есу вiд сусiдки сиру. Перепочиньте Павле, трохи та не докопуйтесь до самоП землi, бо тут стiльки понадувало, що й до весни не розчистите. - Так, так, Василино Маркiвно, учiть молодих, аби знали, - донеслося вiд ворiт. - Знаного за плечима не носити. Грабовський побачив у хвiртцi Вiташевського. - А ви вже, значить, хазяйнуКте, - продовжував той. - Ну, як воно тут, хлопцi й дiвчата? Не дуже ремствуКте на мене за квартиру? - Та що ви, Миколо Олексiйовичу, ми з Василиною Маркiвною наче... - почав було Кранiхфельд, але гiсть перебив його. - То й добре, коли задоволенi. А я, Павле Арсеновичу, прийшов виконати свою обiцянку. Навiть захопив деякi новi матерiали про Монастирiвку, залишу вам, почитаКте. Цiкаво. То пiдемо? Ви, Василино Маркiвно, вiдпустите Пх на годину-двi? - Я? - стенула плечима стара, i блiдий рум'янець заграв на ПП колись вродливому лицi. - Таке скажете. Хай iдуть, як треба, роботу можна й потiм закiнчити, а про обiд я подбаю сама. Кидайте, хлопцi. Коли вже вiзьметься за вас наш Микола Олексiйович, то... Тiльки не дуже барiться там, бо вареники... Через якийсь десяток хвилин балаганцi вже поминули губернаторську резиденцiю, котра мiстилася недалеко вiд обласного полiцейського управлiння. Вiташевський розповiдав майже про кожен будинок. - Це наша магiстраль, головна вулиця, i називаКться Великою Таке наймення, правда, пасуК хiба що до ПП ширини, бо сама вона куценька й обшарпана, мов старець. Нема кому дбати про мiсто. Всiлякi там осташкiни клопочуться не так iнтересами цього убогого краю, як власними гаманцями та ще тим, щоб дужче допекти нашому братовi. На мить спинилися бiля будинку, на дверях якого красувалося "Якутские епархиальные ведомости". - Тутешня газета, - пояснив Вiташевський. - Також дме в осташкiнську дудку. Його не дослухали, бо всi звернули увагу на кремезного чоловiка з вилицюватим лицем i занадто виряченими, нiби пiдпухлими, очима, що вийшов з редакцiП. Здивував насамперед його одяг: пальто з ведмежоП шкури, горностаКва шапка, хутрянi рукавицi, а при боцi - невеличкий тесак у пiхвочках, облямованих срiблом. Вiн, очевидно, збагнув, що перед ним полiтичнi засланцi, бо хижо глянув на них, обiйшов i поплентав до розцяцькованих саней посеред вулицi. - Оце так бурмило, можна й без рушницi посилати на ведмедiв, - подав голос Ожигов- - У вас, Миколо Олексiйовичу, i такi водяться? - А чому б Пм не водитися? Њ. Поживете - самi побачите. Мiсцевий тойон з якогось улусу. Видно, з ясачникiвського[21] колiна: то ж Пм цар дарував такi тесаки за справний збiр податкiв. Вони, грабуючи мисливцiв, постачали йому хутро, за яке вiн на Квропейських ринках лупив мiльйони, а Пм за те дарував тесачки. Вони, знаКте, гордяться тими дарунками не менше, нiж польська шляхта своПми гербами. Якраз на таких, як оцей, i спираються всiлякi осташкiни та Пх брехливi "вiдомостi". От ми й прийшли. Подвiр'я Монастирьова, де чотири роки тому сталися трагiчнi подiП[22], справляло гнiтюче враження. Замiсть хвiртки зяяла велика дiрка, а сама хвiртка валялася на снiгу. Горiшнiй завiс одноП половини брами був вирваний, i вона хиталася пiд вiтром, жалiбно поскрипуючи. - Бачите, що коять осташкiни, - заговорив Вiташевський. - Наче поперек горла стоПть Пм Монастирiвка, очi мозолить, ладнi й слiд затоптати. Минулого лiта вночi хтось i вогнище розклав бiля самого ганку. Добре, що люди уздрiли й погасили, а то все спопелiло б. От бузувiри. Ну, правду казати, нас осташкiни теж побоюються, бо пiсля того вогню ми зняли бучу. Так i заявили: якщо вони спалять або зруйнують цей будинок, то запротестуК все сибiрське заслання i про новий злочин знатимуть скрiзь. Трохи було нiби притихли, а зараз знову починають. Поставили хвiртку на завiси, висторцювали браму, взяли ПП на засув i лише тодi рушили до будинку, що стояв у лiвому кутку подвiр'я. Вiн невеличкий i зовсiм занедбаний, але ще мiцно тримаКться на землi, виглядаК навiть грiзно, неначе готовий дати одкоша всякому, хто зважиться напасти на нього. На дверях висить колодка, двоК вiкон заскленi, а iншi, з причiлля й затилля, щiльно позабиванi дошками. Перед ганком спинилися, поскидали шапки i, трохи постоявши з похиленими головами, почали оглядати мiсце кривавих подiй, якi привели балаганцiв у Якутiю. - Вцiлiли? - показуК Грабовський на заскленi вiкна. - Нi, - вiдповiв Вiташевський. - То вже ми самi повставляли, а решту позабивали. - Тут не живуть? - Як бачите. З мiсцевих нiхто не хоче, аби не мати докуки вiд осташкiнцiв та вiдвiдувачiв, якi частенько сюди заглядають, ну, а засланцям полiцмейстер не дозволяК. Звiсно, треба, щоб хтось таки поселився: хоча б не допускав руйнацiП, та, може б, i осташкiни не так збиткувались. Ми з Зубриловим уже клопочемося про дозвiл розташувати тут музей. Але мiсцева влада опинаКться, бо розумiК, куди воно хилиться. - Всередину заглянути б, - просить Новаковська. - Зараз. То ми зачинили, аби нiхто тут не лазив, доки ведемо торги з полiцмейстером. Вiташевський одiмкнув колодку. Через порожнi сiни потрапили в першу, а потiм i в другу кiмнату. Скрiзь слiди спустошення. Пiдлога майже вся зiрвана, а земля перерита. Бiля розваленоП печi стоПть диван з високою спинкою, люто пошматованою. Поруч валяються уламки столу, стiльцiв, череп'я, заплямлене кров'ю, перетлiле ганчiр'я, розiрванi ланцюжки ручних кайданiв, а пiд стiною, коло вирубаного плiнтуса, - розтолочений маленький черевичок. Софiя Новаковська ступнула до черевичка, схилилася над ним i, здавалось, скам'янiла. - Мабуть, ГаусмановоП донечки, - тихо пояснюК Вiташевський. - Гаусман, Альберт Львович. Уявiть собi чоловiка, який, уже знаючи свiй смертний вирок, крадькома, щоб не помiтили дружина й донька, позирав через грати на шибеницю, яку майстрували для нього, а тим часом думав над законами природи, жорстоким якутським клiматом i ще жорстокiшим судочинством царськоП iмперiП. I розважав маленьку доньку, аби не нудилася в похмурiй камерi, - оповiдав Пй казки, смiшнi дитячi вiршики, заплiтав неслухнянi кiски. Голос Вiташевського тремтить, вiдлунюючи жалiбними нотками. Жiнки витирають хусточками сльози, Кранiхфельд i Ожигов дихають, немовби придушенi важенною брилою, а Грабовський прикипiв гарячим поглядом до поколупаноП кулями й багнетами стiни i не може дати своКму серцю ради. Уявiть собi. Справдi, iншим балаганцям важко уявити будь-котрого з монастирiвцiв, а от йому легко. Бiльшiсть з них вiн не лише бачив, чекаючи в Бутирках весни, а потiм першоП арештантськоП партiП в Сибiр. Разом з ними йому довелося Пхати у вагонi до Нижнього Новгорода, далi Волгою та Камою пливти на тюремнiй баржi, де вiн написав i подарував на спогад ЊвгенiП Шефтель вiрш... Говорили, радилися, сперечались. Лев Матвiйович Коган-Бернштейн, його мила дружина Наталя Йосипiвна, безстрашний Микола Львович Зотов, дотепний поет Шур, iншi. Хiба можна забути i не уявити Пх живими навiть через десятки, сотнi рокiв? - Миколо Олексiйовичу, - звертаКться Улановська, трохи вгамувавши сльози, - розкажiть нам, як усе те вiдбулося. Вiташевському, видно, важко говорити, бо кiстлявi пальцi дрiбно тремтять, протираючи скельця окулярiв. Жив вiн тодi в улусi, але часто приПздив до мiста, бачився з Ноткiним, який квартирував у Монастирьова, з ПодбКльським, Гаусманом, Коганом-Бернштейном, а з Миколою Зотовим та Мiнором був на дружнiй нозi. Вiд них, звiсно, знав i про нелюдський наказ Осташкiна, i про той протест, що готувався. Та хто ж мiг передбачити, що воно скоПться так нагло й трагiчно. Вiн саме гостював у селi Павловському. Вранцi двадцять другого березня прибiг до його приятеля Гейман, який вiдбував там своК поселення, i сповiстив, що Осташкiн сьогоднi збираКться розправитись з непокiрними якутськими засланцями. Приятель, недовго роздумуючи, запрiг конi, i вони рушили, однак, поки добралися, тут уже лилась кров. Марно намагались проскочити в подвiр'я - воно кругом було оточене козаками й городовими. Чули стрiлянину, брутальну солдатську лайку, жiночий i дитячий лемент. Раптом з хвiртки вихопився Осташкiн, зiгнутий у три погибелi, переляканий. Обома руками тримався за груди. Слiдом за ним мчали офiцери Карамзiн та Важев. Добiгши до пiдводи бiля ворiт, вони посадили вiце-губернатора на неП i щодуху погнали в управлiння. Потiм з'ясувалось, що Зотов послав навздогiн Осташкiну двi кулi, одна з яких, влучивши в гудзик, завдала вiце-губернаторовi легкоП контузiП, а Важев i Карамзiн, мабуть, просто скористалися цим, аби врятувати власнi шкури. Лише коли вщухла стрiлянина, а солдати трохи вгамувалися, народ розштовхав пiд ворiтьми козакiв i увiрвався в подвiр'я. На землi лежали тiла Ноткiна, Муханова, Шура i Пiка. Бiля ганку хрипiв i корчився в тяжких конвульсiях ПодбКльський, але до нього не допускали солдатськi багнети. З будинку доносилися стогiн i ридання - там Наталя Йосипiвна подавала першу допомогу пораненим - чоловiковi, Фундаминському, Мiнору, Зотову й СофiП Гуревич. Остання була вся поколота i невдовзi померла. Нi Осташкiн, нi Карамзiн, нi Важев бiльше не повернулися. Завершити справу, очевидно, було доручено полiцмейстеру Сухачову, бо вiн згодом появився з десятком городових i трьома порожнiми пiдводами. Вигнавши людей з подвiр'я, солдати й городовi пiд його орудою скидали трупи на однi сани, на другi - тих, якi вже не могли йти, а на третi - все, що вигребли з житла Ноткiна. Живих i легко поранених вишикували за саньми, i жалiбна процесiя посунула до тюрми. Тодi розгнiвив мiсцеву владу також син Василини Маркiвни. Чоловiк вiн чесний, душевний, як i його мати. А такi, звiсно, не подобаються начальству. Уже на вулицi ПодбКльський, який лежав з тiлами забитих, востаннК застогнав, рвучко пересмикнувся, i голова його впала на снiг. Не витерпiв Клим, що йшов у солдатському-козацькому кiльцi, вилаявся, передав на мить свою рушницю сусiдовi i пiдтягнув мертвого героя на сани. За те його мало не судили, а потiм виперли в улус. - А оце, - показуК Вiташевський на зiрвану пiдлогу та пошматовану обшивку дивана, - полiцiя накоПла вже потiм. Сподiвалася, певно, що Ноткiн тут понаховував чогось, що знайде якiсь матерiали для свого ганебного судилища. Осташкiни все роблять, щоб заплямувати славну Монастирiвку, викорiнити й згадку про неП, але всього цього Пм уже не бачити, як свинi неба. 4_ Меморiальний музей, до якого сьогоднi завiтали балаганцi, мiстився в однiй кiмнатi. Вона не така вже и мала, але музеКвi в нiй зовсiм тiсно: експонати висять на стiнах, лежать на столах i навiть на пiдлозi. Посеред кiмнати вiльного мiсця так мало, що вiдвiдувачам нiде обернутися. Зубрилов хвилювався, аж червонiв, наче був не поважним консерватором[23], чоловiком з посрiбленими скронями та помiтним черевцем, а початкуючою вчителькою, яка пiсля закiнчення жiночих курсiв уперше переступила порiг класу. Забувши про дбайливо вистругану указку, що стирчала з халяви повстяка, вiн схилявся майже над кожним експонатом i розповiдав не лише про його змiст та iсторичну вартiсть, а й про те, ким i коли подарований музеКвi. В тiй квапливiй i непослiдовнiй розповiдi було стiльки захвату й сердечного вогню, що ПП не змiг би спокiйно слухати навiть той, хто нiколи не цiкавився минулим, Балаганцi вже не так оглядають експонати, як дивляться на збудженого оповiдача, хоча й серед експонатiв К цiкавi i привабливi. Он на жердцi висить пара жiночих чобiточкiв: вони без пiдборiв i закаблукiв, а халяви й витяжки тонко вигаптуванi слiпучо яскравим бiсером. Поряд з ними - вельми гарна хутряна одежа. . - А оце тiльки сьогоднi принiс, - показуК Зубрилов на, купку кольорових мiнералiв пiд стiною. - Ще не встиг виготовити бирочки. Звiсно, експонатiв у нас поки що мало, - нiби вибачаКться, що не може повнiстю задовольнити сподiванку гостей, - але, повiрте менi, згодом буде багато. Зараз саме минаК, - висмикнув з бiчноП кишенi сюртука схожий на цибулину годинник i поглянув на циферблат, розцяцькований римськими цифрами, - минаК один рiк, вiсiм мiсяцiв i три днi, як ми врочисто нарекли цю кiмнату музеКм. Тодi мали сiмсот шiстдесят чотири експонати, а тепер уже лiчимо двi тисячi дев'ятсот дев'яносто сiм, включаючи i роздобутi сьогоднi. I, думаКте, влада дбаК? Навпаки - дорогу перегороджуК. Люди допомагають. Самi приносять усе, що, на Пх гадку, гiдне увiчнення. I з мiста, i з улусiв, навiть з найдальших наслегiв. Народ, знаКте, любить рiдну землю, свою iсторiю, гордиться нею i хоче, щоб його нащадки не думали, нiби вони якiсь безбатченки. - Хай тi нащадки, якi колись милуватимуться нашим музеКм, - вставив Костюрiн, непомiтно зайшовши до кiмнати, - завдячують оцьому славному дiдусевi, - i показав на масивну волячу голову, що стояла окремо на мiцнiй дерев'янiй пiдставцi. - А так, так, Вiкторе Федоровичу, - жваво пiдхопив Зубрилов. Вiн пiдiйшов, поклав руку на лоба, нiжно погладив, мов живу скотину, заглянув у темнi орбiти, де колись були очi, навiть протер Пх хусточкою. - Справдi, йому мають дякувати нащадки, бо все з нього почалося. Ми недарма назвали його дiдусем нашого музею. Було це чотири роки тому. Тодi Зубрилов мандрував по Вiлюйщинi, записуючи з народних уст олонхо - епос якутiв. ЗаПхав також у Вiлюйськ. Ночуючи в Семена Њгорова, побачив у його юртi цю голову i запитав, звiдкiля вiн роздобув. ХазяПн i каже: знайшов, копаючи яму пiд весняну земляну симу[24]. I тiКП самоП митi зароПлася в Зубрилова думка про музей. Захоплений нею, всю нiч не спав, а коли вранцi висловив ту думку Њгорову, той подарував йому голову: менi вона, мовляв, без надоби, а там служитиме доброму дiловi. Ну, Зубрилов, звiсно, забрав. ЗаПздив тодi в Мархiнський, Батурський, Намський та iншi улуси i скрiзь, де тiльки випадала нагода, вiв мову про майбутнiй музей, а голову показував, як свiдчення того, що заснування музею вже почалося. Люди вiдгукувались гаряче i не скупилися. Тодi вiн привiз у Якутськ близько сотнi дрiбних речей - хатнiй посуд, мiнерали, вироби з кiсток, дерева, каменю й слюди. - Багато допомогли й нашi засланцi, а надто Вiктор Федорович та Микола Олексiйович. - То вже зайве говорите, - зашарiвся Костюрiн. - Чому ж, Вiкторе Федоровичу? Зовсiм не зайве, - наполягав Зубрилов. - А пригадуКте, як ви з Миколою Олексiйовичем захопилися, коли я звiрив вам свою iдею, як самi ходили до людей i збiльшили кiлькiсть експонатiв на одну чверть? Не вiдпирайтеся... Бачу, бачу, - звернувся вже до балаганцiв, - як Вiктор Федорович та Микола Олексiйович люблять наш музей. Хоч i не служать у _нас а щодня заходять. I майже кожного разу не з порожнiми руками. Ану, Вiкторе Федоровичу, вивернiть-но своП кишенi, покажiть, що принесли. - Нiчого особливого, - поморщився Костюрiн i простягнув консерваторовi срiбне стремено. - Це вiд старовинного якутського сiдла. - От бачите, - ще бiльше запалився Зубрилов, милуючись новим подарунком. - Спасибi. А хiба ж, скажiть, без вас та Миколи Олексiйовича я придбав би оту модель? - Не поспiшайте, - посмiхнувся Костюрiн. - Ви ще ПП не придбали. - Еге, не придбали, але тепер, здаКться, вже вирiшено. Зубрилов не може стриматись, щоб не розповiсти вiдвiдувачам про новий експонат, яким скоро маК поповнитися музей. Њ тут в одних людей, виточена ще Пх покiйним дiдом, модель старовинного острога, одна з башт якого ще й досi височить на околицi мiста. Тiй моделi навiть важко скласти цiну, бо в нiй, можна сказати без перебiльшення, генiально виявилася висока обдарованiсть i майстернiсть якутiв у рiзьбi по кiстцi. Вдумайтеся лише: вся вона зроблена з кiстки у формi квадрата, рамена якого мають не менше по пiвтора аршина. В кожному кутку i посерединi рамен, що являють собою фортечнi стiни, - башти, яких аж вiсiм. I все це вирiзьблено так тонко, з таким умiнням i любов'ю, що дивишся на нього, як на нерукотворне чудо. Якого терпiння, якоП наполегливостi, скiльки зусиль треба було, щоб довести все те до такоП дивовижноП досконалостi I - От вам i дикi племена, iнородцi, як обзивають царськi чиновники якутiв, евенкiв, чукчiв, юкагiрiв та iншi народи ДалекоП Пiвночi. Нi, я не спинюсь нi перед чим, а та модель таки стоятиме тут. Бо так мислю собi: кожен з нас, потрапивши в силу лихих обставин сюди, повинен зробити щось корисне для людей, для цього багатого, а водночас i дуже бiдного краю. Тiснота в нас, як самi бачите, величезна. - А як же з будинком Монастирьова? - запитав Ожигов. - Ви вже знаКте про наш задум? - Микола Олексiйович розповiдав. - Задум гарний, та нема пуття, - зiтхнув Зубрилов. - ЗдаКться, нiчого з того не вийде. От хай скаже Вiктор Федорович, скiльки ми оббивали пороги в обласному та мiському управлiннях, але все марно. Не хочуть i слухати, навiть сердяться, коли заводиш мову про те. Обiцяють видiлити тут нам ще одну кiмнату. Ну, та хоча б уже це... 5_ Людей зiбралося до Вiташевських чималенько. То були все полiтичнi засланцi, а також двi якутськi родини - сусiди господарiв. Декого з них балаганцi вже знали, але бiльшiсть бачили вперше. Слухаючи розмови, жарти, що лунали звiдусiль, Грабовський крадькома розглядав наймолодшу серед гостей пару, що сидiла з протилежного боку столу i не брала участi в спiльнiй балачцi. Це, як виявилося, були Гаврилови, найближчi приятелi Вiташевських. Вiн - худенький, з клинцюватими залисинами, гострими рудуватими вусиками i надмiру блiдий. Вона йому нiби й не пiд пару, бо повна молодечоП сили, наче розквiтла троянда, i чимсь нагадуК Сигиду. Чим саме - не можна й збагнути. Адже зовнi вони зовсiм не схожi одна на одну: та була смаглявою, з волошковими очима i свiтлим волоссям; у цiКП лице бiле, аж просвiчуКться, неначе тонкий порцелян, коси чорнi-чорнi, а брови ще чорнiшi i з яскравим вiдблиском. О, либонь, нарештi уловив - Пх спорiднюють очi, i не кольором, нi, а тiКю глибиною, якiй, здаКться, кiнця-краю нема. Невже й ця, як покiйна Надiя, полiтичний борець, присвятила себе великiй справi? Роздуми Грабовського перебив господар дому, певно, й не вiдаючи того. - Дорогi гостi, - пiдняв вiн чару. - Велике вам спасибi за те, що завiтали до нашоП хати i зiгрiли ПП своКю ласкою. Дозволю собi вiд усього тутешнього заслання сердечно привiтати тих, якi слiдом за монастирiвцями пiднесли голос протесту проти самодержавноП деспотiП i за це зазнали тяжкоП кари. Славнi балаганцi, ваш мужнiй приклад запалив смiливiстю мiльйони сердець на боротьбу за волю. Наслiдки ваших безстрашних дiй особливо добре вiдчули ми тут. Доти нiчим не обмеженi, свавiльнi й нахабнi, тутешнi полiцейськi властi, довiдавшись про ваш протест, про той розголос, якого вiн набрав не лише в РосiП, а й за кордоном, ураз принишкли. Ми вiльнiше дихнули i цим завдячуКмо насамперед вам. На знак згоди з господарем всi гостi пiдвелися. - Тепер слово за iменинниками, - подав голос Олекса Макаревський. Балаганцi перезирнулися. Кранiхфельд недвозначно наступив пiд столом на ногу Грабовському, а Ожигов, запеклий противник будь-яких таКмниць, сказав: - Це ми доручаКмо Павловi Арсеновичу. Вiн у нас - поет, мастак на промови, а до того ж був iнiцiатором i натхненником нашого протесту. Його мову заглушили дружнi оплески. Вiд них Грабовський розгубився. Почував себе до того скованим, що насилу одiрвався вiд стiльця. - Милi друзi, - почав, ледве стримуючи хвилювання. - Хочу перш за все сказати, що Микола Олександрович завiв вас в оману щодо моПх скромних лiтературних спроб i моКП ролi в органiзацiП протесту... Все це вiн занадто перебiльшив. - От тобi й маКш! - розвiв руками Ожигов. - Адже тут К живi свiдки, i на судi ти, Павле, говорив, що не тiльки писав нашу вiдозву, а й розсилав ПП сам i що вiдповiдальнiсть за неП повнiстю береш на себе. Було таке? - Було! - разом потвердили Улановська, Новаковська i Кранiхфельд. Довкола столу знову пролунали гарячi оплески. Але тепер вони не сковували, а пiдбадьорювали Грабовського: - А хiба ти, Миколо, ти, Евелiно, ти, Вiтю, та наш покiйний Володимир Iванович не так само говорили, намагаючись зменшити кару для iнших? Не будемо зараз вимiрювати й порiвнювати нашi заслуги. Хочу сказати iнше. Мене, як i моПх товаришiв, глибоко зворушила. та велика й душевна увага, якою оточили нас тут. I не лише в гостиннiй господi Миколи Олексiйовича. Вiн якусь мить помовчав i продовжив: - У нас ще вчора жеврiла надiя, що губернатор дозволить нам залишитися в Якутську, жити разом з вами. Але сьогоднi вона лопнула, як мильна бульбашка, бо нам уже оголосили мiсце поселення: я, Вiктор Павлович, Евелiна Людвигiвна - на Вiлюйщинi, а Микола Олександрович i Софiя Юхимiвна - на Верхоянщинi. На нашi домагання не зважили: не дозволили усiм п'ятьом мешкати вкупi. Отже, розлука неминуча, вона скоро настане. Одначе тим, хто ще зараз вершить нашi долi, доведеться переконатись, що роз'Кднати нас Пм не вдалося i нiколи не вдасться: навiть перебуваючи в рiзних мiсцях, за сотнi, за тисячi верст одне вiд одного, нашi серця завжди будуть разом. I в цьому наша сила, запорука того, що хай не завтра, не пiслязавтра, хай пiзнiше, але ми таки переможемо. Давайте ж вип'Кмо за безсмертя тих, якi чесно полягли на тернистих дорогах людського поступу, за торжество добра над злом. До своКП чарки Грабовський тiльки пригубився. Це завважив Костюрiн, який сидiв лiворуч вiд нього. - То вже не дiло, - нахилився до вуха Грабовського. - Ви й попереднього разу не пiдтримали компанiю, але зараз, виголосивши такий тост, ухилятися не личить. - Нi, Вiкторе Федоровичу, я не ухиляюсь, проте випити не можу. Спиртного взагалi не вживаю, як i не палю. - Це така ваша релiгiя? - Зовсiм не релiгiя, а так уже склалося. Колись палив, iнодi мiг також випити чарку. Але ж я майже вiсiм рокiв просидiв у тюрмах i нi вiд кого передач не мав, крiм хiба що вiд сестри й брата в Харковi. Де ж би мав дiставати тютюн чи горiлку? Довелося просто вiдучити себе, i зробити це було не важко. Ну, а зараз, при моПй хворобi, зайва краплина спиртного або навiть запах цигаркового диму завдають менi таких мук, що бодай i не згадувати. - Даруйте за недоречний жарт. Я, власне, хотiв про iнше. Маю до вас прохання. Термiн мого заслання тут скоро закiнчуКться. Думаю Пхати звiдси в Тобольськ i взятися там за редагування газети "Сибирский листок", офiцiйним видавцем якоП числитиметься моя дружина. Хочу просити вашоП згоди, щоб ви, живучи на Вiлюйщинi, були нашим постiйним кореспондентом. Як дивитесь на це? - Можу лише подякувати за увагу i постараюсь задовольнити прохання. Вас, очевидно, цiкавитимуть насамперед мiсцевi матерiали? - Звичайно, однак не тiльки вони, а й iншi, в тому числi й лiтературнi. 6_ Дiла не бракувало всiм. Але найбiльш мала його Василина Маркiвна. Бо вже ПП пожильцям видали в управлiннi грошi на дорогу. Повернувшись з того триклятого управлiння додому, довго радилися, як приготуватися в дорогу, але нiчого з тiКП ради не виходило. Та й не диво - молодi, зеленi, хiба вони знаються на цьому. От i довелося Василинi Маркiвнi взяти весь клопiт на свою голову. Та й клопiт не малий. Грошей тих мов кiт наплакав, а стiльки ж усього треба - i харчiв, i одежi, i всiлякого припасу. Мандрiвка - не рiдна тiтонька, не пригрiК, не нагодуК. Всi озутi й одягнутi абияк, а Пхати ж який свiт. Торiк ПП Клим возив одного монастирiвця i розказував: туди верстов сiмсот, станцiП одна вiд одноП далеко, а на _них нiчогiсiнько не розживешся. Василина Маркiвна добре бачить, чого кому найнагальнiш потрiбно, бо ж за цi два тижнi, що живуть у неП, звиклася з ними, наче з рiдними, i придивилася. Он на Вiкторовi шапчина зовсiм мiленька, немовби покришка, вух не прикриваК, а в Миколи тiльки й слава, що К рукавицi: вони брезентовi i без пiдкладки, де там теплу затриматися. У СофiП комiр куценький, на Евелiнi валянки ледве дихають. Але цi четверо хоч, дякувати боговi, здоровi. Особливо болить ПП душа за Павла. Дивiться ж бо: наймолодший серед них, всього двадцять сiм рокiв маК, а вже сухотнявий i серцем недужий. Йому б про таку дорогу доброго кожуха i повстякiв, а вiн напiвголий. Де того всього вiзьмеш? Як би зараз знадобилися отi теплi Климовi штани, але ж Клим забрав Пх з собою. Чи, може, дати свою кожушину? Так у чому ж самiй залишитися, коли вся одежа уже в улусi? I так пече, i так гаряче. А про те, щоб з цiКП мiзерiП, яку дали в управлiннi, вигадати якось на кожух, нема що й думати. Он сьогоднi ярмаркували разом з Евелiною та СофiКю: купили три пуди житнього борошна, пуд риби, пiвпуда яловичини, десять фунтiв коров'ячого масла, три ворки сиру, кiлька кварт ягiд, бо ж треба щось i до вiд'Пзду Псти, i на дорогу насушити сухарiв, спекти пирогiв. Коли оглянулися на грошi - в очах потемнiло. Утрьох знову перелiчили витрати, все зiйшлося копiйка в копiйку, а гаманець майже порожнiй. От тобi i Павлiв кожух, i Вiкторова шапка, i Евелiнинi валянки, i Миколинi рукавицi. Як то кажуть, купило притупило. Але Павла так вiдпустити не можна - не доПде, загине хлопець дорогою. Хай тут дiвчата самi завдають розчину, а вона, Василина Маркiвна, сходить до Вiташевських, Гаврилових i побалакаК з ними про Павла... *** Ще й не розвиднiлося добре, а в подвiр'П Василини Маркiвни було вже людно й гамiрно. Вiташевський i Ожигов виносили з сiней скриньки, валiзи, мiшки з сухарями i складали бiля ворiт. Там же Костюрiн сторцював в'язанки книжок, а Гаврилов i Кранiхфельд витрiпували коло дровiтнi ведмежу шкуру. Вiкторовi, видно, так i не пощастило замiнити свою мiлку шапку, але тепер у нього за плечима чорнiв добрячий башлик, i, може, тому вiн задоволене посмiхався. Усi поспiшали, бо сподiвалися пiдвiд з конвоПрами, якi мають провадити Кранiхфельда, Улановську i Грабовського у Вiлюйськ. Микола Ожигов жартома уже цiлий тиждень називаК Пх вiлюйчанами, а себе з Новаковською - верхоянцями. Про свiй сьогоднiшнiй вiд'Пзд були попередженi опiвночi: рушають вони на свiтанку, бо треба нинi покрити два станки, якi мають понад сотню верст, а день зовсiм короткий. Мусила Василина Маркiвна поночi бiгти до Вiташевських, а вже потiм Микола Олексiйович обiйшов iнших, сповiщаючи новину, якоП, власне, й сподiвалися. Витiвка полiцмейстера була зрозумiлою: вiн хотiв тихенько випровадити вiлюйцiв, ще коли спало мiсто, - щоб не зiйшлися на проводи люди, а надто полiтичнi засланцi Якутська. Балачка про довжину двох перших станкiв - то пилюка в очi. Але Вiташевський також не з плоту виламаний - вiн з Гавриловим та Макаревським постарався не гiрше, нiж усе полiцейське управлiння. - Ого - радiсно вигукнув Зубрилов, заходячи в подвiр'я. - Тут збiр уже повний. Значить, осташкiни провалилися А мене трохи затримали тi собачники, городовi. Аж утрьох прив'язалися, як наслання: куди й за чим так рано квапишся? Спершу я одпихався то сим, то тим, а потiм, побачивши, що тiльки час марную, сказав, як воно К. Почали мене умовляти: нема чого туди йти, нiхто нiкуди сьогоднi не Пде. Ну, я Пм, звiсно, не повiрив, чемно розкланявся i пiшов. Але й вони сюди торочаться, очевидно, мають розпорядження полiцмейстера. - Хай приходять, коли Пм так цiкаво, - махнув рукою Вiташевський - _Тепер, пiсля Монастирiвки, вони не наважаться зачепити нас, а _ми не дамо Пм маслака в зуби. Василина Маркiвна пораКться бiля пирогiв та коржикiв. ПачкуК Пх десятками i складаК в торбинки. - Оце, - навчаК Евелiну, - на кожен станок окремо. Та дивися менi, дорогою будь ощадна, не роздаровуй конвоПрам i погоничам. А хлопцiв харчуй добре. На станцiях готуй Пм щось гаряченьке. Павло хай побiльше п'К чаю з малиною. На подвiр'П люди вже кишать кишмом. Не тiльки полiтичнi засланцi, а й мiсцевi. Гаврилови обступили Грабовського. Вони також засмученi, особливо Ольга Василiвна. - Нас, Павле Арсеновичу, скоро також, здаКться, випруть у Вiлюйськ. - Невже? - Либонь так, - ствердно хитаК головою Кость Семенович. - Менi вже натякали, хоча наказу ще нема. Нам, звiсно, не хочеться. I не тiльки тому, що там - глушина. Њ й iнша причина. Я - фотограф. У Якутську все ж до шести тисяч мешканцiв, а там, кажуть, у десять разiв менше. Чи ж матиму заробiток? Ну, то вже побачимо, може, якось обкрутиться. До них пiдходить мiський лiкар ГусКв. Цього хiрурга, який славиться в Якутську не тiльки своПм ремеслом, а й високою поряднiстю, Грабовський трохи знаК. ЗнаК не тiльки з похвальних розповiдей Зубрилова та Вiташевського про те, як турботливо рятував ГусКв поранених монастирiвцiв, а й з власного досвiду - двiчi бував у нього в лiкарнi. Тодi й переконався: цей гуманний лiкар володiК секретами не лише хiрургiП, але й терапiП. Потиснувши усiм руки, ГусКв довго тупцяК довкола них, немовби на жаринах. Його права рука безугавно непокоПться в кишенi кожушаноП бекешi, а очi аж пронизують недогадливих Гаврилових. - Костю Семеновичу, - нарештi мовить вибачливо, - прошу дарувати менi, але, за обов'язками ескулапа, мушу висловити своКму пацiКнтовi деякi поради на дорогу. I, не чекаючи згоди, узяв Грабовського пiд руку. - Я от що хотiв, Павле Арсеновичу, - продовжив стишеним, майже змовницьким голосом, як трохи одiйшли вбiк. - Ви ж ото бували в мене на прийомi. Я собi й подумав: чому б вам не захопити вiд нас довiдки про стан вашого здоров'я. Вона не зашкодить, а iнодi може знадобитися. Ну, примiром, скориставшись нею, могли б домагатися дозволу повернутись у Якутськ - пiд медичний догляд. Правда? - Та воно так, звичайно, - згоджуКться Грабовський, - але якби ж про це було ранiш подумати, а тепер уже пiзно. - Пiзно лише мертвому робити припарку, кажуть у нас, - посмiхнувся лiкар, - а тим, хто ще живий, можна i треба. - Вiн витягнув з кишенi папiр. - Берiть. Хай щастить. Добре, що встигли, бо он уже й гостi прийшли. Грабовський оглянувся i уздрiв трьох городових, якi заходили в подвiр'я. - От бачите, - неприховане глузував над ними Зубрилов, - а ви ж казали, нинi нiхто... Вiн не докiнчив, бо слiдом за городовими у хвiртцi виросла постать полiцмейстера. 7_ - Хот. Хот, - махаК погонич довгою пужакою, дзвiнко торохтить нею по переднiй рамi нарт, а оленi нiби й не чують того: ступають неквапно, ледве переставляючи ноги в копнистому снiговi, i нарти повзуть за ними, мов черепаха. Ступаючи за нартами, Грабовський час вiд часу позираК на темну халабуду, що манячить ген-ген попереду. То пiдвода, на якiй Пдуть Улановська i Кранiхфельд. Вона - кiнна. Конi, запряженi в неП, також дуже худi, але все-таки трохи моторнiшi вiд оленiв, i оленi не встигають за ними. Ту пiдводу роздобули у Вiлюйську самi, без допомоги окружного справника Антоновича, i з величезними зусиллями, зате вона добре зарятувала Пх учора пiд час вiхоли. Правда, халабуда маленька, там навiть двом тiснувато, тому в нiй постiйно Пхала одна Евелiна, а хлопцi, чергуючись мiж собою, заглядали в неП лише для того, щоб погрiтися, але й то не мале дiло. Вночi ж вiхола вгамувалася, i Грабовський ще зранку вирiшив: хай у халабудi весь день Пдуть Кранiхфельди, як вiн почав жартома називати Вiктора й Евелiну пiсля того, коли вони вирiшили побратися. Џм упарi буде затишно й приКмно воркувати. А йому байдуже й на нартах, у компанiП фурмана та конвоПра, тим паче що вони сидять нiмотою i не заважають йому думати. До того ж вiн лiпше зодягнений, нiж Вiктор: Василина Маркiвна та Ольга Василiвна десь роздобули для нього i повстянi валянки, i кожушанку пiд пальто. Якби тiльки не забивало дух i не кололо в грудях, то так би йшов увесь день, перемiряв би все це якутське снiгове безмежжя, яке не може осягнути нi зiр, нi навiть тяма. Але що поробиш. От i зараз. Продибав не бiльше гони-пiвтори, а груди вже розпираК, як циганську халабуду, вони, здаКться, не витримають того шаленого внутрiшнього тиску i лопнуть. Серце скнiК i б'Кться, аж у головi каламутиться. I як Тут не згадаКш КобзаревоП влюбленицi. Кажуть, вiн з нею не розлучався впродовж всього свого засланання. Вона, Журлива й жальна, обiймаК всього тебе, i годi вирватися з тих владних обiймiв. Коли б малися сили, затягнув би ПП на все горло, щоб розбудити, розворушити оцю довколишню, сковану лютим морозом, тишу. Та ба - нема сил. Џх ледве вистачаК хiба лише на те, аби лелiяти ПП в думках: Та забiлiли снiги, Забiлiли бiлi, Ще й дiбровонька... Та заболiло тiло ; БурлацькеК бiле, Ще й головонька... Наздогнавши нарти, вилiзаК на них, загортаК колiна ведмежою шкурою, всiдаКться i хапливо дихаК. Коли нарештi вiддихуКться, йому стаК легко i приКмно. Тепер нiби й повiтря порiдшало, менше тисне на груди. А серце б'Кться стривоженою пташиною: Нiхто не заплаче По бiлому тiлу По бурлацькому... Нi отець, нi мати, Нi брат, нi сестриця, Нi жона його... КонвоПр, бачачи, як густiшають сутiнки надвечiр'я, а передня пiдвода обертаКться в них на невиразну пляму. починаК непокоПтися. - Агей, саха! - термосить фурмана за плече. - Не куняй. Лоскочи Пх, лоскочи. Бо я зараз сам вiзьмуся i за них, i за тебе. Та фурман на тi погрози зважаК так само, як оленi зважають на його безперервнi понуки: не оглядаКться, не вiдповiдаК, не поспiшаК. Як i досi, повторюК монотонно i незлобиво: - Хот. Хот... - Хот, хот, бодай вони тобi виздихали, - перекривляК конвоПр, але вже не погрожуК, просить: - Ворожи Пм що-небудь... В управi ж нiкого не застанемо, доведеться всю нiч гибiти на вулицi. I де ти такий взявся на мою голову разом з твоПми сухоребрими оленями. Загалом цей конвоПр - непоганий, в кожному разi набагато кращий вiд тих, з якими не один раз доводилося мандрувати. Кращий уже хоча б тим, що Пде мовчки: оце за всю дорогу вперше забалакав. - I за що ви кленете чоловiка? - звертаКться до нього Грабовський. - Хiба вiн винуватий, що торiк не вродило сiно i скотиною аж вiтер колише? Та й вашi прокльони не прискорять Пзди. - Певно, не прискорять, - згоджуКться конвоПр, - але ж тих уже зовсiм не видно. - Не журiться, не пропадуть, в улусi спиняться. А те, що поспiшили, - навiть добре: може, ще застануть когось в управi. Правда? КонвоПр нiчого не вiдповiв. Слова Грабовського, мабуть, заспокоПли його. Вiн поклав рушницю на нарти, загорнувся великим комiром i прилiг, немовби збирався спати. Не хотiлося говорити i Грабовському. В тихих сутiнках поволi рояться думи-спогади. Вони спалахують бiля кожноП _з тих численних, неприКмних i важких пригод, якими позначена довга, майже двотижнева, мандрiвка з Якутська, але найбiльше снуються над Вiлюйськом. Вiлюйськ - мiсце мук Чернишевського i багатьох iнших. Нарештi побачив його. Погане мiстечко, навiть гiрше за Балаганськ, Кiлька купецьких садиб, заставлених великими будинками та склепами, козача школа, церква, тюрма - ото i всi його "команднi висоти". Тюремне подвiр'я було замкнуте, i на саму в'язницю зиркнув, можна сказати, одним оком - крiзь вузькi прощiлини огорожi. Тепер вона, тюрма, порожня i вся заметена снiгом. Кажуть, пiсля монастирiвцiв-каторжникiв до неП поки що нiкого _не кидали - так i пустуК самотою, одгороджена вiд свiту височенними гострими палями; Всього два днi побули у Вiлюйську, похапцем оглянув його, а враження залишилося назавжди. Воно, враження, - гнiтюче,_ особливо вiд юрт i життя-буття мiсцевоП бiдноти. Кругом злиднi аж кишать. Жiнки, чоловiки, дiти, котрих стрiчав на вулицi, - обдертi, виснаженi, з остуженими носами,_ щоками, з очима, роз'Пденими трахомою, або й зовсiм слiпi. Багатьох загризаК проказа. Подивишся' на них - i кров холоне в жилах. Чув, згодом почне працювати лепрозорiй, що створюКться зусиллями й заходами мiс Кеттi Марсден. Коли б хоч скорiше, бо лепра тут --- чи не найстрашнiше лихо. А ще лихо - убоге харчування. Воно, те харчування, в бiдноти; здаКться, навiть убогiше, нiж у тюрмi. Люди, в яких довелося жити, чекаючи фурманки на Мархiно, частували його тiльки чаКм та заболонною кашею[25]. Бо ж нема нiчого. Житнi сухарi Грабовського були для них справжнiми ласощами... Багато помарудили засланцiв у вiлюйському полiцейському управлiннi. Окружний справник Антонович зустрiв Пх холодно, з вiдвертою неприязню. Видно, заздалегiдь був попереджений, хто маК приПхати, бо зразу оголосив: балаганцi будуть поселенi в рiзнi наслеги i не менше за двi-три сотнi верст од Вiлюйська. Ледве ублагали його поселити Кранiхфельда й Улановську разом. Про себе Грабовський уже й не говорив, побоюючись нашкодити друзям. Та йому, власне, однаково, де саме жити на Вiлюйщинi. У другому Бордонському наслегу - хай i в ньому, тим бiльше що вiд нього до другого Мархiнського селища, де мешкатимуть Вiктор i Евелiна, нiбито недалеко, якихось там, казали, вiсiм чи десять верст... Павловi роздуми перервав конвоПр. - _От уже, либонь, i Мархiно, - висловив догадку, беручи в руки берданку. - _Слава богу. Незабаром справдi в'Пхали в селище, яке пiд блiдим мiсячним свiтлом ледве виказувало своП обриси. Чи воно уже спало, чи ще вечорничило, важко було встановити: на вулицi не зустрiли жодноП живоП душi, вiкна нiде не блимали, але майже над усiма покрiвлями струмував дим, вистелюючи на снiгу кучерявi тiнi. В управi, що стояла на пригорку, ще свiтилося. Там застали Кранiхфельда, який розмовляв з писарем. - А де Евелiна? - запитав Грабовський. - Я тут, Павле, - обiзвалася Улановська з сусiдньоП кiмнати, - Скорiше несiть речi з нарт, i будемо Псти. Грабовський непорозумiло глянув на Вiктора. - Пiшли, - сказав той, налягаючи шапку, - зараз розповiм. З'ясувалося, в тiй кiмнатi, з якоП подавала голос Улановська, мешкаК сторож управи, i писар домовився з ним, що засланцi переночують у нього. Евелiна вже познайомилася з господинею, i вони разом готують вечерю. В управi було свiтло й тепло, а писар, опецькуватий чолов'яга з чисто виголеним лицем, виявився на диво люб'язним, трохи навiть запобiгливим. Переглянувши переданi йому конвоПром папери, поклав Пх у шухляду i запитав про дорогу. - Ну, дорога... - почав було Кранiхфельд, та не встиг розповiсти, бо нараз одчинилися сiнешнi дверi i порiг переступив дiдусь. Був одягнений у якесь лахмiття, що звисало довкола нього строкатим канцуряччям, прикриваючи величезнi личаки. На головi мав гостроверху шапку, в руках - цiпок. - Байбале, - звернувся до нього писар, - ти вже тут? Знову почнеш чудасiю? Але дiд не вiдповiдав. Пiдступившись до Кранiхфельда i Грабовського, якi сидiли на лавi пiд стiною, скинув шапку i одважив п'ять доземних поклонiв. - Тойони! Тойони! - вигукнув благальне. Говорив шпарко, хапливо, наче боявся, що йому не дадуть закiнчити. Якутську мову iнодi пересипав росiйськими словами, розмашисте жестикулював, але нi Павло, нi Вiктор не могли достоту второпати, чого вiн хоче. Грабовський збагнув лише те, що йшлося про якесь озеро, рiчку, поля, сiнокоси, сiльських бiдарiв, голодну скотину. Догадувався: перед ними стоПть, шанобливо схилившись, не жебрак, а людина, котру болить якась важлива громадська справа. Вислухати й зрозумiти прохача заважав також опецькуватий писар, який враз зареготав. Дiдовi гарячi зливи i писарiв розкотистий смiх тривали кiлька хвилин. Нарештi писар змовк. Витерши строкатою хусткою спiтнiлу лисину, вiн видобувся з-за столу. Пiдiйшов до старого, взяв за плечi, обернув лицем до порога i штовхнув у спину. - Батур, батур, акари[26]! Забирайся геть. Це не тойони, iди. - Не виганяйте його, - попросив Грабовський. - Скажiть, чого вiн хоче. Але писар нiби й не чув. ЗаспокоПвся лише тодi, коли випер нещасного з управи. - Це наш дивак, - почав пояснювати, причинивши щiльно дверi, - Байбалом звати. На весь свiт ремствуК, а тих, котрi багатшi, готовий прямо живцем закопати. ДомагаКться якоПсь там правди, воюК проти податкiв, все чогось шукаК, а чого - й сам не тямить. Тiльки людей морочить та властi дратуК. Його не переслухаКте. Прийняв в