ся з його працi i темряви. А коли хто й пробував протестувати проти них, порушувати встановлений ними режим гуцула, тому об'являлася вiйна. Коцюбинський сам якось спостерiгав з свого вiкна, як Макiй Габорак, ухопивши пiстоля, гнав з свого двору одного з таких суб'Кктiв. Той утiкав, але обертався й погрожував. Коцюбинський вийшов з хати. - Макiю! - запитав вiн.- За що ти чоловiка лякаКш? - Ах, ти ж, гаспидська твоя душа! - лаявся той услiд своКму супротивниковi, хоч того i слiду вже не було.- Най би тебе щезник узяв!.. I, вже розпалюючи свою оздоблену бронзовими прикрасами люльку, хвилюючись, говорив: - Пронюхав, що в Макiя К з десяток лисiв. Що Макiй хоче в мiстi на базарi продати своПх лисiв i приперся: "Не можна на бязар возити, мусиш менi продати... Я тобi цiну дам". Диявол!.. ЗнаКмо твою цiну!.. МоП лиси, сам наловив у зазуб, сам де схочу й продам. Газда Пх не потребуК. Газда сам з усiм упораКться. Так нi ж, усе Пм збувай, вони нашим трудом харчуються, а газда, поки й живе, на кулешi сидить... Увечерi Макiй прийшов до дяковоП хати й сiв на призьбi пiд вiкном. Вiн довго смоктав, свою люльку, когось лаяв про себе i навiть наспiвував якоПсь пiснi. Потiм не втримався. - Пане, пане, га? Ви К тут?.. Коцюбинський вийшов з хати i сiв поряд Макiя. - Адже, пане, на них нема й суду,- сказав Габорак. Коцюбинський догадався, що вiн говорить все ще про своПх супротивникiв, одного з яких вiн гнав удень з двору. - А то чому? - запитав вiн. - Бо вони вiйта залякують, щоби вiн боявся проти них судити... А коли не збоПться, то вони його стрiнуть у лiсi та на гiлляку й пiдсмикнуть. Вiн довго сидiв на призьбi, раз у раз згадуючи про ворогiв... Вони розтривожили його, i вiн довго не мiг угамувати своПх почуттiв. Нарештi приПхав Iван Франко, його ждали довго. Кiлька днiв тому приПхали Франковi сини i пiдготували для нього примiщення. Вiн приПхав уранцi. Поки вiдпочивав з дороги, чутка про нього пiшла селом, i знайомi прийшли привiтати старого i хворого письменника. Михайло Михайлович у цей час, не знаючи про приПзд Франка, поволi повертався верхи з провiдником з полонини. Стрункий i досвiдчений гуцульський кiнь швидко видряпувався на скелi, поволi й обережно сходив униз, сам обходив небезпечнi мiсця, Пхати ним було зручно i безпечно. Коцюбинський був вдоволений з своКП подорожi на полонину. Вiн прожив там три днi, разом з вiвчарами спав, Пв, блукав з Пх отарами, прислухався до Пх розмов i пiсень, слухав Пх казки i легенди. Уже який ряз вiн буваК на полонинi i кожного разу, сидячи в сiдлi, радiсно прислухаКться довгими годинами, як шумлять довкола смереки i, наче обелiски, мовчазно протистоять вiтрам могутнi ялицi. Ледве помiтна стежка м'яко поступаКться пiд копитом коня, але пружний грунт, встелений давньою глицею, майже не держить слiду пiсля верхiвця. Коли спочиваК вiтер, у горах така тиша, що чути, як десь далеко-далеко випадково вигукне рiдкий тепер птах готур i нiжно вiдгукнеться до нього бiля своПх курчат готка. I коли падаК зламана бiлкою суха галузка, або чичиркне без дiла якийсь пташок, звуки вмить завмирають, приглушенi могутньою тишею. Десь у гущавинi крадеться по м'якiй глицi лис, куниця, або пробiжить хижа ласиця,- i пiд кiгтявою лапою не лусне жодна галузка, жоден зашерхлий лист не зрадить звiрину. Тиша навiваК думи, i згадуються йому оповiдання вiвчарського ватага уночi бiля ватри на полонинi про давнiх, забутих опришкiв. Вiками сплять вони, похованi братами-товаришами на гiрських шпилях, у вкритих смерековим лiсом ущелинах, щоб людське - панське - око не знайшло Пх кам'яноП домовини i не потривожило давнього спокою героПв. Тому й тиша така в горах, щоб не збудити опришка, бо ще не час, не пора Довбушевi вставати й гукати гуцула до пушки й пiстоля. ... Прийшовши до Гнатюкiв обiдати, вiн довiдався про приПзд Франка. Хотiлося йому швидше обняти старого товариша, але Гнатюк уже був у Франка i повiдомив, що вiн вiдпочиватиме до вечора. - Але як ся маК старий? Гнатюк сумно махнув рукою. - Трохи немов краще, та це, певне, тiльки короткий перепочинок. Хвороби не покидали Франка. Страждання, що зазнавав Пх за молодих рокiв, нагадали про себе й на схилi його вiку. Вони довершували руйнування його колись могутнього органiзму. Вони зустрiлися ввечерi за досить своКрiдних обставин. Господар хати - дяк, повернувшись з вечiрньоП вiдправи, повiдомив Коцюбинського, що бiля церкви об'явився "дiд", якого давно вже не було в цiй мiсцевостi. Коцюбинський давно бажав подивитись i послухати гуцульського "дiда", якого не часто вже можна було зустрiти. Вiн надягнув легке пальто i пiшов до церкви. Ще здаля побачив вiн гурт людей, що оточили "дiда". Коцюбинський пiдiйшов ближче. Дехто з селян поштиво поступилися йому мiсцем, i вiн опинився в натовпi. Перед ним стояв слiпий гуцул з величезною палицею в руцi i спiвав то церковних, то свiтських народних пiсень. Поводир поряд нього тримав невеличку бляшанку, в яку селяни кидали грошi. В його пiснях не було нiчого цiкавого, вартого особливоП уваги, та й голос "дiд" мав хрипкий. Але народ слухав уважно, i нiхто не розходився. Коцюбинський з сумним подивом дивився на старого. Вiн знав, що "дiди" не бувають слiпими з народження, що в "дiдiвськiй" родинi iснуК звичай позбавляти зору старшого сина, який обов'язково мусить посiсти батькову професiю. I ось перед ним ця людина, що охоче дала себе ослiпити, щоб мати традицiйне право на жебрацтво. Можливо, поводир - це син "дiда" i його теж, можливо, позбавлять зору. I щоб цiною зречення свiту, чарiвноП краси своПх казкових гiр, цiною зречення усього, що К найкращого в життi людей, здобути собi право на виблаганий пiд церквою чи на цвинтарi шмат вiвсяного коржа або черствого хлiба, люди йдуть на самокалiчення?.. Коцюбинський вiдчув, що починаК хвилюватись. Жебрак перейшов на веселi, навiть дещо маснi пiснi, i Коцюбинському важко було слухати з уст людини, що позбавила себе зору, жарти i веселощi, якими хотiв той розважити такий же злиденний, як i сам спiвець, народ. Вiн проштовхався мiж людей, вийшов з натовпу i раптом побачив за кiлька крокiв Франка, що стояв самiтно позад усiх i, немов байдуже, слухав "дiда". Вже поночiло i Коцюбинський з хвилину приглядався: вiн усього рiк не бачив свого друга i все ж боявся помилитися. Франко за рiк багато змiнився. Ще бiльш виснажена зробилася його постать; неуважний погляд короткозорих очей, нервовий вигляд обличчя - це слiди тяжкоП хвороби. Це був вiн, Франко. Когюбинський, ще дужче хвилюючись, швидко пiдiйшов до старого i мiцно обняв його. Зустрiч схвилювала обох, i вони одiйшли далi вiд натовпу i посiдали на сухому, зложеному на вигонi, деревi. Так вони сидiли кiлька хвилин мовчки, пiд враженням "дiдового" спiвання i своКП зустрiчi. Скiльки дозволяла темрява, Коцюбинський вдивлявся в обличчя свого товариша i вчителя. Той про щось думав. Запаленi очi його вперто дивилися в одну точку. Потiм тихо промовив: - Чи не такий i весь наш народ - темний, убогий, що позбавляК себе всього, щоб тiльки здобути насущний шматок... Оддаля ховався в темрявi народ, i вiтер приносив звiдти уривки "дiдових" пiсень. Вони сидiли поряд - обидва як пiдбитi в борнi гiрський i степовий орли, обидва тяжко хворi, обидва з палким непоборним серцем, обидва з однаковими мрiями i одним щастям-долею. - Друже мiй, друже мiй!.. - шептав Франко Михайловi Михайловичу. Але той не мiг зразу збагнути, що сталося з його товаришем. I тiльки тодi, коли трохи вгамувався у Франка порив раптового хвилювання, вiн сказав несподiвано твердим, рiшучим голосом: - Друже мiй, брате... так i треба показувати, як ви, пане мiй, все те показали... Ще вернеться на село Марко Гуща, i страшний Хома Гудзь теж прийде, i висiтимуть на гiлляках, висолопивши язики, як пси, усi Пiдпари... Та я ж, пане мiй, мiсця собi не знаходив од радостi й хвилювання, коли прочiтав сторiнки вашоП, дорогий мiй, правди, справжньоП людськоП правди!.. Та чи знаКте ви, що дали ви нашому народовi? Ви дали йому золоту мужицьку правду... Ви дали те, чого не спромоглися ми зробити за цiлих п'ятдесят лiт! Коцюбинський почував себе нiяково. Вiн цiнив кожну Франкову думку, але тут, схвильований таким щирим емоцiйним признанням, не знав, що вiдповiсти. Вже розiйшовся народ, i "дiд" з поводирем зникли. Вечiрня вогкiсть пiдкралася до них, та вони не вважали: не так часто доводилось Пм зустрiчатися. Згодом прийшли Франковi сини, що шукали батька. I справдi, йому не можна було залишатись на вогкому й холодному вже повiтрi. Минали днi i наближався кiнець вiдпочинку Коцюбинського. I хоч вiн був тепер вiльний вiд усяких службових обов'язкiв, але поки що статбюро в Чернiговi ще ждало його. Вiн мав здати справи своКму наступниковi i тодi буде нарештi вiльний. Застав якось у себе листа вiд Марини, Пй вiн писав майже регулярно двiчi на тиждень. Розпечатав конверт. "Мiй любий! - читав вiн схвильовано.- Ти, певне, i не уявляКш, як менi важко тут самiй, коло хвороП матерi. Усе менi нагадуК Надiю. Я повиносила всi речi, що могли викликати спогади про неП, а проте забути про неП хоч на годину - неможлива рiч. Порожнеча, що залишилася пiсля неП в хатi i в серцi, непереможно нагадуК про неП. Я би прихилилась до тебе, обняла тебе щиро, i наполовину зменшився б мiй сум. Та де ж тебе взяти!.. Дорогий мiй, хороший!" Лист несподiвано наблизив його до покинутих тимчасово мiсць i людей. Довго не засинаючи, вiн думав про них, думав про те, що тепер менше житиме дома i тому, може, батькiвщина здаватиметься йому привабливiшою... Вранцi по селу прокотилась новина: вночi забито Макiя Габорака. Коцюбинський ще спав, коли почув недалеко вiд хати стривожений гомiн юрби. Вмить пiдхопився, збираючись вийти й довiдатись про все. Зайшов господар. - Чули? Макiя знайшли за селом забитого. Допiру принесли до хати. Коцюбинський вибiг з хати. На Габораковому дворищi побачив юрбу i почав проштовхуватись наперед Юрба шумiла, сперечались гуцули, розмахуючи палицями з маленькими топiрцями на кiнцi. Сiльська полiцiя поралась бiля трупа. Коцюбинський пiдiйшов ближче. Хотiлося йому востаннК глянути в обличчя щирому МакiКвi, з яким часто сходився i слухав його пiсень i розмов. Та на голову МакiКвi хтось накинув його закривавлену гуню, i полiцiя не дозволяла вiдкривати обличчя вбитого. Сумний i вражений, поволi пiшов Коцюбинський до себе i лiг, щоб хоч трохи заспокоПтись. Незабаром прийшов Гнатюк. Вiн уже знав про новину, був у Габора-ковiй хатi. - Пане Володимире,- запитав, пiдвiвшись на лiжку, Коцюбинський,- пояснiть менi, хто мiг пiдняти руку на мисливця Макiя, людину, що була просто великою дитиною, бо тiльки ж у дiтей буваК така щирiсть i безневиннiсть, як у нього. За що його було вбивати, коли вiн не мав нiякого багатства, щоб було що грабувати, коли вiн був занадто справедливою людиною, щоб завдати комусь лиха... - Люди кажуть,- вiдповiв похмуро Гнатюк,- що це хтось помстився йому. Кажуть, вiн завсiгди одверто говорив проти лихварiв, якi обплутали село своКю пяву-тиною, завсiгди намовляв людей не слухати цих грабiжникiв i не мати з ними дiла. За це вони не любили його, та й не раз загрожували. - Але ж вони за це вiдповiдатимуть. Влада Пх може викрити. Я сам був свiдковi, як один з таких пiдозрiлих людей загрожував за щось МакiКвi на його ж подвiр'П. Гнатюк похитав скептично головою. - Мала надiя на владу. Лихварi тероризували всi села i не всякий проти них зважиться судити. - Ми мусимо проявити iнiцiативу... - Можна, звичайно, спробувати, хоч i наживемо собi небезпечних ворогiв. Гнатюк добре знав гуцульське село. I незабаром Михайло Михайлович переконався, що його приятель мав рацiю. Сусiди й родичi опорядили небiжчика в той же день. Ввечерi Гнатюк знову прийшов до Коцюбинського i вони пiшли до ГабораковоП хати. Пiд образами на лавi стояла труна з небiжчиком. Посеред хати на ослонах сидiли гуцули, здебiльшого старi. Мовчали. Коло мерця на трунi блимали свiчки. Тепер нiщо не заважало дивитися в обличчя мерцевi. Коцюбинський пiдiйшов до труни. Перед ним лежав Макiй, як живий, тiльки зблiдлий, наче вiн перевтомився, натрудившись бiля жорен. Заходили раз у раз люди, i свiчки в нього в головах то задувались, то знову зацвiтали полум'ям, i на обличчi його тремтiли тiнi, неначе небiжчик то сердився, то одходив... Був-таки як справдi живий, навiть губ не стиснув.. Згадалися Коцюбинському його спiванки: Ой, чому ти, легiнику, та й не спiваКш? Де ти своП спiваночки та й позадiваКш? У нього заблищали вологою очi. I раптом, наче на вiдповiдь його думкам, десь у присiнку загуркотiло, загомонiло щось, i враз розiтнувся жартiвливий, веселий спiв. Коцюбинський роздратовано оглянувся на Гнатюка, той поманив його поглядом. Вони вийшли до хижi. Тут було темно i повно людей. Стояв тякий гамiр, немов справлялося весiлля, а не похорон. Пiснi, регiт, штовханина... Гнатюк витягнув свого приятеля з хати. - Шо ви на це скажете? - запитав вiн. - Дивно, все дивно,- признався Коцюбинський.- Дивуюся ним людям: адже в хатi небiжчик. - Такий звичай... Певне, вони хочуть довести смертi, що легiнi ПП не бояться i зневажають. - Все те ж - мiзерiя смертi,- шептав Коцюбинський, iдучи додому. Слiдство закiнчилося за кiлька днiв пiсля похорону i несподiвано прийшло до висновку, що мисливець Макiй Габорак сам наклав на себе руки Адвокат, з яким потiм бачився Коцюбинський, здвигнув плечима i вiдмовився провадити справу про неправильне слiдство. До Гнатюкiв зiйшлись товаришi, щоб попрощатися з Коцюбинським. Настав час покинути гостинну Криворiвню i хороше, щире товариство. Крiм господарiв, була ще одна вчителька, що лiто прожила в Криворiвнi, був знову ж таки трохи набридлий усiм Граблянський, який уже не вiдважувався сперечатися з Коцюбинським; прийшов також студент з Чернiгова та iншi. Розмова була в розпалi, коли прийшов разом з сином Франко, Коцюбинський пiдвiвся, обняв i вдячно вiтав його. Вiн розумiв, що це саме заради нього Франко прийшов попрощатися, хоч i почував себе в цi днi зле. Вiн сiв собi трохи осторонь iнших i майже не встрявав до розмови. Коцюбинський дивився на цю тяжко i безнадiйно хвору людину, i невесела думка непокоПла його: чи доведеться йому ще раз, у наступному роцi, зустрiтися з Франком тут, у Львовi, чи в iншому мiсцi? Занадто вже кволим здавався знаменитий украПнський поет, белетрист. учений, публiцист... У Коцюбинського була для нього новина. Вiн не втерпiв i, коли гостi сiли пити каву, пiдсiв до Франка i показав йому пересланий дружиною з Чернiгова лист вiд Лесi УкраПнки з Кавказу. Короткий був лист, але теплий, щирий. Вона писала Коцюбинському, шо почуваК себе зле i то вже не може залишатися взимку на батькiвщинi. Отже готуКться виПхати з осенi до Њгипту. Зараз вивчаК Њгипет, навiть захопилася його старовиною.. Повеснi знову повернеться на Кавказ, а може й на УкраПну... А на зиму знову доведеться на пiвдень, у Њгипет... I так кожного року. Потiм загине i, може, сама перетвориться на легенду. Вона писала, що поспiшаК творити, бо хто знаК, скiльки Пй дано днiв на це... А Пй треба багато чого сказати своКму народовi. "Бажаю Вам здоров'я i дальшого розквiту Вашого чарiвного таланту. Ваша товаришка - Леся УкраПнка". Дивлячися в одну точку, Франко мовчав. I лише коли Коцюбинський заховав листа до кишенi, вiн замислено промовив: - Леся на зиму до Њгипту, ви - на Капрi... Перелiтнi птахи... Рiдна зима нам уже не по силах. Лише один я не здужаю стрiпнути крильми... А зима i у Франца-Иосифа i в Миколи II - важка, студена... Коцюбинський з болем у серцi згадав, як довелося йому збирати пожертви серед землякiв на допомогу хворому Франковi, i зiбрана сума вийшла така мiзерна, що ПП соромно було вiдсилати... У Франка в очах раптом мигнули вогники. - Та я не птах,- рiшуче, з пiднесенням промовив вiн,- який народився в клiтцi i звик до неП та помирився з нею... Я не раз уже почував волю i знаю, яким вiтром дме вона... Хтось iз присутнiх галичан почав спiвчувати Коцюбинському, який повертаКться до свого Чернiгова, дК йому так важко жити. Франко раптом повернув обличчя до Коцюбинського i тихо, хоч i iншi почули, проказав: - Народовi однаково важко: що в Миколи II, що в цiсаря... Ми, iнтелiгенти, не вмiКмо i не хочемо вiддати себе народовi цiлком i, кiнець кiнцем, народ зречеться нас i прожене вiд себе. Вiн знову замовк i вже зовсiм не встрявав до розмови. В Чернiговi Коцюбинського ждала родина, про яку вiн нiколи не забував, ждали приятелi, знайомi... Але йому було цього разу важко покидати чудову Криворiвню i тутешнiх друзiв, його тут щиро вважали за дорогого гостя, годили йому, турбувалися, щоб вiн не терпiв тут якихось невигод. Вранцi Коцюбинського збудив крик жiнки. Вiч пiдiйшов до вiдкритого вiкна. На подвiр'П Макiя Габорака, куди вже встигла перебратися сiм'я його родичiв, жiнка била ганчiркою немовля, якому не минуло, певне, й трьох мiсяцiв, i примовляла: "Вiзьми своК, вiддай моК, вiзьми своК, вiддай моК!.." Дитина заходилася вiд хрипкого, слабого крику... З серцем Михайло Михайлович зачинив вiкно i запнув його фiранкою. Вiн знав цей дикий звичай гуцулiв: коли мати гадаК, що ПП дитину бiсиця пiдмiнила на свою, вона б'К дитину надворi, сподiваючись, що бiсицi стане жалко своКП дитини i вона поверне матерi вкрадене. Як хотiлося йому, щоб цей останнiй ранок тут був ясний i не захмарений жодною прикрiстю. Вiн хотiв повезти звiдси добрий настрiй. Та цей дрiбний епiзод зiпсував йому ранок. Гуцульщина немов залишила йому на дорогу по собi пам'ятку. I справдi, нiколи потiм вiн уже не мiг забути дитини, що не спроможна була ще й кричати, а тiльки сиплим пищанням протестувала проти дикунства батькiв. Вiз i пара добрих коней уже чекали його на подвiр'П. Речi спакованi. Вiн ще встиг пiти до пiнистого неспокiйного Черемошу, кинути останнiй погляд на його скутi кам'яними берегами хвилi. Вiн любив дивитись цiлими годинами на рiку пiсля страшних карпатських гроз, коли Черемош, немов набравши сили в блискавиць i громiв, будить диким ревом гуцульськi села i запiнюКться, лютий i безпорадний. I Коцюбинський думаК, що гуцул подiбний вдачею до Черемошу. Гнатюк з дружиною i один iз синiв Франка, присланий батьком, провели його вiз за околицю села. Довго i гаряче прощалися, потiм довго ще дивились услiд зворушеному Коцюбинському, аж поки вiз не заховався за деревами. Коли позаду зникла Криворiвня i друзi за околицею села, Коцюбинського огорнув сумний настрiй. Вiн поринув у своП давнi думки. Чи ж пощастить йому вiдтворити самобутнi, зворушливi образи цих гiр, столiттями поливаних кров'ю i потом його безталанного народу?.. I вiн ще не знав, чи знайде на це в собi сили... "Тiнi" незабаром мали бути скiнченi. Небагато залишилось, щоб поставити останню крапку. Але хiба це хотiв би вiн сказати про цi полонини, смерековi лiси, Черемош i розкиданi людськi житла? Гуцульщина назавжди залишила в його пам'ятi образ загиблого мисливця Макiя, великоП дитини гiр, безпорадний писк нещасноП дитини, яку мати вважаК пiдмiненою, танки й пиятику бiля труни небiжчика, мiзернi хрести на могилах... А цi чудовi топiрцi гуцульських парубкiв, неначе символ Пх майбутнього визволення!.. I новий образ ГуцулiП, що давно постав у його уявi, зачарував його, як у народнiй казцi приворожила чарiвниця до себе файного легiня. VII. VILLA SERAFINA Мандрiвник прихилився до огорожi. Важка дорога в цiй горiшнiй частинi острова. Вiн важко дихав i прислухався до серця. Кiлька хвилин бракувало сили вийняти хустку з кишенi чесучового пiджака, зняти бiлого капрiйського бриля i втерти рясно вкриту потом голову... Глибокi темнi очi блищали i пожадливо дивилися вперед, на стрiмкi шпилi гiр, на розсипане вгорi мiж скелями село i покручену стежку - такi принаднi i недосяжнi для нього. На батькiвщинi в цю пору, певне, вiють першi вiхоли i лютують раннi морози, а тут стоПть сонце над головою i казкова блакить млiК над голубою затокою. З ближньоП дачi вийшла людина. Легкою ходою наблизилась до подорожнього. Це був знайомий, земляк. - Михаиле Михайловичу,- запитав вiн,- куди прямуКте? В поглядi Коцюбинського промайнула якась думка. Слово "прямуКте" притягало його увагу. Десь на УкраПнi, в степу, воно було доречне, а тут... нi, не пiдходило... - Не прямую, земляче, а петлюю... Подумав i ще додав: - Втомився... Земляк докiрливо похитав головою. - Хiба можна вам ходити такими дорогам"?.. Тут i дужому дух забиваК... Михайло Михайлович пожвавiшав. Вiн уже перевiв дух i почував себе краще. - Не моя на те воля, коли вабить походити скрiзь. Себе не переможеш. Вiн показав очима довкола себе. - Це бездонний келих - п'Кш з нього, не напиваКшся... Що пишуть з УкраПни? Вiн дiстав, нарештi, хустку i зняв свого величезного бриля. - Нiчого втiшного. Њ чутка, що цар готуК каральну експедицiю проти перських революцiонерiв. - Шибениця,вiдповiв Коцюбинський,- це ознака епохи Миколи II. Мало йому повiшених у РосiП, хоче прославити себе ще й на Сходi... - Ось такi новини з рiдних краПв, - промовив земляк; подав руку й попрощався. - До побачення, земляче. За спiвчуття вдячний, а все ж як не важко, а ходитиму сюди. Хто знаК, скiльки ще носитимуть ноги... Треба жити... I вони розiйшлися. Земляк пiшов до мiста в своПх справах, а Коцюбинський помалу подерся стежками вище на гору. Там, за скелями, ховалось невеличке село i жили знайомi йому ще з минулих рокiв селяни. Лише третiй день як вiн на островi. Встиг обiйти знайомих у мiстi, встиг причепурити квiтами i портретами свою кiмнату на вiллi Горького, а в гостинi в своКП знайомоП ще з минулих лiт - капрiйськоП природи - майже не був... Того дня в родинi Горьких не могли дочекатися Коцюбинського до обiду. Крiм своПх, залишились обiдати ще двоК петербурзьких знайомих, що гостювали на Капрi. Розмови не припинялися. Та Олексiй Максимович все поглядав крiзь вiкно в садок - чи не повертаКться з прогулянки Михайло Михайлович. Вони не зустрiчались бiльше року. А тепер, у першi днi по приПздi Коцюбинського, його щоразу забирав з собою гуляти по острову киПвський знайомий Леонтович. I для розмови бракувало часу. В саду цвiли фруктовi дерева, i крiзь вiдчиненi вiкна до великоП Пдальнi доносив теплий вiтрець ледве чутнi пахощi. Немовби починалась зима, а на полях сходила квасоля й зеленiли свiжi вруна пшеницi. - Михайла Михайловича, - промовив раптом поза темою загальноП розмови Горький, - у такi днi не заманиш на вiллу... У нього в Чернiговi зараз мороз, снiг його дiм замiтаК, а тут вiн сам для себе власними руками мандарини зриваК з дерева... Я його знаю - йому аби сонце та квiти... Та ось вiн i сам, здаКться... Нарештi... I справдi, через хвилину повз вiдчиненi дверi Пдальнi до своКП кiмнати намагався непомiтно пройти з оберемком квiтiв Михайло Михайлович. Але в Пдальнi зашумiли, i пiд загальний гомiн i дружнiй смiх вiн примушений був увiйти. Спинився нерiшуче, та Олексiй Максимович уже обняв його за плечi, пiдводив ближче до стола. Коцюбинський нiяково усмiхнувся, виблискуючи своПми глибокими очима. Вiн зараз скидався на молоду: в руках квiти, в петельках i кишенях квiти i букети якогось невiдомого листя. А через плече гiрлянда особливо рiдкiсного виду плюща, зiрваного десь серед скель. - Чудових квiтiв принiс нам Михайло Михайлович, - жартував Олексiй Максимович. Та Коцюбинський стурбовано дивився на присутнiх. Вiн розумiв: Горький жартуК, але все ж тепер доведеться дарувати частину квiтiв, а йому шкода Пх... Тут на кожному кроцi його оточували квiти, а йому все здавалося Пх мало. Зате й знавець квiтiв i взагалi ботанiки був неабиякий. Вiн раптом i собi захопився загальними веселощами. I, жартуючи з своКП скупостi, частину квiтiв розкладав на столi, а найрiдкiснiшi вiдкладав для себе. - Дивiться, Михаиле Михайловичу, вас тут, на островi, вважатимуть за рознощика квiтiв... - жартував Горький. Коцюбинський на одну мить зробився серйозним. пильно подивився на Горького й вiдповiв: - Це було б чудесно... Потiм знову перейшов на жарти i розсмiшив усiх, розповiвши про iнцидент на селi, що трапився з ним кiлька годин тому, коли якась стара селянка прийняла його за приПжджого ксьондза i все намагалася поцiлувати руку. Коцюбинський був здивований: - Головне, прийняла за ксьондза... - I не без пiдстави, - знову жартував Олексiй Максимович, натякаючи на занадто суворий для капрiйськоП спеки одяг з комiрцем та галстуком i тонзуру Коцюбинського. - Чекайте ж тепер, - загрожував Коцюбинський,- я пошлю ПП до вас, вона й вас прийме за духовну особу, проповiдника абощо... Горький посварився на свого друга за його жарт пальцем. А Коцюбинський тимчасом розповiдав щось iнше. Вiн умiв, коли бажав, примусити присутнiх слухати i веселитися. Тiльки дружина Горького Марiя Федорiвна докiрливо хитала головою. - Ось напишу я, Михаиле Михайловичу, листа Вiрi Iустинiвнi про всi вашi штуки i про те, як ви тут дряпаКтесь по горах замiсть лiкування i вiдпочинку... Будете мати вiд неП патерностер... Зрештою, чому не сiдаКте обiдати?.. Коцюбинський забрав вiдкладенi для себе квiти i пiшов переодягатися до обiду. Горький чекав його сам. Iншi розiйшлися. В цьому будиночку жив тiльки Коцюбинський, та ще була тут Пдальня, куди приходила обiдати вся родина Горьких. В садку був ще один, бiльший, будинок, де й жили великою родиною ПКшкови. Перед дванадцятим листопада Коцюбинський приПхав на острiв, i Олексiй Максимович, що давно запрошував його на Капрi, не пустив його нiкуди вiд себе. Тепер у Михайла Михайловича була гарна, навiть розкiшна кiмната з скляними дверима i балконом на море. Сонце цiлими днями не покидало його веселоП кiмнати, обставленоП бiлими меблями, з картинами, фарфором i трьома електричними лампами, що добре забезпечували нiчну роботу. Навiть телефон був. Щоправда, Михайло Михайлович його iгнорував, навiть не дивквся на нього, щоб нiщо не нагадувало йому метушливого службового життя. Вiн рясно заквiтчував свою кiмнату, дбаючи, щоб завжди були свiжi i гарнi квiти, йому допомагав садiвник, що кожного дня приносив зо два букети чудесних iрисiв i гроянд, а Михайло Михайлович дiставав у мiстi або й сам добував у околицях диких нарцисiв, альпiйських фiалок чи й цiлу гiлочку розквiтлого десь у затишку мирта. Буваючи в свiтлiй кiмнатi Коцюбинського, Олексiй Максимович завжди жартував, називав ПП кiмнатою молодоП, що вже зовсiм зiбралася до шлюбу. Звичайно по обiдi читали газети. Коцюбинський запропонував перейти на веранду. Теплий вiтер з Њгипту ледве торкався тоненьких гiлок на деревах. Було понад двадцять градусiв тепла. Ще квiтнув золотом понад морем буйний дрок, а бiля самоП веранди струмувала солодким духом раптом розквiтла яблуня. Природа тихо-трiумфувала: була зима, а вона не зiв'яла i немов боролася з своПм загином. - Вчора в Парижi,- промовив Горький,- вiдбувся похорон Поля Лафарга i дружини його Лаури - дочки Маркса. - Я ще не читав,- вiдповiв Коцюбинський i простягнув руку до стола з газетами. Олексiй Максимович хвилину подумав, неначе вражений своПми ж словами. Обличчя його похмурнiло. Слова зробилися ще повiльнiшими й важчими. - Так помирати люди не звикли... Њ в цiй загибелi щось прекрасне, горде, справдi людське, а не рабське... - схвильовано промовив вiн. Коцюбинський прочитав повiдомлення про похорон i замислився. - Ось, Михаиле Михайловичу, людина прожила сiмдесят рокiв - вiк, який вона вважала межею людськоП дiяльностi. Людина не звикла, щоб хтось iнший, а не вона сама, вiдав ПП життям. Людина мала за своПми плечима бiльш як пiвстолiття боротьби. Вона могла стерпiти. багато, але не могла i не хотiла вiдчувати, як падають ПП сили i в'яне життя. Не доля, не фатум, а вона сама розпорядилася собою. - Смерть треба перемогти, - немов продовжуючи своП думки, говорив Коцюбинський. - Помре багато мiльйонiв людей, змiниться не одне поколiння, але, зрештою, сила людського розуму переможе смерть. Смерть зробиться нашим вольовим актом. Ми йтимемо в небуття так же свiдомо, як лягаКмо спати. Це й буде перемогою над смеотю. Менi здаКться, саме такою смертю закiнчили Лафарги. Коли люди усвiдомлять цiну життя, збагнуть його красу й вiдчують насолоду вiд роботи й боротьби, тодi буде переможена смерть. - Думаю, Михаиле Михайловичу, що паризький комунар Поль Лафарг чудесно розумiв красу i цiну життя... - О! - тiльки й змiг вигукнути Коцюбинський. - Торiк, через кiлька днiв пiсля вашого вiд'Пзду з Капрi, ми вiтали в себе несподiваного гостя - Ленiна. Вiн госiював тут кiлька днiв. Володимир Iллiч був особисто давно знайомий з Полем Лафаргом i дочкою Маркса. Тодi ж вiн багато розповiдав менi про нього. Адже Лдфарг був найстарiший i один з найвидатнiших борцiв за демократiю у ФранцiП. З iдеями демократiП вiн зв'язав усе своК життя. Я пам'ятаю, Володимир Iллiч надзвичайно захоплено розповiдав про нього. Адже Лафарг не тiльки бився на барикадах Комуни, але й пiсля перемоги контрреволюцiП понад тридцять рокiв боровся за iдеП соцiалiзму. I помер романтично, як справжнiй борець i герой... Коцюбинський раптом пожвавiшав, очi його заблищали, немов якась несподiвана думка запалила Пх. - Я думаю, Олексiю Максимовичу, про те, що демократiя завжди романтична. Адже романтизм - найбiльш людський настрiй. Вiн звеличуК добрi начала i цим свiдчить, як гаряче людство прагне добра. Добре було б видавати такий лiтопис, записувати в ньому все, що зроблено для людського добра. Хiба не корисна була б ця рiч для демократi?.. А особливо потрiбно це на нашiй, Олексiю Максимовичу, багькiвщинi. - Е-е... Михаиле Михайловичу, мiй дорогий, на батькiвщинi нашiй можна з бiльшим успiхом видавати лiтопис свинцевих мерзот... До речi, це було б дуже корисно... А з добрими дiлами треба ховатися, щоб вас не пiймали та не повели на прогулянку по Володимирському тракту... Ось видавали бiльшовики "Мысль", легально, для широких мас приступно. Хорошi люди керували журналом. Огь вам i правда i добрi дiла знайшли свiй лiтопис. Ну, а на п'ятому номерi кiлька мiсяцiв тому мiнiстр внутрiшнiх справ i прихлопнув усю цю добру справу.. Будемо замiсть цього новий журнал видавати "Просвещение", з лiтературно-художнiм вiддiлом. Ленiн менi цей вiддiл доручив редагувати. Њ у вас, Михаиле Михайловичу, прекраснi речi... Ось омiркуйте i, якщо забажаКте друкуватися в нас, давайте... Вас друкуватимемо охоче. Коцюбинський вiдразу заходився мiркувати вголос. що вiн мiг би дати для друку в новому журналi. В цю хвилину Горького покликали: прийшов якийсь гiсть. Михайло Михайлович залишився сам з своПми думками. Вже який раз Олексiй Максимович розповiдаК йому про Ленiна, та й вiд iнших, якi оточували тут Горького, вiн не раз чув про цю людину. Коли б торiк вiн виПхав з Капрi хоч би на два днi пiзнiше, вiн побачив би тут, на вiллi Горького, самого Ленiна, може, зустрiвся б з ним, розмовляв, йому К про що говорити з цiКю людиною, твори якоП допомагають йому писати правдиво. Нi, вiн нiколи не забуде, як книжка Ленiна, звернена до сiльськоП бiдноти, дiйшла й до серця украПнського письменника. Вранцi знову прийшов Леонтович, щоб забрати його на прогулянку. Сiсти за роботу знову не щастило. Леонтович був знайомий Коцюбинського з КиКва. Тiльки для розваги вiн поПхав у закордонну подорож. Будучи небожем мiльйонера Симиренка i маючи власнi маКтки i сейф з акцiями, вiн не думав про те, що люди, подiбнi вiдомому письменниковi Коцюбинському, i на курортi мусять не забувати про роботу. Близький через рiд своКП дружини ЮлiП Лесевич до кiл громадських дiячiв, Леонтович був не вiд того, щоб i собi зажити глави серед культурного свiту. Вiн потроху у вiльний час брав участь у громадському життi, головне своПми грошима, пробував своП сили у лiтературi i плекав мрiю спокiйно прожити все своК життя лiберальним паном. ПриПхавши на Капрi, Леонтович штурмував Коцюбинського листами, щоб той швидше приПздив туди, бо самому, мовляв, не дуже весело. Михайло Михайлович не поспiшав. Вiн збирався тiкати на пiвдень вiд сувороП чернiгiвськоП зими i тому тiльки наприкiнцi листопада вибрався з дому Все ж застав ще на Капрi Леонтовича i переконався, що доведеться кiлька днiв змарнувати на прогулянки з своПм знайомим, якому вiн в силу обставин був дечим зобов'язаний на УкраПнi. А проте першi днi й не слiд було сiдати за роботу. Коли проходили по садку, у вiкнi вiлли з'явилася широкоплеча постать Олексiя Максимовича. Розтягуючи слова, незадоволено i повчально вiн промовив: - Не ходили б по горах... Зовсiм зiпсуКте собi серце. Михайло Михайлович засмiявся. - Не буду, Олексiю Максимовичу, не буду... Хоча втома моя вже зникаК i менi хочеться в Анакапрi. А сьогоднi погуляКмо трохи над морем, човна вiзьмемо. По дорозi, далеко попереду, вони побачили двох жiнок, теж приПжджих, що були знайомi Леонтовичу i бажали познайомитися з Коцюбинським. Вони були зайвi, i чоловiки звернули на iншу дорогу, щоб не зустрiтися з ними, хоча жiнки вже й бачили Пх. Леонтович другого дня вранцi виПздив на батькiвщину i в нього були справи до Коцюбинського. В розмовах з Леонтовичем Коцюбинському доводилось бути майже дипломатом, стежити за кожним своПм словом, наперед його обмiрковувати, уникати зайвоП щиростi i водночас бути цiлком правдивим. Вiн признавався собi, що не звик тримати себе в такому режимi. Кiлька рокiв тому, коли Коцюбинський повернувся з маКтку Чикаленка, де вiдпочивав на запрошення хазяПна, Леонтович настирливо запрошував його до себе в маКток на Полтавщинi. Але вiн поклав собi за принцип не погоджуватися бiльше нiколи на подiбну гостину i вiдмовився. Вiдмовлятись довелося листовно, i вiн зiпсував собi день, мiркуючи над дипломатичною фразою вiдповiдi i посилаючи сам себе до бiса за свою надмiрну делiкатнiсть. Приводу для рiзкоП розмови не траплялося. I навiть, навпаки, Леонтович уживав усiх заходiв, щоб заслужити прихильнiсть Коцюбинського, i завжди, коли гурт друзiв Михайла Михайловича робив йому якусь важливу послугу, Леонтович умiв завжди докласти до цього й своПх рук... Весляр - бородатий капрiКць, з бронзовим сухим обличчям, в панамi i босий - налягаК на весла. Затока злегка брижиться вiд теплого пiвденного вiтру. Сонце пече в обличчя, але спеки немаК. - Олексiй Максимович влаштовуК для мене велику пескару... Це буде чудово! Ми, з УкраПни, не бачили нiчого подiбного. Весляр дужче налягаК на весла, i на його оголених литках надимаються вузлуватi жили. Леонтович мовчить. Сьогоднi в нього поганий настрiй. Обличчя його напружене i зосереджене. Хвиля хльоскаК в човен, i вiн сковзаКться по нiй легко i грацiозно. В капрiйця - спокiйне, суворе обличчя, а постать, руки i ноги напруженi, зiбранi для пружного й дужого руху. Михайло Михайлович раз у раз кидаК на нього погляд, немов вивчаК його рухи. Нарештi Леонтович зважуКться: - Я так i не маю,- говорить вiн, немов продовжуК вчорашнi i позавчорашнi розмови, - вiдповiдi вiд вас, Михаиле Михайловичу: що ж робити менi - писати чи кинути?.. Вiн сподiваКться, що Коцюбинський вiдразу ж обуриться з його вагань i гаряче почне його вмовляти продовжувати роботу. Коли ж Михайло Михайлович остаточно розчарований в його творчих перспективах, то вiн, звичайно, зробить паузу, подумаК i стиха почне говорити, що, мовляв, звичайно, УкраПнi бракуК письменникiв i т. д. Поставивши своК запитання, Леонтович чекаК мить, другу, але тепер почуваК, себе легше. Коцюбинський мовчки дивиться на весляра. Тепер човен ледве рухаКться за хвилею. КапрiКць смалить люльку i мугиче собi якийсь мотив. НемаК й слiду його чудового напруження. Леонтович чекаК. Михайло Михайлович витримуК достатню паузу i починаК говорити про те, що украПнському народовi бракуК письменникiв... А втiм, вони зовсiм не посварились i навiть не сперечалися. Леонтович був багач i спадкоКмець мiльйонера. Але тут мова йшла не про капiтал, а про художню якiсть, а вiн був на островi досить, щоб побачити, якою повагою й авторитетом користуКться навiть мiж чужими людьми, серед яких К лiтератори з свiтовим iм'ям, його чернiгiвський земляк. Дискутувати вiн не хотiв ще й тому, що боявся, щоб Коцюбинський не почав радити йому писати про революцiйний рух, як це робить вiн сам. Вiн же заперечувати подiбних порад не мiг би, але не мiг би й пристати на них, бо ж внаслiдок заворушень на селi вiн уже не раз мав величезнi збитки, та й вiд страйкарiв на цукроварнi зиск був не кращий... Бог з ним, з тим революцiйним рухом... дасть бог, вiн ширитиметься тiльки в межах лiтератури... Потiм, уже на березi, в кав'ярнi над самим морем, пригубивши келих з прохолодним напоКм, Леонтович сказав: - В Чернiговi зараз, певне, завiрюха... А потiм подумав i додав: - Давно вам слiд покинути Чернiгiв... Ми б допомогли вам влаштуватися добре в КиКвi... Михайло Михайлович думав, що вiдповiсти, його врятували дами, знайомi Леонтовича. Вони з'явилися бiля Пх стола, i Леонтович мусив запросити Пх до компанiП. Розмова вмить пiшла в iншому напрямi. Дами скаржилися, що Пхнi чоловiки все частують Пх телеграмами з РосiП i вiдкладають через рiзнi справи свiй приПзд. Потiм хвалилися своПм успiхом: всесвiтньовiдомий рибалка-красунь Спадаро сьогоднi катав Пх на човнi i вони навiть матимуть його фотографiП... Довiдавшись, що Коцюбинський любить квiти, вони голосно зрадiли i пообiцяли принести йому найкращих капрiйських квiтiв, чим мало не перелякали Михайла Михайловича. Вiн сподiвався пiсля завтрашнього вiд'Пзду Леонтовича почати напiвзатворницьке життя в своПй кiмнатi. Але все ж Коцюбинський був задоволений з прогулянки. Був чудовий день, дами без угаву цокотiли i немов становили бар'Кр мiж ним i Леоптовичем, який багато про що хотiв би говорити з Коцюбинським, але при стороннiх людях не мiг. А крiм того й безперестанку мусив вiдповiдати на запитання дам. Вiн трохи нервувався, i одна з дам зауважила: - Володимир Миколайович сьогоднi не в гуморi. З прогулянки Михайло Михайлович повертався в пiднесеному настроП. Вiн не мiг без смiху згадати знайомих дам Леонтовича, якому вони, самi про те не знаючи, псували останнi години перебування на островi. "Так тобi й треба,- думав собi Коцюбинський,- пильнуй своПх акцiй та маКткiв i не пнися в громадськi дiячi i митцi..." В той же день Коцюбинський написав листа дружинi i просив якнайшвидше надiслати закладну Леонтовичу. В нього були давнi борги, яких вiн i досi не спромiгся повернути. Часто вечорами збиралися в Горького. Приходили Прахови, Бунiн з своКю вродливою дружиною, Ганнейзер, зрiдка П'ятницький. Звичайно, бували й iншi, що часто приПздили сюди, щоб побачитися з Горьким, Одного разу приПхала навiть цiла велика делегацiя вчителiв. Михайло Михайлович знайшов серед них людей з УкраПни. Цi люди добре знали його твори, але особисто нiколи його не бачили i не сподiвались зустрiти свого улюбленого письменника на Капрi. Прибула новина - "Сашка Жигулев", роман Леонiда Андреева, модного i винятково популярного письменника в тi роки. Вирiшили читати разом. Сходилися в Горького у вiтальнi i читали по черзi. Але роман нiкому не сподобався. - Слабко... Погано, наспiх зроблено... - висловив думку Коцюбинський, - Андреев продовжуК давати недоноски. З ним погодилися. Тут андрККвщина нiколи не була в пошанi. Новi оповiдання Бунiна, прочитанi автором, були приКмнi. Сподобалася "Хорошая жизнь". Часто сходилось цiкаве коло лiтераторiв i читалися свiжi художнi твори. Два вечори читав Олексiй Максимович, i Коцюбинський писав до дружини захопленi вiдгуки про цi вечори. На острiв приПздила i лiтературна молодь. Слухали й ПП. ПриПздили видатнi лiтератори, надходили газети, журна