уша? - Ще й сам добре не знаю. Але дуже люблю iсторiю, цiкавлюся старовиною. В робочому кабiнетi, розмовляючи з хлопцем, Дмитро Iванович вiдчув, що з цього юнака може бути археолог, але треба його повчити, познайомити з цiКю справою. I вiн розповiв хлопцевi про археологiчнi розкопки, про те, що багато рокiв працюК над украПнським словником, над збиранням пiсень, казок, прислiв'Пв, музейних речей. - Ось бачиш, Сашку, якi стоси стоять,- показав вiн рукою на купи охайно складеного паперу. - А що то? - Скарби народнi! Тут сорок тисяч карток: на кожне слово - картка. Отож i тебе, Сашку, прошу - почуКш де хороше слово, не обходь його - запиши: де почув, од кого почув, що те слово означаК, а потiм - у конверт i шли до мене, а я до словника запишу. Признаюся тобi по секрету: дуже шкодую, що мало працював на цiй нивi, що не вiддав себе всього на розшуки цих скарбiв. Серйозна розмова подобалася хлопцевi. Вiн узяв кiлька карток, уважно прочитав Пх i зрозумiв, чого хоче вiд нього вчений. З того часу О. В. Бодянський став кореспондентом Явор-ницького, часто листувався, радився з ним i поглиблював своП знання з археологiП. До душi вченому припав Сашко! Через два роки Бодянський знову завiтав до музею, познайомився з новими знахiдками археологiчноП експедицiП, а потiм провiдав Дмитра Iвановича в його будинку. Молодого археолога цiкавила лiтература з археологiП, i подарував йому чимало Дмитро Iванович з своКП бiблiотеки. Якось поПхав О. В. Бодянський у Запорiжжя i там купив у букiнiста купу старих журналiв "Всесвiт". В одному з них вiн побачив невеличку статтю й фото археологiчне! експедицiП, яка пiд керiвництвом академiка Яворницького працювала на Днiпрогесi. - Яз радощiв поцiлував це фото i всiх археологiв на чолi з Дмитром Iвановичем, бо любив i просто обожнював те дiло, якому присвятили себе археологи,-згадував Бодянський.- Для мене було досить одного магiчного слова такого знавця археологiП, як Дмитро Iванович, i я готовий був бiгти за десятки кiлометрiв, щоб подивитися розкопки. Замолоду, як це часто трапляКться з багатьма, Бодянський пробував своП сили у вiршуваннi, хоч не покидав захоплюватись i археологiКю. Вiн звернувся листом до Дмитра Iвановича, в якому просив указати йому дорогу до села Капулiвки, де стоПть могила Сiрка, а за одним заходом поклав у конверт своП вiршi, щоб Пх оцiнив Дмитро Iванович. Невдовзi вiн одержав од Яворницького такого листа: "Якщо хочете, дорогий синашу, дiстатися до Капулiвки, то Пдьте до Нiкополя, до станцiП ЧортомлицькоП. Вiд ЧортомлицькоП станцiП пiшки до Капулiвки, з Капулiвки каюком по рiчцi Пiдпiльнiй чотири версти до села Покровського, а можна й пiшки понад берегом ПiдпiльноП. Оце вам i все. Дуже жалiю, що ви, будучи в Днiпропетровську, не передали костяного шила кому-небудь iз тих, хто залишився в моКму будинку тодi, як мене не було дома. Про вашу поезiю скажу вам, що убитку не буде нiякого, копи ви не будете писати вiршiв. Працюйте бiльше по науцi, то буде кориснiш. З щирою та правдивою до вас любов'ю 22/VIII 1938 ваш Д. Яворницький" Лист Дмитра Iвановича справив враження на юнака. Бодянський облишив вiршування, а присвятив себе археологiП i став завзятим ентузiастом свого дiла в Iнститутi археологiП АН УРСР. Хоч Дмитро Iванович уже й вiдiйшов од музею, але не поривав зв'язку з археологами, листувався з ними, давав цiннi поради, хвилювався за Пхню роботу й тiшився з Пхнiх успiхiв. Одного разу вiн почув, що почали розробляти козацькi кар'Кри, де чимало лишилося недослiджених мiсць. Вiн просить молодого археолога Бодянського заглянути туди, розпитати робiтникiв, чи не знаходили там чого-небудь iз старовинних речей. Через два тижнi прибув туди Бодянський, а звiдти просто до Дмитра Iвановича. - Ось вам, Дмитре Iвановичу, подарунок iз Сiчi. - Що там таке? - Запорозька люлька! Дмитро Iванович враз ожив, повеселiшав i радiсно прийняв цю дорогу для нього знахiдку. - Ти, Шурко, на п'ять рокiв менi життя додав. Вiд усього серця дякую тобi, козаче! Бачу, що з тебе буде путящий археолог! За Старим Кодаком багато дечого можна знайти. Дмитро Iванович не помилився в своПх здогадках. Про це свiдчить цей його лист до Бодянського: "Любий i дорогий мiй спiвробiтничку! Я довго не вiдповiдав на вашого останнього листа через те, що кiлька днiв прохворiв i тiльки оце трохи почув себе краще i пишу. Дуже, дуже жалкую, що всi археологiчнi знахiдки, якi бачили коло Старого Кодака, не попали до ваших власних рук, особливо запорозький пояс. А ще бiльше жалкую, що не можу вас пристроПти службовцем в музей. Вашого листа про дорогоцiннi знахiдки в Старому Кодацi робiтниками я вiддам кореспондентовi газети "Звезда" i, якщо вiн буде надрукований, надiшлю вам. Iз вашого листа бачу, що ви вже в Запорiжжi, а що ж ви там поробляКте? Може, й там знаходять якi древностi? Напишiть. Гаряче дякую вам за вашi дорогi звiстки. 17/1 1939 Ваш Д. Яворницькии" [66] 1940 року, за кiлька днiв до смертi Дмитра Iвановича, Бодянський провiдав свого вчителя й наставника. Дмитро Iванович був тяжко хворий. Наступного дня йому трохи полегшало. Вiн був спокiйний i в добрiй пам'ятi. Пiднявшись з крiсла, Дмитро Iванович дiстав з-за шафи свого супутника - клевець i сказав: - Оце тобi, Шуро! Вiзьми цей клевець. Я з ним обходив усю УкраПну, розкопав сотнi могил. Нехай щастить тобi з ним! - Велике спасибi, любий Дмитре Iвановичу! Бодянський обiйняв i поцiлував Дмитра Iвановича. - Прощай, Шуро, може, вже бiльше й не побачимося на цьому свiтi. Це була остання розмова з Бодянським. За кiлька днiв Дмитра Iвановича не стало. Велику любов до науки, археологiП та етнографiП прищепив Бодянському Дмитро Iванович - людина правдивоП i великоП душi. _БУЛО, СЯДЕМО 3 НИМ...___ Пiд час ВеликоП ВiтчизняноП вiйни частину музейних експонатiв було вивезено в глибокий тил краПни, а бiльшiсть залишилася в тимчасово окупованому мiстi. Не раз на них зазiхали окупанти. Музейнi скарби врятували тодi вiд фашистського пограбування троК: сорокап'ятилiтнiй сторож музею Михайло Якович Бiлий, його дружина Ярина Наумiвна та прибиральниця Параска Кузьмiвна Дузь. Пiд загрозою смертi вони ховали експонати в пiдземеллях музею i в своПх знайомих. Пiсля звiльнення Днiпропетровська вiд окупантiв цiннi колекцiП знову були виставленi в музеП. Михайло Якович Бiлий вартував музей понад тридцять рокiв. З Дмитром Iвановичем вiн працював понад дванадцять рокiв. - Вiд небiжчика,- згадуК Михайло Якович,- я багато дечого дiзнався про тi експонати, що лежать у музейних вiтринах. Як тiльки побачу, було, що вiн проводить екскурсiю, стаю до гурту, уважно прислухаюся до голосу Дмитра Iвановича .i багато чого запам'ятав. Усе це стало менi потiм у великiй пригодi. Iнколи в музей заходить людина, дивиться на експонати, але, бачу, не все розумiК. Тодi я пiдiйду до вiдвiдувача та й спитаю: "Мабуть, вам тут щось. незрозумiле?" - "Та дещо й неясно. Я вперше в музеП". Михайло Якович бере тодi на себе роль екскурсовода, розповiдаК вiдвiдувачевi так, як чув од самого Яворницького. За цi пояснення люди дякували Бiлому, а той згадував добрим словом свого вчителя. Нелегко доводилося Дмитровi Iвановичу збирати й зберiгати музейнi експонати. А якщо вже попала в музей якась рiч, то звiдти вирвати ПП було нелегко. - Доки я тут директором, жодна рiч не пропаде, не загине! Та коли йшла мова про те, щоб допомогти iншим музеям, вiн охоче приставав на це. Якось зустрiв Дмитра Iвановича один вiдповiдальний працiвник i вiдрекомендувався: - Я з окрнаросвiти. - Як ви сказали? Щось я не розумiю цiКП мови! - Я iнспектор окружного вiддiлу народноП освiти. - Ага, тепер второпав. Так ви, значить, з вищоП КпархiП! - З окрнаросвiти. - Слухаю вас, голубе, що ж ви нам хороше скажете? - Хотiв спитати вас, Дмитре Iвановичу, чи ви чули, що керiвники художнього музею, який недавно засновано, порушують питання, щоб усi художнi картини вилучити з вашого музею i передати Пм. - Що кажете, всi картини?..- Дмитро Iванович гмикнув, примружив очi й сказав: - Зразу видно: курка не дурна - не од себе, а до себе горне!.. От що, всiх не дам, i не просiть, а деякi - будь ласка. Нехай приходять - подiлимося. Художньому музеКвi треба допомогти. I допомiг. У 1923 роцi Дмитро Iванович передав художньому музею понад 100 творiв - головним чином захiдно-Квропейського мистецтва. Цi картини вiн погодився взяти для "зберiгання" вiд катеринославських багатiПв, якi на початку революцiП 1917 року чкурнули за кордон. Обласний музей iм. Поля, коли ще ним керував Дмитро Iванович, вiдображав своПми експонатами в основному степову УкраПну. Щоб вiдвiдувачi музею мали уявлення, яким був степ, Яворницький "перенiс" частину Дикого поля часiв ЗапорозькоП Сiчi на територiю музею. Коли стати обличчям до музею, то лiворуч, бiля самого примiщення, шумiв густий та високий пирiй, а з нього виглядали голови кам'яних баб. Узимку, як пройтися по цiй полеглiй травi, то здавалося, нiби ступаКш по величезнiй припорошенiй снiгом подушцi. - Гляньте на цей клапоть землi з пирiКм та кам'яними бабами,- показував екскурсантам Дмитро Iванович,- i уявiть собi дикi простори степовоП УкраПни, де безлiч пурхало всякоП дичини, багато було всякого звiра. Тут не вистачаК тiльки козака в походi. ЗаПде запорожець у таку гущавину, тiльки голова височiв звiдти. Ото була трава!.. Пiсля того, як Дмитровi Iвановичу довелося залишити музей, вiн часто навiдувався ввечерi до дiда Бiлого, приносив йому вечерю - борщу або кашi. - Бери, Михаиле, Пж, бо ти, мабуть, голодний, а цi сухарики вiддаси Жучковi. Де вiн? - Спасибi, професоре, що не забуваКте,- дякував Михайло Якович. Вони довго просиджували бiля музею, згадували колишнi роки, подiП, розмовляли, як рiвний з рiвним. - От що, Михайле, я хотiв тобi сказати,- присунувся до сторожа Яворницький. - Слухаю вас, кажiть. - Чую, ще покидають сили, слабiю, напевне, вже близько смерть. Ох, роки, роки, що ви творите! Так ти, Михаиле, запам'ятай моК прохання: як помру, так отут мене, коло музею, на Дикому полi поховайте. Обсадiть могилу квiтами, посадiть бiля голови два явори, а на плитi зробiть напис: "Тут лежить Яворницький". От i все. Не забудеш? - Нi, не забуду цього, запам'ятаю. Коли прийде час, я скажу про це кому слiд. Далеко пiзнiш, у квiтнi 1964 року, коло могили Яворницького люди раптом побачили молодi деревця, Пх висадила невiдома людина. Прийшла, попрохала в сторожа лопату, викопала чотири ямки й посадила добутi в розсаднику дубки. - Хто ж ви такий будете? - зацiкавився дiд Бiлий. - Я один з тих,- вiдповiв незнайомий,- хто на все життя зберiг пам'ять про Дмитра Iвановича. Прошу вас, дiду, поливайте й доглядайте цi дубки. Нехай вони ростуть i нагадують про нашу вiчну любов до цiКП людини. ЗАПОРОЗЬКИЙ ДУБ У Верхнiй Хортицi стоПть i досi могутнiй запорозький, дуб, про який iснуК чимало переказiв та легенд. Це один з найстарiших дубiв на УкраПнi: йому вже понад сiм столiть. Ще за Богдана Хмельницького цьому дубовi було 400 рокiв. Дуб-велетень витримав усi випробування часу, зберiг до глибокоП старостi свою силу й чудову красу. Могутня крона цього дуба складаКться з 18 великих гiлок, периметр крони - 102 м. ЏП зелений тiнистий намет мав 43 метра в поперечнику i здалека скидаКться на цiлий гай. Окоренок дуба на обмах утовшки 656 сантиметрiв, дiаметр стовбура 208 см, а висота дерева дорiвнюК 36 метрам. Чому ж цей велетень живе ось уже сьомий вiк i щовесни зеленiК? Старi дiди, запорозькi нащадки, пояснюють. це тим, що дуб вирiс бiля джерела (нинi колодязя), яке-щедро напоювало його корiння, давало йому силу й снагу. Пишний крислатий дуб привертаК увагу багатьох мандрiвникiв, якi цiкавляться пам'ятниками минулого. Люднiсть мiста Запорiжжя та Хортицi пишаКться цим дубом i з великою любов'ю оберiгаК його. Люди зв'язують життя цього дуба з iсторичним минулим нашого краю, зокрема з iсторiКю запорозького козацтва. Звiдси й пiшла назва "запорозький дуб", що закрiпилася за ним ще здавна. Охочi до вигадок люди запевняли, нiби саме пiд цим дубом запорожцi разом iз своПм кошовим отаманом Сiрком писали знаменитого листа турецькому султановi. Iншi оповiдали, що Богдан Хмельницький, ведучи запорожцiв у квiтнi 1648 року до Жовтих Вод, де вiн уперше перемiг ворога, зупинив вiйсько на вiдпочинок бiля кринички, що недалеко вiд цього дуба. Перед виступом у похiд Хмельницький звернувся до козакiв з промовою i закликав Пх бути такими ж дужими й мiцними в наступному бою, як цей дуб-велетень. Не раз на дуб намiрялися вороги з сокирою, щоб знищити його, та щоразу зазнавали невдачi. Ось що розповiдав про це Ничипiр Антонович Дейкун, сторож запорозького дуба: - Пiдiйшла смерть до старого дуба, коли тут були нiмецько-фашистськi окупанти. Гiтлер довiдався про запорозький дуб-велетень i дав наказ: зрубати i в засушеному виглядi привезти його в Нiмеччину. Та не довелося гiтлерiвцям зрубати запорозького велетня,- Пх самих так рубонули тут, що не один з них дав дуба. Пiд цим дубом любив колись сидiти Дмитро Iванович Яворницький. Тут вiн розповiдав Дейкуновi про походи Богдана Хмельницького та про звитяжнi подвиги Iвана Сiрка. Вперше Ничипiр Антонович Дейкун познайомився з Дмитром Iвановичем 1930 року на будiвництвi Днiпрогесу. Працював тодi Дейкун на островi Хортиця, де будувалася зрошувальна мережа. Треба було знести двi могили. Перед тим як знести Пх, вирiшили запросити Дмитра Iвановича й порадитися з ним. ПриПхав Дмитро Iванович, оглянув розпочате будiвництво й сказав: - От що, друзi моП, могили - iсторичнi пам'ятки, руйнувати Пх не можна. - Ми, професоре, за те, щоб могили не зносити цiлком, а лише частково використати Пх для насипки греблi,- сказав керiвник будiвництва. - А яку ж ви тут, на Хортицi, греблю будуКте? Адже Днiпрогес будуКться на мiсцi Кiчкаса? - спитав Яворницький. - Цiлком слушно! Днiпрогес - на Кiчкасi, а на Хортицi ми будуКмо невелику греблю для зрошування першоП зони поливу. - Це iнша рiч! Тодi, хлопцi, зробiмо так: завтра я приПду з своПми археологами, зроблю розкопки, а потiм можете зносити Пх. - Добре, спасибi! - подякували iнженери. Дiд Дейкун оповiдав: - Хоч моя зустрiч з Дмитром Iвановичем була дуже давня, але про таких людей забути не можна. Це була людина великого розуму. Я не пригадую такого випадку, щоб вiн розгубився, не вiдповiв на будь-яке запитання. Мова його проста i дохiдлива. Навiть малообiзнанi з археологiКю та з iсторiКю УкраПни люди добре розумiли його, бо кожне слово глибоко западало Пм у душу. Ото був чоловiк! Вiн бачив не тiльки те, що на поверхнi землi, а знав i що лежить пiд землею. З великим iнтересом слухав Дейкун розповiдi Дмитра Iвановича про острiв Хортиця. - Острiв Хортиця маК довжину 12 км, ширину 2,5 км. Величенька площа припадаК на плавнi та озера. Для козакiв тут було добре мiсце робити засаду та ховатися в разi потреби вiд орди. Колись Хортиця була майже недоступна для ворогiв. Цей острiв - свiдок великих iсторичних подiй: вiн бачив Олега, що йшов воювати на Царгород, повз острiв рушав походом на болгар Святослав, а неподалеку вiд Хортицi, в степу, точилися кривавi сiчi з печенiгами. Тут народжувався й мужнiв бойовий дух запорожцiв. У пiвнiчно-схiднiй частинi Хортицi стоПть дерев'яний хрест. Поставило його в XIX столiттi катеринославське земство на тому мiсцi, де колись стояла козацька дерев'яна церква. Вона стояла коло пiднiжжя горбка в кам'янiй нiшi, спецiально для неП вимурувати. Розповiдають, що Богдан Хмельницький милувався чудовим рiзьбленням iконостасу - витвором рук козацьких майстрiв. Пiд престолом церкви зберiгався меч, якого цiлував гетьман, беручи на себе великий обов'язок керiвництва наступним боКм. Бiля хреста К слiди могил, мабуть, це залишки козацького кладовища, про яке згадуК в своПх творах академiк Д. I. Яворницький. Здавна Хортиця приваблювала багатьох видатних людей. На нiй були Тарас Шевченко, Репiн, Серов, Горький. Якось, сидячи пiд запорозьким дубом з Дейкуном, Дмитро Iванович спитав його: - Де ж ви, дiду Ничипоре, живете? - Тут, бiля дуба, й живу, сторожую його. Та це не вся моя робота. Мало не щодня балакаю ще з екскурсантами. - Багато ж Пх буваК тут? - Сила-силенна! Торiк у травнi приходило три з половиною тисячi чоловiк з нашого краю та ще двадцять одна делегацiя з iнших краПн свiту. Ничипiр Антонович розповiв i про одну цiкаву бесiду з украПнцями, що приПздили сюди з Канади. Один iз них спитав дiда Дейкуна: - Скажiть, де тут можна побачити украПнця? - А оце всi, що бачите, ото i К украПнцi,- вiдповiв дiд. - Нi, ви менi покажiть справжнього украПнця,пiдкреслив канадець. - Якщо ви хочете побачити украПнця в шапцi, чумарцi, широких штанях, на возi, який тягнуть сiрi воли, то таких уже немаК - перевелися. Всi вони з чумацьких возiв пересiли на автомашини та мотоцикли, носять тепер iнший одяг, не впiзнаКте Пх. Якщо ж ви хотiли побачити украПнця, який любить чарчину, вареники з сиром, галушки, то перед вами вiн стоПть - це я! Так, я справжнiй украПнець i душею, i тiлом. Люблю свiй народ, свою землю й те, що на землi. У нас справдi все змiнилося! Навiть птиця, що летить сюди навеснi з вирiю, часом блудить, бо не пiзнаК землi,- так швидко все змiнюКться. Ось тут, де ми стоПмо з вами, колись були запорозькi очеретянi куренi, а тепер гляньте: там заводи, а он Днiпрогес, що свiтить на всю УкраПну. Ми ж давно вже забули не то що про каганцi, а й про гасову лампу. Хiба ж погано?.. Канадець бiльше не питав нiчого в дiда Дейкуна. Кажуть, що в роки першоП п'ятирiчки пiд зеленими шатами цього дуба вiдпочивали комсомольцi - будiвники Днiпрогесу. ТаКмними воКнними ночами збиралися на раду партизани. I Пдуть, i йдуть до нього звiдусiль - зблизька й здалека - люди. Iдуть невпинним потоком. Багатьом хочеться побачити це чудо природи, намилуватись його красою. НАПУТНIЙ ТОСТ Нiч. Надворi виК хуртовина, мороз химерно розмалював шибки гуртожитку. Студенти, кутаючись у байковi укривала, лягали спати. Один з них - Антiн Юрченко - не-вгавав: - Хлопцi, а знаКте, що я сьогоднi чув? - Ну, кажи вже, та будемо скорiше спати, бо холодно! - озвався другий. - Чув я, що в iсторичному музеП е цiкава людина - академiк Яворницький. Всi, хто слухав його розповiдь, страшенно захопленi. От би побачитися з ним! Ця коротенька розмова перед сном запала в серце третьому студентовi - Дмитровi Яким'юку. Вiн дав собi слово: будь-що послухати Яворницького. Та не одразу йому вдалося це зробити: двiчi ходив до музею i щоразу - невдача: академiк то хворiв, а то поПхав до КиКва на сесiю АкадемiП наук. Коли пiшов утретК, побачив лiтнього чоловiка, що вiв за собою групу екскурсантiв i щось казав Пм. Вiн одразу догадався, що це Яворницький, i прилучився до гурту. Жвава, образна мова, пересипана всякими смiховинними? iсторiями, зачарувала юнака. Йому дуже хотiлося поговорити, ближче познайомитися з ученим, але в музеП вiн не насмiлився пiдiйти до нього. Пiсля цього часто заходив до музею, i якщо дiзнавався, що Яворницький там, Яким'юк: одразу ж ставав у групу вiдвiдувачiв, яких так само, як i його, вабило послухати розумного й веселого оповiдача. Напровеснi того ж року Дмитро Яким'юк з своПм другом студентом Юрченком повертався з парку Шевченка до свого гуртожитку. Сонце вже сiдало. Вони проходили повз будинок Яворницького. Глядь, аж на ганку сидить бiловусий, в синiх окулярах та капелюсi Яворницький. На його. колiнах дрiмав сiрий кiт. "Отут,- подумали студенти,ми й познайомимося!" Пройшли бiля ганку раз, вдруге. Спостережливий професор це одразу помiтив. - Що це ви, хлопцi, тут роздивляКтесь? Ану, пiдiйдiть-но сюди ближче! - лагiдно звернувся до них учений. Студенти радiсно пiдiйшли й призналися, що вони вже з ним трохи знайомi, бо кiлька разiв бачили його в музеП. - А хто ж ви такi будете? - Ми, Дмитре Iвановичу, студенти медики, вчимося на третьому курсi iституту. - Вiдкiля ж ви родом? Хто вашi батьки? Розмова зав'язалася на цiлу годину. Сонце вже сiло, стало смеркатися. Професор пiдвiвся з стiльчика збираючися йти в кiмнату. - Ну, хлопцi, ходiмте зi мною чайку поп'Кмо. Ви ж, -мабуть, голоднi? Юнаки охоче прийняли запрошення. Зайшли вони до приймальнi - i роти пороззявляли. На них, ледь примруживши очi, усмiхаючись, дивився веселий запорожець з люлькою в зубах. Цю картину намалював Микола Струнников на старовиннiй украПнськiй скринi. Хлопцям здавалося, начеб вони справдi потрапили па Сiч: он у вихорi танцюють козаки, трохи далi, пiд столiтнiм дубом, кобзар грав, а ось на баскому конi запорожець з списом i рушницею за плечима пильно вдивляКться в далечiнь, щоб не пропустити ворога на рiдну землю. Прибулих шанобливо зустрiла дружина професора. Вона вже звикла до несподiваних гостей, яких будь-коли може привести щиросердний господар. - Приймай гостей, Серафиме Дмитрiвно! До нас завiтали медики! Зайшли до Пдальнi. Дмитро Iванович сiв на своКму мiсцi, на стiл подано чай з конфiтурою та смачнi пирiжки з рисом. - НаПдайтеся, хлопцi, не соромтеся. Я знаю студентське життя. Не раз i в мене кавчав порожнiй шлунок!.. Спочатку хлопцi вiдмовлялись, а потiм посмiливiшали й нумо пригощатися з таким апетитом, що через п'ять хвилин на тарiлцi жодного пирiжка не стало. - Спасибi, Дмитре Iвановичу, за вашу ласку й гостиннiсть, ми такого харчу в своПй Пдальнi не бачили. Пiсля вечерi Дмитро Iванович запросив студентiв до свого кабiнету i з жартами та приповiдками розповiв Пм про своП бувальцi мiж панами й простими людьми. Студенти вiд його оповiдань так смiялися, що аж кiт насторожився. - Це я так, хлопцi, для розваги. А взагалi хочу сказати вам ось що. Наш народ i наш край мають хороше й славне минуле. Ми маКмо право ним пишатись. Але цього мало. Нам з вами треба добре й старанно вивчати сиву давнину. Повiрте менi, все це пригодиться для того, щоб молоде поколiння вмiло цiнувати надбання наших предкiв. I коли ви будете знати минуле, то знайдете шлях i до прекрасного майбутнього. Прощаючись, Дмитро Iванович просив студентiв, яких вiн уже встиг полюбити, навiдуватись до нього, не забувати стежки до його хати. Хлопцям кортiло ще зайти, та якось незручно було без дiла турбувати вченого. От Дмитрусь i придумав. Заходячи до Яворницького, вiн попросив дати йому лопати. З своПм товаришем вони перекопали в садку землю, розпушили грядки на квiти, потiм узяли пилку й позрiзали сушняк, зняли гусiнь з фруктових дерев. Дмитро Iванович увесь час допомагав Пм i був вдячний за добру послугу. Серед нових своПх знайомих Яворницькому найбiльш подобався допитливий i смирний Дмитрусь. Одного разу професор сидiв з ним на верандi за склянкою чаю. Раптом вiн спитав Яким'юка: - Розкажiть, Дмитрусю, як ви там живете в гуртожитку? - Та нiчого, жити можна. Правда, трохи тiснувато, та що вдiКш. Дмитро Iванович подумав-подумав, а тодi й каже йому: - А знаКте що, Дмитрусю, переходьте до мене, будете жити в мезонiнi, на другому поверсi. Там К невеличка кiмната, лiжко, стiл, а дверi вiдчиняються просто до парку Шевченка; перед вами - чудовий краКвид... Вiд цiКП спокусливоП пропозицiП Дмитрусь не мiг вiдмовитись. Вiн погодився, перейшов i жив там два роки; аж поки закiнчив медiнститут. По кiлька разiв бачилися вони протягом дня. А ввечерi Яворницький запрошував свого вихованця до кабiнету, щоб удвох почитати свiжi газети, листи та журнали. Справа в тому, що пiсля операцiП катаракти Дмитровi Iвановичу було важко читати. Йому була потрiбна допомога. - Дмитрусю, читайте менi, будь ласка, спершу заголовки статей, а потiм я скажу, яку статтю прочитати,- просив-академiк. Бiльше доводилося читати статтi про мiжнародне становище, про науку. Сумувати Дмитрусевi на новiй квартирi не доводилося: в його розпорядженнi була величезна й рiдкiсна бiблiотека. Вiн брав у свого шефа гори книжок i читав Пх запоКм. - Яка ж вам, Дмитрусю, найбiльше сподобалася книжка? - якось спитав професор. - "Днiпровi пороги". - Що ж ви там знайшли цiкавого? - Мова! Жива, барвиста народна мова! Дмитро Iванович пройшовся вздовж свого кабiнету, пiдiйшов до Дмитруся, ласкаво глянув йому в вiчi й сказав: - Я i росiйську мову знаю не гiрше, як свою украПнську. Але цю книжку я тiльки за часiв РадянськоП влади: написав украПнською мовою. За царату менi не дозволяли писати про запорожцiв рiдною мовою. Тому iсторiю запорозьких козакiв я написав росiйською мовою. Як це було-образливо. Я навiть про це скаржився Льву Миколайовичу Толстому i просив, щоб вiн поклопотався в мiнiстерствi, сказав би за нас своК ваговите слово. А "Днiпровi пороги" я писав, коли вже були розкутi i серце, й душа моя. Тому, напевне, вона й сподобалася вам! За "Днiпровi пороги", як розповiдав Дмитро Iванович, йому 1930 року присуджено на Всесвiтнiй виставцi книжок другу премiю - 16 тисяч карбованцiв. Частину йому видали готiвкою, а бiльшiсть - торгсинiвськими талонами, за якi вiн мiг тодi купити собi будь-що. Пiзнiше стало вiдомо, що готiвку Дмитро Iванович витратив на придбання музейних експонатiв. Вiн роздавав грошi кобзарям, селянам, студентам, часто - нема де правди дiти - на досаду своПй жiнцi. Не раз доводилося спостерiгати, з якою шанобою Яворницький ставився до молодих людей. Вiн знаходив спiльну нову з тими, хто був набагато молодший вiд нього, приваблював до себе щирим словом, своКю теплотою, розумними порадами. Лiкар Яким'юк згадуК академiка Яворницького як людину, що збагатила його духовно, допомогла стати справжнiм медиком. - Професор Яворницький на все життя прищепив менi любов до медицини, до людей, до працi. Коли я бачу хворого, який боязко заходить до лiкарського кабiнету, я зразу ж згадую Дмитра Iвановича. Згадую i думаю, як би вiн повiвся, щоб ця людина вийшла з мого кабiнету радiсна, вдячна, цiлком задоволена моКю допомогою? Яворницький умiв заглянути в людську душу, вiн добре знав i швидко розбирався в людях. А це чи не найголовнiше для тих, якi вiддають себе служiнню народовi! - От ви, Дмитрусю, незабаром станете лiкарем. А чи знаКте ви, що це таке? Нi, ви ще не уявляКте цього. А я скажу: лiкар - це людина, якiй трудящi довiряють найдорожче в свiтi - своК здоров'я, вiдкривають перед ним усе своК iнтимне, потаКмне, iнодi довiряють те, чого вони не скажуть навiть батьковi й матерi. Яка ж це честь i шана .лiкаревi! Цим треба пишатися, цим треба дорожити! Лiкар не тiльки вислухуК биття людського серця, вiн вивчаК душу людини - ПП психiку, ПП характер, ПП риси. Тому людина - перший помiчник лiкаря, але це тодi, коли ви знайдете ключ до людського серця. Он як, голубе! Не пошкодить вам, .як ви будете вивчати недуги, прислухатись разом i до мови, i до мислення людини,- все це пригодиться для науки. Слухав його юнак i радiв, що живе у великого вченого, проймався глибокою повагою до того, чиП розумнi поради були для нього найкращою школою. 1936 року, коли Дмитро Яким'юк закiнчив медiнститут, Яворницький органiзував на його честь домашнiй бенкет. - Приведiть, Дмитрусю, з собою своПх друзiв i приятелiв, кличте сюди кого завгодно. Ми вам улаштуКмо домашнi проводи. Яким'юк привiв трьох молодих лiкарiв. Для них Дмитро Iванович звелiв купити пива, вина. Молодим медикам добре запам'ятався тост Яворницького. - Майте на увазi, хлопцi, хоч у вашiй кишенi й лежить диплом лiкаря, але ви ще не лiкарi. Ви ними станете тодi, коли з головою заглибитеся в життя. Чому? Тому, що ваша наука в iнститутi - це тiльки канва, а вiзерунок на нiй ви будете вишивати все своК життя. Отож iдiть на свою трудову ниву i працюйте за покликом душi, працюйте доти, поки буде битися серце у ваших грудях. У всякому дiлi К головне - любов до своКП професiП. Отож вiддайте Пй усе: свiй розум, своК серце, свою любов, своП знання! Будьте скромнi й доступнi для простих людей - це вам принесе честь, славу й пошану... За цi теплi й сердечнi слова Дмитрусь щиро подякував i сказав, що напутнК слово професора вони пам'ятатимуть усе своК життя. Не обiйшлося на бенкетi й без курйозу. На столi лежав оселедець з маслинами. Вчорашнi студенти з'Пли оселедця зразу ж, а маслини залишили цiлими, бо вважали Пх за бутафорiю. Дмитро Iванович помiтив це: - У вас, хлопцi, бачу, смак ще не зiпсований! Ця жартiвлива реплiка викликала загальний смiх за столом. Вже за другим тостом хлопцi впоралися з маслинами. - Ну, синку,- звернувся господар до Дмитруся,попрощаКмося! Обидва обнялися, розчуленi, й поцiлувалися. Це прощання в них було останнК. Другого дня Яким'юк повинен був виПхати в Сiмферополь вiдбувати службу в Червонiй АрмiП. Яворницький сказав йому: - Нехай не лякаК вас, Дмитрусю, служба в армiП. Там довго не дають хлiб Псти. Отож незабаром i дома будете. Потiм Яворницький вийшов з Пдальнi й попрямував до свого кабiнету. - От що, синку, в Симферополi живе й працюК мiй давнiй побратим - академiк Микола Семенович Самокиш. Я напишу йому невеличку цидулку. Дмитро Iванович сiв за стiл, i його перо повiльно вивело на бiлому аркушi: "Вельмишановний Миколо Семеновичу! До вашого краю Пде на службу в Червонiй АрмiП молодий лiкар Д. I. Яким'юк. Це хороший козарлюга, якого я добре знаю, бо жив у мене два роки. Дуже прошу вас, дорогий Миколо Семеновичу, приголубте його, як свою дитину. З ним вам буде не сумно: вiн - веселун, добре спiваК украПнських пiсень. А я знаю, що ви це любите. Покажiть йому шедеври свого пензля. Буду щиро вдячний. На все добре. Липень, 1936 p. Ваш назавжди Д. Яворницький" Листування з своПм вихованцем Яворницький не припиняв до самоП хвороби, яка знесилила його i звалила в лiжко. У груднi 1939 року вчений продиктував листа, в якому е такi слова: "Виберiть, Дмитрусю, час та приПдьте до моКП хати. Це буде для мене найкращий подарунок, найбiльша радiсть". ...Почалася вiйна. Гiтлерiвцi окупували Днiпропетровськ. Вони вигнали з будинку Яворницького всю його рiдню. Добралися i до бiблiотеки. Шматували рiдкiснi книги, рукописи, листи до вченого, топили ними пiч. Як фашисти поглумилися над будинком академiка Яворницького, можна бачити з листа 3. Д. БуряковоП (сестри дружини Яворницького) вiд 29 травня 1944 р. Ось що вона писала до Дмитра Яким'юка: "Ми й досi не можемо примиритися з смертю Серафими (дружини Яворницького), i все це сталося через проклятого Гiтлера. Умови життя були в нас надзвичайно жахливi: зима люта, морози великi, палива й харчiв у нас не було, а нiмцi нас добре обiбрали. З лютого 1942 року окупанти нас не залишили в супокоП, а вигнали з будинку. Якби Д. I. Яворницький пiднявся та глянув на свiй будинок, вiн би знову вмер. Нiмцi зламали веранду, а замiсть неП зробили якусь незграбну надбудову, з якоП обстрiлювали мiсто. Схiдцi до мезонiна десь викинули. Всi картини, що прикрашували будинок, заштукатурили, подовбали, замiсть кахельноП пiдлоги зробили в пiдвалi яму, скло у вiкнах вибито, залiзнi ворота десь зникли, всерединi будинку - все закiнчено, бо в хатi палили папiр; стеля зруйнована, ванна знесена, ручки вiд дверей i замки зiрванi"[67]. З болем у серцi читав цi рядки лiкар Яким'юк, який так багато зобов'язаний академiковi Яворницькому. Д. I. Яким'юк - кандидат медичних наук, доцент Днiпропетровського медiнституту - став комунiстом, написав докторську дисертацiю. Але перед самим захистом занедужав i помер у 1967 роцi. IСТОРIЯ ОДНОЏ ФОТОКАРТКИ Майстер виготовляти бандури Федiр Юхимович Циганенко давно мрiяв познайомитися з академiком Яворницьким. I така нагода випала йому. Циганенко нарештi насмiлився пiти до Дмитра Iвановича. Пiдiйшов до ворiт, подзвонив, i бiля дверей з'явився бiловусий, в окулярах господар дому. - Дозвольте, професоре, до вас на хвилиночку. Мене Цiкавить iсторiя кобзи. Дмитро Iванович запросив гостя до свого кабiнету. - Сiдайте ось тут, бiля столу, i розказуйте, хто ви такий, чому зацiкавилися кобзою, навiщо вам iсторiя кобзи? Циганенко розповiв, що вже давненько майструК бандури, а тепер прийшов попросити рукописа про мистецтво кобзарiв. Вислухавши прохача, Дмитро Iванович сказав: - Принесiть менi завтра, годинi о третiй, вашу кобзу, я подивлюся на неП. Наступного дня майстер з кобзою прийшов до Яворницького в призначений час. - О-о-о! Як гарно оздоблена ваша кобза! Чим це ви ПП так прикрасили? - Перламутром! - Це ж ви як, своПми руками? - СвоПми, Дмитре Iвановичу. Там усерединi кобзи значиться моК прiзвище i рiк виготовлення. Подивiться. - Золотi у вас руки, Федоре Юхимовичу! А грати вмiКте? - Я бiльше роблю кобзи, нiж граю. - А може, все-таки спробуКте? Давно вже не чув гри на кобзi. Циганенко заграв. Видно було, що Яворницький не дуже вдовольнився з його гри, та, щоб не образити гостя, сказав: - Ну що ж, i за це дякую. Шкода, що не спiваКте! А майстер ви тямущий... Так ви просите, щоб я дав свого рукописа про iсторiю кобзи? Добре. Я дам, але з умовою: повернути менi через два днi. Як, справитеся? Циганенко взяв рукописа, глянув пiд кiнець, а там було 48 сторiнок. Йому здалося, що не встигне за два днi. - Тут же багато, Дмитре Iвановичу, я не встигну за такий строк переписати. - Нiчого, голубе, потрудiться! Я бiльше над ним сидiв! Через два днi рукописа повернуто. - Ну, от бачите, i встигли! А я вам тут книжечку приготував - "За чужий грiх". Вiзьмiть прочитайте собi на дозвiллi. Циганенко подякував i вже хотiв було виходити з будинку, але Дмитро Iванович пiдвiвся з крiсла, дiстав з шафи великий альбом i показав гостевi. Циганенко взяв у руки i прочитав назву: "Украинская старина. Рисунки академика Н. С. Самокиша. Пояснительный текст С. И. Васильковского и профессора Д. И. Эварницкого. 1900 г. СПб. На русском и французском языках". - Дозвольте менi, Дмитре Iвановичу, взяти на кiлька днiв? - Берiть, читайте! Тут ви дещо й про кобзарiв дiзнаКтеся. Почувся дзвiнок. Дмитро Iванович перервав розмову i, вибачившись, пiшов до дверей. В цей час гiсть звернув увагу на фотокартку, що висiла перед столом ученого. На нiй сфотографовано кобзаря в чумарцi й з кобзою. Коли господар повернувся, гiсть спитав: - Скажiть, Дмитре Iвановичу, що то за кобзар на картцi? - На фото,- сказав Дмитро Iванович,- кобзар Iван Йович Кучугура-Кучеренко. Познайомився я з ним навеснi, десь 1906 року. Ходив я по катеринославському базару й придивлявся, чи не трапиться для музею якась цiкава старовина. Аж чую, спiваК кобзар. Пiдiйшов ближче. Бачу, сидить на стiльцi моложава людина, з невеличкими вусами та борiдкою, без шапки. Голова в кобзаря причесана в продiл, поряд, на землi, лежала шапка з мiдяками. Послухав я одну, другу пiсню - сподобалися менi: голос у нього вiд природи - чудовий, тiльки потребуК доброго шлiфування. Я запросив його до себе. Прожив Iван Йович у мене три днi. Як виявилося, це був талановитий кобзар. Народився вiн 1878 року в селi Мерефi, Богодухiвського повiту, на Харкiвщинi. Ще з дитинства його спiткала гiрка доля: коли йому було дев'ять рокiв, помер батько, коло матерi залишилась купа малих дiток. Через великi злиднi в сiм'П та хворобу очей Iван Йович на все життя залишився мало-видющим. Вiн здебiльшого ходив з поводирем, бо ледве помiчав людей та бачив стежку. Дванадцятирiчним юнаком вiн навчився грати на бандурi в свого земляка-кобзаря. Природа нагородила Iвана чудовим баритоном. - I давно цей кобзар мандруК? - спитав Циганенко. - Це було ще тисяча дев'ятсотого року. Як тiльки почув у собi силу спiвака, не всидiв, помандрував спочатку по УкраПнi, а далi побував i в РосiП. Вiн щедро демонстрував перед людьми скарби духовноП культури свого народу. Його чарiвнi пiснi слухали в КиКвi, Харковi, Полтавi, Мiнську й Катеринославi. Пiзнiше вiн побував у Москвi, в Петербурзi й Ростовi. Менi вiн видавався коштовним дiамантом, що тiльки тодi заграК всiма барвами, коли його вiдшлiфуК вмiлий майстер. Ось такого шлiфування й потребував Кучугура-Кучеренко. Менi дуже хотiлося, щоб голос цього кобзаря почули не тiльки на УкраПнi, а й по всiй РосiП. Я тодi сказав йому: "Вам треба трохи пiдучитися". В той час була тiльки Кдина людина, яка б могла допомогти кобзаревi вийти в люди, на широкий шлях. Це художник Опанас Георгiйович Сластiон. Вiн сам i грав, i спiвав, i малював. Я написав до нього листа, в якому просив допомогти дуже обдарованому спiваковi. Листа вiддав кобзаревi, поклав у його кишеню грошi на квиток до Миргорода, де жив тодi Сластiон, зав'язав у хусточку харчiв на дорогу й побажав йому щасливоП дороги. Дмитро Iванович пiдiйшов до стiни, де висiло фото, i раптом спитав: - До речi, ви бачили коли-небудь Сластiона? - На жаль, не бачив!- трохи нiяково вiдповiв Циганенко. Дмитро Iванович зняв з стiни рамочку i показав гостевi фотокартку Сластiона. Це була вже лiтня людина з довгими, звислими сивими вусами, але ще бадьора, з творчим вогником в очах. - Прощаючись з Кучугурою-Кучеренком, я сказав йому: "Пдьте до цього чоловiка i не пожалкуКте: вiн вас так навчить спiвати пiд кобзу, що про вас далеко лунатиме слава". Сластiон щиро зрадiв листовi вiд свого друга й тепло прийняв кобзаря. Послухавши його двi-три пiснi, вiн згодився навчити Iвана Кучугуру-Кучеренка добре спiвати. Три мiсяцi Iван навчався в художника, старанно оволодiвав майстернiстю спiву. Закiнчивши навчання, вiн приПхав до Яворницького, щоб сердечно подякувати за допомогу. Дмитро Iванович радiсно зустрiв свого посланця, обiйняв i мiцно притиснув його до себе. - Ну, козаче, розповiдайте: чи пiшла вам наука на користь? - Пiшла, батьку, добре пiшла! Спочатку було важкувато, а далi стало легше. - Чому ж спочатку було важкувато? - Та я ж тiльки оте "Гей-гей!" вчив цiлий тиждень, Я думав, що гейкнути можна як заманеться, аж воно - нi. Опанас Гергiйович, спасибi йому, навчив спiвати це слово аж п'ятьма переливами. Коля я спитав його: "А навiщо це?" - вiн вiдповiв: "Вiд того, любий, як ви почнете свою пiсню, багато залежить. Слухачi враз оцiнять, що за спiвак перед ними". Ось послухайте, як воно тепер виходить. Кобзар вдарив по струнах та як заспiвав "Гей-гей!", так у Дмитра Iвановича аж сльози виступили на очах. - Оце, Iване, те, чого я хотiв од вас, коли посилав до Сластiона. Тепер ви не загинете .в життi, не пропадете. Я радий за вашi успiхи. Батькiвске втручання Дмитра Iвановича в життя кобзаря на цьому не закiнчилося. Вiн вирiшив допомогти йому ще й матерiально, та так, щоб уже не сидiв бiльше кобзар на базарi, а щоб мав свiй власний притулок. На четвертий день гостювання кобзаря Дмитро Iванович пiшов до губернатора, добився в нього дозволу на концерт молодого кобзаря. Пiсля цього Дмитро Iванович зайшов до адмiнiстрацiП зимового театру й склав умову, за якою 50 % виторгу йшло театровi, а решта кобзаревi. На концерт прийшло все мiське панство на чолi з губернатором, були й представники трудовоП iнтелiгенцiП та простi люди. Вони з афiш дiзналися, що вступне слово скаже професор Яворницький. Усi квитки були швидко розпроданi. В театрi не вистачало мiсць. Дмитро Iванович сам пiд руку привiв кобзаря до театру. Почався концерт. Перша пiсня "Думи моП" вийшла не зовсiм вдало. Слухачiв вона не захопила. Дмитро Iванович стурбувався: "Що сталося з Кучугурою-Кучеренком?" Вiн пiдiйшов до кобзаря й спитав: - Чому це ви, Iване Йовичу, так непевно спiваКте? Що з вами? - Та он попереду, здаКться, сидить губернатор: вилупив баньки i не зводить Пх з мене. Не можу, не переношу його чортячого погляду. Цi губернатори в печiнках менi сидять. - А ви не дивiться на нього! - по-дружньому порадив професор.- Дивiться на мене. Я сиджу в ложi, праворуч. Усе буде гаразд! Пiдбадьоривши кобзаря, Дмитро Iванович повернувся до свого мiсця в ложу. Кобзар