а" ускладнення з цензурою, тому вiн зараз не може виступити з статтею полiтичного засланця - цензура не пустить. Вiктор Федорович повiдомив, що допис про Гiммера вiн одiслав у тижневик "Неделя", а чи надрукують його, не вiдаК. Ще болiснiше, нiж Грабовський, переживав Гаврилов. Вiн понад тиждень валявся в лiжку, змарнiв, зсохся. Навiть поривався Пхати до губернатора зi скаргою на Гiммера, хотiв просити, щоб його дружину повернули в лепрозорiй, а кривдника й наклепника покарали. Але товаришi вiдраджували: Пхати зараз не варто, треба почекати Кочаровського - коли справник офiцiйно повiдомить прiзвище донощика, тодi й скарга буде вагомiшою. Михайло Ромась i в наслеги та управи не Пхав. Ходив хмарою грозовою. Потирав руки, чекаючи, щоб справник не оголосив прiзвище донощика: можна буде влаштувати кулачний суд Гiммеровi, остаточно звести з ним рахунки. А Дабиит мовчав, сердячись на свою праву ногу, яка все ще поболювала й змушувала його спиратися на палицю. Тепер рiдко заходив до Грабовського, а коли й навiдувався, то сидiв мовчки, думаючи про щось своК. Нарештi приПхав з Якутська Кочаровський. Але нi Ольгу, нi Грабовського, нi Дулембу до себе не викликав. Павло Арсенович та Генрик Адамович пiшли до нього самi. Вiн вислухав Пх, сказав, що донос про ПхнК спiлкування справдi К. Навiть переказав змiст, а донощика не назвав. Цього вони, власне, й не чекали, плекаючи надiю вчинити суд. Старанно готували збори, а Ромась вiв перемови з керiвником лепрозорiю, заманюючи його в товариство. У призначений вечiр зiбралися до Кассiушi. Та суд не вiдбувся. Михальський, який останнiм прибув на зiбрання, повiдомив: йдучи сюди, вiн стрiв пiдводу окружного полiцейського управлiння, котра везла напiвживого Гiммера. Фурмани казали, що знайшли лiкаря за мiстечком. Хтось, видно, почастував. Може, й не оклигаК, бо голова провалена, а хребет переламаний. - Шкода-а, - пожалкував Ромась. - Значить, суд переноситься. - Може, й назовсiм. - Якщо не оклигаК. Прийшовши додому, Грабовський застав у хатi Дабиита. I здивувався: той був веселий, говiркий, ходив без палицi. Тiльки коли почув про Гiммера, враз змовк i спохмурнiв. Довго сидiв нiби опечалений тим, що сталося. - Невже видужаК? - запитав, прощаючись з хазяПном, але вiдповiдi не ждав. *** Гiммер хворiв уперто. Нiби важився чоловiк, що йому вигiднiше: чи остаточно податися на той свiт, а чи звестися на ноги й ще топтати ряст, доки дозволить доля? Знайшовши непритомним, його одвезли в лепрозорiй i поклали в окрему палату. Спершу лiкарi i фельдшери колонiП рiшуче одмовлялися доглядати свого начальника. Довелося навiть втрутитися Кочаровському. З лепрозорiю в мiстечко щодня приходили вiстi. Засланцям Пх приносила Ольга, яку одразу ж пiсля нападу на Гiммера було викликано в колонiю i запропоновано повернутися на свою посаду. Тi вiстi були мiнливi й видавалися майже неймовiрними: смерть то насiдала на Гiммера, то одступала. Якось навiть пройшла чутка, що начальник колонiП вiддав боговi душу, а на другий день уже гомонiли, що вiн зовсiм видужав, завтра чи пiслязавтра заявиться i перстом вкаже на свого напасника. Всi тi суперечливi й непевнi звiстки сприймалися засланцями по-рiзному. Гаврилови сподiвалися помсти, якщо Гiммер виживе. Ромася найбiльше непокоПв майбутнiй суд. Грабовський ждав число "Недели" з своКю статтею. Михальський та Кассiушi, цi нерозлучнi книжники, ходили настороженi, переймаючись Ромасевим мстивим настроКм. Найближче брав до серця чутки Дабиит. При звiстцi про погiршення Гiммерового здоров'я вiн бадьорiшав, а коли говорили, що воно полiпшуКться, - супив брови i тяжко зiтхав. Мисливець намагався приховати свiй стан, але спостережливе Павлове око легко вловлювало все те. Лиховiсне текли днi й ночi також у Кочаровського. Ще б пак: у самому серцi його величезного округу такий неприКмний, прямо-таки ганебний випадок. Ну, хай би то трапилося в якомусь сусiдньому окрузi, в Якутську, Iркутську чи й у столицi iмперiП. Хай би навiть царський трон завалився. До всього того йому, вiлюйському справниковi, жодного дiла нема. А це ж скоПлося в нього. Та ще з ким - керiвником колонiП прокажених, лiкарем, який маК пiдтримку в губернаторськiй канцелярiП. До того ж одразу пiсля доносу на полiтичних. Хто винуватий, хто скалiчив Гiммера? Ясно - полiтичнi. Вони, вони - i бiльше нiхто. Але викликати Пх до себе в управлiння нiяк не випадаК: жодних доказiв проти них нема. Звiдкiля б могли знати про донощика? Пред'явиш звинувачення, почнеш допитувати - зразу ж догадаються, що борониш свого лакузу. Нi, викликати полiтичних не можна. Крiм того, Гiммера мiг пригостити хтось iз обслуги лепрозорiю або навiть з хворих. Майже тиждень просидiв Кочаровський у колонiП. Говорив з лiкарями, фельдшерами, допитував козакiв, хворих, та нiчого не виявив. Городовi притягнули до справника декого з мешканцiв мiста, але й те намарне. Так минуло три мiсяцi. Уже й запахло провесiнню: хуги втихли, снiги драглiли, дерева сумно хитали голим вiттям i опiвднi плакали прозорими слiзьми. Ночами трiщала крига на ВiлюП, краючи цвинтарну тишу тюрми. Сонце бралося на небосхил все вище та вище, золотавi багнети пронизували понуру тайгу. Знову прийшла звiстка, i цього разу певна: Гiммер таки видужуК, а для поправки його повезли в Якутськ. Захвилювалися Гаврилови: будучи в Якутську, де маК мiцну руку, начальник лепрозорiю напаскудить Пм. Друзi порадили Костю Семеновичу: сам Пдь у Якутськ зi скаргою про переслiдування дружини, бийся до кiнця, а ми надiшлемо колективний протест. Гаврилов послухався. * * * Цього разу Михайло Ромась був бiльше збуджений, нiж завжди. Ще здалеку, побачивши Грабовського, махнув йому рукою i побiг назустрiч. - Здоров був, - схопив за обидвi руки. - Ти знову хмарний та смутний? А дивися ж - весна навколо! Хай вона й не украПнська, не така гомiнка, а все ж - весна. Знову над чимось марикуКш? Вiршi, еге? - Так. ЗнаКш, Михаиле, здаКться, буде нова збiрка. Михайло регоче: - Не мала баба клопоту та й купила порося. Отак, Павле, i в тебе. Вiршi, вiршi, статтi. Вони, ясно, також потрiбнi, хай читають люди. Але ще потрiбнiше щось конкретне, практичне. РозумiКш? Служити людям! Взяти хоча б Володимира Короленка, про якого ходять легенди по всiй ЯкутiП. Навчав чоловiк людей обробляти землю, вирощувати городину. Звiсно, все це, з першого погляду, дрiбне, майже нiкчемне, але необхiдне, особливо тут, де господарська культура, якщо вона тут К взагалi... - А як з твоПм переписом? - питаК Грабовський. - Нiчого, посуваКться потроху. Закiнчую. Та К нове дiло... Михайло Ромась, знаючи наближення того кiнця, почав було нудитися: за що ж тепер корисне взятися? I, здаКться, натрапив. Прочувши, що незабаром збираються вiдкрити у Вiлюйську метеорологiчну станцiю, вiн уже ходив до Кочаровського. Чутка ствердилась - станцiю будуватимуть. Кому ж нею орудувати, як не йому, Михайловi? Хто тут краще обiзнаний з метеорологiКю i технiкою, нiж вiн? Кочаровський згодився доручити це йому. Павло не намилуКться своПм другом. Скiльки сили й завзяття в нього! Який вiн до всього практичного вдатний. Коли б ту силу й енергiю йому, Павловi. *** У Павла справи також посувалися - збiрка вiршiв, про яку казав Ромасевi, таки складалася. Повiльно, але визрiвала. Уже й заголовок ПП окреслився - "З пiвночi". От би справдi сказати людям слово про цей суворий край, про тутешнК життя. Ех, життя, життя! Куди пливеш ти, де русло твоК, яке майбуття в тебе? Перо шарудить, нашiптуючи веснянi мотиви: Зiйшли снiги, шумить вода, Весною повiва; Земля квiточки викида, БуяК травка молода, Все мертве ожива. Веселе сонечко блистить, Промiння щедро ллК; Гайок привiтно шелестить, Неначе кличе пригостить; Струмочок виграК. Сiяють злотом небеса, Витьохкують пташки... А груди думонька стиска; ХоваК зверхня ця краса Смердючi болячки Поклавши ручку на стiл, виходить з хатини. Довго стоПть за порогом, оглядаючи тайгу, що тулиться до берега Вiлюя. Непривiтна зараз вона, якась злиденна й насуплена, аж смутком повiваК, наче пiсля пожежi. То ж там, на УкраПнi, зараз уже одцвiли сади, поля ряхтять квiтами, люди майструють, нагострюють сапи, коси. А тут тiль-тiль розворушуКться земля. Та й повiльно ж, мов тюрма. А для чого в цьому краП тюрми? Достатньо запроторити людину сюди - i вона вже в тюрмi, хоч i незамкнутiй. Добре колись казав Микола Ожигов - як звiдсiля втечеш? I куди? Взимку замерзнеш серед снiгiв, а влiтку - пропадеш у хащах та болотах. I влiтку i взимку - хижа й голодна звiрина. Страшний край. А люди як люди - i там i тут. Џхнi радощi й болi, думи й праця. I мрiП про щастя. Дабиит ловить звiра. Байбал прагне подолати одвiчну мерзлоту, одiгнати тайгу, здобути людям родючу землю. Балбаара збираК насiння всiлякоП городини. А он десь, зовсiм поблизу, наче за стiною, чути, як i в Охтирцi чи Харковi, дружний перестук сокир, молоткiв, повискування пилки. Вiн добре знаК, звiдки все те долинаК - з будiвництва купцiв РозторгуКвих, де Байбал i Дулемба заробляють нужденнi копiйки. Вони, купцi, квапляться, хочуть ще в цьому роцi розгорнути промисел. Риба, м'ясо, хутро. Готуй своП руки, Дабиите. Нiколи вже не розiгнеться твоя натруджена спина, Байбале... Грабовський уже не раз ходив на будiвництво РозторгуКвих. Придивлявся, як споруджуються будинки. Вiн знаК багатьох з тих, що тут працюють, - i росiяни, i чукчi, й украПнцi, i ескiмоси, а найбiльше - якути. Учора був свiдком нещасного випадку: коли висаджували на стiну масивну балку, вона зiрвалася i чотирьох теслярiв покалiчила, а Киргиелей наклав головою. Учора ж таки поховали сердегу. Просто запорпали в землю - та й усе. Просили люди РозторгуКва змилуватися на похорон, але дука вiдмiгся: сам, каже, винуватий, роботу менi затримав. Книга четверта _ БIЛЬ У СЕРЦI Броджу, тиняюсь, мов потороча, Тужу день божий - ввечерi, вранцi... Чи ж приголубить душа жiноча Хоч на хвилинку, хоч наостанцi? Стою, питаю... Нема нi гуку... Мутиться розум, слабiють сили .. П. Грабовський 1_ Уже понад тиждень минуло пiсля вiд'Пзду Гаврилова в Якутськ. Тодi, як удвох iшли з берега, випровадивши Костя Семеновича, Ольга просила не цуратися ПхньоП господи, навiдуватися. Вiн обiцяв, та своКП обiцянки не виконав. Чи не нагнiвалася, чи не зобидилася? Можливо. Бо ж сама не заходить до нього. I якщо нагнiвалась, то справедливо: скiльки сил оддала, рятуючи його вiд рiзних недуг, i нiчого за тi послуги не бере. З його боку вийшло таки нечемно, негарно i нелюдяне. Але хiба вiн не вiдвiдуК тому, що не хоче, зневажаК? Нi, нi! ВiдчуваК i добре розумiК: як пiде, то не вгамуК свого серця. Воно здолаК i його, i ПП. Так, так, - здолаК. А чи маК вiн моральне право кохати Ольгу? Надiйка була вiльна, як птах, ця ж замiжня, з родинними обов'язками, хворим чоловiком. Нi, не маК права. До того ж йому ще не вiдомо, чи кохаК вона його. Тому не ходив усi цi днi до Гаврилових. Не хотiв також людського поговору. Сподiвався, серце охолоне, вгамуКться. А воно... Учора побачив Ольгу з вiкна козачоП школи, коли проходила вулицею, i знову весь спалахнув. Довго пiсля тогo блукав по мiсту. Хотiлось зустрiти ПП, i боявся. Навiть придумував собi рiзнi ситуацiП несподiваноП зустрiчi, Пй загрожувала небезпека, вiн рятував ПП... Прийшов додому за пiвнiч. У сiнях знайшов записку. Прочитав уже в хатi, при свiчцi: "Хотiли бачити Вас, та, на жаль, не застали. Чого цураКтесь? Њ новини". Пiдпису не було, але пiзнав Ольжину руку. Лаяв себе, вiдшукуючи в пам'ятi найдошкульнiшi слова. I чого понесло його до тiКП школи? Мав надiю зустрiтися з учителем, котрий обiцяв пiдшукати йому учнiв. Це мiг зробити й iншим часом. Та й то - хiба ж знав, що вона саме тодi йтиме? Приходила. "Чого цураКтесь?" ЦураКтесь. Боже святий, боже правий! Цуратися святинi? Де це було, коли, в кого? А що там за новини? I хто разом з нею мiг бути? Ромась? Дулемба? Чоловiк? ОстаннК найiмовiрнiше - чого ж би писала вiд чийогось iменi. Значить, новини привiз Кость Семенович. Якi вони? Не заспокоПвся до самого ранку. Безлiч разiв перечитував тi кiлька слiв, виведених милою рукою. Уже й напам'ять вивчив Пх, звiльна повторював, як молитву, а все ж у папiр заглядав. Кожне слово з того рожевого паперу дихало на нього святешно й загадково. Вдивлявся у них, наче в чари. I думав. Рано-вранцi вiн таки пiде до Гаврилових. Не пiде - побiжить. Саме вранцi. Щоб побалакати з Костем Семеновичем i не стрiтися з Ольгою, яка буде в колонiП. Так. Тiльки так. Та ранком, i сам не розумiв чому, але снувався по хатi, як замовлений. Перегортав старi часописи, переглядав якiсь нотатки, в котрих нiчого цiкавого не знаходив. Уже почав ловити себе на мислi, що навмисно зволiкаК свiй прихiд до Гаврилових. Вiдчував, чому саме так робив, - Ольги ж зараз дома не було, - але побороти себе не мiг. I раптом сама Ольга ластiвкою майнула пiд вiкном. Навiть не повiрив тому. Та як не повiрити, коли ось вона вже переступила порiг. Свiжа й радiсна, коси живим срiблом ворушаться на плечах, а щоки аж пашать райдужними рум'янцями. Видно, бачить його спантеличенiсть i сама починаК розповiдати. А далi - дивна розмова. Так, так, учора вона приходила разом з Костем, перед вiд'Пздом чоловiка. Куди поПхав? У Якутськ. Як там поживаК Гiммер? Видужав нiби, але звiдти вирушив не до Вiлюйська, а в Ташкент. Чи тимчасово, чи назовсiм - невiдомо. Це розповiдав Костевi Серж. Казав булькач, Гiммер почуваК себе скривдженим. Лiкар немовби нiяких лихих замiрiв супроти Ольги не мав, усе те вона сама вигадала; сподiваючись прославитися серед полiтичних засланцiв. Вiн, Гiммер, i зараз не маК лихого серця на неП. А от Серж за свого друга вiдплатить. Не Ользi, нi, комусь iншому, то _ще буде видно, але вiдплатить. Чого ж Кость Семенович удруге поПхав до Якутська? Њ надiя, що губернатор дозволить нам повернутися в Якутськ. Ото й подався за тим дозволом. Там пiдшукуватиме й роботу. А Павло таки нехороший. Ну, чому за всi цi днi й разу не заглянув у хату? Загордився? I сьогоднi не збирався? Спасибi. Ну, хай йому не до вподоби ПП товариство, хай. Не до вподоби? Виходить так. Мiг би не вечорничити, не досвiткувати в неП, а лише прийти, привiтатися, сказати слово-два i пiти. Та вiн же й цього не зробив. А коли б вона за цей час померла? Йому однаково? Однаково... Ольга нiби глумиться над ним, навмисно смикаК його нерви, давно й так уже розсмиканi. I що ти Пй на це вiдповiси? Скажеш правду? Нi, нi, такого не буде. Не буде! Павло, як хлопчисько, кидаК сякi-такi слова, а бiльше вiдмовчуКться. Не знаК, де й очi своП подiти. А Пй хоч би що. Ходить по хатi грайлива, збуджена, з якимось глузливим настроКм. Що це Павло малюК? Вона пiдходить до столу, переглядаК купу списаних паперiв, на деяких спиняКться, перечитуК. О, вiн творить, вiршуК! Значить, "не згинайсь, угамуй своК горе"? Добре. Ну, коли вже так його приворожила муза i не одпускаК вiд себе, то Ольга не буде змагатися з тiКю богинею, не кликатиме його до себе, не вiдбиратиме дорогого часу. Хай собi пише, хай творить, бо все те потрiбне людям. Може, i Пй колись присвятить кiлька рядочкiв. Хороших, щирих, дружнiх. Еге ж? Що ти Пй скажеш? Та вiн для неП ладен прихилити небо,_ дiстати найдальшу зiрку, обiйняти тайгу!.. Чи напише? Уже написав. I не кiлька рядкiв, а десятки вiршiв, найдорожчих, наймилiших. Хай вони не всi присвяченi Пй, але народилися в його серцi не без неП. Коли вiн пише, то це вона, Ольга, водить його рукою, мережить мрiП. Чи розповiсть Пй коли-небудь про все те, чи звiрить святу таКмницю? Нi, мабуть, нiколи. Не може звiрити, не маК права. Нiколи. Гай-гай. Легше носити розпечений шворiнь у грудях, нiж цю таКмницю-муку. Ользi весело. Вона вся так i сяК радiстю, мов весняне небо. Чiтко окресленi, наче вирiзьбленi, жiночi форми та принади, тривожна хвиля шовку на високих грудях, палкi очi-блискавки i десь глибоко-глибоко затаКне в зiницях тужливе шумовиння... Завтра свято. Недiля. Вона таки одiрве його вiд роботи. I нема чого супити брови. Йому треба спочити, погрiтися на сонцi. Човен уже замовлено. Вони будуть лише удвох. Попливуть далеко-далеко за течiКю Вiлюя. Скупаються, половлять рибу. Вiн читатиме Пй своП вiршi, а вона слухатиме так уважно, як ще нiколи i нiкого не слухала. *** Прогулянка по Вiлюю зараз зринаК в його уявi, як знадлива казка. Берестовий човник, легесенький, наче висушена трiска, мiрно похитуКться на хвилях, що односять його вниз течiКю. Вона у квiтчастому шовковому платтi, на якому змiшалися пелюстки червоних троянд i кетяги бузку. Сидить на тупому носi човника, розповiдаК про своК безтурботне дитинство, iскристо смiКться. Iнодi нагинаКться, захоплюК рукою холодну воду i бризкаК на нього. Вiн - босий, без сорочки, з розвихреним чубом. Пiдставив худi плечi лагiдному сонцю i слухаК ПП, кермуючи веслом. Берег порожнiй i чистий, аж свiтиться. Купались довго. Плавали. Потiм лежали на гарячому пiску. ЏП чорнi коси, пiдсихаючи, врунились над високим бiлим чолом, а в очах коливалась промениста заграва Чи вiд зваб ПП молодого, налитого буйними силами тiла, яке вперше отак бачив, чи вiд тiКП палахкотливоП заграви, Павло почував, що й сам палаК. Вдовольняючи ПП прохання, розповiдав про своК минуле життя, та робив це якось нiби пiдсвiдоме, не чуючи власного голосу. Коли розповiв про дружбу з НадiКю Сигидою i прочитав деякi вiршi, Ольга вперше за весь день засмутилася. Схиливши голову на руки, лежала мовчки i важко дихала. - Ти ПП дуже любив? - спитала перегодом. Вiн мовчав. - I зараз кохаКш? Вiн не вiдповiдав, але вона бачила вiдповiдь на обличчi. Враз пiдвелася на колiна, обгорнула його шию руками i поцiлувала в губи. Спершу вiн навiть не збагнув, що сталось, i розгублено заклiпав очима. - Вибачай, - сказала, витираючи сльози, якi бринiли на ПП довгих вiях. - Це за неП i за тебе, за вас обох, за те, що ви такi... Як повертались до мiста, куди подiла човен, де розпрощалися, Павло всього того не пам'ятаК. Прийшовши в свою хатину, якийсь час сидiв за столом нiчого не бачачи. Потiм упав на лiжко i так пролежав з вiдкритими очима до ранку. А вранцi взявся писати листа Франковi. Не пiдвiвся з-за столу аж до темноП ночi. Не думав про стиль, красу й смислову наповненiсть слова. Писав мiшма - i вiршами, i прозою - так, як напливали самi думки, як лягали на папiр. А коли закiнчив i перечитав, стало соромно. I перед самим собою, i перед свiтом. Що подумаК Франко, прочитавши всю цю душевну зливу? * * * Як не вiдмагалися, а Дабиит пiсля исиаху таки забрав Пх додому. - Коли б не пiшли, - казав дорогою, - то ж була б найбiльша зневага й образа. Ви ж мене врятували, ви... Юрта, дбайливо прибрана, посмiхалася. На пiдлозi - гарно вичиненi шкури звiрiв. У кутку, майже пiд самою стелею, - гiллястi оленячi роги, пов'язанi барвистими стрiчками. Обабiч них - велике коняче копито i кошлатий загривок. На стiнах - рiзнi iграшки з бiлоП кiстки. ВсiКП цiКП мудроП краси хазяП ранiш, либонь, i не виказували. - Спасибi, що прийшли, - хвилюКться Балбаара, заставляючи стiл мисками й глечиками. - А я виглядала, виглядала, чому ж це вони, думаю, баряться? - Павловi, жiнко, давай зразу п'ять чоронiв кумису, - жартуК Дабиит. - Щоб знав, як вiдмовлятися. Ольга Василiвна ще сяк-так, а вiн уперся, хоч налигачем тягни. I що там цiкавого побачив на тому исиаху? Як i торiк, i позаторiк... - Не зовсiм так, - заперечуК Байбал. - Торiк правував Мичар, а нинi - люди тiльки згадували його полохливу душу, яка вже витаК серед небожителiв. Цього разу замiсть олонхо розповiдалася казка про дуку Бойтилу та барахсана Бордо. Менi, Павле, син Бордо, Берт-Ер, бiльше подобаКться, нiж Нюргун. - I Нюргун дуже привабливий. - Еге ж, привабливий, та всi його дiла схожi на байку. Визволив дiвчину, лицаря. А Берт-Ер пiсля смертi братiв i батька не тiльки розправився з Бойтилою, а й повiв за собою рабiв. - Досить вам про те, - просить Балбаара. - Сiдайте до столу. Господиня славно подбала про свято. На столi - i оленина, й конина, i яловичина, i ведмежатина, i заболонна каша, i саламаат[30] та ще й рожевi лiлiП, солодкi на смак. Навiть смаженi гриби. Џх, тих грибiв, Байбал позавчора назбирав у лiсi для Павла й Ольги. Насмiявся тодi Грабовський досхочу, бо в кошику старого вперемiш з Пстiвними грибами були й отруйнi. Це Павла не дивувало: вiлюйчани майже не вживають грибiв, а тому не знаються на них. Коли вже кiнчали обiдати, в юрту зайшла Аанис, тягнучи за руку, наче свого однолiтка, Дулембу. - Отак його, так, - радiв Байбал. - Волочи ледацюгу. - I вже до Дулемби: - Що ж це ти, Гене, баришся? - Та ми он з нею, - гладить Генрик Адамович чорнi косенята дiвчинки, - балакали, читали. - Добре, що прийшов. А ти, онуко, дивись менi. Завжди така слухняна, а цього разу пiдвела дiда. Аанис ображено похнюпилась, але вже за мить пiдстрибнула до Грабовського лисичкою. - Дядьку Павле, - защебетала. - А я таки вивчила Мороз, Красный нос", ага! - До кiнця? --Весь - ЗнаК, знаК, - докинув Дулемба. - Менi розказувала. - I ще щось знаю, - похвалилася дiвчинка. - Що? - Не скажу. - Нi, треба сказати, - заохочуК Генрик Адамович, змовницьки пiдморгуючи. - Тiльки стань посерединi юрти. Аанис склала на животi руки П голосно почала: Ну, прокидайтеся, дiти. Ранок - до книжки пора! Сонечко вспiло залити Все посереду двора! Швидше вдягайтесь до школи! Кращi прогаКте днi, - Пiзно вертати, - нiколи Џх не повернете, нi! - Молодець, - похвалила дiвчинку Ольга. - Це тебе дядько Павло навчив? - Нi, - вiдповiв Грабовський. - Я взагалi своПх вiршiв Пй нiколи не читав. - Це дiд Ген, - вставила Аанис. - Сьогоднi вранцi дав менi книжечку, таку маленьку й гарну, а я вже потiм сама вивчила. - Он якi - дивуКться Балбаара. - Уже й Павла Арсеновича знаК. - Добре, онуко, - радiК Байбал, втираючи долонею щасливi сльози на очах. - Вчися. Може, колись розберешся з тим озером. - О, дiд знову за своК. - А ти, сину, не смiйся. ДумаКш, не розбереться, як виросте? Ого, ще й як розбереться, побачиш. ...Йшли вiд Дабиита удвох, радiснi й безтурботнi, побравшись, мов дiти, за руки. Зараз вiн зовсiм забув те, про що недавно писав Франковi. I душевнi муки, i сумнiви, i гризота сумлiння - все кудись раптом зникло, наче нiколи й не було. Спинились бiля ворiт. Не розмовляли. Тiльки дивилися одне на одного, немовби вперше зустрiлись. Вiн i незчувся, як пригорнув ПП. 2_ Минулого разу казала, прийде в суботу, а прийшла - завчасу. Була збентежена. В очах коливався тяжкий смуток. В правiй руцi тримала конверта, протаврованого чорним штемпелем. - Кость написав, що дозвiл на переПзд до Якутська дали. Звелiв поволi готуватися в дорогу. I змовкла. Грабовський сидiв, наче вражений громом. Кiнець. Вiн певно знаК: життя без неП буде для нього порожнiм i злиденним. Якби ж довелося боротись просто проти суперника-коханця, якби навiть треба було величезними зусиллями завойовувати ПП любов - все те не лякало б, а тут... Адже Кость не лише приятель i порядна людина... Ольга, мабуть, вгадувала його сумнi думки. Вона пiдiйшла, сiла на стiлець поряд. Взяла його обидвi руки, зовсiм розслабленi, i запитала: - Як же, Павле, далi? Вiн здригнувся. - Ти про що? - Що менi тепер робити? - Готуватися, Пхати, - вiдповiв, немовби мечем рубонув по власному тiлу. Здавалося, навiть бiль вiдчув. - А ти ж як залишишся? - Я? - Тобi ж завжди потрiбна дружня рука, лiкарська - особливо. - Не знаю, - журно хитнув головою. - Нiчого не знаю. Ясно лиш те, що без тебе, Олю, каратимусь. - I я без тебе, - схилилась до нього. - Я й не уявляю собi, як через кiлька днiв не буду бачити тебе. - А як же з Костем? *** Порiвнював вiршi "Пролiска" з тими, що тепер лежали на столi, i в грудях бринiло якесь дивне й самому незрозумiле почуття. Часу, здаКться, минуло небагато, а змiни й самому впадають в око. Змiнився голос, спiв. Не тi мотиви. Не той настрiй. Не такий тембр. Замiсть життКствердного мажору часто прохоплюКться болiсний мiнор. Не те, не те, що було ранiш. Не те, що треба громадi. Все це - твоК власне, суто приватне, особисте. Кому воно потрiбне? Яку струну зачепить у серцi читача? Чому доброму навчить? Куди поведе? В якiй життКвiй нагодi придасться? Ти ж колись сам - пригадуКш? - говорив, подумки викладаючи своК кредо, що поет мусить... Бере аркуш зi столу. Рука ледь-ледь тремтить, i папiр звiльна похитуКться. Перед очима мерехтять рядки: На гiрке життя уродився я, Не зазнав i раз щастя змолоду; Знудьгувалася вся душа моя Серед вiчноП стужi-холоду. На шляху моПм скрiзь хрести самi Якась iродська сила ставила, Святу молодiсть пiдтяла в ярмi, Мети людськоП нагло збавила... Так, так - власне, особисте. А до того ж у ньому стiльки скарги i розпачливого лементу, стiльки жальноП муки... Ось другий аркуш, також нiби благаК не чiпати його: Куди подiнусь я з нудьгою, Куди подамся вiд журби, Робак, роздавлений ногою, Нiкчемна iграшка судьби?.. I третiй - сумний, сумний та невеселий i набурмосений, як пiзня якутська осiнь: Не прийде надiя, одурить - я знаю, Бо то вже мiй жереб такий; Без долi вродився, без волi сконаю... _ О-о, а тут уже й зовсiм вiК цвинтарним холодом. До самого краю, до останньоП межi дiйшов. Нема найменшого просвiтку. Одна тобi чорна розпука клубочиться i волаК: Годi! Несила, незмога Так безнадiйно страждати. Годi! Скiнчилась дорога... Чи було щось подiбне в "Пролiску"? ЗдаКться, було - "Людина Ксьм...". Але нi, не таке. Не таке. Та людина, змучена слаботами, тут постаК ще бiльш пригнiченою, скаржнiшою, а в ПП словах - нiчого, крiм гнiтючоП зневiри i темноП безнадiП. Робак. Так, так - робак, роздавлений ногою, не здатний нi на що. Слаботи. А скажи по правдi, кого здивуКш тими слаботами? Скiльки Пх на всьому широкому свiтi, в кожному куточку землi, в людському серцi? Невже ж усi пiдряд будемо виказувати на оглядини громадi? Що ж тодi, пройнявшись ними, робитиме громада? Як вона боротиме повсюдне лихо, рватиме тi важкi кайдани, якими окуто ПП руки й ноги? Скажи, як? Не забувай про неП, громаду. Пiдводиться з-за столу, снуК по хатi, а запитання, гiркi й пекучi, мов отрута, клубочаться в душi, незримо розриваючи ПП на шматки. Чим одiб'Кшся вiд них, чим? Хiба що... Ех, люди добрi, люди милi, не кваптеся з осудливими доганами, з суворими вироками. Не думайте, що я плачу або жалкую, шукаю спiвчуття, нарiкаю на долю. Певне, менi тяжко, певне, я нарiкаю. Та не на те, що не мав щастя, а що так доводиться нiвечитись не одному менi, нарiкаю на тi лихi обставини життя, якi вбивають душу в людинi i здорове тiло прирiкають на дочасну загибель. Це горе найперше вражаК серце. Усiм нам, мученикам. Що ж тичеться мене особисто... I сказати соромно, i думати страшно, але, здаКться, ще нiколи безнадiя та зневiра не огортали мене таким сумом, не затьмарювали так мого зору, як нинi. I кругла самотина ще не дошкуляла так... Самотина? А вони - Генрик Адамович, Байбал, Михайло, Дабиит? Про них забув? А твоП брати, сестри? А весь свiт - близький i дальнiй? Свiт працюючих з нужденним куснем хлiба? А в нього не буваК розпуки? Подумай. Чи, може, хочеш руки накласти на себе? Нi, нi! Ще не розтоптана душа, не поринула остаточно в багнюку. Геть зойки! Геть особисте! Угамуй - сам угамуй! - свою розпуку! Настали серце вогнями, а не болями! Втамуй, задуши в ньому мiнорнi звуки! Служи, спiвець, громадi! Хай твоя пiсня будить людей на прю велику! Он подивись на Лесю, згадай ПП пiснi крилатi, якими не нахвалиться навiть Iван Франко. Також хвора, ПП теж мучать сухоти, але вона, та слабосила дiвчина, живе й дихаК громадськими думками й настроями, смiливо кличе: "Вставай, хто живий, в кого думка повстала! Не бiйся досвiтньоП мли ---досвiтнi вогнi запали, коли ще зоря не заграла" А ти? Вслухайся добре, вдумайся сам, якими ти словами заговорив, якi мотиви забринiли у твоКму серцi, чим клопочешся: "Сяду за дiло --- нiчого не робиться, стану гадати - чомусь не гадаКться..." Соромся! Це не твоК, не для тебе воно! Не згадуй людям про вiчну млу труни, про мертвий сон могил, не додавай знесиленим журби, не добивай зневiр'ям пiдупалих. Ти перед ними невiдомi далi розгорни. Окриль Пх стягом осяйновогненним! Заклич до дiла, боротьби, окриль Пх iдеалами святими i разом з ними твердо йди! Поперед iнших стяг новий неси! Ти завинив перед громадою. I маКш звiрити Пй свою найщирiшу сповiдь. Скажи все, все до краплиночки, нiчого не _забудь i не приховай. Вона, громада, зрозумiК тебе. Мандруючи по хатi, вiн i не вiдав того, як поволi голубiшали його очi, як яснiшало хмарне чоло, просвiтлене новими думками й почуттями. Напившись холодноП води, знову сiдаК за стiл, бере ручку i схиляКться над чистим аркушем паперу. Сповiдь ллКться журно, але на душi вiд неП легшаК. _ Я пав духом на час, я заслаб в самотi, Весь погнувся пiд горя вагою; Враз померхли були iдеали святi, Я не бачив зорi за нудьгою... Я ридати почав, проклинати людей, Я почав на весь свiт нарiкати, Перестав одрiзнять блескiт свiтлих iдей, Забув звагу - братiв рятувати. Власнi болi самi в моПм серцi жили, Я знiкчемнiв у власних недугах; А що ближнiх моПх муки гiрш опрягли, То яке менi дiло до других? Тяжко сльози лились, що у мене нема Та й довiку не буде вже друга; Остогидла менi до загину тюрма, З виду темна не сходила смуга... О, простiть мене ви, непохитнi борцi, Та погляньте знов приязним зором! Про знемогу мою, про хвилини оцi Менi _навiть i згадувать сором. В грудях жвавiсть росте; думка кличе вперед; Вiдживають колишнi замiри; Перейшов по душi дошкульний уверед; Знов я повен надiП та вiри... 3_ Так, так - повен надiП та вiри. I самому трохи дивно. Вересень уже нахмурив брови, сиплеться дрiбними дощами, розвiшуК сивi тумани, облягаК землю довгими вечорами й ночами, а довколишнiй свiт став немовби яснiшим i якимсь привабливiшим. ЗдаКться, й тайга одступилась вiд мiстечка. I на людських обличчях поменшали слiди скорботи. Навiть тюрма позираК менш зловiсно, анiж минулоП весни й лiта. Звiдкiля все це? Самообман? Що вiн знаменуК, що вiщуК? Невже в очах посвiтлiшало? Спала хвороблива полуда з них? Можливо. А чи пам'ять притупилася? Чи серце заспокоПлось, переживши тяжку розлуку? Почав забувати ПП, Ольгу? Нi. Нi. Он уже понад два мiсяцi спливло пiсля вiд'Пзду Гаврилових, а вона не одступаКться вiд нього: щоночi заквiтчуК собою його тривожнi сни, навiваК гадки, а цiлими днями чатуК звабною тiнню. Iнодi привиджаКться до того зримо, що вiн починаК розмовляти з нею. Ось i зараз стоПть навпроти вiкна, пронизана якимсь дивовижним свiтлом, аж iскриться, а в очах задавненi жалi. Дивиться на нього довго, сумно i з болiсним докором. Хiба витримаКш, мовчатимеш, не обiзвешся до неП? Олю! Олю! Друже мiй вiрний, друже милий. Прости, зiронько, сiромасi бездольному. Знаю, тобi важко. Та повiр, i менi нелегко. Без тебе конаю, мiсця не знаходжу собi, ледве-ледве поборюю фiзичнi й душевнi недуги. Ти знаКш мене, а попереду ж - тутешня зима... Важко, але iнакше зробити, доленько моя, не можна було. Не можна. Навiть не кожен негiдник зважився б на таке, а ми ж люди. Вислухай мене, коли вже завiтала в мою господу. Повiк не забуду тiКП, чи не найважчоП в моКму життi, години, коли приходив прощатися з вами. Не знаю, як ти, а я добре завважив Костевi муки. I збагнув те, чого найбiльше боявся: Кость бачив, розумiв або самим чуттям закоханого чоловiка вловлював нашi з тобою стосунки. Вiн похапки зв'язував речi, складав у валiзу посуд, а в нього тремтiли руки. Крадькома поглядав то на тебе, то на мене i ще нижче схилявся над роботою, силкуючись не видавати свого горя. Що мордувало його - загроза назавжди втратити тебе? Очевидно. Але й це велике горе не робило його безсилим, жалюгiдним ревнивцем. Яке високе благородство, яка гiдна подиву людянiсть, яка внутрiшня краса вiдсвiчувалась у всiй його поведiнцi. Вiн переживав, карався не лише за себе, а й за нас. Саме так - i за нас. Пригадай, як ти, прощаючись зi мною, не стримала слiз. В ту мить Кость зовсiм розгубився. З рук випустив свiй фотоапарат, що нiс на пiдводу, i сам закляк, приголомшений. Не забула? Таке нiколи не забуваКться. А коли ти витерла сльози, вiн узяв тебе нiжно за плечi i, дивлячись прямо в очi, сказав: - Олю, зваж усе i остаточно вирiши. Щоб потiм не ремствувала на мене, на себе саму, на долю, щоб не каялась. Ще К час, подумай. Я не буду проклинати тебе. Ти, не вiдповiвши нiчого, сiла на пiдводу. Я безпомильно бачив, що йому вiд того ненабагато полегшало. Вiн пiдiйшов до мене i запитав: - А ви ж, Павле, як? ЗалишаКтесь однi? ВитримаКте? Не зiгнетесь? Я спромiгся лише головою кивнути, бо на бiльше не вистачило сил. Вiн зрозумiв мене: гаряче потиснув руку, по-братньому обняв. От який Кость у тебе, в нас. МинулоП ночi, Олю, ти менi так страшно наснилась, що я прокинувся, весь облитий холодним потом, i вже до ранку не заснув. Бачив тебе недужою, марною i заплаканою. Кость обв'язував тобi голову мокрим рушником, наливав у ложку лiки, а Гiммер стояв бiля порога, лютий-прелютий i з великим ножем у руках. Я нiколи не вiрив i зараз не вiрю нi в вiщi сни, нi в будь-якi iншi химери, але коли розвiялось страшне сонне видиво, то багато чого передумав. Що дiКться з тобою, з вами, дорогi моП? Справдi недуга? Знову переслiдуК Гiммер? О-о, прокляття! Нiчого не вiдаю, не знаю, i вiд того ще важче на серцi. Кiлька разiв поривався писати вам, розпитати, як маКтесь. Уже й писав, але не одсилав. То бiльше для самого себе, нiж для вас. Все не зважуюсь. Думка та серце змагаються, i вона часто забираК своК. Все допитуК, як прокурор: - Нащо засилати отi листи, такi смутнi? Мушу дослухатися ПП. Справдi - нащо, для чого? Ятрити старi рани, рвати вам серця, й без того наболiлi? Нi, не треба. Не можна. Побитi морозом квiти нiколи не розцвiтуть i не запахнуть... Лиха доля спiткала нас, наше кохання: Здибались ми ненароком Терпiть далеку неволю... Я був таким одиноким, Ти ж вiдшукала вже долю. Глухо скрiзь, холодно, темно; Смерть повiваК могильна... Щастя я прагнув даремно, Ти його дати невiльна. Два-три слiвця ненароком, Двi-три усмiшки коханих... Вражений болем глибоким, Знову б вiджив я в кайданах. Та непiдхоже бурлацi Збуджувать марiння краснi... Ми народились для працi, - Геть же всi пориви власнi! Сонячна моя! Цих рядкiв тобi я нiколи не звiряв, хоч вони зародилися в моПй душi i вилилися з неП ще весною, коли ти була тут, бiля мене, коли моП i хата, i душа повнилися тобою. Не мiг звiрити, тримав Пх у глибокiй таКмницi. I тепер прости, що згадав. Також поза своКю волею. Не можу не згадати, бо вони стали моКю молитвою, якоП нема сил нi забути, нi бодай на мить позбутися, повнiстю оволодiли мною i безжально диктують свою волю. Пекельна молитва, але що подiКш з нею - вона моя, моя. ПитаКш, як живу? Дивися сама. От воно, моК життя бурлацьке, все перед тобою, мов на тарiлцi виставлене. По вашому вiд'Пздi небагато змiнилося в ньому, особливо ж на краще. Праця, читання, а найбiльше... Ех, та й годi - хiба вимiряКш, чого зараз бiльше в мене? Недавно вичитав у пресi, що галицькi приятелi видали збiрку моПх перекладiв пiд назвою "З чужого поля", а я тим часом вислав Пм книжечку своПх нових творiв. Нарiк ПП просто, без будь-яких поетичних прикрас - "З пiвночi". I присвятив тобi. Тепер iнодi повертаюсь до ПП чернеток, що зберiгаються в мене, перечитую Пх, доробляю i ясно бачу: книжка - занадто вже сумовита, по самi вiнця наповнена жалями й сердечними зойками. Може, менi колись буде соромно за тi скаржнi зойки та жалi, але що мiг зробити, як поминути Пх? Усi вони не вигаданi, не награнi знiчев'я, всi правдиво вiдбили мiй тодiшнiй душевний стан. Я плакав, мучився, писавши деякi з вiршiв, що ввiйшли до неП, i тим рятувався вiд тяжкоП згуби. Ти знаКш мене, серденько, знаКш краще, нiж будь-хто, тобi не треба пояснювати, сама все зрозумiКш. Але навiть при тiй журбi, яка пануК над усiм збiрничком, менi здаКться, що вiн з погляду поетичноП технiки К найлiпшим серед усього написаного мною досi. Тому й хочеться побачити його на свiтi. Коли вийде та книжечка - неодмiнно перешлю вам, i ти, прочитавши ПП, ще повнiше уявиш собi, як я жив, як почував себе, i коли стрiчався з тобою тут, i пiсля вашого вiд'Пзду. Та, власне, й зараз ненабагато полегшало. Все нуджусь та сумую, не знаючи, куди подiтись з своКю розпукою. Хочеться плакати, плакати без краю. Руки не пiдводяться до дiла, слово не йде з уст, наче Пх зацiпило назавжди. На вище, нiж переклади i переспiви, поки що не спромагаюсь. Переклади. Та й Пх не дуже густо. Оце зараз перекладаю ту поему, котру ми читали разом з тобою влiтку на березi Вiлюя, i, уяви собi, прямо-таки впиваюся нею. Дуже терпкий, часами гiркий той напiй, а я ковтаю його з якоюсь невтоленною жадобою i хмiльною насолодою, хоч сам бачу, що вiд того не кращаК, а гiршаК менi. Не можу спинити себе, не можу втамувати жаги, наче забарений п'яниця в шинку. Не можу, бо ж Крукове фатальне слово "нiколи" назавжди втаврувалося в моКму мозку, проникло в найдальшi закуточки душi i ворушиться там пiдколодним змiКм. Збираю всю снагу свою, щоб вирвати, випекти його звiдтiля, але Крук - о, той безжальний, страхiтливий Крук... "Гей, прорiчнику зловiщий! Чи ти птах, чи демон вiщий, - Богом, скритим вiд усiх, Вкупi з небом заклинаю - Ти скажи: в надземнiм раю, Межи ангелiв святих, Чи зустрiнусь я з душею НезабутньоП Ленори, Чи побачусь там iз нею, Що скрашаК райськi доли?" Крук вiдрiк на те: "Нiколи!" - "Хто б не був ти: птах брехливий А чи Демон, Дух злостивий, Геть вiд мене! Геть туди, - Проказав я, з мiсця вставши, - Геть - де Пекло Ночi завше, Не вертайсь менi сюди! Чорнiш пiр'я твоя злоба, Твоя лжа, твоК "нiколи"; З мого серця вийми дзьоба; Щезни, лютий!" Крук поволи Вiдповiв на те: "Нiколи!" Ось, сонцекрила моя, який вiн, той Крук, - понурий вiщун смертi. I зараз бачу його на бюстi Паллади: сидить, лиховiсний, вгризаКться залiзними пазурами, хижо мружить криваве око i висотуК з себе одне-Кдине слово: "Нiколи!" А навколо нього все живе крижанiК. Дивитись на це, розумiти, вiдчувати - страшно й моторошно, бо отi пазури, отой закарлючений дзьоб, тi темнi крила чомусь нагадують менi обставини нашого нерадiсного буття. Вслухайся, вслухайся: "Нiколи!" ЧуКш? Але я... Нi, не пiддамся йому! Всiма вогнями свого серця спалю його, розтоплю те трикляте "нiколи!". I вигукну на весь свiт: - Життя переможе!!! Як товаришi дивляться на мою роботу? По-рiзному. Михайла Ромася поезiя не дуже цiкавить - цей захоплений своПми практичними справами. Цiлими тижнями вештаКться по наслегах, а як повернеться в мiстечко й загляне до мене, то аж захлинаКться, викладаючи привезенi новини. Суруксут трохи пiдлiкувався, уже покинув лепрозорiй i разом з Дабиитом готуКться до зимового полювання. А Байбал та Дулемба майже щодня навiдуються. Позавчора читав Пм уривок з "Крука". Байбал так розчулився, що заплакав i сказав: - Вiднинi круки - пекельнi вороги моП. Генрик Адамович, мовчки слухаючи, супився. Переклад похвалив, але порадив не захоплюватися Едгаром По, якого вважаК романтиком-занепадником. Може, вiн i маК рацiю, можливо, я не сперечався, та все ж мушу докiнчити почате... Недавно викликав нас усiх Кочаровський i об'явив царський манiфест: замiсть десяти лiт повноП безправностi менi визначили чотири роки. Бачиш, як змилували