ями, всюди блищали золото, срiбло, мармур, оксамити. Посерединi височiв амвон, до якого вели прикрашенi гiрляндами квiтiв сходи, в олтарi видно було престол з дорогоцiнними шатами, за ним сяяв велетенський золотий, весь обсипаний дiамантами й перлами хрест. У соборi було тихо, чувся тiльки глухий тупiт нiг, шелест одягу, покашлювання багатьох людей. Над головами угору тягнулись вiсiм колон з порфiру, привезених сюди з храму Сонця, й вiсiм мармурових зелених колон, що потрапили до СофiП з Ефеса. Вони закiнчувались високо вгорi мережаними капiтелями, навкруг яких мiж мармуровим склепiнням виконанi були на голубому й золотому тлi композицiП з му сiй. Над ними ж на чотирьох величезних кам'яних пiдпорах лежав Кдиний у свiтi i найбiльший купол СофiП, що нiби спускався на золотому ланцюгу з небес. Тут, у соборi СофiП, де все блищало золотом, срiблом, дорогоцiнним камiнням, цього вечора перед тисячами свiчок молились Iвану Хрестителю, просили його дати людям здоров'я, довгi лiта, щастя. "Там, - пригадала княгиня Ольга, - в далекому КиКвi i по всiй Русi, в цей вечiр заплiтали дерева, клали вогнi, спiвали пiсень, водили танцi, славили Купала, Ладу, Полеля, просили Пх дати щастя й любов". Княгиня Ольга молитовно думала про Iвана Хрестителя, з трепетом згадувала Купала, i молилась Пм обом. Притулившись чолом до холодноП пiдлоги собору, вона молилась за Русь, за людей ПП, за синiв своПх Святослава й Улiба. РОЗДIЛ СЬОМИЙ 1 У нiч пiд Купала ворiт на Гору не замикали. Тiльки почало темнiти, звiдти вийшло чимало гриднiв i юнакiв-дворян. Не з щитами i мечами йшли нинi юнаки, а разом з ними й дiвчата. На головах у них були вiнки, в руках - квiти. З гучними пiснями, в яких славилися Купало й богиня Лада з дiтьми Лелем i Полелем, рушило слiдом за горянськими юнаками й дiвчатами передграддя, залунали пiснi на Подолi i ген-ген далi по Оболонi. З усiх концiв йшли туди, де Почайна допливала до Днiпра. Там на широкому лузi ще завидна прибране було високе дерево - на ньому висiли вiнки, квiтки, всiлякi оздоби. Тiльки стемнiло, навкруг дерева й скрiзь на лузi запалали вогнища, почалося iгрище. Залунала пiсня юнакiв: Iде Купало, несе немало, Меди i жито, прирост, присип, Славим Купала, не спим до рана, Не спи, дiвчино, юнак - не спить! А в цей час з другого боку озивались дiвчата: Ой Ладо, Ладо, Леле, Полеле, Сплетемо квiти в один вiнок, Ой Ладо, Ладо, славимо радо, Ой Ладо, Леле, Леле, Полель. Десь грали вже й музики - пронизливо свистiли со-пiлi, гули роги, торохтiли бубни. Тепер уже скрiзь понад Почайною i Днiпром горiли, як свiчки, вогнi, звiдусiль линули музика й пiснi, пристраснi голоси чулись у темрявi, що стiною стояла одразу за вогнями. Веселi крики, смiх лунали навiть на плесi, скрiзь по Почайнi й Днiпру. Та й як було не веселитись, не радiти: запашна, тепла нiч котилась над землею, вгорi мерехтiли яскравi зорi й срiблом мiнився Перунiв Шлях, квiти пахли, як росою вмитi, в далеких лугах несамовито били перепели й деркачi, мiж круч грала, нiби закипала вiд купальських вогнiв, вода. I горе було тому, хто посмiв би оскверняти або ганити свято великого Купала! От i цiКП ночi гурт старих уже чоловiкiв з Подолу й передграддя, захопивши з собою чимало й молодикiв, рушили до ручаю, що струмував з яру пiд горою, туди, де стояла церква християн. Вони посувались, як чорна стiна, серед темно-зеленого освiтленого вогнями руна, зупинились недалеко вiд церкви, кричали всяку хулу, закочували сорочки й показували християнам тiло. А тодi почулись лемент, крики: люди староП вiри кидали на церкву й людей, що зiбрались там молитись за якогось Iвана Хрестителя, камiння й дрючки. I всi, хто веселився навкруг купальських вогнiв, щосили смiялись, спостерiгаючи, як люди староП вiри воюють з Христом. Iз вiкна терема княжич Святослав бачив, як iшла з Гори на свято Купала молодь, чув ПП веселi, запальнi пiснi. Пiзнiше побачив вогнi над Почайною, але самому йому було невесело, тоскно. Доки княгиня Ольга була в дорозi, на КиПвському столi з ПП волi мусив сидiти вiн, Святослав, син Iгорiв. Вiн дiяв так, як велiв покон: прокидався до схiд сонця, вмивався холодною водою, одягався, накидав на плечi червоне, iз золотою оторочкою корзно, взував червонi, з довгими, загнутими носками хзовi чоботи, клав на голову хутряну шапку iз дорогим камiнням, а на шию чiпляв золоту княжу гривну. Коли княжич виходив iз своКП свiтлицi, минав Золоту палату й спускався сходами в сiни, там на нього вже ждали Свенелд, воКводи, бояри, брат Улiб, на ганку й у дворi бiля терема чулись голоси тiунiв, гiнцiв земель, огнищан. Проте княжич Святослав одразу не виходив до них, прямував до стравницi. Слiдом за ним iшли Улiб, Свенелд, воКводи, бояри. У стравницi, як годилось, Святослав клав жертву, всi мовчки ждали, поки ПП приймуть боги, а потiм сiдали до столу. Подавала Пм страви ключниця Малуша. Вона вже призвичаПлась до своКП роботи, низько вклонялась князям, тiльки заходила до стравницi; носила миски, наливала вино, прибирала посуд i все робила швидко, метко i спритно. Потiм княжич Святослав iшов наверх, сiдав у Люднiй або Золотiй палатi, по праву руку вiд нього стояв воКвода Свенелд, по лiву - брат Улiб, близько сiдав ларник Перенiг, чимало воКвод i бояр стояли позад них. I княжич Святослав говорив з тiунами, приймав гiнцiв земель, слiв, якщо вони потрапляли до КиКва, робив суд i правду людям. Власне, все робив не вiн. З тiунами, гiнцями, всiма людьми, що приходили до княжого терема в цю ранню годину, розмовляли Свенелд, воКводи й бояри, вони ж вели перемови з гiнцями земель, творили суд i правду людям. Але ж княжич Святослав мав вуха i все чув. Тiуни говорили про оскудiння княжоП скотницi, бо, мовляв, княгиня Ольга багато взяла з собою, й вимагали збiльшення урокiв i уставiв. Приходили i ставали на суд бояри, що в сварках за рольнi землi, бортневi знамена й бобровi гони скубли один у одного бороди, ламали руки й ноги, бились мечами, батогами, а то й просто телеснею. Княжич слухав воКвод, якi хвалились, що не хтось iнший, а тiльки вони кров'ю й життям своПм захищають землi, за що просили пожалування. Уже й ранiше Святослав часто сидiв бiля матерi, коли вона робила суд i правду. Але тодi вiн покладався на неП, - вона знаК правду i покон. Та й не завжди вiн сидiв поруч з матiр'ю, бо здебiльшого проводив час з Асмусом, Пздив з ним десь у полi. Тепер вiн мусив слухати тiунiв, бояр, воКвод, i часто йому здавалось, що вони не судяться, не правди шукають, а розривають на шматки рiдну землю. Кожен iз них намагаКться вирвати собi бiльше, все найкраще, i в запалi своКму вони стають хижими, безжальними, такими, що аж кров бризкаК в них з-пiд пальцiв. Цi мужi ставали на прю перед ним, князем, обзивали один одного найгiршими словами, сварились i навiть тут, у палатах, мало не бились, але однаково не вiн вирiшував Пхню долю, бо вони сварились i мирились; незважаючи на всi своП сварки, стояли в'Кдно, хiба що тiльки вимагали, просили в князя за своП шкоди пожалування. Проте вони були справдi жорстокими й безжальними, коли доводилось судити не Пх, а коли самi судили iнших. Вони часто приводили на суд людей своПх - смердiв, рядовичiв, закупiв i просто обельних холопiв. Той утiк вiд свого господаря, той потай вночi вдерся у житницю, той взяв чужого коня, той убив княжого мужа, i вони - воКводи й бояри Гори - карали оцих роб'Пх, чорних людей як тiльки могли, кидали в поруби* (*Поруб - в'язниця.), вiддавали на поток, пограбування, прирiкали на смерть. Так-бо, мовляв, велiв древнiй закон i покон. I княжич Святослав десницею своКю мусив стверджувати цей закон i покон, судив, робив правду, хоч часом у нього й скнiло при цьому серце. Вiн знав i любив древнiй закон i покон, який змушуК воПна не шкодувати життя й стояти на смерть перед ворогом у полi, але не знав ще страхiтливих законiв i покону Гори. Так у той час, коли мати Пздила в далеких землях, княжич Святослав стикнувся з силою своПх мужiв, силою Гори. "Добре, - думав вiн, - що ця сила не може судити князя". Набагато краще почував себе княжич, коли залишав город i Пхав у поле. Довго шукати нагоди для цього не доводилось - звiдти, як крик пораненоП чайки, долiтали й долiтали недобрi вiстi, звiдти приходили мало не кожного дня купцi, яких було пограбовано й покалiчено в далекiй дорозi, там також дуже часто загибали в сторожi воП - вiд меча, отруКноП стрiли, вiд хижоП руки. Почувши далекий клич, княжич Святослав не когось посилав, а сам з малою дружиною переПжджав Днiпро, мчав гостинцем, що вився на схiд сонця, часом завертав праворуч до Переяслава й Роднi, шугав вгору по Деснi - до Чернiгова. Вони завзято шукали ворога. Це були печенiги, чорнi булгари, загони великих орд, що блукали за Iтилем-рiкою. Як татi, вони ночами скрадались у полi, пiдбирались до городищ i сiл, блискавицею падали на мирнi хижi, грабували статки, забирали худобу, вбивали людей, а юнакiв та дiвчат гнали в неволю. Не раз княжич Святослав iз дружиною своКю стикався iз цими ворогами ПхньоП землi. Вiн iшов по слiду, шукав Пх у байраках i ярах, проходив лiси, що перетинали шлях, мчав у широкому полi, де пiд копитами шумiла тирса, високi могили вказували шлях, а на обрiП вставало марево. Часом це було й не марево. То, пiдiймаючи позад себе стовпи куряви, мчали в безвiсть, до Iтиля-рiки, чужинцi, то вони везли з собою добра РуськоП землi, гнали худобу, вели людей. Мов вiтер, мов грiм, що котиться i все пiдсилюКться в безмов'П, мчали в полi воП княжича Святослава, а попереду летiв вiн сам - рiшучий, дужий, безжальний. I вони здоганяли орду, стикалися з нею, рубались, одбивали своПх людей, гнали хижакiв далеко в поле, нищили, вбивали. I це княжич робив охоче, любо, бо захищав рiдну землю, людей ПП. На все життя залишилась у нього й пам'ятка про цi днi. Одного разу, наздоганяючи орду, вiн стикнувся вiч-на-вiч з ПП каганом. Трохи косоокий, темний, iз вишкiреними зубами, каган був великий, спритний, мiцний i, всю силу свою вклавши в шаблю-кривульку, накинувся на княжича Святослава. Святослав бився з хижаком-ординцем мечем свого батька. Цей меч зробили князевi Iгоревi кузнецi-умiльцi з Роднi; був вiн обоямогострий, харалужний* (*Харалужний - загартований.), iз золотим крижем, срiбним яблуком, всипаний камiнням-огнивом. Меч цей розсiкав на льоту лист, дерево нiби зрiзував... Але клятий ординець все викручувався, був у нього верткий кiнь, не раз i не два каган залiтав до княжича з спини. До Святослава квапились воП, що, женучись за ордою, розсипались у полi. Вони помiтили небезпеку, що загрожувала князевi, й поспiшали до нього. Але коли б княжич не був смiливий i дужий, вони б не встигли. Каган вкрай оскаженiв, люто одбивався, налiтав на нього. Один раз ударив по головi, ще раз - у груди. Та княжич втримався в сiдлi й ударом меча обiрвав життя кагана. Коли всi примчали, каган конав у густiй тирсi. Але i в Святослава була поранена голова, перебите ребро. Але що цi рани? На, молодому тiлi все швидко заросло, все забулось, i вiн через короткий час знову мчав на чолi своКП дружини в полi, вечорами спочивав десь на високiй могилi, слухав цiкавi розповiдi Асмуса, а навкруги бiля вогнища сидiли воП. Як дозвiльне було Пм всiм у цьому полi! Десь далеко була Гора, тiуни, бояри, воКводи, десь там був брат Улiб, що з ненавистю в очах дивився на брата. Тут навкруги були тiльки земля та небо, високi могили, у туманах могли спокiйно спати городища й села. I, лежачи на теплiй землi, слухаючи, як десь далеко-далеко в полi перекликаКться сторожа, вiн довго дивився на зорi, а потiм нiбито легко злiтав до них на невидимих крилах i мiцно засинав. Та чим сильнiше буяла весна, чим дужче пахли трави й квiти в полi, тим настiйнiше в душу княжича Святослава заповзала якась тривога, неспокiй. Часом бувало так, що, Пдучи в полi, понад лiсом чи рiкою, вiн раптом зупиняв коня, довго дивився поперед себе, немов ждав, що от-от хтось з'явиться в холодку дерев. Часом не знати чого у нього починало шалено битись серце, йому здавалось, що вiн щось забув взяти з собою в дорогу, щось дуже дороге покинув у КиКвi. I вiн завертав коня, поспiшав з поля до КиКва, але не бачив, не знаходив там бажаного. I все частiше i частiше мучило його безсоння в безлюддi й безмов'П полiв. Вiн лежав, чогось ждав, чогось бажав, серед зiрок на небi починав шукати найкращi, любi оку... Вiн i знаходив Пх - це були двi привабливi голубуватi зiрки, що висiли, як сестрицi, на пiвнiчнiй удолинi неба i мiнились, грали, як перли. Не маючи сили одiрватись вiд краси Пх, вiн хотiв, як i ранiше, линути, летiти на незримих крилах до них, але не мiг, вiП його не склеплювались, сон не приходив. Двi зiрки, як здавалося йому, свiтились все дужче й дужче, не вiн, а вони дивились на нього, кликали, манили. З зусиллям вiн зрештою одривав вiд них очi, пiдводився, вставав, поглядав на повите нiчною iмлою поле, на могилу, на схилах якоП то тут, то там просто неба лежали i вже спали гриднi, глибоко дихав настояним на Квшанi й м'ятi повiтрям, знову лягав i склеплював повiки... Та через короткий час очi його розкривались i чомусь одразу ж прикипали до тих самих зiрок-сестричок. I здавались вони вже не зiрками, а очима - знайомими, любими, рiдними... Засинаючи, княжич Святослав намагався пригадати, чиП очi нагадують йому цi зiрки? Пережив Святослав i ще одне - смерть свого вуйка Асмуса. Вiн помер, як належить воПну, - рано, на свiтаннi, коли роса стаК такою важкою, що сама сиплеться з трав, коли у полi нiмiК все навкруг i владуК одвiчна тиша, коли сонце на сходi починаК пiднiмати iз-за обрiю супроти ночi блискуче лезо свого меча... На свiтаннi Асмус почув за Россю тупiт коня й свист i одразу ж тихо, щоб не розбудити Святослава, встав, узяв з собою кiлькох гриднiв i помчав удалину, де ще стояла нiч i колихалися тумани. Гриднi повернулись i привезли з собою тiло Асмуса. Там, за Россю, в лугах, були три печенiги. Асмус iз гриднями довго гнались за ними й скарали, але один iз печенiгiв в останню смертну хвилину натягнув тятиву лука й послав стрiлу, що вцiлила Асмусу в серце. Смерть Асмуса глибоко засмутила Святослава. Коли вiн стояв над його могилою, то вiдчував, що прощаКться не тiльки з вуйком, а з чимсь бiльшим, iз людиною, частку душi якоП вiн увiбрав у себе й нею жив. "Прийми його, Перуне, у своП оселi, - думав Святослав, - а коли менi доведеться прощатись iз свiтом, то хотiв би померти так, як Асмус!" Коли вийти за древню Родню* (*Родня стояла на горi, нижче вiд сучасного Канева.) й стати край КняжоП гори, над самим ПП краКм, де спiють нинi хлiба, буйно ростуть трави, цвiтуть квiти, опадають туманами й знову пливуть над безмежними просторами хмари, - там i К могила Асмуса! От про все це й думав княжич Святослав, стоячи в надвечiрнi купальськоП ночi бiля вiкна терема. I чомусь йому знову стало невесело, тоскно, чомусь захотiлось залишити свiтлицi, де за день розпеклось стало гарячим повiтря, захотiлось вийти разом з усiма на луки над Почайною, когось шукати i когось зустрiти. Бажання було настiльки непереможним, що княжич не витримав, одягнув темне платне, накинув на плечi корзно, непомiтно залишив Гору, перейшов мiст i попрямував до Почайни. 2 Разом з iншими дворянами на свято Купала пiшла й Малуша. Ще дома, в рiдному селищi, любила вона свята; холоднi, але гомiнкi вечори Коляди, веселi днi веснянок, заквiтчану вогнями нiч Купала, п^янi вiд олу й медiв обжинки. Маленька дiвчинка у подертiй сорочцi стояла тодi оддалiк вiд усiх, боялась пiдiйти до гурту, але Пй було так радiсно. Свята в КиКвi ще бiльше вабили Малушу. Тут так багато вогнiв, так клично звучали пiснi! I все ж вона - проста дворова дiвчина, а пiзнiше ключниця - i на цих святах стояла осторонь, боялась влитись у гомiнкий, веселий натовп, де веселились i подоляни, i дiти майстрiв з передграддя, i навiть боярськi та воКводськi дiти. Вони завжди кликали Малушу погуляти з ними. Особливо кликали, просили пiти з ними на свято гриднi з Гори. Та й як Пм було не кликати ПП? Вона вже не та маленька, худенька, перелякана дiвчина, що тремтiла колись у лодiП, що Пхала, зщулившись пiд щитом, на Гору. Малуша змiнилася. Коли б батько вигадував Пй iм'я тепер, то, напевно, назвав би не Малушею, а знайшов якесь iнше слово - теплiше, краще! Вона витяглась, була ставна, мала тугi, пружнi ноги, виразно окресленi стегна, тонкий стан, у маленьких ПП грудях було ще щось дитяче, але разом i достигле - жiноче, звабне. Вона мала округле обличчя з устами, що нагадували пелюстки квiтки, невеликий лукавий носик, темнi брови й чудове русе волосся. Але найбiльше вражали ПП очi - карi, глибокi, живi, що вiд одного холодного слова могли затьмаритись, а вiд найменшого сонячного променя - засвiтитись. Тiльки на людях нiколи вони не були смутними, але й не свiтилися, бо Малуша жила на Горi. У цю нiч, наблизившись до натовпу, Малуша забула про Гору й терем, ПП охопило приКмне збудження, вона стала в коло, що оберталось круг вогню. Разом з iншими дiвчатами, мiцно взявшись за руки, тiкала, коли юнаки хотiли Пх улоскотати. Коли ж дiвчата й юнаки почали стрибати через вогнi, Малуша довго боялась, вагалась, а потiм скiльки було сили в ногах побiгла, одiрвалась вiд землi, пропливла над багаттям, стала на ноги, але не зупинилась, а побiгла далi, щоб зробити коло i, повернувшись, знову стрибнути через вогонь... Так вона робила не раз. Купало - великий чародiйник, i той, хто приходить на його свято, нiби випиваК мiцного вина. Малуша також сп'янiла, зникли кудись ПП страх i вагання, тепер вона була, як i всi, в полонi у Купала, у вирi любовi. А хiба вона не мрiяла й не думала про кохання? За тяжкою роботою у неП не вистачало часу спочити, помрiяти. Та вже не раз увi снi хтось нiбито бажаний i дивно знайомий приходив до неП в хлiвину, не раз вона, жахаючись, прокидалась серед ночi, бо здавалося - тiльки-но хтось був поряд з нею, пригортав до себе, схилявся, так близько свiтились, пломенiли його очi... - Рятуй мене, Перуне, рятуй, - шепотiла тодi вона й торкалась рукою обереги - материного дарунка, богинi Роженицi. Зате тепер вона робила, як усi, i, як усi, могла дати волю душi своПй i серцю. Ще стрибок, ще один стрибок, ще один стрибок, Малушо, священний вогонь Купала очищаК тiло, вiн наближаК любов. А коли дiвчата почали заплiтати вiнки й пускати Пх у Почайну, щоб запитати в долi, чи судилося Пм мати пару, а якщо судилось, то з якоП дороги, сплела вiнок i Малуша. Хiба ж Пй, як i всiм, не цiкаво було дiзнатись, попливе ПП вiнок чи потоне, знайде вона собi пару чи нiколи не знатиме любовi? Так, пустивши вiнок на воду, й пiшла вона понад берегом, пильно придивляючись, чи тоне вiн, чи пливе. Якщо ж пливе, то куди, до кого? Вiнок не тонув, вiн плив i плив, у пасмугах вiд вогнiв, що грали на плесi, на водi вимальовувалось його темне коло. I раптом Малуша побачила, що хтось невiдомий з'явився перед нею, а далi схопив ПП за руки. - Хто це? - сполохано крикнула вона. - Невже ти мене не впiзнала? - почула Малуша знайомий голос. - Княжич Святослав? - Так, це я... А чого ж ти злякалась? - Я прийшла з дворянами поспiвати й стрибати, пустила свiй вiнок, пiшла за ним... - То добре, Малушо... Сам Купало привiв тебе сюди... - Ой нi, княжичу... Це - нещастя, тут так темно... i я вже пiду назад до вогнища. Там усi дворяни... - Нi, ти нiкуди не пiдеш... - Чому, княжичу? Як же так, що я нiкуди не пiду... - Так, Малушо! Сiдай ось тут, на кручi, i я сяду бiля тебе... Вона сiла, бо княжич не випускав ПП руки. Його рука була така дужа й гаряча. Сiла вона й тому, що не могла перемогти зваби цiКП неспокiйноП, тривожноП ночi... Якусь хвилину мовчали. До них долiтали звуки купальських пiсень, тихий сплеск води, чиПсь голоси в темрявi, але все це було так далеко. - Ти вiриш у долю? - запитав Святослав. - Вiрю... нi, не вiрю! - знiтившись, вiдповiла вона. - А для чого ж ти пускала вiнок? Адже хотiла знати, куди вiн припливе? - Хотiла. - Отже, ти вiриш у долю. Вiрю в неП i я. Так мене навчив Асмус. - Але доля, княжичу, обдурюК, Пй не можна вiрити. - Нi, вона не обдурюК, - впевнено сказав вiн, - i Пй вiрити треба. Випустивши руку Малушi, Святослав довго сидiв I дивився на чорне плесо, немов мiг там щось вчитати. - Ти колись думала про мене? - раптом запитав вiн, обернувшись до неП, i вона побачила його освiтленi вогнями очi й вуста. Тiльки цi очi й вуста тепер не були злими, як у теремi на Горi, а такими, якi вона бачила увi снi. - Я думала про тебе, - щиро призналась вона, - i завжди боялась... Коли ти говорив, коли мовчав... i гримав на мене. - А може, - сказав вiн Малушi, а бiльше, мабуть, собi, - може, я був суворий з тобою i гримав через те, що любив тебе? - Ой княжичу, - жахнулась вона, - навiщо говорити такi слова, та ще в нiч на Купала? Ти робив як треба, бо сам княжич, а я роба. Хiба ж можна воднораз ненавидiти й любити? - Вона знайшла силу стримано засмiятись. - Можна, - вiдповiв вiн. - Коли я ненавиджу, то вiд усiКП душi, коли люблю - то до останку. - То ти, княжичу, разом любив мене й ненавидiв? Вiн сказав дуже голосно: - Нi, тебе я тiльки любив. Ненавидiв Пх, усiх на Горi... - За що, княжичу, за що? - За те, що зневажали тебе, за те, що для них ти була тiльки роба... Я сварився, i кричав, i гримав на тебе за те, що ти корилась Пм. - Нi, княжичу, я не розумiю, як можна разом ненавидiти i любити. - Але ж мене ти не ненавидиш? - Нi, княжичу, як я можу тебе ненавидiти, ти - княжич, я - роба... - Ти знову про це... Слухай i запам'ятай, - перебив вiн ПП. - Я говорю правду. Клянусь Купалом... У тишi, яка настала пiсля цього i яку, здавалося, ще й заглибила ця купальська нiч, вiн почав: - Слухай, Малушо! Отам, на Горi, i скрiзь - на Днiпрi, у полi - менi чогось не вистачало... Спочатку я не знав, чого менi треба, перестав спати, вибирав зорi на небi, все когось ждав. А тепер знаю, що шукав, вибирав i ждав тебе, тiльки тебе. Я люблю тебе, Малушо! - Княжичу! - жахнулась вона. - Як можеш ти мене любити? Я проста дворянка! Малуша розповiла йому про себе. Втiм, що вона могла розповiсти? Кiлька слiв про Любеч, батька й матiр, ще про те, як приПхав i забрав ПП з собою Добриня, як вiн пiд щитом вивiз ПП на Гору, як взяла Малушу до себе ключниця Ярина. - То гридень Добриня твiй брат? - запитав Святослав. - Так, княжичу, брат. - Добрий гридень, - задоволене сказав Святослав. - Нiколи не думав, що ти його сестра. I тут же подумав про те, що мусить зробити щось таке, щоб Добриня вiдчув його княжу ласку: пожалувати чимсь, дати добру зброю. Тiльки Малушi княжич про це нiчого не сказав, а, дивлячись на плесо й вогнi, вiв далi. - А може, я й люблю тебе саме через те, - запальне говорив вiн, - що ти не княжна, не боярська i не воКводина дочка. Я для себе мiсця не знаходжу там, на Горi, я ночей не сплю, думаючи про тебе, ти для мене краща всiх на свiтi... - Не говори так, не говори, княжичу Святославе. - Та чому ж не говорити? - Менi страшно, i я дуже нещасна, якщо ти говориш правду... - Клянусь Перуном... - Княжичу, якщо судилось нещастя, навiть Перун мене не захистить... - Не зможе Перун - я захищу... Слухай, Малушо, хiба це не щастя сидiти нам разом?.. Вона подумала й навiть заплющила очi. - Так... щастя... - А коли я тебе обiйму, поцiлую? Малуша бачила зорi над собою, але одразу вони затьмарились, згасли. Близько перед собою вона побачила очi княжича, почула його дихання, мiцна, дужа рука стиснула ПП до болю, до крику... Проте цей бiль тривав коротку хвилину, всю iстоту Малушi пронизали радiсть, щастя вiдчутоП любовi. Разом з Святославом, нiби на хвилях рiчки, Малуша попливла кудись далеко, може, i в самий вирiй... Џй здавалося, що вона спить, кiлька разiв вона нiби прокидалася, бачила купальськi вогнi, тремтливi Пх вiдблиски на плесi, до слуху ПП долiтали звуки пiснi, але все це було так далеко. Новi й новi хвилi любовного шалу захоплювали ПП, пiдносили, несли далi й далi... Проминуло багато часу. Вони прокинулись. Малуша була стомлена, немiчна. - Я проведу тебе, Малушо. - Не треба, княжичу, вогнi ще горять. Нiхто не повинен знати, де я була. - Гаразд, Малушо! Але завтра ми зустрiнемось, i я скажу тобi те ж саме, що й сьогоднi. Де тебе ждати, куди прийти? - Не знаю, княжичу. - А коли я прийду через сiни в твою хижу? - Я тебе чекатиму, княжичу. Тiльки страшно, ой як страшно менi... - Не плач, не плач, Малушо, все буде добре... Малуша пiшла на купальськi вогнi, тонка постать ПП вималювалась серед трав, а там i зникла в темрявi ночi. А княжич Святослав ще довго стояв над Днiпром. Навкруг нього пливла тиха, спокiйна нiч. Було темно, як це буваК перед свiтанням. Темряву не могли прорiзати навiть кволi вогнi, що догорали на лузi. Найгострiше око серед цiКП пiтьми не помiтило б, де кiнчаються на обрiП береги й Днiпро, а де починаКться небо. Яскраво свiтилися угорi зорi, десь глибоко внизу пiд кручею дзвiнко плескалася вода. Княжич Святослав був щасливий, вiн вiдчував усю велич цiКП ночi, вдихав тонкi пахощi квiтiв, трав, води, чув пристрасну, стару, але вiчно нову пiсню соловiв, що спiвали тiКП ночi так само, як i сьогоднi. Щастя, безмежна радiсть, любов до життя обгортали його, грiли серце, живили душу. I особливою радiстю була та, яку вiн пережив цiКП ночi. Княжич Святослав почував себе найщасливiшою людиною в свiтi, вiн глибоко вiрив, що любить Малушу i може знайти щастя з нею. Вогнища на лузi палали, молодь хотiла, либонь, гуляти до самого ранку. Наблизившись до вогню, Малуша одразу ж потрапила у вир пiсень, крикiв, танцiв. Але тепер вона вже не зупинилась, а швидкою ходою, скрадаючись мiж кущiв, попрямувала до узвозу, щоб швидше дiстатися на Гору, пiти в свою хлiвину, залишитись на самотi з своПми думками. Раптом вона почула за собою кроки. Той, що йшов за нею, поспiшав, намагався ПП наздогнати. Подумавши, що це, може, княжич Святослав, вона, аби тiльки не зустрiли Пх разом на воротях, пiшла швидше, мало не побiгла. Але кроки позаду лунали все ближче, все чутнiше. Нарештi Малуша зупинилась, бо зрозумiла, що однаково не втече. Хтось у темному пiдiйшов до неП й також зупинився. Вона придивилась i в червонкуватому вiдсвiтi вогнiв вiд Почайни побачила обличчя гридня Тура. - Ти гнався за мною? - Так, побачив тебе i погнався... - Навiщо? - Щоб тебе хтось не скривдив цiКП темноП ночi... - Хто ж мене мiг скривдити? - А хiба я знаю, Малушо? Купало - великий чародiйник, вiн часом удалий, часом п'яний. Я весь час, вiдколи ти тут, на Горi, чогось потерпаю за тебе... Вони йшли поруч - Малуша легкою, нечутною ходою, вiн - важко, твердо, впевнено, як ходять гриднi. Тiльки в словах Тура не було певностi. - I ще я боявся, - вiв вiн далi, - щоб ти мене не скривдила... - Чим же я тебе, Туре, могла скривдити? - Хто знаК? - вiдповiв вiн. - Коли б ти була такою, як я, i коли б ти була мiж нами, я б тодi не боявся. А коли ти стала ключницею, опинилась у теремi, я боюсь за тебе... Пiсля всього, що сталось цiКП ночi, Пй важко було зрозумiти, про що говорить i на що натякаК Тур. Але ПП вразили щирiсть i теплота цього простого гридня, що так багато вже зробив для неП й ще раз виказав своП почуття цiКП ночi. Тому Малуша й промовила: - Слухай, Туре! Та ти ж сам, зустрiвши мене на Горi, казав, що коли я виПхала сюди пiд щитом, то буде менi честь i слава... - Так, я говорив це... - То невже ж ти зараз не хочеш менi честi й слави? - Хочу! - Помолись за менеП - Молюсь! - зупинився вiн i подивився на всiяне зорями небо. - Нехай Перун дасть тобi тут, на Горi, велику честь, славу, щастя... - Не поспiшай, Туре! - сказала Малуша, помiтивши, що вiн хоче йти далi. - Я також постою й помолюсь. Перуне, дай щастя менi i гридню Туру. Даси? Вiн дасть, Туре, бачиш, як нам посмiхаються зорi. А тепер ходiмо. Тут так темно, дай менi руку. Вiн взяв ПП руку i обережно повiв узвозом. Недалеко на тлi синього неба вже видно було мiст, ворота. - Перун кожному даК свою долю, - тихо говорив Тур. - Але в мене немаК, не було ще щастя, долi... - Не говори так. Туре, - заперечила вона. - I тобi, i менi Перун дасть однакову, щасливу долю... З НемаК княгинi Ольги, але на Горi все робиться, як i за неП. Покон княжого двору - це закон, усталений вiками. Так було колись, так К зараз, так мусить бути довiку. Княжич Святослав прокидаКться, розбуджений ударами в мiдяне било на стiнi. Спав вiн чи нi? Хто знаК?! Може, й заснув, не роздягаючись, впавши на ложе. Але зараз мусить вставати. НемаК в КиКвi княгинi Ольги, на столi сидить вiн, Святослав, треба вставати, йти до стравницi, пiсля того вершити з воКводами й боярами суд, Пхати з ними ж за Днiпро на лови. Княжич Святослав iде в куток опочивальнi, де стоПть цебро, вмиваКться джерельною водою, одягаКться, виходить. У сiнях, де червонкувате свiтло кiлькох свiтильникiв змiшуКться з зеленкуватим промiнням свiтанку, його вже ждуть брат Улiб, воКвода Свенелд, тисяцький Маркел, бояри Ратша й Хурс. Коли княжич Святослав спускаКться сходами, вони, низько вклоняючись, вiтають його. Улiб ледь схиляК голову перед братом. Потiм вони iдуть разом через довгi сiни, де догорають свiтильники, до стравницi - попереду княжич Святослав, поруч iз ним Улiб, за ними воКводи i бояри. У стравницi давно вже все готове для снiдання. На застеленому бiлим полотном столi К хлiб i сiль, корчаги з квасом, веприна й рiзне зело, всiлякi страви. Бiля столу розставленi вже важкi дубовi, з високими спинками стiльцi. До вогню пiдходить княжич Святослав. Вiн кидаК туди вiд хлiба, веприни, дрiбку солi, виливаК меду. Усi моляться за щастя рiдноП землi, за добробут города КиКва, за княгиню Ольгу в далекiй дорозi. Тiльки княжич Святослав молиться про iнше - перед його очима стоять вогнi купальськоП ночi, вiнок на плесi, очi Малушi. Вогонь поглинаК жертву. Мусить бути так, як замислив Святослав. Усi сiдають до столу. Тодi з дверей вiд кухнi виходить ключниця Малуша, вона зупиняКться, притуливши руки до серця, низько вклоняКться. Але, вклонившись, Малуша цього разу дуже довго не пiднiмаК голови. А може, це тiльки так здаКться княжичу Святославу. Потiм вона пiдводить голову. СтоПть напроти княжича Святослава, дивиться на нього, хоче побачити в ньому те, що жадала бачити, - любов i ласку. Але бачить тi ж самi спокiйнi, нiби холоднi очi, чуК звичайне, тихе: - Подавай страви, ключнице! Малуша подавала страви i боялась дивитись йому у вiчi. А може, й краще, що було саме так. Бо коли б вона пильнiше придивилась, то помiтила б, як княжич Святослав кидаК невдоволенi погляди на воКвод, бояр, брата Улiба, помiтила б його стурбованiсть, неспокiй. Так закiнчилось снiдання. За вiкном уже сяяв день, звiдти долiтали людськi голоси, тупiт коней. Гора оживала, кликала, вимагала. Княжич Святослав рвучко встав з-за столу, за ним пiдвелись брат Улiб, воКводи, бояри. Святослав на одну мить зупинився бiля столу й замислився, приклавши руку до чола, нiби хотiв щось пригадати. Потiм повiльно пiшов до дверей, а за ним i всi, що були в стравницi. Схопившись рукою за рiжок столу, Малуша стояла i дивилась, як, оточений боярами й воКводами, вийшов iз стравницi, iде сiньми княжич Святослав, Там уже ждали його iншi мужi й бояри, вони вiтались, приКднувались, щiльнiше оточили княжичiв. От уже й не видно Святослава. Холоднi пальцi Малушi випустили рiжок столу, Княжич Святослав устав, вийшов, так i не поглянувши на неП. А чого ж ждала Малуша? Справдi, чого вона могла ждати? У княжича Святослава багато дiла - зараз вiн судитиме людей, пiзнiше, як це чула Малуша, поПде з воКводою Свенелдом на лови, потiм обiд, вечiр, нiч. Однаковим життям живе Гора - сьогоднi, як учора, завтра, як сьогоднi. Але не однакове життя в неП, в Малушi. Таким, як сьогоднi, буде воно завтра i в наступнi днi, але таким, як учора, вже не буде нiколи. Так що ж робити, як бути, як жити? На очi набiгаК сльоза. Малуша змахуК ПП рукою. Не можна плакати I Знову сльоза - i знову вона змахуК ПП рукою. Не плач, Малко, не плач! Крiзь вiкно потоком вливаКться рожеве сяйво свiтанку, крий боже, хтось побачить, що ключниця княгинi Ольги плаче! От i зараз у стравнвдю заходить красуня Пракседа, щось запитуК в неП, дивиться на Малушу великими своПми чудовими, але хижими й заздрiсними очима. Малушо, не плач! I вона вже не плаче. Снiдання закiнчене, але буде ще обiд, вечеря, треба iти до комор, усе взяти, приготувати. А хiба крiм того мало всякого дiла? Княжий терем великий, треба скрiзь прибрати - перестелити ложа, накрити столи, замести, змахнути кожну порошинку. Малуша йде теремом, виходить у двiр, прямуК до комор, медуш, бертяниць, клiтей. Бiля пояса ПП брязкотить важка низка ключiв. Тут ключi до всiх добр, у ПП руках усi багатства княгинi, княжичiв, всього княжого двору. Вона йде, зупиняКться бiля комор i хиж, що замкненi важкими замками, i починаК перебирати ключi. О, як багато в неП ключiв! Ось ключ - а за ним усi коштовностi княгинi, ось ключ - i вона може одягти всю Гору, передграддя, Подол, ось ключ - i перед нею будуть скарби, скарби... Але вона перебираК й перебираК ключi, все не може знайти того, який хотiла б мати зараз. Вона розумiК, що полюбила княжича Святослава i без цiКП любовi не зможе жити. О, якби-то кузнецi вмiли кувати ключi до серця людини! Марно турбувалась Малуша, i марно вона, прибiгши пiсля довгого дня в хлiвину до себе, думала, що запiзнилась, Хвилювалась, що княжич Святослав не прийде, навiть заплакала. Княжич Святослав не мiг прийти до неП в хлiвину, поки в теремi ходили бояри, родичi, гриднi, не мiг прийти й тодi, коли вступала на варту перша нiчна сторожа, бо в теремi не спали. Коли ж княжич переконався, що все навкруги заснуло, вiн погасив свiтильник у своПй свiтлицi, дуже тихо, щоб нiхто не почув, як поскрипують мостини, увiйшов у Золоту палату, де в пiвтемрявi тьмяно поблискували зброя й доспiхи предкiв, минув верхнi сiни, спустився схiдцями в куток нижнiх сiней i вiдчинив дверi до хлiвини Малушi. Одразу, тiльки Святослав переступив порiг i замкнув за собою дверi, вiн вiдчув на шиП руки, тепле дихання, - о, якi солодкi були уста в Малушi, яким пружним, але водночас i гнучким було ПП тiло, перса, ноги!.. За вiкном iшла нiч, там, над стiнами города КиКва, робили вiчнi своП кола зорi, на городницях стояли сторожi й мiдяними билами вели лiк часу, а вони були вдвох, для них не iснував час, вони пливли й пливли на щасливих хвилях любовi. Швидко збiгали години ночi, кожен iз них запитував себе - чи й була ця нiч, а вже на стiнi сторожi дзвонили в била, вже скреготали жеравцi мосту, який опускали на день, на подвiр'П лунали кроки, а далеко за Днiпром прорiзувалась ниточка свiтанку. 4 Усiм Пм дуже добре в цю вранiшню годину, усiм по-людсьiкому хочеться жити, кожен з насолодою глибоко вдихаК свiже повiтря, - о, як чудово пахне воно водою, травами, зiллям, - кожен милуКться голубим небом, рожевими хмарками, що повисли, як намистечко, на обрiП, квiтами, що всiма барвами грають серед безмежного зеленого руна. Але найщасливiший, мабуть, iз них у цю годину Добриня. Вiн не розумiК ще, що сталось з ним, як не розумiК й того, як, чому це сталось. Учора вiн був гриднем у княжiй дружинi, як сотнi й тисячi iнших хлопцiв, i думав, що ходитиме в гриднях доти, доки не наразиться десь на печенiзький спис i загине. Аж раптом на свiтаннi покликав його до гридницi воКвода Свенелд i сказав, що вiн, Добриня, поПде з княжичем Святославом на лови й поведе з собою сотню гриднiв. Але це було не все, - Пхнiй тисяцький, що був при цiй нагодi в гридницi, додав, що вiднинi, з княжоП ласки, Добриня завжди водитиме сотню. Отже, вiн - сотенний, вiднинi й навiки сотенний! Радiсть наповнюК душу Добринi. Був би вiн сам - ударив би коня, з криком-гиком помчав у поле, щоб аж земля гула пiд копитами, а повiтря розривало груди. Та й долетiв би вiн, либонь, аж туди, де висять над обрiКм хмари. Сотенний! ЧуКте, любечанин Добриня сотенний! Але мчати не можна. Стримуючи баского коня, вiн Пде одразу ж за княжичем Святославом, iншi гриднi - Пм взап'яiть. Так вони й Пхатимуть за Днiпро, до дарницi княгинi Ольги - бобрових гонiв княжича Святослава. Усi мовчать. Негоже говорити, коли мовчить княжич. А вiн Пде, попустивши повiддя, iнодi тiльки, коли кiнь змiнить ногу або вiд Днiпра вiйне свiжий вiтрець, пiдведе голову, подивиться навкруги замисленими очима. Про що думаК княжич i чим стурбований? Чому в сiрих його очах часом свiтиться радiсть, а iнодi промайне й тривога? Та хiба може гридень, а хоч би й сотенний, знати княжi думки? У князя - своК, у гридня - своК. Добриня думаК про своК, вiн знову запитуК себе: чому так сталось? Де причина? Гарцюючи на конi за княжичем Святославом, пощипуючи час вiд часу тонкий вус, то попускаючи, то натягуючи повiддя, граючи списом i мiцно тримаючи щит, Добриня сьогоднi здавався сам собi набагато кращим, нiж учора, i, безперечно, кращим вiд iнших гриднiв. У пам'ятi постали днi, коли йому не раз доводилося супроводжувати разом з iншими гриднями княгиню Ольгу, а кiлька разiв i княжича Святослава. I хоч тодi нiчого незвичайного не трапилось, Добриня тепер знаходив, що все було незвичайним: там вiн перший допомiг княгинi вийти з човна, там вiн перший пiдвiв княжичу Святославу коня... Бач, Добрине, який ти добрий, бач, чим заробив собi честь i славу. Так вище ж голову, тугiше повiддя, сотенний! 5 Швидко минаК в життi людському весна, швидко пливуть теплi й щедрi днi лiта, але найшвидше пробiгають днi й ночi любовi... Княжич Святослав переживав справжню весну. Вiн Пздив, як i ранiше, на лови, з дружиною своКю побував влiтку за Переяславом, у Роднi, Пздив у лiси за Любечем. Але тепер, де б вiн не був, де б не ночував у полi, де б не стояв у степу, на високiй могилi, вiн бачив ПП обличчя, мрiяв обняти ПП, впитись у тугi уста, ще раз i ще раз горiти в шалу любовi. Навiть дружина не пiзнавала свого князя. Ранiше вiн був замислений, сторожкий, неговiркий. I нiби хтось пiдмiнив Пхнього князя: на обличчi його весь час грала посмiшка, рухи стали твердiшими, вiн бив орла на льоту, смiливо йшов iз списом на тура, наздоганяв у степу дикого коня. Особливо ж вiн був щасливий, коли повертався з дружиною до КиКва. Це бувало звичайно надвечiр, коли теплом дихав Днiпро, повiтря було насичене пахощами достиглих яблук, меду й квiтiв, десь далеко-далеко в лугах народжувалась пiсня. НапоКнi сонцем, обвiянi вiтрами, трохи стомленi, але дужi, мовчазнi, але щасливi, перепливали вони на конях через Днiпро й Почайну, виходили на берег, обмивались у теплiй водi i Пхали через торг Подолом, пiдiймались узвозом з передграддя, мостом, що здригався й гримiв пiд копитами коней, в'Пжджали на Гору. I знову нiч любовi, чудова нiч, коли не вистачаК слiв, коли все навкруг, здаКться, оспiвуК i славить кохання. А неминуче й невблаганне ходило вже близько бiля княжича Святослава й Малушi, тiльки вони цього не знали й не вiдчували. Був мiсяць червен* (*Червен - липень.) - чудовий час, коли в КиКвi й навкруг достигали овочi й виноград, на полях пахло житом, в лiсах - медом. В цьому дозвiллi, серед невимовноП буйноП краси цвiла й Пхня любов. Прийшов зарев* (*Зарев - серпень.), зарипiли вози, встали стовпи куряви над шляхами - багатство садiв, безмежного поля, лiсiв плавом пливло до княжих клiтей, засiкiв, медуш на Горi. Малуша рук не чула, пiдiймаючи кадi, кошi, дiжки, цебра, у неП вiд тяжкоП працi пiдгиналися ноги. Але надходила нiч - все забувалось, бо молодiсть не знаК втоми, а любов для неП - спочинок... А потiм настав ревун, вiйнуло холодом над Днiпром, студена стала вода, в'яли трави й квiти на берегах, птахи летiли на пiвдень, а в Малушi заболiло серце. Вона не знала, коли це почалося, але ходила сама не сво