лось, зовсiм перестали гоПтися. Тодi хтось пустив у мiстечку здогад, що то мордують мисливця мстивi духи чорного шамана, насланi ЛегiентеКм за образу й за те, що Балбаара не пригнала обiцяну корову. - Таке _може бути, - говорив Мичар, який беззастережно вiрив у шаманову всемогутнiсть i боявся ПП. - Може бути, ти, Байбале, не глузуй. Байбал смiявся: - Духи чорного шамана? Пора б тобi, Мичаре, вже власну голову мати, а не перебиватися позичками. То сам Легiентей стараКться, щоб допекти за свою ганьбу, а ти розвiсив вуха i балабониш казна-що. От я зустрiну його та й покажу духiв. Все корiвка спокою не даК. Не вдалося пограбувати. Чорного шамана? Усi вони чорнi, а Легiентей найчорнiший серед них. Згодом пiшла чутка набагато страшнiша, нiж шаманове прокляття. Люди мiркували: чи не був той ведмiдь, що покусав Дабиита, прокаженим i чи не заразив вiн мисливця? Це викликало в Байбала не глузування, а тривогу. - Так, так, - журився старий. - Мабуть, проказа. Бо чому ж би Пм, тим ранам, не гоПтися? Гаврилова рiшуче заперечувала можливiсть прокази, але це не переконало не тiльки Дабиита, а й Грабовського з Дулембою. Вирiшили попросити Ольгу Василiвну - хай привезе спецiалiста з лепрозорiю. - Закiнчуй, Аанис, закiнчуй, - вдруге нагадуК Грабовський. - Час рушати, бо скоро лiкар прийде до тата. Дiвчинка зводить на нього оченята, повнi щирого дитячого благання. - Я ще хочу писати. Iдiть, сама прибiжу. Глянувши через ПП плече на розгорнутий зошит, вiн бачить старанно виведенi, великi, як горобцi, лiтери, i тепла радiсть лоскочеться в грудях. - Ну, хай, - згоджуКться. - Тiльки не забудь замкнути хату та ключа не загуби. В Дабиитовiй хатi застав лише господаря з дружиною. - А де Аанис? - запитала Балбаара. - Залишилась у мене писати. - Морочите собi голову з нею. Ще не набридла вам? - Нi, вона славна дiвчинка i розумна. - ДумаКте, щось вийде з неП? - Авжеж вийде. Так гарно виводить букви, що любо дивитися. Через тиждень-пiвтора вiзьмемося за читання. - Не треба Пй того, - зiтхнула жiнка. - Чому ж не треба? - обiзвався Дабиит. - Хай набираКться розуму, коли люди пособляють. Щоб не була такою темною, як ми з тобою. Он же Ольга Василiвна лiкуК. - Таке скажеш, - не згоджуКться Балбаара. - Ольга Василiвна з РосiП, та ще й полiтична. - То й що? Хiба серед наших нема грамотних? У Якутську, кажуть, К школи для дiвчат. То правда, Павле? - Правда. I медичнi, й духовнi. - Нас, якутiв, туди не пускають, лише декого з тойонiв. - Поки що з тойонiв, а згодом пустять усiх. Знаного, Балбааро, за плечима не носити. Хай дiвчинка вчиться; Доки буду жити тут - помагатиму Пй, а потiм само дiло покаже. - Спасибi вам за добре серце. Якби вже хоч недуга одчепилася вiд нашого господаря. - Будемо сподiватися. Скажiть, ви коли-небудь чули, щоб звiрi хворiли проказою? - Менi не доводилося чувати, - вiдповiв Дабиит. - Та й хто це _може знати? Звiдкись же та болячка береться в людей. Може, й вiд звiрини. А цього ведмедя я не встиг розгледiти, бо вiн напав на мене зовсiм зненацька, наче навмисно стерiг за кущами. Ех, була б зi мною рушниця. А то - один нiж. Кiлька разiв я таки добре садонув його, та, мабуть, не влучив. Може, вiн i справдi був прокажений, але ж Тигинова нога, скалiчена тим самим ведмедем, давно загоПлася, а моП рани - нi. Надворi загавкав пес, наче почув, що йдеться про нього. Балбаара притьмом вибiгла з юрти i повернулася з Гавриловою та незнайомим чоловiком. - Знайомтесь, - заговорила Ольга, роздягаючись. Чоловiк передав Балбаарi свою палицю, пальто, шапку, причесав напiвоблiзлу голову i з пiдкресленим почуттям _власноП гiдностi простягнув Грабовському випещену руку, увiнчану перснем та довгими й трохи закрученими, наче пазури, сизими нiгтями. - Дмитро Адольфович Гiммер! Вiн одрекомендувався так голосно й велично, немовби йшлося про якусь знаменитiсть, принаймнi з iмператорського роду, котра зараз мала ощасливити Дабиитову юрту своКю царственою особою. Такий апломб був явно недоречним i нiчого, крiм посмiшки, викликати не мiг: адже лiкар скидався на кирпатенького, занадто товстого i невиразного, як задавнена пляма, недоростка. Помивши руки, вiн пiдступився до хворого. Оголенi мисливцевi рани оглядав здалеку й похапки. На його лицi сяяли бездумнiсть та байдужiсть. - Лепра! - виригнув свiй дiагноз i задоволене потер руки. Вiд того вигуку Гаврилова аж похитнулася. - Невже?! - тiльки й спромоглася запитати. - Так, так, мила моя. Проказа, та ще й лепроматозна. Хворого треба негайно взяти до нас. - Я не пущу його з дому! - забiдкалася Балбаара. - Змилуйтесь, люди добрi. Ми нiкому нiчого не виннi, за що ж це таке... - Не плач, жiнко, - обiзвався Дабиит, який досi лежав мовчки i тiльки слухав. - Нiкуди я не поПду. Звiдси винести мене зможуть лише вперед ногами або закованого. - Що?! - зловтiшне скривився Гiммер. - Тебе, саха, нiхто питати не буде. Коли треба, то й кайдани знайдемо. - Не дам!! Не дам!! - закричала Балбаара. Вона схопила полiняку бiля печi, пiдняла ПП над головою i стала коло Дабиитового лiжка, готова кинутись на кожного, хто б спробував приторкнутися до ПП чоловiка. - Не дам! Там уже Суруксут... - Заспокойтесь, Балбааро, - втрутився Грабовський. - Нiхто Дабиита ще не забираК. Прошу дарувати, пане Гiммер, але менi здаКться, ваш висновок дещо поспiшний. Гiммер приклав долоню до вуха, нiби не розчув. - Як? Як? А чи знаКте ви, милий мiй, наказ властей строго iзолювати всiх прокажених? - Так то прокажених, а в Дабиита ознаки лепри вiдсутнi. - Ого-о-о! Ви, виявляКться, теж тямите щось! Цiкаво! Значить, вiдсутнi? - Таки вiдсутнi, - докинула Гаврилова, ледве стримуючи своК хвилювання. - Шановний Дмитре Адольфовичу, подивiться уважнiше. Я абсолютно переконана - це не лепра, i запрошувала вас сюди, аби ви своПм авторитетом розвiяли безпiдставну поголоску вiдносно прокази. Гляньте ж, плям на тiлi хворого нема, вiП, брови не випадають, кiстки мiцнi, обличчя чисте, з нормальним виразом. - Чисте?! Ха-ха-ха! - зареготав Гiммер. - В якута лице з нормальним виразом. Вам, мила моя, бiльше пiдходить бути повпредом дикунiв, анiж фельдшером. Щоки ГавриловоП залилися густим багрянцем, а очi спалахнули вiдчаКм. Вона зiщулилась, наче боялась, що ПП зараз ударять. - Дмитре Адольфовичу... - Досить! - грубо обiрвав Гiммер. - Я сказав - проказа i бiльше й слухати не хочу. Грабовський бачить, що цей лiкар нiчого не допоможе, i подумки лаК себе за пораду Гавриловiй вдатися до фахiвця. - Слухайте, ви, - звертаКться до Гiммера, не приховуючи свого гнiву. - Будьте хоча б з жiнками чемнiшим. - То вас не стосуКться, - огризнувся Гiммер i вже до Ольги: - Зобов'язую вас завтра припровадити хворого в колонiю. Там ще раз подивлюсь на нього, якщо буде потрiбно. - Не-треба, не треба дивитися! Ой-йой-йой, - знову заголосила Балбаара. - Хай тут помре, коли йому вже таке випало, але на муки не дам. - Ну, знаКте, - кинув Гiммер i почав одягатися. - В таких умовах не можна працювати. Я вам не Легiентей i не дам себе на посмiховисько. ПоПхали. - Дмитре Адольфовичу, може, я прийду трохи згодом, - попросила Гаврилова. - Нi, мила моя, поПдемо разом. Ви на службi, а в колонiП К невiдкладна робота. Гайда. Ольга знизала плечима, наче вибачилася перед хазяями, i рушила з юрти. - Вiн недобрий чоловiк, - сказала Балбаара, коли зачинилися дверi. - Не треба було й приводити такого. Хай би Ольга Василiвна сама лiкувала. *** Баби Карячихи Грабовський дома не застав - тиждень тому поПхала в Якутськ до доньки. Замiсть господинi в хатi поралася iнша, також уже не молода. Гостинна i балакуча, вона зразу виповiла все, що видавалось Пй пiд таку нагоду найiстотнiшим. Колись була наймичкою в Карякiних, доглядала Пхнiх дiтей, а оце вже кiлька рокiв хазяйнуК з ЊвпраксинiКю. I про Чернишевського знаК не менше за Карячиху: все, що вiдбувалося в цiй хатi, бачила на власнi очi. Почастувавши несподiваного гостя чаКм, сiла навпроти - i потекла тиха бесiда. Грабовський iнодi перепитував, уточнював деякi подробицi, але жiнка навiть була задоволена тим i повагом вела своК. Так, Микола Гаврилович часто навiдував Карякiних - харчувався в них. Спершу не ладилося з тим харчуванням. У Вiлюйську тодi, як i тепер, надто серед лiта, важко було роздобути м'ясо чи рибу, - вiд спеки все псуКться. А який то обiд без м'ясного? Або ще. Вiлюйчани страви готують по-своКму, i щi, i _суп, i все iнше. Тут яловичину варять з коров'ячим маслом, а Миколi Гавриловичу то зовсiм не йшло. Довго вiн показував нам, як робити щi, i таки навчив. Карякiни корiв не тримали, бiльше клопочучись торгом, самi жили на купованому молоцi. А вiн найчастiше готував чай з молоком. Брав молоко в одних багачiв, якi мали свою цiлу череду, i пражив його сам собi в тюрмi. Любив Микола Гаврилович якутiв, особливо барахсанiв. Зачувши, бувало, що в якiйсь бiдацькiй юртi недуга мордуК дiтей, - iде туди, а потiм ще й лiкарiв шукаК. Зате ж i якути поважали його. Карякiни не раз смiялися, дивлячись у вiкно, як вiн, простуючи до них на обiд, стрiчався з якутами. Уздрiвши Миколу Гавриловича, барахсан ще здалеку скидав шапку i низько схиляв голову, незважаючи на мороз. Вiн пiдiйде до того дивака, вiзьме шапку, надягне йому на голову, теж уклониться i йде далi. Карякiна Микола Гаврилович недолюблював. Ще поки не мав капiталу i торгував рiзним дрiб'язком, то скидався на душевного чоловiка. Та згодом, як нажив грошенят i спорудив собi лавку, зовсiм закопилив губу. Вiд того, чим здавався ранiш, у нього залишилася хiба що богомiльнiсть: кожноП суботи й недiлi ходив до церкви, годинами колiнкував перед господнiм розп'яттям та вибивав поклони, живцем збирався в рай. Але з богобоязливiстю там-таки, в храмi, й прощався, бо за прилавком шахраював i матiрно лаявся, як найзапеклiший антихрист. Микола Гаврилович, бачивши те, частенько говорив Карячисi, що _ПП чоловiк - ханжа, бузувiр, кровопивця безсоромний. Спершу господиня жартома сприймала те глузування i весело смiялася, а потiм, видно, й сама почала замислюватись. Як би там не було, але коли Миколу Гавриловича вивезли з Вiлюйська, жiнка цiлий день не виходила з своКП кiмнати - все плакала. Чоловiка й бачити не могла, а попа, що прийшов висповiдати ПП, вигнала. Доньку, яка народилася через пiвроку, хрестити вiдмовилась. Карякiн казився вiд лютi й гримав на дружину: - Ти своПм безбожництвом ганьбиш мене серед купецькоП громади, через тебе скоро люди перестануть заходити у нашу крамницю. - То й добре, - кидала вона байдуже. - Продай оту кляту лавку або й спали, не грабуй людей, не обкрадай. - Я обкрадаю? - ОбкрадаКш, як i всi купцi. ЖируКте на спинах якутiв та козакiв. Але скоро вам i вашому грабунку прийде кiнець. Надбай власними руками, зароби - то й май. От як треба жити! - Чернишевський так навчив тебе? - Ну вiн. Вiн! Ваш брат, купчик, не навчить. А Миколу Гавриловича не чiпай, не маКш права! - Хочеш ступити на його стежку? - То не твiй клопiт. - Ти ж моя дружина. - Доки була дурною - корилася тобi, а вiднинi не буду. Пiсля зимових м'ясниць Карякiни назавжди розлучилися: вiн пiшов жити в свою лавку, а Њвпраксинiя залишилася з дiтьми. - З того часу нашу хату, - вела оповiдачка, - немовби святi перелетiли. Стала вона гостинною й затишною. У нiй завжди знаходять притулок не тiльки полiтичнi засланцi, а й жебраки з улусiв та наслегiв. Њвпраксинiю люди називають сердитою бабою, а проте горнуться до неП, бо вона живе справедливо, нiкого не кривдить. 23_ Найуважнiшим слухачем цього разу був Байбал: вiн сидiв навпочiпки бiля печi i, здавалось, ловив кожне слово, кожен звук. Таку ж зосередженiсть виявляв Дмитро Гiммер, хоч його, видно, бiльше цiкавила сама читачка, нiж те, що вимовляли ПП вуста. Iншi ж скидалися на студентiв, котрих не так хвилювала, як дратувала чергова лекцiя ординарного професора-богослова, що нудно переказував чужi й старi, як свiт, погляди, деiнде пiдновлюючи Пх тривiальними дотепами власноП фабрикацiП. Генрик Адамович байдуже, за давньою звичкою, смокче свою саморобну люльку з довжелезним цибухом; Михальський i Юделевський, прозванi тут запеклими книжниками, нетерпляче соваються на ослонi, iнодi стиха перешiптуючись мiж собою, здивовано потискують плечима та виразно жестикулюють; Гаврилов знiчев'я перегортаК подертий журнал "Акушерка", лiниво переглядаючи пожовклi iлюстрацiП; банькатi Сержевi очi бездумно бiгають по стiнах i стелi, нi на чому не затримуючись. Думки Грабовського кружляють довкола Гiммера та Сержа. Нинi вiн дещо запiзнився, i на нього вже чекали. Уздрiвши Гiммера, щиро здивувався: досi в зiбраннях вiлюйських полiтичних засланцiв нiхто стороннiй, за винятком Байбала, що завжди приходив з Дулембою, участi не брав. До того ж пiсля неприКмноП розмови в Дабиитовiй юртi Павловi не хотiлося бути з Гiммером у однiй, а найпаче в цiй компанiП, де всi добре знали один одного i висловлювали своП думки й настроП вiльно, не боячись того, що завтра чи позавтра Пх покличуть на розмову до полiцейського управлiння. Хто запросив Гiммера i для чого? Невже керiвник колонiП прокажених, який, подейкують, приПхав у Вiлюйськ з Ташкента лише для того, щоб набити собi кишеню та зажити слави борця проти лепри, також займаКться полiтикою? Та ще цей витрiшкуватий Серж, що прийшов з ним i аж дметься вiд своКП пихи. Ще б пак - теж лiкар, власне, напiвлiкар, бо позаторiк вiдчислений з студентiв за неблагонадiйнiсть. ВiдбуваК заслання в Якутську i цим надмiру гордиться - борець, жертва деспотизму, якiй не пощастило скiнчити курс навчання. Знайомий з Вiташевським, Зубриловим, ГусКвим. Навiть нiби на близькiй нозi з ними, але загалом невисокоП думки про них. Консерватори, любить говорити, вони зараз не в модi, оджили свiй вiк. Копаються в нiкому не потрiбнiй якутськiй iсторiП, мовi, збирають рiзне дрантя на зразок олонхо, а молодих слухати не хочуть. Рiзне дрантя. Мова й iсторiя цiлого народу нiкому не потрiбнi... - От i все, - каже Ольга, припинивши читання. - Далi йде наступний роздiл. Хай продовжуК хтось iнший. Њ охочi? Нiхто не зголошувався. - А чи треба продовжувати? - запитав Дулемба, нi до кого не звертаючись. - Чому ж не треба? - дивуКться Гiммер. - Якраз цiкаво. Ольга Василiвна читаК непогано, я слухав з задоволенням. - Ольга Василiвна справдi гарно читаК, - не заперечуК Дулемба. - Але чи слiд продовжувати... Де ти, Михайле, знайшов таке, щоб нам забивати баки? Засоромлений Ромась червонiК. - Даруйте, друзi. Ранiш я цiКП книжки нiколи не бачив. Дивлюся - "Iсторiя матерiалiзму". Нiби й нiчого, пiдходяща. - Де видобув? - Дмитро Адольфович принiс i порадив для читання. - Невже? - Еге ж, панове, я, - ствердив керiвник лепрозорiю. - А менi привiз ПП пан Серж i сказав - то фiлософська новинка. - Новинка? Ха-ха-ха-а, - зареготав Михальський. - Ця бородата новинка з'явилася на свiт ще тодi, коли дехто з нас ходив пiшки пiд столом. I одразу ж по виходi ПП нещадно розкритикував Фрiдрiх Енгельс, назвавши автора плутаником. - То й що з того? - подав задерикуватий голос Серж. Вiн одкашлявся, трохи помовчав. - Розкритикував Енгельс. Майте, панове, на увазi, ця книга зараз у великiй модi. МоП якутськi колеги захоплюються нею. Не менш популярною К й друга книга Фрiдрiха Ланге: "Робiтниче питання, його значення тепер i в майбутньому". - Таке ж саме шарлатанство, як i ця "Iсторiя", - вкинув Дулемба. Але його зауваження, мабуть, не дiйшло до Сержа, бо той продовжував: - Ми читаКмо також книги Лассаля, Каутського й iнших фiлософiв та економiстiв. У наш час не можна сидiти в своКму провiнцiйному закутку i мислити його масштабами. На межi двох столiть, панове, скажу я вам... - На розмежжi, як i роздорiжжi, - пiдхопив раптом Кассiушi, таки збивши промовця, - жити, звiсно, важко, а ще важче шукати собi стежку. Скажiть, молодий чоловiче, вам i вашим колегам не попадалася часом така новинка, як лекцiП Карла Бiдермана, виголошенi майже пiвстолiття тому в Нiмеччинi? Серж знiтився i знову одвiв погляд. - Власне... Я тодi... Нi, не знаю, або що? - Шкода, - вiдповiв Генрик Дулемба. - Таке саме лахмiття, як i писанина Лассаля, Каутського та iнших шукачiв унiверсального фiлософського каменя, за допомогою якого можна одним махом розв'язати всi проблеми й суперечностi буржуазного суспiльства. Перенаселення земноП _кулi,_ послiдовне й неминуче зубожiння народних мас як невiдхильний закон iсторичного процесу, народження пролетарiату - цього суспiльного лиха нових часiв, залiзний закон заробiтноП плати, необхiднiсть обмеження шлюбiв, потреба зректися страйкiв i демонстрацiй, якi дратують багатiПв i заважають осягненню становоП гармонiП... Можливо, для когось у всьому цьому i К новина, однак усе це - старовина, котру люди мого вiку знають давним-давно. - I не тiльки вашого, - вставив Юделевський. - Безумовно, не тiльки мого. Замiсть того, паничу, щоб смакувати цю прiсну й непоживну жвачку, почитали б професора Хейлiберського коледжу Томаса-Роберта Мальтуса, наприклад, його "Дослiдження про закон народонаселення", з якого черпав Ланге. А загалом, я б вам i вашим колегам щиро порадив як стрiляний вовк: киньте до бiса всi отi заплiснявiлi "новини" та пильнiше придивляйтеся до життя, бо воно незрiвнянно багатша и складнiша школа, нiж кафедральнi викрути Мальтуса, Ланге, Бiдермана та Пм подiбних прислужникiв товстого гаманця. - А я з вами, пане Дулембо, не згоден, - пiдвiвся Гiммер i, на знак протесту, навiть махнув палицею. - Не згоден! - вигукнув, мов на мiтингу. - Я лiкар, а не полiтик, i тих книжок, що тут згадувалися, не студiював, однак гадаю, в них К речi, гiднi уваги культурноП людини. Ну, хоч би взяти рекомендацiП обмежити .шлюб. Вони, вважаю, слушнi i насамперед для таких напiвдиких племен, як, скажiмо, те, серед котрого, по необхiдностi, доводиться нам жити. Чи варто якутам розмножуватись, особливо за рахунок Пх найбiднiшоП частини? Нi, не _варто. - Чому? - Тому, що розмноження веде i до голоду, i до рiзних захворювань. От я вже третiй рiк займаюсь у Вiлюйську лепрою. I бачу: вона кублиться переважно в бiдняцьких юртах. Та й як Пй не кублитись, коли в кожнiй юртi по восьмеро-десятеро дiтей. ЗанедужаК одне - усi за ним, а далi передаКться в iншi юрти, наслеги. Адже характерно: серед тойонiв, як i серед мiсцевого чиновництва, прокажених майже нема. Отже... - Заборонити бiднотi розмножуватись? - А чому б i нi? Добрий хазяПн розводить скотину лише породисту, здатну збiльшувати й полiпшувати стадо Гадаю, обмеження шлюбiв на околицях iмперiП дало б своП позитивнi наслiдки. Тим паче, що iнородцi, як вiдомо, цивiлiзацiП не пiддаються, не рухають ПП вперед, i для прогресу... - Оце так штука, - озвався Байбал, який протягом усiКП суперечки _тiльки поглядав то на Дулембу, то на Грабовського i не зронив жодного слова. - Значить, ти, Югаю, милуйся з своКю жiнкою, скiльки хочеш, а ти, Арамаане, не маКш права, бо його, ЮгаКва, жiнка приводить здорових дiтей, а твоя, барахсанова, приводить прокажених. Гарний закон. Спасибi, що придумали. - Саме так, - додав Юделевський, - придумали. Висмоктали з пальця на догоду колонiзаторам усiх мастей. Нiмецька бiдерманiвщина пересаджуКться на грунт росiйського самодержавства. За ПП допомогою можна викорiнити не тiльки лепру, а усе iстинно живе, трудове. Та постаК питання: хто ж тодi оброблятиме землю, працюватиме на заводах i фабриках, хто годуватиме отих так званих цивiлiзаторiв? Вiн замовк, а за ним i iншi. Мовчанка та була недоброю, настороженою i пiдступною. Всi сидiли наче на вулканi, який мiг вибухнути першоП-лiпшоП митi. Чулося, як шкварчала, немовби сердилась, цибухата люлька Генрика Адамовича. Гаврилов згорнув потрiпану "Акушерку", поклав на стiл i пiдморгнув Грабовському. - Павле Арсеновичу, почитайте щось з ваших нових вiршiв, бо, Пй-богу, пiсля глевкоП фiлософiП Ланге, заправленоП гадючим салом шовiнiзму, так i тягне на поетичний десерт. - Ого-го! - зрадiв Ромась. - Наш Кость Семенович, видно, також знаКться з музами, дивiться, якi образнi фейерверки пускаК. Ану, Павле, почастуй десертом. - Хи-хи-хи-и. - зморщився Гiммер. - Малоруський поетичний десерт, панове, - сказав, розтягуючи слова, - нiтрохи не смачнiший вiд якутського кумису, розведеного олонховим квасом. - Лiкар трохи помовчав, мабуть, сподiваючись похвали за дотеп, але нiхто не обiзвався. - I коли вже переведеться те мазепинство? - запитав. - Щось там пишуть, друкують на тому хохлацькому жаргонi, а кому воно потрiбне, хто його читатиме? - Дмитре Адольфовичу! - крикнув Ромась, багровiючи на виду. - Прошу бути обережнiшим! Це вам не полiцейська дiльниця. Самi напросилися, я дозволив прийти разом з вашим приятелем, але не дам у моПй хатi виливати цю расистську каламуть. Ми збираКмося часто, розмовляКмо про рiзне, проте нiколи не думали, хто з нас якут, росiянин, Кврей, поляк чи украПнець, маючи багато клопоту й без цього. За звинувачення в мазепинствi, сепаратизмi я можу порахувати вашi ребра. Знайшовся менi оборонець настанов iмператорського трону... - Платний агент царату, башибузук паскудний, - докинув Гаврилов. - Хай зараз же вибачиться перед Павлом за образу! - Та плюнь ти на нього, Михайле, - заспокоював Грабовський Ромася, який уже схопився за важку чавунну праску. - Хай iде собi до дiдька зi своПм вибаченням. Таких, як вiн, менi вже доводилося стрiчати. Я легко пiзнавав Пх, як i ПхнК смердюче мракобiсся, тому й не беру всього того до серця. Такi, виконуючи циркуляр тих, хто Пх_ годуК, ладнi заборонити користуватися рiдною мовою не тiльки украПнцям, полякам чи грузинам, але й нiмцям, французам, ба й iстинним росiянам. Розпинали ж вони Чернишевського, проклинали Герцена за те, що вiн будив Русь од сплячки, а БКлiнського вiд розп'яття врятувала тiльки передчасна смерть. Усе це мене не дивуК. Iнше гнiтить - доки цi чортополохи плодитимуться на землi та пускатимуть усобиць лютую змiю помiж народами? Чи скоро викорчуКмо цю найтяжчу проказу i дочекаКмось того, щоб назавше засяяла зоря братнього довiр'я i злагоди над нами? Чув, як затрiпотiло серце, заболiли груди, i сiв на лаву, важко дихаючи. - Чи скоро? - перепитав Дулемба тихо й задумливо. - Над нами, засланцями, Павле, та зоря вже давно зiйшла. А щоб вона засяяла над нашими народами - ще багато доведеться потрудитись. I не тiльки нам, а й прийдешнiм поколiнням. Але вона таки засяК. Iнакше й бути не може, бо, як казав великий поет слов'янського свiту Тарас Шевченко, "сонце стане i осквернену землю спалить". Ех, братовбивцi лукавi, скорпiони безсердечнi, доки ви запускатимете своП затруКнi жала в людей?! 24_ Таким Байбала ще нiколи не доводилося бачити. Збентежений, сердитий, очi палахкотять, а голос аж тремтить. - Ну скажи менi, Павле, скажи, хiба так можна робити з людиною? - гукав, задихаючись, наче йому бракувало повiтря. - Що таке? - не второпав Грабовський. - Суруксута схопили! Досi Павло знав, що рiдний Балбаарин брат Суруксут, хворий на проказу, уже третiй рiк перебуваК в лепрозорiП. П'ять разiв тiкав звiдтiля, але невдало: його ловили й повертали назад. - Де схопили? Хто? - У його ж юртi. Тодi саме там була Балбаара i все бачила. Сьогоднi вранцi вiн вибрався за загороду i подався до мiста. Хотiв поскаржитися справниковi на Гiммера. Ну, перед тим, як iти в полiцейське управлiння, забiг додому. Тiльки сiв за стiл, не встиг i перекусити, а тут - козаки. Зв'язали його, мов розбiйника, кинули в сани i попровадили в колонiю. Казав, маК скаргу до справника, просив одвезти його туди, але козаки над тим лише посмiялися. Тепер уже Суруксутовi кiнець. - Чому? - Ще питаКш. I за попереднi втечi його нещадно карали, ледве виживав. Так тодi ж вiн не скаржився. - I цього разу не поскаржився. - Не поскаржився. Хiба козаки не скажуть Гiммеровi? А той не простить. ЗакатуК, недолюдок. - То ви вже перебiльшуКте. - Перебiльшую? Ти ж не бував у колонiП i не бачив, скiльки на ПП кладовищi гробкiв. ДумаКш, усi, що там лежать, померли своКю смертю? Бiльшiсть iз них замучена. Тiкали, скаржились, а Пх ловили, повертали й незабаром закопували на цвинтарi. Нi, тепер уже Суруксутовi кiнець. Та й Дабиит щоб не накоПв лиха. - Якого? - Як прийшла Балбаара i розказала, що сталося з братом, Дабиит зразу схопився за сокиру i поривався бiгти в колонiю. - Вiн уже добре ходить? - Не дуже добре, але в подвiр'П прогулюКться, iнодi й на вулицю виглядаК. Вiн давно дружить з Суруксутом, то може дiйти й до колонiП. Скажи, Павле, що робити? Що робити? Це запитання постало перед Грабовським ще на початку розмови, а вiдповiдь на нього не приходила. Податися до справника? А що з того вийде? Адже втiкачi з колонiП не раз зверталися в окружне управлiння, та Гiммеровi все легко минаК. Можливо, Кочаровський i втрутився б у Суруксутову справу, але якi звинувачення проти Гiммера можна викласти йому? Потрiбнi факти. - Га, Павле? - нагадуК Байбал. Грабовський ще якийсь час мовчить, мiркуючи. - Iдiть додому, - вiдповiдаК нарештi, - i скажiть Дабиитовi, щоб не зв'язувався з колонiКю. - А Суруксут? - Ним я займуся Випровадивши старого, одягнувся i вийшов на вулицю. Новий план, що враз виник, обмислював уже дорогою. Зараз вiн попросить Костя Семеновича, i вони разом поПдуть до лепрозорiю. Може, при допомозi Ольги пощастить переговорити з Гiммером вiдносно Суруксута. Квартира Гаврилових була незамкнена, але на стук не озивалися. Павло смикнув за клямку - дверi навстiж розчинилися. Переступивши порiг, аж одсахнувся. Посеред кiмнати сидiла Ольга, згорблена i зовсiм не схожа на себе. В зiм'ятому халатi, з розпатланими косами й заплаканими очима. Дивилась прямо на нього, та затуманенi зiницi, мабуть, нiчого не бачили. - Що з вами? - запитав, не вiдаючи, як повестися в такiй дивнiй i несподiванiй ситуацiП. Ольга нараз зiщулилась, наче вiд дошкульного холоду, i пiдвелася з стiльця, хапливо обсмикуючи на собi одежу. - Це ви, Павле? - Я. Хiба не бачите? - Та бачу... - А де ж Кость Семенович? - У Мархiно. Ще в середу поПхав. Справник послав щось там сфотографувати. - Чому ви не на службi? --Ет, - зiтхнула важко, затулила очi хусточкою i гiрке заплакала. Грабовський пiдбiг до неП, схопив за плечi, якi дрiбно здригались. --- Ольго Василiвно! Що трапилось? Хто вас скривдив? Вона не вiдповiдала, а вiн бiльше и не питав. Не мiг нi ворухнутися, нi вимовити слова. Отямився лише тодi, коли удвох сiли на канапу i Ольга, вже причесана й переодягнена, розповiдала про те, що сталося. Вела здалеку. Ще з перших днiв служби в лепрозорiю вона вiдчула на собi похiтливi очi Гiммера. Вiн намагався всiляко привернути ПП увагу, показатись перед нею в найпривабливiшому свiтлi. Нову фельдшерку вихваляв, де тiльки траплялась нагода, ставив за приклад для iнших. Видiлив для неП кращу палату, звiльнив од нiчного чергування. А вона вдавала з себе недогадливе дiвчисько. Приймала всi тi заходи як належну турботу начальства про пiдлеглих, справно виконувала своП обов'язки, доглядала хворих, не виявляючи до нього нi уваги, нi прихильностi. Так минула зима. З наступом весни Гiммер пожвавився. Кiлька разiв, нiби ненароком, набивався супроводжувати ПП з колонiП в мiсто. Дорогою викладав рiзнi теорiП вiльного кохання, на яких гарно знався, звiряв своП почуття до неП. Пропонував дружити з ним, обiцяючи Пй свою безмежну вiдданiсть i значне пiдвищення службового окладу. Уголос мрiяв про принадну втiху, котра чекала Пх попереду. Вона слухала, вряди-годи навiть люб'язно посмiхалася, переводячи неприКмну розмову на легкий _жарт. Не домiгшись свого влiтку, Гiммер змiнив тактику: дружину з немовлям вiдпровадив на всю зиму до Ташкента, а Ольжине прiзвище з'явилося в графiку нiчних чергувань по лепрозорiю. Вiн довго затримувався в кабiнетi, часто викликав ПП до себе, питав, чи не стомилась, скаржився на самотнiсть i благав посидiти з ним. Якось, прийшовши на його виклик, застала на столi вино й закуску. Як не вiдмовлялася, а таки змусив пригубити чарку. Пiдпивши, спробував пригорнути ПП, але вона так одштовхнула його, що вiн гримнувся головою об шафу i пiшов додому з великою гулею на чолi. Цiлий тиждень не з'являвся на службу. Сподiвалася всього - i гнiву, i кари, i звiльнення. Та не сталося нi того, нi iншого. Позбувшись гулi, Гiммер вийшов на службу i нiчим не виявив своКП образи. Навiть вибачився, що сп'яну наробив дурниць. Думала, бiльше не в'язнутиме, i в душi радiла. Але та радiсть була передчасною. Свого намiру вiн таки не зрiкся, хоч поводився значно стриманiше й обережнiше. Чогось раптом потягло його на полiтику. Розпитував, де збираються вечорами полiтичнi засланцi, що роблять, просив побалакати з Ромасем, аби той йому дозволив вiдвiдувати вечори. - Кость Семенович вiдав про все це? - запитав обережно Грабовський. - Нi, не вiдав. - Чому? - Тут справа складна. Кость дуже вразливий. Пiсля арешту за замах на астраханського губернатора Цеймерна вiн у тюрмi збожеволiв i на деякий час був переведений _до будинку душевнохворих. Рецидиви цiКП недуги нагадували про себе й пiзнiше. Навiть дрiбнi ускладнення, на якi iнший зовсiм не зважав би, згубно дiють на нього. Костя треба оберiгати вiд зайвих подразнень. Сподiвалась, усе якось само минеться. - Ви дружинi Гiммера говорили про це? - Нi. Та й для чого було розповiдати? Вона порядна жiнка, але безсила. Вiн, кажуть, так глумиться над нею, що Пй доводиться часто вiдлежуватись пiсля побоПв. - Треба було товаришам сказати. - Треба було, - гiрко всмiхнулася. - Знаю, нашi зразу зчинили б гвалт. Не забувайте, я жiнка. Менi не хотiлось, щоб моП службовi дiла i моК iнтимне життя ставали предметом усiляких плiток. Такi речi не роблять честi для жiнки, тим паче тiКП, що вiдбуваК полiтичне заслання. Вiрила у своП власнi сили, а вийшло... Останнiм часом, особливо пiсля сходин у Ромася, Гiммер знову почав липнути до Ольги. Тепер сягав значно дальше i дiяв настирливiше. Якщо вона згодиться стати його дружиною, то вiн покине сiм'ю i, маючи в Якутську славних приятелiв, зробить так, що Гаврилова випруть звiдси у якийсь далекий наслег, навiть за межами Вiлюйського округу. Доки скiнчиться термiн ПП заслання, вони разом працюватимуть у лепрозорiП, зароблять побiльше грошей, виПдуть кудись на пiвдень i там заживуть, як у раю. А позавчора, дiзнавшись про вiд'Пзд Костя, повiдомив ПП цидулкою, що ввечерi прийде до неП. Сказати це у вiчi, видно, не зважився. Ображена й обурена, вона шукала його по всiй колонiП, аби жбурнути оту нахабну цидулку в самiсiнькi очi, та не знайшла: мабуть, навмисно завчасу пiшов зi служби. Прибiгши додому, замкнула дверi й сидiла без свiтла. Вiн таки приходив. Довго стовбичив на подвiр'П, гримав у вiкна, дверi, але з тим i пiшов. Важкою була та нiч для неП. Тiльки перед ранком забулася тривожним сном. I заспала, трохи спiзнившись на службу. У його кабiнетi побачила всiх лiкарiв i фельдшерiв. Вiн зразу ж накрив ПП чорним рядном. Такими словами обсипав, так мерзив, що важко й передати. Вона й ледача, i нехлюйка, i нечесна, i пiдла, i зрадлива, i до служби ставиться погано. Ледве витримала, щоб не розридатись, змовчати. Але на тому не скiнчилося. Десь опiвднi Гiммерова лайка стала вiдома хворим, i вони вiдмовилися обiдати. Найрiшучiше дiяли люди з ПП палати, надто Суруксут, котрий погрожував убити начальника лепрозорiю. Почувши це, Гiммер звелiв одшмагати Суруксута, а Ольгу покликав до себе. Знову кричав, тричi вдарив по головi i сказав бiльше в колонiю не з'являтись. Ну, вона i пiшла. Не втрата служби гнiтить Ольгу, нi, хоч i служба Пй потрiбна. Iнше болить - несправедливiсть, дике самодурство, страшенна зневага до людини. Коли б хтось стороннiй побачив, як тяжко хворим у лепрозорiП, - жахнувся б. Џх зовсiм не лiкують, всi вони напiвголоднi, обдертi, живуть в антисанiтарних умовах, не мають жодного захисту вiд Гiммерового свавiлля. Санiтарами там служать звичайнiсiнькi козаки, якi не мають найменшоП уяви про медицину i намагаються якомога суворiше тримати нещасних людей у руках, тобто вкорочувати Пм вiк. Навiть подумати страшно, що вони зроблять з хворими ПП палати, з Суруксутом. - Ви й не знаКте, що Суруксут з колонiП утiк? - Утiк? - Сьогоднi прийшов додому, але його зловили й повезли назад. - Тепер може пропасти. - Справдi? - Так. РозумiКте, колонiя iзольована. Крiм обслуги, туди нiкого не пускають. Вище начальство нiколи й не заглядаК, а козаки прекрасно розумiють Гiммера i вмiють йому догоджати. - Завтра пiду до справника. - Не будьте, Павле, наПвним. Кочаровський не маК влади над Гiммером i сам побоюКться цього спрута. - В канцелярiю губернатора пошлю листа. Зажадаю спецiальноП комiсiП, яка б приПхала й розiбралася. - Багато разiв уже писали в Якутськ, але все те не допомогло. - Треба звертатися до преси. - Це справа iнша. Та що з того вийде, ще не вiдомо, а Суруксутове життя в небезпецi. - У вас знайдеться папiр? - Певно. - Давайте зараз i напишемо. Грабовський пiдвiвся, ступив до столу, але вiдчув гострий бiль у серцi, схопився за груди й знову присiв на канапу. * * * Додому прийшов перед свiтанком. Ледве плентав, часто спинявся i, притулившись до паркана, довго вiддихувався. А переступивши порiг своКП господи, зразу впав на лiжко, не маючи сил навiть розпалити в печi, зогрiти вихололу хату. Тiльки тепер почав пригадувати вчорашнiй день, але не мiг все вловити. Думки лiзли повiльно й лiниво. Ольжина розповiдь, сльози. Раптовий бiль у серцi. Нiжнi жiночi руки на грудях. Вони ще й зараз нiби пестять його i звабливо пахнуть... Пiд полудень прибiг Байбал i злякався, побачивши Павла в тяжкому станi. Зразу затопив у хатi, напоПв недужого чаКм, нагодував обiдом, переданим Балбаарою. Так пролежав Грабовський цiлий тиждень. Уся Дабиитова родина впадала бiля нього. Байбал - уночi, а Балбаара з донькою - вдень. Один раз навiть Дабиит приходив, спираючись на палицю. Чорноока Аанис цiлими днями висиджувала на стiльчику коло його лiжка, читаючи буквар та терпеливо ждучи, коли дядьковi Павлу полегшаК i вiн розповiсть Пй дивовижну казку про той край, де ростуть солодкi-пресолодкi суницi, черешнi, вишнi, сливи, грушi, яблука й кавуни. Слухати ту казку дуже приКмно. Дядько Павло обiцяК: як Аанис стане бiльшою, а тойон дозволить йому виПхати на УкраПну, то вiн вiзьме ПП з собою. Тодi вона вже наПсться тих ласощiв досхочу... Iнодi приходила Ольга. Але з нею майже не розмовляв. Вона завжди поспiшала. Огляне його, дасть лiки i пориваКться додому - Кость Семенович, Пдучи з Мархiно, серйозно застудився, теж хворiК i потребуК допомоги. Та й йому важко було говорити, бо почував себе якось нiяково. Власне, й балакати не хотiлось. Коли поралася бiля нього, вiн крадькома дивився на ПП хвилястi коси, високе бiле чоло, оксамитовi брови, а найбiльше на пальцi - довгi й моторнi, як у музикантiв. Дивився i жадiбно вдихав Пх неповторний запах. Без неП знову снував думки - _звихренi, непевнi, п'янкi. Розмовляючи, не згадували нi про лепрозорiй, нi про Гiммера, нi навiть про статтю, що збиралися разом писати. Якось вiн спробував заговорити про все те, але вона затулила йому рот рукою. - Не треба. Потiм. Видужуйте. Сьогоднi нарештi пiдвiвся. Ранком, як тiльки Байбал пiшов додому, зразу сiв за стiл. Статтю про Гiммеровi вчинки закiнчив аж перед обiдом. Поставивши останню крапку, випростався i полегшено зiтхнув. Як завжди, без стуку зайшов Ромась. Вибачився, що давно не був у нього - все гасаК по наслегах, переписуК, iнструктуК. Прочитавши статтю, захоплено вигукнув: - Добре, Павле! Гостро, гаряче, а головне - вiрно й справедливо! Пора. Я про тi чорнi Гiммеровi справи чував немало навiть у далеких наслегах. Люди скрiзь ремствують на лепрозорiй. - Чув? А чому ж мовчав? Чого приймав того нахабу в себе дома? Знай, коли й далi прийматимеш, - я тобi бiльше не друг i не товариш. Так, Михайло чував навiть гидкiше, нiж тут написано, Але не знав, чи то було правдою. Павловi про те не казав, бо знав, що Грабовському вистачаК й своПх клопотiв. А що Гiммер в'язнув до ГавриловоП - про те таки не вiдав. Словом, статтю треба посилати. Але куди? - У Тобольськ. До Вiктора Костюрiна. Той, якщо зможе, надрукуК. 25_ Повернувшись з пошти, Грабовський застав дома, крiм Дабиита, який залишався в хатi, майже всiх вiлюйських засланцiв. Були до краю збудженi й стривоженi. Говорили голосно, обурювалися, а Михайло Ромась, розмахуючи руками, гукав на все горло: - Голову йому одрубати треба! Коли трохи вгамувалися, розповiла Ольга. Сьогоднi вранцi викликав ПП до себе Кочаровський i допитував, якi зв'язки пiдтримуК вона з тутешнiми засланцями, зокрема з Грабовським та Дулембою. Казав, маК вiдомостi, нiбито вони втрьох склали якусь протиурядову спiлку i готують цiлу полiтичну акцiю. Пропонував припинити те спiлкування. Вiн, мовляв, такого не потерпить: може заарештувати й вiдпровадити в Якутськ - хай там розберуться. Про Гаврилова й не згадував - значить, фотографа у доносi не названо. Кость Семенович додав: нинi пiсляобiд вiн пiд великим секретом дiзнався вiд писаря полiцейського управлiння, що донiс справниковi Дмитро Гiммер. Повiдомив також Михальський: учора вiн чув на ярмарку мiж людьми, нiбито Гiммер вiдаК про статтю Грабовського проти нього i обiцяК суворо вiдплатити Павловi. Начальник лепрозорiю також розпускаК поголоску про iснування серед засланцiв таКмноП полiтичноП змови. Ту чутку, кажуть, поширюК й шаман, котрий на дружнiй нозi з Гiммером. До глибокоП ночi точилися розмови. Усi пригадували, хто i коли приватно зустрiчався з Гiммером, про що була чи могла бути балачка. З'ясувалось: Ольга, крiм служби, зустрiчалася з Гiммером у хворого Дабиита та на читаннях "IсторiП матерiалiзму" Ланге в Ромася. Бiльше, здаКться, нiде й нiколи... Ухвалу вчинили одностайно: завтра Грабовський i Дулемба, якщо Пх не покличе справник, самi пiдуть до нього й постараються розкрити йому очi на брехню донощика. Якщо ж Кочаровський не повiрить Пм, вони зажадають очноП ставки з наклепником, прiзвища якого нiбито не знають. Опрiч того, вiдтепер усi засланцi оголосять Гiммеровi обструкцiю: нiхто з ним не вступаК в будь-якi стосунки й розмови, навiть не вiтаКться. Дулемба запропонував: коли розмова у справника не дасть бажаних наслiдкiв, треба зiбратися на вечiр усiм, запросити Гiммера i, як прийде, влаштувати йому суд. - Та не словесний, а кулачний, - додав Ромась. - Тепер вiн, либонь, не прийде, - висловив здогадку Кассiушi. - Нi, нi, бiльше таки не прийде, - нiби ствердив Дабиит. - Не прийде! *** Наступного дня Дулембi i Грабовському не пощастило поговорити з справником. Вони застали його на службi, але той дуже поспiшав. Казав, викликають до губернатора. А як поПхав - наче у воду впав. Минуло понад два тижнi - не повертався. Засланцi стривожилися. Що все те значить? Може, Кочаровський там, у Якутську, займаКться доносом, може, саме його й повiз, збрехавши про виклик. З дня на день, з години на годину сподiвалися "гостей" з обласного полiцейського управлiння. Уже чекали трусу: все, що могло викликати пiдозру, позаховували або й знищили. Деякi книжки та папери Грабовського перекочували з вартiвнi в Дабиитову садибу i були схованi в копицi сiна. Грабовський бiдкався. Як, звiдкiля Гiммер вивiдав про статтю? Невже поштмейстер розклеював конверта, читав написане i розповiв Гiммеровi? Цiкаво. Але важливiше iнше: чому мовчить Вiктор Костюрiн, чому не публiкуК статтю про порядки в лепрозорiП? Невже щось сталося з "Сибирским листком"? Цю останню загадку нарештi розвiяв лист, що вчора прийшов вiд Костюрiна. Так, сталося: в "Листк