пiдiбрати для вiдповiдi дошкульного слова, i словесний герць перервався. Грабовський навiть пошкодував за ним, бо помiтив, що невимушена, щира, хоч зовнi й гострувата розмова мiж товаришами гарно впливала на нього. Устав з нар, пройшовся по камерi, постояв бiля вiкна, ще пройшовся. Було легко на душi. Хотiлося продовжити веселий настрiй. Вiн розповiв хлопцям про свою пригоду на подвiр'П тюрми з наглядачем, про переляк жандарма, який мало не потрапив разом з ним до камери. Хлопцi смiялися, навiть лаяли Павла за те, що допомiг п'яному наглядачевi розiбратися з Пушкарним. - Не хотiв я воловодиться з ними, - пояснив Грабовський. - Там такий холод, що й п'яти хвилин не вистоПш на одному мiсцi. Аж душа зледенiла в мене. Не Пх, а сам себе виручав. Та хай Пм бiс. - Нi, нi, Павле, негоже ти зробив, - пiдхопив Поляков. - Таких випадкiв не можна пропускати. Ми всюди маКмо допiкати нашим ворогам. - Мiй конвоПр не дуже й допiкав менi. Не вiн мене, а я його вiв сюди. Навiть помсти не заслуговуК. Таке якесь, нi Свирид, нi Демид. Я весь час думав, що йому бракуК кiлькох клепок. - Ну, ну, Демид... Не думай, що вiн такий плохенький. ПрикидаКться. Не хоче трудитись, як усi чеснi люди, а йде арештантiв конвоювати. Сюди б його привiв. - Вiрно, Михаиле, треба вчити, та ще й так, щоб десятому заказував, - втрутився Ромась. - Хай би хоч два-три днi посидiв з нами, ми б клепки йому перелiчили. Аж руки сверблять. - Сверблять? - запитав Рклицький. - Почухай Пх на Павлових кiстках. Аби знав, як ворогiв випускати з рук. - Ну, коли б уже довелося чухати, то це найзручнiше зробити на твоПй спинi, - засмiявся Павло, натякаючи на округлостi МихайловоП статури. 12_ Днi тягнулися лiнькувато, мов череда з пасовиська. - Казав же я тобi, Михайлику, навчав тебе, як друга: не сунь своК гарне рильце туди, де приймають його не дуже охоче, - вичитував з робленою серйознiстю Михайло Рклицький Михайловi Полякову, переступаючи порiг камери. - Я ж знав, що так воно вийде. - Вийде, вийде! - збуджено вiдповiв Поляков. - Набрид ти менi зi своПми проповiдями. А що ж вийшло? Що? Я начхав на неП. А якщо хочеш, то й на... - На себе самого, - перехопив Рклицький. - ОстаннК кориснiше не тiльки для неП, а й для тебе. Так, кажеш, нiчого не сталося? ЗдаКться, сталось, сталося, Михайле, велике i страшне. Це засвiдчать десятки людей. Ромасику, якби ти знав, що скоПлося, то ти б зараз же помер i, смертю смерть поправ, воскрес би лише пiсля страшного суду. Все життя шкодуватимеш, друже мiй, за тим, що не пiшов сьогоднi на прогулянку. Ай-я-я-а, таку, можна сказати, оказiю прогавив. Не таланить тобi, ой, не таланить. - Та що ж там? - поцiкавився Ромась. - Що? - з удаваним неспокоКм перепитав Рклицький. - Менi аж страшно, як згадаю оту... Краще попроси, друже, хай розповiсть про неП, про все, що трапилось, сам герой отих страшних подiй. Розкажи, Михайлику. Але Поляков, насуплений, як осiння нiч, не вiдгукувався на запросини. Завваживши поганий настрiй Полякова, Ромась зрозумiв, що пiд час прогулянки трапилась якась неприКмна пригода. Хоч його й розбирала цiкавiсть, але вiн не допитувався. - Ну, досить тобi, Михайле, - кинув Рклицькому. - Потiм розповiси. Скажу тобi, маКш не зовсiм гарну звичку завжди шукати жертв для свого колючого язика. - Я? Шукаю жертв? - щиро здивувався Рклицький. - Ти, Ромасику, наче з верби впав. То, значить, Михайло К моКю жертвою? Ти таки справдi, друже, безнадiйний алхiмiк. Та чи ж вiдомо тобi, що цей рицар сумного образу, - пiдморгнув на Полякова, - К жертвою тiКП, про яку вiн марить днi й ночi в нашi тяжкi часи, а якщо доживе до сивих пелехiв, то присвятить Пй своП мемуари. - Сигиди? - сплеснув руками Ромась i метнув недобрий погляд на Полякова, журно хитаючи головою. - Ага, ПП. Ось послухай, що вчинилось, - також журно заспiвав Рклицький. - Страх бере мене й тепер. Лишенько таке зробилось... СтоПмо ми, значить, на подвiр'П, коли тут - гульк - виходять на прогулянку нашi ясочки. Кожен, певно, наглядаК свою, а наш Поляк-неборак впiрив очицi, як кiт на сало, на Надiю. Так дивиться, аж сльози йому зiницi туманять. Ну, вiдомо, я вiльний вiд будь-яких сердечних обов'язкiв козак. Нема чого робити. От i дивлюся на Михайла. А вiн, вiн - прямо тобi горить-палаК, та все джигуном, джигуном... - Що ти вигадуКш, бурмило? - огризнувся аж зелений од лютi Поляков. - Я дивився на тополю за муром, а не на неП. - Так, так, на тополю, натурально, на тополю, - не збавляючи роблено дiлового тону, пiдхопив Рклицький. - Тiльки на яку, друже мiй? Чи не на ту, в якоП на лицi цвiте калина, брови хвилею крутою, стан стрункий, немов ожина, очi зрошенi журбою? - Пiшов уже, тiльки слухай. Римач нещасний... - А, власне, чого ти перебиваКш? Не до тебе ж чарка - не кажи дай, боже, здоровля". Не тобi розповiдаю. Можеш навiть вуха затулити, коли не цiкаво. Так от, Ромасику, стою й дивлюся. Iншi дiвчата жартують, смiються, аж лящить. А вона - мрiя. Притулилась до муру, поринула у своП якiсь потаКмнi думки, i, здаКться, для неП нема нi тюрми, нi людей, нi навiть ПП самоП, не кажучи вже про цього залiтайка. Рклицький кивнув на Полякова. - Тiльки золотаве пасмо кiс, що вибилося з-пiд хустки, тихо перегортаК вiтер, наче показуК Михайловi Пхню красу. Вiн, бiдолаха, стояв, стояв, а тодi - до неП. I почав, як умiК, пiдпускати бiсикiв. Та уяви собi, друже мiй, Надiя навiть не глянула на нього. Вiдiйшла i стала трохи далi. Вiн - туди, i давай знову. "Чого така горда? Чи не з пансiону?" I тут сталося страшне! Надiя глянула на цього прудивуса, наче три копiйки подарувала, плюнула перед самiсiньким його носом на снiг, розтерла ногою й пiшла собi геть. - Брешеш! - вирвався Поляков, не тямлячи себе. - Вона не розтерла!.. - Спасибi, що пiдправив, може, й справдi не розтерла. Це дуже iстотно... - Iстотно, iстотно, - лютував Поляков. - Он Грабовський так i ходить за нею назирцi, немовби тiнь. I зараз... Тiльки мовчить та не наважуКться пiдiйти. З нього ти не глузуКш, а мене враз побачив. - Зараз твоК мливо на кошi, - вставив Рклицький. - З тебе й мiрчук. - Воно, правда, й зрозумiло, - бурчав Поляков, - з одноП органiзацiП, чорнопередiльцi, старi друзi. Рука руку миК. Рклицький пильно дивився на Полякова, слухаючи його докори, i вiдчував, як у грудях закипала гаряча образа. Куди й дiвся його жартiвливий настрiй. Аж волосся заворушилося на головi. - Не ремствуй на Павла i не допiкай менi ним, - рiзко почав, коли змовк Поляков. - Перекладати з хвороП голови на здорову - не дуже мудра й похвальна робота. Запам'ятай це раз i назавжди. - А ти не сповiдай мене. - Не збираюся, хоч таких, як ти, треба не тiльки сповiдати, а й вихрещувати. Загалом я помiчаю, що Павло тобi стаК нiби кiсткою поперек горла. Це справа, звичайно, твоя, однак кривдити його не маКш права. Ти ще не знаКш, хто такий Грабовський. - Ще б пак, - закопилив губу Поляков. - Њ що знати. Тобi пiд пару - пiПт, подумаКш, велике цабе... - Нi, не цабе. Не туди гнеш. Зараз думаю зовсiм не про його писання, хоч воно менi й подобаКться. Я, коли тобi сказати правду, досi не був його другом та, може, й не буду. Але Павло - серйозна, справжня людина, i в цьому я пересвiдчився в харкiвськiй та iзюмськiй тюрмах. Ще в органiзацiП вiн не вражав своКю активнiстю, на зборах бiльше слухав, а якщо й виступав, то говорив коротко, скупо. А от коли потрапив за грати, де iншi, дуже активнi на волi, розгубилися, Павло став душею товариства. Вiн ще до того арешту побував у тюрмi, знав ПП порядки i навчав нас, як треба поводитися на допитах. А найголовнiше, сам був для нас прикладом спокою й мужностi. - А в чому це виявилося? - У всьому. В тому, що при розмовах з слiдчим не принижував своКП гiдностi, не вигороджував себе, не каявся, а звинувачував властi. Вiн був призвiдцем i органiзатором багатьох наших протестiв проти зухвальства тюремникiв i зачинателем нашоП голодухи. Вона, та голодуха, була важкою. Дехто вже на четвертий день заволав. На шостий кiлька хлопцiв здали на гальмах i взяли Пжу. Побачив би ти тодi Павла. Завжди спокiйний, вiн нараз став лихим. Лаяв, ганьбив легкодухих, називаючи Пх маминими синочками. Лише п'ятеро нас протрималися вiсiм днiв, i протрималися, вважай, завдяки Павловi. - А потiм здалися? - Нi, не здалися. Позадкували тюремники, задовольнили нашi вимоги. Пiсля голодовки Павло надовго захворiв. Нас усiх згодом повели сюди, а його, нiби навмисно, щоб укоротити вiку, вiдiрвали од товариства, замкнули в одиночку i протримали там бiльше пiвроку. I думаКш, що зламали? Частково, певно, так: бачив же ти, яким вимученим прийшов. Але годi було Пм домогтися свого - приборкати, здолати в Павловi дух, зробити його ручним. Ти, Михайле, познайомся з Павлом ближче, то й побачиш, який вiн. Словом, його не чiпай. Розмова ця. зрозумiло, тiльки мiж нами. Щоб вiн ПП не знав. Домовились? - Я й не думав доповiдати йому, - вiдмахнувся вже дещо винувато Поляков. - То-то. Та й на Сигиду не тримай каменюки, бо сам винуватий. ЗнаКш i те, що ти не перший: уже багатьох таких спритних вона вiдiгнала од себе. Думаю, не ти й останнiй. Павлове, бачу, також наближаКться. 13_ Павлове наближалося. З першоП прогулянки в московськiй пересильнiй тюрмi _йому запала в око ця молода жiнка. Не знав нiчого про неП. Чув вiд Ромася, що звати ПП НадiКю, що до неП линуть хлопцi, а вона залишаКться холодною й байдужою. Уже кiлька тижнiв стежив за нею i вiдчував - з кожним днем вона все владнiше вриваКться в його серце. Чим саме манила до себе Надiя Сигида, не мiг поки що збагнути. ЯкоПсь вражаючоП краси в нiй, здавалося, й не було. Смагляве лице, на якому, коли смiялась, визначалися ямочки, високе i ясне чоло, завжди задуманi волошковi очi, худенька струнка постать - такою була Надiя. Видiлялися в неП хiба що на диво гарнi й чорнi, як оксамитовi, дугастi брови та пишнi, кольору стиглоП пшеницi, коси. Але навiть не вони вабили Павла. Вабила якась загадковiсть. Бачив, що Надiя завжди сама й замрiяна. Мабуть, носить у серцi якесь невтiшне горе. Це горе, видно, опанувало нею, i вона, не маючи сил боронитися, повнiстю вiддала себе в його запаморочливi обiйми. До неП iнодi пiдходили арештанти, аби хоч трохи розважити ПП, але вона просила дати Пй спокiй. Особливо ж пiсля негiдного вчинку Михайла Полякова. Про нього дiзнався Павло вiд Ромася. - На Сигиду, - казав Ромась, - давно накидаК оком наш Михайло. Але з нього поганий рибалка. Йому ракiв ловити, а не таку золоту рибку, як Надiя. Вона й дивиться на нього не хоче, а вiн лютуК, мов навiжений. Якось додумався до того, що, проходячи повз неП на подвiр'П, проспiвав: За гордою Сигидою Всi парубки чередою. Цимбалики тнуть, тнуть, Цимбалики тнуть, тнуть. - Це Поляков?! - здивувався Грабовський. - Так, - ствердив Ромась. - Ми з Рклицьким мало не побили його за ту нерозважливу витiвку. Стрималися тiльки тому, що пообiцяв вибачитись перед НадiКю. - I вибачився? - Поки що нi. Каже, не пiдбере нагоди. Розмова ця вiдбулася позавчора. Сьогоднi вона знову пригадалася Павловi, коли вiн здалеку побачив, як Сигида дала одкоша Полякову. - Невдячна, - сказав сам собi. - А може, Михайло хотiв вибачитися... Прикра пригода насторожила Грабовського i, здавалося, остаточно розбила його сподiвання на знайомство з Сигидою, на те, що вiн розкриК ту загадку, яка мучила серце i не давала спати ночами. О серце, серце! Воно наослiп рвалося до невiдомоП жiнки, а свiдомiсть хапала за руки, ноги, велiла спинитися, звернути вбiк... Довго вимiрював двi протилежнi сили, i нарештi свiдомiсть перемогла. - Не треба, - вирiшив сам собi, - не можна. Нi, нi, нiколи в свiтi вiн не заговорить з Сигидою. Не буде бiльше думати про неП. Так лiпше. I перестав думати. Заклавши руки за спину, похиливши голову, самотнiй блукав подвiр'ям. Намагався уявити мiсце свого заслання, про яке йому сповiстили ще в Харковi, - Молькiнська iнородна управа БалаганськоП округи IркутськоП губернiП. Де то вона, та iнородна управа? Уже вiд людей дiзнався, що там живуть якути, що мешкають вони не в хатах, а в юртах. Хлiба, без якого не живе жодна людина в РосiП та на УкраПнi, нiби зовсiм не споживають, бо нiчого не сiють. Усе це чув, але нi тiКП МолькiнськоП управи, нi життя якутiв виразно уявити собi не мiг. Як то доведеться йому розлучатися з новими товаришами - трьома Михайлами, а надто з Рклицьким? За цi три мiсяцi перебування в московськiй пересильнiй тюрмi вiн зовсiм iншими очима поглянув на Рклицького. Спiзнавшись ближче, побачив, що Михайло щиро любить i розумiК художню штуку, сам випробовуК себе в прозi; iнколи бавиться й вiршами. Нахил до позування, картинностi, до гри в слова - то лише марка. За нею в Михайловi б'Кться гаряче й добре серце. Зараз Павло сам себе нишком картаК за колишнi темнi пiдозри до Рклицького. Тепер вiн добре знаК, що важко буде розлучатися з другом, а розлука таки неминуча, бо мiсця заслання в них рiзнi... За думками й не помiтив, як чиясь тонка, трохи нахилена тiнь нечутно пропливла по осяянiй весняним сонцем землi. Аж стрепенувся. - Даруйте, прошу, - сам не знаючи для чого й до кого сказав. Тiнь нервово шарпнулася, немовби хотiла вирватися з-пiд його нiг, але зразу ж зупинилась. Глянувши вперед, Павло поточився - перед ним стояла Надiя Сигида. В ПП пойнятих смутком очах свiтився подив. Вiд несподiванки розгубився, не знаючи, як далi бути, що робити. Стоять мовчки i дивляться одне на одного. Павловi вже здаКться, що стоять отак цiлу вiчнiсть. Вiн вiдчуваК навiть бiль у ногах. А волошковi очi дивляться з нiмим докором, нiби промовляють: "Ех ти, а я думала..." Вiн не витримуК того нiмого докору. Йому хочеться щось сказати, але язик закостенiв у ротi i, здаКться, нiколи вже не ворухнеться. - Чому ви завжди така сумна? - несподiвано вимовляК Павло. На синiх очах легким промiнчиком трiпнулась посмiшка i враз згасла. - У вас навчилася, - вiдповiла Сигида. - Як це? - Дуже просто: ви також сумуКте, як Вертер. - Ви завжди ходите одна, наче чогось шукаКте... - Вам допомагаю. - В чому? - Шукати. - Чого? - Вчорашнього дня, - знову спалахнули синi очi. - Ви, здаКться, його шукаКте, так? - Нi, - рiшуче вiдповiв Павло i вiдчув, як у ньому заворушилася образа. Хотiлося кинути жiнцi колюче слово i одiйти. Раз i назавжди. Але стримався. - Нi, не його. Та й взагалi нiчого не шукаю, бо нiчого не загубив, - вiдповiв i, помовчавши трохи, додав: - А глузувати - роль не дуже вдячна, i вам вона зовсiм не пiдходить. Та мене не глузування вашi займають. Я знаю, бачу, що вас гнiтить якесь горе, а в народi кажуть: роздiлене щастя подвоюКться... - То й дiлiть його з кимось, - перебила Надiя. - Роздiлене ж горе, - продовжив Павло, - стаК вдвiчi легшим. Так каже народ i, мабуть, не помиляКться. Я не думаю, що можу стати тим, хто роздiлить з вами горе, але певен, що знайдуться такi люди. I ви дарма вiдштовхуКте Пх... вибачте, iнодi не зовсiм делiкатно, як сьогоднi Полякова. - Якого? - Що оце недавно пiдходив до вас. - А-а-а, - спокiйно вiдповiла. - Це я йому за цимбалики i щоб не горобцював. Непомiтно рушили i пiшли разом. Павло скоро помiтив, що очi багатьох арештантiв прилипли до них. Розумiв: Пх увагу займав не вiн, а Надiя. Про неП вже ходила слава гордоП й неприступноП. Мiж хлопцями та чоловiками всiляке говорили. Що ж до дiвчат, то вони дiлилися на двi нерiвнi групи. Бiльшiсть - полiтичних - дивилася на Сигиду з замилуванням, iншi ж, переважно кримiнальнi, глузували, пiдсмiювалися й розпiкали хлопцiв, якi вже схопили облизня. I враз дивний, для всiх несподiваний поворот: неприступна завела розмову з нiчим не примiтним арештантом. Ну, що вона побачила в ньому? Сухорлявий, невисокий, трохи сутулуватий. Тiльки й того, що маК великi очi, якi, здаКться, увiбрали в себе всю блакить украПнського неба. Надiя також завважила, що ними цiкавиться все подвiр'я. Вона зашарiлася, але намагалась не видати свого хвилювання. Йдучи поряд, вiдповiдала на запитання скупо, неохоче. Бiльшiсть тих вiдповiдей також була схожа на запитання. Павло скоро збагнув, що Сигида замикаКться в собi. А йому хотiлося знайти стежку до пригнiченого якимось незримим вантажем серця, знайти в ньому шпаринку. I та шпаринка несподiвано засвiтилася сама собою. - Ви, мабуть, недавно розлучилися з кимось, що так сумуКте? - напiвзапитав, напiввисловив здогадку Грабовський. Надiя пiдозрiло глянула на нього i нiчого не вiдповiла. - Коли це таКмниця, говорити не треба. Я сам люблю берегти таКмницi. - А я не люблю, - спалахнула вона. - Не люблю. Але нащо звiряти Пх людям, якi ними цiкавляться так само, як, скажiмо, тим, чи ходили ви торiшнього рiздва колядувати? Просто знiчев'я. Вони не зашкодять, але й не допоможуть. А щодо моПх таКмниць, то Пх зовсiм нема. Коли вже так хочете знати, скажу. Я недавно втратила найдорожчу менi людину. Так, найдорожчу - повторила i змовкла. - Вона померла чи також засуджена? - запитав по довгiй паузi. - Не знаю. - Де ви ПП залишили? - Там. де й працювала, - у Таганрозi, - зiтхнула Надiя. - Уже в тюрмi якось довелося чути, що ПП там заарештовано, але чи так, чи не так, не знаю. Ех, Оксано Петрiвно, чи ми ще стрiнемося коли-небудь? - тремтячим голосом запитала, дивлячись поверх тюремноП загорожi вдалину. - Хто це? - стрепенувся Павло. - Моя подруга. Ми з нею вчителювали разом. - Разом вчителювали? - Павло й нестямився, як схопив Надiю за обидвi руки. - Яцко? - Так, - ПП очi стали ще синiшими й круглiшими. - А ви... - Ой боже, боже, Оксана Петрiвна, - тиснув НадiПнi руки, а вона не забирала Пх. - То ж моя колишня вчителька. Вона нiколи не розповiдала вам, як ПП було звiльнено зi школи в селi Пушкарному? Бренькнула рейка, сповiщаючи, що прогулянка закiнчилась, i солдат, не давши докiнчити розмову, звелiв розходитися. Уже з дiвочоП групи Надiя гукнула: - Розповiдала!.. ...Клубок розмотувався, загадка прояснювалася. Уже на наступнiй прогулянцi Павло й Надiя зустрiлися, як тi, що Пм необхiдно поговорити про пильну справу. Зразу ж пiшла мова про Оксану Петрiвну. Виявилося, Сигида i Яцко вчителювали в однiй школi, дружили i разом брали участь у таганрозькiй народницькiй органiзацiП. Надiя дуже любила Оксану Петрiвну. З легким смутком згадувала вона той день, коли вперше переступила порiг школи. Старi вчителi зустрiли ПП з погордою, яка легко передавалась учням. Тяжко й страшно було молодiй, та ще й бiдно зодягненiй вчительцi. Дiйшло до того, що хоч покидай школу. Але вона не покинула. Не така була. Та й серед учительськоП громади знайшлася добра душа - Оксана Петрiвна Яцко. Вона перебувала пiд негласним наглядом полiцiП, зазнала неодноразових обшукiв. Всi побоювалися дружити з нею, i вона залишалася самiтною. Це сприяло Пхньому зближенню. Павло помiтив, що Оксана Петрiвна залишила глибокий слiд у серцi вразливоП Сигиди. Надiя запозичила в старшоП подруги навiть деякi манери i насамперед мову. Вживання "ми", де звичайно говорять "я", йшло, здавалося йому, саме вiд Оксани Петрiвни. Павловi ще в школi запало в душу оте "ми". Оксана Петрiвна майже не вживала "я", наче сама й не iснувала. - Не якай, - говорила з легким докором учневi-забудьку. - Не якай. Я - остання буква в азбуцi, i користатися нею треба з розумом. Це дуже припало Павловi до серця. Уже при першiй розмовi з НадiКю вiн помiтив оте "ми", i воно тепер заграло ще принаднiшими барвами. Надiя й сама зiзналася, що вона взяла те "ми" у Оксани Петрiвни. Тодi ж Павло довiдався про друге НадiПне горе - вона втратила чоловiка. I тут також побачив слiди революцiйноП дiяльностi своКП пушкарнянськоП виховательки. - Оксана Петрiвна була ентузiастом нашоП органiзацiП, - розповiдала Сигида. - Коли почалися масовi арешти, треба було добре заховати друкарню. Довго мiркували, пiдшукуючи безпечне мiсце. Оксана Петрiвна порадила перенести друкарню до мене, вважаючи, що моя хата на далекiй околицi мiста не приверне уваги жандармерiП. Я погодилась. Вночi принесли друкарню, а з нею залишилися два чоловiки - Пилип Оржих та Яким Сигида. Оржих ранiш сидiв у тюрмi i був на оцi в полiцiП. Вiн мiг заходити тiльки вночi. А треба ж бути комусь постiйно при друкарнi. Яким служив дiловодом у мiському судi i вважався поза пiдозрою, отож органiзацiя й закрiпила його за друкарнею. Оксана Петрiвна - витiвниця на всi руки. Щоб пустити туман у зiрке око полiцiП, вона пiдказала зiграти уявне весiлля мiж мною та Якимом. Не буде, мовляв, пiдозри. Ми повiнчалися, i вiн перейшов до мене. Жили як сусiди. Нi я, нi вiн, правду казати, не думали про шлюб, бо, крiм роботи по органiзацiП, нас нiчого не зв'язувало. А потiм сталося так, що подружились, навiть покохали одне одного, i шлюб став не тiльки юридичним, але й фактичним... Згодом Якима забрали в солдати, але вiн служив у Таганрозi i часто приходив додому допомагати нам. Робота кипiла. Ми друкували листiвки й розповсюджували Пх у Таганрозi, по селах. Та якось, перед самими вакацiями, до мене прибiгла Оксана Петрiвна. Була схвильована, рiшуча, наче приготувалася до бою. Сказала. що декого з наших арештовано, що жандармерiя переривши все мiсто, розшукуК друкарню. Прибiгши додому, я застала в хатi жандармiв. Вони вже знайшли друкарню i чекали на мене. Заарештований був i Яким. А потiм допити - нуднi, морочливi, тяжкi. Ну, я ще трималась, а Яким скоро заслаб. Надто переживав, коли на судi нам силкувалися пришити тероризм. Виявилось, Оржих понаховував у нiшах нашого погреба багато динамiту, який уже пiсля арешту було знайдено. За цей динамiт нас найбiльше мучили. За нього ж загинув i Яким. - Загинув?! - Так, - журно кивнула головою. - Був вiн у мене кволенький та ще й дуже вразливий. Дiзнавшись про вчинок Оржиха, трохи не збожеволiв. А коли почув, що за вироком нас розлучають - мене на Кару, а його на Сахалiн, - то й зовсiм стерявся. До Сахалiну не дiйшов, бiдний, помер дорогою. - Звiдки ви знаКте? - На тому тижнi сказав менi бутирський конвоПр, який супроводжував Якима на Сахалiн. Недалеко нiби й од'Пхали вiд Москви. Здавши Якимове тiло на одному з етапних пунктiв, сам повернув назад... 14_ Етапна команда, не дивлячись на накази конвоПрiв, сповiльнюК крок. Розтягнена по вузькiй дорозi, яка в'юниться мiж порудiлими вiд спеки смужками нив, вона нагадуК безладну ватагу. Прапорщик, що Пде попереду, час вiд часу зупиняК коня, незграбно обертаК в сiдлi своК опецькувате тiло, жолобком прикладаК лiву руку до брiв i, вдивляючись у бурий хвiст ватаги, зло стискаК держак нагая - Ей, дармоПди! - зриваКться на писклявих нотах його голос. - Чого панькаКтеся з ними? Да-ва-ай! Да-ва-ай! Переполоханi начальницьким окриком, конвоПри люто острожать зiпрiлих коней, вихоплюють з пiхов блискучi шаблi i налiтають прямо на знеможених людей. - Чого заснув? Не гайся! - Не казися, - чути з хвоста ватаги. - Встигнеш. Яка плата, така й робота, - кидаК iнший голос з голови ватаги. КонвоПри крутять головами сюди-туди, смикають повiддя, аж конi дибляться, але не можуть помiтити зухвальцiв. Вони супляться й стискають зуби. Та Пх лютi погляди мало допомагають. Оберiгаючи босi ноги вiд кiнських копит, арештанти на час змикають, наче стискують, ватагу, але згодом вона знову розтягуКться й рiдшаК. Людей мучить втома i спрага. Надто мордуються дiти. Вони щохвилини просять води, скаржаться, що болять ноженята, схлипують, i над ватагою не змовкаК розпачливий лемент. Вiн ще бiльше, нiж спека i втома, гнiтить дорослих. Чоловiки, щоб зменшити горе матерiв, давно понав'ючували на себе Пх торби з етапним пайком, позабирали на руки дiтей, пiдбадьорюють жiнок добрим словом, хоч i самi ледве волочать ноги. - Ой боже, боже милосердний. Анахтеми проклятi. Дали б хоч перепочити. Бодай вам добра не було, - спалахуК вiдчайдушний жiночий зойк i згасаК в густiй задусi червневого дня. А зовсiм недалеко вiд дороги зеленiК й дихаК прохолодою безмежний лiс. Вiн вабить очi, кличе до себе Етапники поглядають на нього й болiсно зiтхають. Звернути б туди, та прапорщик, наче на глум, веде Пх суголовкою, де вiд шаленоП спеки давно вигорiв спориш. Павло йде у хвостi ватаги. Вже скоро мiсяць, як покинув московську пересильну тюрму. Вiдтодi довелося плентати рiзними дорогами, з рiзними етапними партiями. А вчора, вже пiзно ввечерi, його та ще десяток чоловiкiв прилучили до цiКП партiП. Зранку, як тiльки рушили, придивлявся, сподiваючись побачити знайомого. Але скоро переконався - всi йому невiдомi. Тодi занурився у власнi думки i йде, огорнений тими думками, наче каламутною водою. Поволi переставляК ноги, залишаючи босий слiд у гарячому поросi, а думи, як хвилi, наринають i непомiтно тануть у золотому маревi дорогих кiс. Надiя, Надiя... Де ти зараз? Що з тобою? Як же так трапилось? Чому не подала звiстки? Чи доведеться коли зустрiтися? А нiме марево хитаКться, як полум'я, i заливаК душу невтiшною журбою. - Пити, - чуК жалiбний дитячий плач у головi ватаги. ВiдриваК очi вiд сивоП, розпеченоП дороги i нiби виринаК з каламутного водограю нерозважних дум. Той дитячий плач, що переходить у вереск, врiзуКться в серце, збуджуК пригаслi болi. Павло повертаК голову i бачить: поруч нього худенький, з довгими сивими вусами чоловiчок кiстлявими руками стискуК гичку мiшка, що сповз уже з плечей. Вiн силкуКться пiдтягнути мiшок, однак шкарубкi пальцi не слухають Пiт градом котиться по зораному зморшками чолу старого. Чоловiк, щоб не вiдстати, пiдстрибуК, але безладно плутаК, як учадiлий, ногами i, здаКться, ось-ось впаде. - Дайте допоможу, - простягаК Павло руку. - Спасибi, - чоловiк здивовано зорить прямо в очi Грабовському, вiддаючи мiшок. - Спасибi, - квапливо повторюК - Зовсiм пiдсiкся. Нема сили. А тут ще ця маруда причепилася. Тьху, - махаК руками, прискорено дихаючи. - Яка маруда? - питаК Грабовський, пiдставляючи лiктя старому. Чоловiк тремтячою рукою хапаКться за лiкоть несподiваного рятiвника, налягаК на нього всiКю вагою свого розм'яклого тiла й полегшено зiтхаК. - Малярiя, хлопче. Причепилася, проклята, як до бiдного злиднi. Видать, i не збираКться покидати. Так мордуК, так мордуК, нiби найнялася. - Давно вона у вас? - Вже другий рiк. ВчащаК, як пiп до грiшницi. Не встигнеш з нею попрощатися, дивись - знову чолом б'К. Мабуть, уже доконаК. - Треба було не йти, коли знали, що може схопити в дорозi. Вiдмовилися б, та й годi. - Вiдмовитися можна було, - мiркуК старий, наче сам iз собою радиться. - Але й там, у тюрмi, далi залишатися не хотiв. Набридла. У вогонь би вистрибнув з неП. Тому й пiшов. Навiть чув, що починаКться приступ, та не сказав нiкому. В поле, думалось, вийду, то, може, вгамуКться. А в дорозi погiршало. Вчора ледве приплiвся на нiчлiг. - Уже б дорогою вiдмовилися йти, - наполягаК на своКму Грабовський. - Треба було заявити, що нездужаКте, лягли б десь до шпиталю - все ж не тюрма. А там, пiдчунявши гарненько, пiшли б з якоюсь iншою партiКю Заслання не заКць - не втече. - Воно-то так, - схвально киваК чоловiк сивуватою головою. - Та хiба ж послухають? Учора, коли геть вибився з сил, сказав конвоПровi, що далi йти не можу. Вiн передав прапорщиковi, а той вислухав та тiльки засмiявся. "Хто, - каже, - той? Дурака корчить. Умiв бунтувати, хай iде". Не дозволив навiть на воза сiсти. Спасибi, знайшлися добрi люди, взяли пiд руки та й дотягли. Розговорилися. Володимир Iванович - так звали арештанта - розповiв про своП митарства, якi вивели його на сибiрську етапну дорогу. Народився вiн у пiдмосковному селi. Коли вийшла "воля", залишив рiдну оселю й пiшов свiтами, шукаючи лiпшоП долi. Так добрiв до ОрКхово-ЗуКва. Там згодом став мотористом на фабрицi Морозова. - Доводилося, може, чувати про нашу фабрику? - запитав Володимир Iванович. - Тепер знають ПП по всiх усюдах. Доводилося? - Трохи чув. Так, краКм вуха. - КраКм вуха, - з докором повторюК старий. - А про МойсеКнка, Петра Онисимовича, теж тiльки краКм? У голосi Володимира Iвановича чуКться неприхована досада. - Нi, - схоплюКться Грабовський. - Про нього чув обома. В Сибiру, здаКться, зараз? - В Сибiру. За нашу стачку, бодай Пх кати судили. Понiвечили життя чоловiковi, та ще й якому. - А ви хiба знаКте МойсеКнка? - Ще б не знати. - Пригаслi чорнi очi колишнього моториста блиснули гордiстю. - Добрий чоловiк. Богатир. Прийшов Петро Онисимович на нашу фабрику якось перед жнивами. I його зразу, як бджоли матку, облiпили робочi. Мiй брат Лука, Васька Волков стали йому в пiдпрягу. Вiн нам пiддав згуртованостi. Тодi Морозов зi своПми приморозками так розперезався!.. Дiйшло до того, що не можна нi ступнути, нi дихнути, хоч живим у могилу лiзь. А Петро Онисимович i каже нам: "Стачку треба". Довго готували ми ту стачку, зате й провели ПП на славу. Старий помовчав трохи, наче збирався з думками, потiм говорив далi: - Сам губернатор зволив приПхати, коли ми розiйшлися. Цар у це дiло вплутався. Як не крутив фабрикант, як не лякав губернатор, Петро Онисимович нам одне толкуК: не поступатись, домагатися свого. I домоглися. А почув би ти, як вiн... - Вода! Вода! - прокотилося з голови до хвоста ватаги i стрепенуло кожного етапника. За коротку мить розтягнена ватага, пiдiбравши хвiст, вирiвнялась у довгу шеренгу i десятками жадiбних очей прикипiла до блискучоП стрiчки. Попереду розкинулась широка, рiвна, нiби виткана зеленим шовком, долина Посерединi долини лиснiла вузенька рiчка, на березi якоП маячили людськi постатi. Враз шеренга вигнула хребет, метнула флангами, як могутнiй птах крильми, i затрiпотiла над узгiр'ям. Зараз вона була схожа на темну хвилю, що з шаленим гоготом котилася згори. Дарма конвоПри рiзали острогами змученим коням боки, гасали по узгiр'ю, ляскали людей шаблями й нагаями, нiщо не могло спинити цю нестримну й грiзну хвилю. От вона докотилася до берега, схрестилась з течiКю рiчки i занiмiла. Павло й Володимир Iванович не квапились. Якийсь час стояли на узвишшi i стежили за людьми, а потiм пiшли повагом: хоч Володимира Iвановича малярiя трохи й вiдпустила, але вiн ще чув бiль у тiлi i бiгти не мiг. - Подивись, Павле, яка сила в народi, - мовив, обережно ступаючи. - Захотiли - зробили. Вiзьми та спини Пх. У конвоПрiв, бачиш, зброя, а що можуть зробити проти цiКП сили. Нiчого. Правду говорив Петро Онисимович. - Правду, Володимире Iвановичу, - згоджуКться Грабовський, пiдтримуючи старого за лiкоть. - Велика сила, але скована вона, не маК простору для льоту. От де бiда. - Простiр, Павле, не даКться, а береться. Силою береться. Добре, що К сила, i простiр буде... Коли зiйшли на долину, то люди, якi вже вдовольнили спрагу, трохи заспокоПлись. Однi купались або мили ноги в рiчцi, iншi, розмочивши сухарi, без дозволу конвоПрiв почали передчасну вечерю. Дiти, як метелики, пурхали у високiй травi. Вони зривали нiжнi ромашки, тендiтнi голiвки кульбаби, борюкалися, здiймаючи веселий галас. Згори прогуркотiв конвоПрський вiз i зупинився недалеко вiд берега. Прапорщик покликав конвоПрiв i, розмахуючи руками, щось пояснював Пм. Потiм вони спiшилися, стриножили коней i пустили пастися, а самi вервечкою потяглись до рiчки. - Чи не поПсти б i нам, Володимире Iвановичу, поки ще не стемнiло? - спитав Грабовський, напившись води Володимир Iванович Псти вiдмовився, скаржачись на втому. Розстелив шинелю Грабовського, поклав пiд голови свiй засмальцьований пiджак i прилiг. - Ти Пж, Павле, - зiтхнув полегшено, - а я, може, трохи перегодом. Коли ж засну, то не буди, смачнiше поснiдаю. Грабовський не наполягав, бо й сам вiдчував, що пiсля денноП спеки Псти не хотiлось. Витягнувши iз своКП маленькоП скриньки потертий томик Пушкiна, пiшов до рiчки. Давненько вже подружив з цим томиком. Ще в московськiй тюрмi задумав перекласти "Њвгенiя ОнКгiна". Навiть переклав деякi строфи, але вони разом iз записками НадiП лишились у кривов'язого. Пiдкачав штани, встромив ноги в холодну воду i розгорнув книжку. Перед очима трiпнувся коротенький чорний рядок - "В Сибирь". Не раз уже читав цей вiрш, знав його напам'ять, але зараз чомусь вiн особливо привернув до себе увагу. Во глубине сибирских руд Храните гордое терпенье... - пробiг очима й замислився. Спiймав себе на думцi, що ранiш, безлiч разiв повторюючи цi рядки, якось не вдумувався в них. А зараз, здаКться, збагнув Пх потаКмний дух. Вони стали йому такими зрозумiлими й близькими, як кожному, хто перемiряв довгi етапнi дороги в Сибiр, кому довелося скуштувати поту i слiз у сибiрських руднях. На устах шелестять слова, але вже не чиПсь, а своП власнi, продиктованi серцем. Витягнув з кишенi записну книжечку, розклав на колiнi, i чорними стежинками побiгли лiтери: Привет вам, гордые бойцы, Мужайся, юность удалая. И вы, невольные жильцы Людьми отверженного края... Вперед! Святой зари лучи Над миром ярко разольются, И животворные ключи Из сердца вашего пробьются. Вперед! Заря недалеко... Одiрвав олiвець вiд паперу i, дивлячись у воду став пiдбирати слова, щоб закiнчити строфу. Думки пливли спокiйно, нiби пiдладжувались пiд тиху течiю рiки. 15_ Захоплений ними, вiн не помiтив, як пiдкралась i стала за його плечима людська постать. Вона нахилялася нiби роздивлялась його згорблену спину, витягувала шию, зазирала через плече. Так кiлька разiв, а потiм випросталася, ще трохи постояла, наче обдумувала, що далi робити, знову рiшуче нагнулась, вперлася лiктями в його плечi й спритно затулила очi руками. Вiд несподiванки Грабовський здригнувся, хоч i був певен, що то жартуК хтось з етапникiв. Але з якоП речi, адже, крiм Володимира Iвановича, у нього на цiй долинi нема нi близьких, нi знайомих? Не буде ж Володимир Iванович займатися дурницями. - Хто? - спитав, пробуючи обернутися до непрошеного жартуна. Та обернутися не змiг, бо чужi руки ще тiснiше затулили йому очi, стиснули голову, а гострi лiктi глибше вгрузли в плечi. Помацав руки на очах i зрозумiв, що вони маленькi, жiночi. - Що за жарти? - запитав уже сердито. - Не крутися i не лай, кого любиш - називай, - почув дзвiнкi слова нехитроП дитячоП гри. I, не задумуючись, також дзвiнко вигукнув здавна знану вiдповiдь: - Тата, маму, дiда, бабу i тебе - зелену жабу! Покажися! Постать рвучко смикнула руки, i Грабовський покотився в траву. Схопившись на ноги, прожогом кинувся до жартуна. - Надiя?! - скрикнув. Протер очi, не вiрячи Пм. - Вона... зелена жаба, - смiялась Сигида, простягаючи до нього засмаглi руки. - Не вiриш? Точнiсiнько, як у романах. Правда? - Що це... як... яким побитом... звiдки тут появилась? - безладно сипав запитання, схопивши ПП руку в своП долонi. А вона стояла перед ним - струнка, радiсна, з позолоченими промiнням надвечiрнього сонця косами, з густим рум'янцем на осяяному посмiшкою лицi. - З неба, Павле, з самiсiнького неба, - смiялася, грайливо смикаючи руку. - Янголи на крилах принесли. А ти, бачу, невдоволений. - Що ти, Надю! Грiх таке говорити. Я не йму вiри, чи це дiйснiсть, чи сон. - Сон, Павле, сон. Он, бачиш, - показала на долину, де вже люди лежали покотом. - Ти спав минулоП ночi? - Спав, спав, - поспiшив Павло, не вiдчувши жарту в запитаннi. - То й добре. Ми ще пiдобiд сюди прийшли. Зупинилися чекати якусь нову партiю. Мабуть, вашу, бо як тiльки ви спустилися в долину, наш старший пiшов до вашого та й досi не повернувся. Я сидiла, сидiла i вирiшила пiти трохи берегом, думала, може, стрiну кого з дiвчат. Йду, коли дивлюся: "на берегу пустынных волн" сидить вiн... i жабам спати не даК. - Так уже й не даК... Павло, смiючись, притягнув Надiю до себе. - Агей там, кiнчай! - почули грубий окрик i вiдсахнулися одне вiд одного. Так стояли, опустивши очi, знiяковiлi, як дiти, спiйманi на бешкетi. - Годi намиватися. Кiнчай, кажу, - донiсся той самий грубий голос. Тiльки зараз побачили конвоПра, що стояв на березi i наказував етапникам, якi ще купалися, вилiзати з води. Вiн склав долонi рурою: - Рихтуйся до сну! Вночi за табiр не виходити! Хто порушить наказ - нарiкай на себе. - А чого ж це ми тут стоПмо? - захвилювався Грабовський, коли змовк конвоПр. - Ходiмо, Надю, до мене. - А може, до мене? - засмiялася. - У мене затишнiше й теплiше. - Зате в мене просторiш, - вiдповiв також жартом, узяв ПП за руку, й разом пiшли туди, де спав Володимир Iванович. На долину сiдали першi, легкi й прозорi, як весняне марево, сутiнки молодого вечора, i конвоПри, що густо оточили табiр, нагадували собою темний мур. Долиною де-не-де забринiли язики вогнiв. Сизi пасма диму, що тягнулися вiд них, з'Кднались над рiчкою i зiткали густу зелено-сизу пелену. Сумовито покотилась над травами пiсня про кайданникiв. Вона спершу спалахнула коло одного з вогнiв, а потiм у неП влилися, наче маленькi струмочки у велику рiку, голоси з рiзних кiнцiв долини, i вона попливла, попливла... Бродяга к Байкалу подходит, Рыбачью он лодку берет, Унылую песню заводит, Про родину что-то поет... - Досить горланити! - вриваКться, як тяжкий камiнь у спокiйну поверхню рiки, терпкий голос конвоПра. Пiсня похитнулася, на мить змовкла, а потiм ще з бiльшою силою здiйнялась над травами: Отец твой давно уж в могиле, Давно он землею зарыт, А брат твой давно уж в Сибири, Давно кандалами гремит... - А все ж, Надю, я гнiваюсь на тебе, - мовив Грабовський, коли пiсня вщухла. - Чому ти не сповiстила мене, коли покидала пересильну тюрму? - Не гнiвайся, Павле. Нема за що, - мрiйно вiдповiла Сигида. - ДумаКш, не хотiла? Не могла. Писала тобi вдень, а надвечiр того ж дня покинула камеру, йшла якась команда, i нас пiдпрягли до неП. Дiвчатам залишила записку для тебе, але згодом зустрiла Пх у дорозi. Вони повернули менi записку, сказавши, що не встигли передати тобi, бо Пх також нагально випровадили з тюрми. Не так сталося, як гадалося. ЗнаКш, скiльки я переживала, думала... Наче спiймавши себе на тому, що виказуК недозволену таКмницю, раптом обiрвала розповiдь. Довго сидiла мовчки. Важко було розгадати, чи ПП образив Павлiв докiр, чи думала про щось iнше, але мовчанка душила своКю загадковiстю, ставала нестерпною. - Надю, - тихо, щоб не сполохати ПП, шепоче Грабовський. - Що з тобою? Я тебе образив? - Коли я згадувала тебе, то завжди думала, сподiвалась, що ще зустрiну, - заговорила Сигида сумовито, не вiдриваючи очей вiд сизоП iмли. Говорила, нiби не чула його запитань. - Сподiвалася, вiрила, чекала цiКП зустрiчi. Чомусь здавалося менi, вона от-от маК статись. Я вже так зжилася зi своКю мрiКю... А вранцi, вiриш, навiть подумала - саме сьогоднi ти прийдеш. Коли дiзналася, що чекаКмо якоПсь партiП, весь день виглядала. Не смiйся, Павле, не смiйся. Я не вiрю в чудо, як i в iншi забобони, але... - i знову змовкла. - Говори, Надю. Я тебе слухаю, - попросив Грабовський по довгiй паузi. - Ти Псти хочеш? - запитала дiловитим тоном, залишивши без уваги його прохання. - Або що? - Нiчого. Хочеш? - Не дуже. - Коли Пв? Тiльки правду... - Правду? - помовчав, наче пригадував. - Вечеряв. - Уже? - Вчора. - Нема що? - Њ сухарi й цукор, але вдень якось не хотiлось. - Давай змайструКмо гарячу вечерю. Кашу. Гайда? - Тобi забаглося надi мною покепкувати? - Анiтрохи. Почекай-но мене. Надiя рвучко встала, грайливо скуйовдила йому чуприну i пiрнула в сутiнки. Скоро повернулася, тримаючи на однiй руцi пальто, а в другiй невеличку шкiряну валiзку й казанок: - Я до тебе нiби назовсiм, з усiм своПм посагом. Можна сказати, перебралася. Поклала речi на траву, дiстала з валiзки невеличкий вузлик i подала Павловi: - Подивися, якщо такий Хома-невiра. - Пшоно? - Учора, коли проходили через одне село, якась старенька дала. Я дякую, вiдмовляюсь, а вона тiльки насупила брови. "Бери, - каже, - бери, в дорозi здасться".