даК золоту печать i наказуК бути начальником метальних машин, але призначаК нового друнгарiя флоту, нового начальника етерiП, нового великого папiю. Особливу почесть виявляК iмператор Iоанн до паракимомена Василя, що незмiнне був при iмператорах Костянтинi, Романi й Никифорi i тепер буде при ньому, але називаК його не паракимоменом, а проедром* (*Проедр - перший). Новий iмператор жорстоко караК всiх тих, що були зв'язанi з iмператором Никифором, i всiх, хто може бути йому на завадi. У цю годину з кручi над морем, прив'язавши камiнь до нiг, кинули Льва Валента, наступноП ночi брата вбитого iмператора Никифора Льва Фоку мали вивезти на довiчне заслання на острiв Лесбос, а сина його Варда i трьох двоюрiдних братiв - у далеку Каппадокiю, в Амазiю. З ПiзньоП ночi iмператор Iоанн i проедр Василь залишились удвох у покоях Буколеонського палацу. Вiднинi Пм завжди доведеться бути разом. Проедр Василь буде першим у синклiтi, вiн разом з iмператором вирiшуватиме державнi справи, разом житимуть вони у Великому палацi, на виходi Василь стоятиме одразу ж за iмператором, вище вiд усiх магiстрiв i препозитiв, а вночi, коли iмператор спатиме, проедр мусить берегти його спокiй i життя. I хоч Василь був паракимоменом четвертого вже iмператора, а трьом попередникам пiдготував могили, але зараз все забулося. Вони-iмператор i його проедр - пiзньоП години сидiли в покоП, вiкна й дверi якого виходили на море, впивались тишею, що панувала в палатi, радiли своКю перемогою. У покоП в золотих свiтильниках горiли свiчi, променi Пх освiтлювали на стiнах викладенi з мусiП постатi iмператорiв - вони разом зi своПми жонами i дiтьми, з молитовниками в руках, високо звiвши вгору очi, суворi, мовчазнi iшли навкруг всього покою. А внизу, на м'яких ложах перед столом, де в корчагах стояло вино, спочивали iмператор Iоанн i проедр Василь. - Я дуже стомився, - говорив Iоанн, - проте нiбито все закiнчено. - Мiй василевсе, - ласкаво вiдповiв проедр, - ми готувались дуже добре, передбачили всi дрiбницi, i тому я був певен, що все закiнчиться успiшно... - Остання нiч була страшна, - згадав Iоанн. - Але, дяка богу, вона минула, тепер ми можемо спочити. Вони вийшли на широкий балкон, зупинились бiля повитоП виноградом колони i задивились на море. Буря, яка лютувала минулоП ночi, стихла. Вiд Босфору вiяв легкий, теплий вiтер. Море було спокiйне, небо чисте, i в ньому низько над обрiКм висiла тоненька срiбляста скибочка мiсяця. В примарному сяйвi цiКП скибочки та ще фара вони побачили великий корабель, що виходив iз-за рогу пiвострова в море. На кораблi вiтрила були пiднятi, але вiтер з Босфору ледь повiвав, корабель iшов дуже повiльно, все не мiг одiрватись вiд берега. Коли корабель проходив недалеко вiд Буколеону, проедр Василь сказав: - Це твiй дромон, василевсе... Вiн прямуК до Проту. - I вона на ньому? - запитав iмператор. - Так, василевсе, вона там. I хоч iмператор i проедр не могли нiчого побачити на кораблi, але обом Пм здалося, що вони бачать ПП - Феофано, яка стоПть там на настилi дромона i дивиться на палац, у якому вона тiльки вчора була василiсою. - Треба зробити так, щоб вона сюди нiколи не поверталась, - сказав Iоанн. - О василевсе, вона вже нiколи сюди не повернеться, - вiдповiв i посмiхнувся проедр Василь. А корабель iз пiднятими вiтрилами то з'являвся в променi фара, то зникав на якусь хвилину в нiчнiй iмлi, плив все далi й далi - мимо Буколеону, мимо стiн Константинополя, в глибiнь, у безвiсть... Так корабель i зник - нiби розтанув у голубiй iмлi Пропонтиди. - Феофано немаК, - полегшено сказав Цимiсхiй, - але К iнший ворог. Вiн обернувся обличчям до города й Гадати, де над Золотим Рогом де-не-де поблискували вогники, а вдалинi зливались iз небом чорнi гори. - А чи один тiльки ворог? - запитав проедр Василь. - Ти говориш правду, - згодився Iоанн, i обличчя його стало хижим i злим. - У нас з тобою К чимало ворогiв - у Константинополi i навiть у святiй СофiП. Беззубий, глухий ПолiКвкт - я з ним швидко розплачусь за те, що вiн зробив сьогоднi. I доки, доки iмператори ромеПв повиннi терпiти над собою владу патрiархiв?.. Але найстрашнiший наш ворог сьогоднi - Русь... Вiд Гадати дихнув холодом вiтер. - Тiльки у вiдчаП, - сказав Iоанн. - Никифор мiг зробити те, за що ми зараз мусимо розплачуватись. Навiщо вiн послав Калокiра до русiв? Навiщо платив Пм золото, щоб iшли на болгар? Не будь цього, Святослав сидiв би зараз у КиКвi, а ми тут... Прийшов би час, i ми б, зiбравши сили, поволi пiдкорили болгар i пiшли б на Русь. - Це правда, - згодився проедр Василь. - Це був невдалий крок iмператора Никифора. - Ти кажеш - невдалий? Нi, це був божевiльний, дурний крок, i тiльки йолоп Никифор мiг його зробити. Подумай, - здригнувся Iоанн. - Святослав захопив уже всю долину Дунаю, взяв Дапаю i Плиску, iде до Преслави. Так вiн може дiйти й до Константинополя. - А все ж покiйний iмператор зробив i iнший, вдалий, крок. - Ти про що говориш? - Ще кiлька мiсяцiв тому, коли Никифор почув про те, що лодiП Святослава стали на ДунаП, вiн послав до печенiгiв наших василiкiв на чолi з Кпископом Феофiлом. - Але ж його ще немаК? - Вiн скоро повернеться. Iмператор Никифор дав йому з собою багато золота, печенiги його люблять, i я певен, - скоро покажуть списи русам... - Там, на ДунаП? - Нi, iмператоре, печенiги мають взяти КиПв. Iмператор Iоанн спочатку не мiг навiть збагнути, чому печенiги мусять взяти КиПв i що це даК iмперiП, але швидко зрозумiв, засмiявся... - О, - сказав вiн, - нарештi я бачу один розумний крок iмператора Нйкифора. Дяка тобi, - зухвало поглузував вiн, дивлячись на мусiП на стiнах, - безголовий василевсе. З печенiгами ти замислив справдi мудро. Зараз Святослав вже не пройде гiр, i ми зберемо сили. Ми переможемо. Адже так, проедре? - Мiй василевсе, - вiдповiв проедр, - iмперiя лежить перед тобою. Чи не час тобi вже й лягти, iмператоре? Пiсля всього, що пережито сьогоднi, можна й треба спочити. Спи спокiйно, iмператоре. А твiй проедр не буде вже спати! Спить Буколеон. Стомлений пiсля останнiх напружених днiв, сп'янiлий вiд вина, спить i новий iмператор ВiзантiП. Але не спить, не спатиме до самого ранку паракимомен, наречений сьогоднi проедром, постiльничий iмператора Iоанна Василь. Вiн стоПть бiля дверей царськоП опочивальнi, слухаючи, чи не прокидаКться iмператор Iоанн, чуК, як з уст сонного владаря iмперiП зриваються увi снi слова: "ВоПни!.. Феофано!" I на чолi в проедра все глибшають зморшки, а уста складаються в посмiшку, - вiн розумiК, як у нового iмператора палаК серце i як горить збуджений мозок. Нiчого, iмператор скоро заспокоПться, корона остудить його мозок, царськi лори* (*Лори - барми) вгамують серце. Проедр допоможе, щоб це сталось швидше. А зараз, спираючись на кипарисовий, оздоблений срiбною головою лева посох, проедр Василь iде, оглядаК Буколеон... У коридорах душно, всюди горять свiтильники, попiд стiнами стоять закованi в броню мовчазнi нiчнi сторожi. Проедр iде, вони зустрiчають i проводжають його блискучими очима, але не ворушаться, стоять мовчазнi, нiмi. Коридор за коридором, палата за палатою... Проедр Василь заходить в опочивальню, де минулоП ночi вбитий був iмператор Никифор, у гiнекей, де все ще нагадуК про Феофано, у палату, куди минулоП ночi зiйшов з даху Iоанн Цимiсхiй i де тодi ховались озброКнi етерiоти... Зараз у цiй палатi надзвичайно тихо, тiльки час вiд часу потрiскують гноти в свiтильниках. Проедр Василь сiдаК в крiсло, спираКться руками на посох, схиляК голову. I в нiчну цю годину проедр вiдчуваК, що вiн найбiльше вiд усiх тут, у Буколеонi, стомився, знемiг. Кожен з них маК право спочити, зараз усi й спочиватимуть. На кожному кроцi в Буколеонi i скрiзь навкруги стоять сторожi. Та й сторожi змiнюються. Скоро кiнчиться час першоП нiчноП змiни. На варту стане друга змiна. Тiльки один вiн - паракимомен вчора, а сьогоднi проедр Великого палацу, постiльничий iмператора - не маК права й не засне вже до ранку, цiлу нiч блукатиме в Буколеонi. Уранцi вiн розбудить царя, разом з папiКю Романом вiдкриК срiбнi ворота Левзiаку. Увесь день, як тiнь, супроводитиме царя, i, може, на якусь годину, коли iмператор завершить своП справи й удруге ляже спочивати, проедр Василь засне, щоб прокинутись увечерi i зробити нiч своПм днем. "...Четвертий iмператор, - думаК проедр Василь. - Ти будеш недовго царювати. Коли ж прийде моя черга, коли здiйсниться моя мрiя?" РОЗДIЛ ШОСТИЙ 1 Серед бiлого дня над Подольськими воротами нагло пролунали удари в била. Одразу ж ударили била й над Перевесищем. КиПв сполошився. Був ясний, сонячний день, над передграддям курiли димки, на Подолi йшов торг, по Днiпру й Почайнi снували лодiП, - город жив, як звичайно, в таку пору сторожi нiколи не дзвонили. Але невдовзi не тiльки з Гори, а й низькоП Оболонi стало видно, як на пiвднi, десь за Вiтичевом, високо пiднялися в голубе небо чорнi дими. Незабаром Соляним шляхом понад Днiпром примчали й вершники. - Вiд Роднi йдуть печенiги! - кричали вони. А на стiнах все стогнали й стогнали, пiднiмали людей, сiяли тривогу била... I тодi, як бувало й ранiше, з усiх усюд: з берегiв Почайни i Днiпра, витягнувши на сухе лодiП, вiд торгу з статками, на волах i конях з передграддя, взявши молоти, топори й посадивши на плечi дiтей, - через ворота на Гору почав вливатись довгий потiк людей. З тривогою в очах iшли лiтнi люди, перелякано дивились навкруг жiнки, плакали дiти. А ще багато людей, усi, хто був молодший i здоровiший, заходились копати, заглиблювати рови навкруг Гори й на нижньому й верхньому валах, набивали скрiзь гостре околля, запасали на Горi воду й харчi. Тiльки надвечiр обiрвався людський потiк, що тягнувся до Гори. Холодно, безлюдно й тихо стало в передграддi й над Почайною. У цiй тишi лунко заскреготали жеравцi на воротях, натягнулись ланцюги й важко пiднялись, нiби прилипли до стiн города, мости. Оточена глибоким ровом, Гора була тепер одрiзана вiд усього свiту. Швидко сутенiло. Нiч була темна. Двiр на Горi й усi концi забили люди. Матерi з дiтьми спали просто неба, на землi, чоловiки носили на стiни камiння, пiдсипали городницi, ставили там великi луки-самострiли. Неспокiйно було й у боярських та воКводських хоромах. ЦiКП ночi там нiхто не спав. На дворах чулись кроки людей, скрiзь грюкали дверi, час од часу вiд хоромiв до княжих теремiв тихо пересувались, стукаючи посохами й обминаючи людей, якi лежали на землi, бояри, тiуни, лiпшi мужi. Вони збирались у Золотiй палатi. У одному з куточкiв бiля завiшених вiкон горiло кiлька свiчок, кволе свiтло Пх поблискувало на доспiхах князiвських, ледь освiтлювало мужiв города. Нiхто з них тепер не сидiв на лавах, всi вони товпились попiд стiнами й посеред палати, переступаючи з ноги на ногу. Вiкна й дверi в палатi були зачиненi, вiд гострого смороду чобiт, дьогтю важко було дихати. Пiзнiше заявилась княгиня. Вона залишила новий город ще завидна, перейшла з онуками на Гору i тепер вийшла до мужiв, спираючись на посох, що глухо стукав об пiдлогу. Бояри й воКводи стиха загомонiли, привiтали ПП. Але княгиня нiби не чула Пхнiх вiтань - темна постать ПП пропливла через палату, зупинилась бiля доспiхiв княжих. Там вона й стала в сяйвi свiчок. Промiння Пх освiтило ПП обличчя - блiде, стомлене, неспокiйне. Темнi очi княгинi дивились на бояр i мужiв. - Дружино моя! - почала княгиня. - Чули всi - печенiги в полi. Дими встали над Роднею, гiнцi сказали, що йде Залозним шляхом велика орда. Дими встали й до Переяслава - вони рвуться сюди просто з поля й думають зайти вiд пониззя... - Заходять уже, - вирвалося серед мужiв, - думають, либонь, оточити город... Ще голоси пролунали: - Мусимо послати до Святослава, скажемо - чужая земля iщеши, свою ся лишив... - Худо зробив князь, у таку годину покинув... I ще iнше: - До деревлян треба вдатись... - Не надiйтеся на деревлян - Пм у лiсах КиПв не горить. - До сiверян! - До Новгорода! Золота палата гула, лунко перекликалась багатьма голосами. До княгинi простягались довгi руки, глухо стукали посохи. Княгиня довго дивилась на своПх мужiв, стиснувши уста. - Мужi моП, - вела вона далi. - Хiба вперше бачимо ми ворога пiд стiнами города? Усi князi, - княгиня поглянула на доспiхи на стiнi, - i всi людiК нашi вже не раз рубались на стiнах i валах КиКвих, станемо й тепер... - Мала сила в нас, княгине, - несмiливо промовив хтось iз бояр. - А ти вiдаКш, - звернулась вона до нього, - чи великою силою iдуть печенiги? Нас - багато, бояри й мужi моП, маКмо дружину, стануть гриднi, дiти нашi нехай стають, дворяни, i я стану з вами, мужi! Роздратована й сувора в гнiвi своПм, княгиня Ольга говорила: - I на князя Святослава не кладiть лжi. Не чужоП землi шукаК, за честь своКП стоПть, не сам пiшов - ми його послали. Хто рече, аще князь наш лишив свою землю? Нiхто не вiдповiв тепер на запитання княгинi, i, помовчавши, вона вела далi: - I про деревлян - то неправда суть. Уже хто-хто, а я знаю деревлян i вiдаю: коли покличемо - прийдуть, допоможуть. I Чернiгiв допоможе, i Востер, - уже там бачили дими на пониззi. А ми ще пошлемо гiнцiв, нехай летять, кличуть. У палатi стояла тиша. Вiд задухи свiчки запливали воском. Була година, коли на стiнах змiнювалась сторожа i лунали била. Але зараз i вони мовчали. - То й станемо! - закiнчила княгиня. - Ти, Добрине, -звернулась вона до нього, - будеш з воями на стiнi. Ви, бояри, домовляйтесь, хто буде бiля Подольських, а хто бiля Перевесищанських ворiт. Iще, бояри моП й мужi, вiдчиняйте своП клiтi. Не самi алчемо, мусимо годувати все воПнство... Пiдемо, мужi, - печенiги, може, близько... А Святославу, - додала вона, - ми також пошлемо вiсть: спiши до нас, князю, важко тобi на ДунаП, а горе й у отчинi твоПй... I хтось у палатi додав: - Аще не жаль нi матерi, стару сущу, нi дiтей своП... Вийшовши з палати й прямуючи через переходи до покоПв, де вона жила колись i куди повернулась тепер знову, княгиня Ольга вiдчула, яка вона хвора i як стомилась. Ноги були важкi, не слухались, серце нестямно колотилось у грудях, в очах миготiли червонi й зеленi кола. Напруживши всi сили, спираючись на руку Добринi, вона минула своП покоП, вийшла в сiни й зупинилась бiля опочивальнi княжичiв. - Ти йди на стiни, - сказала вона Добринi, - печенiги, аки татi, все роблять уночi. Вiн вклонився й зник, княгиня ж Ольга зайшла до опочивальнi княжичiв, Пй хотiлось сiсти, заплющивши очi, спочити, подумати над тим, що сталось. Вона сiла в опочивальнi княжичiв. Колись тут жив i виростав Святослав, зараз тут були Володимир, Ярополк, Олег. Вiкно в опочивальнi було завiшене. У куточку просто на пiдлозi стояв свiтильник. Коли княгиня зайшла, бiля нього сидiла ключниця Пракседа. Княгиня зробила рукою знак, щоб Пракседа йшла спочивати, i та пiшла. Княжичi спали на трьох лiжках, що стояли попiд стiною. Ложа Ярополка i Олега стояли в затiнку, ложе Володимира було ближче, й промiнь вiд свiтильника блукав на його обличчi. Це обличчя було спокiйне, замислене, Володимир рiвно й глибоко дихав. Княгиня дивилась на нього й думала: як же вiн схожий на свою матiр - Малушу. I замислилась княгиня Ольга. О, як багато Пй треба було передумати пiсля важкого пережитого дня в цю нiчну годину! Княгиню Ольгу дивувало, що саме в цей час бiля КиКва з'явились печенiги. Звичайно вони бродили улусами на пониззi Днiпра, бiля порогiв, рiдко насмiлювались навiть там, у безлюддi, нападати на руських воПв. Чому ж зараз вони зайшли так далеко? Гiнцi, що примчали вдень Солоним шляхом, розповiдали, що печенiги кiлька днiв тому перейшли вночi Рось, обминули Родню й улусом iдуть до КиКва. Гiнцi вiд Переяслава говорили, що й там iде улус. Це знову дивувало й непокоПло княгиню, - не один улус iшов до КиКва, печенiги збирали всю орду. Княгиня думала, що поява печенiзькоП орди бiля КиКва якось пов'язана з тим, що князя Святослава немаК в КиКвi. Але навряд чи насмiлились би печенiги, навiть тодi, коли князя немаК, напасти на Русь. Блукаючи в полi над Руським морем, вони бережуть мир з КиКвом, бояться Русi. I одразу ж думки ПП перелетiли в далеку Болгарiю, де князь Святослав з своПми воями бореться з ромеями. Вiн - далеко вiд рiдноП землi, над ним i всiма воями день i нiч висить смерть. А от смерть блукаК й над отчиною, КиКвом. Вона пригадала, що було тiльки-но в палатi, голос котрогось iз бояр: "Чужая земля iщеши, а свою ся лишив", - i кров знову вдарила Пй в обличчя. Нi, вони не розумiють, чого шукаК Святослав з воями своПми в БолгарiП. Адже й вона, мати його, довго не розумiла сина, а потiм побачила: або бути рабами василевсiв, або жити, як належить людям. Зрозумiла i благословила - як княгиня й мати перехрестила його, язичника. "А якщо?.. - Кров одразу вiдлила вiд ПП обличчя, коли вона подумала, що буде, коли Святослав не переможе на бранi з ромеями. - Може, - вона про це боялась думати, але ця думка випливала й випливала, - може, печенiги саме тому й з'явились пiд КиКвом, що сталось щось з Святославом над ДунаКм? Адже коли б вiн був у КиКвi, печенiги нiзащо б не насмiлились iти з поля в Полянськi землi. I що тепер робити? За стiнами Гори й валами, - княгиня була певна в цьому, - вони протримаються день, два, тиждень. А що буде далi? Дружина в них невелика, харчiв небагато, води мало..." Саме в цей час княгиня Ольга мусила перервати своП думки. На ложi заворушився й щось спросоння промовив княжич Володимир. Потiм вiн поволi розплющив очi, протер Пх кулаками, пiдвiв голову... Спочатку, либонь, княжич не второпав, де опинився, чому на пiдлозi тут горить свiтильник, але далi пiзнав княгиню. - Чому ти не спиш, бабо? - запитав вiн. Питання було таким простим i звичайним, що вона навiть посмiхнулась. - Я сидiла й думала, - вiдповiла княгиня. - А зараз i ляжу. Спи, Володимире, спи спокiйно... Вона схилилась i поцiлувала онука в голову. Вiн одразу ж заснув... I саме тодi в нiчнiй тишi на стiнi город а вдарили била. Пiдiйнявшись на пiвденну вежу стiни й перехилившись через забороло, Добриня довго дивився навкруг. Перед ним лежала глибока, чорна безодня, небо затягли хмари, не видно було нi однiКП зорi. Але очi Добринi вже призвичаПлись, i серед суцiльноП темряви вiн бачив глибокий рiв одразу за стiною, вал з околлям, а далi - дерева по схилу гори, чорне передграддя на сiрих кручах, Днiпро. Все, як завжди, ворога не було видно. Але Добриня мав не тiльки добрi очi, а й вуха. Хоч за городом у темрявi було нiбито тихо, вiн пiзнавав багато звукiв, якi непокоПли його, чув, як далеко на лiвому березi iржуть конi, кiлька разiв чув сплеск води на Днiпрi, тупiт коней i людськi голоси на березi Почайни i над Либеддю. Йому здалося, що голоси чулися в передграддi i навiть зараз за околлям валу... Тепер Добриня знав, що ворог пiдкрався й стоПть пiд самими стiнами города, може рушити кожноП хвилини. Вiн обiйшов усi городницi, поговорив з мужами, гриднями, ремiсниками з передграддя й Подолу, що клопотались, стояли бiля заборол, хотiв спуститись униз, щоб розповiсти про все княгинi. Але не встиг спуститись, бо в передграддi й на Подолi спалахнули вогнi - печенiги запалювали будiвлi, щоб у загравах пожежi лiзти на стiни города. - Печенiги! - залунали голоси. - Ворог на валу! I тодi одразу ж вдарили в била. Вони стогнали, будили, кликали: усi на Горi мусили знати, що ворог пiд стiнами, а печенiги нехай не думають, що пiдкрались, як татi, - город КиПв i людiК його готовi зустрiти Пх грудьми своПми. Добриня швидко обiйшов весь пiвденний бiк стiни. Пожежа у передграддi й на Подолi ширилась, багрянi заграви освiтлювали стiни, й Добриня бачив, як бiля всiх заборол стали воП з луками. Деякi з них клали край заборол камiння, щоб кидати його на ворогiв, тут же, на городницях, у кiлькох мiсцях воП роздували вогонь пiд казанами з смолою, готували воду й пiсок. Ще багато воПв стояли з списами й топорами, готовi рубати тих, що видиратимуться на стiни. Нарештi била замовкли. I внизу, i на городницях настала тиша. Тихо було й навкруг - за стiнами, на кручах, на Почайнi й Днiпрi. У передграддi й на Подолi буяла така пожежа, що хмари над Горою стали багряними, на городницях стало видно як удень, на валах за стiною можна було порахувати околля. I тодi всi на стiнах побачили, як у примарному сяйвi пожежi iз темряви за валами вирвались i почали трощити околля печенiги, Пх було дуже багато, вони крутились мiж околлям, немов черва. А в той же час у повiтрi почувся тонкий, пронизливий свист стрiл. Вони бились об забороло, падали на городницях, летiли й далi - на Гору. Добриня бачив, як один iз воПв схопився, вириваючи стрiлу, за груди, ще один зовсiм близько стояв - i стрiли витинались йому просто з очей... Княжi воП на заборолi теж натягнули своП луки, i Пх стрiли роями летiли в темряву за городницями, на вали, в околля. Там, на валах, стояв крик, видно було, як чимало печенiгiв упали й корчаться серед гострих кiлкiв. I все ж деякi з них проминули околля, спустились у рiв, деякi вже робили приспи - копали й насипали землю, iншi тягли й ставили драбини, щоб дертись на городницi, ще однi пробували пiдпалити ворота. З стiн полетiло камiння. Багато воПв, незважаючи на стрiли, що летiли й летiли з валiв, повисли край заборол над ровом i згори метали на печенiгiв списи, влучали Пх з своПх лукiв. Крики, зойки, брязкiт, що народжувались на городницях, i пiд стiнами в рову, й на валах, злилися в один суцiльний безперервний шум - загрозливий, страшний, нещадний шум бою. Озвiрiлi, оскаженiлi печенiги, що були п'янi ще до бою вiд вина, а тепер вiд кровi, збились у рову - робили приспу до стiн. Коли ПП вкривали трупи - сипали землю поверх них, i приспа росла. Вже печенiзькi драбини доходили до заборола. Чiпляючись за край запорола, печенiги видирались на стiни. I нарештi бiй почався на самiй стiнi, на пiвденному ПП боцi. Кiлька десяткiв печенiгiв, деручись по драбинах, стаючи один одному на плечi, обливаючись кров'ю, вихопились на забороло. Вони вже стояли там, розмахували кривими своПми шаблями, виймали довгi ножi. А за ними по драбинах лiзли, повзли, видирались новi вороги. Це був жорстокий бiк на городницях. Край заборола стояли печенiги, проти них лавою збились воП, а попереду всiх Добриня. Всi тримали в руках мечi, рубали печенiгiв, обливаючись кров'ю i самi, все бiльше й бiльше Пх виходило на забороло... I раптом, перемагаючи весь шум навкруг, великий шматок заборола затрiщав, схитнувся, похилився i полетiв разом з печенiгами, що чiплялись за нього, вниз, у безодню. Вiн летiв серед ночi з трiском - ламаючи драбини, калiчачи людей. Бiй на пiвденному боцi стiни затих... Але в цей час почувся великий шум i крик на стiнi бiля Подольських ворiт. У Добринi похололо тiло - адже бiльшiсть воПв бiля нього, на стiнi вiд Днiпра. Ще вiн помiтив, що навкруг стало виднiше, - i вже не вiд заграви пожежi: за Днiпром голубiло небо, скоро мало зiйти сонце. Вiн бiг городницями поперед багатьох воПв до Подольських ворiт, де лунали крики, де йшов лютий новий бiй, де печенiги вже вилiзли на стiни. Але Добриня не встиг добiгти по стiнi до ворiт, як там залунав iнший, переможний, крик: воП скинули печенiгiв, що видерлись на стiни, заливали водою ворота, що почали горiти. I там, на городницi бiля Подольських ворiт, Добриня побачив княгиню Ольгу. Спираючись на свiй посох, вона стояла бiля заборола, дивилась на Днiпро й говорила: - Тепер вони швидко не полiзуть. КиПв стоПть! 2 Мов випущенi з тугого лука стрiли, летiли на пiвдень вiд КиКва три гриднi - брати Горяй, Баян i Орель... Горяй - найстарший з них - був бiлявий, бо пiшов у матiр, то й обличчям скидався на неП: мав голубi очi, тонкий нiс, невеликий рот. Правда, мати була невисока, тонка, а Горяй - велетень, здоровило. Такому тiльки й сидiти на конi. Баян, навпаки, пiшов у батька - кожум'яку Супруна - невисокий, але жилавий, iз засмаглим, аж темнуватим лицем, руками тiльки шкiри м'яти, ногою по землi вдарить - гуде земля. Що ж до Ореля - був вiн зовсiм не схожий на братiв своПх: волосся русяве, очi карi, сам стрункий, а голос такий, що, коли спiвав на стiнi города, чути його було за Днiпром. Вони виПхали з КиКва одразу ж пiсля того, як Пх покликала княгиня. Потемному спустились з стiни, бiля Либедi поповзом пробралися крiзь печенiзький стан, бачили, як спалахнула пожежа, й чули, як печенiги пiшли на Гору... Але як не болiли в них серця, вони не повернулись i не могли повернутись до КиКва, а побiгли в загравi пожежi через лiс до Берестового, там у княжому дворi засiдлали коней i рушили в темну, непроглядну нiч на пiвдень... Раннього ранку вони вже були далеко вiд КиКва. Увечерi опинились край ПолянськоП землi, над Россю, вночi спочили й проминули селище, де жили чорнi клобуки, а до нового свiтанку були далеко в Дикому полi. Тут, у Дикому полi, братам треба було стерегтись на кожному кроцi. Скiльки не кинь оком - тягнулось поле, рiвне, де-не-де перерiзане яругами, в яких ховались рiчки. Весело й радiсно було тут весною i лiтом, коли вiд землi пiдводилась, зеленiла, переливалась хвилями пiд вiтром тирса, коли скрiзь зацвiтали голубi дзвiночки, жовта шавлiя, синi волошки, бiлi велетенськi ромашки... Зараз поле було похмуре - вигорiло за довге лiто пiд промiнням яскравого сонця й почорнiло, скрiзь пов'яли трави й квiти, на коренi засохла тирса. Тiльки сухi остi, нiби сивина, обгортали поле. Тут, здавалось, буяла пожежа, навiть i пахло згаром. По темному полю; по сухiй землi мчали i мчали вперед вершники, час вiд часу зупинялись у яругах, щоб дати перепочинок коням, напоПти й погодувати Пх, спочити самим. А коли пiдiймались з яруг, то виПжджали обережно, оглядали поле навкруг. I брати оглядались немарно. Перед самим заходом сонця, пiсля того як вони перепочили над рiчкою i пiднялись на берег, щоб рушати в поле, старший брат Горяй на якусь мить затримався на кручi, довго дивився, приклавши руку до очей, на далекий обрiй, а тодi сказав: - Завернемо праворуч i будемо поспiшати... Конi полетiли. Братам було чути, як пiд копитами гуде земля, в груди й обличчя Пм било розпечене повiтря, вони Пхали просто проти сонця, щоб слiпучi його потоки слiпили ворогiв i щоб вони не бачили Пх. Спочатку, оглядаючись назад, вони бачили на обрiП чорнi цятки - печенiги гнались за ними. Це був шалений льот. Сонце спускалось до заходу, за ним гнались три вершники, а слiдом летiли печенiги... I сонце врятувало братiв, бо коли, нiби прощаючись iз землею, ще раз заграло нестерпним слiпучим сяйвом - чорнi крапки вдалинi розтанули в iмлi, зникли. Але три вершники так само летiли за сонцем. Вони не зупинились i тодi, коли сонце зайшло, i навiть тодi, коли поле злилось iз небом у вечiрньому серпанку i коли молодий мiсяць став на чотi мiж зiр, а ще довго мчали, круто завернувши раптом на пiвдень. Нарештi брати зупинились над берегом якоПсь рiчки. Конi довго стояли на мiсцi, i по них пробiгав дрож. Брати впали на траву. - Чи багато Пх було? - запитав Орель. - Багато, - вiдповiв Горяй. - Але до них було далеко. - Добре, що ми поПхали на захiд, - замислився Баян. - Тiльки сонце нас врятувало. У темрявi вони спутали коней. ПоПли й самi - хлiб та в'ялену рибу. Вода з рiчки видалась Пм вином. - Тепер заснемо, - сказав Горяй, - але спати будемо по черзi. Лягайте спати, брати, а я спочину пiзнiше. Коли брати лягли й заснули, Горяй довго стояв на березi рiчки, вийшов у поле i там лежав, притулившись вухом до землi, слухаючи. Але нiде в полi не чути було кiнського тупоту, земля була холодна й нiма. I довго-довго серед темноП ночi недалеко вiд братiв, що мiцно спали, сидiв Горяй. Вiн сидiв, мабуть, довше, нiж належало, бо прокинувся Орель. - Ти чому нас не будиш, Горяю? - Нiби ще рано. - Нi, давно пора. Бачиш, уже мiсяць закочуКться. Лягай, Горяю! Горяй лiг на землю й одразу заснув. Тепер стояв на чотi Орель. Вiн також вийшов далi в поле, але до землi не припадав, а стояв там у темрявi, сторожко прислухаючись, - вiн мав дуже гостре вухо. Перед самим свiтанням вiн тихо збудив Баяна. Але саме в цей час прокинувся й Горяй. Вони подивились на небо, траву... - Трава суха, без роси, - вирiшили вони. - Слiду нашого не буде видно. Мабуть, поПдемо... Конi також спочили й добре попаслись за нiч. Почувши кроки братiв, вони весело заiржали. Брати осiдлали коней. Ще один день вони Пхали спокiйно. Все ближче й ближче було до рiчки Бугу, шлях Пм увесь час перетинали лiси, де доводилось Пхати повiльнiше. Зате тут вони не боялись печенiгiв, що з своПми кибитками блукали тiльки в полi. А все ж надвечiр вони наскочили на печенiгiв. Це була, мабуть, сторожа якоПсь орди, десять - п'ятнадцять вершникiв. Брати стикнулись з ними, коли виПжджали з яруги. I знову брати полетiли в полi, за ними мчали печенiги. Але тепер зовсiм близько лунали Пхнi крики. Брати чули, як час вiд часу мимо Пхнiх вух свистять стрiли. Проте вiдчували, що можуть втекти, втечуть. Печенiги вiдставали, крики Пх вiддалялись. I раптом на повному скаку один iз братiв - Баян - пустив поводки, одкинувся в сiдлi i, обливаючись кровлю, повалився на землю. Десь позад себе, але все далi й далi, Горяй i Орель почули крики печенiгiв... У цю нiч два брати не спали. Вони сидiли на високiй могилi, на вершинi якоП стояв кам'яний, схожий на людину стовп. Перед ними лежало поле, звiдки Пм було все чути, тiльки поле мовчало навкруг. - Брате Горяю, - промовив Орель. - Нам треба було, мабуть, лишитись i вмерти з Баяном. - А князь Святослав? - запитав у вiдповiдь Горяй. - Хто йому повезе звiстку? I хоч вони обидва були хоробрi й смiливi, але заплакали в пiтьмi цiКП ночi, бо в них дуже болiло серце за братом. Џм здавалося, що вiн десь ходить близько i що йому буде легше, коли вiн почуК Пхню печаль. А коли Горяй вийняв з-пiд сiдла вузлик з хлiбом, то одломив шматок собi, шматок - Орелю, а ще один поклав поруч - на траву. - Це тобi, Баяне, - сказав Горяй, i тiльки тодi вони стали Псти. ПiзньоП години в полi почувся шум, i десь далеко, там, де мусив бути обрiй, раз i другий блиснув вогник. Ставши на могилi, вони довго вдивлялись у пiтьму й уважно слухали. Бiльше вогню в полi не було видно, але ще довго чувся шум, серед якого вони пiзнавали iржання й тупiт коней, цокотiння колiс. Потiм шум у полi став затихати й нарештi зник. Тодi Горяй знову сiв на траву й сказав: - Вони поПхали до КиКва. Мусимо поспiшати, але давай домовимось, брате... Якщо я загину в полi, ти поПдеш далi. - Якщо ж я загину, Горяю, - Пдь ти! - Добре, брате! Уночi ж вони поПхали далi. На свiтаннi знайшли в полi слiд орди - попiл, кiнськi кiзяки. По цьому слiду вони й поПхали, - адже печенiг нiколи не поПде вдруге по своКму слiду. Уранцi вони вплав, вхопившись за гриви коней, перепливли через Буг. Тут, на правому березi, вся земля була вибита кiнськими копитами, а трохи вище, над яругою, насипана була висока могила. Навкруг могили всюди на полi темнiли слiди вогнищ, валялись костi волiв, коней, овець. Певне, печенiги довго стояли тут, ховаючи якогось кагана або когось з його родини, i справляли по ньому всiКю ордою тризну. А увечерi брати були вже бiля Днiстра й поПхали понад берегом, вiд селища до селища, по землi тиверцiв. Тут Пм нiчого було боятись - тиверцi радо приймали гiнцiв iз КиКва. Так доПхали Горяй i Орель до город а Пересiченого, що стояв у лiсах на правому березi Днiстра, взяли у тиверцiв пару нових коней i, не спочиваючи, рушили далi, на пiвдень. Два днi вони Пхали по землi Тиверськiй, а далi Улицькiй. На третiй день надвечiр далеко з лiвоП руки Пм стало видно голубi води моря. Вони спустились з гiр, якi перетинали Пм шлях, i побачили Дунай, опинились на широкiй долинi, де, як i пiд КиКвом, купами росли верби. I раптом iз однiКП купи цих верб вирвались i полетiли в повiтрi стрiли... Брати ударили коней. Але одна стрiла попала в око коню Горяя. Кiнь став дибки, упав. Орель хотiв взяти Горяя на свого коня. Але i його кiнь упав. Тодi брати вiд верби до верби почали перебiгати до Дунаю, Пм було видно, як кiлька печенiгiв женуться слiдом за ними, ховаються за вербами, час вiд часу пускають стрiли. Вже до Дунаю лишалося кiлька десяткiв крокiв, коли стрiла влучила в Горяя. Вiн встиг крикнути: - Мерщiй до Дунаю! I Горяй впав мертвий. Орель побiг до Дунаю. Бiля самоП води вiн ще раз обернувся, побачив недалеко печенiга, натягнув свiй лук, пустив стрiлу. В ту ж мить Орель вiдчув бiль коло серця i навiть бачив стрiлу, що впилася йому в груди. Але в нього ще були сили, вiн знав, що перед ним Дунай, i кинувся у воду... Вiн не розумiв, що було далi, не знав, скiльки саме минуло часу, не тямив, чи довго плив, - але раптом побачив, що лежить у лодiП, побачив над собою голубе небо i якiсь дивно знайомi обличчя. Вiн навiть пiзнав Пх - адже це були воП князя Святослава. I вiн крикнув Пм: - Скажiть князю... мене послала княгиня... КиПв оточили печенiги... Княгиня Ольга... КиПв кличе князя на помiч... Але в цей час у Ореля нестерпно заболiло серце. Вiн глянув - стрiла все стирчала з грудей, вона пекла, розривала груди. I вiн схопив ПП обома руками, вирвав з серця... З Фар за Великим палацом працював кожноП ночi з раннього вечора до-свiтання. Холодний зеленкуватий промiнь його проймав темряву, снувався над Золотим Рогом, тягнувся до Галати й гiр, затухав, - то вдалину посилались таКмничi свiтлянi сигнали. I там, удалинi, в нiчнiй iмлi, де на обрiП вдень видно було синК пасмо гiр, всю нiч спалахували таКмничi сигнали, яких у Константинополi нiхто не знав. Проте цi сигнали добре розгадували у Великому палацi - iмператор Iоанн знав, що робиться в БолгарiП, фари повiдомляли, що воП князя Святослава посуваються вперед, кесар Борис все благав iмператора Никифо-ра надiслати йому допомогу. Але на Соломоновiм тронi у Великому палацi вже сидiв не Никифор, а Iоанн Цимiсхiй, i вiн мусив дати кесаревi Борису негайно вiдповiдь, бо знав, що Святослав загрожуК не так Борису, як самому йому - Цимiсхiю. Новий iмператор нi на хвилину не мав сумнiву, що йому доведеться стикнутись з Святославом. Шляхи iмперiП давно вели й тепер привели до вирiшальноП битви мiж Константинополем i КиКвом. Цимiсхiй схвалював всi заходи iмператорiв колишнiх, якi докладали всiх сил i уперто йшли до цього. Розумiв Цимiсхiй, що це буде жорстока битва. Того, що мало статись на сходi, нiяк не можна було порiвняти з тим, що було в АзiП, Њгиптi. Там поневолювались землi й народи, тут сходились два свiти: блискуча, багата, аристократична Вiзантiя, що спиралась на своП легiони й мiльйони рабiв, i невiдомий, таКмничий i дуже загрозливий свiт тавроскiфiв, чи русiв, як називали вони самi себе. Iоанн Цимiсхiй - учорашнiй i, треба сказати, непоганий полководець - рвався на цей бiй. Але вiн - триденний iмператор - ще не знаК своПх сил, вiн не знаК, на кого може покластись, а на кого не може, вiн, зрештою, боПться зараз, як i попередник його Никифор, стати на бiй з Святославом, стра.х охоплюК його, коли вiн думаК про невiдомих руських воПв. Тому вiн дiК так само, як i Никифор. Спочатку повiдомляК кесаря Бориса, що це вiн - Iоанн Цимiсхiй - сидить на iмператорському тронi, й одержуК у вiдповiдь вiд Бориса щире, вiрнопiддане вiтання. Пiсля цього, дiзнавшись, що в гiнекеП Феофано ще сидять i ждуть вирiшення своКП долi двi болгарськi кесарiвни, якi приПхали сюди одружуватись з особами iмператорськоП кровi, Iоанн Цимiсхiй iде до них, чемно розмовляК й натякаК, що хоче породичатись з ними. Нарештi, посилаК до кесаря Бориса довiрених своПх василiкiв iз грамотою, в якiй пише про любов i приязнь до болгар, шле дари - трохи золота й багато вина, - але воднораз доручаК василiкам дiзнатись, що ж робиться в БолгарiП, Преславi. Новий iмператор боПться князя Святослава, що зумiв уже пройти схiдну стiну Юстинiана, за короткий час взяв вiсiмдесят городiв на ДунаП, веде своПх воПв до Преслави. БоПться не тiльки iмператор, увесь Константинополь i всi сусiднi феми невпинно охоплюК тривога, страх перед тавроскiфами. У великому городi з рук у руки потай передають лист патрiарха Фотiя, спрямований проти тавроскiфiв: "...Цей народ невiдомий, подiбний до рабiв, не мав досi значення, але його взнали, i вiн прославився пiсля походу на нас, народ нiкчемний i убогий, але такий, що досягнув висоти i став багатим; народ, що живе десь далеко вiд нас, варварський, кочовий, гордий своКю зброКю, безтурботний, упертий, що не визнаК воКнноП дисциплiни, цей народ швидко, в одну мить, як морська хвиля, зруйнуК нашi межi". Проедр Василь, що тепер, нiби тiнь, супроводжуК нового iмператора, даК Iоанну цього листа. Той хоче його порвати, викинути в море, але стримуКться й ховаК, - хiба можна знищити цей документ, що блукаК по всьому Константинополю? В один iз цих днiв iмператор дiзнаКться про ще гiрший випадок, який трапився в Константинополi. На гробницi Никифора Фоки, виявляКться, написанi вiршi, в яких натякаКться на нього й Феофано: "Той, хто ранiше був дужчим вiд усiх мужiв i нiчого не боявся, став легкою здобиччю жiнки й меча. Той, хто тримав ранiше в руках владу над усiКю землею, спочиваК тепер на маленькому шматку землi. Того, хто ранiше був особою священною, вбила жона, член, здавалося б, Кдиного тiла. Так встань, царю! Пiднiми своК пiше й кiнне вiйсько, фаланги i полки! На нас iдуть дикi скiфськi народи, у божевiльному поривi рвуться до вбивства, всiлякi язики руйнують твоП мiста..." - Знищити! Знищити цi проклятi вiршi! - велiв iмператор Iоанн проедру Василевi, дiзнавшись про напис на гробнвдi свого попередника. Проедр Василь посмiхнувся, коли почув цi слова iмператора, i вiдповiв: - Я б одразу це зробив, василевсе, але цi вiршi висiченi на мармурi склепу, де лежить i Костянтин, i Пх можна знищити тiльки разом iз склепом. - Тодi треба знищити.. - почав, але не кiнчив iмператор. Вiн не боявся i вбив живого iмператора Никифора, але починав тепер боятись його трупа, йому здавалось, що мертвий iмператор починаК мститись. Мстився не тiльки Никифор, за тiнню iмператора стояли його родичi, прихильники, Феофано... Феофано! Вiн думав про неП, йому не вистачало ПП, хотiлося, щоб вона прийшла до нього з покоПв гiнекею, вiн хотiв бачити ПП. Так, вона велика грiшниця, ця жiнка, що просто з шинку потрапила на трон у Великому палацi. Це вона викликала любов i доводила до нестями iмператора Романа, Никифора Фоку, а потiм Пх убила. Вiн сам знав ПП, i все ж зараз, вже як iмператор, заздрив усiм, що знали зрадливу, безжальну Феофано, боявся, що хтось у цю годину торкаКться ПП мармурового чола, тугих персiв, пристрасних уст, дивиться в ПП темнi, бездоннi очi, пестить ПП шовкове волосся... Крiм того, iмператор Iоанн, на щоках якого ще не охолов слiд вiд ПП поцiлункiв, знав, що руки Феофано здатнi дати й отруту... Новий кесар БолгарiП Борис уперто йшов до своКП мети. Хiба мiг вiн знати, що уподобився кроту, що врився в кручу й повзе все вперед i вперед, доки не зiрветься в безодню?! Iмператор Iоанн пише, що допоможе йому, колись же буде ця допомога. Василiки привезли золото, правда, мало, але багато чудового вина - можна пити до забуття. Сестри-кесарiвни пишуть, що Пх з усiма почестями приймають у Великому палацi i що незабаром вони одружаться, - це буде потрiйний зв'язок з Соломоновим троном. Жона його - донька iмператора Романа - стверджуК все своПми поцiлунками й ласкою, Болгарiя переможе, нехай живе Вiзантiя! I кесар Борис пiднiмаК всiх болярiв, вiн садить на коней кметiв, вiн, виявляКться, лютий, безжальний i, як усiм здаКться, дуже смiливий. Њ, правда, одна людина в Преславському палацi, яка знаК, що кесар Борис, як i його батько, боягуз, що ним керуК страх, одчай, божевiлля. Людина ця -