вiв Пм Володимир, - бог уже просвiтив мене, я Ксмь християнин. Коли б з неба вдарив грiм, василiки були б враженi менше, нiж вiд цих слiв. - Християнин? - переглянулись вони. - Але вiд кого, звiдки?! - Вiд болгарських священикiв, що живуть у КиКвi. У палатi настала незвичайна тиша, крiзь розчинене вiкно долiтав тiльки шум розбурханих хвиль Руського моря. Проте що могли робити василiки? - Понеже так, - сказали вони, - то ми охрестимо всю Русь. - Iмператор ВiзантiП, - вiдповiв Пм Володимир, - К главою держави й церкви. Понеже я хрестився сам, то, як князь, сам хрещу й Русь. - Тодi ти, княже, стверджуКш нинi Кпархiю, яку заклав Фотiй? - Про Кпархiю Фотiя я вже сказав, - промовив Володимир. - ПП не було, то тiльки вигадка ваша. I чому ви хочете, щоб киПвська християнська Кпархiя пiдкорялась константинопольському патрiарху? Ваш патрiарх, як ми знаКмо, пiдкоряКться василевсу. Так кому ж пiдкорятиметься киПвська Кпархiя, а за нею й Русь? Все тому ж василевсу iмперiП? Нi, ми приймаКмо християнську вiру, множество людей на Русi, а з ними й я, вже хрещенi, у нас буде вiднинi наша, руська Кпархiя, i, либонь, не одна, а в багатьох землях, вас прошу - допоможiть менi охрестити Русь: дайте нам священикiв, божественнi книги, iкони, такожде науку. Князя Володимира в цю хвилину не можна було пiзнати - гордий, дужий, смiливий, вiн говорив про те, що давно вже хвилювало руських людей. - Ви кажете, що iмперiя ромеПв всемогутня, що землi ПП лежать на пiвнiч, захiд, схiд i полудень вiд Константинополя, що Пй кориться безлiч народiв. Тiльки ж вам не кориться Захiд, де сидить папа, ви тремтите перед iмператором нiмецьким. Мала Азiя повстаК проти вас, Болгарiя, - горе людям БолгарiП! - обливаКться кров'ю, а однаково не скорена iмперiКю, i ПП патрiарх у Охридi не визнаК вашого патрiарха. Василiки розгублено переглядались мiж собою, киПвський князь, виявляКться, володiК не тiльки зброКю, вiн починаК палити Пх словом, вiн говорить ту правду, про яку бояться не тiльки говорити, а й думати ромеП. Володимир не тiльки не кiнчив, навпаки, починаК говорити ромеям свою, руську правду, збуджений, розгнiваний, а проте стриманий i гордий у гнiвi своКму, продовжував: - I чому iмперiя забуваК, що Пй не кориться Русь? Ви називаКте нас худородними жителями Пiвночi, варварами - чому? Хочете знати - Русь тягнеться вiд Руського й Джурджанського морiв до Полунощного океану у вiд Дунаю аж до Оральських гiр. Русь володiК такими добрами, якi вам i не снились. Люди ПП нiколи не ходили й не ходять у чужi землi, та й навiщо вони нам - уся ваша iмперiя менша, нiж наше поле над Руським морем. Це були вкрай образливi слова - воКводи й мужi руськi смiялись, василiки сидiли, мов води в рота набрали. - Ми довго мовчали й терпiли! - запальне продовжив Володимир. - Назовiть менi хоча б одного iмператора, який побував би в КиКвi, щоб взнати нас - руських людей, щоб по-людському говорити з нами... Нi, такого iмператора не було, iмперiя говорить з нами, як з якимись печенiгами чи хозарами, через василiкiв, а то й купцiв... Що ж, якi василiки й купцi - така й мова. А ми не соромимось - до вас ходили й говорили, чи то в Константинополi, чи пiд його стiнами, з вашими iмператорами князi Кий, Олег, Iгор, княгиня Ольга i мiй отець Святослав... Розмова, звичайно, бувала всяка: як зустрiчають, так i проводжають... ВоКводи й мужi вже голосно тепер зареготали, васияiкам здалося, що Пх шматуК скажений гiперборейський вiтер, - i тi, i тi розумiли, про якi розмови пiд стiнами Константинополя говорить князь Володимир. - Скажiть iмператорам Василевi й Костянтану, - закiнчив Володимир, - що я хочу й буду надалi говорити з ними тiльки як рiвний з рiвними i що цього вимагаю не я, а вся Русь. - Божественнi iмператори подумають, подбають, - забурмотiли переляканi василiки. - Нi - перебив Пх Володимир, - iмператорам нiчого думати й гадати. Руськi люди терпеливi, але всяке терпiння докiнчуКться... Василiки переглянулись мiж собою. - Князь Володимир хоче одержати вiд iмператорiв високий чин куропалата?* (*Куропалат - намiсник.) Вiн посмiхнувся. - Божественнi iмператори не заперечують й згодяться дати князевi Русi вiнець кесаря... Князь Володимир розгнiвався: - Iмператори ромеПв, як я знаю, давали вiнець кесаря каганам БолгарiП, а потiм били i кесарiв, i болгар. Я не вiзьму вiд них нi чепа куропалата, нi вiнця кесарського; хочу й мушу мати корону василевса. Василiки лютували, вони кипiли вiд обурення. - Але ж корону василевса може носити тiльки порфiрородний... Це була образа, виклик зухвалому киПвському князевi, на якi вiн мiг вiдповiсти також образою. Володимир справдi був ображений - за себе, за всю Русь. Проте вiн себе стримав i продовжив, нiби й не чув слiв василiкiв: - Корону василевсiв вимагаК Русь... А щоб iмператори ромеПв надалi нiколи нас не зраджували i щоб Русь справдi була рiвна з ВiзантiКю, iмператори Василь i Костянтин мусять дати менi в жони сестру свою Анну. Василiки могли ждати будь-чого вiд зухвалого князя, тiльки не цього. - За божественним установленням iмператори ромеПв не можуть родичатись будь з ким, а тим паче з невiрними жителями Пiвночi... - Менi вiдомо, що iмператори вiддали свою дочку за хозарського кагана, а ще одну за сина короля Гуго вiд рабинi. - Син короля Гуго був онуком iмператора Карла Великого, а за родичання з хозарами церква наклала на iмператора анафему... - Скажiть iмператорам вашим, що ви говорили з князем Володимиром - онуком князя Iгоря, який стояв колись пiд стiнами Константинополя, сином Святослава, що бився з Iоанном ЦимiсхiКм на ДунаП. I нинi я, якщо не домовлюсь з Херсонеса, говоритиму з iмператорами разом з болгарами пiд стiнами Константинополя. От i все! На цьому ми, мабуть, i кiнчимо, василiки! Тодi патрикiй Сисiнiй сказав: - Ми домовились про все з тобою, княже Володимире, i нинi Пдемо, щоб поговорити з iмператорами. Ми певнi i будемо молити бога, щоб швидко бути в Константинополi i так само швидко повернутись назад. Але в нас лишилось ще одно - про Херсонес, ти обiцяв говорити про нього, коли укладемо ряд. Князь Володимир посмiхнувся. - Це правда, - сказав вiн. - Я обiцяв говорити про Херсонес пiсля ряду. Що ж, скажiть iмператорам, що я дам Пм Херсонес як вiно* (*Вiно - викуп.) за царiвну Анну. Пiсля цього василiкам справдi нiчого було запитувати. Князь Володимир простягнув руку до вiкна й показав на бiлястi хвилi, що починали борознити синь моря. - Гiперборейський вiтер швидко пожене кубари* (*Кубари - кораблi.) вашi до Константинополя, - закiнчив вiн, - а тим часом подме теплий вiтер полуденний, принесе Пх назад з рядом, данню i всiм, про що ми домовляКмось. Щасливого вам путi! Того ж дня василiки ромеПв вирушили до ВiзантiП. РОЗДIЛ П'ЯТИЙ 1 У Константинополi дуже швидко довiдались про те, що ранньоП весни до Херсонеса попливло сотнi двi подiй киПвських з воями пiд знаменами князя Володимира. Вiйна?! Так, iмператор Василь розумiв, що князь киПвський вирiшив помститись за своПх воПв, якi загинули пiд Абiдосом, за те, що Вiзантiя порушила ряд з Руссю, за все, що вчинив вiн, Василь, i всi iмператори колишнi. Воювати з киПвським князем? О нi, Вiзантiя ледь стримувала наступ болгар у ФракiП, МакедонiП й на Пелопоннесi, у Малiй АзiП не стало Варда Фоки, але однаково то в тiй, то в тiй фемi спалахували повстання, - iмперiя була безсила, вона не могла воювати на своПй землi, а тим бiльше в далеких Клiматах. Крiм того, похiд князя Володимира на Клiмати мав, либонь, бiльше значення, нiж у яке iнше мiсце, - у ВiзантiП рiк за роком спалахував голод, житницею ПП були Клiмати, тепер вони одрiзувались вiд Константинополя. Тому iмператор Василь так швидко, почувши про похiд князя Володимира, й послав василiкiв до Херсонеса, тому вiн тепер так нетерпляче ждав Пх у Великому палацi. I не тiльки вiн - василiкiв з Херсонеса ждав Константинополь, вся iмперiя, життя й майбутнК якоП висiли на волосинцi. I от нарештi мiж чорними берегами Босфору вималювались обриси хеландiй - василiки iмператора Василя повертались до столицi. Цi хеландiП мали жалюгiдний вигляд - у Руському морi бiля гирла Дунаю вони потрапили в люту бурю - на деяких з них поламанi були щогли, на всiх порванi вiтрила, раби на подiях i самi василiки, на чини своП не гляди, мусили виливати воду, гребти, рятуватись, ледь вирвались з пащеки смертi. Виснаженi, кволi, нетвердi в ногах пiсля морськоП хитавицi, стояли тепер василiки перед iмператором Василем, що приймав Пх не в Золотiй палатi, а в одному з покоПв, - сам iмператор, що не спав уже багато ночей i дуже хвилювався, страждав вiд сердечноП хворi, не хотiв вiн також, щоб розмову його з василiками чули стороннi особи. Те, що почув iмператор, було страшним, неймовiрним... - Херсонес упав... Князь Володимир сидить у городi. - Вiн прийняв вас? Говорив з вами? - Говорив, василевсе! Вiн пропонуК нам ряд... Ряд! О, як втiшило й одразу пiдбадьорило iмператора це одно слово. - Що ж хоче руський князь? Василiки сказали, що князь Володимир вимагаК, аби Вiзантiя дала дань за всiх воПв - живих i мертвих, що боролись пiд Абiдосом, - що ж, iмператор згоден! Правда, сплатити таку дань зараз нелегко - скарбницi iмперiП давно порожнi, щоб платити сенаторам, сановникам, всiм урядовцям, вже не раз продавались скарби Великого палацу, доведеться, либонь, знову торгувати срiбними панiкадилами, а може, й одягами iмператорiв колишнiх - добре, що в IталiП й Нiмецькiй iмперiП охоче все це купують. Коли василiки сказали, що руський князь утверждаК старi договори про Клiмати, в нього наче тягар спав з серця. Купля, пiльги купцям у Константинополi, вiльне пересування Пх i зимiвля в гирлi Днiпра i на островi Елферiя - це все не лякало iмператора Василя, добре зробили василiки, що згодились з руським князем: iмператори вмiють складати договори, але краще вмiють i обходити Пх... Князь Володимир говорить про Болгарiю - вiн не перший, усi князi руськi завжди турбуються про цих мiсян, - гаразд, iмперiя обiцяК не чiпати Пх, нинi ж не Вiзантiя, а Болгарiя наступаК на Константинополь, iмператор Василь пiсля поразки в Родопах довгi роки збиратиме сили. Дуже втiшила iмператора Василя й звiстка про те, що Русь приймаК християнство. Шкода, що князь Володимир уже християнин; болгари, це тiльки вони, це Пхня рука... А втiм, з християнином-князем буде легше говорити, анiж з варваром, вiн не хоче коритись константинопольському патрiарху, - i це болгарська рука, Пхня церква сотню лiт не визнаК константинопольського владики. Проте князь Володимир просить дати йому священикiв, церковний посуд, книги, iкони, - Вiзантiя дасть усе це, пошле священикiв - аби Пх пустили на Русь, вони зроблять те, чого прагне Константинополь! - Усе? - запитав iмператор Василь. - А Клiмати, вiн iде з Херсонеса? Василiки затялись - хитавиця, далека дорога... - Князь Володимир згоден укласти ряд, якщо ти, василевсе, пришлеш йому вiнець... - Вiнець iмператорiв худородному князевi? - А Клiмати й Херсонес вiн покине тодi, коли ти даси йому в жони сестру свою царiвну Анну... Iмператор Василь схопився з крiсла, обличчя його налилось кров'ю, очi палали - це був не чернець, а нестямний василевс... Василiки мовчали. 2 Рано-вранцi, коли вiтер вiяв до ворiт Босфору, iз Золотого Рогу мимо СотенноП вежi вийшов на веслах у голубi води Пропонтиди великий дромон, на найвищiй щоглi якого маяло знамено iмперiП, а за ним кiлька памфiл, кумварiй* (*Памфiли - легкi бойовi судна, кумварiП - довгi тихохiднi.) i хеландiй. Напроти рогу пiвострова, де височiли стiни Юстинiана, палаци, собор СофiП, судна цi зупинились, на них стали пiднiмати вiтрила. На насадi дромона стояла Анна. Проминув один день вiдтодi, коли вона кричала братовi Василевi, що не буде жоною киПвського князя й не поПде до города КиКва, а вранцi говорила з матiр'ю Феофано. I чого не зумiв досягти Василь, те дуже швидко зробила Феофано. Сувора, заглиблена в своП думи, але спокiйна, одягнута в срiблясту тунiку, з червоним корзном на плечах, у червоних сандалiях, з оздобленою перлами пов'язкою на головi, Анна стояла на палубi дромона. Вона дивилась на палаци й тереми, собор СофiП, позолочена баня якого в сяйвi аж слiпила очi, на сади, високi стiни, тополi над морем, - там лишилось ПП дитинство, брати, матiр. Џй тепер нiчого не було жаль, Пй здавалось, що в неП нiколи тут не було й немаК нiчого рiдного; презирлива посмiшка з'явилась на ПП устах, коли вона пригадала брата Василя, матiр... Џй нiчого тепер не було жаль! Судна розвертались, вiтер надував усе дужче й дужче вiтрила; запiнюючи голубi води, дромон, а за ним i всi кораблi почали вiдходити вiд пiвострова. Просто перед собою Анна бачила ворота Босфору, там вставала висока хвиля, густо синiла вода, вгорi пливли, як неповороткi, важкi дельфiни, темно-сiрi хмари. Анну не лякала похмура, тьмяна далина, в Константинополi, вiд якого вiддалялись кораблi, Пй нiчого було втрачати, там Анна була б тiльки родичкою, сестрою василевса, не Пй, а iмператору належить там i честь, i слава. За дромоном поспiшаК цiла флотилiя суден, тут везуть вiнцi для князя Володимира й Анни - вiн i вона будуть василевсами РуськоП iмперiП, з нею Пде багато священикiв, вони везуть з собою царськi одяги, церковний посуд, iкони, ризи... Це - добра зброя, Анна дуже надiКться на неП. I Анна зовсiм не думала про того, хто мав у далекому Херсонесi назвати ПП жоною, Пй було байдуже, який з себе князь Володимир, Пй хотiлось тiльки швидше стати поряд з ним, одягти вiнець, бути василiсою. З Константинополя дивились, як кораблi з василiками, данню й царiвною Анною вийшли iз Золотого Рогу, розвернулись бiля рiжка пiвострова й попливли до ворiт Босфору, - всi в городi просили бога, щоб вiн послав Пм попутний вiтер, щасливу дорогу. Задоволений був i iмператор Василь - одягнутий у легкий дивiтисiй, у черевиках на босу ногу, вiн стояв пiсля виходу в Золоту палату бiля вiкна своПх покоПв, пiдставляючи обличчя, шию, груди свiжому вiтерцевi, що повiвав з протокiв Пропонтиди. Дорогою цiною купував вiн на цей раз мир з руським князем - щоб зiбрати йому дань, довелось знову продати купцями з ВенецiП i Амальфи чимало коштовностей з Великого палацу й навiть шолом iмператора Костянтина Великого; довелось Василевi дати ще й посаг сестрi Аннi - одяги для неП й князя Володимира, iкони, ризи, чимало грецьких книг, - убога Вiзантiя стаК ще убогiшою, злиденною. Проте мир виграно - Клiмати з городом Херсонесом залишаються фемою ВiзантiП, у викуп за це Василь даК Володимиру корону й сестру Анну, василiки везуть у Херсонес харатiю iмператорiв, у якiй золотом написано, що Вiзантiя не чiпатиме земель Русi над Понтом Евксiнським, виведе своП вiйська з БолгарiП. О нi, виводити вiйсько з БолгарiП iмператор Василь не збираКться - того, що написано в харатiях, не буде надалi, нехай грецькi кораблi швидше пливуть до Херсонеса, iмператор Василь велить своПм вiйськам iти в Родопи! Так iмператор Василь бореться за мир, так вiн знищить Болгарiю... А Русь, що iмператоровi Василевi Русь. Доки в КиКвi сидiли князi, Вiзантiя боролась з князями, нинi Русь iмперiя - вiн боротиметься з нею. З вiкон Влахерна також видно Золотий Рiг, Пропонтиду, кораблi, що прямують до Босфору. Звiдти дивиться на них Феофано. Це не та вже красуня василiса Феофано, що скоряла iмператорiв красою, а iмперiю - хитрiстю, чварами, зрадою. Колись у неП були сили й здоров'я - вона розтратила Пх у шаленому вихорi життя. У Феофано була колись краса - ПП називали, i не без пiдстав, кращою жiнкою свiту, за один ПП поцiлунок, пристрасть, жагу вмирали - тепер вона була нiкому не потрiбна, зiв'яла квiтка, кинута обiч дороги. Маючи силу, здоров'я й красу, вона мала колись i друзiв, що присягались Пй у вiрностi й любовi, але одних не стало - вона вбила Пх власною рукою, iншим Феофано була вже не потрiбна. Тепер вона сказала дочцi своПй Аннi, i це була, либонь, Кдина правда, промовлена нею за все життя: - Ти недобре робиш, Анно, що не виконуКш загаду свого брата Василя й не Пдеш на Русь. - Але ж ти сама говорила менi, та й сама я достеменно знаю, що брат мiй Василь не зробив i нiколи не зробить добра нi тобi, нi менi. Феофано зiтхнула - це був, либонь, перший у ПП життi людський стогiн. - Так, - згодилась вона, - я тобi говорила й знаю, що мiй син, а твiй брат Василь - наш недруг, ворог... Справа, Анно, зараз не в ньому, - я пам'ятаю Константинополь i iмперiю тодi, - заплющила очi i замрiялась Феофано, - коли на чолi ПП стояли жорстокi, дужi люди - Костянтин, Никифор, Iоанн, - тодi свiт боявся iмперiП... Василь також жорстокий, але безсилий, вiн оточив себе такими ж безсилими, бездарними людьми, у нього немаК вже навiть полководцiв, його вiйсько - священики та ченцi. - Це страшно, мамо! - промовила Анна. - Так, це страшно, - згодилась Феофано, - бо Василь, - вiн уночi приходив до мене, - може ще залити кров'ю Болгарiю, може ще раз обдурити Русь, але, вiр менi, а я добре знаю, наша iмперiя розпадаКться, загибаКмо ми - ти i я, загибаК iмперiя. Тому говорю тобi, Анно, Пдь на Русь, там ти житимеш, матимеш честь i славу. Анна зробила, як Пй радила мати. З вiкон Влахерна було видно, як кораблi грецькi один за одним входять у ворота Босфору, завертаючи, зникають за високими скелями. Феофано зiтхнула - тепер вона буде одна, зовсiм одна у Влахернському палацi, скоро помре. I смерть недалеко - уже цiлий рiк Феофано хворiК, не може Псти, худне, в неП часто колотиться серце, наморочиться голова, нiмiють руки, ноги, безнастанно пече й пече пiд грудьми... Студениця* (*Студениця - рак.) - так назвали лiкарi хворобу, а вiд неП, як достеменно знаК Феофано, немаК вже рятунку. I Феофано розумiК, що це - кiнець, вона, що все й завжди перемагала, не може боротись з студеницею, на цей раз, i вже востаннК, переможе хвороба. 3 Тиша стояла й безвiтря, Руське море неначе спало, в берегах бiля Херсонеса ледь-ледь плескалась хвиля, лоно вод не тривожила жодна лодiя. Та ось на далекому обрiП з'явились кораблi - чимало хеландiй, памфiл, кумварiй пiвколом iшли попереду, за ними на ста довгих веслах, розриваючи тупим носом воду й залишаючи по собi широкий слiд, плив дромон iз знаменом iмперiП на найвищiй щоглi. Тодi на стiни города й на скелi вийшли всi мешканцi Херсонеса й воП руськi - вони дивились, як кораблi з Константинополя обгинають вузький пiвострiв, пливуть попiд скелястим пiвнiчним узбережжям, круто повертають на пiвдень i заходять до спокiйноП затоки Символiв. Гостей з Константинополя зустрiчали новi херсонеськi протевон i стратиг, руськi воКводи й воП стояли далi - на головнiй вулицi города, на сходах i бiля базилiки акрополя. Тiльки кораблi стали в затоцi й вiд них на берег поклали дерев'янi сходнi - з памфiл i хеландiй стали сходити василiки, що вже були ранiше тут, кiлька Кпископiв, священики - всi в барвистих ризах, ченцi в темних рясах, всякi урядовцi з вiдзнаками й нагородами, писарi з чорнильницями бiля поясiв. А потiм усi на березi розступились: раби несли по гнучкiй сходнi з дромона важкi, завiшенi голубими тканинами ношi, на яких хтось, либонь, сидiв. Нiхто не бачив, кого ж несли раби. Колихаючись на плечах, ношi пропливли мiж рядами священикiв, ченцiв i урядовцiв. Ось раби вже за стiною города, завернули лiворуч, попрямували до будинку на пагорбi, де жив стратиг, от вони й зникли за колонами. Аж тодi раби заходились носити з кораблiв важкi пакунки, скринi, величезнi корчаги, лантухи, - багато всякого добра було на кораблях, на березi виростала цiла гора дарункiв. У примiщеннi бiля олтаря князя Володимира ждали прибулi з Константинополя спафарiП й кiтонiти, що досконало знали, як належить одягати iмператорiв. Тут же було й кiлька священикiв з КиКва, якi мусили перейняти вiд них ю науку. Кiтонiти приготувались. На лавах пiд стiною стояли довжелезнi й вузькi дерев'янi скринi, в яких лежав одяг, на столах ближче стояла сердолiкова крабиця* (*Крабиця - ларець, скринька.) зi всiм вiссом* (*Вiсс - вiнець i всi царськi регалiП.) царським. Коли князь Володимир увiйшов, кiтонiти низько схилили голови. Вони одягли на нього довгу сорочку, натягли через голову схожий на мiшок з прорiзом угорi бiлий, шитий срiбною ниткою в хрести скарамангiй, пiдперезали широким, червоного шовку поясом, взули ноги в червонi гостроносi черевики, почепили на плечi червону, з золотою каймою хламиду, на шию лори. Це було дуже незручне вбрання, якщо ранiше у власному одязi йому було просторо й дозвiльне, то тепер князь Володимир почував себе, як у тiсному дерев'яному коробi, ворушитись було важко, комiр хламиди врiзувався в шию. Князь Володимир ввiйшов у собор, там до нього приКдналось чимало бояр i воКвод, що ждали його виходу, спафарiП, що тримали сердолiкову крабицю. До собору ввели царiвну Анну. Вона була в срiблястому одязi, що облягав тонкий стан, обличчя ПП не було видно - голову Анни закривало густе покривало, що спадало на плечi й груди. Князь Володимир зробив так, як йому заранi сказали, - ступив уперед, зупинився перед царiвною, пiдняв з ПП голови покривало. Перше, що вiн побачив, - великi переляканi очi Анни, що темнiли на вибiленому, нафарбованому обличчi, тонкий нiс, що здригався вiд напруженого дихання, стиснутi уста. Але все це - не тiльки обличчя царiвни, а й тисяча людей, що наповнили собор, урочистий спiв хору, сяйво свiчок - проходило перед ним, як увi снi, взявши за руку царiвну Анну, вiн повiв ПП вперед, до вiвтаря, де вже стояв Кпископ, а на столику, праворуч вiд нього, лежали вiнцi. Њпископ пiдняв вiнцi й поклав на голови Володимира й Анни, з'Кднав Пх руки червоною шовковою хусткою, благословив - вiднинi Анна була царицею, жоною князя Володимира, голову ж його вiнчатиме корона вiзантiйських iмператорiв. - Iсполайте деспоте!* (*Многi лiта государю!) - гримiло в соборi, тисяча людей, величаючи його, василевса, ставали на колiна. I дивнi, нiколи не знанi почуття огорнули душу князя Володимира. Вiн дивився на людей, бачив безлiч захоплених блискучих очей, чув багатоголосий спiв хору, що бажав многих лiт василевсу Володимиру й василiсi Аннi, йому забивали дух пахощi ладану, смирни. Вiднинi нiхто й нiколи не назве вже його сином рабинi, вiн iмператор, як Василь i Костянтин у ВiзантiП, як Оттон у нiмцiв... Вiднинi нiхто й нiколи не називатиме такожде й Русь землею варварiв-язичникiв, вона стоПть нарiвнi з ВiзантiКю, Нiмецькою iмперiКю, могутнiми державами свiту... Князь Володимир пiднiс руки д'горi, звернув погляд до неба. - Воззри, боже, на мя, смиренного раба свого, прийми, боже, молитву мою... Позаду залишились пир, шум багатьох голосiв, спiви, славослов'я - у спочивальнi, куди вони зайшли, багато людських рук довго й старанно працювали, щоб приготувати все для радостi, щастя, любовi, - в срiбному свiчнику горiло сiм свiчок, промiння Пм освiтлювало червонi грецькi килими на стiнах, мармуровi постатi Амура й ПсiхеП, що злилися в'Кдно у вiчному цiлунку, бiлоснiжне широке ложе, у високих вазах квiти. За розчиненим вiкном пливла нiч - чудова, велична: повний мiсяць заливав голубуватим сяйвом гори на мисi Парфенiя, тихi води Руського моря, мури, церкви, колони, базилiки й побудованi стiна в стiну будинки Херсонеса, що зараз уночi були попелясто-срiбнi. Сп'янiлий вiд вина й усього, що йому довелось пережити цього дня, Володимир дивився на Анну, ПП великi темнi очi, що дуже одверто й покiрливо заглядали в його серце й душу, гарне обличчя, на якому палахкотiли рум'янцi, вiдкритi уста, за якими видно було два ряди стиснутих зубiв - намистечка з перлiв. I вся вона - з чудовою, наче точеною, шиКю, округлими плечима, персами, надзвичайно тонка в станi, з крутими, пружними стегнами, - красою Анна була достойною дочкою матерi своКП Феофано, але та догоряла, як вечорова зоря, в Константинополi, а ця сходила, нiбiП денниця, в Херсонесi, над морем Руським. I, вражений цiКю красою, князь, а нинi василевс, Володимир несмiливо торкнувся руками ПП плечей, а потiм обняв трепетне тiло Анни, поцiлував ПП гарячi, благаючi уста... - Божественна василiса! Окраса свiту! - сказав вiн. - О Володимире, гiперборейський витязь! - вiдповiдала Анна. Руських слiв, яких навчили Анну в час подорожi з Константинополя до Клiматiв, i тих грецьких слiв, якi Володимир завчив тут, у Херсонесi, було так мало... Але що слова, коли саме небо, мiсяць, земля, здаКться, благословляють любов, а зовсiм недалеко набiгають на берег i щось шепочуть теплi морськi хвилi?! 4 Починало свiтати, коли князь Володимир став за городом на скелi, в пiднiжжя якоП глухо били хвилi. Хто знаК, чого вiн у цю вранiшню годину опинився тут, позаду була нiч, коли нi вiн, нi Анна не спали, тiльки перед свiтанком вона, поклавши руку на його плече, спокiйно заснула, сам вiн також мiг i мусив спати. Проте сон не йшов йому в голову, обережно прийнявши з свого плеча теплу руку Анни, вiн устав, опустив на вiкнi завiсу, тихо одягнувся, ще тихше, щоб не рипiли мостини й не рипнули дверi, вийшов з спочивальнi, спустився в сiни, де стояла сторожа, опинився на тихiй, безлюднiй ще вулицi, проминув пiвнiчнi ворота стiни, став на скелi над морем. За кiлька годин, що минули вiд пiвночi, все змiнилось на небi й у морi - вiд сходу iз-за гiр рвучкий вiтер гнав розiрванi сiрi хмари, море розходилось, скрiзь по ньому котились хвилi. Але буря ходила не тiльки в морi, щось сталось у цю передсвiтанкову годину в душi князя Володимира, йому здалося, що вiн дуже багато днiв iшов все вперед i вперед, до мети, яка тiльки вночi була чистою, ясною, привабливою, як мiсяць, небо, зорi, вся земля. Так чого ж хвилюКться Володимир - все сталось, як вiн i вимагав: з iмператорами ВiзантiП укладено почесний, твердий, несхитний ряд, кораблi вже привезли з Константинополя дань на живих i за мертвих воПв, учора вiн, одягнувши вiнець, став iмператором, взяв у жони василiсу Анну, може смiливо, з перемогою повертатись на Русь. На Русь... Саме про це й думав, стоячи на скелi над морем, князь Володимир... О рiдна земля, яка вона була чудова, бажана, коли князь Володимир з перемогою повертався до неП. У цiй землi в нього був свiй куточок, свiй дiм, своя родина, жона, дiти... Але де нинi його дiм, що скаже вiн жонi Рогнiдi, що скажуть йому дiти його? Шукаючи добра рiднiй землi, що содiяв вiн дому своКму? Вiн iшов понад морем все далi й далi вiд города, зупинився пiд кипарисами, що низько хилились i тужно шумiли пiд вiтром. Це був некрополь, закладений у давно минулi лiта, - город мертвих, де стояли пишнi гробницi, величнi пам'ятники, колони, мармуровi статуП, над деякими з них висiченi були з сiрого херсонеського каменю надгробки, подекуди тiнi мертвих охороняли лише бугорки з пiску з висхлою жорсткою травою. Знаючи вже грецькi письмена, князь Володимир минав могилу за могилою, з трудом вчитувався в написи над ними, нiби слухав переклик тих, що давно пiшли з свiту. Бiля однiКП могили вiн зупинився надовго, розбирав письмена й нарештi зрозумiв Пх. На мармуровiй плитi було висiчено: "О ЮлiК, радiй! Ти, народжена над теплим пiвденним морем, стала княгинею холодноП полунощноП землi, була жоною тигра й льва, а вiд них народила леопарда, лежи ж спокiйно тут, у землi Херсонеськiй, нехай леопард iде й iде по суходолу, ти ж мертва, як жива на землi, бажана небу стала!" Прочитавши цей напис, князь Володимир здригнувся, холодок пробiг по його тiлу. Хто похований пiд цим надгробком, про яку Юлiю, тигра, льва й леопарда говориться в написi? Хвилi все дужче й дужче, перевертаючи камiння, били в береги, загрозливий голос з минулого, неминучiсть, а разом i страх перед завтрашнiм днем вповзали в душу василевса Володимира. Розвиднiлось, коли князь Володимир повернувся до будинку стратига. Там стояла денна сторожа, яка дуже здивувалась, побачивши, що князь уже виходив з дому. Ще бiльше були здивованi воКводи й бояри, почет Анни, священики. Усi вони низько вклонились князевi, коли вiн зайшов до сiней, розгублено й стурбовано подивились на нього, мовчали. Вiн вiдповiв на ПхнК вiтання, пiшов сходами на верх будинку. Цариця Анна вже не спала, в переходах метушились ПП слуги, в самiй спочивальнi кiлька жiнок закiнчували ПП одягати. Коли князь Володимир переступив порiг, усi швидко вийшли з спочивальнi, й вони залишились з Анною тiльки вдвох. Його здивувало, що, незважаючи на раннiй час, Анна вже одягнулась у царський свiй одяг - срiблясту з золотими пальметами* (*Пальмети - орнамент у виглядi пальмового гiлля.) тунiку, на головi ПП сяяла легка дiадема з камiння, плечi прикривала червона хламида. - Сьогоднi у нас буде великий чи середнiй вихiд? - запитала Аниа. Вiн навiть не зрозумiв, про що запитуК Анна. - У Константинополi, у Великому палацi, - пояснила вона, - василевси роблять щоденно великi, середнi й малi виходи: великi - в храм СофiП, середнi - до iнших храмiв, малi - в перший тиждень Великого Посту, вiдповiдно до яких одягають бiлi, пурпуровi чи чорнi одяги, показуються чи не показуються народу... Князь Володимир посмiхнувся. - Я виходитиму до воКвод, бояр i всiх людей своПх, - вiдповiв вiн Аннi, - як i допреже, днесь робитиму те саме, що й завжди. З Херсонесом закiнчено, треба збиратись i вирушати до КиКва. - Але ж ти вийдеш до сановникiв своПх, полководцiв, воПв? - Я вже був у городi i ходив далеко до моря. - Ти вже був у городi й ходив до моря? - Анна широко розплющила очi. - I з тобою були твоП сановники, полководцi, воП? - Нi, - важко зiтхнув Володимир. - Я вийшов у город, ходив до моря й довго там стояв... - Один? - Так. Очi, обличчя, весь вигляд i рухи Анни виявили, що вона не розумiК, як ПП муж - князь Русi i василевс Володимир - мiг сам вийти з дому, iти до моря, довго там стояти - адже у Константинополi, у Великому палацi, все робилось iнакше: там василевси й василiси жили, оточенi етерiКю, кроку не смiли ступити без сановникiв, дiяли так, як велiв церемонiал. - То ти зробиш вихiд зараз? - все допитувалась вона. - Так, - заспiшив Володимир, - зараз ми вийдемо разом з тобою, пiдемо вниз i поснiдаКмо, а там я вирушу в город, щоб оглянути лодiП, на яких ми поПдемо до КиКва. - А що мушу робити я? - здвигнула плечима Анна. - Тобi такожде треба збиратись: дорога в нас буде важка й довга. - Гаразд! - процiдила Анна. Тепер вона зрозумiла свого мужа. - Пiдемо! - сказав Володимир. - Я готова, - вiдповiла Анна, оглядаючи свою тунiку, хламиду... Вона, правда, на якусь мить затрималась i зняла з голови легку дiадему, поклала ПП в ларець, що стояв бiля ложа. Одразу за дверима спочивальнi Пх ждали воКводи, бояри, василiки, почет царицi, кiтонiти, що тримали в руках довгi скринi з одягами iмператора. Коли Володимир i Анна вийшли з спочивальнi, усi вони низько вклонились Пм, воКвода Вовчий Хвiст ступив до князя, промовив: - Оцi гречини, - сказав вiн пошепки, - бажають одягти на тебе царський одяг i вiнець. Але князь Володимир i сам розумiв, чого вони зiбрались. - У нас на Русi, - сказав вiн, - люди звикли одягатись самi, i князi Пхнi такожде. Царськi одяги, бояри моП, вiзьмiть i сховайте, я Пх одягатиму, коли розмовлятиму з iмператорами, а з людьми моПми буду аки князь. Наперед виступили василiки. Василевсе, княже Володимире! - почав патрикiй Фрiгiй. - Прийшов день нашого прощання, ми зробили все, нинi збираКмось рушати до Константинополя. - Я такожде зробив усе, через що такожде збираюсь залишити Херсонес. Що ж, очевидь, ми побажаКмо однi одним щасливоП дороги. - Ми вiд усiКП душi бажаКмо тобi й царицi щасливоП дороги. - Щасливого плавання й вам, василiки, зичу здоров'я, щастя, многих лiт i сватам моПм, iмператорам вашим. - ДякуКмо, василевсе-княже, бажаКмо й тобi з царицею здоров'я, щастя, многих лiт життя. Проте дозволь запитати, василевсе, як будемо виконувати ряд з Руссю? Хто з нас поПде тепер з тобою до города КиКва? - А навiщо вам Пхати до КиКва? - Не про себе мовимо, ми Пдемо до Константинополя, але певнi, що з тобою до КиКва поПде наш Кпископ i священики. - А чого Пхати Кпископу? Василiки затялись. - Iмператори нашi радились з патрiархам Миколою Хризовергом, i вiн посилаК Кпископом на Русь Михайла... - Марно молодi iмператори вашi, - зло пожартував князь Володимир, - турбували старого патрiарха вашого Миколу... Я сказав вам, василiки, коли посилав у Константинополь, що на Русi не буде КпархiП вiзантiйського патрiарха, а буде наша, руська Кпархiя. - Але ж i для цiКП руськоП КпархiП потрiбен Кпископ! - заволали василiки. - А я маю вже Кпископа, якого обрав сам. - Хто ж вiн? - Священик Анастас буде вiднинi Кпископом на Русi. - Анастас вiдступник, патрiарх Микола наклав на нього анафему! - закричали василiки i сам Кпископ Михайло. - Патрiарх Микола, - сказав князь Володимир, - може накладати анафему тiльки на тих пасторiв своПх, iже суть у ВiзантiП, я ж, владою, даною менi iмператорами, благословляю й призначаю Кпископом Русi Анастаса Корсунянина. Василiки й Кпископи перешiптувались: - Переклюкав* (*Переклюкати - перехитрити.) нас князь Володимир, як i баба його Ольга. - Я слухав усе, що ви сказали, i сам сказав, що думав, - закiнчив князь Володимир. - Будемо рушати в дорогу, зi мною в КиПв поПдуть зодчi вашi, навчателi, хто з священикiв хоче Пхати в КиПв - запрошую... А тепер прошу вас, дорогi гостi, подiлити зi мною трапезу. Князь Володимир з Анною попереду, за ними бояри й воКводи рушили, а ще далi й гречини-василiки, священики попрямували до палати, де для них був приготований руськими воями щедрий снiданок: смажена журавлина, лебедина, солона веприна, копченi ведмежi шинки, качки, гуси, в'ялена риба з гирла Днiпра, що просвiчувалась, як янтар, сочива з гороху й квасолi, всякi юшки, сирники, киселi, меди, вина, ол, кваси... Тут було що поПсти, вiд чого упитись, дуже швидко образи й сварги потонули на днi келихiв, корчаг, братин, незабаром з вiкон полилась i залунала над морем величальна пiсня. 5 Того ж дня князь Володимир, у бiлому платнi, з непокритою головою, мечем бiля пояса, разом з воКводами й боярами побував у полках комонних, що стояли за городом i вже готовi були вирушати в далеку дорогу, спустився до затоки Символiв, де зiбрались подiП. На березi затоки кипiла робота - там навантажували на подiП дань, яку привезли з Константинополя, й ту, яку князь Володимир вирiшив узяти з переможеного Херсонеса. Йому хотiлося б багато чого взяти тут, у Херсонесi, - чудовi мусiП iз забутих храмiв, що були привезенi ще з городiв Еллади, мармуровi статуП з тих же часiв, якi поваленi лежали за стiнами города над морем, дивнi iкони старого письма, на яких боги малювались, нiби живi люди, - у столицi Клiматiв можна було знайти чимало диковин тогочасного свiту. Але на одну та навiть i на десять подiй не вiзьмеш усього, що вабило око й тiшило душу князя Володимира; промине ще багато лiт, доки багатства, створенi майстрами свiту, широкою рiкою полинуть на Русь; промине ще бiльше лiт, i тодi свiт здивуКться i замре перед багатствами душi руськоП людини... У цей же час на одну з подiй з гучними криками воП тягли вилитi з бронзи постатi диких коней, яких приборкували смiливi наПзники, на iншу вантажили мармуровi статуП - далеку пам'ять Еллади. Мали роботу й священики, що обережно укладали на лодiП iкони, сосуди церковнi. Њпископ Анастас наполягав узяти з собою до КиКва й мощi одного святого, що лежали в херсонеському соборi. - Цей святий - папа римський?! - здивувався князь Володимира - Святий Климент справдi був папою римським, але його вигнали з Риму, все своК життя вiн провiв у Херсонесi, де й помер. Мощi папи Климента поклали на одну з подiй. Довго розмовляв князь Володимир i з зодчими Херсонеса, у яких давно не було роботи в рiдному городi, деякi з них згоджувались Пхати одразу до КиКва, щоб будувати храми й палаци, iншi обiцяли прибути на Русь пiзнiше. - Нам щастить, - поглядаючи на небо, хмари й море, говорив старшiй своПй дружинi Володимир, - завiяв схiдний вiтер, а тутешнi люди повiдають, що коли вiн почався, то вже й вiятиме, швидко пожене нашi лодiП до гирла Днiпра. Завтра на свiтаннi пiдемо на лодiях у море, комонне вiйсько може рушати й нинi на нiч, щоб швидше проминути Хозарську переправу, виПхати в поле. Там, - князь Володимир простягнув руку на пiвнiч моря, - бiля острова Григорiя комонники нехай ждуть, щоб допомогти нам, лодiП-бо нашi нинi, - вiн показав на воПв, що тягли бронзових коней, - важкi суть... Вище ж порогiв будемо радитись, як вирушати до КиКва-города. РОЗДIЛ ШОСТИЙ 1 Залишивши Херсонес, лодiйне воПнство князя Володимира, туго нап'явши вiтрила, пiд полуденним вiтром обiйшло Клiмати, перетяло Керкентиду, зiбралося на бiлих берегах в узлучинi моря й повiльно стало пiдiйматись Днiпром угору. Мiж цими лодiями плив i княжий насад, що мав двадцять гребцiв. На кормi поверх настилу побудований був справжнiй теремок з двома покоями; гребцi ж i слуги жили й покотом спали пiд настилом просто на днищi. У той час, коли лодiйне воПнство посувалось морем i Днiпром, комонне вiйсько ще швидше проминуло Хозарську переправу, як вихор, промчало Диким полем, зупинилось i ждало князя на лiвому березi Днiпра, напроти острова Григорiя. Майже тиждень пiсля цього, працюючи з ранку до пiзньоП ночi, волокли вони разом лодiП понад порогами, пiдкладаючи пiд днища котки, штовхаючи Пх руками, плечима, грудьми, обливаючись потом, з великим трудом перемагаючи кожну п'ядь. Нарештi пороги залишились позаду - тепер до КиКва стелився битий шлях у полi для комонного вiйська, рiвне, спокiйне плесо Днiпра - для лодiй, на яких Пхали воПнство i князь Володимир iз жоною Анною. Князь Володимир розповiв царицi Аннi про подальшу дорогу: - Ми проминули пороги й тепер рушили просто до города КиКва - частина воПнства на конях, iнша - в подiях. - Надiюсь, ми з тобою будемо Пхати в лодiП? - запитала Анна. - Ти будеш Пхати, як i досi, в лодiП, - вiдповiв Пй князь, - а я буду з комонним вiйськом. - Ти залишиш мене саму? - О нi, тепер я не залишу тебе, - посмiхнувшись, сказав Володимир, - але мушу бути в КиКвi ранiше, нiж туди прибудуть лодiП. - Навiщо тобi труситись на конi, коли набагато краще Пхати в лодiП? - Я звик сидiти на конi, - промовив на це Володимир, - а в КиКвi мушу бути ранiше, щоб приготуватись i достойно зустрiти тебе. - Тодi Пдь, готуйся, зустрiчай... Пам'ятай, що я в думках буду з тобою, день i нiч молитимусь за тебе! Вона його обняла, поцiлувала. За короткий час, вiдколи вони жили разом, Анна збагнула вже сувору й рiшучу вдачу Володимира, знала, що краще йому нi в чiм не перечити. Џй не доводилось чинити над собою насильства: виховуючись серед знатi у ВiрменiП й живучи потiм у Константинополi, маючи перед собою такий взiрець, як матiр - Феофано, Анна завжди була привiтна, ласкава, мила, навiть тодi, коли розмовляла з людьми, яких у душi ненавидiла. Так робила вона й тут, на Русi, подорожуючи з Херсо-неса до КиКва, - обнiмала Володимира, цiлувала, говорила нiжнi слова, а в той же час придивлялась до нього, думала, як Пй бути. До того ж князь Володимир робив добре, збираючись достойно зустрiти ПП в КиКвi. Тут, на лодiях, Анна не буде самотньою - з нею Пдуть придворнi жони, сли, священики, слуги... Був ранок. ЛодiП стали одриватись од берега, попливли одна за однiКю, збираючись у ключi, широким, повноводим плесом Днiпра. Князь Володимир, сидячи на конi поперед старшоП своКП дружини, довго дивився, як вони линуть голубим, схожим на камiнь бiрюз, плесом, поволi зникаючи вдалинi, потiм ударив коня, полетiв на чолi вiйська в поле. Князь Володимир залишав лодiйне воПнство й ц