ки у вiдварi.
   - Боже! - сказала вона. - Дай силу моПм рукам ще на одну  нiч,  я  хочу
навчити його зорi знiмати!
   Вiд зiлля Пй полегшало, i  стара  вiдчула,  що  руки  знову  можуть  Пй
служити, бо наповнилися соком, як весною дерево. Вже поворухнула пальцями,
хоч це вiддалося по цiлiм тiлi. Розминала  Пх  з  натугою,  аж  рипiли  Пй
кiсточки й хрускали, пiт обмивав ПП  з  нiг  до  голови,  але  вже  рухала
п'ястями й пальцями - блiдий усмiх лiг Пй на вуста. Вийняла руки iз зiлля,
втерла рушником, тодi зирнула на шибку-мiсяць, бо потребувала його.
   Вийшла на ганок i стала лицем у лице iз жовтим князем.
   Стояла так довго й слухала. Солов'П цiКП ночi не спiвали, але нестерпно
пахли бузки. Мiсячне свiтло наливалось Пй у душу, тож  вiдчула,  що  стала
прозора й легка. Ноги Пй вiдривало  вiд  ганку,  от-от  мала  зiрватись  i
полетiти в небо.
   Тiло ПП лишилося на ганку, а те прозоре, що народилося, вiддiлилося вiд
неП й таки справдi полетiло. Крутнулася, як вихор,  завертiлася  й  раптом
упала плазом на землю, схопивши бiлого, як сметана, пса. Несла його в небо
туди, де зорi й мiсяць, щоб залишити його там навiки.
   - Хочу побалакати з тобою,  Варко  Морозiвно,  -  сказала  вона.  -  Ти
викликала мене на змагання, i я  пiддалася  на  це.  Але  я  не  маю  сили
змагатися з тобою. Варко, покинь мене...
   Вони летiли поруч у ясному етерi.
   - Чого це так раптом вiдступаКтеся? - засмiялася Варка. - Адже це  така
наша вiдьомська гульня.
   - Покинь, Варко, - мовила стара.  -  Не  до  гульнi  менi  зараз.  Адже
заповiджено кожному з нас, i ти це знаКш: коли маКмо вмерти, приходить  до
кожноП вiсник.
   - Ще рано про це казати, - сказала Варка.
   - Тобi рано, а менi пора. Той вiсник ув образi хлопця-вiдуна приходить,
i ми не можемо його прогнати.
   - А ви проженiть!
   - Грiх це для нас великий. МаКмо навчити того хлопця мудростi  своКП  i
через те померти.
   - Чи нам про грiхи говорити? - сердито озвалася Варка. - Вже те, що  ми
К, - грiх, адже проклинають нас усi й ненавидять.
   - ПроклинаК той, хто заздрить нам, а не знаК нашого призначення.  А  ти
мусиш знати. Не лихо ми сiКмо, а добро. Ми людей од  хвороб  оберiгаКмо  й
вiд нечистоП сили, яка труПть Пхнi душi. Не губимо людей, а рятуКмо. Через
це й мусимо передати свою мудрiсть iншому, i це останнiй наш закон.
   - Що ж ви хочете вiд мене? - спитала Варка.
   - Щоб вiдступилася. Щоб не влiз у нашi душi чортяка. Щоб  не  змагалися
ми в той час, коли йде наука.
   - А я вам не шкоджу, - сказала Варка.
   - Не бреши, Варко, - гостро озвалася стара. - Я тебе чую. Десь постiйно
коло мене ховаКшся. Не маю вже сили, щоб викрити  тебе,  але  ти  повсюдно
бiля мене.
   - Та яка ж вам од того шкода?
   - Входиш у таКмницю, яка тiльки для двох. Боюся я того, Варко, бо  коли
хто вмiшуКться третiй - то це напевне чорт.
   - Отаке вигадали - чорт! Забобони це темнi, бабо! Я  вже  не  один  рiк
чарiвницею, а ще нi разу не бачила його.
   - Чорт - це нашi лихi помисли, - сказала стара.
   - Нема в мене супроти вас лихих помислiв! - вiдгукнулася рiзко Варка, а
коли хотiла схопити  ПП  Жабуниха  рукою,  знову  витекла,  як  свiтло.  I
задзвонив десь над Iванихою Галайдихою  чи  бiля  неП  дзвiнкий  молодечий
смiх, а вiд того смiху почала вона важчати. Прозоре в нiй, що  вiддiлялося
й ставало, немов промiння, знову повернулось у тiло, яке стояло на  ганку.
Не була вiд того живiша, але очi тихо заплакали. Знову  почула  в  темрявi
голос трави, i то не цвiркун спiвав пiд ногами. Розгинала i згинала пальцi
рук  -  без  цього  знову  вони  закостенiли  б  -  i  перечiкувала,  доки
виплачуться ПП  очi  i  доки  настане  година,  якоП  вона  чекала  вже  з
нетерпiнням.

   - Уставай, хлопче, - сказала  Iваниха  Галайдиха,  бризнувши  на  нього
рiдиною з горняти. - Сьогоднi вже досить тобi спати.
   - Що, вже ранок? - схопився перелякано хлопець.
   - Де там ранок! Нiчна твоя наука починаКться.
   Хлопець сiв на лавi й чухмарився.
   - Голова менi крутиться, - сказав. - Може б, ми на завтра вiдклали?
   Позiхнув, не затуляючись, i ледве стулив рота, коли вiдчув,  що  твердi
пальцi схопили його за вухо i звели з лави.
   - Не я тебе до себе прикликала, - сказала стара залiзним голосом,  -  а
сам прийшов. Коли ж прийшов, забудь усе колишнК. Все  солодке  й  приКмне;
забудь, що нiч - для спання, бо саме вночi всi таКмнi  оборудки  чиняться.
Не собi ти вже починаКш належати, хлопче, а свiту!
   - Пустiть мене, бабо, болить!
   - Болiтиме тобi ще не так! - скреготiла над його головою стара. -  Коли
ти людям серце вiддаватимеш, а вони в тебе гнилим словом кидатимуть,  коли
за них терпiтимеш, а вони тобi в обличчя плюватимуть. Вiд ночей  безсонних
i вiд того, що голова в тебе розвалюватиметься вiд думок. Од того, що тобi
цiлий вiк стримуватися треба буде; матимеш нелюдську силу, але не могтимеш
користуватися нею,  щоб  себе  врятувати,  збагатити,  а  iнших  обiднити.
Проклятий будеш!
   - Ви менi вухо вiдiрвете! - заскiмлив хлопець, i сльози потекли йому по
лицях.
   - Нехай i вiдiрву, - рипiла стара. - Вiдiрву й пришию, К в мене й на те
сила! Але знай, коли ступив на нашу дорогу, не сподiвайся лакоток!..
   Зрештою, вiдпустила вухо, i хлопець упав на колiна, тер вухо й ридав.
   - Вилий з очей усi сльози, - сказала, прямовисно  звишаючись  над  ним,
стара. - Те, що уздриш  зараз,  не  можуть  бачити  мокрi  очi,  а  тiльки
виплаканi. А нi, К тобi час одмовитися й утекти вiд мене.
   - Не можу я втекти вiд вас, - сказав  хлопець.  -  Самi  ж  бо  знаКте:
послано мене...
   - Коли ж послано, терпи!..
   Спинилася пiд вiкном, висока, виструнчена i, здаКться, зовсiм не стара.
Дивилася через шибу в небо й бачила зорi.
   Опускали до землi невидимi нитки, наче довгi й тонкi  ноги,  i  нечутно
ступали ними по росi.
   - Зараз ми зiрку з неба стягуватимемо, - сказала  Жабуниха.  -  Пiдiйди
ближче й вибери, яку захочеш.
   Хлопець уже не плакав. Стояв поруч  з  Iванихою  й  дивився.  Поступово
наливався тiКю урочистiстю, що нею аж дихала стара, i небо  раптом  почало
наближатися до нього. Зорi бiльшали й бiльшали, i вiн уздрiв тi нитки,  що
були ними обснованi.
   - Кожна зоря - це золотий клубок, - прошепотiла бiля нього Жабуниха,  -
i його легко розплутати. Вибирай!
   Вiн помiтив,  що  вони  рiзнобарвнi,  тi  зорi.  Жовтi,  синi,  голубi,
червонi,  рожевi  пливли  в  темно-синьому  киселi.  Його  рука   мимоволi
потяглася, перейшла через шибу, як свiтляна, i майже досягла однiКП з  них
- жовтоП.
   - Жовту вибрав! - засмiялася стара. - ЖовтоП нам i треба. Жовта  -  це,
хлопче, грошi. Але не твоП i не нiчиП, а людськi. Ми людям  вiддаКмо  свою
силу, а натомiсть живемо з того. Стривай, зараз ми ПП вiзьмемо.
   Џхнi тiла поволi вмирали пiд вiкном, бо наливалися свiтлом  тiКП  зорi,
яку бачили Пхнi очi. Саме те прозоре й тонке покликало раптом Пх  у  небо.
Пройшли,  як  свiтло,  крiзь  шибу  i,  як  свiтло,  попливли  в   неозору
просторiнь. Не чули нiчого, бо й не  було  сьогоднi  звукiв.  Не  було  нi
тепла, нi холоду, тiльки самi барви. Окрiм бачених ранiше, плавали навколо
них, як риба, ще й зеленi, оранжевi, блакитнi й навiть чорнi тiла. Грали й
мiнилися, складались у веселки й розпадалися нагло, наче  вiд  ляку.  Тодi
тремтiло небо й мiцнiше в'язалися вузли зiр у ньому.
   - Бачиш, - сказала стара чарiвниця, - кожна зiрка - це  вузол  у  небi.
Його не можна вирвати сильцем, щоб не пошкодити сiтки небесноП. Зорю треба
виймати тихо й нiжно i заплести те мiсце, зв'язавши розiрванi краП.
   Все небо й справдi було  помережане  свiтляними  нитками:  сяяли  кожна
своКю барвою, було Пх  так  багато,  що  годi  й  розiбратися.  Стара  вже
обмацувала золоте тiло зорi - шукала  чогось.  Почувся  тихий  звук,  наче
лопнула струна, але то тiльки розiрвався промiнь. Стара зловила  його,  як
нитку, i зв'язала з iншим. Тодi знову почувся  звук,  i  знову  зв'язувала
розiрване.  В  руках  у  неП  свiтилося  велике  жаристе  яблуко.   Тисячi
промененят вiдскакувало вiд нього, немов було  обтикане  безлiччю  золотих
голок. Свiтлянi нитки спускалися додолу, i стара взялася за одну.
   - Оце i К твоя зоря, - сказала вона. - Даватиме тобi хлiб.
   Усунула нитку хлопцевi, i той мiцно ПП стис...
   Стояли перед вiкном, кожне стискало по золотiй нитцi.
   - Тепер тягни! - сказала Iваниха. - Стягуй сам, бо менi  знову  починаК
корчити руки!
   Вона майже викрикнула останнi слова, бо застогнала й заридала.  Хлопець
же прикусив од старанностi долiшню губу i помалу стягував iз  неба  золоте
яблуко.
   - Обачнiше! - крикнула крiзь стогiн Жабуниха. - Не зiрви нитки!
   Але вiн уже й сам вiдчув потрiбний ритм. Перебирав  золоту  плоскiнь  i
помалу стягував iз неба  золотого  змiя.  Було  це  зовсiм  так,  як  i  в
дитинствi, коли запускали з хлопцями змiя в небо, i тут не треба було його
вчити. Золоте яблуко тремтiло в небi, спускаючись все нижче й нижче, а  що
було свiтляне, легко перейшло через скло i впало посеред  хати.  Вiд  того
освiтилось усе всерединi, i наче вперше  побачив  у  тому  свiтлi  хлопець
стару чарiвницю, ПП спотворене вiд болю обличчя, величезнi скорботнi очi й
майже чорну, густо побиту зморшками шкiру. Беззубий рот ПП був розтулений,
а нiс тремтiв - простягала в його бiк не руку, а всохлу бадилину,  i  йому
треба було зусилля, щоб розiбрати слова, якi гукала до нього:
   - Поклади в горщика, бо розсвiтиться!..
   Хлопець метнувся до печi й схопив найбiльшого горщика. Взяв зорю голими
руками й засипiв - була як розпечений шмат залiза. Кинув у горщик, а  його
долонi миттю покрилися пухирями. Знайшов ще силу накласти покришку, вiдтак
погасло свiтло i знову вони потрапили в темряву, ослiпши на деякий час.
   - Умочи руки у вiдвар, що стоПть на печi! - рiвно  й  утомлено  сказала
стара.
   Хлопець занурив долонi, i бiль почав тихо спадати.
   - То як? - тим-таки тоном спитала Жабуниха. - Веселе було полювання?
   - Що ми з нею робитимем? - спитав хлопець.
   Все обличчя в нього було покрите великими краплями  поту,  але  не  мiг
утертися, бо мав руки зануренi.
   - Поживеш, побачиш! Менi он руки зовсiм усохли, та i в ногах щось дивне
коПться.
   - Полiкуйтеся й собi, - легковажно озвався хлопець.
   Стара чи засмiялася, чи схлипнула:
   - Хiба забув, що я тобi казала? Себе ми не лiкуКмо, хлопче!
   - Вiдпустило ж вам руки!
   - То я на одну нiч випросила, - мовила, ледве рухаючи вустами, стара. -
Та й ти нiколи отих опiкiв до кiнця не позбудешся. Матимеш Пх до кiнця...
   - Менi вже не болить!
   - Заболить пiзнiше...
   Вона замовкла, немов задумалася.
   - Тепер уже ти i Псти варитимеш, - сказала. - 3  завтрього  й  мене,  й
себе годуватимеш.
   - То й годуватиму! - вiдгукнувся хлопець.  -  Я  вдома  сам  собi  Псти
варив.
   - Одне мене турбуК, - сказала стара. - Чую десь Варку...  Ти  вже  сам,
хлопче, вiдун, чи не пошукав би?
   - Як же ПП шукать?
   - А так, як учора тебе вчила. Вистав руку, переверни  долонею  вгору  i
склади мiзинного й середнього пальця. Обдивися кутки...
   - Далася вам та Варка! - трохи невдоволено сказав хлопець. - Я он  руки
собi гою.
   - Бiльше не загоПш!
   Вiн вийняв руки - таки не болiло.
   - То як кажете? - спитав. - Мiзинного й середнього пальця?
   - Еге ж! Прожени ПП, прожени, бога  ради!  -  простогнала  Жабуниха.  -
Мучить вона мене...
   Став i зробив, як учила стара. В одному кутку побачив старого й  сивого
домовичка, що спав собi, як собака, згорнувшись у клубок. Посопував  носом
i поскiмлював, наче снилося йому щось лихе.
   - Цього не займай! - сказала Iваниха. - Цей хай  собi  спить.  ЧуКш,  i
йому щось лихе привиджуКться.
   У другому кутку стояла жiнка з великими й  добрими  очима.  Тримала  на
руках дитину i була сумна.
   - Цiй уклонися! - сказала Галайдиха. - I помолися за мене. Щоб не знала
я на тiм свiтi муки бiльшоП, нiж заробила.
   Хлопець уклякнув i помолився.
   - Нехай ця стара не знатиме муки бiльшоП, нiж заробила, - попросив вiн.
   Жiнка з дитиною кивнула.
   Дитина спала, але на його голос прокинулася. Витягла тоненькi рученята,
звiльнивши Пх з ковдерця, й потяглася. Тодi глянула  на  хлопця  великими,
чорними, як i в матерi, очима.
   - Прости Пм, - сказала жiнка. - Вони, як дiти, граються, але не  чинять
зла...
   Дитина дивилася на них безмовно.
   - Повернись у третiй бiк, - попросила Жабуниха.
   У третьому кутку стояв парубок iз марним обличчям.
   - Це парубок, якого я любила дiвкою, - прошелестiла стара. - Вiн помер,
i не встигла я з ним узяти шлюбу.
   - Чого весь час кличеш мене? - спитав iз тугою парубок. - Чого турбуКш?
   - Хочу спитатися,  -  озвалася  стара.  -  Тобi  знизу  все  видно.  Чи
доступлюся я пiсля смертi того мiсця, де ти перебуваКш?
   - Доступишся, - сказав парубок. - А може, й нi!..
   - Чи зможу я там узяти з тобою шлюб,  коханий?  -  спитала  Iваниха,  i
хлопець здивувався, який нiжний i милий став у неП голос.
   - Зможеш, - сказав парубок. - А може, й нi...
   - Чому не кажеш нiчого напевне? - крикнула стара.
   - Змучений я, - сказав парубок. - Вiдпусти мене й бiльше не клич.
   - Вiдпущу тебе, коли остання моя  хвилина  надiйде.  Забрав-бо  ти  моК
серце, парубче, i не вiддав.
   - Я тобi вiддам твоК серце, - з тугою сказав парубок.
   Лростяг перед собою руки, i лежало на долонях гаряче, парке  й  криваве
серце.
   - Ще недовго лишилося чекати, любий, - сказала нiжно Жабуниха.  -  Один
тiльки день потерпи.
   - Тiльки один день, - мовив утомлено парубок. - Не витримаю я бiльше.
   - Тодi ми й шлюб вiзьмемо, - сказала  стара.  -  Ой,  як  гратимуть  на
нашому весiллi музики!
   - Гратимуть! - вiдгукнувся глухо парубок.
   - I всi дружки будуть з нами. I  батьки  нашi.  Такого  весiлля  ще  не
бачили, доки свiт свiтом. Хочеш того?
   - Все буде з нами, - сказав парубок i почав розчинятися, як димовий.
   Жабуниха ридала. Билася об долiвку бiлою од розпущеного сивого  волосся
головою й трусилася вся. Хлопець дивився на неП широко розплющеними  очима
й чекав.
   - Чого ждеш? - вигукнула стара. - Ставай на четвертий бiк!
   Став на четвертий бiк, але там нiчого Пм не з'явилося.  Був  той  куток
темний i заповитий павутиною. I висiла в тiй  павутинi  одна  вже  засохла
муха.
   - Хiба нема? - спитала здивовано Iваниха.
   - Таж нема, - вiдказав хлопець.
   - Страшно менi, - аж здригнулася стара.  -  Добре  чую,  що  вона  десь
близько, але нiяк не впiзнаю.
   - Чого вам ПП боятися? - спитав iз тремом у голосi хлопець. - Чи ж така
лиха вона супроти вас?
   Але стара мовчала. Може, заснула, а може,  вмерла  на  якусь  годину  -
нерушна була й  кам'яна.  Хлопець  сiв  на  лаву  i  став  чекати.  Куняв,
покльовуючи носом, але стара не обзивалася. Тодi вiн  заснув,  сидячи,  бо
надто зморений був i надто чавко клалася йому на повiки нiч.
   - То ти спиш, гультiпако! - почув вiн гострий  голос  Галайдихи.  -  Не
така це нiч, щоб спати!
   Хлопець злякано скочив,  здалося  йому,  що  до  вуха  вже  дотягуються
нещаднi пальцi староП.
   - Ви були замовкли, - сказав злякано.
   - Замовкла, бо думала. Але нi до чого не  додумалася.  Ось  i  нiч  уже
сходить, а в нас найголовнiше дiло не зроблене. Стояла зовсiм близько  вiд
нього й хрипко дихала.
   - Рук я вже, хлопче, не маю. А поки ще ноги трохи служать,  навчу  тебе
грошi собi здобувати.
   Хиталася серед хати, як мара, а коли затуляла вiкно, то просвiчувалася.
   - Не проживеш ти з людського подання, - сказала тихо.  -  Тяжкий  то  i
гiркий хлiб. Але люди мають думати, що тiльки з того ми й живемо.  Коли  б
хто з нас забагатiв i в добрi почав купатися, не  минула  б  такого  бiда:
заздрiсть людська, хлопче, без меж. Не доживеш ти  вiку,  розбагатiвши  на
чарах. Упаде лихо чи пошесть, кинуть тебе живцем  у  яму,  ще  й  осиковим
кiлком проб'ють. Через те кажу тобi: бiдний будь!
   Вона стала бiля вiкна й задивилася.
   - Пiдiйди сюди! - сказала.
   Хлопець пiдiйшов.
   - Будеш у людей позичати. Але тiльки трохи! I тiльки в тих, хто не знаК
лiку своПм грошам. Дай сюди горщик iз зорею.
   Вiн скочив за горщиком.
   - Вiдслони покришку i пошли промiнь он у ту хату. Гострий золотий  спис
провис мiж Пхньою хатою i тою, на яку вони дивилися, -  побачили  все,  що
там було всерединi. На печi спала стара баба, а на полу вусатий  дядько  з
жiнкою. По лавах порозкладалися дiти.
   Бiля вiкна стояла велика скриня, i промiнь просвiтив i  ПП.  На  самому
днi - глек: залиснiло в ньому й заблищало.
   - Срiбло? - вигукнув хлопець.
   - Авжеж! Вiзьми одну монету, але не бiльше, - сказала Жабуниха.
   - Як це взяти?
   - А так, як усе береш, - засмiялася стара. - Тiльки  швидше,  бо  зараз
свiтати почне.
   Вiн простяг руку i справдi торкнувся горщика. Схопив  монету  й  раптом
почув, як щось упало бiля нього.
   - Ноги моП, ноги! - скрикнула стара.
   - Що з вашими ногами? - кинувся до неП хлопець.
   - Те, що з руками. Сохнуть вони, ой, як сохнуть!
   - То може, я поверну назад що монету? - злякано спитав вiн.
   - Нiчого ти вже не повернеш! - зарипiла зубами Iваниха Галайдиха. - Все
вдiяне - це вже вдiяне навiки.  Але  скромний  будь!  Вiзьмеш  колись  двi
монети, пропадеш! Закленись усiм на свiтi, що нiколи не переступиш цього!
   - Заклинаюся! - вигукнув хлопець. - Хай усе святе  поб'К  мене  навiки,
коли переступлю!
   На цi слова щось здригнулося там, де був схiд,  наче  прорвалася  якась
гребля, i все почало повiльно заливатися свiтлом. Стара лежала,  витягшись
на долiвцi, i обличчя ПП зовсiм почорнiло. Ледь-ледь дихала, а  на  вустах
ПП пухирилася слина. Тодi  хлопець  вiдчув  жах.  Свiтло  розливалося  все
швидше й нагальнiше, затоплювало землю, наливалось у хату, i  вiн  кинувся
навколiшки, затормосивши стару.
   - Не вмирайте, бабо! - закричав вiн майже жiночим голосом. - Бога ради,
молю вас i заклинаю! Страшно менi!  Баба  закотила  очi,  i  з  ПП  грудей
вихопився стогiн.
   - Молю вас, бабо! Я вже нiчого не хочу! Вже не хочу бути чарiвником, бо
не хочу вашоП смертi. Забуду все, чого ви мене навчили, i нiколи  того  не
зголошу. ЧуКте, бабо, я боюся!
   Небо наливалося свiтлом i гасило зiрки. Затулило недогорiлий  мiсяць  i
синьо хиталося над цiлим свiтом.
   - Що менi робити, що робить?! - заметався по хатi хлопець. - Бабо, молю
вас, очуняйте!
   На те почув вiн тихий,  рипливий  смiх.  Спинився  з  розгону  i  рiзко
повернувся до Жабунихи. Все ще мала закоченi очi, свiтила  бiльмами,  а  з
розтуленого темного рота виривалися спазматичнi видихи реготу.
   - Пiзно ти злякався, хлопче, - мовила вона. - Треба було  вiдмовлятися,
коли я ще здорова була. Тепер ти вже надто багато знаКш. Ти знаКш, а я вже
нi!
   - Мучите мене, бабо! - сказав зимно хлопець.
   - Одне одного мучимо. Всi  чарiвники  так  умирають.  Передають  знання
своК, а самi його позбуваються. Коли ж усе передадуть, то  й  прокляття  з
них знiмаКться.
   - То ви хочете, щоб я взяв собi ваше прокляття?
   - Ти його вже взяв, - з ПП розтуленого рота посипалися натужнi хлипи. -
Так воно водиться в нас, чарiвникiв! Через це не лякайся й добудь науку до
кiнця.
   Хлопець сiв на лаву i сперся руками об колiна.
   - Що ж менi робити ще? - спитав.
   - Спати обоК будемо. Поклади мене на пiл. Не бiйся,  легка  я  вже,  як
хмиз...
   Вiн  пiдiйшов  i  без  зусиль  узяв  стару  на  руки.  Йому  захотiлося
розмахнутися й брязкнути нею об пiдлогу.  Але  на  нього  дивилися  пильнi
пронизливi очi. Поклав на пiл стару й вiдвернувся.
   - Ще головного не знаКш, без  чого  не  проживе  наш  брат,  -  сказала
Жабуниха й зiтхнула, наче згадала щось болюще.
   - Щось iще? - повернувся до неП хлопець.  Але  вона  вже  спала.  Рiвно
дихала, зносячи висхлi груди, i свiтло, яке облило ПП в цей мент iз вiкна,
зовсiм посинило Пй обличчя. Лежала синя й спокiйна, i  вiн  раптом  вiдчув
жаль. Витяг руку перед собою, повернув долонею  вгору  i  стис  вказiвного
пальця. Тодi з вiкна через лутку скочив  до  нього  бiлочубий  хлопець  iз
небесно-синiми очима. Зустрiлися поглядами, i вiн вiдчув, що щось  утрачаК
в цьому свiтi. Щось сокровенне й незриме. Щось  таке,  про  що  ранiше  не
здогадувався, але завжди мав. Хлопець iз небесними очима  простяг  руку  й
поставив до нього долоню. Йому ж не захотiлося вiддати того сокровенного -
праг ще трохи потримати його бiля серця. Ще хоч хвилину,  мить,  але  бiла
рука вже стисла перед ним пальцi, сховавши те, про що вiн  думав.  Хлопець
iз небесними очима засмiявся i знову полiз через лутку вiкна.
   - Вiддай! - закричав юний чарiвник. - ЧуКш, вiддай! Але йому  вiдповiла
луна, наче стояв вiн у глибокiй  кам'янiй  долинi,  бувши  у  нiй  сам  як
палець.

   Ранок блимотiв мiрiадами iскор, бо кожна травина й бадилина дiстала  по
своПй чарiвнiй краплi й задоволене смоктала ПП, як цукерок.  Запах  бузкiв
хвилею плив iз горба i огорнув  малу  хатину,  на  призьбi  якоП  самотньо
завмер хлопець. Вiд села до вигону гнали худобу пастушки, i курява за  нiч
настiльки, зволожiла, що й не димiлася.  Рiчка  стояла,  загорнена  густим
серпанком, - помiж верболозiв повз велетенський лахматий полоз з блискучою
спиною.  Хлопець  дивився  на  свiт  примруженими  очима,  вдихав  вологий
бузковий дух i мимоволi вiдчував, що  саме  так  дивилася  щоранку  на  цi
краКвиди його стара научителька.
   Аж здригнувся, коли почув кроки.
   - Ти теж до Жабунихи? - спитав чоловiк, переступаючи перелаза.  -  Щось
ти менi не до знаку. Доброго тобi ранку!
   - Доброго ранку! - вiдказав, наче луною вiддав, хлопець.  -  Нетутешнiй
я...
   - А стара де?
   - Слаба вона. Вже i з лiжка не встаК...  Чоловiк  присвиснув  i  присiв
бiля нього.
   - А ти теж за помiччю чи родич неПн?
   - Родич, - вiдказав хлопець. - Чогось хотiли?
   - Що ж хотiти, коли слаба. А я думав, що цi чортицi не хворiють...
   - Чого це - чортицi? - аж перелякався хлопець.
   - А хiба нi? Де б то простий чоловiк знав тi чари? Чорти Пм нашiптують.
Або, вiзьми, зiлля! Для мене воно все однаке: бур'ян, та й годi. А вони  ж
нi: те вiд того, а це вiд цього.
   Чоловiк говорив iз притамованою злiстю,  а  насамкiнець  довершив  свою
мову плюванням.
   - Але прийшли таки до неП, коли припекло, - сказав хлопець.
   - Бо припекло. Може, вона тiльки прикидаКться? - пiдморгнув чоловiк.  -
Мати моя он на стiни лiзе, так Пй болить!
   - Не прикидаКться, - сказав хлопець. - Руки й ноги Пй покорчило.
   Чоловiк знову протяжно свиснув i зиркнув на хлопця.
   -  ОтакоП!  Це  вже,  певне,  бог  кара!  Коли  бог  кара,  чортяка  не
оборонить!.. Що ж менi робить з моПм нещастям, не порадиш?
   - Пiдiть до Варки Морозiвни.
   - Варка того не зна, що Жабуниха. Варка сама себе вiдьмою робить, а  ця
справжня! Ти сам не з Пхнього кодла?
   - Моя мати ПП сестра у других.
   - Та я не про те, - сказав чоловiк.  -  Розумно  балакаКш,  хоч  малий.
Може, теж вiдун?
   - Нi, - сказав хлопець. - Прийшов провiдати тiтку.
   - Шкода, - знову сплюнув чоловiк. - А може, я зайду, спитаюся?
   Хлопець нiчого не вiдповiв, а чоловiк узявся за клямку.
   - Руки-ноги, кажеш, покорчило? - перепитав.
   Хлопць кивнув.
   - Ну, то трясця ПП бери! - махнув рукою чоловiк i пiшов до перелазу.  -
А ти чого не тiкаКш вiдсiля? - повернувся вiд перелазу.  -  Тiкай,  бо  ще
вiдьмацтво тобi перекинеться!
   Але хлопець знову нiчого не вiдповiв. Дивився на чоловiка,  примруживши
очi, аж той стенув плечима, роззирнувся й  пропав  так  само  раптово,  як
з'явився. Тодi  хлопець  почув,  що  його  кличе  стара.  Хрипким,  кволим
голосом, в якому були прохання та сльози. Вiн  звiвся,  аж  хрупнули  йому
кiстки в колiнах, i, рвонувши дверi, став на порозi.
   - Ти тут? - мирно спитала стара. - А я вже боялася, що втiк.
   - Менi нiкуди тiкати, - сказав хлопець.
   - Хто це гомонiв?
   - Якийсь чоловiк приходив. Хотiв од вас помочi.
   - Тепер менi самiй треба помочi, - сказала Жабуниха. -  Ходи  набери  в
повiтцi хмизу, розпалиш у печi.
   - Холодно вам?
   - Холодно? - стара засмiялася. - Таж звiсно, холодно. Але не для  тепла
менi потрiбен вогонь. Варитимеш зiлля, щоб хоч трохи ноги менi зарухалися.
Я вже випросила у них на цей день.
   - В кого це "в них"? - спитав хлопець.
   - А хiба я знаю, хто мною вершить? - сказала Iваниха Галайдиха. -  Коли
треба менi чого, прошу в обох: i в бога, i в диявола. Хтось  там  менi  iз
них i пособля...

   Сидiла на лавi, куди вiн ПП посадив, i парила  ноги.  Постогнувала  при
цьому, а часом скрикувала, очевидно, не на жарт Пй болiло. Хлопець  у  цей
час запарював другий горщик зiлля, а потiм грiв те, що вистигло  у  цебрi.
Водночас i бiля кашi порався, i та солодко булькала, прiючи пiд покришкою.
   - Треба нам покинути цю хату, - сказала Жабуниха, - бо коли  взнав  той
чоловiк про мою болiсть, скоро цiле село сюди стiчеться.  Та  й  незатишно
стало менi тут: все чую близько ту гемонську Варку. А  ми,  хлопче,  тепер
основну науку почнемо: навчишся у зiллi розумiтися.
   - Куди ж ми пiдемо, коли ви такi кволi?
   - Зможу йти сама, iтиму, - мовила Жабуниха. - А  нi,  запакуКш  мене  в
лантух i понесеш. Тiльки швидко йди. Я легка, сам упевнився, а в дорозi ще
легша тобi буду. До лiсу ми втечемо.
   - По менi, хоч i до лiсу! - сказав хлопець, насипавши в миску кашi.
   - Менi не сип, - застерегла стара. - Менi вже, хлопче, земна Пжа нi  до
чого. Та й легша тобi буду, не поПвши. Горщик теж з собою вiзьмеш i  мiрку
пшона, щоб не пропав там голодний.
   - Ще встигну поПсти?
   - Встигнеш. Той чоловiк - це Василь Корогода - саме жiнцi своПй про мою
болiсть оповiда. Потiм його жiнка по селу побiжить...
   - А ви як те пiзнали? - спитав хлопець, наминаючи кашу.
   - Добрi вуха маю, - сказала стара й засмiялася. - Той,  хто  чуК  голос
трави, чи не втрапить такоП дрiбницi?
   - А звiсно! -  сказав  хлопець  i  якийсь  час  мовчав  Пвши.  Зрештою,
обiзвався поважно: - От що я вам скажу, бабо! Зараз  ви  не  трудiть  собi
нiг. Я донесу вас до лiсу, а там ходити бiльше буде тра...
   - Мудра твоя голова! - сказала Жабуниха. - Вiзьми он у кутку лантуха.
   Вiн кинув у лантух мiрку пшона, дав бабi горщика i  всадив  ПП  в  мiх.
Звалив на плечi й майже не почув ваги. Вискочив на подвiр'я i роззирнувся.
Побачив вигiн, на якому й сьогоднi горiло вогнище, - пастушки варили  щось
у казанку. По сiльськiй вулицi притьма поспiшала кудись молодиця, можливо,
то була Корогодиха, яка несла мiж люди новину про стару чарiвницю.
   - Дорогою не ходи! - сказала за спиною стара. -  Бiжи  городами,  попiд
горою К стежка.
   Звернув за хату й подався через городи. В цей час  iз  бузкiв  бризнуло
пiснею вiд кiлькох солов'Пв, i хлопець аж зупинився вражений.
   - Не гайся! - пiдiгнала його стара. - Нiколи нам.
   Подався стежкою попiд горою. I чим бiльше бiг, тим легшали  йому  ноги.
Вже не торкався стежки - летiв  i  тiльки  вряди-годи  вiдштовхувався  вiд
землi. Дивна радiсть пойняла його всього: що це з ним дiКться в цей ранок?
Утрачав i сам вагу, як утратила ПП стара, i мiг би злетiти й  над  дерева.
Але тодi його напевне побачили б пастушки з вигону i люди з села. Через те
стримував бiг i мчав над самою землею. Вiдтак вiдчув, що не тiльки солов'П
в бузках спiвають, а К таких спiвакiв тисяча. Ховаються вони в гiллi  i  в
травi, К вони в повiтрi, а всi  мають  золотi  горлянки.  Всi  пробудилися
водночас i радiсно ославили цей ранок. Йому здалося, що десь поруч  з  ним
бiжить i кiнь: бiлий, веселий та вiдчайдушний. Озирнувся,  але  нiчого  не
побачив, адже той кiнь - це й був нинi вiн сам. Не вiдчув од  того  урази,
бо не чуК урази кiнь, який мчить  через  залитий  сонцем  та  росою  свiт.
Нiколи не чуК жалю копито, що розбиваК траву й квiти, адже К i в тому своя
сокровеннiсть. I вiн помчав ще швидше, бо саме такого руху  запрагло  його
серце - було воно сьогоднi молоде й дзвiнке. Ця музика наповнила  його  до
краю i розiллялася навкруги - це ПП вiн почув од дерев, трави й неба.
   - Поспiшай, хлопче, поспiшай! -  шепотiла  за  його  плечима  стара.  -
Поспiшай, бо менi вже дихати нiчим!
   Вiн уже зовсiм не торкався землi. Не знав, звiдки береться  те  завзяте
тупотiння, яке чув, бо летiв, витягшись у стрiлу, i цього стрiму  не  було
йому забагато. Попереду швидко виростало темно-зелене  море,  i  вiн  мчав
саме до нього, бо знав, що там високi, хиткi хвилi, що йому треба поринути
саме в них i покритися Пхньою покровою. Вiдтак набере  вiн  у  себе  новоП
сили, бо дiстане  остаточний  порятунок  од  того,  що  мчиться  за  ними,
немилосердно стукаючи копитами. Зелене море вже дихало на них, розкриваючи
неозору пащеку, - там прiрва, в яку  мають  вони  впасти,  але  то  весела
прiрва, там живе зелена тиша, i саме там маК заговорити до нього  трава  i
все зело. Вiн мчав, не  розбираючи  дороги,  через  квiти  й  луги,  через
видолинки та горби. Перелетiв рiку з верболозами i  тiльки  там  торкнувся
землi. Йому здалося: щось крутнуло ним немилосердно i  жбурнуло  раптом  у
зелене море, яке залюбки проковтнуло Пх, адже давно було голодне  i  давно
на них сподiвалося.

   - Молодець! - сказала стара, вилазячи з мiшка. -  Тепер  нам  нiхто  не
завадить.
   Хлопець лежав на лiсовiй галявинi, i груди його ходили ходором. Довкола
м'яко гули бджоли i стояла така тиша, що йому аж  у  вухах  подзенькувало.
Просто перед  ним  захоплено  цвiло  ясно-синК  небо,  i  тiльки  самiтний
жайворон висiв у ньому, ллючи додолу тепле срiбло спiву.
   - Вставай! - сказала лагiдно Жабуниха. - Не  час  вилежуватися.  Збирай
хмиз i лагодь вогнище...
   Ходила по галявинi, ледь пересуваючи ногами, в руцi в неП була  палиця,
i важко на неП налягала. Iнколи спинялася, зi стогоном згиналася  й  рвала
травину, квiтку чи бадилля. Складала Пх  у  збиранку,  i  хлопець,  сiвши,
мовчки на неП дивився.
   - Чи не чув, що я сказала? - повернулася стара. - Нiколи менi!..
   ЏП голос був сердитий, i стукнула вона палицею, але вiн так  зачудовано
роззирав ПП,  наче  вперше  побачив.  Бо  не  здалася  вона  йому  старою,
кощуватою й потворною, не були в неП покорченi руки й  розпухлi  ноги,  не
було в неП чорне лице, а десь таке, яке вiн запам'ятав у своКП матерi.
   Тодi начебто невидима заслона  прочинилася  перед  ним.  Побачив  двiр,
зарослий травою i пухнастими  кульбабами.  Вiяв  сильний  вiтер  i  зривав
кульбаб'яче насiння, застеляючи  ним  двiр.  I  в  тому  димi  чи  теплому
снiгопадi з'явилася раптом усмiхнена жiнка. Вона прокрутилася кiлька разiв
по подвiр'П, а тодi почала зривати  круглi  кульбаб'ячi  голови.  Дмухала,
наче допомагаючи вiтру, i вiд того пуху на  подвiр'П  побiльшало.  Маля  в
довгiй бiлiй сорочцi i з густим золотим волоссям спинилося на порозi  хати
i, дивлячись, як бавиться матiр, смiялося. Стрибнуло  й  собi  в  соковиту
траву i почало  хапати  долоньками  пух.  Пх  покрило  теплою  круговертю,
безлiччю летючих пiр'Пн - насипалося Пм того добра у волосся,  -  мати  на
очах його сивiла. Вiн придивлявся до неП iз здивуванням та  радiстю,  адже
чудо прочував. Чудо в тому, що ця розсмiяна, щаслива й рiдна жiнка таки на
одне обличчя з Iванихою Галайдихою.  Не  з  тiКю,  яку  пiзнав  за  кiлька
останнiх днiв, а з цiКю, яку уздрiв новими очима: знав-бо ПП стiльки  часу
i стiльки часу за нею тужив! Вiдчув, що все життя,  вiдколи  одiйшла  його
матiр у царство тiней, сподiвався на таку зустрiч - конче мала  вiдбутися.
Тому й сидiв такий заворожений i так зачудовано i  немовiрно  вдивлявсь  у
свою научительку й повелительку.
   - Скажiть, бабо, - спитав вiн тихо, - а чи не знав я вас ранiше?
   - Коли це ранiше? - спитала вона здивовано.
   - Хiба я знаю? Десь ранiше. Так давно, що й не пам'ятаю?
   - Ну, - вiдповiла стара. - ПереймаКш мою науку i мене саму собi в  душу
забираКш...
   - Як це? - спитав вiн зчудовано.
   - А хiба не помiтив, - вигукнула вона сердито, - що з кожною таКмницею,
яку передаю тобi, мене меншаК, а тебе бiльшаК? Хiба не чуКш  у  собi  моКП
сили?
   - Чую, бабо, але чи добре це так?
   - Добре, недобре - не нам судити! - аж скрикнула стара. - Не зiйти  вже
нi менi, нi тобi з цiКП стежки. В тебе я перейду i не вмру! Буду  в  твоПй
головi i в серцi.
   - Бабо! - вигукнув хлопець, зриваючись. - А чи не поселяКться так у нас
чорт?
   - Дурне тобi привидiлося,  -  пробурмотiла  стара,  вибираючи  ще  одну
бадилину. - Чорт там, де лихо людям  твориться.  А  ми  людей  од  нещастя
рятуКмо. Не теревень, а збирай хмиз.
   - Чого ж люди вас за чортицю вважають?
   - Бо дурнi вони, тi люди! - спокiйно вiдказала стара.  -  Дурнi,  а  ще
бiльше заздрiснi. Слiпi, а ще бiльше невдячнi.
   - Служите людям i Пх кленете?
   - Авжеж! - сказала Iваниха Галайдиха, втираючи рукавом пiт iз  чола.  -
Це нас од гординi вберiгаК. Отож часом дозволяй собi таке: кляни  людей  i
свiт, але не пускай ненавистi в серце.
   Вона стояла там,  серед  зiлля  й  трави,  в  зеленому  морi,  зарослiм
квiтами, вища i стрункiша, нiж завжди, розпрямила плечi - i полилася з  ПП
очей така печаль, якоП не мiг витримати  хлопець,  бо  щось  незнайоме  та
велике зворухнулось у його серцi, щось таке, як щастя, яке  вiдчував  вiн,
коли бiг, бувши веселим бiлим конем.
   - Бабо, - спитав вiн урочисто, - це i К ота ваша найбiльша таКмниця?
   - Найбiльша таКмниця отут, у моПй руцi,  -  сказала  вона,  простягаючи
стиснуту у жменi збираницю. - Голос трави, який я хочу, щоб ти  достеменне
почув.
   Вони сидiли бiля багаття, на якому прiло в горщику  зiлля,  й  мовчали.
Гули довкола них бджоли, вибираючи  з  квiтiв  мед,  бо  на  цiй  галявинi
сьогоднi  його  зiбралося  багато.  Довкола  обступили  Пх  дуби  й   тихо
шелестiли, наче про щось велике нагадуючи.  Стара  приплющилась,  i  темне
обличчя ПП було наче з кореня  вирiзане:  йшла  у  цей  мент  по  лискучiй
стежцi, що вела ПП в минуле. Дибала, спираючись об палицю, й розглядалася.
Бачила себе дiвчиною, а побiч - парубка, який iшов  разом  iз  нею,  -  на
головi в неП був весiльний вiнок. Ступали в парi  назустрiч  роздутим,  як
пухирi, зорям, i бiля них захоплено спiвали дружки. Парубок тримав  ПП  за
руку, а вона дивилася на нього закоханим поглядом. "Ще  трохи,  -  сказала
вона йому, - i я вже навiки буду коло тебе. Я через це й чарiвницею стала,
щоб не забув ти мене, а я тебе. Щоб чекав, бо я таки тебе не забувала".  -
"Так  сильно  любила?"  -  спитав  вiн,  лагiдно  всмiхаючись.  "Авжеж,  -
вiдповiла вона, - бо що ми в цьому свiтi без любовi?"
   Хлопець помiшував вариво в горщику: дивно й  чудово  воно  пахло.  Йому
здалося, що дуби звiдусiль пiдступилися  ближче  i  вдихають  у  себе  цей
аромат. Перестав дзвонити в небi жайворон, i змовкли бджоли. Були в  цьому
лiсi самi.
   - Не! - скрикнула раптом стара. - Вона не  покинула  нас,  ця  гаспидна
Варка!
   Хлопець здригнувся. Глянув перелякано - дивилися на нього пильнi очi.
   - Боюся я тоП капосноП душi, - сказала Iваниха Галайдиха. -  Боюся,  що
розладнаК вона менi науку...
   - Хiба таке можна розладнати? - спитав хлопець.
   - Ще й як! Двоякi чарiвницi бувають у свiтi: доброчиннi й злочиннi.
   - Ота Варка - злочинна?
   Жабуниха подивилася на нього пригашеним зором.
   - Того я не знаю. Та й нiколи менi вже те довiдуватися. Вiддамо  це  на
волю господню.
   - Вiддамо! - вiдгукнувся хлопець.
   - Нап'Кмося зараз цього зiлля, - сказала стара. - ОбоК нап'Кмося!
   - Коли так треба, то й гаразд, - мовив хлопець i зняв горщика з вогню.
   - Тепер обiйди галявину й роздивись у наш вiдунський спосiб.  Коли  хто
пiдглядаК, помремо обидва!
   Хлопець покiрно звiвся й неквапно пiшов по галявинi, обходячи ПП колом.
Часом зупинявся й наставляв руку.  Дивився,  але  бачив  тiльки  дерева  й
траву. Не було бiля них i духу живого: про те звiстила йому  дивна,  трохи
моторошна тиша. Зник i вiтер, все зачаПлося примовкнувши.  Зацiпенiло,  бо
готувалося до великого сакраменту. Безживно  повпускалося  листя,  начебто
вечiр на землю впав, i заснуло зiлля. Завмерли всi комахи й жуки, а  може,
подалися з цього мiсця геть. Тихо конав  серед  галявини  вогонь,  i  бiля
нього корчаво бовванiла стара Жабуниха. Хлопець iшов та йшов.  Спинявся  й
розглядався. Аж очi йому почали болiти, так виглядав! Але не уздрiв нiчого
й нiчого не почув. Начебто хтось заклав йому вуха воском  i  залiпив  очi.
Саме тiльки зiлля, трава й дерева жили  коло  них.  Напружене  його  серце
стислося, немов хто у жменю його взяв. Мозок забринiв, нiби в головi  йому
були натягнутi струни. Iшов по колу та йшов. Мав незабаром його завершити,
але не поспiшав. Покидав у травi слiди й бачив Пх.  Обпоясували  галявину,
бо замикав ПП надiйним обручем.
   - Чи ж побачив кого? - спитала стара, коли вiн дiйшов до неП.
   - Нiкогiсiнько, - мовив хлопець, i обличчя його було таке спокiйне,  як
i все навкруги.

   - Перший вип'Кш  ти,  -  сказала  Жабуниха.  -  Якраз  половину...  Але
стривай, - спинила вона його. - Ще одне тобi не сказала.
   Подивилася на нього крiзь приплющенi повiки, але не побачила.  Не  мала
вже потреби нiкого бачити,  тож  i  заговорила  так,  наче  сама  до  себе
балакала:
   - Не думай, що ти - це ти, i все! Ти крапля в цьому свiтi,  кинута  так
собi. Часточка однiКП великоП душi. Ти - це часточка усього, що К живого в
свiтi: i ця трава, що мнеш та косиш,  i  цей  блискучий  жук  iз  зеленими
крильми.
   Вуста ПП ледь-ледь ворушилися,  адже  говорила  вона  незвичнi  речi  й
потребувала незвичних слiв. Все Кство ПП вiд цього напружувалося,  i  вона
не так вимовляла, як вичавлювала iз себе слова:
   - Учинивши комусь зло, ти собi його вчинив, так само i з добром. Убивши
когось чи зламавши - ти в собi щось убив чи зламав. Стережися того,  бо  з
тебе спитуКться бiльше, нiж з iнших.
   Замовкла i знову дивилася. Знову не бачила нiкого перед  собою,  у  нiй
лише мала iскра життя ще тлiла.
   - На мене ж, хлопче, серця не май. З того свiту  не  клич  i  не  питай
порад. Сам собi будь!..
   Задихалася, бо важко Пй було вимовляти слова.
   - Багато могтимеш i через це проклятий будеш! - сказала самим  шепотом.
- За любов наругу прийматимеш, але  завжди  мудрий  та  поблажливий  будь!
ЧуКш?
   - Чую, - сказав так само  тихо  хлопець.  -  А  коли  я  захочу,  бабо,
покинути все це? Коли захочу жити, як i всi люди? Похитала смутно  головою
i ще смутнiше подивилася.
   - Пий! Вже прийшла наша пора. Якраз половину випий! Приклав горщика  до
вуст i випив стiльки, скiльки вона сказала.
   - Це ти за себе випив, - мовила вона. - Тепер ще половину вiдпий!
   Знову приклав горщика i знову напився.
   - А це ти мене випив, - ще тихiше мовила вона. - Решту менi пiднеси...
   Пила жадiбно, з захлином, наче поспiшала.  Вiдчувала,  що  тече  Пй  по
жилах вогонь. Червоний, а часом i зелений. Червонi та зеленi хвилi покрили
ПП й погасили зiр. Тiло почало корчитися,  витягувалися  чи  скорочувалися
жили,  щось  у  нiй  росло,  а  щось  зникало.  Щось   плакало,   а   щось
народжувалося. Ноги ПП входили в землю,  й  опинилась  у  нiй  по  колiна.
Розросталася там,  у  землi,  розкладаючись  на  сотню  тонких  та  довгих
коренiв. Тяглася все глибше i глибше. Торс ПП тоншав i тужавiв, твердiв  i
покривався корою. Руки ПП  розщепилися  й  розрослись  у  повiтрi.  Голова
раптом розкололася, вибухши вогнем, i теж розкинулась у  просторi  тонким,
як нитки, гiлляччям. Те вiття вкривалося зеленим полум'ям, покриваючи ПП й
загортаючи. Палала тим вогнем i вже не могла думати. Могла тiльки  слухати
землю та вiтер. ЗдаКться, ще хотiла щось сказати, але то був уже не шепiт,
а шелест. Тодi засмiявся у багаттi вогонь. Вистрибнув раптом зi свого ложа
i пiдскочив високо. Впав вiдтак на землю й розiйшовся  димом.  Дим  покрив
цiлу галявину, i хлопець закричав перелякано.  Зiрвався  на  рiвнi  i,  не
тямлячи себе, кинувся мiж дерева, що сердито й похмуро  зашумiли.  Покидав
той мертвий вогонь i той кущ, що раптово  вирiс  серед  галявини.  Бiг,  i
земля стугонiла пiд ногами. Кашляв, викидаючи iз себе сизий  дим  i  страх
свiй, - млiли йому ноги. Не ставало повiтря, тож розтулив рота i хекав, як
загнаний пес.  Рвав  ногами  папороть  й  ожину,  вдарявся  вряди-годи  об
стовбур, що несподiвано виростав на дорозi, i тихо зойкав. Загубив  шапку,
i з-пiд неП раптом вилилося пишне, золоте волосся. Чiплялося  за  гiлля  й
залишалося на ньому. Рука схопилася за груди i роздерла сорочку, щоб легше
було дихати. I випали з тоП сорочки великi, бiлi дiвочi перса...
   Дiвчина не могла спинитися. Невiдома сила гнала ПП  по  лiсi  й  гнала.
Стьобала по бiлих плечах - сльози заливали обличчя. Те обличчя темнiло вiд
слiз i зморщувалося. Хотiла конче втекти з  цього  страшного  лiсу  i  вiд
великоП своКП поразки. Зрештою, не змогла далi бiгти. Впала просто в траву
й заридала по-дiвочому, жалiбно й безсило. Нараз затихла, звела  голову  й
слухала.
   - Я тебе впiзнала. Варко Морозiвно, - почула вона тихий голос. -  Давно
впiзнала...
   - Це я не зi зла,, бабо,  -  прошепотiла  Варка.  -  Гадала,  так  собi
пограюся, бо хiба не водиться таке мiж нами?
   - Я не хотiла зла й тобi, - сказав голос.
   - Де ви, бабо? - гукнула розпачливо.
   - У тобi, Варко. Ти  ж  випила  мене...  I  не  вражайся.  Тепер  разом
житимемо. Все, що я знала, тепер знатимеш ти, i заплатила ти  менi  за  це
сповна. Доки вiку  твого,  не  забудеш  мене,  як  не  забула  i  я  своКП
навчительки. Я помру у тобi, коли ти  помреш,  але  науку  мою  не  згуби.
Варко!..
   Слухала, сподiваючись почути ще якiсь слова. Але Пх  не  було.  Глибока
тиша огорнула ПП зусiбiч, i нi шелесту, нi  шереху  не  чулося.  Нi  спiву
пташок, нi