говорити про Пх розмови, бо дуже небезпечно, небажано, щоб хтось ще знав про це... Коли Чиж зайшов до палати, то застав Михайла Михайловича в тяжкiй задумi. - Що трапилося? - Можливо, велике нещастя, - вiдповiв Коцюбинський. - Допiру були в мене два якiсь вегетарiанцi i говорили, що в моПй творчостi втiлена Пх iдея в чистому виглядi. I вiн розповiв усе. Чиж розправив своП вуса i потонув у крiслi. - З наведених фактiв, - почав резюмувати вiн, - ми можемо з достатньою певнiстю зробити висновок, що в даному разi маКмо справу з кретинами. Але... I вiн пiдiйшов до Коцюбинського. - Дорогий Михаиле Михайловичу, хiба немаК навiть серед ваших знайомих i друзiв таких, що виявляють у розумiннi ваших творiв не бiльше тонкостi, як i оцi два бовдури, що допiру були тут?.. - Њ, звичайно, - жваво вiдгукнувся Коцюбинський,- та я не на них працюю. Менi аби народ зрозумiв думки моП до кiнця... Я для нього й пишу. В сiчнi збираКться консилiум: вирiшують - вiдпускати хворого додому, чи залишати в клiнiцi. Доцент Стражеско висловлюК думку, що клiнiчна обстановка впливаК тепер на хворого негативно, йому потрiбне повiтря, домашнi умови, розваги. Щождо лiкування, то далi воно може здiйснюватись i в умовах домашнiх. В другiй половинi сiчня його виписують За ним приПздить дружина. В каретi швидкоП допомоги його везуть на вокзал, до м'якого вагона першого класу. Так наказали лiкарi. На вокзал приходять знайомi i приятелi. Проводжають тепло, вiтають з одужанням. I хоч вiн не вiрить в одужання, але везе з КиКва добрий настрiй, теплi враження вiд друзiв, вiд бодай вiдносноП своКП свободи i вiд публiки, що засвiдчила йому свою повагу i любов. X. КВIТЕНЬ Звiдси, з БолдиноП гори, любив вiн дивитись, як обступаК мiсто весна. З далекого, в синiх димах, лiсу, з вируючоП Десни, з широкоП луки, що вже запалала розсипами кульбаби, - звiдусiль линуть на мiсто запашнi вiтри. Будять думки, тривожать серце, кличуть. Вечорами сюди приходить Марина, дивиться самiтно, з журбою, вдалину, згадуК про нього. Важко Пй. ВостаннК зустрiчались два мiсяцi тому. Небагато залишилося зими, сили його тодi немов вiдновлювались, вiн радiсно дивився на майбутнК. Новi творчi задуми вже хвилювали його... Потiм одного дня вiн не прийшов в умовлену годину. Вона довго не знала про нього нiчого. Не витримала: пiшла в якiйсь вигаданiй справi до свого сусiда, знайомого художника, що часто бував у Коцюбинського. Довiдалась: Михайло Михайлович знову хворий. З того часу вiн майже не встаК з лiжка. Вона не маК вiд нього жодного рядка, жодноП звiстки. Сама не наважуКться передати ким-небудь бодай записку. Iнодi вона в розпачi вiд цiКП безглуздоП розлуки. Тодi йде в родину художника i довiдуКться про стан Коцюбинського. Сьогоднi в статбюро ПП зустрiв один з приятелiв Михайла Михайловича i повiдомив, що Коцюбинський викликав його вчора додому складати духiвницю. - Невже в нього безнадiйний стан? - Не думаю, але в усякому разi нема нiяких пiдстав для оптимiзму. Вона почула жорстокi слова. Невже кiнець?.. Кiнець його палким словам i мрiям? Кiнець Пх восьмирiчнiй дружбi?.. Та ще тодi, коли буяе довкола переможна природа, i сонце справляК своК свято!.. Що ж буде з нею?.. Молодiсть свою вона вiддала йому; незчулася, коли й пролетiли вони - роки безоглядноП дружби i любовi. Що ж робити Пй? Хотiла - давно вже - змiнити життя, та так i не зважилась. Хотiла пiти за людьми сильними й рiшучими - не пiшла... Коли б Пй хоч маленьку частину тоП сили, що мала Надiя... Та й куди пiдеш вiд хвороП матерi, що давно вже на ПП руках?.. Григорiй у листi кличе, обiцяК допомогти. Щастя там, за Десною, за синiми лiсами!.. Де ж узяти смiливостi, щоб iти по нього?.. Коцюбинський лежить у своПй робочiй кiмнатi. Бiль у серцi то гамуКться, то знову пiдсилюКться. Хворий без успiху намагаКться здержати стогiн. Бiль змучив його. Цiлими ночами не спить. В домi пригнiченiсть i тривога. В своПй маленькiй кiмнатi беззвучно плаче його слiпа мати Ликера Максимiвна. Приходять приятелi, Пм доводиться чекати, поки Михайло Михайлович вiдчуК себе в силi Пх прийняти. Вiн просить Пх розповiсти про що-небудь, бо сам не маК сили розмовляти. Та приятелi не знаходять слiв, щоб розважити його. - Набридло лежати - страх як!.. - знову промовляК хворий. Скiльки часу змарновано!.. Тепер би саме працювати!.. Њ час, зiбраний матерiал, весна!.. Вiн дивиться у вiкно, до якого простягаК своП галузки посаджена ним самим ялина. Якiсь невеселi думки скували його погляд i, звертаючись до свого постiйного лiкаря Утевського, вiн тихо просить: - Аркадiю Марковичу, обiцяйте менi, коли я помру, не залишити родину мою без вашого дружнього спiвчуття та моральноП пiдтримки... Особливо прошу за дiтей... Його заспокоюють. - Михаиле Михайловичу, навiщо цi думки?.. Адже ви лише почали приймати новi лiки, скоро вам покращаК й незабаром будете на ногах, будете з БолдиноП гори дивитись на весну... А там i за роботу... Вiн стримуК стогiн, прислухаКться до слiв приятеля i лiкаря. Уважно дивиться в обличчя iншим своПм товаришам. Вiн з надiКю шукаК в Пх поглядi якогось заперечення своПх власних прогнозiв. ЧуК згадку про роботу i не витримуК, обриваК слова лiкаря: - "Тiнi" вже вийшли в збiрнику... Ви читали? I, почувши пiдтвердження i схвальну оцiнку, продовжував: - Всi хвалять, всiм до вподоби... Вiн робить паузу, притискуК долоню до грудей. ПеремагаК бiль у серцi, говорить далi: - Але ж це не все... Це тiльки початок того, що я хочу сказати про них. Iван загинув у своПх рiдних горах, тiкаючи вiд житейськоП суКти. Вiн iшов на поклик свого сумлiння, свого серця. А коли б вiн не послухав його? Коли б повернувся до своКП Палагни, чи жив би вiн?.. Звiсно, жив би. Але не вiн, тiльки якась його частка, а решта, все iнше вмерло б у ньому... I зрештою вiн теж би загинув... Михайло Михайлович вiдпочиваК й запитуК в Чижа: - До речi, ви знаКте, що кожний трудящий гуцул годуК кiлькох чужих нероб i невiльний Пх збутися? Три роки я збирав матерiал про гуцульське село, про чудовi гори i полонини... - I добре... Значить, матимемо нову прекрасну повiсть... Михайло Михайлович сумно хитаК головою i раптом мiняК розмову. - Я люблю життя заради нього можу перетерпiти всяку муку. Та в тiм i рiч, що... здаКться, на цей раз уже кiнець... I вiн висловлюК товаришам свою останню волю i даК останнi розпорядження родинi. - Страшна рiч, друзi моП, вмирати серед такоП розкошi!.. - I вiн показав на вiкно, за яким квiтуК весна. - Певне, це станеться незабаром... Таку красу попи тiльки оскверняють своПми кадилами i алiлуями... Обiйдемося без них. Наприкiнцi дня йому немовби трохи полегшало. Принаймнi вiн прокинувся пiсля короткого, немов хвилинного сну, i йому здалося, що трохи полегшало. Наче втихли його болi. Михайло Михайлович забажав написати записку Маринi. Вiн знав: вона мучиться, не маючи вiд нього й слова. Тепер уже ясно: Пхнiй пiснi кiнець. Вiн через силу звiвся з лiжка. Здивувався, що бiль не мучить його. Сiв у постiйне своК крiсло бiля робочого стола. Отак вiн сидiв за ним тут, у Чернiговi, пiвтора десятка рокiв!.. Подивився на перо, що вже трохи взялося iржею. Вiдчув на губах солону краплину. Потiм, поки в кiмнатi була тиша й нiхто до кiмнати не приходив, вiн написав записку Маринi. Руки вже не корились йому, перо чiплялося за папiр i бризки чорнила сiдали на кривих розхитаних рядках. Колись Марина просила, якщо вiн матиме намiр розiйтися з нею назавжди, просто сказати або написати про це. I вiн написав Пй про це. Тепер вiн почуваК, вiн певен цього, що такий момент настане незабаром, може, навiть сьогоднi чи завтра... Завтра хтось iз приятелiв передасть цього листа. Його здивувала тиша в домi. Мати пiсля безсонних ночей, певне, заснула в крiслi, в своПй кiмнатцi. Дружина, мабуть, вiдпочиваК в саду. Вийти б i йому в садок, полежати хвилину пiд яблунями, що, певне, вже почали розцвiтати. Хоч глянути! Вiн тримався за одвiрок i поволi ступав до вiтальнi. Звiдти вiн огляне свiй садок. Хтось покинув вiдчиненим вiкно. Коцюбинський схопився за лутки i глибоко вдихав тепле, напоКне весняними пахощами повiтря. На одну мить згадав Капрi. Це було давнК, далеке, казкове... Оддаля, на ослонi, за голим ще чагарником жовтоП акацiП сидiла його дружина i Василевський. Ось вони пiдвелися. Прощаються. Коцюбинський бачив, як Василевський довго i захоплено цiлував руку Вiри Iустинiвни. Михайло Михайлович спокiйно зачинив вiкно i поволi пiшов до своКП кiмнати. Через кiлька днiв лiкар, прийшовши зранку до Коцюбинського, помiтив набряки. Це був грiзний симптом. Михайловi Михайловичу не сказали про це. Але до КиКва була послана тривожна телеграма. Другого дня приПхав Стражеско. Михайло Михайлович трохи пiдвiвся на постелi i показав тремтячою худою рукою на вiкно: - Дивiться, як гарно в природi, а я помираю... Нiщо вже менi не допоможе. Якби можна було полегшити моП останнi муки. В сiм'П на Стражеска покладали останнi надiП. Ликера Максимiвна, спрямовуючи до нього слiпi очi, благала: "Доктор, не кидайте нас, поки не врятуКте мого сина!.." Михайло Михайлович хвилювався за матiр. - Бiдна моя мати... Доктор, заспокойте ПП... Ликера Максимiвна плакала, зачинившись у своПй кiмнатi. Був останнiй засiб: впорскування дигалену. Але все одно становище було вже безнадiйне. Нiщо вже й справдi не могло врятувати хворого. Вирiшили утриматись i вiд дигалену, щоб не завдавати без жодноП потреби i без жодноП надiП мук хворому. Ввечерi, коли в домi не залишилось нiкого з чужих, Михайло Михайлович покликав дружину. - Вiро! - сказав вiн i взяв ПП за руку. - Нелегко жилося нам. Та ми боролися i жили... Знаю: важко тобi буде з дiтьми... Чи допоможуть тобi? На друзiв мала надiя. Треба покладатися на себе та виглядати кращих днiв, нового життя, про яке ми всi мрiяли... Вiра Iустинiвна хвилювалась, але мужньо стримувала сльози. Видко було: вона передумала багато i Пй зовсiм не бракувало тепер рiшучостi боронити себе i дiтей в горi i безталаннi, якi ось немов заходили до Пх хати. Коцюбинський умiв читати з обличчя. Певен був: вона не розгубиться, не пiдкориться бiдi, хоч i важко Пй буде з чотирма дiтьми, з хворою його сестрою ЛiдiКю, з слiпою, непрацездатною матiр'ю... - Вiро, - додав вiн тихше, - ще прошу тебе - бережи дiтей од Василевського. До моПх дiтей дорога йому заказана. Виховуй сама, тобi допоможе Лiдiя.. Ось i все. Вiн затих i лежав спокiйно. Вiра Iустинiвна зрозумiла: тепер скоро. Вона вийшла, щоб пiдготувати дiтей... Вночi страшний бiль кидав його в лiжку. Вiн не в силi був стримати стогiн. В страшнiй тривозi вся родина зустрiчала день. Але й день не принiс йому полегшення. Гасло життя людини, що над усе любила людей, що болiла болями свого народу i з ним була кожним почуттям своПм i думкою. Спадав вiчний морок на яснi очi поета-сонцепоклонника. ...А вiд жандармського управлiння з Чернiгова вже мчала до департаменту полiцiП звiстка про те, що "...12 апреля 1913 года умер поднадзорный Коцюбинский". I до книги померлих по мiсту за той день, пiд питанням: "Кто напутствовал?" записано: "Никто, не пригласили". Труну несуть на руках. Тисячним натовпом захлинулись вулицi. Весняне сонце не розлучаКться з тим, хто любив i оспiвав його. Гори вiнкiв на колiсницях. Нести Пх на руках не даК полiцiя. Вона шукаК мiж вiнкiв червоних стрiчок i ховаК Пх на спiд колiсницi. Ще цвiтуть у вiнках живi веснянi квiти... Плачуть, iдучи за труною, родина, знайомi, товаришi... Плачуть люди, що нiколи не бачили i не знали в обличчя небiжчика. В натовпi десятки делегацiй з рiзних мiст УкраПни, з-за кордону... А мiж людьми сновигаК полiцiя. I по смертi цiКП людини вона маК клопiт. Промови заборонено. ...З цiКП гори вiн любив дивитись, як обступаК мiсто весна. З далекого, в синiх димах, лiсу "Святого", з вируючоП Десни, з широкоП луки, що й досi палаК розсипами кульбаби,- звiдусiль линуть на мiсто запашнi вiтри. Будять думки, тривожать серце, кличуть... Вiтри i сонце справляють бiля його могили танок i спiвають, наче легiнi i молодицi бiля труни гуцула: ...Де ж ти своП спiваночки та й позадiваКш?.. "Вiчна пам'ять" i гуркiт вогкого груддя по дерев'яному вiку... Квiти вiн любив, i йому склали могилу з квiтiв. У головах хтось поклав простий вiнок з яблуневого цвiту. А з далекоП сонячноП далини телеграф принiс полум'янi слова Горького: "Смертен человек, народ бессмертен. Глубокий мой поклон народу Украины". 1939 [1] Мала набережна. [2] Багато туристiв привозила на острiв туристська компанiя американця Кука. [3] Здрастуй, море, вмираючi тебе вiтають!