Так впевнено говорив князь Володимир, бо думав, що грозова хмара, яка нависла над ним, пройшла i зникла, бо вiрив, що до них прийде щастя. Людям, i князям також, часто здаКться, що для цього треба так мало... 6 У Полотську, в суворiй фортецi, рано втративши матiр, Рогнiда з юних лiт стала господинею двору, Пй пiдкорялись i виконували всi ПП загади дворяни, вона берегла ключi вiд клiтей, медуш, всього добра. Так i мусило бути - батько й брати Рогнiди воПни, Пй по покону й праву, як Кдинiй жонi в родинi, належало вести господарство, поПти Пх i кормити. Звичайно, добра киПвських князiв важко було порiвняти з статками Регволда в Полотську - князевi Володимировi належав великий терем на Горi, новий терем, побудований княгинею Ольгою в передграддi, мали киПвськi князi пiд своКю рукою Вишгород, Бiлгород, двори над Россю, Стугною, Либiддю, багато земель, лiсiв, перевесищ, бобрових гонiв, бортневих ухожаПв на обох берегах Днiпра, Десни. Як i на Горi, тут владно дiяв старий покон, княгиня Ольга, устрояя землю, устрояла й своП добра - у своПх землях, в лiсах i над рiками вона велiла поставити знамена, посилала туди волостелинiв, посадникiв, тiунiв, що iменем ПП визначали уроки й устави, збирали й везли до КиКва оброк. Тут, на Горi, княгиня Ольга сама приймала дань iз земель, оброки з власних дворiв, пiд ПП невсипущим оком в засiки зсипалось добро, в бертяницi лягали бортi, в медушi - кадi з воском i медом, в клiтi - мiхи, горючий камiнь, риб'ячий зуб, бобровi пахощi. Тiльки в старостi, немiчною ставши, довiрила княгиня ключi вiд княжого добра Яринi, пiзнiше Малушi, а пiсля неП Пракседi. Як було за Ольги, так iшло й тепер - у городах i весях сидiли волостелини, посадники, тiуни або Пхнi сини, за княжим теремом дивилась i мала ключi вiд усього добра на Горi Пракседа. Прибувши до КиКва, Рогнiда кiлька днiв приймала в теремi боярських i воКводських жон, що йшли i йшли подивитись на полунощну княгиню, разом з Володимиром об'Пхала Подол, передграддя, побувала в Бiлгородi над Iрпенем, заПжджала на деякi двори. Оглянула вона й тереми на Горi й у передграддi, клiтi, медушi, бертяницi - вiднинi княгиня Рогнiда ставала господинею княжого двору, мусила ощадне й по надобi все давати. Княгиню водила по господарству ключниця Пракседа, вона одмикала дверi за дверями в клiтях, докладно повiдала, скiльки й де в неП лежить зерна, мiхiв, де i якi грають у медушах вина й меди. Разом з княгинею до КиКва приПхали й жони-дворянки, що служили Пй у Полотську, - кормилиця Амма, яка годувала колись ПП саму, кiлька полочанок - Кумба, Ерна. Проте вона навiть гадки не мала припоручати добра Гори цим жонам - у них буде своя робота, вони допомагатимуть Пй у палатах, доглядатимуть княжича Ярослава. Через це княгиня Рогнiда була дуже задоволена, коли оглянула добра з Пракседою, повернувшись до терема, сказала Пй: - Ти пильно стерегла княжi добра, ключнице, пiсля такоП бранi навiть дивно, що ми маКмо всього доста. Спасибi тобi, Пракседо! Ключниця в пояс уклонилась княгинi. - Тепер iди, - стомившись пiсля довгих оглядин, закiнчила Рогнiда. - А ключi, - вона не мала нiчого злого на мислi, а вважала, що вiднинi мусить сама дбати про княже добро, - ключi, - вона показала на лаву бiля дверей, - поклади тут. Ключниця сердито зиркнула на молоду княгиню - i за княгинi Ольги, i за жони Ярополка ЮлiП ключi завжди доручались тiльки Пй, Пракседi, - невже ж полунощна княгиня думаК одразу взяти все в своП руки, а Пракседу зробити простою дворянкою? Але Рогнiда нiчого цього не розумiла, вона дбала тiльки про князя i його добра. - Ключi, Пракседо, - промовила вона, - лежатимуть отут на лавi, буде потреба - я одiмкну клiтi i дам тобi все, що ти скажеш, для дому й двору. - Добре, княгине! - сухими устами прошепотiла Пракседа, тремтячими пальцями одв'язала низку ключiв од пояса, кинула Пх на лаву так, що вони аж забряжчали. Пiсля цього Пракседа, ховаючи очi, ще раз вклонилась княгинi, позадкувала до дверей, вийшла з покоПв. У переходi вона зупинилась. Там було темно, постать ключницi зливалась з цямринням стiн, свiтло з високого, вузького вiкна заливало тiльки ПП обличчя. Воно було надзвичайно блiде, очi примруженi, уста стиснутi. - Проклята полочанка, - прошепотiла Пракседа, але одразу ж схаменулась, злякано поглянула, чи немаК когось у переходах, i тiльки тодi рушила далi. 7 Тихо було в спочивальнi, спокiйна нiч пливла за розчиненим вiкном, здалеку вiд Днiпра долинула й поволi стихла смутна пiсня. Пiсля трудiв князь Володимир дуже хотiв спочити - день був важкий, вiн чинив з самого ранку суд i правду людям, говорив з мужами й тiунами в Золотiй палатi, по обiдi оглядав воПнство, яке збиралось i збиралось на Подолi. Княгиня Рогнiда також стомилась - вставала вона по-темному, одразу спускалась у стравницю, ходила з Пракседою в клiтi, сама годувала сина, готувала все для гостей i слiв, невсипущою була Рогнiда в Полотську, а в КиКвi-городi зовсiм недремною стала. Проте на душi в княгинi було тихо, ПП наснажувала любов до Володимира, i цього вечора вона приготувала ложе для князя, лягла поруч з ним - нiжна, тепла, ласкава. - Спочинь, мiй княже, спочинь! - шепотiла Рогнiда. - Тихо в теремi. Спить син наш, спить весь город КиПв, засипай i ти... Було тихо, дуже тихо, князь Володимир засипав, поклавши руку на його плече, засипала й Рогнiда, Тихо, як тихо! I раптом у цiй тишi десь недалеко за теремом почувся плач, спочатку невиразно, далi все дужче, голоснiше. Рогнiда не думала будити Володимира, вона, навпаки, хотiла встати, зачинити вiкно - нехай спить князь! Але князь уже прокинувся - в сiрiй пiтьмi Рогнiда побачила, як вiн пiдняв голову з подушки, прислухаКться. - Володимире! - промовила тодi Рогнiда. - Менi здаКться, що це плаче дитя... Вiн слухав. - Так, це плаче дитина. - А звiдки вона тут, у нашому дворi? Володимир мовчав, устав з ложа i ступив босонiж кiлька крокiв до вiкна. Темна постать його вимальовувалась на сiрiй полотнинi неба. - Ти чого встав, Володимире? Дитина плакала й плакала - тепер ще дужче, так, нiби Пй щось дуже болiло. - Володимире! Чути було, як вiн заломив пальцi. - Що це за дитина? - вкрай стривожившись, запитала Рогнiда. - Чого вона плаче? Чому ти мовчиш, Володимире ? Вiн обернув до неП обличчя i вiдповiв: - То плаче син забитого брата мого Ярополка. - Дитина твого брата? Чому ж ти не говорив менi про неП? - А що менi про неП говорити? - роздратовано сказав Володимир. - Брата Ярополка немаК, хiба не однаково - К чи немаК в нього дитини?! - Ой нi, Володимире! Це не однаково, бо тут, на Горi, виявляКться, К ще один княжич... - Цей княжич не буде на завадi нi менi, нi моКму сину. - Я не про те, не про те говорю, Володимире... Адже коли К княжич, то в нього К й мати - княгиня? - Рогнiдо! - суворо вже сказав Володимир. - Невже ти боПшся ще однiКП якоПсь княгинi? - Нi, Володимире, - у словах ПП вiдчулись сльози. - Ти мене не хочеш зрозумiти й не зрозумiв. Я не боюсь нiяких княгинь, знати ж, що тут, на Горi, живе ще одна княгиня, повинна... - Що ж, - промовив Володимир, - на жаль, тобi нiчого знати. У цiКП дитини була мати - жона князя Ярополка Юлiя, тепер ПП тут, на Горi, немаК. - Вона померла? Володимир мовчав. - Скажи, Володимире... Я боюсь подумати, може, ПП вбили разом з мужем Ярополком? - Нi, нi, нi! ЏП нiхто не вбивав, вона не помирала поправною смертю, вона вмерла для Гори й города КиКва, бо пiсля смертi мужа свого поПхала з КиКва. - ПоПхала з КиКва? Чому? Куди? - Нi я, нi хтось на Горi цього не знаК. Княгиня Юлiя взяла з собою всi своП добра, поПхала, з слугами своПми, може, з грецькими купцями... - Як страшно! - вирвалось у Рогнiди. - I я не збагну, Володимире, для чого це Пй було робити? Адже ти сам говорив менi, що перед смертю замирився з братом Ярополком, поховав його, як князя, вона могла й мусила жити, як княгиня, на Горi... Ти сам, княже Володимире, пам'ятаКш, пiсля смертi мого батька, хоч вiн був твiй ворог, дозволив менi жити в Полотську як княжнi... Ти - справедливий князь. Що ж сталось з ЮлiКю? А може... може, хтось пiдняв на неП руку, вбив? - Нi, нiхто з руських людей не пiдняв i не мiг пiдняти руки на княгиню Юлiю. Я нiчого не знаю, Рогнiдо. Њ на свiтi багато такого, чого не можна нi зрозумiти, нi пояснити. - Тобi дуже важко... - Дуже важко, Рогнiдо... Ярополк був моПм братом, Святополк же брату чадо... Рогнiда довго мовчала, а потiм запитала: - Скажи менi, це дитя, Святополк, народився за життя брата твого Ярополка? - Нi, Святополк народився пiсля смертi Ярополка, весною цього лiта. Вiн не знаК свого батька. - Вiн не знаК свого батька... А коли його мати зникла з КиКва? - Княгиня Юлiя зникла недавно... А втiм, хiба це не однаково, Рогнiдо? ЏП немаК, чуКш, немаК! - Так, - згодилась вона, - це справдi однаково... Менi не однаково тiльки те, що неспокiйний ти, Володимире. - А як же менi бути спокiйним? Ця дитина кричить серед ночi, ПП крик, як привид брата, заповзаК менi в душу... Менi здаКться, що це кров Ярополка стукаК в моК серце... Рогнiдi було невимовне важко, з цим криком дитини сюди, в терем, i в ПП душу вповзала тривога, цей крик був вiщуном чогось страшного й непоправного для неП. Проте вона розумiла, що зараз, у цю хвилину, Володимировi, либонь, важче, нiж Пй, i тому схопилась у темрявi з ложа так, як була, в однiй тiльки довгiй сорочцi, з розпущеною косою, пiдiйшла до Володимира, обняла його за плечi. - Ну, не печалься, не печалься, муже мiй! От бачиш, дитина вже й замовкла... Тихо! ЧуКш, як стало тихо, мiй любий. Вiн бачив у сутiнках ПП свiтле обличчя, очi, в яких тьмяно грав вiдсвiт великоП зорi, що висiла низько над обрiКм. - Справдi тихо, - притулився вiн обличчям до ПП теплоП щоки. - I не тому тихо, що замовкла оця дитина. Нi, менi чомусь завжди тихо бiля тебе. - Спасибi, - тепло промовила Рогнiда. - Ти знаКш, як я тебе люблю, тобi завжди буде зi мною тихо, спокiйно... 8 Пракседа працюК в княжому теремi, робить усе, як робила й ранiше, коли К надоба, княгиня Рогнiда даК Пй ключi, доручаК взяти те чи те в клiтях, медушах, бертяницях. Все йде, як i колись, княгиня Рогнiда надто багато взяла на своП плечi, Пракседi мусить бути нiбито вiльнiше, легше. Але ключниця затаПла злiсть у своКму серцi, Пй здаКться, що полунощна княгиня кревно образила ПП, ключi, якi висiли колись бiля пояса, нинi лежать на лавi в свiтлицi княгинi Рогнiди, о, як мучать цi ключi Пракседу! I от серце Пракседи не витримало, зрадило. - Добре в тебе дитя, княгине, - промовила Пракседа, коли була з Рогнiдою тiльки вдвох у спочивальнi. - Красиве дитя, тихе, смирне, нiхто в теремi не чув, щоб воно плакало. - А чого ж йому плакати? - стоячи над колискою, вiдповiла княгиня. - Зараз йому тiльки спати, виростати, дитя... - Ой, не говори, княгине, - зашепотiла Пракседа. - Не кожне дитя таке, як Ярослав. Он дитя грецькоП княгинi ЮлiП Святополк - i вдень i вночi кричить i кричить. - Треба добру кормилицю йому дати, нагодуК, догляне, то й засне. - Що, княгине, кормилиця? Вона серця свого дитинi не вiддасть... Яка мати, таке й дитя. Вельми зла була грекиня Юлiя, от i дитя в неП таке. - Не говори того, що не слiд. Княгиня Юлiя була жоною князя Ярополка, ти не смiКш говорити про неП злого. - Не смiю! - не стрималась i голосно засмiялась Пракседа. - Такiй нiхто, i навiть бог, не простить того, що вона робила, вiд грiховного кореня зол плод буваК... Яка княгиня, такий у неП й син... - Ключнице! - гримнула Регнiда. - Не говори зла всуК, не лжи. - А я не лжу, - аж зашарiлась Пракседа. - Я говорю тобi токмо правду... У княгинi ЮлiП був не один муж, коли убили Ярополка, сама бачила, хто ходив уночi до ПП палати... - Ти про що говориш, Пракседо? - А що говорити? - зашепотiла Пракседа. - ПочуК князь Володимир - уб'К мене. I враз Пракседа зрозумiла, що наробила, змовкла, закам'янiла, кров одлила з ПП обличчя. - Матiнко княгине! - вирвалось сполохано в неП. Але княгиня Рогнiда зрозумiла все, на що натякала Пракседа. Блiда, без кровинки в обличчi, вона все ж стримала себе, промовила наскiльки мала сили тихо, спокiйно: - Ти всуК це сказала, ключнице... Знаю, що думаКш, але марно, не слiд було так думати. Запам'ятай - я жона князя Володимира, i жон у нього допреже не було й не могло бути. Мусиш знати i знаКш такожде те, що Святополк - син токмо князя Ярополка... - Матiнко княгине! - хотiла стати на колiна Пракседа. - Розумiю, все розумiю, матiнко княгине! Прости мене, убогу, ницу, помилилась я... - На колiна не ставай, - суворо й холодно сказала княгиня Рогнiда, - i не помилилась ти, а забула, що ключниця княгинi повинна бути нелукавою, чесною i, найперше, мусить любити князя i його княгиню. Тепер iди, ключнице, я тобi все сказала. 9 Княгиня Рогнiда одразу зрозумiла все, про що прохопилась ключниця Пракседа. Багато слiв для цього й не було потрiбно - таКмниця дитини, яку тримали не в теремi, а десь у саду, постiйний неспокiй i тривога Володимира, що не могли сховатись вiд Рогнiди, а тепер i слова Пракседи, - цього було досить для того, щоб зрозумiти все, що сталось тут, на Горi, за останнК лiто. Звичайно, гордiй полотськiй княгинi, яка росла в родинi, де за суворим пiвнiчним законом зраду жонi карали осудом i презирством, i яка, перемiгши велику муку й страждання, полюбила того, хто вбив ПП батька й братiв, було дуже важко не заридати, не закричати пiсля слiв Пракседи, спочатку вона думала навiть зiбратись, коли не буде в городi Володимира, взяти сина на руки, iти хоч i за море, не бачити князя довiку. Проте були причини, якi змушували Рогнiду цього не робити, - любов до Володимира народилась i змiцнiла в ПП душi в надто страшний час, з великою мукою, повинно було статись щось набагато бiльше й страшнiше, щоб вирвати ПП тепер з серця. Вона пригадувала день у Полотську, коли вперше побачила пiвнiчного князя, страхiтливу нiч, коли помста змусила ПП взяти в руки смолоскип, щоб спалити, знищити ненависного убiйника, i кiнець цiКП ночi, коли вона, як перед мужем справедливим i дужим, стала перед ним на колiна, роззула, сказала, що буде вiрною жоною... Чи була вона йому вiрна? О так, вона залишалась йому вiрна, iнакше не могло бути, пiсля ночi в Полотську вiрила, що Володимир ПП не забуде, а крiм того, носила пiд грудьми його дитя. Що ж трапилося з ним? Рогнiда не бачила нiколи ЮлiП, але чула про ПП красу, тут, на Горi, всi про це говорили, що ж дивного, коли князь Володимир не вистояв перед ЮлiКю, адже вiн молодий, дужий, красивий, знав Рогнiду одну тiльки нiч, поПхав до КиКва, не бачив ПП довго-довго... Звичайно, вiн зустрiв Юлiю, прийшла година, може, одна нiч, якi замутили й перемогли розум, примусили забути сором, честь... Але що трапилось пiсля цього? Чому Володимир, полюбивши Юлiю, й саме тодi, коли вона була непразна, пише Пй - Рогнiдi - в далекий Полотськ люб'язну грамоту, чому саме тодi, коли Рогнiда мала приПхати до КиКва, княгиня Юлiя залишаК Гору й виПжджаК з КиКва, чому, нарештi, князь Володимир зустрiчаК Рогнiду з сином ласкаво й нiжно i тiльки пiзнiше, почувши серед ночi крик дитини, став неспокiйний, тривожний?! Княгиня Рогнiда розумiла, що Володимир за цей час багато передумав i пережив, не легко далась йому короткочасна любов до ЮлiП, не такою, як вiн уявляв, виявилась звабниця-княгиня, важкою була в нього розплата за свiй грiх, але вiн вистояв, усе перемiг, княгиня Юлiя довiку не повернеться до КиКва, на Горi живе й житиме дитина токмо Ярополка... Ревнощi поволi вiдступали, Пй було надзвичайно боляче, образа гнiтила душу, а все ж вона жалiла Володимира-князя, бо любила, а вiдтак i прощала його. Рогнiда жодним словом не прохопилась Володимировi про своП муки й страждання, любов i гордiсть не дозволили Пй цього зробити, проте не могла бачити в теремi зрадливоП й пiдступноП ключницi Пракседи, хоч та пiсля розмови з нею стала пiдлесливою, слухняною, покiрною. Через це в один з ближчих днiв Рогнiда одверто сказала князевi Володимиру: - Менi, муже мiй, не до вподоби ключниця наша Пракседа. - Вона нечесна, взяла щось з клiтей? - враз спалахуК Володимир. - О нi, - суворо вiдповiла Рогнiда. - Пракседа не з тих ключниць, якi крадуть шкiри й сало, вона недобрий свiдок нашого життя й здатна сплямити княжу славу й честь. Князь Володимир подивився на обличчя Рогнiди, яке заливало вечiрнК багряне сяйво, але яке однаково було надзвичайно блiде, й, напевне, зрозумiв, на що натякаК княгиня. - Гаразд! - тихо промовив вiн. - Вiд юних лiт я не любив цю жiнку, вона-бо зробила багато зла моПй матерi Малушi й заступила ПП мiсце. Не любить мене й вона, я терпiв ПП, бо поставила Пракседу баба Ольга, я ж не хотiв ламати ПП слова. Нинi я згодний з тобою - вона недобрий свiдок нашого життя, в теремi тримати ПП не варто. Уранцi пiсля снiдання, коли в стравницi залишились тiльки княгиня й Пракседа, князь Володимир зробив ключницi знак пiдiйти до столу, пильно подивився на неП, а потiм сказав: - Ти добре й багато лiт служила бабi моПй княгинi Ользi, батьковi моКму князевi Святославу, добре служиш i нам... Але ти вже стара й немощна стала, ключнице, i менi тебе дуже шкода. Важко тобi поратись тут, у стравницi, в теремi, часом можеш щось забути, а щось переплутати... Вона впала на колiна, дивилась на князя Володимира очима, з яких котились сльози. - Не плач, ключнице, - суворо говорив князь Володимир. - За твою службу пожалую тебе, дам тобi землю в Будутинi-весi, там доживатимеш ти свого вiку. ТiКП ночi княгиня Рогнiда сказала Володимиру: - Я довго думала про дитину Ярополка. Чому вона живе не тут, а в iншому теремi, в саду? Адже це - княже дитя, ти примирився з його батьком. Святополк К i буде княжичем. - Так, - зiтхнув вiн. - Святополк К i буде княжичем, колись вiн стане i князем. Рогнiда довго мовчала. - Тому думаю я так, - почувся в темрявi ПП голос. - Негоже йому рости в саду, мусить бути разом з нашим сином тут, у теремi. Чи згоден ти, Володимире? На пiвднi черкнула небо, виписала вогняний слiд i згасла зоря. - Спасибi тобi, Рогнiдо! - вiдповiв Володимир. Заклекотали високо в небi, оглядаючи вiд обрiю до обрiю землю, орли, довгими темними хмарами з шумом-криком полетiли над полем круки, - рано на свiтаннi виходила з города КиКва рать князя Володимира. Це було могутнК, грiзне воПнство. Далеко в полi, розсипавшись широким пiвколом, Пхала з байрака на байрак, вiд могили та до могили на низькорослих, але витривалих конях передня сторожа. Попереду вiйська пiд рiзнобарвними стягами, на баских конях, в позолочених i срiбних доспiхах, з яскравими Кловцями* (*Њловець - барвистий матерчатий прапорець на вiстрi шолома.) на гостроверхих шоломах, у кiльчастих кольчугах гордовито й гiдно Пхала старша дружина. А вже за нею - скiльки оком не глянь - комонно, пiшо, на возах, якi тягли круторогi величезнi бики, здiймаючи високi стовпи рудоП куряви, посувались воП князя Володимира. Вiн сам Пхав на чолi старшоП дружини пiд двома знаменами: бiлим батькiвським з двома схрещеними золотими списами i довгим голубим, що хвилею коливався у повiтрi, на якому був його новий знак - три срiбнi списи, пов'язанi внизу золотим пояском, на слiпучо-бiлому, широкогрудому, з тонкими, нiби точеними, ногами жеребi-скакунi, з мечем бiля пояса, у шоломi з зеленим Кловцем; червонi його чоботи з прошитою мiдною жилою пiдошвами впиралися в роднянськi литi стремена, на плечах вогнем палало багряне корзно. У першу ж нiч, далеко заПхавши вiд КиКва, у Деревськiй уже землi, серед поля, яке перетинали рiки й лiси, князь Володимир зупинився, щоб ждати, поки пiдiйде вiйсько, вечеряв разом з кiлькома воКводами на схилi могили. Випивши й поПв пiй, воКводи розговорились. Близько горiло багаття, що освiтлювало Пхнi обличчя й доспiхи. ВоКводи почали згадувати, як i слiд було ждати, давнi походи, князя Iгоря, що проходив цим шляхом, примучуючи древлян, i десь близько загинув, княгиню Ольгу, що ходила мститись за свого мужа, спалила Iскоростень, але достойно покарала древлян. - Так було, так К, так i буде, - говорили воКводи. - Аще хтось вiдколеться вiд КиКва, жде його кара - на тому стояла й стоПть Русь, - почав один воКвода. - Добре робиш, княже, що ведеш нас визволяти Червенську землю, - запальне промовив воКвода Вовчий Хвiст, - всi ми тобi в цьому пiдпора. - Пiдемо потiм з тобою й на в'ятичiв, радимичiв, примучимо Пх до КиКва, - пiдтримав воКвода Слуда. Усi вони були збудженi, войовничий шал уже, либонь, запалював Пхнi серця, бо знали, що, з'Кднавши Русь, князь Володимир матиме з земель дань, а Пм дасть пожалування - землi, рiки, лiси. Тiльки Рубач - старий довговусий воКвода, що привiз з порогiв щит Святослава, - мовчав, Кдиним своПм оком смутно дивився в багаття, яке дотлiвало на схилi. Тим часом гриднi приготували на верху могили ложе для князя - прокосили траву, постелили опону, вимостили замiсть узголовника сiдло. Повечерявши, князь Володимир попрощався з воКводами, зiйшов на могилу, сiв на опонi, зняв i поклав поруч з собою меч. Була тиха, спокiйна нiч, десь вдалинi в полi перекликалась сторожа, птах лопотiв крилами над головою, високо вгорi випасались на темно-синiх луках понад Перуновим Шляхом цiлi отари iскристих зеленкуватих, голубих, жовтуватих, мiнливих, як перлини, зiрок. Часом десь на пiвднi обрiй прорiзувала слiпучо-бiла блискавиця, але дуже далеко, може, аж за Днiпром, бо вiдгомiн грому не долiтав до могили. Та поле й так було наповнене шумом. Десь рипiли колеса возiв, вряди-годи чувся глухий тупiт коней, iнодi зовсiм близько в темрявi, як з води, виринали людськi голоси - то пiд шатами ночi посувалось, пiдходило до чола воПнство руське. I князь Володимир неминуче замислився над долею людей, якi йшли i йшли серед цiКП темноП ночi, крики яких, голоси, а десь, вiд самого обрiю, й пiсня долiтали зараз до нього. Вiн не тiльки думав, а слухав, слухав напружено й гостро, нiби хотiв вгадати, почути, що думають цi люди. О, тепер князь Володимир знав, що це неоднаковi люди, рiзнi в них душi, рiзнi серця. Тiльки-но вiн говорив з воКводами - недавно деякi з них служили Ярополку, нинi служать йому, - слава, золото й пожалування - от про що думають вони, от чому рвуться вперед. Мовчав тiльки Рубач - К такi воКводи, на них уся надiя в князя, вони бережуть честь землi, славу Русi, буде потреба - голови складуть на бранi. Поле шумiло, били копитами конi, звiдусiль чулись голоси, ближче, все ближче й ближче лунала пiсня: Гей, у полi, полi гостинець темнiК, гостинець темнiК, могила чорнiК, а на тiй могилi та костi бiлiють... Гей, та гей, та гей! Це iде множество людей з КиКва, Чернiгова, Переяслава, Турова, Полотська, Новгорода - Пм немаК числа, Пм немаК iм'я, вони не шукахоть нi золота, нi пожалування, але коли буде потреба, переможуть або помруть, та нi, не помруть, бо навiть смерть Пхня - перемога. Поле шумить, поле гримить, серед ночi все чутнiшаК: Гей, iз поля, поля хмара насуваК, то не чорна хмара - орда наступаК, кинув ратай рало, а меч витягаК... Гей та гей! Недалеко вiд князя вимальовувались на тлi неба обриси людини - гридня з списом у руках. Князь покликав його, i гридень, не випускаючи списа, пiдiйшов до князя. - У сторожi стоПш? - запитав Володимир. - Так, княже, усю нiч стерегтиму тебе, спи спокiйно. - А я не хочу спати, гридне... Поле шумить, десь спiвають... - Це добра пiсня, княже, стара. - Як тебе прозивають? - Тур я, княже... - Тур? Зажди! Так це ж ти з воКводою Рубачем зустрiчав мене в КиКвi? - Зустрiчав... - А давно служиш у гриднях? - Давно, княже, я ще в отця твого Святослава служив нехай буде прощений. I замовк гридень Тур. Мовчав i князь Володимир - вiн дивився на темну постать воПна, що в давнi часи служив у отця. - Ти часто бачив його? - дуже тихо запитав князь. - Часто, княже, кожного дня й години, в гридня дiло таке: радiсть князя - його радiсть, горе князя - його горе... Було щось надзвичайно тепле, дуже сердечне в цих простих словах гридня Тура. - А багато горя було в князя й у тебе? - Ой багато, княже, вся земля наша кров'ю полита. Тур замовк, у цю хвилину вiн, либонь, i не мiг бiльше сказати. - А ти спи, спи, княже, - закiнчив вiн. - Я стоятиму в сторожi до ранку. Спи спокiйно! Гридень пiшов, на тлi неба вимальовувались його обрис, спис. Володимир схилив голову до сiдла, склепив очi й швидко заснув. 1 0 От-от i свiтатиме. Кволе промiння свiчi вихоплюК з пiвтемряви викопану просто в твердому пiску печеру, ложе в одному ПП куточку, стiну, iкону, а перед нею столик, темну постать жiнки, що схилилась на колiнах на притрушенiй в'ялою травою землi. Коли жiнка пiднiмаК голову, видно ПП обличчя. Це - Малуша. Вона завжди встаК до свiтання, щоб прибрати все в печерi, встигнути до церкви, а там - до самого смерку на роботу. А нинi Малуша хоче ще й помолитись - не там, у церквi, а тут, в печерi, де нiхто ПП не бачить i не чуК. Вчора вона бачила Тура. Вiн розповiв Пй усе, що сталось останнього часу, - як разом з iншими киПвськими людьми допомагав князевi Володимиру бити Ярополка й брати КиПв, як Володимир хотiв дати йому пожалування i як вiн вiдмовився вiд нього, а взяв тiльки меч i щит. - Добре зробив. Туре, - промовила Малуша. - Ти ж не воКвода й не боярин, що вiн тобi може дати? Далi Тур сказав, що служитиме в дружинi князя, iде з ним зараз у Червенську землю. - Iди, бережи його! - попросила Малуша. - Але не прохопись десь про мене... Хижi бояри й воКводи оточують Володимира, крий боже, довiдаються, що тут, у КиКвi, живе його мати-рабиня. Тур мовчатиме, берегтиме в походi князя, добре, що доля судила йому iти з Володимиром, Малуша ж тут молитиметься за нього. - Боже, боже! - шепоче вона. - Допоможи рабу своКму, а моКму синовi Володимиру, захисти вiд злого ока, лукавства, зваби, ворожого меча, постав щит мiж ним i супостатом, дай йому перемогу на бранi, даруй здоров'я i щастя на многi, многi лiта! Це дуже проста молитва, складена самою Малушею, так вона молилась материнськими простими словами за сина свого ще тодi, коли лежав вiн у колисцi в хижi над Россю, коли сидiв князем у Новгородi, боровся з Ярополком, так молиться й нинi. Чи досить цих слiв? Малуша дивиться на суворий лик Христа - звичайне обличчя, синi очi, рудi вуси й борiдку, благословляючi, але дуже кволi руки... I, що говорити, проста жiнка полянського роду не знаК, чи може покластись в своПх молитвах тiльки на Христа? I тодi вона робить так, як завжди: прямуК до ложа, знаходить пiд ним скриньку, щось звiдти виймаК, повертаКться до iкони. Поруч з iконою Христа стоПть темна бронзова постать жiнки з маленькою головою, складеними на животi руками - це захисниця Пхнього роду, милосердна, але дуже могутня богиня Рожениця. - I ти допоможи менi, - шепоче Малуша, - захисти мого сина вiд злого ока, лукавства, зваби, ворожого меча. Малуша певна, що Христос i богиня роду разом допоможуть Пй, князь Володимир щасливо повернеться з походу. А далi вона творить ще одну молитву - за убогого гридня Тура, який усе життя йде з нею поруч, допомагаК Пй у горi, а нинi береже ПП сина Володимира. Промiння свiчки пригасаК. Малуша пiдводить голову. СвiтаК. Скоро почнеться новий день, трохи можна було б ще й спочити. Але Малуша вже не лягатиме. Вона ховаК в скриньку пiд ложем Роженицю, гасить свiчу, виходить з печери, зупиняКться бiля порога. Чудовий свiт. За Днiпром багряно, нiби наскрiзь просвiчуКться небо, вгорi згасають останнi зорi, насичене пахощами квiтiв повiтря нагадуК вино, десь на плесi кричить багатоголосе птаство. Малуша стоПть, милуКться цим свiтом, i душа ПП радiК. Џдь спокiйно, сину мiй, княже Володимире, мати твоя благословляК й молиться за тебе! Книга друга ВАСИЛЕВС РОЗДIЛ ПЕРШИЙ 1 Рано на свiтаннi в полi, десь мiж рядами високих могил, на вибитому тьмою нiг i копит гостинцi, почувся глухий шум. Проминуло небагато часу, сонце визирнуло з-за обрiю, i тодi стало видно численнi загони, що посувались один за одним, поле загуло, як туго натягнутий бубон, вiд кiнських копит далеко полинув, збуджуючи луну, тупiт, чулися голоси воПв, брязкiт щитiв. Полки iшли за полками, тисяча за тисячею, усi пiд знаменами, на яких були змальованi й вишитi страхiтливi лики богiв, богинi-дiви, священне древо береза, величезнi когути; попереду йшли комонники, далi в стовпах рудоП куряви - пiше вiйсько, а вже за ними - на возах, якi тягли по шiсть-вiсiм коней, а то й десяток дужих волiв, - обоз. Попереду ж цього безконечного потоку, що вився й вився, неначе велетенський полоз, пiд довгим, трохи вицвiлим голубим стягом, на якому було змальовано три перехрещенi срiбнi списи, Пхала старша дружина, а на чолi ПП витязь. Це був немолодий уже чоловiк з темним, засмаглим вiд сонця й вiтрiв обличчям, з-пiд позолоченого його, зеленим Кловцем вивершеного шолома вибивався посивiлий чуб, чоло перетинали глибокi зморшки, довгi, ледь у просiдi вуса спадали на багряне корзно. Тiльки очi - стомленi, примруженi, а все ж яснi, чистi, руки, що твердо держали повiдки, пружнi ноги в роднянських литих стременах - все це свiдчило, що князь маК не так багато лiт, а постарiвся в походах. Так i було - попереду вiйська, що посувалося на свiтаннi в полi, Пхав син Святослава, великий князь Русi Володимир. Як i отець, вiн провiв багато лiт у походах, спав просто на землi, постеливши опону, в голови ж поклавши сiдло, Пв в'ялену конину й сухарi, запиваючи водою. Проте мiж походами його й отця була велика вiдмiна - князь Святослав усе життя боровся й життя навiть вiддав на бранях з ворогами Русi - печенiгами, хозарами, ромеями, - Володимир жив оточений тими ж ворогами, але мусив найперше йти, i то з мечем, у рiднi землi, якi в час його борнi з Ярополком поневолили вороги чи й самi вiдкололись, не хотiли платити КиКву дань. Цим вiн нагадував бабу свою княгиню Ольгу, що збирала, устрояла Руську землю, на санях Пздила з КиКва до далекого Новгорода, укладала з землями ряд, визначала уроки й устави, а Деревлянську землю примучувала й збройно. Набагато бiльше, саме стiльки, як княгинi Ользi й отцю Святославу разом, доводилось робити тепер Пхньому онуку й сину Володимиру, на його долю випало тяжке брем'я - брань, походи. На свiтаннi свого життя (а життя, звичайно, маК свiй свiтанок, день i вечiр), маючи вiд роду тiльки-то двадцять лiт, молодий, дужий князь Володимир вирушаК на захiд, щоб визволити й захистити червенськi городи й руськi землi, якi захопив князь Мешко. Взявши Перемишль, Червен, ще багато городiв i весiв, нарештi, всю Червенську землю, князь Володимир побачив багато такого, про що навiть гадки не мав у КиКвi: князь Мешко iшов на Русь не один, слiдом за його воПнством, а часто й разом з ним, посувались охочекомоннi нiмецькi полки, найманi дружини варягiв, усi вони мали нiмецькi мечi, мiцнi бронi, високi щити, - добре, що в руських воПв були обоямогострi мечi, а люди ЧервенськоП землi, допомагаючи воям Володимира, били ворогiв у чоло й спину. Проте не всiх ворогiв можна було бити й вигнати мечем - з воями Мешка й нiмецького iмператора Оттона в землю Червенську посунуло, як сарана, багато священикiв на чолi з калобрезьким Кпископом, благовiсником папи Рейнберном - у той час коли польськi воП захоплювали городи й весi червенськi, священики валили древнiх богiв, збирали людей, хрестили Пх iменем намiсника бога на землi - римського папи. Визволивши Червенську землю, князь Володимир велить знову поставити в городах i весях старих дерев'яних богiв, сам перший з усiма цими людьми складаК Пм вдячну жертву. I далi рушаК вiн на захiд, проходить землями, де здавна сидять руськi люди, минаК високi Карпати, спускаКться в долину, де над швидкою рiчкою стоПть Ужгород, Пде понад Тисою, по праву руку якоП живуть угри, обминувши гору Говерлу, замикаК коло в Карпатах. Повертаючись до КиКва, князь Володимир проходить землю радимичiв, що жили в межирiччi Днiпра й Десни, над Сожем i Iпуттю, - в час борнi з Ярополком ця земля вiдкололась вiд КиПвського столу. З радимичами не довелось проливати кровi - на рiчцi Пiщанi, де Пх здибали переднi полки Володимира, якi вiв воКвода Вовчий Хвiст, вони враз вдали спини. - Радимичi вiд вовчого хвоста тiкають, - смiявся князь Володимир, почувши про втечу. I радився князь Володимир з воКводами й боярами радимичiв, - вiдколи iснують город КиПв i земля радимичiв, мiж ними завжди були злагода й мир, смута пiшла в руськi землi й захитала древнi покони - нехай же довiку живе тепер мир у городах i племенах Русi! Повернувшись на короткий час пiсля того до КиКва, Володимир вирушаК в землю в'ятичiв, що також перестали платити дань КиПвському столу в час бранi з Ярополком. Це був похiд на самий край тодiшнього свiту - в полунощнi землi, до рiк Оки й Угри, городiв Неринська, Колтеська, Тешилова. Князь Володимир ходив туди не сам, на помiч киПвському князевi вирушив з Новгорода з великим вiйськом воКвода - посадник князя Добриня, що вiв з собою воПв полунощних земель, новгородцiв, весь, чудь, - разом вони скорили в'ятичiв. Князь Володимир збираК в Неринську воКвод i бояр, мужiв лiпших i старцiв. - Пощо, люди, вiдступили, вiдмовились платити КиКву дань? - запитуК вiн. Суворi, одягнутi в теплi кожухи й опашнi, з ликовим черев'ям на ногах, бородатi мужi мовчать, важко передихують. - Чи думаКте, люди, про Русь? - Ми були й завжди будемо тiльки з Руссю, - виходить нарештi наперед один муж i вклоняКться Володимиру, - але живемо на украПнi, тут i там у нас вороги - чорнi булгари, хозари; КиПв далеко, помочi мало... Гiрку правду чуК в цих словах Володимир. Княгиня Ольга й Святослав, усi князi допреже дбали про украПни, думали й про В'ятську землю, Ярополк забув про них - не до того було славолюбному князевi! А полунощним i схiдним землям Русi справдi важко, пiд боком у них - чорнi булгари, хозари, печенiги, за Iтилем-рiкою блукають невiдомi орди, - сувора В'ятська земля, важко в нiй жити людям. - Мужi в'ятськi! - каже Володимир. - Як i древнi князi, берегтиму землю вашу, не допущу до неП нi булгарина, нi хозара, дань дам помiрну. - Великий княже! - вiдповiдають в'ятичi. - Будемо тобi вiднинi служити вiрно, по правдi. I вже одразу думаК Володимир вирушати на булгар i хозар, щоб дiйти згоди й з ними, укласти мир. Але в цей час приПжджають гiнцi з КиКва, князь Володимир одержуК вiсть, що межi Русi переступили ятвяги* (*Ятвяги - плем'я над Захiдним Бугом.). Князь Володимир доходить до КиКва, поповнюК свою дружину, Пде з нею на ятвягiв, наголову розбиваК ПхнК воПнство, - Чого пiшли на Русь, воКводи? - запитуК вiн. Довге мовчання, воКводи й бояри ятвязькi стоять, похиливши голови. I що запитувати в них - носять вони нiмецькi мечi, разом з ними вдирались на Русь рицарi iмператора Оттона, варязькi дружини, слiдом iшли священики папи. - Руськi люди не шукали й не шукатимуть чужих земель, маКмо своКП доста, - каже князь Володимир. - Що краще, воКводи, - брань чи мир мiж сусiдами? Вони кладуть на землю мечi, присягаються своПми суворими богами. Аж тодi iде князь Володимир до Iтиля-рiки, зупиняКться недалеко вiд Булгара, укладаК мир з булгарами, каган Пхнiй, а разом i всi боПли присягають: - Але не буде мiж нами миру, тодi камiнь почне плавати, а хмiль тонути... Князь Володимир спускаКться по Iтилю-рiцi, доходить до зруйнованого князем Святославом города Саркела* (*Саркел - столиця ХозарiП.), там його зустрiчаК багато хозар, що покинули мечi, випасають худобу, торгують. У степах над Iтилем-рiкою князь Володимир бачив на гарячих пiсках слiди множества кiнських копит; там, - розповiдають йому тепер купцi-хозари, що ходять за Джурджанське море, - над рiками Iртишем, ЯПком, Ембою, в роздоллi степiв i долин зiбралися величезнi орди половцiв* (*Похiд половцiв на Русь почався в XI столiттi.), огузiв, кимакiв, але поки що не ворогують з сусiдами, не беруться до зброП. - Покладаюсь на вас, - каже хозарам князь Володимир, - стережiть Iтиль-рiку, будьте Русi добрими сусiдами. - Княже Володимире, - низько вклоняються хозари, - одвiку й довiку були й будемо друзями русiв, волiКмо торгувати з вами. Проминувши Хозарiю, князь Володимир Пде до берегiв Джурджанського моря, зупиняКться в передгiр'ях Кавказу - там Ширван, Грузiя, Абхазiя, держава Шахвiрменiв одбивали хвилi сельджукiв, що виходили з глибин АзiП, загрожуючи всiм цим землям i навiть багдадським халiфам, в передгiр'П мiж Кавказом i Сурозьким морем жили алани й касоги, мир з якими уклав ще князь Святослав. Не як завойовник, а як дбайливий, ретельний господар пройшов князь Володимир з дружиною цей важкий шлях. Над Iтилем-рiкою, Джурджанським i Сурозьким морями було спокiйно, звiдти нiхто не загрожував Русi, князь Володимир спочиваК з дружиною в городi руському Тмутараканi, переправившись на лодiях через Боспор Кiмерiйський* (*Боспор Кiмерiйський - Керченська протока.), знову сiдаК на коня, рушаК в Дике поле. Саме тут на князя Володимира чатував ворог, тут судилось воям руським i самому князевi Володимиру пролити кров. Ворог цей - чотири печенiзькi орди, на чолi яких стояв хан Родман, один син його i кагани Куря й Кучук довго стежили, як князь Володимир ходив на булгар, в Хозарiю, до Кавказу, й ждали його над порогами - в полi й по Днiпру. Вони були певнi, що воПнство князя Володимира пролило багато кровi й витратило сили в походах, збирались, як це робили завжди, зненацька на нього налетiти. Князь Володимир упередив Пх, далеко в полi його сторожа знайшла слiди печенiгiв, розтягнувшись широким пiвколом, воПнство посувалось у полi, щоб замкнути клiщi над порогами. ВоП руськi побачили печенiгiв на свiтаннi бiля глибокоП рiки (нинi цiКП рiки вже немаК, а рiчище ПП називаКться Сухим Бродом), що, пробиваючи шлях до Днiпра, перерiзувала поле, печенiги на своПх рудих, низькорослих, але дуже швидких i витривалих конях з'явились на обрiП, мчали на руських воПв, намагаючись Пх оточити. Проте печенiги не знали, що самi вони вже давно оточенi, руське воПнство зупинилось, стало пiшо, наставило щити, а поперед них, як колючi стiни, списи й мечi... В той же час десь далеко позад печенiгiв почувся дужий крик, там гудiла земля, множество воПв руських на конях летiли взап'ять печенiгам, бряжчали мечами й щитами. Бiй над рiкою тривав недовго, хан Родман з сином i ордами ледве пробився долиною на пiвнiч, день i нiч тiкав вiд смертi, на полi бою багато печенiгiв знайшли собi могилу, загинув тут i старий каган Куря, що вбив колись на островi Хортицi князя Святослава. Це була справедлива мста - хто вийняв меч супроти руських воПв i вбив Пхнього князя, сам вiд меча загинув, нiхто його не поховав, не пом'янув добрим словом, ворони до бiлоП костi виклювали тiло. Загинуло в бою над Сухим Бродом багато й руських воПв - ще й нинi там височать шiсть рядових могил - в них вони почивають. Був поранений у цьому бою й князь Володимир - у груди, трохи нижче вiд серця, - риндi, що пiдскочили до коня, ледь встигли пiдхопити його на руки... Тиждень пiсля того воП руськi стояли над порогами, цiлий тиждень дуже тiло князя боролось зi смертю. У КиКвi нетерпляче ждали воПв, що ходили в далекi землi. Вiд гiнцiв, що на замилених конях прилiтали з поля й поспiшали на Гору, люди киПвськi знали, коли князь з дружиною стояв над Iтилем-рiкою, рушив на Кавказ, повернувся в гирло Днiпра, минув Бiлий город, Переволок на Сулi, Переяслав... 2 I от дими поповзли в небо недалеко вiд КиКва, пiзнiше на обрiП встали стовпи рудоП куряви - то йшло, наближалось до Днiпра воПнство князя Володимира. КиПв радiсно зустрiчав своПх воПв. Коли вiд лiвого берега Днiпра попливли до Почайни заранi приготованi лодiП, т