чi ми проПхали морем, а вранцi я встала в Золотому Розi. - I ти не знаКш, хто послав Варда й гребцiв? - Нi! Iоанн довго мовчав, а потiм сказав: - Ти завзята й мiцна, Феофано. Що ж, коли так, я скажу тобi... Вiн озирнувся, подивився на зачиненi дверi катихуменiП й прошепотiв: - Варда Валента послав я... - Ти послав Варда? - А чого це тебе дивуК? Я знав усе й послав Варда до тебе. Вона пильно дивилась на обличчя Iоанна й хотiла вгадати - правду вiн сказав чи нi? Якщо ж правду, то яка в нього мета? Але на цьому спокiйному i, як здалося Феофано, задоволеному обличчi не ворухнулась жодна рисочка. I тодi Феофано дуже повiльно сказала: - Зараз ти такий, як i був, - розумний, упертий. Що ж, коли ти почав говорити правду, скажу й я. Звичайно, я знала, - дивлячись йому прямо в очi, промовила Феофано, - що ти послав Варда. Вiн сам говорив менi про це, а в останнiй раз сказав, що тiкати з Проту велиш ти. Iмператор добре знав Варда Валента. На своПй щоцi Феофано ще вiдчувала поцiлунок етерiота. I обом Пм здавалося, що Вард стоПть зараз поруч iз ними в цьому великому темному соборi. Але вони його не боялись - Вард був мертвий. - Так, - сказав iмператор, - це я велiв Варду сказати, щоб ти тiкала з Проту, це я... у останнiй раз... через наших друзiв велiв йому привезти тебе. Але чому ти не пiшла в Константинополi туди, куди велiв тобi iти Вард? I тодi Феофано зрозумiла - Iоанн не знаК, хто посилав до неП Варда. Вiн не знаК, хто ПП вирвав з Проту, вiн хоче знати, хто друзi ПП, бо це ж вороги його. - Що моП друзi без тебе? - печально сказала вона. - Я хотiла говорити не з ними, а з тобою. - Так, - Iоанн зрозумiв, що нiчого не взнаК в Феофано. - Тодi, коли я посилав до тебе Варда, нам було про що говорити. Але Вард затримався, i коли ти приПхала - у ФракiП був Святослав. Ти запiзнилась, Феофано. Вона довго мовчала й дивилась - не на Iоанна, а на лики святих, що, здавалося, стояли живi пiд стiнами й пiдслуховували Пхню розмову. - Iоанне, - раптом повернувшись до iмператора, сказала вона, - я все розумiю, крiм одного: як мiг ти, а тебе я добре знаю, взяти в жони Феодору? - Пiзнаю тебе, Феофано, - посмiхнувся вiн. - А втiм, вiдповiм. Хочеш правду - скажу i ПП. Я взяв Феодору, бо любив Феофано. - Спасибi, - голосно засмiялась вона. - Любив... що ж, спасибi за цю правду. - Ти смiКшся? - суворо промовив вiн. - Не смiйся, я дуже любив та й зараз люблю тебе, Феофано... Вона простягнула вперед руки. - Ти любив i любиш? Що ж це, Iоанне? - вона показала на катихуменiй, темну пустку собору, що вiдкрилась за галереями. - Це що, сон? Iоанн дивився в темну пустку собору й говорив: - Нi, це не сон... Те, що нас оточуК, i ми самi - це не сон, хоч все це часом i нагадуК його. Великий палац, Буколеон, ця нiч - нi, не сон... Ти була василiсою, я - тiльки полководцем. Але тодi ми були разом, в наших руках була страшна сила, ми хотiли повалити, вбити Никифора - i вбили його! Хiба це сон? - Нi, - згодилась i Феофано. - Зараз, - вiв далi Цимiсхiй, - собор, ти i я, але... ми не разом. Ти - втiкачка з Проту, я - василевс, i все - люди, обставини, - все склалося так, що я залишився один, - сказав iмператор, i Феофано здалося, що вiн говорить правду. - Була Феофано, - я мусив послати ПП на Прот, був проедр Василь, але i йому вже не вiрю, навкруг мене роздратований i безжальний Константинополь, сенат i синклiт, ще далi - Святослав, болгари, угри, Азiя, Њгипет, свiт - i все вороги й вороги. - Але чому ти не говориш про мене, свою Феофано? Вiн нiби прокинувся. - Я не говорю про тебе? О нi, я увесь час говорю саме про тебе... Я мрiяв про тебе, ждав, коли помре ПолiКвкт... - I не дiждався мене? - Я тебе ждав, а тим часом Святослав став у ФракiП, в АзiП повстали Лев Фока i ще кiлька родичiв Никифора, тут, у Константинополi, на гробницi Никифора пишуть, що це ти його вбила... - Але ж його вбила не я, а ти? - Мовчи, його вбили не ти i не я, а Лев Валент. Так я сказав тiКП ночi й тодi ж велiв його вбити - заради тебе, себе... Виннi мертвi, так завжди найкраще, Феофано. А Феодора? Великому палацу потрiбна василiса - тепер вiн ПП маК. - Менi тебе жаль, iмператоре. - Не жартуй, феофано, я говорю невеселi речi, але правду. - Я знаю, що це правда, бачу, що менi немаК мiсця в Константинополi. Невже ж так i буде? Що ж менi - знову на Прот? - Нi, - швидко вiдповiв вiн, - я тебе не пошлю на Прот. Ти повинна бути далеко вiд Константинополя i близько до мене, ти повинна бути там, де тебе не досягне Великий палац, але звiдки ти швидко можеш мене досягнути... - Про що ти говориш, Iоанне? - Ти поПдеш у Вiрменiю. Там я народився i рiс, там всюди моП люди, там ти нi в чому не вiдчуватимеш нестачi... - А дiти? - Дiвчат ти вiзьмеш з собою, а Василь i Костянтин нехай соцарствують зi мною. Џм я хочу тiльки добра. Тут, у Константинополi, вони нiкому не потрiбнi, а тобi й менi колись стануть у нагодi. Вона пiшла до балкона катихуменiя, звiдки видно було весь собор, алтар, намальовану там постать божоП матерi, стала, спершись на поручнi. Проминуло небагато хвилин, але Феофано передумала багато. Чи любив ПП колись Iоанн? Нi, не любив, вона була йому потрiбна, як проедр Василь, Лев Валент, етерiоти, що вбили Никифора. Чи любить вiн ПП тепер? Нi, не любить, а тiльки боПться, бiльше, може, нiж когось, бо знаК ПП силу й помсту. ЗнаК, що в неП К друзi, - такi ж дужi, страшнi, мстивi, як i вона - Феофано. Одного вiн не знаК - хто цi друзi... Через це Iоанн прийшов i сюди, в катихуменiй. Вiн боПться ПП, боПться Пх; вiн говорить правду - iмператор ВiзантiП лишився сам... Тепер вона в безпецi, вiн i не вб'К ПП, бо боПться... Що ж, нехай боПться, нехай тремтить! А вона мусить Пхати, бо тепер, коли сюди, в катихуменiй, увiйшов iмператор, ПП не захистить нiхто, i навiть бог! Дуже добре, що вiн посилаК ПП у Вiрменiю, вона згодна Пхати будь-куди, аби тiльки не на Прот. Феофано навiть здивувало, що вiн запропонував Пй Вiрменiю. Ще Никифор подарував Пй там кiлька городiв, вона буде однiКю з найбагатших жiнок, через купцiв i слiв, якi безупинно перетинають Понт, вона знатиме, що робитиметься в Константинополi. З нею будуть двi дочки, сини Василь i Костянтин вчитимуться тут, у Магнаврi... Феофано оглянулась i побачила Iоанна, що стомлено сидiв у крiслi i, сперши голову на руки, дивився на пiдлогу, думав. "А може, - подумала вона, - вiн не хоче втрачати мене як спiвучасника й помiчника. Адже вiн знаК, що я можу все зробити. Нi, так i К, вiн висилаК мене, щоб я його не вбила, але хоче зберегти життя, щоб вбити разом зi мною й своПх ворогiв, коли це буде потрiбною. - Iоанне! - покликала Феофано. - О, я стомився й замислився, - промовив вiн. - Що тобi, Феофано? - Я згодна, - сказала Феофано. - Але... там, у ВiрменiП, я залишаюся василiсою? - Ти матимеш почесть i славу як василiса. - I ти не забудеш мене? - Нi. - Що ж, прощай, Iоанне, - сказала вона. - А може, ти сьогоднi побудеш тут, у соборi? Адже в тебе К мутаторiй - своя половина собору. Нехай живе Софiя! - зухвало закiнчила Феофано. Вiн подивився на неП, чудову, освiтлену вогнями свiчок, прекрасну Феофано. - Не знаю, - зiтхнув вiн, - коли ми побачимось. Може, сьогоднi, може, через кiлька лiт. Знаю одно: корабель до ВiрменiП пiде завтра. Прощай, Феофано. - Прощай! Iмператор Iоанн поправив на плечах дивiтисiй, поклав руку на криж меча i вийшов з катихуменiя. Феофано ще довго стояла на тому ж мiсцi, дивилась на дверi, що зачинились за iмператором, чула, як вiн спускався сходами, як нижче до нього приКдналось чимало людей, мабуть, етерiотiв. Тодi вона погасила всi, крiм однiКП, свiчки й сiла бiля столу. Феофано думала, уявляла, як Iоанн вийшов iз собору, пройшов iз своКю сторожею мiж Магнаврою й КаваларiКю, прямуК мiж руПн у саду Сераля. От вiн дiйшов до Хрисотриклiнiума, проминув фар, що блищить серед пiтьми ночi, от дiйшов до стiни Буколеону. Етерiоти вдарили у ворота, через вiконце проедр Василь дивиться, хто то прийшов. Але навiщо йому дивитись - вiн знаК, хто це прийшов, i велить етерiП швидше вiдчинити потайнi дверi. От iмператор Iоанн входить, iде, от палац, знайомий кiтон, де спить Феодора, де так тихо-тихо... I чомусь Пй здалося, що iмператор Iоанн не зможе в цю нiч спати. Феофано не спить, не спить i вiн, вона думаК про нього, а хiба не думаК про неП й вiн? Нi, вiн не спить, все думаК, думаК, вагаКться, вирiшуК, виходить з кiтону. Перед ним розступаються етерiоти, бо вiн - василевс, може йти, де хоче. Iмператор виходить у сад, доходить до ослона над скелею, де так часто сидiли вони з Феофано. I раптом завертаК, прямуК до потайних дверей у схiднiй стiнi Буколеону, виймаК ключ, який К тiльки у нього, одмикаК Пх i йде вже iншим шляхом - далеко вiд фара, мимо бань церкви Богородицi, поспiшаК до СофiП... Феофано навiть не здивувалась, коли почула кроки десь унизу, в глибинi собору. Не здивувалась i тодi, коли кроки залунали на сходах, бiля дверей катихуменiя. Дверi розчинились, там стояв хтось у темнiй одежi. Свiтла однiКП свiчки було мало, але Феофано побачила обличчя, очi, уста, складенi на грудях руки проедра Василя. - Я прийшов до тебе, Феофано., - тихо промовив вiн. Вона встала й швидко пiшла вперед, поклала руки йому на плечi. - Спасибi, я ждала тебе... Але як ти мiг залишити Буколеон i iмператора? Якусь хвилину вiн дивився захопленими очима на неП. - Запали, Феофано, бiльше свiчок. Так, цю, цю, iще одну, отут перед iконою. Нехай буде багато свiтла. Iмператор спить, спить Буколеон i весь Великий палац, але я, Феофано, не сплю, не можу спати. Я мушу бути скрiзь. Етерiоти пропускають мене всюди, куди б я не йшов, скрiзь охороняють, i навiть у соборi святоП СофiП. - Я дуже хотiла тебе бачити й рада, що ти прийшов, Василю, бо не розумiю, що дiКться навкруг мене. - А що ж тут не розумiти? - байдуже спитав про-едр. - Я не пiзнаю Iоанна, - швидко заговорила вона. - Колись вiн любив мене, а зараз, мабуть, не любить. Колись я була спiльницею його, - тепер вiн вiдсахнувся вiд мене. Тепер, коли я опинилась у соборi, вiн говорить, що... - Визволив тебе з Проту? - засмiявся проедр. - Так, вiн говорить це... Чому ти смiКшся? - Я смiюсь, Феофано, бо Iоанн нiколи тебе не любив, смiюсь, бо ми зробили його iмператором, i це всi знають, крiм нього, смiюсь, бо вiн думаК, що обдурюК нас, насправдi ж ми обдурюКмо його. Та ще смiюсь через те, що вiн уже не iмператор, а труп, чуКш, тiльки труп, Феофано... - Я розумiю, що вiн може швидко стати трупом, - згодилась вона. - Але хто це зробить? I я не розумiю, хто ж буде пiсля нього, Василю? Вiн дивився на Феофано - такий, як i колись, - проедр, постiльничий... Але в сяйвi свiчок вона в цю хвилину помiтила, що в обличчi його К щось подiбне до обличчя iмператора Романа Першого, яке вона бачила на кентинарiях, - тi ж очi, нiс, уста, пiдборiддя,.. - Це Константинополь взнаК пiзнiше, - близько схилившись до неП, сказав проедр. - Я знищив вже кiлькох iмператорiв. ЗалишаКться подоба iмператора - горбоносий... - Ти говориш правду, - згодилась вона, - i мусиш вбити горбоносого. - Ми його вб'Кмо разом. Дай руку, Феофано. - Я даю тобi руку. Що ж робити, Василю? Для чого ти взяв мене з Проту? Адже вiн сказав, що вишле мене до ВiрменiП. Проедр вiдповiв не одразу, довго прислухався, чи не чути в соборi якогось звуку. Було дуже тихо, i вiн сказав: - Знаючи Iоанна й руських воПв, я певен був, що все закiнчиться в БолгарiП i що там Iоанн, як i Никифор, стане трупом. I я хотiв, щоб тут, у Константинополi, все було напоготовi. Я, ти, нашi полководцi, етерiя. Проедр замовк. - Але смерть Варда Валента переплутала все, i ти, Феофано, потрапила не туди, куди вiн тебе мав одвезти. Не до мене, а сюди, в собор. Вийти ж звiдси тобi важче, нiж увiйти. Вцiлiв i Iоанн. Що ж, почекаКмо тепер, Феофано. А тобi зараз треба Пхати до ВiрменiП. Це краще, нiж Прот. - Дуже далеко, мiй проедре. Я боюсь за себе, за дiтей... - О нi, - спокiйно вiдповiв проедр. - Вiрменiя недалеко. Якщо треба, моП кораблi перетнуть море i ти будеш тут. Iоанн не вб'К тебе, бо надiКться, що ти йому ще будеш потрiбна i що, коли треба, тiльки ти врятуКш його. Вiн не вб'К тебе ще й через те, що тебе повезуть до ВiрменiП й там стерегтимуть не його, а моП, нашi етерiоти. Що iмператор ВiзантiП, - замислено закiнчив проедр Василь, - коли живi ми з тобою, Феофано! Вiр менi, не стане нас - не стане й цiКП iмперiП, бо тримаКться вона тiльки на нас. А в мене до тебе одне прохання. - Що саме, говори, Василю! - Колись давно ти менi давала два порошки з Њгипту. Вони дiють дуже добре - нiхто не знаК, чому померли iмператори Костянтин i Роман. Але ж у тебе К ще один порошок. - У мене важке й несподiване життя. Я бережу цей порошок для себе, Василю. - Ти повинна дати його менi, бо я не хочу, щоб ти випила цей порошок. Краще вже я дам його Iоанну. 9 У Адрiанополi князь Святослав зустрiвся з братом своПм Улiбом. Вони довго не бачились. Коли Святослав вирушав проти Iоанна з Преслави, то велiв князевi Улiбу поряд з уграми вести кiлька тисяч своПх воПв через Родопи на Средец i Фiлiппополь, щоб зайти на ворога вiд заходу сонця... Там князь Улiб мав ждати й бити вiйсько Iоанна, якщо воно спробувало б тiкати до Солунi. Князь Улiб так само, як i угри, пройшов до Фiлiппополя, став там на перевалах, наносив удари загонам Iоанна, якi тiкали пiсля великоП битви в долинi на захiд, а до Адрiанополя прибув тодi, коли вже був укладений мир з ромеями. - Ти добре воював у Родопах, - сказав князь Святослав, зустрiвши брата. - Менi дiстались тiльки втiкачi, - зiтхнув Улiб. - Шкодую, що не був я на великiй бранi. - Брань була велiя, - згодився Святослав, - i боюсь, що не остання... - Чому, Святославе? - навiть здригнувся Улiб. - Адже ти уклав мир з Iоанном, ми будемо мати з грекiв дань, можемо iти до Днiпра, дому... - Серце моК рветься до Днiпра, Улiбе, - промовив князь Святослав, - а чи скоро ми там будемо? - Ти щось замислив, брате? - Що менi мислити, Улiбе? Я iшов i iду прямо, не заради чогось воював - заради Русi. Сюди прийшов, бо знав - буде спокiй у БолгарiП, не пiдуть ромеП й на нас. Важко менi було й воювати з двома ворогами: проти Iоанна i кесаря Бориса. - Але ж i Iоанн, i Борис знають, що бiльше бранi не буде, прийшов мир. - Не вiрю я в цей мир, - сердито сказав Святослав. - Зараз мусив укласти мир, але що буде по веснi - не знаю... - Святославе! - вигукнув Улiб. - Так доки ж литиметься кров, доки ми будемо в чужих землях втрачать наших людей? - Княже Улiбе, - суворо вiдповiв Святослав, - боротись з ромеями тут лiпше, анiж пiд стiнами КиКва. I не токмо я так роблю. Не лиха хотя Русi, князi Олег i Iгор ходили до Царгорода, стояли пiд його стiнами, укладали мир. Я зробив, як отцi моП, - показав силу Русi й уклав з греками мир. Русь триматиме цей мир. Пiдемо зараз на рiвнину, до Дунаю, за зиму прийде пiдмога вiд уличiв i тиверцiв, хочу домовитись i з печенiгами. - Отже, навеснi знову вiйна? - Я не почну вiйни, - твердо сказав Святослав, - але мушу бути готовим, якщо ПП почне Iоанн. А щоб вiн не захопив БолгарiП i щоб не впав хмарою на нас, я залишу воПв у Преславi i в усiх городах. - Воля твоя, брате, - згодився Улiб. - Велиш - залишусь у Преславi... - Навiщо тобi залишатись у Преславi, брате? - промовив Святослав. - Тут буде дуже неспокiйно, тому, хто тут сидiтиме, доведеться дивитись i за горами, i за кесарем Борисом. - А хiба ти думаКш, брате Святославе, що я не зумiю дивитись i за горами, й за кесарем Борисом? - Я цього не думаю, але маю багато воКвод, яким належить дивитись за горами i кесарем. Ми ж, князi, мусимо бути там, де й нашi воП, - над ДунаКм... - Як хочеш, брате, - згодився Улiб. Великi темнi його очi, що дивились крiзь вiкно на далекi, повитi хмарами гори, були смутнi... Там же, в Адрiанополi, князь Святослав зустрiвся з василiком Калокiром. Не сам вiн його шукав - увесь час, коли воП йшли по долинi, Калокiр Пхав слiдом за ними. Коли василiки Iоанна прибули до Адрiанополя, вiн сховався вiд них. Тiльки ж був укладений мир, Калокiр з'явився до Святослава. - Чолом тобi, княже, - почав, низько вклоняючись, василiк. - Будь здоров, - вiдповiв князь. - Але чого ти тут? Я думав, що ти давно там, де тобi й належить бути... - А де менi належить бути? - Як де? У Константинополi... - Нi, княже! - промовив Калокiр. - У Константинополь менi пiзно повертатись. Василiкiв, якi не зробили того, що Пм доручали, iмператори висилають на далекi острови й ослiплюють... або ж топлять у морi... - Чому, Калокiре? Адже ти зробив нiбито все, що треба було iмператорам. Вони хотiли, щоб я став на ДунаП, - я став там, хотiли, щоб я прийшов у Болгарiю й скорив непокiрних болгар, - я зробив i це... - Але ж, княже, сталось i те, чого не хотiли iмператори, - ти боровся не з болгарами, а з кесарями, скоривши кесарiв, пiшов з болгарами на iмператора... - Так, Калокiре, я пiшов тодi на iмператора, бо ж вiн уже стояв у БолгарiП. - Це так, - розпачливо сказав Калокiр. - I з КиКва, i навiть Дунаю я мiг повернутись до Константинополя як василiк. А повертатись з Преслави менi було пiзно, княже... - Ти можеш повернутись до Херсонеса, до свого батька - протевона. - А хiба Херсонес не iмперiя?! - з одчаКм крикнув Калокiр. Князь Святослав подивився на кощаву, високу постать Калокiра i вiдчув огиду до цiКП людини. Зараз вперше, мабуть, за весь той час, вiдколи вiн знав Калокiра, князь вiрив йому так, як вiрять убивцi, що розповiдаК про свiй злочин, як вiрять татю, що говорить про свою кражбу. Бо з чим порiвняти зрадника, який у великому горi залишив свiй народ i пiшов на хлiби до ворога свого народу, зрадив потiм того, хто дав йому цей хлiб, i рушив до ворога ворогiв, думаючи про те, коли й як ще й його обдурити?! Нiкчемний, гидкий Калокiр, на цей раз вiн говорив правду - йому не було мiсця в Константинополi. Iмператор Iоанн знайде його i в Херсонесi, пiзно вже йому повертатись i у Вiрменiю, до рiдних колись людей! Така була доля зрадника Калокiра. - Княже Святославе! - благальне сказав Калокiр. - Не жени хоч ти мене, адже я тебе не зрадив, був твоПм другом. Другом?! Коли б Калокiр знав, як вразило й обурило в цю хвилину князя Святослава це промовлене ним слово. О, князь любив i поважав друзiв так само, як ненавидiв ворогiв. Та хiба може бути другом йому зрадник? - Не клади образи в своК серце, - нiби вгадав його думки Калокiр, - я ще буду тобi дуже потрiбний. Ти станеш на ДунаП й потiм пiдеш на Русь, у майбутньому ти будеш ще часто говорити з iмператорами. Якщо я не потрiбен буду тобi як друг, буду свiдком у враждi з ними. Князь Святослав замислився. Вiн знаК цiну василiку! Калокiр уже не криКться вiд нього, та й з чим може, здавалося б, критись спiйманий зрадник. Вiн говорить правду - вигнати зрадника легко, може, краще залишити його на страх iншим? - Гаразд! - промовив i посмiхнувся князь. - Не криюсь, пiсля всього, що сталось, василiк iмператора не може бути другом руського князя. Але син протевона може бути, як усi, i йти разом з воями. Iди, iди, Калокiре! Того ж дня, вже увечерi, Калокiр смиренно зайшов до намету князя Улiба - помолитись Христу... У Преславi князя Святослава зустрiв кесар Борис. Помiтно було, що вiн разом iз боПлами своПми ждав киПвського князя. Борис зустрiв Святослава далеко вiд города, на першому перевалi. У Золотiй палатi болгарських каганiв, де зiбрались усi боляри, визначнi боПли, кметi, кесар Борис говорив: - Я, з ласки твоКП, кесар, вiд боляр, боПлiв i всiх, iже суть пiд моКю рукою, - чолом тобi б'ю, великий княже Святославе, i дякую за те, що заступився з воями своПми за скривджених болгар, а сам уклав з iмператорами почесний мир... - Не за себе я укладав мир, - сказав на це Святослав, - а також i за Болгарiю, хочу, аби була любов мiж нами, дондеже сонце сяК. I якщо ця любов буде суща, нам не страшнi й iмператори. - То невже ж iмператор ромеПв посмiК зламати мир з тобою? - щиро здивувався кесар Борис. - Якби я стояв пiд стiнами Константинополя, iмператор Iоанн не зламав би миру, - вiдповiв Святослав. - Я зробив, що мiг, ми умовились з iмператором, що вiн вийде з БолгарiП i йде до Константинополя, я залишаю Планину, iду до Дунаю... - Важкi лiта починаються для БолгарiП, - злякано промовив кесар Борис. - На заходi в нас неспокiйно - мусимо боротись iз комiто лами Шишманами, тут - велика руПна, ти будеш далеко, аж на ДунаП, а потiм пiдеш на Русь. - Так, - сказав на це князь Святослав, - воП моП рвуться на Русь, хочуть там бути, я також хочу бути в КиКвi-городi. Але боюсь я за Болгарiю, боюсь за людей ПП i тому стану на ДунаП. До того ж осiнь, кесарю, пiзно вже рушати в море. А щоб було спокiйно на Планинi i в горах i щоб безпечно в Преславi, залишу я тут свiй полк i воКводу... - Воля твоя, - тихо сказав кесар Борис. - Знаю, як тобi важко, i не хотiв би тебе утруждати, княже. Але коли так болiКш за нас, залиш полк у Преславi. Хто ж буде тут твоПм воКводою? - ВоКводою буде Свенелд, перший мiй муж. - О, про воКводу Свенелда ми чули, - сказав кесар Борис. - За такого воКводу дяка тобi, княже. Пiсля розмови з князем кесар Борис дав на честь його обiд. Тодi ожив палац болгарських каганiв, засяяли вогнi. Князь Святослав сидiв поруч iз кесарем i його жоною-василiсою, ще далi, за багатьма столами, - боляри, боПли, кметi. Вони Пли, пили, жваво розмовляли мiж собою. А за завiсами, як це робилось у Константинополi, стояв хор преславського собору, боляри зачинали: - Многi лiта великому князевi Русi... I хор спiвав: - Многi лiта... Многi лiта... Многi лiта!.. БоПли кричали: - Многi лiта кесаревi Борису... I знову: - Многi лiта... Многi лiта... Многi лiта!.. Так у спiвах, славослов'i знову у спiвах проминула добра половина ночi... Князь Святослав повертався з Преслави до свого стану, що стояв у горах, пiзно. Нiч була темна, конi йшли сторожко, руки воПв лежали на мечах. Десь далеко в горах була гроза. Вiдлуння грому не докочувалось сюди, до Преслави. Але час вiд часу низько над обрiКм на пiвденнiй, дуже темнiй, половинi неба пробiгала, як велетенська змiя, слiпуча блискавка. I тодi коротку мить видно було все, як удень, - скелi, дерева, що повисли над безоднею, вузьку стежку, по якiй Пхали вершники, кожен камiнчик i бадилину. Пiсля цього дуже довго навкруг було темно-темнiсiнько, навiть звуки ставали глухiшими, невиразними. Здавалось, що вершники Пдуть по дну моря. I думав князь Святослав про сварожичiв, якi у таку нiч сходять з неба, потай скрадаються над землею, нацiляються, метають перуновi стрiли, нiчний вогонь, що пробиваК скелi, палить дерева, попелить поля, стереже й людину... А хiба не те саме робиться на землi? Небо й земля - як вони схожi! На бранях i в трудi живуть люди, ворогують i миряться мiж собою. Якщо труд - то труд, якщо брань - то брань; так, здавалося Святославу, i повиннi жити люди. Не осуджував вiн i чесноП бранi, коли люди вiч-на-вiч сходились у полi, щоб мечем i списом розв'язати распрю свою... Але все своК життя осуджував князь Святослав тих, що потай, як тать уночi, пiдкрадались до ворога, що не чесно йшли на распрю й брань, а заходили з спини, отак, як оце сварожичi вночi, блукали над стомленою, темною землею. I коли всi сплять, кидали перуновi стрiли. I ще знав князь Святослав, що вiн довго й з великим трудом iде своПм шляхом, намагаКться розв'язати своП сварки з iмператорами й кесарями чесно, в бою. Але не всi вони отак чесно одбивають його меч, а намагаються дiяти пiдступом, лжею. Лжу й пiдступи важко взнати. Десь ходить лжа близько вiд князя, хтось носить отруКну стрiлу бiля серця, поруч iз князем. Так хто ж серед людей на землi друг його, а хто ворог? Князь Святослав навiть зупинив коня. Зупинила коней i його дружина. Нiхто не говорив. Усi думали, що князь щось почув чи побачив, нiхто не ворушився. А князь сидiв на конi й дивився на пiвденну половину неба, де над обрiКм, над високими чорними горами пробiгали й пробiгали, як вогнянi змiП, слiпучi блискавицi, де били й били в скелi, лiси, городи перуновi стрiли. РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ 1 Укладаючи з князем Святославом пiд Адрiанополем мир, iмператор Iоанн, звичайно, i гадки не мав його додержувати. I тiльки руськi воП рушили на Преславу й далi на схiд - став готуватись до вiйни. У цiй новiй вiйнi Iоанн Цимiсхiй мислив дiяти не таку як ранiше. Уже восени за його наказом у Болгарiю було закинуто багато лазутчикiв пiд виглядом купцiв i тасинарiПв* (*ТасинарiП - мiняйли грошей.). Маючи при собi мiхи з грiшми, вони розсипались у болгарських городах i селах, купували, що потрапляло пiд руку, обмiнювали грошi, а в той же час дiзнавались про все, що цiкавило iмператора. Повертаючись назад через перевали, лазутчики розповiдали, що Святослав iз своПм вiйськом пiшов далеко, аж до Дунаю, i залишив небагато воПв, якi стоять край гiр i охороняють Преславу, Плиску, Данаю. Iмператор наказував лазутчикам добратись до Преслави, дiзнатись, де перебуваК кесар Борис, зв'язатись з ним i болярами. Лазутчики розповiдали, що кесар Борис перебуваК в Преславi, але нiхто не мiг добратись до нього. Взимку Iоанн Цимiсхiй дав ще один наказ: перекинути через гори в Болгарiю загони монокурсiв* (*Монокурси - шкiдники, диверсанти.), якi б ховались у лiсах i горах, залiтали в села, грабували й убивали люднiсть, а всiм говорили, що вони - воП князя Святослава. По всiй iмперiП в цей час збирали вiйсько, до Константинополя перекидались легiони з АзiП. I все це прямувало в Фракiю i Македонiю - там, у мiстах i селах вiд Солунi до Агатополя, над рiками Марiцою, Чунджею i Ардобою, на пiвденних схилах гiр озброювали i вчили друнги* (*Друнги - вiйськовi частини.) стратиги, топархи готували своП турми i банди* (*Турми й банди - ополчення.). Вони вже стояли в бойовому порядку, на три-чотири милi загiн вiд загону, з тим, щоб перший загiн, побачивши ворога, дав гасло другому, той третьому, i так до самого стану й полководцiв; застави стояли й на всiх шляхах, що вели iз iмперiП на схiд i пiвнiч. Цим численним вiйськом у ФракiП й МакедонiП керували Вард Склiр з братом Костянтином i патрикiй Петро - кращi полководцi iмперiП. Коли ж на узбережжi Пропонтиди зацвiла весна, а в горах, як доповiдали лазутчики, розтанули снiги й протряхли шляхи, iмператор Iоанн зробив великий вихiд iз Великого палацу до Влахерну, помолився там у храмi Спасителя i у храмi Богородицi. Пiсля цього, просто з олтаря храму, Iоанн вийшов на стiну Влахернського палацу i довго дивився, як на плесi Золотого Рогу триста кораблiв провадять бiй з уявним ворогом: сходяться i розходяться на веслах, пiднiмають i спускають вiтрила, кидають на воду грецький вогонь. Це було захоплююче видовище: у вечiрнiх сутiнках пливли великi кораблi, на яких горiло безлiч свiтильникiв, над плесом Золотого Рогу переливались вгорi зорi. Iмператор Iоанн був задоволений уявним боКм i, велiв видати всiм гребцям i воПнам, якi брали в ньому участь, нагороду. Друнгарiю ж флоту вiн велiв до свiтання вийти з Золотого Рогу, прямувати до гирла Дунаю й замкнути там вихiд лодiям князя Святослава. Сам же Iоанн, розумiючи, що цим самим вiн починаК вiйну проти Святослава i що тепер треба поспiшати, тiКП ж ночi виПжджаК на колiсницi до Адрiанополя. В Адрiанополi iмператор оглянув вiйська, сказав полководцям: - Настав час вирушати на князя Святослава... Обличчя полководцiв виказували, що вони давно ждали цього часу i готувались до нього. - Ми мусили восени укласти мир з князем Святославом, - продовжив Цимiсхiй, - бо у нас самих неспокiйно було в АзiП й у Константинополi. Зараз, дяка богу, в АзiП тихо, спокiй пануК в столицi. Ми повиннi негайно вирушати в гори i впасти, як грiм, на голови руських воПв. Вард Склiр, який добре пригадував сiчу минулого року, спробував висловити своП побоювання. - Великий василевсе, - сказав вiн, - шляхи в горах ще не протряхли, нам треба пройти клiсури, де мчать зараз швидкi рiки... - Краще iти в горах у бездорiжжя, але не бачити ворога, - сердито вiдповiв йому iмператор, - анiж iти сухим шляхом, на якому стануть руси й болгари; краще переходити через рiки з водою, нiж через рiки власноП кровi; краще нам зараз воювати з руськими воями i небагатьма болгарами, анiж з русами й усiКю БолгарiКю, яка тiльки й жде весни... - Але, великий василевсе, - допомiг тодi Склiру начальник метальних машин Iоанн Куркуас, який тепер завжди хвалився, що вiн раз у життi вдало вiдповiв iмператору, - близько свято воскресiння Христа. - День воскресiння Христа близько, - згодився iмператор, - i в цей день нам належить, як християнам, одягти блискучi одежi, iти на пир, Псти й пити. Але чому б нам не зустрiти свято воскресiння в Преславi? Це був другий випадок, коли Iоанн Куркуас допомiг iмператору, але всi полководцi проклинали Куркуаса. ТiКП ж ночi на широкому шляху, що веде з Адрiанополя до Фiлiппополя i далi в гiрськi клiсури, зацокотiли копита багатьох коней - то Iоанн Цимiсхiй вiв своК вiйсько на перевали. Водночас рушили турми фем з Агатополя, Совополя i МесемврiП - Iоанн хотiв зайти до БолгарiП з моря; iшли турми з Солунi, щоб пiдкрастись до Преслави з заходу, Понтом поспiшали у цей час до гирла Дунаю кораблi iмперiП з страшним грецьким вогнем. Iмператор Iоанн дiяв, як завжди: десь попереду в горах i селах БолгарiП чорну справу робили лазутчики й палiП, сам вiн, оточений безсмертними, Пхав пiд прапором iмперiП, попереду i слiдом за ним сунули закованi в броню вершники, тисячi оплiтiв тягли пороки, тарани. Начальником над усiм обозом iмператора Iоанн поставив проедра Василя, - вiн не хотiв, щоб проедр у час вiйни був у Константинополi. Вiн хотiв, щоб проедр був бiля нього. 2 У Преславi на чолi дружини, що стерегла город i палац, стояв воКвода Свенелд. Гiнцi з гiр одразу ж, тiльки вiйсько ромеПв увiйшло в клiсури, повiдомили його про зраду Iоанна, i гiрка посмiшка зiбрала зморшки на обличчi старого воКводи. Iмператор ромеПв iшов не так, як руськi воП, вiн не посилав поперед себе гiнця з чорною стрiлою, не говорив: "Iду на ви!" Але зараз не час був думати про те, чому так дiяв василевс iмперiП. Зараз, i до того ж швидко, Свенелду треба було вирiшувати, що робити з своКю дружиною. У нього було три шляхи: iти вперед - до клiсур i там зустрiти вiйсько Iоанна, iти назад, щоб з'Кднатись з Святославом, i, нарештi, стояти на мiсцi - прийняти тут бiй з вiйськами iмператора ромеПв. Свенелд думав дати гасло Святославу й пiти назустрiч Iоанну, але слiдом за гiнцями вiд клiсур прибули гiнцi з iнших перевалiв, якi доповiдали, що ромейське вiйсько iде з кiлькох бокiв. I Свенелд зрозумiв, що йти йому вперед, у пастку, приготовлену Iоанном, не варто. Iти назад - в головi Свенелда один тiльки раз майнула ця думка, але вiн одразу ж одкинув ПП, бо ще нiколи в життi перед ворогом не вiдступав. Не вiдступить i перед Iоанном. Тому Свенелд вирiшив стояти в Преславi i ждати тут Iоанна. Не гаючи нi години, вiн послав у близькi городи, весела своПх гiнцiв, щоб кликали болгар, оглянув вали й рови перед Преславою, дав наказ змiцнювати Пх, сам оглянув стiни Преслави, побував у Вишньому градi, де жив кесар Борис. У кесаря було якраз кiлька боляр. Коли Свенелд зайшов, вони вклонились йому й швидко вийшли. - Маю вiсть, - сказав тодi Свенелд, - що iмператор Iоанн з вiйськом iде до Преслави. - Як? Iмператор Iоанн розiрвав мир, не додержав слова?! - нiбито щиро здивувався кесар Борис. Темнi тiнi лежали на обличчi Свенелда. - Не додержав слова, - ствердив вiн, - i несе велике нещастя для болгар i русiв. Може, лiпше було б тобi, кесарю, не лишатись тут, а виПхати до Дунаю, до князя Святослава? - Що скажуть болгари, - навiть обурився кесар, - коли я залишу Преславу в цю тяжку годину? Спасибi тобi, воКводо, що мислиш про мене i болгар, але я буду тут i стоятиму поруч iз вами. - Нi, кесарю, стояти тобi з нами поруч у Преславi не треба. Ми захистимо Преславу, а ромеП зможуть потрапити сюди, у Вишнiй град, тiльки тодi, як ми всi станемо трупами. Прощай, кесарю! Так i поПхав воКвода Свенелд з Вишнього града. Коли ж кiнь його зник за ворiтьми, до кесаря знову зайшли боляри, i вiн Пм сказав: - Я мушу залишитись тут, а ви йдiть тепер у Преславу i дiйте так, щоб iмператор Iоанн швидше потрапив сюди, у Вишнiй град. Ще через день, темноП весняноП ночi, вiйсько Iмператора Iоанна пiдiйшло до Преслави, стало на полi. Тiльки почало свiтати, засурмили сурмачi, задзвенiли литаври, загули бубни. Пiднявши прапори, вiйсько ромеПв рушило з трьох бокiв до Преслави. Але марно iмператор Iоанн сподiвався, що йому пощастить навальне взяти Преславу. Коли стало свiтати й на рожевому тлi неба окреслились стiни, ромеП побачили, що там зiбралися руськi воП. Вони стояли супроти вiйська Iоанна щит бiля щита, наставивши списи, а з стiн мiста назустрiч ромеям уже летiли тисячi стрiл. Разом з воями, з невеликою вищою своКю дружиною на конi, з мечем i щитом у руках сидiв воКвода Свенелд. Вiн оглядав воПв - це був не полк, що боронив Преславу й Вишнiй град. Пiд стiнами Преслави набагато бiльше, нiж руських воПв, стояло селян i парикiв, що з усiх усюд поспiшали сюди, почувши клич Свенелда. Це були велика вже, добра дружина. Свенелд, правда, знав, що не один ворог стоПть тепер перед ним, а К в нього ворог i за спиною - кесар Борис, боПли, боляри. Але вже ранiше вiн звелiв i руським, i болгарським воям пильно дивитись уперед, та слухати й те, що робиться ззаду. А хiба у iмператора ромеПв, що йде на Преславу, тiльки Свенелд з дружиною ворог? У нього вороги всi навкруг, навiть гори! Бiй розпалювався все дужче й дужче. Руськi воП не тiльки захищались. У той час, коли попереду них лучники гнали хмару стрiл, а пращники й метальники кидали з стiн гостре камiння, вони самi, тримаючи перед собою високi щити, з страхiтливим криком, який дуже добре знали i якого жахались вороги, рушили в наступ i одразу врiзались у колони ромеПв, якi цього не ждали. Iоанн Цимiсхiй здалеку з високого пагорка стежив за вiйськом i наказував полководцям iти вперед, якнайшвидше одбивати наступ руських воПв. Але не ромеП, а руськi воП все посувались i посувались вперед, на зеленому полi перед стiнами Преслави чорнiло багато трупiв. Руськi воП кричали переможно, а ромеП кричали тепер вiд переляку, страху. Кiлька довгих, надзвичайно напружених, страшних годин билися руськi воП з ромеями. На полi бою лунали й лунали крики, бряжчали щити, дзвенiли сокири, свистiли стрiли. РомеП вiдступали. Iоанн Цимiсхiй лютував. - Џх набагато бiльше, нiж доповiдали нашi лазутчики, - говорив iмператор, стоячи на пагорку з Вардом Склiром. - Нашi лазутчики не врахували болгар, - вiдповiв Склiр. - Пх набагато бiльше, нiж русiв, i всi вони б'ються на смерть. - Але що думають боляри? - лютував Цимiсхiй. - Зараз саме час, коли вони могли б ударити ззаду. - Я думаю, що руськi воП б'ються не тiльки тут, на полi, але й у городi... - Тодi пошли безсмертних. За наказом Iоанна з лiвого боку на руських воПв налетiли закованi в броню, озброКнi довгими списами безсмертнi. Руськi воП почули тупiт коней i зрозумiли, що замислили ромеП. Але вони i на цей раз не вiдступили. Накидали на шляху, де мали пролетiти безсмертнi, чимало борiн, набили багато списiв, i конi казились, мчали з вершниками свiт за очi. Це був страшний кiнець ПреславськоП сiчi. Цього дня на полi загинуло багато руськiх воПв. Набагато бiльше воПв втратив iмператор Iоанн. Але вiн не взяв, як думав, першим ударом Преславу, руськi воП не були переможепi. Тiльки тодi, коли почало темнiти, вiдступили вони за стiни, пiдняли мости, зачинили ворота. Кiлька днiв намагався Iоанн Цимiсхiй взяти Преславу. До нього з перевалiв пiдходило все нове й нове вiйсько. Багато разiв велiв Iоанн брати мiсто копiКм, вже пiд стiни Преслави пiдтягли пороки й тарани. Iоанн Куркуас поставив своП машини, що лили вогонь, катапульти викидали камiння... Захисники Преслави тепер уже не вiдкривали ворiт. Вони стояли на стiнах, гасили пожежi, кидали на ромеПв камiння, лили гарячу смолу, засипали Пх стрiлами. Було й iнше - кiлька разiв у той час, коли бiй iшов пiд самими стiнами Преслави, в станi ромеПв вчинялась тривога - то починали горiти метальнi машини, то летiли стрiли в спини. Уночi ромеП боялись одходити вiд стану, бо хтось невiдомий близько блукав мiж скель. Нарештi розлютований Iоанн сказав Варду Склiру i Iоанну Куркуасу: - Я мушу зустрiчати свято воскресiння в Преславi. Якщо ви цього не зробите, я поведу вiйсько сам, а вас накажу повiсити! Тодi в п'ятницю почався новий наступ на Преславу. Вард Склiр, Iоанн Куркуас i всi полководцi знали, що Пм загрожуК, якщо вони не вiзьмуть Преслави, обiцяли воПнам великi нагороди i дали Пм стiльки вина, що тi зовсiм сп'янiли. I коли Iоанн Куркуас з своПми метальними машинами почав щосили кидати камiння, а в стiни раптом вдарили тарани й пороки, ромеП побiгли до стiн, заходились ставити драбини, з страшним, одчайдушним криком дерлись вгору. Мабуть, ще довго тривала б ця битва, i, мабуть, захисники Преслави бились би на ПП стiнах до загину, але ж у найстрашнiший час, коли руськi воП одбивали п'яних ромеПв, стiнами текли потоки кровi, а над кожним витала смерть, хтось збив гаки й засови на воротах, вiдчинив Пх i дав шлях ворогу... Але й пiсля того Преслава ще не впала. Багато воПв одразу ж кинулись до ворiт, побачили там, схопили й пiдняли на списах боПлiв i боляр, що зробили чорну справу. ВоП стали грудьми бiля ворiт, бились сокирами, рiзались ножами. А коли всi воП зiйшли зi стiн, тодi й вони пiдняли щити й стали вiдходити до Вишнього града, що височiв на горi над КамчiКю, заскочили до гридницi й стали на ПП стiнах. Коли iмператор Iоанн заПхав до города, бiй там ще продовжувався. Зiйшовши з коня i стоячи на скелi, звiдки видно було Вишнiй град i гридницю перед ним, Iоанн зрозумiв, що ромеП швидко не вiзьмуть гридницi, де збилось кiлька тисяч русiв i болгар. Вiн велiв палити ПП. РомеП тягли звiдусiль усе, що тiльки могло горiти, зi всiх бокiв пiдпалювали дерев'янi стiни гридницi, стiни града. День закiнчувався. Сонце зайшло за гори. Багряне море колихалось на заходi, а ще одно вогняне море буяло в Преславi. Загибав Вишнiй град - краса БолгарiП, у вогнi гинули руськi воП. Та ось руськi воП швидко почали виходити з цього вогняного моря. Вони ставали перед гридницею, бо вважали за краще вмерти зi зброКю в руках, анiж загибати у вогнi. Так почався останнiй бiй у Преславi. Зi всiх вулиць поспiшали до гридницi пiшi й кiннi ромеП. Вони поволi оточували, оточували воПв, наступаючи на тих, якi стояли в полi. ВоПв була тисяча, далi лишилось кiлькасот, ще далi - кiлька десяткiв. Вони помирали, але перед ними виростав вал з ворожих трупiв. I це було настiльки страшно, що навiть iмператор Цимiсхiй сказав: - Я ще не бачив, щоб хтось так помирав! Саме тодi примчали вершники й доповiли iмператору, що вони знайшли у Вишньому градi в кам'яному палацi кесаря Бориса. Iмператор Iоанн, почувши це, нi на хвилину не затримався, а, сiвши на коня i взявши з собою великий загiн безсмертних, помчав до палацу. Звiстка про кесаря Бориса дуже схвилювала iмператора: отже, Святослав тримав його у в'язницi у Вишньому градi, а вiйська ромеПв наступали так швидко, що руськi воП не встигли його вивезти... "Швидше туди, швидше, - думав iмператор. - Я знiму з нього кайдани, виведу з в'язницi, живий кесар БолгарiП потрiбен менi бiльше, нiж Преслава!" Думав вiн i про iнше. Починаючи вiд Аспаруха i Омартога, як це добре знав Iоанн, болгарськi кесарi збирали в палацах своПх у древнiй столицi Плисцi, а пiзнiше в Преславi нечуванi скарби. Про цi скарби знав весь свiт i, звичайно, iмператори ВiзантiП. Починаючи своП вiйни з болгар