нило його промову. I вiн вiдповiдав Коцюбинському: - ХазяП й помiщики... А селянам бракуК земельки навiть на хлiб для дiтей. З них нiякi постачальники для мене... Тiльки хазяП, тiльки помiщики... Коцюбинський, звичайно, не думав дискутувати. Це було зовсiм недоречно. Все ж таки вiн не витримав i натякнув: - ЗдаКться, на ваших фабриках були заворушення... i зовсiм недавно?.. - Страйк! - вигукнув з гордiстю Сава Гаврилович.- Справжнiй страйк, якi бувають на кожному порядному пiдприКмствi... В його голосi Коцюбинський почув ноту хвалькуватостi: Хоменко хотiв скидатись на великого капiталiста. А проте не без пiдстав... _- Ну, та Пхня не взяла! Моя взяла! А Пхня подумала, погедзькалася, та й,- вiн оглянувКя довкола, певне бажаючи сказати непристойнiсть, але заради Михайла Михайловича втримався i тiльки зареготав. Коцюбинський почував себе як на колючках, його починало захоплювати полемiчне завзяття. - Чия ж це - Пхня? - Робочi... - Народ, значить?.. - Нi, Михаиле Михайловичу, не сам народ, а призвiдцi, бунтарi... Чоловiк собi чесно робить, одержуК, що полагаКться, i нiчого бiльш не хоче, аби лиш була робота. Але тут приходить якийсь шибайголова й починаК йому теревенi розводити, як комар над вухом. Гуде та й гуде... Ну, зрештою, чоловiк не камiнь: роздовбаК-таки його пройдисвiт... А потiм страйк, бунт... А вiд цього менi збитки. Коцюбинський вирiшив дошкулити йому. - Слухайте, Саво Гавриловичу, але ж у подiбнiй ситуацiП ви користуКтеся послугами полiцiП, яка придушуК все передове, гуманне. Для цього вона й iснуК. Хоменко замислився. Вiн мав талант пiдприКмця, вузький талант дiлка, а в полiтичних питаннях часто. був безпорадний. Вiн пiдiймав пляшки з килима i приглядався, чи залишилося в них вино. Знайшов мадеру i налив чарку. Прополоскав собi зуби i проковтнув вино. - Сьогоднiшня полiцiя,- сказав вiн,- це нашi найманцi. Ми Пм платимо, вони нам роблять. - Як це зрозумiти? - А тут немаК особливоП мудростi,- лукаво пiдморгнув вiн.- ДумаКте, полiцмейстер менi за спасибi допомагаК?.. Авжеж!.. Сподiвайтеся!.. Це шахрай iз шахраПв такий, що iз рiдного батька злупить, а з мене й тим паче. Кобила "Ластiвка", чистокровна англiчанка, вже на його стайнi... Це - раз. Браслет золотий його дружинi на iменини - це два... Поки що цього вистачить, навiть з авансом на майбутнК... Обурений Коцюбинський пiдвiвся. Але Хоменко ,вхопив його за руку. - Не поспiшайте. Ще рано. Ми ось поПдемо зараз закiнчувати до мене. - В мене сьогоднi бракуК часу. Я, мабуть, не поПду... - I не думайте тiкати... Я ше вам до ладу своКП справи не розповiв. Я вам ще про професорiв розповiм, що беруть хабарi не гiрш за полiцмейстера... Вiн гарячкове вмовляв Коцюбинського, який в цю хвилину вирiшив: тiкати звiдси й забути про цю останню свою слабкiсть... Але в його уявi на мить постало прекрасне обличчя Григорiя Камищука - його голубi очi з iмлою, бiлява чуприна, могутнi плечi... I Коцюбинський не втримався: - У мене до вас, Саво Гавриловичу, була невеличка справа, прохання навiть... Серед робiтникiв вашоП чернiгiвськоП фабрики, арештованих i вiдданих пiд слiдство, К один, якого я знаю,- Григорiй Камищук. З приводу нього в мене К до вас справа. - Ну, ось, бачите, навiть справа, а ви тiкаКте... Хто ж у лiсi про справи говорить?.. Це тiльки дома... Наше товариство не таке страшне, щоб вiд нього тiкати вам. Хоменко знав про популярнiсть письменника Коцюбинського не тiльки серед украПнських читацьких кiл, але й у РосiП i навiть за кордоном. Це його примушувало ставитись до письменника з повагою. Вiн цiнив Коцюбинського, хоч майже не був обiзнаний з його творчiстю. Хоменко розумiв, що коректнiй вдачi письменника багато чого в цьому колi не подобаКться, i це вражало гонор фабриканта: украПнському письменниковi не по собi серед справжнiх украПнцiв!.. Вiн м'яко взяв за лiкоть свого гостя: - Михаиле Михайловичу, може, вам Аркадiй, мiй шуряк, не до вподоби... Купчисько!.. Вiн i менi не до серця. Ось повернемося додому i вкладемо його - нехай собi дрихне. Ми на нього не зважаКмо i ви не зважайте. В тверезому станi його ще можна терпiти, а як вип'К - реп'ях... Недалеко з'явилась Розалiя Юхимiвна, яка щось шукала в травi, удаючи, що не бачить чоловiка й Коцюбинського. - Трояндо!.. Що ж це в нас робиться?.. - гукнув Сава Гаврилович.- Михайло Михайлович хоче тiкати додому. Ми йому не до вподоби... Вона, удаючи примхливу дiвчинку, пiдбiгла до них. - Ай, ай... як вам не соромно, Михаиле Михайловичу!.. Невже нашi женщини вам не до серця?.. Не пустимо, не пустимо нiзащо!.. Обравши зручну мить, вона прошептала чоловiковi: - Яка тут кiшка пробiгла мiж вами? - А бiс його розбере... Вiн не любить п'яних, делiкатний... Аркадiй тут нiсенiтницю верзякав... Я перед ним сп'яна прохопився, що полiцмейстеру хабара дав... Може, це його й шпигонуло?.. Треба затримати i якось умовити, залагодити... А то ще, бува, де ляпне... Не обберешся бiди... - Ти тюхтiй... - презирливо вiдповiла вона й пiшла до гурту, де вже був i Михайло Михайлович. Було помiтно, що Хоменко уникав розмови з Коцюбинським сам на сам. Вiн мав час подумати i вже догадувався, в чому полягатиме прохання Коцюбинського, тим бiльше, що вже знав, про кого йтиме мова. Тодi, пересилюючи своП почуття, Михайло Михайлович сказав: - Саво Гавриловичу, а все ж таки, хоч зараз i не час, треба менi дещо викласти вам. - Е... е... гаразд... - промимрив той i раптом узяв рiшучий тон, - то пiдемо до мого кабiнету. Вони прийшли до розкiшно вбраного великого кабiнету. Видно, тут порядкувала рука РозалiП Юхимiвни. Виконаний олiйними фарбами, старовинний, схожий на iкону, портрет якогось Хоменкового прадiда, десяток дрiбних фотографiй, серед яких був i маленький фотопортрет Хоменкового кума - чернiгiвського полiцмейстера... Хоменко майже лiг на канапi. Коцюбинський сiв оддалiк, бiля стола. Вiн був утомлений i роздратований. Проте вiн умiв стримувати своП почуття. - Дiловий у вас настрiй, Михаиле Михайловичу... - Нi, я просто користуюся з нагоди... - Прошу, прошу... Я з радiстю... Коцюбинський вирiшив розрубати вузол одним махом. - Саво Гавриловичу, ви маКте повну змогу довести громадянству свою гуманнiсть, примусити багатьох людей бути вам зобов'язаними, якщо вживете заходiв до звiльнення з-пiд арешту вашого робiтника Григорiя Камищука. - Як то?.. Нащо це?.. Як я можу?.. - перелякався Хоменко. - Це потрiбно не вам, звичайно, i не менi... а йому, його батькам. Њ багато причин, щоб бачити його на волi... А головне - сама людина: таких, як вiн, мало, Пх майже немаК... - Але ж я не влада, не прокурор, я в цiй справi - нiщо... - Нi, ви можете зробити багато. Не вiдмовляйтесь цим. Навряд вiдмовить вам прокурор, якщо ви його про це попросите. Коцюбинському раптом спало на думку, що вiн принижуК себе цим проханням. Справдi, нiколи йому ще не доводилось когось так просити. А тут вiн прийшов до людини, до якоП не маК особливоП поваги, пересидiв з. нею мало не цiлий день i тепер просить... Та вiн вiдразу ж вiдкинув цi думки: вiн не для себе... Тимчасом Сава Гаврилович, що завжди трохи повiльно мислив, зорiКнтувався: - I до того, бачите, менi не треба, щоб якийсь пройдисвiт баламутив менi людей. - Ви можете не приймати його бiльше на свою фабрику. Хоменко подзвонив. Прийшла служниця, i вiн наказав принести вина. Потiм уважно прислухався до слiв Коцюбинського. Принесли вино. Вiн налив два келихи. - Прошу... За народним звичаКм, де сперечаються, там i п'ють. - Не питиму. Це менi шкодить. - Прошу - це легеньке... - Не можу. Хоменко випив сам. - За ваше здоров'я, Михаиле Михайловичу, вас я глибоко шаную i поважаю. Щождо моКП гуманностi, яку, як ви сказали, треба довести, то хiба е такi добрi люди, що не ймуть вiри в неП? Хiба мало я зробив людям хiба мало чим менi зобов'язанi люди? ОбражаКте ви мене, Михаиле Михайловичу... Коцюбинський роздратовано здвигнув плечима. Хоменко помiтив це i раптом перейшов на iнший тон. Вiн повеселiшав i намагався жартувати, але не поступався. - Ви не знаКте цих людей. Та коли тiльки Камищук опиниться на свободi, то хiба йому обов'язково треба працювати в мене, щоб зiпсувати менi життя?.. Вся фабрика - його приятелi, така ж босота, як i вiн. Вони зруйнують моК хазяйство, знищать мене. Та, зрештою, яка вам особисто з цього користь? Не розумiю я вас... Не туди украПнська iнтелiгенцiя мусить вкладати свою енергiю... Вивести народ з темряви - ось першочергове завдання. Коцюбинський рвучко пiдвiвся. - Одну чарочку... Це завезене: в Чернiговi таким не торгуюгь, - сказав Хоменко. Вiн випив сам i втерся рукавом. Коцюбинський сухо вiдрiзав: - НiякоП особистоП користi я цим не домагаюсь. Я тiльки знаю Камищука i високо цiную цю молоду людину. Вiн повинен бути звiльнений. Не звiльните ви, зробить хтось iнший. Та й взагалi треба перевiрити, чи винен вiн у тому, що йому iнкримiнуК слiдча влада. ОстаннК вiн сказав, не маючи ще на увазi якихось конкретних даних, майже випадково. Але на Хоменка саме цi його слова справили враження. Вiн уважно подивився на Коцюбинського, немов хотiв розгадати його задум. Потiм сказав: - Ви щось маКте на увазi? Не вiрте людям, нiхто з них нiчого не знаК. Вiн навiть помiтно стривожився, чого не мiг не помiтити Коцюбинський. Та через хвилину Хоменко вже переходив на веселий, жартiвливий тон. - Ну, не будемо сваритись... Та й немаК за що. Якийсь там Камищук, пiдозрiла, авантюрна особа... Таким саме й мiсце у в'язницi. Прошу, Михаиле Михайловичу,- вiн показав на повний келих i жадiбно, тремтячими губами, як алкоголiк, випив сам, плеснувши зопалу вином собi на жилетку. Але не помiтив цього i почав переходити на бравурний тон, наспiвуючи навiть мотив, пiдслуханий ним у свого управителя. А управитель винiс цю мелодiю з одного чернiгiвського борделя на мiськiй околицi. Тепер Коцюбинський зневажав цю людину до кiнця. Вiн жахався того, що сам, разом з просвiтянами, давав привiд цiй тваринi вважати себе за мецената... - Саво Гавриловичу, - промовив вiн, силуючи себе до стриманого тону, - якщо ви в силу своПх принципових мiркувань не хочете зробити цього, то я прошу вас знову ж таки про це, але як про послугу особисто менi. Майте на увазi, що для мене це маК величезну вагу. Це буде послуга, якоП не забуду я нiколи. Мотивчик борделя раптом припинився. Хоменко прислухався до слiв Коцюбинського, граючись брелком вiд золотого годинника. Iнодi вiн залишав брелок i поволi, смакуючи, тягнув з келиха вино. Потiм поставив на стiл недопитий келих. Хвилину подумав i невiдомо для чого вийняв i почепив на нiс окуляри, немов хотiв заховати своП очi, якi не могли опиратися глибокому, гiпнотизуючому поглядовi чорних, ясних очей Коцюбинського. "Зараз вiн скаже якусь пiдлiсть", - подумав Михайло Михайлович. I справдi. - Михаиле Михайловичу,- спокiйним, дiловим тоном вимовив той. Таким тоном вiн розмовляв з людьми, що приходили сюди до нього просити вiдстрочення векселiв.- Михаиле Михайловичу,- повторив вiн, не поспiшаючи i забувши про свою жартiвливу манеру, - бувають такi справи, в яких вiдмовляКш навiть друзям. Адже ви, певне, не знаКте, якими словами паплюжив мене цей пройдисвiт в останнiй день свого перебування на фабрицi, перестрiвши мене бiля контори... - Звичайно, не знаю... - То ж то бо й К... Одверто вам сказати - я боюся його... - Вiн виПде з Чернiгова. - У цього бунтаря сто пар рук i нiг... Менi вiн не забуде, де б вiн не був. До таких людей треба застосовувати найсуворiшi заходи, Пх треба знищувати - це найкраще, найбезпечнiше... - Така ваша остання вiдповiдь? - Остання... Та й ви на моКму мiсцi зробили б так точнiсiнько. - ПомиляКтеся, пане, - гостро вимовив Коцюбинський i вийшов з кабiнету. Вiн пiшов не до гостей, а зiйшов униз. За одними, нещiльно причиненими дверима вiн почув знайомий притишений шепiт: - Спробуйте на вагу - це справжнi перли... Ну, вiзьмiть же, спробуйте, ви боПтесь торкнутися... Далi вiн не чув - був уже далеко. В однiй порожнiй кiмнатi вiн посидiв трохи, щоб заспокоПтись. Але через хвилину зiрвався й швидко пiшов до передпокою. Коли вiн надягав своК пальто, до нього вийшла розпалена i втомлена Розалiя Юхимiвна. Вона навмисне щiльно зачинила за собою дверi, крiзь якi чути було вигуки гостей з вiтальнi. Гостей значно збiльшилося, i серед численних голосiв Коцюбинський пiзнав голоси Сулими i Прокопенка, що п'яно гукали щось один на одного. Хоменкова дружина вдивлялася йому в очi. - Боже мiй, Михаиле Михайловичу, щось трапилося!.. Я знаю. Не втiкайте! Ну, я вас прошу. Скажiть, чим образив вас мiй чоловiк?.. Але Михайло Михайлович мовчки, з нервовою поспiшнiстю продовжував одягатися. Жiнка таКмниче зашептала: - Але ж про мене ви не поганоП думки?.. Адже так? Я не помиляюся? Ви, певне, зрозумiли мене?.. Ну, говорiть же... Вона простягла йому руку на прощання, але Коцюбинський не поцiлував ПП, як звичайно, а нервово потиснув i, широко ступаючи, швидко вийшов на вулицю. Розалiя Юхимiвна сумувала вслiд: - Боже мiй!.. Њдиний джентльмен... За хвилину Михайло Михайлович розшукав вiзника, i, поки його шкапа трусила найповiльнiшою риссю по кривих вулицях вже померклого осiннього мiста, вiн гiрко думав про себе: "Так, так i треба тобi, безталанний чудiй! Куди ти посунувся з своПми безглуздими замiрами, до кого? i через це тобi гiдно втерли носа... Землячки! Тi, що люблять свiй народ, як хазяП зоологiчного саду своПх звiрiв - у клiтцi, за гратами... Про що ж було просити Пх?.. Про великодушнiсть?" - Стоп! - несподiвано гукнув вiн вiзниковi.- Повертай на Денисiвський завулок.. ЗнаКш? Ну, от... До адвоката Чижа... - ЗнаКмо!.. - бадьоро вiдгукнувся вiзник, i шкапа його немовби вийшла з своКП повiльноП i точноП, як маятник годинника, рисi i якось боком пiшла вчвал. Для справи Григорiя Камищука адвокат Чиж робив багато. Вiн дав свою згоду обороняти його на судi, ознайомився з матерiалами слiдства, що досить швидко закiнчилося, i знайшов у показах свiдкiв декiлька неув'язок, на яких збирався провалити обвинувачення. Камищука обвинувачувано в тому, що вiн пiд час мiтингу страйкарiв на фабрицi увiйшов до кабiнету управителя i нiбито намагався побити його за те, що той хотiв телефоном викликати полiцiю. А потiм загрожував управителевi револьвером i нахвалявся, що висадить в повiтря всю фабрику, якщо хазяПн не погодиться на вимоги робiтникiв. Довiдавшись про суть обвинувачення Камищука, Михайло Михайлович пригадав свою розмову з Хоменком, i в нього виникла пiдозра, що той пiдставив найнятих свiдкiв i, певне, сам вигадав iсторiю з загрозами управителевi. Адже недаремно вiн так пiдозрiло збентежився, коли почув тодi, пiд час Пх розмови в кабiнетi, сумнiви в правдивостi обвинувачення Камищука. Чижевi пощастило. Обвинувачення виставляло двох свiдкiв: приймальника Гарбузова i артiльника Старостенка, якi заявляли, що вони були в кабiнетi управителя в службових справах, коли туди вскочив Камищук i намагався побити управителя, але вони оборонили його. Тодi Камищук нiбито загрожував усiм револьвером. Чиж установив, що артiльник Старостенко саме в цей час був у пивницi Белова на другому кiнцi мiста. Там вiн зняв бешкет, i городовик Панасенко склав на нього протокол. Копiю цього протоколу адвокат уже мав у своКму портфелi. Щождо Гарбузова, то справа з ним розв'язувалася так само несподiвано для обвинувачення. З приводу його свiдчень Чиж радився з деякими приятелями Камищука, що були на волi, i тi сказали, що справа, в якiй цей Гарбузов немовби приходив до управителя, взагалi не могла iснувати. ЏП було вигадано занадто невмiло, без розрахунку на те, що в цих матерiалах копаКться досвiдчений оборонець. Таким чином встановлювалось, що свiдки були пiдставнi... СвоП заперечення до справи Чиж зберiгав у таКмницi. Вiн готував несподiваний удар по обвинуваченню. Знав про це тiльки Коцюбинський, що багато в чому допомагав своКму друговi. Зовсiм загадковою була поведiнка НадiП ЗагiрноП, вiд якоП теж не треба було ховати деталi оборони, оскiльки вона могла б багато чим допомогти. Михайло Михайлович викликав ПП запискою через Марину i довго ждав ПП в умовленому мiсцi. Вона запiзнилась, просила вибачення, згадала про якусь важливу свою справу, призначену теж на цей час. Але яка була справа - не сказала. Вона мовчки вислухала Коцюбинського. З усiма його доказами неповинностi Григорiя погоджувалась, але вигляд ПП вiд того не веселiшав. Нарештi вона просто сказала, що не вiрить у реальнiсть звiльнення Григорiя таким методом. Потiм рiшуче заявила, що Чижевi не пощастить виправдати Григорiя. Але скiльки не намагався Михайло Михайлович довiдатись про ПП мотиви, вона нiчого йому про це не сказала. Вiн зрозумiв, що вона не хотiла чи не могла висловитись перед ним конкретнiше. Так i залишилась недоговореною Пх розмова. Цi днi Коцюбинський ледве знаходив сили працювати в статбюро. Його мозок працював зовсiм в iншому напрямку. Тимчасово покинув вiн i писати. Треба було закiнчувати другу частину "Fata morgana". Пiсля перебування на Капрi вiн з запалом продовжував повiсть. Горький надавав великого значення цьому творовi i навiть дав деякi поради щодо дальшого розгортання i висвiтлення подiй у повiстi. Але в цi днi Коцюбинський не мiг опанувати своПх думок. Тимчасом Горький вимагав поспiшити з перекладом на росiйську мову першоП книжки творiв. Михайло Михайлович мусив сам домовитися з своПм перекладачем. Перекладач поспiшав i часом допускав помилок. Коцюбинський перевiряв його роботу. А це вимагало часу i настрою. Амфiтеатров, з яким познайомив Коцюбинського Горький у себе на вiллi, теж вимагав оповiдань для нового петербурзького журналу. Пропонував друкувати Коцюбинського навiть не перекладаючи на росiйську мову. Налагоджувалась справа перекладу його творiв у Празi. Деякi берлiнськi i паризькi видавництва теж удавалися до нього з подiбними запитами. Нарештi, добрi вiдомостi були з Стокгольма вiд професора IКнсена - переклади з Коцюбинського на шведську мову мали незабаром вийти з друку. Зростала його популярнiсть у РосiП i за кордоном. Здавалося, пiсля виПзду на Капрi в життi його розпочалася нова епоха, коли з СiверянськоП вулицi напiвзабутого Чернiгова вiдкриваються перед ним найширшi перспективи. Тимчасом декому з знайомих стало вiдомо, певне вiд Хоменка, що Коцюбинський втручаКться в майбутнiй процес Камищука. Поголоска варiювалася на рiзнi лади i в зовсiм невпiзнаному переказi доходила до Коцюбинського. Можна було чекати нових прикростей. Визволення Григорiя набирало для Михайла Михайловича напряму важливоП, принциповоП справи. Через неП вiн не звернув особливоП уваги на повiдомлення киПвського цензора про заборону його збiрки "З глибини". Часто до нього приходив старий Камищук. Приносив прочитану книжку, розгортав ПП з газетного паперу й повертав Коцюбинському. Потiм просив нову, яку тут же акуратно загортав у папiр, щоб не забруднити, перекидався кiлькома словами з господарем i йшов, незважаючи на запрошення залишитись на чай або просто поговорити. Вiн шанував чужий час. Минула осiнь. Вогкiсть, осiння мжичка i повна вiдсутнiсть сонця цiлими тижнями завдавали Коцюбинському, що хворiв ще й на легенi, важкоП муки. Але треба було дiяти. За ним уже була репутацiя громадського дiяча, який не боПться протестувати проти беззаконня, який уже не раз пiдносив голос проти людей, що мали в своПх руках немалу владу. Деякi чернiгiвськi iнтелiгенти пошепки розповiдали один одному про те, що оцей Пхнiй чернiгiвець Коцюбинський в одному з своПх нових творiв назвав пса прiзвищем всiй РосiП вiдомого з недавнiх подiй грiзного мiнiстра Трепова... Отже, не боПться!.. Нарештi вiдбувся суд над ГригорiКм. До зали суду не пустили нiкого з стороннiх. Не пустили й Коцюбинського. Мiсцевий обвинувач був хворий i обвинувачення пiдтримував приПжджий. Вiн чомусь поспiшав i процес мав закiнчитись того ж дня ввечерi. Коцюбинський не виходив з дому, чекаючи на Чижа, який мав просто з процесу приПхати й розповiсти про наслiдки. Чекання перейшло далеко за пiвнiч. Нарештi. по грудках замерзлоП вулицi прогуркотiв вiзник. Спинився бiля ворiт. Через хвилину Чиж сидiв у кабiнетi i просив чарку коньяку або чаю, бо й замерз, i намучився, i... не знав, що сказати приятелевi. - Ну, ну... кажiть же!.. - стояв, нетерпеливо чекаючи наслiдкiв суду, Коцюбинський. - Виправданий? - Виправданий... - Де вiн? Чиж зовсiм пiрнув у крiсло i мовчки, похмуро вiдповiв: - Де? У тюрмi, звичайно... - Його не звiльнили? - I не звiльнять... - Як то? Нiколи? - Пiсля каторги... Михайло Михайлович вражений став перед Чижем. - Так у чому ж рiч? - В моПй i вашiй, Михаиле Михайловичу, наПвностi. Ми з вами були наПвнi, як дiти, i, не знаючи Камищука, взялися його визволяти. А на судi його виправдали в справi замаху на управителя ХоменковоП фабрики, але незабаром його судитимуть в iншiй справi, про яку ми з вами не подумали. Григорiя обвинувачують у революцiннiй дiяльностi, в органiзацiП робiтничих майовок i збройному опорi полiцiП пiд час розгону однiКП з майовок. - Але ж це може бути тiльки наклеп... Чиж похитав головою. - Нi, - промовив вiн, - я був у нього в тюрмi пiсля суду. Пропонував своП послуги для нового процесу... З цього вони можуть зробити все, що забажають... Збройний опiр - це довiчне заслання чи й каторга. Чиж знову хвилину подумав i якимось iншим, зовсiм змiненим, енергiйним голосом людини, що раптом чимсь захоплена, заговорив: - Ми з вами мало знаКмо цих людей... Григорiй ваш друг, ви думали, що ви, як психолог, письменник i друг, знаКте його краще, нiж вiн сам себе знаК... Ви не знали, що вiн досвiдчений пiдпiльник, який навчився тримати в своПх руках i самого себе i людей - гурт, масу... Адже вiн з вибачливою усмiшкою зустрiв мою пропозицiю обороняти його. "Як хочете,- вiдповiв вiн,- боюся, що вам не пощастить... Вiд заслання мене не врятуК нiщо..." Ви розумiКте, Михаиле Михайловичу, так говорити може не просто собi робiтник махорковоП фабрики. Вiн сказав менi, що виступатиме на судi з останнiм словом, в якому обвинувачуватиме весь державний устрiй i закликатиме до його повалення... РозумiКте?.. Вiн хоче дiяти так, як поводяться на судi видатнi революцiонери! I вiн це зможе, не сумнiвайтеся!.. Для Коцюбинського це було нове. Вiн знав багатьох людей, засуджених царизмом, знав Пх життя i уявляв Пх долю. I все ж близькiсть КамищуковоП долi до долi подiбних людей була несподiвана для нього. Тепер вiн розумiв, чому Надiя Загiрна не подiляла його оптимiзму перед процесом Григорiя: адже вона, напевне, знала все i, звичайно, про все, вiдоме Пй, не мала права розповiдати нiкому, в тому числi i йому, Пхньому друговi. Мiж ним i цими його друзями iснувала якась межа, якоП вiн поки що не в силi переступити. Ця межа не заважала Пх дружбi, але все ж вона роздiляла Пх... IV. ПРИСУД Слiдство в новiй справi Григорiя Камищука затяглося надовго. Департамент полiцiП розраховував на ряд голосних процесiв i шукав пiдстав, щоб поКднати окремi незначнi справи в невелике число значних полiтичних справ. Царизм докладав усiх сил, щоб показати громадянству свою, насправдi занадто пiдупаду, мiць. Чиж пробував ознайомитися з приступними для оборонцiв матерiалами i прийшов до висновку, що хоча Григорiй у наступному процесi i не гратиме першорядноП ролi, але напевно дiстане заслання, а можливо й каторгу. Особливо беручи до уваги те, що вiн уперто обiцяв поводитися на судi зухвало i при кожнiй нагодi громити царський суд. Вiн просто не радив адвокатовi брати на себе його оборону i хотiв боронитися сам. Минула зима В тяжкому чеканнi проходила весна. Нарештi в останнiх числах травня стало вiдомо, що суд вiдбудеться через кiлька днiв у КиКвi. Чиж довiдався про це i зайшов до статбюро повiдомити Марину. Вона була схвильована звiсткою i ледве змогла працювати до кiнця дня. Михайла Михайловича в мiстi не було. Вiн дiстав через хворiсть два мiсяцi вiдпустки, виПхав до КиКва роздобувати по рiзних редакцiях грошi на лiкування i потiм вiдбув знову на Капрi. Тiльки-но продзвонив дзвiнок, що означав закiнчення робочого дня, Марина схопила свою бiсерну торбинку i, навiть не причепурившись, не чекаючи подоуг, поспiшила додому. Вона боялася, що вже не застане сестри: Надiя часто перед вечором зникала з дому i поверталася досить пiзно. А в Марини для неП сьогоднi була пропозицiя... Надiя була ще дома i, здавалося, не збиралась виходити. На запитання сестри про ПП справи та не вiдповiла, навiть не пiдвела голови, схиленоП над книжкою. За обiдом Надiю також не можна було викликати на розмову. Тодi Марина запропонувала: - Сьогоднi я хочу пiти на Болдину гору, прогулятися трохи... Надiя мовчала. - Ти не хочеш пiти зi мною? - Пiду. - Нам треба трохи розважитись, Надiйко. - Треба. - Можливо, там я тобi щось скажу, якусь новину... В цю мить до кiмнати зайшла мати. - Куди збираКтесь? - запитала мати. - На прогулянку,- вiдповiла жваво Надiя,- Марина хоче розповiсти менi своП секрети... Злегка ображеним тоном Марина промовила: - Не секрети... i тим бiльш не моП... А просто - весна закiнчуКться... набридло жити так, як ми живемо... Хочеться нарештi дихнути свiжим повiтрям... Поки не пiзно Стара мати стривожено поглядала на дочок. Знову щось затiвають. Тiльки на цей раз обидвi разом. До цього кожна з них дiяла окремо, i мати мала вiд них самi прикростi. Тепер знову... День був робочий i на Болдинiй горi народу було небагато. Сестри обрали затишне мiсце, вкрите густою травою й квiтами. Марина, напiвлежачи, дивилася на Десну вниз, на далекi гаП, що вже заволiкалися синiм туманом. Надiя сидiла на травi, обхопивши руками колiна, нерухомо дивилася вдалину i, здавалося, збиралась довго мовчати. Весна з непереможною силою примусила ПП думати про Григорiя, i вона останнiми мiсяцями мовчки. замкнено сумувала. - Вiд Михайла Михайловича не було ще листа... - мрiйно промовила Марина.- Тепер вiн саме приПхав на Капрi i цiлi днi, певне, серед друзiв або бiля моря... Як вiн любить море!.. - Вiн тобi часто пише, коли буваК у вiд'Пздi? - Часто... Через день, а то й щодня... Надiя все ще дивилася в одну точку на обрiП. Потiм несподiвано запитала: - Як ти гадаКш, буде Григорiй на волi? - Н-не знаю... Надiя засмiялась. - Ти не бiйся мене вразити чи розчарувати. Говори те, що думаКш... Однаково, я багато передумала i перемучилась, i твоП слова не завдадуть менi бiльшоП муки. Я хочу почути твою думку. - Я думаю,вiдповiла нерiшуче Марина,- iншi так думають, що його засудять на заслання. Тобi треба пiдготуватися до такого вироку i примиритися з думкою про розлуку... Цi кiлька раптово кинутих слiв немовби збудили Марину, що давно вже хотiла сказати Пх сестрi. Вона розчервонiлась, i очi заблищали. Але Надiя звелася навколiшки, повернулась до сестри обличчям, знову засмiялася, чим немало здивувала сестру, бо смiх не був Пй властивий. Потiм спокiйно i якось м'яко, натхненно промовила: - Григорiй буде на волi. Вiн дiстане ПП, хоч за державним законом заслуговуК каторги. Марина, нiчого не розумiючи, здивовано дивилась в очi сестрi. Вони натхненно i таКмниче всмiхалися. Потiм Надiя почала про iнше: - Скажи, Маринко, ти нудьгуКш без нього? Вона сiла ближче до сестри. Марина розумiла, що Надiя говорить про Коцюбинського. Вiдповiла: - Ми з ним так знайомi вже бiльше як шiсть рокiв. - О! Ти менi цього не розповiдала... - А нащо?.. Все ж таки я багато чого розповiла тобi... Надiя обняла сестру. - Маринко, наша мати нiколи не буде щасливою... через нас... Адже ми пiшли не тими стежками, про якi мрiяла мати. Ми переростаКмо дiвуючи... Вона не може збагнути, чому ми не одружилися досi... Певно, вона не дiжде онукiв, бо ж... Марина тихо плакала, ховаючи обличчя на грудях сестри. - Скажи, ти любиш його? - питала Надiя. Марина вiдповiла не вiдразу. Вона трохи заспокоПлася, втерла хусточкою очi. Тремтячим голосом вiдповiла: - Я ж звикла до нього... Шiсть рокiв... Я не уявляю себе без нього. Колись ми думали виПхати звiдси i одружитися. З цього нiчого не вийшло. Потiм ми не раз говорили про те, щоб розiйтися,- i теж нiчого не вийшло... I тепер я тiльки хотiла б, щоб вiн був щасливий, щоб вiн мiг здiйснити свою мрiю. I бiльш нiчого я не хочу! Я не вiрю в наше одруження. Це нездiйсненна рiч... Та коли б це дивом якимсь здiйснилося, то тiльки зiпсувало б нашi вiдносини... Може, своПм почуттям до нього i я приношу людям якусь користь. А дiти... Не всiм же жiнкам виховувати дiтей... З-за Десни насувався чудовий вечiр, але було сумно. Коли сестри, обнявшись, покидали гору, Надiя спитала: - А де ж новина, яку ти менi обiцяла? - Я берегла ПП на кiнець, щоб не псувати тобi вечiр. Сьогоднi в мене був Чиж i повiдомив, що наприкiнцi мiсяця вiдбудеться суд... - Коли ж точно? - Не сказав... Через кiлька днiв, у КиКвi. Значить, цими днями Григорiя заберуть з Чернiгова. З несподiванки Надiя спинилася. - Значить, не пiзнiше, як через п'ять-шiсть днiв? - Так. - Ходiмо, ходiмо швидше... Треба швидше додому. I Надiя майже тягла тепер сестру пiд руку. Та ледве встигала за нею. Хтось ходив бiля Пх будинку. Коли вони наблизились. Надiя раптом звiльнила руку. - Це до мене,- сказала вона i поспiшно сама пiдiйшла до чоловiчоП постатi. Через хвилину вони зникли в мороцi зовсiм не освiтленоП чернiгiвськоП околицi. ПоПзд вузькоколiйноП залiзницi, що йшов на станцiю Крути, вiдходив з Чернiгова вранцi. Надiя боялася, що Григорiя проведуть до вагона ранiше загальноП посадки. Вона вклала в долоню швейцаровi срiбного полтиника i вiльно вийшла на перон. Незабаром подали вагони, але пасажирiв ще не випускали з вокзалу. Надiя сiла на запорошену зелену лаву на перонi i пильно оглядала неначе мертвий поПзд. Мiнiатюрний жiночий чемоданчик стояв бiля неП, а на колiнах лежала бiсерна торбинка. Через новий темносинiй брилик i густу вуаль, що падала нижче очей, ПП не зразу можна було пiзнати. Вона не помилилась: за кiлька хвилин до посадки вивели на перон Григорiя. По боках iшли два унтери, тримаючи руки на розстебнутих кобурах наганiв. Трохи оддаля слiдом iшов назирцi тюремний пристав. Надiя нижче спустила вуаль i вдала з себе цiлком байдужу до появи цих людей. Вона немовби в'дчула гордiсть за Григорiя, якого вели пiд не в мiру пiдсиленим конвоКм. Очевидно, його вважали за винятково важливого злочинця. Вона стежила, чи подивиться Григорiй в ПП бiк. Звичайно, вiн не мiг би ПП пiзнати, та вона цього й не хотiла. Але Григорiй пройшов пiд вартою за якихось двадцять крокiв вiд неП i навiть не глянув у ПП бiк. Проте вона змогла розглянути його обличчя. Воно трохи схудло, загар майже зник, але очi залишились тi ж самi: глибокi, голубi, з iмлою. Здавалося, вiн трохи, ледве помiтно, всмiхався i йшов зовсiм поволi, немов прогулюючись. А обидва унтери нiяк не могли погодити своП метушливi кроки з його повiльною i поважною ходою. Пiдштовхувати ж його тут, на перонi, вони, звичайно, не насмiлювались. Всього хвилину бачила Григорiя. Його привели до вагона. Вiн зупинився на мить, оглянувся довкола, немов прощався з Чернiговом, i швидко пiшов до вагона. Вартовi зникли за ним. Потiм до того ж вагона зайшов тюремний пристав. Радiсне почуття в першу хвилину схвилювало Надiю, що бiльше як пiвроку не бачила Григорiя. I вона не звернула уваги на головне - в своКму чи казенному одягу був Григорiй? I вiдразу ж заспокоПлась: адже коли б вiн був не в своКму звичайному одязi, а в казенному, Пй би впало це в око. Вона на одну мить заплющила очi, i вiн постав перед ПП уявою, тут, на перонi, в чорнiй вишиванiй косоворотцi шовковим шнурком замiсть ременя, в чорних штанях i м'яких чоботях, немов удруге проходив недалеко вiд неП пiд вартою, легко ступаючи пружною ходою, розглядаючи ясний ранок крiзь iмлу своПх блакитних очей. Пй заманулось, як колись, провести долонею по його бiлявiй, злегка пiднятiй ранковим вiтром чупринi, взяти з його рук кепi, жартома надягти собi на голову... "Що ж я гаюся? - раптом пiдхопилась вона. Хотiла доручити швейцаровi взяти квиток до першого вагона, куди повели й Григорiя. Потiм роздумала: - Треба брати самiй, тiльки самiй..." Бiля каси не було нiкого. Нечисленнi пасажири вже встигли взяти квитки. - Один... промовила вона, нахилившись до вiконця касировi. I поки касир, не поспiшаючи, готував Пй квиток, Надiя мимоволi, на одну мить, знову заплющила очi, i здавалось Пй, що бiля самого ПП обличчя - очi Григорiя i вона вiдчуваК м'який подув його дихання. I коли б хто спитав ПП в ту хвилину, чим заплатила б вона за свободу свого Григорiя, Надiя змiряла б того повним презирства поглядом... Хiба дозволила б вона навiть думати про цiну його свободи? Вона вiддала б йому з радiсною усмiшкою життя! Спочатку допустила була необережнiсть: пiшла до вагона з того кiнця, куди заводили й Григорiя. На дверях стояв унтер i не пустив ПП. З-за широких плечей унтера дiвчина побачила зацiкавлений погляд пристава. Тодi вона, лаючи в думках себе за необачнiсть, пiшла до вагона з другого кiнця, куди проходили й iншi пасажири. Григорiя посадили в окремому вiдкритому купе в самому кiнцi вагона i нiкого повз купе не пускали. Надiя смiливо обрала собi мiсце на сумiжнiй, через стiнку, лавi i сiла на краю бiля проходу. ПоПзд незабаром рушив. Надiя вийняла з чемоданчика книжку i розкрила ПП перед собою. Звичайно, Пй було не до читання. Вона прислухалася до навколишнiх розмов, i iнодi до неП досягали окремi слова з розмови унтерiв за тонкою стiнкою купе. Щоб хтось з пасажирiв не розпочав з нею розмови, вона удавала, що захоплена книгою, Пй треба було бути на сторожi весь час, треба було стежити за кожним рухом вартових Григорiя. Розмова тiльки заважала б Пй. Минула година, друга. Розмови то стихали, то знову починались. Дехто з пасажирiв розгортав снiданок, i по вагону йшов дух рiзноП Пжi. Проти НадiП сидiв якийсь кремезний лiтнiй чоловiк, добре вдягнений i вгодований, видно, з купцiв. Вiн хотiв i все не насмiлювався розпочати розмову з НадiКю. Поряд нього сидiло ще два пасажири: очевидно, мати з дочкою, що, розклавши просто на лавi газету, виложили на неП шинку, яйця, пирiжки, булку i навiть виставили чайник з окропом. Чоловiк насторожився. Видно, його розбирав апетит. Коли ж одна з жiнок вийняла малесеньку пляшечку з ромом i налила трохи в чашку з чаКм, купець голосно втягнув нiздрями повiтря, ловлячи знайомий дух, потiм крякнув i вибачився перед НадiКю. - Вибачте, мадемуазель... дозволите й менi?.. Дiвчина здивовано, нiчого не розумiючи з несподiванки, дивилась на купця, що вийняв з боковоП кишенi сюртука пляшечку з коньяком, а з чемодана склянку i, побажавши жiнкам здоров'я, вихилив одним духом. Жiнки подякували i запросили його до своКП трапези. Купець подякував таким тоном, немов вiдмовлявся, а тимчасом захопив у них з газети складаним ножем шматок шинки i довго й старанно жував ПП, смакуючи. - Добре! - сказав вiн i, настромивши на нiж ще один шматок шинки, вiдрекомендувався жiнкам: - Купець... по галантереП... Що? ГiльдiП? Я без гiльдiП. Я задоволений тим, що К. Потiм налив ще пiвсклянки коньяку i заховав пляшечку до кишенi, бо жiнки вiд його частування вiдмовились. Вихилив коньяк з склянки i голосно проковтнув його. Потiм, не поспiшаючи, взявся за пирiжки. Тепер усi трое дружно чавкали, ковтаючи разом з Пжею й слова. Надiя зранку не думала про Пжу. Пiдвела голову i побачила, як пристав з сусiднього купе дивиться на неП. Не зрозумiла, чи вiн зацiкавився нею, чи просто з нудьги блукаК очима по вагону. Думала про те, що добре було б i Пй, щоб не викликати пiдозри в пристава, взятися й собi з виглядом безтурботностi за снiдання. Та це було над ПП сили. Пристав не одвертав од неП свого погляду. Тодi дiвчина удавано позiхнула i знову взялася за книжку. - Десь я зустрiчав вас...- промовив несподiвано до неП купець без гiльдiП.- Не пригадую... Але ваше обличчя менi добре знайоме. Загiрна подивилась на нього суворо, роздратовано, i купець без гiльдiП заметушився. - Пардон... мадемуазель... Вибачайте. У мене така вдача - як випив, то iншим не даю спокою... Бiльше я - нi слова... Читайте спокiйно. Потiм показав вiдставленим великим пальцем за плече, назад, до купе з ГригорiКм i вартою: - Везуть...голос його притих до шепоту.- I звiдки? З нашого Чернiгова!.. Значить, i в нас вони К... Голубчики!.. Не можу .втямити. Тисячу лiт стоПть мiсто, тисячу лiт спокiй i благодать. Чого ще людям хотiти? Њ робота, К хлiб i картопля... Њ святинi, що тiшать православну душу. Чого людям треба?! - закричав раптом вiн i, злякавшись, знову перейшов на шепiт.- Я люблю людей Що я без них? Але, скажiть, чого вони хочуть? НадiП не до вподоби була його розмова, i вона знову нахилилась над розкритою книгою. Тодi купчик без. гiльдiП пiдсунувся ближче до жiнок. . - А ви до КиКва? - До КиКва. У Лавру везу дочку. Ще не була нiколи... У нас завод - свiчки робимо... Дочку замiж вiддаю. От перед весiллям хай побуваК... Купець був зворушений такою вiдвертiстю староП жiнки, Пх розмова перейшла на родиннi теми. Потiм до купе зайшов пристав i сiв проти жiнок, бiля НадiП, з явною метою розважитися й собi. Вiд розмов про зятiв, придане i архiКрейський хор перейшли на Державну думу. Пристав, коли говорив, то все оглядався в бiк НадiП, бажаючи, певне, почути пiдтвердження своПх думок вiд неП. I Пй доводилось iнодi якось висловлювати й свою думку. I пристав i купець без гiльдiП вiдразу ж поставились до НадiП з повагою. Певне, Пм iмпонувала ПП суворiсть i небагатомовнiсть. А Надiя запитувала себе: пiдозрiваК ПП пристав чи просто хоче розважитись? I, немов вiдповiдаючи на ПП настороженi думки, пристав почав говорити про соцiалiстiв i студентiв, що намагалися пройти в Думу. - А я гляну на людину,- говорив вiн, завзято пiдкручуючи довгий чорний вус,- i бачу, чим вона дише. Порядну людину вiдразу пiзнаю,- i вiн уклонився поштиво в бiк НадiП,а коли ти агiтатор, то переодягайся хоч би й у спiдницю - вiдкрию, тiльки гляну... Володарка свiчного заводу, що пiсля снiданку i чаю з ромом не витримала полiтичних розмов чоловiкiв i почала дрiмати сидячи, раптом клiпнула очима i вставила своК: - Поряднi люди богом мiченi, а злодiП i крамольники - чортом... Прости господи...- вона перехрестилась i вмить знову задрiмала. Пристав попросив дозволу закурити, а купець без гiльдiП випередив його i галантним жестом пiднiс розкритий срiбний портсигар. Пристав .подякував i взяв цигарку. I знову поточилася нудна подорожня розмова. Надiя намагалася не брати в нiй участi i прислухалась до розмови вартових унтерiв у сусiдньому купе. З уривкiв, якi ловила вона, можна було зрозумiти, що один з унтерiв хоче трохи вiдпочити... У нього було якесь чергування вночi, вiн не спав i тепер хотiв заснути. Через хвилину Надiя почула, як вiн гуркотiв чобiтьми на лавi, вкладаючись спати. Це було добре, i Надiя терпляче почала вичiкувати слушного моменту. Вона сiла в поПзд з надiКю допомогти Григорiю втекти. Органiзацiя не хотiла втрачати Григорiя Камищука i, поки не пiзно, треба було органiзувати йому втечу. Мали зробити це без НадiП, але вона настояла, щоб на цю операцiю було призначено й ПП. Все мало статися в КиКвi на вокзалi. Там уже було троК товаришiв, якi чекали на прибуття поПзда i все пiдготували для втечi. Сидячи в вагонi, Надiя боялася, що втеча може не вiдбутися, Григорiя одвезуть до тюрми i... тодi не було шансiв на порятунок. Ця думка не залишала ПП. Григорiй був близько, за яких два кроки вiд неП, за стiною, але не чути було його голосу, крокiв, нiякого шуму. Цe дивувало Н