ся, хай Пм найгострiша болячка мiж ребра за це. Казав,  згодом
можна буде приписатися до якоП-небудь сiльськоП громади, тобто  обернутися
з полiтичного поселенця, позбавленого всiх прав, на хлiбороба з  засланцiв
- теж безправного. Ну, але як воно далi буде, мовляв слiпий, побачимо. Ох,
круки, круки безсердечнi.
   Оце тобi, Олю, вся моя найсвятiша сповiдь,  мiй  найновiший  curriculum
vitae[31].  А  ти,  серденько,  все  мовчиш.  Оченята   засмученi.   Чому?
ГнiваКшся?
   Скажи хоч слово!..

   * * *
   Вечiрнiй  прихiд  Кочаровського  здивував  i  збентежив   Грабовського.
Дивуватися  таки  було  чому.  Окружний  справник,  здавалось,  зовсiм  не
цiкавився життям вiлюйських засланцiв: у Пхнi мешкання нiколи не заглядав,
а до себе в управлiння викликав лише при потребi. I раптом - сам  завiтав.
Та ще й у такий пiзнiй час. Яка лиха година пригнала  його?  Невже  якийсь
новий донос, i хоче вчинити обшук?
   - Ого-го! - вигукнув Кочаровський, шарячи поглядом по стосах книжок  на
ослонi й столi. - Я й не знав, що  ви  розвели  в  себе  цiлу  бiблiотеку.
Недарма ходять чутки, нiбито у вас збираються люди, читають, сперечаються.
   - Взимку iнодi збиралися, а влiтку... Пм не до цього.  Нема  коли,  хоч
законом нам не заборонено збиратися.
   - Не заборонено, звiсно, якщо  тi  сходини  та  балачки  не  торкаються
полiтики. Але зараз я до вас з iншим.
   - Будьте ласкавi, - показав Грабовський на стiлець. Справник подякував,
скинув шапку i сiв.
   - Сьогоднi, - продовжив, - мiй помiчник повернувся з Якутська i  привiз
новину: губернатор велить вам покинути Вiлюйськ.
   - Як то?
   Кочаровський тiльки безпорадно розвiв руками.
   - Куди ж перебиратися?
   - На розсуд МархiнськоП управи.
   - Знову?
   - Такий наказ.
   - Але ж переПхати сюди менi дозволив генерал-губернатор.  Хiба  Якутськ
маК право скасовувати велiння Iркутська?
   -  А  чому  ви  думаКте,   що   губернатор   зробив   це   без   вiдома
генерал-губернатора?    Очевидно,    навпаки.    Вiн     клопотався,     а
генерал-губернатор дав свою згоду. А може, хтось iнший доклав  рук.  Прошу
тiльки вас, Павле Арсеновичу, не подумайте, боронь боже, що  я  тут  чимсь
завинив. Зрештою, поводили ви себе благопристойно, особливого клопоту менi
не завдавали, то й не маю на вас лихого серця.
   - А губернатор?
   - Важко сказати. Однак про дещо можна здогадуватися. Власне, я  тому  й
зайшов до вас - зустрiтися вiч-на-вiч поза службою. Думаю,  тут  орудувала
рука Гiммера.
   - Але ж Гiммер подався в Ташкент i немовби назовсiм.
   - Подався, та не назовсiм. Вiн не хоче розлучатися з Вiлюйськом,  маючи
в лепрозорiП гарний заробiток. Спочине пiсля недуги i  повернеться  назад.
Правду кажучи, добра вiд того  повернення  я  не  чекаю.  Знову  почнуться
скарги, доноси, втечi  з  колонiП.  Може,  навiть  якась  комiсiя  нарештi
приПде. От i розбирайся. Набридло все це. Але заборонити йому  повернутися
не можу - це губернаторова канцелярiя вирiшуК, а ми мусимо  виконувати  ПП
волю.
   - КанцелярiКю ж не Гiммер керуК.
   - Так, не Гiммер, - згодився справник. - Проте... ПригадуКте, якось  ще
влiтку я жартома натякав, що вам, мабуть, доведеться залишити Вiлюйськ. То
був не випадковий жарт. До мого вуха  дiйшли  чутки  про  деякi  Гiммеровi
заходи в Якутську супроти вас. Але передати Пх вам не  мiг  -  то  ж  були
тiльки чутки. Гiммер домагався, щоб вас i Гаврилових видворили з Вiлюйська
в рiзнi i притому далекi  наслеги.  Як  там  далi  обернулася  справа,  як
пощастило Гавриловим потрапити в Якутськ, не вiдаю, а от ви мусите Пхати в
Мархiно.
   - Коли?
   - Готуйтеся. Пiсля першого снiгу й вирушите.
   Кочаровський надягнув шапку i вже в сiнях майже пошепки сказав:
   - Зробiть менi, Павле Арсеновичу, одну послугу.
   - Яку?
   - Пообiцяйте, що про цi моП вiдвiдини i нашу розмову нiхто не  знатиме.
Ви ж поПдете, а менi доведеться стрiчатись з Гiммером.
   - Обiцяю.

   * * *
   Несподiвана  новина  приголомшила  друзiв  Грабовського.  По  довгiй  i
гнiтючiй мовчанцi першим обiзвався Ромась.
   - Негiдник! Живорiз, - лаявся вiн. - Дивiться, якi коники викидаК. Ох i
лютий же я зараз на  того,  хто  перешкодив  нам  звершити  самосуд.  Чого
вихопився, наче Пилип з конопель? I сам не довiв  дiла  до  кiнця,  i  ми,
можна сказати, пошилися в дурнi.
   Мисливець почервонiв, мов рак в окропi, i мовчки чухав потилицю, низько
схиливши голову.
   Дулемба мiркував уголос:
   -  Не  гарячкуй,  Михайле.  Суд  можна  буде  влаштувати,  коли  Гiммер
повернеться. Ти ж сам казав...
   - Казав, казав, - не вгамовувався Ромась. - Вiн випер Гаврилових у один
бiк, Грабовського - в другий, скоро, далебi, ще когось випре. Хто ж  його,
гада, тодi судитиме, коли нас тут не буде?
   Дабиит, глухо кашлянувши, докинув:
   - Знайдуться такi. На перший раз вийшла помилка, а вдруге...
   - Так, - пiдхопив Генрик Адамович. - Я теж думаю, що  люди  знайдуться.
Зараз справа не в судi, а в тiм, куди запроторять Павла. Це мене найбiльше
тривожить. Хоч би у Мархiно залишили.
   - А чому в Мархiно? - здивувався Байбал. - У Бордонський наслег  треба.
Там своП люди, юрта. Я також поПду з Павлом. Удвох не пропадемо.
   - Егекеен[32], i мене вiзьмiть у наслег,  -  обiзвалася  Аанис.  -  Там
гарнi книжки читатиму.
   - Ой дитино моя, - тяжко  зiтхнула  Балбаара.  -  Скiнчилося  вже  твоК
читання, назавжди скiнчилось.
   - Таки поПду. Правда, дядьку Павле?
   - Я охоче взяв би тебе, коли б мама пустила.
   Балбаара витерла рiжком хустини затуманенi сльозою очi.
   - Не поПдеш ти, доню. Далина ж то яка. Та й що  я  робитиму  без  тебе?
Може, Павла Арсеновича скоро знову пустять до нас. Тодi й  продовжиш  свою
науку.
   - Я доти зовсiм забуду читати й писати.
   До дiвчинки пiдiйшов Дулемба.
   - Не журися, мала, не забудеш. У тебе  гарна  пам'ять.  Замiсть  дядька
Павла, я вчитиму тебе. Чи ти, може, не хочеш такого старого вчителя?
   - Хочу. Але хай i дядько Павло зостаКться.
   - Якби ж то наша воля.

   4_

   Дверi причинилися, i в юртi запала густа  тиша.  Тепер  Грабовський  ще
бiльше, нiж перед тим, вiдчув  утому.  Не  спромiгся  навiть  покласти  на
стiлець бiля  лiжка  книжку,  з  якоП  тiльки-но  диктував,  -  вона  сама
випорснула з рук на долiвку. Рука безвiльно впала на груди, така  важенна,
що й дихання забиваК. I пiдняти ПП не було сили.
   Так буваК  майже  пiсля  кожного  уроку.  Доки  учнi  пишуть,  читають,
жебонять, вiн ще якось  тримаКться,  збираК  в  собi  всю  снагу,  аби  не
виказати безсилля, пекучого болю. А як тiльки хлоп'ята  пiдуть,  тодi  вже
зовсiм губить владу над собою. Не годен навiть кварту  дiстати,  зволожити
пересохлi губи. Коли дома Байбал, вiн допомагаК, а  коли  нема,  то  Павло
колодою лежить, зцiпивши зуби й заплющивши очi, доки спочине i бодай трохи
набереться сил.
   Набереться сил. Та чи ж прибавляються тi сили? Чи мiцнiК тiло? Ой,  нi,
здаКться, нi. То вiн тiльки тiшить себе рожевими сподiванками, що  одужуК,
що таки видужаК. Тiшить, розважаКться, бо так нiби легше. Насправдi ж сили
вичерпуються з кожним  днем,  i  свiтлi  надiП  меншають,  наче  священний
талiсман. Скiльки вже часу збiгло  вiдтодi,  як  переПхав  з  Вiлюйська  в
Бордонський наслег i злiг, а здоров'я не полiпшуКться.
   Тричi, залишаючись сам у юртi, пробував пiдвестися з лiжка  i  написати
листи, що нароПлися вже давно, та нiчого не виходило. I тепер  щодня  пише
Пх подумки, бо по тих невдалих спробах недуга ще жорстокiше мстилася йому.
Не допомагають нi навари пахучих трав, якими щедро напуваК його Байбал, нi
ведмеже сало. нi риб'ячий жир, нi тепле молоко АрамаановоП корови...
   Листи. Цiлим натовпом юрмляться вони. Такi ряснi, скорботнi, що  сльози
навертаються на очi. I нагальнi. Кожен щомитi пiдступаКться,  нагадуК  про
себе, благаючи найперше одiслати його. I треба б. Та що вдiКш, як одiшлеш,
коли всi вони тiльки в головi, в думках, не вимережанi на паперi.
   До Миколи Ожигова, Михайла Павлика, Костя Панькiвського, Iвана  Франка.
Колись, далебi, змережаться i розлетяться в рiзнi боки  свiтами  дальнiми,
несучи вiстi невеселi. Колись... А  поки  що  вiн  лише  перегортаК  Пх  у
пам'ятi, мов самоцвiти на долонi, i виколисуК, як мати немовлят своПх.
   Думка  стрiчаКться  з  думкою,  сперечаються,  а  нiчого  путнього   не
виходить.  Невже  назавжди  зачахли  й  перестануть  iснувати  одразу  два
часописи в Галичинi? Та ще й якi - "Народ", "ЖитК  i  слово"!  I  подумати
страшно. Павлик занедужав, вирiшив поступитися мiсцем молодшому поколiнню.
Франко не змiг зiбрати потрiбне число передплатникiв. От  тобi  й  маКш  -
галицька преса звужуКться. Що ж далi?
   А чому "ЖитК i слово" розгубило читачiв? Чому?  Нелегко  це  визнавати,
проте ми не страуси, щоб ховати голову пiд крило. Мусимо дивитися правдi в
очi i казати, як воно К. Передплатникiв розгублено,  либонь,  i  тому,  що
"ЖитК" недостатньо цiкавилося живою сучаснiстю,  ПП  щоденними  потребами,
надаючи багацько мiсця умершинi, всiляким давнiм легендам. Звiсно, були  й
iншi причини. Але хiба вiд того, що ми знаКмо Пх, легше?
   Думки знову й знову  повертаються  до  Iвана  Франка.  Дивний  чоловiк.
Навiть збагнути важко. I соромно перед ним за своП тiлеснi болi та душевну
розпуку, особливо за той травневий лист,  що  написав  йому  з  Вiлюйська,
виливши всю свою пекельну муку. Боявся, чи збагне, чи зрозумiК все  те,  а
вiн, Iван Якович, не лише збагнув, на  сторiнках  свого  журналу  явив  ту
сердечну зливу читаючому громадянству. Сам придумав назву тiй зливi -  "Iз
дневника невольника" - та ще й  вiд  себе  додав  кiлька  рядкiв.  I  яких
рядкiв!
   О, тi рядки, вони й зараз бринять  у  пам'ятi:  "Одержавши  вiд  одного
земляка оцей твiр - не твiр, а документ важкого психiчного настрою  одного
з молодих талановитих украПнцiв, загнаного на Сибiр, ми  друкуКмо  його  з
деякими пропусками. Може, шановний автор, котрого iм'я тут не пiдписуКмо з
причин легко зрозумiлих, поремствуК на нас за  те,  що  друкуКмо  не  самi
вiршi, а й прозу, призначену, мабуть, для приватного вжитку.
   Та для нас вiршi i проза в сьому творi однаково дорогi, а навiть  вiршi
без прози подекуди не були б зрозумiлi. ЗвертаКмо на сей окрик  сердечного
болю i розпуки талановитого земляка увагу освiченоП громади  росiйськоП  -
не самоП тiльки украПнськоП. Невже нема способу облегшити його важке життя
хоч легальними способами, дружнiм спiвчуттям, листами,  книжками,  порадою
та пiдмогою?"
   ПоремствуК... Друже мiй великий,  оборонцю  безкорисливий,  натхненнику
щедрий!  Чим  передати  моП  найсвятiшi  почуття  до  вас,  мою  вдячнiсть
безмiрну? Скажу вам, як старшому братовi рiдному. Поява мого  нерозважного
листа в часописi здивувала мене,  бо  ж  я  не  така  значна  людина,  щоб
привертати до себе  увагу.  Краще,  коли  тебе  не  знають.  А  то  можуть
говорити:
   - Носилися з ним, як з писаною торбою; думали, з нього що-небудь  путнК
вийде, а воно ледащо...
   Громада жалю не знаК; раз спiткнувсь - довiку не забуде.
   Ви турбуКтесь про полегшення мого життя, окликаКте громаду. А чи  треба
це робити? Добре, звiсно, було б визволитися звiдси, та не зовсiм приКмно,
коли б хтось став  клопотатися  за  мене,  покладаючи  якiсь  надiП.  Менi
здаКться,  я  в  такому  разi  почував  би  себе  завжди  зв'язаним,  нiби
зобов'язаним, комусь пiдлеглим. Таке менi не кладеться нi в голову,  нi  в
серце.
   Незабаром, кажуть, буде коронацiя. Може, новий  цар  видасть  манiфеста
про нашого брата, засланця полiтичного, i мене переведуть звiдси  в  якесь
iнше мiсце. Ех, _якби-то, хоч надiП також невеликi.
   Радите, друже, взятися за оповiдання. Спасибi. Я й  сам  не  раз  думав
спробувати хисту, та тiльки  його,  либонь,  у  мене  й  нема:  оповiдання
вимагаК рiвноП, щоденноП запопадноП працi,  а  я  так  нездужаю,  що  можу
працювати лише наскоками; на довгу рiч  у  мене  не  хватить  нi  сил,  нi
терпiння.
   От скiльки збираюсь сiсти за бурсацькi спомини,  та  нiяк  не  зберусь;
хочу таки незабаром почати, можна  б  написати  чимало.  Та  й  сибiрських
спогадiв хватило б надовго.
   Тiльки я не люблю  писати,  як  звичайно  оповiдання  у  нас  пишуться.
"Сонце,  здiймаючись  понад  гаКм,  виблискувало  промiннями...  Соловейко
потьохкував у зеленому садочку про те  i  про  се...  Легесенький  вiтрець
подмухав  та  ласкався  до  полискуючоП  золотом  травицi...  ЏП  розкiшне
вбрання... ЏП чарiвна постать... Вiн поклав одну ногу на другу... Вiн  був
одягнений..." Одним словом, - вся  та  нiсенiтниця,  що  Успенський  добре
виразив словами: "Анна Ивановна (чи Марья Ивановна - не тямлю)  полулежала
на кушетке..."
   По-моКму,  предметом  белетристичного  зображення  повинен  бути   лише
внутрiшнiй, духовний свiт людини, а також тi соцiально-iсторичнi обставини
життКвi, що той або iнший духовний свiт виробили, той або iнший тип людини
винесли на поверх течiП свiтовоП. А всi отi: "вiн устав... пiшов... сiв...
почухавсь..." - просто зайва вага, яку можна без жалю викинути.
   Через те я не перекладав би прозових творiв цiлком,  а  вибирав  лишень
те, що безпосередньо тичеться сутi, викидаючи все зайве...
   Хотiлося б побалакати з вами також про вiдгуки на моП  твори,  але  все
стримую себе, бо й так забираю у вас багато часу. Чи, може, написати самим
рецензентам? Так не  випадаК  якось,  тим  паче,  що  К  намiр  не  тiльки
подякувати за пiдтримку, а й посперечатись. Еге ж, посперечатися.
   Нi, далебi, вдамся до Костя Панькiвського - вiн же видавав тi твори, то
й маК свою думку про них. От недавнечко  прочитав  у  "Зорi"  рецензiю  на
збiрку "З пiвночi". Рецензiя прихильна, прихильна в такiй мiрi, що,  може,
моП вiршi того й не заслуговують. Справдi ж бо:  критик  захоплюКться  Пх,
кажучи його словами, "непiдробленою щирiстю, художньою  формою  i  чесним,
суто громадським настроКм". Може, й забагато в цiй рецензiП похвали...
   - Ну, як у тебе,  Павле?  -  почув  Байбалiв  голос  i  розплющив  очi,
згубивши нитку роздумiв.
   Старий, видно, давненько  повернувся  додому,  бо  його  кожушанка  вже
висить на стiнi, а вiн,  роздягнутий,  без  шапки,  стоПть  посеред  юрти,
тримаючи в руках безвухий глечик i склянку, наповнену молоком.
   - Про груди питаю. Не краще?
   Вiн  чекаК  вiдповiдi,  як  приречений  до  страти  -  помилування,  як
найсвятiшоП надiП. Вона, та надiя, тихо жеврiК в його добрих очах,  зовсiм
неприхована, i ПП добре  бачить  Грабовський.  Бачить  завжди,  а  нинi  -
особливо. Йому шкода старого, шкода не менше нiж самого себе.  I  хочеться
сказати щось приКмне, окрилююче, не  погасити  тiКП  райдужноП  надiП,  не
завдати чоловiковi зайвого  болю  Тому  вiдповiдаК  на  цi  запитання,  що
повторюються кожного дня по кiльканадцять разiв, бадьоро, дещо прикрашуючи
свiй справжнiй стан.
   - Трохи легше.
   - Слава святим духам, коли легше. Зараз ти нап'Кшся гарячого молочка  з
маслом, може, ще покращаК. Арамаанова  жiнка  й  сьогоднi  твердила  своК:
найлiпше - молоко. Пообiцяла на завтра зварити  якусь  iншу  траву.  Каже,
така трава, що всi недуги як рукою знiмаК.
   Пiдвiвшись на лiкоть, Грабовський одним махом випив двi склянки.  Знову
прилiг на подушку i задоволене зiтхнув У  грудях  справдi  нiби  полегшало
трохи. ЗдаКться, навiть сили в тiлi прибавилось.
   - Смачне молоко. Спробуйте й ви.
   - Обiйдуся, - байдуже махнув рукою Байбал, прикривши глечик  покришкою.
- Може, сими покуштуКш?
   - Спасибi. Пiзнiше, Пжте самi.
   - Я встигну, а от ти... Хочу,  Павле,  тебе  вилаяти,  а  все  нiяк  не
зберуся, нема часу.
   - Зараз i лайте, коли заслужив. Якраз вiльна година випала.
   -  Випала,  -  посмiхнувся  старий.  -  Шуткуй  собi.  Таки   заслужив.
Арамаановi хлопцi вже не прийдуть до тебе.
   - Чому?
   - Не прийдуть, доки не одужаКш Так i Арамаан  казав.  Де  ж  то  бачено
таке: сам хворий, а до себе збираК малих обдертусiв з усього наслега.
   - Џх лише п'ять.
   - А п'ять - мало? I навчаКш Пх грамоти, можна сказати, нi за що.
   - То ж барахсанськi дiти. Я ж не взяв ЮгаКвого хлопчини,  хоч  староста
обiцяв менi чималi грошi, аби погодився вчити лише його найменшого сина.
   - Ат, Югай, Югай, - одмахнувся Байбал, наче вiд мухи. -  Того  нечистий
не вхопить. Свого вишкребка вiн уже одвiз у науку до якогось  мархiнського
вчителя.
   - Хай везе. Але ж я не можу лупити шкуру з бiдакiв, а Пхнiм дiтям також
треба вчитися.
   - Не про грошi мовиться. За те, що не дереш шкуру з  людей,  вони  тебе
шанують. А про своК здоров'я треба дбати. ВидужаКш  -  тодi  вчи,  скiльки
тобi захочеться, а доти жодного хлопця не пущу в юрту. Хочеш - гнiвайся, а
я таки постою на своКму.

   5_

   Свого слова Байбал дотримав. Вiн, як жартома говорив  Грабовський,  без
згоди  на  те  "попечителя",  самоправно  влаштував  зовсiм  непередбаченi
рiздвянi вакацiП. Наступного дня з самого  ранку  шпортався  на  подвiр'П,
нiби зайнятий якимсь дiлом, а таки перестрiв учнiв за хвiрткою i сказав:
   - У дядька Павла тече кров горлом. Тому й наука вiдкладаКться не  знати
доки. Коли хвороба минеться - сам загадаю до школи.
   Довго й терпеливо чекали хлоп'ята: вчитель пiдвiвся з лiжка лише  тодi,
як одшумiли талi води i забрунькували дерева. Та  й  пiсля  того  учнi  не
встигли намилуватися своКю школою, наслухатися тих  знадливих  iсторiй  та
бувальщин, якi для  них  щодня  множилися  в  Байбаловiй  юртi.  Незабаром
розпочався збiр заболонi, i хлопчики, помiчники своПх батькiв, потягнулися
до лiсу, а наслег напiвспорожнiв.
   Грабовський теж захотiв попрацювати разом з людьми,  але  Байбал  зразу
став дибки.
   - Розумнiшого не мiг вигадати? - допитував  сердито.  -  Нащо  тобi  та
заболонь? Кого будеш нею частувати? I з  голови  викинь  дурне.  Сиди  пiд
юртою та грiйся, щоб усi  болячки  з  тебе  за  лiто  вийшли.  Якщо  хочеш
купатися чи поглянути на лiс, то можна пiти, а за заболонню - нi й нi.
   Довелося скоритись волi хазяПна. Старий також не одривався вiд дому  аж
до середини лiта, не спускав Павла й на мить з очей. Вiдлучився тiльки  на
заготiвлю сими, але й з озера навiдувався майже щовечора, приносячи  повну
торбу в'яленоП риби. Прийде, розвiшаК  ту  рибу  на  шкiряних  перев'язях,
якими обсноване все подвiр'я, наготуК вечерю i знову  ладиться  в  дорогу,
аби доспати коротку нiч на теплому пiщаному березi.
   Так i сьогоднi. От уже порожня торба  пiд  пахвою,  а  довгий  ялиновий
костур у руцi.
   - Хоч би повечеряли зi мною, - просить Грабовський.
   - Дома марнувати харч? - дивуКться, як завжди, старий. - Хiба  там,  на
озерi, нема що Псти? - I вже переводить на iнше: - На рiчцi нинi був?
   - Був.
   - Добре. Тiльки у водi не засиджуйся. Бiльше грiйся на сонцi.
   - Я так i роблю.
   - До Кранiхфельдiв завтра не збираКшся?
   - Нi. Багато роботи. Пiду в суботу.
   - Бувай здоровий.
   - Iдiть щасливо.
   Але ранок зруйнував усi плани. Грабовський ще й не скiнчив снiдати,  як
принесли лист з окружного полiцейського  управлiння.  Вiлюйський  справник
сповiщав: йому, Грабовському, дозволено приписатися до будь-якоП сiльськоП
громади в межах ЯкутськоП областi, коли та громада не буде заперечувати.
   Повiдомлення Кочаровського так схвилювало Павла, що вiн i не  доснiдав.
Нашвидкуруч помив посуд, замкнув юрту i подався з наслега до  Мархiнського
висiлка. Iшов недавно скошеними луками, обминаючи копицi пахучого сiна,  а
в головi клубочилися ще не  зовсiм  яснi,  але  райдужнi  думки  i  плани.
Очевидно, такий самий дозвiл  уже  мають  Кранiхфельди,  Генрик  Адамович,
Михайло, Микола, Софiя. От якби всiм пощастило пристати  до  одного  села,
здобути паспорти i цiлим гуртом майнути з ЯкутiП. Спершу влада, мабуть, не
пустить у Њвропейську Росiю, та поки що можна пожити i в Захiдному Сибiру,
а потiм...
   - Обережно! - почув оклик i пiдняв голову. Прямо перед ним, пiд копицею
сiна, сидiв Вiктор Кра-нiхфельд, замотуючи ногу онучею.
   - Чого тут розсiвся?
   - Перевзуваюсь, бо муляК, - посмiхаКться Вiктор. - Бiда з цими поетами,
та й годi. Тиняються, як привиди. Так легко й чоловiка  розтолочити.  Куди
торочишся?
   - До вас.
   - Хочеш похвалитися, що нарештi станеш гречкосiКм? Вiтаю тебе, бурлаче,
i зичу всiлякого гаразду на новiй життКвiй нивi.
   - Ви також отримали повiдомлення з Вiлюйська?
   - Учора. Значить, ти менi, а я тобi несли однакову звiстку.
   - Виходить, так.
   - Тодi я обертаю голоблi, i почимчикуКмо до нас. Згода?
   - Хай.
   Кранiхфельд натягнув чоботи, i рушили.
   - Ну, як ти дивишся на цю царську ласку?
   - Особливо нема за що дякувати, хоч поселенець маК  бiльше  права,  нiж
полiтичний засланець.
   - Бiльше?
   - Маючи паспорт, вiн може мандрувати по Сибiру.
   - Ти в це вiриш?
   - Правду кажучи, не дуже, однак юридичне...
   - А насправдi?
   - Треба, Вiтю, домагатись того, щоб де-юре дорiвнювалося де-факто. Це -
перше. I друге. Якщо нам навiть заборонять мандрувати, то цим дозволом  ми
все ж можемо скористатись на краще.
   - Приснилися бабцi дiвочi вечорницi.
   - Не поспiшай. Могли б ми, балаганцi, приписатися до одного села? Могли
б. А це вже дiло: принаймнi вкупi легше жити.
   Кранiхфельд вiдповiв не зразу. Видно, думав.
   - Загалом iдея досить спокуслива, - обiзвався  нарештi.  -  Давайте  до
нас.
   - У Мархiнський виселок?
   - А чому б нi? Вiн не гiрший за iншi наслеги Вiлюйщини.
   - Може, й не гiрший, та мене бiльше вабить село Павловське.
   - Там Олексiй Макаревський живе?
   - Жив. Недавно виПхав у Росiю. Справа тут не в Макаревському, а в тому,
щоб  бути  ближче  до  обласного  центру.  В  Якутську  багато  полiтичних
засланцiв, книжки, преса.
   Кранiхфельд, який досi був у веселому, навiть грайливому настроП,  враз
спохмурнiв. Знову помовчав.
   - Ти, Павле, маКш рацiю, - сказав якось глухо, немовби вибачався. - Та,
на жаль, приКднатися до твого плану ми не зможемо.
   - Чому?
   - Спитати  легко.  Ех,  друже,  ти,  запеклий  холостяк  i  непоправний
романтик, багато чого не розумiКш. Я й не  дивуюсь,  однак  вдумайся  сам,
вдумайся не книжно,  не  з  висоти  полiтичних  програм  i  переконань  чи
покликiв громадських, а по-людському, стоячи обома ногами на  цiй  грiшнiй
землi. Скiльки потрачено за три роки працi, сил, здоров'я! Ми лише  обжили
садибу, хату, вирубали та викорчували бiля двох десятин лiсу пiд  поле.  I
все це тепер покинути?
   - Можна спродатися.
   - Кому продамо? Хто його купить у цьому нещасному висiлку, купить  так,
щоб бодай труд вернувся? Нiхто. А потiм, куди поПдеш, сподiваючись  дiтей?
Нi, ми з  Евелiною  остаточно  вирiшили  хлiборобити  тут  доти,  доки  не
дiстанемо права повернутися в Росiю. Iншого виходу нема.
   - Нi, К.
   - У переПздi до Павловського?
   - Хоча б.
   - Ну що ж. Клич у Павловське Миколу, Софiю, Михайла,  переПздiть  туди,
обживайтесь, а потiм гукнете нас.
   - Завтра ж напишу вiлюйцям та верхоянцям. Якщо нiхто з них не пристане,
поПду в Павловське один.

   6_

   Хворi ноги аж гули. Чув, як вони, попухлi в колiнах, наливалися  чимось
важким i пекучим, немовби розтопленим оловом, а одiйти вiд вiкна  не  мiг.
Спершись лiктями на лутку, надсадно хукав у шибку, тер ПП пальцями,  знову
хукав, набираючи повнi груди повiтря, але крижаний накип не  танув.  I  це
завдавало ще бiльшого болю. Зовсiм нiчого не  видно.  Що  там  дiКться  на
свiтi божому? Чи все догори ногами пiшло, чи провалюКться в безодню?
   - Знову?! - донiсся стривожений  голос  Ольги,  яка  нечутно  зайшла  в
кiмнату. - Чому встав?
   --Та я... - похопився Грабовський. - Я...
   --Знаю, знаю, - перебила.  Говорила,  наче  одрубувала  кожне  слово  i
сердито жбурляла в нього.
   ЏП лице з морозу пашiло, а на оксамитових бровах срiблилися  дрiбненькi
краплини розталого снiгу.
   - Хто тобi дозволив?
   - Хотiв поглянути, що  надворi  робиться.  Дослухаюсь  -  реве,  свище,
стогне за вiкном, будинок аж скрипить. Олю, зрозумiй...
   - Розумiю, все розумiю, але  зрозумiй  нарештi  й  ти:  тобi  необхiдно
лежати, коли хочеш видужати. Лежати, - повторила з суворим притиском.
   - Доки ж лежати? - запитав  з  глибоким  душевним  надривом.  -  Навiть
камiнь не витримаК такоП муки. Скiльки ще валятися колодою?
   - Скiльки треба, стiльки й можна, Павле, - в ПП голосi також  забринiли
крихкi нотки. - Лягай, прошу тебе, не муч мене.
   Скоряючись ПП проханню, спробував зробити крок,  але  кволо  захитався,
мов лозина пiд рвучким вiтром, зцiпив зуби  i  знову  схилився  до  лутки.
Замiсть зойку,  який  застиг  у  очах,  тiльки  болiсно  кашлянув  i  весь
позеленiв.
   Вона пiдбiгла до нього.
   - От бачиш, - скрушно зiтхнула i припала лицем до худого  плеча.  -  Ну
чому ти такий неслухняний, Павле?
   Вiн дихав важко й хапливо. Губи смикались, наче мимрили щось,  та  чути
не було.
   Взяла пiд  пахви,  як  дитину,  пiдвела  до  лiжка,  поклала  i  вкрила
верблюжою ковдрою. Збивши подушку, торкнулася рукою чола.
   - О-о. в тебе жар! Ну, полеж тихо.
   Метнулась у другу кiмнату i за хвилину повернулась з  мокрим  рушником.
Обв'язавши ним хворому голову, взялася готувати лiки.
   - Олю, Олюню, - заговорив тихо-тихо, випивши лiки.  -  Вислухай.  Ти  ж
менi зараз найдорожча i найрiднiша у всьому свiтi, нiкого й  нiчого,  крiм
тебе, не маю. Ти... словом, так далi жити я не можу. Не можу, -  повторив.
- Пiдшукай менi яку-небудь квартиру, хай  маленьку,  бо  ж  на  путящу  не
стягнуся. Аби було де спати й працювати. Я перейду туди.
   Вона знову суворо звела брови.
   - Це я вже чула. I ще раз питаю - тобi в нас не подобаКться?
   - Олю, друже мiй, не кажи цього. Я не можу знайти  слiв,  щоб  передати
вам свою вдячнiсть.
   - А все-таки силкуКшся втекти?
   Ковдра на його грудях тривожно заколивалась.
   - Хiба ж не бачу, що став  для  вас  зайвим  тягарем?  Треба  бути  або
слiпцем, або непоправним нахабою, щоб не бачити цього.
   - Тобi не соромно?
   - Анiтрохи, бо все розумiю. Доки ж ви будете тулитися в тiй  комiрчинi,
тратитись на мене? У тебе ж i Кость немiчний, за ним маКш наглядати, а тут
ще я. Знайди менi квартиру.
   - Добре, - журно хитнула головою i глибоко зiтхнула. - Зроблю тобi таку
послугу, коли вже так наполягаКш Тiльки бiльше не нагадуй про це. Але як i
знайду, то вiдпущу тебе туди лише пiсля повного одужання. Домовились?
   - Спасибi. Може, колись забiжиш до мене,  оглянеш,  а  я  подивлюся  на
тебе.
   - I будеш щасливий?
   - Ну...
   - Олю-у, - долинув з сусiдньоП кiмнати кволий Костiв голос. - Де ти?  У
печi казанок збiга.
   - Iду, йду, - вiдповiла.
   А сама нахилилась до Павла, палко поцiлувала в  чоло,  нiжно  погладила
чуприну.
   - Добре, забiгатиму, оглядатиму, а тепер постарайся заснути, - i зникла
за дверима.
   Постарайся. Не так легко, кохана моя, зробити це навiть уночi, а  вдень
i поготiв. ЗдаКться, тисячi багнетiв уп'ялися в серце i розривають його на
шматки, i воно квилить, як чайка над холодним осiннiм морем. А  тут  ще  й
легенi  мучать  -  набрякли,  гниють,  дихати  важко.  Ревматизм   шашелем
свердлить кожну кiстку.
   Коли вгамуються оцi пекельнi тортури,  коли?  Та  й  чи  вгамуються?  З
кожним днем певнiсть усе меншаК. Пощо марно тiшити себе рожевими  надiями?
Хтозна, чи дотягну до лiта, чи побачу ще хоч раз  талi  води  i  пролiски?
Може, навеснi вже виросте надi мною лопух! Лопух, а над ним - чорнi пазури
зловiсного Крука чигатимуть на свiт, на сонце, на людей...
   I в Бордонському наслегу було погано, а тепер ще гiрше. Мабуть,  далека
дорога взяла своК. Так, так, вона, бо ж коли разом iз  Байбалом  сiдав  на
Арамаановi  сани,  то  почував  себе  непогано.  I  на   тракт   вибралися
благополучно,  i  кiлька  станцiй  поминули  гарно.  Лихо   трапилось   на
останньому прогонi. Вiн був довгий, а  дорога  -  грузька.  Џхали  поволi.
Почав замерзати i злiз, щоб нагрiтися. Але не ступнув i десять крокiв,  як
враз закашлявся i з горла потекла кров.  Тодi  знову  всадили  в  сани,  i
Арамаан погнав коней щодуху.
   До Якутська дiсталися вже поночi. Завернули в улусну.  Там,  на  щастя,
знайшлась вiльна кiмната. Тяжкою була та нiч для всiх трьох, особливо  для
нього - у грудях пекло, бракувало повiтря, голова  розпадалася.  Хвилинами
здавалось, не витримаК, не дотягне до ранку, ось-ось  назавжди  обiрвуться
його муки. Стискував  кулаки.  зцiплював  зуби,  заплющував  очi,  аби  не
стогнати, не закричати. I якось таки вижив.
   Вранцi Арамаан рушив додому. Грабовський радив Байбаловi теж Пхати, але
старий вiд подиву й обурення аж пiдстрибнув:
   - А тебе покинути?! Цього не  буде.  Нi,  нi,  не  буде,  i  не  говори
зайвого. ПiддужаКш - тодi й поПду. Не журися, я тобi не заважатиму.  Та  й
на прожиток зароблю. Дрова людям рубатиму, воду носитиму, якось проживем.
   - Я не про те.
   - А коли не про те, то мовчи. Та й дiло в мене тут К: хочу добратися до
губернатора.
   - З отим озером?
   - Так, з ним.
   Випровадивши Арамаана, Байбал зразу ж хотiв iти на розшуки  Гаврилових.
Але Грабовський стримав його.
   - Не кваптеся. Для чого завдавати людям зайвого клопоту: бачите ж, який
я. От, може, трохи оклигаю - тодi й сповiстимо, що приПхали.
   Старий спершу протестував:
   - Що це, Павле, з тобою? Чого ховатися вiд людей? Чи ми обiкрали  кого,
чи вбили? Ну, занедужав ти... Ольга Василiвна, вона...
   Що мав на мислi старий, згадуючи Гаврилову, важко було здогадатися,  та
Грабовський твердо стояв на своКму:
   - Не треба.
   Пiсля довгоП розмови  Байбал,  здавалось,  погодився.  Правда,  мовчки.
Мовчки й клопотався бiля хворого, силкуючись скорiше звести його на  ноги.
Рiдко одривався в мiсто -  хiба  що  на  базар.  Пiд  кiнець  тижня  майже
врочисто оголосив:
   - Уже, слава святим духам, поправляКшся. Лице порожевiло, ноги  стухли,
змiцнiли. Можна рушати до Ольги Василiвни.
   Недужий тiльки болiсно посмiхнувся. Знав, що  старий  перебiльшуК:  яка
там поправка? Ноги. Колоди колодами - ними й ворушити не годен пiд ковдрою
Навiть якiсь пiдозрiлi виразки з'явилися на них, кровоточать. Чи не лепра,
бува, захотiла породичатися з ним? Ще тiльки ПП бракувало...
   Цього дня Байбал довше, нiж звичайно, затримався в мiстi  i  повернувся
не сам, а разом з Гавриловими. Оглянувши  недужого,  Ольга  жахнулась,  аж
потемнiла на виду.
   - Варвари! Жорстокi вандали ви! Вампiри! -  мовила  гнiвно.  -  Обидва.
Хiба  можна  так  ставитися  до  свого  здоров'я?  О  боже  святий,   боже
милосердний. Лежить, конаК, а про порятунок i не думаК.
   - Я ж йому казав, що ви, а вiн... - вставив несмiливо Байбал.
   - Ну, зневажаКте мене як медика, хай,  -  провадила  далi,  -  могли  б
покликати ГусКва. Той нiколи не вiдмовиться. I лiкар тямущий. Ти  поглянь,
глянь, - кивнула  чоловiковi,  показуючи  Павловi  ноги,  що  вже  бралися
синявою.
   - Бачу, - скрушно хитнув головою Кость. - Ех,  Павле  Арсеновичу,  бити
вас треба за такi речi, нещадно бити. Далi ви тут не  залишитесь.  ПоПдете
до нас. Так же, Олю?
   - I негайно, - потвердила.
   Пiсля обiду й вiдбулося переселення. З двох  своПх  кiмнаток  Гаврилови
бiльшу вiдвели Грабовському та Байбаловi, а самi оташувалися в меншiй,  де
було зовсiм тiсно. В першi днi Павло протестував, незручно почуваючи  себе
в родинi коханоП жiнки. Просив найняти йому окрему квартиру, але нi  Кость
Семенович, нi Ольга не хотiли слухати. А потiм йому так погiршало, що  вiн
уже не мiг i просити.
   Гай-гай, скiльки часу спливло вiдтодi - понад чотири  мiсяцi.  Скоро  й
весна - то ж, мабуть, перед ПП приходом так заморозило й завiхолило. Тепер
йому, порiвняно _з тим, як було, нiби  полегшало,  але  ця  зима  назавжди
закарбувала свою жорстоку печать: груди ниють,  дихати  важко,  а  ноги  й
зовсiм зледащiли.
   Вiн чудово розумiК: без  Ольги  навряд  чи  зможе  змагатися  з  своПми
недугами, а надто - перемогти, здолати Пх. Але й розумiючи все це, не може
далi залишатися тут. I не залишиться. Не дозволяК сумлiння, любов i повага
до господарiв. Адже зараз  квартира  Гаврилових  нагадуК  шпиталь:  у  цiй
кiмнатi лежить вiн, а в другiй - Кость, якого теж мордують сухоти.
   Важко Ользi: кожного дня треба  тричi  нагодувати  обох,  кiлька  разiв
напоПти  чаКм,  лiками,  поставити  банки,  грiлки.  Вона  намагаКться  не
виказати своКП перевтоми - бiгаК, жартуК, бадьорить Пх.  Але  Павло  добре
бачить, як вона вибиваКться з сил, марнiК, як ширшають i густiшають  синцi
пiд ПП очима, а самi очi вiд  того  гублять  свiй  колишнiй  блиск  i  або
меншають, або ж глибше занурюються в орбiти...
   Вiташевський зайшов збуджений i веселий.
   - Њ, К! - гукнув ще в сiнях, зiрвавши з носа окуляри, якi враз змокрiли
в кiмнатi. - Таки знайшов.
   I подав книжку в брунатнiй обкладинцi
   - "Поэзия славян", - прочитав Грабовський уголос. - О-о-о! -  вигукнув.
- Велика, безмежна дяка вам, Миколо Олексiйовичу.  Для  мене  зараз  це  -
прямо-таки лiки, бальзам, порятунок.
   - А я це й сам знаю, - задоволено посмiхнувся гiсть, надягаючи протертi
окуляри. - Чув же, бачив, як ви побивались, як мрiяли про неП.
   - Де ж ви ПП взяли?
   - У тутешньоП вчительки Антонiни Михайлiвни  Якуцевич.  Вона  працюК  в
жiночiй  гiмназiП,  любить  поезiю  i  маК  непогану  бiблiотеку.   Колись
познайомлю з нею, думаю, будете задоволенi.
   - Спасибi.
   - Маю для вас ще подарунок.
   - Який?
   Вiташевський поглянув на трохи вiдхиленi дверi.
   - Квартиру вам напитав.  Недорога  й  близько  звiдси  -  на  Береговiй
вулицi, у Габишевих. ХазяПв двоК та донька. I люди поряднi, чеснi.  В  них
буде добре. От лиш потерпаю, чи не розсердяться на мене Кость Семенович та
Ольга Василiвна.
   - А таки будемо  сердитись,  Миколо  Олексiйовичу,  -  смiялася  Ольга,
заходячи в кiмнату. - Навiть розгнiватися можемо. Ми з Костем  уже  почули
вашi секрети. За книжку дякуКмо, а Павла  Арсеновича  в  такому  станi  не
вiдпустимо, поки не одужаК. I не наполягайте.
   - А я й не кажу, Ольго Василiвно, зараз, - мовив Вiташевський.  -  Так,
пiсля одужання цiлковитого й гарантованого, квартира почекаК. Габишеви  не
квапляться. Маю до вас, Павле Арсеновичу, одну невеличку справу,  але  про
неП скажу, мабуть, потiм.
   - Для чого ж вiдкладати? Кажiть.
   - Так, так, - докинула Ольга. -  Замахнувшись  -  бийте.  Чи  при  менi
говорити не можна? Чоловiчi потаКмини?
   - Можна й при вас. Ви, Павле Арсеновичу, якось  говорили,  що  взяли  б
собi учнiв. Учора, коли я був у Якуцевичiв,  Антонiна  Михайлiвна  просила
пiдшукати для однiКП гiмназистки репетитора. Та дiвчина в цьому  роцi  маК
закiнчити гiмназiю, але довго хорувала i вiдстала. Ну, вчителька,  звiсно,
хоче...
   - Часом, не для доньки осадчого? - перебила Гаврилова.
   - Для неП. ЗдаКться, Анфiсою звуть.
   - Так, так, Анфiсою,  -  ствердила  Ольга  i  якусь  мить  подумала.  -
Невелике щастя. Дивна вона, ця дiвчина. I вродлива собою, i розумом бог не
скривдив, але чогось нiби Пй бракуК.  Кажуть,  дуже  химерна,  не  маК  нi
характеру, нi сили волi, анi твердих переконань. Та  ще  й  з  мiщанськими
забаганками...

   7_

   Цього разу повернувся Байбал, коли в хатi вже  блимало  свiтло.  Мовчки
скинув шапку, роздягнувся, грузько сiв на лаву i  втупив  очi  в  долiвку,
наче йому було соромно. Кучмата голова низько  схилена,  плечi  згорбленi,
весь якийсь жалюгiдний. Коли б не важке дихання, час вiд  часу  перериване
зiтханням, можна було подумати - старий скам'янiв.
   Що з ним? Не запитав про здоров'я, як завжди. Наче й не  помiтив  того,
що хворий не лежить, а сидить за столом, працюК. Чим так  заклопотаний?  I
де був? Пiшов ще зранку, мав тiльки зайти до Габишевих, оглянути  кiмнату,
познайомитися з хазяями. Чи, може, Габишеви передумали, i вiн  шукав  iншу
квартиру?
   Грабовський кладе на стiл книжку, котру читав, поволi зводиться  на  ще
не зовсiм слухнянi ноги. Голосно кашляК, нагадуючи про  себе,  i  обережно
ступаК по кiмнатi,  як  дитина,  що  вперше  смакуК  насолоду  самостiйноП
ходьби.
   - Ну, як там?
   Довго чекаК на вiдповiдь, але Байбал мовчить.
   - Були в Габишевих?
   Старий тiльки болiсно зiтхнув.
   - Бачили кiмнату?
   Знову довга мовчанка.
   - Сподобалась?
   Байбал нарештi зводить голову, i Грабовський  бачить  у  його  вицвiлих
очах сльози, а на лицi - темно-червонi садна.
   - Що трапилось? - стривожився.
   - Скажи менi, Павле, скажи! - вибухаК старечий голос. - Куди тепер iти?
До кого вдаватися? Де шукати?
   - Габишеви не хочуть мене прийняти?
   - Скажи, кому скаржитись?
   - На кого?
   Але старий не вiдповiдаК.
   - Правду ти говорив, ще там, у наслегу, а я, дурень, не вiрив.
   - Ви про що?
   - Та про губернатора ж.
   - Ходили до нього?
   - Ходив, хай з нього дух вийде.
   - Прийняв?
   - Не допустили. Став Пм викладати про озеро,  а  вони  розреготалися  й
виштовхнули мене геть. Так  само,  як  мархiнський  писар,  як  вiлюйський
справник. Бiля управи здибав одного чоловiка - нашого ж  таки,  якута,  що
сторожуК там. Розказав йому все, а вiн i  порадив:  Ти,  каже,  зроби,  як
iншi. Џх теж не пускають до губернатора. Вони чекають тут, пiд управою,  а
коли губернатор, скiнчивши службу, йде додому, переймають його, стають  на
колiна i виповiдають своП скарги". Так я й  зробив.  Тiльки-но  губернатор
вийшов з управи,  я  впав  на  землю,  але  не  встиг  i  слова  вимовити.
"Забрати!" - гукнув солдатам. Ну, тi й схопили мене. Я вiдбивався, то вони
понадавали менi, скiльки захотiли.
   Байбал пройшовся пальцями по виразках на  обличчi,  нервово  зiщулився,
обхопив руками голову i весь затрясся в давкому риданнi. Видно,  намагався
стримати сльози, та не мiг.
   Грабовський стояв остовпiло, не  вiдаючи,  чим  допомогти  цiй  людинi,
завжди такiй незламнiй, беручкiй, сповненiй  вiри,  а  тепер  безсилiй  та
безпораднiй.
   Що викликало це розпучне ридання? Кривавi садна, чорна кривда,  образа?
Несправедливiсть?  Можливо,  й  вони,  можливо.  Але  найголовнiшим  було,
мабуть, iнше - крах святоП мрiП. Так, так, Байбал,  очевидно,  прощався  з
своКю роками виплеканою мрiКю-надiКю, i його душили невтiшнi сльози.
   - Ну от, - глухо заговорив вiн, сяк-так  вгамувавши  ридання.  -  Тепер
усе, - похитав вiн головою,  як  над  покiйником.  -  Озеро...  Сiнокiс...
Люди... Нi, нi, не з того кiнця треба починати. Не з того.  Вогню,  Павле,
потрiбно. Вогню. Такого, щоб усе  зiтлiло  -  i  бордонський  староста,  i
мархiнський писар, i вiлюйський  справник,  i  тойони,  й  губернатор.  До
Кдиного, до нiгтя. А тодi вже можна братися за осушення озера. Охо-хо-о...
Завтра перевезу тебе до Габишевих та й поПду. Далi  затримуватися  тут  не
можу, бо як почне танути снiг - тодi не доберешся, хоч  на  животi  повзи.
Саме трапляКться пiдвода у Вiлюйськ, пiдвезе, а там... Годi просити. Почну
з Югая...
   * * *
   Вiташевський та Байбал не  прогадали  -  кiмната  в  будинку  Габишевих
сподобалася Грабовському. Була вона невеличка, але з  двома  вiкнами,  якi
виходили на пiвдень та захiд, тепла й затишна.  В  нiй  зручно  вмiстилися
стiл, чотири стiльцi, лiжко й  маленький,  дбайливо  виструганий  ослiнчик
бiля груби.
   Бракувало тiльки довгоП лави, де б  можна  скласти  книжки.  Але  через
тиждень по приходi пожильця  хазяПн  змайстрував  мiцну,  хоч  i  не  дуже
зграбну,  модринову  подобу  мисника,  який  увiбрав  майже  всю   Павлову
бiблiотеку. Згодом той мисник було пофарбовано охрою,  а  спереду  зависла
свiтло-синя  ширмочка.  Павло  добре  знав,   що   ПП   почепили   моторнi
Нюргустанинi рученята, хоча й не бачив, коли те сталося.
   Нюргустана  -  Кдина  донька,  чорноока  втiха  Габишевих.   Џй   пiшов
шiстнадцятий рiк. Вона вiльно читаК, трохи пише, знаК росiйську мову,  але
чомусь  дуже  сором'язлива  i  полохлива,  мов  сарна.  Цю  дивну  й  милу
цнотливiсть дiвчини Павло помiтив з перших днiв свого життя у Габишевих.
   Кожен день чуК, як за стiною дзвiнко дзюрчить, грайливо  переливаючись,
безжурний смiх Нюргустани, а коли переступить порiг мешкання хазяПв - вона
одразу змовкне i не знаК, куди подiти себе. ЏП гарна,  гладенько  зачесана
голiвка  схилена,  стрiлчастi  вiП  опущенi,   густо-чорних,   схожих   на
перестиглi черешнi, очей не видно, а пальцi  хапаються  за  якусь  роботу.
Така вона i на подвiр'П, такою бачив ПП i в мiстi: йде вулицею  -  строга,
зосереджена i поспiшаК, наче боПться, щоб хтось  не  перейняв  ПП  або  не
окинув лихим поглядом.
   Скоро пiвроку, як  Грабовський  мешкаК  в  Габишевих,  а  побалакати  з
Нюргустаною так i не довелося. Та й як побалакаКш? Стрiнешся в сiнях чи на
подвiр'П - опускаК очi; працюКш - нiколи не  зайде.  А  що  вона  буваК  в
нього, це зразу  видно:  бо  коли  прибираК  Нюргустана,  тодi  не  тiльки
пiдметено та витерто, але й на столi охайно складено всi папери.
   Недавно  сталося  й  таке.  Грабовський  сфотографувався  в  Гаврилова,
одiслав картки Грiнченковi, Ромасевi, Дулембi, Кранiхфельдам, Ожиговим,  а
одна зосталась. Поклав ПП на вiкнi, i вона лежала там, поволi  згортаючись
у дудочку. Та раптом зникла звiдти. Пошукав, пошукав, але не знайшов i  на
тому заспокоПвся - незручно було  говорити  хазяям.  Минуло  кiлька  днiв.
Повернувшись якось з мiста, здивувався: його фотографiя стояла на столi  в
новiй полакованiй рамочцi.
   Iнодi траплялися також iншi "пропажi". Одну з таких  виявив  випадково.
Прочитавши в "Киевской старине" роман Михайла Старицького  "Перед  бурей",
залишився незадоволений i поклав часопис у мисник. Згодом вирiшив написати
гостру рецензiю на той роман. Подивився туди, де мала бути книга, -  нема.
Пригадував, чи не дав кому почитати. Нi, не  давав.  Понервував  трохи,  а
через два