Але я ii досi не знаю, чому вона ховала од мене своП ноги, коли була босою, ще тодi, весною 18 року... Мене, як неправильно демобiлiзованого, латишi знову забрали до армiП, i медична комiсiя дала менi мiсячний вiдпуск, щоб поправити пiсля тифу здоров'я. Я цей час хотiв використати в Москвi, ознайомитися з лiтературним свiтом i лишитися там. Одного разу Котина мати сказала менi, що Котя хоче поговорити зi мною. Ми вийшли. Йшли по тiй же Магiстратськiй вулицi. Котя хоче менi щось сказати й не може. Потiм вона сумно й несмiливо показуК свою праву руку, а на нiй, на пальцi, обручальний персте еiь, що я його до цього часу зовсiм не бачив. Такий я був дурний i щасливий. I чудно, я зовсiм спокiйно прийняв це, тiльки став якимось порожнiм, i життя одразу почорнiло. В цей день я Пхав, i ми довго ходили з Котею по якомусь пустирю. Я, наче сонний, водив ПП взад i вперед, плутав, крутив, i вона покiрно йшла за мною, тiльки була блiда, блiда. Менi треба йти, i я спинився з нею бiля ворiт. I от нахлинули сльози. Вони нахлинули з такою силою, що я не витримав i заплакав. Я тяжко плакав над своПми мрiями. I жалко, безумно жалко було, що три роки на фронтах, в огнi i тривозi я нiжно марив за цiКю людиною. Я крiзь ридання говорив Пй про це, а вона стояла мармурова й холодна. Я плачу й кажу: - Дай я тебе хоч на прощання поцiлую. А вона не хоче... Я плачу й кажу: - Ну дай я поцiлую хоч волосинку... А вона не хоче... Ох, як тяжко я плакав над трупом своКП любовi... Вона казала, що вже пiзно, що я нiколи не забуду i не прощу ПП... Вона не хоче кинути менi, як собацi, "недоПдки"... Вона каже: - Iдiть... - Ти ж казала колись, що де б я не був, ти будеш стежити за мною i прийдеш до мене... Коли ти його розлюбиш, ти прийдеш до мене. Вона довго мовчала, потiм тихо й мертво: - Прийду... Iдiть... - Ну скажи хоч "iди". - Iди... Тодi я йду по бруднiй вулицi i плачу, плачу... Щоб не помiтили перехожi моПх слiз i ридань, я зiгнувся i заховав лице в шинель... Потяг одiйшов од станцiП, i страшно i тоскно закричав свисток... Я Пхав наче в безодню... Я ж комунар... МоК життя належить колективовi... Але в безоднi моКП муки потонули i колектив, i комуна. Менi зовсiм не хотiлося жити. Не було стимулу. В вагонi Пхав труп... I в останнiй момент, коли здавалось, що серце розiрветься од болю, надi мною, над моПм заплаканим i помертвiлим лицем нiжно нахилилося обличчя Ольги. Теплi очi привiтно зорiли пiд лахматою шапкою, i губи ПП червонi, незабутнi губи, говорили про щастя, що не все загублено для мене... I менi стало легше... XLVII Харкiв... Квiтень, юнiсть, сонце, надiП... Я пiшов iз товаришкою Пiонтек 1, яку знав iще в Одесi. Вона повела мене в бiблiотеку-читальню ЦК КП(б)У. Ми зайшли в тиху кiмнату, де на канапi в синьому костюмi з рудою борiдкою Христа сидiв маленький чоловiчок, схожий на захiдного робiтника, i читав газету. Товаришка Пiонтек попросила мене почитати Пй своП вiршi. Я читав Пй моП росiйськi поезiП, а маленький синiй чоловiчок читав газету, не звертаючи на нас жодноП уваги. Я спитав Пiонтек: - А вы понимаете по-украински? - Да. I я почав читати Пй "Вiдплату". Коли я читав, наш сусiда одiклав газету i уважно слухав, доки я не скiнчив. Потiм вiн пiдвiвся з канапи i пiдiйшов до нас. Це був товариш Кулик 2. - Хто ви такий будете, товаришу? - спитав вiн мене. Я сказав. I Пiонтек попросила товариша Кулика одкликати мене з армiП як молодого поета, що подаК надiП. I товариш Кулик, як завагiтпропу ЦК КП(б)У, одкликав мене через "Учраспред" ЦК з армiП. Пока оформлювали моК вiдкликання в розпорядження ЦК, я, як командирований з периферiП вiйськовий полiтробiтник, був улаштований в "Червоному готелi" i мав багато вiльного часу. Я познайомився в редакцiП газети "Вiстi" 3 з товаришами Коряком 4 i Блакитним 5. Коряк - маленький i гостроносий, в довгiй кавалерiйськiй шинелi, перебивав мене захопленими вигуками, коли я читав йому "Вiдплату". Вiн дякував менi за "гарнi переживання" i говорив: - Де ви були? Ми так давно чекали вас в украПнськiй лiтературi... Нам доводиться друкувати таку Прунду! - А ви цiКП Прунди не друкуйте, а друкуйте мене, - наПвно сказав я йому. Читав я Коряковi й моП вiршi росiйською мовою про любов, трави, шахти, i крiзь спомини i розлуки з рiдним селищем - "солодкий дим заводу". I Коряк порадив менi про це ж саме написати украПнською мовою. На другий день я принiс йому "Червону зиму". Хоч мiсто i взяло мене в свiй солодкий полон, але менi все снилися зеленi пахучi береги Дiнця, рiки мого смуглявого хлоп'яцтва, з якими я познайомився ще малям... Одгорiв метушливий день. Я повертався до готелю. В номерi з меблiв були лiжко, стiл, стiлець i шафа з дзеркалом для одежi. От iз цiКю шафою, власне, з трюмо в нiй, i зв'язане народження "ЧервоноП зими". Я стояв перед трюмо, звiдки на мене дивився смуглявий юнак, i раптом я нiби розтанув в туманi i зник у свiчадi, а замiсть мене простяглася важка, грозова й радiсна дорога мого молодого життя... Я пригадав своП першi трудовi кроки, друзiв своПх, з якими дiлив i радiсть i горе, рум'яних чорнобривих дiвчат, i мiсячнi половники, i те, як радiснi робiтничошахтарськi колони вiтали революцiю, а я, сп'янiлий од щастя, iшов у цих колонах i цiлувався з такими ж, як я... Ось тривожно i грiзно кричить заводський гудок, i цей залiзний i довгий крик туго i владно б'К по нервах i кличе, кличе... В небi рвуться i тануть димки шрапнелi, наче безжурнi хмарки, але з них летить смерть... Ми з гвинтiвками в руках бiжимо до заводу по вулицях, повних кулеметноП стрiлянини, на бiй за владу Рад... Дороги, дороги, дороги... Снiги, ешелони, кров... I нарештi, мов казкова жар-птиця, в радiсних руках мiльйонiв - Перемога! З тисячами таких же, як i я, повертаюсь на село. Мене тяжко засмутила смерть брата Олега, що так i не дочекався мене з фронту з галiфе для нього, про яке вiн наПвно мрiяв, працюючи на заводських каламажках... Пому було сiмнадцять рокiв. Туга i радiсть злилися в менi в золотий спомин душi, що вилився в пiсню i став "Червоною зимою"... Я дивився в трюмо i спiвав i плакав, спiвав i плакав... Про форму я не думав. Вона сама виникла з лiричноП повенi, що залила мою душу... Я не писав, а складав поему. I коли я скiнчив, то вiдчув таку щасливу спустошенiсть, якоП бiльше нiколи не вiдчував нi до, пi пiсля "ЧервоноП зими". Все: i композицiйна будова, i лiрико-епiчний сюжет з наростанням лiричного струму, його кульмiнацiбю i спадом, мелодика в будовi словесних сполучень, образи - все це народилося з пережитого i передуманого, як дитина першоП любовi, в сонячному русi почуття, вагiтного думкою... Слова, як намисто на нитку, нанизувались на мотив i зливалися з ним, щоб стати пiснею моКП, нашоП революцiйноП юностi. Другого дня я пiшов до Василя Блакитного. Вiн кудись iшов з товаришем i спускався сходами. Там же, на сходах, я дав йому рукопис поеми. Вiн глянув на першi рядки, i враз його очi синьо й щасливо засiяли... - А гарно... Дивись! - захоплено вигукнув вiн до товариша i прочитав те мiсце, де "шикують злиднi нас юнак до юнака"... У поеми не було ще назви, i Блакитний взяв ПП з самого тексту: "О не забуть менi Червону ту Зиму!" Вiн порадив менi назвати поему "Червона Зима". Мене призначили iнструктором преси при ЦК КП(б)У. Звичайно, iнструктор преси з мене був нiкудишнiй, я тiльки ходив по шумливому Харкову, закохано пив юнацьким серцем його життя, мрiяв i складав у головi вiршi. Поетична лабораторiя у мене i зараз у головi. Я перекреслюю i виправляю рядки вiршiв у головi, а не на паперi, а коли впливаю образи на папiр, то жодних перекреслень i виправлень не буваК. Звичайно, iнодi я виправляю i перекреслюю на паперi, але, як правило, поетична лабораторiя у мене в головi i в серцi. Я записався в марксистський гурток при агiтпропi ЦК. Старий бiльшовик товариш Iкс, що вiв цей гурток, якось сказав усiм, показуючи на мене (я любив задавати запитання, i ця звичка у мене залишилася змалку й до сивини): - Судя по вопросам этого товарища, у него знаний на профессора, но только они у него не организованы. I вiн нам розповiдав, як треба систематизувати набутi знання, розкладати Пх у головi "по полочкам". Чудесна людина був дорогий i незабутнiй товариш Iкс. Його спокiйне i мудре лице i добрий зiр iз-за шкельцiв пенсне стоПть передi мною як приклад великоП самодисциплiни, спроможностi i органiзованостi. ' Але не довго я був iнструктором преси. Мiж iншим, моК iнструкторство показуК, яка чула i прекрасна бiльшовицька партiя. Як мати, в особi тт. Пiонтек, Кулика, Коряка, Блакитного, вона зрозумiла мою душу поета, майже не пристосовану до життя людину, i давала менi всiлякi поблажки, "панькаючись" зi мною, як казали моП вороги, на протязi довгих рокiв i пiднiмаючи мене доброю рукою, коли я падав серцем на гостре камiння жпття. Велика партiК. Якби я вiрив у бога, я б молився тобi, так я люблю тебе i схиляюся перед тобою як твiй смуглявий син, якому ти дозволила i допомогла залишити до сивого волосся дитячу душу i юну пiсню, що живе тiльки тобою, моя партiК, мати моя генiальна! Оргбюро ЦК, в особi товариша Гордона, призначило мене членом оргбюро ВсеукраПнського пролеткульту6, куди увiйшли товаришi Захар Невський, Рижов 7, Коряк, Пилипенко 8 i Василь Блакитний, Мiша Майський 9 i Хвильовий 'А. Ми стали працювати разом у будинку на Московськiй, 20, де я часто приймав участь у лiтературних вечорах. I там я познайомився з Хвильовим. Вiн одразу ж захопив мене своКю любов'ю до життя й поезiП. В шкiрянiй куртцi й кепцi, а потiм, пiзнiше, у шинелi з врангелiвського, або, вiрнiше, з англiйського сукна, в сивiй смушковiй шапцi ще з iмперiалiстичноП вiйни, невисокого зросту, швидкий i динамiчний, чорнобривий i зеленоокий, вiн зачарував мене своКю магiчною iндивiдуальнiстю. Тiльки щось у моПй пiдсвiдомостi опиралося його волi. Я з делiкатностi погоджувався з ним, що треба писати верлiбром, а прийду додому i пишу ямбом. Це повторювалось не один раз, що я погоджувався з ним на словах, а на дiлi не погоджувався. Нарештi Хвильовому це обридло, i вiн махнув на мене рукою. Вiн: "А тьi, Володя, себе на уме!" Я: "А что ж ты думаешь, Коля, что я под твоим умом?" Так Хвильовий i не перехрестив мене в свою поетичну вiру. Тодi ж (це був 1921 рiк) приПхав з Галичини до Харкова Валерiан Полiщук п, синьоокий красень з вкрадливими манерами, якi особливо впливали на дiвчат, з усмiшкою - собi на умi. Величезна ерудицiя його мене захоплювала. Та ще сонячна бадьорiсть. Тiльки не подобався менi натуралiстичний бiологiзм у його поезiП, але окремi вiршi й мiсця величезних поем мене захоплювали. Хвильовий часто любив повторювать iз Полiщука: "Котра година, товаришу? "Друга". I далi пiшла сiра смуга дороги пiд ноги... Або: "Нема Нiкандрика, нема 12..." - про брата Валерiя. I було двi сестри, Лiка i Льоля 13, якi обидвi закохалися в Валерiя, i вiн обох Пх любив. Дивно? Але це так. З Льолею до Валерiя у мене була любов. Тiльки коли я йшоп вiд неП, то пiсля ПП пестощiв почував себе так, нiби iю менi проПхав з гуркотом i дзвоном трамвай. Я знав, що це не любов, але нiчого не мiг з собою поробити, бо ПП очi були такi мiстичнi й таКмнi. Вона завжди Пх так томно, по-схiдному мружила. Та ще вона причарувала мене пiснею: Это было на радостном юге, в очарованом мире чудес, где купается розовый лотос в отраженной лазури небес 14. I от туди приходила купатися красуня Кгиптянка Радонiс. Одного разу високо над нею пролiтав орел. Побачив своПм гострим орлиним оком туфельки Радонiс i вкрав одну з них. Пролiтаючи над садами Мемфiса i5, резиденцiП фараона, вiн загубив туфельку красунi в сад владаря Њгипту. Фараон по туфельцi закохався в Радонiс i наказав ПП розшукати. Розшуки закiнчились щасливо. И царицею стала Радонис, и любима была потому, что такой ослепительной ножки не приснилось уже никому. Льоля спiвала цю пiсню на мотив "Слышен звон бубенцов издалека". Потiм я узнав авторку цiКП пiснi, власне, цього вiрша. Це улюблена поетеса Iгоря СКверянiна Мiрра Лохвицька. I ще я узнав, що Льоля мружить своП темнi Кгипетськi очi не тому, що в неП така мiстична душа, що випромiнюють ПП слпвоподiбнi очi, а тому, що вона близькозора. I чари розвiялися. Я розлюбив Льолю. А тут з'явився Полiщук, - прийшов, побачив i перемiг. Льоля безоглядно закохалась у Валер'яна, перемогла свою сестру i стала його дружиною. З пролеткульту нiчого не вийшло. Вiн так i вмер, не народившись. Але перед смертю вiн захотiв моПми зубами укусити Маяковського. Це було в росiйському драмтеатрi, що мiстився тодi над Лопанню. ПриПхав Маяковський i мав виступити в цьому театрi. Менi, в порядку пролеткультiвськоП дисциплiни, було доручено виступити з негативною критикою Маяковського. Я погодився. Але вони не знали, як я любив його! I от вечiр. Маяковський приПхав i виступив (чи менi так запам'яталося, чи здавалось) у театральнiй тапочцi, величезного зросту, зовнi гострий i безпощадний у боротьбi з своПми опонентами. А я дивився на його очi, i побачив, що вiн зовсiм не такий, яким вiн хотiв здаватися. Очi в нього були сумнi i добрi, добрi, повнi невимовноП нiжностi до людей, в його очах я наче бачив свою душу. Пiсля читання вiршiв, що як громи, викликали безперервнi бурi аплодисментiв, почалося обговорення прочитаного i взагалi по поезiП Маяковського. Маяковський - гiгант фiзично i гiгант поетично - розправлявся, як iз цуценятами, з своПми ворогами. I от на сцену, в хутрянiй шубi, лiзе просто через рампу старий i однозубий (мiж iншим, прекрасна людина) член оргбюро пролеткульту Рижов. Маяковський з вишини свого гiгантського зросту розправившись iз своПм черговим ненависником, спитав Рижова, що напiввилiз на сцену: - И ты туда же, детка?! I Рижов злякано порачкував назад, так i не виступивши проти Маяковського. Тодi дали слово менi. Я спитав Маяковського: - Вы были на фронте? - Был. - Я еще никогда не читал и не слышал такой потрясающей поэзии. В ее гигантских образах и могучем ритме чувствуется железная поступь Революции. Вы - великий поэт. Разрешите пожать вашу руку. I вiн, глянувши на мене добрими людськими очима, що втратили свою гостроту од запалу полемiки, простягнув менi свою руку, яку я обережно i побожно потис. А потiм пролеткультiвцi казали, що "Сосюра целовал ноги Маяковскому". Товариш Блакитний, як редактор газети "Вiстi" (тодi вона була "Вiсти", а не "Вiстi", як потiм) дозволив менi жити на горищi редакцiП, де колись була, ще до революцiП, церква Юзефовича, редактора газети "Южный край",обладнана в клуб. Зимою в нiй було дуже холодно, i мене рятувала хутряна шуба, що я вперше за своК життя купив на гонорар за поему "1917 рiк" 16. В тiй колишнiй церквi я жив i писав вiршi, i туди до мене приходила Льоля з ПП мiстичними очима, в яких я так гiрко розчарувався, коли узнав, що Пх мiстичнiсть не що iнше, як близькозорiсть. В цiй же церквi у нас вiдбувалися лiтературнi вечори, на якi приходили всi, хто любив украПнську лiтературу. А таких було багато i ставало все бiльше. Пiсля суду "над пролетарськими поетами" клуб наш у церквi попрацював недовго. Стали ширшi масштаби, i лiтвечори перенесенi в Селянський будинок на площi Рози Люксембург 17. Хвильовий через свою чарiвну iндивiдуальнiсть i величезне знання росiйськоП i украПнськоП лiтератури (по сутi, вiн був учнем, як i я, великоП росiйськоП лiтератури, наших класикiв i народу) зiбрав навколо себе цiлу плеяду молодих прозаПкiв. Вiн перейшов на прозу пiсля своКП збiрки поезiй "Досвiтнi симфонiП". Його соратниками були трохи пiзнiше Панч 18, Вражливий 19, Копиленко 20, Яновський 21 (духовно, в киПвськiй вiддалi), Пiдмогильний 22 i iншi. Можна сказати, й Головко 23. I на всiх Пх була печать його генiальностi. Я вважаю, що Хвильовий, як художник, як поет у прозi, - основоположник украПнськоП радянськоП поезiП, особливо в своПх раннiх творах. Це моя особиста думка, i я ПП нiкому не нав'язую. Першу мою збiрку "ПоезiП", що видало Державне видавництво УкраПни (друкувалась у Сумах) 24, рецензував В. Коряк, а потiм вiтав М. Доленго 25: "Золотим сумом вiК од поеми "Червона зима". А потiм, в 1922 роцi, коли вийшла друга моя збiрка "Червона зима" 26, ПП вiтав сип мого безсмертного вчителя Iвана Яковича Франка Тарас Франко27: "Дивним чаром вiК од першоП збiрки молодого поета". Вiн мене застерiгав од футуризму Семенка 28, i правильно, як я потiм зрозумiв. Я не любив його розхитаних ритмiв не верхарнiвського типу, але там, де вiн ставав бiльш-менш органiзованим ритмiчно i гостродумнпм, вiн менi подобався. Якось я зайшов до редакцiП "Вiстi" в кабiнет редактора. На мiсцi Блакитного сидiв симпатичний брюнет з гострими, жагуче чорними очима, маленький i зосереджений. Я його спитав: - Ви Семенко? А вiн менi: - А ви Сосюра? Так ми з ним познайомились. Вiн менi як молодому поетовi радив не дуже зважати на лiтературнi авторитети, що справа не в тому, скiльки книжок вийшло у письменника, а що вiн дав нового, в чому його оригiнальнiсть. Вiн менi, мiж iншим, радив римувати: "корова" i "театр". Першу пораду його я сприйняв, а другоП - нi. Я працював в лiтературному вiддiлi Наркомосу (лiто), де виходив журнал "Червоний шлях", редактором якого був т. Коряк. В черговому номерi "Червоного шляху" 29 я прочитав новели Мамонтова 30, i одна з них мене гостро обурила. В нiй було таке мiсце: "Спить обдурене село, засипане снiгом i прокламацiями"... Я сказав т. Коряку: - Як ви могли надрукувати таку новелу!? Це ж справжня контрреволюцiя! Я пiду в ЦК. Товариш Коряк перелякався i почав виправдовуватися, що його не було в Харковi, що номер вийшов без нього i т. д. Я пожалiв тов. Коряка i в ЦК не пiшов. У черзi за бiдним обiдом для спiвробiтникiв Наркомосу я познайомився з Копиленком. Його здивувало, що я в черзi щось мурмотiв. Я йому сказав, що пошепки складаю вiршi, бо в черзi довго стояти, а я не люблю гаяти часу. Копиленко познайомив мене з Сенченком 31. Наскiльки перший був жвавий, запальний i любив лiтературу всiКю своКю широко розкритою сонцю i вiтрам життя душею, настiльки мовчазним i зосередженим був кремезно збитий русявий другий. Вони жили на Журавлiвцi, i я часто заходив до них, де ми дiлилися духовною Пжею, а вони ще й пiдгодовували мене смачною гречаною кашою. О юнiсть! Повна сонця i надiй юнiсть! I що для тебе була гречана каша, голоднi пайки, холод i нестача в одязi, коли тобi належав весь свiт! Мила моя жертвена i героПчна юнiсть!.. Через те. що в мене була полiтична освiта слабенька, брошурного характеру й трохи вiйськово-полiткурсантського, де я познайомився тiльки з основними принципами марксизму i керувався бiльше класовим iнстинктом, я вступив студентом до Комунiстичного унiверситету iм. Артема 32. Ректором був (о радiсть!) т. Скворчевський, якого я дуже любив, а вiн мене, як поета. Екзаменував мене професор Яворський, якого дружина, що вiн ПП покинув, викрила фотографiКю як австрiйського жандарма. Вiн мене спитав: - Як ви гадаКте, це добре, що на землi точиться класова боротьба? Я сказав: - Вiд того, що я скажу, добре це чи нi, класова боротьба не припиниться. Це закон життя нашого часу, об'Кктивний закон, який не маК нужди в моПх оцiнках. Я був прийнятий до Артемiвки. Тiльки менi не сподобалось, що професор Яворський сказав про мене, що я "чудесний матерiал". Який я матерiал? Я людина! В Артемiвцi викладав професор Рожицин з3, який в той же час працював i в ЦК. Вiн прославився своКю чудною i дикою для мене лекцiКю: "Красота - это контрреволюция", i пiд час диспуту по нiй розбив в пух i прах усiх своПх опонентiв. Хоч менi дивно було, як це вiн проповiдував, що красота - контрреволюцiя, хоч сам любив квiти i мав дуже красиву дружину. А коли вiн у ЦК перевiряв дiвчину, що хотiла мати роботу секретарки, то сказав Пй: - У вас некрасивий почерк! I от Валентин Сергiйович Рожицин читав нам, студентам, лекцiП по iсторiП культури, i коли дiйшов до Пушкiна, то я запискою спитав його: "Почему Пушкин писал по-русски?" Всi, чи бiльшiсть студентiв, гримнули розкотистим смiхом, мовляв, яке iдiотське запитання. Але Рожицин сказав: - Товарищи! Здесь не до смеха. Вопрос очень серьезный. Информирую. Пушкину гораздо легче было писать по-французски потому, что он думал по-французски. А по-русски он писал потому, что был под влиянием народного творчества: няня. Професор розв'язав моП останнi сумнiви. Справа в тому, що за мiй перехiд як поета з росiйськоП мови на украПнську я не подобався багатьом студентам. Вони дорiкали менi за це майже як за нацiональну зраду, вважали украПнським нацiоналiстом. I коли я говорив Пм, що писав би росiйською мовою, якби народився в РосiП, бо я знаю тiльки лiтературну росiйську мову, а народноП не знаю. Без знання ж народноП мови письменником, яким я хочу стати, не станеш. - А Гоголь? - казали вони менi. - Так Гоголь тим же й великий, що своПм знанням народноП украПнськоП мови збагатив росiйську лiтературу, - казав я. Але це Пх не задовольняло. Один менi сказав: - Зачем ты сменил королевскую флейту на сопилку? Я гаряче вiдповiв: - "Сопилка" мне дороже тысяч королевских флейт! I от за допомогою т. Рожицина я розв'язав для себе своП вагання в сторону рiшучого i беззастережного переходу на украПнську мову. Звичайно, я задавав т. Рожицину запитання для студентiв, якi дуже любили, як i я, Рожицина. Я прекрасно знав, що у Пушкiна в сiм'П панувала, як i у всього росiйського дворянства, французька мова як побутова мова. Менi хотiлося вустами професора вiдповiсти студентам на Пх великодержавницькi нарiкання. Вчився я добре. Вчителька з росiйськоП мови навiть звiльнила мене вiд слухання ПП лекцiй. А от економгеографiя та фiнансовi всякi справи менi нiяк не давалися, i я заздрив дiвчатам i студентам, що в цих питаннях почували себе, як риба в водi. Менi дуже сподобалась одна студентка. Вона була дуже красива нiжною i мрiйною украПнською красотою з правильними рисами обличчя, тонкими крилатими бровами й довгими вiями, за якими сiяли карi сонця ПП чудесних,глибоких,як щастя,очей. Це була Наталя Забiла 3". Я писав Пй закоханi записки, i раз запискою просив ПП прийти на цвинтар уночi, де часто молодь улаштовувала романтичнi побачення. Цвинтар був поруч Артемiвки. Але Наталя не прийшла. Замiсть неП мали прийти ПП чоловiк, теж студент Артемiвки, Сава Божко 35 з Iваном Кириленком 36, та побоялись, як потiм розповiдав менi Кириленко, бо думали, що в мене К зброя. А зброП в мене i не було. Звичайно, я не знав, що в Наталi К чоловiк, та ще такий цинiк i Дон-Жуан, як Сава. Правда, Дон-Жуан вiн був примiтивний, як сiльськi куркульськi парубки або росiйськi купчики: "Моему-де праву не препятствуй!" Але справа не в тому, справа в тому, що натурою я був схожий до Наталi, а в Савi ПП, мабуть, захопила його емоцiональна первiснiсть, сила i напористiсть, яких у мене не було. Я був нiжний i нiяковий, i навiть Наталя часто читала менi марксистськi нотацiП за мою розхристанiсть i непокiрнiсть певним догмам, в якi вона свято, як начотниця, вiрила, не розглядаючи Пх крилато, в дiП, в зв'язку з життям. Але ми ж були молодi, i кожний по-свойому молився марксiвському боговi. XLVIII Органiзувалася спiлка пролетарських письменникiв "Гарт" 1. Органiзатором i ПП iдейним керiвником i натхненником був т Блакитний, або Еллан. Ми пiшли в "Гарт". Йогансен 2, хвiПльобiПй, Полiщук i ще багато. Ми називали себе спадкоКмцями класичноП лiтератури, власне, так було на дiлi. Я, наприклад, нiяк не мiг примиритися з буржуазною теорiКю одмирання поезiП, яка то.и розкладалась, але не поезiя взагалi, а поезiя розгромленоП (у нас) буржуазiП, коли були у нас рiзнi течiП: футуристи (слово-звук) 3, iмажинiсти (слово-образ) 4, акмеПсти (слово-плоть) 5, нiчевоки (слово-тiнь) 6 i т. iн., не кажучи вже про символiстiв (слово-символ) 7 i декадентiв 8 рiзних мастей. Повний розклад на атоми. Теорiя одмирання поезiП була гадючим жалом переможеного ворога, який хотiв отруПти молоду i свiжу свiдомiсть переможцiв. Я вважав, що ми повиннi продовжувати традицiП класичноП лiтератури i вести ПП на новi, на своП вершини, i продовжувати творчо, по-своКму. Коряк написав статтю "Iз стрiх вода крапле" i прочитав ПП нам на зборах "Гарту". В статтi говорилося, що нашi молодi письменники повиннi писать так просто, як Пушкiн, Толстой, Гоголь. Всi, що виступали в обговореннi, хвалили статтю. Я виступив теж i сказав: - Товариш Коряк калiчить молодих початкiвцiв. Писати так, як Толстой, Пушкiн i Гоголь, неможливо, а бути Пх епiгонами це не вихiд, це смерть для пролетарськоП лiтератури. Вчитись у класикiв необхiдно, але вчитись творчо i не в одного, а в багатьох класикiв не тiльки украПнських, росiйських, але i в чужоземних. Тiльки через складний лабiринт творчих шукань у боротьбi з шаблонами в других i в себе можна прийти до своКП iндивiдуальноП простоти. Так треба вчити молодь, а не штовхати ПП на безплiдне епiгонство. Коли я це говорив, товариш Коряк гостропосо i сумно похнюпився. Менi було його дуже жалко, але думок його не жалко. Коряк у заключному словi сказав: - Всi, хто тут виступили, були не щирi. Один тiльки Сосюра сказав менi правду. Ще перед "Гартом" була органiзована спiлка селянських письменникiв "Плуг" т. Пилипенком СергiКм Володимировичем - високим, спокiйним чорновусим красенем з нiби вiрiзьбленим з мармуру шляхетним обличчям, колишнiм офiцером царськоП армiП i прекрасним бiльшовиком-украПнцем, в якому гармонiйно поКднувалось соцiальне i нацiональне. Це був справжнiй вiдданий справi Ленiна, як i Блакитний, iнтернацiоналiст в кращому розумiннi цього слова. Я, в силу своКП мандрiвноП душi, переходив то з "Плугу" в "Гарт", то - навпаки. Як маятник, мотався мiж ними, бо любив i плужан, i гартованцiв. I ще обличчя Сергiя Володимировича нагадувало менi старовиннi украПнськi фрески. Я дуже любив його i дивився на нього, як на батька. Так само я любив i Еллана, але дивився на нього, як на старшого брата з блакитними, смiливими i натхненними очима, i зразкового комунiста. I Пилипенко, i Еллан дуже любили молодь, i молодь любила _Пх. Пилипенка ми всi любовно називали "папаша" i безсоромно зловживали його добротою, спустошуючи його портсигар. Вiн, блiдий i прекрасний, стояв перед нами, i ми були готовi пiти за ним в огонь i в воду, так само i за Блакитним, який вражав мене iнтелектуальнiстю вищого типу. Пилипенко був бiльш народний, i тому спiлка "Плуг" набрала таких масових форм з лiтгуртками iменi "Плугу", що це декого стривожило (мене дивуК-чому?) i т. Пилипенка стали обвинувачувати в масовiзмi. Нiколи "Плуг" не замiняв партiю, як дехто думав. Це був широкий, сонячний рух украПнськоП молодi до культури, i неправильно зроблено, що завчасно "Плуг" лiквiдували. Треба було б дати йому визрiти в прекрасний плiд культурноП революцiП на УкраПнi, яка тодi приймала грандiозний розмах. Так само i з "Гартом" i "Ваплiте" 9, хоч "Гарт" мав меншi форми i в своКму розвитку зустрiчався ще з iнерцiКю безкiнечнорiчноП русифiкацiП серед украПнських робiтникiв, а от "Плуговi" була вiдкрита "зелена" вулиця в серця украПнськоП молодi. "Ваплiте" - Вiльна академiя пролетарськоП лiтератури, в якiй я теж був, але рiк, була ще вужча, по сутi, кастова органiзацiя, куди приймали тiльки "аристократiв", обранцiв од лiтератури. Якось я дав М. Кулiшевi10 нову збiрку своПх поезiй для видання в видавництвi "Ваплiте". Збiрка пройшла понад п'ять рецензiй, i все не було нiяких наслiдкiв. В цiй збiрцi був вiрш "Неокласикам" п, i Хвильовий i Кулiш хотiли, щоб я вилучив цього вiрша iз збiрки, а я не хотiв. Одного разу я спитав т. Кулiша, скiльки ще рецензiй пройде моя збiрка. Кулiш вiдповiв з усмiшкою: - Та, мабуть, ще рецензiй з десять. Тодi я обурився i сказав: - ВiП менi нагадуКте петлюрiвського старшину. А потiм подав заяву про вихiд iз "Ваплiте" i перейшов до ВУСППу12, який був органiзований для боротьби з "Плугом", "Ваплiте", потiм "Лiтфронтом" 13, "Новою генерацiКю" 14, "Авангардом" 18 i т. iн. Ще про "Молодняк" 16, комсомольську органiзацiю молодих письменникiв, на чолi якоП був Павло Усенко 17, сухолиций з гострими очима i широкою походкою юнак. Вiн почав широко ходитп, коли став на чолi "Молодняка". Я любив його як своК продовження. Але менi не подобалось, що молоднякiвцi протиставляли себе старшим письменникам, а себе (мiж собою) возводили трохи не в генiП. Тодi ж мене ударив у серце С. К. 18 вiршем [з], якого я пам'ятаю тiльки чотири рядки: Зростав на лiрицi Сосюри. Де Гете, Шiллер, де Байрон?.. Чи стану понад дужi мури, яким просте iм'я - шаблон!.. Да, С.! Ти не став "понад дужi мури", а так i залишився, як поет, моПм епiгоном. Звичайно, Павло Усенко, хоч i любив його як поета, i перший вiтав його як поета, присвятивши йому вiрша, коли вiн iще жив у Полтавi, "Сьогоднi генiПв чекаю" 19, звичайно, Павлуша благословляв такi випадп в моК оголене всiм вiтрам революцiП серце. Це схоже на статтю Якова Савченка 20 "Мертве й живе в украПнськiй поезiП", де вiн хотiв розправитись зi мною, як колись iз Чупринкою 21, i зарахувати мене до мертвих, а таку еротичну поетесу, як РаПсу Троянкер 22, до живих. Потiм, коли вiн i я були в Москвi на змичцi з росiйськими письменниками, Савченко спптав мене: - Ти не сердишся? - Нi. - Це культурно. А чого б я мiг на нього сердитись, коли вiн сам себе побив. Якось критик Меженко 23 сказав менi: - Я вважаю всiх поетiв за дегенератiв, крiм Тичини. Я вiдповiв: - А я вважаю всiх критикiв за дегенератiв, крiм Коряка. Взагалi, коли я розсердюсь, то стаю гострий на язик i на перо. Але треба повернутись назад. Був студентський вечiр в Артемiвцi. Мене все годувала пирiжками одна з розпорядниць - бiлява, з волоссям, як льон, свiтлоока дiвчина в трофейнiй врангелiвськiй шинелi. Звали ПП Вiра 24. Вона чомусь суворо й задумливо-нiжно все дивилася на мене. Я призначив Пй побачення, й вона з охотою дала згоду. Цвинтар. Сонце. Пташинi пiснi... Життя, молодiсть, i любов, а пiд нами - царство мертвих, свiт мертвих. Я нiжно взяв в долонi золоту од сонця голову Вiри, i вона, трохи опираючись, повернула своК лице до моПх губ. - Ты любишь по-рабочему... Быстро! Чому вона думала, що всi робiтники нахаби, не знаю. Бо було ж нахабством з мого боку, так, без усякоП психологiчноП пiдготовки, як говорили тодi заправськi Дон-Жуани, так просто взяти й поцiлувать. Я сказав Пй, що я не такий швидкий, як вона думаК, що я не цинiк, а зробив це, бо не мiг не зробити, бо я полюбив ПП за ПП хорошу усмiшку, льонове волосся, i що вона так гарно збудована. Вона менi розповiла про себе, що була полiтруком ескадрону, приймала участь в штурмi Перекопу, а до того в придушеннi куркульського повстання на Харкiвщинi. Крiм того, вона закiнчила в Москвi Свердловський комунiверситет 25 i викладала полiтекономiю в Харкiвськiй губпартшколi, що була зв'язана господарчо з Артемiвкою. Коли вона менi це розповiдала, раптом буквально за крок од нас, перед нами, двоК мовчки й швидко почали копати могилу... I я подумав: "Мабуть, i щастя наше ляже в могилу". Так воно потiм i сталося. XLIX Через недостатнiсть загальноосвiтньоП пiдготовки я перейшов з Комунiверситету за власним бажанням до робiтфаку Iнституту народноП освiти. Перед тим я одружився з Вiрою. Вона все писала менi записки i клала менi пiд подушку, щоб я не помiтив, коли приходила до нас у кiмнату студентського гуртожитку. Я записки читав i став дивитися на Вiру якось чудно, проганяв ПП. А вона не сердилась на мене i все приходила. Менi сподобалась така упертiсть, i я сказав Пй: - Идем в загс. Вона щасливо почервонiла, i лице ПП всю дорогу, поки ми йшли до загсу, палало, як троянда, коли сонце заходить i цiлуК ПП своПми багряними губами... На робiтфак я пiшов на перший триместр, щоб iти разом з дружиною, яку теж прийняли до 1-го триместру. Ректором iнституту був товариш Стрiльбицький, свiтла пам'ять про якого незгасно горить в моКму серцi. Це був, якщо можна так сказати, свiтлий бiльшовик. Чула i сердечна людина з великоП лiтери. I от почалась учоба. Лектор по хiмiП, товариш Фiнкельштейн, почав нас знайомити з елементами свiту, з киснем, воднем, азотом i т. i[н]. Вiн каже: - Кисень. А я з задньоП парти: - Оксiгенiум. Вiн: - Водень. Я: -_ Гiдрогенiум. Вiн: - Азот. Я:_ - Нiтрогенiум. Тодi Фiнкельштейн (мiж iншим, менi не подобалось, що вiн казав, що все в природi побудовано без усякоП участi розуму. А вiдкiля ж генiальне визначення Маркса "Материя думает!"), тодi Фiнкельштейн каже: - А кто там из вас такой умный? Сосюра? Я пiдвiвся. - Идите в третий триместр. - А жена? - I жена пусть идет. Вы ей поможете. I от я на третьому триместрi робiтфаку ХIНО 1. До класу входить викладач украПнськоП лiтератури т. ЊрофеПв. Мiж iншим, тодi вийшла хрестоматiя з укрлiтератури проф. Плевако 2, i основники-студенти вивчали мене по всiй УкраПнi, а я вчився на робiтфацi. Цiкаво? Такi "казуси" могли бути тiльки за диктатури пролетарiату. ЊрофеПв почав за списком знайомитись з робiтфакiвпями. Коли вiн дiйшов до мене i назвав моК прiзвище, я пiдвiвся. - Сидiть, сидiть! Я сiв. - Ви не родич того Сосюри, що пише вiршi? - Нi, це - я. - А може, ви його брат? - Та нi! Це - я. А потiм професор ЊрофеПв, коли закiнчував свою лекцiю, часто питав мене: - Ну, як? Правильно я говорив? Менi було це дуже смiшно. I це примусило мене задуматись. Робiтфак, по сутi, повторював те, що я знав ще з агрономiчноП школи. Навiть там знання давали глибшi й ширшi. Iти на основний, як менi пропонував т. Йогансен, що викладав в iнститутi? Так лiтературу я знав краще за першого-лiпшого професора лiтератури. Я з 12-ти рокiв уже був знайомий не тiльки з росiйською класичною лiтературою (з украПнською я познайомився пiзнiше, за громадянськоП вiйни, i особливо, пiсля неП), але i з свiтовою (через росiйськi переклади). Так що менi мало чого було робити i на основному. Наприклад, хiба викладали там таке: на поемi Пушкiна позначився величезний вплив французького "Слова о полку Iгореве" - "Песни о Роланде" 3. Портрет Петра 4 списаний буквально з портрета короля Фiлiппа А: "Глаза сияют, лик прекрасен..." 6 i т. д. Або: франки маврiв "рубають, колють, рiжуть!!!" I у Пушкiна: "швед, русский колет, рубит, режет". Так що менi було нема чого робити нi на робiтфацi, нi на основному. I я покинув учобу i став просто поетом. Правда, в партiйних документах у мене записано, що я маю незакiнчену середню освiту, бо в мене немаК диплома про закiнчення вищоП освiти. Але мiй диплом - моП три томи вибраних поезiй. Це не нескромнiсть, а образа на наших партiйних бюрократiв, яких я терпiть не можу, як i усяких чинуш, що загубили свою людську душу за "согласовать", "углубить", "провернуть", "протереть с песочком" i т. д. Iшли роки. В мене було вже два сини, Олег i Коля. Чомусь я дуже любив Колю, схожого на мене, з очима глибокими й повними якогось до солодкого почуття темного блиску, в якому потопав мiй зiр, i я що довше дивився в глибину його очей, - все дужче любив його. А Олега я теж любив. Тiльки не так сильно. Вiра вже була студенткою агробiологiчного факультету IНО. Я все робив, щоб вона закiнчила освiту, а вона, як усякi дрiбнобуржуазнi натури (вийшло, що вона не селянка, як казала менi, партiП, i ПП за це виключили з партiйних лав), вона не мала почуття вдячностi. Якось вона байдуже i зверхньо сказала менi: - Ты лентяй и некультурный. Я спитав ПП: - А что такое шваповская оболочка? Вона, бiологiчка, не змогла менi вiдповiсти. Мiж iншим, ще в агрошколi ми вивчали фiзiологiю, гiстологiю, ембрiологiю i т. i[н]. I от почалося, як наслiдок розрухи, що нам лишили вiйна i революцiя, безробiття. Ми йдемо з Вiрою майданом ТевелКва 7, i на вiтринi Вiра побачила гарну кофточку. - Купи мне эту кофточку! Я: - А бачиш, он дядьки хлiба просять?.. Вона: - А... ты меня не любишь! Ясно. Я ж ПП одягав добре, i особливих потреб в нових кофточках у неП не було. Словом, колишня свердловка i полiтрук ескадрону стала звичайною мiщанкою. Навiть сестра ПП, що жила в Москвi i вчилася на iнженера, писала Пй, що "у тебя миросозерцание сузилось до размеров булавочной головки". I я вирiшив покинути Вiру, коли вона закiнчить IНО. А сини,сини!? Як я забув про синiв, особливо про Колю?.. Не знаю. Якийсь гарячий туман кинув у тьму мою душу, бо не тiльки за це я вирiшив покинути Вiру. I не за те, що вона приховала своК соцiальне походження. Останнiм приводом для розлуки було таке. Якось я Вiрi сказав (ми уже кiлька рокiв жили в новому будинку письменникiв "Слово" 8): - Вера! Когда ты окончишь ИНО и будешь работать, ты будешь мне помогать хоть ежемесячным взносом квартплаты? - Нет. Я свое жалованье буду посылать матери. Менi було так важко матерiально. Я бився як риба об лiд, щоб допомогти Вiрi вчитися. Сам же я не вчився, i, можливо, заради неП, бо вдвох нам було тяжко вчитися (був уже тодi Олег) з матерiальних причин. I чи не це було основною причиною, що я покинув вчитися. Бо я все ж заздрив Вiрi, що вона матиме вищу освiту, а я - нi. Хоч товариш Iкс казав, що в мене знань на професора, але вони не органiзованi... А органiзацiю знань, систематизацiю Пх даК тiльки вища освiта, i це я визнаю й зараз, бо в мене К провали i в математицi (я не вчив нi тригонометрiП, нi логiки, нi алгебри), не кажучи вже про вищу математику i астрономiю. В природничих науках я пiдкований добре. Але це ж не все. I менi часто снилися сни, що я студент то партунiверситету, то просто унiверситету, i це вiчно терзало i зараз терзаК мене, хоч як я не хизувався перед цим (у цьому романi), що маю блискучу лiтературну самоосвiту. Так що лiтературнiй молодi я всiм серцем рекомендую вчитися, вчитися i вчитися. Я на все дивився, як поет: на книжки, на людей, яких вчився читати, як книжки, на життя у всiй його складностi, на мистецтво й знання... Все це було для мене засобом, а мета - поезiя, i щоб ця поезiя служила нашому народу, який одягаК, годуК нас, виховуК нас, як добрий батько. Як же не любити його, не молитись йому, як колись я молився боговi! Я вiчний учень народу i горджуся цим. Хоч це не значить, що я "вiчний студент". Як комунiст, борючись за лiнiю партiП в життi (я знаю, що лiнiя партiП - лiнiя трудового народу, i якби партiя в своПй боротьбi за комунiзм не додержувала на основi марксо-лепiнiзму лiнiП народу, вона б не була комунiстичною партiКю), я знаю, що ми не тiльки учнi, але й вчителi народу. Але я нiяк не можу уявити себе вчителем, бо я сип народу. А хiба син може вчити батька? У батька (а це мiльйонний батько) бiльше голiв i досвiду! Я не можу i не хочу йти попереду народу, я хочу йтii за ним, хочу злитися з ним i дивлюся на нього не зверху вниз, як дехто, i не знизу вгору, як дехто, а просто в вiчi, як моКму батьковi колись дивився i якого любив так, як зараз люблю народ. Але це вже вiд фiлософiП. Вернуся до себе, молодого, смуглявого, розхристаного i нiжного до слiз у своПй любовi до людей, до природи моКП золотоП Донеччини i взагалi УкраПни. Правда, ця нiжнiсть не заважала менi iнодi ставати тим сiльським хлопцем, що приймав участь у "боях" з лисичана.чи за дiвчат i за те, що вони нас дражнили: "Хахол-Мазепа!" (Ну, то було вiд "разделяй и властвуй..."). Розкажу ще про один лiтературно-м