про золотистий дощ за вiкном i про ту постать iз парасолькою. Хтось iшов коридором, i вiн поспiшно звiвся. Вiдчинилися дверi: гарна повна жiнка виросла в прочiлi. - Все куриш? - засмiялася Галя. - В цьому домi так давно нiхто не курив. - Гроза! - сказав Хлопець, усмiхаючись. Галя присiла на канапку. - Отак раптово зiрвалася. Не чув, який був шалений вiтер? У нас поламало стару сливу. Це ту, з якоП ти колись був упав. Хлопець напружив пам'ять. Багато позабував iз того, що тут дiялося, й повертав усе з натугою. Мати поставила лiктi на колiна, поклала на долонi пiдборiддя - дивилася на нього з прижмурцем. - Такий смiшний ти зробився. Оце дивлюся: ти й не ти. Хвиля на тобi твоя, а хвиля чужа. - Це лiта, - сказав вiн, набиваючи люльку. - Найсмiшнiше, що в мене щодо тебе таке ж враження. - В тебе не повинно бути такого враження, - мовила мати, вигнувши брови. - А то ж чому? - У нас нiчого не змiнилося. Поглянь. Всi речi на своПх мiсцях. Дивилася на нього iз тим-таки прижмурцем, i це Хлопця трохи iритувало. - I все-таки в мене таке враження, що й цi нерухомi речi побували на тiй-таки каруселi. - Це тобi вiд незвички, - сказала мати i встала. Пiдiйшла до полицi, взяла книжку й рушила до виходу. В дверях розвернулася, i на ПП вустах заграла всмiшка: - Оксана зготувала вечерю. Виходь! 4 Вони сидiли за тим самим столом серед двору, на якому побачив вiн миску з падалицями. Зараз стiл був накритий ясно-бiлим обрусом - по бiлому полi було розкладено найлiпшi тарiлки iз Пхнього столiтнього сервiзу; дивлячись на тi тарiлки, хлопець вiдчув, як щось тенькнуло всерединi. За столом уже сидiла мати, i вiн пiшов просто до неП. - Оксана зараз вийде, - сказала добродушно Галя, i ПП голос тут, на повiтрi, став ще тихiший та м'якший. - Уяви собi, вона нiскiлечки не здивувалася, коли я сповiстила про твiй приПзд. - Чого вона мала б дивуватися? - Ну, знаКш... - злегка обурилася Галя. - Все-таки ти рiдний ПП брат! - Пiврiдний, - виправив з легенькою усмiшкою Хлопець. - Просто я не складаю в ПП життi нiякоП вартостi. Людина, спiлкуючись iз людиною, користуКться нею, iнакше пропадаК глузд у спiвжиттi. Я ж для неП вiдрiзана галузка. Вiн казав це спокiйно й без урази. - Ну знаКш! - знову обурилася Галя. - Чи все можна мiряти на вартiсть? Њ речi глибоко схованi, i К почуття, яким не можна налiпити базарноП цiни. Саме такими почуттями ви й повиннi з'Кднуватися. На ганок у цей час вийшла Оксана, i вони замовкли. Дiвчина несла тарiль iз вiдвареним рисом та м'ясом, носика вона при цьому легко задерла вгору, а губи трохи скривила. - Добрий день! - кинула вона знехоча i поставила тарiль на стiл. - Ще що подати, мамо? Вiн не вiдповiв на сестрине вiтання, а тiльки пильно ПП обдивлявсь. Дiвчина була майже сформована, але краса, якою розцвiте вона на повну силу рокiв через п'ять, ще була майже схована в нiй. Хлопець вiдчув, однак, той сiк i оту п'янку силу, що вже й зараз нуртували в цьому юному тiлi, i легенький смуток пройняв його: ця iстота була й справдi чужа йому - не Кднали з нею нi спогади, нi колишнi сантименти. Зовсiм незнайомий свiт уздрiв вiн у двох синiх кружальцях, якi здивовано вiдповiли на його безцеремонне розглядання. Вiн побачив на днi тих кружалець холодне поле, вкрите снiгом та кригою. Але побачив вiн там i iнше: снiг той та крига вкривали не пустелю. - Ну от! - сказав вiн, щоб обiрвати незручну паузу. - Брат ми з тобою i сестра. Оксана смикнула зневажливо плечиком, i погляд ПП провис десь над його головою. - Подай-но, доню, ще хлiба й чарки, - сказала Галя, Пй стало теж сумно на це не зовсiм приятельське знайомство ПП дiтей. - Вона норовиста, як лошиця, - додала, коли Оксана пiшла. - Дiвчина цього дому, коли ти вiриш у прабабину легенду. Галя засмiялася. - А справдi! Я теж була майже така. Але не можу збагнути, чим Пй не сподобався ти? "Тим, що вона не може зреагувати на мене як на хлопця, - подумав Хлопець. - Вiдвикла вiд домашнiх чоловiкiв!" Вiн узяв зi столу пляшку й обдивився зусiбiч. Вино звалося "Троянда Закарпаття". - Бабця перед смертю згадувала i про тебе. До речi, вона тебе не любила. Не могла вибачити менi, що я не послухалася ПП, коли до мене ходив той твiй батечко. - Його прiзвище i справдi було Пугач? Галя почервонiла. Дивлячись у тi очi, що так пильно зорили, наче читали ПП, не могла сказати неправди. - Дiвчата цього дому, як ти сказав, не завжди бувають обачнi, - мовила вона обережно. - Вони часом забувають звичайнi речi. Ах, краще ти мене про це не розпитуй! - Ти не знала його прiзвища? - Ну от, таке скажеш! - роблено обурилася Галя. Вона зирнула на Хлопця, i вони раптом розсмiялися. З каштана упало кiлька плодiв, i в цей час знову з'явилася на порозi дiвчина. - Я розбила кiлька чарок, ти не сердитимешся? - спитала вона, уникаючи дивитися на брата. - Нашi параднi чарки? - перелякалася Галя. - Парадних я не брала, - наПвно озвалася дiвчина. - Хiба треба параднi? "Вже починаКться", - подумала Галя i встала. - Iди сiдай, я сама принесу! - Ну, що ти, мамо! - так само наПвно озвалася Оксана, - Коди треба коняче парадних чарок, я зараз подам. Вона вiйнула платтям i сховалась у сiнях. - Так уже любить розпекти мене! - сказала вся червова Галя. Хлопець реготав. - Це маленькi-маленькi химери, мамо, - сказав вiн. - Не зважай. Вона зараз наче в театрi, в якому К один глядач, ну а що це за гра одинцем? - Я вже застара для гри! - Галя починала сердитись i на нього. - ЗнаКш, чим ти чудова як мати? - сказав Хлопець, проПдаючи ПП поглядом. - Я нiколи не чув вiд тебе верескливого, бридкого крику, якого навчаються жiнки, пiдстьобуючи своПх нащадкiв. - Станеш батьком... - почала Галя, але в цей момент знову з'явилася дiвчина. Несла на тацi хлiб i чарки й тримала пiддертого носика. - Алло, Оксано! - просто сказав Хлопець, - Дай-но менi, будь-ласка, склянку сироП вода. Я звик запивати Пжу сирою водою. Оксана аж здумiла вiд такого Хлопцевого випаду. Спинилася, аж рота розкрила, а очi ПП заметали iскри. Поставила хлiб та чарки i церемонно поколивалася знову в дiм. - Ну, тепер начувайся! - сказала Галя. - Вона не терпить до себе наказового тону. Але Хлопець уже налив собi й матерi вина. - Не ображайся, мамо, - сказав вiн тепло. - ЗдаКться менi, це гоструха, що й приборкував ще Шекспiр. Я вiдiслав ПП, щоб випити першу чарку з тобою сам на сам. Зрештою, перш нiж з'явилася вона, був у тебе я. - Ну, тобi стало мало мене, - сказала Галя, торкаючись чаркою об чарку його. - Дуже рано понесло тебе в свiт. То що той свет, Хлопче? - Вiн напрочуд однаковий, - сказав Хлопець, випивши чарку. - Але пiзнати цю iстину не дасться скоро. Принаймнi менi... Дiвчина неслав воду. Чашка була стара й надщерблена, i було тiКП вода до половини. Але Хлопцевi очi радiсно засвiтилися. - Золотко низе, Оксано! - вигукнув вiн. - Ти сама не знаКш, що за чашку ти принесла! Пам'ятаКш, мамо? - Еге, еге, - захитала головою Галя. - Ти пил iз неП козине молоко. Оксана стояла, неприродно випроставшись, наче забута iграшка. В одному оцi в неП просвiтилася сльозинка, а коли позирнули на неП Хлопець та Галя, не могли не згукнути тихенько: перед ними стояла така красуня, якою була колись давно хiба що сама Галя. - Сiдай, сестро, - тепло сказав Хлопець. - Я, здаКться, вже повiрив, що ми з тобою однiКП кровi. 5 Вiн спускався з гори легко пiдхмелений, i тихий свист виривався iз його вуст. Синi сутiнки хиталися над землею, бiля рiчки завмерла, обiйнявшись, закохана пара, але, почувши його свист, розвелася. Дiвчина була одягнена в червону кофту, i та кофта майже палахкотiла у смерку. Парубок повернувся до Хлопця, коли той проходив, - обличчя його було надмiру юне. Вiд рiчки пахло мулом та рибою, плив човен, i в ньому також була закохана пара. Пари йшли i там далi, через дощатий мiст на Тетеревi - Пхнi двоголовi силуети рiзьбилися побiч темних лiнiй перил. Серед неба стояв ще блiдий мiсяць, але зiр ще видно не було. Вiддалiк на рiчцi заспiвали дiвчата, i Пхнi повiльнi голоси злагоджено озвучили сутiнки. Хлопець спинився бiля недобудованих сходiв, що вели до води, й сiв на приступку. Хотiв дослухати пiсню й викурити люльку. Все-таки почував у душi скутiсть та напругу, а курячи, весь час позирав у той бiк, де темнiв будинок Олександри Панасiвни. Йому здалося раптом, що i старша дочка Олександри Панасiвни теж вийшла надвiр i слухаК цю пiсню, зараз вона прийде сюди, до сходiв, i це буде та ж таки дiвчинка, яка вибiгала колись, щоб вiн мiг подарувати Пй скляну кулю чи повести ПП у свiй хлопчачий свiт. Берегом iшов чоловiк iз сивими вусами, мiж вуст у нього тихо тлiла цигарка; дiвчата-спiвачки змовкли, але за мент заспiвали знову, а та пара, що ПП Хлопець був сполошив, знову з'Кдналася в обiймах. Хлопець пускав перед себе сивi клубки диму - давно не вiдчував вiн такоП злагоди i спокою. Хотiлося, щоб довше спiвали дiвчата, щоб вiчно плив човен iз темними силуетами i щоб пливли тiнi на двi голови й там, на мостi. Мiсяць свiтив яскравiше, а в люльцi в Хлопця зашкварчало - тютюн допалювався. Вiн устав i повiльно пiшов до того дому, з якого все-таки не вибiгла до нього старша дочка Олександри Панасiвни. На нього загавкав з глибини двору коротконогий лахматий пес, загримотiв ланцюгом - Хлопець мовчки чекав, поки хтось вийде. Рипнули дверi, й на ганку з'явилася Олександра Панасiвна. Навiть сутiнки не ховали, як вона постарiла, але Хлопцевi було не до того - дивився на цю жiнку радiсно й ласкаво. - Вам кого? - спитала, вдивляючись у нього, Олександра Панасiвна. - Вас, Олександре Панасiвно, - тихо сказав Хлопець. Вона все ще придивлялася до нього. Спiвали вiддалiк дiвчата, i все ще казився на ланцюгу лахматий пес. - Пiшов у буду! - крикнула на нього господиня, i пес начебто того й чекав, загримiв ланцюгом i сховався. Олександра Панасiвна пiдiйшла ближче до Хлопця i вдивилась у нього пильнiше. Якийсь далекий спогад торкнув ПП серце, здалося, що було щось у цьому пришельцевi вiд Миколи. Але наступноП хвилi вона впiзнала, хто це стоПть перед нею. - А, це ти! - сказала вона спокiйно. - Заходь. Пiшла в сiни схилившись, щоб не гримнутись у занизький одвiрок, i Хлопець мимоволi повторив цей рух. Зачинив дверi i начебто вiдрiзав вiд себе й хитливi сутiнки, й мелодiйний спiв. - Хто там, мамо? - спитав iз глибини жiночий голос. Вони увiйшли в кiмнату, пахло тут старим житлом, за столом, пiд лампочкою, сидiла молода жiнка й читала, розклавши лiктi по цератi. Вона звела вiд книги великi тихi очi, i тi очi раптом затремтiли, сполучаючись iз його. Вони вдивлялися одне в одного з якоюсь пожадливою тугою i радiстю, з жадобою, яка виключаК прицiнки i розважки, - Пм не треба було великих церемонiй та обряду, щоб упiзнати одне одного, в обох у них загорiвся один вогонь i вiдразу ж Пх сполучив. Сотнi тонких невидимих ниток протяглися навзаКм вiд нього до неП i навпаки; чим бiльше дивилися вони, тим близькiшали й рiднiшали. Збоку стояла i стежила за цим чудодiйством висока, вже майже стара жiнка, кiлька кришталикiв заiскрiло в ПП очах, а вони дивилися одне на одного й дивилися. Не було нiякоП сили розвести Пм тi погляди, обом здавалося, що досить Пм те учинити, i зникне навiки ця чудова iлюзiя, цей неправдоподiбний та короткочасний сон. Олександра Панасiвна вiдчула це й метнулася за стiльцем. - Сiдай, чого стоПш! - сказала, але Хлопець мав iнше на думцi. - Вибачте, Олександре Панасiвно, - сказав вiн, i вона вразилася, як тихо й гарно засвiтилися його очi. - Чи не будете ви проти, коли я заберу у вас дочку? Вона не встигла нiчого вiдповiсти, бо вони, i дочка, i цей пришелець, знову з'Кдналися поглядами. Тодi повернувся вiн до дверей, а дочка ПП покiрно встала, щоб покiрно пiти за ним - було це так само, як i тодi, коли вiн водив ПП дертися разом iз ним по крутосхилах. Олександра Панасiвна вже й рота розкрила, аби щось сказати, але той пришелець повернувся в дверях i приязно попрощав ПП, тож змушена вона була тiльки й вiдповiсти на його прощання. - Я, може, затримаюся, - сказала на вiдходi дочка, i мати раптом усвiдомила, що зовсiм не знаК цiКП дiвчини - зовсiм вже легко й просто покидаК вона ПП хату. Була це вже не ПП дiвчина, а чиясь, i той, чия вона була, вже виходив, переступаючи порiг. Переступила так само порiг i дочка, - тихий смуток лiг на серце Олександрi Панасiвни, адже покидала ПП хату остання дитина. Глуха тиша задзвенiла раптом навколо неП, коли заплеснулися за тими двома дверi, i сльози непрошено бризнули на обличчя - все це так раптово вiдбулося! Сiла на стiлець, який приготувала для гостя, i здивовано роздивилася по хатi. Була та порожня, i сидiла коло Олександри Панасiвни на такому ж стiльцi, як i в неП, така ж жiнка, як i вона, позiхала в рукав i мала зморщене обличчя, а очi напiвпригашенi - i звалася та жiнка Самота. 6 Вони стояли на залитому мiсяцем березi, бо ще й досi не надивилися одне на одного; вже не спiвали дiвчата i не бовванiла наподалець, обiйнявшись, закохана пара. Не плив i човен iз силуетами, i не пливли тiнi через мiст - були вони самi на тому березi, побiля них гравсь у водi й безгучно плескався мiсяць, а зорi густо й роздольне висипали на небо. Оте небесне зерно розбухало й проростало, завтра заросте воно голубими хащами - дивно й сумно Пм було дивитися у вiчi одне одному, зорi кiльчилися й кришилися вже в Пхнiх очах. Отже кожне око ПхнК - це було небо й небо, сполучене в одне; все вiдбувалось у тих небах, як у iнших, макроскопiчних, все сполучалося i так само скрешувалося. Зв'язувалися вони могутнiми струменями, ще трохи, й вони перестануть належати собi - за плечима в кожного стояла Самотнiсть, довга на багато рокiв, i вони мимохiть озиралися на неП" надто довго iз нею жили. - Чому ти не писав? - з мукою в голосi спитала Неонiла. - Хiба нам щось перешкоджаК? Тодi вперше старша дочка Олександри Панасiвни заплакала. Впустилася тут-таки на траву й губила в ту траву сльози - Пх набралося за цi роки хтозна й скiльки! Зрошувалася вiд тих слiз земля, бо це були щирi, а може, й щасливi сльози; вона тут-таки, в його ногах, малiла й малiла, наче розтоплювалася, - треба було Пй виплакати той бiль, якого накопичилось у грудях цiлi солянi гори. Вiн стояв коло неП, трохи розставивши ноги i заклавши руки в кишенi. Не хотiв перешкоджати ПП плачу, адже мала вона на те право, тож терпляче перечiкував, доки позбудеться вона своКП туги. - Чому ти не писав? - знову спитала вона i звела на нього очi. I побачила вона камiнне лице з мiцно заплющеними очима, широку, важкувату постать, що потужно стояла на землi. Зрештою, розплющилися його очi, i сприйняла вона його погляд: чорний та гарячий, в якому клубилося й палахкотiло стiльки свiтла й сили! Побачила його стиснутi вуста i зрозумiла раптом: прийшов вiн до неП, виступивши з якихось не зовсiм збагненних сфер - вiн завжди вiдходитиме вiд неП i зникатиме в тих сферах. В його серцi, зрозумiла Неонiла, вона буде тiльки гостем, це тiльки Пй судилося заповнити ним своК серце до решти, Пй стало соромно, що вона тратить час, що виставляК перед ним свою знесилу i кволiсть; вона пiзнала пiд ту хвилю й iншу iстину: це вiн приходитиме з'являти перед нею свою знесилу, а сили його вона, може, й не уздрить. Через те вона звелася iз землi i витерла сльози. - Я вже перестала була тебе виглядати, - сказала просто. - Зрештою, чи так уже треба вiддаватися дитячим обiтницям? Подивилася на нього i раптом кинулася беззастережно йому на шию, бо вже побачила його знесилу, ту знесилу, задля якоП i сходилися вони докупи. 7 Тим часом там, на горi, Оксана переступила порiг материноП кiмнати. На обличчi ПП застигла рiшучiсть, а губи стали зовсiм тонкi, так стиснулися. Галя сидiла в бабчиному фотелi, тримаючи в руках книжку, а коли рипнули дверi, подивилася на дочку з-поза окулярiв. - Я тобi не заваджу? - спитала Оксана, проходячи й сiдаючи навпроти. - А я й не читаю, - сказала Галя. - Сиджу, й рядки тiкають з очей. - Цей твiй синок... - Вiн розтривожив у менi вулика, - запосмiхалася Галя. - Колись нiяк не могла уявити його дорослим. Отак ми його й кликали: Хлопець i Хлопець! Був як вихор, i годi було втримати його на одному мiсцi. - Говориш про це з таким захопленням... - Таж вiн менi син, - гордо сказала Галя. - I чому б я не мала говорити про нього iз захопленням? - А мене вiн дратуК, - Оксана сплела на колiнi тонкi пальцi. - Вибач, мамо, але його запах, манери, ця дурноверха люлька, оцi накази! - Так i знала, що це тобi дошкулить, - засмiялася Галя. - Ну. певно, дошкулить! - спалахнула Оксана. - Тодi, бiля столу, вiн поставився до мене, як до служницi чи офiцiантки. - А ти не хотiла б бути служницею чи офiцiанткою? - Як ти могла подумати таке, мамо? - з обуренням сказала Оксана. - Не бажаю нiкому в життi прислуговувати. Тодi, за столом, я хотiла тiльки полегшити роботу тобi. - Прислуговувати - це i К полегшувати комусь роботу, - всмiхнулася Галя. - А взагалi, менi сумно, що ти так кипиш. Рiдний брат, i до того ж Кдиний... - Що менi до того, що вiн мiй брат? - загарячкувала Оксана. - Коли вiн вiявся, щось значило для мене: К вiн чи нема? Брат щось значить, коли ростеш разом, а коли з'являКться отакий птах перелiтний i наказуК приносити йому воду!.. Я б такому залюбки показала на дверi... Вона аж розчервонiлася, так розпалилася. Вуста ПП тремтiли, очi зокруглiли, пальцi сплiтались i розплiтались на колiнi, i вся вона була як нiчний метелик, що б'Кться об шибу, за якою горить вогонь. - Ти сказала оце зараз щось погане, - мовила зимно Галя. - Може, ти й не усвiдомлюКш цього, але це таки щось негарне. - Вiн маК бiльше права на цей дiм i на мене - вiн мiй перший!.. - Але вiн твiй незаконний! - сказала дiвчина i загонисто звела брови. - Як ти сказала? - зморщившись, перепитала Галя. I щось, певне, лихе з'явилось у ПП обличчi, бо Оксана раптом зiв'яла й опустила погляд. - Вибач, - пробурмотiла вона. - Я не повинна тебе ображати. Але цей чоловiк... господи, як вiн мене роздратував. Я не зможу жити з ним пiд одним дахом! Галя вже наливалася полум'ям, очi ПП починали палахкотiти гнiвом, вона стягла з перенiсся окуляри, i ПП вуста стали такi ж тонкi, як i в дочки. - Посмiй менi ще раз таке сказати! - прошепотiла вона. - Посмiй тiльки!.. - Такий дорогий тобi цей блудяга? - загонисте спитала дiвчина. Галя потерла собi скронi. Било в них, наче молоточками. - Дай-но менi раунатину, - сказала дочцi. - I склянку води. Оксана пiшла до аптечки, а Галя загорнула книжку. Вона випила таблетку i втомлено глянула на дiвчину. - На жаль, доню, ти тут не можеш командувати, - сказала вона тихо. - Вiн проживе тут стiльки, скiльки вважатиме за потрiбне, - поки що це Кдиний дiм, який вiн може назвати своПм. 8 Хлопець важко пiдiймався пiд гору, стояла довкола нiч, оксамитна та глуха. Мiсяць покривався хмарами, з'явилися вони на небi чорнi й скаламученi, тiльки вряди-годи проломлювалися помiж них зiрки. Хлопець тихенько насвистував: було йому на серцi просторо. Бiля хвiртки свого обiйстя стояла Неонiла й дивилася йому вслiд, хоч уже й не бачила його. Здалося Пй, що в ПП тихе життя увiрвався раптом вiтер, сколошкав ПП, захопив та понiс. Не могла й досi отямитися, може, тому й стояла тут, бiля хвiртки. З'являлися перед нею тiльки-но перебутi епiзоди зустрiчi, окремi слова, уривки розповiдей, що ними вони хотiли заповнити ту часову прiрву, яка розрiзала ПхнК спiльне iснування, - все це було безладно накидане й насмикане. Пiзнiше, проздовж того мiсяця, який вони чекали, поки зможуть стати чоловiком та жiнкою, вони дорозповiли про себе все, що тiльки можна було згадати. В майбутньому часi тi згадки вже виникали уривково, а часом i повторювалися. Бiльше мiг розповiсти вiн, i Неонiла, завмерши, слухала про всi тi дивнi перипетiП, якi вiн пережив, - було то як казка. Нiколи не побачить вона тих краПв, що побачив Пх вiн, та й не тягло ПП до того, тож розповiдi сприймала з деякою поблажливiстю - добре було й те, що своПми мандрами вiн не пишався... Зараз же, коли стояла вона бiля хвiртки i не могла зважитися повернутись у хату, у нiй все кипiло й нуртувало. Той спокiй та байдужiсть, з якими сприймала нечастi вже зальоти в ПП городець, десь дiлися, розпорошилися й розтопилися, вся вона теж розтопилася, i з ПП лиця навiки щез сухий, строгий вираз, що ним старi дiвчата бороняться вiд свiту. Жила в нiй iще iнерцiя старого, майже чернечого життя, але то було десь там, глибоко в цiй ночi, наче блiде око замуленого джерела. Хотiла впевнити себе, що це конче так, що все, що вiдбуваКться, вiдбуваКться насправдi, ПП нацiлюванi вуста палали на обличчi, наче виросла там вогняна квiтка, очi горiли ще яскравiше, тож коли вона все-таки зайшла в хату, Олександрi Панасiвнi кинулися перш за все тi очi, а тодi й вуста. - Ще не спиш? - спитала трохи здивовано Неонiла, - було Пй трохи соромно показувати своК зворушення. - Та от заклопоталася, - невинно вiдказала Олександра Панасiвна, а що вони обоК ракiв пекли, незграбно звернула на iнше: - Глянь, уже й глина сиплеться зi стелi, чи не пiдмастити?.. Неонiла всмiхнулася. - Пiшли спати, мамо, - сказала тепло. - У тебе все гаразд? - так само тихо спитала мати. - ЗдаКться, я виходжу замiж, - засмiялася дiвчина, i в ПП смiховi було стiльки щастя, що Олександра Панасiвна зiтхнула. - Так зразу? - Виходить, що зразу. - Ой, цi скоротiчнi шлюби! - Це не скоротiчний шлюб, мамо, - сказала Неонiла, - обличчя ПП м'яко й нiжно сяяло. - Це скорiше запiзнiлий шлюб. - Дай вам боже щастя, - зiтхнула знову мати. - Коли подаватимете заяву? - Завтра. Маю вiдпроситися з роботи. Тепер треба мiсяць чекати, поки розпишуть. - Ну що ж, - сказала мати, i сльоза блиснула в неП на оцi. - Готуватимемо весiлля. - Але ми не хочемо весiлля, мамо. Менi вже не дев'ятнадцять, щоб про те кричати на увесь свiт. - Та й сорому в тому нема. - Але вiн... ЗнаКш, мамо, вiн не терпить нiяких церемонiй! 9 Вiн пiдiймався в цей час по сходах ганку. Дiм був темний, i, перш нiж зайти, вiн сiв на приступцi й запалив люльку. Темрява була така глибока, що не бачив вiн нi рiчки, нi супротилежних горбiв. Витинався тiльки неподалiк кострубатий каштан, i вогко бiлiв серед двору емальований умивальник. Вiдчував Хлопець на серцi мир, дим хвилями розходився вiд нього, i цей дим, заповзши в розчинене вiкно, розбудив Галю. Вона встала, накинула халата й обережно пiшла до виходу: мигнула Пй думка, чи не зачинила часом Оксана дверей на засув. Намацала залiзо, засув був i справдi засунутий. Галя якнайтихiше спробувала його вiдчинити, але брязкнула клямкою, тож коли виросла на порозi. Хлопець повернув до неП обличчя. - Ти стукав? - тихо спитала Галя, сiдаючи коло нього. - Ще не встиг. Хочу покурити, - так само тихо вiдповiв вiн. - Це чудова рiч, отак сiсти на ганку й покурити: свiт тодi такий умиротворений! - Вже прагнеш умиротвореностi? - Уяви собi. Останнi мiсяцi тiльки й думав, що про цей дам на горi. - Чому ж не приПхав ранiше? - Ще не був готовий. Я, як той плiд, що важко й довго зрiК. - ГотуКш себе до якоПсь роботи? Повернувся до неП i засвiтив усмiшкою: - Чому ти так подумала? - Мабуть, тому, що трохи вiрю в тi казки, що Пх розповiдала твоя прабаба. Прийшлi чоловiки цього дому шукали спокою, чоловiки ж, тут народженi, навпаки... - Чому дiд Iван не жив у цьому домi? - спитав Хлопець. - Тут вистачило б мiсця i йому, i його дружинi. - Цей дiм - жiноче царство, - просто сказала Галя. - Вiн же хотiв збудувати царство своК. НавiдаКш Марiю Якiвну? - Обов'язково. Але хочу трохи обчухатись. - Як тебе зустрiла Неонiла? - Ми завтра подаКмо заяву на одруження. - Ну, та я тебе вiтаю! - Це все маК вiдбутися тихо, мамо. Зовсiм тихо! - Щодо нас, то в тебе тiльки й родичiв, що я, Оксана й Марiя Якiвна. Що ж до неП... - Там усе буде, як треба, - сказав вiн i випустив такий клубень диму, що той заголубiв навiть у темрявi. Вони сидiли й мовчали. I вiдчули, раптом, що то було дивне й химерне непорозумiння, що вони так довго були без зв'язку одне з одним. Вiдчув вiн, що, коли б не було тут оцiКП жiнки, котра може вгадати його думки iз натяку, бiлоП оцiКП королеви з ПП палацом i теплою всмiшкою, загубився б вiн навiки на несходимих своПх шляхах. "Добра мати й добра дружина, - подумав вiн, - ось два первнi, що повертають заблуклих до рiдного дому. Батько зустрiчаК, а мати пригрiваК, коли ж нема батька, дiм отнiй - вона!" Гадя думала щось подiбне: десь далеко й довго блукав оцей Хлопець, частина Кства ПП i тiла ПП. Не могла не вiдчувати його як себе, бо й був вiн частиною ПП. Те чуже й навiяне, незнайомi пласти, нарощенi на ньому, розпадалися перед нею, як кожушки каштанiв. Золототiлий хлопчик прийшов раптом iз ночi i сiв отут, бiля ПП нiг. Тiло його свiтиться й граК жовтими переливами, вiн наче золота статуя, тiльки зуби його - слонова кiстка, а очi - аметист. Прилетiв до неП, як прилiтаК до дiтей жар-птиця, i вежа не могла не вiддарувати йому ласкою. Сидiла коло нього, i йшло вiд неП до нього тепло. Знала: вiн прийме його, як приймав колись iз ПП грудей молоко. I хоч йому вже двадцять сiм рокiв, вiн так само для неП той, кого треба нагодувати. - Я мамо, - сказав вiн сокровенна, - почну вiдзавтра читати книжки, якi К в нашiй бiблiотецi. Вже зараз маю в собi особливе наповнення... Не знаю, що в мене iз того вийде, але, менi здаКться, чекаК мене попереду велика радiсть." - Це буде радiсть i для мене, - сказала Галя, i ПП голос став пiд цю хвилю трепетний. 10 З ранку до ночi сидiв вiн у бiблiотецi, часом лягав, а часом ходив по кiмнатi, тримаючи перед очима книжку. В роцi в нього незмiнна курiла люлька, дим стояв такий, що можна було б i сокиру вiшати, - випливав iз вiкна, як iз комина, просочувався крiзь двернi шпарки i тiк через коридор до iнших кiмнат. Цей дим будив Оксану, дiвчина розплющувала очi i стиха проказувала супроти брата прокляття. Тодi вставала, розбита й повiльна, iшла до дзеркала i сердито душила на лобi чи пiдборiддi поодинокi прищi. Спиняла кров ваткою з одеколоном, тодi роздягалася зовсiм i холодно й пильно вивчала своК тiло. Груди в неП були невеликi, але в стегнах була широка, - понуро милувалася на своК тiло i тихо ненавидiла його. Робила перед тим-таки дзеркалом зарядку i, збуджена, розтривожена, накидала на голе тiло халата. Хлопець у бiблiотецi свистiв. Свист був рiзкий i неприКмний, i Оксана затикала вуха пальцями. Так заходила вона до матерi, що вже заходжувалася бiля снiданку i з розмаху плюхалася на стiльця. Хлопець ходив по бiблiотецi, i його чавуннi кроки вiдбивались у найдальшому кутку дому. - Смердить, свистить i тупаК, - казала крiзь зуби Оксана. - Доведеться менi таки йти з дому. - Куди ж бо то? - смiялася Галя, дивлячись на насуплене дiвоче обличчя. - Свiт за очi. МоП нерви - як напнута гума. - А ти Пх не напинай. - Господи! - схопилася за голову Оксана. - Коли це кiнчиться, господи! А вiн що, приведе сюди й жiнку? - Це ще не вирiшено, - казала Галя, чистячи картоплю. - Може, вони захочуть жити в Олександри Панасiвни, там теж досить мiсця. Але коли йому захочеться жити тут, я не перечитиму. Менi було б це догiднiше, бо ти не такий дотепний спiвбесiдник. Оксана сидiла понура, як предковiчна богиня. - Ну, то хай би вже женився скорiше, - сказала вона. - Мене це так утяжуК. Мусиш вдягатися й роздягатися, зачиняючи дверi, не можеш поблукати в нiчному по домi, та й мало чого? А ми не могли б його випровадити назад у тi мандри? Хай би ще подивився свiту, - Оксана по-змовницькому пiдморгувала матерi. - Отак глянути збоку, - засмiялася Галя, - то подумати можна, що ти, нiвроку, лиха. Добре, що я знаю: це напускне у тебе... - Як так напускне? - вставала обурено Оксана. - Скiльки менi коштуК нервiв здаватися при ньому отакою гречною, - вона присiла, розвiвши поли халата, - i отакою чарiвною, - вона скорчила страшну фiзiономiю. - Я при цьому як позавчорашнiй борщ. Всi отi вашi розумуваннямання, пфе! - А все-таки вiн непоганий спiвбесiдник. - СумнiвноП якостi. ЗнаКш, - Оксана раптом примружилася, - коли б вiн пiшов жити до Олександри Панасiвни, я б не ставилася до нього так беззастережно. - А як би ти ставилася? - Нiяк, - сказала Оксана, задираючи носика, i йшла у двiр витягати з криницi воду. Досi вона роздягалася тут, у дворi, догола i виливала на себе вiдро криничноП води. Зараз брала те вiдро i, бурмочучи пiд нiс прокльони, волочила його в сарай. Зачиняла на защiбку дверi, тодi роздягалася i повiльно зливала на груди й спину льодянi струменi. Це ПП влагiднювало, i виходила вона з сарая iз обличчям янгола. В цей момент i з'являвся на порозi розхристаний i зачумiлий брат. Збiгав зi сходiв, не помiчаючи янгольськоП подоби сестри, i бiг до вмивальника. Кидав нашвидкуруч кiлька пригорщ води в лице i хапався за рушника. - Доброго ранку, братику, - спiвала за спиною Оксана. - Доброго ранку, ласочко, - вигулькував з-пiд рушника Хлопець. - Ти, я бачу, рання пташка... - Мене збудив твiй тютюновий дим, - церемонно пiдтискала губи дiвчина. - Вiн мене будить також, - засмiявся Хлопець. - Щоразу пiд ранок сниться менi, що я закурюю, i це будить мене. Оксана розширювала очi на такi братовi резони, тодi знову задирала носика i дефiлювала повз нього в дiм. - Алло, Оксано! - кинув якось вiн Пй. - Скажи, ти читаКш книжки з нашоП бiблiотеки? - Я? - повернулася Оксана. - До вашого вiдома, я взагалi не читаю книжок. - А що ж ти читаКш? - Я? А чи обов'язково щось читати? Я не читаю, - сказала вона, гордо зносячи пiдборiддя. - Я живу! 11 Вiн же читав. Жадiбно, ненастанно, перериваючись тiльки, коли кликала Галя його Псти чи ж коли заскакував до неП сам перекинутися кiлькома словами. Вечорами вiн спускався вниз, де чекала його наречена, i вони рушали тодi в безконечнi своП мандрiвки, безперервно балакаючи i заповнюючи отак прiрву часу, що Пх роздiляла. Потiм вони поверталися з пощемленими вустами i з гарячими очима. Оксана раз пiдстерегла такий прихiд: вона вийшла, щоб вiдчинити братовi дверi, якi сама ж зачинила, а коли переступив вiн порiг, клацнула вмикачем. Побачила вона тодi дивне обличчя, нiжне якесь i несамовите, братовi очi палали синiм полум'ям, а губи червоне цвiли. Дiвчина закусила легенько губу, бо це його обличчя викликало Пй у душi незрозумiлий трем. Вiн пiшов до своКП бiблiотеки, дошки важко рипiли в нього пiд ногами, широка спина похитувалася, вона зорила йому вслiд широко розплющеними очима, i щось несподiвано тепле увiйшло Пй у душу. Здалося Пй, що десь бачила вона таку важку, широку спину, вiд якоП теж струмувала велика, загадкова сила; Пй захотiлося тодi якнайшвидше повернутись у свою кiмнату i, закутавшись iз головою в ковдру, замрiяти, вигадуючи бозна-якi фантасмагоричнi пригоди. Можливо, вона допустить сьогоднi туди й брата, але дозволить тiльки пiднiжково прислужувати собi i якнайпокiрливiше перед нею схилятися. Вона вимкнула свiтло, як тiльки переступив вiн порiг бiблiотеки, i прокралась у темрявi до своПх дверей. Ще чула, як кашляК вiн у себе, як тре сiрника й закурюК своК огидне кадило; ступала отак навшпиньках i пiдiйшла до вiкна. Побачила залиту мiсяцем долину, повну трiпотливих драглiв, синю дорогу рiчки i на тiй рiчцi самотню постать, що начебто на водi стояла. Здалось Пй, що та постать змахнула раптом крильми i злетiла над рiчкою: велика, сiра й кудлата. Оксана заплющилася, а коли розплющилася, вже не було нi постатi, нi птаха, цвiла тiльки безлюдно синя долина, i поблискував на хвильках, що Пх зворушив набiглий легiт, мiсяць. Похитувався серед неба, великий та круглий, i, подивившись на нього, Оксана раптом втратила свiй мрiйливий настрiй, вуста ПП стали тонкi й з'Пхали набiк - подумала вона, що ось-ось закiнчаться канiкули i Пй треба буде йти до школи. Знайома нехiть прокинулася в ПП серцi, i вона аж зубками скреготнула. Хлопець у своПй кiмнатi ще читав. Але був надто зворушений, щоб вiддаватися читанню беззастережно, тому загорнув книжку й поклав люльку на стiлець. Лежав i дивився на стелю. Не бачив, однак, ПП, тiльки широке небо, повне лахматих зiр i з мiсяцем посерединi. Лежало в нього на обличчi, i вiдчував вiн кожним фiбром шкiри його вологий, прохолодний шовк. Потягся до вмикача i поринув у темряву. Явилося тодi до нього в усiй своПй красi нiжне Неонiлине лице, хиталося, розмите сутiнками, всмiхалося широко й тремтливо, свiтило та грiло очима. Лежачи отак самотньо на твердiй канапi, чув вiн запах ПП тiла i, вдихнувши його на повнi груди, поринав у золотi купелi сну. 12 У недiлю вони перейшли з Неонiлою Бердичiвський мiст, а тодi подалися через поле до лiсу. Над ними зашумiли коронами сосни, земля була встелена широким шаром глицi; вони йшли, тримаючись за руки, й урочиста тиша обiйняла Пх звiдусiль. Часом Неонiлин туфель натрапляв на шишку i пiдвертався, вона стискувала тодi його пальцi, рука його при тому твердiла, даючи пiдпору. Йшли так довго, над ними мiж хитливих корон свiтлiло розкiшне, iз срiбними хмарами небо, сонце слало Пм пiд ноги яскравi килими, i коли ступали вони на них, вiдскакували вiд них майже сполученi тiнi. Потiм вони втрапили в заростi папоротi i йшли, шарудячи тiКю папороттю; по тому вийшли на дорогу i рушили по нiй. Була заросла травою, по узбiччях вибивалося корiння, позбиване колесами возiв, вигинала перед ними ясно-зелене тiло, густо покроплене яскравими сонячними латками. Вiн почав смiшити дiвчину, вона зупинялася вряди-годи i аж згиналася вiд смiху. Падала Пм на голови й плечi свiтлотiнна мережа, i вони, зловленi в ту мережу, ставали посмугованi i вiд того трохи незвичайнi. Неонiлине обличчя пiд ту хвилю помолодiло, вiн схилявся, щоб зазирнути Пй у вiчi. Втрапляв у море безмежноП ласки й терплячоП любовi, здавалося йому, що саме про таке мрiяв вiн колись, тижнями валяючись на плацкартних полицях. Вона ж бачила ясно-синi озерця й напивалася iз них чистоП води, хмiлiла радiсно - те свiтло обiгрiвало й освiтлювало ПП. Йшли, перейнявшись навзаКм цiКю наснагою, i здалося Пм обом, що свiт у цей час тiсно омежився - був для них i у них. Тодi перелетiв через дорогу птах, великий, з жовтим та чорним, той птах начебто послав для них якийсь сигнал. Хлопець спинив дiвчину i вiдчув на своПх вустах свiжий запах ранку. Вони цiлувалися, злившись тiлами, i сосни над ними похитувалися, гойдали коронами, скинули по шишцi, i тi шишки попадали Пм до нiг. Тодi вони трохи опритомнiли, подалися далi i йшли, аж доки Хлопець стис Неонiлi руку - завмер, пильно вдивляючись перед собою. Густий бджолиний гуд почули вони - лежала перед ними галявина, вщерть заросла квiтами, посерединi росла стара розлога груша, а все повiтря аж хиталося вiд величезноП кiлькостi прозорих крил. Бджоли й метелики пили iз квiтiв нектар, i Хлопець iз Неонiлою зрозумiли, що вони шукали саме цього мiсця. Вони пили один одного, як п'ють воду спраглi мандрiвцi. Свiт пропав для них, бо вони раптом забули про час i простiр; навiть бджоли перестали густи. Синя тиша оточила Пх. Неонiла, розплющуючи очi, бачила синК небо чи не менш синi його очi. Була майже роздягнута перед цим небом i цими очима, i тiльки тiло ПП цiпилося вiд страху чи чекання. Вiн же побачив перед собою землю, темну й зарослу травою, побачив ще темнiшi ПП очi, чорне волосся ПП розстелялося по тiй землi, i цвiла на нiй червона квiтка вуст. Очi ПП вже не свiтилися вогнем, а наче припали порохом, погаслi, пласкi, майже змертвiлi, йому до болю в душi захотiлося увiйти в Пхню неозору темiнь i все-таки засвiтити там вогонь. Той вогонь уже палав у його тiлi, в очах i пальцях рук та нiг. У вустах, якi скрешав вiн iз тою червоною квiткою на землi; вогонь жив i в тiй землi, червона ж квiтка вже аж кров'ю стiкала. Тодi вiн зважився прийняти той вогонь i в себе, ввiйти в ту землю i самому стати землею. Вiдчув нiжний шовк шкiри, обпiк ПП i обпiкся й сам. Глибокий лiс зашумiв навколо - чорно-червону троянду уздрiв вiн на вкритiй квiтами землi. Знову загули над ними бджоли, i вiн теж став бджолою, i зiйшов вiн до тоП троянди заплiднити ПП i забрати ПП мед. 13 О тiй порi i з'явився на горi стрункий, одягнений в ошатний костюм дженджурик. Мав на головi височезну, чорну й кучеряву копицю волосся, на ногах у нього були лискучi туфлi, а на мiзинному пальцi витинався здоровенний срiбний перстень. Дженджурик пройшовся по горi i сiв на скелi помилуватися на розлогi довколишнi краКвиди. Вiн побачив Оксану, котра пiдiймалася пiд гору, гречно всмiхнувся до неП i спитав, як зветься ця рiчка i чи дуже вона глибока. Оксана подивилася на нього ясними холодними очима i буркнула пiд нiс назву рiчки, а про ПП глибину не сказала нiчого. Дженджурик, однак, не вiдстав i спитав, чи не знаК вона, де здаються на цьому кутку квартири. Вiн би хотiв оселитися тут на деякий час, бо йому страшенно сподобалися цi мiсця. Вiн подивився на Пхнiй дiм i, показавши на нього пальцем, сповiстив, що охоче найняв би кiмнату тут. Оксана аж спинилася вiд обурення. Подивилася на дженджурика, наче хотiла вбити його, але натомiсть наштовхнулася на такий погляд, що Пй аж мурашки по спинi пройшли. Вiдчула, що, коли не збереться на силi, обов'язково розслабне i ще, чого доброго, вступить iз тим прилипайлом у розмову. Вона звела погордливо носика i, дивлячись кудись повз дженджурика, сповiстила, що тут нiяких квартир не здають i нiколи не здаватимуть. Знову пiшла, але дженджурик був не в мiру причiпливий i поволiкся слiдом. Йому дуже шкода, сказав вiн, невимiрне шкода! Тут такi чудовi краКвиди; може б, вiн зайшов i поговорив з ПП матiр'ю? Оксана знову спинилася. Його улесливий, солодкий голосок пролазив у неП й по-своКму бентежив. Але вiдчула бiльше омерзiння й погорду, нiж симпатiю: коли ж вiн уразив ПП самолюбство, вуста ПП стали тонкi й безкровнi. - Такi речi я можу вирiшувати сама! - сказала вона з притиском. - I можу вас твердо запевнити, що квартир тут не здають. Тiльки скоса ковзнула поглядом по його обличчi, але й цього було досить, щоб уразитися. Дженджурик не дивився на неП, а наче випивав. Знову заговорив якнайчемнiше, а що вона пiдiйшла вже до хвiртки, зупинився. У дворi Галя прала бiлизну. Вона побачила дженджурика, i раптом щось гостре врiзалося Пй у серце. Оксана плеснула перед дженджуриком хвiрткою, а вiн, побачивши Галю, позадкував, хоч сам тiльки-но просив завести його до неП. - Що це за один? - спитала Галя поблiдлими вустами. - Та прив'язався якийсь, - смикнула плечиком Оксана. - Квартиру шукаК, чи що... Сподобався, бач, йому наш щм. - А що ти йому? - Що я могла йому сказати? - Оксана гнiвно заворушила нiздрями. - Сказала, хай забираКться, бо ми не здаКмо нiяких квартир. - Звiсно, звiсно! - пробурмотiла Галя. - А вiн прийшов на гору знизу? - Звiдки менi це знати? - роздратовано сказала Оксана. - Я його застала на скелi. Сидiв i лупився на тi краКвиди. А взагалi, чого це ти так розхвилювалася? - Менi здалося, що вiн проводить тебе додому. Оксана розсмiялася. - Причепився, як шевська смола. А якi в нього очi, мамо! Як у гадюки... - Очi, кажеш? - зморщилася Галя. - Ну, так, очi. Ледве мене, бiдолаху, не з'Пв. Вона пiдтисла вуста, задерла носика й пiшла в дiм, а Галя аж руки опустила. Глухо гупало в неП серце, кров прилила до обличчя, - вона присiла на лавочку. В домi безтурботно заспiвала Оксана, з Хлопцевого вiкна випливав дим; як i завжди, Хлопець вiд ранку до вечора топив себе в тому дикi i в книгах, Пй захотiлося прийти до нього i все розповiсти. Про сiрого птаха, очi якого обезволюють та засiвають у кров невiдомi досi бахання. Але розповiсти Хлопцевi про те - розповiсти йому таКмницю його народження. Оксана вийшла в цей час на гайок. Встигла пере