науки, дайте оцю кам'яну сокиру. - А як вона десь загубиться, тодi що? - Не турбуйтесь: у мене нiщо не пропадаК. Можу видати розписку. - А чи надовго потрiбна вам ця сокира? - спитав пiп. - Ну, днiв на десять. - Гаразд, професоре, берiть. Але слово - закон! Не бiльше як на десять днiв. А розписочку все-таки напишiть, воно якось буде надiйнiше й спокiйнiше на душi. - Все буде так, як умовились. Ось вам i розписка.Прощаючись, Дмитро Iванович подякував отцевi Стефану, а сокиру загорнув у хусточку й поклав собi в кишеню. Коли Дмитро Iванович повернувся додому, йому тiльки думки було, щоб цю рiдкiсну сокиру назавжди залишити в музеП. Але як? Коли не повернути через десять днiв, пiп розгнiваКться, знищить свiй заповiт i не вiддасть багатоП колекцiП для музею. Що ж робити? Нарештi придумав. Вiн викликав до себе мiсцевого скульптора Тендера i спитав його; - Дивiться, перед вами, дорогий чоловiче, лежить рiдкiсна сокира часiв неолiту. Ви людина тямуща, придумайте щось таке, щоб ця сокира лишилася в музеП, бо вона чужа, взята на десять днiв пiд мою розписку. - Нiчого, Дмитре Iвановичу, я не зможу придумати; Доведеться, мабуть, повертати ПП тому, в кого взяли,безпорадно розвiв щуками скульптор. - Нi, друже, така рада менi не пiдходить. Зараз бачу, що ви не музеолог! Ви зробiть так, щоб i кози були ситi, i сiно цiле! Он що! - Не придумаю, Дмитре Iвановичу, не зможу,усмiхнувся скульптор. - А я вже придумав. Адже недарма вас викликав. Ц Слухайте: ви добрий майстер, вiзьмiть цю сокиру i зробiть В з неП точнiсiньку копiю: витешiть так, щоб i я не розпiзнав, де оригiнал, а де копiя. Можете це зробити? - Чому ж, це можна! - От i чудово. Скiльки вам треба часу? - Пiвмiсяця! Бо я дуже зайнятий iншими невiдкладними справами. - Не пiдходить! Ви зробiть через вiсiм-десять днiв, бо по сокиру прибiжить пiп, у якого я взяв ПП тимчасово. Теннер згодився. Вiн узяв сокиру i в умовлений строк принiс до Дмитра Iвановича на квартиру двi сокири. Розпiзнати Пх було важко. Дмитро Iванович вдячно потиснув скульпторовi руку, подякував i розплатився. Мiж iншим, вiн часто платив у таких випадках своП грошi. Через десять днiв пiп - тут, як уродився. Не втерпiв неборака, приПхав просто до Яворницького по свою сокиру. - Здрастуйте, Дмитре Iвановичу! - Здоровенькi були! Що, мабуть, не спиться, по сокиру приПхали? - Майже вгадали. ПриПхав я, бачите, в церковних справах та й надумав до вас заскочити... Дмитро Iванович пiдвiв попа ближче до свого столу, зняв газету, а пiд нею лежало двi схожi одна па одну кам'янi сокири. - ВпiзнаКте - де ваша? Пiп розгубився. Очi його перебiгали з одноП сокири на другу. - Наче оце моя...- невпевнено промовив пiп i тикнув пальцем на копiю. - От i не вгадали. То якраз копiя, а оце - ваша! Ну, так яку ви тепер заберете - свою чи копiю з неП? - Та, мабуть, свою. - Оцього вже вiд вас я не сподiвався! Адже вони однаковiсiнькi. Я мiг би й не сказати, що ви помилилися, а все ж сказав правду. Вам, батюшко, однаково, яка буде лежати у вашому будинку, а в музеП, для науки, важливо, щоб у вiтринi лежала сокира-оригiнал. Ну, то як? - наступав на попа Яворницький. - Ну що ж, Дмитре Iвановичу, якщо так треба для науки, то нехай буде на ваше. Давайте менi хоч копiю, а собi вже залишайте оригiнал. - Спасибi. Берiть копiю. А ви привезли з собою заповiт на колекцiю? - Привiз, ось вiн. Подивiться, здаКться, все гаразд у ньому. Дмитро Iванович, радiючи собi в душi, взяв папiр i спитав: - А печатка К? Нотарiус завiрив? - Усе там в. Навiть на гербовому паперi,- пiдкреслив пiп. - От i добре. Дякую. Пiп розпрощався i вийшов з будинку Яворницького. Дмитро Iванович забрав заповiт, узяв оригiнал сокири i зразу ж принiс до музею, щоб покласти придбаний скарб у вiтрину. _ЗУСТРIЧI _ ЯК НАРОДИЛИСЯ СЛАВНОЗВIСНI "ЗАПОРОЖЦI"_ _ В перервi мiж екскурсiями по музею Дмитро Iванович вiдпочивав у крiслi свого кабiнету. В такi хвилини вiн охоче розповiдав нам про своП зустрiчi з видатними дiячами культури. З особливою любов'ю вiн згадував Iллю Юхимовича РКпiна. Мiж Д. I. Яворницьким та I. Ю. РКпiним ще здавна склалась тепла й сердечна дружба. Зустрiчi й листування мiж ними тривали сорок чотири роки. Збереглося 60 листiв Ч I. Ю. РКпiна до Д. I. Яворницького i ЗО листiв Д. I. Яворницького до I. Ю. РКпiна. Листицi-незвичайнi: в них: багато цiкавого матерiалу про життКвий i творчий шлях двох приятелiв, про Пх теплi взаКмовiдносини, Пх плiдна дружба, що переросла в щирi й сердечнi взаКмини, маК свою цiкаву iсторiю. Яворницький, як вiдомо, був земляк великого художника. Обидва вони народилися й виросли на Харкiвщинi. Але вперше зустрiлися в Петербурзi 1887 року. Тут щороку, святкували рiчницю Т. Г. Шевченка, на яку збиралось украПнське земляцтво. Святкували рiчницю й цього року. Коли Дмитро Iванович прибув на вечiрку, РКпiн, побачивши молодого iсторика, пiдiйшов, i вони мiцно потиснули один одному руки. Потiм сiли поряд, i мiж ними зав'язалась щира й невимушена розмова. Говорили про УкраПну, Запорозьку Сiч, розпитували один одного, хто над чим працюК. Приводом до розмови й знайомства був лист запорозьких козакiв до турецького султана. РКпiн сказав Яворницькому, Що надумав намалювати запорожцiв, коли вони зiбралися на раду й складають вiдповiдь турецькому султановi на його грiзний наказ припинити наскоки на Крим. Вперше про цей смiхотворний лист запорожцiв РКпiн почув 1878 року в мальовничому маКтку Абрамцево пiд Москвою, який належав Савi Мамонтову, що дуже кохався в мистецтвi. До гостинного господаря часто збиралися, талановитi письменники, вченi, художники, артисти. Ввечерi вони цiкаво розмовляли про мистецтво, спiвали, грали, читали своП твори. Саме тут РКпiн i почув про листа запорожцiв до султана. Вiн зразу ж уявив собi цю сцену, уявив той гомеричний регiт вiд дошкульних, солоних дотепiв i олiвцем нарисував запорожцiв, що заходяться вiд реготу. Iдею художника - увiчнити запорожцiв на полотнi - гаряче пiдтримали його друзi. Репiн з юним художником В. СКровим помандрував навеснi 1880 року на Запорожжя, щоб на власнi очi побачити мiсця Сiчi, зiбрати потрiбний матерiал та вiдшукати помiж украПнцями характерних типiв для свого малюнка. I ось перед ним Днiпро-Славута, невгомоннi пороги, острiв Хортиця. Довго вони блукали по острову, знаходили там мiднi гудзики, бляхи, старовиннi грошi, порохiвницi, iржавi шаблюки. Пiсля Хортицi РКпiн вирушив слiдами сiчовикiв - у Капулiвку, Пожровське. Тут вiн зустрiв справжнiх нащадкiв запорожцiв. У своПх малюнках художник вiдтворював риси Пх волi, природний розум, вiдвагу, велич, дошкульний гумор. У Капулiвцi РКпiн занiс до свого альбому й могилу Iвана Сiрка. Побував художник у запорозьких селах - Грушiвцi, Старих Кодаках, вiдвiдав усi запорозькi церкви, де знайшов чимало старовинних речей, якi перейшли сюди з Сiчi, робив ескiзи натовпу людей, якi збиралися на Олександрiвськiй пристанi. Завiтав, нарештi, i в село Качанiвку, де його ласкаво прийняв колекцiонер Тарновський. Там вiн побачив багатющу колекцiю запорозькоП старовини, що стала для художника у великiй пригодi. I восени 1880 року РКпiн повернувся до Москви. Тодi ж таки, в жовтнi, до нього в майстерню зайшов Л. М. Толстой. Цей вiзит дав художниковi новий напрямок в його малюнку. Оглянувши "Запорожцiв", Толстой помiтив, що цей малюнок поки що являК собою тiльки етюд, невеличкий художнiй твiр, який вiдображаК випадковий епiзод з життя запорожцiв. Насправдi ж задум повинен бути набагато ширший: цей твiр, на думку Толстого, мае бути бiльш значущим. Треба, щоб була вiдбита головна думка художника-реалiста: високе почуття нацiональноП гiдностi й гордостi, непереможний запорозький дух, його сила. Розумнi й справедливi зауваження Толстого змусили РКпiна задуматися. Художник сприйняв Пх з щирою вдячнiстю i зразу ж узявся переробляти ескiз. Вiн збiльшуК його формат, збiльшуК число дiйових осiб, переставляК окремi постатi, створюК враження великих зборiв козакiв. Ескiз цiКП картини художник уже намалював, але для великого полотна йому ще багато чого бракувало. Крiм того вiн побоювався критики такого знавця ЗапорозькоП Сiчi, як Яворницький. Ренiн запросив Дмитра Iвановича до себе, щоб показати йому ескiз майбутньоП картини. Через деякий час Дмитро Iванович прийшов до майстернi РКпiна. Перша зустрiч у майстернi художника, про яку вони наперед умовилися, хвилювала обох: Яворницькому, закоханому в запорожцiв, хотiлося скорiше побачити ескiз, а РКпiну не терпiлося дiзнатися, що ж скаже знавець ЗапорозькоП Сiчi? Чи не осудить ескiз картини? Побоювання були марнi. З першого ж погляду картина Яворницькому сподобалася. Вiн щиро захопився, хвалив автора за вдалий сюжет, ва його чудовий задум. - Глянув я на цей ескiз,- казав Яворницький,- i сам зайшовся смiхом! "Святе дiло ви робите, любий Iлля Юхимович. Пишiть велику картину!" Дмитро Iванович запропонував РКпiну все, що потрiбне було для цiКП картини: книги з iсторiП запорозьких козакiв, свою колекцiю зброП, жупани, чоботи, люльки, сулiю з горiлкою, яку викопав у запорозькiй могилi, навiть череп, знайдений на Чортомлицькiй Сiчi. Вiддав також фотознiмки запорозького прапора, старих картин i Днiпрових порогiв, фото нащадкiв запорожцiв - днiпровських лоцманiв. Але цим не обмежився завзятий iсторик. Вiн багато приводив до художника своПх землякiв та знайомих - прототипiв, якi позували йому пiд час створення картини, Пх постатi й риси обличчя скидалися на запорозьких козакiв. Це була найголовнiша й найдорожча допомога РКпiну. Iлля Юхимович гаряче взявся за роботу. Працював вiн над "Запорожцями" понад 12 рокiв (з 1880-го по 1891-й). На великому полотнi одна за одною з'являлися все новi й новi козачi постатi. Вони здавалися Дмитровi Iвановичу прекрасними, а художник запевняв, що до них треба ще "трохи доторкнутися пензлем". Доторкнеться - i зовсiм iнакше виходить, краще, виразнiше. Яворницький став частим гостем у майстернi РКпiна, а воднораз i натхненником та добрим порадником. Вiдтодi всe бiльше й бiльше мiцнiла дружба мiж iсториком i художником. Майже щонедiлi Дмитро Iванович бував у Iллi Юхимовича, а той по суботах заходив вечорами до Яворницького, коли там збиралася петербурзька украПнська молодь - спiваки, музики, артисти й художники. Цi зустрiчi Дмитро Iванович називав жартома "збiговиськами", що дуже сподобалося землякам, i незабаром це слiвце помандрувало з столицi iмперiП на УкраПну. Але, перше нiж докладнiше оповiсти про створення "Запорожцiв", скажемо, що архiви не зберегли оригiналу широко вiдомого листа вiдповiдi запорожцiв турецькому султановi, який зажадав вiд запорожцiв, щоб вони припинили наскоки. Листа, мабуть, насправдi й не було в практицi дипломатичних зносин Сiчi з iноземними державами. Гострi й дошкульно-образливi вислови, якими сповненi варiанти цього листа, не вiдповiдають тодiшнiм правилам дипломатичного листування, що звичайно вiдбувалося латинською мовою з додержанням усiх вимог чемностi. Латинську мову знали не тiльки канцеляристи Сiчi та гетьмани, але й козацька старшина, натяк про що ми читаКмо в "Тарасi Бульбi" Гоголя; а окремi гетьмани й кошовi отамани Сiчi так добре володiли латиною, що вiльно промовляли нею пiд час офiцiйних переговорiв. Усе це не перечить тому, що запорозьке козацтво, яке любило крутi жарти й дотепи, могло порядком розваги не. раз складати такi в'Пдливi листи до своПх ворогiв, але навряд чи Пх надсилалося кудись далi сiчового коша. Хоч самий лист-вiдповiдь у всiх своПх варiантах К, видимо, пiзнiший лiтературний витвiр, а не iсторичний документ, проте вiн добре вiдбиваК вдачу й дух тих одчайдушних i самовiдданих воякiв, якi, за висловом Репiна, "прирекли себе... на захист усiх дорогих iнтересiв своКП вiтчизни"[39]. Текст цього листа експонуКться й досi в Днiпропетровському музеП, i коло нього завжди буваК людно й весело. Для РКпiна-художника цей лист мав значення також не стiльки за своКю документальною вiрогiднiстю, скiльки як уявний вiдбиток епохи, ПП подiй та звичаПв. Звiсно, художник не мiг обмежитися, готуючись малювати свою картину, текстом цього листа, як не обмежився вiн i зразками зброП та одягу, що передавав йому Яворницький. РКпiну треба було ще подивитися на ту запорозьку землю. Вiн тричi приПздив на УкраПну та Кубань. Одного разу вiн Пздив на Кубань з Яворницьким, де зустрiв козака-станичника Василя Олешка. В його обличчi художник побачив риси, схожi з уявлюваним образом Iвана Сiрка. Зiбранi матерiали дали змогу створити величезний фонд художнiх фрагментiв, якi потiм так щедро прикрасили його "Запорожцiв". Як згадуК Корнiй Iванович Чуковський, Репiн самих тiльки етюдiв до "Запорожцiв" мав у своПх альбомах кiлькасот, бiльшiсть з яких попали за кордон, звiдки назад уже не повернулися. З кожною поПздкою робота над картиною вiдновлювалася художник працював чимраз з бiльшою енергiКю та запалом. З особливою любов ю згадував Дмитро Iванович перший ескiз майбутнiх "Запорожцiв". Саме цей закiнчений ескiз (олiя) Репiн подарував 1887 року своКму порадниковi i помiчниковi Д. I. Яворницькому. Дмитро Iванович пишався ескiзом "Запорожцiв", вважав його за "найдорожчий скарб". На жаль, з цим подарунком iсториковi довелося незабаром розпрощатись. РКпiн, напевне, побоювався, що цей ескiз ще до завершення картини може попасти до чужих рук i тодi сюжетом "Запорожцiв" скористуКться iнший художник. Вiн звернувся до Яворницького, пропонуючи продати ескiз Третьякову. Саме в цей час Яворницький хворiв, був у великiй нуждi, навiть нiчим було йому сплатити борг за друкування "Вольностей запорожских Козаков". Пiсля довгих умовлянь Яворницький погодився з Репiним i предав ескiз "Запорожцiв". Третьяков вивiсив його в своПй вiдомiй галереП в Москвi. На знак поваги до свого побратима Д. I. Яворницький подарував йому один iз своПх творiв, "Запорожье в остатках старины и преданиях народа", виданий 1888 року в Петербурзi. Цiннiсть цiКП книги полягаК в тому, що ПП iлюстрував сам РКпiн. Там К такi його малюнки, як запорозька кобза, баклажки, кинджал, шабля, сволок i лутки запорозького куреня, портрети запорожцiв Iвана та Якова Шиянiв, запорозьке вбрання тощо. РКпiн високо цiнував допомогу знавця ЗапорозькоП Сiчi в створеннi своКП картини. В одному з каталогiв до картини РКпiн зробив таке пояснення: "З подробицями iсторiП запорозьких козакiв можна познайомитися по книзi Д. I. Яворницького "Нариси з iсторiП запорозьких козакiв i Новоросiйського краю". В своПх спогадах[40] Дмитро Iванович так розповiдаК про персонажiв картини: "Унизу, в самому куточку, з лiвого боку, сидить на землi по-турецькому пресимпатичний хлопчик, рокiв семи-восьми; малий джура, тобто зброКносець, з чубчиком на голенiй головi, з роззявленим вiд смiху ротом, в якому блищать Дрiбнi й густi зубки[41]. Вiн набиваК тютюном люльки для козакiв i заливаКться милим дитячим смiхом, ловлячи вухом дошкульнi слова, якими запорозькi лицарi частували турецького султана: "козолуп, рiзницька собака, нашого бога дурень". Вище хлопчика сидить на колодi бравий козак з чорними довгими вусами, з великим оселедцем (чубом), закладеним за вухо. Це художник Я. Ф. Цiонглинський. Вiн поклав величезний кулачище на спину козака, що сiв бiля столу без сорочки, за Цiонглинським стоПть молодий красень з благородними рисами лиця i якось "по-панському" посмiхаКться. Це внучатий племiнник знаменитого композитора М. I. Глiнки. Далi, за Глiнкою, стоПть козарлюга, високий, чорний, з вилискуватим, як у негра, лицем i з пов'язкою на пораненому в бою лобi. Це вiдомий в Одесi художник, силач М. Д. Кузнецов. За Кузнецовим рудий, як вогонь, Нiкiшка - кучер В. В. Тарновського, в якого немаК кiлькох зубiв у верхнiй щелепi; в цього щербатого найуПдливiший смiх". Цiкава iсторiя цього прототипа. Якось РКпiн переправлявся з Яворницьким поромом через Днiпро. Тут же переправлявся й помiщик В. Тарновський, який сидiв у своКму фаетонi. Художник звернув увагу на кучера Тарновського - Нiкiшку. Це був низенький, рудуватий чоловiк з кiлькома зубами в ротi. Коли вiн смiявся Iлля РКпiн пильно вдивлявся в риси його обличчя. Адже саме з таким веселим смiхом мав бути козак на його картинi, де запорожцi складають листа до султана. Iлля Юхимович швидко розгорнув альбом i зафiксував олiвцем основнi риси знайденого типу. Це був удалий фрагмент до задуманоП картини. "За Нiкiшкою виглядаК обличчя студента-татарина, якому художник "запозичив" бiлi, густi, мiцнi зуби з запорозького черепа, викопаного в могилi бiля Сiчi. Спереду, праворуч студента-татарина, височить важка кремезна постать у червоному жупанi, в смушевiй шапцi i з шаблюкою збоку. Це професор петербурзькоП консерваторiП А. I. Рубець[42]. За спиною Рубця стояв такий гладкий козак, з таким випнутим наперед черевом, що здавалося, воно трясеться вiд смiху. Але згодом його зняв художник з картини й поставив iншу постать, спиною до глядачiв, у сiрому кобеняку, з так званою "богородицею" на спинi, з вiдкритою голеною головою i з чубом, пiднятим догори. Спереду А. I. Рубця сидить кошовий отаман Запорозького вiйська Iван Сiрко з демонiчним виразом очей, з люлькою в ротi й у шапцi, критiй чорним сукном i пiдбитiй сiрим смушком, з розрiзом попереду. Сiрка художник малював з популярного свого часу генерала, дотепника й веселуна М. I. Драгомирова. Далi висуваКться наперед типове обличчя бурсака, який не витримав у бурсi суботньоП лози й утiк за пороги - на Сiч. У нього нi вусiв, нi чуприни на головi немаК; чорне густе волосся пiдстрижене пiд макiтерку[43]. Це художник П Д. Мартинович[44], який народився на Полтавщинi. А ось до голови Мартиновича схилив свою голову козак у високiй чорнiй шапцi, схожiй на ту, що носив гетьман Сагайдачний. Це худорлявий чоловiк з похмурим поглядом; вiн мало реагуК на дошкульнi епiтети, що Пх щедро сипле козацьке товариство турецькому султану. Для цiКП постатi позував В. В. Тарновський, помiщик, колекцiонер украПнськоП старовини. Поряд з Тарновським - дiдок з вусами, низько пiдчикриженими, сухорлявий, зморщений, беззубий. Вiн широко, як вершу, розкрив рота, куди направляК люльку, якою, в разi потреби, можна i череп розтрощити[45]. Вiн увесь заходиться смiхом, аж очi заплющив. Його малював РКпiн з випадкового обличчя на пристанi коло мiста Олександрiвська". Картину ще не закiнчено, як до Яворницького прийшов РКпiн. Це було перед рiздвом. Вдарили великi морози. - А я до вас! - звернувся РКпiн. - Що сталося? - Џдьмо до мене! Я хочу посадити вас на картинi за писаря. - Iлля Юхимович, я нiде не люблю виставляти себе напоказ. - Нi, нi! Я вiд вас не вiдстану! Кому ж бути писарем, як не вам? Яворницький довго опирався, але пiд кiнець згодився, i вони поПхали до РКпiна. Майстерня художника в той час була на четвертому поверсi, пiд скляною покрiвлею. Коли вони ввiйшли, Iлля Юхимович глянув на Яворницького й сказав: - Що це ви такий похмурий? - В дорозi промерз. Тодi РКпiн вийшов у сусiдню кiмнату, винiс звiдти якийсь журнал з смiшними карикатурами й поклав на стiл перед Яворницьким. Той глянув на якусь карикатуру й посмiхнувся. - Стривай, стривай! Ось цей вираз менi й потрiбний! Не минуло й години, як на картинi Яворницький уже сидiв за столом у ролi сiчового писаря. Писар - одна з центральних постатей картини. Його лукава посмiшка пробiгаК по всьому обличчi, утворюючи ледь помiтнi зморшки бiля очей i неглибокi ямочки коло щiльно стулених губ. З усього видно, що це особа хитра i, як кажуть, сам собi на умi. Писар добре чув всi цi крутi дотепи й ущипливi, дошкульнi слова, якi йому диктують, але вiн не квапиться писати Пх на паперi довгим гусячим пером. Треба було ще посадити когось за стiл, на вiльне, мiсце, проти писаря, спиною до глядача. РКпiн уже наперед продумав, якою саме маК бути ця постать. Потилиця повинна бути не абияка, а триповерхова, ПП не слiд шукати нi в селах, нi в робочих кварталах - тiльки в панських хоромах. I тут РКпiн пригадав, у кого К така потилиця. - Ви знаКте, хто може бути придатний на таке мiсце? - А хто? - Георгiй Петрович Алексеев[46]. Коли вiн був у вас, я до нього добре придивився. Сам вiн низенький, огрядний, дебелий, голова велика, голомоза, а потилиця така, що треба сто рокiв, щоб ПП наПсти. Попросiть його, щоб вiн дозволив менi зарисувати його спину й потилицю. Коли ви його побачите? - Можу хоч i завтра. - Так будь ласка! Я готовий написати йому безкоштовно його портрет, аби тiльки вiн дозволив зарисувати для картини його потилицю... Коли другого дня Яворницький передав Алексееву прохання РКпiна, той категорично вiдмовився. - Що це, на посмiх майбутнiм нащадкам? Нi! Яворницький поспiшив повiдомити РКпiна про цю вiдповiдь. Але РКпiн усе ж таки наполягав упросити Алексеева. - Та влаштуйте ж це як-небудь! Чи вже ви, при вашiй винахiдливостi, не придумаКте, як це зробити? - А може, його спокусити старовинними монетами, вiн же нумiзмат? - спитав Яворницький.- Зробимо це так: Георгiй Петрович запросить нас до себе на снiданок. Пiсля снiданку ми пiдемо втрьох до його кабiнету, я витягну з кишенi кiлька старовинних монет, i ми будемо розглядати Пх в лупу, а ви сядете за спиною i тихенько занесете до своКП книжечки його триповерхову потилицю безкоштовно. Так вони й зробили. З квартири Алексеева вони вийшли разом. Минув час. Картина "Запорожцi" була закiнчена й виставлена в Третьяковськiй галереП. Генерал приПхав до Москви. Яворницький запропонував йому й РКпiну пiти в Третьяковську галерею. Пiдiйшли до картини. - А гляньте, Георгiю Петровичу,- сказав Яворницький,така, як ваша, потилиця. - Як же ви насмiлилися зробити це без мого дозволу? Коли ж це ви встигли змалювати? Ренiн засмiявся: - Це тодi, коли ви уважно розглядали монети. Генерал покрутив своП довгi й пишнi вуса, глянув на своПх спiвбесiдникiв i вже поблажливо проказав: - Ну, гаразд, тепер уже нiчого не вдiКш. У мене до вас прохання: не кажiть бiльше нiкому, що це моя потилиця,- засмiють старого дурня. Вони пообiцяли, проте частенько i РКпiн, i Яворницький "по секрету" розповiдали, з кого й що саме намальовано в цiй картинi. Багато РКпiн зробив ескiзiв, щоб використати Пх на майбутньому полотнi. Один з таких альбомiв е i в Днiпропетровському музеП. Його подарував РКпiн своКму друговi Яворницькому, а трохи згодом Дмитро Iванович передав його музеКвi. Крiм цього варiанта, розповiдав Яворницький, РКпiн зробив другу картину. На нiй уже не було багатьох постатей, але зате з'явилися новi. Писар - той же, тiльки вiд уже старий, в окулярах. У нього одне гусяче перо в руцi, а друге за правим вухом. Без сорочки вже не один козак, а два. Не було в картинi козака в кобеняку, що стояв спиною до глядача. Зник козак з пов'язкою. Козак (Тарновський) вийшов на цьому варiантi виразнiший. Тут вiн сидить без шапки, лисий; уся його постать - зосереджена увага. Ця iсторична картина нелегко давалася художниковi. РКпiн довго працював над кожною постаттю, роками виношуючи в своПй душi окремi образи. Iнколи для якоПсь виразноП постатi йому були потрiбнi не один, а два-три типи натурникiв, щоб з одного взяти вираз обличчя, зрiст, а з другого - очi, з третього - пронизливий погляд, великi вусища, усмiшку тощо. Так було з головним героКм - Сiрком. Портрета Iвана Сiрка не збереглося, тому Ренiн мусив проявити свою творчу фантазiю. Довго вiн шукав пiдхожу людину для Сiрка. I ось навеснi 1889 року РКпiну пощастило! Вiн зустрiвся з генералом М. I. Драгомировим. Коли вперше його побачив, РКпiн аж вигукнув: "Живий Сiрко!". Далi навколо Сiрка групувалися всi iншi персонажi. Слава "Запорожцiв" облетiла всю Росiю, перейшла й кордони. На виставках у Чiкаго, Будапештi, Мюнхенi, Стокгольмi картина мала великий успiх. "Запорожцi" - один з найпопулярнiших творiв РКпiна. Численнi копiП i репродукцiП Пх розiйшлися по всiй краПнi. Про популярнiсть картини свiдчить хоч би той випадок, який описав РКпiн у листi до Яворницького в листопадi 1929 року: "Один мiй приятель привiз менi з Полтави куплену на ярмарку скульптуру - копiю з вiдомоП моКП картини... Я радiю i тiшусь, дивлячись на це вiдтворення". В "Запорожцях" блискуче показано волелюбний характер, щиру душу й непокiрнiсть сiчового козацтва. Автор картини пiдкреслив, що жорстока реакцiя царськоП РосiП не смiв гнобити волелюбнi, але поневоленi народи iмперiП. "Нiхто в свiтi не вiдчуваК так волю, рiвнiсть i братерство,- писав свого часу РКпiн Стасову.- Все своК життя запорожцi залишалися вiльними й нiкому не корилися. Нехай це буде й глумлива картина, я все-таки напишу". Дмитро Iванович давно збирався щиросердно подякувати РКпiну за його "Запорожцiв". Така нагода випала. Як тiльки Яворницький повернувся з СередньоП АзiП до Петербурга, друзi вченого вирiшили вшанувати запорозького батька вечерею. Зiбралися в ресторан "Большой медведь". Туди прийшли художники РКпiн, Сластiон, Бондаренко й багато iнших дiячiв культури. Яворницький пiдвiвся з крiсла, щиро подякував за ту пошану, яку виявило до нього все товариство, i, звертаючись до РКпiна, сказав: - Любий i дорогий Iлля Юхимович! Ви зробили велику честь нашим предкам, запорозьким козакам, а разом з ними й нам тим, що зобразили Пх на прекраснiй картинi "Запорожцi", Хто б нас знав до вашоП картини? Нiхто. Ми до того були маленькi - при землi, а тепер стали вище на голову! Низенько вклоняюся вам i щиро дякую!.. Щедру допомогу Яворницького пiд час створення картини РКпiн дуже високо цiнив. В перший рiк знайомства з Дмитром Iвановичем РКпiн подарував йому дев'ять малюнкiв для його двотомника "Запорожье в остатках старины и преданиях народа". Деякi з цих малюнкiв РКпiн зробив спецiально як iлюстрацiП до цього видання, яке йому дуже сподобалося. Дмитро Iванович у передмовi до першого тому писав: "Автор не може. не висловити щироП подяки глибокошановному Iллi Юхимовичу РКпiну, що подав до цього твору кiлька малюнкiв з власноП колекцiП i не вiдмовив у добрих порадах пiд час вибору Пх до видання". Дружба Яворницького з РКпiним склалася на творчiй основi, й вона не припинялася до самоП смертi. Великий росiйський художник палко любив УкраПну, милувався ПП чарiвною мовою, кохався в танцях i пiснях. Живучи в Петербурзi, вiн пiдтримував постiйний зв'язок не тiльки з Яворницьким, а й з iншими дiячами культури, часто бував на вечорах, якi влаштовували украПнцi, що жили в тодiшнiй столицi. Особливо запам'яталася Дмитровi Iвановичу зустрiч РКпiна з корифеями украПнського театру, якi гастролювала в Петербурзi. Одного разу, в суботу, на "збiговисько" до Дмитра Iвановича, який жив тодi на Митнiй пристанi, завiтав РКпiн. у гостинного господаря вiн застав землякiв з УкраПни - артистiв М. Л. Кропивницького, М. К. Садовського, П. К. Саксаганського, М. К. Заньковецьку, Г. П. Затиркевич та iнших. Згодом прийшли туди давнi приятелi Яворницького - художники Панас Сластiон, який до того ж пречудове спiвав i грав на кобзi, Хома Бондаренко - спiвак i добрий танцюрист. Пiсля вечерi Сластiон узяв свою кобзу, сiв, склавши ноги, на пiдлозi й заспiвав пiд акомпанемент кобзи думу "Плач бiдних невольникiв у тяжкiй турецькiй неволi". Спiв глибоко вразив слухачiв. Дмитро Iванович глянув на РКпiна i побачив, що з його очей капають сльози. - Кобзарю, любий, дорогий кобзарю, ану, змахни з наших очей сльози, щоб ми вдарили лихом об землю. Ушквар нам веселоП! I кобзар ушкварив гопака. Такого гопака, що всiх нiби жаром обпалило! Тут як випурхне на середину зали Заньковецька, а слiдом за нею Садовський! Взута в червонi черевички, вбрана в чудову барвисту плахту, легка й грацiозна, Заньковецька, здавалося, лiтала у повiтрi, як метелик, не торкаючись зовсiм ногами пiдлоги. До пари Пй як танцюрист був Садовський. То повернеться одним боком, то другим, то скоком-боком, то вихилясом та викрутасом, ще й навприсядки пiде!.. А кобзар, граючи, ще й словами жару пiддаК: "Подивися, дiвчино, який я моторний, подивись, оглянься, який я удався!" I раптом, на диво всiм, зненацька зриваКться з мiсця Iлля Юхимович РКпiн, кидаКться на середину зали в танок i як пiшов, як пiшов "викозулювати" ногами, так куди там професiйним танцюристам!.. Кучерi в нього розлiтаються врiзнобiч, а що тiльки ноги виробляють!.. То вiн стукне по пiдлозi передком, то вдарить каблуком так, що весь посуд Дзвенить на столi, то пiде рiвною "дрiбушкою" по пiдлозi... I пiсля всього того - враз на канапу, сiв i сидить, нiби й не вiн! Грiм оплескiв - нагорода танцюристовi[47]. Це "збiговисько" дуже подобалося РКпiну. На другий День Iлля Юхимович прислав Яворницькому листа, в якому вiн дуже жалкував, що не здогадався запросити до себе Дорогих його серцю гостей з сонячноП УкраПни[48]. ГОПАК-ТАНОК ЗАПОРОЖЦIВ_ _ Листування мiж ученим i художником з деякими перервами тривало аж до самоП смертi. Яворницький не забував РКпiна, особливо тодi, коли вiн радував громадськiсть виходом у свiт свого нового твору. Як тiльки в Катеринославi вийшла книжка "За чужий грiх", Яворницький зразу ж надiслав ПП РКпiну. 13 березня, 1908 року РКпiн писав Яворницькому: "А вашу книжку "За чужий грiх" я дуже люблю, як i все, що ви пишете: свiжо, правдиво й розумно". Часто РКпiн звертався до Яворницького у власних справах. У листi з Куоккала 9 травня 1909 року Iлля Юхимович просить Яворницького прислати йому фото з гайдамацьких "свячених ножiв". Цi ножi були потрiбнi РКпiну для новоП картини "Гайдамаки" . В одному з листiв Яворницький просив РКпiна "приПхати з сином Юрком на УкраПну, побувати в музеП, а потiм стрiлою пролетiти через Днiпровi пороги, повезти сина на старi мiсця Сiчi, показати правнука запорожцям, як ото колись привiз i показав своПх синiв Тарас Бульба". Трохи згодом Дмитро Iванович знову благаК свого земляка приПхати на рiдну землю й подивитися музей, в якому багато можна знайти матерiалiв. Тут же i "запорозький курiнь" - оселя Яворницького, де можна знайти притулок i увагу господаря. На запрошення Дмитра Iвановича РКпiн 18 жовтня 1910 року вiдповiв, що готуК своП. картини на виставку в Рим i дуже шкодуК, що не зможе побувати на Днiпрi та в музеП, хоч "це часто викликаК сором i тугу на серцi, але що вдiКш!" У зв'язку з сiмдесятирiччям Яворницького РКпiн прислав на його iм'я сердечну телеграму: "Гаряче вiтаю маститого ювiляра. По-дружньому обiймаю безсмертну душу Запорожжя". Дмитро Iванович дуже хотiв збагатити музей деякими малюнками РКпiна. Вiн звертаКться до художника, прохаючи прислати в музей хоч би один етюдик од його цiнних i навiки безсмертних картин для музею Поля. РКпiн зважив на щире прохання i надiслав Яворницькому кiлька малюнкiв з життя запорожцiв. РКпiн у квiтнi 1925 року щиро дякував Дмитровi Iвановичу за присланий йому автограф. "Ще здаля пiзнав ваш автограф i дуже зрадiв: значить, живий, а казали, що хворий, що, може, й не виживе... Так, слава богу! Живий, здоровий, i все така ж мила, молода, козацька душа, що любить свою УкраПну. I я все той же..." Про свяченi ножi РКпiн писав, що фото з них вiн використав у картинi "Гайдамаки", яка пiшла в Швецiю, до Стокгольма. Трохи пiзнiше, 30 листопада 1926 року, РКпiн вiдкрив своКму Друговi таКмницю. Вiн повiдомив його, що задумав писати нову картину: "Пiд великим секретом признаюся вам що я знову взявся за Запорожжя!" Iлля Юхимович мав на увазi нову картину "Гопак". Знову вiн спрагло перечитував усе, що зберiгалося в його бiблiотецi про УкраПну. Читав перш за все твори Яворницького, проглянув збiрку украПнських пiсень. Згадав, як вiн, приПхавши з СКровим на мiсце Сiчi, купався в Чортомлику, побував з ним на запорозькому кладовищi, шукаючи пiдкiвок до козацьких чобiт, черепiв тощо. Коли вони ходили по цьому кладовищу, пiшла чутка, що. пани шукають запорозькi скарби. За ними гуртом бiгали селянськi дiти, повагом ходили старi дiди й цiкавилися Пхнiми знахiдками. Лист РКпiна про його новий творчий задум звеселив душу Яворницького. Хоч обидва були вже в лiтах, Пм не бракувало ще пороху в порохiвницях. Дмитро Iванович сiв за стiл, узяв перо i своПм чiтким почерком написав до РКпiна: "Щоб малювати таку картину, як запорозький гопак, треба кинути чужий, холодний край, який нiчого не даК нi для розуму, нi для нашого серця, треба пiрнути в свiтлi води Днiпра, пронестися через шумливi й грiзнi пороги стрiлою, потiм пройтися пiшки до Сiчi. Тiльки пiсля того можна братися за дiло й писати картину не чимраз холоднiшою i кволою, а сильною i впевненою рукою". З вiдповiддю РКпiн не забарився. "Милий i дорогий Дмитре Iвановичу! - писав вiн 17 грудня 1926 року.- Я стою перед вами в позi того, що приймав благословення. Як це добре ви сказали! Який би я був щасливий прийняти це благословення саме вiд ваших рук". Яворницький запалився бажанням допомогти РКпiну створити на старостi лiт ще один шедевр з життя запорожцiв. Щоб пiдтримати творчий вогник у душi РКпiна, Яворницький надсилаК йому одну за одною своП книжки: "Двi подорожi в Запорозьку Сiч монаха Яценка-Зеленського", "Помiж панами", "Словник украПнськоП мови". Згодом послав йому запорозький прапор, фотознiмки запорозьких нащадкiв - лоцманiв Якова Шрама, Грицька Шрама та Кузьми Казанця - цих звитяжцiв у боротьбi з водною стихiКю. Надiслав i фото столiтнiх дiдiв, що доживали свого вiку в селi Капулiвцi. Усе це РКпiн прийняв з великою i щирою вдячнiстю.. Особливо дякував у своКму листi вiд 7 сiчня 1927 року за книжку "Двi подорожi в Запорозьку Сiч монаха Яценка-Зеленського". Вiн назвав ПП "чудом" - вiд неП не можна вiдiрватися. Це - шедевр лiтературного мистецтва... Але Ренiн не обмежуКться цими матерiалами. Картина, що вiн задумав, вимагала багато рiзноманiтного матерiалу i РКпiну хочеться здобути якомога бiльше експонатiв. В одному листi Яворницький попередив художника, що навеснi 1927 року вiн виПздить з науковою експедицiКю дослiджувати Днiпро. I тут же запитуК РКпiна, якого саме порога фото вислати йому? У вiдповiдь - радiсний лист: "Яке щастя! Яку радiсть принiс ваш лист! Ви уявити собi не можете! I начебто для моКП роботи ви будете фотографувати Днiпро в мiсцях останнього Запорожжя! Я готовий танцювати вiд радощiв... О, саме зараз поПхати б до Вас! Та, на жаль, у мене вже й хода тепер стала така, як у мого правнука Валентина. Все похитуюсь i вже далеко вiд свого дому не ходжу. Ах, милий Дмитре Iвановичу, ви краще знаКте, в яких матерiалах я маю потребу. Так, i звитяжцi, i плавнi, i очерет - усе це яке щастя! В якому б виглядi не вийшов знiмок - усе .це матерiал; i гiллястий дуб над Днiпром, i все, що трапиться... О! Коли-то цей лист дiйде, коли ж то вiдповiдь на нього? Ну, тепер уже веселiше менi чекати. Ваш Iлля РКпiн, з глибоким поклоном вiд щирого серця. Тижнiв три я дуже погано себе почував, але все ж, спираючись то на шафи, то на стiни,- все ж не кидав Сiчi - пiдповзав i вiдповзав. Але закiнчити вже не зможу! А шкода! Картина виходить гарна, весела - гопак. Навiть столiтнiй дiд пiшов навприсядки. Напiдпитку танцюють... Навколо - веселий пейзаж... Ох, розхвалився я... Боюсь". Дмитро Iванович добре розумiв, як нетерпляче чекав вiд нього РКпiн цих матерiалiв. Для художника вони були цiлющим бальзамом. I Яворницький не загаявся й швидко надiслав зiбранi матерiали. Дуже зрадiв Iлля Юхимович, коли одержав кiлька фотографiй днiпровських лоцманiв. Свою радiсть вiн навiть висловив цього разу украПнською мовою: "Що за чудо! - писав вiн 8 березня 1928 року.- Яка поставна фiгура, жвавiсть обличчя - Грицько Шрам! Просто диво! От якби де-небудь i коли-небудь пощастило помiстити на великiй картинi i гiдно вiдтворити цей перл славного краю! А Петро Носок. Та хiба ж не видно породи? Дай боже бути гiдним них красот. Спасибi, спасибi, добродiю. I, нарештi, Федiр Хотич. Вiд щастя цих подарункiв я зовсiм одурiв. I ще маю прохати: якби яких-небудь парубкiв, наприклад. Сьогоднi, 9-го, я одержав ще, але цi всi вже "полковники" - нi одного хлоп'яти. А менi як би хотiлося заполучити хлопчакiв! Без усяких прикрас, якi попадуться гуртом, нечесаних". У наступному листi, 7 квiтня 1928 року, РКпiн знову згадуК свою картину: "Запорожцi моП ("Гопак") стоять усю зиму без руху вперед, бо в майстернi не топиться i шiсть та дев'ять градусiв тепла тiльки в березнi стало. Теплий-березень був. Картина моя за своКю iдеКю е жанр. Портретiв нiяких. А парубкiв треба, адже козаки здебiльшого молодь. У веселий, теплий день козаки виПхали на берег Днiпра i, радiючи своКму здоров'ю й природi, яка Пх оточуК, веселяться. Тут i гостi - це монахи: Яценко-Зеленський (до речi: дуже полюбив цю маленьку книжечку. Дякую, дякую Вам! Я i Юра (син мiй) зачитуКмося цим правдивим документом). Нiкого з начальства немаК на моКму полотнi. Парубки менi дуже потрiбнi. Звичайно гопака танцюють парубки". РКпiн збирався картину "Гопак" привезти на УкраПну". щоб показати своПм родичам. Вiн запитував Яворницького, чи знайдеться мiсце в Катеринославi, щоб виставити ПП, бо" вона мала розмiр 3Х4 аркушi i була присвячена пам'ятi М. П. Мусоргського. В листi вiд 24 жовтня 1928 року РКпiн скаржиться на свою кволiсть i знову шкодуК, що не зможе приПхати на Запорожжя. "Ах, уже не бути менi там: тiльки в Яворницького на Запорожжi - ото моя хата!" Про своП страждання на чужинi вiн забуваК лише тодi коли слухаК передачу по радiо, пiснi "милях землякiв-украПнцiв". Такi радiопередачi переносили РКпiна в давно минулi молодi роки. "Обдарованi люди, артистичнi натури... У вас там, я думаю, добрий театр украПнський в Днiпропетровську? Ах, спасибi за радiо. Яке це чудо! На вiсiмдесят п'ятому роцi це така втiха!" Дмитро Iванович знав, що РКпiн нудьгуК на чужинi - в ФiнляндiП, де вiн тодi жив, сумуК за УкраПною, за украПнськими книжками. Як тiльки побачила свiт книга-альбом "Днiпровi пороги", Яворницький одразу ж надiслав ПП своКму приятелевi. РКпiн на це вiдповiв: "Як я вдячний вам за цю велику книгу "Днiпровi пороги". Який чудесний стиль, велична мова. Я з великою насолодою слухаю це хороше читання цiКП чарiвноП мови. Ах, чудо, чудо ця мова!" Матерiалiв у РКпiна було вже вдосталь. Лишилося тiльки взятися за картину. Але бiда - роки, старiсть знесилюють художника. Цього вiн i сам не приховуК: "Гопак" мiй не рухаКться. Головне - холоднеча в майстернi, i я почуваю себе все гiрше й гiрше i не можу розраховувати на закiнчення моПх початих картин". Минуло тридцять рокiв пiсля останньоП зустрiчi Яворницького з РКпiним. Iлля Юхимович дуже хотiв побачити хоч би фото Яворницького. Вiн просить про це свого друга. "Фото, на якому зображено Яворницького з дружиною в своКму садочку, РКпiн одержав i повiсив його бiля свого лiжка. Через деякий час Яворницький одержав фото РКпiна з написом: "Пенати - 29 сiчня, 1929 рiк". Зважаючи на тяжкий стан свого здоров'я, РКпiн просив Яворницького прибути до нього в гостi. У вiдповiдь вiн одержав теплого листа, в якому Дмитро Iванович висловлював свiй жаль, що не зможе прибути до нього, i тут же радив "вдарити лихом об землю, згадати молодi роки й забути всi своП недуги". I ось на столi Дмитра Iвановича лежить останнiй лист РКпiна. Його написано кволою, тремтячою рукою. Датовано 31 травня 1930 року. Кривульки цього листа викликали v душi Яворницького тяжку тугу й тривогу. Наводимо змiст цього листа: "Дорогий, милий, ласкавий Дмитре Iвановичу! Зима була холодна, i я нiякоП своКП роботи не посунув уперед. Усю весну, хоч була пречудесна погода i тепло, моК здоров'я взагалi все гiршало й гiршало. З'явилась кволiсть: ноги тепер майже розучилися ходити. З моПх робiт, якi я, планував, уже нiчого не рухаКться вперед. Ах, який це сумний час! Усе ж ви