iть отi вершники попереду на зелених конях iз синiми спинами. Подумалося старому, що це три метелики впряжено в воза, трiпотять вони крильми i тягнуть його. Юне обличчя Фаетона зирнуло на нього з розширеним зором i розтуленим ротом - був то вiн сам з часiв молодостi. - Вiнконосче премудрий, Миколаю, - забурмотiв попик, потуплюючись. - Подай моПй душi просвiту, що освiтить темряву ПП, щоб я з радiстю прославив пам'ять твою!.. Ще здаля побачив заставлену людськими спинами пройму вулицi, Пхав на тi спини вслiд за трьома метеликами-проводирями, i його далекозорi очi чiтко бачили напруженi шиП тих людей: ставали вони навшпиньки, щоб прозирнути вперед. Бачив напнуту на спинах одежу й лискучi, щедро надьогченi чоботи бiля землi. Майдан був круглий, як п'ятак. Забитий ущерть людом, аж яблуку нiде впасти. Всi стояли в потилицю один одному, розсiваючися по майдану вiялом. Були тут самi чоловiки: на ганку стояли музики й грали жалобноП. Кiлька хлопчакiв у бiлих сорочках натхненно спiвали жалiсного канта - текли Пм од власного спiву на очi сльози. Попик стояв на возi, одне око засльозилось i в нього, i вiн утер його закiптюженим рукавом. Незмигно дивився на те стовписько, i його рука мимоволi поповзла до лоба, накладаючи чесного хреста. Сотнi облич обернулись у його бiк i завмерли: стояв сивий наморений коник, невеличкий вiз, а на тому возi крихiтний дiдок у бiлiй полотнянiй рясi, в солом'яному брилику, на якому сидiло два синi метелики. Люди заворушилися й почали стискатися, роблячи проПзд для воза, i коли попик торкнув свого коня, через майдан було прокладено залиту сонцем дорогу. Уздовж того проПзду вилаштувалися двi шереги, чiтко розкладенi на кольори: чорний бiля самоП землi, вище - зеленi штани, а ще вище - синi каптани. В одного з десяти голомозих темнiла чуприна, i цi чуприни були як вiхи в рожевому морi голених голiв. Коник спокiйно трюхикав мiж тих шерег, похитував головою й монотонне переставляв утомленi ноги. Попик надивився вдосталь на цi напрочуд однаковi обличчя й барви i впустив голову. I тiльки коли переПхали вони майдан, зиркнув уперед i побачив широко розчиненi ворота, в якi вже в'Пжджали його супровiдники i куди спрямувався i його коник. Там, у дворi, стояло кiлька огрядних чоловiкiв, а коли вiз в'Пхав до двору, вийшов з того гурту здоровенний дiд з порудiлими вусами i з банькатими очима - з-за спини того дiда визирнуло темне, поморщене жiноче лице. Пiдходили по черзi за благословенням, спершу дiд, за ним - жiнка, потiм - усi решта, що стояли в цьому дворi. Попик простягав кожному руку й махав пучкою над червоними шиями, вуста його при цьому ворушилися, але з них не виходили слова - шелест якийсь невиразний, наче листя шамотiло. - Просимо ласкаво в господу, панотче, - схилився чемно в поклонi дiд. - Ми на вас давно сподiваКмося... Кiмната - пiвтемна, бо в нiй не було вiкна, тiльки свiтився зi стелi крайчик свiтла. Стяга падала на пiдлогу, розширяючись донизу, i в тiй стязi сидiв на ослiнчику бiлий, як сметана, дiдок. Дивився, не мигаючи, очi його свiтилися ласкою, i в тому хиткому пливучому промiннi вiн аж палахкотiв. Борода срiбно облягла зморщене обличчя, а лоб горою стояв пiд осяйною кучугурою бiлого волосся. Бриль старого був покладений на колiно, i на ньому спали, склавши синi крильцята, двоК метеликiв. Навпроти сидiв на ослонi господар, приплющив очi, i обличчя од того стало втомлене й сонне. Жiнка подалася тулубом уперед, поклавши одну руку на колiно, а другу посилаючи до того сивого дiдка, що так незвично свiтився серед помешкання. - Стривай, стара, - озвався густим басом господар. - Я розповiм про те сам... I побачив попик перед собою гарну хату й наймита, що молотить хлiб, i дiвчину, котра принесла наймиту молока: тук-тук-тук, - вистукуК цiп, i розприскуКться навсiбiч зерно; тук-тук-тук, - стукотить дiвоче серце, i з обличчя ПП розприскуКться смiх; тукотить серце i в наймита, вiн повертаК веселе, пiтне й закурене обличчя, а цiп у його руках ходить i ходить, i лупить той цiп по землi; б'ються серця Пхнi у такт тому стукоту, а очi дивляться - розвестися не можуть. Жiнка втерла сльози i захитала сумовито головою. - Еге-ге! Так воно було, так!.. Побачив попик, як вискочила та розпашiла дiвчина з кухнi, як схопила притьма вiдра з коромислом i пiшла якось боком-боком, схвильована така i розчервонiла. Тодi перестрiв ПП по дорозi Iван Доломан... Червона опанча звисала йому з плеча, пiдбита хутром, а очi з-пiд дорогоП шапки дивились, як у сокола. Стерялася раптом дiвчина, бо парубок стояв, розставивши ноги, i мав зведене вгору пiдборiддя. I цвiв у нього на грудях вишневий каптан, а синi штани натiкали на чоботи. Простяг руку до дiвчини, був-бо певний, що це до нього зацвiла вона такими рум'янцями, але тi рум'янцi погасли раптом на щоках. Зирнула вона на Iвана Доломана широкими й чорними очима, й погасли тi ПП очi. Iван Доломан зробив крок Пй назустрiч, i зуби його перлисто блиснули, а очi засвiтилися невимовною ласкою... - Ох Iване, Iване, - захиталася на стiльцi почорнiла вiд рокiв жiнка. - Ой, дурна я була, дурна! На неП дивилися важкi, банькуватi очi господаря, i вона знову втерла сльози. Випросталася й сiла рiвно, а ПП темне обличчя просвiтлiло раптом, i засвiтили з нього чорнi очi - на коротесеньку мить повернулася ПП давня краса. Маленькi попиковi очицi пили ту красу й напитися не могли, i виповзла з краКчку його ока сльоза, засвiтилася й зацвiла на виблiдому обличчi: вже через неП дивився попик на жiнку... Оминула вона Iвана Доломана, i, коли набирала воду, рум'янцi повернулися на ПП обличчя й заквiтли, як маки, бо зазирнула дiвчина в криницю й побачила там обличчя молотника-наймита, що невтомно цокотiв цiпом. Знову ПП серце закалатало в такт iз ударами того цiпа, i, коли проходила вона з повними вiдрами повз Iвана Доломана, то й не помiтила його - став вiн, мов вода, прозiрчастий i, мов вода, пролився i стiк з тоП дороги, адже кликав i кликав ПП постук серця найдорожчого, адже саме для того другого розцвiтила на щоках отакi великi й червонi маки... Господар похитував головою, як робила це нещодавно його жiнка, було його обличчя смутне, хоч про такi чудовi речi розповiли отi темнi й зiв'ялi жiночi вуста. Знову простягла руку до попика i затремтiла, зависла, безсила втримати те короткочасне й неймовiрне видиво, що засвiтила вона його своПми словами. - Гей-гей! - хитала головою... Сидiла тодi в такому-от кутку, як сидить зараз, i так само густа темрява обливала ПП, бо думки, якi думала, були чорнi i рум'янцi на ПП щоках з'Пла темрява; свiтив мiсяць, але не проникав до неП пiд повiтку. Вона чекала на нього й боялася, i тахкотiло в ПП грудях серце, хоч там, у клунi, давно затих цiп i навколо тiльки й чути було, що сухий шелест зiлля. Лопотiла шажками-листям грушня, i падали вряди-годи грушки, шелестячи в прижухлу зелень городу. Вiн став у прочiлi повiтки, загородивши його весь, просвiчувалося тiльки бiля голови, а вона, хоч i чекала на нього, вiдчула, що збиваКться в грудку, що холонуть у неП колiна i язик. I стала вона там, у кутку, шпакуватим Пжаком, бо вiд чорних своПх думок так дивно змалiла супроти того великого й волохатого, що заступив увесь прочiл. - НадiК! - сказав вiн так нiжно, що серце ПП почало розтавати. Виклюнулася з нього стеблинка мала, затремтiла й завмерла. - НадiК! - повторив вiн тим-таки голосом. - Чи ж станеш моКю жiнкою? ПП серце знову скрижанiло, i той паросток, що так тонко бринiв на вершечку його, зiв'яв i скинув напiврозпущенi листки. Сухий холодний вiтер провiявся по повiтцi. - Я знаю, про що ти думаКш, - печально й нiжно говорив парубок. - Ти багата, а я бiдний, ти хазяйська дочка, а я наймит. - Я про це думаю, - прошелестiла вона самими вустами. - Не вiддадуть мене за тебе. - Давай утечемо, - прошепотiв вiн. - Я тебе, голубко, на руках носитиму, пестуватиму незгiрш, як мама... Тодi вона простягла до нього руки. Мiсяць став якраз за спиною наймита, облив його голову i впав на тi простягненi руки. I дивно запалали тi бiлi руки, тонкi й випещенi, якi не знали важкоП роботи, та й не хотiли ПП знати. I дивилися вони обоК на тi руки: вона iз жалем, а вiн iз любов'ю. I пiдiгнулись у нього колiна, укляк вiн перед тими руками, а звiльнене свiтло притьма линуло у повiтку й обiлляло закоханих густим зеленим свiтлом. Зойкнув вiн тихесенько - такою несусвiтною красою запалало дiвоче обличчя i так яскраво блиснули напiввiдслоненi ПП зуби. - НадiК-зозулько, - пролебенiв вiн. - Не бери того до серця. Я багатий!.. Я, золотце моК, куди багатший за твого вiтця, я, пташечко, все тобi вiддам, я дуже багатий, серденько!.. - Ти бага-тий? - протягла здивовано i трохи розчаровано дiвчина. - А це ж бо звiдки? Тодi вiн погас перед нею, як гасне свiчка. Став уже сам непроникне чорний i непроникне замкнутий. Не дивився на неП, а що обличчя його було в тiнi, вона не змогла побачити, яка зажура запечатала йому очi й вуста. - Чого ж мовчиш? - тихенько спитала вона. - Бо важко про це говорити, душе моя! - сказав вiн зимно. - Я розбiйник страшний. I грошi моП, й багатство з того-таки розбою зiбранi. Та жiнка в кутку ридала не стримуючись. ЏП темне обличчя було мокре, губи зведенi спазмою, хиталася вона з боку на бiк, зчiплювала пальцi рук, розпачливо змахувала руками i стискала ними колiна. Господар обережно взяв ПП опiдруч, i вона покiрно встала. Голова ПП трусилася, з-пiд очiпка вибилося сиве волосся, i стала вона, як баба столiтня, - ветха й тремка. Господар примовляв лагiдно, вряди-годи гладив ПП по головi, i стара вже тiльки схлипувала, давлячись плачем. Попик так само сидiв серед кiмнати, так само був облитий яскравим свiтлом; йому, певне, запекло в голову, бо надiв раптом бриля. Синi метелики звилися над ним, не вилiтаючи, однак, з-поза стяги, потрiпотiли крильцями й плавко сiли на своК мiсце. Тiнь од бриля сховала попикове лице, i тiльки очi його покiрливо синiли з того затiнку, як два чистi, незамутненi джерельця. Господар провiв жiнку, а за порогом ПП взяли опiдруч два тiлистi дядьки. Вона провисла мiж них, наче вже й плотi не мала - тiльки одежа з тремкою головою. Прочiл був також освiтлений сонцем, вели дядьки стару по кам'яному мощеному подвiр'ю, Пхнi голi макiвки рожево блищали, а коли позирали один на одного, то профiлi Пхнi були цiлком однаковi. Цю групу заступила господарева постать, iржаво зарипiли дверi, i знову запала в мешканнi пiвсутiнь - свiтився тiльки посерединi бiлий, густо залитий сонцем дiдок. Господар важко опустився на ослiн, захрумтiли йому кiстки, а його смутне обличчя на мить закам'янiло. Тодi прийшла до них тиша. Сидiли отак нерушно, наче на щось очiкували, в сонячнiй стязi крутилася, срiбно спалахуючи, курява, крiзь просвiт проглядало напрочуд синК небо, а навколо нiмо стояли порожнi ослони, стiл та лiжко. Стiни були завiшанi килимами, i в сутiнi тi килими здавалися чорними. На них було зображено важкi кабанячi голови, i голови тi дивилися зi стiн, наче живi... - Вона, панотче, зараз сильно переживаК, - сказав понуро господар. - Але тодi, коли ми зважилися побратися, саме вона зневолила мене згадати про забутi скарби i згублених мною людей. Видить бог, на той час я вiдiйшов од страшного свого рукомесла... З-пiд бриля дивилися на господаря ясно-синi, як у хлопчика, очi. Дивилися трохи здивовано й покiрливо: не було в них нi осуду, нi схваленння. Жила хiба що оця тиша, яка висла навколо, i оце сонце зi срiбними порошинками в ньому. Мiсячне сяйво ворушилося на дорогах, сплiталось у коронах дерев, ковзалось по солом'яних стрiхах; розквiтали нiчнi квiти й запаморочливо пахли. Дихала втомлена земля, сухий вiтер ходив, наче парубок, порожнiми вулицями й обтрушував стиглi сади. Глухо падали яблука та грушi, й заливалися, аж навшпиньки ставали, цвiркуни; текла волога вiд рiк, i плескав там весельцем рибалка. Чорний пес (нiч стояла чорна навколо) бiг i бiг, висолопивши язика (мiсяць червоний висiв серед неба), й поблискував очима (зорi кришились i осипалися донизу); пахли бур'яни, готуючись розкрити коробочки з насiнням i розсiяти Пх по землi; чорний пес похитував хвостом - вiтер-парубок зiскочив раптом з гiлляки прирiчкового дерева, вдарив навприсяди i до смертi зачарував великооку й геть-но недосвiдчену русалку. Бiлi квiти приходили на розмову до квiтiв червоних, бралися тендiтними рученятами й починали легесенький танок, ледь-ледь вихитуючи тонкими станами. Очi Пхнi розширялися, й круглi Пхнi личка пашiли, а розкришенi зорi засiвали Пх i заплiднювали. Звiдти, звiдкiля почав свiй бiг чорний лахман, позiхнула вже холоднорота Зневажниця квiтiв, i це осiннК дихання вiдчув на собi перш за все наймит, якого не брав сьогоднi сон i який сидiв просто неба, схиливши на руки голову. Зашелестiло зовсiм поруч, i то були найлегшi з легких кроки. Стала перед парубком, запнута в темну хустку, дiвчина. Не могла наблизитися, а похитувалася й чекала, поки зведе вiн обличчя й помiтить ПП. Дiвочi вуста були напiввiдслоненi - бiла квiтка прийшла до червоноП, - очi ПП були повнi нестiйного зоряного трепету, що ним така багата була тодiшня нiч. Вiн справдi був червонуватий у цьому сяйвi, чи, мо', червонила його одежа, звiв голову й дивився на дiвчину, легенько закусивши вуста, а в грудях гуляв йому й гуляв холоднуватий продув - Зневажниця квiтiв поселилася там. - Гей, Степа! - озвалася легенько дiвчина. - Чи хочеш мене вислухати? - Чого б то я не хотiв? - так само обiзвався вiн, i осiнь почала вимиватися з його грудей. - Була я у ворожки, Степа! - сказала вона тiльки вустами. - То чи знаКш, що вона порадила? Вiн похитав головою, а сам утопився в блискотливих очах, що так тепло свiтилися супроти нього. - Пiду я за тебе, Степа! - так само тихо сказала вона. - Але сходи у четвер до того лiсу, де розбивав, i ночуй на гробах, що Пх наробив. Слухай вiдтак, що учуКш... Подивився на неП пильно. Не вiдвела погляду, i вiн зрозумiв: буде Пй покiрний. Схилить голову, бо несила витримати йому того чару й отого свiтла чарiвного - струмить вiн на нього й неволить. Схилив отож голову, i вуста його ще слабше, нiж у неП, рухнулися: - А сьогоднi, НадiК, часом не четвер?.. Попику заклякло тiло сидiти на ослiнцi, вiн знову скинув бриля, мимовiльно зiгнавши метеликiв, - закружляли вони й затанцювали в сонячнiй стязi. Попик ходив довкола тоП стяги, розминаючи ноги, а його спiвбесiдник мовчки втупився в передки своПх чобiт. I наче читав вiн iз тих чобiт iсторiю про те, як iшли вони, цi чоботи його, по дорозi й поспiшали, щоб не запiзнитися, як горiв над головою червоний мiсяць i як жiнка химерна Осiнь, ота квiтiв Зневажниця, церемонно ступала обiч нього, тримаючись iз ним опiдруч. I вiн через те роздiлився на двох чоловiкiв: той, бiля якого ступала Зневажниця, був сумний i добрий, i плакав вiн чистими покайними сльозами, а той, з другого боку, був байдужий та спокiйний i насвистував розбiйницькоП пiснi. Тож в однiй халявi чобота хлюпало од щедро пролитих слiз, а в другiй холодив ногу гостренний колiй. I йшов вiн так пiд мiсяцем по дорозi аж до ранку, пiсля того спав цiлий день у канавi, а тодi знову так само iшов. Коли ж вiн спав, то спала коло нього ота чудова Зневажниця квiтiв, i спала коло нього його перша дитина - Розбiйницька пiсня: породили вони ПП у тiй мандрiвцi. Iшов вiн другу нiч i третю, i народилася в них за цi двi ночi друга дитина - Печаль синьоока; отож iшли вони вже вчотирьох. Вiн тримав за руку дитину старшу, а Зневажниця квiтiв - молодшу. I йшов вiн отак ще й п'яту, й шосту нiч, i вiд цих ночей народилась у нього третя дитина - Розсудливiсть сiроока. I коли вiн сiв на тiй могилi, що ПП насипав сам, знову був четвер, i цiлий день просидiв вiн там, не думаючи нiчого й нiчого не вiдчуваючи. Його дiти розбрелися навдокiл, старша дочка збирала хмиз на вогнище, менша пiдпалила той хмиз, а найменша зав'язала йому очi бiлим поясом. I сидiв вiн отак закоцюблий, iз зав'язаними очима, а вiтер видував iз нього все тепло - не мiг нагрiтися вiд вогню, що палили дiти його; бiля нього в ногах сiла покiрна й так само задумана Зневажниця квiтiв, i квiти, що росли довкола, раптом погасли в околi аж на десять верстов. Тодi вiн здригнувся i здер з очей бiлого пояса: десь далеко з-пiд землi почувся важкий стогiн, схожий на зiтхання. I з того зiтхання проросли раптом травою слова. - Боже, - почув вiн, - боже! Пометися за мою й мою кривду! Пiшло воно луною, оте "мою", i повторилося якраз стiльки разiв, скiльки душ вiн загубив, гуляючи в цьому лiсi. Кружляли в сонячнiй стязi синi метелики. Попик пересунув ослiнчика з сонця у затiнок, але разом пересунув i ту сонячну стягу. Знову сiв у сяйвi срiбних порошинок, i його сива голова засвiтилася. Тодi вiн удруге наклав, не соромлячись, на голову бриля, i обидва метелики мирно спустилися долi. Дивився iз мерехкоП сутiнi на господаря, i той тiльки тепер звiв голову. - Прийшов я додому й повiдаю Пй, - сказав господар. - Чув-Пм голос iз гробу: "Боже, пометися моПй кривдi!" - казало. I повторилося це багато разiв... Вони були вдвох, коли Пй це сказав: батьки поПхали на ярмарок i мали повернутися аж завтра. - Я сказала, же ти покинув нашу службу! - засмiялася вона раптом i засвiтила з-пiд хустки величезними своПми очима. Вiн стояв перед нею сутiнний i похмурий. Дивився спiдлоба, i йому в ногу палив червоний, як вогонь, нiж. - Прогнати мене хочеш? Тодi вона скочила на ноги. Майнула спiдницею, аж чобiтки ПП червонi засвiтилися, очi ПП заблищали гнiвно i стали ще чудовiшi. Вуста вiдслонилися, важко задихала вона, не зводячи з нього погляду. Вiн м'якшав од того погляду, бо серце його засiвалося теплим смутком. Серце його розширювалось у грудях, вже заповнило Пх усi, i не мiг вiн пальцем кивнути, такий слабкий став знову й безвольний. - Коли б могла, - швидко заговорила дiвчина, i слова з пишних ПП вуст падали, наче хто в золотий дзвiночок бив, - коли б могла, то й прогнала б... Важко менi переймати твiй грiх на себе, але не можу я й без тебе... Застогнала раптом i вдарилася колiньми об ганок, обхопилась руками й захиталась у розпачi. - Степа! - зойкнула вона тоненько. - Все це на голову нашу, Степа!.. Вiн стояв серед двору, як бовван дерев'яний, дерев'яне було його лице, i спустилися йому дерев'янi руки. - Iди, Степане! Знову йди! Iди так, щоб не бачили тебе люде... Iди, Степане, туди само. Послухай ще раз, коханий, мо', почуКш так щось iще!.. Не мовив нi слова. Повернувся й пiшов не озираючись. Вiн знав, що там, за спиною, стоПть вона навколiшках i горнеться в темну хустку. Очi ПП - величезнi, i це вiд них такий кволий вiн став та безпорадний. Знав: плачуть тi очi чорно, бо й самому хотiлося плакати. Iшов, прислухаючись до тих гострих схлипiв за спиною, i не мiг на них не вiдгукнутися. Отож черпав чобiтьми куряву, а очi його при тому були слiпi. Цього разу не йшла за ним дочка - Свист розбiйницький, але так само трималася з ним опiдруч Зневажниця квiтiв i так само вiв вiн за руку Печаль синьооку; найменша ж дочка - Розсудливiсть - плелася позаду, ледве ногами переступаючи. Печаль приклала до рота золоту дудочку й пригравала Пм до ноги, а вони ступали й ступали, i обличчя Пхнi були мов зi старого дуба тесанi. Не видно в них нi радостi, нi смутку: отакi собi дерев'янi iстоти, - тiльки на третiй день ПхньоП мандрiвки народився хлопчик дрiбнесенький - Жаль. Був вiн легкий, як пiр'Пна, i Зневажниця квiтiв несла його на лiвiй долонi, а вiн сидiв на тiй долонi, наче дiдок якийсь дуже поважний. Свiтило на нього сонце чи й мiсяць, а волоссячко було бiле-бiле, i бiла була в нього сорочина, пiдперезана жовтою волосиною. Спiвав Пм отой хлопчик пiд золоту трель сестриноП дудочки, але обличчя в усiх лишалися так само дерев'янi. Так iшли вони знову двi ночi, а вранцi народилась у них остання дочка, сонна й неповоротка, ноги в неП - як колоди, а очi - шматки сiрого каменю. I не хотiв вiн давати Пй iмення, аж розсердилася на нього Зневажниця квiтiв, - тодi-от опало все листя на деревах. Рiвно горiло довкруги жовте листя, ясно висвiчуючи золотою барвою. Ходили по тому листi дiти його тимчасовi: Печаль вiнка собi приладнала. Розсудливiсть рахувала листки, Жаль спав, лiгши на один листок, а вкрившись другим, а та Безiменниця, незграбна й дерев'яна, вилiзла наймиту на плечi й байдужiсiнько дивилася на свiт. Тодi вiдчув вiн уперше, що стомився, бо так тяжко було сидiти йому на могилi i так чавила плечi ота Безiменниця! Вiн лiг i довго чекав - погляд його пiшов повз голi вершини дерев, дiйшов до хмар i гуляв собi там. Глуха тиша стояла навколо. Печаль припасувала до ясноП голiвки листяного вiнка й почала викручуватися, притопуючи нiжкою по сирiй землi. Розсудливiсть сiла на пеньок, пiдперла долонею пiдборiддя й замислилася. Жаль звiвся раптом з ложа, вилiз на батькову ногу й пiшов по нiй, постукуючи маленькою патеричкою. Вiн iшов так довго, може, годин зо двi, доки зупинився бiля наймитового серця. Тодi розмахнувся патеричкою i вгородив ПП нещадно в серце. У цей момент i почувся голос, глибокий i тихий, пригнiчений i болющий: - Боже, пометися за моП кривди! I пiшло луною те "моП", повторившись стiльки разiв, скiльки вiн знав. Тодi ще бiльша тиша впала на землю. I в тiй тишi попробувала раптом голос дудочка Печалi. Загучав, провис тонкий i глибокий звук i обiрвався раптом, наче хто його ножем обрiзав. Потiм зашумiли порожнi корони дерев, i глухий шепiт пронiсся над розпростертим колишнiм розбiйником: - Пiмщуся аж у пра-пра-пра-пращатах! I скочив раптом розбiйник, покинув i дiтей своПх, i Зневажницю квiтiв та й побiг щодуху туди, де сидiла на ганку й чекала на нього напрочуд гарна, великоока дiвчина. Вона рвучко скочила на ноги, як тiльки побачила його. Був вiн спершу як мачинка, тодi мов крихiтний чоловiчок, бiльшав i бiльшав i нарештi спинився перед нею, глибоко дихаючи. На ганок вийшла мати дiвчини, i вони, облитi мерехтливим сутiнком, стояли нерушно й чекали на його слова. - Сказало: помщуся в пра-пра-пра-пращатах! - видихнув вiн. Засвiтилися весело зуби молодоП, i зiйшла з ПП обличчя тiнь, що лежала на ньому весь той час. Махнула вона рукою, й голубий дзвiнок затремтiв у густому сутiнку. - Ага-га! - мовила. - Хто того дочекаК?! - Що вiн сказав? - схилилася до неП мати. - В пра-пра-пра-пращатах, мамо! - Ага-га! - похитала головою мати. - Де там того хтось може дочекатися. По тому вони побачили батька, що повертався з вулицi. Неначе тяг за собою весь той сутiнок, зiгнувся й налягав на цiпок. Вони змовкли всi троК, наче води в рот понабирали, i стояли так, надчiкуючи суддю свого i громовержця. Вiн став у воротях: червонi чоботи, синi штани i червоний жупан. Синя опанча зливалася з його плiч, а за спиною звишувалася неозора стiна сутiнку. Грiзно висли сивi вуса, а очi iскрилися й палали. - То це ти, лайдаку, - зарипiв вiн, як мажа, - замiсть робити десь шаландаКшся?! Чи б я тримав собi такого лихого наймита?! Геть з мого двору, шалапуте окаянний! Свiтив перстом i наче вiв iз двору колишнього наймита. Той iшов, спустивши голову. Iшов i дуже важкi чоботи мав. Дивився в дiл, а його вiв i проганяв той нещадний перст. У воротях вiн спинився. Господар простував уже до ганку, сердито помахуючи кийком. На ганку ж злилося в одно двi постатi: одна юна й прекрасна, а друга стара, але ще так само гарна. Засвiтила любою всмiшкою та юна, а стара висунула з-за ПП плеча темну, спрацьовану руку й заспокiйливо махнула нею своКму зятю. Попик звiв очi й дивився на господаря. По щоцi в того проповзла сльоза, але вiдразу ж висохла. Заскрипiв вiн зубами, а тодi зустрiвся поглядом iз тими ясно-синiми очима, що так чудно й пильно зорили на нього. Побачив попик раптом озеро серед степу, стояло воно, пiдняте над землею, i свiтилося ясною бiрюзою. Купалось у тому озерi яскраве сонце, наче хто мив у ньому золоту мису, i лiтала над водою самотня бiла мева. Кричала тужливо, падала грудьми на воду i зривалася догори. - У нас було, отче, десять синiв, - сказав хрипко господар. - Ми жили в цьому степу спершу самi. Потiм нашi сини привели собi з украПнських мiст невiсток. Вони народили ще сто синiв, а наших онукiв. Цих сто внукiв привело з мiст сто жiнок, i цi жiнки народили по п'ятсот синiв та п'ятсот дочок. Нашi праправнуки вже не шукали чужих жiнок, одружувалися вже на кревних. Вони народили нам ще по п'ять тисяч синiв i дочок, i стало нас у цьому мiстi одинадцять тисяч двiстi двадцать два. А тепер, коли не втомилися, панотче, прошу вас зi мною... Вiн устав важко з ослiнця, i попик звiвся й собi. Вiдчинилися прихованi килимом дверi, i вони побачили довгий, забитий людьми прохiд-сутерен. Люди повернули в Пхнiй бiк голови й мовчки розступилися. Господар з попиком пiшли в цьому синьо-червоному проходi - сотнi очей пожадливо дивилися на них, а сотнi грудей притаКно дихали. "Ти, що свiтлом засяяв, - шепотiв, ледь чутно попик, - щоб при свiтлi оспiвувати тебе, освiти свiтлом твоПм шляхи нашi..." Вiн звiв голову, очi його палали ясним, твердим блиском, i вiн тiльки й бачив, що цей сутерен i цi кольори. Господар ступав поруч, спустив голову, - провисла довкола така тиша, що чути стало, як рипить пiд пiдошвами пiсок. "Перед лицем твоПм гори вклонилися, - знову прошепотiв попик, - бо свiт i сонце промiнням зiйшли до нiг твоПх, коли ти зводив прийняти земний образ..." В кiнцi проходу вiн побачив кiлькох жiнок. Стояли, як гурт барвистих метеликiв, i стиха перешiптувалися, схиляючись одна до одноП. Посерединi цього гурту темнiла незвично випростувана постать господинi - очi ПП були великi й тужнi. "Незмiнна природа, - шепотiв попик, - сполучившись iз людською, сяяти починаК, виявивши рясноту свiтла людського..." Два синi метелики летiли над процесiКю. Вже доходили вони до гурту жiнок, коли наздогнали попика тi метелики й сiли на лiве його рамено. - Отче! - сказала, виступивши наперед, господиня i аж пальцi сплела з розпуки. - Не судiть нас, бога ради, отче! Сутерен вивiв Пх у простору темну залу. Посерединi стояв катафалк i лежало щось на ньому. Довкола горiло густо натиканих свiчок i стояли темнi жiночi постатi. Нiжнi обличчя свiтлiли з-пiд чорного розпущеного волосся, наче були рiзьбленi з мармуру. Попик наклав на груди хреста i тихенько зашелестiв заупокiйною молитвою. - Дитина у вас померла? - повернувся вiн до господаря Той стояв, важко впираючись об ковiньку, схилив могутню голову i ледь похитувався. - НК! - врештi витис iз себе. - Це у нас, отче, пiвень здох. Ми вас на те й запросили... Здивовано витяглося попикове лице, густi краплi поту зросили високе його чоло. Озирнувся злякано: вся зала була забита мовчущим людом. Свiтили очима, i було в тих очах бiльше прохання, нiж погрози. Попик витер з лоба пiт, повагався з хвилину, а тодi рiшуче ступив наперед. Став перед маленькою труною i скинув покривало. Дивився на нього мертвими очима пiвень, на бiлому полi яскраво червонiли його борода i гребiнь. - Навiщо ви це робите? - зашамотiв попик, уражено повертаючися до господаря. - Навiщо, я питаю, ви це робите? Це що, у вас встанова така? - Нiяка це не встанова, отче, - голосно сказав господар i подивився на попика так, що той раптом утратив увесь свiй блиск. Змалiв i змiзернiв, його маленьке тiло, таке напружене й наструмлене, раптом обм'якло, очi погасли, i вiн знову витер брудним рукавом ряси пiт. Перебiг дрiбненькими крочками залу, спинився й так само швидесенько задрiботiв назад. Вiд швидкого руху вiялося йому за спиною, як бiлi крила, волосся i метлялася свiтла полотняна ряса. - Я не можу справляти обряд над пiвнем! - крикнув вiн, раптом спинившись. Задер угору бороду i засвiтив колючими оченятами. - То незвичайна у нас подiя, отче, - сказав покiрливо, але й поважно господар. - Така вже велика в нас фамiлiя, самi бачите, i нi в кого не вмерла нi дитина, нi худоба, не мали-сьмо, отче, жадного у себе змертвiння. Мусимо, отче, справити цей погреб - хай нам здаКться, що у нас дитина вмерла... Жiнки з розпущеним волоссям заголосили беззвучно. Зводили над головою руки й розкривали роти з жалю, похитувались i зламувалися, припадаючи до самоП землi. Трусилися там, бiля долiвки, а тодi знову зводилися й ламали над головами пальцi. - Ми вам щедро заплатимо, отче, - сказав густим басом господар. - Видить бог - це не вигадка наша, не вигадали-сьмо оцього i не схимерували-сьмо. Видить бог, це велика подiя в життi нашому, бо тепера й робота вже нiкому до рук не йде... Попик став бiлiший, нiж був. Засвiтився серед зали, хоч тут i не було сонячноП стяги, срiбно палав i наче самоспалювався перед цими чорними, настороженими i пригнiченими очима. Велика сльозина заблищала в кутку лiвого його ока i заграла, мiнячись барвами, як дорогий камiнець. - Бог вас привiв до нас, - сказав господар уже вибачливо, - щоб вiдбули-сьте божу службу... Вiн сидiв бiля столу, на якому розгорнуто велетенську книгу, й читав Њвангелiю. Низько схилявся до сторiнок, i його-тонкий, кволий голос був схожий на пташиний писк. Люди довкола розворушилися, збирались у громадки i тихенько перешiптувались. Де-не-де спалахував смiшець, тодi попик зводив голову i казав текст по пам'ятi. Господиня мела пiдлогу довгою сукнею, обличчя в неП було смутне так само, як господареве. Сукня ПП голосно шарудiла: попик зрозумiв за тим шелестом, що господиня простуК до нього. Вiдiрвався од сторiнок i подивився, як наближаКться вона до столу. - Отче, - сказала, коли попик дотяг фразу i завмер з напiврозкритим ротом. - Чи не дозволите починати свiчення? Вiн хитнув на згоду, i знову полетiв угору високий пташиний писк. Синi метелики спали, згорнувши крила, на брилi, котрий лежав поруч з книжкою. Господиня обходила повiльним кроком громадки, збитi по кутках, проказувала кiлька слiв i вiдпливала далi. Дiвчата й хлопцi весело заблищали зубами, чоловiки й поважнiшi жiнки хитали головами, двоК парубкiв звели раптом над головою руки й, пересмiюючись, вибiгли з зали. - Короля! - сказала висока дiвчина з розпущеним волоссям. - Вибираймо короля! Тихий шелест перебiг через залу, попик звищив голос, але не мiг його перебити. Тодi виступив наперед карлик. Широко всмiхався, а тодi скинув гордо пiдборiддям. - Михася королем! - сказали дiвчата, двоК з них вiдокремилось од гурту i, наче пташки, перелетiли залу, зникнувши в дверях. - Хто буде Смерть? - спитав король, поважно роззираючись. Всi зарухалися жвавiше, i за мить з дiвочого гурту було виведено за руки високу бiляву дiвчину. Попик раптом замовк, забувшись читати, - дивна краса струмувала од тiКП дiвчини. Ясне обличчя, блискучi очi, напрочуд тонкi риси, брови шнурком i погiдний, матовий лоб. Червонi вуста м'яко всмiхалися, i вiд цiКП усмiшки на обох щоках глибiли двi чудовi ямки. Нерозчесане волосся спадало обабiч густою золотою хвилею, а голосок, який продзвенiв серед зали, золотим дзвоном озвався. Змахнули вiд того голосу крильцями й метелики на поповому брилi i раптом злетiли, попливли через залу до тоП дивовижноП обраницi. Але не сiли Пй на плече, обкрутилися довкола i спокiйно повернулися на мiсце. За мить знову спали, а дiвчина застережно замахала, наче од набридливих мух одганялася. - Нi-нi-нi! - дзвенiв ПП голосок. - Нi-нi-нi! - Бу-деш! - видихла весело громада дiвчат i парубкiв, i дiвчина погасила довговiПми повiками очi. Понурилася й пiшла з покою, тягнучи за собою хвилю золотого волосся. Тодi упурхнуло у дверi двоК дiвчат, що були покидали залу. Руки почорнили сажею, i почали вони "вмивати" ними короля. Той сидiв у великому фотелi, малий i корячкуватий, гордо звiв голову й велично дозволяв себе обходжувати. Дiвчата припадали до нього ласицями, лащились i смiялися: чорнопикий карлик свiтив до них щасливими банькадлами. "Дiд" стукав цiпком, а "баба" палицею. Горбатi й зiгнутi, з молодими вусатими обличчями, вони зайшли до зали й рушили, накульгуючи, до мерця. Вклякли бiля труни i звели догори руки. Попик знову одiрвався од читання. Дивився на "дiда" й "бабу", i його очi сумно палали. - Який же ти хазаПн над курми був! - тонко вигукнула "баба" i вдарила руками об груди. - Який же ти був хазяПн! - Дiдочку мiй гарний, устань! - гукнув "дiд". - Устань, дiдочку, хай я з тобою потанцюю! Кинувся до пiвня i голосно його чоломкнув. Тихий смiшець поповз по залi, наче вiтер звiявся. Здалося попиковi, що бачить вiн крiзь пiвпрозору стелю мiсяць i зорi. I Лева, котрий iде по небу. Великий i лапатий, вiн дивився на землю, стуляючи й розтуляючи при цьому писка. - Тепер, бабо, - заспiвав "дiд", - убить менi тебе треба, щоб стала нашому пiвнику на тому свiтi до прислуги... - Не вбивай, не вбивай! - вереснула "баба" i кинулася навтьоки. Бiгла, пiдхопивши руками спiдницi, й миготiла схованими чобiтьми й чоловiчими штанами. Махала довгими вусами i витрiщувалася страшливо. "Дiд" догнав ПП бiля гурту дiвчат, махнув ножем, "баба", роблено зойкнувши, впала на долiвку... - Нарядiть рожену! - наказав король. - Хлопцi, грайте в лубок. Оплакуйте бабу! Попик почав читати голоснiше. Вже не дивився на свiченцiв, а бачив тiльки розплилi павучки лiтер. Дихав на нього нiчний легiт i студив йому чоло, начебто була ця зала без стiн. Бачив довкола вулицi, повнi людей. Бiля дому, де вiдбувалося свiчення, палили вогнища, коло них сидiли кружка старi чоловiки. Один iз них оповiдав, розмахуючи руками; трiскотiло полум'я i стрiляло у темiнь золотими iскрами. Людей бiля вогнищ обходила жiнка з чаркою та кухлем. Чоловiки перекидали чарку до рота, наче були тi чарки порожнi i чинили вони так обряд. Жiнка простувала далi, а коли обдiлила усiх, налила й собi. Випила чарку й другу, тодi жбурнула набiк порожнього кухля i притупнула раптом ногою. Щось вигукнула пронизливо й змахнула руками... Попик дивився туди далi, на вулицi й майдани: там грали музики, витинаючи лучками, гупали бубни, а юрба, жiнки й чоловiки по половинi, безперервно гуцала. З Пхнiх облич змито вже було весь пiт, вже давно пропав з Пхнiх вуст смiх, а вони все тупотiли й гуцали; здалося попиковi: так сильно втрамбували вони майдани, що тi аж у землю ввiгнулися. Горiли несамовито в танцюристiв очi, темнiли розкритi роти, руки змахували в такт i зчiплювалися з руками партнера - в тiснi, нерозливнi обiйми падали танцюристи. Трусилося волосся в жiнок, губи в чоловiкiв, зблискували голомозини чи звiювалися чуприни - царював над цим усiм блiдолиций Княженко, а керувала усiма княгиня його - Бiла Зоря... В одному з куткiв зали хлопцi забивали лубка. Один жмурив, поклавши голову на колiна короля, а решта весело юрмилася за його спиною. Вискакували з юрби по черзi i з маху вдаряли лежачого дерев'яною лопаткою. Весь гурт iржав, наче табун коней, i той, що вдарив, стояв так само в гуртi i так само продавав зуби. Жмурко обходив ряд, вдивляючись в обличчя. Не мiг пiзнати напасника, були всi вони - конi, i всi однаково iржали. Готувалися вдарити копитами, ще мить - i заiскрить земля, й понесеться цей табун у невимiрний степ. Через це палець жмурка тицяКться в чиПсь груди надто поспiшно: смiшкують хлопцi, блищать бiлi зуби, чухаК потилицю жмурко i знову покiрливо лягаК на королiвськi колiна. У дверi вповзло опудало з коров'ячою маскою i на чотирьох ногах. Хитало попоною i дибало на середину зали. ТроК чорнооких дiвчат iшло слiдом: одна вела "корову" за налигач, друга несла глека, а третя помахувала мусянжевим батiжком... - Ой ти, боже мiй, боже! - заголосила раптом господиня й заломила руки. Чорне обличчя ПП хиталося з боку на бiк. - Що вас чекаК, бiдних, що вас чека-а-а! Попик визирнув з-поза книги, синi його очi дивилися спокiйно. - Плач, мати, плач! - обiйняв за плечi дружину господар. - Плач, жiнко, голоснiше, пора така нам настаК!.. Вдарила лопатка, i жмурко пiдскочив на мiсцi. Круто розвернувся, але до нього шкiрилося кiльканадцятеро зовсiм однакових облич. - Пасися, ружано, но! Пасися! - змахувала батiжком чорноока. - Но! Но! Но! Корова стала. Звела голову й мукнула. - ДоПтися хоче! - сказала дiвчина з глеком. - Це ми тобi зараз! Стала на колiна, i з-пiд ПП рук i справдi полилося молоко... Поруч голосили жiнки над вусатою "бабою". Високi Пхнi голоси бились у стелю - знову побачив попик на нiй мiсяця намальованого i блискучу зорю бiля нього... - Ой роджу, роджу, роджу! - заверещав вусатий дядько з намощеним животом та лисою головою. - Ой, роджу, роджу, людоньки, рятуйте - ая! Упав на землю, i до нього потяглися кощавi руки старих жiнок. М'яли його й тисли. Дикий крик рвався з-пiд тих рук - по червоному обличчi з розтуленим ротом повзали, мов п'явки, вуса... Попик позiхнув i перехрестив рота. Голос його знову злетiв угору, але був ледве чутний у загальнiй веремiП. Пiдiйшла лiтня жiнка, налила йому горiлки, попик узяв чарку, примружився, подивився на свiтло i швидко випив - порожня чарка стала поруч з ЊвангелiКм. Голос його подужчав. - Бог скаже раз, - прочитав вiн, - а коли на те не вважають, ще й другий раз. У снi, в нiчному видивi, коли сон находить на людей, коли дрiмаКмо на ложi, тодi вiн вiдтуляК в чоловiка вухо i втискаК свою науку... Лiтня жiнка, що давала попиковi чарку, припалила вiд свiчки скiпку й подала своПй сусiдцi. Та всунула скiпку найближчому чоловiковi, й помандрувала вона в другий кiнець зали. Запахло живицею, i синiй дим повивсь у повiтрi. Плив i стрибав вогник, доки не вигнувся колiном i не згас. Тодi засмiялися всi, хто був у залi: скiпку тримала пiдслiпувата й довгоноса дiвчина. Тоненька, як нитка, усмiшка зiв'яла на ПП лицi, дiвчина ступила до сусiди й поцiлувала його в уста... Голосно ляпнула лопатка - жмурко ткнув пальцем у груди найближчого молодика... - Гей, МарiК, - гукнув вимащений у сажу чоловiк. - Ходи поцiлуйся з паном, ходи!.. Марiя, темне й тепле дiвчатко, вийшло, дрибуляючи, до "пана" i засоромлено опустило оченята. Щоки ПП запалали, а вуста легенько вiдслонилися. Кинулася притьмом до дядька i не так поцiлувала, як вколола його губенятами. - Гей, Ольго! - вдруге проголосив "пан". - Ходи поцiлуКмося... Довгоноса дiвчина теж цiлувалася. Iшла вiд одного чоловiка до другого, i ПП вуста полум'янiли, як жар. I диво дивне сталося з тою дiвчиною: чим бiльше цiлувалася, тим гарнiшала. Знала про це i палала щасливим вогнем... - Тихо менi, тихо! - плеснула в долонi немолода жiнка. - Ану-те, ниточки!.. - Гей, Галько, - виголосив "пан". - Ходи-но поцiлуКмося!.. Щось затремтiло ледь-ледь: стiни, пiдлога i вогники свiчок. Начебто земля зiтхнула чи пробудилася. Люди раптом замовкли: жiнка зi снопиком ниток у руцi; "пан", що цiлував дiвчат; хлопцi, що били лубка; скинула маску "корова" - була це дiвчина; господиня перестала плакати, а господар ПП утiшати; вусатий родiльник сiв на долiвцi, а баби, що йому "допомагали", розскочилися, звелася "убита" "баба", а "дiд" пiдiйшов i обiйняв ПП за плечi. Покинув свiй трон король, пройшовся по залi i раптом засвiтив до попика чорним обличчям. Попик одвiвся вiд книги, але не переставав проказувати вiщих слiв. Всi мимохiть прислухалися до його мови - дивна тиша запала в залi. Попик бачив цi мимовiльно перестрашенi лиця; бачив вiн бiля ватр чоловiкiв, що звелися на ноги. Не спинилися тiльки танцiвники на майданах: розкривали роти, ойкаючи шалено, тупотiли ногами, сплiтаючись ув обiймах, i розплiталися, махали руками й похитували головами. Дивно вихудли за цей час - гарячкове свiтилися Пхнi очi, а щоки позападали. Не спинялися, однак, нi на хвилю - били й били пiдборами, i майдани стали уже як круглi чашi... Попика знову нiхто не слухав. Хлопцi вдарили лубка, поруч грали в перстенець; ружана скидала з себе капу - коров'яча м