ова, той жандармський полковник з десятком солдатiв заскочив у тюрму. I зразу ж до Миколи Гавриловича. Всю нiч рилися в його камерi, все перетрусили й поставили догори ногами. А вранцi пiшли по мiстечку. Заглядали в двори, на горища, копирсалися в коморах, порожнiх ямах з-пiд сими, зривали пiдлогу в будинках - чогось шукали. Та не знайшли. - А в Миколи Гавриловича? - Забрали кiлька папiрцiв та грошi, i бiльш нiчого. Мiж людьми ходила чутка, нiбито Купенко вивiз цiлу хуру всiлякого писання, але то неправда, бо я був тодi i все бачив. Коли поПхав Купенко, для Миколи Гавриловича настали ще гiршi часи. Жандарми не одставали вiд нього нi на крок. I вдень, i вночi, навiть до вiтру водили пiд караулом. Грабовський слухаК, мовчки озираК кiмнату, i йому здаКться, що всюди бачить слiди рук великого правдолюбця. Виразнi, наче вкарбованi, вогнем душi випеченi, незгладимi слiди. Ох, купенки, бродникови, - i ви тут ходили, людоПди, обмацували все брудними пальцями, вгризалися зубами й пазурами, топталися кованими чоботищами, хижо, з звiрячою люттю розривали його скривавлене серце, розпинали, як Прометея, та своПх слiдiв не залишили. Нi! Тiльки сумна згадка тюремного сторожа, сльози матерiв i дiтей, над головами яких ви руйнували дахи серед зими, розпанаханi ями з-пiд сими. Ото i все. Можливо, ви десь ще тиняКтесь по свiту, вишукуючи собi новi жертви. Можливо, хизуКтесь блискучими еполетами, аксельбантами, орденами, нишком строчите доноси. Над його ж могилою скоро вп'яте розцвiтуть квiти - синi, голубi, жовтогарячi, червонi. Але ви вже давно мерцi, готова пожиiза для хробакiв, бо такими зачалися в материнському лонi. А вiн - живе i зараз, житиме й потiм - навiчно нездоланний велет. Пророча мисль i дальнолетна мрiя, непiдвладнi нiяким гратам, незмiрнi праця й туга, народженi й похованi сюжети, палкi поривання i свiтлi надiП - все тут його. Вони завжди зорiтимуть над високими кручами холодного Вiлюя, над убогими якутськими оселями, над Руссю неосяжною, над усiма видноколами. О, не вам, нiкчемнi купенки та бродникови, не вам зорiти над свiтом, не вам, убогим, ставати на прю з великим ним... I дома Грабовський не мiг вгамувати збентежене серце. Було гiрко й важко. Мiсця собi не знаходив, а сльози самi наверталися на очi. Уява повнiстю опанувала його, диктуючи своП права, своП велiння. Вона поновлювала в пам'ятi все, що бачив сьогоднi у в'язницi, творила й те, чого нiколи не бачив. Он там, на ганку каторжноП тюрми, показався старенький i сивенький, скарлючений недолею дiдусь. У сiрiй широкополiй свитинi, розтоптаних валянках, з книжкою та паперами в руках. Затiнивши окуляри долонею, яка безугавно тремтить, вiн полинув у думках, як птах у стрiмкому польотi, в далеку й захмарну далину. Дивиться ГадаК. Когось чекаК. СподiваКться. Кличе. А може, ридаК невидимими сльозами. Може, нишком полинув туди, де конаК Росiя в кайданах, стенаючись у тяжких муках i прагнучи, як свiта-сонця, поступу вперед. Може .. Нараз переступив з ноги на ногу, немов пiк його дерев'яний порiг, опустив кволу руку, похитнувся, наче пiдстрелений орел, i зник за високими дверима. Через якусь хвилю вже сидить на стiльцi, притискуК до самих брiв окуляри з одним скельцем, примружуК пiдслiпуватi очi i шпарко пише. Пише, пише, нiби боПться, що хтось схопить його за руку i спинить, не давши висловити те, чим повниться душа. О сили небеснi, о кривдо земна, о доле нещасна! Козацький урядник, нахабний, як i саме найбiльше зло Русi, схилився над його худим плечем, напружуК зеленi зiницi, аж пропiкаК папiр хижим, пронизливим зором. Зненацька, якось незримо й невiдомо звiдки, насунулась темна хмарина i затуманила собою все, навдивовижу яскраве, видiння. А як розтанула вона, легенька, то в камерi вже не було нi дiдуся, нi урядника, нi столу, нi стiльця, нiчогiсiнько. Лише метався по стiнах i стелi, поблискуючи пекельними зубами i пожираючи списанi папери, вогонь, а з нього викублювався темний попiлець. Павлове серце стискалось вiд шаленого болю. Це ж, певно, нiхто нiколи не довiдаКться, що думав, чим клопотався великий чоловiк, якi благороднi думи i мрiП поглинуло зажерливе полум'я. * * * З пiщаного горба снiг злiз скоро, а на рiвнинi, де його було найбiльше, танув поволi, обертаючись у рiденьку кашу, сiру й холодну. Вона заполонила всю прибережну вулицю, оддiливши тюрму вiд мiстечка. Хоч бери та й човном перепливай. - I так кожноП весни, - каже Байбал, поглиблюючи канаву мiж вулицею та вiлюйським надбережжям. - Зо два тижнi нi пройти, нi проПхати, поки сама вода не висохне. А доглядати за ярками, прокопаними Миколою Гавриловичем, начальство не хоче, навiть людям боронить. Џх, цих яркiв, було три - цей та два з того боку тюрми, вiд яких i слiду вже не зосталось. Любив небiжчик це дiло. Iнодi я пiдсобляв йому трохи, i тим самим начальству нiби болячку посадили на м'яке мiсце. Он уже й зараз суне... Грабовський озирнувся. Попiд тюремною загородою поспiшав полiцай, цибатий, мов журавель. - Чого тут порпаКтесь? - гримнув до копачiв. - Хочемо воду спустити в рiчку, - вiдповiв Грабовський. - Могли б у iншому мiсцi копати. - Для чого ж, коли К стара канава. - Пан справник забороняК. Хiба не знаКте, чий це ярок? - А звiдкiля нам знати? - схитрував Павло. - Не забивай менi баки. У Вiлюйську всi знають, хто його викопав. - Може, вiлюйцi й знають, а я приПхав сюди перед рiздвом, коли все було заметено снiгом. Оце вперше бачу. - А ти? - похопився полiцай до Байбала. - I я вперше. Колись любив копати ярки Чернишевський. Але _то було давно i копав не тут, а по той бiк тюрми. Цей не Чернишевського. - Не Чернишевського, не Чернишевського, - глузливо повторив полiцай. - Хто тобi дозволив згадувати злочинця? - А я й не згадую, так, прийшлося до слова. - Годi! - розсердився полiцай. - Кiнчай, кажу тобi, бо справник... - Зараз, зараз, пане. Старий зруйнував гребельку i завдав лопату на плечi. - От бачите, - сказав, дивлячись на брудну воду, що вже наповняла прочищений ярок. - А ви кричите. Хай собi бiжить до рiчки. Людям буде дорога в церкву, а поповi - вигода. - Тепер геть звiдцiля, щоб я вас тут бiльше не бачив, - пробурмотiв полiцай i рушив до мiста. - Добре, добре, - хитав головою Байбал. - Ось я навiть лопати однесу додому, Зiйшовши на кручу, Грабовський окинув зором рiчку. Вона широка й повновода, а на крутому поворотi - швидка, сердита, аж бурунить хвилями. Вони, вкупi з масивними крижинами, навальне летять до пiскуватого пiднiжжя кручi, грiзно б'ються об неП, i вiд тих ударiв здригаКться тюремне подвiр'я, поскрипуючи дерев'яними будiвлями. Течiя вихоплюК з кручi цiлi брили землi, розмелюК _Пх мiж крижинами i несе в безвiсть. Ото сила. Перед нею, здаКться, нiщо не зможе встояти. Ще двi-три весни, й такi розливи, як оце зараз, зруйнують похмуру в'язницю, де загинуло стiльки великих думок мужньоП й нездоланноП людини. 19_ День видався хмарний i марудний, наче не доспав у коротку червневу нiч. ВранiшнК сонце, вихопившись з-за лiсу, гайнуло пiскуватими горбами, розлилось на вiкнах колишньоП тюремноП сторожки i кудись зникло, немовби стрибнуло в провалля. Небо й земля спохмурнiли, зажурилися. Грабовський поспiшав. Стискуючи мiж пальцями ручку, схилявся над папером, i перо тихо поскрипувало. Потiм одривався вiд столу i починав ходити з кутка в куток своКП напiвпорожньоП господи. На ходу видобував з конвертiв листи, перечитанi вже не раз, пробiгав Пх очима, супив брови. - Негарно вийшло, негарно, - потираК чоло. - Для чого було, не подумавши, робити таке? Ще позавчора пообiцяв своПм маленьким друзям пiти сьогоднi на вiлюйськi плеса й луки. Там зараз дуже цiкаво. Пiсля весняноП повенi Вiлюй лiниво й тихо перегортаК своП крижанi хвилi. Аж ген-ген, потойбiч вiд тайги, на його широкому узбережжi, вкритому рiвною й густою щiткою трав, купчаться, шукаючи поживи, птахи. Яких тiльки не побачиш: гуси, качки, кулики, дикушi, кукшi, рябчики, лебедi, бiлий журавель, i трипалий дятел, i рожевий мартин... Гудить себе Павло. Пощо було обiцяти? Знав же, сподiвався, що сьогоднi чи завтра прийде пошта i принесе йому, як завжди, разом iз щастям новi тривоги, коли вже нiколи буде думати не те що про звабнi вiлюйськi плеса, дiтвору та пернате царство, а навiть заснути. Давно чекав тiКП пошти. Два тижнi тому мала бути, та не була. Уже навiть подумував, що прогавив або що вона нiчого йому не привезла i тому не зайшов поштмейстер. На столi зiбралася он яка купа листiв на УкраПну. Думки, як галич, рояться одна чорнiша другоП. Невже набрид своПми скаржними листами там, на УкраПнi? Набрид... Ех люди, коли б ви знали, як тут живеться! Всi понiмiли, наче змовились його докопувати. Що з тими статтями й вiршами, котрi послав уже звiдси в Галичину? Дiйшли вони чи загинули в дорозi? Чому не пише Iван Франко? Це особливо боляче. То ж вiн перший вiдгукнувся на його голос, перший оповiстив читаючу громаду про поета-засланця Павла Граба, а тепер чомусь замовк. Мовчать i Михайло Павлик, i Кость Панькiвський, що вислав ще в квiтнi окремi аркушi "Пролiска", i Василь Лукич - невже розсердився за те, що в листi до Франка назвав його "Зорю" безкритичною? Але за таке сердитися не можна, бо ж сказано таки правду, а правда, братики моП, вища над усе! Серце ридало. Угамовував його, як мiг. Чого ти, дурне, чого? Заспокойся. Може, Пм не до мене, може, своК лихо, своП клопоти допiкають?.. Нарештi не втерпiв, воно, серце, таки здолало, - i самi собою полилися слова, пекучi, мов отрута, настояна на всiх найгiркiших полинах: _ Чи ви живi, чи повмирали; Чи я дiждусь коли, чи нi, Щоб клаптик часом переслали Паперу братнього менi? Прохав, молив... Що бiльше вдiю? Хоча б хто на смiх написав... То все б кохав дурну надiю, Все б долi привид не зникав. Привид долi. А вiн таки тiкав. Тiкала надiя, ховаючись за видноколами. Куди ще звертатися, кому писати, що робити? Питав нiмих стiн, питав Байбала, але стiни не озивалися, а старий якут лише зiтхав i вiдкашлювався, наче його щось дерло по горлi. Iнодi колишнiй тюремний сторож поймався недобрим гнiвом i жбурляв слова, мов камiнцi: - Забудь, Павле, про них, коли такi, хай Пм. Микола Гаврилович також усе нудився за листами. Та вiд БайбаловоП ради не ставало легше. Деякi листи й вiршi, наготованi до вiдсилки, пошматував, викинув за порiг i вирiшив бодай трохи розважити наболiлу душу - пiти з дiтлахами на плеса. А вчора, вже по обiдi, забiг поштмейстер i поклав на його стiл цiлий пакунок. Все з УкраПни. Вiд радостi, що враз гарячим прибоКм залила груди, дав поштмейстеровi цiлого карбованця. Вражений таким несподiваним дарунком, чиновник пообiцяв на один день затримати вiлюйську пошту, аби щедрий засланець спорядив усе те, що маК одсилати. Випровадивши поштмейстера, тремтячими руками порозклеював пакунки та листи i взявся читати. Кость Панькiвський надiслав ще десять примiрникiв "Пролiска", а в листi просив нових творiв, запитував, чи все дiйшло з його попереднiх посилок. Лист вiд Михайла Павлика _був значно ширший. Цiлий тобi трактат. От добродiй Павлик, який вiн сумлiнний i розумний. УмiК сказати те, що хоче. ЧитаКш його послання, i нiби прояснюКться твоя уява, свiтлiшаК в головi, постаК перед тобою цiла картина галицького лiтературного життя, полiтичних i мистецьких змагань. Спасибi йому, що не пошкодував часу й сил, задовольнив прохання. Потiм узявся за часописи. То були деякi минулорiчнi книжки Народу" й "Хлiбороба" та найновiшi - сьогорiчноП "Зорi" й "Правди". Спершу припав до "Зорi" - цiКП найдавнiшоП своКП знайомоП. У нiй шукав насамперед те, що ранiш знаходив, - зашифроване листування з ним. Гортав нервово, стрибаючи гарячими очима по сторiнках. - 0-о! Њ! - гукнув так, що шибки дзенькнули. I, стишивши голос, прочитав: - "Вп. П. Граб. ПоезiП i iн. статтi дiстали. Незабаром покористуКмось, спасибi Вам". Сльози радостi котилися по худих щоках. - Спасибi й вам, люди добрi, що не забуваКте. Книжки "Народу" й "Хлiбороба" переглядав до пiвночi Забув i про вечерю. Поклавши журнали на стiл, ходив по хатi i обдумував прочитане. Почуття були збуренi, а враження строкатi й барвистi, як отi привiлюйськi луки. В "Народi" не сподобалася стаття Якова Невестюка, що без знання справи, подекуди навiть райдужними барвами малювала життя полiтичних в'язнiв царськоП iмперiП. Чому чоловiк береться писати про те, чого сам не скуштував? Чому й Павлик легковажить з друком? Якийсь Римар у "Хлiборобi", розповiдаючи про свою тяганину з мiсцевим попом, милуКться облудною християнською мораллю, готовий навiть схилятися перед цiсарською деспотiКю... Пiдхопився ще до сходу сонця i зразу ж сiв за стiл. Квапився, сподiваючись, що з хвилини на хвилину галасливi хлопчики принесуть у його нiму хатину свiй дзвiнкий i милий смiх. Писалось легко. Нiби то не перо шурхотiло, а думки, яснi й погожi, злагоджено крокували, зручно влягаючись у рядки. От уже готова вiдповiдь Панькiвському. Вова - стисла, дiлова, густо пересипана назвами книг, часописiв та цифрами. Над листом до Павлика задумався. Чомусь почали розбiгатися думки. Нiяк не зладиш Пх, не зосередиш, щоб одним махом викласти на папiр. Ще перечитав Павликове послання, поклав на стiл i непомiтно для самого себе повернувся до того, над чим уже не раз i не два замислювався. Потирав чоло, кошлав чуба. Халепа, та й годi. Не легко розiбратися в тих галицьких лiтературно-полiтичних партiях. Там, на мiсцi, певно, легше розпiзнати Пх. Одне нiби ясно: вiн не мiг би пристати нi до москвофiлiв, нi до народовцiв. То вже так. Ранiш, читаючи "Правду" i вiрячи Пй, проймався беззастережною повагою до народовцiв. Москвофiлiв зневажав, коли не сказати бiльше. Цих агентiв самодержавства в Галичинi добре показав ще переднiше Чернишевський. Так як нiхто цього не зробить мiж галичан, хiба що Франко. Вони зрозумiлi - недвозначно "твердi" у своКму, може й платному, служiннi царському троновi. Але народовцi - з цими справа набагато складнiша... Знову простягаК руку до Павликового листа, розгортаК його, вчитуКться - i аж на лицi мiниться. Ще заглядаК в учора принесену поштмейстером книжку "Народу". Так воно таки й виходить. Залицяються народовцi до цiсаря, б'ють йому доземнi поклони, сподiваються на його ласку. От тобi й "нова ера", нова, м'яко кажучи, недоладнiсть. СхиляКться над чистим аркушем, i перо шарудить, волочачи за собою кривулясту стрiчечку. "Дорогий брате Павлику! Листи вашi дiстаю правильно - чимале вам спасибi! Ви розчинили трохи моП очi на справи галицько-руського життя, бо доти я блукав у темрявi. Та й як було не блукати - одно: через лихi обставини, в яких перебуваю; друге - через свою украПнську байдужiсть; третК - староруським брехням, що часом появляються на сторiнках росiйських реакцiйних видань, я не вiрив i не вiритиму, навiть тодi, коли що-небудь походитиме на правду... Що тичеться народовцiв, то я виображав Пх "свiчадом доброчинностi", високо ставив у своПй уявi, з великим болем перечитував про "нову еру" i другi подiП... Менi здавалось, що в запалу бiйки Ви, може, й побiльшували вини табору народовського, бо ж самi кажете, що тiй "ерi", як i iншим подiям, причасна гiрстка народовцiв, а далеко не всi вони. Як би там не було, по моПй думцi, у радикалiв може бути згода де в чому тiльки з народовцями..." Нараз плин думок, що набрав потрiбного ладу, скаламутило глухе тупотiння нiг пiд хатою. Грабовський почав наслухати. На устах трiпнулась посмiшка. Догадувався - то прийшли хлопченята. Стало i прикро, i приКмно. Ну хай так, хай - вiн пiде з ними трохи на луг, може, ще краще збереться думками i вночi закiнчить. - Дядьку Павле! Дя-а! - донеслось з-за вiкна. Грабовський поспiшив до дверей. Одчинивши Пх, спинився вражений. Перед порогом стояла чорноока дiвчинка i витирала сльози. Бiля неП, пiдiгнувши передню лiву ногу, топтався i скавучав кудлатий Тигин. - Аанис?! Заходь до хати. Що з тобою? Але дiвчинка не ворухнулась. - Там чоловiк, - хлипала. - Де? - Там, - показала на чагарник за вiлюйськими плесами. - Весь закривавлений, стогне. Ведмiдь напав на нього. Ми були там. Хтось крикнув, i ми побiгли. Дивимось, а кривоп'ятий йоге[28] на чоловiковi, лапами б'К i гризе. Тигин кидався на нього, а вiн одкусювався. Потiм пiшов собi в гущавину, а чоловiк залишився. Дядю Павле, йому ж болить, ходiм туди... *** Вогкий, багнистий грунт, сiрi, бiльма калюж утруднювали ходу. Кудлань Тигин, скаржно гавкаючи, то забiгав далеко вперед, то повертався назад, зазивно дивився в очi дiвчинки i рвався до лiсу. Грабовський, напружуючи всi сили, бiг, аж у головi дурманилось. Чув, як захлинаКться серце, тремтять ноги, а пiт заливаК очi. Оце лише тиждень тому пiдвiвся з лiжка пiсля короткотривалоП, але гостроП недуги i почував себе кепсько. По тiй недузi до нинiшнього дня i за порiг не виходив, не те щоб отак далеко бiгти. Важко, ой як важко, наче хуру везеш на гору! Часто спиняКться, вiдсапуК i знову йде. Та ноги плутаються в бур'янi, нiби зовсiм непiдвладнi йому. За першими кущами, де починався лiс, Аанис стала. - О-о, - показала на купу пошматованоП одежi, бiля котроП вже метався пес. Грабовський розгорнув лахмiття й жахнувся. На землi лежав Дабиит. Руки, ноги й лице були пораненi, кривавились, очi заплющенi. З-пiд тiла визирало широке лезо ножа, на якому тьмянiв тоненький струмочок кровi. - Дя-а, хто то? - запитала дiвчинка. Вона боялась пiдходити до скалiченого, стояла осторонь, силкуючись угамувати кудланя, що гасав мiж нею й Павлом _та вискав. - Дя-а .. Грабовський не вiдповiдав. Та й що було казати? Аанис не вiдала, що в купi дрантя лежав ПП рiдний батько, найславетнiший вiлюйський мисливець. Ще вчора хвалилася: тато поПхав у Мархiно, побуде там з тиждень i привезе гостинця. От тобi, дiвчинко, й гостинець... Павло розсуваК шмаття ДабиитовоП сорочки i припадаК вухом до грудей. Серце б'Кться чiтко, ритмiчно. На грудях ятриться велика вирва. - Аанис, - кличе дiвчинку, вдаючи з себе спокiйного. - Хто? - вириваКться в неП тривожне запитання. - Збiгай до мене в хату, вiзьми на вiкнi пляшечку iз спиртом i неси сюди. Не забудь рушника захопити. Аанис ще якусь мить стоПть, переминаючись з ноги на ногу. Наче жде чогось. Так воно i К. ЏП чорнi оченята палають. У них видовжилося нiме й тривожне запитання - хто? - Ну йди Треба кров спинити. Почувши про кров, дiвчинка блискавкою шугнула з лiсу. За нею покульгав Тигин. Зоставшись бiля Дабиита, Грабовський почав оглядати його Мисливець був добре понiвечений. Права рука, вибита з ключицi, лежала безвiльно на землi, наче обривок товстого мотуза. Жили на лiвiй нозi, трохи вище колiна, немовби перерубанi. Глибокi слiди ведмежих пазурiв темнiли на обличчi, спинi, грудях. Видно, довго змагався чоловiк з лютим звiром. Що ж тепер робити? Як же вiн, Дабиит, сьогоднi з'явився тут? Невже за два днi полагодив усi своП справи в Мархiно? Тричi вже викликали Дабиита за юрту в Бордонському наслегу: чому старий Байбал вештаКться по свiту та ще й податку в казну не сплачуК? Крутили, вертiли, мов злочинця, допитували. Думав, що заспокоПлися, бо ж останнього разу, коли Пздив на виклик голови управи, одвiз Пм пiвсотнi бiлячих _та заячих шкурок. Але на тому, видно, не минулось. Знову покликали чоловiка... За роздумами Грабовський i незчувся, як з-за куща вихопилася Аанис. - Ага?! --- викрикнула дiвчинка й остовпiла, дивлячись на закривавлене Дабиитове лице. - Ага-а... Тато-о... - Цить, Аанис, цить, - розгубився Грабовський, лаючи себе за те, що не придумав, як зустрiти дiвчинку, щоб вона не перелякалася. - Давай сюди, - схопив ПП за рученята. - Не плач, татко здоровий. Ось ми йому зараз... Вливши _кiлька краплин спирту мисливцевi в рот, почав обкутувати його рушником поперек грудей. Коли притиснув рушник до вирви, гамуючи кров, Дабиит розплющив _очi i застогнав. Почувши батькiв голос, Аанис ще дужче заплакала, а Тигин, що сидiв бiля неП, зализуючи _скалiчену ногу, хижо наПжачився i загарчав. - Не плач, Аанис, тато вже дивиться. - Дивиться? - Еге ж, - ствердив Павло, хоч мисливцевi очi, блиснувши на мить, знову заплющилися. Скiнчивши порати непритомного, Грабовський зiтхнув. А що ж далi робити? Удвох з дiвчинкою вони не допровадять Дабиита додому. - Тепер, Аанис, бiжи в мiстечко за людьми. Покликавши Тигина, дiвчинка рушила. Грабовський пiдвiвся i лише тепер вiдчув гострий бiль у ногах. Наче сотнi голок ворушилися в них, немилосердно _колючи. Довго навпочiпки порався над Дабиитом, от вони й занiмiли. Ще ж, здаКться, не такий старий, тридцятий рiк iде. Он Ромась лиш на два роки молодший за нього, а дивись, який дужий та шпаркий. Так захопився описом Вiлюйського округу, що й мiсця не може собi нагрiти. Все шукаК, розкопуК, нiби золотошукач. Допався чоловiк до живого дiла i нiби вдруге на свiт народився. _ 20_ Дабиитове подвiр'я було переповнене людьми, а господар лежав на ведмежих шкурах пiд юртою i глухо стогнав. Бiля нього, вклякнувши на колiнах, розпачливо голосила Балбаара. Грабовський покликав до себе Аанис, котра стояла в дитячому _гуртi i розповiдала, як вони з Тигином знайшли пiд лiсом батька. Даючи Пй записку, сказав: - Скоренько однеси до Гаврилових. Якщо Ольга Василiвна дома, передай, щоб негайно йшла сюди. Дiвчинка вибiгла з двору. - Легiентей... Легiентей... - шугнуло натовпом. Люди шанобливо розступилися, даючи дорогу мiсцевому шамановi i двом чоловiкам, що несли за ним з пiвтора десятка орлiв, ворон, чайок, гагар, зозуль, сайок та iнших птахiв, вирiзаних з дерева, i невеличкий бубон. Про ЛегiентеКвi камлання проти рiзних хвороб Грабовський уже чував, але самого шамана, вславленого серед вiлюйчан, ще не бачив i тому зараз роздивлявся його з неприхованим iнтересом. Власне, в ЛегiентеКвi, порiвняно з iншими якутами, нiчого особливого не було. З-помiж них вiн вирiзнявся хiба що опасистим черевом, навдивовиж пронизливими, пойнятими хижим блиском очима та куцим шкiряним кiйосаном, облямованим багатьма залiзними й мiдними прикрасами найхимернiших форм. На головi в шамана стирчала висока однорога шапка, спереду i ззаду пiдбита дорогим хутром, а носки чобiт скидалися на пазуристi ведмежi лапища. Балбаара пiдвелася й поспiшила назустрiч ЛегiентеКвi. - Ой, горе в нас, велике горе, - простягнула благально руки. - Що з ним трапилося? - запитав Легiентей, не дивлячись на Дабиита. - Ведмiдь покалiчив. Шаман закопилив масну губу. - Не плач, - кинув невдоволено. - Слiзьми не зарадиш. Ведмiдь, значить. Даси корову i... - Корову?! А як же ми без неП? - Корову й п'ять лисячих шкур, - додав Легiентей тоном, що не допускав жодних заперечень. - Боже!.. - Як знаКш. Калiцтво вiд йоге - то страшне наслання, його важко подолати. - Хай уже й так, аби тiльки жив. - За це нiхто поручитися не може, хiба що святi духи. Значить, корова сьогоднi буде в моПй чередi... Легiентей кивнув двом своПм помiчникам, i тi, оддавши йому бубон, почали ставити довкола Дабиита дерев'яних птахiв, якi символiзували собою святих духiв. Шаман глянув на недужого, обiйшов усiх iдолiв, спиняючись бiля кожного i нечутно щось мимрячи. Звiв побожно очi до неба i якусь мить остовпiло стояв. Нараз з усiКП сили гримнув у бубон i пiдстрибнув. Далi годi було й розiбрати, що дiялося з ним. Вигукував якiсь закляття, лиховiсне завивав, чудернацько викривляв руки, ноги, трясся, наче в лихоманцi. Все це, як i несамовите дзеленчання брязкалець на кiйосанi, приголомшувало людей. Дiти, що ранiш було вилiзли наперед, тепер схлипували i ховалися за дорослих. Шаманове бiснування не займало тiльки Дабиита - мисливець продовжував лежати з заплющеними очима. У воротях показалися Аанис i Ольга. - Сюди йдiть! - гукнув Пм Грабовський. Гаврилова пройшла мiж iдолами i взяла Дабиитову руку, слухаючи пульс. Легiентей коршуном кинувся до неП. - Хто ти така? - Милосердна сестра, - вiдповiла Ольга, видобуваючи з своКП валiзи медичне приладдя. - Руська? Полiтична? - гримiв шаман. - Для хворих це не маК значення. - Але Дабиит - саха, якут. - I це нiчого не важить. - Важить! Ти хочеш отруПти його! Я справниковi поскаржусь! Грабовський став мiж ЛегiентеКм i Гавриловою. - Скаржитися можете й маКте право, - кинув шамановi, - але лiкувати потерпiлого не заважайте. Дабиитовi зараз потрiбна медична допомога, а не ваше бiснування. - Бiснування?! - верескнув шаман, немовби його шилом шпигонули. - Я самому губернаторовi!.. Дабиит - саха i може бути врятований тiльки камланням. Ви, полiтичнi, не втручайтесь в наше життя, ми, якути, самi розберемось. Не дозволимо вам його труПти. Iдiть геть! Грабовський не рушив з мiсця, а Гаврилова тим часом перев'язувала мисливцевi рани. - Балбааро!! - затупав ногами шаман. - Вижени Пх з двору! Зараз же вижени! Геть! Геть! Приголомшена лихом жiнка тiльки скрушно хитала головою. Вона посоловiлими очима дивилась на людей, наче питала Пх, що Пй робити, але вони мовчали, переляканi. - Чого стоПш? - наступав Легiентей. - Хiба не бачиш, що вони отруюють твого чоловiка? Виганяй! - Кого виганяти? - донеслося з вулицi. Грабовський озирнувся i побачив Байбала й Дулембу, якi забiгли в подвiр'я, тримаючи в руках довгi вудлища. - Кого, питаю, виганяти? - гукав Байбал. - Легiентей велить, аби я Пх вигнала, - вiдповiла Балбаара, показуючи на Грабовського й Гаврилову. - Вони, каже, труять Дабиита, а я... Та Байбал уже не слухав невiстку. Посинiлий вiд обурення, не тямлячи себе, вiн розмашисте ступнув до Легiентея, вихопив у нього бубон i жбурнув об землю. - Труять?! - гукнув, захлинаючись. - Це ти сказав? А хто тебе сюди просив? - Я сам прийшов! - врочисто вiдповiв Легiентей. - Сина твого рятувати прийшов, Байбале, вiд отрути. - Сам?! Ану забирайся геть, щоб тобою й не смердiло! Iди рятувати своПх тойонiв, яким лижеш сiдницi. - А-а-а! Он як, - наПжачився шаман. - Ти тягнеш руку за полiтичними злочинцями, царевбивцями? ЗневажаКш заповiдi великого шамана? - Не твоК дiло! - одрубав Байбал. - А полiтичними менi не дорiкай, бо я не ручусь за себе. Iди! - Я пiду, але пам'ятай про кару святих духiв. - Геть!! Зганьблений шаман ще трохи потоптався i рушив з двору. - А корова щоб сьогоднi була в моКму загонi, - подав голос уже з вулицi. - Яка корова? - не зрозумiв Байбал. - Наша, - вiдповiла Балбаара. - Вiн заправив ПП за камлання, i я пообiцяла, бо ж iншого виходу не було. - Дурна! - гримнув старий i погрозив ЛегiентеКвi кулаком: - Я тобi дам корову! Люди якийсь час стояли, мов приголомшенi. - Байбале! Байбале! - загукали навперебiй ЛегiентеКвi помiчники. - Що ти наробив? Розгубленi й переляканi, вони повизбирували своПх дерев'яних iдолiв i кинулись навздогiн. Тiльки тепер натовп, здавалось, прийшов до тями. - Образив шамана... - Скривдив святих духiв... - Гнiву неба _не минути... - тривожно гомонiли люди й поволi виходили з двору. --Куди ж ви? - хапала Балбаара Пх за поли, забувши.вже й про недужого чоловiка. - ПокидаКте нас самих? --Не знаКмо, нiчого не знаКмо. Шаман, Легiентей, - озивались до неП тi, що ще не встигли вийти з подвiр'я, але також поспiшали за переднiми. - Чого ти, Балбааро, побиваКшся? - гукав Байбал. - Чого? Хай тiкають, коли такi. Скоро подвiр'я майже спорожнiло: на ньому залишились тiльки найближчi Дабиитовi сусiди, що, мабуть, зважили на Балбаарине слiзне благання та плач маленькоП Аанис. Прикра пригода глибоко вразила Грабовського. Дивувала _не так Байбалова звага, як поведiнка людей, що залишили скалiченого мисливця й пiшли за шаманом. Але чим глибше вдумувався в цю пригоду, тим яснiше добачав те, що ранiше й не приходило в голову. Яка незмiрна далина пролягла мiж ЯкутiКю i УкраПною! ЏП навiть важко уявити. Яка колосальна вiдмiннiсть у способах життя та рiвнях духовного зросту мешканцiв обапiль Лени i Днiпра, Вiлюя i Бугу, Iндiгiрки та Дiнця, Колими та Десни, а забобони, моторошний страх перед карою господньою - все таке спорiднене й близьке. Хiба там, на УкраПнi, не так само, як тут? Трудовий люд, а найпаче сiрома, подiбно до Байбала, дошкульно глузуК над попами, називаючи Пх брехунами, ненажерами, п'яницями, жiночими облесниками, лицемiрними боговiдступниками, i водночас боПться Пхнiх погроз, нерiдко й зрiкаКться своПх близьких, друзiв, навiть кревних родичiв, вiдданих з амвона анафемi, покараних КпiтимiКю. Дивувало й iнше - взаКмини мiж Байбалом та Дулембою. МинулоП зими, одразу ж по приПздi до Вiлюйська, Павло трохи побоювався, щоб цi два його приятелi не стали запеклими ворогами: адже Байбал тодi й не приховував своКП неприязнi до Дулемби. Правда, Генрик Адамович не дуже сердився на те, iнодi навiть посмiювався незлобливо, проте могло статися всiляке - у Байбала вдача крутенька: якщо вiн уже зненавидить когось, то не так легко розвiяти ту ненависть. Але згодом, якось зовсiм несподiвано, стався злам на краще. Причини цього повороту залишаються загадкою й досi. Вони могли бути в тому, що Дулемба, закiнчивши вiдбудову вартiвнi, не дуже часто навiдував Павла, i Байбаловi ревнощi, нiчим не живленi, зiйшли нанiвець. Могло вплинути й те, що Байбал вiдчув у Дулембi освiчену людину, знайому з творами Чернишевського. Може, зближало _Пх i теслярське ремесло. Ну, та що б там не впливало, але вже ранньоП провесни варшавський робiтник i бордонський барахсан столярували разом. За роботою, очевидно, багато говорили про своК життя, бо, забiгши якось увечерi до Грабовського, Байбал почав розпитувати про Варшаву, КиПв, iркутську тюрму, карiйську каторгу, смерть НадiП Сигиди, захоплено говорив про тих, хто створив партiю "Пролетарiат", а Дулембою не мiг нахвалитися. Коли ж настало лiто, почали вкупi ловити рибу. _От i сьогоднi з рiчки прибiгли. - Павле! - гукнув Генрик Адамович, що допомагав Гавриловiй. - Йди-но сюди, занесемо Дабиита в юрту. 21_ Свято исиах, котрим якути зустрiчають лiто i вславляють конярство та вдатних вершникiв, Грабовський бачив ще торiк у Бордонському наслегу, i воно не сподобалось йому. Там порядкував Югай. Вiн поскликав до себе таких, як i сам, багатiПв з Мархiно та найближчих селищ, i тут з ними просив бога ДьКсегея побiльшити Пхнi конячi гурти. Вони пили, Пли, розважалися, а барахсани лише здалеку дивилися на тi розкiшнi веселощi. Повернувся тодi в юрту з гнiтючим почуттям, якого не мiг позбутися кiлька днiв. Тому й зараз не квапився. - Що там твiй Югай? - говорив з серцем Байбал. - Свято справляК не вiн, а громада. Хiба можна не пiти? Правда, Гене? - Правда, - пiдтримав його Дулемба, одягнений по-святковому. - Громаду треба шанувати. Свято влаштовувалось на широкому вигонi, де вже юрмилося чимало люду. Сивоголовий дiдусь Мичар люб'язно вiтав прибулих: - Спасибi, що прийшли, не погордували нами. - Ну,_ не я тобi казав? - радiсно посмiхнувся Байбал. - Громаду, Павле, правду мовить Генрик Адамович, треба шанувати. Увагу Грабовського привернула дивна споруда. ТакоП на бордонському святi не було. На чотирьох стовпах висотою в сажень прибита гладенька перекладина. Довкола них устромленi в землю молоденькi берiзки, вiття яких сягаК перекладини i майже повнiстю закриваК ПП. Обабiч струнчаться ще два ряди берiзок, обв'язанi квiтчастою волосяною шворкою. До неП поприплетено силу-силенну барвистих стрiчок, iграшок та кiлька телячих намордникiв. - Це, - каже тихо Байбал Грабовському й Дулембi, - називаКться тюселге, тобто коло, а для чого воно, скоро побачите. Сажнiв за п'ять вiд тюселге чоловiки закопують товстий модриновий стовп. Мiцно утрамбувавши землю, просвердлюють вiсiм дiрок i забивають у них чисто виструганi бiлi кiлки. Вище i нижче шийки стовп прикрашають десятьма обручами рiзного кольору, а поверх них прив'язують мотузки з пасмами конячого хвоста й гриви. Повтикавши навкруги берiзки, до нього припинають бiлого коня, озброКного й окульбаченого старовинним сiдлом у срiбнiй оправi. Жiнки зайнятi своПм дiлом. Он двi несуть масивну шкiряну баддю з кумисом. Притуливши ПП до крайнього стовпа тюселге, перекидають квiтчасту шворку через перекладину. Iншi пiдносять туди наповненi кумисом глечики, кварти, що називаються чоронами, кухлики, миски з м'ясом, кашею та iншими наПдками. - Не кваптеся з цим, - пiдходить до них Мичар. - А де ж стане далбар чибичах? Слiдом за ним парубки пiдносять порожню берестову дiжчину, гарно оздоблену конячим волоссям, i ставлять ПП поруч з великою баддею. Мичар наливаК в неП кумис, кладе кавалок коров'ячого масла i розмiшуК новою березовою ложкою, держак якоП прикрашено мичкою бiлоП гриви. - Отак, - клацаК задоволене язиком. - Далбар чибичах готовий. Хай не гнiваються на нас небожителi й духи природи. Байбал торкнув Грабовського за лiкоть. - Ось почнеться алгис, якого в Бордонському наслегу нiхто не знаК i не годен зробити. - Що то таке? - Заклинання, яке виголошуКться при висвяченнi юнакiв у вершники. Слухай. Ще раз оглянувши тюселге, Мичар надягнув шапку з срiбним вiзерунком, перехоплену двома яскраво-червоними стрiчками, покликав до себе дев'ять юнакiв та вiсiм дiвчат i дав Пм по чорону й кухлику з кумисом. Потiм поставив хлопцiв у лаву обличчям до сходу сонця, дiвчат - лiворуч. Став мiж ними, пiдпалив багаття, вклякнув на лiве колiно, пiдняв праву руку догори й почав: Нарештi прийшов той день, Коли ми дев'яти юнакам, Якi ще не зналися з тими, Хто ходить у спiдницях, А також дiвчатам Шанобливо пiдносимо Великi чорони й маленькi кухлики. I повторюКмо: цей день, молодi наш!, Настав. Ми вас напуваКмо й годуКмо Через синК полум'я. Залишений нашим дiдом-прадiдом ЕллеКм Боотуром заповiт, Укладений ним _колись звичай Мусить бути священним I для всiх _наступних поколiнь. Хай царствують щастя й радiсть! Дiдусь на мить змовк, передихнув, звiвся на ноги й обернувся врочистим лицем на схiд: Святи Кюрре ДьКсегею, Називаючи твоК славне iм'я, Звеличуючи твою високу славу, Пiдносимо тобi в чоронах яства, Через священний вогонь наливаКмо, Через голубе полум'я частуКмо! Узявши в руки найбiльший чорон, Мичар тричi хлюпнув у вогонь кумис, нахиляючи посуд до себе. - Хто такий цей самий ДьКсегей, що йому така шана? - питаК _стиха Грабовський Байбала. - Наш великий бог, - вiдповiдаК той. - Покровитель коней, всього конярства. Слухай, слухай. А Мичар, поклавши спорожнiлий чорон, вiв далi: Боги нашi, святi духи землi! БлагаКмо: посмiхнiться радiсно нам I дбайте про наш достаток! Вам найпершим подаКмо яства, Котрих ще нiхто не куштував, - Дев'ять чоронiв кумису пiдносимо вам! ЗвеличуКмо вашу високу славу, Через вогонь наливаКмо, Через голубе полум'я частуКмо! Розмашисте зачерпнув березовою ложкою з далбар чибичаха смачноП кумисо-масляноП сумiшi, покропив нею берiзки бiля тюселге, зняв з голови свою обрядову шапку. Люди почали всiдатися на землю. Скоро довкола напоПв та наПдкiв утворилися три гурти: чоловiчий, жiночий, молодiжний. - Вас, - кивнув Мичар Грабовському й Дулембi, - прошу сюди. Сiдайте ось тут, - вказав на вiльне мiсце бiля шкiряноП баддi. - А ти, Байбале, порядкуй серед дiтей. Мичар першим пригубився до великого чорона i, як велить звичай, передав його сусiдовi - Генрику Адамовичу. Вiд Дулемби чорон потрапив до Грабовського i згодом, обiйшовши все чоловiче товариство, вже порожнiй, повернувся до Мичара. Далi кожен пригощав сам себе: пив кухликом кумис, заПдав кашею, м'ясом, симою, заболонними коржами. Пiсля святковоП трапези почалися розваги. Кволий i хриплий голос Мичара затягнув пiсню про славетних косарiв, яку дружно пiдхопив увесь чоловiчий гурт: Такий, як Титкiв син, Як велет Бахаана, Котрий впродовж всiКП косовицi Накошував щодня по вiсiм копиць сiна, Такий не народився ще. - Слава! Слава доброму косаревi! - залунало в молодiжному гуртi так, що бiлий кiнь коло шанобливого стовпа став дибки. Той гурт уже розгойдував свою пiсню: Тих, що з кокардами на шапках, - геть! Тих, хто в еполетах, - повалити! Тих, якi чваняться кортиком, - знищити! Тих, якi троновi служать, - також! - Агей! - гукнув молодi Мичар. - Хто там забаг на хара масу? Тихiше треба. - Чого тихiше?! - подав голос Байбал. - Ми й так багато мовчимо. Не затикай нам рота хоч на свято. Хара маса... Спiвайте, спiвайте, хлопцi, щоб знали царськi офiцери, а вкупi з ними нашi тойони, що чекаК Пх. Настане пора - згинуть усi до одного, як чорнi паути. Жiнки й дiти слухали олонхосута. До них скоро приКдналися майже всi учасники исиаху. Олонхосут, чоловiк рокiв за п'ятдесят, видно, з колiна вiлюйських барахсанiв, мав гарний голос i хист iмпровiзатора. Говорив розважно, вдумливо, немовби на ходу складав героПчний епос про легендарного предка якутiв Нюргуна-Боотура, прозваного Стрiмким. Свою розповiдь часто переплiтав ритмiчним речитативом та приКмним баритональним спiвом. Одягни його в бiлi гребiннi штани й сорочку, дай солом'яного бриля на голову, а в руки бандуру - i готовий тобi кобзар. - Но![29] - заохочуК Байбал оповiдача. У Павловiй уявi, збудженiй i розкриленiй натхненними словами олонхосута, поволi виростаК оповита романтичним серпанком звабна постать Нюргуна, окреслюються його патрiотичнi й волелюбнi дiла, його самовiддане служiння "середньому свiтовi", тобто якутськiй землi, на якiй випала доля жити племенi айии аймага. На цю багату чудову землю Нюргуна посадовив творець всесвiту Юрюн Айии та властитель людських доль Дьилга Хаан, звелiвши йому бути на нiй господарем i обороняти плем'я айии аймага вiд нападiв абааси - потворних носiПв зла з "нижнього свiту", котрий навiть уявити собi важко. Виконуючи це велiння, Нюргун-Боотур звершуК багато подвигiв. У тяжких герцях знищуК вiн лихих богатирiв абааси Йииста Хара, Тимiр ДьКсиентейя, злого чарiвника Алип-Хара; визволяК з абааськоП неволi свою сестру Айтали-Куо, красуню Кюн Туйярима та тридцять дев'ять мужiв "середнього свiту". Тридцять днiв змагаКться вiн з одноруким та одноногим циклопом Уотом Усутааки... Нюргун не завойовник, а благородний лицар - не бере в полон, не грабуК переможених. I мудрий господар, викорiнюючи лихо в рiдному краю, дбаК про народний достаток: ЗагороджуК обори для скотини, Колиски майструК для дiтей, Став прабатьком всiх людей НезмiрноП якутськоП землi. - Отакий наш славетний предок Нюргун-Боотур Стрiмкий, - врочисто закiнчуК олонхосут. Вiн бере свiй чорон i, сьорбнувши кумису, починаК мовчки закурювати. Якийсь час усi мовчать. Тiльки гарячий блиск очей видаК Пхню глибоку схвильованiсть. - Да-а-а, - порушив мовчанку Байбал. - Були колись мужi в ЯкутiП, а тепер - одне смiття. - То _ми, виходить, смiття? - подаК голос Мичар. - Нi, не смiття, ми - люди, але зараз не про нас кажу. Тойони, баП, купцi, царськi чиновники, попи, шамани - коли на них уже прийде безстрашний Нюргун? - Ти знову про своК? I свербить же тобi язик. Ануте, хлопцi, починайте стрибки, а ви, дiвчата, готуйте нагороди переможцям. - Зараз! Зараз! - пiдхопилася на ноги весела молодь. _ 22_ Недуга переслiдувала Дабиита довго й настирливо. Минуло коротке вiлюйське лiто, залягла вже й осiнь, а вiн ледве-ледве переступав з ноги на ногу, тримаючись за стiни, стискаючи зуби, щоб не стогнати вiд шаленого болю. Початок зимового полювання ще побiльшив муки запеклого мисливця. Ранками Дабиит, пiдвiвшись з лiжка, брав рушницю в руки, перевiряв набоП, курки, шкандибав до вiкна i пожадливо дивився на тайгу доти, доки не терпли хворi ноги. Iнодi хапався збиратись у лiс, але стиснутi взуттям i одягом рани починали кровоточити, i вiн непритомнiв. З настанням осiнньоП негоди глибокi вирви на Дабиитовому тiлi, здава