и, а став лише слiпим виконавцем велiнь слуг Лойоли в iм'я величi папи. Кiлька магнатських родин, роздiливши мiж собою територiю Речi ПосполитоП, завели окремi держави в ойчизнi, ворожi не лише центральнiй владi, але й одна однiй. При такiй сваволi, при ототожненнi загальних державних iнтересiв з особистими iнтересами шляхти, або, краще мовити, окремих шляхетських родiв, при знищеннi третього стану, при вiдсутностi виконавчоП влади й полiцiйних установ, при низькому рiвнi освiти, на якому тодi стояла шляхетська маса, цiлком зрозумiло, що польський становий i релiгiйний фанатизм мусив зрештою дiйти на Правобережнiй УкраПнi до несамовитого самодурства. А якщо до цього додати, що самi володарi й не заглядали в своП маКтностi, а марнотратили життя то в Варшавi, то в Краковi, а то й за кордоном, доручаючи управлiння маКтками губернаторам, уповноважуючи Пх необмеженою владою для визиску бiльших прибуткiв, то можна собi уявити, до яких страхiть був доведений пiд'яремний православний народ, а особливо духiвництво. Православ'я й руське плем'я не занепали остаточно завдяки лише трьом причинам: стiйкостi селян, заступництву РосiП й цiлковитому розкладовi шляхетського стану. Ось у якому становищi перебувало суспiльство й населення ПравобережноП УкраПни в епоху подiй, якi тут описуються. Мiстечко Лисянка, що й нинi К в Звенигородському повiтi КиПвськоП губернiП, в той час було оточене густими лiсами. Заснували його ще за Сигiзмунда III, який прагнув давати грамоти на спорудження замкiв у мало заселеному краП; замки цi мали стати й оплотами вiд татарських наскокiв, i центрами заселення безлюдного краю. Пiд крилом таких замкiв селилися мiщани; кожний мiщанин зобов'язувався мати добру рушницю, не менше двох фунтiв пороху, шiстдесяти куль i цiлком пiдлягати комендантовi. Володар, з свого боку, надавав оборонцям замку рiзнi пiльги й випрошував у короля для Пхнього збагачення ярмарки; це приваблювало поселенцiв, i самотнi маленькi фортецi, якi повиростали в непрохiднiй глушинi, незабаром облiплювались хатками, що тулилися коло пiднiжжя замку, на пiдзамчому; цi пiдзамковi висiлки розросталися потiм у мiстечка, обкопувалися теж невеликими валами й ставали iнодi значними торговельними центрами. Лисянка спершу належала родинi Чермiнських, а потiм, у 1622 роцi, ввiйшла до складу чигиринського староства за Даниловича, котрий обвiв замок стiнами, озброПв його, а також завiв у пiдзамчому ярмарок. У цьому мiстечку за часiв Даниловича народився й вирiс Хмельницький, - за одними переказами - батько Богданiв, Михайло, а за iншими - сам Богдан. У 1762 роцi на Лисянку, занесену в королiвськi добра, дiстав привiлей Ян Яблоновський. Яблоновський надбудував замок, спорудив сторожовi вежi, розвiв розкiшнi сади, загатив рiчки Тiкич i Лисянку, побудував великi млини, розширив мiстечко й збiльшив ярмарки, так що Лисянка одразу збагатiла й стала центром торгiвлi; навкруги неП почали виростати хутори, села; дрiмучi нiмi лiси, колишнi притулки хижого звiра, сповнились гомоном i пiснею народу. Хоча з часiв Дорошенка Лисянка й була двiчi розгромлена й гетьманом, i татарами, але в половинi XVIII столiття, коли останнi спалахи козацькоП боротьби згасли, замок Лисянка звiвся з руПн у новiй пишностi, а мiстечко почало процвiтати ще бiльше. На той час уже дiдичi Яблоновськi не жили в родових украПнських маКтках, а Пх замiнили уповноваженi вiд них губернатори; вони були й представниками влади своПх патронiв, i господарями Пхнiх маКтностей. В часи, якi тут описуються, губернатором мiстечка Лисянки i всiх маКткiв Олександра Яблоновського на КиПвщинi був вельможний пан Андрiй Кшемуський. В часи губернаторства Кшемуського мiстечко Лисянка розрослося до городка, дiстало магдебурзьке право й почало обирати своПх бурмистрiв i войтiв. З'явилися в мiстечку й православнi церкви, й костьоли, й крамницi, i заПжджi двори, i шинки... Тiльки мiщанськi подвiр'я та хати почали з року в рiк занепадати, i страшнi злиднi пiдкралися останнiм часом пiд Пхнi стрiхи: всiлякi побори й видеркаси од двору, за курiння горiлки й пива, за продаж напоПв, збори од мiрки хлiба, за в'Пзд у мiстечко, за городи, за торгiвлю й iнше - геть розоряли мiщан, нищили Пхнi промисли, а коли додати до цих поборiв ще й натуральнi повинностi, котрi вони несли на замок, та фанатичне переслiдування вiд губернаторiв, бурграбiв, економiв, ксьондзiв за православну вiру, то буде зрозумiло, чому мiщан одразу задушили упривiлейованi конкуренти - КвреП; цi конкуренти тепер почали оселятися в центрi мiстечка, тобто на торговому майданi, витiсняючи мiщан далi на околицi. Замок, мов вовкулака, висмоктував з усiКП йому пiдвладноП людностi i пiт, i кров, жирiючи й збагачуючись за рахунок своПх покiрних пiдданцiв; зате вiн красувався тепер i розкiшшю, i суворою величчю. На вершинi положистоП невеликоП гори, вкритоП синiми хвилями лiсiв, що бiгли вдалину, на широкiй просiцi височiли зiгнутi колiнами зубчастi високi мури замку з прорiзаними в них бiйницями i двома круглими вежами по краях; iз-за цих стiн пiдiймалася над мурами гостра, вкрита черепицею покрiвля самого замку й дивилася слуховими вiкнами вниз на дзеркало чистого ставу, що лежав коло пiднiжжя гори, обрамлений зеленню оситнягу та оксамитом очеретiв; до цього ставу збiгав од замку по горi розкiшний тiнистий сад, примхливо помережаний алеями, прикрашений штучними скелями, водоспадами, фонтанами, статуями, квiтниками, альтанками й теплицями; сад той теж був оточений гарною високою кам'яною оградою, з виходом унизу на маленьку пристань, бiля якоП завжди стояли баркаси й розмальованi дуби для панських прогулянок. Теперiшнiй замок з усiма мурами й прибудовами стояв на новому замчищi, та й з кладки свiтлих, ще не закурених стiн i з яскравостi дахiв i верхiвок башт зразу було видно, що вiн побудований недавно. Праворуч вiд нього чорнiли стiни зруйнованого замку, на мiсцi якого стояла тепер грандiозна й похмура споруда кляштора базилiан, що його побудував для ордену той же Олександр Яблоновський. За ставом розкинулось мiстечко, тонучи на околицях у зеленi садiв i рудiючи гостроверхими дахами в центрi. Здалеку, з височини замку, воно здавалося надзвичайно мальовничим i вабило до себе привiллям. Лiворуч, за довгою греблею, що перетинала став, видно було млини, над колесами яких завжди стояв райдужний водяний пил, виграючи прегарними переливами свiтлотiней; праворуч од ставу вигадливо звивалася й губилась у сивiй зеленi верб синя стрiчка Тiкича, а далеко на широкiй хвилястiй рiвнинi, серед яскравоП зеленi пишних лук i темних плям гайкiв та пасiк, ряхтiли золотом i бронзою клаптики нив, нiби розкиданi то там, то там аж до обрiю розкiшнi, дорогi плахти... Авжеж, втiшно було дивитися з баштовоП вишки на веселий, привiльний, вбраний у пишнi шати край навкруги замку, та ще втiшнiше було жити в тому замку; з ранку до вечора лунали там веселi вигуки й пiснi, шумувала хмiльна радiсть, не стихав нестримний смiх. Старий губернатор замку Андрiй Кшемуський, що проживав там уже третiй десяток рокiв, збирав величезнi прибутки з княжих маКткiв, одсилав своКму патроновi мiзерну частку Пх, а решту витрачав на бенкети для навколишньоП шляхти, на безумнi забаганки й нечуванi витiвки; правда, невичерпнi багатства дозволяли йому всiлякi надмiрностi, а збирати Пх i приховувати не було для кого: подружжя Кшемуських не мало дiтей i на схилi вiку взяло собi на виховання убогу племiнницю, панну Теклю... Та приймачка - не рiдна дитина, i пiклування про неП не могло погамувати в старого Кшемуського егоПзму i якоПсь хворобливоП жадоби бучних розваг. Дивувало те, що вельможний магнат, який славився широкою гостиннiстю, завжди був похмурий, не лише на самотi, але й на своПх гамiрливих бенкетах, - подейкували, що колись давно його спiткало якесь горе, котре примусило i його самого, i дружину його Ядвiгу, з роду Дембжицьких, передчасно посивiти; казали, що час лише осiв iржею на серце пана Андрiя, зробив його жорстоким, але не загоПв страшноП рани i що вiд нестерпного болю вiн i шукав забуття в бенкетах безумних... А втiм, можливо, поговiр цей i не мав пiдстав, але губернатор справдi був завжди понурий i нестриманий як у гнiвi, так i в своПх диких витiвках, i цей шалений настрiй проявлявся в нього раптовими пароксизмами. Панi Ядвiга користувалася такими нападами шаленства свого чоловiка й щоразу пiдбивала його на всiлякi жорстокостi, немов прагнучи комусь мстити. В останнi роки, внаслiдок грiзних втручань РосiП у справи Речi ПосполитоП i заворушень придушеного й покрiпаченого народу, навколишня шляхта почала частiше навiдуватись до лисянського губернатора, радитися з ним про своП справи й гуляти в його неприступному замку на бучних бенкетах. Гостинний господар з тих же причин навстiж розчиняв для гостей свою браму i майже не вiдпускав Пх од себе, маючи на увазi, на випадок раптовоП небезпеки, укомплектувати ними i своК надвiрне вiйсько, i гарнiзон фортецi. Просторi покоП замку ледве вмiщали шляхетних гостей, що прибували сюди з своКю челяддю i навiть псами, менш значна шляхта знаходила притулок у стiнах базилiанського монастиря, а дрiбна розквартировувалася в мiстечку. У залах замку й на дворищi його завжди було гамiрно й людно, але сьогоднi там стояв незвичайний тиск, а жвавий i гучний гамiр зростав з кожною хвилиною. Сьогоднi святкував вельможний пан Кшемуський заручини своКП небоги Теклi з Фелiксом Голембицьким, а сватом його зволив бути сам губернатор Уманi пан Младанович. Ця подiя зiбрала в стiни замку не тiльки навколишню шляхту, а й гостей здалека, серед яких несподiваним i найпочеснiшим був староста канiвський, вiдомий магнат Микола Потоцький, - приПзд його й викликав у Лисянцi особливу метушню та хвилювання. У великому замковому залi, прикрашеному портретами всього роду Яблоновських, княжими гербами й рiзноманiтною зброКю, наближався до кiнця парадний обiд; серед радiсного гамору й смiху вихоплювались вигуки: "Вiват!", "НКх жиК!" - в супроводi гарматних салютiв... ХазяПн нарештi вийшов з-за столу i тим дав гостям своПм цiлковиту свободу; але бiльшiсть Пх, незважаючи на довгий обiд та надмiрну кiлькiсть випитого вина, й на думцi ще не мала вiдриватись од келихiв i залишати трапезний покiй... На широкiй мармуровiй терасi, з котроП вели напiвкруглi сходи в сад, з'явилася гладка постать самого господаря замку. Брезкле обличчя його, навислi й зрослi на перенiссi сивi брови, налитi кров'ю очi, що поблискували недобрим вогнем, високий, порiзаний зморшками лоб i низько опущенi вуса - все це разом вiдбивало таку пиховитiсть i неприступну жалощам волю, що сам погляд цього пана навiвав на кожного холод i примушував стрiчного сахатися. За вельможним губернатором смиренно ступав плебан базилiанiв ксьондз БаКвський. Його довга, кощава постать у чорнiй сутанi, безвусе, голене, немов засушене обличчя були цiлковитим контрастом до огрядностi господаря, пишно вбраного до того ж в яскравий оксамит, парчу, адамашок... - То пан плебан одержав з Рима листа? - промовив низьким хрипким голосом губернатор, провадячи далi почату ранiше розмову. - Так, ясновельможний пане, - вiдповiв фальцетом ксьондз, притримуючи правою рукою на грудях сутану й нахиляючи голову, - од ясновелебного нунцiя. - I що ж вiн пише? - Про монастир, про деякi новини в Римi, про те, нарештi, що найсвятiший, непогрiшний отець наш, довiдавшись про благодiяння, якими осипаК панська милость наших базилiан, та вiдданiсть його мосцi Кдинiй, iстиннiй католицькiй вiрi, возносить молитви про вiдпущення ясновельможному пановi усiх грiхiв вiльних i невiльних, уже содiяних i якi ще мають бути содiянi, омиваючи панську душу вiд усякоП скверни, - хай увiйде очищена молитва найсвятiшого в митарства i вознесеться з них бiлою голубицею до престолу Всевишнього. - О, велику, радiсну звiстку принiс ти менi, отче! Вона КлеКм помастила рани душi моКП, поточеноП пристрастями й пекельними болями... Та чи гiдний я, раб нечестивий, пойнятий гординею й шаленствами, облитий кров'ю, чи гiдний я молитов найсвятiшого папи? - промовив схвильованим i навiть розчуленим голосом губернатор: видно було, що слова плебана глибоко його зворушили. - Приниження паче гордостi, - похитав головою плебан, - найсвятiший бачить i за тисячi миль нашi душi й не буде заступатися за недостойних. На ясновельможному кров не братiв його, а кров ворогiв: бузувiрiв, схизматiв, а така кров не погубляК душу, а очищаК ПП, як очищаК й гартуК залiзо вогонь горнила. В насильствi iнодi виявляКться велика любов: ми караКмо дiтей своПх, люблячи Пх i бажаючи Пм добра, а хто не виправляК й не караК - ненавидить Пх... Та й немаК моцарства, котре не переслiдувало б осквернителiв закону... Закону, скажу, людського, а як же не переслiдувати осквернителiв закону божого? I хто ж може бути бiльшим осквернителем його, як не схизмат? Схизмати й лютерани суть нашi найзапеклiшi вороги. Спiвбесiдники, розмовляючи, ввiйшли в темну липову алею й сiли в затишнiй, схованiй у густiй лiщинi альтанцi. Кшемуський слухав мову плебана, низько похиливши голову, не промовляючи жодного слова, а коли красномовнiсть його духовного наставника вичерпалась, вiн пiдвiв очi д'горi, тяжко зiтхнув i похилив ще нижче свою сиву голову. Ця мовчанка була неприКмна для плебана. - Святий кардинал обiцяК ощасливити нас незабаром своПми одвiдинами, -виждавши трохи, провадив далi плебан вкрадливим голосом. - Вiн привезе тодi ясновельможному пановi й iндульгенцiю. - Ох! - зiтхнув знову Кшемуський i злегка вдарив себе тричi кулаком у груди. - Недостойний!.. Все це так, i кожне твоК слово, святий отче, пече вогнем моК серце... врiзуКться в нього з болем, викликаК новi бурi, але не даК менi бажаного спокою, життя минаК, сили виснажуються, вже чути дух могили сироП, а спокою менi немаК, немаК й забуття! Нi в запалi гнiву, нi в жадобi помсти, нi в буйствi, нi в хмелю, нi навiть у молитвi немаК цього забуття давнього болю, немаК! Все дав менi Всевишнiй, i владу, i могутнiсть, i багатство, тiльки не дав менi щастя родинного, i в цьому я вбачаю караючу десницю... - Боже! - скрикнув, пiднiсши руки, плебан. - Невже пан почуваК себе нещасним з ясновельможною милостивицею нашою, щонайвiдданiшою католичкою, панею Ядвiгою? - Е, не про те мова, хоч i сама панi не вмиротворяК, а роз'ятрюК. - Розумiю, вельможний жадав дiтей... - Не говори, отче, про дiтей... - Тобi, коханий мiй пане, боляче... Але в господа сил усе можливе: згадай Авраама i Сару... А може, провидiння, заради твого ж добробуту, вiдхилило вiд тебе цю юдоль! В тебе, сину мiй, лежить щось на серцi чи, може, давно колись йому завдано удару незабутнього... Повiдай, вельможний, духовному отцевi своК горе й цим полегшиш його тягар, а я молитвами проситиму небо, щоб воно дало тобi цiлюще забуття. - Нi, не можу, та чи й не однаково? Була радiсть, щезла й не вернеться!.. Молись, святий отче, за грiшного Андрiя... Та облишмо про це... Чи немаК ще чогось нового? - Як же! Про головне я ще й не говорив... Рим пропонуК й вимагаК, щоб Рiч Посполита, якiй Всевишнiй дав високе призначення, поширила на всiй своПй територiП католицьку вiру, а потiм понесла свою мiсiю i в iншi краПни, запроваджуючи в усьому свiтi iстинну католицьку церкву... О, яка велика роль на землi доручена божественною десницею обранiй помiж усiма народами Польщi i яка уготована Пй пречудова, невимовно блаженна доля там! - урочисто показав плебан пальцем д'горi. - Рим звертаКться до Речi ПосполитоП, тобто до вас, можновладцiв, до благородного лицарства, котре й становить стовпи вiтчизни. Непогрiшимий рече, що зараз усе сильне, здатне володiти зброКю в схизматiв уже знищене: руське схизматське панство давно вже вiдреклося вiд хлопськоП вiри й припало до лона нашоП церкви, мiщанськi братства, цi розбiйничi гнiзда, - викорiненi, Кретична iКрархiя i попи знищенi... i зосталося лише саме безпорадне бидло схизматське, що тиняКться степами, ergo, боротися тепер нi з ким, а в боротьбi вдаватися до хитрощiв, напiвзаходiв, - просто принизливо! Пора смiливо завдати рiшучого й останнього удару цьому ненависному православ'ю! - Авжеж, либонь, пора! - збуджено промовив Кшемуський, багатозначно стиснувши кулак. - Ще ось чому пора, ясновельможний, коханий, - усе жвавiшав плебан, - схизматка Росiя починаК втручатися в нашi справи i навiть насмiлюКться пiдносити голос до наказiв i погроз! - О Њзус-Марiя! - з жахом мовив Кшемуський. - Так, це попуск божий за нашу нерiшучiсть, малодушнiсть i зневагу до справ вiри, ео ipso, до iнтересiв отчизни. Росiя маК Кдиний привiд для втручання - це турбота про своПх одновiрцiв: цей привiд i сусiднiм нашим державам здаКться законним. Та коли б не було тут ПП одновiрцiв - i приводу б не iснувало; отже, для знищення цього приводу треба якнайскорiше i найрiшучiше позбавитися цих одновiрцiв. Усi попереднi заходи - хитрощi Шумлянських i Жабокрицьких - тепер уже не потрiбнi, - та, правду кажучи, вiд них i тодi була невелика користь: вiддали всi церковнi маКтностi i всю владу в руки унiатськоП iКрархiП, та самi унiати небажанi теж: це якийсь недозрiлий, шкiдливий плiд - перехiдний, кривий щабель, з якого легко й зiрватися... Вони ранiше, може, й були кориснi, щоб одвести очi вiд iстинноП нашоП мети, але далi Пх Рим не потерпить... Та зараз не про них мова: поки що йдеться про схизматiв, тепер здебiльшого темних, диких. Ми й далi будемо панькатися з цими лайдаками? Адже всi заходи, до яких вдаКться благородне лицарство, щоб навернути Пх до iстинноП вiри, виявляються безсилими: цi тварюки впертi й черствi серцем, мов звiрi... А от через них iмператриця докучаК й вимагаК в короля всiляких декретiв i пiльг для цих недовiркiв. То пiднесiться ж духом, волелюбнi, гордi сини своКП славноП вiтчизни, вiрнi дiти костьолу! Повстаньте i проти короля, i проти iноземних впливiв та iменем найсвятiшого папи оголосiть, що в Речi Посполитiй може бути тiльки одна вiра - католицька! - Та що нам круль? Давно вони в нас тiльки параднi ляльки! Нi для кого з шляхти Пхнi постанови не мають значення! Тiльки от бiда: вигнати бидло легко, а як без нього обiйтися?.. Де ми добудемо робочих рук? - Пустий страх! По-перше, якщо пiд загрозою смертi наказати всiм перейти в католицтво або хоч в унiю i негайно взятися виконувати цю погрозу... принаймнi поки що нiхто не стане на завадi - то повiр, сину, хоч i якi впертi твердолобi хлопи, а залiзо й вогонь - переконливi... Знайдеться, звичайно, кiлька одчайдушних п'яниць, таких, що й на палю сядуть, але бiльшiсть вiддасть перевагу запропонованим пiльгам. - Але ж минуле даК iншi приклади. Ми бачили, що нiчим не можна було спокусити прокляте бидло. - Минуле - не закон: тодi бидло мало пiдтримку в козацтвi i в Запорожжi, а тепер цього нема! Та й заходiв ми не вживали належних... А римська курiя радить скористатися слушним моментом i одразу знищити схизму. Очi в плебана блискотiли похмурим вогнем нещадноП злоби й жорстокостi, а голос його вiд збудження пiдвищився до рiзких крикливих нот: - Так, знищити: церкви попалити, попiв перевiшати, непокiрних селян повибивати, не пускаючи нiкого за креси... Людей дасть i Волощина... там голодних - не злiчити... Треба тiльки дiяти дружно, енергiйно й нещадно, а все iнше само прийде... Господь тодi воздвигне об'Кднану духом Польщу й возвеличить ПП понад усi держави, а поборникiв об'Кднання церкви вознесе в оселi горнiП!.. - Так, це велика думка, навiяна небом, - запалився й Кшемуський, - треба, щоб вона заполонила всiх. - Amen! - розчулено промовив плебан, заспокоюючись. А з залу тим часом виходили на терасу i в сад подихати свiжим повiтрям розгарячiлi й спiтнiлi вiд непосильних трудiв гостi. Губернатор уманський Младанович iшов похитуючись, його пiдтримував молодий хорунжий Фелiкс Голембицький, наречений племiнницi господаря панни Теклi. Младанович ще був не старий, хоч i дуже пом'ятий надмiрностями життя; на ньому був французький, гаптований золотом каптан, короткi штани, черевики, вiн мав при боцi шпагу, а не шаблю: в його зовнiшностi й зачiсцi вже нiчого не було старопольського, а скорiше помiчалося намагання здаватись маркiзом; губернатор носив гостру борiдку й маленькi, пiдкрученi тоненькими хвостиками догори вуса, любив пересипати мову французькими виразами й трошки шепелявив. Фiзiономiя його була трохи комiчна: товстий, кирпатий, з широкими нiздрями нiс у темно-червоних полисках, банькатi, олов'яного кольору, широко розставленi очi й роздвоКна верхня губа, з-за якоП виглядали два зуби, немов вiн завжди смiявся. Цiлковитою протилежнiстю свого родича був молодий хорунжий: ставний, гарний, у пишному польському вбраннi - рожевому атласному жупанi й срiблисто-бiлому глазетовому кунтушi, обшитому темним соболем; стан його був стягнутий дорогою шаллю, на лiвому боцi брязкала кривуля. Младанович ледве волiк ноги й тер рукою спiтнiлий, розгарячiлий лоб, похитуючи з боку на бiк обважнiлою вiд хмелю головою. Доплентавшись до першоП гранiтноП лави, що стояла бiля грота, вiн важко на неП опустився. - Ху, важко, Фелiксе, - вiддихувався й пихкав, поводячи бровами, Младанович. - Вже не приймаК стiльки утроба, як колись... C'est la viellesse! Сто дяблiв! Ранiше легко випивав дзбан меду, а венгржину - без кiнця-краю... i як з гуски вода! А тепер от... задихаюся! Губернатор кiлька разiв перевiв дух i знову заговорив: - А добре годуК колега... добре, донесхочу... Але, але, mon cher2, кухня в нього груба, не французька, та вишуканiша й тонша... А втiм, в усьому тут видно розкiш, менi до смаку був кабан, начинений курiпками, i в кожнiй сюрприз на пам'ять... Такий тесть, та foi3, згодиться, i ти менi повинен дякувати. - Спасибi, дядечку, - Голембицький поцiлував у плече Младановича. - Тiльки ця надмiрна марнотратнiсть не радуК: адже всi оцi маКтностi не його, а становлять власнiсть князiв Яблоновських, то розсудливiше було б величезнi прибутки вiд них складати до сховку, а не розтринькувати так нерозумно: адже коли б умер сьогоднi його мосць, то завтра пiсля нього зостанеться дуля! - Ха-ха! Ось що тебе турбуК! Але ти щодо цього можеш заспокоПтися: пан Кшемуський у великому фаворi в князя i напевне виклопоче для свого зятя в спадщину це ж саме губернаторство. - Вiн i менi про це натякав. - Отже, нема чого тобi й турбуватися... А тут гарно, краКвид чарiвний, i ця в'юнка зелена рiчка, i озеро, i все. Повiтря запахуще, - чуКш дух сiна? А добру збудував вiн фортецю - не гiрша за мою уманську: дивись, який глибокий рiв за мурами, а далi землянi окопи й на них дубовий подвiйний частокiл... Досконале! Треба буде i в Уманi так зробити. - Зайвi витрати, - знизав плечима Голембицький, - Умань i без того неприступна... - Mais oui. Звичайно! Та все-таки для безпечностi... Нехай план спише мiй Гонта. A propos, де вiн?.. В трапезнiй його теж не було... - Та, мабуть, запросили в офiцiни... де замкова команда... - Однак це прикро: вiн у мене - права рука... Я привiз його... Нарештi, вiн фаворит мого патрона Силезiя Потоцького... - А все ж таки схизмат... iз хлопiв... - Гонта - не слуга, не простий хлоп, - загарячкував Младанович, - вiн тепер нобiлiтований, шляхтич i едукований... це голова!.. - Вельможний до нього занадто прихильний... щоб не пошкодував потiм... - Ну, облишмо, - обiрвав Младанович i, помiтивши в гротi мармурову статую, почав до неП придивлятися. - Ось дивися, який мармур у гротi... ЗдаКться, втiкаюча дрiада, - заговорив вiн грайливо. - Тьху ти! Яка краса!.. Якi чарiвнi деталi! А що, коли б твоя Текля стала ось тут на п'Кдесталi? Хе-хе, i морозом, i жаром обсипало б? Га? - Але, коханий дядечку... - РевнуКш? Го-го! Нi, ти тiльки уяви... замiсть холодного мармуру - рожеве, ароматне тiло... A, sacrebleux! Грiм i блискавка! Але я тобi раджу, mon cher, бути в подружньому життi лiберальним i вiльнолюбним... Шлюб нам потрiбен тiльки для зв'язкiв, для збiльшення маКтностей, а для радощiв життя - вiн отрута: це хробак, який пiдточуК всi нашi втiхи... а життя ж brevis est! А тому дотримуватися треба тiльки зовнiшнiх конвенансiв i поза пристойним родинним вогнищем треба завести свiй вiльний, широкий парадиз, якого й вимагаК справжня шляхетська порода: наш лицарський дух жде вiльного простору й величi... - Я, власне, не старовiр, - посмiхнувся Голембицький, - i визнаю, що шлюб установлено заради iнтересiв роду, а кохання - заради iнтересiв серця i що Пх сполучати нелегко... Але я здивувався, що високошановний пан, маючи... - Дiтей, - перебив Младанович, - i додам ще: прекрасних дiтей... особливо дочку... i розумну, й красуню, й чарiвницю! Але, хай поб'К мене перун, я ще хочу жити, а весь сенс нашого життя в насолодах... саме в насолодах, i мудрий тiльки той, хто зумiК рiзноманiтити Пх, витончувати: все для цього i все в цьому. - Вiддаватися насолодам можна тiльки тодi, коли людина перебуваК в цiлковитiй безпецi i коли над ПП головою не висить бiда... - А що ж висить над моКю головою? - Поки що нiчого, але навкруги збираються хмари, i може вдарити гроза. По-перше, щось затiвають бестiП хлопи: мовчать, але дивляться вовками... По-друге, знову починають прориватися клятi гайдамаки... - Стонадцять дяблiв i вiдьом!.. На ту погань не варто звертати й уваги, - вiшати, на палю садовити, топити, шкварити... Що вони тепер можуть? Плюнув, розтер, та й годi! - Ясновельможний помиляКться, якщо так легко на це дивиться, - серйозно зауважив хорунжий, - погань то погань, але цю погань пiдтримуК й наставляК киПвська схизматська iКрархiя, а Москва... вона, можливо, про людське око й стримуК запорожцiв, але таКмно... ого-го! Адже вона, наш ворог, не тiльки заступаКться за своПх нiбито одновiрцiв, але й велить Понятовському потурати Пм... Ну, звичайно, вiн "падам до нiг"! - Грiм i блискавка! Той Понятовський ось де в мене сидить! - ударив себе кiлька разiв по потилицi Младанович. - Та й у всiх! Це ж ганьба! Ми, вiльна, гонорова шляхта, i в якiйсь пiдлеглостi, когось повиннi слухатися! - Oui, oui!' Обурливо! - От багато хто з благородного лицарства й повстав проти такого становища й утворили конфедерацiП, щоб протидiяти московському шпигуновi, зрадниковi! I протидiяти не тiльки йому, а й усьому впливу схизматськоП РосiП. - Браво! Браво! Це менi подобаКться... Це менi нагадуК стару Польщу... Я сам ладен прилучитися до конфедератiв. - Пречудове!.. Головне - конфедерацiя вiд нас недалеко, в Барi. Я член ПП... Ясновельможний пан буде щонайповажнiшим... - Радий, радий i клопотатимусь за Пулавського... У цей час до спiврозмовникiв пiдiйшло кiлька гостей; виявилося, що й вони провадили жваву бесiду на ту ж саму тему; але серед них знайшовся один, який зовсiм розходився з думкою бiльшостi: його слова й викликали гарячi заперечення, що перейшли в бурхливу суперечку. - Задушили, задушили поспiльство цiлком! - кричало кiлька голосiв. - Нi, панове, не задушили ви поспiльство, воно тiльки затаПло злiсть, а нас, шляхту, ненавидить до глибини душi. - Ха, - обiзвався один шляхтич зневажливо, - а пановi дуже потрiбна любов того бидла? Пан, може, хоче обнiматися й цiлуватися з тими схизматами? Весь гурт дружно зареготав, але суперечник не збентежився вiд цього брутального глузування, а дивився на всiх ясно, спокiйно, навiть з поблажливою усмiшкою, що грала на його великих, м'яко окреслених губах. Хоч вiн був i негарний, худорлявий i непоказний, але прекрасно розвинена його голова, з благородно окресленим чолом i розумними, трохи короткозорими очима, справляла симпатичне враження i свiдчила, що ця людина сповнена внутрiшньоП, прихованоП сили. То був молодий учений, шляхтич Левандовський, що оселився недавно в своКму родовому хуторi поблизу Лисянки. - Не святкуйте, панове, перемоги i не дивiться так легко на тривожний, близький до кризи час, - провадив вiн серйозно, не звертаючи уваги на безтурботний, веселий, пiдiгрiтий алкоголем настрiй своПх слухачiв. - Ненависть люду, який стогне пiд несправедливим гнiтом ваших економiв, отаманiв i рiзних жондцiв, може за першоП-лiпшоП нагоди проявитися таким вибухом помсти, який захитаК всю вашу видиму могутнiсть i вжахне свiт... - Вiтаю пана Левандовського! - зухвало кинув у вiчi шляхтичевi один з його опонентiв. - Якщо пан боПться цiКП поганi, то йому слiд усе пробачити: хто боПться, тому в очах двоПться! - А може, пан хоче бути ватажком в того бидла? - зауважив другий. - Можливо, - пiдхопив третiй, - звiдси й пророкування. - Протестуюсь! - крикнув Левандовський. Усi загаласували. - Та нам тепер не страшнi, - кричав перший опонент, - не тiльки хлопи, а й круль, i сейм, i сам диявол! - Ми самi тепер крулi! - крикнуло кiлька шляхтичiв, дзенькнувши острогами й брязнувши шаблями. - По-перше, панове, ви не крулi, - перечекавши, поки затих галас, заговорив знову Левандовський, - а тiльки служите в командах у крулiв, а, по-друге, саме в цьому й безсилля Речi ПосполитоП, що олiгархiя захопила владу в своП руки, знищила значення закону, сейму й державноП влади; можновладцi розбили славну й сильну колись Польщу на кiлька ворожих помiж собою таборiв i взяли собi на розум, що Пхнi дрiбнi особистi iнтересики та свавiлля й становлять усю суть Речi ПосполитоП. - Це нахабство! Зрада! Чи не з дисидентiв пан? - з погрозою обступила Левандовського група опонентiв. - Панове лицарство! - палко мовив, пiднiсши руки, Младанович i пiдiйшов з своПм хорунжим до товариства. - Я бував у ФранцiП, в Парижi i всiлякi диспути чував, там вони скрiзь провадяться безборонне. Це дуже корисно для розуму, але не повинно викликати розлюченостi... Це, так би мовити, лицарський турнiр слова... а на турнiрах, шановне панство, переможця прикрашають вiнком. - Але, ясновельможний, - вже стриманiше загомонiли деякi голоси, - цей пан ображаК нас i Рiч Посполиту своПми словами... - Нiкого я, панове, не маю намiру ображати, - пiднiс голос Левандовський. - Я кажу щиро i кажу, за своПм глибоким переконанням, правду. Я католик, справжнiй, а не фанатичний... Я був недавно за кордоном i зустрiчався з видатними особами сусiднiх держав: усi цi моцарства - й Австрiя, й Пруссiя, й Московiя - дивляться на Польщу, як на вмираючу вiд внутрiшнього безсилля й безладдя державу. Ви обурюКтесь, що Московiя заступаКться за Кретикiв, своПх одновiрцiв, та нiмцi, повiрте, ще бiльшi нашi вороги: вони до часу не втручатимуться в нашi чвари, а ще, либонь, заохочуватимуть розгнузданiсть нашого вельможного панства... - Ого! Одначе! - почулося кiлька роздратованих голосiв. - Занадто смiливо, - зауважив i Младанович. - Я ще раз кажу - розгнузданiсть, - пiдкреслив Левандовський, - бо всi багатства й прибутки краПни вiдiбранi в Речi ПосполитоП i перебувають у руках магнатства, а воно Пх витрачаК на лукулiвськi бенкети, на безумнi забаганки та на дикi забави; держава ж позбавлена прав i знесилена. Хiба при такому станi речей може Рiч Посполита дати вiдсiч зовнiшньому вороговi? Пiд час цiКП останньоП тиради непомiтно пiдiйшов до гурту суперечникiв господар замку i став з подивом прислухатися до мови свого пiдвладного шляхтича. - Що вона маК для самозахисту? - тим часом провадив далi Левандовський. - Нi влади, нi грошей, нi вiйська! - ПомиляКшся, пане! - рiзко перервав його хорунжий Младановича. - Њ у Речi ПосполитоП оборонцi, тi оборонцi - ми, благородне лицарство, найкраще в свiтi вiйсько: нiхто ще з нас не розучився орудувати списом i шаблею, нiхто з нас не дозволяв ще нiкому наступити собi на ногу... i ось ми утворюКмо конфедерацiП проти Москви за шляхетську вольнiсть! - БравоП Вiват! От справжнiй патрiотизм! Њще Польска нК згiнела! - вибухнули захопленi вигуки натовпу на адресу хорунжого Голембицького. - Спасибi, мiй майбутнiй зятю, - несподiвано почувся голос губернатора Кшемуського; старий вийшов наперед з натовпу, що розступився перед ним, пiдiйшов до хорунжого й ласкаво поклав йому на плече руку. - Старопольське серце в пана, а душею, видно, вiн справжнiй католик. Але менi сподобалась i смiлива мова пана, - кинув вiн крижаний погляд на знiяковiлого Левандовського. - Як бога кохам - це смiливо й оригiнальне; звичайно, пан iз-за кордону вивiз своП переконання, але це цiкаво... А я, здаКться, знаю пана, - придивлявся до нього, хижо примруживши очi, Кшемуський. - Ми часто зустрiчалися... - Так, я мав честь кiлька разiв бути присутнiм на його мосцi полюваннях, i вельможний пан звернув увагу на мiй хутiр, милувався ним... - А, пам'ятаю, пам'ятаю... пречудовий куточок, сад, долина, став, млини... Так, так... Хотiв був ще заПхати, але молода дружина в пана була хвора. - Цiлковита правда, ясновельможний, вона збиралася стати матiр'ю, i тому я позбавлений був утiхи й честi... - Ми пана винагородимо i завтра ж у нього будемо... Менi хочеться ближче з паном зiйтися, але я не пригадую, де цей хутiр, то пан сам нас проведе... - Я попрошу в такому разi дозволу поПхати ранiше й попередити дружину. - Не вiдпущу, - зловтiшне посмiхнувся Кшемуський, - ми зробимо сюрприз, а про почастунок не турбуйся: все вiзьмемо з собою... Левандовський низько вклонився й замовк. Кшемуський пiдiйшов до Младановича, i гостi шанобливо вiдiйшли, щоб дати можливiсть губернаторам поговорити наодинцi. Левандовський кинув гамiрливий гурт i заглибився в одну з темних алей; серце його щемiло вiд образи, а душу охопив такий морок, таке ганебне вiдчуття рабства, що в грудях його билося тiльки одне бажання: пiти звiдси, нiкого не бачити й нiколи сюди не повертатися. На перехрестi вiн здибав незнайомого у багатому козачому вбраннi, з золотою китицею на правому плечi, що свiдчила про звання сотника. Козак був ставний, плечистий, i вiд усiКП постатi його била мужня сила, але, незважаючи на атлетичну будову, вiн не був позбавлений грацiП i плавностi рухiв. Та Левандовського особливо вразило обличчя сотника: воно було сповнене контрастiв i належало до числа тих фiзiономiй, якi, раз потрапивши на очi, не забуваються вже нiколи. Довгастий овал його обличчя був гарний, але до пiдборiддя надто звужений, правильнiсть лiнiй порушував лоб: бiлий, дуже розвинений, немов мармуровий, вiн здавався вiд пiдголеноП чуприни ще бiльшим, засмаглi, вкритi густим рум'янцем щоки вилискували бронзою. Чорнi мигдалеподiбнi очi незнайомого поставленi були трохи зашироко, але оскiльки вони були дуже великi, то ця вада лишалася непомiтною, чому сприяли ще брови, темнi, тонкi, смiливо пiднятi вгору бiля скронь i опущенi коло перенiсся. З-пiд цих брiв погляд незнайомого здавався пильним i гострим; тонкий з горбиком нiс надавав демонiчного виразу всьому обличчю, а втiм, його пом'якшував добродушний вираз трохи заширокого рота, завжди готового вiдкритися для веселого смiху, показуючи при цьому два ряди мiцних бiлих зубiв. З першого ж погляду сотникове обличчя з орлиним носом, гострим поглядом i хвацько закрученими вусами вражало кожного непохитною волею й нестримною енергiКю, що променилась з кожноП риси його обличчя, але за мить враження це пом'якшувалось, i в грiзному обличчi козака можна було побачити таку одверту доброзичливiсть, що перше враження змiнювалося довiрливою, сердечною прихильнiстю. Сотник, побачивши Левандовського, швидко пiдiйшов до нього. - Дозволь, шановний пане, привiтати тебе, - заговорив козак по-польськи звучним i дуже приКмним баритоном, простягаючи до Левандовського обидвi руки. - Шановний пане, - пiдкреслив вiн, - присягаюся богом, що я вперше в життi промовляю з таким благоговiнням це привiтання. Дозволь же потиснути твою благородну руку. Я чув смiливу, правдиву й чесну панову мову: в мене серце затремтiло в грудях вiд подиву й захвату, я мало не кинувся пановi на шию, але придворний звичай та обережнiсть стримали мiй запал. - Я дуже радий... - Левандовський стиснув простягнутi сотниковi руки i весь почервонiв вiд задоволення. - За весь час мого перебування тут це перше спiвзвучне слово... Њ, щоправда, два-три юнаки, яких ще не зовсiм отруПли КзуПти, вони нiби й спiвчувають правдi, але спiвчуття ПхнК безсиле й незабаром потоне в хвилях розгулу... - Прости, вельможний пане, за пораду, - сказав спiврозмовник Левандовського, - ти наражаКш себе на велику небезпеку... Я помiтив, як у тутешнього господаря люто горiли очi, коли вiн пiдслухував... Раджу пановi остерiгатися... - В мене одна думка - втекти... хоч i шкода рiдного гнiзда, та що зробиш! А бути байдужим спостерiгачем огидного насильства - тяжко. - I пiдло! - додав, насупившись, козак, i в очах його спалахнула блискавка. - Але тут незручно говорити... За кожним рогом може бути шпиг... а шановний пан такий довiрливий i одвертий... Я не хочу зловживати щирiстю панськоП душi i вводити його в оману: адже я хоч i нобiлiтований тепер, але не католик, а схизмат, - пiдкреслив сотник. - О? Але це мене аж нiяк не бентежить, а ще збiльшуК прихильнiсть до пана. Я ненавиджу фанатизм, а схизмати не в такiй мiрi фанатики, як нашi. - Навiть зовсiм не фанатики, пане; нiколи нам i на думку не спадало силомiць перехрещувати в свою вiру татарина, турка... Ми тiльки стоПмо за те, щоб нас не перехрещували... - Либонь, так, i тут пролягаК глибока прiрва мiж нашою шляхтою й козацтвом: i вашi, i нашi прагнуть свободи; але вашi шукають ПП для себе, не позбавляючи свободи iнших, а нашi хотiли б увесь свiт обернути на своПх челядникiв i рабiв, залишивши тiльки для себе цю золоту свободу, або, краще сказати, свавiлля... - Пане мiй, друже мiй! Даруй смiливiсть, - палко промовив схвильований спiврозмовник. - Коли б сота частина вашого лицарства подiляла твоП думки, то ми поКдналися б по-братерському... Але сюди йдуть... Ще, дасть бог, зустрiнемося... Про шановного пана я розпитав - i все знаю... А сам я - сотник уманськоП козачоП корогви Iван Гонта... Нехай це дружнК Кднання католика iз схизматом буде запорукою бажаноП братерськоП любовi... - I вiн, притиснувши до своПх широких грудей нового побратима, квапливо зник за поворотом алеП. Вечорiло. Багрець заходу пригасав, змiнюючись на нiжнiшi тони. М'якi сутiнки серпанком лягали на сад. З замку виходили новi групи пишних лицарiв i дам: строкатi гуртки розсипались по галявинi й тонули в темних просiках алей. Вихованка господаря Текля, ясна блондинка з лукавими очима й кирпатим носиком, iшла пiд руку з дочкою Младановича Веронiкою, гарненькою шатенкою. Праворуч, поряд з цiКю парою, йшла якась, видно, багата й манiрна панна. - Ах, ви помiтили, як цей страшний Потоцький, староста канiвський, на нас дивився? Я ледве всидiла на мiсцi: вiн просто пiк мене поглядом... А про нього ж розповiдають жахливi речi... - То кажуть про простих дiвчат, - обiзвалася Текля, - i хоч вiн i староста, але не насмiлиться щось подiбне вчинити iз значною шляхтянкою - це неймовiрно!.. - Одначе цей Миколай Потоцький, - зауважила Веронiка, - справдi безчинствуК й доходить до злочинiв, я сама чула про нього таке, що волосся сторч стаК. Вiн нiкого не милуК, якщо треба - вiнчаКться живосилом, а на другий день зашиваК жiнку в мiшок i кидаК ПП з кручi просто в Днiпро... - Ах! - завищала панна. - Я туди не пiду, - i вiдсахнулась, коли панни ввiйшли до темноП алеП. - Чого панна боПться? - засмiялася Текля. - Потоцький же в замку, а не за кущами. - Але там може бути в засiдцi його посiпака... а то i який-небудь гайдамака! - Гайдамака? У нас гайдамака? - сплеснула руками Текля. - Та Пх скрiзь уже перевiшали, а в нас, у мого батька, й поготiв, Пх i за грошi тут не знайдеш! - Не кажи так, люба, - мовила поважно Веронiка, - у нас, в Уманi, одержано недобрi вiстi - народ починаК хвилюватися i про щось усе змовляКться по лiсах та ярах, i з КиКва засилають бунтiвникiв, звiдти обiцяють