одню, всi зорi, тiльки одна iз них - така ясна, зеленкувата, як дорогоцiнний камiнь iзмарагд, - ще спробувала трепетати, нiби спiймана в сiтку риба, i також зникла. Останнi шматки хмар росою впали на хвилi, небо стало чистим, голубим, вiтер дихнув теплотою, на море впала тиша - злягли хвилi, замовкли чайки. I тодi край неба спалахнула, загорiлася i встала золота корона, ще якась мить - i корона перетворилась на розжарене багряне коло, ще якась мить - i над обрiКм уже сяяло сонце, таке гаряче, таке слiпуче, що на нього боляче було дивитись... На лодiях у цю хвилину нiхто не спав. Хто з дружинникiв прибирав у човнах, хто порався бiля вiтрил, хто лагодив зброю - чистив щит, гострив спис, одточу-вав меч, а хто готував страву, - але всi вони, як велiв покон, встали, коли сонце з'явилось на обрiП. Бо сонце - це дарунок богiв, це - життя, це - радiсть, щастя. ВоП промовляли слова молитви: Сонце! Ти тiкаКш вiд нас -i настаК холодна, темна нiч. Сонце! Ти встаКш - i навкруг з'являКться життя, зацвiтаК земля i радiють люди. Спасибi Перуну, що кожного ранку посилаК нам сонце, Славимо й тебе - ясне, гаряче, життКдайне сонце! Князь Святослав, що тiльки-но вмився свiжою солоною водою i що так само, як i всi його воП, стояв у цю хвилину на носi лодiП, чув, як лунають цi слова, i душу його пройняли трепет, радiсть, щастя життя. 4 У той час, коли князь Святослав на п'ятистах лодiях, маючи тисяч двадцять воПв, плив Днiпром, а далi Руським морем, воП земель Русi, яких було тисяч тридцять, на чолi з князем Улiбом i воКводою Свенелдом прямували до Дунаю суходолом. Тут, у полi, Пм треба було стерегтись печенiгiв, чотири орди яких пересувались тодi мiж Доном i Днiпром, ще чотири блукали над порогами i на правому березi Днiпра на чолi з каганом Курею. На своПх маленьких, але жилавих i невтомних конях печенiги хмарою пересувались у полi, де не було дорiг, на нiч ставали улусами, до яких на той час пiдтягались кибитки з жонами, дiтьми й скарбом. А на ранок тiльки самотнiй димок, прим'ята тирса та кiнський кiзяк залишались на мiсцi, де вони стояли. ВоП Русi, звичайно, не боялись цих орд, не страшно було б, коли б вони натрапили й на всi цi орди разом. А все ж, починаючи вiд самого КиКва, далеко попереду, так, що ПП навiть не було видно, Пхала, розсипавшись широким пiвколом, сторожа, Пхала сторожа й понад самим берегом Днiпра, а також i на захiд вiд вiйська, й край поля. По двоК, по троК на конях прямували вони в полi. Коли бачили десь високу давню могилу, пускали коней у трави, самi ж виходили на вершину i довго, приклавши руки до чола, щоб захиститись вiд слiпучих променiв сонця, дивились у далечiнь. Широке, безмежне поле лежало перед ними. У цю весняну пору було воно свiже, пахуче, все застелене травами, всiяне квiтами. У долинах, розкиданих ген по всьому полю, ще стояли озера вiд талих снiгiв, на берегах Пх хилились пiд подихом вiтру i шумiли комишi, по землi там повзла молода, соковита гусятниця, у якiй у найбiльшу спеку можна було остудити ноги. Вище ж по полю хвилями грали трави, мiж стеблами жовтими й червоними вогниками жеврiли тюльпани, колихались голубi гiацинти. Полю не було нi кiнця, нi меж, величного спокою його не порушував жоден звук. Воно нагадувало спокiйне, безбережне море, i тiльки високi могили, якi синiли вдалинi над Днiпром i довгими рядами тяглись уздовж всього поля, свiдчили про те, що тут не зайжди було так тихо й спокiйно, що земля, на якiй тепер так буйно росли трави й цвiли квiти, полита людською кров'ю. I зараз сторожа зосереджено дивилась у далечiнь степiв, пильнувала, щоб звiдти не вийшов ворог, щоб марно не пролилась людська кров. Але в полi нiкого не було видно. Вдалинi пропливав табун, але то були дикi конi. Мабуть, перелякана ними, круто завертала й мчала в безвiсть горбоноса сайгаП Далеко в полi, як воП, крокували дрохви, на могилi, поряд з сторожею, вилазив iз нори й починав свистiти байбак, iз трав пурхали й нiби по невидимих схiдцях пiдiймались у небо жайворони, вони висiли так високо, що Пх не можна було помiтити оком. Тихо, спокiйно було в полi. А все ж печенiги блукали i в полi, й над берегами Днiпра. Часто на свiтаннi, Пдучи полем, сторожа натрапляла на вогнище, у якому пiд сiрим попелом дотлiвав жар, навкруг широким колом були витолоченi трави, валялись обгризенi кiстки. Печенiги були десь близько, за обрiКм. Вони знали, що в полi йде княже вiйсько, але знали i силу його, а тому й тiкали. Пильно дивилась вперед сторожа, обережно слiдом за нею йшли воП. Попереду всього вiйська йшло чоло, - головний полк, - тисяча гриднiв князя Святослава на чолi з князем Улiбом, воКводою Свенелдом i воКводами вiд полкiв усiх земель. Вони Пхали на баских конях, пiд знаменами, у шоломах, з мечами й луками бiля поясiв. А позад них гарцювали на конях i риндi* (*Риндя - зброКносець), що везли про запас кольчуги, бронi. Ще два полки на чолi з князем чернiгiвським i переяславським Пхали по обидвi руки вiд головного полку - щоб одбити удар, якби ворог насмiлився вилетiти десь вiд Днiпра чи вiд червенських городiв, i щоб пiдтримати головний полк, якщо ворог з'явиться просто перед чолом. Слiдом за цими полками, одiрвавшись на поприще, два або й три, посувались поволi - всi пiшо - воП земель. Вони йшли не скопом, а тисячами, кожна земля на чолi з воКводою своПм, що Пхав попереду на конi з малою дружиною. Багато рiзних полкiв посувались полем. Поруч iз кiлькома тисячами ПолянськоП землi iшла тисяча деревських воПв, у полi йшли новгородцi, радомичi, сiверяни i навiть в'ятичi й чудь заволоцька. Це були бородатi, вусатi люди з довгим волоссям, але було мiж ними багато й молодих, юних. Iшли вони в постолах, черев'П, а часом i босi, зброя в них була рiзна - у декого мечi, луки, списи, у декого рогатини або ножi за поясами. А ще далi, за всiма тисячами, i знову пiвколом, яке нiби прикривало вiйсько ззаду, на возах, запряжених кiньми й волами, везли зброю - великi самострiли, пороки, луки, стрiли. Тут же лежали й харчi - борошно, солона веприна, мед, сiль, а за возами воП, часто Пхнi жони гнали табуни корiв, телят, овець. Важким, повiльним кроком, залишаючи по собi хмари iржавоП куряви, з гамором одходили вони все далi й далi вiд КиКва, крокували в полi з ранку до пiзнього вечора, тiльки на нiч зупинялись. Стан робили здебiльшого на берегах озер i рiк, де привiльне було з водою, деревом. Тодi полк пiдходив до полку, у рiчцi хлюпала вода, над берегами спалахували вогнi, скрiзь лунали голоси, iржали конi. Проте нiхто не забував i про пiдступного ворога - навкруг стану пiвколом ставили й зв'язували вози, малi дружини ходили всю нiч навкруг у полi, кiнна сторожа виПжджала далi, стояла на могилах. Стан швидко затихав, пригасали вогнища. Люди спали, впавши на траву, просто неба, щоб прокинутись задовго до свiтанку, швидко зiбратись i йти далi, все далi вiд КиКва, до Дунаю. 5 Разом iз всiма воями, у другiй тисячi, на чолi якоП Пхав воКвода Гринь, у сотнi Добислава i в десятку, праву руку якого вiв кузнець Мутор, iшов Микула. Спочатку йому було дуже важко - все згадував рiдну весь, жону, думав, як житиме вона без нього. Навiть у снах бачив - ходить нiби Вiста на одному березi рiки, вiн - на iншому. Вона простягаК до нього руки, кличе, а вiн одгукнутись не може. Важко було й через те, що не доводилось йому ходити на брань, жити серед воПв княжих. Батько Ант, дiд Улiб, брати Сварг i Бразд - о, тi бували в походах i на бранях, вмiли тримати зброю, знали, що з нею робити. А який воПн з Микули? Вiн оглядав сам себе й дивувався - ноги довгi, кривуватi, ступнi як у ведмедя, руки також довгi, не знаКш, де Пх подiти, на головi цiла грива, борода й вуси одросли, вицвiли на сонцi. Знову ж - зброя! У багатьох вона була нова, кольчуги клепанi з тонких пластин, мечi у декого харалужнi. А в Микули - кована, дiдiвська, незручна. Щит i лук у нього бовтались на мотузку за спиною, тул iз стрiлами все сповзав i сповзав з пояса. Навiть Добислав довго дивився на нього, а потiм сказав: - Ти, Микуло, лук чiпляКш не там, де треба. Ти ж на бранi стрiлятимеш поперед Себе, а не позад. I стрiли в тебе чомусь висять не там. Почепи-бо все на мiсце, будеш воПн справжнiй. Важко, дуже важко доводилось у першому походi сину старiйшини Анта. Вiн iшов у полi босий, бо постолiв вистачило на один день, а плести новi було нiколи. Але це не турбувало його, - вiн мiг так iти не тiльки до Дунаю, а й через море. Не боявся Микула й дiла: коли зупинялись на нiч, котив вози, зв'язував Пх мотузами й ремiнням, копав разом з усiма рiв навкруг стану. Коли воП вечеряли, вiн також був перший, гриз веприну, закушував сухим коржем, запивав водою - одразу й засинав... Вiдпочивши трохи, Микула прокидався, сiдав i вже не мiг заснути. Чому - цього сам не знав. Якось моторошно, тоскно йому було, вiн чогось нiби не розумiв, чогось не знав. Але чого, чого? Про це сам себе й запитував Микула. I почалося це недавно, вiд КиКва, з того часу, коли проминули вони Перевесище, вийшли в поле на Червенський шлях, де вряди-годи траплялись порожнi гостиницi, а в ярах i на берегах рiк стояли княжi села й простi весi, де жили роб'П люди, смерди. Iти тут було безпечно, сюди нiколи не залiтали печенiги. Про що, здавалося, мiг думати й турбуватись Микула? Але вiн iшов важким кроком, лук усе телiпався й телiпався за спиною, тул iз стрiлами все сповзав межи ноги. Вночi Микула не мiг спати. Через кiлька днiв вони опинились край ПолянськоП землi, над Россю, де стояло ще одне княже село, воП говорили - самоП княгинi Ольги. ВоП як воП: багато з них пiшло на нiч у село; молодi - погуляти, старi - побесiдувати. Люди в княжому селi були, як i скрiзь, - простi поляни, багато Пх прийшло до стану над Россю, й серед темряви ночi то тут, то там можна було бачити, як сидять бiля вогнищ воП в шоломах i темнi, бородатi смерди, княжi люди... Микула нiкуди не пiшов. Повечерявши разом iз всiма, вiн лiг пiд кущем на скелi над Россю, помостив собi в голови шолом та свиту, заплющив очi й у тишi, яку порушували далекi голоси бiля вогнищ та ще пересвист солов'Пв у гущавинi за скелями, заснув. Але спав Микула недовго, коротку годину. Раптом прокинувся, сiв, протер очi. Нiчого, здавалося б, незвичайного, що могло б розбудити Микулу, не було. Угорi, високо в небi, пас отари великих i малих зiрок мiсяць. На ньому викарбуваний був Перунiв знак - воПн з списом-тризубцем. До мiсяця пiдкрадались i вже закривали його хмари - злi сили. Але вiн плив небом, нiби срiблястим попелом притрушений вiд правоП руки. Пiд цим мiсячним промiнням скрiзь по полю дотлiвали вогнища, десь далеко чулись голоси сторожi, близько бiля Микули покотом i нарiзне, деякi ногами в рiзнi боки, а голови поклавши один одному на плечi, спочивали, спали руськi воП. Однi з них спали спокiйно, тихо, нiби замислились, iншi в неспокiйних мислях були, напевне, далеко, бо з Пхнiх уст увi снi зривались раз у раз слова. - Ладо! Ла-а-адо! - пристрасно шепотiв воПн з такими довгими ногами, що вони, здавалося, впираються у чорний обрiй. ВоПн цей витягнув уперед i зiгнув руку, нiби когось обiймав. - Матiнко! Отче! - чулося з другого боку. Микулi стало чомусь страшно, холодок пробiг по його тiлу, вiн засунув руку за пазуху й намацав там оберегу, яку взяв з дому, збираючись на брань. Коли йому було важко, Микула завжди торсався рукою срiбноП Мокошi. I зараз вiн торкнувся ПП рукою, потiм повiльно вийняв з-за пазухи. Срiбна, з прозеленню Мокоша лежала на його широкiй руцi - з темними цяточками очей, витягнутими вподовж стану руками, короткими нiжками - така проста, але й таКмнича, дуже рiдна, а водночас i страшна. - Ти поможи менi, Мокошо, поможи! - прошепотiв Микула. Раптом вiн почув якийсь шелест за собою, обернувся й побачив, що близько на травi сидить i дивиться на мiсяць ще один воПн. Вiн пiзнав-це був воПн Пхнього десятка. Правда, ранiше Микула не мав нагоди перекинутись з ним словом. Зрадiвши, що не тiльки вiн не спить у великому станi серед мiсячноП ночi, Микула тихо засмiявся й запитав: - Не спиш, чоловiче? - Не спиться, - вiдповiв воПн i зiтхнув. - Думаю про украПну свою. - А ти звiдки сам? - З Новугорода. - Довго, мабуть, Пхали? - Не дуже... Взимку виПхали, навеснi встали. Ми все рiками та волоком. За водою, сам знаКш, швидко. - То скажи вже тодi, - запитав Микула, - як тебе звуть, чоловiче? - Радиш, - вiдповiв чоловiк. - А мене Микулою. - Добре, - промовив, посмiхнувшись, Радиш. Вони трохи помовчали. Де Новугород, де КиПв, а от сидять разом у станi серед поля. Цим двом воПнам було про що подумати й поговорити! Подивившись на бiлу сорочку Радиша i його широкий шкiряний пояс, розмову далi повiв Микула. - Ти, - промовив вiн тихо, - мабуть, з гриднiв княжих, а може, й син боярський. Радиш засмiявся, але так, щоб нiкого не розбудити. - Де вже нам до гриднiв, - сказав вiн, - а тим паче до бояр. Вони, брате Микуло, в шоломах, бронi, з щитами, а в мене сорочка та пояс. Може, тебе здивувало, що сорочка в мене чиста? - Та нi, Радишу, що ти? Це я так, до слова, - рiзнi люди бувають. Микула почував себе не дуже добре, бо зрозумiв, що перед ним такий ниций чоловiк, як i вiн. Проте саме це зрушило щось тепле в його грудях, i вiн запитав Радиша: - I як у вас, у Новугородi? - Так, як i скрiзь... - Платите дань, чи як? - Дань платили ранiше, - одверто признався Радиш, - i було дуже зле, бо до нас, Микуло, Пхали по дань i своП князi, i киПвськi, i варяги з-за моря налiтали на городи й весi. А тепер данi немаК... Радиш замовк, але помiтно було, що вiн сказав не все, що думав. - То як же тепер, без данi? - пошепки запитав Микула. - Ще важче... Урок та устав... - То й у вас посадники К? - Њ, Микуло. - I тiунiв маКте? - Аякже... - I вiрники наПжджають? - НаПжджають. ДаКмо i вiрникам, i тiунам, i посаднику, i волостелину, i князям. - Щось затягло мiсяць, - промовив, поглянувши на небо, Микула. - Злi сили, i на землi вони, й на небi. Бачиш, темно, холодно стало. Микула пiдсунувся ближче до Радиша й запитав: - I, мабуть, не витримують закупи, холопи й усi смерди? - Не витримують, - вiдповiв Радиш. - Купи беруть, а повернути нiчим. Рiзками закупiв б'ють, а там i обельними холопами роблять. - I тебе били? - хотiв крикнути, але чомусь дуже тихо спитав Микула. - Били.., - так само тихо одповiв Радиш. - Так скажи ж - куди ми йдемо? - пересунувшись знову й сiвши зовсiм близько вiд Радиша, запитав Микула. Радиша нiби й не здивувало це запитання. Мабуть, вiн сам, ще до того, як iз ним почав розмову Микула, про це думав, бо одразу ж вiдповiв: - Мабуть, ми iдемо, Микуло, через те, що дуже важко. Але цих слiв було мало для Микули та й для самого Радиша. - Обсiдають нашу землю, - нiби сам до себе говорив Радиш. - Дань ми платили, а тепер урок, устав. А для чого дань? РомеП заходять вiд сходу, пiвдня, заходу, обсiдають нас з усiх бокiв, щоб брати потiм дань, зробити своПми холопами. А я, Микуло, ромейським холопом не хочу бути i не буду... Краще вже в Нево-озеро. А нашi князi що ж, Пм нелегко, мусять мати городи, дружину велику, лодiП... От i платимо оброки й устави... Радиш помовчав i кiнчив: - Через те ми й iдемо, Микуло! Руську землю бережемо, холопами ромейськими не хочемо бути. А коли розiб'Кмо ромеПв, може, не будемо платити й оброку та уставiв. Як гадаКш, Микуло? - Я думаю, Радишу, що розiб'Кмо ромеПв... I тодi ми вже не будемо платити таких оброкiв i уставiв. На цьому розмова Пхня обiрвалася. Помiтно було, що Радиш хоче заснути. Микула удав, що i йому хочеться спати, солодко позiхнув. Тодi вони лягли поруч, i Радиш одразу заснув... А Микула все не мiг заснути. Довго лежав iз заплющеними очима, спочатку обережно пiдвiв голову, далi звiвся на руку, а там знову сiв. Угорi так само, тiльки хiба трохи нижче, плив мiсяць, хмари пройшли, i тепер на ньому виразно темнiв Перунiв знак, сiро було в полi, навкруг лежали люди. Але iншими очима дивився зараз на цих людей Микула. Досi вiн iшов серед воПв чужий усiм, i вони йому були нiбито чужi. Через це вiн i цурався всiх, не мiг знайти свого мiсця мiж них, сам себе не пiзнавав i часом дивувався з себе. А хiба ж цi люди йому чужi? Тiльки що вiн говорив з Радишем, розмова в них ще не закiнчена, бо далеко, ой як далеко ще до Дунаю. Але як багато вони вже встигли поговорПгги, якi це дорогi слова! КиПв i Новгород, а як близько вiд людини до людини. От Радиш i говорить нiбито трохи не так, як Микула, якось твердо, широко. Дреговичi й радимичi, що йдуть за ними, розмовляють дзвiнко, наче спiвають птахи. А в'ятичi й меря зовсiм нiби забули руськi словеса чи не встигли навчитись. Але Микула добре знав, що все це простi люди, одного роду. Доля розлучила Пх i розкидала в рiзнi боки, але горе i радiсть у них однаковi. I ще Микула знав, що на брань з ромеями всi вони мусять iти, мусять, щоб не стати холопами i щоб не було нi данi, нi урокiв, нi уставiв... Вiн лiг на землю, швидко заснув i увi снi, не вiдаючи сам, поклав руку на плече Радиша. Тепер у станi все спало, притихло, як це буваК пiзньоП ночi. Мовчали й солов'П. 6 Але не все спало навкруг. Зовсiм недалеко вiд Микули й Радиша на скелi бiля Росi стояла й дивилась на стан, у якому дотлiвали вогнища, на мiсяць у небi, на плесо жiнка. У примарному холодному сяйвi мiсяця окреслювалось блiде ПП обличчя, гострi вилицi. Була вона дуже стомлена й худа, мала жiнка великi темнi очi, тонкi уста. Щось приКмне й тепле було в тiй жiнцi з Полянс-коП землi. Вона довго стояла тут, на скелi, бачила, як бiля своПх вогнищ воП вечеряли, потiм лягали на травi спати, бачила вона також, як близько вiд неП прокинувся раптом один воПн, а далi й ще один, як удвох вони довго сидiли й вели тиху розмову. Вона не знала цих людей. Тут, у великому цьому станi, не було нiбито в неП нi рiдних, нi близьких, але все це - червоний жар вогнищ, притишенi голоси людей, далекий скрип возiв i iржання коней - нагадало Пй так багато! Жiнка пригадала, як колись давно, ще унотькою, жила вона в тихiй весi над Днiпром - Любечi, пригадала батька Микулу, матiр Вiсту, дiда Анта, пригадала й те, як пiсля смертi дiда Анта приПхав до них брат Добриня, забрав ПП з отчого дому, повiз у далекий КиПв. Глибоке, схоже на стогiн зiтхання вирвалось iз грудей жiнки, що колись називалась Малушею. Один стогiн i одно зiтхання з сотень i тисяч, що виривались з цих грудей за багато-багато лiт. У ПП пам'ятi став чудовий зелений КиПв-город. Гора з ПП теремами, передграддя й Подол, вiтрила на Почайнi й голубе плесо. Але з пам'ятi ПП невблаганно, як пляма кровi на чистiй голубiй водi, виринала ще одна нiч i гнiвний голос княгинi Ольги, що ламала, трощила ПП любов, вигонила в це далеке село Будутин. Свiтанок за КиКвом, тупiт коня в сiрiй iмлi, холод самiтноП хлiвини... Стоячи зараз уночi на скелi бiля Росi, Малуша подивилась навкруг - на землянку староП Желанi, витоптану стежку до води, дерева, кущi, холодний камiнь пiд собою, що вичовгався i став рiвним, блискучим. Усе змiнилось i змiнюКться навкруг у цьому великому свiтi, усе росте, достигаК пiд теплим сонцем, тiльки горе Малушi з кожним лiтом все важчаК. НемаК в неП радостi, минаК й життя. Правда, i тут, у Будутинi, була в неП радiсть - у цiй землянцi, поки з нею був син Володимир, Малуша була щаслива, вона нiчого не хотiла. Але княгиня Ольга не тiльки вбила ПП любов, вона одiрвала вiд грудей матерi й сина - Володимира. У мiсячному сяйвi було видно, як з очей Малушi зiрвалося й упало на холодний камiнь кiлька великих, перлистих сльозин. Вона Пх не соромилась - була пiзня нiч, нiхто ПП не бачив... Багато лiт прожила Малуша в селi Будутинi. Нiхто в селi - нi воКвода Тедь, нi посадник Радко - не знали, що за жона Малуша, нiхто не знав, вiд кого народила вона сина. Був загад княгинi дати притулок Малушi в Будутинi - цей притулок Пй дали, був iз нею гридень Добриня - i вiн тулився в землянцi разом з нею, народила Малуша дитину - а хiба не однаково було Тедю й Радковi, вiд кого? Забрав дитя гридень Добриня - й поготiв. Усi в селi за багато лiт звикли до Малушi. Княжа роба, Малка - так ПП тепер усi прозивали. I працювала Малуша, як усi, - з раннього ранку до пiзньоП ночi, спочатку iз Желанню, коли ж та померла - сама. Роботи в княжому селi вистачало: на полi за Будутином рiлля, над Россю - табуни худоби, - все княже, все треба доглянути i зробити роб'Пми руками. I хто знаК, може, в тому самому хлiбi, який ключниця Пракседа ламала в стравницi княжiй на Горi i який брав руками князь Святослав, була краплина поту Малушi? А все ж, працюючи в потi чола свого в княжому селi, Малуша нiколи не забувала КиКва й, як тiльки траплялась нагода, прислухалась до слiв тiунiв, дружинникiв, ябетникiв, що часто наПжджали в Будутин, цiкавилась i знала, як живе княгиня Ольга, князь Святослав, як росте Володимир. Часто в минулi роки навiдувався до неП в Будутин i Добриня. Вiн був добрим братом, не забував сестри, хотiв Пй допомогти - власними руками, якимсь золотником, срiбними рКзами. Але Малуша не приймала помочi вiд брата - у неП були власнi руки, вона не жадала нi золота, нi срiбла. Осиротiла мати хотiла тiльки одного - знати, як живе ПП дитя, ПП син Володимир. I хоч це дитя, рiдний ПП син, далеко вiд неП - у КиКвi, на Горi, але з слiв Добринi вона знала, як росте Володимир, як вiн дужчаК, який з себе, який у нього голос. Звичайно, брат Добриня не мiг усього переказати словами, але хiба багато-треба матерi, щоб вона уявила, побачила, пiзнала рiдного сина?! Ще говорив Добриня про княгиню Ольгу, про князя Святослава, i Малуша знову розпитувала його й перепитувала - одна тiльки з усiх людей вона знала, як важко жити князевi Святославу. Ось чому в цю чудову весняну мiсячну нiч, коли через Будутин i далi - в поле за Россю - вирушало вiйсько князя Святослава, у Малушi так болiло серце. "Може, - думала вона спочатку, почувши тупiт коней i важку ходу тисяч людей, - Пде це з своПми воями князь Святослав?" Але князя Святослава тут не було. Коли воП наблизились, Малуша, що виривала бур'яни на княжiй нивi, залишила, як i всi смерди, роботу. Ставши над шляхом, вона пiзнала на чолi воПв князя Улiба, воКводу Свенелда, ще багатьох воКвод, тисяцьких i просто воПв, яких бачила колись на Горi. Але князя Святослава з ними не було. Пiзнiше через iнших смердiв вона дiзналась, що цi воП iдуть на гречинiв, а князь Святослав повiв ще багато вiйська на лодiях Днiпром. У своПй землянцi, поставивши перед собою оберегу - богиню Роженицю, Малуша увечерi довго просила ПП, щоб допомогла князевi Святославу на далекiй бранi, захистила сина Володимира у КиКвi на Горi. Хотiла Малуша, як i всi люди в Будутинi, чимось допомогти воям, що йшли на брань. Дехто з них цiКП ночi спочивав у теплих хижах смердiв, багато смердiв пiшли на вогники в полi й понесли туди своП дари - хто хлiб, хто пташину, хто горнець меду. По покону Пм слiд було дати все, що тiльки мали люди, - воП iшли на брань, вони йшли заради них. У Малушi нiчого було дати, а все ж вона взяла свiжу хлiбину, вийшла з нею з хижi, стала на скелi... i чомусь не змогла пiти далi. Може, боялась вона, що хтось пiзнаК ПП, може, i це справдi спадало Пй на думку, дар ПП буде дуже убогим, смiшним. Через те Малуша й стояла на скелi, дивилась на поле, де довго горiли, а потiм стали пригасати вогнi. Там вона й почула тихi голоси Микули й Радиша, там вона, залишившись на самотi з своПми думками, й заплакала... Що ж робити, коли серце обливалось кров'ю у Малушi ще й тепер?! Тихо було в полi, усi вогнища згасли, мiсяць схилився до обрiю й ставав великим, червоним. Солов'П мовчали. Малуша здригнулась, тихим кроком пiшла вперед, зупинилась. А потiм поклала свою хлiбину на травi, де спали два воП, i швидко рушила до землянки. Микула прокинувся до схiд сонця, потемному. Одразу ж схопився на ноги, пiдвiвся й став чiпляти на себе зброю й Радиш. Вони спали добре, нiщо не тривожило Пх цiКП ночi, - тепер треба було поспiшати. Навкруг чулись голоси багатьох людей, десь iржали конi, у Будутинi спiвали когути. - А це що? - запитав Микула, побачивши на травi бiля свого щита свiжий хлiб. - Чи не ти його поклав, Радишу? Гей, хто поклав хлiб, озовись? Що ж, - посмiхнувся Микула, коли нiхто не озвався на його голос, - либонь, це подарувала менi хлiб Мокоша. На тобi, Радишу, шмат хлiба, з'Пм шматок i я... I, стоячи пiд високим синiм небом, перед темним полем, що без кiнця стелилось в далечiнь, вони Пли хлiб РуськоП землi, щоб iти в далеку, невiдому дорогу! РОЗДIЛ ЧЕТВЕРТИЙ 1 Коли синi сутiнки почали снуватись над морем, ген, напроти гирла Дунаю, перед Сулинським лиманом на далекому обрiП встала темна хмара. Хмара ця була, правда, якась дивна. Бо хоч сутiнки тяглися довго, а нiч зi сходу йшла спроквола, хмара ж усе висiла й висiла на обрiП, не ширилась i не пiднiмалась. Може, то була зовсiм i не хмара? Може, то безпораднi птахи бились над морем проти гострого зустрiчного вiтру з лиману i, не маючи сили його перемогти, кружляли на обрiП? Але це була не хмара й не табун птахiв. Коли стемнiло, недалеко вiд лиману у темрявi почувся й став наростати великий шум, що нагадував далекий грiм. Ще пiзнiше, коли чорна, як вуглина, нiч все сховала навкруг, уже пiд самим берегом у буряних хвилях почувся перестук багатьох тисяч весел i людськi голоси. То воП князя Святослава пiсля багатьох днiв i ночей блукання в морi, пiсля надлюдськоП боротьби з зустрiчним вiтром i високою хвилею входили до гирла Дунаю. I коли цi подiП ключ за ключем одна за однiКю вийшли з моря й пристали до берега в тихих водах Сулинського лиману, воП, у яких на кров розбитi були руки й ноги, воП, що багато днiв i ночей не знали спочинку, воП, що кiлька днiв тяжко страждали без прiсноП води, виходили на берег, ставили у верболозах i комишах своП лодiП, припадали до води, що здавалась Пм солодшою за найкращий мед, i одразу засинали на пiску. Так велiв князь Святослав. Це була нагорода за важкий шлях Руським морем. Тiльки сам князь Святослав i вища дружина його не спали. Тут, на березi Сулинського лиману, вже ждала князя Святослава передня сторожа князя Улiба. Князь переказував брату, що його воП, якi кiнно й пiшо iшли з КиКва-города, проминули щасливо поле над Руським морем, пiдходять суходолом до Дунаю. Та й простим вухом скоро можна було почути, що на лiвому березi Дунаю десь далеко в глибинi нiчноП тишi, як туго натягнутий бубон, по якому повзе дужа рука, гуде степ пiд копитами коней. Здалеку починали долiтати iржання коней, людськi голоси, брязкiт зброП. Усю нiч гули, гомонiли береги, ожив Дунай, виповнився лиман, серед темряви скрiзь бряжчала зброя, тупотiли конi, чулись голоси. - Здоров був, княже Святославе! - Здоровi будьте i ви, брате Улiб, Свенелд, i всi воП. Як проходили полем i в землях уличiв i тиверцiв? - Тиверцi i уличi твердо стоять на словi, пiд знамено твоК послали тисячi воПв... - Добре роблять уличi й тиверцI. А як печенiги? - Дивна справа, княже. На всьому шляху сторожа наша знаходила Пхнi слiди, але живого печенiга ми не бачили. Вони нiби тiкали вiд нас. - Добре, коли тiльки тiкають, - замислився князь Святослав. - Не бачили i ми Пх над Днiпром, хоч улуси бiля порогiв К. Печенiги - тiльки стрiли з грецького лука, й куди вони полетять завтра - хто знаК! Будемо стерегтись, дружино моя! На лiвому березi нехай твердо стануть комони, бережуть нас... Ти, - князь звертався до воКводи Вовка, - будеш з ними, пяльнуй степу. Тут, у лиманi, стоятимуть i лодiП нашi з дружиною. Ти, Iкморе, - звернувся вiн до воКводи лодiйних воПв, - бережись iншого звiра - ромеПв, посилай сторожу глибоко в море i попiд берегами. I ще далеко було до свiтання, коли вiйсько князя Святослава опинилось на правому березi. По п'ятдесят i бiльше воПв сiдало на кожну лодiю, по десять, а то й бiльше разiв кожна з них пропливла лиман. Тепер усе вiйсько стояло на кручах Дунаю. На лiвому ж березi - в комишах Сулинського лиману, серед густих заростей, у плавнях - залишились тiльки воП з кiньми. Вони повиннi були пильнувати, щоб з пiвденних степiв до Дунаю не налетiли нагло печенiги або якась iнша орда. Серед комишiв, заростей, скрiзь у плавнях над лиманом схованi були й лодiП - Пм треба було стерегтись хеландiй ромеПв. На свiтаннi князь зiбрав усю вищу дружину. - Не з мечем i списом хотiв я йти сюди, - сказав Святослав, - iшли ми сюди, щоб простягнути руку болгарам i разом з ними iти на ромеПв. Але з усiма болгарами днесь ще не можу я говорити, а тому говорив з кесарем Петром - посилав до нього воКводу Богдана, велiв сказати, що iду не кров проливати, а упередити багато кровi i навiть саму нашу смерть. Та кесар Петро вiдштовхнув нашу руку i вбив воКводу Богдана. - Помста, княже! - закричали пiд наметом. - До помсти! Суворе й замислене було обличчя у Святослава. - Помста впаде на голову кесаря Петра, - промовив князь, - i вiн не уникне ПП. Нехай впаде помста i на болярiв кесаря, всю дружину його, що ходить з ромейськими мечами... - Веди, княже! - загомонiли воКводи й тисяцькi. Але князь Святослав вiв далi: - Проте, мужi моП, мусимо пам'ятати, що, йдучи супроти кесаря болгарського, боляр його i дружини, не пiдемо проти болгар, а, навпаки, будемо стояти зате, щоб, зборовши Петра, разом з болгарами iти на ромеПв. Будемо сукупно з ними - переможемо ромеПв. Пiдемо нарiзно - загинуть болгари, i важко буде нам. - Веди, княже! - лунало пiд наметом. Князь Святослав ступив уперед i одкинув полог намету. Угорi, в синьому небi, ще палахкотiла, але вiддалялась вiд землi денниця, весь обрiй, як широке знамено, затягало рожеве сяйво, а нижче, просто перед очима, нiс голубi води широкий Дунай. Князь Святослав торкнувся тула, вийняв звiдти стрiлу. Це була чипрасова стрiла - з вусиком iз риб'ячого зуба, з пiр'Пною орла... - Несiть цю стрiлу кесаревi Петру, - сказав Святослав, - i скажiть йому: iду на ви! 2 Звiстка про те, що лодiП князя Святослава з'явились у Руському морi, долетiла до Константинополя дуже швидко, ПП передав не тiльки фар iз Преслави. Рибалки, якi ходили за Босфор ловити рибу, й купцi, що повертались Руським морем на навантажених сiллю й житом кубарах з Херсонеса, - всi вони стверджували, що до гирла Дунаю прийшло багато руських лодiй. Ця звiстка, звичайно, сполошила Константинополь. I у Великому палацi, i за стiнами його, в городi, скрiзь над Золотим Рогом i Пропонтидою з жахом говорили, що цi лодiП, напевно, iдуть проти ВiзантiП, згадували iмена руських князiв Олега i Iгоря... Удень де б хто iз мешканцiв Константинополя не був i що б не робив, а все ж обертав голову й прислухався - чи не дме часом вiтер зi сходу, придивлявся - чи не видно лодiй руських у голубих водах Босфору? Уночi мешканцi столицi не спали, часто виходили з своПх жител, дивились у бiк Великого палацу, де на високiй скелi стояв фар, яким передавали i який приймав свiтлянi гасла з БолгарiП, Преслави. Тiльки iмператора Никифора, його паракимомена Василя i ще небагатьох наближених до нього осiб ця звiстка не здивувала. Вони знали бiльше, нiж iншi. Проминув майже рiк вiдтодi, як по слову iмператора Никифора виПхав до КиКва василiк-патрикiй Калокiр. Грамота вiд кесаря Петра, в якiй вiн писав, що киПвський князь Святослав загрожуК йому вiйною, свiдчила, що Калокiр дiК, а князь Святослав готуКться до вiйни з болгарами. Отже, готувалось i мало статись тiльки те, що замислив iмператор Никифор: князь Святослав iде на Дунай, поб'К болгар, знищить своК вiйсько, а тодi скаже слово й Никифор. Дивувало iмператора ромеПв iнше: виПхавши з Константинополя, патрикiй Калокiр протягом всього року не подав про себе жодноП звiстки. Мовчав вiн i тепер, коли лодiП князя Святослава стояли вже на ДунаП... Чому мовчить василiк Калокiр, чому не озиваКться й князь Святослав? Адже за вiйну з БолгарiКю Вiзантiя вже дала йому i ще дасть багато золота. Звичайно, iмператор Никифор i гадки не мав, що князь Святослав прибув до Дунаю не на якiй сотнi лодiй, а на багатьох сотнях насадiв i що, крiм того, велике вiйсько його - пiшо й комонно - виринуло, нiби хмара, з поля на сходi. О, коли б василевс це знав, то дiяв би iнакше - негайно. Пiзнiше, правда, коли кесар Петро свiтляними гаслами, а потiм i через гiнцiв своПх передав iмператору звiстку, що князь Святослав напав на його вiйсько з сотнями лодiй, а до того ще й пiшо, комонно, i коли кесар Петро слiзно благав iмператора Никифора, не вiдкладаючи нi години, допомогти йому, рятувати його, обiцяв зробити все, чого тiльки зажадаК iмператор, присягався у вiчнiй приязнi й любовi, - iмператор прочитав ту грамоту й замислився. Переляканий кесар, страхополох! Вiчна приязнь i любов за негайну допомогу? У кого просив допомогу кесар? Коли б то вiн знав, що саме iмператор Никифор послав на Болгарiю руських воПв. Проте iмператор Никифор не виказуК й не може виказати своПх потайних думок послам кесаря Петра. Вiн приймаК Пх у Великому палацi, довго розмовляК з ними, дивуКться й обурюКться, як то зухвалий киПвський князь посмiв напасти на Болгарiю, присягаКться в любовi до кесаря Петра i просить переказати йому, що зараз у ВiзантiП дуже важко й вiн не може кинути проти Святослава свого вiйська. Але трохи пiзнiше, i саме у вирiшальний час, неодмiнно прийде на помiч, разом вони розiб'ють наголову Святослава. Iмператор Никифор розмовляК з послами, як батько i щирий друг БолгарiП. Вiн всiляко хоче нiбито змiцнити й утвердити любов i мир мiж ВiзантiКю й БолгарiКю. Вiн знаК, що у болгарського кесаря К син Борис, який i вчився тут, у Константинополi, i натякаК, що коли кесар Петро пришле його до Константинополя, то тут вiн може одружитись з якоюсь iз дочок iмператорiв... Обливаючись потом i розбиваючи в сiдлах тiло, поверталися до Преслави з цими вiстями боляри - посли болгарського кесаря. Невдовзi у Константинополi з'являКться син кесаря Петра - Борис, i iмператор Никифор приймаК його як високого гостя у Великому палацi i оселяК потiм у Буколеонi-недалеко вiд себе. Iмператор Никифор додержуК свого слова. У Буколеонi кесаревича Бориса знайомлять iз онукою iмператора Костянтина порфiрородного МарiКю, незабаром заручають з нею. Ще через якийсь час у влахернськiй церквi патрiарх ПолiКвкт кладе вiнцi на голову щасливого подружжя. Так дiК iмператор Никифор, так нiбито змiцнюК любов i мир мiж БолгарiКю i ВiзантiКю. Правда, коли кесаревич Борис висловлюК бажання повернутись з молодою жоною до Преслави, бо його батько, кесар Петро, мовляв, хворий, а князь Святослав iде з своПм вiйськом все далi й далi, iмператор Никифор радить Борисовi якийсь час побути в Константинополi, обiцяК, що вони рушать до БолгарiП разом на чолi вiзантiйського вiйська, коли настане вирiшальна година. I кесаревич Борис згоджуКться. Звичайно, йому краще рушити до БолгарiП у вирiшальну годину i з iмператором Никифором на чолi великого вiйська. Але в душу самого iмператора все глибше й глибше заповзають тривога й страх. У своПй грамотi кесар Петро писав, що воП князя Святослава посуваються на лодiях, комонно, пiшо i що болгарське вiйсько не може з ними боротись. Отже, Пх багато, бiльше, нiж ждав iмператор, бiльше, нiж киПвський князь мiг послати за п'ятнадцять кентинарiПв. Так чому ж мовчить Калокiр, про що вiн думаК? Адже якщо Святослав маК так багато воПв, то вiн може швидко пройти всю Болгарiю, вийти до фем iмперiП й стати пiд стiнами самого Константинополя... Iмператор Никифор разом з паракимоменом Василем радяться, що робити. Те, що князь Святослав напав на Болгарiю, - добре, отже, римськi золотники дiють. Те, що руси знищують болгар, - також добре: вони знекровлять один одного, i тодi можна буде швидко розправитись i з БолгарiКю, i з Руссю. Найкраще було б виступити проти князя Святослава вже одразу, але вiн надто мiцний i, чого доброго, може залучити на свiй бiк ще й болгар. I тому iмператор Никифор разом з паракимоменом Василем замишляють iнше. Уночi паракимомен Василь привiв до iмператорських покоПв Кпископа Феофiла. Iмператор знав Феофiла не тiльки як священнослужителя, а й як хитрого й спритного василiка, послугами котрого користувалися ще iмператори Костянтин i Роман. Iмператор i Кпископ розмовляли сам на сам в однiй з кiмнат, що виходила вiкнами на море. - Чи зумiК Кпископ проППхати в Понт? - запитав Никифор. - Iмператор хоче послати мене в Херсонес чи до хозарiв? - замiсть вiдповiдi, поцiкавився Кпископ. - Нi, Кпископе, до хозарiв зараз нiчого Пхати - вони розсiялись, як пiсок. А в Херсонес я послав би не православного Кпископа, а когось iз павликан* (*Павликани - релiгiйна секта). - Я слухаю, василевсе, i виконаю будь-який наказ. - На цей раз тобi доведеться поПхати в степи над Понтом. Ти мусиш знайти печенiгiв i Пхнього кагана Курю. - Про що я мушу говорити з каганом? - Зараз до БолгарiП з великим вiйськом прийшов киПвський князь Святослав. Вiйсько його дуже швидко посуваКться вперед, i К загроза, що скоро вийде до Преслави. Ти, Кпископе, мусиш знайти кагана, дати йому золото й вимагати, щоб вiн негайно вирушив i вдарив... - У спину князевi Святославу над ДунаКм? - посмiхнувся Кпископ Феофiл. - Ти вгадав, Кпископе, в спину Святославу, але не над ДунаКм, а в КиКвi. Њпископ Феофiл не стримався i промовив: - Це - дуже добре, василевсе, i страшнiше, нiж удар по Святославу над ДунаКм. - Ти зумiКш, Кпископе, знайти кагана? - Коли я мушу виПхати? - замiсть вiдповiдi, запитав той. - Треба виПхати чимшвидше... Ланцюг на Золотому Розi пiдiйнятий, i корабель готовий до виходу. Готове i золото - тобi дадуть тридцять кентинарiПв... ЩасливоП дороги, Кпископе. I удачi! - Многi лiта тобi, великий василевсе! З ЛодiП князя Святослава, якi досi крились у очеретах по гирлу, рушили вгору. Швидко посувалось понад ДунаКм i пiше та кiнне вiйсько. Iти було важко. У гирлi, на порозi Руського моря, Дунай розливався багатьма рукавами, пiд зрадливою тирсою ховалось болото, бездоннi драгви, людей заПдали комарi, пiд ногами сичали гадюки. Але воП Святослава смiливо проходили всi цi мiсця. У великiй пригодi тут були тиверцi й уличi, що жили одразу за ДунаКм, але добре знали й усi стежки на правому березi. ОзброПвшись довгими жердинами, вони крокували на драгвах i болотах попереду воПв, оглядали береги, потопали у високiй тирсi й далi йшли вперед. Усiх навiть дивувало, що йдуть вони з раннього ранку, а на плесi Дунаю не видно нi одного вiтрила, на кучугурах, що жовтiли то тут, то там серед низин, не видно нi чабанiв, нi воПв. I сторожа, яка Пхала й iшла поперед всього вiйська, повертаючись час вiд часу до чола вiйська, доповiдала, що нiде ворожих воПв не видно. Коли ж вiйсько стало наближатись до кiнця Сулинського лиману, стало зрозумiло, чому воно нiкого не зустрiло на своКму шляху. Сторожа, яка в сутiнках добралась майже до Переяславця, розповiла, що болгарське вiйсько зiбралося й опустило за собою всi ворота у Переяславцi над ДунаКм, а всi лодiП болгар за день до цього рушили ДунаКм угору. Тодi князь Святослав велiв двом тисячам кiнних воПв негайно переплисти Дунай i мчати лiвим берегом до Доростола, щоб перехопити болгарськi лодiП. Сам же вiн зiбрав до себе, коли стемнiло, воКвод своПх i бояр, щоб порадитись, як брати Переяславець. Уночi воКводи пiдвели полки й оточили город, а до стiн його пiдтягли з лодiй пороки й метальнi машини. Серед пiтьми ночi було видно, як за стiнами Переяславця спалахуК свiтло, звiдти долiтали голоси болгарських воПв, iржання коней, чути було голоси й на стiнах та вежах. Тiльки почало свiтати, князь Святослав велiв сурмачам виПхати наперед стану, а послам сказати, що руський князь пропонуК воям кесаря Петра вiддати город без бранi, за що обiцяК не чинити нiяких ушкод. Болгарськi боляри, що стояли на стiнах, вiдповiли