я. Вночi не спала, вдень не Пла, зблiдла, змарнiла, тiльки очi блищали. Правда, iнодi в них спалахувала тривога. ОднiКiП ночi вона довго, здригаючись вiд ударiв власного серця, ждала Святослава. А коли вiн прийшов, призналась. - Княжичу любий, - несмiливо почала Малуша, - не знаю, чи й говорити, але щось недобре менi... По щоках у неП котились сльози. - Ну, чого б тобi сумувати, - спробував заспокоПти ПП Святослав. - Не плач... - Мабуть, я непразна* (*Непразна - вагiтна.) суть... Вона пильно стежила за його обличчям i очима: хотiла знати, що думав Святослав. Але прочитати щось певне на його обличчi вона не могла. Княжич Святослав чув ПП слова, зрозумiв, що сталося, але дивився не на неП, а далеко за вiконце, де високо в небi висiв срiблястий мiсяць. - Що ти думаКш, княжичу? Мабуть, ти тепер ненавидиш мене, я тобi тепер не потрiбна?.. - Нi, Малушо, - вiдповiв вiн. - Не про те я думаю, а про те, що маКмо робити. I ми зробимо, все зробимо так, що буде добре... - Але що робити? - Не поспiшай, Малушо, дай подумати, збагнути... НаступноП ночi вона була дуже неспокiйна: чи прийде до неП княжич Святослав? А як i прийде, то чи буде такий, як i ранiше?.. О, як нетерпляче чекала вона цiКП ночi, крокiв за стiною в темрявi, доторку руки до клямки (вона так добре знала цей доторк!), тихого скрипу дверей, а потiм - його самого, любого, Кдиного. I вона не тiльки ждала, а й готувалась до його приходу - прибрала в хатинi, нарвала квiтiв i поставила Пх у череп'яному горщику бiля ложа. Довго думала, чи не може ще зробити щось приКмне для княжича, - i не придумала... Малушi довелося ждати дуже довго. Вже на Горi все заспокоПлось i заснуло, сторожi раз i вдруге вдарили в била, мiсяць виплив iз-за Днiпра i хитро зазирнув через зубчастi городницi, але за стiною все не чути було знайомих крокiв - княжич Святослав не йшов. Вiдчай i страх обгорнули спраглу душу ключницi Малушi, вона вирiшила, що княжич вже не прийде, i не знала, що ж Пй тепер робити, як далi жити. I коли вона вже вкрай зневiрилась i подумала, що щастя й любов ПП минули навiки, не за стiною терема, а поруч, у дворi почулися кроки, знайома рука доторкнулась до клямки, тихо скрипнули дверi... - Малушо! Вона вийшла з темного куточка, де стояла, притиснувши руки до серця, що розривало груди. - Цей Улiб аки тать! СтоПть i стоПть у сiнях, розмовляК з своПми воКводами та боярами. Я вже вийшов iншими дверима. Через сад... Малуша не чула його слiв, вона дивилась i дивилась на залите мiсячним промiнням обличчя Святослава, на його очi, в яких спалахували такi знайомi Пй iскринки. Святослав теж нiчого не чув, вiн прийшов до неП, як i колись, вiн прийде завтра й позавтра, вiн не покине тебе, Малушо! А коли б вони прислухались, то почули б, як поруч у дворi, пiд деревами, пролунали чиПсь кроки. Там ворухнулась, рушила з мiсця жiноча постать. Зупинилась на мить i побiгла. РОЗДIЛ ВОСЬМИЙ 1 Проминуло ще багато днiв, багато довгих, безсонних ночей провела княгиня Ольга в монастирi Мамонта, аж поки змогла знову побачити iмператора Костянтина. Прилiтали холоднi вiтри з пiвночi, й опадав лист з тополь, що росли пiд стiнами города; приходили в Суд, вивантажувались i поспiшали вирушати назад, до своПх земель кораблi з усього свiту; з кожним днем темнiшали й остигали води Суду й Пропонтиди, а Ольга все сидiла в монастирi Мамонта, ждала зустрiчi з iмператором Костянтином. Часом княгиня закипала вiд обурення: доки ж Пй тут сидiти й ждати цiКП зустрiчi? Чи не краще сказати купцям, iцоб вони ставили вiтрила та й рушали в Руське море, до рiдного Днiпра? Часом вона говорила царевим мужам, якi приходили й приходили до монастиря й цiкавились, як здоровi княгинi, що почуваК вона себе зле, збираКться виПжджати на Русь, бо тiльки там буде Пй добре. Царевi мужi слухали, обiцяли переказати це iмператору, зникали, знову приходили й кожного разу вигадували нову причину: то, мовляв, iмператор Костянтин трохи занедужав, то виПхав десь недалеко у Македонiю чи Фракiю, то просто не маК часу. Але завжди обiцяли, що от-от iмператор запросить княгиню Ольгу до Великого палацу, зустрiнеться з нею, матиме важливу розмову. I княгиня ждала. Вона мусила ждати, бо мова йшла про справедливi вимоги, про добробут руських людей, про честь КиПвського столу. Невже ж може бути, що iмператор ВiзантiП, який щоденно приймав князiв i послiв з усього свiту, не прийме i не говоритиме з нею - руською княгинею? I ось нарештi, - це було через пiвроку пiсля того, як княгиня Ольга виПхала з КиКва, й через вiсiмдесят три днi пiсля того, як руськi подiП стали на Судi, - царевi мужi, задихаючись, прибiгли до монастиря Мамонта й повiдомили княгиню, що iмператор Костянтин ждатиме ПП в недiлю, вiсiмнадцятого жовтня. Вiсiмнадцятого жовтня! Тут, над Пропонтидою, було ще тепло, але на серцi в княгинi Ольги холодно. Скiльки днiв i ночей! Що дасть Пй ще одна зустрiч з iмператором? I знову вони з усiма церемонiями прийшли у Великий палац, знову Пх примусили ждати виходу iмператора. У Золотiй палатi на позолочених деревах спiвали птахи, гирчали й били довгими хвостами об пiдлогу золотi леви, а iмператор Костянтин пiдносився у конху* (*У конху - пiд склепiнням.) й там височiв нарiвнi з образом Христа. Пiсля того був обiд. Купцi й сли за окремими столами обiдали в Золотiй палатi, де сидiв i iмператор Костянтин. Iмператриця ж з дочками й Феофано - у ПентакувiклiП святого Павла, куди було запрошено й княгиню Ольгу. На цей раз княгиня Ольга сидiла за одним столом з iмператрицею й Феофано, розмовляла з ними, мала змогу ще раз зблизька подивитись на них. I знову, як i пiд час першого прийому, ПП неприКмно вразили сухiсть i черствiсть iмператрицi Њлени, зухвала, пiдкреслено горда поведiнка Феофано. Час вiд часу в ПентакувiклiП лунали звуки органiв - тодi всi присутнi на обiдi мусили вставати й слухати музику. Кiлька разiв пiд час обiду до палати заходили карлики-блазнi й витiвники, що розважали гостей всiлякими жартами, робили дивнi вправи, поглинали вогонь, примушували речi зникати й знову знаходили Пх, вилазили по тонких гнучких прутах аж до стелi. Перед гiстьми виступив навiть чорний велетень, що мiг пiдняти вiсiм чоловiк. Але, хоч все це було надзвичайно цiкаво, княгиня Ольга не могла забутись. Вона думала про те, чому iмператор обiдаК з купцями й послами, а вона - з iмператрицею й Феофано; ждала й гадала, чи покличе ПП iмператор. I от на дверях Пентакувiклiя з'явився паракимомен Василь. Iмператор Костянтин кликав княгиню Ольгу на розмову. Була пiзня осiнь, але тут, на березi Пропонтиди, ще не вiдчувалось ПП дихання. У саду, де йшли iмператор i княгиня, ще цвiли квiти, i терпкi Пх пахощi пiнили голову. Десь унизу, в темрявi, глухо билась об скелi морська хвиля, вдалинi за мурами тьмяно поблискував Константинополь, вгорi переливались всiма барвами зорi. Iмператор i княгиня Ольга стали на скелi над морем, i те, що вiдкривалось Пхнiм очам, можна було назвати справжньою казкою. Просто перед ними лежав голубуватий безконечний простiр Мармурового моря. Високо над ним i нiби зовсiм близько, вiд землi плив срiбний, перетканий темними западинами мiсяць. У сяйвi мiсяця навкруг нього померкли, зникли всi зорi, небо там було таке ж голубе й чисте, як i море внизу. Тiльки на пiвночi, де небо закутала темна шаль, нiби потай горiли червонуватi зорi. Вiд скелi, на якiй стояли iмператор i княгиня, аж до самого обрiю море свiтилось, по ньому снувалась широка дорiжка вiд мiсяця; але не тiльки в цьому мiсцi, а й по всьому простору моря кожна краплина його вилучала зеленкувате сяйво. I, впиваючись тишею ночi, вбираючи в себе сяйво мiсяця, спочиваючи в лонi своКму, море час вiд часу зiтхало, нiби дихало, i тодi з глибин його виникала хвиля, котилась до берега, з тихим плескотом, схожим на шепiт, розбивалась на каменi i дрiбними струмками, що дзвенiли, як струни, поверталась у безодню... - Я хотiв показати княгинi руськiй красу Пропонтиди. Ось вона, - сказав iмператор Костянтин. - Я дуже вдячна iмператору за увагу, - вiдповiла княгиня, - але за три мiсяцi я вже доста бачила цю красу, а он там, над Перу, висить хмара, i звiдти дме холодний вiтер. - Княгиня Ельга, бачу, ображаКться, що я так довго не мiг з нею поговорити. Але ж я то хворiв, то виПжджав з Константинополя... Зараз я дуже уважно слухаю княгиню. - Так, iмператоре, я довго чекала й хотiла говорити про мир i любов, якi повиннi бути мiж ВiзантiКю i Руссю... - Хiба мiж нами немаК миру й любовi, княгине?! - нiбито щиро здивувався iмператор. - Наскiльки я знаю, вони мiж нами нинi К... - Мир i любов записанi в харатiях римських iмператорiв i князiв Олега й Iгоря, що стояли колись тут, пiд стiнами Константинополя. Але на дiлi Пх немаК, i в тому не повинна Русь. - Не розумiю, про що говорить княгиня. -Я говорю про те, що на сходi нашоП землi, на далекому ТанаПсi, де проходить наш шлях до Iтиля-рiки й Джурджанського моря, Вiзантiя збудувала свiй город Саркел i перетяла нам шлях... - Саркел?! - засмiявся iмператор Костянтин. - Але ж то не наш город, його збудував хозарський каган, якому ми продавали, правда, мармур i камiнь, залiзо й скло... Там, як я пригадую, був i наш будiвничий, спафарокандидат* (*Спафарокандидат - вищий чин.) Петрона... Але, княгине, будували цей город не ми, а хозари. Так само будуКмо ми городи iншим народам. Захоче Русь - ми допоможемо i Пй... Звичайно, за грошi, за золото... - Що ж! - промовила, стримуючи себе, Ольга. - Про Саркел ми будемо говорити з хозарським каганом, але ж iмператори ромеПв будують городи - не тiльки на ТанаПсi i не тiльки за золото, а й на берегах Руського моря вiд Iстра до Тмутараканi, де стоПть Русь... - Княгиня Ельга помиляКться, - суворо сказав iмператор Костянтин. - Колись, у дуже давнi часи, ми, греки, прозивали Руське море Понтом Аксiнським i не ходили туди, але пiзнiше це море стало Понтом Евксiнським, i тодi багато грекiв оселилось над Iстром, у Клiматах, у Тетрамархi, яку княгиня називаК Тмутараканню. - Я знаю, - говорила княгиня Ольга, - що в давнi часи багато грекiв оселилось у Клiматах, i ми вiд тих часiв маКмо з ними дружнi стосунки. Але в Тмутараканi, яку iмператор називаК Тетрамархою, i скрiзь над морем були нашi землi... Чому ж iмперiя нинi посилаК туди своПх людей, i не будiвничих, а воПв, i чому вони нападають на наших людей i не дають торгувати з Клiматами? - Древнiх наших городiв над Понтом ми не збираКмось руйнувати, - сказав iмператор, - i на новi землi не поПдемо. - Але нехай вони не заважають нам торгувати з Клiматами. - У Клiматах К свiй синклiт, стратиг, протевон, Русь мусить сама домовлятись з ними. - Ми зумiКмо домовитись i з ними, - згодилась княгиня, - аби тiльки нам не заважала iмперiя. Але, iмператоре, не все гаразд у нас з торгiвлею й у самому Константинополi... - Чому ж? Адже ми торгуКмо з Руссю так, як сказано у харатiях, пiдписаних нашими iмператорами i руськими князями. - Цi харатiП написанi дуже давно, а життя йде, i все змiнюКться. Наша земля багата суть, iмператоре, багатша, нiж думають тут, у Константинополi. - Я знаю це, княгине, i це вiдомо всiй iмперiП. - Тим паче, iмператоре! Ми хочемо продавати своП статки, нам К що продати. Багато ми хочемо й купувати в Константинополi... Але хiба нам дають торгувати? Адже коли купець наш приПжджаК сюди, вiн мусить показати свiй товар Кпарху, той виставить цiну... Де ж це видано, щоб не сам купець, а щоб хтось встановляв йому цiну?! У нас у КиКвi цього немаК. Вашi купцi дають цiну, дiло наше - купувати чи не купувати. . . Iмператор Костянтин нiбито уважно слухав княгиню Ольгу, а вона розпалювалась все бiльше i бiльше. - Знову ж, - вела вона далi, - у Константинополi купцi нашi можуть купувати вино, мастики й парфуми, а от паволок, шовку та оксамиту тiльки на п'ятдесят золотникiв кожен... Чому це так, iмператоре? Я хочу не вином напоПти, а одягти Русь. - Нашi iмператори, - сказав уперто Костянтин, - уклали ряд з князями руськими про торгiвлю, i я не бачу потреби змiнювати його. - Отцi нашi думали, що договори Пхнi будуть виконуватись. . . - Я подбаю, княгине, щоб вони виконувались, - сухо сказав iмператор, - але чому Русь не виконуК договорiв?. . - Про що говорить iмператор? - Я говорю про те, що ще за iмператора Льва Премудрого патрiарх Фотiй встановив на Русi християнську митрополiю, але вже сто лiт Русь i князi ПП не приймають цiКП митрополiП. . . - Я християнка, - сказала княгиня Ольга. - Я знаю, i тим бiльше дивуюсь. - Це не дивно, - запально промовила княгиня, - не токмо я, багато християн вже К на Русi. Њ у нас i храми, i священики. Але Русь не хоче бути пiд патрiархом константинопольським. - Чому? - Мабуть, тому, чому й болгари-християни не коряться патрiарховi константинопольському, а мають свого патрiарха. Ми, iмператоре, дуже любимо i бережемо закони наших батькiв. I хоч змiнюКмо цi закони, але це знову закони нашi, своП. Руськi люди не терплять нiкого над собою, вони не вмiють бути рабами... - Та невже ж християнство - це рабство? - Я християнка i знаю, що християнство - це не рабство. Але бути пiд патрiархом константинопольським - це все одно, що бути пiд iмперiКю. - Княгиня Ельга дуже одверта i гостра на словi, i дуже шкода, що не хоче мати мене хрещеним батьком. - Так, iмператоре, я хрещена суть презвутером болгарського кагана Симеона... Але хiба немаК шляхiв, щоб порiднити Вiзантiю i Русь? - Про якi шляхи говорить княгиня? - Iмператор, дай боже йому здоров'я, маК кiлькох дочок... Я ж маю двох синiв, i з них старшого Святослава. . . Княжич Святослав зараз на порi, скоро посаджу його на КиПвському столi. . . А що, коли б киПвський княжич Святослав порiднився з iмператором ВiзантiП? - Вiн еллiн* (*РомеП називали еллiнами всiх нехристиян.), язичник. . . - Так, вiн язичник! Але ж юдеП, хозари - i тi родичi римських iмператорiв. - Тi iмператори римськi, - вiдповiв Костянтин, - що рiднились з хозарами, мають анафему, я ж хочу мати не анафему, а життя вiчне. . . - Шкода, iмператоре! Колись княжич Святослав побуваК в Константинополi i iмператор пересвiдчиться, який вiн справедливий, смiливий. . . З невеселими думками залишала княгиня Ольга Великий палац iмператорiв ромеПв. Вийшла вона з покоПв Костянтина пiзньоП години. Увесь почет ПП ждав у ОрологiП й, очевидно, трохи непокоПвся. Темними вуличками, майданчиками, де височiли стрункi кипариси й дзюркотiли фонтани, довгими лункими переходами, оточенi сановниками, царевими мужами, охороною, пройшли вони мовчки до ворiт Великого палацу, попрощалися, сiли у колiсницi й поПхали через широку площу, а далi вулицею Меси. За той час, поки вони були в палацi, погода змiнилася. Над Золотим Рогом i Галатою повисла чорна грозова хмара, час вiд часу в нiй спалахував вогонь, глухо гуркотiв грiм, до землi летiли, били слiпучо-бiлi гострi блискавицi. У такi хвилини видно було весь похiд, що мчав вулицею, - вiзникiв, коней, якi боязко ворушили головами, княгиню, ПП супутникiв, що, вчепившись за поручнi, намагались не випасти з колiсниць. - Ну як? - один тiльки раз запитала княгиня Ольга в своПх родичок i боярських жон. - Такого чуда ми не бачили? Красоти тоя не забудемо? Жони мовчали. Чудес i краси Константинополя немов i не бувало, цiКП ночi у Великому палацi вони побачили щось iнше. Вони Пхали вулицями Константинополя дуже довго, перед ними з обох бокiв у пiвтемрявi виникали й тiкали назад будинки, кипариси, пам'ятники й колони. Скрiзь було порожньо, вряди-годи тiльки зустрiчались Пм нiчнi сторожi, де-не-де у вiкнах теплiлись схожi на свiтлячки вогники. Княгиня Ольга не бачила всього цього, не дивилась на примарний нiчний Константинополь. Гiрка образа, бiль, злiсть стискували ПП серце, рвали груди. 2 Iсторики рiзних часiв i рiзних народiв витратили гори паперу й рiки чорнил, описуючи, як лiта 957-го княгиня Ольга на лодiях з купцями своПми Пхала до Константинополя, якi дари везла вона з собою, як приймали ПП iмператори i що говорили з нею. Думали ще й про те, в якi днi iмператор ВiзантiП ПП приймав - дев'ятого вересня i вiсiмнадцятого жовтня чи в якiсь iншi? Зрештою вони прийшли майже до одностайноП думки, що iмператори приймали княгиню Ольгу вдруге вiсiмнадцятого жовтня, бо тiльки лiта 957-го недiля припадаК на вiсiмнадцяте жовтня. А чи приймали iмператори княгиню Ольгу вперше дев'ятого вересня, чи в якийсь iнший день - про це сперечаються ще й досi. I чомусь нiхто з них не замислився над тим, а що ж робила княгиня Ольга пiсля другого прийому в iмператорiв? Питання це може видатись комусь смiшним, може, хтось з iсторикiв вiдповiсть на нього словами лiтописця: "Повернулась до КиКва i, ображена iмператорами, сказала: "Ти також постоПше в мене на Почайнi, якоже аз в Судi..." Та це не буде вiдповiддю на питання, бо справдi, що ж робила княгиня Ольга пiсля ночi вiсiмнадцятого жовтня, коли ПП прийняв вдруге i востаннК iмператор Костянтин? Повернулась до монастиря Мамонта, заснула та й поПхала до КиКва? Коли? Адже було вже вiсiмнадцяте жовтня. Руським морем навряд чи можна було Пхати. Там у цей час ревло таке, що вiд лодiй i трiсок би не лишилось. Про Днiпро й думати не доводилось, бо до нього треба було ще добратися. А коли б вони й добралися, то побачили б там тiльки кригу. Син княгинi Ольги Святослав Пхав через п'ятнадцять лiт пiсля цього на лодiях до КиКва, виПхав не вiсiмнадцятого жовтня, а в липнi, i не з Константинополя, а з гирла Дунаю, та й не мiг доПхати, а замерз з лодiями в гирлi Днiпра, на узлучинi моря... Нi, питання про те, що робила Ольга пiсля ночi вiсiмнадцятого жовтня лiта 957-го, немарне, i вiдповiсти на нього треба. Коли колiсницi, на яких везли княгиню Ольгу та ПП почет з Великого палацу, зупинились бiля монастиря Мамонта, всi встали, гуртом пiшли в ворота, зупинились на вимощеному каменем дворi. Родичi княгинi, маючи намiр поговорити мiж собою, вклонилися Пй i швидко пiшли до своПх келiй. Мовчала якийсь час, кутаючись у своК корзно, щоб захиститись вiд вiтру, княгиня Ольга, а потiм сказала, звертаючись до купцiв: - Ви одразу зайдiть до мене... Через короткий час вони зiбрались в ПП келiП. Там горiли двi свiчки, що освiтлювали убогу монастирську обстановку: стiл, кiлька лав, сiрi кам'янi стiни, вузькi вiконця, через якi долiтав шум вiтру й стогiн розбурханого Суду. Княгиня встигла переодягтись i була в звичайному своКму одязi, з темною пов'язкою на головi, i це ще бiльше пiдкреслювало ПП блiде, стомлене обличчя, пересохлi, спраглi уста. Сiвши на лавi бiля столу, княгиня прислухалась, як шумить вiтер за вiкном i як стогнуть хвилi на Судi, стурбовано хитнула головою i почала: - Не лиха хотя, а заради добра й тишi землi РуськоП Пхали ми сюди з бременем тяжким, везли дари достойнi, дали Пх iмператорам, говорили про потреби нашi i все зробили по надобi... На хвилину княгиня замислилась, пригадуючи, як кiлька мiсяцiв висидiла на Судi, як довго добивалась i нарештi побувала у Великому палацi. НадiП? На що вона надiялась, чого сподiвалась? Нi, давнi князi руськi Кий, Олег, Iгор, що ходили до ромеПв не з подарунками, не з ласкавими словами, а з мечами i з списами, добре знали, за що й для чого йдуть вони проти ВiзантiП. Лукавi, хитрi ромеП й iмператори Пхнi, брехливими словами вони завжди намагались обдурити й приспати руських князiв i всiх руських людей, присягались Христом, але самi Христа в серцi своКму нiколи не мали. Марнi розмови, що iмператори ромеПв згоднi жити в дружбi й любовi з руськими людьми. Цi iмператори, як павуки, висмоктують всi сили з Њгипту, АзiП, Њвропи, мрiють вони про ще бiльше - прагнуть пiдкорити Русь. О, як добре вiдчувала тепер княгиня Ольга ненависть ромейських iмператорiв до РусiП Здригаючись всiм тiлом, чуючи, як кров закипаК бiля серця, згадувала вона тижнi, коли сидiла на Судi, згадувала обидва прийоми у Великому палацi, де ПП почет всiляко принижували й зневажали, пригадала й останню розмову з iмператором Костянтином. - Вотще Пхали ми до Цареграда, - сердито повела вона далi, - лiпше бих не були тут, бо що хотiли - не зробили, що шукали - не дiстали, добра й тишини - не здобули. Днесь я знову говорила з Костянтином, та що це була за мова? Велику гордiсть взяли iмператори, двоКручать, про любов говорять - пагубу нам чинять, потай дiють, чорнi Пх помисли й замишляП... I за цими словами сли й купцi РуськоП землi вiдчули глибоку образу княгинi, що була й Пхньою образою, увесь бiль ПП, що був також i Пхнiм болем. - Але що маКмо тепер робити, сли моП й купцi? - запитала княгиня Ольга й оглянула Пхнi обличчя. - Адже Костянтин змусив нас три мiсяцi сидiти на Судi не токмо щоб вразити честь i гординю нашу, а паче щоб у безвихiдь завести. Скажiть менi, купцi, - звернулась вона до них, - чи можемо нинi лодiями Пхати до Русi? Купцi мовчали, i в цiй тишi ще дужче стало чути, як шумить за вiкном вiтер, як реве Суд... Княгиня ж пригадала тиху, спокiйну нiч на морi Руському, коли вона Пхала сюди i коли стерновий Супрун говорив Пй: "Страшне Руське море восени, княгине... - Не прийме нас нинi Руське море, - встав з лави й сказав Воротислав, що на своКму вiку багато разiв ходив до Константинополя. - РозкидаК нашi подiП, потопить, поб'К об камiння... Буремне, страшне Руське море восени, княгине, - повторив вiн тi ж самi слова, якi вона чула колись вiд Супруна. - А коли б ми доПхали до Бiлих берегiв, - все ж запитала княгиня, - тодi що? I знов вiдповiв той самий купець, а його пiдтримали й iншi купцi й сли: - Рятуй боже, матiнко княгине, встигнути за мiсяць на Бiлi береги... Там стоятиме вже крига, лодiП нашi вмерзнуть, до КиКва-города нам не дiстатись, бо херсонiти коней не продадуть. А печенiги, либонь, уже чатують на нас... Рятуй боже! Суворе було обличчя в княгинi Ольги, вогнi свiчок вiдбивались у ПП очах. - Так от затим три мiсяцi тримав нас Костянтин на Судi... - сердито сказала вона. - Нi, не токмо честь i гординю нашу хотiв би вразити iмператор, смертi нашоП на Бiлих островах вiн прагне... - Матiнко княгине, - залунало тодi вже багато голосiв, - вiдколи Пздимо з КиКва в греки, так i допреж було: стоПмо на Судi - тяжка гостежба наша, в море йдемо - не чуКмо душi. - Ну, заждiть, - зi злiстю промовила й подивилась на вiкно княгиня, - приПдете ви до КиКва, постоПте в мене на Почайнi, якоже аз на Судi... Але що важили цi слова княгинi Ольги не в КиКвi, на Почайнi, а тут, у чужому, ворожому Константинополi, в монастирi Мамонта над Судом? - Мусимо щось робити, - сказала княгиня, - а я вже багато днiв думала й бачу, що Пхати нам треба не морем... У келiП все завмерло... - Якщо iмператор хотiв нас вирядити в море нинi, в жовтнi, - вела далi княгиня, - то нехай Пде туди сам... Ви ж, купцi моП й сли, продайте лодiП тут, на Судi, купуйте конi й колiсницi, i поПдемо ми на Русь через землю Болгарську. - Нашi лодiП вони з руками вирвуть, - загомонiли купцi й сли, - конi й колiсницi придбаКмо на Пхньому торзi, а шлях через Болгарську землю нам вiдомий. Ходили ним не раз. - Так i робiть, - закiнчила княгиня Ольга. - Побували ми у ВiзантiП, поПдемо ще й до БолгарiП. Не знайшли щастя тут, пошукаКмо його в iншому мiсцi. Проте княгиня Ольга не сказала, якого саме щастя хоче вона шукати. 3 У Великому палацi пильно стежили за кожним кроком княгинi Ольги, й тому там одразу дiзнались, що киПвськi гостi не вимагають нi мiсячного, нi слябного, нi вiтрил i харчiв у дорогу. А натомiсть продають на Судi своП лодiП, на торзi в Перу купують коней i колiсницi. Iмператор Костянтин сам викликав Кпарха города Льва, довго розмовляв з ним, цiкавився, яку цiну правлять киПвськi гостi за своП лодiП, скiльки коней i колiсниць бажають купити. - Вони правлять за своП лодiП дуже високу цiну, - вiдповiдав Кпарх, - але нашi купцi виривають Пх з рук: у Константинополi знають, що цi лодiП з дуба вiчнi й дуже зручнi. Що ж до коней i колiсниць - гостi не скупляться, платять за них, скiльки запитують, тiльки хочуть, щоб конi були дужi, а колiсницi зручнi. - КиПвська княгиня вельми обережна й хитра, - сказав iмператор Костянтин паракимомену Василю, коли Кпарх пiшов з палацу. - Зрозумiло, вона вертатиметься в свою землю не морем. - Шкода, - зiтхнув паракимомен. - До печенiгiв уже давно виПхали з великими дарунками нашi посли, i, я певен, тi добре б зустрiли княгиню. - Звичайно, шкода, що вона Пде не морем, - зiтхнув i iмператор. - Я також був певен, що, побачивши Константинополь, вона вже не побачить КиКва. Проте, Василю, мене турбуК не те, що княгиня нас перехитрила, а те, що поПде вона на Русь через землю проклятих болгар, що гризуть сирi шкiри. - О василевсе! - вигукнув паракимомен. - Доки дочка iмператора Льва сидить у Преславi поруч iз кесарем Петром, ми можемо бути спокiйнi за Болгарiю... - Коли б киПвська княгиня мала справу в БолгарiП тiльки з кесарем Петром, я був би спокiйний. Не вiн, так василiса Марiя нам завжди допоможе. Але не тiльки кесар К в Преславi, К там i бояри на чолi з Сурсувулом, на заходi БолгарiП стоять непокiрнi комiти* (*Комiти-управителi областей в Захiднiй БолгарiП.). - Я думаю, що ранiше, нiж колiсницi киПвськоП княгинi приПдуть до Преслави, туди повиннi прибути нашi василiки з багатими дарунками... - Саме про це я хотiв тобi сказати, - згодився iмпе ратор. - Що ж, ми ще раз вiдправимо посаг василiсi МарiП. - Цей посаг, - важко зiтхнув паракимомен Василь, - який ми посилаКмо кожного року, коштуК нам дуже багато. То ми даКмо посаг василiсi, щоб Болгарiя не браталась з уграми, то платимо Пм за те, щоб вони зреклись печенiгiв. А скарбниця наша не така вже багата. - Краще взяти з скарбницi останнi солiди й кинути Пх псам-болгарам, - промовив iмператор Костянтин, - анiж ждати, поки вони накинуться на нас i покусають... А зараз я згоден вiддати й всю скарбницю: не з уграми чи печенiгами можуть побрататись болгари - з русами. А Болгарiя i сукупно з нею Русь - це смерть для ВiзантiП. Константинополь уже бачив пiд своПми стiнами вiйсько кагана Симеона i князя Iгоря. Наша iмперiя врятувалась тодi тiльки чудом. - Iмператор Костянтин замислився й додав: - Доки ми сваримо мiж собою Болгарiю i Русь, у Константинополi можна сидiти спокiйно. Якщо ж вони, крий боже, зумiють зв'язатись i з'Кднатись, нам не встояти навiть за мурами Юстинiана... тож не треба шкодувати нi грошей, нi зброП, нi людей. Ми мусимо сварити Пх, роздiляти i владувати. Це говорив уже не той iмператор Костянтин, який так лагiдно, спокiйно розмовляв у Великому палацi з киПвською княгинею Ольгою. Щось хиже, люте було в його обличчi й очах, пальцi рук щосили стиснули посох. - Я розумiю, що тебе турбуК, Василю, - закiнчуК вiн. - Грошi, грошi! Так, у iмперiП в нас зараз дуже важко, податки, якi ми накладаКмо, дуже великi. Ти говориш, що скрiзь починаються повстання. Знаю! Але що поробиш, iмперiя - велика, iмперiя - мiцна, i той, кого вона захищаК своПм знаменом, мусить за це платити. Хлiбом, грiшми, кров'ю!.. ТiКП ж ночi у саду над Пропонтидою, там, де розмовляли Iмператор Костянтин i княгиня Ольга, але набагато пiзнiше, коли вже заснув увесь Великий палац i коли в своКму ложi спав iмператор Костянтин, сталася ще одна зустрiч i ще одна розмова, тiльки нiхто ПП не чув. Що паракимомен Василь не мiг спати в цю пiзню годину ночi i опинився в саду над морем, було не дивно - як постiльничий, вiн мусив вартувати, коли спочивали iмператори. Дивним було те, що саме в цей час i саме в цьому мiсцi саду опинилась Феофано. Хто-хто, а вона мала право i повинна була б спати, спочивати поруч з чоловiком - молодим iмператором Романом. А все ж вона не спала i вийшла в сад, довго стояла в однiй iз його алей, помiтила в кiнцi ПП темну постать людини й одразу прикипiла до кипариса. Довго ждала й напружено прислухалась, поки постать наближалася до неП, чула кроки, дихання, а тодi раптом ступила вперед, прошепотiла: - Я тут, Василю... Жду! Вони зiйшли з алеП в тiнь. Там стояла лава, Пх нiхто не мiг бачити. - О, якби ти знала, Феофано, - сказав, сiвши на лаву, паракимомен, - як менi важко... - Чому? - нахилившись до нього, спитала вона. Десь над Галатою бив грiм, i луна його з виляском котилась над морем. У вiдсвiтi блискавиць Феофано побачила перекошене вiд муки, сухе безбороде обличчя постiльничого. - Вони з мене зробили напiвлюдину, - шепотiв вiн. - Я маю голову, серце, але в мене мертве тiло... - Невже ж у тебе нiчого не лишилося? - У мене залишилась помста, - вирвалось у нього. - Коли я досягну свого, може, тодi заспокоПться моя душа... . - Коли ти досягнеш свого, - пiдбадьорила вона його, - тодi ти захочеш жити, в тебе з'явиться бажання... - Ти говориш правду? - Так, Василю! I бажання, i пристрасть... - Ти принесла, що обiцяла? - Так. Оцi порошки з Њгипту дiють дуже повiльно, але невблаганно, - кiнець, смерть! - Дай менi!.. Скiльки Пх тут? Два? Ти говорила, що буде три... - Третiй я залишила для себе... Але я дам тобi його, коли буде потрiбно... 4 Дуже швидко, набагато ранiше, нiж туди могла прибути з почтом княгиня Ольга, у столицi БолгарiП Преславi з'явились василiки iмператора Костянтина. Дивним було те, що, з'явившись до Преслави, вони не добивались на прийом до кесаря - василевса БолгарiП Петра, а, попросивши, одразу були прийнятi дружиною Петра василiсою Iриною. Василiса Iрина мала грецьке iм'я Марiя, була дочкою iмператора Христофора, онукою Романа Першого Лекапина i, нарештi, дружиною болгарського кесаря Петра. Появi василiси Iрини в Преславi передувало багато подiй, бо вiдколи на вузькому пiвостровi над Пропонтидою й Судом з'явився Новий Рим - Константинополь i Вiзантiя - мiж ним i болгарами, що жили на Балканах, протягом столiть точилися жорстокi вiйни. Не Болгарiя хотiла скорити Вiзантiю - нi. Слов'янськi племена й болгари, що ослов'янились мiж ними, жили на Балканах споконвiку, набагато ранiше, нiж Вiзантiя. Вони гадки не мали iти чи тим бiльше поневолювати Вiзантiю, але Вiзантiя завжди хотiла поневолити Болгарiю й знищити. Уже iмператор Костянтин Четвертий Погонат воював з болгарами, але перемогти Пх не змiг. Воював пiзнiше з каганом Тервелем Юстинiан, воював iмператор Костянтин П'ятий. Це iмператор Никифор Перший залив кров'ю всю Болгарiю, спалив ПП столицю Плиску. Але болгари не скорялись ВiзантiП. У вiдповiдь на жорстоку розправу Никифора каган Крум зiбрав велике вiйсько, пiдняв усю Болгарiю, оточив вiйсько Никифора, знищив його, а з черепа iмператора велiв зробити келих для вина... Особливо ж ненавидiв ромеПв i люто мстив Пм за всi Пх злочини i вбивства каган БолгарiП Симеон. Все своК життя вiн присвятив боротьбi з римськими iмператорами, усе своК життя вiн i поплiч з ним його зять болярин Георгiй Сурсувул вели болгар на Вiзантiю. У цiй боротьбi каган Симеон мав своПм спiльником i киПвського князя Iгоря. То Симеон, то Iгор чiпляли своП щити на воротах Царевого города. I каган Симеон досягнув свого: вiн довiв, що й невеликий народ може перемогти у справедливiй боротьбi проти хижоП iмперiП. Сам каган Симеон був високоосвiченою людиною, знав мови, вивчав багато наук, наповнив палати своПх теремiв книгами, творами мистецтва, сам залишив для наступних поколiнь ряд творiв, перекладав на болгарську мову кращi твори тогочасного свiту, також i грецькi. Але вiн ненавидiв тих грекiв i Пх iмператорiв, якi протягом столiть поневолювали Болгарiю, якi хотiли загарбати у цього невеликого народу його багатства, мрiяли пiсля скорення БолгарiП посуватись далi - на пiвнiч i схiд. У численних битвах болгари незмiнно громили вiйська ромеПв. I хоч iмператори нахвалялись, що Пм допомагаК бог, але на цей раз i бог допомогти Пм не мiг, бо болгари боролись за своК життя й iснування, а у iмператорiв було наймане вiйсько. Iз своПм вiйськом каган Симеон бив ромеПв пiд Адрiанополем, пiдкорив собi Солунську, Драчську й Адрiанопольську феми* (*Феми- областi.) ВiзантiП, вiйсько його стояло пiд самими стiнами Константинополя, вийшло до Босфору. I тодi каган Симеон оголошуК себе кесарем болгар i грекiв, болгарськi Кпископи проголошують болгарську церкву незалежною вiд константинопольського патрiарха й обирають свого, болгарського, патрiарха, а сам Симеон готуКться до нового походу, щоб добити iмператорiв. I саме тодi, коли кесар Симеон готувався остаточно розгромити iмператорiв i навчити Пх поважати iншi народи, вiн перед своПм палацом падаК мертвий з коня. Отрута? Може, й так. Хто? Це було таКмницею Константинополя. Георгiй Сурсувул, головний болярин, зять i щирий друг Симеона, повiв вiйсько нового кесаря - сина Симеона Петра - до Константинополя. Уже конi мчали в ФракiП й МакедонiП, уже близька була перемога... Але раптом вiйсько болгар зупиняКться. Iмператори шлють молодому кесаревi Петру багату дань, а той ПП приймаК. Далi кесар Петро оголошуК, що вiн одружуКться з дочкою iмператора Христофора МарiКю, а ще невдовзi кесар прибуваК до Константинополя, стоПть перед престолом у церквi на Влахернi, яку палив батько його Симеон, одружуКться з МарiКю, Пй навiть дають нове iм'я - Iрина, що означаК - мир. Iмператори обiцяють надалi мати мир i любов з болгарами, ще обiцяють iмператори кожного лiта давати василiсi Iринi посаг - дань для БолгарiП... 5 Василiса Iрина радо приймала в своКму кiтонi василiкiв iз Константинополя. Це вже була не та струнка, ставна, гнучка, як кипарис, гречанка, що чарувала у вiсiмнадцять лiт серця багатьох i так полонила молодого кесаря БолгарiП Петра, що той забув заповiт отця, продав свiй народ i зрадив вiтчизну. Василiкiв iз Константинополя приймала тепер пiдстаркувата жiнка, з високою шиКю, довгими руками, негарна, до того ж ще й хвора, бо василiса Iрина страждала у цiй гiрськiй краПнi вiд вола* (*Воло - (хвороба) зоб.). Але вона була й лишилась грекинею - розмовляла тiльки грецькою мовою, читала книги, написанi в Константинополi, дбала, щоб у Великому палацi кесарiв БолгарiП все нагадувало Константинополь. Часом це виглядало трохи смiшно. У Великому палацi в Преславi, як i в Константинополi, була своя Магнавра, Орологiй, Левзiак, iподром, банi, кiтони, все тут також блищало мармуром, золотом, срiблом. Проте все це було якимсь дрiбним, недорозвиненим, як листя на деревi, що росте на голiй скелi. За тридцять лiт, якi василiса Марiя провела в Преславi, вона домоглась того, що тут було заведено порядки вiзантiйського двору. Тут, як i у Великому палацi, кесаря прозивали василевсом, а ПП василiсою, Пх оточував синклiт, що день i нiч славословив василевсiв, цей синклiт одержував вiд кесаря щедрi дарунки, володiв Преславою, а по всiй БолгарiП кметi* (*Кметi - управителi фем, областей.) й топархи* (*Топархи - вiйськовi начальники.) намагались робити все так, як i в Преславi. I тепер, коли василiки iмператора Костянтина потрапили до кiтону василiси Iрини, вона приймала Пх, як i в Константинополi, а може, ще й сердечнiше, теплiше, розпитувала про життя у Великому палацi, цiкавилась, як живуть ПП брат i сестри. Звичайно, василiки найперше дали василiсi своП дари. То були коштовнi паволоки, вироби з костi й емалi, золота зброя - меч, щит, шолом, вина й пахощi з полуденних земель, золото й срiбло в злитках i в монетах з зображенням iмператора Костянтина. Василiса Iрина просила передати iмператору Костянтину ПП найщирiшу подяку за цi дари - черговий посаг. Паволоки вона вiзьме собi й роздасть придворним жiнкам, щоб вони були одягнутi, як i в Константинополi, зброю й вино василiки нехай подарують кесаревi Петру, золото й срiбло вона використаК на Великий палац Преслави. Василiки розповiли й про те, що змусило Пх у негоду добиватись до далекоП Преслави. - У нас в Константинополi увесь час була киПвська княгиня Ольга, - сказали вони василiсi Iринi. - Що ж треба було цiй пiвнiчнiй княгинi в Константинополi? - одразу зацiкавилась вона. - О, пiвнiчна княгиня дуже хитра, - вiдповiли василiки. - Вона хотiла б мати багато всiляких пiльг... Бiльше, нiж ПП сусiди, а так само й Болгарiя... - Що ж саме хотiла ця княгиня? - стиснула уста василiса Iрина. - Вона б хотiла, щоб ПП купцi без обмежень торгували в Константинополi, лютувала, що ми допомогли хозарам поставити город Саркел на Iтилi-рiцi, дивувалась, що iмператори породичались iз хозарськими каганами, й, помiтно, була б не вiд того, щоб син ПП Сфендослав одружився з однiКю iз дiвиць царського роду... - Ото! - засмiялась василiса Iрина. - Пiвнiчна княгиня добре знаК, чого хоче, а хоче вона немало, Порiднитись з iмператором ромеПв, женити Сфендослава на однiй iз василiс?! Надiюсь, iмператор Костянтин вiдповiв цiй еллiнцi як належить? - Iмператор Костянтин провчив пiвнiчну княгиню, кiлька мiсяцiв тримав ПП з послами в монастирi Мамонта, потiм прийняв i вислухав. Але вiн нiчого не дав i не пообiцяв. Що може бути спiльного мiж богоспасенною ВiзантiКю й нехрещеною Руссю? - Ха-ха-ха, - довго смiялась василiса Iрина. - Кiлька мiсяцiв у монастирi, а потiм одмова! Це схоже на iмператора Костянтина, вiн добрий полiтик. - Але, - продовжували василiки, - княгиня Ольга, поскiльки розмова з iмператором Костянтином нiчого Пй не дала, вирiшила Пхати i вже Пде додому через Болгарiю... - Через Болгарiю? - щиро здивувалась василiса. - А що Пй тут, у нас, треба? - Саме через те ми й приПхали сюди, - разом вiдповiли василiки. - Наскiльки ми розумiКмо, княгиня Ольга, дiставши одкоша в Константинополi, мрiК i хоче нав'язати БолгарiП те, що вона хотiла б нав'язати ВiзантiП... - Ха-ха-ха! - знову довго смiялась василiса Iрина, вiд чого ПП воло, груди й все огрядне тiло часто здригались. - Ну, скажiть, яка любов i дружба може бути у нас з Руссю? - Хто знаК?! - вiдповiли василiки. - У минулому каган Симеон i князь киПвський Iгор, що братались мiж собою, зробили ВiзантiП дуже багато зла. Каган Симеон тодi ж, як нам добре вiдомо, послав на Русь чимало своПх священикiв, дав Пм книги, а багато русiв ходили сюди, в Болгарiю... Ще б пак, один одного вони розумiють, у них однаковi звичаП... - Годi! - крикнула василiса Iрина. - Того, що було в БолгарiП за кагана Симеона, бiльше нiколи не буде. Болгарiя тепер така, якою ПП хоче бачити Константинополь. - Василiса Iрина закiнчила: - Нехай княгиня Ольга приПжджаК до Преслави, ми приймемо ПП тут, як i в Константинополi. 6 Кесар БолгарiП Петро довго розмовляв iз старшим болярином, або, як його часто називала василiса Iрина, паракимоменом ГеоргiКм Сурсувулом. Старий був болярин Сурсувул, посивiло волосся на його головi, глибокi зморшки на чолi, великi сивi брови низько нависали над гострими темними очима. Тiльки довгi вуса чомусь мали свiй давнiй темний колiр. Проте болярин Сурсувул все ж зберiг змолоду струнку постать воКводи, очi мав гострi, допитливi, сповненi неспокою, тривоги. - У покоях василiси знову гостi з ВiзантiП, - сказав сердито вiн, зайшовши до свiтлицi кесаря. - Знаю, - спокiйно вiдповiв кесар Петро. - Що ж, це непогано. Вони привезли посаг василiсi - дань. - Що нам та дань? - незадоволено махнув рукою Сурсувул. - Кiстки з царського столу... Але привезли вони не тiльки дань, а й звiстку про те, що до Преслави незабаром приПде киПвська княгиня Ольга. - I це знаю, - сердито вже процiдив кесар. - Що ж, нехай приПздить, нашi шляхи й на схiд, i на захiд сонця вiдкритi. - Я думаю, - заперечив Сурсувул, - що княгиня Ольга не тiльки проПде через Болгарiю, а й зупиниться в Преславi. Якщо ж вона не думаК цього робити, то, може, кесарю, ми подбаКмо, щоб вона тут зупинилась, i поговоримо з нею? Кесар Петро звiв брови й з