iще довiв своК убозтво, бо забув згадати про вроду панни, яка зачаруК хоч кого. Дивуюся з тебе, пане генеральний, як ти не побоявся повезти такий адамант у землю чужу, де розбiйники, сирiч гайдамаки, сум'яття й бунти, де грабунки повсюдно в такому градусi ростуть, що дворянство польське, як доповiдають нам, змушене у вiйська шукати захисту! При цих словах ВоКйкова Дарина трохи зашарiлась. - Нам з татусем не було чого боятися, - вiдповiла вона з легким тремтiнням у голосi, - бо гайдамаки своПх не чiпають, та й взагалi нападають тiльки на утискувачiв нашого народу й нашого благочестя! По обличчю ВоКйкова ковзнув якийсь невловимий вираз, i тут же воно розквiтло в найчарiвнiшiй усмiшцi. - Он як! - мовив вiн. - Вельми радий чути вiд вас, панно, такi слова: досi я вважав гайдамакiв, як це повсякчас менi доповiдали, за розбiйникiв i пiдлих баламутiв, так що дуже радий змiнити свою думку, одержавши про них iстиннi вiдомостi. - Дочка, через свою природну доброзичливiсть i презумпцiю... - хотiв був заперечити генеральний обозний, та ВоКйков перебив його i, пiднявши палець угору, мовив урочисто: - Речено бисть у святому письмi: "Господь умудряК младенцiв..." Пм краще видно. Але, - провадив вiн далi, змiнюючи одразу пишномовний тон на легкий, свiтський, - тiшу себе надiКю, що вiднинi, панно, ви будете окрасою наших свят. - Того ж i я найщирiше бажаю, але обтяжена лiтами моПми старiсть... - Хе-хе, пане генеральний, вона не перешкодить тобi зробити ще не один приКмний променад, - лукаво пiдморгнув обозному ВоКйков. - А втiм, я сподiваюся, що чарiвна панна знайде собi скоро й вiрнiшу опору. Амур полонив уже серця багатьох iз нашоП армiП, людей поважних i сановних, i менi достоту вiдомо, що в тому винна чарiвна панна, i коли Пм пощастить скорити серця чарiвних украПнок, то й Гiменей iз його ланцюгами не примусить себе чекати. Обозний вклонився на ласкаве слово генерал-губернатора й вiдiйшов з Дариною вбiк, поступившись мiсцем гостям, якi щойно прибули. У душi його кипiла досада на дочку; вiн страшенно боявся, щоб ВоКйков iз ПП слiв про гайдамакiв i особливо iз слiв "вони своПх не чiпають" не зробив якогось несприятливого для нього висновку; але, приховуючи до часу свою досаду, обозний ПП нiчим не виявив i почав невимушене розмовляти з офiцером росiйськоП армiП, що пiдiйшов до нього. Дарина стояла поруч батька, мало звертаючи уваги на гостей, Пй було не до того; дивна тривога й неспокiй охопили дiвчину. Настiйлива вимога батька приПхати на цей бал, його багатозначнi слова про те, що фортуна звернула на неП свою ласкаву увагу, натяки генерал-губернатора - все це, разом узяте, свiдчило про щось серйозне i не на жарт тривожило Дарину. "Невже жених? - знову й знову поверталася вона до цiКП думки, обводячи тоскним поглядом просторi зали, повнi пишних гостей. - Цiлком можливо. ЏП шлюб з кимось iз великоросiйських вельмож мiг би назавжди змiцнити становище батька й пiднести його в очах правителiв УкраПни й росiйського двору". Тим часом поява Дарини була помiчена багатьма. Врода дiвчини, чудове вбрання, зграбнi, впевненi й природнi рухи одразу вирiзнили ПП серед набiлених i нарум'янених красунь, затягнутих у вузькi лiфи, що не дозволяли Пм почувати себе вiльно. Дами й панянки зашепотiли, кидаючи з-за розпущених вiял глузливi погляди на малоросiянку, але чоловiки поставилися до неП iнакше - незабаром Дарину та ПП батька оточили кiлька офiцерiв з полкiв, якi щойно прибули в КиПв. Дiвчина неуважно вiдповiдала на Пхнi запитання, коли раптом увагу ПП привернув гомiн, що зчинився бiля дверей. Вона озирнулася. До зали входив високий, огрядний, смаглявий чоловiк з розумним обличчям i проникливим поглядом темних, трохи примружених очей, одягнений у дорогий запорозький жупан; зброя його сяяла позолотою й коштовним камiнням, довгий оселедець, за звичаКм запорозьким, був закручений за вухо. Видно було, що новий гiсть належав до значних запорожцiв. - А, пан кошовий отаман, Петро Iванович, батечку, яким побитом? Яким вiтром занесло до нас? - з дещо удаваним здивуванням вигукнув ВоКйков, ступаючи кiлька крокiв назустрiч новоприбулому. При словi "кошовий отаман" Дарина мимохiть подалася вперед i насторожилась. - ПриПхав богу помолитися i найприКмнiшим обов'язком вважав передусiм з'явитися до вашоП ясновельможноП милостi з привiтом i поклоном. - Радий, радий бачити. Повеселимося разом... А може, одвик? - Вiд веселощiв, правда... - Звикнути не важко буде... Хе, хе!.. У приказцi вашiй сказано: "Терпи, козак, отаманом будеш", а вже отаману що сказати? Терпи, отаман, султаном будеш? При цих словах ВоКйков дружньо торкнувся плеча кошового й зупинив на його обличчi допитливий погляд, але Калнишевський не збентежився, тiльки ледь помiтно насмiшкувато примружився. - Якби господь допомiг нам повернути до нiг наймилостивiшоП монархинi нашоП усiх бусурман, - вiдказав вiн з невимушеною посмiшкою, - i найяснiша цариця забажала б поставити мене над пiдвладними Пй невiрами, то й тодi я просив би ПП милость не давати менi цього сану, бо бусурмани суть персональнi й першi вороги козакiв, а найпаче запорожцiв. - Одначе, - лукаво усмiхнувся ВоКйков i жартома посварився на кошового отамана пальцем, - ця неприязнь не перешкодила козакам за часiв Мазепи шукати захисту в тих персональних ворогiв. -Якi часи згадав ти, наймилостивiший наш пане! З горя, кажуть, i в море кидаються, а за царювання премудроП царицi нашоП кожен себе щасливим i задоволеним вважаК, та й прислiв'я каже: вiд добра лиха не шукають. - А вiд лиха? - тонко усмiхнувся ВоКйков. - Боронь боже навiть подумати таке про царювання наймилостивiшоП царицi, та хоч би якi бiди й напастi посилав на нас господь, сподiваКмося, що не ввергне вiн нас у неволю бусурманську, бо гiршого лиха немаК для християнина в сiй юдолi слiз i зiтхань. - Воiстину, дасть господь, i рукою монархинi святий хрест переможе гордого пiвмiсяця i знову засяК на банях святоП СофiП. - Об тiм i ми господа щиро й повсякчас благаКмо! - Отже, будемо уповати на премудру пильнiсть монархинi й ждати нових часiв, вони не за горами! - багатозначно закiнчив ВоКйков. - А поки у нас мир i спокiй панують, вiддамося утiхам. ВоКйков злегка обняв за стан кошового отамана й пiшов iз ним у внутрiшнi покоП свого палацу. До них приКдналося ще кiлька вельмож i дехто з старшини малоросiйськоП. Пройшовши анфiладою яскраво освiтлених залiв, повних гостей, ВоКйков увiйшов у напiвкруглу вiтальню, що ховалася за оповитою зеленню аркою, вздовж стiн якоП стояли м'якi канапи, i запросив своПх супутникiв сiсти. Зав'язалася жвава розмова, яка, природно, пiсля двох-трьох фраз одразу ж перейшла на полiтичнi теми, що тривожили в той час уми: на польськi справи, союз з ПруссiКю, неприязнi стосунки АвстрiП i ФранцiП i деякi ускладнення на пiвднi й сходi. Тим часом на знак господаря загримiла музика, i грацiозним менуетом почалися танцi. Калнишевський уважно прислухався до розмов i вставляв такi влучнi зауваження, що всяк дивувався, як добре вiн обiзнаний з полiтичним становищем усiх держав Њвропи. Пари в залах сплiталися й розплiталися. Дами манiрно присiдали перед своПми кавалерами, злегка пiдiймаючи сукнi й показуючи вузькi черевички на дуже високих каблуках. Та ось, супроводжуваний лакеКм, до зали увiйшов високий молодий козак iз смаглявим обличчям i чорним як смола, коротко пiдстриженим пiд макiтру волоссям; обережно пробираючись помiж танцюючих пар, вiн попрямував у вiтальню, де сидiв генерал-губернатор iз своПми гiстьми. Побачивши козака, який так несподiвано з'явився в залi i, судячи з вбрання, не був схожий на гостя, ВоКйков насторожився. Малоросiйськi старшини також звернули на нього увагу. - Хто це? - звернувся хтось до генерал-губернатора. - Якийсь посланець! - вiдповiв ВоКйков. - Треба .гадати, невiдкладна справа. - Значко Трохим, сотник переяславський, брат отця Мельхiседека, - шепнув генеральний обозний Калнишевському, що сидiв поруч з ним. Сотник тим часом увiйшов до вiтальнi, вклонився всiм гостям, а ВоКйкову окремо, i, подавши йому грубий пакет, промовив дзвiнким молодим голосом: - Вiд його милостi ясноП в бозi преосвященного Кпископа переяславського й бориспiльського. ВоКйков розiрвав пакет i почав читати листа; з перших же рядкiв на обличчi його з'явився вираз погано прихованого невдоволення. - Насмiлюся запитати у вашого високопревосходительства, чи не приносить сiК послання поганих звiсток - наступу ворогiв, бунтiв, заворушень? - сиплим басом вимовив прибулий у КиПв з полком генерала Кречетникова незграбний широкоплечий полковник з негарним вилицюватим обличчям, до якого страшенно не пасувала напудрена перука. - О нi, - з дещо вимушеною посмiшкою вiдповiв ВоКйков, складаючи листа й ховаючи його в кишеню свого камзола. - Преосвященний владика просить нас про внесення в губернськi книги копiй з грамот i привiлеПв королiв польських про воль-ностi благочестя, а також копiП з грамоти нинi царствуючого короля, якою грамоти попереднiх королiв конфiрмованi, та копiП з рескрипту ПП iмператорськоП величностi вiд його королiвськоП величностi про безперешкодне й цiлковите додержання всiх звичаПв i обрядiв православноП греко-росiйськоП церкви, правобережному руському народовi виданого, а також копiП окремого мирного трактату, укладеного РосiКю з Короною польською про безборонне утримання церков православних синами православноП схiдноП церкви, щоб киПвська губернська канцелярiя всi копiП сих грамот в книги губернськоП канцелярiП вписала й видала урядовi виписки з них для посилки в указанi заднiпровськi мiсця. Полковник знизав плечима. - I нащо се преосвященному владицi знадобилося, не розумiю... понеже оригiнал мирного трактату iснуК i як росiйськi, так i польськi державнi чини знають про нього. - Одначе, незважаючи на всi тi, височайшими государями виданi закони й пояснювальнi листи для неухильного виконання Пх, - промовив прибулий з листом Кпископа сотник, - розорителi миру, римляни й унiати, хоча й добре обiзнанi з привiлеями i трактатами, укладеними мiж державою Росiйською й Короною польською, чинячи наперекiр, нехтують i зневажають Пх. - Офiцiал митрополита унiатського Мокрицький iз своПм поплiчником роблять наПзди на православний люд, де тiльки кого спiймають - по-звiрячому б'ють, грабують та iнших мук завдають, переманюють усiх пiд унiю, як мирянам, так i священству та чесному чернецтву чинять нестерпнi образи, кривди, грабунки, смертельнi побоП, впень знищити православний народ хочуть, - пролунали голоси малоросiйськоП старшини. Тiльки генеральний обозний уперто мовчав i, важко вiдсапуючи, похмуро дивився на носки своПх чобiт. - Але чим же сi виписки можуть послужити в захистi оного благочестивого народу й священства? - здивовано й неприязно знову спитав полковник. ВоКйков розвiв руками: - Я бачу в сьому прощеннi якiсь новi кон'юнктури. Вiдаю, - його преосвященство пише менi, - що в iгумена Мельхiседека К справжнi грамоти; в такому разi, нащо йому копiП з них знадобилися i чому сiК маК бути зроблене не в Коронi польськiй, а в нашiй киПвськiй губернськiй канцелярiП? - Превелебний iгумен не раз подававшi грамоти в мiстах польських, але його превелебностi всюди рекузували вписати Џх у книги мiськi, - зауважив кошовий отаман, - а понеже вони суть Кдина надiя в оборонi вiд насильства i лише сими грамотами можна гвалтiвникiв у свавiльних вчинках, якими порушуКться спокiй ПхньоП вiтчизни, викрити, то й просить отець iгумен вписати цi грамоти в книги мiськi й видати з них виписки, бо справжнi грамоти й привiлеП остерiгаКться показувати, щоб ляхи Пх не вiдiбрали й не знищили зовсiм. - Так, так, - схиляючи набiк голову, задумливо мовив ВоКйков i потiм швидко додав: - Ач, молодець ти, пане кошовий: хоч i далi сидиш, нiж я, а всi справи, як своП п'ять пальцiв, знаКш... - Що тут дивного, вельможний пане, ординанси iмператорськi вказують менi паче всього стежити, аби запорожцi в справи польськi не втручалися i в гайдамацтвi участi не брали... отож i належиться менi про все, що в областях дiКться, знати, - спокiйно вiдповiв кошовий. По обличчю ВоКйкова майнула ледь помiтна усмiшка. "Ох i хитрий же ти, старий хохол, - мовив вiн про себе, - але й нас обдурити не так-то легко; ми теж бували в бувальцях!" ВоКйков зiтхнув i промовив уголос: Рекузувати - вiдмовляти. - Твоя правда, пане кошовий, та ось i менi такий самий ординанс видано, стараюся що К сили, а всього осягти не можу, - i, звертаючись до сотника, додав: - Передай, пане сотнику, його преосвященству, що я сердечно дякую йому за се послання i слiзно спiвчуваю фортунi людей греко-росiйськоП нашоП вiри, якi в Польськiй республiцi живуть. А щодо цiКП обставини, сирiч внесення в книгу тутешньоП губернiП конфiрмованих вiд нинiшнього короля польського новою його грамотою привiлеПв, наданих колишнiми польськими королями, то про них менi нi рескриптами, нi указами нiколи нiчого не наказувалось, а звiдси виходить, що й вимоги його преосвященства задовольнити не можу. При цих словах ВоКйкова серед малоросiйськоП старшини виник ледь помiтний рух. - Одначе свавiльне вiдiбрання церков у всякого народу, що живе пiд законом, анi в якому разi апробовано' бути не може! - стримано зауважив молодий козацький полковник Iскра. - Отець iгумен вживаК резонабельних заходiв, то чому ж не допомогти йому досягти своКП мети правом? - додав iнший. - Тим паче, - пiдтримав кошовий отаман, - що, наскiльки нам вiдомо, полiтичнi резони росiйськi супроти цього не стоять, бо наймилостивiша цариця наша у височайшому рескриптi оголосила, що всiх переслiдуваних за .благочестя пiд свiй захист приймаК. - А без виписок цих, - мовив сотник переяславський, - насмiлюся доповiсти вашiй ясновельможностi, не зостанеться скоро жодноП православноП церкви в усiй землi заднiпровськiй. - Серцем засмучений... серцем засмучений! - зiтхнув ВоКйков, опускаючи голову i здiймаючи руки. - Та справи вiри надто делiкатнi, i в сiй дражливiй факцiП... - Можуть статися новi кон'юнктури i всiлякi шкiдливi пересуди й наслiдки, - прохрипiв полковник, - а для тих, хто подаК до цього привiд, може вийти лиха кон-секвенцiя... - Справедливо й розумно, - мовив генеральний обозний, вiдсапуючи i позираючи спiдлоба, як вовк, на своПх товаришiв, - у сих справах треба дiяти з величезною обережнiстю, щоб недоречним втручанням не пiдбурити простий народ на небажане ремствування, вiд якого може постати й заворушення... ВоКйков обернувся до обозного i, пiднявши догори палець, подивився на всiх таким поглядом, який нiби промовляв: "Слухайте, ось де iстина!" Потiм уголос сказав, з жалем розводячи руками: - Тим паче, що про цi привiлеП i польське духiвництво, i шляхта добре знають, отже, коли вони, всупереч Пм, утискують людей грецькоП вiри, то щоб виписки, якi просить мотронинський iгумен, могли тих людей належно захистити - надiя мала. А втiм, про все це ти завтра ж одержиш, пане сотнику, з нашоП канцелярiП докладну промеморiю. ВоКйков схилив голову на знак того, що посланець вiльний. Сотник переяславський вклонився генерал-губернаторовi й мовчки вийшов з кiмнати; слiдом за ним пiдвiвся молодий секунд-майор i ще двоК з малоросiйськоП старшини; у вiтальнi залишилися тiльки ВоКйков, полковник, Калнишевський i обозний. Якусь мить усi мовчали, потiм ВоКйков звернувся до Калнишевського з напiвласкавою, напiвсумовитою знiяковiлою усмiшкою. - РемствуКш, либонь, на мене, пане кошовий; та що вдiКш - полiтичнi резони... - Аж нiяк, - вiдказав Калнишевський, - ясновельможний пан вчинив резонабельно. Певна рiч, ся ухвала викличе в народi вiдчай, а вiдчай i безмежна лютiсть ляхiв, що зневажили всi закони природи, спонукають його до бунтiв i повстань; коли ж сi смути пiдiймуться в Коронi польськiй, де й без того сум'яття i безладдя в усiх станах в такому градусi, що далi вже нiкуди, то, гадаю, сусiднi держави втрутяться в цi справи, i наймилостивiша цариця наша, яко протекторша всiх народiв греко-руськоП вiри, допоможе Пм вiд нестерпноП лядськоП кормиги звiльнитися. При останнiх словах кошового по губах ВоКйкова майнула загадкова посмiшка. - На все свiй час, на все свiй час, пане кошовий, - промовив вiн, постукуючи пальцями в дiамантових перснях по кришцi табакерки. - Цариця сама в своКму рескриптi зволила оголосити, що всiх православних пiд свiй захист приймаК; та не тiльки вона маК вплив на справи польськi, але й король прусський, i австрiйська iмператриця, а тому вони не допустять такого рiшучого ПП втручання в справи польськi. Однак ти, пане кошовий, вельми слушно зауважив, що цi сум'яття й безладдя в усiх станах Корони польськоП терпимi бути не можуть, i коли онi дiйдуть до такого градуса, що й кордонам сусiднiх держав загрожуватимуть, то тi держави втрутяться, i, цiлком можливо, Росiя назавжди визволить, - на цьому словi ВоКйков зробив помiтний притиск, - так, назавжди визволить народ православний з-пiд лядського правлiння... - Якби господь дав! - зiтхнув Калнишевський, зводячи побожно очi до стелi. - Ох. коли б тiльки швидше, а то важко, ой як важко! - А що, пане? - Та от iз запорожцями... Хочу просити Колегiю, аби видали ординанс про розквартирування вiйськ росiйських на кордонах польських, якi лежать поблизу нас. - Що? Бунт, заворушення, смути? - жваво мовив полковник, випростуючись у крiслi. - Нi, хай бог боронить! А от гайдамаки повсякчас у степи нашi вторгаються, ну й чутки рiзнi з Корони польськоП приносять, i наших козакiв спокушають, i заманюють до себе, щоб до захисту благочестя од гвалтiв i смертельних тортур римських готувалися. Досi кiш запорозький суворо карав сих баламутiв i стримував своПх козакiв, але далi, боюся, не стане сили; а тим часом ця обставина вельми важлива, бо без втручання запорожцiв усi полчища гайдамакiв, яко людей в науцi вiйськовiй недосвiдчених, дуже шкiдливi для Польщi бути не можуть; при втручаннi ж запорожцiв тi полчища можуть увесь лад Корони польськоП розвалити. У цiй дражливiй факцiП я й хотiв просити вашоП, ясновельможний, благорозсудливоП поради. - Кошовий пильно глянув на ВоКйкова, але той усе ще тарабанив пальцями по кришцi табакерки. - Ох, - нарештi промовив ВоКйков, сумовито схиляючи голову набiк, - яку ж пораду можу я дати тобi, любий пане кошовий? Цiлком натурально й резонно, що запорожцi, чуючи про насильства, чиненi над братами, обурюються й прагнуть захистити Пх i вiддячити мучителям... Дуже натурально! I воiстину, за всiма божими й людськими законами, запорожцiв нiхто не може й осудити за це; та хоч як схиляКться цариця серцем до злигоднiв рiдного нам народу, але видати ординанс вiйську своКму на вiдкритий захист народу украПнського не може, бо ця обставина, тобто саме ординанс цей, - пiдкреслив вiн, - був би для iнших держав свiдченням Тi явного втручання у справи Польщi. - Виходить, вiйська, якi прибули сюди, не... - На захист права й порядку державного i на випадок чого... сподiваюся, пiдтримають персональну славу ПП величностi, - обернувся ВоКйков до полковника. Почувши це, полковник випростався, наче лiнiйка, в крiслi й багатозначно крекнув. - А втiм, - вiв далi ВоКйков, звертаючись знову до Калнишевського з найлюб'язнiшою посмiшкою, - найшановнiший наш пане кошовий, маючи на увазi слова моП, чини у всьому, як тобi природна твоя розсудливiсть пiдкаже! Кошовий низько схилив голову. На мить у вiтальнi запала мовчанка, яку порушували тiльки звуки менуета, що долинали з залу, та човгання нiг. Нарештi Калнишевський пiдвiвся з мiсця i, звертаючись до ВоКйкова, промовив: - Даруй, ясновельможний пане, менi треба ще побачити добродiя секретаря в однiй приватнiй справi. - Зроби ласку! Та ось пан генеральний обозний i проведе тебе до нього. - Охоче! - квапливо промовив обозний, схиляючи голову, i пiдвiвшись вийшов слiдом за Калнишевським. ВоКйков довго дивився Пм услiд глузливим поглядом i, коли вони зникли за танцюючими парами, звернувся з посмiшкою до полковника: - Хитрий хохол... - Авжеж, з такими вести компанство неспокiйно - кого завгодно обдурять... - Та не завжди вдаКться! - А Кпископам та iгуменам у свiтськi справи втручатися i такими турбацiями народ до сум'яття й бунту пiдбурювати не слiд! - Про се вже й сiятельний князь РКпнiн у Петербург вiдписував; базiкають вони багато, чого й не було, а хоча б i було, то нам тепер на справи дисидентськi особливо натискати нема чого, бо цiКю справою не токмо ми, але й король прусський вельми цiкавиться, а понеже в православнiй вiрi залишився в Коронi польськiй тiльки чорний люд, що не маК нiяких прав, тодi як лютеранськi та iншi протестантськi толки сповiдуК сила-силенна людей знатних i багатих, то таке зрiвняння прав дисидентiв дало б королевi прусському, яко государевi держави протестантськоП, великi переваги й загрожувало б вирвати з наших рук увесь вплив на справи Квропейськi. - Неодмiнно... Марнi мрiяння... - хрипiв полковник. - Тим паче, що якби було апробовано зрiвняння дисидентiв, сирiч православних, у всiх iз шляхтою польською правах, а також у вiльному сповiданнi релiгiП, то це породило б велику спокусу в малоросiйському народi, який живе пiд росiйським скiпетром. А беручи до уваги факцiП, якi мали мiсце нещодавно, - до невдоволення i ремствування привело б,.. - Покласти край, ваше високопревосходительство, - перебив полковник. - Вiдхилити, - поправив його з лагiдною посмiшкою ВоКйков. - Тим паче що милостива наша цариця спiвчуваК дисидентам i втручаКться в справи Корони польськоП, i коли господь допоможе, - ВоКйков загадково усмiхнувся, - урiвняК Пх з народом росiйським у правах, чинах i рангах, як i народи малоросiйськi, котрi живуть по сей бiк. - Це, одначе, не вiдповiдатиме справедливостi, - мовив, густо почервонiвши, полковник, - рiвняти росiйськi вiйська, вiрних слуг отечества й престолу, з розбiйниками, мазепинцями, яких не раз викривали в зрадi. - Що робити! - ВоКйков розвiв руками. - Полiтичнi резони... Цариця дбаК про злиття... Та мало надiй, щоб це здiйснилось, бо кожен хохол сидить i думаК про гетьмана... Ось навiть цей обозний, що тiльки про своП хутори помишляК, i той, либонь, у душi iнше таПть... - Хе-хе! А про хутори оного мазепи, батечку Федоре Матвiйовичу, ви iстиннi вiдомостi маКте? - Iстиннi... Багатий, несказанно багатий, i Кдина донька, бiльш нiкого... i гарна з себе. - Це байдуже! - полковник усмiхнувся. - Казна... в походах розтрусилась... - Одразу поправите своП дiла; шлюб цей, як я вже казав вам, усiм нам буде на користь... - I кишенi полатаК. - Мене весiльним батьком запрошуй! Ощасливлений полковник дзенькнув острогами. - А сам же вiн, мазепа цей? - Я балакав з ним: з дорогою душею! - Ну, а дочка?.. - Завзята хохлушка, а втiм, думаю, не встоПть... Невже воПн росiйський не здобуде цiКП вiкторiП? - Охо-хо! Надiюсь... одначе не завадить пiти й засвiдчити Пй свою пошану. - До того ж вона й нудьгуК сама. Полковник пiдвiвся, ще раз дзенькнув острогами, вклонився ВоКйкову i попрямував важкими кроками до зали. Пройшовши мiж танцюючими парами, вiн розшукав генерального обозного, який розмовляв з одним iз росiйських вельмож. - Дуже поспiшав, пане генеральний, засвiдчити мою венерацiю щодо резонiв, висловлених вами в розмовi з паном генерал-губернатором. - Щиро вдячний, - вiдповiв генеральний обозний, потискуючи руку полковниковi, - штатськi резони перш за все. - Вельми приКмно чути такi резонабельнi слова, але де ж ваша дочка? Я б хотiв побачити ПП, засвiдчити Пй свою естимацiю... - Ходiмо, ходiмо... Сподiваюся, що пан полковник не вiдмовиться заПхати до нас на хутiр, по-простому, без фасонiв, на хлiб-сiль? - Це... кгм... залежатиме вiд однiКП чарiвницi, - а ось i вона! Генеральний обозний пiдiйшов з полковником до вiкна, бiля якого сидiла Дари-на; вона схилила голову на руку й неуважно стежила за фiгурами танцю, витаючи думками далеко звiдси, в монастирi, що сховався в Мотронинському лiсi. - Доню, Дарино! - покликав ПП обозний. Дiвчина стрепенулась i оглянулася. - Пан полковник, Iван Сидорович Хрущов, бажаК познайомитися з тобою! - Багато чував про розум ваш i про всiлякi iншi привабливi якостi вашi, - прохрипiв полковник, ще раз вклонившись Даринi й дзенькнувши острогами. - Але я бачу, що ви в танцях не берете участi, а тому чи не краще зробити приКмний для думок i для очей променад? - Далебi, тут страшенно душно, - погодилась дiвчина. Полковник ще раз дзенькнув острогами, вклонився, подав Даринi руку i, випнувши груди, рушив з своКю дамою через залу до розчинених дверей, якi провадили в сад. Величезний сад генерал-губернатора, розбитий в дикому гаю, що вкривав усi гори, якi тяглися понад правим берегом Днiпра, освiтлювався рiзноколiрними лiхтариками. А втiм, освiтлена була лише незначна частина саду, решта ж, що збiгала до берега Днiпра, тонула в глибокiй тiнi; де-не-де стояли лави, на яких тепер вiдпочивали стомленi танцями пари. По освiтлених дорiжках i на верандi палацу походжали молодi офiцери, голосно смiючись i розмовляючи про своП справи. У саду було прохолодно; нiжними хвилями розливалися в повiтрi пахощi квiтiв; звуки музики, пом'якшенi вiдстанню, здавалося, пливли, танучи пiд зеленим склепiнням лип. Дарина пiдвела очi на всiяне зорями небо. - Ой хороше! - вирвалося в неП з грудей глибоке зiтхання. - ПречудовоП - голосно вiддихуючись, мовив полковник. - Панна не танцюК, та й я у мистецтвi цьому не майстер. Он вони, шаркуни, жевжики, - кивнув вiн у бiк молодих офiцерiв, - а пусти Пх у дiло - нiкудишнi! Гвардiйцi, - шематони, петиметри, для парадiв, а в дiлi армiя Пх усiх на своПх плечах виносить! Полковник заговорив про перевагу пiхоти перед усiма росiйськими вiйськами, про ПП заслуги, про те, що гвардiП несправедливо вiддають бiльшу шану. Дарина майже не слухала, про що говорила Пй ця чужа людина; дiвчину мучила iнша думка: навiщо вiн розмовляК з нею, навiщо батько рекомендував його з такою радiсною усмiшкою, навiщо вiн привiв ПП сюди? А що, коли вони вже вирiшили цю справу? Що тодi? Полковник помiтив нарештi, що Дарина слухаК його дуже неуважно. - А втiм, у прекрасних малоросiянок вiйська росiйськi, здаКться, не в авантажi? - Чому? - здивувалася Дарина. - Якщо вони не чинять нам зла... - Зла? Боронь боже! Ми лише встановлюКмо скрiзь спокiй i порядок, припиняКмо крамолу, бунти, сваволю... - А в Польщi ви встановите мир i спокiй? - За одним лише словом наймилостивiшоП царицi. - А чи узнаК вона про те, що коПться в Польщi, чи вiзьме близько до серця цю справу? - Кгм... Справа ця в нас на першому планi, й цариця пильно стежить за всiм, що вiдбуваКться в Польщi. - То, виходить, ви тут пробудете... - Аж поки не встановимо спокою... - О, слава богу! - А панна цiкавиться справами полiтичноП ваги? Я гадав досi, що це жiночому нiжному серцю не властиве, а може, панна боПться вторгнення ляхiв? То це, зважаючи на присутнiсть армiП росiйськоП, даремно... - Нi, мене тривожить доля рiдного народу. - Кгм! - полковник голосно крекнув, скоса поглянув на Дарину, але вiв далi, намагаючись надати своКму хрипкому басу по можливостi бiльшоП лагiдностi. - Похвально. Схильнiсть до добра прикрашаК жiноче серце... Кгм... Про добросердiсть вашу говорять усi довкола, i я бачу, що це щира правда. Дарина мовчала. - Кгм...- провадив полковник,- шановний батечко ваш зробив менi приКмне й люб'язне запрошення вiдвiдати його; я отвiтствував, що вельми радий заПхати й вiддати йому агенцiю та що ця вiзитацiя моя залежатиме вiд одноП чорнобровоП чарiвницi, а саме - чи перебуваК моя особа у неП в авантажi? Бо не хотiлося б менi вiдступати з чималою конфузiКю... Дiвчина трохи поблiдла, але вiдповiла спокiйно: .Ми, пане полковнику, радi кожному гостевi, хто б вiн не був, але вам здасться нудно в нас: простий наш козацький звичай не пасуК полковниковi росiйськоП армiП. Полковник крекнув: - Кгм... Звичайно. Але зауважу, що шановний батечко ваш рангом дорiвнюК генерал-бригадировi; а через те, що й наймилостивiша цариця наша прагне урiвняти, оскiльки це дозволяють полiтичнi резони, вiйська малоросiйськi з росiйськими, то й нам перед вами чванитися не випадаК. Та я й сам не шематон гвардiйський, не шаркун, не петиметр, а чесний i доброзвичайний солдат... Кгм... I хоча дурощами любовними не займаюся, одначе як справжнiй християнин не супроти мар'яжу; звичайно, жiнку шукав би не модницю й манiрницю, а просту, покiрливу й хазяйновиту... А тому прошу вас сказати менi... кгм... просто, без фасонiв... Дарина похолола, та полковник не закiнчив своКП мови, бо в цю мить Пх наздогнав захеканий молоденький офiцер i доповiв, що генерал Кречетников просить полковника до себе. Полковник звiв плечi, дзенькнув острогами i, вклонившись паннi, промовив: - Пробачте, обов'язок служби... - Може, я продовжу з вами, панно, цей приКмний променад? - послужливо запропонував молодий офiцер. Але Дарина вiдмовилась. - Нi, дякую, щось голова наморочиться... Я сяду тут i вiдпочину... - Поспiшатиму, наскiльки дозволить обов'язок моКП служби,- полковник ще раз трусонув еполетами i, випинаючи груди, поспiшив за молодим офiцером до яскраво освiтленого палацу. Як тiльки вони зникли, Дарина встала з лави й пiшла в глибину саду. Пй було страшно навiть подумати про зустрiч iще з ким-небудь. Туга й розпач стискали дiвчинi гру- ди. Увесь цей бал, усi цi пишно вирядженi гостi, розмови... такi далекi Пй, такi бай- дужi!.. I цей полковник. Господи! Невже ж вiн говорив серйозно? О, безумовно! Адже такий служака не марнуватиме часу на пустопорожнi розмови... Очевидно, вiн уже розмовляв з ПП батьком, i той, звичайно, зрадiв нагодi видати доньку замiж за пол- ковника росiйськоП армiП. "Ох, батьку! - Дарина до болю заломила руки й ще швидше пiшла алеКю саду, яка закiнчувалась урвищем, що збiгало до самого Днiп- ра.- Там тиранять, катують рiдний народ, братiв по кровi й по вiрi, приневолюють усiх до унiП, чинять звiрства, яких i свiт не бачив, а йому байдуже! Замiсть того, щоб тут шукати ради, просити допомоги, вiн боПться, аби його не запiдозрили в спiв- чуттi до бунтiвних хлопiв; клопочеться про те, щоб видати свою Кдину доньку за чужу людину! Невже вона погодиться? Нiколи! Та хiба це в людських силах?! Та якби Найда, кохаючи ПП, i не покинув монастиря, вона все-таки залишилася б вiр- ною йому на все життя!" - Дарина схопилася рукою за серце, що тривожно кала- тало в грудях. "Де вiн тепер, що робить? Чи залишив уже монастир? Ох, лицар, герой УкраПни! О, якщо тiльки вiн стане на чолi повстання, усе рушить за ним! I цей герой кохаК ПП, Дарину, ПП одну! - Дiвчина згадала Найдинi слова, його голос, весь його образ, могутнiй, прекрасний, i серце ПП застогнало, защемiло вiд щастя й болю. - Чи думаК вiн тепер про неП? Коли пiднiме повстання? Чи прилине за нею? Вона пам'ятаК, вона жде... Коли ж? Коли?" - з грудей Дарини вирвалося важке зiтхання. Вона спустилася до краю урвища й, сiвши там, затулила обличчя руками. Думки ПП полинули далеко-далеко, до Мотронинського монастиря, до пралiсiв, де ще блукала давня воля й згасаюча слава далеких лiт... Глибоко внизу, бiля пiднiжжя скелi, котив своП води Днiпро, похмурий, широкий, темний... Протилежний берег тонув у пiтьмi, розсовуючи межi могутньоП рiки. На безхмарному обрiП спалахували таКмничi зiрницi, освiтлюючи на мить глибину неба й темну широчiнь рiки... Там, внизу, у природi, все було величне й мовчазне... Та за тим мовчанням крилося щось грiзне, й Дарина вiдчувала це своКю збентеженою душею. З пiвгодини сидiла вона отак, не чуючи й не бачачи нiчого довкола себе, аж раптом ПП вивiв iз задуми звук украПнськоП мови, що пролунала десь поблизу. Дарина прислухалась. Розмовляли двоК, повiльно наближаючись до того мiсця, де сидiла дiвчина. Вона майже iнстинктивно сховалася за розлогим кущем, який рiс неподалiк. - Авжеж, Петре, чужi пiвнi весело спiвають, а нашi понiмiли, - почула Дарина. Вона здригнулась, цей сухий, скрипучий старечий голос був знайомий Пй, вона вже його чула десь... Але де й коли? Цього дiвчина не могла пригадати. - Та й не дивно, -.вiдповiв другий, - нi свiтла, нi простору .нема. - Сядьмо тут, - перебив його перший голос. - Коли б не пiдслухав хто. - Нi, там урвище, а з цього боку, вiд палацу, нам буде видно всiх, а нас закриК тiнь. - I справдi! Дарина почула, як обидва спiвбесiдники сiли на лаву, що стояла пiд розлогою липою. Вона глянула в той бiк, але нiчого не побачила: спiвбесiдникiв закривала тiнь дерева. Якусь мить пiд липою панувала цiлковита тиша. - Ну що ж, допитався? - знову пролунав сухий, скрипучий голос. - Так, допитався. - Що ж? - О-хо-хо! Розумнi люди завжди чужими руками жар вигортають, а дурнi поперед батька в пекло лiзуть... Коли в Польщi пiдiймуться ще бiльшi чвари та гайдамацькi бунти i, скориставшись iз цього, на неП почнуть чинити наПзди запорожцi або козаки, тодi втрутяться з вiйськами й москалi задля оборони своПх кордонiв, сирiч помiняють правлiння Корони, якiй не пiд силу тримати в покорi пiдвладнi Пй народи, i подiлять Польщу помiж iнших держав, що встановлять скрiзь залiзний порядок. - То, виходить, бунти цi бажанi, й вiйська, що прибули в КиПв, Пх не придушуватимуть? - Авжеж! Не гнiваються навiть на запорожцiв, якi беруть у цих бунтах участь! - Так, -вiдповiв на це скрипучий голос. -То вже давно не К мiстерiум, що тим, хто прибуваК сюди звiдти, видано ординанса мати вовчi зуби й лисячий хвiст... Чому б i нам не мати орлиний погляд i змiПне жало? - Гай-гай, друже прозорливий, погляд то залишився, але з жала отруту вже витягли, сичить тiльки, а вжалити не може... - Наберемося сили, тiльки б роздивитись довкола! Що в туркiв? - ЗаварюКться каша. Французи пiддають жару, - бути вiйнi!.. До нас вiд султана листи йдуть... М-м... Хитрий цей москаль... Уже пронюхав щось... Треба буде замести слiди. - А як справа за Днiпром? - Росте, шириться... - тут голос стишився так, що Дарина вже не могла розiбрати окремих слiв. Нарештi старечий голос знову стало чути виразнiше: - Ех, друже! Навiщо тiльки господь продовжуК днi моП? Чи не для того, щоб я на власнi очi побачив похорони любоП УкраПни? Адже i орел К, i сокiл... а орлят... тiльки б клекiт почули... До осенi б упоралися з Польщею, покiнчили б справу... Та ось доводиться оглядатися на iнших... Нас стережуть, щоб вирвати здобич. А вiйна турецька нам на руку. - Що й казати, адже тепер i на нас, запорожцiв, не тим духом дихають. Подобрiшали й на деякi справи крiзь пальцi дивляться, вольностi повертають. Без нашоП ж допомоги, тiльки своПм вiйськом, з турком не впораються. Адже ми всю Пхню вдачу, всi звичаП, всi ходи й виходи знаКмо. - От тепер би, друже, спираючись на це ПхнК бажання, роздмухати повстання в Польщi, пiдняти б запорожцiв звiдусiль, начебто на допомогу братам, та пiд час турецькоП вiйни й перекинутися всiм пiд турка! Адже тодi вони могли б вiдмахнути пiд султанову руку весь наш рiдний край... - Самi об тiм повсякчас думаКмо... Але тяжко... Все-таки бусурман... Святий хрест пiд пiвмiсяцем... Он i Дорошенко на тому опiкся. А ще й друге: скрiзь нас пильна сторожа обсiла... За кожним кроком стежать. От тiльки в разi вiйни... Ех, якби вся старшина наша козацька, не токмо Запорожжя, об'Кдналася, як один, тодi б нам нiхто не був страшний... Адже ми сила! Та тiльки розплодилося серед нас немало юд, таких ось, як генеральний обозний, примiром. При цих словах Дарина вiдчула, як уся кров ударила Пй в обличчя i перед очима застрибали червонi кола. Раптом пролунав пострiл, щось з рiзким свистом прорiзало повiтря, i слiдом за цим почулися гучнi оплески. Дарина пiдвела голову й побачила гроно блискучих рiзнобарвних зiрок, що розсипалися над садом. Слiдом за першим пострiлом пролунав ще один, i друга ракета ще вище шугонула в небо й розсипалася над садом золотим дощем. - Ходiмо, потiшнi вогнi пускають, помiтять нашу вiдсутнiсть, - промовив один iз спiвбесiдникiв. Вони пiдвелися з мiсця й рушили алеКю, що вела до палацу. Дiвчина виглянула iз своКП схованки; тепер, на тлi освiтленоП алеП, перед нею виразно вимальовувалися постатi обох спiвбесiдникiв; в одному з них Дарина вiдразу ж пiзнала кошового отамана Калнишевського, а другий, на ПП превеликий подив, був одягнений у росiйський вiйськовий мундир, з густими еполетами i в бiлiй перуцi. Зачекавши, поки кошовий з офiцером вiдiйшли на чималу вiдстань, Дарина вийшла iз своКП схованки й теж попростувала до палацу. "Хто цей офiцер? Де вiн мiг навчитися так добре розмовляти по-украПнськи? Звiдки одержав такi докладнi вiдомостi про всi таКмнi заднiпровськi справи? Чому кошовий виявляК до нього таке довiр'я i чому голос офiцера, скрипучий, рiзкий, такий знайомий Пй? Де вона чула його?" - розмiрковувала Дарина, повiльно йдучи алеКю. Тим часом ракета за ракетою злiтали в небо. За кожним удалим Пх вибухом зривалися гучнi оплески. Усi гостi вийшли з зали i, розташувавшись на верандi та на лужку, розбитому перед палацом, милувалися фейерверком, який тiльки нещодавно ввiйшов у моду. Дарина вийшла на лужок i приКдналася до товариства; в самому центрi його, на схiдцях веранди, стояв ВоКйков i задоволене слухав захопленi похвали гостей. Але ракети були тiльки першим сигналом до початку фейерверка. Одразу ж на деревах, що оточували лужок, спалахнули й закрутилися велетенськi колеса, розсипаючи довкола снопи вогняних iскор, i в центрi Пх засяяли щити з вензелями iмператрицi. Слiдом за цим чарiвним видовищем у рiзних мiсцях саду загорiлися бенгальськi вогнi, i вiн казково засяяв. Незважаючи на душевне хвилювання, Дарина мимоволi замилувалася фейерверком, коли зненацька почула позад себе хрипкий голос; вона оглянулась i побачила полковника, котрий швидко пiдходив до неП. - Шукав, - засапавшись, мовив вiн, - по всiй дистанцiП i ближнiх бастiонах, бажаючи продовжити з вами, панно, таку цiкаву й люб'язну конверсiю... Але, побачивши це захоплююче видовище, вiдкладаю ПП до мого приПзду до вас i тiшу себе надiКю одержати належну милостиву резолюцiю! - з цими словами полковник узяв Дарину пiд руку i, ступивши кiлька крокiв уперед, зупинився неподалiк од ВоКйкова, серед сановникiв, що розташувалися пiвколом, на лужку. З глибини саду вирвався цiлий снiп ракет i з свистом i трiскотiнням розсипався над деревами потоком дiамантових зiрок. Вибух захоплення зустрiв чудове видовище. У цей час сходами веранди, спритно пробираючись помiж гостей, спустився лакей з невеликою тацею в руках, на якiй лежав запечатаний пакет, i, пiдiйшовши до ВоКйкова, промовив неголосно, але так, що полковник, Дарина й гостi, що були поблизу, почули його слова: "Привiз гонець iз Польщi". ВоКйков нетерпляче розiрвав пакет. Звiстка про те, що прибув гонець iз Польщi, швидко поширилася серед гостей i вiдвернула увагу товариства вiд фейерверка. - Що? Що там? Лихi вiстi? Зiрвали сейм? Вiдкинули наказ? - почулося серед гостей. - Бунт, заколот? - мовив полковник, ступаючи вперед. - Нi, заспокойтеся, любi гостi, небезпеки поки що не передбачаКться. Пуста звiстка. Повiдомляють, що якийсь мотронинський чернець Найда скинув рясу i збираК до себе гайдамакiв! При цих словах губернатора з Дарининих грудей вирвався глухий зойк; вона похитнулась i, напевне, упала б, якби полковник не пiдтримав ПП. Усi здивовано озирнулись на дiвчину. - Лякатися, панно, вам немаК чого, - звертаючись до неП, зауважив з тонкою посмiшкою губернатор. - Росiйськi вiйська захистять нашi кордони вiд цих головорiзiв. - На арканах усiх приведемо! - гаркнув п