амалося. "Треба знайти собi подругу", - думав домовик, залягаючи в заростях дерези. Вiдьми вели своПх корiв, а вiн пожадно вдивлявсь у Пхнi обличчя. Були такi почварнi, що вiн аж здригався. Вiдьми на мить зупинялися, лагiднi корови тислися до них теплими боками, i вiдьми лоскотали Пм животи. Тодi знову тягли за налигачi й пливли по бiлiй спокiйнiй дорозi, немов тiнi. Довкола лiтали перелесники, наче лилики, - свiтлi спалахи, перелесники-влесники!.. Домовик поплiвся за коровами: пахло молоком, що крапало на землю з налитих вименiв. Молоко парувало - солодкий хмiльний дух забивав домовиковi памороки; вiдчував, що тремтить. Лiс глухо застогнав, коли вiдьми ступили пiд його покрову, домовик почув той стогiн - вiдгукнувся йому на серцi. Але не стишив ходи - його вабила незвiдана сила. "Це сила дороги, - спогадав вiн, - Кдина сила, перед якою я ниций!" Астроном прокинувся, вiдчувши холодний пiт. Оточила його зусiбiч темрява, у вiкно дивилися глибокi, як безвiсть, зорi, а все покривалося непрозорою прохолодною плiвкою, яка непроникне, щiльно заслонювала свiт. Тiльки в золотих прорвах розкришувалося промiння зiр; на шиП вiдчувалося кiльце: здавалося, хтось довго стискав пальцями горло. "Все це привиддя, - подумав астроном, - непотрiбнi й даремнi привиддя!" Нiяк не мiг позбутися враження подiП. Не мiг подолати сьогоднiшню нiч, ПП широкий холод та безмежнiсть. "Щодня, - думав вiн, - ми живемо, щоб померти на нiч i знову народитися вранцi. Щодня ми вмираКмо i цим звiльняКмося вiд потреби розв'язувати найхимернiшу з загадок - темряву. Але приходять такi хвилини, коли ми не можемо поринути, як завжди, в небуття. Тодi на нас звалюКться iКроглiфiчне марення неба, i ми намагаКмося його прочитати, щоб вiднайти спокiй. Це не завжди вдаКться, адже людина - денне створiння i для ясностi ПП думок потрiбне сонце". "Я астроном, - думав вiн, - i призначений читати небо. Але я така ж людина, як i всi, i те, що порушую вiдвiчний закон про денне призначення людини, мститься на менi. Земля захоплюК мене у свiй полон, як i кожного iншого. Тому безсоннi ночi менi так само нестерпучi, як i всiм..." Вiн довго лежав, напружено вдивляючись у морок. Але довкола було тихо. Так тихо, що вiн почав побоюватися, щоб не трiсли йому вiд перенапруги слуховi перетинки... Господиня[2] обережно ввiйшла до кiмнати панi. - Пана Юрiя вже прибрано й покладено в його мешкальнi. Махнула рукою, а коли господиня вийшла, застигла бiля вiкна в тужнiй задумi. Лився крiзь шиби голубий день, великi купчастi хмари тяглися по голубiй дорозi неба i зникали на окоКмi. Будинок стояв на горбi, i вона бачила долину рiчки, густо всипану бiлими хатами з пишною зеленню садiв, бачила синю бинду рiчки, мерхотiли жмури, трава зеленiла отавами - темно-зелена й соковита. Панi дивилася на дорогу, що витiкала з села i перебивала розлогi жита: по шляху йшов, одягнений у бiлу полотняну одежу, слiпий дiд. Був без проводиря, витягав руку й стукав по дорозi чорною, аж смоляною палицею. Панi дивилася на далекi горби, що оддалiк заступали крайнебо. Ставало жаль: чи того, що дiтей вони так i не мали, чи того, що залишилася сама. Сьогоднi навiть не займалася господарством - була лише слабкою, ображеною жiнкою. Котилися на нивi жита, вигинаючи золотистi вже хвилi. Слiпий сiв на узбiччi i, очевидно, переПдав - бездумно виставив бiлу пляму бороди. Був сивий, як молоко, а на колiнах лежала, як змiя, чорна смоляниста палиця... ТiКП ночi домовик довго плiвся за вiдьмами, аж доки дiйшли вони до простороП галявини. Було зовсiм темно, все завмерло, мов неживе, дерева стояли, як сторожа, - не постогнували, а суворо-нерушно дивилися. Домовик улiз у лiщиновий кущ, притулився до теплоП вогкоП землi й почав стежити за вiдьмами. Тi поприв'язували сонних корiв - худоба спала, молочно дихаючи й неспокiйно переступаючи ратицями. Вiдьми тим часом зносили хмиз: мали уповiльненi рухи i страшнi, перекошенi обличчя. "Тут я не знайду подруги, - сумно подумав домовик. - А ПП менi треба знайти неодмiнно!" Вiн почув, як старша вiдьма плеснула в долонi - серед галявини спалахнула раптом велетенська ватра. Вiдьми зарухалися жвавiше, ладналися до танку, пiдтягуючи спiдницi, роззуваючи чоботи й розпускаючи волосся. Вогнище запалало ще яскравiше, кинуло йому в обличчя червоний вiдсвiт, а корови порозплющувалися. - Ну! - гукнула старша вiдьма й знову плеснула в долонi. Вiдьми пiдходили до корiв легкою танцiвливою ходою, корови стали дибки, i вiдьми схопилися за Пхнi переднi ратицi. - Почали! - гукнула старша вiдьма. Вони затанцювали: корови, пiднятi на дибки, й моторнi юрливi вiдьми. Застрибали легко й грайливо; здаля подзенькувало милою, казковою музикою, долинав перестук золотих молоточкiв - корови стрибали по зеленiй травi як заведенi. Домовик простер очi. Приглянувся до наймолодшоП iз вiдьом - дивний неспокiй заполонив його душу, а з серця швидко й безболiсно почав змиватися сум. Перед ним танцювала красуня. Така, якоП не бачив нiколи. Вигиналося юне тiло, розкiшне солом'яне волосся розсипалося по плечах, великi чорнi очi свiтилися рiвним гарячим вогнем, а бiле обличчя сяяло: "Це казка, - подумав вiн, - це таки щось неймовiрне!" Тихенько покликав ПП. Почула, бо рiзко повернулася до нього. - Чого тобi? - запитала голосно, i вiн вiдчув, що йому заклало дихання. - Втечемо звiдси! - прошепотiв. - Я тебе хочу мати за подругу! Вона засмiялася. - Не треба так голосно, - прошепотiв вiн, - вони почують. - Не почують! - майже вигукнула вона. - А хочеш, пiдемо! Менi все одно не вистачило корови. - Я не корова, - сказав вiн. - Я звичайний собi домовик! Вона знову засмiялася. Тодi вiн подав Пй руку й повiв з лiсу. - Побiгли! - сказав вiн, i вони побiгли. Коли ж зупинилися, дерева хитали над ними кронами, а над головою горлали сичi. - Йди сюди! - сказала вона, лягаючи на траву. - I заплющ очi! Трава запахла сiном, а крiзь вiття прозирнуло небо. Вони притулилися одне до одного, i вiн вiдчув, що його трусить. - Ну, чого ти, дурнику? - сказала вона. Вiн заплющився й простяг до неП руки. Враз щось холодне обпекло йому пальцi, i вiн злякано скочив. Перед ним лежав, розкарячивши коренi, великий, трухлявий, що поблимував мертвим сяйвом свiтлякiв, пень... Панi нiяк не могла вбрати до голови того, що сталося. Розмов чоловiка з астрономом було замало, щоб класти якiсь визначення. Вiдчула раптом, що чоловiкова смерть, як це не дивно й не страшно... ПП не вражаК. Вже у перший день пiсля похорон довго сидiла, зачинившись у своПй половинi, погасивши свiчки й затуливши вiкна. Сидiла в цiлковитiй, крутiй темрявi, i це ПП чорно втiшало. Хотiла плакати, але слiз не мала. Не мала нi жалю, нi урази - нiчого, крiм розпачу й вiдчуття порожнечi. Таки не витримала затворництва, розхилила в нiч стулки вiкна i побачила раптом перед собою небо. ЏП вразила ота спокiйна, неозора, позачасова глибина - несподiвано iскристий мерхiт мертвого промiння. Без мiсяця небо було як поцвяхований срiблом килим. Сiла на услон i втопила обличчя в долонi. Њдине, чого хотiла, - доокруглити розiрванi так нагло кола... Дверi безшумно розчинилися, i вона злякано сахнулася. - Це хто? - Я, - почувся хрипкуватий голос домовика. - Чи можна менi зайти? Вона вiдчула раптом, що хоче з ним розмови. - Заходь! - Тут немаК свiтла, - сказав вiн, - i я зважився зайти. - Що це в нас у домi твориться? - безпомiчно спитала вона. - Ти наставлений тримати лад... Домовик мовчав, лише спустив утомно голову. Вона бачила його всього: вугласта постать - чи людина, чи кiт, чотирикутна голова, а на малому личку - ледве накресленi обриси - палахкотiло двоК розпалених жарин. Жiнка подумала, що нiколи не бачила його так близько, що це, врештi, може бути й сон - його нiхто не бачив так близько. - Чому це сталося? - з мукою в голосi спитала вона. Домовик стенув плечима, а його обличчя раптом освiтилося промiнням зiр - було гладке й синК... Астроном сидiв у себе в обсерваторiП i так само смутився. Поклiпував малими повiками, i йому здавалося, що свiт побудовано зовсiм не так, як уважав ранiше. Сидiв на лавi, тручи пальцем i без того блискуче дерево, а зорi мигали до нього, немов глумилися. "Я ранiше гадав, що кожну рiч можна пояснити, - думав астроном, - але тепер мене посiв сумнiв. Бо коли не можна пояснити кожну рiч, для чого нам розум?" До нього тяглася листками липа. Зiрвав один, пом'яв i вдихнув пряного аромату. Може, в цьому листку розгадка? "В листку чи в зiрцi, - подумав вiн. - А може, в цiлому деревi життя?" Безшумно вiдчинилися дверi, i вiн радше вгадав, нiж помiтив домовиковий прихiд. - То що? - спитав астроном. - Можеш менi щось пояснити? - Це я у вас хотiв запитатися, - зiтхнув домовик. - Ми з тобою рiзнi, - сказав астроном, хоч i не бачив, з ким розмоволяК. - Ми з тобою аж геть неоднаковi. Ти прагнеш покинути затишок дому, до якого прив'язаний, щоб пуститися в мандри, - правильно я кажу? У кутку щось важко зiтхнуло. - Я ж навпаки, - сказав астроном. - Њдине моК бажання: завершити мандри i до кiнця днiв осiсти в якiйсь добрiй оселi. - Давай змiняКмося, - сказав iз теменi голос. - Я й справдi не можу й кроку ступити за межi будинку, а мене вабить дорога. Мушу охороняти цей дiм, а мене манить широкий свiт... Астроном усмiхався. Дихав пряним ароматом липового листка i вже знав, що буде завтра. "Завтра знову почнеться моя мандрiвка", - подумав вiн. Панi наказала покликати до себе астронома. Коли позирнула на нього, видався вiн Пй ще нижчий i мiзернiший. - Гадаю, ви вже зрозумiли, - зимно мовила вона, - що менi в господарствi астрономи непотрiбнi. В астрономових очах зламалися iскри. Але похилився й покiрно мовчав. - Я довго розмiрковувала над тим, що сталося, - сказала панi дому. - I от до чого додумалася: пан Юрiй звар'ятував, а виннi в тому найбiльше ви. Астроном скинув головою. Все тiло його напружилося. - Вам хочеться так думати, - сказав вiн тихо. - Сподiваюся, менi дадуть конi, щоб довезти прилади i книжки? - Нi! - сухо вiдрiзала пани. Звела пiдборiддя i погiрдне глянула на астронома. - За годину вашi прилади та книжки будуть спаленi. Вам же раджу поспiшитись, - ПП голос став дражливо-металевий, - бо коли не виберетеся звiдсiля за годину, я накажу слугам вимастити вас дьогтем i гнати до меж моПх земель. Астроном стояв похнюпившись. Його обличчя було блiде й спокiйне. - Гаразд, - сказав вiн. - Я попрошу у панi з книжок лише одну. - Одну я вам узяти дозволю, - жiнка встала, i ПП груди заходили. - Але вибирати буду я. I вибiр цей - святе письмо! Блiда усмiшка майнула на обличчi астронома. Вiн повернувся, щоб iти. - Вiзьмiть свою платню! - сказала йому навздогiнцi панi. Але астроном уже виходив. Збиралося на нiч, i вiн подумав, що доведеться йти пiшки серед темряви. Його мале обличчя затвердiло, очi засклiли, на губи поклалася гiрка й мудра усмiшка... Вночi палили книги й астрономiчне приладдя. Панi дому була одягнена в чорну одiж, ПП повне блiде обличчя з гострим носом та великими очима було жорстке й рiшуче. Слуги виносили книги й приладдя з веселими погуками, конюх роздмухував вогонь, а вона чекала, доки винесуть усе. Нагадувала в цей момент велику сову, яка чекаК на здобич, - вiдчувала приплив великоП й чорноП, як i ПП одежа, сили. Њдине, за чим пошкодувала цiКП митi, - випустила так легко зi своПх рук астронома. Вчений святого письма не взяв, i це була б добра приключка для розправи. Взяв лише суковиту палицю й рушив у нiч. "Треба було спалити його разом iз цим диявольським начинням", - думала панi й ламала хрускотливi пальцi. Гаряче спалахнуло полум'я, вона вiдсторонила владним порухом слугу i взяла до рук першу книгу. Книга на летi розгорнулася, зашелестiла сторiнками - вогонь пухкнув догори i начебто проковтнув жертву. Панi ж вiдчула пiднесення. Накоти лютi й утiхи, нахiд темноП сили - все це загасило ПП розважнiсть i потьмарило зiр. Вже не тямила, що чинить, лише хапала книги й приладдя i шалено жбурляла у вогонь. Багаття гоготiло й смiялося, розливало червоне свiтло, заповнюючи небо, подвiр'я й будинок. Навiть чорна сукня панi збуряковiла, а ще червонiше стало ПП натхненне розпашiле обличчя. Ступала довкруж вогнища, як кiшка, волосся ПП розпатлалося, а погляд сипав червоними iскрами. Рот скривився, i вона наче в особливому ритмi коливалася, Чула й задоволення, бо поривало ПП затанцювати в цьому червоному свiтлi, скочити на вогнянi язики i товкти закаблуками те, що лишилось i вiд приладдя, i вiд книжок. Ходила, як кiшка, довкола вогню, i радiсть заповнювала ПП вщерть. - Я зрозумiла, - сичала вона хрипко, - саме це було причиною моПх нещасть! Чортяка мучить нашi душi i завжди знаходить, як нас захопити... Ще довго кружляла, довго сипiла й бурмотiла, а коли багаття загасло i все покрила тиша й темрява, збагнула, що обряд закiнчився. Слуги покiрно стояли вiддалiк i чекали розпорядження. - Iдiть спати! - махнула вона рукою. Тiнi зникли. Ще дивилася якийсь час на тлiле вугiлля, вiдтак подалася до покоПв i сама. Була втомлена i вже не вiдчувала нi радостi, нi втiхи. Лишилося все, як було, а коли спинилась у темнiй хатi, крiзь вiкно знову посипався до неП, як струменi вiчностi, зiрковий пил. Квiти зiрок поналiплювалися на скло й нервово здригалися. Пiсля тiКП пам'ятноП ночi домовик уже не покидав маКтку. Вилазив на горище i снував по завитих павутиною кутках. Iнколи пiдходив до вiкна, але знову повертався. Йому було самотньо й тужно. До нього завiтав голова громади домовикiв. - У твоПм домi сталося нещастя, - сказав вiн. - Знаю. - Що можеш сказати на своК виправдання? - Чи можна менi одружитися? - спитав домовик. - Не тобi пояснювати, - сказав голова громади, - ми живемо поодинцi. Порозважатися ми тобi дозволимо, але не бiльше години. - Нi! - сказав домовик. - В такому разi, - гостро мовив голова громади, - маКш померти. Домовик тривожно глянув на голову громади й понурився. - Вибирай, - сказав той. - Чи можна менi блукати по дорогах? - спитав домовик. - Нi! - вiдповiв голова громади. - Мусиш охороняти дiм, в якому мешкаКш. Чи тобi не кладуть жертов? - Кладуть, - сказав домовик. - Тодi вибирай. - Важко менi, - сказав домовик. - Але вибирати мусиш. Вiн довго мовчав. Дивився з кутка туди, де свiтиться ясною плямою вiкно. - Ну? - вже нетерпеливився голова громади. - Чи, може, менi за тебе вибрати? Домовик зiтхнув. - Гаразд, - сказав вiн. - Я корюся звичаям громади... Астроном iшов мiж ночi. Благенька одежа не хоронила його вiд прохолоди; вiн давно вийшов iз помiстя й давно кульгав курною дорогою. Тут, на землi, не пiднятий за допомогою труб до неба, вiн починав боятися. Боявся кущiв, темряви i своКП самоти. "Я завжди любив усамiтнення, - думав вiн. - Мене нiколи не вабили торжиська". Але сьогоднi, позбувшись улюблених приладь та книг, вiн здався собi комашкою, котра повзе i нiяк не може переповзти заклятоП вiдстанi. "А може, ця дорога й не веде нiкуди, - гадкував астроном. - Я добре орiКнтуюсь у небi, але погано на землi!" Вiн звiв голову, але неба сьогоднi не побачив. Груба вата хмар полонила мерехтливу зоряну стихiю i лягла на землю. Астроном сiв на узбiччi дороги й затулив долонями обличчя. "Врештi, куди я йду? - думав вiн. - Навiть не знаю, куди менi йти! Йду, бо дому нiколи й не мав". Сидiв, як малий гном, розгублено клiпаючи очима, хотiлося йому дiстатися до тихоП мiсцини, знайти десь у забiччi добру хату i заходитися вираховувати - папери своП таки захопив. "Бо я, - думав вiн, - мушу вирахувати зiрку, яка, можливо, визначаК долю свiту. Коли ж не свiту, то принаймнi мою!" Його очi спалахнули тугою. Звiвся i знову рушив. "Хоч би вийшли зорi, - мрiяв вiн, - тодi можна було б розглянутися й вибрати той чи iнший напрям". Астрономовi здалося, що блукаК вiн уже роки. Знайшов калюжу й пригнувся, щоб побачити своК вiдображення. Але було темно, i вiн не побачив нiчого. "Треба таки йти, - гадав вiн. - Рано чи пiзно я натраплю на село. Там можна буде переПсти й спочити; головне - подолати цю кляту дорогу!" Астроном засунув вузькi долонi в рукави i, притупуючи, побiг. Вiн бiг довго, аж пiт проступав великими краплями на його малому зморщеному лобi. Десь пiд ранок вийшов на горб i побачив, що внизу розляглося поселення. Довго дивився на хати, до слiз напружуючи очi, i намагався вгадати, куди його пригнала доля. Але з горба вiн таки не спустився. Лише зморено сiв на траву й приплющився. Перед ним лежало те саме мiстечко, вiд якого вiн тiкав цiлу нiч... ПАННА СОТНИКIВНА Це сталося вночi, коли мiсяць висiв над Пхнiм високим дахом i розламувавсь у дрiбних шибочках вiкна, коли вiд неП пiшов сон, а вона, розкинувшись у постелi, лежала поверх ковдри i гарячкове дивилась у стелю, - здалося Пй, що чиПсь руки соромiцьке торкнулися ПП грудей. Було то раптово, аж вона здригнулася: мiсяць за шибками сколихнувся й затремтiв, розширюючись на цiле вiкно. У хатi стало видно, вона могла розрiзнити найдрiбнiшi вiзерунки на килимах, що ними обвiшано було стiни. Це тривало, проте, лише мить, бо потiм усе знову стало, як ранiше: мiсяць заповнював лише пiвтори шибочки, в кiмнатi стояла сутiнь, було парко, а вона нiяк не могла заснути - намагалася вловити хоч якусь заспокiйливу думку. Вiд того несподiваного ояснення залишилося тiльки одне: вiдчуття доторку на грудях. Вона схвилювалася, та все довкола спало - всi речi в кiмнатi було охоплено тим зацiпенiнням, яке приносить тiльки сон, i сон прийшов до неП вiдразу, гойднув волохатим хвостом, огорнув ПП розмлоКне тiло, погасив думки, захопив на легкi сiрi крила й заколихав, як дитину. I вона вiдчула себе дитиною, була-бо легка й радiсна, весела й танцiвлива. Скочила на бочку, на ПП кругле лискуче денце, вдарила чобiтками й закрутилася. А тодi повiльно падала мiж зеленi хвилi лiта, гралася з сонячними зайчиками, а потiм збирала Пх у пелену. I сонячнi зайчики гралися з нею: один ускочив ув одне око, другий - у друге, ще один скочив на вуста, а ще двоК - на щоки. I коли вона смiялася, дзвонили з неба голубi дзвони, а вона думала про те, що ось-ось стане дорослою, по тому плакала разом iз дощем, бо дощ виявився дженджуристим парубком i залицявся до неП, танцював навколо, цiлуючи Пй бiлi босi ноги. I Пй було приКмно й солодко, здавалося - летить вона, як пташка, щоб потiм сховатись у високiй тирсi й послухати цвiркунових секретiв. Вони говорили помiж себе такi чуднi слова i спiвали таких веселих любовних пiсень, що вона боялася дихнути, аби Пх не злякати... Вранцi сотникiвна прокинулася з важкою головою. Сон був свiтлий, але щось тривожило ПП. Довго лежала, намагаючись упоратися з гарячою хвилею, що затопила Пй груди, потiм пiдiйшла до свiчада. Оголила праве персо, те, на якому вiдчула вночi доторк, i побачила на ньому темний синець. Незадовго до цього був пущений на землю юний чорт. Вiн довго стояв заворожений у густому лiсi й роззирався навдокiл. Все було йому дивне й незвичне i зовсiм не таке, як там, унизу. Юний чорт вийшов на галяву. Мiж деревами розгорялося величезне свiтило. Внизу пiд ногами заграла роса, i чорт став на колiна, здивовано розглядаючи чудовi самоцвiти. Боявся торкатися Пх пальцями, а коли торкнувся, розсипалися вони на тисячi дрiбних променят, що запалили довкола тисячi iнших. Чорт звiвся, колiна йому були мокрi. Як увi снi, пригадував настанови, якими напучували його, випускаючи на землю. Йому було говорено тодi довго й нудно, а вiн все це знав давно, тож крадькома зирив на вогонь: його захоплювала змiна спалахiв, мерехтiння - постiйний гарячковий рух. Подумав iще тодi: "Всi настанови мають рацiю, вони даремно не даються. Ми народженi до чогось одного й не повиннi переступати меж". Тут, на землi, все було зовсiм не таке, все у сто крат красивiше й привабнiше, однак юний чорт не втрачав розважку. Зупинився помiж квiток: здалося йому, що це тi ж таки самоцвiти, яких тiльки-но торкався, але пахливi. Чорт захоплено вдихнув повiтря. Тодi сiв на пеньок, поклав на щоку долоню, i йому захотiлося плакати. Вiд радостi й надмiрного розчулення; вiд того, що К отаке золоте кружало, котре грiК i так свiтить, що несила на нього дивитися; вiд дивного камiння, що розпадаКться, як торкнешся його пальцем, i вiд ще дивнiшого камiння, яке пахне. "Свiт значно багатший од наших первiсних про нього уявлень", - подумав юний чорт. Дивився на свiт широко розплющеними очима: перед ним хиталося зелене море. Було в ньому щось потаКмне, щось таке, вiд чого чортова душа зiщулювалася, хоч вiн нiколи не втрачав поважностi. Його пустили на землю з пiдозрою, що вiн так i не втямив урочистих настанов, хоч i сказав: "Я буду старанний!" - "Ти можеш стати бiлим хортом, - казано було йому, - вужем а чи гарним парубком. Можеш перетворитись у коня й помчатись, як вiтер. Тобi надаКться сила для перетворень!" Юний чорт пiшов через стежку. "А що, як справдi перекинутись у коня й помчати, мов вiтер?" - подумав вiн, чуючи, як боязко завмираК душа. "Та коли ти порушиш закони нашого iснування, - застережено було його, - залишишся тим, ким став. Став конем - будеш конем, став парубком - будеш ним, став хортом - у хорти перейдеш. I переймеш Пхню долю". Вiн був конем i дивувався на своК розкiшне лискуче тiло. А тодi побiг. Застугонiла пiд ним земля, а вiн пiзнав неземну радiсть. Вiтер гостро бив йому в обличчя. "Я можу так домчати бозна-куди, - радiсно подумав вiн. - Я вiльний. Можу бiгати й казитися, можу танцювати". Звiвся дибки i затанцював на лiсовiй галявинi. Але танцювати конем було незручно, i вiн став парубком. Ударив у закаблуки, метнув полою свити i задрiботiв пiдборами. Йому весело закрутилася голова, тодi вiн упав на землю, обiймаючи ПП обiруч, - дихав запахом пахучого зела. I поповз мiж бадилля золотим вигинливим вужем, свiтячи розпаленими оченятами. Проте й цього було йому мало. Скрутивсь у бублик i покотився стежкою, а коли не стало сили котитися хуткiш, перекинувсь у бiлого хорта, який мчить через лiс швидше за вiтер i маК собi за помiчника й невiльника й той вiтер, i сьогоднiшнiй настрiй, i це, вiн зупинився й кинув оком догори, сонце. Його заслiпило промiння, залило з головою, i юному чортовi здалося, що в нього розiрветься вiд щастя серце. Ранок привiв до них студента, чорного i смаглявого. Зайшов до них наче ненароком, попросив води, й сотникiвна винесла йому глибокого глечика - вiн пив i зорив поверх глечика на чарiвну дiвчину. День видався сонячний, перед цим сотникiвна ходила по садку, намагаючись збагнути вчорашню нiч i свiй неспокiй, який так i не полишив ПП. Може, тому той пильний студентовий позир ПП схвилював, тож коли пiшов, гречно подякувавши, вiдчула жаль. Цвiли вишнi, мов оббiлятi молоком, i цей колiр знову нагадав Пй минулу нiч i той спалах, коли все свiтилося таким чудним свiтлом. Стояла в саду й бачила крiзь дерева струнку постать студента, котрий вiддалявся, - аж дихати Пй не стало чим. Так минуло кiлька днiв, у суботу пiд вечiр заПхав до них козак. Був шляхетного роду, про це промовляли одежа та зброя, золотий пояс та срiбнi остроги. - А може, дасте менi кухоль води! - гукнув вiн голосно, i сотникiвна аж рота розтулила вiд здивування: був цей козак одного обличчя зi студентом. Це знервувало чи роздратувало ПП, але води вона винесла, i козак довго пив, зирячи на неП з-над кухля. Уздрiла вона в тому поглядi несподiвану тугу, i стало Пй на мент страшно. Швидко пiшла, як тiльки вiддав Пй до рук кухля, - чула всiКю постаттю: той погляд пронизував Пй тiло. Потiм вона довго кружляла по садку й дивилася, як скрапують на землю, наче сльози, бiлi пелюстки вишень. Жаль було вiд оцього опадання, через цi сльози, i вона, схилившись на лавi бiля найбiльшоП й найстарiшоП вишнi, даремно хотiла впоратися зi своПми почуваннями. Стискувала Пй серце тривога, в'ялила тiло, i вона заклякла, облита травневими пахощами й обсипана вишневими пелюстками. Захотiлося Пй утекти а чи просто зiрватись i побiгти. Через луки i яри, через долини, кудись у незвiдь, але вона сидiла нерушно й дивилася, як граКться вiтер iз леглим цвiтом... По кiлькох днях попросив пити третiй подорожнiй. Був у мiщанському строП, високий i вродливий, як i першi. I знову здалося сотникiвнi, що й вiн, i козак, i той студент, який прийшов перший, схожi один на одного, як три краплi води. Що й обличчя в них однаковi, й постави, й голоси. I тiльки добре розмiркувавши, вона вирiшила, що були вони й рiзнi: два високi, а третiй - нижчий, у студента синi, в мiщуха чорнi, а в козака зеленi очi. Однак боялася вона Пх однаково: не простi це подорожнi, та й не випадковi, подумала вона, нинi - щось iнше... Мiщух також пив воду, в цього погляд був благальний. Звiдкiлясь усi троК знали сотникiвну, бо назвали ПП на ймення, - вона ж бачила Пх уперше. А може, хвилювали ПП не так цi перехожi, як ночi, якi перетворились у неП на несподiванi гульбища, коли вона танцювала, гарцювала, спiвала, гралася з зайцями, коли до неП злiталися пташки i сходилися звiрi, а вона чулася помiж, них царiвною... Тiльки пiд ранок Пй снилося щось темне й тривожне, i прокидалася вона з важкою головою. Оголювала груди й помiчала на них новi синцi. Проте вiд синцiв груди не болiли, а тiльки солодко вiдчувалися, начебто ось-ось бризнуть молоком i заллють цiлий свiт. Вишнi вже були залитi таким молоком, i коли опадало пелюстя, вона тихо й упокорено смутилася. Ворожчина хата була зсередини така бiла, що аж слiпило. Величезна пiч виставляла, наче роти, кiлька жерел, з них курiло синьо-брунатним димом, що пах сосновою живицею; попiд стелею навiшано пучкiв сохлих квiтiв та трав, а сама знахарка, пухкенька добродушна бабуся, здавалася скорiше старою служебкою, а не чарiвницею. Незвичайнi в неП були тiльки очi. Великi й молодi, в якi важко зазирнути, були вони настороженi й несподiвано бездоннi. Сотникiвна сидiла на лавцi й дивилася, як стара порядкуК бiля печi. Нарештi повернулася й кинула на стiл пучечок квiтiв. Квiти розсипалися на дошках золотими монетами. - Чiт чи лишка? - спитала ворожка. - Лишка, - прошепотiла сотникiвна. Звела погляд на стару, i мороз пробiг Пй поза спиною. Перед нею стояла суха, зморщена, височенна баба. Волосся вибивалося з-пiд очiпка сивими пасмами, а очi... жахнулася чудернацького полум'я, що хлюпало з них. Вiд печi бухнув густий клубень диму. - Плесни в долонi! - наказала ворожка. Сотникiвна сплеснула: в димi зблиснув, наче золота смужка, вуж, впав на пiдлогу й зойкнув, шалено викручуючись. - Наступи! - скрикнула ворожка. Сотникiвна скочила, заплющилась i вдарила пiдбором. Вiдчула, як провалюКться ПП нога в щось липке та м'яке, й кинулась убiк. Пй стало легше дихати, тодi вона звела очi й помолилася, шепчучи пересохлими вустами молитву. Перед нею розгорнувся такий ясний блават, наче не стояла вона в хатi, а в просторому степу. На вiкнi не було перехрестя рами - зяяла в простiр голуба пройма, з кутка, де мали б висiти образи, всмiхалося до неП обличчя. За мить на його мiсцi з'явилося друге, а тодi третК - вона впiзнала всiх трьох своПх гостей: студента, козака i мiщуха. - Вони? - спитала гостро ворожка. Сотникiвна хитнула. - Не думай про них, i покинуть тебе. - Я боюся, - прошепотiла сотникiвна. - Саме тому треба про них забути, - повторила ворожка. - А забути - це значить спровадити. - А потiм? - Потiм звiльнення дiстанеш. Купайся щодня у рум'янку й чебрецi. - Пй терпко запахло сухими травами. - Бабусю моя мила, - сказала вона. - Ви такi добрi... - Таке вже моК ремесло, - мовила стара. Вони сидiли в порожнiй хатi мiж бiлих стiн, заклечаних сохлим зiллям. З жерел печi пахло сосновою глицею, а стара ворожка знову стала пухленькою добросердною бабусею. - Нелегка моя праця, - зашамотiла вона. - Живу, донечко, мiж зiлля i мушу знаходити серед нього лад. Пристосовую до людини - мусять поКднуватися. Кожна людина теж як зiлля, i до неП треба ключа. Твiй ключ, твоК зiлля - рум'янок та чебрець. Спершу гадала, що м'ята, але м'ята вiдштовхнулась од тебе. Свiтла в тебе душа, доню, - сказала стара, а на свiтло завше нетля летить. Не пускай ПП в душу, щоб не очорнила... Сотникiвна злякано зойкнула. - Серед зiлля, як i серед людей, змагання йде, - сказала ворожка. - Дня й ночi, темного i свiтлого. Але щось у твоПй долi чудне прозираКться... Дiвчина глянула у вiкно: рами стояли на мiсцi. Тодi вона поцiлувала ворожцi руку й пiшла через залиту сонцем стежку туди, де розливали бiле молоко цвiту вишнi. Опинившись на землi, юний чорт став веселий i розбишакуватий. Як тiльки запалювалася край неба зоря, вже хотiлося йому розгулятися, вдарити об землю лихом i сколошматити свiт. Може, тому так нетерпляче чекав вечора, а коли спадали сутiнки, крався до мосту: тут бiля води завжди можна було перепинити й полякати подорожнього. Любив вiн i посидiти у легкому смерку, слухаючи мелодiйний дзюркiт води, аж забував часом про замисленi пустощi. У легкому димi, коли так любо дзюркоче, йому ставало затишно й добре. Мрiялося про далеке й несподiване, але був вiн ще юний, тож i мрiяти не вмiв. Тодi знову виникав бешкетливий настрiй, i з нетерпiнням очiкував на подорожнього. Одного вечора вiн застав бiля себе жабу. Лупила на нього баньки, намагаючись збагнути, що це за проява залiзла пiд мiст, а коли зрозумiла, вирiшила, що краще сховатися пiд воду. Майнула перед чортом зеленим кажаном i вже досягла в летi води, коли якась сила повернула ПП, i жаба плеснулася на те ж таки мiсце, де сидiла передоцiм. Чорт засмiявся - йому те сподобалося. Жаба, проте, занепокоПлася. Вдруге метнулася зеленим вихором до води, але вдруге плеснулася на старе мiсце. Вiд цього вона вмерла, бо не витримало такого страху серце, i чортовi на хвильку стало ПП жаль. В цей час через мiст загуркотiв вiз, i вiн миттю забув про жабу. Вискочив на дорогу бiлим хортом i помчав за возом. Дядько, що сидiв на передку, побачив бiлого хорта i вдарив по конях. Це була шалена гонитва: стугонiла земля, iржали конi, кричав дядько, курiла пилюка, кiнськi копита гупали по дорозi, наче хотiли пробити ПП наскрiзь, - чорт повiв воза вбiк на забутий путiвець, а звiдти погнав його через поле. Конi мчали по рiллi, як по дорозi, трощили молодий хлiб - навколо котилися зеленi хвилi. Конi швидко втомилися i вже брели по колiна в зеленiй водi, iнколи й по круп, i голосно iржали, злякано озираючись. Дядько впав на воза i хрестив небо, а воно осипало на нього зеленi краплi. Тодi дядько признався боговi в усiх грiхах, а коли й це не помогло, забився пiд передок - конi наче через бурхливе море пливли. Роздимали нiздрi й хапали губами повiтря - очi аж з орбiт вилазили... Чортовi дивно стало на цей страх. Вiн зiскочив з пiдводи, i та викотилася на дорогу. Спинилася; розкуйовджений i наляканий, злiз iз воза дядько, перехрестився широко й роззирнувся. Мiсця йому були незнайомi, i вiн зачухмарив роздумливо потилицю... "Чого мене бояться? - думав чорт, бредучи через хлiб. - Адже я тiльки бавлюся!" Йому самому захотiлося стати отаким дядьком на возi, отож покотився дорогою, повiльно впливаючи в кучерявi задимленi сутiнки. Минав сади, що квiтли, минав тихi, соннi села, переПздив мости. "Ото було б любо, - блиснуло йому в головi, - коли i мене хтось полякав!" Озирнувся, i серце його радiсно тьохнуло - за ним таки помчав бiлий хорт. Ударили копитами конi, закрутився, замиготiв довкола свiт. Наче в каруселю потрапили й вiн, i хорт - помчали, ламаючи зiлля й кущi, блакитнi сутiнки плеснули на них такою потужною хвилею, що юний чортi сп'янiв, перекрутився кумельгом i сам ударив копитами - помчав конем, а хорт iззаду вже вивалив язика, втомився i знесилiв. Тодi стрибнув угору юний чорт, зчухрав з тополi листя й вичавив сiк iз того зела над хортовою головою. Хорт заскавучав, облитий зеленою фарбою, приклеПвся до дороги i обернувся старим як свiт дiдом. Вiдтак скочив юний чорт дiдовi на спину, але той знесилiв до решти, упав i закотив очi. - Ти чого? - засмiявся юний чорт. - Умирати задумав? - Тьху на твою голову! - втомлено звiвся старий. - Думав, хтось iз людей вичворяК. Витер рукавом пiт i сумно похилив голову. - Заганяв я тебе, дiду! - спiвчутливо сказав юний чорт. Опiвночi, коли найяскравiше загорiвся мiсяць, стара ворожка вибралась у лiс по таКмниче зiлля. Крадькома пробралася через стежку, щоб ПП не побачив сусiда, теж характерник, який уже кiлька мiсяцiв ПП вислiджував, i з полегшею зiтхнула, коли ступила на бiлу пiд мiсяцем дорогу. Iшла повiльно, нiч була мiсячна й тепла, а вона виспалась удень i бурмотiла заклинання супроти лихого наслання. Думала про своП домашнi клопоти й про сусiда, який заповзявся проти неП, i спершу не помiтила, що ПП залило яскраве свiтло. Але розгорялося все дужче i нарештi стало таке яскраве, що вона спинилася, пiдвела голову i сторопiла. Але зметикувала кинутися вiдразу ж пiд тин, бо повз неП промчав з шаленою швидкiстю вогняний смерч. Забилась у бур'ян i злякано звiдти зорила: свiтло розливалося все бiльше, мiсяць розрiсся на пiвнеба i кипiв, наче молоко. Ворожка приплющилася, боячись, що ослiпне вiд цього сяйва, але цiкавiсть перемогла, i вона знову розплющилася. I здалося Пй, наче йде землею величезний бiлий чоловiк. ВимахуК велетенськими чобiтьми, аж нiчого, крiм них, не видно. Стара ворожка тричi перехрестилася i знепритомнiла. Чорти сидiли в пустицi з забитими вiкнами, дiд палив люльку, було затишно, лагiдна пiвтемрява голубила Пх i заспокоювала. Дiд пихнув димом i несподiвано всмiхнувся беззубим ротом. - Нелегке наше життя, хлопче, - прошамрав вiн. - Але як ти мене, старого, пiдвiв! I треба, щоб удалося таке капосне! Юний чорт загорнувсь у сутiнок i дрiмав. За вiкном плюскотiв дощ, а тут було м'яко й сухо. - Багато я бачив за своК життя, - сказав дiд, посмоктуючи люльку, - а от не пiдводив мене так, як ти, нiхто. Був, правда, колись один чоловiк... - Розкажи, - попросив юний чорт, поринаючи в солодкi хвилi дрiмоти. Пiсля сьогоднiшнiх жартiв тiло болiло, i вiн з насолодою вiдпочивав у сутiнку, що його привiяв сюди знадвору дощ. - А хто це там носом сопе! - скрикнув, аж пiдстрибнув юний чорт, дiд. - Ану вилазь! - Хто, хто! - забурмотiло з розваленого комина. - Розгалакалися тут... Юний чорт здивовано помiтив, як з-за цеглини висунулася чудернацька вусата голова, а за хвилю на долiвку скочило, стукнувши ратицями, дивне розколошкане створiння. - Прийшли в мою господу, ще й гарикають! - Сiдай до гурту, - мирно сказав дiд. - Домовик, - сунуло юному чортовi лапу створiння. - Я тут хтозна-скiльки, показалися моП господарi й покинули мешкання... Живеш, як собака! - Домовик зачухмарився. Дiд пихнув димом, а юний чорт знову заколивавсь у дрiмотi. - Дай тютюнцю, - сказав домовик. Дiд дав йому торбинку, i домовик заклав у нiздрю здоровенну нюшку. - Тiльки не чхай! - сказав дiд. - Як то не чхати? - домовик розтулив рота i ловив повiтря, вибалушивши очi. - Апчхи! - вибухнув вiн, i юний чорт знову здригнувся. - А в цього малого, - сказав домовик, - нерви!.. Вже, як нюхати, - повернувся до дiда, - то й чхати... - Не нерви, - сказав поважно дiд, - а молодий ще... То от я й розказую. Наша доля незавидна: вiрять у тебе - живеш, не вiрять - умираКш. Скiльки вже нашого брата переставилося нi за цапову душу... - А мене дороги вабили, - сказав домовик. - Ну от i сталося: господар петлю собi накинув, а його жiнка вiд того розумом розслабла. Отак i сиджу на пустицi... Коливались у сутiнi, й кожен думав про своК. Здалося тодi юному чортовi, що десь на днi його Кства щось пробудилося. Подумав, що варто розплющити очi - i свiт заллК такими барвами, що не витримаК його молоде серце. "Хочеться менi чогось незвичайного, - подумав вiн. - Що цi жарти менi, коли вiд них нема доброго задоволення!" Вiн довго сидiв i думав, п'ючи солодкий сутiнок. Грала в ньому кров, i це так приКмно було! - Малий твiй? - спитав домовик. - Та нК, - сказав старий. - Якийсь вiн трохи не теК... Спить, чи що? - Спить. Але юний чорт не спав. Коливало його в ласкавих хвилях, понесло через яри й долини, а на душi стало тривожно й смутно. Тодi вiн i побачив перед собою панну. Стояла серед саду, а довкола цвiли, наче срiбнi, вишнi. Стислося в юного чорта серце, й важко дихати йому стало. Завмер, вдивляючись до болю в очах у чарiвне видiння. Панна була гарна, такоП краси ще не зустрiчав вiн на цiй землi, тож, дивлячись на неП, вiдчув на душi смуток i щастя. На те заграли над його головою труби. Ревнули, наче сотня волiв, а по тому загупали бубони. Застрибали тисячi тiней, чорних i вигинливих, якi затанцювали шалений танок. I серед цього стукоту, реву, полиску тiл, серед цих срiбних вишень, бiля чарiвноП панни, що витанцьовувала найшпаркiше, упало його роз'ятрене, закривавлене серце... Вчинити так навчила панну сотникiвну ворожка. Мала пiднятися, щоб нiхто не бачив, опiвночi й прокрастися до церкви, а там помолитися за спокiй душi. Можливо, тодi знову почне спати спокiйно i прожене своПх залицяльникiв, якi почали приходити до неП щоночi. Часом приходили всi три, а часом зливалися в одного - примушували ПП танцювати й веселитися цiлу нiч. Вiкно було заздалегiдь вiдчинене, i вона спустилася через нього до саду. Сад дихав утомою i сном, зiтхав, шелестячи змореним листям, кущi витиналися, наче велетенськi жаби, облитi цвiтом вишнi нагадували сивi голови. Пiшла помiж тих голiв, обережно ступаючи босими ногами, i Пй здавалося, що це сниться ПП важкий сон. В грудях жив неспокiй, знайомий з ночей, коли до неП почали приходити чуднi видiння. Вона сiла на садовiй лавi й приплющилася, щоб угамувати хвилювання. Перед нею попливли синi смуги, i вiдчулася вона, немов на днi моря. Довкола плавали великi риби, а на них, наче на конях, перекинувши хвости через круп, сидiли русалки й покурювали маленькi тонкi курички. Мали довгi, пофарбованi в зелене нiгтi, а груди було пiдперезано лискучими нашивками. Риби пiдпливали до неП й тупалися носами в скло - були наче у велетенськiй прозорiй коробцi. Внизу хиталися водоростi й сидiв зелений, зарослий мохом водяник... Сотникiвна розплющилася i скочила на ноги. Перебiгла стежку до виламаноП в парканi дiрки й обпеклась у кропивi. Це остаточно ПП остудило, i вона завагалася: йти далi чи повернутися? Але ноги самi повели ПП до церкви, i за хвилю вона прослизнула досередини. Впала перед образами, але помолитися не встигла: знадвору почулися важкi кроки. Зайшов студент. Тягнув на плечах труну, а коли поставив ПП на узвишшi посеред церкви, роззирнувся. Мiсячне свiтло проливалося через вiконця й трiпотiло на пiдлозi та помальованих стiнах. Святi й титарi з оселедцями на головах дивилися чорними незмигними очима, наче хотiли зрозумiти цих людей, що так невчасно прийшли до церкви. Вгорi залопотiли крила, i студент здригнувся. Стояв у мiсячнiй стязi високий, гарний i смутний. Зiтхнув тяжко i полiз до труни. Стало тихо, дивно тихо, i сотникiвна боялася дихнути, аби не виказати себе. Знову пролопотiли крила, а за тим вдруге почулися важкi кроки. У церкву зайшов мiщух. Був у бiлiй одежi й тримав перед собою свiчку. Свiтло вiд неП падало знизу, i його обличчя через те було страшне. - Ти вже тут? - спитав глухо. - Хочеш умерти, бо не полюбила вона тебе? Сотникiвна молилася. Гаряче вишiптувала слова, а на неП так само непорушне дивилися зi стiн святi й титарi з оселедцями. ВтретК затрiпотiли крила, i прийшов козак. Був у чорному й безшумно почав крастися до труни. Мiщух рiзко повернувся, i вся церква раптом освiтилася яскравим свiтлом. Воно потекло через усi вiкна, спадало з банi й залило церкву так, що та аж захиталася. Захиталися образи й мальованi козаки. В глибинi церкви щось ухнуло й кинулося. В трунi трупом лежав студент, а мiщух раптом закричав, дико вимаху