емлю нашу, - сказав спокiйно батько, - перетворено на руПну, ми не можемо вже ПП оборонити, але сiм'я своК ми повиннi на нiй покинути. Запам'ятай оцей мiй заповiт... Iгумен Iлля Торський рипнув зубами. Не мiг витримати такоП розмови, адже, вiдколи виПхав iз рiдного обiйстя, не покидають його цi слова. - Гей, Михайле! - гукнув вiн вiзницi. - Чи доберемося сьогоднi? - Конi пристали, - буркнув чернець, - а в мене рука на них не пiдiймаКться. - А ти пiдiйми ту руку, пiдiйми! - сказав Iлля невдоволено. - Iнакше ночуватимем у лiсi!.. Михайло змахнув пужалном, i конi побiгли веселiше. Стелилася навколо мертва порожнеча, i тiльки невеликий лiсок iз правоП руки був як дивовижна галера - зi щоглами поламаними i з вiтрилами обiрваними. - Гай, гай, що тут було, отче iгумене, - сказав кривоокий воротар, пострибуючи вiд холоду з однiКП ноги на другу, Кдине око його сльозилося. - Татари налетiли на село цiлим чамбулом. Хто зумiв утекти до нас, той уберiгся, а решту чи побили, чи погнали в полон. У селi тепер ледве чи й половина людей! - Коли це сталося? - нахмурився iгумен, а вiзниця поклав на груди хреста. - Вже з тиждень!.. "Тиждень", - подумав Iлля, i холодний пiт покрив його: тиждень тому вiн виПхав з батькового обiйстя. - Прискакували й сюди, - розповiдав воротар, пританцьовуючи на снiгу, наче птах. Махав руками, бо, хоч був у кожусi, добряче змерз. Чорний, малий, з отим кривим оком i сльозою в оцi здоровому, вiн починав уже дратувати iгумена. - Обкидали нас стрiлами, але проти стiн вони неохочi йти... Бахнули ми на них кiлька разiв, та й по всьому... - Iди до себе! - наказав iгумен, i вiзниця торкнув коней. Воротар перестав танцювати, вклав червонi, мов варенi, п'ястi в рукави, зiгнувся, втягши голову в плечi, й подибав до надворотноП келiП. Ще озирнувся, перш нiж зайти в дверi, але iгумен того не бачив: молився подумки. Назустрiч вискакували, наче чорнi птахи, брати по обителi, вийшов i отець Гервазiй, що заступав його, - ченцi допомогли iгуменовi зiйти. Вiн все ще ворушив вустами, молячись, i наче не бачив своПх пiдлеглих. Сiрий звiр сидiв йому в грудях i тоненько дримбав кудлатою лапкою. - ВiтаКмо, отче iгумене, з поверненням! - уклонився отець Гервазiй. - Певне, натомились у дорозi? - Натомився! - сказав Iлля, бо вже кiнчив молитву. Подивився на братiю, виладнувану довкола: обличчя в матовому свiтлi були плоскi й сiрi. Дивилися на нього порожнiми зорками i наче на щось очiкували. Снiг у двориську був нерозчищений, тiльки тяглися ледве вбитi стежки. Слiд од його санок клався просто на цiлину. - Накажiть, отче Гервазiю, - сказав тихо iгумен, - щоб у дворi розчистили снiг. I ще, отче Гервазiю... не турбуйте мене сьогоднi. Зирнув на небокрай, обрiзаний монастирською стiною. Глухi сутiнки запливали вже на двiр, i йому аж лячно стало: побачив на верхiвках вiддаленого лiсу, в глибинi того кучерявого смерку, блiду панi. Стояла, ледь похитуючись, одiж ПП спадала долi сивими складками, розстелялася широко, як i ця сутiнь: тривожне дихання пронеслося над лiсом та монастирем. У небi зацвiв блiдий серпик мiсяця, i затанцювала бiля нього стонога зiрка. Вiн згадав вiрш, який прочитав ще в КиКвi, в тодi ж таки купленiй книзi архiКпископа чернiгiвського: "Сонце i мiсяць - наче м'ячi для бога. Вiн пiдкидаК Пх угору, i так свiтять вони для людей та свiту". Пiшов до себе в келiю, а за ним енергiйно тупав отець Гервазiй. - У нас так багато новин, отче iгумене... - Завтра, - сказав Iлля Торський. - Усi новини - завтра! Тут вiн мешкав уже кiльканадцять рокiв. Келiя на два покоП, в першому - стiл i липовi лави, на столi - килим, а лави оббитi сукном; в другому - його опочивальня: лiжко, услони, свiчечка бiля образiв, яка в нього нiколи не гасне. Спустився на колiна, як був, не роздягаючись, i вiдчув, яка велика втома пойняла його. Помешкання залив сутiнок, густо-синiй i твердий, облiг Iллю Торського, наче вороги фортецю. "Воно так i К!" - пробурмотiв вiн i встав. Скинув важку шубу й зирнув у майже стемнiле вiкно. Виднiвся двiр, по дворi тому розставлено ченцiв з дерев'яними лопатами - розкидали снiг. Нагиналися й розгиналися, кидали - рухи Пхнi були монотоннi i дивно впадали в лад. Снiг нiжно синiв, i чорнi тiнi на синьому нагадали Iллi якихось чудернацьких птахiв з жовтим довгастим крилом. Махають вони тим крилом i лишаються на мiсцi - диво якесь люцидарне. Над ними - небо, що з дня на день бiжить од сходу до заходу, а в ньому - сонце й мiсяць; кругле воно, те небо, i складено з живел: ходить онде й переливаКться, як зелена вода, мiсяць. Друге небо вогнистоП барви, на ньому вже ходить сонце, третК - барви синьоП, i ходять по ньому зорi, а тодi - Iлля немов книгу невидиму читав - небо емпiрiйське. Текло на нього зелене свiтло першого неба - десь снуються в ньому, як нетлi, нiчнi лихi духи. Цалiодемоси ходять i плавають у свiтлi тому i смутно зорять собi вниз. Дрож пройшов по тiлу Iллi Торського, iгумена Густинського. Неспокiй та ураза, роздратування, а разом з тим безсилля - все це обвинуло його з голови до нiг тронами й поворозами; здалося йому, що звiдти, з глибини цього зеленого свiтла, притяглася рука чи звiр дивачний на п'ять голiв. Пальцi отi довгi з головами на кiнцях пройшли крiзь нього i прошили, наче п'ять голок з п'ятьма нитками... Труснув головою, намагаючись позбутися цього навадження. "Щось тут справдi вiдбулося, - подумав вiн, - нещастя якесь!" Повернувся, щоб гукнути-таки на Гервазiя - стояв у майже темнiй келiП. Пiдiйшов до столу й викресав вогню. Припалив скiпку, i трiйник на його столi захитав вогниками. Кудлатi тiнi засновигали покоКм, Iлля сiв на лаву й понурився. У сiнях загупало, перемерзлi у дерево чоботи голосно затупотiли: iшов iз дровами грубник Самiйло. Хрипко кашлянув за дверима, Iлля наче побачив його через завiсу дверей: широкий, лахматий, з величезною в'язкою перед собою, iз заiненою бородою i з бровами, що нависали над очима, - давав знати про себе тим кашлем, а що Iлля не обiзвався, забухикав, наче у тимпан ударив. - Заходь! - гукнув йому Iлля. Тонкий запах дров, морозу всумiш iз важким духом кожуха - Самiйло стояв у дверях, як привид. Iлля здригнувся: здалося йому, що це його батько стоПть у дверях i дивиться з-пiд острiшкуватих брiв. Чорне свiтло лилося з тих очей, а бiла борода обклеювала зморшкувате, але ще гарне обличчя. - Слава Йсу! - Во вiки вiкiв! - вiдгукнувся Iлля. - Чи дозволите, отче iгумене, грубу затопити? Iлля кивнув, i кудлата постать з тим величезним оберемком вiдступилася назад у сiнцi. Гримнули дрова об землю - Самiйло вдарив кiлька разiв руками собi пiд пахви. Iлля взяв свiчник i став на порозi. - Вiзьми, Самiйле, вогню вiд свiчки, - сказав м'яко. - А що, тут i справдi велике нещастя сталося? - Велике, отче iгумене, - буркнув грубник. - Не на нiч таке й оповiдати... Взяв скiпку й пiдiйшов запалити вiд свiчки. Жовте свiтло впало на його бороду й на острiшкуватi брови - Iлля ледве не згукнув: перед ним вiч-на-вiч стояв його батько. "Блюди, iКрею, - читав Iлля слова iз "Застороги", - щоб не був ти незадоволений iз того, що К; щоразу роздивляйся свою совiсть: чи не согрiшив ти чого супроти заповiту? Найгiрший-бо переступ - батькiвськi заповiдi занедбати, впасти у непослух i в невиконання належного тобi дiла. Про такий прогрiх повинен ти зi скрутою сердечною жалiти i взяти дбале старання, щоб поправити те, - сповiдь треба сотворити, що занедбав ти дiло оте, i вседушно каятися тобi треба. Запам'ятай цi слова: нiчого в життi своКму не досягнеш, коли не втямиш i не вкладеш у серце цю науку..." Iлля загорнув книгу: холодний пiт висiявся йому на чолi. Вдарив кулаком тричi по палiтурцi i трохи отямився. Простяглася йому нитка тонка й блiда в далекий час ще перед чернецтвом: луг вiн побачив заквiтчаний, бiлу стежку, рiчку, що синьо лягла помiж верболози; вiн крадеться ще зовсiм юним хлопчаком мiж трави й верболози, лiзе по стовбурi староП верби, що видаКться над водою, звiшуКться з тоП верби i, майже торкаючись води, дивиться далеко вперед. Був тодi вечiр, вже й смерк плив над плесом та кущами, вода вiд того ледь-ледь димувала й вiдсвiчувала темно-синiм. Верболози стали круглими; здавалося, якийсь велетень прикотив цi кулi й порозкидав граючись. У тому синьому димi й помiж розкиданих куль, побачив вiн, купалися дiвчата: голi й мокрi тiла Пхнi блищали й свiтилися, вони порозпускали волосся й химерно бавилися. Йому здалося, що то русалки справляють своК свято, а може, то й були русалки; Iлля тремтiв на вербовому стовбурi, наче трясцею битий, - поймав його великий i незбагнений страх. Блiдий i немiчний, з тремкими руками й послаблими ногами, вiн ледве вибрався з того диму i вiд тих верболозiв. Iшов, похитуючись, по луговiй стежцi, ззаду дзвенiв дiвочий смiх, а вiн став немов сновида: губи змерзли, а очi заплющилися. Хитався, наче тятий хворобою, а в заростях терну впав на землю й поранив долонi, i кiлька яскравих червоних краплин упало тодi на зелену траву. Свiтилися вони у смарагдi, як вогники чи квiтки червонопелюстковi; обличчя змокло, адже плакав вiн тодi тяжко. Не мiг нiкому розказати про цей свiй переступ, не мiг пояснити, що вiдбувалося, й батьковi рiдному, ба й брату! Нiхто не поспiвчував йому, та й вiн сам не спiвчував собi. Уздрiв над головою мiсяць зовсiм такоП ж барви, як та квiтка перед очима, i вуста його торкнула блiда, змучена всмiшка. Вже перед тим, як iти в ченцi, вiн ще раз вiдчув те саме. Прокинувся, коли ще тiльки на свiт благословлялося: спав на сiнi в повiтцi i вийшов, збуджений неясним покликом, у двiр. Тремтiло на сходi перше свiтло, вже виблiдло небо й лежало над селом зморене й пiвживе. Озвалися в садку птахи, велика роса лежала на травi, бiлi зорi, як яблука, дрижали в пiвсутiнку. Був тодi чистий четвер, i, може, тому в сусiдньому обiйстi рипнули дверi. Гола жiнка стала в прочiлi. Вiн завмер, несподiвано змерзнувши й приклеПвшись до стiни повiтки. Жiнка вийшла з вiником i почала обмiтати довкола будинку. Тихо шурхало помело, великi бiлi перса мотались в неП мiж рук, чорна прiрва блимнула морочно: жiнка збирала смiття в ряднину. Iшла через двiр, залита трiпотливим i нервовим свiтлом ранку, йшла через город, лишаючи за собою голубу стежку збитоП роси, мела босими ногами ту росу, в однiй руцi в неП - вiник, а другiй - бiла ряднинка. Iлля не мiг на все те дивитися, дзвонив бiля тоП повiтки зубами, а тiло його при тому було мертве. Жiнка висипала смiття на чуже обiйстя й поверталася назад по тiй-таки голубiй стежцi, була вона ще зовсiм молода, i тiло ПП спiвало про красу свою й ранок, що випивав ту красу. Iлля ж бевзем стояв у сховку i не мiг стримати дурних слiз. Тодi вдарився лобом об дошки раз, другий i третiй, а коли заспiвали сусiдськi дверi i коли ковтнув чорний рот тих дверей осяйне тiло, спустився вiн мимохiть на колiна й вилив до сонця, що вже починало повiльно братись угору, одну зi своПх найгарячiших молитов. Небо розквiтало неквапно, наче стягнуто було з нього мережану заслону, погасли зiрки, i незвiдь-куди пропав блiдий мiсяць. На сходi вже чудовно грало: горiла несмiливим сяйвом, схожа на жiночий торс, хмара; нижче, на самому видноколi, задрижало велике i ще не слiпуче свiтило; Iлля дивився на ту хмару й на те свiтило, безсилий i пальцем кивнути; лице його вже було сухе, очi наче в полиновiй водi вмилися, а в ротi стояв гострий смак кислиць. Знав, що вирiшилася його доля: йому таки заказано те, що кожен маК за рiч узвичаКну, йому надiйшла пора покинути батькове обiйстя i взяти на плече мандрiвницьку торбу... "Вибач, батьку, - прошепотiв вiн, все ще дивлячись у вiкно, - що я не виконаю твого заповiту. Бог поклав менi на плечi цей тягар, i вiн нас розсудить!" Йому приснилося, що горить церква. Могутнiй вогонь обхопив ПП вiд низу до бань, i вся вона стала як могутнК, велетенське вогняне дерево. Вiн стояв оддалiк бiля iншого дерева, цього разу справжнього, але всохлого, й дивився. Полум'я гоготiло, реготало, потрiскувало, стрiляло, наче кулями, - вiдлiтали набiк вогнистi стрiли та iскри. Звiддалiк iз поля бiгло до вогнища троК зовсiм малих дiтей, Пхнi босi нiжки рожево миготiли по снiгу, на тiльцях маяли сороченята з бiлого полотна, а руки стискались у кулачки. - Дядьку, дядьку! - горлав один. - Загаси вогонь, загаси! - Хай горить! - кричав другий. - Диви, яке високе-високе дерево! Третiй, найстарший, торкнув його пучкою, й Iлля здивувався: такий дорослий i поважний у нього погляд: - А скажiть, чоловiче добрий, чому горять церкви? - Вогонь Пх бере, - вiдповiв Iлля самими вустами, - а може, й грiхи нашi! - Це сухий вогонь, - задумливо промовив хлопчак, - i вiд нього й справдi годi врятуватися. Вони стояли на снiгу, троК бiлих дiтей i чорний вiн. Снiг топився пiд дитячими ноженятами, вони пiдтанцьовували, двоК менших позакладали пальцi в рота. - Бiжiть-но додому, дiти! - сказав Iлля. - Ноги застудите! Вони повернулися до нього, звiвши блiдi личка. - Ми й прийшли сюди, - сказав старший, - щоб погрiтися. Там, - вiн хитнув кудись назад, у чисте, снiгове й безмежне поле, - там нам куди холоднiше! Iлля озирнувся, несподiваний страх прийшов до нього: дивилася пустка необмежена - пара очей холодцюватих i крижаних. - Наша церква в монастирi теж так горiла, - задумливо промовив iгумен. - Горiла тим-таки, кажу, вогнем... - Давно вона отак пала? - спитав старший хлопчик. В очах його грали червонi блискоти, а змерзле й синК рученя показувало туди, де гоготiло, танцювало, пiдскакувало i крутилося вогняне мотуззя i звивало гарячi стовпи. Iлля зирнув собi пiд ноги. На снiгу тупцювали, грiючись, три пари рожевих ноженят, i, де ступали тi ноженята, висихала земля й починали прокльовуватися тоненькi, несмiливi травинки. Були вони червоного кольору, й Iлля здригнувся. "Кров на снiгу, - подумав вiн. - До чого б то воно?" - Дивний сон, отче, приснився менi сьогоднi, - казав iгумен, розчiсуючи волосся. Вiд умивання в нього на бородi сивiли краплi, а на щоки лягли легкi рум'янцi. - Привидiлося менi троК дiтей. Дуже нарiкали i скаржилися. Були в самих сороченятах i кривавили босими ногами снiг. I не на холод вони скаржилися, отче, а на недбальство. Було в мене тодi вiдчуття, що це, господи прости, моП власнi дiти. Ми стояли з ними в чистому полi, i я не мiг Пм нiчим допомогти. Хотiв порвати свою одежу й загорнути Пм ноженята, але одежа стала на менi як бляха. Я ранив руки, а зiрвати ПП з себе не мiг. Це якийсь неймовiрний сон, отче Гервазiю! Отець Гервазiй мав глибоко посадженi очi, грубi його й бiлi руки безживно лежали на чорних колiнах. - Може, й приснилися вам отi дiти, - спокiйно звiдомив вiн. - Якi дiти? - спинився Iлля вражено. - Та була тут iсторiя. Грубник Самiйло принiс Пх сюди. Ми вам учора всього й не розказали... Сидiв серед келiП важкий, барилкуватий. Помiтно видавалося немале його черево, сивi пасма стирчали на головi вусебiч, а посеред голови яснiла широка, в долоню, лисина. В глибоко посаджених очах свiтлiло по гострiй iскрi, а вуста завмерли, пiврозтуленi. Зрештою, вони зарухалися, i потекла з них повiльна розважна оповiдь. Iлля Торський дивився на свого замiсника й не бачив його. Бачив вiн поле, вкрите снiгом, зовсiм таке ж, як i те, ввi снi, i самотнК всохле дерево серед того поля. Побачив вiн i грубника Самiйла - дiда бiлого, що так нагадав Iллi батька; iшов через замети, не вибираючи дороги, його, Iллi Торського, батько, вiтер вiяв його непокритим волоссям, - весь простiр застеляло сивими хвилями. На батьковому тiлi свiтило дiрами старе рубище, а простував вiн до того всохлого дерева. Iллин погляд також бiжить до того дерева, летить над дорогою, й кладеться вона перед ним, як у книзi великiй замальована. Слiди копит i темно-жовтi плями кiзякiв; поламаний вiз, а коло нього почорнiлий снiг, так його збито. Грубник Самiйло спинився бiля воза й озирнувся: навколо нi душi! Позiхала мерзла пустка, стояв тихий мерзлий спокiй. Грубник Самiйло пiшов по дорозi далi, зарипiли й заспiвали його чоботи, але за мент знову затихли: побачив вiн на снiгу бiлу сорочку. Лежала розкинувшись, свiтячи червоними латками, наче вбито тут не людину, а сорочку. Iлля почув свист нагаПв i жiночий крик: жмут волосся, втоптаний у снiг копитом, затемнiв перед його очима. Жiнка стояла на снiгу навколiшки: руки здiймала вгору, рвала волосся й била головою об снiг. Гола жiнка на порожньому полi, де все вицвiло й умерло; крик у неП такий надсадний, стогiн такий пекучий! Збив коло неП снiг бахматий кiнь, блиснули хижi зуби, свиснув i завив чорним птахом аркан; плеснув, захлинувшись, на голих плечах; крикнув i люлюкнув розбишака; рвонув копитами снiг та землю бахматий - потяг за собою червоний слiд. Грубник Самiйло йшов дорогою далi. Озирався на ту сорочку з червоними латками, хрестився й молився. Вже майже доходив до дерева, але так i не дiйшов до нього. Ноги його наче правцем битi стали, руки його iз хрускотом стисли кулаки; обличчя його закам'янiло. Повiльно пiдiймав правицю, рука ледь-ледь рухалася - пiдiймав, наче важила вона кiлька мiр. Голова його похилялася, i вперся вiн пiдборiддям об груди. Рука тим часом дiйшла до голови, стислися, немов клiщi, пальцi на хутрi шапки, стягли ПП, зiжмакавши: грубник Самiйло стояв, понурившись. Iлля знову здригнувся: як дивно схожий цей дiд на його батька! Яка страшна туга лежить на його обличчi, як неймовiрно свiтяться його очi! Грубник Самiйло дивився на снiг. На ньому спали непорочно яснi трiйко дiтей. ДвоК було менших, а один старший. Позаплющували оченята, i личка Пхнi - немов iз бiлого каменю точенi. Довкола голiв Пхнiх червоно палало три напрочуд круглi плями, i вогонь той був такий, що несила на нього дивитися. Грубник Самiйло став навколiшки. Простяг руку, але не доторкнувся до дiтей. Стояв, наче молився, мов обiтницю дивовижну давав, по тому озирнувся. Обличчя його було печальне, але спокiйне, погляд убирав у себе тiк бiлого мерзлого свiтла: голе, безмежне й вицвiле поле оточувало його. Правиця грубника Самiйла знову потяглася до дiтей, i це був той-таки рух, коли тягнувся вiн у дровiтнi за полiном. Лiвиця його зiгнулася звично, вiн узяв напрочуд легке тiльце й поклав собi на оберемок. Устав iз тим страшним оберемком, хитнувся, мов сп'янiв раптом, а тодi неквапно, ледве перебираючи ногами, рушив, наступаючи на своП ж таки слiди. Спинився бiля закривавленоП сорочки i ще раз озирнувся. Там, на снiгу, яскраво палало троК червоних кружал. Вiн аж приплющився: здалося, що це починаК горiти оте скрижанiле поле. Червонi вогнища вже лизали простiр поля i перетворювали його в голий камiнь. Грубник Самiйло повiльно йшов по дорозi. В оберемку його лежало три чудових тiльця i немов усмiхалися ледь-ледь крижаними вустоньками. Позаду вже палахкотiв вогонь. Вiдчував його всiКю спиною, але не пришвидшував кроку. Ноги його повiльно сунули над дорогою, а очi дивились уперед, де темнiв засипаний кудлатим снiгом лiсок i де стояла на верхiвках дерев бiла жiнка в довгiй одежi... - Земля тепер така тверда, що не вдовбати, - сказав Гервазiй. - Нiхто й не хотiв довбати. Тому й поховали Пх у кутку порожньоП келiП. Там, бiля ворiт... - Поховали за звичаКм? - Агей, отче йгумене! Був то такий мент, що не до звичаПв! Там, у селi... - Що у селi? - Половина людей впало гиблих. Ми видовбали сяку-таку яму, палячи вогнища, i ледве всiх умiстили. - Чому не поклали туди й дiтей? - По тому вже було. Iлля Торський рiзко вiдвернувся од вiкна. Очi йому палали, а вуста тремтiли. - Через це вони й приходили до мене увi снi, - рiзко сказав вiн. - Я хочу, щоб Пх вiдкопали й поховали за християнським звичаКм... Хвилi снiгу iз вiтром падали на купку зiгнутих, чорних постатей, якi неквапно долали розбурхане, наче море, плесо двору. Потопали в снiгу по колiна, хоч учора тiльки вичистили двiр, i намагалися ступати в слiди один одному. Iлля йшов перший, гостра сiча рiзала йому обличчя, гостро засiвала бороду й брови, а коли зиркав вряди-годи вперед, не бачив свiту вiд налиплих на повiки снiжин. Грали вiд того райдужнi барви, й виточувалася з кутка ока, прокладаючи борозенку, сива сльоза. Ззаду ступав iКромонах Гервазiй, важко кладучи в iгуменовi слiди важеннi своП чоботиська. В слiди отця Гервазiя ступав не менш великий грубник Самiйло з лопатою пiд пахвою, а позаду також iз лопатою трюхикав тонконогий, як курка, i блiдий, немов той-таки снiг, чернечина. Вiтер знiмав вихори, крутив над головами, наче хотiв сильнiше розмахнутися, перш нiж жбурнути Пх у цих зiгнутих людей, щоб зупинити Пхнiй несмiливий i такий повiльний хiд, а тодi засипати, як недавно позасипав вiн у далекому селi виставлених у поле снiгових баб. Спини в людей уже побiлiли, бiлi були й шапки, обличчя й чоботи, ще трохи, i вони перестануть ворушитися i спиняться, свiтячи в простiр червоними очима й чорними губами, - весела й люба буде в Заметiлi робота! Але вони все-таки йшли, все-таки рухали закоцюблими кiнцiвками, все-таки зводили запорошенi обличчя, i Заметiльниця вже починала сердитися на цю Пхню даремну й непотрiбну впертiсть. Зарипiли дверi, наче хтось роздер тонку бляху, i на двiр вискочив кривоокий воротар. Став, здивовано розтуливши рота, - був один чорний серед бiлих i лахматих. - Вiдчини бiчну келiю! - наказав йому iгумен, ледве рухаючи здубiлими вустами. Воротар скочив до низьких дверей, наче ворон iз перебитою ногою, й почав тицькати тремтячими руками ключем у щiлину великого заснiженого замка. Руки його на тлi бiло-чорного залiза були дивовижно рожевi, вони поспiшали i через те тремтiли ще бiльше; за спиною в нього тупцювали, грiючись, кудлатi постатi; воротар озирався вряди-годи й винувато всмiхався. Його рожевi руки нiяк не могли впоратись iз ключем; Заметiльниця зрадiла, що цi люди таки спинилися, й почала щосили жбурляти в них скаженими вихорами; грубник Самiйло не витримав перший: простяг руку й вiдгорнув з дороги воротаря. Той знiчено заклiпав оченятами, на нього вже також насипалося досить снiгу, i вiн тут, серед кошлатих, сам кошлатiв i так само, як вони, пританцьовував. Грубник Самiйло зняв замка, i дверi голосно заспiвали. Вiйнуло сирою землею i спертим духом; один за одним входили, згинаючись, до келiП кудлатi постатi. - Це тут! - сказав Самiйло, простягаючи важку й кострубату долоню. Вони завмерли в сутiнку; над головами блимало мале вiконце, затягнуте воловим пухирем, снiг стукотiв об той пухир, i наче далекi тимпани били; у вiдчиненi дверi завiювалися снiговi косми, буцiм хотiла дiстати Пх Заметiльниця й тут; свiтлiв, аж палав за Пхнiми спинами шестикутний прочiл. На вiях цих застиглих людей повiльно розтавав снiг, стiкав до щiк, i здавалося, всi заплакали отут у дивний спосiб. Грубник Самiйло подивився на iгумена, наче щось хотiв сказати, i той не витримав широкого, запитального погляду. Кивнув i натужно розтулив вуста: - Починайте! Вiтер знову закинув у келiю сивого хвоста, вдарив ним у спину воротаря, i той озирнувся. - Коли буде так мести, - сказав недоречно, - то завтра свiту не побачимо... Двiйко лопат м'яко увiйшло в грунт, пробивши замерзлу шкiрку, i обережно вiдклали набiк по купцi землi. Вони лежали на розстеленiй мiшковинi, нiби спали - трiйко молочно-ясних дiтей: двоК меншеньких i один старший. Заплющили очка, i лиця Пхнi були наче з бiлого каменю точенi. Грубник Самiйло стояв бiля них навколiшках i змiтав долонею з чисто-бiлих Пхнiх сорочечок темнi зерна землi. - Отакими, отче iгумене, я i знайшов Пх, - сказав вiн глухо. - Кров Пхня так свiтилася на снiговi... лежали вони, мов янголенята. Ударив раптом лобом у землю, зачепивши сiре рядно, вдарив удруге й утретК. Тодi обернувся до Iллi, лице його було запорошене, земля прилипла до бороди та брiв, а очi дико й божевiльне спалахнули. I пiдiгнулися колiна в Iллi Торського, iгумена Густинського монастиря, вклякнув вiн поруч iз грубником Самiйлом. Решта ченцiв незграбно бухнула на колiна й собi. - Помолимося за Пхнi душi! - сказав Iлля. Схилили голови. Заметiльниця зiбралася на силi й знову жбурнула до них довгого снiжаного хвоста, снiг лiг на зiгнутi спини й голови, i тiльки воротар озирнувся й ошкiрив до того вихору по-блазенському кривого рота. Iлля Торський уже стояв. Обличчя його було дiлове. - Зробиш Пм, Самiйле, труни, - сказав якомога теплiше й раптом поклав на грубникове плече бiлу, викохану руку. - 3 мореного дерева, Самiйле, i пофарбуКш золотом. Над головою знову застукала у воловий пухир Заметiльниця - затахкотiли далекi тимпани, немовби вибиралось у похiд велике вiйсько. Спереду йшли литавристи, сурмач, баба-вiщунка i спiвак, а позаду, нiби мак цвiв, - лицарство запорозьке. Вигравав на бiлому конi на чолi того лицарства чорновусий полковник, дуже схожий на Iллю Торського, - Iлля впiзнав його вiдразу. Адже обличчя оте також було виточене з бiлого каменю i такi широкi, такi чорнi були в того козака очi! Трiпотiла на його плечах одежа, i вiн сам на буряково-бузковому тлi наче кликав кудись, махаючи рукою. Йшло по бузковiй дорозi незчисленне вiйсько, i в такт кроку Пхнього вигравав i бив холодний i сухий тимпан. - Я, брати, - заговорив тихо Iлля Торський, - Пздив до КиКва, а звiдтiля подався до його ясновельможностi. Грошi на церкву я, братове, привiз, i, як зiйде снiг, ми закличемо до себе майстрiв. Замовимо кам'янi раки й покладемо цих дiтей пiд олтарем. Можете придивитися до них пильнiше, брати моП, - Пхньому духовi варто молитися... Вiн замовк, а ченцi подивилися на дiтей. Лежали на чорнiй землi, ясно-бiлi й чистi. Блiде сяйво точилось iз облич, рiвне, погiдне й прозоре. - Варто було б нобiлiтувати Пх у святi, - хрипко озвався iз кутка отець Гервазiй. - Џх уже нобiлiтовано, - гаряче озвався Iлля й кинув рукою. - Це кров волаюча, кров, про яку не повиннi забувати люди! Зирнув на слiпуче-бiлий прочiл i побачив там далеко, на срiбно-бiлому тлi, три снiговi баби, котрi вийшли за село й зорили червоними очима. Батько стояв на порожнiй дорозi, нiби з паперу вирiзаний. Хитався й розчинявся, блiдий i вицвiлий, у бiлому кожусi i з бiлим кийком. Дивився й похитував головою. Тодi Iлля Торський знову вдарив поклона до землi... Дiти лежали у свiтло-сiрому сутiнку i свiтилися. П'ятеро чорних, великих людей стояло перед ними навколiшках, погiдно зносячи п'ятiрнi й кладучи собi на груди хреста. Вони приплющилися, цi п'ятеро, i ледве-ледь ворушили вустами. Кожен iз них мав на що поскаржитись i мав чого просити, адже всi були на цiй землi й тлiннi, i грiшнi. ШВЕЦЬ I в хатi холодно, й на душi холодно. Вiн подумав: "Кiнчилися шпильки, а березовi чурбанцi вийшли". А ще вiн подумав: надворi йде дощик, маленький, кульгавенький та холодний. Через це i в душi йому холодно; зирнув - на лавi повсiдалися всi дев'ятеро його душ, мiж них i Марiйка - п'ятилiтка, яку найдужче вiн любив, а в кутку на стiнi подрiмуК собi святий Микола. Швець дивиться на них усiх крiзь напiвприплющенi повiки, вiн вимiрюК подумки шлях до лiсу, бо до лiсу таки треба йти. ЗрубаК березу, хай i потайки, мабуть, у такий дощ саме йти, - будуть йому чурбанцi, та й хату обiгрiК трохи, щоб цi його дев'ятеро душ не мерзли й не подрiмував так сторожко Микола. Швець одягаК свитину, вона чавить йому утлi плечi, йому аж дихати важко. "Чи це парко в хатi?" - думаК вiн, забувши, що дiти цокотять на лавi зубами, - виходить, затикаючи за пасок сокиру. На нього вiКться сiренький дощик, засипаК очi, загортаК в сиву свитку дня, яка поверх його свитки як зайвий тягар. Але попереду бовванiК лiс, там далi дорога, мокра i вся в калюжах. Лiсник, певне, спить, думаК швець, бо й менi цiлий ранок хотiлося спати. Ну, звiсно, коли б не потреба i не крик - кричало дев'ятеро душ, голоднi пташенята, що розкривають роти, - не виткнувся б з хати. Правда, понатикали вже в тi дзьоби сякоП-такоП Пжi, - кричали вони, як ворони зимового дня, коли тим воронам холодно й самотньо. Тож не змiг улежати, гой, не змiг; йому сказав тодi Микола: "Пiди врубай березу!" "Я думав про це й сам, - спогадав швець, - ось i йду рубати цю березу". Але чого в нього така м'яка й квола душа? Так важко рухаються в головi думки. Вiн зважив: не треба над цим застановлятися; онде лiс, треба вийняти сокиру - бiлi вiти падають прямо з неба; здаКться, це вони струшують дощ; бiлi тiнi, тужливий спогад про далеке марево; воно - таки пляма, холоднувато-бiла, як i цi вiти. Тодi вiн вийняв сокиру i вдарив. I на нього градом посипалися краплi, наче заплакало над ним небо i сама береза. Однак вiн не зважав, бив i рубав, хоч вiдчулося: дивиться хтось. "Ну, хай, бо все одно почав", - думав швець, вмиваючись чи тими березовими слiзьми, чи власним потом. Але навколо було порожньо. Це вiн побачив, коли береза впала. Шамотiв дощик, струшувалося драглисте змерзле небо, а вгорi спокiйно кричала ворона. Пiдважив ту березу й закинув на спину стовбур. Гiлки зашарудiли над ним, наче засичала гадюка, але вiн не обернувся. Отодi й вийшов з лiсу злий дух. Зрештою, швець не розiбрав до ладу, чи був то злий дух, чи лiсник, але той усiвся йому на березу, i швець упрiв, волочачи його через поле. Сипався дощик, але, здаКться, вони обидва не зважали - швець тягнув, а лiсник Пхав на березi. - Ну от, ти зрубав ПП, - сказав лiсник, - то як будемо розщитуватися? - Береза сухостiйна, - сказав швець, - i не вчинив я злочину. - Ти ПП все-таки даремно зрубав, - вiдповiв лiсник. Тодi швець уже зовсiм розсердився. - Гей, пане, - сердито скрикнув вiн, - менi й так важко нести, а пан сiв верхи, щоб я його тягнув? Лiсник засмiявся. - Хочеш, щоб я засадив тебе? Швець тягнув дерево, аж пiт вибивався йому на лобi й пiд пахвами, вiн майже не зрозумiв, що сказав йому лiсничий - отой, бачте, пан, що розсiвся на березi. - Куди це засадите? - повернувсь у пiсниковий бiк. - А в буцегарню, - спокiйно сказав лiсник. - Хiба не знаКш за що, хе-хе? - А моП дев'ятеро душ? - не стерпiв, щоб не розсердитися швець. - Ви Пх менi годуватимете? - Менi яке дiло? - позiхнув лiсник. - МоК дiло засадити тебе, а ти вже сам думай про своП душi. Швець волочив дерево, а той пан наче й не думав злазити. - Ви чогось хочете вiд мене, - сказав по мовчанцi швець. - Чого? - Хе-хе, - не дуже голосно засмiявся лiсник. - Ти здогадливий. Хочу, щоб бомагу пiдписав. Швець спинився. Дощик сипав на них, i чи вiд нього, чи вiд поту вiн зовсiм змокрiв. Навiть у ногах було мокро. - На себе? - спитав, повертаючись упiвбока до лiсника. - Хе, - лiсник уже пихкав люлькою, - чому на себе? I на тi дев'ятеро душ, хе, для мене то лагоминка. Швець удруге завдав собi на спину дерево, лiсник навiть пособив, а тодi знову скочив на березу. - Гей, пане, злазьте, нема в мене сили тягти! - згукнув швець, але потяг. - А я вiд тебе вiдповiдi чекаю! Швець довго мовчав, довго тяг березу, вже мiстечко з'явилося, вже й люди виднiлися, а береза стала важка, як каменюка. Тодi швець зупинився. Пiт цебенiв йому поза вуха й на очi, але вiн все-таки дивився на того лiсника: сiре одутле обличчя, сiрi одутлi очi, сiра роздута одежа, а замiсть чобiт... Вiн здригнувся й вiдвiв очi - цього вiн сподiвався й не сподiвався. "Таки злий дух", - подумав сумовито, але спокiйно. Лiсник засовав ратицями, його била нетерплячка. - Дуже ти гарячий, - буркнув швець, роздивляючись його пильнiше. - Але хай буде по-твоКму! - Я тобi ще й грошей дам, - сказав лiсник, - i ти цiлий рiк не бiдуватимеш. Швець позирнув на лiсника, i в його очах спалахнув легенький лукавий вогник. - Кажеш, грошi даси? - А дам! - Ну, коли грошi, то це ще куди не йшло! Лiсник виставив великi бiлi зуби, а швець йому пiдморгнув. Лiсник пiдморгнув шевцевi й простяг папiр. Папiр був бiлий i чистий, як i лiсниковi зуби. Швець зiтхнув, покрутив шиКю, наче звiльняючись од липкого комiра, й узяв незграбними пальцями той папiр у руки. Лiсник забрав папiр, склав його учетверо i засунув до кишенi. I зовсiм не було у нього ратиць - звичайнi собi чоботи. По-звичайному вiн i попрощався. - Я за рiк прийду до тебе, щоб не вiдпирався. Швець засмiявся. Лiсничий показав зуби й собi, i вони пiдморгнули один одному. В кишенi у шевця лежали грошi, а береза була його також. - То до побачення! - сказав весело, i той лiсник вiдразу ж перестав бути йому цiкавий. "Хай його грiм б'К! - думав швець, - Менi ще треба доволочити цю березу!" Вiн раптом згадав Миколу - той мав задумане й сумне обличчя. У веселiй хатi, вирiшив вiн, i тобi веселiше буде! Бо що то за веселощi в порожнiй i холоднiй хатi? Вiдтак перестав i дощ. I шевцевi зовсiм злагiднiло на серцi. Та й пiт не так уже цебенiв - той лобуряка був важчий за саму березу. Онде й мiстечко, а бiля хати - жiнка. Коло неП всi восьмеро дiток - як горох при дорозi: меншi, меншi й меншi - геть-но тобi як горох! Вiн озирнувся. Лiсника вже й слiд прохолов, тяглася тiльки, як сухий вiник, береза. Жiнка вже йшла йому допомогти, за нею посипалися, наче горох, усi дiти, а серед них - Марiйка. Така ладна та дитина: обличчя бiле, тепле, м'яке, волосся темне, м'яке, а очi - начебто джерельця. Вона щось гукаК чи, може, гукають вони всi разом? Ого, помiч яка! - Яка помiч! - каже вiн жiнцi. - А я втiху маю душевну. Жiнка дивиться на нього заширокими очима: вона не розумiК. - Га? - Кажу, втiху маю душевну! - Що ти зробив? - Що я зробив? Пiдписався лiснику, а той менi ще й грошей дав... Жiнка дивиться на нього, а вiн на неП. I дiти за нею - як вiяло. - Щось не втямлю я нiчого, - сказала жiнка, а вiн задивився на свою Марiйку: чиста й бiла. I м'яка. - Ге, що тут говорити? - сказав вiн. - Пустi балачки! Записався, а вiн менi - грошей. Тепер я його! - Це добре, - всмiхнулася нарештi жiнка, - ми пiдемо вiдробимо. Всi пiдемо. Зчумiло стояв серед дороги зi своКю березою. Навпроти нього - жiнка, за якою, як курчата на вигонi, - малi. - Ге, нi, - сказав морщащись. - Не будемо ми робити, нiчого не будемо! Сказав це i вiдчув жаль. Ще маленький, але беручкий... Тягли березу вже всi разом, попереду вiн з жiнкою, а ззаду хапалися за гiлляччя його дiти. I чудне було враження, таке чудне, як дерево: вони - стовбур, а дiти - гiллячки. Бо вони й були деревом, росли з одного кореня, а це гiлляччя вже ген високо - такi бiлi й чистi, - i тягнуться в небо, а воно високе й синК. "Це моК дерево, - думав гордо швець, тягнучи березу. - Добре мати таке собi дерево. А коли бряжчать у кишенi грошi! I-i-i! Бог ти мiй! Яка це втiха мати оце дерево i щоб бряжчали грошi!" Коли зайшли в хату, побачили Миколу. Був сумний i думний - швець розгубився трохи. Перехрестився, а за ним жiнка й дiти. Але Микола був сумний, навiть не дивився. Тодi швець нахилився до Марiйки (така вона чиста й м'яка) i прошепотiв Пй, щоб перебалакала з Миколою. Вони знову перехрестилися й вийшли. Швець узяв сокиру й почав обтiсувати гiлля. Дiти бiгали з пруттям по двору, шмагаючи одне одного по литках i весело регочучи, - йому ж ставало смутно. Знав i чого: чекав МарiП. Повинна була вийти i щось сказати. Отож цюпав собi сокирою, а жаль його ставав великий, бiлий - як зима чи крижана рiчка. Йому стало жаль i дерева, хай воно сухе, - гiлляччя його вже не стримiтиме у небо i вже не поцiлуК його вiтер. Але думав про те мало, - була то, може, пiвдумка, - аж тiк туди, за дверi, де лишилася Марiйка: нiколи, скiльки бачив, не був Микола такий сумний. Нарештi рипнули дверi, на порозi стала Марiйка. Обличчя в неП блiде, а очi такi чистi, що витиснулася йому сльоза. Помiтив: жiнка теж перестала поратися, та й усi дiти примовкли i втишилися. Пiдiйшли до ганку, пiдiйшов i вiн, - Марiйка ледве губами рухнула: - Вiн сказав, що як тато робитимуть чоботи, а той прийде, то аби не вставав зi стiльця. Поки не скаже... Його Марiйка вже шестилiтка, а вiн сидить i шиК чоботи. Вечiр довгий i темний, бо сьогоднi натислося йому в душу якогось сiрого попелу, i той попiл розсiявся i засмiтив його. Чоботи шилися пиняво, думки кружляли десь далеко, часом позирав на вiкно, а воно - чорне й неживе. Чогось боявся, наче заповз у серце тонкий, вузький хробачок i пив його, висмоктував. "Ге, нi, - подумав швець, - це я, напевне, хорий". Але вiн не був хворий, знав то сам - лукавив, бо оте чорне вiкно, отой довгий вечiр, оцi дiти, що так незвично тихо повсiдалися на лавi, оцей смутний Микола!.. - Ге, чого це ви всi попримовкали? Але йому нiхто не вiдповiв, начебто нiкого й не було в хатi. - Це тому, - почув вiн знайомий голос, - що я прийшов. - Ага! - схаменувся швець. - Таки прийшов. - Збирайся, - сказав той, - бо нам уже пора йти. Швець сидiв на своКму стiльцi з плетених пасiв i мовчав. Тiльки надточував ножа, щоб зрiзати шкiру. - Ну, то що? - А нiчого, - вiдповiв нарештi швець. - Менi треба кiнчити цi чоботи. З них я й живу, а ти глянь, скiльки Пх у мене, тра й на дорогу. - Хе-хе, - сказав той, - не треба тобi на дорогу. Я таку карету пiдкочу, що хе-хе! Але швець не дивився на нього, навiть не хотiв бачити, чи той у лiсничiй одежi, а чи у своПй. По тому обiзвався Микола, сидiв доти мовчки в кутку: - Коли вiн устане, хай посадить на своК мiсце й закляне його. Швець повернувсь у бiк Миколи, той дивився на нього спiвчутливо. Вiдтак побачив Марiйку, котра йшла переказати йому Миколинi слова, дiвча всмiхалося сумовитою, блiдою усмiшкою. Посеред хати стояв лiсник (таки вiн), на лавi - жiнка, а коло неП, як дрiб, дiти. Швець схилився до чобiт, якi шив, i довго коло них возився. Риштував, чистив, шив - в нього за спиною стояла Марiйка, вона вже сказала те, що почув i вiн, i не хотiла вiдходити. Лавка була зайнята, шевський стiлець - пiд ним, тож лiсник переминався з ноги на ногу. - Ге, втомилися, бачу, - сказав швець, скоса зирячи на непроханого гостя. - Таки втомився, - сказав лiсник, - отак за вами по-побiгати, думаКш, малий клопiт? Чи менi легко хлiб заробляти? - А чого вам його заробляти? - спитав швець, але лiсник засопiв: розсердився. Швець вбивав шпильки в пiдошву i скоса зирив на лiсника. - Ото скiнчу, то спочинете на моКму. Вже скоро! Вiн стукав i стукав, а той стукiт бив у голову й вiдбивався вiд чорних мертвих вiкон. "Як це тяжко виходити, - думав швець, - у ту чорну глупоту, в ту чорну нiч. Але хай!" Прибивав пiдошву, а тодi пiдчищав терпугом, i терпуг ходив йому по серцi, бо не знав, чим усе це скiнчиться. - Буду збиратися, - сказав швець, устаючи i струшуючи з фартуха обрiзки шкiри, - можеш спочити. Вiн побачив, як злий дух хлюпнувся на його стiлець i знеможено видихнув повiтря. Тодi швець одяг бiлу сорочку й новi штани. - Уставайте, - сказав вiн, - будемо йти. Вiн побачив наморене, в цю мить начебто схудле обличчя лiсника, - той сидiв i важко дихав. - Уставайте, кажу, я готов! - Та радий устати, - ледве переводячи дух, сказав лiсник, - коли ж мене прибито. Це твоП витiвки? - Нiякi це не витiвки, - буркнув швець. - Уставай, бо не пiду. - Що ти до мене маКш? - скрикнув, вибалушивши очi, лiсник. - Що менi до тебе мати? - мирно вiдповiв швець. - Чи я кликав тебе до себе? I чи приставав? - Така служба в мене, - сказав злий дух. - Ти чоботи шиКш, а я роблю це. В лiсника вже й пiт на лобi вибився. - Тяжко менi, - простогнав вiн. - I сидiти тяжко, i встати несила! - Яв тебе не просив тих грошей, - сказав швець. - Ти сам менi Пх усунув. Лiсник уже хапав спазматичне повiтря. Розтулив рота й був як риба на березi. Швець стояв серед хати в бiлiй сорочцi й нових штанях, i його обличчя споважнiло. - А яка вже пора? - спитав тривожно лiсник. - Та пiвнi скоро заспiвають, - вiдповiла з лави шевчиха. Тодi лiсник затурбувався. - Пусти мене, - попросив у шевця. - Я до тебе не чiплявся, - вiв своКП швець. - Сам зачепив. - Але менi вже пора! - закричав лiсник. - Я в