цього треба послухати самого артиста-вiртуоза. То вiн насвистуК задушевно мелодiйну козацьку пiсню, то вдарить на сопiлцi пальцями й утне козачка, зорьку, катеринку, полтавчанку або горлицю, комара, циганочку, то вшкварить закаблуками Кврейського триндика, метелицю, то протягне яку-небудь божественну, то виведе росiйську "Сашеньку", яку вiн тiльки що, напередоднi, слухав вiд захожоП людини i яку вже з усiма вiдтiнками виводить на своПй сопiлчиночцi. Грати на сопiлцi для Хоми Провори було не тiльки розвагою, але й високим, нiчим iншим не замiнним естетичним вдоволенням i насолодою: вiн вкладав у сопiлку свою душу, всi своП думки, всi своП почуття. Тут вiн ставав вищий за самого себе, тут вiн справдi пiдiймався до рiвня артиста i забував увесь свiт, забував свого гiрку долю, свою самотнiсть, свою вбогiсть, забував навiть страшне "слiпе" горе своК, яке iншим часом давалося взнаки на кожному кроцi. В тиху мiсячну нiч, коли всi на селi пiсля важкоП працi пiдуть спати, коли парубки й дiвчата, що гуляють до пiзньоП ночi, розбредуться з вулиць по своПх домiвках, коли степовi рiчки впадуть у тихий i легкий напiвсон, коли навiть степовi коники припинять свою завзяту трiскотняву i коли мiсяць уже високо-високо пiдiб'Кться пiд яснi зорi й заллК своПм свiтлом увесь степ, тодi Хома Провора вилiзе з великого, зробленого над дверима стайнi слухового вiкна, спустить униз своП ноги, вiзьме до рук сопiлочку й починаК тихо й протяжно насвистувати яку-небудь пiсеньку. I журливий мотив тiКП пiснi йде назустрiч соннiй рiчцi, зливаКться з легеньким шелестом високого очерету по берегах, долинаК до невеликого берестового гаю, який поставав чорною плямою з правого берега рiчки, падаК на вершини близьких могил i потiм губиться десь далеко-далеко, в безмежно широкому степу... Сопiлочка спочатку свистить тихо, але потiм ПП свист дедалi дужчаК; сам гравець усе частiше перебираК пальцями i бiльше й бiльше оживаК. Iнший чоловiк уже й виспиться, вже кiлька разiв пiдiйметься з свого лiжка, а Хома Провора все насвистуК i насвистуК, i що далi, то свист його здiймаКться все вище й вище, i натхнення його зростаК все сильнiше й сильнiше. - I коли тiльки цей Хома спить? - спитаК iнший чоловiк, довго прислухаючись до гри Хоми Провори. - Е, то ж йому, бiдоласi, тiльки й утiхи, що пограК на сопiлочцi та повеселить душу свою музикою... Та ось сопiлочка затихла, i на змiну Пй понеслися з гаю дивнi трелi солов'я - цього Кдиного i неповторного артиста-вiртуоза, але не в царствi людей, а в царствi пташок. Соловейко також забув увесь свiт, забув самого себе, весь вiддався своКму спiвовi, i його чарiвнi, його грацiознi, його дивнi й чарiвно-нiжнi переливи голосу стеляться по тому ж широкому степу, падають на ту ж напiвсонну рiчку i потiм поступово затихають i поступово вiддаляються вiд спiвця, стають все менше й менше чутними i пiд кiнець зовсiм зникають у неосяжному морi безмежних степiв i в прохолодних струменях плавноП i вiльноП рiчки... I змагаються мiж собою два солов'П, i сперечаються доти, доки на небосхилi не появиться ранкова зоря. Опрiч гри на сопiлцi, Хома Провора дуже любив пiснi. Таким уже, мабуть, i народився спiвучим. "Тут у нас одна дiвчина жила - брава така була! - кухарева дочка. Так вона оце, як заспiваю я, бувало, пiсню: "Та як вийду за ворота, та луги, та болота, та як вийду за новiП, а трава зеленiК, та трава зеленiК, моК серденько ниК, ниК-пониваК, а що милого немаК",- так, кажу, як заспiваю я цю пiсню, то вона обiйме мене руками за шию, слуха-слуха, а далi й каже: "I що б я тобi, Хомушко, якби ти молодий був, за цю пiсню сказала, що б я тобi зробила!" I таке захоплення дiвчини пiснями Хоми Провори цiлком зрозумiле: в пiснi, як i в грi на сопiлцi, Хома Провора виливаК все своК горе, в пiснi вiн передаК всi своП душевнi страждання, передаК всi своП сердечнi занепокоКння, свою тривогу. Пiсня для нього не тiльки розрада, а справжнК життя, де вiн уявляК собi живих людей, чуК Пхню розмову, входить в Пхнi думки, розумiК Џхнi почуття. Бiльш за все припали до серця Хомi Проворi пiснi жалiбного тону й широкого розмаху; це тi пiснi, якi тепер уже вiдходять у давнину i яких спiвають тiльки старi люди. Ото, було, сидить Яворницький вночi проти вiдчинених вiкон, що-небудь пише в своПй кiмнатi. Прямо з вiдчинених вiкон будинку вiдкриваКться далекий краКвид на степ, на могили, на шлях, який проходить повз могили. Чисте, наповнене пахощами степових трав повiтря вриваКться через розчинене вiкно в невеличку кiмнату i всю заповнюК ПП собою. Тихо, ледве чути вiдчиняються дверi, i через тi дверi до кiмнати входить Хома Провора. - А що - ви все шкрябаКте? - Усе шкрябаю! - Мабуть, так, що все про запорожцiв? - Та, мабуть, так, що все про запорожцiв! - А не чули ж ви оцiКП пiснi? - А якоП там пiснi? Породила мати сина Василя, А iспородивши, вигодувала, А вигодувавши, та й iзростила, А iзростивши, та й оженила. Та взяла невiсточку не до любовi, Та не бiлеК личенько, не чорнiП брови. Посилав сина та в путь-дорогу, Молоду невiсточку полоти льону: "Не виполеш льону - не йди додому, Стань же ти в полi хоч билиною, Тонкою, високою, кучерявою". Як приПхав син Василь з путi-дороги Та вклонився матерi низенько у ноги: "0й що ж то я бачив же в полi билину, Тонкую, високую, кучерявую". "Ой вiзьми ти, синку, гостру сокирку Та й iзрубай, синку, та ту билинку, Тонкую, високую, кучерявую!" Як поПхав син Василь рубать билину, Та як кинув син Василь гостру сокиру, Та як кинув внерше вiн, кинув - прокинув, А в другий раз кинув вiн, кинув, не вдарив, А в третiй раз кинув вiн - заговорила: "Не бий мене, миленький, я твоя мила, Це ж твоя матусенька так наробила, Що я в полi стала та билинонька, Тонкая, високая, кучерявая". - Так чули, кажу, цiКП пiснi? - Нi, не чув i не знаю! Спiвай, я ПП зараз же i на голое запишу. Хома Провора сiдаК навпочiпки, впершись спиною в стiну, виймаК з рукава своКП сорочки сопiлочку i починаК в неП свистiти i пiсля кожного свисту виводить пiсню на голос. Яворницький записуК слова i помiчаК мотив пiснi, Але дивна рiч: як тiльки спiвець дiйде до того мiсця пiснi, де говориться, як билиночка здригнула й заговорила, так несподiвано й розридаКться. Тут вiн i сопiлочку свою з рук випустить, i спiвати перестане, i одне тiльки те й робить, що сльози рукавом сорочки витираК, i тут же сам себе соромить i вмовляК: "Ото! Дивись, пiсню спiва та й плаче! Хоч би що путнК, а то пiсню!.." ЗаспокоПвшись, Хома Провора витирав сльози i знову починаК все з самого початку, як вiн каже, "з краю", насвистуючи на сопiлцi й виводячи на голос. I знову, коли дiйшов до того самого мiсця, проти своКП волi, проти свого-бажання, став плакати, i плаче, як мала дитина... - Що це таке? Ото козак так козак! А ще, кажуть, прадiд мiй запорожець! Добрий запорожець, що вiд пiснi плаче! Тьфу ти, на самого себе! Хоч би очi були, а то й зовсiм нема, а плачу... Ну, слухайте ж далi: берiть у руки перо та виводьте. Яворницький бере в руки перо, але почуваК, що в нього самого руки тремтять вiд хвилювання. Хома Провора пiдбадьорюКться, пiднiмаК тон вище й заспiвуК: "Гей, та породила мати сина Василя, а iспородивши, вигодувала..." Але цього разу вiн i до половини пiснi не дiйшов, i чути з тону голосу й з нерiвного свисту сопiлки, що вiн знову не витримаК. - Слухай, Хомо, що я тобi скажу: хай уже цю пiсню ти виведеш менi на голос iншим разом, а тепер заспiвай менi якоП-небудь або запорозькоП, або гайдамацькоП. I Хома Провора заспiвуК нову пiсню. I отак скiльки пiсень попало в записну книжку Яворницького вiд Хоми Провори! I яких пiсень! Як тiльки вiн почне виводити голосом яку-небудь пiсню, як тiльки вiн заграК на своПй сопiлцi, так уже й чути, що то стародавня, самобутня i нi з чим не зрiвняна пiсня. Багато цiлих годин i цiлих тижнiв, веселих i сумних (бiльш за все сумних), провiв Яворницький з Хомою Проворою, заслухуючись його грою на сопiлцi i тiшачись його мелодiйними пiснями, якi за душу брали, але нiколи не бачив його, щоб вiн плакав вiд iншоП пiснi, опрiч наведеноП. Чому саме ця пiсня розхвилювала до слiз Хому Провору - так i лишилося невiдомо: Дмитро Iванович не став своПми розпитуваннями тривожити його хвору душу, сам же вiн з приводу цього завжди залишався нiмим як риба. Крiм пiсень, Хома Провора багато знав переказiв, легенд, рiзних оповiдань про минуле. Розповiдав вiн захоплююче, цiкаво, дохiдливе. Багато можна знайти на УкраПнi, в рiзних закутках, розповiдачiв-боянiв, але далеко не всякий з них володiв даром передавати своП розповiдi в таких художнiх образах, з такою живою мiмiкою i з таким неудавано веселим гумором, як це передавав i зображував Хома Провора. Мало того: Хома Провора розповiдав не тiльки художньо, але й оригiнальне. - У якомусь царствi, у якомусь государств! була царiвна, така начитана, така написана... - Як же то "написана"? Хiба так можна казати? - А чому ж не можна? Як кажуть "начитана", то повиннi казати i "написана". - Ну добре: "Така начитана, така написана". - Така, кажу, начитана, така написана, що он яка! Зробила вона собi корабель, iзгрузила його грузом, сiла в нього та й гайда по морю, по окiяну. Тут де не взялася буря! Як пiдхопила вона той корабель та як х-у-р-к-н-у-л-а! Та й викинула аж у Гамазонське царство... А як ви там записали? - А ось як: "Тут де не взялась буря! Як пiдхопила вона той корабель та як хуркнула!.." - Не так! - А як? - Де не взялася буря! Як пiдхопила вона той-корабель та як х-у-р-к-н-у-л-а! Та й викинула корабель аж у Гамазонське царство! Розповiдач саме домагався того, щоб записувач так само роздiльно й з такою ж iнтонацiКю i наголосом записав "хуркнула" та iншi подiбнi слова, як вимовляв вiн сам. Тiльки тодi, за його словами, казка буде записана "настоящим манiром". У Хоми Провори... шахрай - не шахрай, а "митець"; не почервонiла, а "зашарiлася"; не розсердився, а "заярився"; не заручилися, а "порукалися"; не обтесався чоловiк, а "охмолостився" ("помiж людей став бувати, то й охмолостився трошки, а то був такий патика та матула, що й казати нiчого"). У Хоми Провори коняка не пiшла в руки од того, що за нею "зажалковано". У нього... якщо Вода в рiчцi, то "вода як серебро", а коли степ чи лiс, то неодмiнно "дрiмливий лiс, сонливий лiс". У нього царiвна не наПхала, а "налучила на скелю", i не заплакала, а "ударилась у великий плач". Хмарка не нахмарила, а "хмарка засмутилася". Казку вiн найчастiше закiнчував так: "Задав пир на весь мир, i я там був, а не бачив того аж нiяк..." УКРАЏНСЬКI ЧОРТИ_ __ Дорогою з Бердянська Дмитро Iванович заПхав до старого мiста Ногайська, щоб познайомитися з художником Анастасом Гордiйовичем СмоктiКм i поговорити з ним про запорозьку старовину. Смоктiй зустрiв професора з великою радiстю: обнялися й поцiлувалися, за старовинним звичаКм. - А, голубчику, так он який ви з себе! Знаю, добре знаю ваше прiзвище, чував i читав вас! Цiлий тиждень iсторик прогостював у Смоктiя. Вiн дуже любив народнi пiснi, старовину, чудово спiвав старовинних запорозьких пiсень, знав козацькi думи, грав на кiлькох музичних iнструментах, особливо на сопiлцi. А скiльки вiн знав казок, прислiв'Пв, народних оповiдань! Для Дмитра Iвановича це - скарб. Гостюючи в Смоктiя, вiн записував усе. Ось до них пiдходить лiтнiй уже сусiда Антiн Павлович Пiдлужний. Босий, без шапки, в грубiй сорочцi i в нанкових штанях. ПочинаКться розмова. Дмитро Iванович бере iнiцiативу до своПх рук. - Скажiть, голубчики моП, яких ви знаКте украПнських чортiв? - УкраПнських чортiв? - Еге ж, украПнських чортiв? Якi вони е? - Я знаю одного Безп'ятого чорта. - А який же той Безп'ятий чорт? - Чорт як чорт, а Безп'ятий зветься тому, що вовк йому п'яту вiдкусив. Ну, як хочете ви знати, то чорти бувають водянi, степовi, хатнi й лiсовi. З водяних найголовнiший - анциболот. Це головне начальство над усiма водяними чортами; потiм водяний чорт - це той, що греблi рве; далi синько-водяний - це старий бородатий чорт, такий, що вночi хапаК людей та топить Пх мiж потоками у водяному млинi; К ще з водяних рябий бiс - це дуже злий чорт; моя баба, було, як лаКться, то каже: "А щоб тебе рябий бiс узяв". Iз степових чортiв найголовнiший - куцак (у шкодi десь був та й хвоста збувсь); далi танцюристий чорт: у вихорi танцюК та б'Кться з iншими чортами; кажуть, як кинути в той вихор ножа, то вiн увесь у кровi буде. Њ ще шут-чорт: цей украде або оброть, або путо в хлопця чи в дядька, що пасе коней у степу, та й закине геть. То хлопець ходить-ходить, а далi й каже: "Ну, годi вже, пошутив, i годi",- то вiн i пiдкине, 3 хатнiх чортiв найперший чорт - це дiдько. От, було, в старовину так лаялися: "Що ти робиш? дiдько б шанував твого батька!" Або: "Щоб тебе Дiдько взяв!" Цей дiдько як удень, то все на горищi сидить, а як уночi, то шастаК по сiнях та по коморах. Так от, для того щоб вiн не шастав уночi, треба ляду на горищi на нiч закривати, бо вiн спуститься з горища до дiжки, що в сiнях стоПть, та й локоче воду, як той пес. Так баба моя, було, щовечора й каже: "Хвесько, га, Хвесько, чи ти закрила ляду на горищi?" З хатнiх же чортiв К ще бiситель-чорт. Отож i лаються ним: "Бiситель твоКму батьковi!" Потiм того - луканька. Це дуже капосний лукавий чорт. Вiн, якщо треба кому капость яку-небудь учинити, так уже так пiдстроюК, що будеш чмихати увесь день: той так пiдведе, що й не найдеш вночi дверей спросонку та й учхаКшся; одне слово, дуже капосний бiс. Хатнi чорти плохi, а степовi дикi. Отож i птиця домашня плоха, а степова дика. Iз лiсових чортiв К лiсовик-чорт; вiн сам бiлий, а п'ятки смаленi; цей крiпко дурить людей: вiн оце скинеться чоловiком та й Пде по лiсу на такому возi, що так полудрабки й сиплються з нього, а вiн знай лупить та торохтить, як скажений, по лiсу; то лiсовий сторож дума, що воно злодюга якийсь забрався в лiс, та давай за ним гнатися, аж то чорт. Один дiд, на прiзвище Попенко, оповiдав про того лiсового чорта таке: "Iду, каже, раз я по лiсi й доходжу до рiчки, а в нашому лiсi та, бачите, рiчка Озниця протiкаК; доходжу до рiчки, дивлюся, стоПть бiля берега човен. Я сiв у той човен та й давай гребтись до другого берега. Гребуся собi та й гребуся, коли це вибрався на середину, аж тут човен як розколихався, як розколихався, i хто його знаК вiд чого. Дивлюсь я, аж на днi човника лежить якесь собачатко, так, як ото шарча, лежить, i п'ятка в нього на однiй нозi обсмалена, звернулося в клубочок та мугиче. Та не знаю вже, чи воно в мене була на головi шапка, чи не було, а тiльки я й весло з рук випустив. Тiльки що човен став пiдходити до другого берега, а воно з човна бульк! Та так у воду й булькнуло. Отож воно й був настоящий лiсовик..." Окрiм цих чортiв, К ще чорт Люципер. Це вже страшенний чортюга. Усiм чортам чорт! Це, мабуть, той, що в нiмцiв зветься Люцихвер. Ще е якiсь чорти, нашi-таки, украПнськi, та тепер я нiяк не пригадую всiх, а чув, як малим був. - ЗнаКте, Анастасе Гордiйовичу, що я думаю? - сказав Яворницький. - А що? - Я думаю, як би так, щоб намалювати в картинах усiх наших украПнських чортiв. - А що ж, це чудова думка. Незабаром той задум було здiйснено: в музеП з'явилася вiтрина, а в нiй були виставленi всi чорти. Були там i намальованi, i вилiпленi, та так майстерно, що бiля "чортячоП" вiтрини завжди було весело. МАНДРIВКА В СIЧ[16]_ __ Дмитро Iванович часом казав: "Днiпровськi скелi, острови та кручi - найкращi в свiтi". Особливо привертав його увагу своПм мальовничим краКвидом великий острiв Хортиця. Тут вiн був частим гостем, бо саме сюди колись злiталися запорозькi козаки на своПх улюблених чайках. Звiдси вони вирушали в походи на турецького султана i кримського хана. Саме сюди колись з усiКП УкраПни збiгалися всi нездоленi й пригнобленi, хто не хотiв коритися польським та своПм панам i глитаям. На цьому островi К велика скеля, яка маК назву Диван. Якось Дмитро Iванович зiйшов на цю скелю, глянув навколо себе i сказав: "Яка чарiвна краса!" I справдi, звiдси, як на долонi, було видно Велику Хортицю, Новий i Старий Днiпро, село Кiчкас. - Це мiсце цiкаве ще й тим,- розповiдав Дмитро Iванович,- що коли пiднятися на цей Диван i крикнути, то вiд того крику виразно, з повною iнтонацiКю, залунають голоси по всiй окрузi. Крикнеш басом - луна вiдповiсть басом, крикнеш дискантом - луна вiдгукнеться тим же. Вчений спустився нижче. I ось бiля цього Дивану вiн побачив цiкаву заглибину, зроблену у великiй брилi гранiту. Вiд рибалок дослiдник дiзнався, що це мiсце тут зветься Запорозькою мискою. Змiряв цю "миску", вона маК 3 аршини в дiаметрi i 1,5 аршина в глибину. Оце так миска! Вчений уважно розглянув ПП i прийшов до висновку: ця "миска" виникла вiд того, що в заглибину скелi з м'якоП породи якось попав камiнь з твердоП породи. Цей камiнь, напевно, виром почало крутити. Заглибина поступово розширювалася й поглиблювалася. Отак i виникла велетенська "миска". Дмитро Iванович спустився ще нижче i побачив двох дiдiв, якi мовчки сидiли на своПх човнах i ловили рибу. - Здоровенькi були, рибалки! - Здрастуйте! - А чи знаКте, чого я до вас прийшов? - Скажете, то й взнаКмо! - Чи не знаКте ви, чому цю миску названо Запорозькою? - ЗнаКмо! - А чого? - Та того, що з неП Пли запорожцi! - А як же вони Пли з такоП миски? - Та, мабуть, так, як Пли в царицi Катерини в Петербурзi. Посiдали один проти одного та через миску i годуються: цей того, а той цього! Кажуть, що коли запорожцi гостювали в царицi Катерини II, так Пм подали такi ложки, що держалки були довшi вiд руки (а треба за самий кiнець держати). Щоб не бути голодними, вони почали цими довжелезними ложками один одного годувати, та й були ситi. - Ну, спасибi вам за цiкаву розповiдь. Бувайте здоровi. Бувайте, пане, здоровi, Як воли та корови! Бувайте, пане, здоровi, Та й нас не забувайте!.. Етнограф хутко дiстав з кишенi записну книжечку i зразу ж занотував цi слова. Майже щороку, влiтку, Дмитро Iванович вiдвiдував iсторичнi мiсця, де була Запорозька Сiч. Туди вiн Пздив не просто для прогулянки, а проводив науковi дослiдження, вивчав села, що розкинулися навколо Сiчi. Найчастiше такi мандрiвки i пошуки скарбiв минувшини проходили не в одинцi, а в дружбi з вiрним побратимом, украПнським фольклористом, етнографом i педагогом Яковом Павловичем Новицьким (1847-1925). Џх Кднала щира любов до iсторiП, фольклору, етнографiП, культури свого народу; Кднало пристрасне бажання пройтись "слiдами запорожцiв". Д. I. Яворницький любив Якова Павловича, як рiдного брата. У своПх листах вiн його називаК найласкавiшими словами: "душевним", "сердечним", "коханим", "любимим" i "голубчиком сивим". "МоК життя,- писав вiн до Я. П. Новицького 18 сiчня 1885 року,- в науцi. В нiй моК життя, в нiй моК серце, в нiй моя пристрасть, увесь мiй юнацький запал"[17]. Якось iсторик помандрував у мiстечко Покровське, що на правому березi рiчки ПiдпiльноП. Саме тут була остання Запорозька Сiч. Обходив Дмитро Iванович це мiсце вздовж i впоперек, але нiчого не знайшов. Вiд такоП невдачi засумував Дмитро Iванович. Iшов по Сiчi з опущеною головою, з торбою за плечима. Глянь, а бiля нього, як з-пiд землi, вирiс дебелий засмаглий дiд з бiлою головою, за плечима в нього висiв ятiр, а в руках - палиця. Яворницький зрадiв i зразу ж кинувся до нього. - Скажiть, дiдуню, ви тутешнiй? - Тутешнiй! - Де ж ви були, куди йдете? - Рибу ловив, а це пора й додому! - Звiдкiля ж ви, як вас звати? - Яз Покровського, а звати мене Митрофан Чорний! А ви тут що поробляКте? - поцiкавився дiд, оглядаючи незнайомого чоловiка в капелюсi. - Я шукаю запорозьку старовину. Та не пощастило менi: окрiм глиняних черепочкiв та люльки, нiчого путящого не знайшов. - Погано, мабуть, шукали! - Чому ви так думаКте? - А тому, що тут нашi покровчани пiсля великих дощiв i весняноП поводi багато всякоП всячини пiдбирали. - Що ж саме пiдбирали? - Тут знаходили пiстолi, кинджали, шаблюки, рушницi, гармати, ядра, кулi, свинець, дрiт, глечики, кахель, перснi, бочки з смолою, прошарки вугiлля, склепи сухарiв, купки пшеницi, гудзики, пряжки, намисто, грошi, люльки-носогрiйки та людьки-буруньки. - А де ж усе це подiлося? Може, вкажете, в кого воно зберiгаКться? - Е-е-е, де тепер його знайдеш! - журився дiд.Багато чого розгубили, а то порозкидали, розламали, бо ми люди темнi; не зумiли зберегти, а бачу, що цi штуки, мабуть, потрiбнi для чогось. Обидва повагом iшли по Сiчi, гомонiли мiж собою, непомiтно й до села дiсталися. - Ось i моя хата! - вказав палицею Митрофан Чорний. Пiдiйшли ближче. Хата стояла бiля самоП запорозькоП церкви. Яворницький придивився до хати, обiйшов ПП з усiх бокiв, а потiм спитав Чорного: - Ви свою хату добре знаКте? - Та начебто добре. Мiй батько розповiдав, що в цiй хатi 1747 року запорожцi раду радили. - Ти бач! Та ви живете в iсторичнiй хатi! Це добре. Раджу вам, дiду Митрофане, зберiгати цю хатину, доглядати ПП. А я вiзьму ПП на облiк, як дорогий пам'ятник минувшини. Митрофан Чорний, як виявилося, був гостинна людина. Вiн запросив iсторика до хати, нагодував його i залишив у себе переночувати. Господар приготував для вченого добре лiжко, але Дмитро Iванович категорично вiдмовився вiд такого комфорту, вiн попросив господаря принести в хату оберемок соломи. На цю солому кинув просте рядно, поклав укривало. - Запорожцi не любили нiжитися,- кинув Яворницький. Другого дня Дмитро Iванович за допомогою Чорного знайшов у селянина Корнiя Забари чотири сволоки, якi збереглися вiд запорозьких хат ще з 1710 року. Таку ж знахiдку виявив i в другого мешканця Покровського - Клима Пироговського. Повернувшись пiсля довгих мандрувань знову до Митрофана Чорного, Яворницький сказав йому: - А що, дiду, як ми завтра сходимо з вами на Сiч? - А чого ж, я охоче пiду. Тiльки що ми там будемо робити? - ПошукаКмо козацьких могил. - Добре, деякi могили i я знаю. Чого ж - ходiмо! Мандрiвники взяли собi на пiдмогу ще трьох чоловiкiв з лопатами. За кiлька днiв вони розкопали шiсть невеличких запорозьких могил. Але тiльки в останнiй, сьомiй, натрапили на знахiдки. На цiй могилi стояв невеличкий хрест з написом: "Раб божий Иоанн - Титаровского куреня". Заглибившись у могилу на один сажень, Яворницький знайшов соснову труну, а в нiй великий кiстяк запорожця, з чубом на головi, тричi обмотаним на тому мiсцi, де було лiве вухо, з довгими рудими вусами над верхнiми зубами, з сукняною шапкою з барашковою околицею, з зеленим поясом та двома монетами в кишенi: одна з них мiдна - росiйська подушка 1731 року, друга - срiбна турецька монета. В iнших могилах Яворницький знайшов кiстяки, якi добре збереглися, бiля них були монети 1763 року, жупан, мiднi гудзики, кулi, ядра тощо. Але дослiдник на цьому не зупинився. В селi Грушiвцi вiн знайшов сволок з чудовим рiзьбленням, який зберiгався в хатi селянина Онуфрiя Петровича Метельченка. Етнограф запевняв, що кращого рiзьблення йому ще не доводилось бачити. Цей сволок був завдовжки 7 аршин, зроблений з осокора, розмальований рiзними фарбами. На всю довжину сволока був зроблений напис, який свiдчив, що цей будинок збудував 1747 року 12 квiтня козак Щербинiвського куреня Трохим Киян. Усе, що було на сволоцi, етнограф замалював у свою записну книжечку. Пiсля цього Дмитро Iванович рушив до Нiкополя. Вiн знав, що в цьому iсторичному мiстi збереглася запорозька церква. Коли вчений зайшов до цiКП церкви, в нього розбiглися очi. Перед ним вiдкрилося рiдкiсне багатство, яке попало сюди з найстарiшоП запорозькоП церкви, що була до цього в селi Покровському. Серед багатьох церковних речей Дмитро Iванович зразу ж звернув увагу на iкону Покрова богоматерi. Його вразив оригiнальний витвiр того майстра-маляра. На липовiй дошцi зверху була зображена божа мати, а нижче в повному озброКннi, в чоботях, широких шароварах, у жупанах, пiдперезаних зеленими поясами, з гладко поголеними головами - стояли чубатi запорожцi. Вони були розмiщенi пiвколом по краях iкони. Посерединi Пх - запорозький прапор, гармати, ядра, всякi козацькi атрибути. Внизу iкони, вiд козакiв, що стояли попереду, тягнувся майже до самого вуха богоматерi такий напис: "Молимся, покрий нас чесним твоПм покровом, iзбавi