Микола Сиротюк. Забiлiли снiги ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Книга перша СЕРЦЕ КЛИКАЛО Батько мiй був паламарем у слободi, занедужав на сухоти i помер у молодому вiцi, лишивши п'ятеро дiтей; то жили вбого, а то стало ще гiрше. Менi було всього вiсiм лiт, i я ходив до школи; вчив дякон i вчив погано. По десятому роцi мати вiддала мене до ОхтирськоП бурси, де я перебував п'ять лiт i спочатку не мав великого нахилу до науки, бо вчитель-пiп вiдбивав усяку охоту вчитись...1879 p. перейшов до ХаркiвськоП семiнарiП... Крiм мертвоП науки бурса нiчого менi не дала... В семiнарiП я пробув 4 роки, не раз хотiв кидати, але не мав на се "повних лiт", i перед рiздвом 1882 p. був арештований з забороненими книжками та деякими iншими речами; менi було тодi всього 18 лiт... 83 i 84-й роки я прожив на селi пiд полiцiйним доглядом, дуже бiдував i не мав роботи. П.Грабовський 1 Вечiр. За вiкнами сердитий вiтер ганяК каламутну снiгову вiхолу, стукотить у замурованi морозом шибки, вовком гуде-виК в коминку; скаржно скрипить голоребре вiття вишень та черешень, тривожно шарудить кукурудзиння, яким обкладено хату. Надворi холодно й лячно. "Як-то татусь добиратиметься з церкви додому, як подолаК високi замети? - стискаКться серце в Павла. - Та ще й нездоровий, цiлi два тижнi хорував..." Хлопчик вiдходить од вiкна, лiзе на пiч. Там тепло, особливо коли зариКшся в сухе просо. Сестричка Олеся i бабуся давно сидять на печi. - Бабусю, розкажiть про жар-птицю, - благаК Олеся. - Лiпше про Бову-королевича або Котигорошка, - просить Павло. - Нi, про жар-птицю... - копилить губи дiвчинка. - Вона менi снилась уночi - така гарна-гарна, червона, аж горить... Баба Марта нiби й не чуК онукiв, ПП голова схилена, очi заплющенi, висхлi пальцi поволеньки перегортають гаряче просо. Мовить напiвпошепки: - Хотiла, дiточки, розказати вам про Кощея Безсмертного. - Кажiть! - Кажiть! - Передумала. Пiзно вже. Там багато вбивають, зарубують людей. Супроти ночi про такi страхи господнi розказувати не годиться, не заснете, а найпаче ти, Павлуню. О тiм розповiм завтра вдень, а зараз - iншу казочку. Жила собi в одному селi, що належало Потоцькому, вдовиця, бiдна-пребiдна та ще й недужа. Звали ПП по-вуличному Зозулею. Якось пiшла в лiс по опеньки. Тiльки почала збирати, коли гульк - Пде Потоцький. Рушниця через плече, поряд - гончi хорти бiжать. Як стояла над пеньком, так i отерпла - не ворухнеться. Пiд'Пхав до неП магнат. "Що ти тут робиш?" "Опеньки збираю, паночку, - насилу вимовила. - Для дiток..." "Як прозиваКшся?" - перебив. "Зозулею, паночку". "Зозуля?!" "Зозуля, паночку". Скривились пановi губи в Кхиднiй посмiшцi. "Коли зозуля, то лiзь на дерево та й кукай по-зозулячому". "Слаба я, ласкавий паночку, немiчна, не вилiзу", - крiзь сльози мовить жiнка. "Лiзь, пiдсаджу..." Стала нещасна дряпатись на дуба, а вiн - нагаКм ПП, нагаКм по плечах, по ногах: пiдсаджуК, недолюдок. Ледве вибралась на першу гiлляку, вся труситься, мов у лихоманцi. "Починай кувати!" "Ку-ку! Ку-ку!.." - закувала. А вiн, гаспид, пiдвiв рушницю - бабах-ах! - i молодиця впала на землю. Йому весело: "Славна зозулька, - регоче. - Докувалася, маКш... Ха-ха-ха..." Онук захлипав. - Чого ти, Павлуню? - стривожилась бабуся. - Поганий пан... --Поганий, онучку, поганий. Усi вони такi. - А я його уб'ю. - Не вб'Кш, Павлуню, ще маленький. - Виросту, стану великий i тодi... - Виростеш, онучку, виростеш, але вбивати людей не можна. В писанiП святому сказано: не украдь, не убий. За те бозя караК. - А бозя покарав Потоцького? - Над магнатами, дiточки, i сам господь не владен. Клямкнули хатнi дверi, i на пiч потягнуло холодом. Бабуся змовкла, пригорнула онукiв до себе. - Добрий вечiр, - чути батькiв голос. - Добрий вечiр. Вечiр добрий, - вiдповiли рiзноголосо дiти, дружина i теща. - Чого так затримався? - питаК Ксеня, пораючись бiля столу. - Отож послабував, утвар у храмi позапорошувалась, паперть на сажень задуло снiгом, а свят-вечiр не за горами, потрiбно ж дати лад усьому. I з пiвчою трохи поморочився. - Ой Арсене, Арсене, - зiтхаК Ксеня. - Не шануКшся ти, зовсiм не шануКшся. Мiг би ще якийсь день-два полежати дома, добре знаКш свою недугу... - Знаю, жiночко мила моя, знаю, та нема коли одлежувати боки. От i нинi приходила Оксана Петрiвна. - У пiвчу? - Нi. Загадувала нашим дiвчатам та парубкам приходити вечорами до школи, хоче навчати Пх грамоти. - А ти до чого там? - Мене просила, щоб я учив школярiв спiвати хором. - Церковних пiсень? - I церковних, i простих, народних. - Зможеш? - Спробую, не святi ж горшки лiплять. Вiзьмуся пiсля рiздвяних вакацiй. Ех, якби ж то дав бог здоров'я. Сподiваюся, скоро полегшаК, а весною... 2 Не полегшало взимку, не полегшало й весною. П'янким медоцвiтом повнились пушкарнянськi садки, наливалися силою й красою, мрiйно виглядаючи раннК лiто. Днями лагiдне сонце гладило зеленi ниви, заливало слiпучим золотом подвiр'я, вiкна, а вечiрню сiльську тишу колисали й шматували першi солов'П. Тiльки Арсен усього того вже не бачив i не чув. Учора, якраз через мiсяць пiсля смертi тещi, перед свiтанком згорнув на грудях працьовитi руки, густо пересотанi темними жилами, i назавжди стулив зволоженi вiП. Мабуть, хотiв сказати щось доконче потрiбне й важливе, та не встиг - на ясному чолi ще довго мрiла думка, немовби просилася, щоб ПП розгадали, зрозумiли. Помер чоловiк, наче на рiвнiй дорозi обломився. Останнi днi тяжко мучився. Не спав, не Пв, не говорив, навiть не стогнав, мовчки тамуючи своП шаленi болi. Часто самими очима води просив - супроти нестерпноП жари. Дихав важко, хапливо, захлинався. I сорока рокiв не протягнув, завчасу осиротивши малих дiтей, покинувши молоду жону. Сухоти загризли. Нiщо не допомогло - нi припарки, якi щодня робила Ксеня, нi примовки глухоП Одарки-шептухи, нi мiкстура, привезена лiкарем з мiста, нi маслосвяття[1]. Цiлу добу лежав покiйний у церквi пiд засвiченим панiкадилом, весь обкладений торiшнiм зiллям, калиною, сьогорiчними фiалками, конвалiями. Безперервно над ним читали псалтир, геть уночi. Випровадити свого паламаря в останню путь зiбралася майже вся слобода. Попереду процесiП йшли корогвоносцi, пiп, дяк, пiвча. Вiко й домовину несли на руках. За домовиною ступали засмученi дiти й дружина небiжчика, а позад них ворушилась довжелезна строката линва - дiди, баби, молодицi, чоловiки, пiдлiтки... На цвинтарi линва поволi згорнулась, щiльно оточивши щойно викопану яму. Старенький пiп, поволi розмахуючи кадилом, проказав похоронну молитву: - Упокой, господи, душу усопшого раба твого Арсенiя, прости всi согрiшенiя його, вольная i невольная, даруй йому царство небесне. Со святими упокой, Христе, душу раба твого, iдеже нКсть болiзнь, нi печаль, нi воздиханiК, а жизнь безконечная... Потiм пiвча виконала заповiт Арсена - свого давнього вчителя-регента. Над цвинтарним черешником та вишняком, закосиченим бiлим цвiтом, сумовито покотилося: Ой доля людськая - доля Ксть слiпая! Часто служить злим, негiдним i Пм помагаК. Добрi терплять нужду, по миру товчуться, I все не в лад Пм приходить, за що не вiзьмуться. До кого ж ласкава ся доля лукава, Такий живе, як сир в маслi, спустивши рукава. Над ямою стоять, спершись на лопати, Кузьма Одновухий та Iван Огнивенко, що готували своКму товаришевi довiчну оселю. Мiж ними лежить молоденький дубчак, якого посадять в Арсеновiм узголiв'П. Тяжка скорбота хитаКться в Пхнiх очах, а вони стиха пiдтягують пiвчiй: Без розуму люди живуть в свiтi гарно, А з розумом, та в неволi, вiк проходить марно. Ой доле людськая, чом ти не правдива, Що до iнших дуже гречна, а до нас спесива. Слобожани, витираючи сльози, прощаються. Iдуть, iдуть, цiлують складенi на грудях руки покiйного, хрестяться, зiтхають... Пiдступила до труни Олеся, схилилась, поцiлувала батькове воскове чоло i стала обiч. Так само зробили Павло й Михайлик. Малу Марiйку пiднесла Дарина Огнивенчиха. Але дiвчинка не цiлувала, вона торкнула чорнi вуса й попросила: - Вставайте, татуню, до церкви пiдемо. Ксеня не могла нi плакати, нi прощатися. Стояла, наче замовлена, навiть з сухими очима. Тiльки як пролунала "Вiчная пам'ять" i вiко грюкнуло - впала на труну, обхопила ПП руками i заридала: - Арсене, Арсеночку! На кого ти покинув нас?! Обiзвися, скажи хоч словечко, дай порадоньку! Чому мовчиш? Чого так рано йдеш вiд нас? Вiдкрий очi, поглянь, скiльки зiбралося до тебе... Не витримав старенький батюшка - теж заплакав. - Куди збираКшся, куди виряджаКшся? - не втихала Ксеня. - Нащо темноП хати забажав? Туди ж вiтер не вiК. Туди сонце не грiК. Туди й дзвони не дзвонять, туди й люди не ходять. Та як же я до тебе ходитиму, та _як з тобою говоритиму? Ой устань, порадь, моя дружинонько, як нам у свiтi жити? Жiнка Кузьми обняла подругу за плечi. - Не ридайте, Ксеню. То все вiд бога. Вiн, милосердний, дав, вiн i забрав... Приголомшена лихом вдова не чула поради: - Коли ж менi, моя дружинонько, тебе дожидати? Коли столи застеляти? Чи на рiздво, чи на Великдень, чи на святу недiленьку? Звiдки виглядати - чи з гори, чи з долини, чи з високоП могили, чи з глибокого яру, чи з далекого краю? Будуть, моя дружинонько, сади розцвiтати, будуть зозуленьки кувати, соловейки щебетати, будуть менi, нещасницi, жалю завдавати. А я вийду за ворiтечка та й буду питати: ви, зозуленьки сизесенькi, соловейки малесенькi, ви високо лiтаКте та далеко буваКте, то скажiте-повiдайте, чи не чули, чи не бачили моКП дружини вiрненькоП? Як бачили, похвалiтеся, як побачите, поклонiтеся... ЏП насилу одiрвали. Розпушена земля сiйнулася з багатьох рук на домовину, спущену в яму. Навперемiш з землею падали срiбняки, мiдяки, кетяги калини... По часi над свiжим горбком забiлiв високий дубовий хрест, облямований вiночком з живих квiтiв, а за сажень вiд нього звiвся дубчак, сумно схиливши своК тоненьке вiття. Жива линва знову розкрутилась i поповзла в село. Люди ступали мовчки, несучи в очах i грудях важку скорботу. Ксеня поверталася з цвинтаря уже присмерком, ПП вели пiд руки Огнивенко й Одновухий. Лише зрiдка перемовлялись скупими словами. В хатi на них чекали сусiди та найближчi родичi, а на столi - поминальна вечеря, улаштована коштом церкви. По кутках господи пiдслiпувато блимали лойовi свiчки, пiд божницею - лампадка. Панотець кволим охрестям поблагословив трапезу. Трошки одпив з чарки, понюхав окраКць пахучого хлiба. - Хай царствуК та нас виглядаК. Всi будемо на тому свiтi, усi станемо на правий суд Всевишнього. Витер хусточкою старечi очi. - Довго та ревно тужитиме наш храм за своПм дбайливим паламарем. Не скоро придбаК такого Пушкарне, завжди згадуватиме його добрим словом. Чесний, справедливий i душевний був Арсен. Багато i менi допомагав. Не знаю, чи й зможу служити без нього. Завжди першим одчиняв церкву, а покидав останнiм. - Останнiм, - залилася слiзьми господиня. - Додому, бувало, не докличешся, не дозовешся. Все там, там, усе помiж людьми, без обiду, без крихти в ротi. Не раз казала йому... - Не вбивайтеся, Ксеню, - заспокоюК Кузьма Одновухий. - I себе не марнуйте, у вас же дiти малi, треба Пх якось до пуття доводити. Мiж своПми не пропадете. Ми з Iваном викосимо жито вам, i дров на зиму привеземо, i хату новими снiпками перешиКмо. - Авжеж, авжеж, - докидаК Огнивенко. - Не дамо загинути. Та й громада ж... Батюшка покликав старших дiтей. - Слухайте матiр, пiдсобляйте Пй, ростiть такими ж чесними й розумними, людяними й роботящими, яким був ваш батько. Найбiльше надiй покладаю на тебе, Павле. Вчися, може, згодом посядеш татове або й моК мiсце. Хлопчик журно хитнув головою, але не проронив жодного слова. В його блакитних оченятах мерехтiли якiсь задаленi вогники. Розiйшлися поминальники опiвночi. Не випроваджала Пх Ксеня, не засувала сiнешнi дверi, не гасила свiчок. Лише покропила пороги й комин свяченою йорданською водою, розсунула фiранки на вiкнах, впала перед iконами на колiна, одвiсила три доземних поклони, перехрестилася i прошептала молитву. Дiти спали рядочком поперек широкого лiжка, де ще позавчора конав Арсен. Дiти. Дiточки. Дитиняточка. Худi, марнi, як мерцi, боляче й страшно дивитися. Лежать, мов ляльки, вилiпленi з глини. Присiла, схилилась над ними, склепила обважнiлi повiки. I зависла на крилах тяжких дум. Нiч пливе, хата гойдаКться, тиха мiсячна повiнь жеврiК на шибках. Чи бачить це вона, чи сниться все те Пй - не розбере. Що далi робити? Двi пари чобiт на всю сiм'ю, та й тi подертi. Стрiха над причiлком хати прогнила, рвучкi березневi вiтри розсмикали ПП, аж свiтиться голе лаття. У хлiвi, коморi - порожньо. Борошно ледве закриваК денце кадi, а молоти нема що. Нива не виорана. Засiяти нiчим. Злиднi Пдуть, злиднями поганяють... Батюшка обiцяв - церква помагатиме. При ньому, можливо, дечим i допоможе, бо ж таки душевний пастир, але вiн уже на ладан дише. А сяде iнший на парафiю - i живи, як знаКш, бiдна родино колишнього паламаря... Четверо дiтей. Кожного доглянь, зодягни, озуй, нагодуй, виведи в люди. Де набрати для того сили й снаги? А ще ж i п'яте даК знати про себе пiд серцем, скоро попроситься на свiт божий. Олесi, найстаршiй, лише на чотирнадцятий рiк перехоплюКться. Марiйцi, поки що найменшенькiй, i трьох не виповнилось, а тому, що маК бути... Ой, не обiйдеш своПми двома руками. Доведеться брати Олесю зi школи, заробiтку дiвчинi шукати. I Павла забрала б, але на яку роботу пошлеш такого малого й немiчного? Та й забирати шкода, дуже вже до книжки рветься. I тямущий - всього одну зиму походив у школу, а читаК й пише краще, нiж Олеся. Весь у батька - такий допитливий, беручкий, задумливий, вразливий до неправди. Хай вчиться. Може, справдi, як пророчив батюшка, колись займе парафiю. З його головою можна й благочинного доскочити, а то й архiКрея... Материнi роздуми перервав стук у дверi. Розплющила очi i здивувалась - на долiвцi вже грався сонячний зайчик. Прикрила дiтей кожухом, хукнула на свiчки й вийшла в сiни. За порогом стояла сусiдка, тримаючи пiд фартухом горнятко, повне молока. - Дайте дiтям, хай закропляться. - А вашi ж? - МоП сьогоднi обiйдуться, щодня, слава богу, п'ють. - Спасибi. - На здоров'я. Згодом кислячку свiженького принесу. Тримайтеся, Ксеню, не пiддавайтесь розпуцi. На подвiр'я, зайшов Iван Огнивенко. Повiтав сусiдку, яка вже перелазила через тин, запалив цигарку. - ЗнаКте, Ксеню, що я надумав? - Скажiть. - Оце ж нинi буде сходка, громада найматиме мене до череди. - Ну? - Чи не став би ваш Павло пiдпаском? - Малий зовсiм. - Усi ми були малими. А робота легка - бiгатиме при менi. - Багато клопоту завдасть вам... - Тим не журiться. Заробить на чоботята до школи, на свитку. То вiддасте? - Берiть... 3_ На толоцi пастухам трохи легше: хоч вона бiльше схожа на гарман, нiж на пасовисько, бо трава на нiй вискубана й витоптана дотла, але там К де розiйтися, ба й погедзитись скотинi. I тому менше мороки з нею - пiдпасич може присiсти, лягти горiлиць, вдивлятись у марево, що сунеться над видноколом, помрiяти, злетiти думками у високость далеку, забути, що хочеться Псти. Гнати ж череду на водопiй - тяжка мука. Худоби чимало, понад пiвсотнi, прогiн довгий i вузький, як суголовок, обабiч стиснутий ланами панськоП кукурудзи та гречки. Нi Огнивенко та його три пiдпасичi, нi пси, якi безугавно гасають, ошкiрюючи зуби, не годнi змусити скотину йти спокiйно. Корови буцаються, пiдштрикують одна одну рогами, забiгають у пашню, роблять потрави. Над прогоном безперервно лунаК: - Лиса-а! Куди тебе несе? - Гей, Ряба! - Бодай ти йому здохла! - Трястя на тебе нема! - Хоч би сибiрку на вас хто наслав! - Балая! Щоб тобi!.. Крик ущухаК лише тодi, коли худоба заходить у рiчку, а потiм, напившись досхочу, облягаКться на березi i лiниво ремигаК. Чередники, всiвшись кружком пiд старезною вербою, обiдають. - Бог на помiч, хлопцi! - гукаК Кузьма Одновухий, наливаючи воду в животате барило. - Казали боги, щоб i ви помогли, - вiдповiдаК Огнивенко узвичаКним серед слобожан жартом. - Кому везеш воду? - До школи. Оксана Петрiвна зiбрала жiнок, тинькують, бiлять класи, чоловiки лагодять парти. Но-о, гнiдий! Барило, похитуючись на труськiй дорозi, ховаКться мiж крайнiми хатами. - Дядьку Йване, а наш сторож так i вродився з надiрваним вухом? - цiкавиться пiдпасич Антiн. - Нi, - вiдповiдаК Огнивенко, облизуючи ложку. - Жеребець одкусив. - Який? - Панський. Лютий був, мов гадина. Економ звелiв менi й Кузьмi об'Пздити того огира. Три днi ми муцувалися з ним. Здавалось, уже вкоськали його, ручним став. Якось пiдiйшли до нього, гладимо шию, живiт, тихенько накладаючи сiдло. А вiн як з'юритуКться, як стане дибки, як хвицне мене по нозi, як стрибне на Кузьму, як клацне зубами - i половини вуха нiби й не було. Мати моя рiдна! Обiрвав повiддя - i хода. До вечора гасав полями, селом, лякаючи людей. Ледве громадою вловили харцизяку. Тодi перепало обом нам, менi й Кузьмi, на стайнi по пiвсотнi батогiв. - Скалiчили та ще й батогами?.. - То ж було до волi, пан що хотiв, те й робив, нiхто не мiг i слова насупроти сказати. - От ви, дядьку, кажете - воля, - подав голос Павло. - I пiп у церквi говорив - воля, воля... А що воно таке? - Хто його вiдаК? - знизав плечима Огнивенко, пiдтягуючи свою криву ногу. - Так пiсля манiхвеста називають. - Чого, чого? - ТакоП, значить, бомаги про волю. Було те, хлопцi, в акурат десять рокiв тому. Перед тим прийшла чутка - цар готуК крiпакам волю. Пан бiльше не битиме людей i не продаватиме. Не матиме права гонити на панщину, панська земля перейде до мужикiв. Свобода, брат. Крiпаки радiли, а пан ходив хмара хмарою. Скоро по зелених святах покликали нас до церкви - манiхвеста читати. Зiйшлися всi - вiд великого до малого, в святешнiй одежi. Читав батюшка, довго читав i розтлумачував, що воно таке й до чого, а в людей радiсть поволi оберталася на чорний смуток. - Чому? - Виходило зовсiм не те, чого сподiвалися. Частину тiКП землi, яку доти користали крiпаки, пан одрiзав собi, а за решту, що лишалася в селян, i за садибу треба було сплатити викуп втридорога. Так тодi, Павле, твiй тато й сказав - голодна воля, обдерта. Правду сказав. Подивiться самi, що пан зробив: одбатував собi найродючiшi грунти, вигони, лiс, оташувався над рiчкою. Тепер, щоб напувати череду, громада мусить орендувати в нього i прогiн, i берег. - Треба було не погоджуватися, домагатись свого. - Легко балакати, - гiрко посмiхнувся Огнивенко. - Домагатися... В одному селi домагались, а пан покликав вiйсько, i солдатики списали тi домагання на мужицьких спинах. До того ж, у нашiй громадi бракувало злагоди. Бiднi тягнули в один бiк, а багатшi - Пушкар, Колупай - у другий. - За пана? - Може, й не за пана, але й не за нашого брата, Пм що - очi завидющi, руки загребущi, гаманцi повнi. - Як же вони понабивали тi гаманцi? - Денис Iванович був у пана лановим, Каленик - токовим. Скопичили грошики, а коли вийшла воля, одмежувались вiд громади та й почали скупляти нашi злиденнi надiли. Твiй, Антоне, дядько Тимоха, який доти орудував у панських гамазеях, змикитив собi шинок, навiть рiдноП сестри одцурався, недолюдок... Тодi багато наших зовсiм розорилося. Я i Кузьма, позбувшись земельки, стали наймитами, iншi подалися в Охтирку, Суми, Харкiв, поприлiплювались на хвабриках, заводах, чавунцi. - Отака воля, - зiтхнув Павло. - Отака, хлопцi. Люди й досi не вiрять, що то був справдiшнiй манiхвест, гомонять - пани пiдробили. Все чекають, сподiваються слушного часу. Пушкарi, колупаП, щербаки жирують, а мужики... Казав же колись Христос - любiть один одного, як я вас люблю, здобувайте собi хлiб насущний у потi чола свого. Та що з того: ми ковтаКмо пiт, а багатi - хлiб. Нема правди на свiтi i не буде. Пiшла вона, сердешна, лугами-берегами, а кривда... Огнивенко пiдвiвся. - Зганяйте, хлопцi, худобу, он сонечко уже на пiсля-обiд звернуло. Та й хмарки збираються, дощик може сипнути. Пiдпасичi розбрелись по березi, виляскуючи довгими гарапниками, сплетеними з матiркового клоччя. 4_ Рання осiнь падала на землю багряним листом, мережилась змарнiлим огудинням, глухо гупала горiхами, грушами, яблуками, котилась рябими череватими гарбузами, кавунами, пахла чорнобривцями, рутою, м'ятою. Дiти, що влiтку пiдсобляли батькам на полi, городi, пасли корови, вiвцi, свинi, гуси, тепер збирали своП торбинки i залюбки бiгли до школи. Iван Огнивенко позбувся своПх пiдпасичiв: вони також школярi... - Павле-е! Агов! Мовчання. Крик розбудив тiльки пса, що спав перед порогом староП хатини, пiдпертоП на причiлку двома товстими слупами. Кудлань пiдняв голову, лупнув зеленкуватими очима на гурт хлопчакiв за ворiтьми i лiниво махнув хвостом. - Павле, ти що - досi спиш? - Я тут! - пролунало у вiдповiдь. З-за рогу хати з'явився Павло. Худий, нестрижений, старенькi штанцi тримаються на однiй шлейцi. На широкому вiдкритому обличчi лагiдно свiтяться блiдо-блакитнi очi, накритi двома тонкими смужками чорних брiв. - Iдiть сюди, щось покажу, - покликав. Хлоп'ята, розмахуючи школярськими торбинками, подалися на поклик. - Гляньте, - показав на рясний кущ, що видiлявся посеред невеликого квiтника. - Вночi третя розцвiла. На кущi, на тендiтних нiжках стояли двi пишнi квiтки. Обiч них звисали розбухлi, як макiвки, бутони. Косе осiннК промiння, пробиваючись мiж рiдiючим пожовклим листям вишнi, торкалося краплин роси на квiтках i переливалося в них нiжною веселкою. - Я таких нiколи не бачив, - сказав здивований Антiн. - Як називаються? - Жоржини, - повiдомив Павло. - Жор-ржини?! - Так. Нiхто Пх, Антоне, ще не бачив у Пушкарному, бо тут вони не водяться. - А де ж ти дiстав? - У дядька Кузьми. Олеся посадила, а всеньке лiто поливав я. - Вирви нам одну. Покажемо в школi, - попрохали хлоп'ята. - Не можна. Мама дуже люблять Пх. Хай ростуть та цвiтуть. - А насiння даси нам? - Дам. Весною коло школи посадимо i перед вiкном Оксани Петрiвни. - Хлопцi! - спохопився Антiн. - Ми запiзнюКмось. Павло метнувся до хати, взяв торбинку з книжками, i хлопчаки висипали на вулицю. Ось i школа. Вона в старiй хатi, яка нижнiми лутками двох вiконець майже торкаКться землi, але дбайливо побiлена i причепурена, хоча з-помiж давно прогнилих снiпкiв, що прикривають крокви, замiсть димаря стирчать у небо чотири задимленi дрючки i нiби засмучують ПП. Праворуч од школи виблискуК банями церква, а лiворуч розкинулось господарство Каленика Ткаченка, по-вуличному Колупая. Мiж церквою та високим, вкритим черепицею будинком слобiдського дуки школа виглядаК, мов старець серед хазяПв, ПП убогiсть ще виразнiше вiдтiняК нова велика корчма Тимохи Щербака, що стоПть напроти школи i день та нiч, в недiлю та в будень захлинаКться п'яними пiснями. Њдине, що вабило око бiля убогоП школи, - три стрункi тополi. Учнi любили Пх, часто змагалися, хто перекине грудкою. Коли Павло та його товаришi прибiгли, на маленькому шкiльному подвiр'П комашнею кишiли дiти. - Годi бавитись! - лiниво помахуючи дзвоником, гукаК Кузьма Одновухий. - Гайда в клас. _Он учителька йдуть. Дiти кинулись за торбинками, що валялися попiд плотом, i за хвильку стовпились перед вузенькими дверима. - Не тиснiться! - гукаК сторож. - Встигнете з козами на торг. А ти куди несеш отой цурпалок? Кинь зараз же!.. До класу зайшла вчителька. Молода, зарум'янена усмiшкою. А в карих очах - задавнений смуток. - Доброго ранку, дiти! - спинилась коло столу. - Доброго ранку, Оксано Петрiвно! - вiдповiв рiзноголосий дитячий хор. - Сiдайте. Русявi коси Оксани Петрiвни викладенi короною. На вчительцi чорна сукня, перехоплена широким паском з блискучою пряжкою. Вона проходить мiж партами, зазираК в учнiвськi зошити. Ось наблизилась до Павла, переглянула його "чистописання" i задоволено кивнула головою. - Де твiй зошит? - питаК Павлового сусiда Антона. Той пiдводиться i винувато схиляК голову. Мовить: - Я не зробив... На обличчя вчительки нiби налетiла хмаринка. Принишкли й школярi. Тiльки Ткаченко засяяв радiстю. - Чому не зробив? - тихо питаК вчителька. - Мама слабi. Учора до вечора з сестрою вибирав картоплю на городi, а лампи нема... Вночi мамi ще гiрше стало. Ми зовсiм не спали... Антiн не стримався i заплакав. - Вiн бреше! У нього мати не хвора. Вони не хочуть працювати, а потiм просять позички. I рiдний дядько вже не пiдсобляК Пм. Ледацюги, волоцюги, - лiниво встаючи з-за парти, говорить Матвiй Ткаченко. У класi прокотився глухий, як далека лiсова луна, гомiн. - Ти сам брешеш! - обурено вигукнув хтось. - Його мама при смертi. А дядько Тимоха, вiн... Вчителька метнула гнiвний погляд на Ткаченка. - Хiба можна товаришiв прискаржувати? - Вiн менi не товариш! - Знаю. Сядь. Матвiй знiтився, втягнув руду голову межи плечi i незграбно сiв на лаву. Вчителька зiтхнула i, трохи помовчавши, звернулась до Антона: - Треба було менi вчора сказати, що мати хвора. Сьогоднi надвечiр прийду до вас. Читання домашнього завдання проходило жваво. Згодом черга дiйшла до Ткаченка, який сидiв на передостаннiй партi. - Продовжуй, - сказала Оксана Петрiвна. Матвiй сердито глянув на неП. - Не хочу читати. Хай вони читають, - тицьнув пальцем на Павла й Антона. I тут закалатав дзвоник. Дiти сипнули з класу. Зiбравшись у кiлька гурткiв, обговорювали поведiнку Матвiя, а вiн стояв обiк зi своПми дружками - дiтьми багатих слобожан. - Роздобрiв, мов чиряк на м'якому, - обурювався низенький бiлоголовий хлопчик. - Треба втерти йому носа. Щоб знав, як не слухати вчительки... Ткаченко, почувши останнi слова, пiдiйшов до гурту, - зневажливо глянув на бiлоголового. - Що ти мелеш? Утерти... Побачимо, хто кому втре! Iдучи до класу, школярi бачили - з кiмнати вчительки вийшов староста, ховаючи за пазуху аркуш паперу. Новий урок був млявий. Дiти сидiли збентеженi й неуважнi, перешiптувалися, крадькома стежили за вчителькою. Оксана Петрiвна машинально ходила по класу i, здавалось, не слухала учнiвських вiдповiдей. Павло помiтив: смуток у ПП очах погустiшав. Пiсля уроку вчителька зупинилась коло столу. Дивлячись кудись крiзь маленьке вiконце, сумно сказала: - От i все, дiти. ПопрощаКмось. Може, й назавжди. Школярi не зрозумiли. - Як це? - Покидаю Пушкарне, - мовила Оксана Петрiвна глухим, нiби чужим голосом. Нараз висмикнула з-за манжета рукава хусточку i притулила до очей. Клас сидiв приголомшений. Лише Ткаченко вовтузився, щось шукаючи в своПй сумцi. - Оксано Петрiвно, - пiдвелася дiвчинка з тоненькими кiсочками, дочка Iвана Огнивенка. - Чого ви не хочете нас учити? Ми будемо старатися. Це тiльки Матвiй такий. Ви на нього не дивiться. Вiн поганий, як i його тато... - Сiдай, Галю, - тихо сказала вчителька. - Я хочу вас учити, але... - затнулась i якось непевно додала: - Мене переводять до iншоП школи... Павло й Антiн вийшли з школи останнiми. Сумно Пм було на душi. Коли проходили повз корчму, Антiн штовхнув Павла лiктем: - Диви! Бiля корчми стояв гурт синкiв багатiПв. - Тепер буде знати, як з харпаками водити кумпанiю, - долинув голос Ткаченка. - ЏП не переводять, а витурюють од нас... Урядник татовi давно обiцяв це зробити... - ЧуКш? - кивнув Щербак. - Про Оксану Петрiвну отак... - Чую, - глухо мовив Павло. 5_ Павло зайшов у хату, коли сонце вже хилилось до обрiю. Мати, худа й смутна, сидiла на долiвцi бiля вiкна, сплiтала у вiнок цибулю, ногою погойдуючи колиску з маленьким Тишком. - Чого так забарився? - спитала, не одриваючись вiд роботи. - Може, урокiв не знав - лишили пiсляобiд? - Та знав, - мляво вiдповiв, вiшаючи торбину на цвях пiд образом Миколи-чудотворця. - А чого ж запiзнився, ще й прийшов надутий, мов кулик на вiтер? - Еге, у нас таке робиться... Павло розповiдав невеселi шкiльнi новини, а мати слухала, перепитувала, часто зiтхала. - Оксана Петрiвна була така сумна та невесела, наче хвора. Прощаючись з нами, плакала. - Хiба ж не заплачеш? Кривавими заридаКш. Якось розповiдала старiй Пилиписi. З бiдних вона, змалечку сирота. Самотужки вибилася в люди. Великий жбан лиха випила. Чи ж не бачив, як горнулась до бiдноти? Тому й казяться дуки, бодай зовсiм показились. А вчора, кажуть, новий пiп дуже гримав у церквi на неП. Казав, нiби вона безбожниця, антихристка i тягне руку за сицiлiстiв. - Соцiалiстiв, мамо. - Може, й так, за тих, значить, якi хочуть забрати в багатих землю i дати бiдним. Намовляв не пускати Оксану Петрiвну в хату i лякав - усi, хто ослухаються, попадуть на тому свiтi гiКнi в зуби. - Хай би в тi зуби попав Колупай з своПм МатвiКм! - По-нашому не буде, сину... Шкода ПП, бiдноП, але чим можемо зарадити? Бери на припiчку борщ та поПж, а менi дай штани - пiдлатаю, бо он колiно свiтиться. - Знову пiсняк, - скривився Павло. Мати взяла синовi штани, i серце ПП защемiло. Iнший би пiд пса такi не пiдстелив, а ПП дитина мусить вбиратися в них. Латка на латцi. Скрушно похитала головою, обмацала хату клопiтким поглядом - чим залатаКш? Встала, знайшла пiд лавою сакви, витягла з них клапоть чорного оксамиту i взялася за роботу. - На, одягай, - подала перегодя штани. - Та дивися менi, бережи одежину. - Де ви таку гарну латку взяли? - Знайшла в Рясному, йдучи з ярмарку. - Мамо, а коли купите менi шапку? - Купимо, як Кунделя облупимо. Ходила оце до Колупая, думалось заробленим трохи прикрити нашi злиднi. А вiн, iрод, сказав, що мiй заробiток передав у казну - на подать. Просила, плакала, проклинала, та помогло, як мертвому кадило. Походиш, синку, в татовiй. Вона якраз на тебе, та й майже цiла... Знала, говорить неправду. Та шапка, в якiй покiйний чоловiк ходив рокiв десять, геть порвалася, i крiзь ПП денце стирчала цупка хлопчикова чуприна. Так сказала, аби не мовчати. - У татовiй, - похнюпився Павло. - Позавчора Матвiй не давав проходу: шапка-бирка, зверху дiрка, вiтром пiдбита... Бiльше нiчого не сказав матерi. Чоботи й свитку на зиму вiн маК - купили за зароблене при чередi, а штани й шапка... Так сподiвався на новi, так чекав того дня, коли нарештi побачить Пх на собi та пройдеться перед МатвiКм. Хай знаК дука!.. Глянув на матiр. Вона сидiла, як камiнна. В очах - ущерть скорботи. Щось давке пiдкотилося до Павлового горла. Наче пiдштовхнутий, кинувся до матерi i впав головою на ПП худi колiна. Вона мовчки поцiлувала його чорну чуприну i легенько погладила. Хата стояла нiма, наче вслухалася в приглушене дитяче хлипання. - Годi, Павлусю! - шептала мати сухими губами. Рипнули дверi, й на порозi стала Оришка - наймичка КолупаПв. - Здоровi будьте. - Хай i тобi дасть бог здоров'я, - вiдповiла Ксеня. Зразу подумала: Колупай надiслав, одумався. Хоче, бусурман, сплатити за роботу. Оришка чомусь м'ялася. - Далебi, не знаКте, чого прийшла до вас, - нарештi мовила. - Скажеш... - Господиня погнала. Катни, каже, до паламарихи, купи квiток. Вибери найкращi. Мати аж потемнiла на обличчi. Еге, вiддасть Колупай зароблене... - Для чого Пм квiти? - МаК припертися якийсь там, дай боже пам'ять, ага, письмоводитель. - Звiдки така птиця? - Нiби з Сум чи й самого Харкова. То вiдпускаКте, чи що, бо нiколи стояни вистоювати. Ксеня глянула на сина, в очах якого бурхав гнiв, на жоржини за вiкном: - Дала, кажеш, грошi? - Авжеж, - розтулила Оришка кулак з мiдяками. - Вибери, каже, щоб свiжi... - Вибери, щоб свiжi... - повторила тим же тоном Ксеня. - Пiди, Орисю, вiддай тi грошi своПй господинi i скажи, хай подавиться ними, як давиться моКю кривавицею. Нема в мене для них квiтiв i нiколи не буде, навiть на труну. - Чимось допекли уже й вам? - Бодай Пх лиха година пекла. Робили день при днi разом з Олесею цiлiсiньке лiто боже, а вiн i на долоню не плюнув. Хай Пм така легка смерть, як нам отi зарiбки. А вона ще по квiтки шле... - Шкуродери, - зiтхнула Оришка. - Вся слобода так говорить про них. А Пм це, як отой вiтер у коминку... Мати провела Оришку за порiг. А як повернулась, довго сидiла з сином мовчки. Прихiд Оришки, розмова з нею тяжким каменем лягли на душi обом. По часi Павло взяв свою школярську торбинку i вийшов з хати. Примостившись пiд грушею, витягнув стару потрiпану книжку i почав гортати. Натрапив на заголовок - "Кармалюк". Чи не той це, про якого спiвають? Хапливо пробiгав очима сторiнку за сторiнкою i все глибше поринав у звабне марево казки. У зворушенiй уявi живим постав Iван Кармель - гарний, сильний i невловимий. На хлопчика хвилями наринають гiркi жалi старенькоП IвановоП неньки, Марусi, а в серцi закипаК гнiв i лють до недобрих людей, багатiПв. Скiнчив читати, коли вже сiдали сутiнки. Ступив до хати блiдий-блiдий, нiби недужий. Олеся, Михайло, Марiйка вечеряли, а вiн не захотiв. Принiс оберемок соломи, розгорнув коло столу i, пристеливши рядниною, лiг. Тiльки заплющив очi - виринув нiби з пiтьми Iван Кармель. От якби на землi бiльше було Кармелiв! Тодi б не передавав старий Колупай зароблених мамою й Олесею грошей у казну, не глузував би мизатий Матвiй з нього... У головi роПться питання: а хто такi отi соцiалiсти, що проти царя, тi, про яких говорив пiп у церквi? Ще торiк Павло чув це слово вiд лiкаря з Рясного, що приПздив до хворого батька. А що воно значить? Мати каже - хочуть одiбрати землю в багатiПв i оддати бiдним. I Кармель цього хоче. Виходить, вони заодно... Павло бачить, як з густоП пiтьми пiдпливаК до кремезного Iвана Кармеля струнка й тендiтна Оксана Петрiвна. Павло стрепенувся. МахаК Пм руками, кричить i мчить назустрiч. 6_ Бiля школи Павло побачив Антона. Хлоп'ята привiтались. - Була у вас Оксана Петрiвна? - Аякже. Принесла лiкiв, мамка випили - i трохи полегшало. Ще й Оленцi дала своП черевики. Такi гарнi! На шкiльне подвiр'я заявився з своКю компанiКю Ткаченко. Всi набундюченi, чистi тобi iндики. - О, гляньте, гляньте! - гукнув Матвiй, показуючи на Павловi штани. - Грабовський обновився: на старi дiрки причепив нову латку. Та ще й яку. Може, за квiтки купив, га? Хоч ти квiток не продаКш. Украв десь. Њй-бо, украв! Його товаришi зареготали. На регiт пiдбiгло кiлька дiтей з iнших кiнцiв подвiр'я. Скоро вирiс цiлий гурт. - Ну, кажи ж, украв? - допинав Ткаченко, копилячи губи. - Кажи... Павло вiдчув, як йому в обличчя ударила гаряча кров. Весь затремтiв. - Хто украв? Я? Я? - кричав задихаючись. - Ви самi... ти i твiй тато - людей обкрадаКте... злодiП, душогуби! Матвiй остовпiв, очманiло блимав очима. Не чекав такоП смiливоП вiдповiдi на своП глузи. А Павло напосiдав: - Ти чув про соцiалiстiв? Чув про Кармеля? Не чув! Ех ти, мазниця дурна! Ще почуКш, прийде на вас чорний день! Прийде!.. - плюнув i пiшов. Та скоро КолупаКвi товаришi отямилися. - Чого плюКш? - Дай йому, Матвiйку! Ткаченко, пiдбадьорений тими вигуками, оглянувся довкола, кинув свою сумку i стрибнув на супротивника. Павло одскочив, розмахнувся, i його рука з дзвiнким виляском упала на МатвiКву щоку. - Ай-яй! Ай-я-ай! - заверещав Матвiй. Одбiгши на кiлька крокiв, вiн схопив камiнь i жбурнув у Павла. Камiнь, профурчавши над Павловою головою, гримнувся об раму шкiльного вiкна. З сухим дзенькотом посипалося скло. Нагнувся за другим каменем. I тут хтозна-де взявся Кузьма, поитьма схопив його за руку. - Ах ти, ледащо! Я тобi дам камiння! ДумаКш, як багацький син, то все тобi можна? Хто тепер склитиме, га? Ткаченко крутнувся в'юном i випорснув iз сторожових рук. Кузьма не доганяв бешкетника. Пробираючись до класу, Антiн голосно спiвав: Ой дурний Колупай! Ти людей не обкрадай! Бо здеремо з тебе шкiрку, Одвезем шевцям в Охтирку! - Де такоП навчився? - пiдскочив до нього один з МатвiКвих приятелiв. - Де? - засмiявся Антiн. - Павло склав. - Павло?.. - Вiн. Ого! Ми ще й не такi складемо, побачите. Клас гув, як вулик. Сутичка мiж Ткаченком i Грабовським схвилювала всiх. Бiдняцькi дiти засуджували дукового сина i спiвчували Павловi. КолупаКвi друзi принишкли. Сам вiн теж сидiв мовчки, тривожно поглядаючи на вибиту шибку. У сiнях сердито бубонiв Кузьма, його бас часто переривав якийсь iнший, неприКмний голос. Вiдчинились дверi. У клас спершу просунулася сучкувата палиця, за нею - тельбухатий живiт, а потiм кошлата, схожа на лев'ячу, голова. То був новий учитель. Перевалюючись з боку на бiк, вiдсапуючись, як ковальський мiх, вiн важко опустився на стiлець. - Га? - втупився каламутними очима у школярiв. - Хто розбив вiкно? Клас мовчав. - Признайся сам, бо буде гiрше! - Я не хотiв, - промимрив Матвiй. - Сюди! - гримнув учитель. У його очах блиснули хижi вогники, а вузлувата рука стиснула палицю. Ткаченко боязко наблизився до столу. Вчитель змiряв його важким поглядом. - Чого витрiщив баньки? Кована палиця ковзнула по долiвцi. - Хто ти? - Ткаченко-о. Вчитель заблимав очима, засовався на стiльцi, наче йому припiкало. - Як ти сказав? - Ткаченко... - Ткаченко?.. А ким тобi доводиться Каленик Акакiйович? - Тато... Вчитель мало не пiдстрибнув. - Чого ж досi мовчав? Ай-яй-яй. - Його очi спробували всмiхнутись. - Негарно так жартувати. - Я не жартую... - Можна й пожартувати. А вiкно - дурниця, вставимо. Твiй батько... Сiдай на мiсце. Матвiй, ще не збагнувши дивноП поведiнки вчителя, стояв нi в сих нi в тих. - Сiдай, сiдай, - уже зовсiм медовим голосом повторив животань. - А ви чого пороззявляли пащеки! - визвiрився на клас. Матвiй, нарештi зрозумiвши, що його несподiвано помилувано, рушив на своК мiсце. Вчитель важко пiдвiвся, крекчучи пiдiйшов до передньоП парти. - Встати! - ткнув палицею на бiдно зодягненого хлопчика. - Збери своП лахи i йди на задню парту. Тут сидiтиме Ткаченко. Швидше! А ви, - показав на сусiдiв школяра, який звiльнив мiсце, - розсуньтеся подалi. Матвiй взяв сумку i полiз за передню парту. Вчитель повернувся до столу, сiв, вiдсапнув. - Вашу вчительку зi школи вигнали, вона соцiалiстка, негiдниця. Тепер учитиму я. Звати мене отець Зосим Обухiвський. Хто, боронь боже, порушуватиме порядок, пропускатиме церкву, засiчу. Розгорнувши журнал, почав начитувати: - Антонов! - Тутки. - Боярко! - Слабий. - Грабовський! - Њ, - пiдвiвсь Павло. Не встиг вiн сiсти, як заскиглив Матвiй. - Що з тобою, Ткаченко? - стривожився вчитель. - Вiн мене би-ив... - Хто? - Грабовський. Називав мене й мого тата злодiями... Обухiвський побагрянiв. На його товстiй шиП трiпнулися жили. В маленьких колючих очах блимнули зеленi вогники. - Вийти! - вказав палицею на Павла. Той вилiз з-за парти. - Сюди! - глухо стукнула палиця. Павло ступив ще два кроки. - Що ж ти, гайдамако, робиш, га? I, не чекаючи вiдповiдi, вгородив пальцi у вихрясту чуприну. 7_ Кузьма й Антiн ледве живого привели Павла додому. Цiлий тиждень лежав вiн хворий. Удень коло нього сидiли Олеся або Михайло, а ночами - мати. Натруджена, стомлена денною роботою, так i спала над сином. Першi двi ночi в нього тримався такий жар, що треба було раз у раз мiняти на чолi мокрий рушник. Увi снi Павло часто марив, кликав до себе Кармеля, Оксану Петрiвну, проклинав Обухiвського, махав руками, поривався бiгти.