i були! I навiть зняв бриля. Мальви були украПнськi. - Заздрю, багато разiв вам заздрю, Михаиле Михайловичу,- промовляв Горький,- незабаром будете в себе, на УкраПнi... Колись я ПП теж виходив по всiх вiтрах... Залюбки i тепер би ходив по полтавських хуторах або в степах катеринославських, херсонських, в Приазов'П... Чудесна ваша УкраПна, я ПП люблю. Коцюбинський раптом вирiшив розпитатися, з'ясувати, нарештi, нез'ясоване вчасно питання. - Олексiю Максимовичу, хочу у вас прямо спитати: якоП ви думки про пана Якубовича, мого земляка? - А що там говорити, - одмахнувся рукою Олексiй Максимович,- я сам чоловiк поганий, погано й про людей думаю... Не до серця менi цей Якубович. З самого першого разу, тiльки побачив - так i вирiшив: людина мiзерних якостей. Справдилося. Вiн менi про КвреПв нiсенiтницю верз, потiм про росiйську iнтелiгенцiю... Мовляв, кожен росiйський iнтелiгент, хоч трошки, хоч в мiнiмальнiй дозi шовiнiст... Чорт знаК, що розпатякував. Приятелем вашим рекомендуКться, а спитав я дещо про вашi книжки, то й виявилося, то вiн не тiльки нiчого вашого не читав, але й до ладу не знаК, що саме ви написали .. РозповiдаК менi про якусь вашу повiсть i - чую - дурницi... "Що за повiсть?" - питаю. Вiн даК назву, якоП у вас зроду не було, а повiсть написав Франко i давно вже... От тобi, думаю, i приятель... Не дай боже Пх мати... У мене теж подiбнi К... I Олексiй Максимович, злегка всмiхаючись, розповiв про багатьох вiдомих йому людей, що називали себе поклонниками його таланту, а його творiв зовсiм не читали. - Смiшнi, Михаиле Михайловичу, i порожнi люди... I вони йшли далi, розглядаючи знайомi, немов вiдродженi весною мiсця. Було чудесно на островi. I працювалося легко, i сил набиралося чимало. Тепер уже менше турбували знайомi туристи земляки. Сезон ще не розпочинався. А проте гостi не прибували. Якийсь украПнець, з КиКва, раптом з'явився на островi i, звичайно, завiтав до Коцюбинського. Довелося навiть зробити з ним кiлька прогулянок по острову. Олексiй Максимович пiд час обiду жартував: - Напевне, й цей ваш земляк, Михаиле Михайловичу, або великий помiщик, або якийсь акцiонер, або просто багач. Скiльки Пх у вас, на УкраПнi... - Можливо, - вiдповiв Михайло Михайлович. Вiн посоромився чомусь признатися, що новий гiсть був i справдi мiльйонер, який перебував зиму в Њгиптi i тепер, не поспiшаючи, повертався до РосiП. Тепер Михайло Михайлович щодня багато гуляв. Цi прогулянки його виснажували. Iнодi його опановував якийсь особливий настрiй. Вiн поривався вперед i його неможливо було спинити. В такi днi вiн робив пiшки важкi подорожi вгору на Анакапрi, Монте-Тiберiо, на Пунта Трагара, до Тараглiонiв... Вузенькими крутими страдетами видряпувався вгору на кiлька сот метрiв з юнацькою вправнiстю, хоч i хапався потiм за груди. Часто виймав невеличкий альбом i змальовував листки якоПсь рослини, що правили колись за зразки для вiзерункiв античного iонiйського капiтеля, або якийсь пейзаж. Гостi роз'Пхались. Лагодився в дорогу й Коцюбинський. Грошi з дому все не надходили. Вiн турбувався й не знав, як улаштуК справу. Олексiй Максимович виПздив на кiлька днiв до сина. Напередоднi вони вдвох багато ходили по острову. За обiдом не було, як ранiше, нiкого з чужих.Гостi з РосiП, що були на островi, давно роз'Пхались. - Ви, ось, Пдете,- говорив Коцюбинський ОлексiКвi Максимовичу, - через кiлька днiв i я... Не вiрю я в передчуття, а просто маю сумнiв - чи доведеться нам зустрiтися ще? I ввечерi, коли вони знову вдвох блукали стежками понад морем, його не покидала та ж сама думка: - Серце, Олексiю Максимовичу, все життя держить мене в полонi... Я його раб. Коли я бунтую, воно жорстоко мене караК. Та не можу я не бунтувати. Мало менi того простору, що даК воно. Буду й надалi бунтувати, хоч i певен - мiй господар вичерпаК своК терпiння i скараК свого раба... - У вас, Михаиле Михайловичу, просто тимчасово пiдупав настрiй... Пiд впливом яких-небудь обставин... Скажу я вам по-дружньому: не вiрю я в подiбну жорстокiсть вашого серця, Пдьте додому, перебудете лiто, а на зиму приПздiть знову сюди, в свою бiлу, весняну кiмнату, i будемо з вами, як i тепер, блукати по острову та розповiдати один одному своП сюжети. - Хотiлось би, не можна й висловити, як хотiлось би,- вiдповiдав Коцюбинський.- Чотири мiсяцi капрiйського iснування, звичайно, пiдняли мене... Зараз менi хоч у солдати - не забракують. А повернуся до Чернiгова - i хто знаК, як воно там буде. Завжди траплялось гiрше, нiж передчувалося. Встигнути б закiнчити нову книгу... Три роки готуюся, матерiал, як скарб, бережу... Хочу народних героПв вiдтворити. Не може ж того бути, щоб i цього менi не дано зробити... Було пiзно. Вони повернули на вiллу. Вранцi Михайло Михайлович проводив Горького до пароплава. Перегукувались бiля берега рибалки. Кiлька пасажирiв, не поспiшаючи, несли чемодани. Задимiв пароплав. А над усiм цим голубiло напрочуд ясне капрiйське небо, гомонiло на березi птаство i линула запашна березнева повiдь. Треба було прощатися. Обнялися. Тричi поцiлувались. I ще раз обнялися, наче прощались назавжди. Iдучи за носильником, Горький витирав очi. Довго ще, стоячи на пристанi, бачив Михайло Михайлович чорного бриля в пiднесенiй руцi Олексiя Максимовича. I, стискаючи в руках томик творiв, подарований на прощання Горьким, Коцюбинський поволi пiшов до вiлли. Коли очi його прояснiли, прочитав: "Михаил Михайлович, очень рад я, что встретил Вас и очень полюбил славную Вашу душу". I вже згори Михайло Михайлович ще раз оглянувся на море. Та за деревами голубiло тiльки небо, в якому розтавала хмарина чорного диму з пароплава. IX. ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА ГОДИНА "...з мого почерку ви переконаКтесь, що я досяг двадцять четвертоП години". Ромен Роллан. "Мiкель Анджело". Вiдома унiверситетська клiнiка на Бiбiковському бульварi - ось куди привела його нарештi жорстока доля, що поволi i рiшуче йшла по своПй спiральнiй путi ближче й ближче до кiнця. Виснажений вкрай, з важким i гнiтючим почуттям, Коцюбинський ледве знаходить сили переступити порiг знаменитоП лiкарнi. Специфiчний дух клiнiки здаКться йому в цю хвилину подихом невблаганного кiнця, апофеозом страдницького шляху людини, що за цiле життя не зазнала щастя. Може й не слiд було йому цього лiта пiсля Капрi Пздити в Карпати. Не по силi для нього була ця подорож. А лiто в Криворiвнi випало жорстоке - дощове, холодне. Це було небезпечно, i друзi вiдмовляли його вiд подорожi. Але для новоП книги бракувало кiлькох спостережень. Ще кiлька рисок, кiлька розмов з легiнями i "челядинкою", кiлька спiванок - i правда про гори, полонини, як щире золото, засяК пiд його пером!.. Не втримала родина, не втримали друзi, а кохана, хоч i одмовляла, та знала його краще за всiх - не одрадиш... Холоднi дощi, тумани i високi полонини збавили йому сили, i - хто знаК? - якби послухався вiн помiркованих, тверезих порад, то, може, i не довелось би переступати в цей час порога клiнiки... Наближався мiнливий жовтень. Окремi прозорi днi - як чудовi просвiти в iнший свiт, в свiт руху, боротьби, любовi... Сонце за вiкном палати вабить його, як розквiтлий соняшник з украПнських полiв. I, подiбно соняшниковi, Коцюбинський з лiжка повертаК обличчя до промiння, неспроможний встати, знесилений i блiдий сонцепоклонник. I в ньому знову прокидаКться почуття, що не вмирало в його серцi нiколи, хоч i засинало часто пiд вагою життКвого тягару. "Серце спокiйнiше залюбки приймаК дрiбнi радощi життя: промiнь сонця в вiкнi, букет квiтiв на столi, занесений друзями, людську ласкавiсть i увагу",- пише вiн до Марини. А за вiкном уже мiниться настрiй природи. Немов на саме серце насуваються важкi, повiльнi хмари. Шумить ва стiною Ботанiчний сад, i проти вiкна хитаКться ще не зовсiм оголене верховiття, скидаК вже непотрiбнi йому оздоби. Мжичка запинаК свiт за вiкном. I десь у цiй мжичцi метушаться його друзi i знайомi, хвилюються, сперечаються, прагнуть... Кожен виборюК собi право на свiй куток у широкому i вiльному свiтi. У нього тепер К час подумати i про свiй шлях. Невже i вiн був серед цiКП метушнi? I здаКться йому, що якось iнакше, не так, як iншi люди, пройшов вiн своПми полонинами. Тиху Сiверянську вулицю в Чернiговi тiльки зрiдка будили бурi. Та вiн, як досвiдчений метеоролог, завжди стежив за циклоном, вивчав його силу й шляхи, завжди готовий сам пiти йому назустрiч. I ось раптом довколишнiй свiт немов уперше довiдуКться про хворобу одного з улюблених своПх письменникiв. В газетах друкуються вiдомостi про стан його здоров'я. Сила знайомих i зовсiм не вiдомих йому людей, занепокоКних хворобою свого письменника, надсилають йому до клiнiки привiт i найкращi побажання. Вiн хоче i не може вiдповiсти всiм. ОбмежуКться двома-трьома словами подяки. Але й так не маК можливостi одписати на всi листи. Џх, людей, що, схвильованi i засмученi, приходять до його лiжка, далеко-далеко бiльше, нiж вiн уявляв. НевистачаК часу, щоб прийняти всiх i потиснути Пх дружню руку. Святами, коли люди мають вiльний день, у палатi Коцюбинського особливо людно i шумно. Надворi пiзня осiнь, а палата кожного дня заквiтчуКться прекрасними живими квiтами. Џх приносять багато. Ставлять на стiл, на вiкна i просто долi. Палата нагадуК оранжерею. Вiн любить квiти. На столi росте гора книжок. Вiн нiколи не зможе Пх прочитати!.. Щодня - мiж третьою i шостою - приходять друзi i дарують новi - в дорогих i дешевих оправах, товстi i тонкi томи, сповненi людськоП мудростi чи ПдкоП жовчi, розпачу i безнадiП. Вiн читаК досхочу. Часу досить!.. Вiн читаК над мiру i, жартуючи, говорить, що в лiкарнi робиться день у день розумнiший. "Iнодi чудесно отак розважитись... Прекраснi люди вiдвiдують мене щодня, приносять менi все, що я люблю - квiти, книжки, самих себе. В вiкно заглядаК те ж сонце, що й вас грiК,- i вiд того здаКться ще теплiше i ласкавiше",- дiлиться вiн настроКм з ОлексiКм Максимовичем на Капрi. Спецiалiсти з хвороб серця - професор Образцов i його помiчник доцент Стражеско - сумлiнно вiдвiдують хворого щодня. Вони стежать за найнепомiтнiшими проявами його хвороби. Популярнiсть хворого пiдносить в них почуття вiдповiдальностi. За хворим палати номер дев'ять установлений особливий догляд. Вiн один маК окрему палату в тихому спокiйному кiнцi коридора. Спецiально для нього готуКться дiКтична страва. В пресi друкуються повiдомлення про стан його здоров'я. Коцюбинський намагаКться не думати про те, що ця зворушлива увага i широке визнання обминали його, коли вiн був дужим, квiтучим, i прийшли запiзнено, до його лiжка. Але тримати думки своП цiлими днями пiд контролем волi важко. Страшно вiдчувати наближення кiнця. В його планах i мрiях - велике, багате життя. Адже вiн багата. чого ще не закiнчив. В уявi прозорiшають перспективи третьоП частини "Fata morgana". Життя оправдуК його задум. Останнi, важко пережитi ним роки розгорнули перед ним готову книгу життя. I вiн - тiльки лiтописець, що запише на своП сторiнки бачену правду. Десь блукаК його Марко Гуща, забувши про самого себе, окрилений своПми iдеями, натхненний, палкий. "На островi" - не закiнчено!.. I нiхто, окрiм нього, не знаК, чим завершиться ця одiссея по чудових морях i землях невтомного чернiгiвського мрiйника. А в збудженiй уявi, в синьому гiрському туманi, вимальовуКться повiсть про казковi карпатськi полонини I вершини, про плем'я красенiв-легiнiв, приречених на вимирання... Вiн вiддав цьому три лiта i, можливо, здоров'я, i не знаК тепер, чи випаде йому щастя завершити свiй задум. Скiльки б вiн мiг дати людям! Серед принесених книжок натрапляК на Чарлза Дарвiна. Гортаючи знайомi сторiнки, згадуК давно прочитане, вивчене. I раптом руки його тремтять. Вiн пiдводиться, Перемагаючи несподiвано збуджений пульс серця, вiн ще i ще раз читаК непомiченi ним колись, замолоду, слова великого мислителя i великого знавця життя: "Коли б менi довелося вдруге пережити своК життя, я б постановив собi за правило читати поетичнi твори i слухати музику хоч раз на тиждень - таким чином, частини мого мозку, тепер атрофованi, зберегли б свою живучiсть. Втрата цих смакiв являК втрату певноП частки щастя". Ось про що шкодуК великий вчений на порозi своКП могили!.. Як же не шкодувати за життям йому, людинi, що все своК життя i все своК щастя бачить у поезiП i ось тут переконуКться, що досягла тiльки брами до цього... I Коцюбинському здаКться: коли б не iснувала для нього поезiя, вiн би не шкодував за життям. А смерть щодня нагадуК про себе. В листопадi помер Микола Лисенко. Коцюбинський довiдуКться про це того ж дня. Тут, у клiнiцi, його iнформують про громадське життя швидше й повнiше, нiж де. Чернiгiвський приятель Чиж тепер заради Коцюбинського часто приПздить до КиКва. Годинами пересиджуК на Бiбiковському бульварi, щоб тiльки дочекатись, коли почнеться година вiдвiдування хворих у клiнiцi. Цього разу вiн не чекаК, а крадеться не помiчений нiким до свого друга зранку, коли Михайло Михайлович ще тiльки закiнчуК снiданок. На обличчi Чижа вiн читаК: щось трапилось... Вiн запитливо дивиться на свого приятеля. Але той, як завжди, важко сiдаК в крiсло пiд стiною, глибоко поринаючи в нього. Коцюбинський боПться, що вiн зараз розтягне своП довжелезнi вуса i за звичкою скаже якiсь маснi, непристойнi слова. Тепер це було б не до речi. Але Чиж мовчить, похилившись. Щось перемогло цю людину, i вона не в силi пiдняти очi на свого хворого друга, щоб пошкодувати його i не смутити без потреби. - Ну, що ж у нас трапилося, друже? Та Чиж мовчить. Вiн боПться вразити Коцюбинського. I той уже знаК, що трапилось якесь страшне, велике нещастя. Сталася якась катастрофа для Пх обох, для всiх близьких Пм людей. Все вмiК прочитати вiн на мовчазному обличчi свого друга... Ще зовсiм недавно ховали Карпенка-Карого. Смерть косить найвидатнiшнх людей батькiвщини. Десь у селi, з голоду й хвороби, замучений глитаями, загинув молодий талант горя i селянських гiрких слiз - Архип Тесленко. Мучився хворобою, день у день чекаючи кiнця, Iван Франко. Десь у пiвденних краях загибало, не в силi перемогти свою недугу, трагiчне серце мужньоП Лесi УкраПнки. Хто з них? - Хто? - раптом тихо i суворо питаК вiн, - Микола Вiталiйович... - Коли? - Сьогоднi... Газети ще не встигли оповiстити. Але Коцюбинський уже вiдкинув ковдру. Тепер вiн сидить на лiжку, звiсивши босi ноги. Легкий вiзочок iз снiданком вiдштовхнуто на середину палати. Чиж помiчаК, що ноги Коцюбинського - набряклi, опухлi, хворобливо синього вiдтiнку. Вiн хоче допомогти хворому взяти пантофлi, що стоять тут же, але, вражений, знову сiдаК на стiлець... Коцюбинський беззвучно плаче. Сльози скочуються з його запалених блискучо-чорних очей по схудлому, хворобливому обличчi. Вiн не стримуК Пх, не робить спроби, як бувало завжди, знайти десь у кишенi хустку... Вiн нагадуК зараз велику дитину, яку тяжко i незаслужено скривдили. Вiн, ще пильно стежить, по чиПх трупах довкола нього ступаК смерть, в цю хвилину плаче по всiх, на чиП плечi ось зовсiм, здаКться, недавно смерть поклала свою жахливу руку. Коли клiнiчний фельдшер i Чиж заспокоюють хворого, вкладають його знову в лiжко, вiн тiльки шепче: - Втратити таку людину! Втратити таку людинуП Втратити таку людину!.. Цей день важкий, на диво довгий. Вiдвiдувачi трохи розважають. Але у вiкно видко клапоть сiрого, тужливого неба, i на серцi тужно i важко, i здаКться, що друзi, -якi сидять поряд, у палатi, десь далеко-далеко, звiдки глухо, немов тривожний шум натовпу, ледве чутно долiтаК Пх голос... МинаК кiлька днiв, i серед купки листiв вiн знаходить лист вiд Горького. Як вчасно завжди приходять цi листи! З них вiн немов черпаК для себе нову життьову снагу в хвилини i днi розпачу та знесилення. "Смерть Лисенка розумiю як величезну втрату, але, читаючи опис його похорону, вiдчуваю якесь тремтiння радостi в серцi: як любить народ свою людину! I ясно вiдчуваКш, що народ зрозумiв велич ПП працi. Прекрасна i смерть, коли вона веде за собою таке збуджене життя, такий полум'яний розквiт почуття любовi до покiйного". Так, народ зрозумiв велич його працi... Це найбiльша радiсть митця! Вечорами, коли розiйдуться вiдвiдувачi i вiн вiдпочине вiд довгих, часто хвилюючих розмов, раз у раз приходять до нього думи. Вони не можуть не приходити, бо вiд розмов, вiд принесених йому новин залишаКться сила вражень, розпалюКться прагнення взятися швидко за перо. Вiн жадiбно збираК вiдомостi про рiзнi подiП. Цей рiк багатий на них. Пiсля квiтневих подiй на Ленi Росiя пiдiймалася знову, як пiсля кошмарного сну. В Кронштадтi судили шiстдесят двох матросiв за участь у революцiйнiй органiзацiП. В Туркестанi повстали сапери i скарано було п'ятнадцять солдатiв, а понад сотню заслано на каторгу. Розгiн третьоП ДержавноП думи i виборча кампанiя перед четвертою. Численнi страйки протесту в Петербурзi проти позбавлення робiтникiв права участi у виборах, страйки по всiй РосiП проти смертних присудiв севастопольським матросам. Пiдiймався голос народу. Ще до лiкарнi Коцюбинському пощастило прочитати один з номерiв "Соцiал-демократа". Вiн пам'ятаК висловленi там думки: ленський розстрiл став приводом для переходу революцiйного настрою мас у революцiйне пiднесення. В серце Михайла Михайловича закрадаКться тривога. З часу, як повеснi повернувся вiн з Капрi, вона не даК йому спокою. Росiя знову вируК, десь гуркотять громи,- бути грозi... Тривога за свiй народ опановуК його. Вiн бачить: дехто з видатних землякiв не помiчаК нiчого, його поплiчники не поспiшають... Вони прислухаються зовсiм не до того, чого прагне народ. На його звернення мляво хитають головами. Вiн шукаК, що б можна було придумати. I, здаКться, знаходить. Вiн удаКться до Горького, просить його пояснити всiм,- широко, всенародно,- чого прагне передова росiйська iнтелiгенцiя. Вiн хоче, щоб i всi переконались в тому, чого певен вiн. Олексiй Максимович на далекiй чужинi стежить за кожним голосом, за кожним словом з РосiП, йому й самому тривожно. I ось у вiдповiдь на прохання Коцюбинського вiн пише до "Украинской жизни" статтю "О русской интеллигенции в национальных вопросах". За неП вислухуК лайку i iстеричнi зойки великодержавних шовiнiстiв. Самотнiй у палатi, вiн почуваК себе не самотнiм на свiтi. Йому лише хочеться швидше одужати, щоб знову вирватись на волю, в свiт... А тимчасом одужання його посуваКться мляво. Головне - нiчого сталого. То почуваК себе краще, то настаК раптове погiршення. Лiки для серця допомагають йому. Але ж не слiд привчати до них серце. Лiкарi починають утримуватись вiд них. Тодi буваК дуже тяжко. Десятки хвороб мiцно вхопилися за органiзм Коцюбинського. Вiн страждаК вже не тiльки на складний порок серця з мiокардитом. У нього болить горло, у нього рiзке порушення кровообiгу, бiль за вухами, а вiд уживання каломелю не перестають болiти зуби i в ротi все спухло, сочиться кров, рот - суцiльна рана... Професор раптом виявив у нього плеврит з лiвого боку. Лiкують плеврит. Другого дня встановлюють ще й розлиття жовчi. А можливо, i в шлунку якась iнфекцiя. Болить голова, болить печiнка. Через бiль зубiв вiн не може Псти. На довершення всього - безсоння, що мучить його вже роками, що знайоме йому ще замолоду. Його оглядаК Образцов. I Михайло Михайлович чуК, як вiн говорить лiкарям: - Нарештi, здаКться, К натяк на полiпшення... Але хворий розумiК: цi слова сказанi для того, щоб потiшити безнадiйно хворого. I вiн думаК: кепсько, якщо лiкар вживаК таких засобiв. Iнодi йому пiдпираК в грудях, страшний бiль пронизуК тiло. Вiн метаКться i кричить вiд болю. МинаК пiвгодини. Бiль припиняКться. Йому легшаК. Вiн лежить розбитий, втомлений, без сну i думок. Але мусить же прийти полегшення!.. I воно приходить. Знову вдаються до серцевих лiкiв. Вiн немов повертаКться до життя. Бiль уже менше непокоПть. Потроху регулярно спить. Приходить кращий знавець серця доцент Стражеско. Вiн слухаК серце хворого, пульс... На його обличчi задоволення. Вiн хвалить серце хворого i обiцяК Коцюбинському дозволити незабаром трохи сидiти в лiжку. А проте лiкарi не були впевненi в сталому полiпшеннi стану хворого. Не було пiдстав розраховувати на тривале вiдновлення нормального кровообiгу. Серцевi припадки завжди починалися несподiвано. Та хворий уже бадьорiшаК. Все це йому набридло. Нишком вiд лiкарiв вiн пiдводиться на лiжку i дозволяК собi посидiти цiлих пiвгодини!.. В його руках - записна книжка. Крила його фантазiП знову мiцнiшають. Заходить вiдвiдати знайомий професор, i Михайло Михайлович викладаК йому глибокi, яскравi думки про людину, що самiтно вмираК в госпiталi, намагаКться боротися з агонiКю i - головне - сама. Нiхто не приходить, щоб ПП розрадити, полегшити ПП конання. Це - вiн не про себе. Це фантазiя. Це звичка людини постiйно думати, дивлячись на кiнчик свого пера. Тепер вiн - як над мiру чутлива фотопластинка, що готова вiдбити все довкола, навiть те, чого нiколи не побачить звичайне людське око. Але в цих чотирьох стiнах немаК вражень. Вiн почуваК себе бiдним на враження i щиро признаКться в цьому своПй Маринi. В цi днi в нього прокидаКться до неП особлива, незвичайна нiжнiсть. Вiн мрiК про ПП приПзд до КиКва... Хоч на одну годину побачити ПП в себе тут, наговоритися, бо скiльки вже мiсяцiв вони не мали цього маленького щастя. Але все це майже неможливо. I вiн пише Пй листи, часто, з трудом, лежачи в лiжку. Листи до неП носить на пошту клiнiчний фельдшер Гурiй Микитович. Для неП, для свого почуття вiн добираК слова, якi не вживалися мiж ними за всi вiсiм рокiв Пх дружби. Може, в цих листах - частина його творчого почуття?.. I в них вiн уже не тяжко хвора, майже п'ятдесятирiчна людина, що виборюК собi в життя бодай рахованi днi. Вiн - нiжний, палкий друг i коханець, щиро вiдданий своПй подрузi. I вiн спiшить закiнчити тут, у хвилини самотностi, свою лебедину поему про сонце, море, кохання... Воля, казкове море, образ коханоП хвилюють, зачаровують ув'язненого й закутого сонцепоклонника. Тяжко бути непевним завтрашнього дня. А вiн не знаК, чи пощастить закiнчити "На островi"... Пароплав вiдпливаК i з ним - вона, незнайома красуня з очима-фiалками... Женуть угору своП передсмертнi стрiли агави, що немов спали перед цим багато рокiв. Завтра розквiтнуть вони пишно, щоб потiм погаснути назавжди... Кохана недосяжна, як недосяжне його щастя. I коли друзi майже силомiць забирають в нього незакiнчений ще рукопис, вiн, не вагаючись, дописуК: Ave, mare, morituri te salutant[3]. Вчора вперше засiдала нова Державна дума. Коцюбинський нетерпляче жде години вiдвiдування хворих у клiнiцi. Про що говорять сьогоднi в РосiП? Рiвно о третiй з'являКться Чиж. Вiн приносить новi газети i коробку мармеладу. Михайло Михайлович, нiяковiючiП, дякуК. - Ну, що чути в мiстi? Чиж поринаК в крiсло i крутить рукою вус. В Коцюбинського добрий настрiй, i вiн радо пробачить приятелевi його непристойний анекдот. Але не встигаК Чиж розкрити рота, як до палати вриваКться Граблянський. - Як, ви вже тут?! - здивовано i розчаровано гукаК вiн до Чижа. Вiн хотiв перший прийти до Коцюбинського. Поки Чиж вигадуК для Граблянського мiцну реплiку, той захоплено вигукуК, вимахуючи газетами: - Читали?.. Це ж майже наша перемога!.. Чиж насторожуКться. Його дошкульний дотеп не злiтаК з уст. А Граблянський уже не зважаК нi на що. - Ви ж лише уявiть: нащадок святого Афанасiя Лубенського - голова ДержавноП думи!.. Родзянки - старовиннi козацькi полковники!.. Василь Iванович Родзянко, сотник хорольський, пiдписував чолобитну Павла Полуботка, був наказним миргородським полковником. Був у шведському полонi цiлих сiм лiт, за що й дiстав вiд Данила Апостола нагороду селами i людьми. А Михайло Петрович Родзинко у вiйнах проти Наполеона був ад'ютантом у Коновнiцина, потiм полковником гусарського принца Оранського полку, був i командиром Лубенського гусарського полку, потiм дiстав чин генерал-майора... Тепер Михайло Володимирович Родзянко - голова четвертоП Думи!.. - Але ж цей нащадок святого Афанасiя Лубенського був головою й третьоП Думи... - нервуючись, спиняК його красномовство Коцюбинський. - Був, то що ж?.. Це ж один iз старовинних украПнських родiв. Що ви маКте на увазi? - Просто я згадав, що третя Дума схвалила столипiнський закон про вiдруби. Куркулi радiють... Навряд чи зробить що й тепер Родзянко для народу. Хiба що схвалить новий закон, ще дошкульнiший за той... Граблянський запаморочено дивиться па Коцюбинського, потiм повертаКться до Чижа, але й на обличчi того не знаходить спiвчуття. Вiн одну мить думаК i знову раптом вигукуК: - О!.. Менi ж iще в десять мiсць треба встигнути сьогоднi. Коли я встигну!.. Бувайте, бувайте... Вибачте, що не маю змоги залишатись довше... Вiн бiжить i зникаК за дверима. - Старовинний украПнський йолоп! - промовляК нарештi Чиж i присуваКться з крiслом до Коцюбинського. що смiКться й хитаК головою. - Який настрiй? - питаК Коцюбинський.- МаКмо ж уже Думу, маКмо мало не родича головою Думи... - Народ хвилюКться. В Петербурзi демонстрацiП i страйки... Незабаром будуть докладнi вiдомостi. - А в КиКвi? - Теж незадоволення й обурення... Тiльки "Киевлянин" захлинаКться в дифiрамбах. Революцiйний настрiй пiдiймаКться i тут. Вчора ввечерi в кав'ярнi на Подолi я несподiвано зустрiв Камищука. - Григорiя?.. - пiдхопився Михайло Михайлович.- Де? Коли? Ви його ще побачите?.. - Чого вiн приПхав до КиКва - не знаю... Вiн не сказав. Звичайно, його вiдрядили сюди з якимось завданням. Не мiг я його розпитувати. Вiн каже, що назрiвають великi подiП. Сам настроКний по-бойовому, когось чекаК, кудись маК Пхати... Все це - в секретi, все партiйнi завдання. Вiн мiг говорити зi мною яких сiм-вiсiм хвилин. Допитувався про Надiю - чи не дозволено було поховати ПП десь на кладовищi... Я розповiв йому про вас i сказав, що ви знаКте деякi подробицi про ПП страту. Вiн схопив мене за руку i домiгся, щоб я влаштував йому зустрiч з вами. Вiн взагалi хоче бачити вас... Михайло Михайлович хвилюКться. - Треба негайно... сьогоднi ж або завтра влаштувати нам побачення. - Сьогоднi не можна: вiн тiльки ввечерi дзвонитиме менi до готелю, щоб запитати про вашу згоду. Адже вiн живе нелегально, бачитися з ним може бути й небезпечно. - Нiсенiтниця... Хай приходить завтра в прийомнi години, а я вживу заходiв, щоб до мене нiхто бiльше не приходив. Скiльки я вже думаю про нього... Але Григорiй Камищук не прийшов. Даремно цiлих три години нетерпляче ждав його Михайло Михайлович. Чекання нервувало його, перевтомило. Другого дня приходив Чиж. Вiн повiдомив, що Григорiй телефоном зв'язався з ним i таки мав зустрiтися вчора з Коцюбинським. ПриКмнi звiстки чергуються з неприКмними, добрий настрiй змiнюКться на сум, повiльне одужання затьмарюКться частим i рiзким погiршенням. А загалом усе це до болю набридле, важке... Пора вже кидати палату. Давно впала зима i, пiсля листопадового пiвмороку, кiмнату заповнюК м'яке заспокоююче свiтло вiд снiгу надворi. Марина повiдомила, що хоче приПхати на день до КиКва, зустрiтися. I ось його мрiя про зустрiч з нею немов здiйснюКться. Листовно умовились про число. Доктор РафiКв дозволив для нього прийом гостя навiть не в години загального вiдвiдування хворих. Про це були попередженi деякi службовцi клiнiки. Всi знали, що до Коцюбинського хтось приПде. В палатi стоять квiти. Марину жде приготовлений для неП подарунок. I навiть бiльше - Стражеско обiцяв цими днями дозволити прогулянку вiзником по мiсту. Значить, вiн буде з нею. Нехай хоч пiвгодини вони Пхатимуть по мiсту, i свiжий снiг рипiтиме пiд полозками саней. Це нагадаК йому зимовi чернiгiвськi вечори. Радiсне хвилювання пiдносить його. Вiн використовуК настрiй i пише хорошi листи приятелям. Призначений день зустрiчi здаКться йому святом. Вiн знаК - поПзд приходить об одинадцятiй ранку. Вона поПде до готелю i о дванадцятiй чи трохи пiзнiше буде в нього. Пiсля снiданку вiн мiняК халат на свiй звичайний костюм i навiть оглядаК себе в маленьке дзеркальце. Вiн знаК: виглядаК жахливо i не хоче неприКмно вразити Марину. Добре пошитий на нього костюм тепер незграбно висить на плечах. Очi запали, обличчя занадто схудло. Вiн ще в листi до Марини добре змалював себе, щоб потiм, при зустрiчi, ПП не вразити... Тiльки б не трапилося серцевого припадку чи якогось раптового погiршення. Тодi зустрiч не принесе йому радостi. Для неП вiн береже настрiй i веселий вигляд. На столi коректура. Треба швидше правити i одсилати. Але вiн не в силi взятись за неП, не може примусити себе до цього. Збудженi думки не пiдкоряються зараз його волi. "ЗачекаК!.." - думаК вiн про коректуру. КожноП хвилини може постукати в дверi Марина. Вiн зустрiне ПП i буде намагатися стримати своК хвилювання, щоб не пошкодити самопочуттю... Нi, вiн не уявляК, як це вона сидiтиме у нього в палатi... Та й яка вона тепер? Пише, що схудла... Михайло Михайлович смiКться сам з своКП сентиментальностi. Немов вiн повернувся до своКП молодостi, навiть до дитинства, коли був закоханий у значно старшу за себе дiвчину i по-дитячому сентиментально мрiяв про зустрiч з нею... Глянувши на годинник, вiн раптом стривожився. Минуло так багато часу. Де ж вона могла бути? Чи не пiшла по крамницях шукати йому подарунок або квiти?.. Вiн нервово ходить по палатi. Потiм лягаК вiдпочити кiлька хвилин i знову ходить нервовими, плутаними кроками. До палати заглядаК чергова сестра. - Що це ви одягнулися, як на весiлля?.. - Це так i К,- жартуК вiн.- Ось подадуть санки, i я поПду на весiлля... Вiн смiКться, поки сестра стоПть тут i незадоволено хитаК головою. Вона не може збагнути: такий солiдний, такий хворий чоловiк i раптом одягнувся й причепурився, як дiвчисько... А для чого?.. - Може, вам i дзеркало принести? - запитуК незадоволено вона. - Якщо ваша ласка... - розумiючи жарт, говорить Коцюбинський.- У мене, щоправда, К своК, але занадто маленьке, я увесь не можу в нього влiзти... А менi хочеться поглянути на свою постать!.. I вiн випростуКться перед черговою сестрою на весь зрiст i доброзичливо глумиться з неП. Тодi вона теж захоплюКться грою. СтрушуК завзято рудими кучериками, що виглядають з-пiд косинки, i з штучною серйознiстю промовляК: - А ви, пане, не позбавленi привабливостi... Молодiй панi просто не встояти перед вами... Для безпеки вас треба тримати пiд замком. - Щиро дякую, панi... - вiдповiдаК вiн i дивиться на годинник. Потiм, наче зламаний, сiдаК в крiсло. - Ми обоК злегковажили своПми обов'язками,- говорить сестра.- Що з вами? - Нiчого. Раптом заболiла голова. Вiн не говорить Пй, що його стурбував годинник. Вже пiзно. Треба лягати в лiжко. Невже Марина не приПхала? Вiн говорить сестрi, що ляже вiдпочивати. Вона йде i через кiлька хвилин повертаКться з телеграмою. Михайло Михайлович хапаК телеграму. Марина повiдомляК, що через раптову хворобу не може приПхати. Тепер вiн з хвилюванням чекатиме вiд неП звiстки про ПП хворобу, адже вiн не знаК, що Пй сталося. А таки вiн поволi одужуК. В другiй половинi грудня в КиКвi розпочався терапевтичний з'Пзд i обом лiкарям - Образцову i Стражеско - невистачаК часу: вони активнi учасники i органiзатори з'Пзду. Заради Коцюбинського Стражеско якось уриваК трохи часу й приПздить до клiнiки. Вiн задоволений оглядом хворого i приписуК йому короткi прогулянки на повiтрi, звичайно, вiзником i в добру годину. Коцюбинський радiК, як дитина: понад два мiсяцi вiн не виходив з кiмнати... Останнiм часом його вже менше вiдвiдують знайомi: певне, набрид усiм... Навiть дружина з Чернiгова пише мало, хоч вiн i просить ПП у листах писати частiше i докладнiше. Вiн турбуКться за матiр - Ликеру Максимiвну, просить дружину краще опалювати кiмнату матерi, щоб не застудити ПП. Його турбуК навiть те, щоб дiти, розпалюючи грубки - а перед рiздвом особливо багато опалюють - не наробили випадково пожежi. Вiн застерiгаК всiх вiд необережностi... Але дружина пише рiдко, i по штемпелях на конвертi вiн помiчаК, що, написавши лист, вона не поспiшаК вiднести його на пошту. Часто це псуК йому настрiй, роздратовуК. Бiля клiнiки стоПть легковий вiзник. Служник поволi виводить Коцюбинського. Доктор РафiКв пропонував провiдника на всякий випадок. Але нащо провiдник? Вiзник Пде поволi, кроком. Швидка Пзда Коцюбинському заборонена. Коцюбинський Пде Володимирською, потiм виПздить на Хрещатик, трохи пiдiймаКться по Олександрiвськiй, до музею... Далеко не можна: перебiльшить дозволений час прогулянки. Але надто вже прекрасна зима i пречудовi дерева Царського саду в зимовому вбраннi... З радощiв вiн не знаК, на що дивитися. Його зiр ваблять дерева саду у густiй паморозi. Вiн веселий i життКрадiсний. Вiзник поволi Пде попiд самим тротуаром, i Коцюбинський вдивляКться в обличчя людей. Вiн шукаК знайомих. Йому хочеться подiлити з кимось свою радiсть. Вiн знову на Хрещатику. З гиканням i свистом пролiтають повз нього розкiшнi рисаки пiд кольоровими сiтками, проносяться авто i триколiснi мотоциклетки, яких у КиКвi особливо багато. Вiн одвик уже вiд свiжого зимнього повiтря i шуму. В нього злегка паморочиться в головi. Але йому добре. Наступного разу вiн виПде ранiш i заПде до одноП-двох редакцiй. Треба й самому вiдвiдати знайомих. Чудесно!.. Незабаром вiн покине лiкарню, поживе тижнiв зо два в Чернiговi i знову на пiвдень... Треба поПхати до Њгипту. Лiкарi радять. До речi, там, здаКться, зараз Леся УкраПнка. Побачити Њгипет! А проте це зайвi мрiП: в нього навряд чи вистачить грошей поПхати на Кавказ, до Сухума... Все ж там зима неважка буде для нього. Вiн вже встиг недавно позичити в "Товариства допомоги" п'ятсот карбованцiв. Лiкування коштуК недешево. Отже, хiба що на Кавказ... Про Њгипет чи Капрi нема чого й мрiяти. В задумi вiн не помiчаК, що за ним стежить пара очей. Людина в простому дешевому пальтi i смушковiй шапцi, зустрiвши вiзника з Коцюбинським, раптом повертаК за ним i непомiтно тримаКться за кiлька крокiв. Вони пiдiймаються ФундуклеПвською. Назустрiч, униз, мчить чудовий рисак пiд сiткою, вiзник у передку тримаКться, як князь... Коцюбинський встигаК розпiзнати закутаного в Кнотову шубу Хоменка. Рукою вiн притримуК так само закутану в хутра даму... Михайловi Михайловичу робиться весело. До нього обертаКться вiзник. - Бачили? Паня яка!.. Як губернаторша!.. А до кого я тiльки не возив ПП по ночах... Ця навчить, як жити!.. Коцюбинський смiКться: такий тюхтiй, як Хоменко, i раптом - такi фортелi!.. Ну, от... А вiн шукаК знайомих!.. На розi ВолодимирськоП довелося чекати, поки перейдуть трамвайнi вагони. Хтось пiдходить до санок i нахиляКться до Коцюбинського. - О! - вигукуК Михайло Михайлович. Перед ним стоПть Григорiй Камищук. Його вродливе обличчя трохи схудло й немов постарiло. Вiн одпустив коротенькi бiлявi вуса i пiзнати його давнiм знайомим не легко. Коцюбинський не пускаК його руки. - Зачекай трохи, - говорить вiн вiзниковi. - А я зустрiв вас на Хрещатику i стежу - як би пiдiйти... Та все не зважуюсь... Говорить Григорiй уже не спiвучим голосом, як ранiш, а трохи згрубiлим, постарiлим баском. Але все ж вiн залишився тим же красунем, з голубими iмлистими очима i смуглявим обличчям. - Ну, як ви - одужали вже?.. Обличчя у вас змарнiле ще... - Я здоровий, Григорiю... Скоро випишуся з клiнiки i повернусь до Чернiгова... - Хочеться й менi туди!.. - Так чого ж? - Не можна... Пiзнають... - шепче вiн Михайловi Михайловичу. - Вам казав Чиж? Я ж нелегально... Так хотiв прийти до вас у клiнiку i... - вiн оглядаКться, потiм продовжуК,- ув'язався хвiст за мною... Добре, що я заздалегiдь його вгледiв, а то б якраз до вас у клiнiку привiв... - Я Григорiю, нiкого не боюся... А вас я ждав, бiльше як чотири роки не бачились... Скучив. Думав, що зовсiм не зустрiнемося. - Спасибi, Михаиле Михайловичу, спасибi за все... А вашi оповiдання я всi читав, i людям читаю... Вiн, поспiшаючи, переходить на iнше: - Поговорити б менi з вами... Михайло Михайлович розумiК: - Я знаю... Треба... Я з Мариною приПздив до КиКва. Марина ПП бачила якраз за день до... Раптом Григорiй оглядаКться i вмить стривожено спиняК Коцюбинського. Михайло Михайлович бачить бiля санок незнайому людину, що немовби цiлком байдуже оглядаК здаля будинок i прислухаКться до Пх розмови. Коцюбинський розумiК. - Прощайте, - говорить Григорiй, потiм нахиляКться й шепче: - Побачите батька - перекажiть, що бачили i скоро хай не жде... Вiн по-молодецькому збив на потилицю шапку, нагнав трамвай i скочив на всьому ходу на приступку. Шпик скочив у санки незайнятого вiзника i помчав за трамваКм, але Коцюбинський помiтив, що перед цим шпик подивився на номер його вiзника. Коцюбинський теж рушаК. З задоволенням вiн дивиться, як вiзник iз шпиком далеко вiдстаК вiд трамвая, в якому заховався Григорiй. Бiля клiнiки, подаючи вiзниковi грошi, Коцюбинський говорить: - Якщо в полiцiП запитають, куди пасажира возив, скажи: на вокзал... - ПокорнКйше благодарим... Слушаюсь... Ми понiмаКм... - весело вiдповiв той i, хвацьки вiдхиливши полу своКП довгоП лiвреП, ховаК грошi в кишеню. Свiжий i немов помолодiлий, пiдiймаКться Коцюбинський сходами клiнiки. В своПй палатi застав двох незнайомих чоловiкiв, що вiдразу пiдвелися й назвали своП iмена. Один був високий, рудий, могутнього складу, в студентськiй унiверситетськiй формi. Другий - лiтнiй чоловiк, з сухорлявим жовтим обличчям, голений, з застиглою делiкатною усмiшкою. Вони заявили, що вони представники "УкраПнського вегетарiанського товариства iменi Григорiя Савича Сковороди", яке заснувало свою вегетарiанську Пдальню в КиКвi, на Прорiзнiй вулицi. Тепер вони просять всiх украПнцiв вiдгукнутися. Михайло Михайлович запросив Пх сiсти й розглядав несподiваних гостей, поки вони викладали суть своКП справи. Рудий студент розповiдав i втирав хусткою свою могутню, рясно вкриту потом шию. Вiн нагадував перевдягненого в студента рiзника. Неабиякою силою й завзяттям вiяло вiд його постатi. Михайло Михайлович думав з усмiшкою про те, що, певне, цей козарлюга щовечора влаштовуК з товаришами занадто гучнi гулянки й не гребуК нiякими стравами, а вдень удаК з себе поборника вегетарiанства... Суха постать його компаньйона нагадувала Коцюбинському людину, що ПП лiкарi посадили на сувору дiКту... Цей весь час мовчав i, певне, стежив тiльки за тим, щоб з його обличчя не зникала делiкатна посмiшка. Говорив, жестикулюючи, студент. Чого тiльки не було в його промовi!.. I про погляди його на здоров'я, i про тiлесну гiгiКну, i про гуманiтарнiсть, i про величезну рiзницю мiж украПнським вегетарiанством та росiйським, яке, на його думку, навiки зв'язало себе з толстовством. А ось украПнцi обрали собi в патрони Григорiя Сковороду. Вiн починав уже набридати. Нарештi пiдiйшов i до лiтератури. - Письменство наше, - говорив вiн захоплено, - стихiйно вiдбивало iдею вегетарiанства, маючи в нашi часи такий кришталево-чистий i прекрасний вияв у всiй вашiй творчостi, Михаиле Михайловичу. Коцюбинський був вражений. Ось чого вiн найменше сподiвався вiд гостей i вегетарiанства... - Наша Пдальня,- не вгамовувався студент,- хоче навiть узятися за видання книжок. I насамперед ми хочемо видати ваш твiр "Лист"... - Але ж iдея цього твору зовсiм iнша... - Дарма, дарма, пане... Нам треба видавати. Наша Пдальня - це не тiльки Пдальня... Щоправда, маКмо матерiальну скруту... За чотири мiсяцi розтринькали п'ятсот карбованцiв, але якби нам ще сто чи сто п'ятдесят, тепер би вже пiшло на лад... Вони швидко зникли, залишивши майже приголомшеного Коцюбинського. На прощання просили тiльки нiкому не