мною скоПлося нещастя - випадково вiдчикрижив бритвою пiвпальця. Менi допомогла лiкарка Ольга Петрiвна Кривенюк. Перев'язуючи поранений палець, вона з якоПсь нагоди згадала добрим словом Яворницького. Дмитро Iванович допомiг Пй улаштуватися тут лiкарем, а ПП чоловiковi - службовцем у Держбанку. З приводу цього Пчiлка писала до Яворницького: "Вельмишановний Дмитре Iвановичу! Вiтаю вас з Великим Днем, бажаю весело святкувати. А я тут зосталась сама як палець... Не поПхала нiкуди, щоб не було знов перерви у виходi з "Рудним краКм"... Оце все жду, чим скiнчиться справа з затвердженням моКП дочки в с. Кам'янцi. Чи не пособили б ви там словом де слiд? З прихильнiстю О. Пчiлка 8/IV 1911 р."[69] Якось МусiКнко зайшов до музею, щоб познайомитися з Яворницьким. Вiн передав щире привiтання вiд iменi Ольги Петрiвни, й вiдтодi вони й заприятелювали. Вдома у Дмитра Iвановича була величезна бiблiотека. Там зберiгалося понад чотири тисячi рiдкiсних книжок. Господар частував ними своПх близьких i знайомих, але не спускав з своПх очей жодноП книжки. Якось до нього звернувся МусiКнко: - Дайте менi, Дмитре Iвановичу, що-небудь почитати. - Я, чоловiче, все можу вам вiддати, але книжки - нi. Хочете - берiть, сiдайте в моПх кiмнатах i читайте скiльки завгодно, а додому - не дам. Чому? Сам такий - як побачу рiдкiсну книжку, вiзьму ПП до рук, то вона вже в мене i залишиться... - Я вам дам будь-який завдаток, тiльки дозвольте взяти додому. - Нi, голубе, хоч тисячу карбованцiв давайте, не вiзьму: загине книжка - нi за якi грошi ПП не купиш. Читайте тут. А коли хочете, приходьте в музей, сiдайте i працюйте скiльки духу стане, а виносити я нiкому не дозволяю. З цього дня Григорiй Iванович часто заходив до музею, брав по кiлька книжок, сiдав за стiл i з олiвцем у руках студiював потрiбну йому лiтературу. Частенько Дмитро Iванович давав МусiКнковi доручення: Пздити в далекi мiсця по рiдкiснi експонати та брати участь в експедицiях тощо. Сумлiнна й самовiддана праця МусiКнка подобалась Яворницькому, i вiн усiКю душею полюбив цю просту й щиру людину. - Хочеться менi вам, Григорiю Iвановичу, щось подарувати, та й думаю собi - що ж вам саме дати? Ага, може, палицю? Ану лишень, пiдiйдiть сюди ближче. МусiКнко пiдiйшов i глянув на колекцiю рiзних палиць. Пх було з добрий десяток. - Вибирайте собi яку завгодно. - Е-е-е, нi. Як же я сам буду вибирати! Якось незручно. Краще ви самi виберiть i подаруйте, якщо ваша ласка. Дмитро Iванович витяг одну, другу, третю, оглянув Пх з усiх бокiв, прицмокнув язиком, щось пригадував i клав назад. Нарештi витяг четверту, гладеньку чорну палицю. - Берiть оцю. ЗнаКте, де я дiстав ПП? В Гелуанi, як Пздив у гостi до Лесi УкраПнки. Ця палиця виготовлена з найкоштовнiшого чорного дерева. Ось вiзьмiть у руки, вона наче свинцем налита. Григорiй Iванович зберiгав цей подарунок як пам'ять про генiальну поетесу i ПП щирого прихильника та друга Дмитра Iвановича. Восени 1920 року Дмитро Iванович викликав МусiКнка додому i сказав йому: - З ЛоцманськоП Кам'янки Ольга Петрiвна переПздить з своПм чоловiком до КиКва. Дуже прошу вас, Григорiю Iвайовичу, все ПхнК майно складiть на дуба i разом з ними перевезiть до пристанi. А вже вiдтiля вони пароплавом попливуть до КиКва. На пристань Дмитро Iванович прибув задовго до вiдходу пароплава. Вiн тепло й щиро гомонiв з Кривенюками, прохав передати земний уклiн матерi - Оленi Пчiлцi. Пароплав уже вiдчалив, узяв курс на КиПв, а Дмитро Iванович все ще стояв на березi й махав солом'яним брилем своПм добрим приятелям, якi посилали йому з палуби прощальний привiт. ОТ ТОБI Й ДIД! Хоч понедiлок i вихiдний день у музеП, але Дмитро Iванович завжди приходив, щоб глянути хазяйським оком, чи все там гаразд. Оглянувши цього разу музей, вiн чорним ходом вийшов на двiр i присiв на стiльцi бiля ганку. Скромно одягнений, з цiпком у руках, сивовусий i в шапцi, вiн був схожий на сторожа. Поруч нього сидiв студент (тепер науковець) П. Г. Винниченко, який i розповiв менi цю бувальщину. Щойно випав перший весняний дощик, засяяло радiсне сонечко. Дмитро Iванович сидiв замрiяно, нiби вслухався, як розпукуються бруньки на кленах, а бiля нього, скрутившись у клубочок, лежав пес Жучок. Скрипнула хвiртка. У двiр музею ввiйшло двi лiтнi жiнки; вони оглянули кам'янi баби, статую Катерини II, а потiм пiдiйшли до Яворницького й привiталися. Присiди бiля нього й бiдкаються: - От не пощастило! За скiльки рокiв приПхали в музей, а вiн, як на те, вихiдний. - А звiдки ж ви приПхали? - поцiкавився Дмитро Iванович. - З Нiкополя. - Ну що ж, у нас i тут, надворi, музей: бачите, он скiльки кам'яних баб! - Це вже ми бачили. Нам дуже хотiлося всередину пройти. Може, ви, дiдусю, якось тишком-нишком провели б нас? Ми вам вiддячимо. Дмитро Iванович усмiхнувся в довгi вуса, а потiм швидко ввiйшов у роль дiда-сторожа й сказав: - Воно трохи й незручно. Як наскочить начальство, так влетить менi, перепаде й вам. - А ви не бiйтеся начальства: у вихiдний день воно сидить дома. Чого б то воно сюди зараз прийшло! В цей час одна з них дiстала гаманця, пошукала в ньому й витягла монету. - Вiзьмiть, дiдусю. - Що це? - Тридцять копiйок вам на чай, вiзьмiть. Дмитро Iванович, приховуючи усмiшку, сказав: - Та я ще ж нiчого для вас не зробив, а ви вже й на чай. Це вже там пiзнiше... Ну, ходiмо зi мною, поведу вже вас у музей. Гостi зрадiли й охоче пiшли слiдом за "дiдом". - Ви, прошу вас, скиньте з себе пальто й калошi. Ось тут залиште. I показав у передпокоП вiшалку й мiсце на калошi. Жiнки повiсили своП ватянки на вiшалку, а калошi недбало кинули серед кiмнати. Яворницький мовчки нахилився, взяв калошi й охайно поставив Пх у куток. Хоч жiнки це помiтили, але промовчали. Простота й шанобливiсть Дмитра Iвановича не викликали будь-якоП пiдозри. Вони так-таки й сприйняли його за дiда-сторожа. Жiнки причепурилися бiля люстерка, а Яворницький витяг з кишенi ключi, вiдчинив дверi й повiв Пх по музею. Водив години двi. Давав пояснення, як звичайно, цiкаво, дохiдливе й з жартами. Але одна жiнка питаК його: - А звiдки ви все це знаКте? - Та давненько тут служу: наслухався, надивився та й запам'ятав собi, що воно й до чого. - Добре ви пояснюКте, все у вас до ладу. А скажiть - це ж тут працюК професор Яворницький? - Тут. - А як би це його побачити? Вiн буваК в музеП? - Щодня буваК. Ось вiн перед вами й зараз. Жiнки переглянулися, знiяковiли, почервонiли й розгубилися вкрай. Одна з них шепнула другiй: - А ми ж кинули своП калошi де-будь, на чай наобiцяли! Кому? Яворницькому!..- А потiм схвильовано до Дмитра Iвановича: - Ви нас пробачте за нашу необачнiсть i... теК, як його?.. одне слово: не розiбрались як слiд, з ким маКмо дiло. Щиро, вiд усiКП душi дякуКмо вам за те, що поводили нас по музею. Повiк пам'ятатимемо це... Жiнки попрощались i, виходячи з подвiр'я музею, промовили, зачудовано хитаючи головами: - От тобi й дiд... ГОСТI 3 ГРУЗIЏ В останнi роки життя Дмитра Iвановича, коли вiн був уже слабий, доглядала Катерина Iванiвна Литвиненко. Вона зберегла в пам'ятi iмена багатьох шанувальникiв академiка Яворницького й допомогла менi розшукати тих людей, якi здалека приПздили до нашого iсторика. - А чи ви чули, як до Дмитра Iвановича приПздили артисти з ГрузiП? - якось спитала вона мене. - Нi, про це я не чув. Що ж то були за люди? - Хто саме - не знаю, але добре пам'ятаю, що вони все про Богдана Хмельницького його розпитували. Кинувся я розшукувати цих людей. Написав листа в Тбiлiсi до народного артиста СРСР Акакiя Олексiйовича Хорави. Вiд нього я одержав таку приКмну вiдповiдь: "Шановний Iване Максимовичу! Вiдповiдаю з великим запiзненням. Прошу пробачити. Був за кордоном. На жаль, я не був знайомий з Д. I. Яворницьким. З ним зустрiчався А. Васадзе, який Пздив до нього в справi постановки в нашому театрi "Богдана Хмельницького". Васадзе працюК в КутаПському театрi iм. Л. Месхiшвiлi художнiм керiвником. Нiяк не вдалося менi з ним зустрiтися. Скоро я поПду до нього в КутаПсi й попрошу написати про Яворницького. Було б добре, якби i ви йому написали. Бажаю вам успiху у великому патрiотичному дiлi - увiчненнi пам'ятi видатного художника, вченого, дiяча украПнськоП культури Д. I. Яворницького. З щирою пошаною до вас А. Хорава". Цей лист пiдказав стежку, якою треба було простувати в дальших пошуках. I ось передi мною спогади, якi надiслав народний артист СРСР лауреат ДержавноП премiП Акакiй Олексiйович Васадзе. З них я дiзнався, що 1939 року грузинськi артисти надумали поставити п'Ксу Корнiйчука "Богдан Хмельницький". Переклав п'Ксу ПIалва Дадiанi, режисуру й постановку взяв на себе Ак. Васадзе, художнК оформлення готував Iраклiй Гамрекелi, музику - Реваз Габiчвадзе... Поки розподiляли ролi, знайомилися з текстом, усе йшло гаразд, усi були захопленi. Коли ж узялися безпосередньо втiлювати авторський задум у сценiчнi образи й готувати декорацiП, виявилося, що артистам i режисеровi бракуК конкретного уявлення про УкраПну та ПП героПчну iсторiю, не все в нiй зрозумiле. I ось грузинськi митцi надумали поПхати на УкраПну, побувати в Харковi, Одесi й КиКвi. Тут вони жадiбно кинулися вивчати старовиннi зразки матерiальноП i духовноП культури украПнського народу, перед ними широко розчинили своП дверi столичнi музеП; артисти зустрiлися з автором п'Кси О. Корнiйчуком, завiтали й до Гната Юри. - Скажiть, будь ласка,- звернулись вони до Гната Петровича,- де б нам знайти знавця ЗапорозькоП Сiчi? - А що вас цiкавить? - Для новоП вистави нам треба все, що вiдбивав украПнський нацiональний колорит. Ми вже добре вивчили шевченкiвського "Кобзаря", знаКмо рКпiнських "Запорожцiв". Але цього замало. Гнат Петрович подумав трохи i сказав: - От що, друзi моП, берiть квитки на пароплав та рушайте до Днiпропетровська. Там живе iсторик Яворницький. Вiн знаК запорожцiв, як своП п'ять пальцiв. Передайте йому земний уклiн вiд мене. На пароплавi Пхали Васадзе, Гамрекелi разом з своПми дружинами. Вони вперше бачили Днiпро. "НезабутнК враження справила на нас подорож вiд КиКва до Днiпропетровська,- пише в своПх спогадах Васадзе.- Тридцять шiсть годин ми майже не покидали палубу, милуючись мальовничими берегами великоП украПнськоП рiки". Пароплав прибув о 3 годинi ночi, а рано-вранцi гостi були вже на порозi будинку Яворницького. Назустрiч Пм вийшов посивiлий господар. Перед ним стояли двоК засмаглих молодих людей, акцент яких одразу виказував ПхнК нацiональне походження. Професор сказав жартома: - Я думав, що ви прийшли вiдiбрати мiй останнiй, курiнь, але бачу, що ви милi люди, тож прошу до господи. На жарт Яворницького грузини теж вiдповiли жартом: - Шановний професоре! Запорожцi були такi ж хоробрi лицарi, як i грузини,- тим-то вам, запорозькому батьковi, немаК чого нас боятися. Всi засмiялись, i одразу запанувала атмосфера невимушеностi й щиростi, нiби господар i гостi давно знають одне одного. - Що ж вас, друзi моП, привело сюди аж iз Кавказу? - Допоможiть нам, професоре, поставити на грузинськiй сценi "Богдана Хмельницького". - Так-таки й допомогти! Та я ж не артист! - Ви, Дмитре Iвановичу, бiльше нiж артист. Ми багато чули про вас i в КиКвi, i в Харковi. До вас, як бджоли на нектар, линуть з усiх усюд письменники, артисти, музиканти. Всi до вас iдуть за добрим словом. Не вiдмовте й нам. Дмитро Iванович охоче вiдчинив дверi своПх кiмнат, повiв гостей до вiтрин, познайомив Пх з численними картинами, якими були прикрашенi стiни в домi, й до кожного експоната вiн давав вичерпнi пояснення. Потiм Дмитро Iванович присiв у крiсло, склав руки на грудях i спитав: - А чому це ви зацiкавилися Богданом? Хiба у вас немаК своПх героПв? - Як нема! А Георгiй Саакадзе! Вiн майже в той же час, як i Богдан Хмельницький, боровся за об'Кднання ГрузiП. Але нам хочеться бiльше знати про славного украПнського гетьмана, щоб гiдно вiдтворити його образ на грузинськiй сценi. - Ну що ж, добре дiло задумали. Допоможу чим зможу. Допитливi митцi Васадзе й Гамрекелi знайшли у Яворницького багатий матерiал, що мiг надати майбутнiй виставi украПнського нацiонального колориту. Гостей насамперед зацiкавили знаменитi малюнки дубових ворiт ЗапорозькоП Сiчi, якi були так окованi залiзом, що, здавалося, й з гармати Пх не проб'Кш. Художник зразу ж дiстав блокнот i змалював цi ворота олiвцем. Потiм Дмитро Iванович пiшов до другоП кiмнати й принiс звiдти запорозьку шаблюку, пiстоль i булаву. - Ось, моП генацвалi,так, здаКться, називають у вас друзiв,- розглядайте i малюйте. Все це вам знадобиться. В блокнотi художника швидко з'явилися гетьманське вбрання, люлька, булава. Не забув Дмитро Iванович показати гостям i посуд, орнаменти украПнськоП вишивки. А коли iсторик показав гостям репродукцiП малюнкiв Василькiвського й Самокиша з унiкального альбому "Украинская старина", в гостей аж очi розбiглися. Найбiльше Пх зацiкавили там типи козакiв, Пх костюми й побутовi речi. Кiлька годин просидiли грузинськi артисти над цим рiдкiсним альбомом. Це була для них справжня знахiдка. Блокноти були вже заповненi, але гостi не поспiшали йти. - А який був дяк у Сiчi? - спитали вченого. Дмитро Iванович усмiхнувся. Вiн пригадав комедiйнi епiзоди дяка-запорожця. - Дяк у Сiчi був незвичайний. Вiн ходив у пiдряснику, але за поясом носив пiстоля, а збоку в нього висiла шаблюка, й на шиП телiпався хрест. Коли треба було послужити козакам, дяк не шкодував своКП голови. Вiн i в розвiдку ходив, i в бою не пас заднiх. Перед тим, як прийняти прибулого в Сiч новака, вiн звичайно питав: "У бога вiруКш?" "Вiрю!" "Перехрестися! А горiлку п'Кш?" "П'ю!" "Зразу видно, що iстинно християнська душа!" Пiсля цього дяк наливав у кiвш горiлки й пiдносив новому сiчовиковi, а на закуску тикав йому тараньку. Коли горiлки було мало, то берiг ПП для себе, а новаковi давав нюхати тiльки хвоста таранi. Хоч сiчовий дяк i побожна людина, та до горiлки був дуже швидкий. Iнколи так надудлиться, що всю свою духовну одежу й хрест у корчмi проп'К. Але козаки прощали йому це; бо вважали дяка за свого вiрного побратима... - За п'ять годин,- згадуК Васадзе,- ми тiльки побiжно познайомились з дуже цiнними для нас матерiалами, зiбраними невтомними руками вченого. Професоровi дуже подобались гостi з ГрузiП. Вiн не хотiв Пх вiдпускати, пропонував почаювати з ним, але гостi помiтили, що господар утомився, й стали прощатися. Повернувшись до Тбiлiсi, артисти гаряче взялися готувати прем'Кру "Богдан Хмельницький". 5 лютого 1939 року в Тбiлiсi вiдбулася ця вистава, що пройшла дуже успiшно. Грузинськi митцi надiслали Дмитровi Iвановичу листа, в якому сердечно дякували за теплу зустрiч у будинку бiля Днiпра й за щедру допомогу. I ЧОРТ У МОНАХИ ПIШОВ Одного разу я був очевидцем, як академiк Д. I. Яворницький записував народнi легенди про чортiв. Ми втрьох - Дмитро Iванович, молодий поет Федiр Петлиця i я - сидiли в кабiнетi директора музею. - То про якого чорта, молодий чоловiче, ви менi ще хотiли розповiсти? - спитав Яворницький мiсцевого поета-початкiвця, котрий носив при собi повний портфель легенд про чортiв, вiдьом, упирiв та всяку iншу нечисть. - У мене К легенда про такого чорта, що ви, Дмитре Iвановичу, ахнете! - похвалився Петлиця. Вчений-етнограф витяг з кишенi маленького блокнота, олiвця i поклав на стiл. Вiн радiв, коли його кореспонденти приносили новi записи народноП мудростi. - Цiкаво, розкажiть, послухаю. - Жив на свiтi чорт-душогуб. Вiн усе життя пiдкусював людей: одного утопив у Днiпрi, другому допомiг у зашморг шию закласти, третього довiв до самогубства; багато душ загубив. А вже пiд кiнець свого життя став немiчний, малоздатний на лихе дiло. Тодi найстарший в них - Вельзевул - покликав його до свого кабiнету та як гаркне: "Геть з мого пекла, дармоПде, з тебе тут нiякоП користi!" Вийшов чорт з пекла та й задумався: що робити, куди йти? Та й подався безробiтний дiдько на старiсть лiт до монастиря. Там вiн переодягся в ченця, став смирненький раб божий i ввiйшов у довiр'я до духовноП братiП. Йому повiрили, мовляв, старий дiд причвалав сюди на покаяння. Одвели для нього келiю, взяли на харчi. Прожив чорт у монастирi пiвроку; од'Пвся на дармових харчах, аж вилискуК. Все йшло гаразд. Але так тривало недовго. Вiд неробства чортяку нудьга заПла. Тодi згадав свою колишню професiю i взявся за дiло: почав спокушати ченцiв. Одного схимника довiв до того, що той кинув монастир. Другого все пригощав самогоном, поки зробив з нього п'яницю-буяна. Третього штовхнув на крадiжку грошей у богомольцiв. Бiс так закрутив своК чортяче колесо, що добрався аж до самого iгумена - пiдкинув йому в келiю молоду красуню. I той спокусився. Знелюбили за це iгумена, позбавили його сану. ОднiКП пiзньоП ночi iгумен з досади втопився в монастирському ставку. Чорт зробив своК дiло, скинув чернече вбрання i гайнув знову до Вельзевула: "Ти мене вигнав як ледацюгу,- докiрливо кинув тому,а я не такий!" "Що ж ти таке добре зробив для нас?" - поцiкавився Вельзевул. "Пролiз до монастиря i там такого накоПв, що ченцi з глузду з'Пхали, почали пиячити, кидати своП келiП i вже скоро всi поженяться. Монастир став корчмою, службу божу нема кому правити, iгумен закрутився з молодицею i втопився". Похвалив його Вельзевул за добрi дiла i знову прийняв капосного чортяку до свого штату... - Е-е-е, бачу, що це не простий у вас чорт, закадишний,- сказав Яворницький i засмiявся у своП козацькi вуса. - Нi, Дмитре Iвановичу, не простий, вислужений чорт! Коли Федiр Петлиця розпрощався й вийшов з кабiнету, я запитав iсторика-фольклориста: - Скажiть, Дмитре Iвановичу, чого ви смiялись, коли Петлиця розповiдав свою легенду? - Скажу: про цього чорта вiн менi вже розказував, але забув. Але тепер чую, що по-новому, тонше пряде... Бачу, що бреше, але бреше до ладу, художньо, а це вже - творчiсть! Оцей варiант його домислу я й записав, щоб додати до того чорта, про якого вiн менi розповiдав пiвроку тому... ДОБРI СУСIДИ ...До революцiП та й у роки громадянськоП вiйни перед будинком Дмитра Iвановича весь майдан зарiс дикими хащами густого бур'яну. Нiхто тодi не розводив квiтiв, не вирощував декоративних дерев, як це робиться тепер. 1921 року Дмитро Iванович порадився з своПм сусiдою Ларивоном Омеляновичем Подолинним i вирiшив засiяти майдан просом. - А чим же ми будемо орати? - спитав Ларивон Омелянович. - Як чим? Волами та плугом! - Де ж ми Пх вiзьмемо? - Ви про це не турбуйтесь, я вже подбав. Дмитро Iванович звернувся до Катеринославського окрпродкому по допомогу. Другого дня в його розпорядження передано на цiлу добу двi пари дужих волiв, плуг i борону. Дмитро Iванович сам ходив за плугом, орав землю, а потiм почепив через плече мiшок з просом i засiяв ним бороновану землю. Зiбраний врожай Дмитро Iванович подiлив так: частину дав своКму сусiдовi, меншу частину залишив собi, а решту проса зшеретував i вiддав до обласноП лiкарнi на харчування хворим, бiдним вдовам та сиротам. - Мiй батько,- згадуК син Подолинного Володимир Ларивонович,- мав шiсть колодок бджiл, виростив садочок. Дмитро Iванович щонедiлi заходив до нас - милувався пасiкою, давав цiннi поради, як доглядати бджiл та садок. Вiн дуже цiкавився всiКю нашою сiм'Кю. Мати Володимира Ларивоновича Подолинного - Ганна Олександрiвна - була родом полтавка, смуглява, чорноока, вродлива жiнка, вмiла спiвати старовинних украПнських пiсень. Часто вчений просив ПП заспiвати, й вона охоче спiвала, а Дмитро Iванович записував пiсню на слова й на голос. Одного разу Яворницький принiс з музею жiноче украПнське убрання, що його носили на Полтавщинi, попросив Ганну Олександрiвну надiти. Господиня вбралася й причепурилася, стала як квiтонька. - А ви вмiКте танцювати?поцiкавився Дмитро Iванович. - Аякже, вмiю, не забула. - Ану, спробуйте, будь ласка, украПнського гопачка. Де не взявся баянiст, заграв гопака. Враз Ганна Олександрiвна вдарила об землю закаблуками i вихором закрутилася навколо поважного гостя. Дмитро Iванович задоволене всмiхнувся. - Досить, досить. Це добре, що ви не розучилися танцювати. Потiм вiн сфотографував ПП i цi фотознiмки надiслав Ренiну для якоПсь картини. Через деякий час коштом та за вказiвками Дмитра Iвановича пошили украПнський костюм i Володi: червонi з пiдкiвками чоботи, козацькi широкi штани, вишиту сорочку та сиву смушеву шапку з червоним верхом, а до того ж оперезали кашемiровим поясом. Коли Володю одягли, прийшов Яворницький з фотографом i кiлька разiв сфотографував парубка в рiзних позах. Цi фото Яворницький теж надiслав Репiну. ...Одного разу, будучи в запорозькому вiддiлi музею, старий сусiда спитав Дмитра Iвановича: - Скажiть, що це за прапор, де ви його здобули? - Е, козаче, любий, це запорозький прапор, тiльки це копiя. Оригiнал прапора - в Ленiнградi, в Ермiтажi. - А хiба не можна оригiнал сюди привезти? - Та я хотiв був доскочити того прапора, та не дали. Я вже вiддав для Ермiтажу кiлька десяткiв дублетних експонатiв з археологiчних розкопiв, але й це не допомогло. Довелося погодитись на копiю, а на додачу взяв од них кiлька запорозьких пiстолiв, шабель тощо. Дмитро Iванович пiдвiв гостя до вiтрини й показав цiкаву знахiдку, яку йому пощастило здобути пiд час розкопування могил,бронзове люстерко з держальцем. Хоч це люстерко пролежало в могилi тисячолiття, але воно добре збереглося. Археолог пишався ним i частенько розповiдав вiдвiдувачам iсторiю, як це люстерко хотiли в нього забрати в Петербург. - Якось у столицi чиновники з мiнiстерства освiти дiзналися, що я викопав оце люстерко. Прийшов лист - негайно вишлiть бронзове люстерко в Петербург на огляд. Що тут робити? Я й подумав: "Як тiльки вишлю, то вже не побачу його, як свого вуха",- а мовчати не можна: начальство ж вимагаК! Покликав я сторожа музею та й кажу: "Ось тобi, Iване, тридцять копiйок, пiди на базар i купи старе вiдро". На другий день iржаве дно з цього вiдра я послав у мiнiстерство. I що ж? Через п'ять днiв мою посилочку повернули назад, а слiдом за нею - лист. У ньому чиновники писали: "ПовертаКмо через непотрiбнiсть!" Дружба з добрими сусiдами була в нього щира й мiцна. Про неП не забув Яворницький i в останнi години свого життя. За день перед смертю Дмитро Iванович послав хатню робiтницю Катерину Iванiвну до Подолинного, щоб зразу ж вiн прийшов до нього. - Здрастуйте, Дмитре Iвановичу! - шанобливо вклонився сусiда. - А-а-а! Це ви, Ларивоне Омеляновичу... От i добре, що ви прийшли. А я вже вмираю... Попрощаймося. На очах слюсаря виступили Сльози. Академiй обняв його. - Перекажiть, Ларивоне Омеляновичу, щоб зайшли до мене Ганна Олександрiвна й Володя, треба й з ними попрощатися, бо вже нiколи не побачимося. Другого дня не стало Дмитра Iвановича. МУЗЕЙ ПРИ МУЗЕЏ_ _ Ще напередоднi революцiП в Катеринославi, з iнiцiативи вченого-хiмiка Л. В. Писаржевського, утворилася група професорiв та викладачiв, якi поставили собi на метi - органiзувати в мiстi Вищi жiночi курси. До цiКП групи входив i Дмитро Iванович Яворницький. Створення жiночих курсiв було викликано тим, що царський мiнiстр Кассо видав наказ - вигнати всiх жiнок з унiверситетiв. Отже, вчитись Пм нiде було. Iнiцiативна група багато зробила для того, щоб пiдiбрати викладачiв, опрацювати плани й програми навчання. Жiночi курси мали давати жiнкам освiту, яка прирiвнювалась би до вищоП. Здавалося, все йшло гаразд, та коли постало питання про кошти на утримання курсiв, iнiцiативна група зайшла в безвихiдь. Виручив Дмитро Iванович Яворницький. Одного разу вiн сказав професоровi М. О. Лебедеву, який потiм став директором жiночих курсiв: - Ходiмо до Копилова. В нього грошей - хоч лопатою горни! Я спробую його умовити, щоб вiн трошки потрусив своПм гаманцем. Дмитро Iванович частенько знаходив ключi до таких жмикрутiв - то вiн випросить у них грошi на обладнання музею, то на археологiчнi розкопки, то на видання потрiбноП лiтератури. Курси почали дiяти. З Харкова було запрошено професора Л. В. Рейнгарда читати на цих курсах лекцiП з зоологiП. Леонiд Володимирович вважав за честь собi зробити вiзит Яворницькому i ближчим часом пiшов до музею iм. Поля. Дмитро Iванович, дiзнавшись, що гiсть - зоолог, повiв його в екологiчний вiддiл музею, де була виставлена мiсцева флора й фауна. Знайомлячись з цим вiддiлом, створеним з iнiцiативи Дмитра Iвановича, професор Рейнгард побачив, який широкий дiапазон iнтересiв у Дмитра Iвановича: цiкавила його не тiльки iсторiя народу, його вабили до себе i тварини, рослини та птахи рiдного краю. Гостевi-зоологу було приКмно дiзнатися, що до його приПзду в Катеринослав тут знайшлася людина, яка подбала про створення в музеП екологiчного вiддiлу. - А ось перед вами i сам завiдувач цього вiддiлу - Микола Iванович Подосинников. Знайомтеся! - вiдрекомендував Яворницький.- В нього золотi руки. Бачите, скiльки тут вiтрин, чучел,- усе це витвiр його рук. Довгенько менi довелося його шукати для нашого музею, а все ж таки надибав! Коли в Яворницького визрiла iдея вiдкрити в музеП вiддiл флори й фауни, вiн обiйшов майже всiх мiських природознавцiв та мисливцiв. Йому пощастило натрапити на рiдкiсного знавця природи i неабиякого майстра виготовляти чучела звiрiв та птахiв. Подосинников був так закоханий у фауну, як Яворницький в iсторiю. Певно, це й зблизило Пх. У Подосинникова цiкава бiографiя. Вчився вiн у Харкiвському технологiчному iнститутi, але з другого курсу його виключили за участь у страйках. Трохи пiзнiше вiн здобув природничу освiту, й це дало йому можливiсть стати викладачем природознавства в гiмназiях та реальному училищi. Знайомство з Дмитром Iвановичем вiдкрило йому новi перспективи в життi. - От що, Миколо Iвановичу, кидайте, мабуть, свою педагогiку та переходьте до мене в музей. Тут ви таке зробите, що увiчнить ваше iм'я. Згода? I Дмитро Iванович не помилився. Подосинников став одержимим колекцiонером i збирачем, великим любителем природи. Таких, як вiн, iнколи називають диваками: коли доросла людина з сачком бiгаК за метеликами або навпочiпки повзаК по травi, щоб знайти комашку, а потiм до дрiбниць описати ПП. Багатьом невдогад, що такi люди залишають для поколiння неоцiниму спадщину: експонати i науковi працi. Директор музею знав, що природничий вiддiл - це не археологiя, туди готовеньких експонатiв не покладеш, треба виготовити чимало чучел i макетiв. А як це зробити? I Яворницький надумав органiзувати на Басейнiй вулицi (нинi iм. Писаржевського) спецiальну майстерню. Привiв туди Подосинникова й каже: - Тут буде майстерня й лабораторiя з усiма приладами. Тепер слово за вами. Берiться, не гайте часу! I майбутнiй помiчник усю душу вклав у нову, але улюблену роботу. Яворницький розповiв професоровi Рейнгарду, як Подосинпиков сам знiмав iз забитих птахiв i звiрiв шкурки, робив чучела, готував ескiзи для вiтрин. Усi тi звiрi, птахи, гадюки, комахи виставленi в музеП не механiчно, як звичайно,- одне за одним, порода за породою, а так, як вони живуть в своПх природних умовах,- в лiсi, в травi, в норi, в дуплi дерева, на гiлочках дерева, па скелi, в рiчках, озерах. I вся та обстава коло звiра, чи птицi, а чи гадюки - зроблена не тiльки гарно, а, можна сказати, артистично, рукою талановитого, щирого, невтомного Миколи Iвановича. - Ви тiльки гляньте, Леонiде Володимировичу, на оцього зайчика, або на оту качку, чи на орла. Вони ж як живi, все в них на своКму мiсцi. Щоб так зробити чучело - треба мати велику любов до природи й покликання ентузiаста! I справдi, Подосипников зробив 120 художньо оформлених вiтрин, виготував 700 чучел рiзних тварин i птахiв, зробив понад тисячу зразкiв молюскiв. У природничому вiддiлi дуже багато було зразкiв руди, вугiлля та iнших мiнералiв, якими багатий наш край. - А тепер гляньмо ще на отi великi вiтрини,запропонував гостевi Дмитро Iванович.- Там ви побачите саме те, що приваблюК сюди зоологiв. Перед очима гостя вiдкрилася величезна палеонтологiчна колекцiя. Цiкавий був, зокрема, повний комплект кiсток мамонта, голова первiсного бугая та чучело триметрового полоза. - Мiж iншим, цей полоз маК свою кумедну iсторiю,зауважив, посмiхаючись, Дмитро Iванович.- До катеринославського полiцмейстера дiйшли чутки, що десь на околицi мiста об'явилося страховище, яке... пожирав людей. Ця звiстка наполохала начальство. Негайно споряджено цiлу експедицiю озброКних полiцаПв i кинуто на розшуки "страшного змiя". Шукали його, капосного, три днi й нарештi таки надибали i спiльними зусиллями хвацьких полiцаПв якось там убили гадину. Але того ж дня до полiцiП звернувся адмiнiстратор звiринця i заявив, що кiлька днiв тому з клiтки втiк рiдкiсний полоз, i просив допомогти розшукати його. - Ви не хвилюйтесь! - заспокоПв полiцмейстер адмiнiстратора звiринця.- Ми вже його вбили. - Як убили?- жахнувся адмiнiстратор.- Таж полоз цей мирний, вiн нiкому нiякоП шкоди не чинив! - Е, це ви так думаКте, а до нас дiйшли чутки, що змiй людей пожираК. Нам нiколи розбиратися, з'Пв вiн там кого чи не з'Пв,бахнули по ньому з гвинтiвок, баста! Ми вже й вищому начальству рапортували про це! - гордовито сказав полiцмейстер. Коли я почув, що вбили полоза, прибув до полiцмейстера i сказав йому: - А полоза ви дарма знищили. Вiн зовсiм не шкiдливий. - Як не шкiдливий? Усi кажуть, що вiн людей Псть. От ми й убили його. - Адмiнiстратор звiринця хоче подати на вас скаргу губернаторовi. Може бути велика прикрiсть. Полiцмейстер зблiд i розгублено питаК: - Що ж тепер робити? - З губернатором я сам поговорю, а ви, поки не пiзно, накажiть зробити з забитого полоза чучело й передати його в музей. Полiцмейстер одразу пристав на пропозицiю вченого. Викликав свого помiчника, й через два днi в музеП було вже виставлене величезне чучело полоза. ВзаКмне почуття приязнi дедалi бiльше зближувало двох учених - археолога й зоолога. 1918 року у Катеринославi вiдкрито державний унiверситет з чотирма факультетами: iсторико-фiлологiчним, юридичним, медичним та математичним. Першим ректором унiверситету призначено професора Лебедева. Яворницького запрошено читати курс лекцiй з iсторiП УкраПни. Проiснував унiверситет до 1920 року, а потiм його перетворено в iнститут народноП освiти. 1933 року знову засновано унiверситет. Яворницький i Рейнгард були членами ВсеукраПнського комiтету охорони пам'яток старовини. Багато пам'яток вони взяли на облiк i зберегли вiд руйнацiП. Часто Пм доводилося виПздити в далекi села оглядати пам'ятки i просити людей, щоб зберiгали надбання предкiв. Один учитель з Кам'янського (нинi Днiпродзержинськ) написав Яворницькому листа, де повiдомляв, що мiсцевi селяни знайшли кiстки мамонта й топлять ними своП печi. - Що ж будемо робити? - спитав Рейнгард Дмитра Iвановича. - Як - що? Негайно треба виПхати! Сiли на поПзд i через годину були вже на мiсцi. Зайшли до вчителя, а потiм пiшли до ями, де викопано рештки мамонта. Частину кiсток i справдi вже спалено, але бiльшiсть лишилась цiла. Того ж дня знахiдку вiдправили до музею. Час вiд часу музей поповнювався новими експонатами. Але вiльного мiсця в залах уже не було. Дмитро Iванович вирiшив тимчасово, поки добудують нове музейне примiщення, передати всi експонати екологiчного вiддiлу бiологiчному факультету державного унiверситету. - Усе це багатство, Леонiде Володимировичу, я можу Довiрити тiльки вам, декановi бiологiчного факультету. Певен, що ви збережете цi експонати. - Спасибi, Дмитре Iвановичу, за довiр'я. Ми з цих експонатiв вiдкриКмо при факультетi спецiальний музей. Усе буде збережене. Дмитро Iванович узяв пiд руку свого друга: - Майте ж на увазi, Леонiде Володимировичу, передаю тимчасово. Я вiрю, що прийде час i ви це повернете в нове примiщення музею. На жаль, сподiванки Дмитра Iвановича об'Кднати iсторичний музей з екологiчним не здiйснилися. Згодом у музеП вiдкрили два новi вiддiли: "Промисловi тварини" й "Мiчурiнський куток". Музей збагатився на фауну Антарктики - тут появився кiстяк когатки, череп кашалота, чучела бобра, бiлого ведмедя, зебри, а також буревiсника й пiнгвiна. - Дмитро Iванович,- сказав професор Рейнгард,- пiшов од нас тепер на вiчний спокiй, але його iдея - якомога ширше показати людям усi скарби нашого краю - не вмерла. Ми не тiльки зберегли те, що вiн зiбрав, а й поповнили екологiчний музей новими цiнними експонатами. "ЏХАВ КОЗАК ЗА ДУНАЙ"_ _ Серпневого сонячного дня до будинку Яворницького пiдiйшло двоК лiтнiх людей з цiпками в руках. Один з них в окулярах i капелюсi - народний артист УРСР А. П. Хорошун, другий, з голеною головою, трохи шкутильгав на одну ногу,- кларнетист М. М. Саблiн. Џх здивувало, що дверi до будинку, порiг якого понад двадцять рокiв нiхто не переступав, були вiдчиненi. "Що сталося?" - подумали вони й зайшли всередину. Назустрiч вийшов високий, сухорлявий завгосп музею. - Що тут у вас робиться? - поцiкавилися гостi. - ВпорядковуКмо будинок Яворницького, який тепер стане фiлiалом музею: поновлюКмо робочий кабiнет ученого, ремонтуКмо всi кiмнати, дах, мезонiн. Усе буде так, як за життя Дмитра Iвановича. - А як тут картини Струнникова - чи цiлi? - Џх треба трохи реставрувати, бо гiтлерiвцi подзьобали. Приходьте в травнi на вiдкриття,ласкаво запросив завгосп. Саме в цей час я йшов у парк Шевченка i, випадково зустрiвшись з двома знайомими, якi оце стояли на ганку, поцiкавився, що вони там пильно розглядають. - Чому ви тут ходите? - спитав я Пх. - Як чому? Ми ж давнi приятелi Дмитра Iвановича! Зiбралися в парк, аж бачимо - дверi вiдчиненi, от i завiтали сюди. До парку ми попрямували всi разом. Знайшли лаву, присiли пiд гiллястою акацiКю, i зразу ж почалися спогади. - Тисяча дев'ятсот двадцять четвертого року,- сказав Антон Панасович,- я Пздив у Запорiжжя, де грав тодi наш театр. Якось зайшов я до реквiзиторськоП i там, у мотлосi, натрапив на одну грубу й дуже стару книгу. Це було КвангелiК XVI вiку, написане рукою. Я щось там заплатив за нього й привiз у Днiпропетровськ. Зайшов до музею, щоб показати Дмитровi Iвановичу, але менi сказали, що вiн зараз удома. Пiшов просто додому. Подзвонив. За якусь хвилину вийшов Дмитро Iванович. "А-а-а, козарлюга Хорошун прийшов. Здоровенькi були". "Здрастуйте, Дмитре Iвановичу". "Мабуть, щось принесли, Антоне Панасовичу? - спитав господар, коли вгледiв пакунок у моПх руках.- Симо! - звернувся вiн до своКП дружини.- Ти б нам наливочки приготувала та яблучок свiженьких на стiл поклала. Гiсть же прийшов!" Хорошун розпакував книгу й показав Яворницькому. Той узяв ПП, надiв окуляри, перегорнув кiлька сторiнок i зразу ж понiс у другу кiмнату, де лежали музейнi експона ти у вiтринах. Згодом повернувся звiдти вже без книги. - Ну що, Дмитре Iвановичу, як моя книга? Де вона? - Та там... Навiщо вона вам? Нехай побуде в мене. Хорошун усмiхнувся, мовляв, все зрозумiло: рiдкiсна книга сподобалась Яворницькому i попала в надiйнi руки. 11 вiн не помилився: КвангелiК залишилося в музеП назавжди. Пригадався менi ще й такий випадок. Одного разу до i Дмитра Iвановича приПхав з Полтавщини його знайомий лiкар-хiрург Олекса Сидорович Будай. Гiсть привiз з собою рiдкiсну книжку "История Русов" (1846). - Подивiться, Дмитре Iвановичу, на цю книжку! - похвалився гiсть. Дмитро Iванович схопив ПП, глянув на титульний лист i сховав за спину, наче боячись, щоб у нього не забрали ПП назад. - Я подивлюся на неП, а ви навiдуйтесь... Кiлька разiв Будай навiдувався до Яворницького, але розмова про книжку нiяк не клеПлась. Тодi Будай обережно спитав: - А як там поживаК моя книжечка? - Нiчого собi, живе. Вам ПП, Олексо Сидоровичу, бiльше вже не бачити. - Чому? - Ваша книжка збагатила нашу музейну бiблiотеку. Така штука нам дуже потрiбна. - Я так i думав, що вже бiльше не побачу ПП. Тодi, може, я зроблю на нiй дарчий напис для музею? Давайте напишу. Дмитро Iванович насторожився, глянув на Будая i сказав: - Ось вам, Олексо Сидоровичу, папiр - пишiть, а ми перенесемо його в книжку... Ця рiдкiсна книжка й досi зберiгаКться в бiблiотецi музею. На нiй позначено iнвентарний номер, але без дарчого напису... Слухаючи Хорошуна, кларнетист Саблiн i собi встряв у нашу розмову. Йому теж було що сказати. Микола Михайлович Саблiн до ВеликоП ВiтчизняноП вiйни працював у симфонiчному оркестрi Днiпропетровського радiокомiтету. Одного разу вiн виконував на кларнетi соло пiд акомпанемент рояля. Дмитро Iванович почув по радiо, що варiацiю "Пхав козак за Дунай" з опери Гулака-Артемовського "Запорожець за ДунаКм" виконуК солiст Саблiн. Професоровi подобалося це виконання. Вiн добре запам'ятав прiзвище кларнетиста i незабаром пiшов у радiокомiтет i попросив: - Покажiть менi отого Шаблю, що вчора по радiо грав на кларнетi "Пхав козак за Дунай"! - На жаль, його зараз тут нема. - А де ж вiн? Де його можна знайти? - Шукайте в парку Шевченка. Там вiн працюК солiстом у духовому оркестрi. Дмитро Iванович дуже любив класичну музику Чайковського, Шопена, Гуно, але особливо захоплювався творами украПнських класикiв - Гулака-Артемовського, Лисенка, Леонтовича, Стеценка, Ревуцького. Твори цих композиторiв вiн майже щовечора слухав у парку Шевченка, навпроти свого будинку. I ось одного вечора Дмитро Iванович зайшов до парку, сiв на лавцi вiдпочити, коли це оголошують початок концерту. "Зараз артист Саблiн виконаК соло з концерту композитора Божарда". Дмитро Iванович пiдвiвся й попрямував до естради. Пiд час антракту пiдiйшов до групи музикантiв i спитав: - А де той Шабля, який щойно грав на кларнетi? - Десь тут. - Покажiть менi його, будь ласка. Кларнетиста швидко розшукали й шепнули: "Там хтось поважний тебе чекаК!" Саблiн кинув недокурену цигарку, пiдiйшов до незнайомого дiдуся в капелюсi й вiдрекомендувався: - Я Саблiн. Ви мене шукаКте? - Так. Саме вас шукаю. Нарештi таки спiймав. МоК прiзвище Яворницький. Саблiн був дуже радий познайомитися з вiдомим ученим. Вiн пишався, що саме ним зацiкавився професор-iсторик. - Менi хотiлося з вами погомонiти. Ви зараз вiльнi? - Хвилин через сорок закiнчиться концерт, i я до ваших послуг. - Добре, почекаю. Саблiн нетерпляче дивився на годинника. Як тiльки капельмейстер оголосив: "Концерт закiнчено!" - вiн зразу ж кинувся до Яворницького. За старою звичкою Дмитро Iванович почав своК знайомство з традицiйного питання: - Скажiть, вiдкiля ви родом? - Я народився у Мандрикiвцi. - Гм, цiкаво. А чи знаКте ви, чому це селище зветься Мандрикiвкою? - Нi, не знаю. Буду вдячний, коли поясните. - Саме тут, на березi Днiпра, ще тисяча сiмсот сiмдесят дев'ятого року перший оселився запорозький осавул Андрiй Мандрика. Отож, голубе, вiд його прiзвища й пiшла назва - Мандрикiвка. Саблiн з великим iнтересом вислухав розповiдь, як другий запорожець - полковий осавул Лазар Глоба - заснував у Катеринославi, за допомогою запорожцiв Микити Коржа та Гната Каплуна, чудесний мiський сад. Цей сад займав площу вiсiмдесят сiм тисяч п'ятсот квадратних сажнiв i був один iз кращих на пiвднi УкраПни. Пiсля смертi Глоби сад перейшов до казни. Могила Глоби стоПть у парку iм. Чкалова. Далi Дмитро Iванович поцiкавився: - А ваше прiзвище часом не перекручене? - Як вам сказати, мiй батько колись писався Шабля, а як попав у солдати, став Саблiн. Отак воно i залишилося. - Я теж так думаю i, як бачите, не помилився, коли вас уперше назвав Шаблею. Дмитро Iванович похвалив Саблiна за його вмiле виконання соло на кларнетi, яке вже не вперше слухав по