гарячi, лискучi Меланчинi очi. Коли ж справдi вони здибувалися, пан Долинський не мiг витримати чарiвливого струму, що плив од дiвчини, й тiкав. А Меланка миттю заволодiла домом пана Долинського. Пересовувала речi, поганяла слугами, понаносила квiтiв та зiлля - вiд статурного спокою й ладу в домi Долинського не лишилося й слiду, i вiн, який не дозволяв i услоновi зсунутися з мiсця, мовчав, лише сопiв i ховався. Не мiг навiть розмовляти з нею, бо усмiшка сама налiтала йому на вуста, i князевi, вже немолодому чоловiковi, хотiлося жартувати, як парубковi, й говорити дурницi. Твардовський подався зi своПм слугою в своП подальшi мандри, i Долинський був йому вдячний, що не мозолив очей - чим далi, тим менше терпiв стороннi очi. Ще особливiше життя у них починалося, коли вечорiло. Вночi Долинський зовсiм тратив тямку, бо, як тiльки запалювався мiсяць, Меланка з'являлася серед двору зовсiм гола. Розпускала на спину волосся i, вклякаючи, шепотiла якiсь заклинання. По тому скрадалася до хлiва, де стояли спокiйнi й соннi корови, вибирала найкращу, i пан Долинський, сховавшись поблизу, чув, як лагiдно вона з твариною розмовляК. Пестила ПП й цiлувала морду, а тодi тулилася до неП, i Долинському здавалося, що пiд ним розверзаКться земля, що йому хочеться схопити ручницю й убити вiдьму разом з ПП коровою. Меланка ж смiялася й плакала, корова покiрно приймала ласки, а потiм виходили вони у двiр. Iшли через подвiр'я - гола вiдьма й мовчазна, тиха корова. Ступали, наче соннi, немов сковував Пх мiсяць; Меланка погладжувала коровi спину, - пан Долинський дивився на все це широко розплющеними очима, а коли обряд кiнчався й Меланка ховалась у домi, вiн крався, наче злодiй, до себе в покоКць i цiлу нiч не мiг склепити очей, вiдчуваючи, що весь тремтить, що збудження забиваК йому до горлянки язика, що в ротi в нього сухо й палко i що вiн ось-ось збожеволiК. Вiн повiдпускав слуг - це сталося пiсля того, як помiтив, що й вони стежать за нiчними Меланчиними походеньками, - i несподiвано лишився сам на сам з чарiвницею. В той вечiр, коли вони опинилися сам нам сам, вона повелася, як завжди. Вивела корову, за нею потягся зачумлений i очманiлий Долинський, i вони проблукали так доти, доки зник з неба мiсяць. Тодi Меланка впустилась у траву й почала плакати. Корова покiрно стояла бiля неП, вiддалiк ховався пан Долинський, i серед цього плачу, серед ночi вiн раптом зрозумiв, що його опановуК непевнiсть. Вiн раптом повернувся й пiшов додому, а вона сидiла в травi, заломивши руки, й безмовно дивилася. Вранцi й увесь день вона порала голодне князеве господарство й приносила пановi Псти. Вiн мовчки приймав ПП послуги, але в розмови не входив. Так тривало цiлий тиждень, врештi, не витримала й вона i, коли вiн порпався в Пствi, що нiяк не лiзло йому в горло, запитала, чого вiн тримаК ПП бiля себе. - Хочу побачити справжню вiдьму, - сказав вiн, ледь-ледь усмiхаючись. Вона не вiдповiла, а вночi, коди вийшла гола до своКП корови, вiн також ступив на ганок. Стояли пiд мiсячним свiтлом, облитi неземним його трепетом, пан Долинський уперше не ховався, а Меланка вперше не вдавала, що не знаК про його пiдглядини. Вони дивилися одне на одного з глибоким, аж болючим сумом, вiн оглядав, не соромлячись, ПП тiло, ПП тугi й великi перса й густу темноту в паху -волосся ПП струмувало в нiч, чорне, як почуття, що давно тримало в лабетах пана Долинського. Очi ПП дивилися темно й морочно, i вiн пiдiйшов до неП впритул. - Не треба! - сказала вона пошепки, i вiн звалив ПП на траву. Рвав iз себе одежу, а коли впустився в ПП розжарену темноту, вiдчув, що земля закрутилася щосили, що вона стала глибока-глибока, що груди ПП печуть, як жар, а волосся сплуталося з травою. Меланка застогнала, застогнав i вiн, i вони покотилися разом iз землею й мiсяцем у неозору безвiсть, якiй немаК нi кiнця нi краю i в якiй горить чорний вогонь, що спалюК i нiч, i його обiйстя, i небо, i все живе та неживе. - Ти не вiдьма! - сказав вiн пiсля всього. Вона втупилась у землю й ридала. Тодi вiн схопив ПП за плечi й повернув до себе. - ЧуКш ти! - закричав вiн. - Ти не вiдьма, не вiдьма! - Я вiдьма, - прошепотiла вона крiзь сльози. - I ваша милiсть у тому ще переконаКться... Щоразу, тiльки починало сутенiти, вона вiдчувала неспокiй. Потай вибиралася з дому (вже поповерталися слуги, i вона покинула водити корову) i, вилiзши крiзь дiрку в парканi, повiльно йшла геть. Простувала вузькою стежкою в просi аж до простороП левади, за якою темнiв, як гребiнь для неба, гай. Пан Долинський iшов слiдом, а коли вона помiчала переслiдника, прибавляла ходи. Нарештi кидалася бiгти, але вiн був немов прив'язаний до неП. Вiдчувала жах, що немилосердно стьобав ПП, до того долучалося хвилювання й солодка тривога, i вона бiгла, наче заслiплена. Але за нею, мов тiнь, плелася кощава князева постать, i вона вже бiгла понад силу. Колола ноги в будяки й траву, навколо сюрчали, мов божевiльнi, коники; з-за гаю випливав мiсяць, великий i червоний, як розпечений кавун, - вона вiдчувала трепет перед цим чудним свiтилом i впала б ниць помолитися його холоднiй порожнечi, коли б за нею не тупотiли чоботи князя Долинського. I вона знову бiгла, цього разу через заростi кущiв. Ховалася за тi кущi, але чорна князева постать знаходила ПП скрiзь, i вона бiгла далi, задихана й перестрашена, волосся ПП чiплялося за гiлки й боляче смикалося, одежа розтрiпувалася, босi ноги збивались у кров; чула на карку гаряче дихання. I знову бiгла, рвала сплутане гiлля, часом падала, але миттю зводилася, бо над нею нависала чорна постать i вже тягла руки, щоб схопити ПП. I вона бiгла, а за нею ступали важкi чоботи, i важке дихання обпiкало Пй спину. Тодi Меланка вiдчувала, що вже не в силi бiгти, й повертала до темного переслiдника перекошене з жаху обличчя. А вiн iшов до неП, швидко й упевнено, вона ще бiгла мiж дерев, в гiллi плутався мiсяць, гукав пугач, шелестiли крилами кажани, - сильнi руки жбурляли ПП раптом у траву. Ридала, коли з неП зривано одежу, й боронилася, дряпаючись i випручуючись, доки не втиснено ПП в землю й доки рештки сили не витiкали з неП. I вона вiдчувала, як пахне земля, як чавить ПП страшенна вага, як проходить крiзь неП пекучий струмiнь i захоплюК ПП тiло важкий ритм. Вгорi гойдалися мiсяць i дерева, сльози мочили Пй лице, i вона просила, молила не займати ПП, хоч уже давно була займана i хоч нiкуди уже Пй утекти. Потiм лежала, розтерзана й переможена, а вiн смiявся. - Ти не вiдьма! - чула вона твердий i, Пй здавалося, радiсний голос i не могла стриматися, щоб не ридати ридма. Вiн стояв над нею, великий i темний, а тодi повертався й iшов. Вона зводилася з землi, збирала одежу й покiрно, як приборканий кiнь, плелася за ним слiдцем. I все ставало навпаки: вiн iшов попереду, а тiнню його ставала вона. Вiн навiть не повертався в ПП бiк, i вона вже бiгла за ним, дряпаючи й ранячи тiло, доки опинялися перед дiркою в парканi. Тодi вiн наказував Пй одягтися, i вона одягалася тремтячими руками, а потiм, уже в його лiжку, коли ПП знову чавив страшний тягар, вiдчувала ще сильнiший трем i вiддавалася йому з таким гарячим палом, що вiн безсило вiдкидався на подушки й вiдразу ж засинав. Дивилася на його одутле, немолоде обличчя, i Пй хотiлося вбити його пiд таку хвилю. Тiло ПП струшувала ненависть, але покора розтоплювала ту зненависть, i вона довго й важко думала, як би Пй утекти. Вже вiдчувалася, мов стеблина на вiтрi, ще один подув, ще удар - i вона зламаКться навiки. Але прийшов мент, якого вона не сподiвалася. Одного вечора, коли покликав ПП вiчний княженко-мiсяць, вона не почула за собою крокiв. Довго йшла, весь час озираючись, але довкола стигла пустка, i все пiд мiсяцем поперетворювалось у руПни. Наче потрощенi фортецi, витиналися дерева; мов розритi вали, тяглися кущi, i вона опинилася раптом вiч-на-вiч з мiсяцем, iз сухим шелестом кажанячих крил i з тужливими та розпачливими гуками пугача, Пй здалося, що тут, у цiй дивнiй ночi, коли втратила власну тiнь, вона руйнуКться, як i все навколо, розпадаКться й перестаК iснувати. Бо й справдi, була сама i ще не могла прийти до тями, ще сподiвалася важкого хрускоту за спиною, ще сподiвалася, що ПП схоплять сильнi, ведмежi руки й розчавлять, мов квiтку, але довкола розляглися руПни, мiсяць також був поруйнований, навколо вмирала трава, i Меланка краКчком мозку зрозумiла, що на неП дихаК холодним ротом осiнь i що все навколо неП жовте. Дерева теж майже вмерли, так само, як i цiла земля. I Пй стало холодно, пропасниця струснула ПП тiло - вона впустилася на опале листя. Зимно дихав лiс, зимно горлав пугач, - була беззахисна й нiкчемна, сльози роз'Пдали Пй обличчя, i вона перетворювалась у засипану листям землю, по якiй течуть крижанi струмки. Мiсяць збуджував i гнiтив ПП, вона вже ледве-ледве дихала i ставала пiд цим небом i пiд цим мiсяцем наче заблукла мураха, що втратила надiю розшукати свiй мурашник. I вона почала проказувати в цю нiч i до мiсяця лихi слова, вiд яких терпла в неП на спинi шкiра i якi до решти руйнували ПП. - Хай виздихають у тебе корови, - шепотiла вона, - хай найдуть на тебе й на твiй дiм жаби i зжеруть тебе разом з усiм майном твоПм, хай паде тобi на голову страшний мор i хай зрiвняКться з землею рiд твiй! Хай оточить тебе гаддя, i ходи в тому кiльцi, поки не задубнеш, ходи i плач, ходи i хай не ляже тобi на вуста усмiшка, хай розпадеться тiло твоК i хай станеш ти живою руПною. Нехай жiнкою той буде собача кропива, а товаришем колючий будяк! Шепотiла все пристраснiше, i Пй здавалося, що навколо повзають жаби й гаддя, що пугач б'К ПП тупим дзьобом у тiм'я, що вона вже зовсiм не живе у цьому свiтi, хiба що лишилися цей мiсяць i зруйнований лiс. Бо вона тремтiла дрiбним дрожем, i Пй було навiть жаль од тих слiв, якi вимовила. Але холодна рiшучiсть знову заволодiла нею, i вона повiрила в те, у що досi не вiрила сама i в що нiяк не хотiв вiрити князь: ставала серед цiКП ночi вiдьмою, належала цiй теменi й належатиме Пй завжди. Вiд того дивний жах заколисав i запестив ПП душу, вона побачила, що ПП тiло - суха гiллячка, що ПП руки - хмиз, а ноги - поламанi пагони. Очi ПП - зорi в небi, а волосся ПП - нiч, у якiй спить криниця, вуста ПП i журавель бiля криницi - жах ПП, вуха ПП - крик пугача, а шия ПП - шумкий осiннiй лiс. Жила в усьому тому дивним життям, поволi збирала в себе мiсячне сяйво, щоб залишити там, у небi, холодну зиму й крижану вистиглу тарiль, яка поки що сипле й сипле неживе срiбло, хмiльне, немов трунок, i нещадне, як крик... I мор прийшов. Ще зранку в селi забили в дерев'янi калатала. До пана примчав вершник вiд сiльського уряду i сповiстив, що з села вже вивозять перших мертвих. Запахло димом, горiли хати уражених, калатала не стихали нi на мить, сонце в небi посiрiло - дув важкий вологий вiтер. Дерева теж вiдчули пригнобу, бо все наче попелом покрилось i змертвiло. Меланка зачинилась у своКму покоПку, i коли князь застукав до неП, не вiдповiла. Вiн довго лаявся, грозився висадити дверi, але в покоП чулися тiльки зiтхання й плач, i Долинський наказав слугам позачиняти всi хвiртки й ворота. Слуги дивилися спiдлоба, жах уже доповзав i сюди, вили собаки, й неспокiйно ревла худоба - в цей тривожний ранок ПП забули погодувати. Конюший пана Долинського пiдiйшов до господаря, коли той вилiз на вежу над ворiтьми. Видно було дими пожеж, бiгали, збираючи пожитки, люди, ладнали вози, щоб утiкати. - Ваша милiсть, певне, вiдаКте, звiдки це нещастя? - спитав конюший. - Всi нещастя, - задумано вiдповiв князь, - вiд руки господньоП. Конюший усмiхнувся, його обличчя освiтилося твердою затятiстю. - Вiд руки господньоП чи вiд руки нечистого, - пробурмотiв вiн... Вiд села вже Пхало до них кiлька вершникiв. Князь побачив той хiд одразу, уздрiв сивi бороди дiдiв, що сидiли на конях, юрбу селян, що зiбралася серед сiльського майдану. - Џде сюди копний суд, - сказав конюший. - Не мели дурниць! - обiрвав його князь. - Я тiльки сказав, - з притиском повторив конюший, - що Пде копний суд. - Чхати менi на копний суд! - буркнув князь Долинський, проте з вежi не сходив. Бо його пойняло раптом розкаяння. Рiдко коли вiдчував його, але коли вiдчував, мучився. Вершники вже були зовсiм близько, i вiн, не повертаючи голови до конюшого, наказав привести Меланку. Конюший мов чекав цього наказу, бо вiдразу зник, i пан Долинський удруге вiдчув розкаяння. "Ну й хай!" - подумав вiн. Вершники доПхали до рову, i вiн побачив Пхнi схвильованi обличчя. - Що скажете, люди? - голосно запитав вiн, - Ти ховаКш вiдьму, пане, - сказав йому найстарший. - Це вона наслала нещастя... Долинський озирнувся - вiд будинку уже вели Меланку. Була розстрiпана, а одежа подерта. Але краса ПП так само паленiла, а може, навiть бiльше, нiж звичайно. Горло Долинському стисла ядуха, i вiн хапнув ротом повiтря. - Вона не вiдьма! - сумирно сказав вiн. - Ми позиваКмо ПП на суд, - сказав найстарший з дiдiв. - Гаразд! - сказав князь. - Ви ПП судитимете!.. Суд уже в'Пжджав у браму. Долинський спустився донизу й зирнув похмуро на Меланку, Та вiдповiла йому iскристим поглядом, i вiн вiдчув, як кольнуло йому всерединi - всi тi ночi, якi провели вони разом, прийшли раптом у цю квилю; Пхнiй бiль та радiсть. Але довкола стояла сутiнна мла, довкола сутiнно плавали обличчя членiв копного суду й слуг. Вiтер був аж мокрий, i через те важко дихалося, хмари вже заволокли небо й, здавалося, от-от мали брязнути дощем. - Слухай, дiвчино, - сказав князь. - Цi люди з села. У них мор. Це ти накликала нещастя? Вона подивилася на нього незмигно й майже радiсно. Губи ПП торкнула легка, як тремтiння стебла, всмiшка. Пан Долинський опустив очi. - Тебе питають! - крикнув люто конюший. - Так! - твердо сказала Меланка. - Це я накликала нещастя! Я, i менi допомагали Пхнi сiльськi вiдьми... - Це копний суд, - сказав князь, показуючи на селян. - Вони прийшли судити тебе. - Я стану перед ним, - тихо сказала Меланка. - Я вчинила грiх, i вони можуть судити мене... Вiн мовчав, тiльки дивився на неП з холодним здивуванням. - А чи знаКш, що чекаК тебе? - Те, що вони присудять, - сказала Меланка з викликом. - Менi i вiдьмам Пхнього села. - Хто допомагав тобi? - спитав найстарший з селян. - Палагна i Ганна, - твердо сказала Меланка. - Чи вести тут зiзнання, чи, пане, накажете забрати ПП? - спитав найстарший. Князь промовчав. Подивився на Меланку, в неП було пiдбите око й роздерта бiля шиП сорочка. Руки ПП стискались у кулаки, а босi ноги мiцно стояли на сухiй безросiй травi. I його гойднула раптом хвиля незрозумiлого презирства, незбагненного зла i яростi. Вiдчув майже на плечах це розтривожене небо, вiтер i хмари, вiдчув тупу нерозважну самотнiсть та порожнечу. - Забирайте! - коротко сказав i пiшов геть. I йому здалося, що чуК за собою гаряче Меланчине дихання, що все це лише мана, а вони повертаються з нiчних своПх гульок, що вiн зайде зараз до свого покою i прийме ПП в лiжко. А тодi все закрутиться, завертиться, все розтопиться i зникне, лишиться тiльки ПП палючий вогонь i ПП неймовiрно прекрасне обличчя. I вiн вiдчув, що йому хочеться тiкати з цього двору, вiд цiКП трави, по якiй ступають його ноги, i вiд цього неба, що лежить на плечах: йому конче треба утекти вiд цього навадження й сну, щоб знову нудьгувати довгi вечори, слухати патякання слуг чи принагiдних гостей i кликати до голови найрiзноманiтнiшi марення. Тодi не буде нi цього пломеню, нi цiКП важкоП, як нiч, i незрозумiлоП, як нiч, порожнечi. Вiн тiкав до своКП затишноП оселi i щоступня все бiльше вiддалявся вiд своКП дивноП пристрастi i вiд свого, може, останнього божевiлля. Але до свого дому вiн не дiйшов. Спинився раптово й вiдчув, що заповзаК йому в душу незбагненний страх. Здалося йому, що у темних сiнях хтось чи щось його чекаК. Здалося йому, що то жiнка iз темним обличчям i дивовижно морочними очима. Чорна жiнка простягла до нього руку й поманила до себе пальцем. СИВI ХМАРИ Свояк пана Ходачкiвського Никифор Твардовський приПхав до нього надвечiр. Кинув повiддя слугам i ледве не вбiг у покiй, де пан Ходачкiвський догризав ногу дикого вепра. Густо заливав м'ясиво мiцною наливкою, i вiд того обличчя в пана Ходачкiвського було набрякле й червоне. За столом сидiло ще з шестеро, тож Никифор Твардовський пiдсiв до самого господаря i шепнув йому, що привiз важливi вiстi. - Зачекайте, пане Твардовський, - задоволене й сито вiдповiв йому Ходачкiвський, - я дослухаю, що менi розказуК цей кабанець! Позавчора, пане, у кас були чудовi лови! Всi шестеро, що сидiли за столом, зареготали на той жарт, але пан Твардовський сидiв, мiцно стуливши вуста. - У пана такий таКмничий вигляд, - сказала гарненька донька Ходачкiвського. - Може, розкажете про новини й нам? Пан Твардовський не вiдповiв. - Хiба то щось невеселе? - перепитала донька Ходачкiвського. Всi знову засмiялися, а Твардовський сидiв - анi пари з вуст. Ходачкiвський позирнув на нього червоними бичачими очима й шумливо звiвся з-за столу. - Ходiмо, пане Твардовський, - вiн гикнув i втерся рукавом. - А то панство помре з цiкавостi... Застiльники ввiчливо ошкiрилися, а Твардовський застрибав, як ворон, за тiлистим Ходачкiвським. - Ах, цей пан Твардовський! - манiрно сказала донька Ходачкiвського. - Завше вiн зi своПми таКмницями. У свiтлицi, де вони опинилися, Твардовський обнюхав усi кутки, навiть за дверi визирнув. - Все боПтеся пiдслухiв, пане Твардовський, - пробурмотiв Ходачкiвський. - У моКму домi нема пiдслухачiв. - Я дбаю про вас, пане! - спалахнув Твардовський. - Ну, гаразд, - заспокоПв його Ходачкiвський, увалюючись ув услон. - Можете розповiдати, тут i справдi нiкого нема. Твардовський умостив дрiбне тiло на дзигель, i його обличчя споважнiло. Позирнув на Ходачкiвського гострими оченятами i нарештi розтис тонкi пошерхлi вуста: - Привiз вашiй милостi вiстi, яких сподiвалися... Ходачкiвський засопiв i насторожено поставив до Твардовського червоне обличчя. - Пан Долинський... - Що пан Долинський? - жваво пiдхопив Ходачкiвський. - Пан Долинський за тиждень вибираКться зi слугами до Луцька. Ходачкiвський дивився на Твардовського червоними, набряклими очима, наче хотiв просвердлувати цього задрипанця. Той, однак, спокiйно витримав панський погляд. - Це певнi вiстi? - спитав нарештi Ходачкiвський. - Як те, що сиджу перед вами, - спокiйнiсiнько вiдмовив Твардовський. - Џхав до вас, два днi не злазячи з коня. - Достойнi речi достойно винагороджуються, - буркнув Ходачкiвський. Пан Твардовський давно шаландався волинськими шляхами. В кишенях у нього гуляв вiтер, але то не завдавало турбот пановi: мав-бо кебету в головi i завше вмiв це доказати. Вiн виПхав вiд Ходачкiвського задоволений. У кишенi побрязкувало кiлька талярiв, i Твардовський усмiхнувся куточком рота. Позаду телiпався на охлялiй, майже слiпiй клячi слуга, i Твардовський задоволене подумав, що вони можуть пропити своП таляри у Звягелi. Його кiнь був теж абиякий, хоч ронди й мали срiбне цяткування. Але вже сколупалися й поламалися, i пан Твардовський оце тепер, задоволене Пдучи по дорозi, подумав i про новi ронди, й про коня. Одежа в нього також не раз латалася, але дружина робила це вправно - пан Твардовський мiг носити голову гордо. Вiн iще вб'Кться в колодочки i покаже цьому нiкчемному панству, яка сила таПться в його мiзерному тiлi. Поки що мусив волочитися зi слугою дорогами - той прирiс до нього, як реп'ях до собачого хвоста, мав виживляти i його; вони об'Пжджали свiй звичний шлях вiд пана до пана, де Твардовського все-таки гощено, хай i без пошанiвку. Зате привозив часом гостинцi й своПй жiнцi, що влаштувалася в панiв Грунських господинею i могла прогодувати й десять таких, як ПП чоловiк. Але пан Твардовський мав свiй гонор, вiн не здолiв би витримати пiднiжкового становища i ладен був мiряти курнi шляхи, доки носить його старий кiнь. Коня й справдi треба було мiняти, не так його, як оту служкову слiпу й обiдрану шкапу, з-за якоП супроти них найбiльше скалять зуби. Зараз Твардовський Пхав до пана Долинського. Вони вступлять у те змагання, думав Твардовський, а вiн погрiК руки. Рiч вiри гiдна: не треба лише втягати в те можновладних... Був задоволений iз своКП вдачi, його дрiбне лице спогiднiло, i це а чи його задума приспали його бачнiсть - бiля вуха раптом просвистiла стрiла, i пан Твардовський перелякано спинив коня. Друга стрiла зачепила його за рукав - притьма скотивсь у дорожнiй порок. Його слуга зробив те саме, i Пх миттю обскочили вусатi обличчя. - О пане Твардовський! - зареготав провiдник розбишак. - А я гадав, натрапили на великого пана! - Любите, пане Ясинський, жартувати! - обурено сказав Твардовський, все ще не встаючи з куряви. - Вставай, пане! - реготав Ясинський. - Будь певний, такому вельможцевi не вчинимо лиха. - Ще б пак! - криво всмiхнувся Твардовський, встаючи й обтрушуючися. - Зрештою, я i Пхав, щоб зустрiтися з вами... Розбiйники ошкiрили зуби, i Твардовський сумно подумав, що всюди, куди не втрапляК, блищать проти нього оцi ошкiренi зуби. - Але я й справдi розшуковую вас, пане Ясинський! - То ходiмо з дороги, - весело сказав Ясинський. - Гадаю, пане, не вiдмовитеся й пообiдати з нами. Слуга Твардовського стояв за спиною свого володаря й дурнувато, але радiсно всмiхався. Твардовський теж вiдчув, що в його животi заграли сурми. - О, так! - сказав вiн. - Вiд гостинностi ясного пана я не посмiю вiдмовитися. Розбiйники зареготали, а Твардовський полiз на коня. Зiрвався, стрибнув удруге i, опинившись у сiдлi, полегшено зiтхнув. Вони в'Пхали в лiс. Розбишак було п'ятеро, i Твардовський зазначив мимохiдь, що п'ятого вiн не знаК, певне, прибився недавно. Ясинський Пхав попереду, в нього була широка сiдниця, а вгодована шия морщилася сальними набрезками. Врештi, Ясинський мав i свою маКтнiсть, хоч про його розбiйництво знали всi. Але тримав носа до вiтру - маКтностi його не чiпано зi страху: пан Твардовський подумав про це не без заздростi. Шумiли високi сосни, наче там, угорi, велася таКмна розмова неба з землею. Зiлля плутало ноги коням, навколо все бiльше сутенiло. Лiс дихав вогкою прохолодою, запахом розкладеного бадилля й листя. Мiж сосон почали замiшуватися дуби, аж доки не втрапили вони в густий недобiр: чувся трiск ломаччя пiд копитами, густе дихання коней i людей. Џхали довго, i Твардовський обмислював, як сховати отi кiлька своПх талярiв. Плiвся у хвостi розбiйницького пiд'Пзду, позаду ще шаландалася шкапа слуги, i цей момент треба було використати. Один по одному повпускав таляри в чоботи, а коли зник останнiй, полегшено зiтхнув i гукнув до Ясинського фальцетом: - То чи довго ще Пхатимемо? Ясинський повернув до нього засмагле обличчя й показав зуби: - Бiльше протрусишся, пане, бiльше з'Пси! Звiддалiк потягло димом i добре знайомим запахом смаженi. Слуга вдихав його на повнi груди i аж зiтхав млосно. - Гей, хло! - суворо повернувся до нього Твардовський. - Тут не впиватися! - Чи ж я не знаю? - невдоволено протяг слуга. - А де? - Де, де! - Твардовський сплюнув. - Мусиш уже тямити!.. Обличчя в слуги стало печальне. - Вже, пане, приступаК до мене, - сказав вiн тужно. - Вже я, пане, сам не свiй! Вже навiть покинути вас годен! Твардовський зирнув на нього гостро, i слуга понурився. -Ти менi, хло, диви! - процiдив Твардовський крiзь зуби... На галявi горiло вогнище, слуги смажили сарну. Розбiйники весело стрибнули з коней, лише Твардовський та його слуга непорушно стовбичили верхи. - О, нашi гостi поклону чекають! - зареготав Ясинський. - Злазьте, вашi вельможностi! - Може б, ми перемовилися з паном, - сказав сухо Твардовський, - i ми б собi поПхали! - Так дуже поспiшаКш, пане? - подивився зизом Ясинський. - Дуже! - сказав пан Твардовський. - Маю за день утрапити до Звягеля. - Що у Звягелi? - Ярмарок. - Ну? - А на ярмарку буде Гозьський. - Хо-хо! - проквоктав задоволено Ясинський i вдарив батогом по халявi. - Звiстка добра, пане Твардовський, - вiн блиснув слiпучими зубами. - I, як вiдомо пановi, я не звик не вiддячувати за добрi звiстки. Злазь! Слуга вже зiскочив з коня й пiшов до вогнища. Розбiйники вiдрiзали вiд тушi кавалки печенi. Твардовський зiтхнув i покiрно сповз з коня, - в животi в нього голосно грали сурми. Перед воротами князя Долинського вони зупинилися передвечiр. - Ага, - закричав Долинський, - саме вас, пане Твардовський, я й очiкую! В цiй господi нiхто не може зiграти зi мною в шахи! Твардовський був звiсний мастак до шахiв, зрештою, як i князь. - Радий вiтати вельможного пана в моПй господi! - кричав Долинський, i Твардовський добродушно не зважив на насмiшку. Кинув повiддя слузi, i то був величний рух. - Можна вмерти з нудьги, - голосно балакав князь. - Тi ляшки, що ваша милiсть рекомендував, цiлковитi нiкчеми. Я Пх порозганяв, прошу пана, бо вони тiльки й умiють жерти, пити i до чужих жiнок око ставити. - Це новочасний звичай, - ввiчливо сказав Твардовський. - В кожного мостивого пана тепер цiлi зграП ляшкiв. - А чхати я хотiв на цi звичаП! - вигукнув Долинський. - Теперечки i справдi все мiняКться. Не встигнеш сiсти до столу, як лiзе туди ж таки слуга. Це вже псування звичаПв, пане Твардовський! Не встигнеш з господи вийти, а той кiт на пiдборах до твоКП жiнки моститься. - Але пан Долинський давнiй удiвець! - Твардовський вiдчував задоволення: князь був у доброму гуморi, коли лаяв новi звичаП. - Це я до прикладу, пане... А де це вельможного так довго носило? Мав до вас дiло... Твардовський умiв приПжджати вчасно: слуги накривали столи. Цього разу в Долинського гостей не було, i Твардовський задоволено це вiдзначив. - Нiмчика я теж спровадив, - сказав князь, усiдаючись до столу й дивлячись на Твардовського iз властивим собi презирством та насмiшкою. Але Твардовський, коли треба, не мав почуття гумору, його обличчя лишалося поважне. - Нiмчик виявився надто розумний для мене. Тобто говорив такi мудрi речi, що я майже нiчого в тому не тямив! - Долинський зареготав. - Що чувати у свiтi, пане Твардовський? Слуги заставляли стiл м'ясивом та кашами. Твардовський не поспiшав вiдповiдати. Взяв шматок волятини i вiдкусив добрячий клапоть. За спиною стояв його слуга й ковтав слину. Твардовський повагом набрав м'яса у мису й сунув слузi. Той кинувсь у куток, i звiдтiля почулося голосне чавкання. - Я вже давно нiкуди не виПжджав, - сказав князь. - Все цi клопоти, кат би Пх погриз, все клопоти! А треба було б розiгрiти кров! Пам'ятаКте, пане Твардовський, що сталось у дворi Ганицьких? - Долинський зареготав. - Кого це там пiдстрелили? - Кiлькох слуг, ваша милосте, - вiдповiв Твардовський. - А що Меланка? Питання було недоречне: пан Долинський побагровiв. Нахилився через стiл до Твардовського i сказав злiсно: - То не Меланка, а вирвикорiнь. Треба було б, щоб разом з нею згорiли i ви, пане Твардовський! - Ваша милiсть забажали жiнку гарячоП кровi! - незворушно вiдказав Твардовський, обсмоктуючи каплуняче стегно. - Я вам i вистарав ПП... Князь зирнув на Твардовського, i його вуста покраяла всмiшка. - А ви, пане Твардовський, чи не закладаКте з чортом? Кажуть, з вас немалий чарiвник? - З мене нiякий чарiвник, бо я добрий християнин, - серйозно сказав Твардовський. - Звiсно, коли казати про кебету... - Але ж, пане, Пздите на цiй нiкчемнiй шкапi. МаКте порванi ронди, а про пановi маКтки оповiдають на дорогах вiтри. Чи, може, ви так само мудрий, як той нiмчик, котрий i сам не розумiв, що патякав? Твардовський сидiв за столом, як бог. Пив пиво й спокiйнiсiнько поклiпував каправими очицями. - Ваша милiсть, - прорiк вiн байдуже, - теж абиякий пан. Хай i князь, але чи виПздите, ваша милiсть, каретою у вiсiм коней? Долинський хапнувся за бiк, де мала б бути шабля. Його обличчя наливалося кров'ю. - Хочете, пане, - сказав вiн iз притиском, - щоб ваша вельможнiсть перекинулася догори ногами за дверима? - Нi! - спокiйно вiдповiв Твардовський, кладучи собi в мису шмат лосятини. - Я хочу пограти з вашою милiстю в шахи. Крiм того, ваша милiсть цiкавиться новинами. Њ неабиякi, i заради них я й приПхав, бо шаную вашу милiсть не за статки, а за добру натуру й щедру душу. Князь усмiхнувся: йому подобався цей баламут. Мабуть, вiн справдi маК кебету. Часом приПжджаК з доброго дива: пан Долинський чудово знаК, що хоч i водить Твардовський за собою слугу, за душею в нього нi шеляга. - А я вже хотiв ставати з паном на герць, - сказав князь насмiшкувато. - У Звягелi, - вiдповiв весело Твардовський, - на мене нарвався один ляшок. Я розпоров йому черево... - Га-га-га! - реготав Долинський. - Ото пан такий герой! I що там, у тому черевi, пан випоров? Твардовський, однак, коли треба, не мав почуття гумору. - Я вибив йому з рук шаблю, - сказав вiн незворушно, - i випустив з нього тельбухи... Але я не про те. Я про новину, яку привiз вашiй милостi, - вiн схилився над столом i засипiв, вiючи на князя перетравленим м'ясивом та вином. - Ваш лютий ворог за тиждень вибираКться у Луцьк до своКП рiднi... Долинський захоплено скочив. - Ота свиня - Ходачкiвський? То це ж чудова новина, пане Твардовський! - Я два днi не злазив з коня, щоб якнайшвидше сповiстити ПП вам. - О, я пана не забуду! - забiгав Долинський. - У мене, пане, зовсiм застоялася кров, i я вже давно думаю, як би ПП розiгрiти! - Радий посприяти вашiй милостi, - схилив голову Твардовський. - Може, складете зi мною компанiю? - запитав глумливо князь. - Такий славний герцiвник, так славно порете животи... Вуста Долинського розповзлися, показуючи щербатi зуби, а очi стали вузькi. Пан Твардовський сидiв незворушно. Долинський тим часом реготав. Брався за живiт i тицькав пальцем у спiвтрапезника: - Я порву собi через вас тельбухи, пане Твардовський! - гукав вiн фальцетом. - Нi, з вас таки славний вояк i лицар! Твардовський уже дивився на Долинського зизом. - Даремно ображаКте, ваша милосте, - сказав вiн сухо. - На жаль, мене чекають невiдкладнi справи, а коли б не це... я б i справдi не вiдмовився б доказати пановi силу своКП шаблi. Князь перестав реготати. - Сподiваюся, не супроти мене, пане? - ошкiрився вiн. - Чи б змiг я таке подумати? - так само сухо вiдказав Твардовський. - Я б доказував силу своКП шаблi на ворогах вашоП милостi... Долинський пiдiйшов до Твардовського й ляснув його по плечах. . . - З вас добрий шляхтич, - сказав миролюбиво. - Я б навiть узяв вас собi за пiдчашого. - Була б менi честь, - сказав пан Твардовський, схиляючись. - Але поки що я волiю сидiти на власних добрах. Пан Долинський здивовано витрiщився. Коли заводились у Твардовського грошi, його починала змучувати спрага. О, та спрага, вона зведе його колись зi свiту! Недаремно покинув вiн i рiдну стрiху, лишивши жiнку напризволяще - бог дiтей Пм не дав, - i пiшов волочитися. Тепер, коли виПжджав вiд Долинського, в його чоботях було вдвоК бiльше талярiв, на якi мiг купити й два коня, але йому про те думати не хотiлося - вже допiкала спрага. Недалеко був Звягель, а для спраглого там мiсце знайдеться завжди. Стара Ганна, що хазяйнувала у корчмi, була запобiглива перед усiма, в кого бряжчало в кишенi. Вона побачила свiту, пошепки переказували, що не проти вона й повiдьмувати, а коли всi спiвали пiсень, i вiд себе доливала грубого голосу, викликаючи такi веселощi, що хотiлося випити вдвоК. Дасть пан Твардовський грошей i слузi, той пiде в простiшу корчму i теж вiддасться тiй-таки пристрастi, яка палила слугу не менше, нiж пана. Вони обоК вдосталь наспляться пiд столами, аж доки не засвистить у кишенях вiтер i доки Твардовський знову зачухаК голову, думаючи про завтрашнiй день. Але вiн не страшився завтрього - знав, що завжди потрiбний там чи тут i таки заробить; - хоч i пив, але тямки не тратив i мав зовсiм некепську звичку слухати, про що балакають навкруги. Адже в шинках зачинаються всi оборудки, крiм того, пани, хоч i знали непевну вдачу Твардовського, нiколи не зважали на нього - в шинках людськi мiзки забиваК хмiльна пара i кожен наче обгороджуКться кам'яною стiною. Нiхто i в гадку не кладе, що пан Твардовський, який хропе пiд столом, маК одне око розплющене, а одне, вухо насторожене. Через це не одному з уроджених фатально не щастило в його задумах та оборудках, через це гультiпака й розбiйник Ясинський так учасно переймав по дорогах переПжджих. Не один з панства мав i з Твардовським пильнi справи i не звiряв тих справ навiть близьким собi - хто ж бо знав, що Твардовський живе для всiх вiдразу? Його мовчазний, як риба, слуга теж знав що до чого, - пан Твардовський до всього зовсiм не був скупий. Слуга мав добре око й вухо, його коло знання - в iншому осередку: терся помiж мiщан та козакiв. Тож Твардовський мiг вряди-годи гордо всмiхнутися, Пдучи на своКму потертому конi: хто зна, чи вже таку нiкчемну роль граК вiн у життi? ВоКводи й старости навiть гадки не мали про таке суперництво, але Пх те, як i пана Твардовського, не обходило. Пхали польовою дорогою, над ними стояло чисте й палке сонце, курява вкривала Пх з голови до нiг, але дзвiн жайворонка був сьогоднi для Твардовського особливо приКмний. Вiн усмiхнувся й замугикав. Дивився на свiт крiзь вузькi пролази очей, часом йому ставало й смiшно, хе-хе, хихотiв вiн, я зроблю тим добродiям добру оголоску! З цього не нагребеш купи грошей, але кожен щось усуне в руку. Зате яка втiха буде, коли вони почнуть, хе-хе, гризтись, мов собаки! Вiн Пхав, i похихикував, i похитувався на конi - було йому затишно, бо й сонце над головою похитувалося, соковите, приКмне й затишне; цвiли над головою блискучо-чистi хмари, а помiж них розливався блакитний шовк. Вiн закинув голову й ковтнув слину: в горлi палило. Слуга мовчки трюхикав ззаду, вони майже нiколи не мололи даремно язиками, адже Пхня спiлка - не просто стосунки пана i слуги! Твардовський не дуже покладався на охорону ззаду, але йому треба було вiдчувати той хвiст i живе дихання вiрноП iстоти. Слузi теж треба було бачити перед собою мiцну спину i мати за ким скеровувати коня. Зараз слузi було приКмно, що його пан так радiсно похлюпуК смiшцем, вiд того його велике кiнське обличчя розпогiднiло, а широкi, полущенi, як i в Твардовського, вуста ледь-ледь посмикувалися. Перший день Твардовський пив. Був, як i всi, вiдгороджений вiд iнших кам'яною стiною, вливав у себе горiлку й мед, горлав i сварився, раз навiть вийняв шабельку до якогось заПжджого, але Пх розборонили. Панство було не проти побачити цей герць, смiху було б, певне, на всю округу, але кожен мав пiдстави берегти пана Твардовського. Через це з зайдою завiвся пан Гозьський, найкращий герцiвник з-помiж волинськоП шляхти. ЗаПжджий утратив зброю ледве не вiдразу й перелякано втiк, забувши й про гонор, i про честь уродженого. Пан Гозьський теж добряче кружлянув: вiн вибрався на ярмарок i зовсiм непогано зорудував справи. Тож дозволив собi жарт, який тримав на крайнiй випадок: шаблею вiн розпоров зайдi штани, коли той тiкав, i панство провело невдатного герцiвника таким реготом, що Твардовський ледве не виблював. Зi сльозами на очах вiн поцiлував Гозьського, i вони довго пiсля цього пили й оповiдали своП пригоди, доки не поснули, обiйнявшись, пiд столом. По них бiгали ситi й задоволенi щури, але вони дружно прохропли цiлу нiч, не поворухнувшись. Вранцi свiт для обох став матовий i хиткий; пахло кислим пивом та блювотинням, заспана Ганна вже лаяла служницю, яка шпарко витирала пiдлогу, - певне, заспали й вони. Твардовський з Гозьським випили пива, i поки в шинковi нiкого не було, Твардовський вирiшив зiрвати стиглий овоч. - Кажуть, суд не вволив вашого подання, - сказав вiн, купаючи в пивi рiдкi пшеничнi вуса. - Песю маму! - буркнув Гозьський. - То така бестiя, прошу пана! Вiн десь видряпав писану собi даровизну. Те, що моя сестра за його свояком одержала помiстя собi, вже, бачте, й розгляду не варте. Запопав мою сестру, i вона склала перед луцьким судом зречення... Песю маму! - Та-та-та! - ввiчливо потакнув Твардовський, його голова вже працювала чiтко i злагоджено. - МоП найщирiшi спiвчуття!.. - Що там спiвчуття! - загорлав пан Гозьський. - Я втратив добрячий кавал маКтку! - Я попереджав пана, - тихо, але твердо сказав Твардовський. - Зневажили моП перестороги, адже я точно вказав час, коли Шимкович вибирався на лови. Я казав, що це не простi лови, але ваша милiсть пошкодували вдiлити менi кiлька талярiв. - Мене завiв Хрустицький, - буркнув Гозьський. - ПриПхав зi своПми яструбами, i ми тодi славно пополювали. Хто ж знав, що та гадюка з ними у змовi? "Гадюку" вмовив утекти пан Твардовський. Гозьський про те нiколи не взнаК, бо чинив те не сам. Подивився на Гозьського зi спiвчуттям i голосно зiтхнув. - Тепер у вас, пане, Кдиний вихiд, - тонко сказав. Замислився, щоб Гозьський устиг зацiкавитись, а тодi поцмокав. Пив пиво, дивлячись перед собою дрiбними гудзиками оченят. Гозьський глянув на нього очiкувально. - Еге ж, - сказав Твардовський. - Шимкович - велике зло нашого краю. Коли пан не замислить на нього загладу, то вiн ПП замислить на лана. Зрештою, менi не важко дiзнатися, куди заховано вашу сестру. О, я ще нiчого не знаю, моК дiло попередити, i я охоче пана попереджу... - Цього разу ви не пошкодуКте! - буркнув пан Гозьський. - I в гадцi не маю! - Твардовський знову прицмакнув. - Ваша честь, пане, тяжко ущерблена, i цього не варто попускати, - наблизив до Гозьського веселi округлi очi, i його пшеничний вус смикнувся. - Я ваш вiрний слуга й не плескатиму даремно язиком. Але все залежить вiд вашоП похопливостi та вправностi. Зрештою, вам цього не позичати... Гозьський слухав. Перед ним зокруглювалися чи вужчали захопленi оченята Твардовського, i вiн думав, що недаремно захистив його вiд зайди. Звiсно, треба буде щось укинути йому в руку, небагато, щоб не розiпсився, але тра. Пан Гозьський мiцно задумався, а Твардовський тягнув смаковите пиво. Так, другого дня Твардовський, як завжди, тягнув тiльки пиво. Пiд вечiр, правда, його знову закутало зеленими сiтками, але це йому не шкодило. Був наче велика слухавка, мов дивна черепаха, що приросла до лавки i, як Пжу, перепускала через себе слова. Жив, нiби квiтка в степу, тремтячи вiд розкошi; його мозок пiд цю хвилю й справдi ставав мережею, в яку ловилася велика й мала риба. Час торгу ще надiйде, хоч i зараз ярмарок кипить покупцями. Тодi в його руку почнуть скрапувати золотi й срiбнi монети, i вiн зможе, вiдвернувшись, задоволене хлюпнути смiхом: часом рибою ставали покупцi тiКП риби. Тож сидiв, оповитий зеленим серпанком, i солодко марив. Заради такоП втiхи мiг забути й матiр рiдну - та й свiт тодi ставав отакий: була там порожнеча, сухий дзвiн i нiщо. Звягель шаленiв. Ще зранку мiський майдан був засипаний п'яною ще звiдучора шляхтою. Слуги закладали входи до майдану, дехто з панiв сам засукував рукава. Тягяи колоди, дошки, столи iз шинкiв. Мiщани мiцно позачиняли ворота, бо слуги знiмали й ворота, без пошанiвку вривались у доми й витягували звiдти все, що могло служити для загати. Ламали паркани, а довколишнi собаки зняли такий гвалт, що здавалося, надходив кiнець свiту. Всi п'ятеро виходiв заклали мiцними засiками, пани i Пхнi слуги гарячково горлали, пiдганяючи мiщан, яких устигли зловити на вулицi чи повитягали з домiв. Зрештою, й вони перейнялися святковим настроКм, щедро причастившись вiд бочки. Твардовський блукав по майданi, похитуючись,порядкував усiм Гозьський, та й бики були його. Прохiд лишили тiльки в одному мiсцi, щоб заганяти бикiв, тут зiбралася юрба, i в передчуттi великоП розваги не в одного потрiпувалося пiдборiддя. З шинку викотили кiлька кухв горiлки, а коли засiки було споруджено, до кухв пiдходили по черзi i жадiбно припадали до корця