ючи руками. Козак дивно пiдстрибнув, i сотникiвна болiсно зойкнула. Позаду в нього тягся довгий хвiст, а замiсть нiг виглядали бруднi ратицi. Сотникiвна боролася з хаосом у собi, а може, боролись у нiй сни. З'явилися золотi павуки на довгих тремких лапах, вони сплiтали мiж сонцем та землею золоте павутиння, яке обплутувало дерева, як струни бандуру. I коли вона вистрибнула босонiж на iскристу росу, коли завмерла, зачарована довколишньою красою, з золотого присмерку виступили одягненi в барвисту одежу дiвчата. Розсiлися по цiлому небi, зайнявши простiр од землi до сонця, а бiля сонця сiв бiлий дiд. Дiвчата торкали струнипавутиння, лунала срiбна музика - лилися чудовi пiснi. Дiд ударяв раз по раз у сонце золотою булавою, i згори сипалися iскри; м'яко подзенькували дзвiночки, що Пх безлiч було розвiшано довкола сонця. Похитувалися дiвчата, плакали пiд Пхнiми пальцями золотi струни, а до сотникiвни пiдiйшов бiлий кiнь i став, кланяючись, на колiна. "Сiдай на мене, - сказав кiнь, - я хочу тобi свiт показати". Вона сiдала у верхи i мчала, наче вiтер, i заспiвувала й сама. А тодi танцювала на спинi бiлого коня, i було Пй свiтло, аж очi заплющувала. Тодi надбiгав чорний кiнь, сипав вогнем iз нiздрiв i мчав за нею, а сотникiвна обхоплювала руками свого бiлого, i ПП душив страх. Може, через те опинялася на спинi в чорного коня, вiдтак мчав за нею бiлий, але не мiг наздогнати - вороний увозив ПП в царство тiней. Вона потрапляла на вiдьомський шабаш, де вигиналися чорнi стрункi красунi, де струни викидали зруйнованi мелодiП i вила труба. Звук труби нагадував Пй вовче виття, а може, й плач над померлим. Навколо вiдьом вистукували ратицями чорти i вимахували хвостами, розкидали шматки полум'я, яке сплiталося й творило довкола танцiвникiв вогняне коло, - по той бiк поля стояв бiлий кiнь i тужно, заклично iржав. Тодi до неП i пiдiйшов юний чорт. - Я тобi показую все це недарма, - сказав вiн. - Хочу вiдкритися перед тобою - полюби мене! Вона побачила його темнi чудовi очi, в яких палав глибокий сум. - Нам вiдведено мало часу для життя, - мовив вiн. - I ми, i ви, люди, пiдданi одному прокляттю: прийде огненний чоловiк i потопче нас. Не губiмо часу, панно, вiддамося коханню, бо ж i ми, i ви однаково живi iстоти. - Але в нас К душа, - сказала сотникiвна. - Душа - це байка, - зашепотiв чорт, простягаючи до неП руки. - Йдеться про мент. Хапай його, вдовольняйся, iнакше ловитимеш самi хвости. Тодi Пй стало страшно. - Не торкайся мене! - закричала вона, вiдштовхуючи гарячi руки, що бралися ПП обiйняти... Прокинулася серед ночi. Мiсяць густо заливав помешкання, в його холодному трепетi грали узорами килими. Довго дивилася крiзь вiкно на отi зорi в дрiбних шибках, i душу ПП поймав дивний жаль. Тодi вона заплакала, бо в нiй зiбрались у цю мить усi свiтовi болi, усi жалi, бо вiдчула вона на душi високе одкровення, яким обдаровуК смертних життя один лише раз. - Я не пiддамся тобi, чорте, - прошепотiла вона, - бо любов свята. Я хочу жити для щастя, а не для задоволення, адже справжнК щастя - це як чисте небо над головою... До неП пiдходив бiлий кiнь, i знову починалася шалена гонитва: мчав, як стрiла, спiвали пiсень дiвчата, дзвонили дзвоники бiля сонця, сонце саме було велетенським дзвоном, а сивий дiд тримався за промiнь i хитав той чудовий дзвiн. Дзвонив вiн, як на Великдень, а сотникiвна опустилася на колiна i звела очi догори - душа ПП заспiвала разом з дiвчатами. Тодi пiдповз до неП чорний вуж i став навпроти на хвоста. Ударив темною головою Пй у груди i скинув ПП з бiлого коня. Летiла, повiльно обертаючись, у запаморочливу прiрву, а бiля неП бiгли чудовi сумнi очi юного чорта, який дивився на неП i нiяк погляду вiдвести не мiг. - Слухай мене, кохана, - шепотiв вiн. - Ми народженi у свiт через випадок: i ти, i я. Ми прийшли сюди насолодитися мiсяцем та сонцем, росами й деревами... Дозволь, я тобi ще одне чудо покажу... Вона сидiла на пеньку, що нагадував зручний услон. Перед нею лежала галявина з темно-зеленою травою й бiлими вогниками ромашок. На нiй стояв чорний кiнь, вiн голосно заiржав, а тодi метнувся через зелене поле. Пiдстрибнув угору, вище за дерева, впав на колiна i почав танцювати на заднiх ногах. Срiбнi копита кресали iскри, i сотникiвна зачудовано вдивлялася, як перетворюКться кiнь у красеня парубка. Вдарив парубок шапкою об землю, замиготiв срiбними пiдборами, застукотiла земля, заплакали дерева, гублячи, наче сльози, листя; тодi впав парубок на землю, i вона впiзнала того вужа, що бив ПП у груди. Зцiпила, щоб не закричати, зуби i непевно намалювала перед собою хреста... Iшов дощ, а юний чорт забивсь у куток пустицi й печально звiдти зорив. Дiд викресав вогню, запалив люльку й пахнув димом. У цьому димi, серед м'якого затишшя пустицi, думав юний чорт тяжку думу. Зальоти до сотникiвни йому не вдалися. Все, на що був здатний, виклав, i нинi, коли в тiлi не було сили, його опанувала нудьга. Сотникiвна вiдтрутила його, це вiн добре зрозумiв, але те, що почав вiн своК життя поразкою, не давало йому спокою. "Џх не зовсiм можна зрозумiти, людей, - думав вiн, - адже я для неП всього себе клав!" - "Треба було взяти ПП одуром", - майнуло йому в головi, але здригнувся вiд цiКП думки: не хотiв бути схожим на iнших. За вiкном iшов дощ, а чорт думав про сон, який побачив пiсля останнiх вiдвiдин сотникiвни. Приснився йому гарбуз, величезний, як бочка, той гарбуз котився на нього i ледве не роздушив. "Менi не заходило на звичайнi зальоти, - думав юний чорт, - хотiлося розбудити у нiй потяг до волi". - Таки не вдалося тобi взяти ту дiвку, - сказав, попихуючи куривом, дiд. - Бо дурний ти i несвiдомий... Зi свого кутка вилiз домовик, зачухмарився i сiв бiля дiда. - Що зi мною буде далi? - сказав вiн. - Хата валиться, i менi вже до того байдуже стаК... Дай-но нюшку! Дiд дав тютюну, i домовик голосно чхнув. - Оце я з малим балакаю, - сказав дiд. - Не взяв-таки тоП дiвки. "Хiба вона дiвка? - смутно думав юний чорт. - Вона красуня, якоП свiт не бачив". - Гарбузяку дала! - домовик колупнувсь у зубах. - Чув, як кидався тут увi снi... Не з того боку, певне, танцював... "Хай би вона була вiдьма, - думав юний чорт, - тодi б ми й зiйтися могли. Або ще простiше: вона дiвчина, а я парубок..." - Хотiв ПП умовити, хе-хе, - захихотiв дiд. - А в нашому дiлi так нiчого не вiзьмеш... Кублилися сутiнки, пихкала люлька, а домовик чистив патичком ратицю. "У свiтi повиннi бути вiдповiдностi, - думав юний чорт, - iнакше вiн не триматиметься купи. Свiт без гармонiП нi до чого, бо, коли порушиться в ньому одна ланка, розсиплеться на смiття". - Певне, i в коханнi Пй освiдчувався, - глумливо сказав дiд. - Мовляв, я таки чорт, але не чортiвська моя любов, хе-хе... - Я випробовував закон вiдповiдностi й гармонiП, - сказав юний чорт. - Що-що? - здивовано вирячив очi дiд. - Щось ти заговорюКшся, хлопче... Закон... як ти сказав? - Закон вiдповiдностi й гармонiП, - смутно повторив юний чорт. - Я не хотiв ПП дурити... Вони сидiли в темрявi, замисленi й похнюпленi. Дiд смоктав люльку, домовик чистив ратицю, а юний чорт думав. Несподiвано вiдчув - щось дивне коПться з ним. Здалося йому, що розчиняКться в повiтрi, вже розтала одна нога й починаК розтавати друга. З жахом зирнув - ноги й справдi зникали, наче горiв чорний папiр. Хльоснув юного чорта жах, але за хвилю стало спокiйнiше. За якийсь час вiн мав уже саму голову, а замiсть тiла - чорну купку попелу, що нагадувала форми його тiла. "Як мало я жив, - думав вiн, вiдчуваючи, як звуглюКться його язик, - i ще нiчого не встиг удiяти. Певне, не годиться нашому братовi так захоплюватися красою - от i учинив я щось негаразд". По пустицi потягло продувом, i вiн помiтив, що вiтер здуваК його згорiле на попiл тiло. Лежала на пiдлозi сама голова. "Хай би лишилася голова, - подумав вiн. - Менi ще потрiбно додумати одну важливу думку. Хвилинку, хвилинку, - попросив вiн, - я зараз ПП скажу. НемаК ж нiякоП рацiП вiдходити, коли тiльки прийшов, коли тiльки почав усвiдомлювати себе, нема ж нiякоП рацiП..." Але голова його трiснула, як старий горщик пiд важким чоботом. Величезний, важкий ступак налiг на пустицю й розтер ПП на порох. Велетенська iстота пронесла вслiд за собою хвилi скаженого вiтру - вона поспiшала. Десь гримнув грiм, а навколо задвигтiла земля. Вранцi сотникiвну випроводжували в монастир. ЏП посадили на вистеленого килимами воза, i вiзниця вдарив батогом, поганяючи коней. Вони Пхали довго, здалося сотникiвнi, кiлька рокiв, а може, кiлька десяткiв рокiв бо коли панна витягла з-пiд килима люстерко, побачила раптом старе обличчя незнайомоП жiнки. - Скiльки минуло часу, дядьку? - спитала у вiзницi. Той не вiдповiв, тодi вона торкнула його. Вiзниця похитнувся i звалився з передка: з витрухлоП одежi випав на дорогу давно висохлий кiстяк. Вона, проте, не здивувалася. Зiйшла на дорогу, i Пй здалося, що побачила перед собою якесь сяйво. Звела руки, щоб помолитися, але помiтила велетенського чоловiка в бiлих розметаних шатах - рушив на неП, махаючи в повiтрi величезними чобiтьми. Свiтло заливало простiр рiвномiрно й монотонне, вiд того незвично знебарвлювалися дерева, що стояли обiч шляху. Побачила, як побiгли по гiлочках швидкi бузковi тiнi, i дерева раптом спалахнули малиновим вогнем, який одразу ж Пх спопелив. Тодi сотникiвна побачила, що навколо неП згоряК цiлий свiт, вона впала ниць, але ще зберегла ту мить, коли свiдомiсть нагадуК спалах блискавки, яка немов застигла в небi. Пожадно вбирала все, що вiдбуваКться, в очi, бо Пй раптом стало треба навiчно це закрiпити: попiл згорiлих дерев, попiл згорiлоП дороги, що скручувалася, нiби зотлiла тканина, кiлька червоних гiр i могутнi вихори, що несподiвано плюснули на неП. Вона встигла подумати, що все те може вiдбуватися не поза нею, а в нiй самiй, що життя ПП вiд якогось часу перетворилося на забуття; що вона в ньому, може, щось перебачила - ПП захопили швидкi палахкотючi червонi крила й пiднесли над землею. I коли вона падала долi, уздрiла раптом дуже чiтко й близько вiд себе великi, чорнi, повнi ясного вмиротвореного свiтла чоловiчi очi, якi вона знала колись давно, якi, можливо, й полюбити могла б, але досягти яких так i не спромоглася. ДЖУМА Мандрiвний цирульник вiдчув утому. Вiн зiйшов з дороги i прилiг у холодку бiля самотнього куща глоду. Простерлося над ним високе небо, дзвенiли жайворонки, кущ уже був обплутаний вересневою павутиною, сюрчали коники, швидко пролетiла зграя горобцiв, великий лелека проплив над головою, виставивши довгого дзьоба. Цирульник заплющився: в очах замиготiли червонi смуги й плями. Вiн подумав, що цього разу шлях од села до села виявився надто довгий, - був уже голодний, але не хотiлося рухатися й турбувати цю тишу й спокiй. Не зле було б i напитися, думав вiн, та криницi поблизу все одно нема; пливли перед ним червонi смуги й плями, розжарюючи темряву, в яку поринув. Врештi, темрява теж була червонувата, i вiн розгледiв у нiй обрис - чи машкара, чи колода. Далi побачив незнайомi обличчя: одне, друге, третК, - були спокiйнi й холоднi, тiльки в кожного надмiр розширенi очi... Цирульник розплющився й сiв. Рiзонуло в очах вiд яскравого свiтла - з-за хмари визирнуло сонце. Хотiв звестися, але незримий тягар зiгнув його. - От тобi й на! - пробурмотiв вiн, упираючись обома руками в землю i знову намагаючись пiдвестись. Але тягар так само гнув його до землi. Цирульник обмацав собi плечi, латану сорочку на спинi, роздивився навкруги - на глодовому кущi червоно палали ягоди, i йому аж очi заболiли вiд цих вогникiв. Одначе треба було встати, i вiн, спершись на руки, напружився, скiльки мiг. Ледве-ледве розiгнувсь, од напруги зросився лоб, тремтiли руки, вiддих став важкий i нерiвний. Перехрестився, зирнувши на небо, i йому наче полегшало. Пiдняв iз землi торбу зi струментом i здивувався, яка вона легка. Тягар зi спини, проте, не спав, гнiтив його так само, але вiн вирiшив iти - до того ж вiддалiк виднiлись уже першi хати села. Вийшов на дорогу i спробував закинути торбу на плечi. Але вона нiби вдарилась об щось тверде i знову злетiла йому до рук. Повернув голову, зазираючи за спину, проте не побачив нiчого, хiба що туман простелявся за ним, не дуже густий, однак непроглядний. Цирульник накрутив на руку шворку вiд торби й налiг на цiпок. Тягар зi спини не спадав, вiн крекнув, пiдкинув його, мов лантух, i ступив крок. Iшов важко й повiльно. Навколо блимотiли квiти. Розросталися, бiльшали на очах i ставали волохатi; ромашки гойдалися десь над головою, гули великi, як лелеки, бджоли - цирульник бачив Пхнi виряченi очi, - трава здiймалася, нiби дерева, шумiв вiтер, i цi дивнi дерева гули. Вилiз здоровенний, як теля, цвiркун i подивився на нього з тупою байдужiстю. Позiхнув, розтуляючи сiрого беззубого рота, й почухмарився. Цирульник витер з чола пiт i зненацька вiдчув, як щось лоскоче йому шию. Змахнув рукою, тодi наблизилося до вуха щось жорстке, наче губи. - Зараз тобi полегшаК, - сказав чи то вiн сам, чи то iнший голос. Знову озирнувся - туман нiби порiдшав, квiти швидко меншали, дрiбнiшали цвiркуни та бджоли, пташки з шурхотом зiрвались у повiтря, i вiн вiдчув з полегшею, що тягар йому трохи спав. Сiв на узбiччi й передихнув. "Такого менi ще не траплялося", - подумав, поступово доходячи тями. Село вже було недалеко, i вiн знову взявся за цiпок. Ззаду на нього кинулося довге вечiрнК промiння - тiнь його видовжилася й лягла на дорогу. Цирульник здивовано вдививсь у ту тiнь - бiгла перед ним, наче стежка. Ступав на неП, а вона рвалася з-пiд нiг, ваблячи й принаджуючи. Мала дивну голову - машкара чи колода, а на нiй стримiв великий, мов лантух, горбисько. Вранцi цирульник вийшов на сiльський майдан. Iшов порожньою вулицею й дивився, як сходить сонце. Було веселе й умите, блищала трава, довкола стояла тиша - село iще спало. Вiн не гаяв часу, навiть не зайшов до хазяПв, у яких ночував, а вiдразу ж поспiшив на майдан. Сiв пiд крислатою липою й розклав свiй струмент. Але люди до нього не сходилися - майдан був порожнiй, порожнi були й вулицi. Вчора прийшов сюди й був гостинно стрiнутий. Переспав, прокинувся просвiтлiлий, здавалося, полегшало й спинi. Однак навколо дивно порожньо. Сидiв бiля свого струменту, i до нього нiхто не приходив. Вiн навiть гукнув: - Гей, хто хоче причепуритися! - Але вiтер погасив його голос. Висла густа тиша, сонце вже пiдбилося високо, вiтер схитнув липу й затанцював на листi. Цирульник скинув брилика, вiтер скуйовдив йому чуба. Хати стояли принишкло й насторожено, а над ними не курилося димком. Обличчя в цирульника видовжилося. Ще посидiв якийсь час, приглядаючись чи принюхуючись, а по тому звiвся. Був здивований i посмутнiлий, i це здивування повело його до першоП хати. Обережно зайшов на обiйстя, наперед вiдчуваючи щось лихе. Ще бiльший подив охопив його - серед двору лежав, виваливши язика, мертвий собака. Цирульник вiдчув, що й хата дихнула на нього пусткою. Торкнув дверi - все в ньому напружилося, - але довкруг було тихо. Дверi вiдхилилися з рипом, i вiн здригнувся. Переступив порiг, тремтячи, - в нiздрi вдарив дух мертвого тiла й пустинi. На столi лежала хлiбина, грудка солi й стояв штофик горiлки. - Чи вдома пани господарi? - спитав тонким голосом. Його починало трусити. Було тихо, так тихо, що чув власне дихання. - Гей! - гукнув тим-таки тонким голосом. - Чи вдома пани господарi? Боявся ступити до свiтлицi - лише наблизився до дверей, безсилий спинити трем у колiнах. Зазирнув досередини й заплющився, бо хвиля нудоти прокотилася по тiлу. - Ну, звiсно! - пробурмотiв, уже повертаючись до виходу. Йому бракувало повiтря. Цирульник вийшов надвiр. Чудне зацiпенiння охопило його. Сiв на ганковi й утопив обличчя в долонях. Пальцi йому все ще тремтiли, а перед очима пропливали якiсь незнайомi обличчя. I вiн вiдчув жах. Хлюпнуло межи очi чорним димом, чорною водою, слизькi вужi поповзли йому в душу, i вiн зрозумiв, що не витримаК всього цього. Скочив на рiвнi й кинувся на вулицю. Тут було так само порожньо. Знову не мiг отямитися: вчора вiн прийшов сюди - село було спокiйне й мирне. - Гей! - загукав раптом цирульник на все горло. - Чи К тут хто живий? Прокричав це ще раз i ще. Але вiдповiддю було безгомiння, i вiн став задкувати, вiдчуваючи, як хльоскаК його, мов батогом, той-таки жах. Стояв серед порожньоП вулицi у полотняних штанях та сорочцi, i йому здавалося, що вiн ще й досi спить, що це тiльки страшний сон, який зникне, варто тiльки прокинутися. Цирульник сiв бiля якогось тину й заплющився. "Треба заснути, - подумав вiн, - перебити цей сон iншим". Однак навколо стигла та ж таки моторошна тиша, а цирульник був людина твереза. Вiн бачив, що тин, на який спирався, був справдi тин, покритий дорожньою курявою, - з потрiсканого палiччя лущилася кора. Перед ним стояла хата, i вiн уздрiв ПП посинене вiкно й шибку, складену з двох шматкiв скла; бiлу стiну, обляпану брудними цятками вiд дощу; солому, що вкрилася зеленим мохом, а з неП вибилася блiда й хирлява травинка. Це все було надто зриме, як i його закiптюженi босi ноги, як слiд од воза, вчавлений у сiрiй землi. Побачив ще свiжi кiнськi кiзяки й застромлену кимось у тин жовту квiтку. "Треба тiкати, - стукотiло йому в скронi, - а то ще не вийду звiдси". Згадав про струмент, розкладений на майданi, - могли б украсти, доки вiн ходить. "I то було б добре", - пробурмотiв, з острахом позираючи на хату з обляпаною стiною. Звiвся й обтрусив порох зi штанiв. Хотiлося, щоб ця тиша хоч якось сколихнулася, хай би й напали на нього собаки. Але йшов порожньою вулицею, i навколо не чути було анi звуку. "От би зустрiтися з кимось, - уже з вiдчаКм подумав вiн, - i попросити хоч би тютюнцю до люльки". Цирульник знову вийшов на порожнiй майдан - тут i досi гуляв вiтер, звiюючи куряву. Пiд липою лежав струмент, якого нiхто не зачепив, - вiтер устиг завiяти його сiрим попелом. Вiн згорнув шматину, струсив куряву i вклав струмент у торбу. Тодi ще раз обдивився довгим поглядом хати, порожнiй майдан, вулицю, що тяглася вглибину, - здалося, йому зовсiм небагато треба, щоб почутися щасливим: хай би загавкали собаки чи заревiла худоба. Але навколо було пустельне, аж холодно, i вiн розбито й утомлено рушив iз села, вiдчуваючи на плечах осоружний тягар, а на душi скiмливий жаль. Мандрiвний цирульник був немолодий. Хтозна-скiльки блукав вiн дорогами, обличчя його обвiтрилося й покрилося густим закальцем, лоб був помережаний зморшками, очi - наче зашнурованi в мiшечки, великi губи потрiсканi й сухi, а над ними - сiрi кущики вусiв. Одежа завжди абияка - полотнянi штани й сорочка, на головi - брилик. У торбi - пара чобiт та струмент, зiлля та лiки. Вiн ходив дорогами, зiгнутий i замислений, - його вже знали по селах давно. Коли з'являвся, до нього валом iшли люди, - на сiльському майданi ставало весело, бо вiн, працюючи, завше пританцьовував i наспiвував. Заможнiшi хазяП кликали його до хати, частували обiдом i чаркою, а тодi вже - всiлякi замовлення, ради й чепурiння. "Хто хоче чепуритися, - гукав вiн веселим голосом. - Дiдiв роблю хлопцями, а бабiв дiвками!" День був сухий, з рiзким теплим вiтром. Цирульник iшов дорогою, важко переставляючи ноги. Довкола нiмiли лани, ощетинившись високими стернями, бовванiли самотнi дерева й кущi, розтиканi тут i там, - вiн плентався вiд одного дерева до другого; вiтер кидав в обличчя курявою, хрумтiло на зубах, а йому нестерпно болiли плечi - тягар зi спини не спадав. З кожним кроком начебто наростав i притискав дужче: горб був високий та гострий - вiн це бачив на власнiй тiнi. Але треба було йти, - не мав у ротi сьогоднi нi крихти. Село, яке так тяжко вразило його, вже сховалося з очей, i вiн плентався полем, вислаблий i знiчений. "Чи не смерть то моя?" - подумав, зупиняючись бiля невеликоП обскубаноП грушнi. Пiд нею було густо грушок, i вiн став Пх жадiбно Псти, не помiчаючи нi терпкоти, нi смаку. Лiг на траву, вiтер обвiяв обличчя, i вiн подумав: отак би лягти й заснути навiки або ж заснути i, прокинувшись, переконатися, що все це тiльки запаморока. Вiн лежав, i йому важко нила спина, болiли плечi й вiддавало в шию. Голова каламутнiла, вiн дивився щiлинками напiврозплющених очей туди, де громадилися хмари й подекуди зблискували синi латки неба. В цiй хвилi не було в нього нi болю, нi урази - тiльки глухе здивування, з яким дививсь у небо, i глуха туга, що гойдала його й пригашувала мозок, який заволiкався м'якою вовною. Здавалося, що нею заросло все небо й земля, млоПлося в очах, судома стискала горло, i вiн тiльки тепер вiдчув, якi терпкi були грушки, що Пх наПвся. Але не мiг лежати - до вечора хотiв утрапити в село, де сподiвався на вечерю й звiльнення вiд цього наслання. Звiвся, спираючись на руки, й розбито почвалав дорогою. Як i того разу, побачив на узбiччях велетенськi, бiльшi за людину, ромашки, бджiл, як лелек, що гули над тими квiтами, врештi, й самого лелеку, котрий стояв, як журавель, бiля криницi. Цирульник згадав, що його давно палить спрага, схопив лелечий дзьоб i спустив його в темну прiрву криницi. Лелека пив воду, а вiн зазирав до того джерела, безсило черкаючи долонями прохолодну вiльгiсть. - Ну, годi! - пробурмотiв вiн, втираючи сухi вуста. Десь близько уже мало бути село, воно й справдi з'явилося попереду - мерехке, як марево, з липами, в'язами й бiлими, наче мальованими, хатами. Путiвцем гнали худобу - знялася сива курява, пастухи й череда пливли в нiй, наче по водi йшли. Цирульник повеселiв, вiдчув на губах смак свiжого молока, аж слина потекла, побачив його теплу густину й бульбашки поверх на краях кухля. Наддав ходи, височезна трава зашелестiла услiд, наче очерет, i вiн пiшов мiж того очерету, змагаючись iз вiтром, який дув в обличчя, i вiдчуваючи, що геть вислаб i йому стаК все важче долати цю дорогу. Цирульник любив входити в село, коли спускаКться блакитний сутiнок, затихаК вiтер, змовкаК худоба, чоловiки виходять iз хат i сiдають на призьбах, жiнки стелють у садках обруси на столи - пахне вечерею, теплим молоком, спiлими яблуками. ЧуКться рип журавля бiля криницi, неголосна жiноча розмова, покашлювання дядькiв, якi смалять на призьбах люльки з вишневого кореня, погуки матерiв, дитячий гамiр, поквоктування курей, що всiдаються на сiдалi. Хати вiдпочивають, розхиливши дверi, - всерединi гуляК темна сутiнь. Люди в цю пору м'якшають i добрiшають, завертають подорожнього й запрошують на вечерю, особливо коли йде цирульник. Вiн постриже й виголить, причепурить вуса й бороду, дасть жiнцi трави на немiч. Питиме молоко й оповiдатиме дiтям казки. А молоко, яке вiн вип'К, буде свiже й тепле, за це молоко вiн ладен вивернути всю свою торбу, вiн щедрий, як щедрi до нього й господарi. Цирульник бачить все це, приплющивши очi, - до села вже зовсiм близько, вiн хоче насправдi до нього дiстатися. Не любить турбувати господарiв, коли тi облягаються. Запах сiна, на якому вiн спатиме в повiтцi, вже й зараз лоскоче нiздрi, як i запах молока. Сонце б'К йому в спину, вiн бачить перед собою довгу горбату тiнь й напружуК силу, бо попереду село, його вечiрнiй молочний дух, його теплi сутiнки, що пахнуть сiном та яблуками. В таку хвилю цирульник i сам добрiшаК, дивиться лагiдним зором, хоча тягар так само чавить на спину. ПригадуК знайомi обличчя: вiн знаК це село так само давно, як знаК його воно. Дерева ближчають, бiжить бiла дорога, стелються смужки вiд колiс, вони теж бiжать, начебто Пде вiн возом. Цирульник зустрiчаК першого чоловiка й вiтаКться. Той вiтаКться також, i цирульник задоволений - за кiлька хвиль увiйде в село, де його зустрiне добрий дух сiна й молока, добрий дух людськоП працi й гостинностi. Але вранцi цирульник знову вiдчув страх, що вповз йому в груди слизьким вужем. Навiть здалося: тут, серед майдану, осiлося безлiч гаддя, яке обплутало його тiло, сичить ув очi, а вiн, мов кам'яний, сидить серед нього, даремне розклавши струмент. Гаддя холодне й гидке, а вiн виповнений здивуванням та болем. Й досi наче спить, бо де це бачено, щоб було стiльки гаддя i щоб воно обплутало так людину, хай навiть вона й кам'яна. - Був один хлопець, - шепотiв його сухий язик, начебто оповiдав дiтям, - який скликав гаддя... "Повелитель гаддя!" - подумав вiн. Танцювало листя на липi, струмент укривався курявою, вiн сам покривався тiКю курявою, i там, де пролазили вужi, курява злизувалася - залишалися смуги, а може, це так темнiК йому в очах? Були тi смуги наче дороги в степу, i по них повзли великi, мов ягнята, мурахи, дивилися на нього й на свiт, i вiн раптом злякався: а що, коли все повторилося? Вiдчув, як закололо йому пiд серцем. "Вже добралися й туди", - подумав вiн про мурах. Сидiв на порожньому майданi й думав, що таке не може повторитися двiчi, голова в нього надто втомлена, щоб удруге витримати той жах. - Вже час би й худобу виганяти, - сказав собi. З двору, де вiн ночував, теж не вигонили корiв, i вiн пожалкував, що таки не зайшов до хати, як прокинувся, - не хотiв набридати. Звiвся на ноги й рушив порожньою вулицею. Дивна тиша огортала його - нi гавкоту, нi запаху диму, нi квоктання курей, нi пiвнячого спiву, нi iржання коней, нi мукання корiв. Голова його була втомлена. - Двiчi нiчого не повторюКться, - сказав вiн. Нiмi вулицi, нiмi городи й двори, нiмий майдан, лише дерева говорять - лопотять i лопотять, начебто не можуть нагомонiтися. Нiмували журавлi бiля криниць, опустивши дзьоби в студеницi й безперестанку п'ючи воду. - Гей, скiльки можна пити тоП води! - пробурмотiв вiн, все ще намагаючись утримати свiй чудний настрiй сну. Бо то не може не бути сон. Вiн раптом озирнувся: за ним повзло, аж дорога стала чорна, гаддя. Всi разом пiдняли голови й сичали. Вiн майже побiг, щоб позбутися цього видива, - боявся вiрити й не вiрити, боявся розумiти те, що накладалося одне на одне з такою нещаднiстю. Ускочив у двiр, де ночував, його гнав бiль, гострий та холодний, мов шабля. Побачив садок бiля хати i стiл, за яким учора вечеряв; собаки не було - лежав, певне, в будi; побачив зачинений хлiв, а звiдти - нi звуку; побачив зачиненi дверi й завiшанi вiкна, а на стрiсi - порожнК лелече гнiздо: нi лелеки, нi лелеченят. Вiн позадкував з двору, бо душа його вже осягла те, чого не розумiв мозок; врештi вiн давно це знав - ще коли побачив порожнiй майдан; вiдчув, як лопнула тихо, без звуку, наче хто дихнув, ота павутинка, Кдина квола сподiванка, що двiчi нiчого не повторюКться. Цирульник згубив брилика, волосся було геть сиве, розтрiпане вiтром i склеКне потом; йому здалося, що на спинi в нього кривава рана, i вiн став скрадатися попiд парканом, щоб тихцем вискочити iз села. - Це я, я! - казав вiн. - Все це треба було зрозумiти ранiше - той горб не просто горб! - Вiн повторював однотонно, наче крапала вода: - Це я, я! Недаремно все довкруж розросталося й ставало таким чудним. "Все це , один вузол, - подумав вiн. - Це я, я погубив обидва села!" "Ну от, - подумав вiн зморено, коли вiдбiг так далеко, що не бачив поселення, - знову те саме!" Перед ним здiймалася стерня ледь не людського зросту, вiн iшов мiж цього дивного лiсу рурок, у якi свистiв вiтер, на плечi боляче тиснув тягар. Вiн раптом спинився: сiрi хмари повили небо, сiрi гуси летiли по ньому - все це сповнювало свiт сiрими драглями. Вiн обдивився поле - навколо нi душi, а збоку - заростi верболозу. "Рiчка!" - подумав вiн. Поступово спадало збудження - стерня бачилася мов стерня, а небо як небо, набрякле й сiре. Вiн довго стояв у тому полi серед почорнiлого пагiння; над головою крикнула сорока - вiтер схопив ПП i жбурнув убiк. Стояв серед великого порожнього поля, вiтер гнув на межi вибiлену траву - вижухлу й суху. Вiн згадав, яке село лежало перед ним, i тихо прошепотiв його назву. Вже надходив вечiр. "У селi вечеряють", - подумав вiн. СпадаК сутiнок, м'який, голубий, затихаК вiтер - чоловiки виходять iз хат, сiдають на призьбах, жiнки стелють у садках обруси на столи. Вiн бачить обвiтренi обличчя, зарослi щетиною, чуби, яких давно не торкалася рука цирульника, чуК неквапнi розмови про бiлий свiт. А це вже вiн оповiдаК казки дiтворi, що аж вуха порозвiшувала; ось потай прибiгла до нього по жiноче зiлля молодичка, зазирнули дiвка чи парубок, якi захотiли любасного зiлля... Вiн стояв серед голого поля, малий, зiгнутий, у простiй полотнянiй одежi, його босi ноги були темнi, неголене обличчя обросло густiше, пiд кущастими бровами свiтилися настороженi очi. Вже не мiг нести на плечах той горб - знав, що не вступить iз ним у жодне село. Згадував знайомi обличчя, i дивна лютiсть поймала його. - То оце б я мав пiддатися! - гукнув вiн, намагаючись обхопити себе руками за спину. Ляпав по спинi долонями, тодi упав на стерню й почав качатися: бився горбом об землю, дряпався об колючки, аж сорочка подерлася, ковзав спиною, намагаючись зчесати той проклятущий горб, але тiльки-но зводився, тягар знову клався йому на спину. Лютiсть торсала його дрiбне тiло, вовнянi клубенi забивали мозок, вiн бiг i падав, знову качався по стернi, а тодi знову бiг, кричав, аж кривавилися йому вуста, очi палали болем та жахом, сорочка вже висiла на ньому клаптями. Але тягар не спадав: вiдчував його усiм своПм збуреним Кством, хоч не знав: була то жива iстота чи мара? Часом йому здавалося, що зшуровуК з себе ту бридоту, але це була омана. Тодi вiн побачив палицю. Лежала на стернi, жовта й довга. Схопив ПП i люто вдарив себе по спинi. Бив i гатив себе, - палиця вже горiла червоним вогнем, - аж доки стратив усю силу i впав обличчям на сиру прохолодну землю. Лежав долiлиць, розкинувши руки й ноги, поклав пiдборiддя на траву й дивився. Вже перейшов поле й був бiля верболозу. Шумiло листя, вiн побачив мiж гiлля синю смужку води - торкнулася ПП швидка синя пташка. Вiн подумав: "Воно перемогло!" Вже не мав сили боротися, а важкий горб, як ранiше, давив його. Обливався холодним потом i намагався не згадувати про нову дорогу й про нове село. Бачив знову людей, з якими прожив усе життя, яких чепурив та лiкував. "Цi люди приймуть мене, - подумав вiн. - Воно знаК, що цi люди приймуть мене!" Дивився на верболози, на смужку води, i в ньому знову закипала лютiсть. "То оце б я мав пiддатися?" - подумав вiн. Тодi нова сила влилась у його змучене тiло, молода й мужня. Вiн аж скрикнув, як звiр, що викликаК ворога на герць. - I ти, i я! - проказав крiзь стиснутi зуби й, напружившись, поповз по травi, тягнучи своК тiло й тягар, що сидiв на ньому. - I ти, i я! - бурмотiв вiн, помалу вповзаючи у воду. Повз по дну рiчки, вiдчуваючи, як тiло його заливаК водою, i знаючи, що разом з ним порине й воно. Вхопився руками за водоростi й ковтнув води. Пив з дивною насолодою й пожаднiстю, аж доки розчинилося перед ним каламутне марево. Тодi вiдчув, як вода перетворилася на вогонь, що обхопив його голову й тiло. Вогонь спалював i зiлля, за яке цупко тримався руками. Пiдхопила його хвиля й понесла. Вiн побачив, як розкришився пекучий бiль i заблищало голубе, червоне й жовте скло - в цю мить над ним оглушливо вибухнула глупа темрява, i вiн покотився в ПП неозорiсть. ВIДЬМА Князь Долинський часом мав дивнi забаганки. Коли йшлося про надзвичайних людей або й узагалi про страшне й таКмниче, завжди вiдчував хвилювання. Без цього його заПдала нудьга - намагався покинути в таку хвилю товариство й вiдiйти до себе, щоб вiддатися химерним та рожевим маренням. Врештi, жив самотньо: жiнка вмерла, дiтей не було, тож дозволяв собi й химери. МаКткiв у нього також не густо, що не зовсiм пасувало до його високого титулу князя, але вiн знав князiв ще убогiших. У глибинi душi мав сподiванку на майбутнК вивищення, але на те в пана Долинського не було нi сили, нi хисту. Проте яка то втiха сiсти бiля вогню й помрiяти! Щоб вiдступився вiд тебе будень з його незмiнними клопотами (гей, як не любив отих клопотiв!) i почалося щось таке дивне й цiкаве, вiд чого аж голова крутиться. Пiд таку хвилю закликав до себе старенького, давно зубожiлого пана Твардовського, що вмiв чудово оповiдати небилицi, й садовив проти себе. - От ви, - казав глибокодумно, посмоктуючи цибушок, - усе розказуКте про упирiв, вiдьом та чортiв. А теК-то, - пан Долинський хихикнув, - чи бачили насправдi хоч одного? Пан Твардовський, звiсно, бачив Пх не одного, вiн iз ними всiма запанiбрата, але князь не слухав того патякання. Дивився просто себе невеличкими чiпкими очима й бачив, що над головою в пана Твардовського виростаК якесь чудне обличчя. У ньому все навиворiт: очi - де рот, а рот - де очi, i воно смiКться навзаводи й пiдморгуК. Звiсно, пан Долинський вигадував те обличчя, йому самому ставало смiшно на простуватi брехнi Твардовського, але що, коли любив i брехнi, й тихий розважливий голос того-таки Твардовського. - Такий ви всесильний, пане Твардовський, - сказав якось, - то привели б менi до маКтку хоч яку вiдьму! Сказав це i зомлiв, настiльки сподобалася йому власна думка. Твардовський примовк. Подивився на князя темним, мудрим поглядом i мовчав. - То я питаю, - сказав Долинський, - чи не змогли б ви привести якоПсь вiдьми до мого двору? В очах Твардовського мигнули лукавi iскри. - Я мiг би, - мовив вiн обережно, - але... - Ну що "але", пане Твардовський. Коли можете, то приведiть. Твардовський мовчав ще довше, вiн дивився пiд ноги, наче набивав собi цiну, а коли звiв погляд, очi його палали. - Я б змiг, - сказав вiн, - але чи, пане, не боПтеся того? Князь зареготав. Так весело, що Твардовський в догоду за ласку, виказану князем, пiдхихикнув. - Але це коштуватиме немало труда, - поважно сказав Твардовський, i, як завжди, коли ходило про грошi, Долинський скривився. - Я обiцяю вам свою ласку, - сказав вiн бундючно й позiхнув: не було про що говорити бiльше. Але виспатися йому сьогоднi не пощастило. Власне, завжди, коли находила на нього нудьга, його починали зморювати снища. В цю нiч борсався серед пiскiв, над ним горiло спечне сонце, а в небi кричали великi чорнi птахи. Довкола палали багаття, i князь побачив проти себе те саме обличчя, що з'явилося було над головою Твардовського. Те обличчя покривалося язиками полум'я й начебто втiху вiд того вiдчувало. "Дивiться, дивiться, - шепотiло воно, - ви бачите, я горю. Це так чудово - горiти!" Вогонь уже пiдповзав до князя, i вiн з жахом побачив, як починаК тлiти одежа. "Згинь! - закричав вiн. - Згинь, пропади, нечиста сило!" Тодi вiн уздрiв, як тiкаК од нього, лукаво озираючись, пан Твардовський. Вишкiрився до нього й показав здоровеннi, наче в кабана, iкла. Долинський прокинувся. Ще миготiли в очах вогнi, ще дивилося на нього страшне обличчя, а вiн, мокрий i переляканий, лежав на своКму ложi й бубонiв задублими губами молитву. Потiм важко встав i пiдiйшов до вiкна, за яким холодно палав мiсяць. Круглий i легкий, вiн тремтiв, розсипаючи довкола холодне срiбло. Князевi захотiлося ковтнути свiжого повiтря, i вiн потьопав у сiни. Поруччя ганку були мокрi вiд роси, i пан Долинський солодко позiхнув. Сiв на лавицю й кресонув вогню. Сидiв на ганку, смалячи люлечку, i нудьга покривала його душу. Попри все, його думки крутилися навколо вчорашньоП розмови з Твардовським, i вiн поволi почав вiддаватися солодкому мрiнню. Сидiв, огорнений прохолодою, наповнений, як глек, мiсячним промiнням, i уявляв, як переступаК порiг справжня вiдьма i як починаКться в нього казкове й незрозумiле життя... Князь вибив попiл зi своКП люлечки. Йому стало ще сумнiше, бо мiсяць сьогоднi царював. Дерева тяглися до нього з безнадiйною тугою, витягували гiлля й листки, немов хотiли вiдiрватися вiд землi й полинути вгору, де вiльно гуляК той чарiвник. Князь навiть уявив собi, як з трiском рветься ПхнК корiння i як починають пiдiйматися вони, немов бульбахи, зi своПм витягнутим догори гiллям та листям, з розчепiреним корiнням, з якого осипаКться земля, i повiльно пливуть у небо, меншаючи й меншаючи, доки не згинуть зовсiм. Вранцi вiн довго лежав, доки дiйшов сяк-так тями. Встав i, важко позiхаючи, поплентав зi спальнi. Йому назустрiч уже бiг слуга з мисою та втиральниками, але вiн вiдсторонив його. - Пане Твардовський! - загукав вiн. - Пане Твардовський! Йому нiхто не вiдповiв, i Долинський невдоволено почухмарився. Тодi до нього пiдскочив покоКвий i, вклонившись, почав щось швидко торохкотiти. Але Долинському зi сну позакладало вуха, тож вiн покрутив головою: - Га? - Просив передати... Встав рано й поПхав, як велiв ваша милiсть... - Хто поПхав? Куди? - Прошу ласкаво, як велiв ваша милiсть. ПоПхав пан Твардовський разом зi слугою... - Так скоро? - буркнув князь i сiв на услона. - Зволив сповiстити вашiй милостi, що так велiв ваша милiсть! - Гаразд! - буркнув князь, i йому раптом все зрожевiло навкруги. Здивовано й зачудовано звiв брови, розтулив рота, тодi замотав головою i задоволене, щасливо прорiк: - А хай йому чорт! Князь, здаКться, довго пам'ятатиме той момент, коли пан Твардовський привiз йому Меланку. Бо коли вона ступила до нього у двiр, вiн аж закляк на ганку - на нього зорiли темнi, морочнi очi й бiля них зарубенiли чудовi вуста. Волосся розсипалося по плечах, хоч за мить побачив, що воно заплетене; вся ПП постать наче виринула з-пiд землi. Меланка всмiхнулася, i князь раптом вiдчув, що всi його роки змиваються з нього, як пiсок, що вiн i досi молодий та моторний, а над його головою - дивне небо, чудове сонце й палахкотющi срiбнi хмари. Його обплутувало недовiдомим чаром, а може, це вiд того, що дiвчина невiдривне на нього дивилася. У неП було добре намисто на грудях, а з голови спускалося на спину кiлька стрiчок. За Меланкою стовбичив задоволений пан Твардовський - враження, яке справила Меланка на князя, його тiшило. - Вона справдешня вiдьма, - сказав вiн. - Ми напитали ПП аж у Барському староствi. - Ти справдi вiдьма? - спитав суворо Долинський. Вона хвацько мотнула головою, i вiн помилувався вiдчайдушними вогниками, що спалахнули в ПП зорi. - А що вмiКш робити? - Все, ваша милосте, - смiливо вiдказала дiвчина, i пан Твардовський задоволене засмiявся. - Можу напустити мор, позбавити ваших корiв молока, я вчена й можу бути вiд корiв, гусей, кiз, риби, гаддя, бджiл та грибiв. Можу наслати град, що виб'К пановi посiви, й наслати на пана жаб. А ще можу попортити вашi конi, корови, кури й пси, - вона раптом усмiхнулася до князя радiсно й просто. Вiн не витримав тоП всмiшки й вiдповiв Пй такою ж. - Ти вiдважна дiвка! - сказав лагiдно. - А чому тебе досi не спалили? Вона струснула волоссям (пановi Долинському здалося, що воно знову розсипалося по плечах) i засмiялася: - Бо не вчинила нiкому зла! - Вiдьма повинна чинити зло, - знову посуворiшав князь, - бо з чого тодi виказуКться вiдьмацтво? - З того, що я можу все, - сказала Меланка. - От захочу й перелякаю пана. - Ха-ха-ха! - зареготав пан Долинський. - Ану, перелякай! - Нi! - Меланка зморщила носика. - Я перелякаю вас iншим разом - цього не повиннi бачити стороннi очi. Твардовський задоволене закивав головою. Вiн хихотiв, i його очi були наче шкварки в салi; пановi Долинському вiн уже заважав: князь був надто зачарований з'явою цiКП дiвчини. - То ти приПхала насилати на моП ниви град i вбивати моП корови? - спитав весело вiн. - ОтакоП! - вiдказала Меланка. - Я не хотiла нiкуди Пхати. Це вони притягли мене сюди, - вона хитнула на задоволеного пана Твардовського. - Але, коли хочете, пане, я вам це зроблю... - Ну-ну! - спохмурнiв Долинський. - Iди, хай тебе нагодують. Ми поговоримо про це опiсля... Пiшов з ганку, а коли озирнувся, щоб ще раз зирнути на вiдьму, обпiкся ПП гарячим поглядом i ПП надзвичайною, справдi чарiвницькою вродою. Вiдтодi в маКтку пана Долинського все перевернулося. Вiн сам ходив, наче очманiлий, бо скрiзь бачив перед собою