щасливiше вiд iнших людей, бо не знають нi хвороб, нi злоби, нi вiйни, а проводять днi своП у невинних, безпечних розвагах i в гордому спокоП. Житлом Пм К чудовi лiси й дiброви, а плоди дерев К Пхньою Пжею; вони помирають спокiйно i тiльки тодi, коли життя втрачаК для них всяку цiннiсть, i тодi вони влаштовують бенкет для родичiв i онукiв, прикрашають вiнками голови своП й кидаються в хвилi морськi..." (Плiнiй). Звичайно, така чудова земля та ще й з такими незлобивими, щасливими людьми, яких ромеП називали гiпер-бореями* (*Гiперборей - пiвнiчний вiтер.), дуже вабила iмператорiв римських. Вони були не вiд того, щоб цю землю пiдкорити, а людей ПП, як i багато iнших народiв АзiП й Африки, зробити рабами. Грецькi купцi сiдають на своП кораблi й рушають у Руське море, зупиняючись бiля пiвнiчних i навiть далеких схiдних його берегiв. Џм назустрiч виходять мiсцевi жителi - гiперборейцi - i радо Пх приймають, називаючи гостями своПми, бо звичаКм людей над Руським морем було приймати гостей, як братiв. I греки, повертаючись на батькiвщину, називають море, у якому вони побували, Понтом Евксiнським* (*Понт Евксiнський - Гостинне море.). У себе на батькiвщинi цi першi купцi розповiдають дивнi речi про Понт Евксiнський i людей, якi живуть на його берегах. Це, виявляКться, нiякi не гiперборейцi, а скiфи, анти, склавини. На берегах Днiпра, де стоПть город КиПв, з давнiх-давен живе русь, ще далi на пiвнiч живуть iншi КиКву пiдлеглi племена, яких купцi не бачили, i все це дуже гостиннi, мирнi люди. I земля в них багата - там К безлiч городiв i сiл, а на полях навкруг них сiють зерно, випасають табуни худоби, в лiсах б'ють дорогого звiра, в рiках ловлять рибу. Це справдi багата земля. Тодi на береги Руського моря вирушають вже не тiльки купцi. З великими дружинами Пдуть туди грецькi патрикiП - полководцi, що прагнуть, як до цього робили скрiзь, захопити плодючi землi над морем. Вони сходять на береги, закладають там городи, осiдають на пониззi Днiпра, пруться на великий пiвострiв, що врiзуКться в Руське море, добираються до далекого схiдного узбережжя. Так минали вiки, й цi городи то падали в прах, то знову виростали, руйнувались i знову поставали. Бо, як виявилось, люди над Руським морем охоче приймали в себе грекiв, коли вони приПжджали як гостi, але брали в руки зброю й нещадно били, коли бачили в них завойовникiв. Так були зруйнованi всi городи на пониззi Днiпра, над Руським морем, на схiдному узбережжi Руського моря. I завойовники затримались тiльки на пiвостровi, що врiзуКться в море, - у землi Корсунськiй* (*Корсунська земля - сучасний Крим.). Саме тодi в Константинополi стали називати Руське море Понтом Аксiнським* (*Понт Аксiнський -Негостинне море.). А потiм i самi князi Русi, на чолi з князями киПвськими, з великими своПми дружинами на сотнях лодiй, перетявши Руське море, з'явились до Константинополя. I це були не тi гiпербореП, про яких писали iсторики ромейськi, а дужi, нездоланнi люди. Руськi князi приходили до Константинополя не поневолювати ромеПв. Вони говорили, що в них К досить землi i багатства, що руськi люди хочуть мати любов i дружбу з iншими землями, але не можуть терпiти, коли чужинцi, ромеП, будують своП мiста над Пхнiм Руським морем, пруться на схiднi береги цього моря, лiзуть аж на Iтиль-рiку. У вiдповiдь на це, вiдчуваючи грiзну силу руських людей, iмператори Нового Риму клялись по закону своКму - перед хрестом, - що не будуть чiпати русiв. Руськi ж люди - по покону своКму, поклавши перед Перуном мечi й щити, давали роту* (*Давати роту - присягатись.), що берегтимуть мир з iмперiКю, доколи свiтить сонце. Руськi люди говорили правду: вони хотiли тiльки миру й дружби з ромеями. РомеП ж клялись облудно: вони й не думали забиратись з берегiв Руського моря, далi будували городи на його берегах, лiзли на Дон, Iтиль, порiднилися навiть з хозарськими каганами, хоч тi сповiдали юдейську вiру, а Пхнiй будiвничий Петрона допомiг хозарам побудувати на узлучинi Дону, де проходив волок руських купцiв до Iтиля, фортецю Саркел. I знову руськi князi не раз приходили на своПх лодi-ях пiд стiни Константинополя, щоб мечем вирiшити, хто з них дiК по правдi, а хто творить лжу. У Константинополi тремтiли, коли чули iмена князiв Олега i Iгоря. Цi iмена змушували здригатись всю iмперiю. До того ж Русь була й не одинока. Мiж ПП землями й iмперiКю лежала ще одна краПна, яка також не хотiла пiдкорятись iмперiП, - Болгарiя. З цiКю землею i ПП людьми у Русi була одвiку дружба й мир. I мови, i звичаП в них були майже однаковi. Болгарiя дiлилась iз Руссю своПм письмом. Вчителi Пхнi, Кирило й Мефодiй, бували в КиКвi i навiть у Корсунськiй землi, патрiархи болгарськi посилали на Русь своПх священикiв, князь киПвський Iгор i каган БолгарiП Симеон, бажаючи добра землям своПм, один за одним ходили на Константинополь. I ромеП однаково тремтiли перед русами й болгарами. Iмператор Костянтин VII Порфiрородний добре знав, як його предки - i Михайло II Косноязичний, i Михайло III П'яниця, i Василь I, i Костянтин VI, i особливо батько його Лев Фiлософ - боролись з болгарами й русами. Нi на крок не вiдступаючи вiд замислiв i заповiту предкiв, вiн вважав, що Схiдна Римська iмперiя неминуче стикнеться з Руссю i мусить перемогти ПП. Правда, iмператор був певен, що те станеться пiзнiше, вже за сина його - Романа. Маючи нахил i любов до письма, вiн написав навiть цiлий трактат "Про управлiння iмперiКю" i ще один трактат -"Про народи". Що й казати, iмператор Костянтин довго й старанно збирав вiдомостi для цих своПх трактатiв. Коли посли його i купцi Пздили на Русь, а потiм повертались до Константинополя, вони найперше з'являлись до iмператора i розповiдали йому про городи ПП, землi й людей... Але найкраща розповiдь не може замiнити очей. Iмператор Костянтин так i не мiг збагнути цiКП землi й ПП людей. Для нього то були схожi мiж собою гiпербореП, тавроскiфи, варвари, що ходять у звiрячих шкурах, жадiбнi до грошей, невiрнi й худороднi мешканцi пiвночi. I Костянтин у своПх трактатах доводив одне: треба сварити болгар з русами, спроквола пiдкрадатись i знищувати болгар -сусiдiв ВiзантiП, а потiм... потiм бити й русiв, захоплювати Пх багатi землi. "Роздiляй i владарюй", - так писав iмператор. Так писав i дiяв вiн немарне. Задовго до цього в БолгарiП помер лютий ворог римських iмператорiв - болгарський каган Симеон, на престолi в Преславi сидiв син його Петро. Жона Петра, Марiя, була онукою iмператора Романа, дочкою iмператора Христофора i ненавидiла болгар. Тепер Вiзантiя тримала в БолгарiП своК вiйсько, будувала фортецi на берегах Дунаю. Њдине ще мали болгари - вiру, церкву: Пхнiй патрiарх не визнавав зверхностi константинопольського патрiарха й сидiв на своКму столi в Доростолi. Коли лодiП княгинi Ольги досягли гирла Дунаю. каган БолгарiП Петро свiтляними знаками вiд фара* (*Фар - маяк, що передавав свiтлянi гасла.) в Преславi до фара бiля Великого палацу в Константинополi передав звiстку: - ЛодiП русiв пiд знаменами йдуть до Константинополя. Одного тiльки не знав iмператор Костянтин: хто з Русi й з якою метою Пде на цей раз до Константинополя. Купцi? Вони не викидають знамен. Сли? I Пм не належать знамена. КиПвський князь Святослав? Але вiд своПх купцiв i слiв iмператор Костянтин знав, що вiн ще юний, не вокнязився i навряд чи пiде до Константинополя... "Може, це зла витiвка русiв, - думав iмператор Костянтин, - може, Пдуть вони з невеликим числом людей, а за ними посуне тьма лодiй?" I на всякий випадок iмператор Костянтин велiв вислати за Босфор у Руське море фалангу швидких хеландiй з легiонерами й грецьким вогнем, надiйно охороняти входи до Босфору, а вiд берега до берега Золотого Рогу протягти важкий залiзний ланцюг. 6 Бiльше як сорок днiв пливли лодiП княгинi Ольги й купцiв спочатку Днiпром, далi понад берегами Руського моря до гирла Дунаю, пiзнiше ж, щоб скоротити шлях, одiрвались вiд суходолу i рушили безбережними морськими просторами, прямуючи на пiвденний захiд. Увесь час Пм щастило - на морi стояли тихi днi, паркi ночi, на обрiП не видно було нi хмаринки, керманичам нiчого було боятись, що налетить буря i закине Пх десь у Iраклiй або в Сiноп. Проте ця тиша набагато утруднювала Пм шлях - доводилось посуватись вперед на веслах, воП гребли день i нiч, у кров побили руки. Час вiд часу у морi наздоганяли вони й зустрiчали всiлякi судна. Це були грецькi хеландiП, кораблi херсо-нiтiв, гостроносi кубари з АбхазiП, Арменiану, Пафлаго-нiП, ХалдеП. Однi з них пливли, як i вони, до Константинополя, iншi повертались з столицi ВiзантiП. Недалеко ж вiд Босфору вони зустрiли не зовсiм звичайнi судна. Це були грецькi кораблi, що могли йти пiд вiтрилами й на веслах, дуже великi - на вiсiмдесят весел кожен, - обшитi високими насадами з бокiв, iз закованими в броню воями. Кораблi цi - а Пх було бiльше десяти - пройшли уранцi недалеко вiд руських лодiй i поволi зникли в просторах моря. Але надвечiр вони з'явились знову i вже йшли позаду пiвколом, нiби оточували руськi лодiП, - цiлий день, нiч, ще один день. - Це вiйськовi кораблi ромеПв; отi великi - дромони, меншi - скедiП, - сказали бувалi воП. - Але чого вони з'явились тут i нiби женуться за нами? На це питання нiхто вiдповiсти не мiг. Тiльки воП на лодiях гребли дужче й дужче, часто змiнюючись. I от на далекому небосхилi з'явилась земля. Спочатку дехто не повiрив. Були такi, що дерлись навiть на щогли, намагаючись розгадати, що то за синя рисочка проступила далеко попереду серед слiпучого блиску сонця. Але сумнiву не залишалось - там, на заходi, виходила з моря i чимдалi збiльшувалась, стiною вставала земля. Це був Босфор - мета Пхнiх багатоденних мандрiв: глибока, заповнена водою ущелина мiж Руським i Мармуровим морями, рiвний, спокiйний уже тепер шлях до Константинополя. Грецькi дромони й скедiП, що переслiдували Пх в останнi днi, залишились далеко в морi. Але на змiну Пм заявились новi кораблi ромеПв. I скiльки не пливли лодiП мiж двома високими берегами Босфору, скрiзь у затоках пiд скелями стояли iншi кубари й скедiП. Схоже було, що вони готовi першоП-лiпшоП години пiдняти якорi й накинутись на лодiП русiв. Але ж тi тихо, спокiйно просувались мiж берегами. - Стережуть ромеП Босфор, - говорили на лодiях, - бояться за Константинополь. А, видно, над усе в свiтi бояться руського духу. - Крий боже, - озвався на лодiП iнший голос, - зустрiтись з ними малим числом. Та ще далеко в морi... - А що? Нападають? - Ще й як! У гречина совiстi немаК - на торзi радий з тебе шкуру зняти, у морi сам на сам зустрiне - забере все добро й душу. Скiльки тут, на днi, лежить наших лодiй, а скiльки людей поховано без могили й тризни! Княгиня Ольга чула цi розмови й уявляла, як колись чоловiк ПП, князь Iгор, плив iз дружиною своКю на лодiях Босфором, поспiшаючи до Константинополя. Нелегко було це зробити: не тiльки лодiП, а й чайцi важко пролетiти мiж цими похмурими скелястими берегами, i на кожному кроцi тодi можна було ждати опору, зради... Тепер лодiП княгинi Ольги минули останнi вузькi ворота Босфору, плили пiсля цього ще одну нiч, а на свiтаннi нового дня Пхнiм очам вiдкрилась така велична, чудова, неповторна картина, що люди не могли сидiти на своПх лавах - встали, а гребцi випустили з рук держаки весел. Перед ними, скiльки не кинь оком, лежало безконечне тепле, нiжно-голубе, майже зелене Мармурове море, над яким то тут, то там, вiдбиваючись у плесi, пливли легкi бiлi хмаринки; народжувались i зникали, схожi на лебедiв з крутими довгими шиями, хвилi; над ними лiтали i квилили, кидались, як слiпучi блискавицi, бiлокрилi чайки. Праворуч же, край неба, але, як здавалось, зовсiм близько, височiв, круто обриваючись над морем, великий пiвострiв, чiтко проступали зеленi лiси, сiрi стiни. Далi вглиб на багатьох горах сяяли золотi банi палацiв, церков, i мiж ними кiлька бань дива тогочасного свiту - собору святоП СофiП. - Константинополь! Царев город! Царгород! Чудо з чудес! Красота незрiвнянна! - лунали жiночi та й чоловiчi крики на лодiях. Тiльки бувалi, покалiченi воП-гребцi, опустивши весла, стояли мовчки й невеселими очима дивились на Царев город. Џм не вперше доводилось тут бувати, вони добре знали Константинополь, а в декого iз них занили костi й заболiли на тiлi рубцi, - в тих, що з князем Iгорем ходили сюди, стояли й бились пiд отими високими сiрими стiнами. Мовчала i княгиня Ольга. У цю справдi чудову й неповторну годину вона думала про долю рiдноП землi, турботи про яку привели ПП сюди, до далекого Мармурового моря. Княгиня бачила Константинополь i згадувала далекий КиПв, вдихала солонкувато-гiркi пахощi моря i пригадувала, як у цей час над Днiпром, у Полянськiй землi, солодко пахне спiле жито. Недовго вже пливли лодiП морем, скоро вони потрапили до Суду* (*Суд - затока Золотий Рiг.). Тодi смiливо й зухвало вiд берега вiдчалили i стали йти водноруч з руськими лодiями чимало грецьких хеландiй. - Зустрiчають? - дивувався хтось. - Не зустрiчають, а обдивляються, - вiдповiли йому бувалi воП. Проте це нiкого не турбувало. Обдивляються, нехай i обдивляються - нiчого вони на руських лодiях не побачать. Усi спрямували погляд на Золотий Рiг, берег по праву руку, а найбiльше на пiвострiв, що лiворуч заходив далеко в море. На цьому пiвостровi, за сiрими стiнами i чотирикутними високими вежами з переходами й мiстками, що, здавалося, виростали з скелястого кам'яного берега, на семи зелених горах розкинулось велике мiсто Вiзантiон, як називали в давнину тогочасний Новий Рим СхiдноП iмперiП - Константинополь. З лiвого боку, на рiжку пiвострова, над самим морем, виднiлись мiж струнких кипарисiв палаци iмператорiв ромеПв, церкви й собори з позолоченими банями й хрестами. Над усе ж височiла, нiби висiла в голубому небi, свята Софiя. I всюду були стiни й стiни, що Пх, за переказами грекiв, допомагали будувати боги Аполлон i Посейдон. Та що казки? Насправдi ж нелюдською працею своПх рабiв поставили Пх iмператори Нового Риму - Костянтин Великий, Феодосiй Перший i Другий, Iраклiй, Феофiл i наступники Пхнi. Зараз новi iмператори також сидiли там, за стiнами. Далi ж вiд Пхнiх палацiв город мав iнший вигляд. Нiби по схiдцях, круто пiдiймаючись вище й вище, там громадились будiвлi й церкви; сiрi, похмурi, невеселi, вони тягнулись до самого обрiю, зливались з хмарами. Побачили гостi з КиКва й Суд, що в червонкуватому свiтлi згасаючого дня справдi нагадував золотий рiг. Широка горловина його виходила до моря, вузький рiжок губився десь серед рiвнини й лiсiв; i лодiП руськi довго пливли тiКю затокою, поки не зупинились проти монастиря Мами* (*Мама - монастир святого Мамонта.), де звичайно зупинялись руськi купцi й гостi. У цю вечiрню годину в Золотому Розi вiд безлiчi кораблiв з усього свiту, що, поклавши укотi, спочивали на його рiвному плесi, не видно було й води. Тут були судна, що пройшли важкий i довгий шлях Руським морем, - на них Пхали купцi з держави Шахарменiв, з Ширвану, Ховерезма, Багдада, Кашгара i навiть китайського Чанваня. Поряд з ними похитувались кораблi, що прибули з Пелопоннесу, АравiП, Њгипту й iнших полуденних земель. А були ще й кораблi, якi прибули через Середземне море з кiнця свiту - iз захiдного океану, iз закинутих серед нього островiв. На кораблях лунали рiзнi голоси й рiзнi язики заморських гостей; уже тут, на водi, вони обмiнювались, купували щось i продавали, торгувались. Поки зайшло сонце й з лодiй кинули укотi, княгиня, купцi руськi й сли побачили берег за Золотим Рогом - Перу, що нагадувало передграддя КиКва. Там подекуди височiли церкви й вежi, одна з яких, вежа Христа, стояла над самим морем навпроти рiжка пiвострова; видно було там убогi хижi, землянки, поля й городи, печери в скелях, помости, на яких будували кораблi. А ген далеко в останнiх промiннях теплого сонця нiжно голубiли гори. Коли лодiП зупинились, до них одразу ж пристало кiлька човнiв, а з них зiйшли руськi купцi, що прибули з КиКва ранiше вiд княгинi i вже два тижнi стояли тут, на Судi. Купцi були дуже радi, що тут, на чужинi, побачили людей з рiдноП землi. А ще бiльше зрадiли, коли дiзналися, що з лодiями прибула й княгиня Ольга. Вони негайно ж пiдпливли до неП, низько вклонились, привiтались, заходились скаржитись i нарiкати. - Матiнко княгине! - бiдкались вони. - Гинемо! Захисти нас, заступись!.. Купцi стояли навпроти княгинi в лодiП, що колихалась вiд легкоП хвилi, й говорили: - Зачиненi, замкненi для нас ворота Царевого города. Для iнших гостей - з Њгипту, АзiП, iспанцiв, а хоч i франкiв - вони розкритi. А хiба ми для них гостi? Привезли ось у Царгород своК добро - хутро, мед, вiск, - все як золото, хотiли взяти те, в чому у нас на Русi К надоба, i мати хоч невеликий прирост. А вони нас, тiльки-но стали ми на Судi, повели до Кпарха* (*Њпарх-начальник мiста.), сказали свою цiну, а цiна ця така, що один збиток. I хоч-не-хоч - продавай, бо один тiльки мiсяць маКш право стояти на Судi. А якщо не розпродав свого товару, то Кпарх що хоче з ним зробить, i можеш ти в одних тiльки портах додому повернутись. Знову ж, - вели далi купцi, - коли вже продамо ми за безцiнок свiй товар, то хiба можемо купити, що бажаКмо? Та нi ж, матiнко княгине, нам продають тiльки те, що дозволить Кпарх i що Пм самим непотрiбне: шовк - найгiрший, оксамит - прiлий, i то кожен маК право купити тiльки на п'ятдесят золотникiв. От вина, мастики та парфумiв бери в них скiльки хочеш. А ми що ж, приПхали сюди вино пити, натирати мастикою тварi чи бороди, вибачай, княгине, парфумити? Отак ми й доторгувалися. У лодiях лежать оксамити, маКмо мастики й парфуми, ходимо, як сама бачиш, пiд винним духом, а вже царевi мужi нас з Суду виганяють, нiби ми пси якiсь. З чим поПдемо на Русь? I, вже не маючи сили стриматись, купцi з Русi говорили: - Про Царгород i iмперiю мовлять, нiби тут зiбранi багатства всiКП землi. Що й говорити, багатства тут К досить, де Њгипет, Аравiя, Арменiя, Сiрiя з Миспота-мiКю, - все сюди везуть. Тiльки цi багатства зiбранi в одному Великому палацi - у iмператора та його пат-рикiПв. А iмперiю вони жеруть i нас вже пожерли. Рятуй, матiнко княгине! Княгиня Ольга дивилась на прикритий шатами ночi довгий пiвострiв над Судом, край якого блищали вiкна в палацах i теремах. Вище ж, на горах, було темно, тихо. Темне було й обличчя княгинi. 7 Тiльки розвиднiлось, до лодiй прийшли царевi мужi: в темних одежах, iз золотими чепами на шиях, з товмачами й писцями. Пiднявшись на лодiП, вони запитували, звiдки прибули купцi, що привезли з собою, що бажають продати й купити. I вони не тiльки запитували, а ходили по лодiях, пiдiймали запони, дивились на товари, нiби там могло бути щось недозволене чи крадене. Купцi ж стискували кулаки, кидали злi погляди на царевих мужiв... Пiзнiше, коли лодiП були оглянутi, мужi сказали, що руським купцям дозволяКться зiйти на берег i оселитись в монастирi Мамонта пiд городською стiною. Але попередили, що до города вони можуть ходити тiльки з ними, по п'ятдесят чоловiк за один раз, а в монастирi Мамонта можуть жити й мати покорм тiльки мiсяць, пiсля чого мусять залишити Суд. Це була не первина - купцi вже знали грецькi порядки. Тодi взялись за дiло товмачi й писцi. ОзброПвшись дощечками, вкритими тонким шаром воску, писцi заходились питати й записувати iмена купцiв. Що там писалось - хто знаК, бо вимовляли вони замiсть Прастена - Фрастьона, замiсть Степана - Стандера. - Оце, - смiялись купцi, - почитають у Великому палацi та й подумають, що ми не руськi люди, а якiсь варяги... Та пишiть уже, як вам заманеться, тiльки до варягiв не пишiть. Руськi люди ми, з КиКва, чуКте? Царевi мужi переписали купцiв, якi приПхали на торг, а тодi запитали: - Чи всi? Купцi вiдповiли: - Нi, не всi, бо з нами разом зi своПми послами приПхала ще й велика княгиня руська Ольга. Царевi мужi перезирнулись. - Княгиня Ольга?.. Але ж у КиКвi князь Iкмор? - Був у КиКвi великий князь Iгор, а не Iкмор, але вiн помер, - вiдповiли купцi. - 3 нами ж приПхала його жона i велика княгиня руська Ольга. Царевi мужi розгубились. Вони мали загад вiд Кпарха добре придивитись, хто приПхав цього разу на багатьох лодiях з Русi. Вони ретельно оглянули лодiП й переписали всiх мужiв, але не зважали на жiнок, - хiба мало гостей приПжджаК до Константинополя iз жонами, сестрами чи рабинями?! I тiльки тепер вони побачили сувору, лiтню вже жiнку, що сидiла на однiй iз лодiй у темному одязi, з червоним корзном на плечах. Царевi мужi вклонились Пй, але не знали, як дiяти. Тому вони вирiшили за найкраще попрощатись з руськими купцями, пообiцяли, що швидко принесуть Пм грамоти й пришлють iнших мужiв, якi одведуть Пх у монастир Мамонта, i, швидко збiгши з лодiй, попрямували до ворiт, зникли за стiнами города. Але нi вранцi, нi за весь довгий день до лодiй, на яких приПхала з купцями своПми й слами княгиня Ольга, нiхто з царевих мужiв не прийшов. А без Пхнього дозволу самi вони не мали права зiйти на берег. Настав вечiр, княгиня Ольга сидiла на своПй лодiП й дивилась на Константинополь. У мiстi було темно, тiльки на рiжку пiвострова свiтились вогнi, вогнi горiли й на лодiях, якi стояли на Судi. Вгорi висiло темне небо з безлiччю зiрок, яких вона не бачила в КиКвi. I подумала княгиня Ольга: чи не помилилась вона, приПхавши до цього чужого мiста? Проте наступного ранку все нiбито налагодилось. Тiльки стало свiтати, до лодiй знову прийшли царевi мужi. Вони навiть пробачились, що не змогли прийти напередоднi, бо в мiстi, мовляв, не було Кпарха. А зараз дозволили всiм вийти на берег, одвели до монастиря Мамонта, де для них приготованi вже були й покоП: по чотири купцi на келiю, жони - по двi в келiП, а княгинi Ользi - келiя з спочивальнею i сiньми. I ще царевi мужi повiдомили, що купцi руськi можуть одержати тут же, в монастирi, мiсячне* (*Мiсячне - утримання для купцiв на мiсяць.), а сли -слябне* (*Слябне - утримання для послiв.), дали Пм двi дощечки, на однiй iз яких записанi були iмена купцiв, а на другiй - послiв, а разом з ними й княгинi Ольги. Княгиня Ольга, почувши про це, обурилась i сказала царевим мужам: - Не як посол прибула я до Константинополя, а як княгиня РуськоП землi - з послами своПми, купцями, почтом. I не просто я приПхала, а до iмператора на розмову. - Нашi сли в КиКвi сповiстили нам, - вiдповiли мужi, - що пiсля того як князя Iкмора вбили нiмцi, на КиПвському столi сидить син його Сфендослав. Княгиня Ольга роздратовано махнула рукою. - Я жона князя Iгоря, якого вбили не нiмцi, а який загинув у своПй землi, володiю КиПвським столом, маю сина не Сфендослава, а Свя-то-сла-ва i приПхала вiд себе й нього говорити з iмператорами. Чи приймуть вони мене? - Iмператора Костянтина, - вiдповiли мужi, - немаК нинi в Константинополi, коли вiн повернеться, - не знаКмо. Як тiльки буде тут, скажемо йому про княгиню. Поки ж просимо купцiв торгувати, послiв - ждати. Мiсячне купцям, а послам слябне готовi. - Ще мужi додали: - Якщо ж княгиня Ольга бажаК подивитись Константинополь, ми допоможемо Пй i покажемо все, що ПП цiкавить. Стоячи бiля одвiрка i тримаючись за нього рукою, княгиня Ольга - дуже блiда й стомлена, що, може, було наслiдком довгоП дороги, а може, й iншоП якоПсь причини, - сказала царевим мужам: - За те, що прийняли мене, слiв моПх i купцiв, - iмператору ромеПв спасибi. Спасибi й за те, що даКте мiсячне купцям, - вiзьмуть вони його по надобi. Що ж до слябного - то нi я, нi сли не маКмо в ньому потреби. Не убогi суть князi киПвськi, i якщо Пдуть до Константинополя, то не на покорм до iмператора. - Закiнчивши, княгиня додала: - А доки iмператора вашого, як ви кажете, немаК, я справдi подивлюсь Константинополь. Не для того ж я Пхала сюди, щоб стирчати на Судi. Так i пiшли царевi мужi. Купцi ж руськi, сли та й княгиня Ольга розiйшлися по своПх келiях. Проте незабаром княгиня покликала до себе найстарiшого з купцiв, Воротислава, й почала з ним розмову. - Так що ж, - звернулась до нього княгиня Ольга, - чи готуються купцi нашi йти на торг? А якщо пiдуть, то нинi чи завтра? Високий, сивобородий, гордий Воротислав стояв перед княгинею i, звiвши темнi брови, говорив: - Не вiдаКмо, матiнко княгине, що робити. Учора, коли почули ми про торг, i нинi, коли побачили, як царевi мужi розмовляють з тобою, не знаКмо, як торгувати, що продавати? - А ви Пм нiчого й не продавайте. - Як, матiнко княгине? А де ж подiти нашi хутра, мед, вiск? - Я купую у вас всi вашi добра, - сказала княгиня. - I не по тiй цiнi, яку скаже Кпарх, а по нашiй, руськiй. Знайте, не скривджу вас. Тут, - вона показала на келiю, - моя держава, за все я сплачу золотниками. Але, чуКш, Воротиславе, купцi моП нехай не йдуть на торг. - Слухаю, матiнко княгине, - зiтхнув Воротислав. - Якi збитки! Збитки матимеш, княгине! Княгиня Ольга подивилась у вiкно на Суд, де, як лiс, стояли лодiП з усього свiту. - Не заради заробку приПхали ми сюди, - закiнчила вона, - а заради добра й тишi землi РуськоП... Роби, як сказала. Наступного ранку на подвiр'П монастиря Мамонта зацокотiли колiсницi, закричали й почали кликати на торг руських купцiв царевi мужi. Але трапилось те, чого мужi не ждали й не могли ждати. Руськi купцi вийшли до них, привiтались, порозмовляли, а потiм сказали, що не мають потреби Пхати на торг, бо всi Пхнi товари вже проданi. Царевi мужi, серед яких, звичайно, було чимало й торговцiв i якi надiялись з допомогою Кпарха за безцiнь придбати те добро, яке лежало на лодiях i яке вони самi бачили на власнi очi, були дуже збентеженi, скривдженi в своПх користолюбних намiрах. Адже не для когось думали вони з великим зиском придбати цi коштовнi речi, а для iмператора та його двору. - Яке ж ви мали право торгувати без згоди Кпарха в Константинополi? - А ви запитайте про це в княгинi, - вiдповiдали руськi купцi. Тодi царевi мужi подалися до княгинi. Џм сказали, що княгиня ще спить. Мужi сiли й довго ждали пiд стiнами келiП. Џм сказали, що княгиня одягаКться. Сонце пiдiймалось усе вище й вище, починало припiкати. Мужам сказали, що вона снiдаК. Аж тодi, коли сонце стало в раннiй обiд, княгиня вийшла з келiП. Мужi рушили до неП, почали скаржитись, що руськi купцi порушують всi закони iмперiП, не хочуть торгувати. - А вони вже поторгували, - вiдповiла Пм на це княгиня, - я закупила в них усе ПхнК добро. - Але торг у Константинополi, - не вгавали мужi, - мусить iти через Кпарха, за його згодою. - Я купила у моПх купцiв все добро ще на морi, а не на константинопольському торзi. Тут роблю з ним, що хочу, може, й потоплю в Судi. Що могли сказати царевi мужi? - Я хотiла би бачити Константинополь, - сказала княгиня. - Де моП купцi i сли? Хто з нами поПде, царевi мужi? I по п'ятдесят будете нас пускати чи, може, по бiльше? Ну, говорiть, невже боПтесь моКП ратi? 8 Тепер iмператор Костянтин знав, хто приПхав з далекоП Русi до столицi iмперiП. Знав вiн i те, як зiйшла княгиня Ольга на берег, як вiдмовилась вiд слябного, як не дозволила своПм купцям Пхати на торг, а сама купила всi Пх добра. Усе це, а особливо остання витiвка княгинi Ольги, дуже роздратувало iмператора. Вiд Кпарха Льва вiн знав, якi чудовi хутра привезли купцi з Русi, i хотiв, як про це також домовився з Кпархом, купити цi хутра для себе. - Пiвнiчна княгиня, - говорив iмператор Костянтин у своПх покоях у Великому палацi, звертаючись до паракимомена* (*Паракимомен - перший мiнiстр.) Василя, - дуже дика, горда й неприступна, але, я думаю, ми зумiКмо ПП повчити й навчити. Я хотiв би, Василю, щоб княгинi показали всi багатства Нового Риму, а вже потiм ми ПП приймемо у Великому палацi. I день за днем чиновники iмператора водили княгиню в собор святоП СофiП, у церкви на Влахернi, двiчi на iмператорському дромонi ПП возили на море, щоб вона здалека побачила всю красу i велич Константинополя. Чиновники не тiльки возили ПП, а й повчали: - Iмператор Костянтин незабаром повернеться до столицi й, ми надiКмось, прийме княгиню руську... Проте у Великому палацi iснуК церемонiал, якого мусять додержуватись усi, кому випадаК щастя бачити василевса. За цим церемонiалом усiх послiв, якi йдуть на прийом до iмператора, супроводжують тiльки окремi особи, i коли iмператор даК дозвiл на прийом, посла вводять до зали пiд руки, i вiн, зайшовши до зали й побачивши iмператора, мусить впасти перед ним ниць... А далi вже все буде зроблено, як скаже iмператор. Крокуючи площею Августеона поряд iз царевими мужами, княгиня Ольга слухала цi слова й говорила: - Я би хотiла, щоб ви, мужi, переказали iмператору, що я прибула сюди не як посол. Я - руська княгиня i хочу прийти до iмператора iз жонами мого роду, а також iз слами своПми... Я б хотiла також сказати, що твердо стою на ногах i не бачу потреби, щоб мене, коли буду в палацi, тримали пiд руки. Та й по закону нашому перед князями земними не слiд падати ниць. Отже, це стосуКться й iмператора ромеПв. Iмператору Костянтину переказали це, але вiн був переконаний, що коли княгиня Ольга побачить велич Великого палацу, то, приголомшена й вражена, сама впаде навколiшки. Проте приголомшити руську княгиню було нелегко. В свiтi ще котилась i ширилась слава про мiцну, непереможну Схiдну iмперiю, величну Вiзантiю, багатий Константинополь, але насправдi це була не така вже мiцна iмперiя, зовсiм не велична Вiзантiя, не такий багатий i Константинополь. Греки СхiдноП iмперiП називали себе законними спадкоКмцями Риму, iмператори ВiзантiП хвалились своПм походженням вiд Августа Цезаря. Та й називали вони себе не греками, а римлянами, ромеями. Але Новому Риму було далеко до справжнього Древнього Риму. Цей Новий Рим iз столицею Константинополем тулився на невеличкому шматку землi мiж Пропонтидою i Золотим Рогом. А навкруги його оточували чужi землi, чужi племена й народи, вороги. Були часи, коли Новому Риму - ВiзантiП - щастило захоплювати в Њвропi, АзiП, Њгиптi великi простори землi, поневолювати цiлi народи, забирати Пхнi багатства, уярмлювати людей. Iсторiя Нового Риму - СхiдноП РимськоП iмперiП - знала часи, коли в цьому багатствi на людськiй кровi розквiтали науки й мистецтва, культура й письменнiсть. Свiт дивувався - i немарно - Костянтину Великому й Юстинiану. Константинополь досягнув тодi не менше, а може, й бiльше, нiж Древнiй Рим. Проте це було непевне, неспокiйне владарювання. Столiття за столiттям Вiзантiя вела жорстокi вiйни не десь, а в своПй же iмперiП; всi землi ВiзантiП, аж до стiн самого Константинополя, политi були кров'ю. Що не рiк - повстання проти ВiзантiП спалахували то в АзiП, то в Африцi, то в Њвропi. Iмператори ВiзантiП володiли, правда, одним могутнiм засобом - вони озброювали й нацьковували народ на народ, сiяли мiж ними сварки й чвари, мали численне наймане вiйсько i флот, страхали своПх ворогiв таКмничим грецьким вогнем, що здавався неосвiченим, темним людям небесними блискавицями, стрiлами самого бога. Проте i цей крайнiй засiб не мiг врятувати ВiзантiП. Так, Схiдна Римська iмперiя жила. Вiзантiя довго процвiтала, славилась. Але це був тiльки блискучий метеор. Той, хто дивився на нього, не мiг не дивуватись, але чим дужче вiн блищав, тим швидше мав згорiти. Не дивно, що серед iмператорiв ВiзантiП було так багато нiкчемних, негiдних. Вiд Юстинiана до кiнця iмперiП Пх було п'ятдесят дев'ять. Серед них траплялись досвiдченi полководцi, дехто з них займався й наукою. Але бiльшiсть з них - розпусники й п'яницi, бездари або звiрi в людськiй подобi: вони вбивали один одного, рiзали, труПли, топили, залили Соломонiв трон кров'ю. Не такий уже, як декому уявлялось, був багатий i Константинополь. Iмператори приходили й вiдходили, i пiсля кожного з них зменшувалось багатство Великого палацу, золото й срiбло його роздавалось, розкрадалось. Для того щоб зробити в якiйсь з палат прийом, доводилося вже стягати кадила, панiкадила, килими, посуд з iнших палат. Одяг iмператорiв, сановникiв його, чиновникiв, духiвництва давно уже був у зовсiм занедбаному станi. Немарно ж посол франкський Лiутпранд писав своКму королю про "убогу урочистiсть" Великого палацу. I зараз, у той час, коли княгиня Ольга мандрувала по Константинополю, iмператор Костянтин не раз кликав до себе Кпарха мiста Льва, паракимомена Василя, великого папiю* (*Великий папiя - головний розпорядник Великого палацу.) i разом з ними радився, як приймати княгиню Ольгу, через якi зали ППП слiд провести, в яких палатах частувати, щоб вона, крий боже, не взнала правди про iмператорськi палаци. 9 I нарештi 8 вересня 957 року царевi мужi повiдомили княгиню Ольгу, що iмператор Костянтин наступного дня прийме ПП з купцями й слами у Великому палацi. 9 вересня! У своПй келiП, загинаючи палець за пальцем, княгиня Ольга пiдраховувала, скiльки ж то днiв проминуло вiдтодi, коли вона з лодiями своПми стала на Судi. Це були не тiльки днi, до них годилося додати ще й ночi, що збiльшувались, довшали, як збiльшувалась тривога, туга, обурення княгинi Ольги. Але вона мовчала, терпiла, ждала. Iмператора Костянтина, кажуть мужi, немаК в столицi, iмператор приПхав, iмператор недужий... Сонце вставало над Перу i спускалось у голубi води Пропонтиди, у Суд приходили й поспiшали назад кораблi з усiх земель, тiльки лодiП руськоП княгинi все стояли там i стояли, а в серцi у неП наростали розпач i образа. Проте вона ждала немарно! 9 вересня, завтра, княгиня Ольга буде у Великому палацi, побачить iмператора, говоритиме з ним... Для прийому княгинi Ольги призначена була Магнавра - Золота палата, у якiй звичайно приймали iноземних царiв i послiв. За тим, щоб Магнавра була достойно прибрана, стежив великий папiя, всi дiКтарiП на чолi з примикарiКм* (*ДiКтарiП - помiчники великого папiП; примикарiй - Пхнiй начальник.), десятки лампiвникiв, прибиральникiв. Кiлька днiв i ночей вони мили, натирали мармуровi пiдлоги, наливали олiю й заправляли гноти в кадилах попiд стiнами i в панiкадилах, що висiли пiд куполом. В призначений час Магнавра сяяла. У кутку ПП на високому, вкритому темно-багряними килимами помостi стояв великий, зроблений з срiбла, оздоблений золотом i прикрашений емалями й iнкрустацiями Соломонiв трон - для iмператора, i нижче вiд нього крiсло для спiвцарствуючого iмператора Романа Другого, ще нижче - позолоченi, вкритi пурпурними тканинами крiсла для родини iмператора. У Магнаврi не могли вмiститись всi запрошенi на прийом члени сенату й синклiту, i тому частина Пх стояла в каморах, якi вiддiлялись вiд палати високими арками. У схiднiй i пiвнiчнiй каморах палати стояли хори з святоП СофiП й церкви святих апостолiв, проте арки до цих двох камор були завiшенi: спiваки не повиннi були бачити василевса. Час прийому наближався. Вже в ОрологiП - сiнях палати - було повним-повно сановникiв, чиновникiв, чинiв кувiклiя* (*Чини кувiклiя - охорона.), деякi з них, збираючись купками, по рангах, розмовляли мiж собою, деякi-найбiльш поважнi - сидiли на лавах i непомiтно дрiмали. Вони ждали, що от-от iз-за завiси палати з'явиться папiя, дасть знак входити... Але папiя не виходив. Вже в його каморi - першiй вiд входу лiворуч - дiКтарiП приготували кадило, вже солодкий димок пробивався iз-за завiси в палату, але срiбнi дверi до покоПв iмператора були зачиненi, два кувiкiларiП бiля них стояли нiмi, мовчазнi. Iмператори Костянтин i Роман одягалися. Це була складна церемонiя. ДiКтарiП принесли з камори святого Феодора великi скринi з царським одягом - дивiтисiями з хламидами - i ларцi з вiнцями. Коли дiКтарiП вийшли, безбородi Квнухи почали одягати iмператорiв... На цей раз iмператор Костянтин примусив себе довго ждати. Вже всi сановники з Квнухiв, патрикiП, вищi чини гвардiП стояли позад i обабiч трону, пiд стiнами палати, натискували один на одного i намагались не ворушитись, вже папiя - котрий уже раз! - у своПй каморi роздував i роздував кадило, спiваки, що стояли за завiсами, обливались сьомим потом, а iмператора не було й не було. Нарештi серед напруженоП тишi, яка панувала в Золотiй палатi, почулися кроки багатьох нiг iз пiвденноП камори, дiКтарiП широко розчинили срiбнi дверi, якi туди вели, i iмператор ромеПв Костянтин, а за ним спiвцарствуючий Роман з'явились на порозi. За завiсами почувся мелодiйний спiв хору СофiП: - Многi лiта вiнценосному iмператору... А iмператор, у багряному, золотом шитому дивiтисiП, пiдперезаний широким поясом, з хламидою на плечах, iшов вiд срiбних дверей, зупинився перед iконою Христа й вклонився, пiдiйнявся сходами i дуже повiльно сiв на трон. Тодi папiя схопив своК кадило, пройшов з ним по палатi, починаючи вiд дверей на захiд до трону iмператора, обкурив царя, женучи на нього хмарки ладану й смирни. - Многi лiта богохранимому нашому василевсу! - гримiв хор. Так сидiв на тронi iмператор ВiзантiП - наступник бога на землi, василевс Нового Риму, владар мiльйонiв людей. - Логофета!* (*Логофет - церемонiймейстер.) - почав вiн церемонiю, звертаючись до папiП. Все сталось дуже швидко: розкривши завiсу, папiя вийшов в Левзiак, де вже ждав його адмiсiоналiй* (*Адмiсiоналiй - адмiнiстратор.). Той одразу викликав логофета. Ось логофет з'явився на захiдних дверях, упав ниць перед iмператором, а позад нього стала княгиня киПвська Ольга. 10 Княгиня Ольга немарно провела багато часу на подвiр'П монастиря Мамонта. Серед людей, яких вона там зустрiчала, траплялись такi, що побували у Великому палацi, i вiд них княгиня Ольга вже знала, якi палати й чудеса К в цьому палацi, як i де приймають iмператори, чула, звичайно, i про Золоту палату - Магнавру. А все ж княгиня не могла уявити всього, що ПП жде, i, ставши на порозi Магнаври, на хвилину розгубилася. Перед нею тягнулась довга й широка, вся залита вогнями палата, попiд стiнами ПП стояло безлiч людей, у кiнцi ж палати, де було найбiльше свiтла i де все сяяло золотом, височiв вкритий багряними килимами, оздоблений золотими деревами, пiд якими стояли позолочен леви, помiст, на ньому золотий трон, на тронi сидiв, як це одразу ж зрозумiла княгиня, iмператор Костянтин. Тисяча очей прикутi були в цю хвилину до неП. Усi знали, кого в цей день приймаК iмператор ВiзантiП, кожен iз цих людей багато чув про русiв i хотiв Пх бачити, хотiв дiзнатись, яка з себе пiвнiчна княгиня, як вона одягнена, як поводитиметься в Великому палацi? Княгиня стояла на порозi Магнаври. Була вона надто блiда, трохи сувора, з темними очима, мiцно стиснутими устами... Одягнена була княгиня в бiлу тонкого шовку з срiбними хрестами сукню iз золотим пружком по краях, пiдперезана широким червоним поясом, на плечах у неП легко лежало корзно з багряного оксамиту, оторочене соболями, голову княгинi покривала бiла шовкова пов'язка, кiнцi якоП спускались на плечi. На шиП в неП висiв знак княжеського роду - золота гривна з пiдвiсками, вiд скронь спадали великi, прикрашенi дорогими камiнцями колти. Жони, якi стояли позад княгинi, одягненi були простiше, але достойно, на них не було пишних золотих чи срiбних оздоб, сукнi - темнi, тiльки на двох - княжого роду - багрянi, iз золотою iскрою. Пояси, уставки на груди i плечi, намiтки на голови ткали чудовi киПвськi майстри, що брали узори з квiтiв, трав, дивних звiрiв. Ще далi за жонами стояли чубатi, з довгими бородами купцi й сли, що постатями своПми i одягом нагадували воПв. Вони були в темних, шитих золотою й срiбною ниткою свитках, пiдперезанi високими шкiряними поясами з кишенями для ножа, огнива, горстки солi. Не було тiльки в них бiля поясiв мечiв. Коли княгиня рушила з мiсця, сталося диво. Усi в палатi стояли нерухомо, нiхто не подавав голосу, i раптом у цiй тишi почулись чарiвнi звуки - то на позолочених деревах спiвали зробленi яки