яхетська пелька, сама вiдаКш, ненаситна... - Ой вей! Що ти думаКш? Хiба твоя голова нiчого не варта? Iди й торгуйся! - владно звелiла Рухля. Гершко знову постукав молотком в окуту бляхою браму. - Хто там? - озвався сердитий голос. - Та я ж, я... ПриПхав до його ясноП мосцi губернатора... маю щось важливе переказати... Ой, яке важливе! - Та хто "я"? - уже крикнув з вежi в маленьке вiконечко воротар. - Ребе Гершко... орендар ПхньоП милостi... потрiбний чоловiк... це я тiльки що розмовляв iз паном. - Чого ж ти, собако, лiзеш знову? Повертай, кажуть тобi, до лiсу... до рябого дiдька в болото... Там у таборi К осавул - через нього й перекажеш своП брехнi... - Пане добродзКю!.. Я вiддячу... я заплачу... хоч мене й пограбували гайдамаки... менi тiльки... побачитись хоч з дозорцею... - Скiльки за це даси? - Дукат... - Що-о?.. Ах ти, поганцю! Та я за таку мiзерiю не стану й тривожити вельможного пана... Геть од брами! - Стривай, пане! Ой, лихо! Скiльки ж пан хоче? - Десять дукатiв, i нi шеляга менше! - I. воротар почав щiльнiше причиняти своК вiконечко. - На бога! - заблагав Гершко. - Вiзьми, пане, останнК, тiльки впусти! Голова у вiконцi зникла, а за хвилину забряжчали ключi й заскрипiла хвiртка; перед Гершком з'явилася дебела постать жовнiра в драгунськiй формi; жовнiр простят руку, порахував на долонi покладенi Гершком дукати й, осмiхнувшись, мовив: - Ну, якщо це останнi дукати, то повертай дишель... без грошей пан дозорця й говорити з тобою не буде... - Вей мiр! - заволав Гершко. - Впустiть! Для пана ротмiстра у мене ще знайдуться... - Ха-ха-ха! - зареготав воротар i впустив Гершка, звелiвши йому йти за собою. По крутих колiнчатих схiдцях вони пiднялися на самий верх башти, i воротар, штовхнувши ногою невисокi дверi, ввiв Гершка до свiтлицi, де за столом сидiв вiдгодований, з чималим черевцем шляхтич i сьорбав, вiдсапуючи, якусь темну рiдину з келиха. - Ну?! - буркнув вiн голосно, наче бульдог вискаливши зуби. - Клади за право розмови. Гершко мовчки поклав десять дукатiв. - Чого ж ти хочеш? - спитав шляхтич, скоса зиркнувши на стовпчик блискучих кружалець. - Хочу, щоб мене впустили до мiста. - Не можна, - сухо вiдрубав дозорця. - Вас тут i так напхалося через край... - Як буде на одного бiльше, то хiба ж це така бiда? - вкрадливо заговорив Гершко. - Адже ж вельможному пановi згодиться, примiром, ще один кiнь, або кунтуш... або теляги - не з мiдi, не iз сталi, а з чистого срiбла... щоб горiли, як сонце... щоб усi панянки мружили очi, дивлячись на пана... щоб кожен жовнiр вважав пана за гетьмана... Ой, iх бiн аПд, - якщо пан так прибереться... - Не мели язиком, шельмо, - обiрвав його шляхтич, - час дорогий. Скiльки даси? Гершко навiть пiдскочив од радостi, що можна було купити у шляхтича життя, йшлося тiльки про цiну... Але ту ж мить радiсний вираз зник з обличчя Кврея, i вiн, скривившись, почав низько кланятися i зiтхати: - Ох-ох! Скiльки ж вельможний пан хоче?.. Мене пограбували гайдамаки... Нас тiльки троК... я, сестра й дочка... Наймичку можна вiдправити в табiр... Ми люди вбогi... нещаснi... - Ну-ну! Ти баки не забивай! Жодного зайвого слова... немаК часу, - пiдвищив голос шляхтич. - Скiльки ж, ясновельможний? - тремтячим голосом бурмотiв Гершко. - Ти сам знаКш, що гайдамаки йдуть сюди i що тiльки в Уманi можна сховатися... То ось тобi останнК слово... за кожен рот по десять таких купок... а всього, крiм цiКП, поклади тридцять... - Ой! - скрикнув Гершко, нiби у нього в грудях щось обiрвалося. - Тридцять дукатiв? - перепитав вiн. - Тридцять купок, - гаркнув шляхтич, - по десять дукатiв у кожнiй! Викладай зараз або повiшу, як маму кохам! Бачачи, що шляхтич не жартуК, переляканий Гершко квапливо вiдвернувся i, дiставши з череса потрiбну суму, тремтячими руками поклав ПП перед дозорцею на стiл; той, перелiчивши грошi, ляснув у долонi... На цей знак з'явився воротар, що стояв за дверима. - Впустити цього жида з балабустою i дочкою... тiльки трьох, дивись... - А Пх на возi троК, та вiн четвертий, - мовив воротар. - Тiльки трьох, кажуть тобi! - гаркнув шляхтич i владним жестом вказав на дверi. Вийшовши за браму, воротар шепнув Гершковi: - Дай десять дукатiв i бери четверту! - На дiдька вона менi? Хiба я тут не знанду служницi? - люто вiдповiв Гершко. - Так-то воно так, - спроквола сказав воротар, - тiльки ось ще трохи зачекай пiд брамою... а я пiду до губернатора... адже йому теж доповiсти треба... - Бери вже! Грабуй до нитки! - вереснув Гершко, тикаючи грошi воротаревi. - Тiльки вiдчиняй швидше браму... Коли нашi подорожнi в'Пхали через два пiдйомнi мости до мiста, Рухля стала питатися брата, скiльки вiн заплатив, але Гершко, кидаючи довкола лютi погляди, уперто й понуро мовчав. Тiльки коли вже буда в'Пхала на майдан перед губернаторським замком, вiн буркнув, не глянувши нi на сестру, нi на дочку: - Поганяйте он до тiКП крамницi пiд ратушею, де над дверима лисяче хутро висить, спитайте мого приятеля Iцька, рабина... довготелесого такого... що в нас був... i до нього завертайте... а я зайду до ясновельможного цадика: вiн мешкаК за цiКю пишною синагогою. Майдан являв собою невеликий видовжений прямокутник. Лiворуч височiла незграбна двоповерхова будiвля ратушi, на нижньому поверсi якоП мiстилися крамницi, а на горiшньому - магiстрат. Праворуч простятся ряд капуцинських склепiв та погребiв. Трохи збоку вирiзнялась химерними кольорами досить висока дерев'яна синагога, а за нею далi ховалася в закутку обдерта й занедбана церква з камiнними статуями бiля входу, з готичним дахом i великими вiкнами. За костьолом, на пласкому пагорку, у вiнцi зубчастих бiйниць грiзно стояв неприступний губернаторський замок. Йдучи до цадика, Гершко постерiг, що на майданi й на вузьких вулицях юрмилися блiдi, стривоженi люди; вони перешiптувалися, розповiдаючи одне одному щось лихе, мабуть... Гершко квапливо йшов, уникаючи зустрiчей i розпитувань; вiн поминув школу, прослизнув повз церкву i, завернувши у перший провулок, пiдiйшов до нарiжного будиночка, на порозi якого в левiтськiй шапцi стояв сивуватий, з довгою бородою старий; виразистi риси його обличчя зберiгали типову вроду схiдноП раси, а темнi очi свiтилися розумом i якоюсь особливою лагiднiстю. Гершко щiльнiше насунув на своП пейси ярмулку i, схиливши голову, мовчки простяг обидвi руки, шанобливо прохаючи благословення в цадика. - Мир тобi, сину IзраПлiв! - лагiдно мовив цадик, поклавши руки на схилену Гершкову голову. - Нехай благословить тебе бог Авраама i хай обдаруК тебе благостинею свого милосердя! Гершко пiймав цадика за полу довгоП одежi й поцiлував ПП. - Прости, святий рабi, - нiяковiючи, заговорив Гершко, - що дочка моя Сара, нерозумна й збита з пантелику нечестивцями, насмiлилась образити твого родича... Як тiльки я не карав ПП... замалим не вбив власною рукою... вивiз од проклятих гоПв... щоб разом iз сестрою врятувати ПП душу... Але вона, пiдла, в день весiлля випила отрути, щоб уникнути шлюбу й не скоритися батькiвськiй волi... Що менi з нею робити? Вона зрадлива, хоча й мовчить, удаючи, нiби скорилася.... та я ПП бачу наскрiзь... ПП можна зламати, але не зiгнути... - Нащо ж було ламати волю дитини й оздоблювати ПП серце? Шлюб К союз любовi й дружби, а не породження насильства. О, як далеко вашi серця од велiнь великого Њгови! Дух злоби й користолюбства почорнив вашi душi, i вони вже неспроможнi вiдгукнутися навiть на муки рiдноП дитини! - Але, святий рабi, - збентежений словами цадика, мовив Гершко, - коли б серце моКП дочки було непокiрне лиш у виборi чоловiка!.. Хоча цей вибiр завжди належав батьковi або пiсля нього матерi, а не дитинi... так велося i за дiдiв наших, i за прадiдiв... Адже Iаков сiм рокiв служив у дядька свого Лiвана за Рахiль, а Лiван увiв до нього Лiю... виходить, i тут - всупереч навiть договоровi, нiхто не мiг опиратися батькiвськiй волi... - А як господь поставився до того ошуканства? Вiд Лiвана вiн одвернув лик свiй, а Iакова обдарував ласкою... Що таке шлюб не з любовi, а з наказу батька?.. Це К насильство... А яка кара спiткала Сiхона, Емморового сина, за те, що вiн силомiць увiйшов до Дiни, дочки Iакова? Не тiльки Сiхон, але й усi жителi того мiста були знищенi! Не невольте чужих сердець i не закривайте свого нi перед плодами чресел ваших, нi перед рабами й рабинями... - Але хiба до гоПв i акимiв можна мати почуття дружби, хiба не велить слово боже ненавидiти й зневажати Пх? - Не мудруйте лукаво: господь лише велить остерiгатися спокуси й берегти його закон... Господь К суддя над усiма й меча свого в руки смертних не дав!.. - Кожне слово твоК, святий рабi, окуте золотом мудростi! - глибоко зiтхнув Гершко. - Я тому заговорив про гоПв, що маю пiдозру... навiть язик нiмiК... маю пiдозру, що дочка моя проклята... одвернула обличчя своК вiд iстинноП вiри наших батькiв... i спокусилася... вiрою... схизматського бидла... я хотiв убити ПП... i вб'ю, якщо... - А ти знаКш заповiдь божу - "не убий"? Як же ти насмiлюКшся повстати проти велiння Њгови? Та чи не ти ж винен, що не зумiв привернути серця своКП дитини до себе й до рiдного закону? I в який iще час ти замислив це насильство? У день нашоП смертi... за годину до суду грiзного!.. Скорися i зм'якши серце своКП дочки... дай волю Пй... I подумай про свою душу... Ходiм! Я поспiшаю в синагогу... Там зiбрались i на молитву, i на раду гнанi сини IзраПлю... осудженi на кару за грiхи батькiв своПх... Хоча Гершко по дорозi до Уманi й бачив слiди страшноП розплати, але, в'Пхавши до мiста, вiд вiдчув себе в безпецi й одразу дав волю своПй злобi. Та слова цадика знов нажахали Гершка, i той жах заглушив усi iншi почуття... Мов приречений на смерть, майже непритомний, iшов вiн за цадиком, iшов, нiчого не бачачи довкола, механiчно пересуваючи ноги. У синагозi було повнiсiнько люду; усi КвреП сидiли в талесах i, похитуючись з боку на бiк, били себе кулаками в груди та жалiбно голосили. Жiнки на хорах просто ридма ридали... Кантор раз у раз заводив журливу мелодiю з трагiчними музикальними фразами, слiдом за якими лунав загальний зойк... Коли цадик увiйшов, всi, як один, пiдвелися i, шанобливо розступившись, дали йому дорогу... Гершко непомiтно сiв у кутку, бо в нього не було з собою талеса... - Благословен бог в IзраПлi, бог батькiв наших Авраама, Iсаака та Iакова, бог, що врятував нас од Кгипетських мук, берiг нас у пустелi, захищав нас у багатьох гонiннях... Нехай же й тепер не вiдверне вiн ока свого вiд його народу, а пошле нам розум, бадьорiсть i силу! - зворушено промовив цадик, стоячи коло ковчега й простягаючи руки над своПми одновiрцями. - Боже, порятуй нас! - пролунав зойк у вiдповiдь на цадикову молитву. - Не плачте й не стогнiть, дiти моП! - ласкавим голосом заговорив рабi. - Не ридати нам треба, а спокiйно обмiркувати наше становище i знайти можливий спосiб врятуватися од загибелi. - Говори, говори, наш напутнику! - почулися голоси. - ТвоП слова для нас наче манна в пустелi. - Що нового трапилось i чого нам треба чекати? - спитав цадик, обводячи лагiдними очима всiх присутнiх. З лави пiдвiвся довготелесий рабин, той самий, до якого Гершко сьогоднi послав свою сестру, й заговорив високим, схвильованим голосом: - Вен мiр! Погибель над нами! Уже наближаються до стiн наших, до порогiв наших вороги, а наших братiв не пускають до мiста й женуть просто в огонь... Хiба твоК вухо, великий учителю, не чуК плачу, що долiтаК сюди з боку Грекового лiсу? Але мало того: ще хочуть злi мучителi вигнати половину нас iз наших рiдних осель на розправу хлопам! Чи ж не ми заселили й збагатили Умань? Чи не на нашi ж кровнi грошi обнесено ПП частоколом та бiйницями? А тепер нас - геть! Хто розворушив хлопiв? Вони, цi грабiжники, - ляхи! Хiба не вони обдирали нас i силомiць змушували вiдшкодовувати збитки за рахунок хлопiв, а тепер до них же нас виштовхують на смерть, а самi ховаються за нашим добром! Ой лихо, лихо! Ублагай, рабi, володаря небес, щоб вiн потряс громами своПми серця гонителiв наших! Сара з тiткою теж була на хорах: не заставши дома господаря, рудого ра-бина, тiтка розпрягла з Ривкою коней, звелiла Пй стерегти майно, а сама подалася з небогою в синагогу, куди збiглися, як вона дiзналась, усi КвреП. Дiвчина спробувала було покликатися на втому, але тiтка суворо вiдповiла, що не залишить ПП з Ривкою, що потомленим та кволим найлiпший притулок - божий дiм. Сара скорилася досить охоче, бо розраховувала почути там найсвiжiшi новини про гайдамакiв. Увiйшовши до синагоги, вона вiдразу була приголомшена загальним плачем. Збентежена й зворушена спiльним горем, дiвчина забилася в куток... Цадик мовчав, похнюпивши голову. - Iще ось про що тебе, святий рабi, ми благаКмо, - провадив далi рудий. - Њдине вiйсько, котре може захистити нас, - це губернаторська кiннота: але вона з хлопiв, а хлопи всi невiрнi й ненавидять ляхiв... Це бидло тиняКться по шинках i сп'яну дещо вибовкуК... "Як, - кажуть, - ми пiдемо бити своПх братiв? Хiба вони не однiКП кровi, не однiКП з нами вiри? Хiба пани-ляхи не вороги усiм нам? Мало чого, - кажуть, - що губернатор нас тепер шануК, - тому й шануК, що бiда загрожуК, а мине бiда, то й панська ласка мине... Усiм же вiдомо, що панська ласка до порога!" Ось що вони балакають сп'яну... I як же такому вiйську давати весь уряд, усе отамання iз тих же хлопiв. Якби хоч над ними поставити начальниками шляхту, тодi було б надiйнiше: у шорах кiнь iде туди, куди тягне залiзо, а без шор i вуздечки - куди очi ведуть... Але, мало того, губернатор знову залишаК довудцою цього вiйська Гонту! А Гонта, певно, змовився вже з тим дияволом, пекельним виплодком, iз Залiзняком!.. Почувши iм'я Залiзняка, Сара здригнулася i насторожилась: вона його колись чула... Але де? За яких обставин? Сара почала напружено пригадувати... i нараз ледь не скрикнула: "Так, так! Це той самий високий i ставний козак, що несподiвано прискакав уночi в двiр панотця й застав ПП з Петром! - думкою перелетiла дiвчина в недалеке минуле. - Ще тодi вiн говорив з людьми про ПхнК страшне горе й про Кдиний спосiб порятунку - повстати всiм на катiв... Так, так - це, мабуть, той самий, i потiм вiн ще поцiлував Прiсю..." Сара пригадала, скiльки страху вона набралася тодi, боячись, щоб не виявили ПП присутностi, а втекти не можна було... Миттю перед дiвчиною постала вся та картина з любими обличчями, з неповторним вiдчуттям першого щастя, солодкого завмирання серця, коли Петро освiдчився в коханнi... Всi цi спогади наринули на неП гарячою, нестримною хвилею й вiдразу затопили все iнше... - Дiти моП любi, - тихим голосом заговорив нарештi цадик, - злощаснi нащадки IзраПлю! Не будемо нарiкати на когось, а лiпше загляньмо всередину себе, у своП серця, у своП потаКмнi думки. Чому ви думаКте, що вас повиннi захищати iншi, а не ви самi себе? Огляньтеся довкола: пограбованi, приниженi, затурканi хлопи вважають цю землю своКю й за неП несуть своП голови... Поляки вважають це мiсто за своК й ладнi захищати його до останньоП краплини кровi... А що ж ми? ШукаКмо в ньому лиш свого порятунку! Хiба поляки можуть розраховувати на нашу допомогу? Природно, що ми для них лише тягар, зайвi роти! А кожному своя шкура дорога! З тисячi грудей вирвалося тяжке зiтхання й погасло у мертвiй мовчанцi. - От ви кажете, що на команду з хлопiв не можна покладатися, - провадив цадик, збуджуючись дедалi бiльше, - i просите мого клопотання... Але що ви можете запропонувати губернаторовi замiсть цього ненадiйного вiйська? Нiчого! А тому й ваше прохання, i моК слово не матимуть ваги... Коли б ви ось що сказали: вiзьми замiсть козацького гарнiзону нас! Ми вмiКмо володiти зброКю, i ми ладнi за вас та за своПх вiддати життя... а нас, здатних до оборони, набереться не двi тисячi, а десять... О, тодi б не сказав нi губернатор, нi шляхта, що ми зайвi роти, що ми - тягар... Тодi б нiхто не посмiв докоряти нам шматком хлiба... Ви жадали, дiти моП, од мене поради - i ось моя Кдина в скорботний час рада: не ховайтеся за чужi спини, станьте в лави захисникiв, пiдпережiться мечами... тодi й вас вважатимуть за друзiв, тодi поруч з вами у бою стане i шляхтич! Облиште сльози й стогiн, - ними нашi предки не врятували Њрусалим! Просiть у Њгови бадьоростi духу та вiдваги... Ви менi, певна рiч, вiдповiсте, що не вмiКте орудувати зброКю, але це наука не мудра... а iзраПльтяни обдарованi розумом... Усе покиньте й учiться... поки К час... У вашiй стiйкостi та зброП - Кдиний ваш порятунок! - пiдвищив голос цадик. - Згадайте братiв МаккавеПв i, не впадаючи у розпач, станьте ними! Якщо ви озброПтесь, то за цими мiцними мурами вам нiякi гайдамаки не будуть страшнi!.. Натхненна мова цадика магiчно подiяла на юрбу: обличчя у всiх прояснились, голови пiдвелися, очi заiскрилися, - навiть жiнки перестали хлипати i з деякою гордiстю почали поглядати на своПх чоловiкiв, братiв, синiв... - Усi станемо, усi - i старi, й молодi! - закричали КвреП. - Веди нас, як Мойсей!.. Нехай губернатор видасть усiм зброю i призначить жовнiрiв, щоб навчали нас! У синагозi знявся неймовiрний гамiр. Цадик жестом руки втихомирив зiбрання й скiнчив схвильованим голосом: - Благаю для вас, дiти моП, благословення бога IзраПлю! Хай захистить вiн вашi груди щитами небесних сил i нехай кине з ваших рук громи на наших ворогiв! Берiться ж за дiло: я йду до Младановича, а ви збирайтеся i чекайте мене на майданi перед замком. Iз синагоги юрба посунула на майдан. ЏП хвилi у своКму поривi пiдхопили й Сару з тiткою; у дверях зчинився такий тиск, що дiвчину одiрвали вiд Рухлi й замалим зовсiм не задушили. Вона отямилась тiльки надворi, коли юрба майже на плечах винесла ПП на майдан. Але й тут панувала така сама метушня i тиснява, як ранiше в синагозi. Юрба посувалася до губернаторського замку, де, пiшла чутка, готувалось щось незвичайне, i тягла за собою затиснуту, мов у лещатах, Сару. Ще не зовсiм змiцнiлу пiсля хвороби, ПП кожну мить могли звалити й розтоптати. На щастя, дiвчину вiдштовхнули до якогось ганку, й вона мало не впала на схiдцi, та чиясь благодiйна рука пiдхопила ПП i витягла на рундучок, де було вже цiлком безпечно. Подякувавши своПм рятiвникам, що, як виявилось, були теж КвреП-купцi, родичi рудого рабина, Сара зiтхнула вiльнiше й озирнулась навколо. На майданi хвилювалося цiле море голiв; паралельно до стiн замку, вiд костьолу бернардинiв до православноП церкви, зiмкнутою лавою стояли надвiрнi козаки; на вороних конях, у синiх жупанах i жовтих кунтушах, облямованих золотим позументом, у смушевих шапках з жовтими шликами, прикрашеними золотою китицею, у парчевих поясах - кiннота мала ошатний i навiть пишний вигляд. Мiж кiннотою i замковою стiною, якраз напроти брами в нiй, лишався вiльний простiр, де височiв аналой, укритий червоним сукном. - Що це буде? - спитала Сара своПх випадкових знайомих. - Зараз присягатиме Гонта, - люб'язно вiдповiв молодий Кврей, купецький син, зрадiвши, що К нагода заговорити до такоП красунi. - Головний начальник он тiКП команди... сотник Гонта, якого призначив губернатор за регiментаря... Дiдич, наш князь, дуже любить його i шануК, хоча вiн з хлопiв... Виклопотав йому шляхетство й подарував два села... Сотник уже двiчi присягав, а тепер ще й втретК буде... - Чому ж це? - Губернатор не зовсiм довiряК Гонтi, хоч iншого, кращого не може знайти... То вiн хоче скрiпити його вiрнiсть присягою, зв'язати його урочистою клятвою... - Ага! - зацовольнилася поясненням Сара й подумала: "Нi, то, певно, в корчмi був iнший... Той не став би кривити душею i присягатися фальшиво..." У цей час по всiй Уманi задзвонили у дзвони, й тi звуки злилися в безугавний гул, який то наростав, то згасав. З костьолу бернардинiв" на чолi з плебаном, рушила процесiя - з корогвами, хрестами, лiхтарями; з iнших костьолiв i з православноП церкви теж iшли процесiП, прямуючи до брами губернаторського замку. Нарештi брама розчинилася, i з неП вийшов Младанович у супроводi розкiшного почту. Усi зупинилися бiля аналоя. Обабiч вишикувалося католицьке духiвництво, з хрестами й запаленими свiчками в руках, у пишних свiтлих ризах; а православний священик облачився мало не в полотняну ризу й стояв перед аналоКм з кипарисовим хрестом у руцi. Iз почту губернатора вийшов наперед гарний, з орлиним носом, чорними пронизливими очима й хвацько закинутим за вухо оселедцем козак; вiн був одягнений у вбрання таких же кольорiв, як i надвiрнi козаки, тiльки воно було з Кдвабу й оксамиту, гаптоване золотом, пояс теж був золотокутий, а зброя виблискувала самоцвiтами. - Ото сам Гонта! - загомонiли навколо. - Молодець! Орел, не козак! - чулися то тут, то там схвальнi вiдгуки. Сара перехилилася через поручнi, щоб краще чути й бачити, що вiдбуватиметься коло брами. - Товаришi-козаки! - звернувся Гонта до своКП команди. - Ми не раз присягалися служити вiрою i правдою нашому ясновельможному князевi, нашому дiдичевi й добродiю. Ми не бачили од нього кривди, а завжди користувалися його благодiяннями i цим завдячуКмо нашому губернаторовi. Нинi цi благодiяння ще примноженi. У кого ж iз нас може зародитися пекельна думка, щоб за добро, за ласку заплатити чорною зрадою? Нi в кого, бо ми маКмо бога в серцi своКму й не поклоняКмось Iудi Iскарiотовi... Настають тепер важкi часи... Запорожцi баламутять... Народ повстаК, а в помстi своПй вiн нестримний - платить тiКю ж монетою. То доведемо ж, друзi, що ми за князiвське добро, за його пiдданцiв ладнi життя вiддати i що нiякi принади свiту цього не вiдвернуть нас од нашого обов'язку, що ми завжди будемо дiяти по совiстi, чесно, i хай буде проклятий кожен iз нас, хто порушить цю присягу! Козаки захвилювалися - скинули шапки й гаркнули щось невиразне. Священик пiдняв хреста й неголосно промовив: - Во iм'я господа сил i святоП тройцi, приступи, раб божий Iоанн, до святого цього Квангелiя i перед небом святим i перед лицем усього народу прийми присягу! З перших же слiв Гонти Сара пiзнала той самий голос, який вона чула в корчмi, заховавшись у пiдпiччi; дiвчина до краю напружила слух, жадiбно ловлячи кожне слово: тепер у неП не було вже сумнiву, що це той самий козак, який присягався Залiзняковi, що разом з ним ударить на Умань... I слова тi самi вiн промовив, що й у корчмi: "Ми ладнi життя вiддати, й нiякi принади свiту цього не вiдвернуть нас...", - щоправда, кiнчив свою мову тепер iнакше: не про братiв згадав, як у корчмi, а про обов'язок. Почувши вдруге цi Гонтинi слова, вражена Сара не стрималась i голосно скрикнула: - Це вiн! - Хто вiн? - здивовано спитав дiвчину молодий Кврей.. - Панна хiба знаК Гонту?.. Сара знiяковiла, зашарiлась i, затинаючись, вiдповiла: - Я не про Гонту... а про шляхтича... пригадала, що вiн був у нашому селi. Њврей вiдiйшов, а Сара знову почала прислухатися до слiв присяги, яку гучним голосом проказував Гонта, поклавши одну руку на КвангелiК, а другу, з вiдставленими двома пальцями, звiвши догори. Козаки слiдом за ним теж пiдняли правi руки з однаково складеними пальцями. Сара з трепетом слухала присягу Гонти, яка накликала на голову вiроломця та його нащадкiв усi страхiття i земних, i загробних мук. "Нi, такоП присяги зламати не можна! - зринали в ПП головi бентежнi думки. - Ой, ой! Земля загорiлася б пiд ногами такого клятвопорушника, небо розкололося б i впало на його голову... Виходить, цей Гонта Залiзняковi ворог, виходить, вiн був туди пiдiсланий, щоб заманити славного гетьмана в пастку?.. Який же вiн мерзотник! А Залiзняк йому вiрить... Як вiн обiймав цього каПна... як говорив, що покладаКться на нього, наче на кам'яну гору!.. Що ж робити? Як повiдомити гайдамакiв, щоб не вiрили двоКдушцевi? Як врятувати Залiзняка вiд очевидноП зради? Тiкати звiдси? Куди? I хто мене випустить?.. ЖодноП близькоП, знайомоП людини... А може, шепнути якому-небудь козаковi - адже видно, що вони неохоче присягають... I в синагозi говорили, що напiдпитку козаки повсякчас нахваляються помститися... якщо вони дiзнаються, що Гонта йде ловити Залiзняка, то вони проти нього повстануть... або втечуть i попередять гайдамакiв, щоб Пхнiй ватажок не довiряв двоКдушцевi... Зупинившись на цiй думцi, Сара трохи заспокоПлась, але водночас дуже сумнiвалася, що Пй пощастить здiйснити бажаний замiр: хто ж Пй дозволить самiй тинятися по мiсту? Як пробратися др корчми й шукати там козакiв, якi спiвчувають Залiзняковi? Нарештi, хто повiрить словам Кврейки? Тим часом урочиста присяга закiнчилася. Духiвництво з корогвами пiшло назад до своПх монастирiв, костьолiв, церков, i передзвiн затих. Тодi Гонта звернувся до губернатора: - ЯкоП ще присяги зажадаК вiд мене ваша ясновельможнiсть? Ще раз кажу, що нi заради дружби, нi заради вигоди я не зречуся свого священного обов'язку перед вiтчизною, а вiддам за неП життя, до останньоП краплини кровi... В iм'я цього найсвятiшого обов'язку я навiть не побоюся душу свою в пекло послати. Невже й досi його ясна мосць маК сумнiв? - Нi, я тобi вiрю, мiй любий сотнику, - розчулено вiдповiв губернатор i гаряче обняв Гонту. - Вiрю, як собi... i, певно, незабаром поздоровлю пана з чином полковника! - Спасибi! - знiяковiв, почувши таку обiцянку, Гонта. - Та й вас усiх чекаК по втихомиреннi краю щедра нагорода! - гукнув до козакiв Младанович. - Спасибi! - загаласувала команда й лавами рушила до мiста. Губернатор з Гонтою i почтом повернувся до свого замку. Люд теж почав розходитися по домiвках. Новi знайомi провели Сару до ПП тiтки й заспокоПли стару. Пiсля ГонтиноП присяги й звiстки про те, що гайдамаки зiбралися пiд Ли-сянкою, щоб почати облогу тамтешнього замку, уманцi трохи заспокоПлись i гарячкове заходилися укрiплювати шлях од мурiв мiста до озера, а також влаштовувати там збройний табiр. Козаки копали рови, а КвреП i навiть Кврейки кошиками та вiдрами носили на вали землю й утоптували ПП ногами. Опрiч того, усi чоловiки, спроможнi носити зброю, почали вчитися стрiляти, битися на шаблях i виконувати iншi вiйськовi вправи. Шляхтичi, що з'Пхалися до Уманi, взялися вчити КвреПв. яких на воКннi екзерцицiП з'явилося понад три тисячi... Вiд раннього ранку до пiзньоП ночi пiд Уманню стояв войовничий гамiр; в одному мiсцi, на рiвнинi, без упину гримiли пострiли - то окремi, то суцiльними сальвами; на майданах лунав брязкiт сталi, над новим табором здiймався безугавний гомiн... Здавалося, що мiсто з усiх бокiв облягли ворожi сили й штурмують його без перерви, без вiдпочинку! На другий же день по приПздi Сара помiтила, що нагляд за нею послабився: страх перед майбутнiм остудив пристрастi, зосередивши всi помисли тiльки на одному егоПстичному прагненнi врятувати своК життя. Сара могла вiльно виходити на вулицю й блукати мiстом, прислухаючись i придивляючись до життя, що вирувало довкола. Часом вона ходила на мiський вал i, припавши оком до щiлини мiж палями, дивилася в далечiнь. Дiвчину тривожили думки про майбутнК... Особливо напружено думала Сара над тим, як би при першiй появi гайдамакiв дати знати про себе Петровi, - адже коли вони ввiрвуться до мiста, то i Пй, либонь, не уникнути смертi... Чи, може, одягнутись у просте мiщанське вбрання, - купити його, звiсно, неважко, - або дiстати в кого-небудь хреста й повiсити його на шию? Але якщо КвреП дiзнаються про хрест, то вб'ють ПП ранiше вiд гайдамакiв. Сара сушила собi голову й нiчого не могла придумати... Утекти з Уманi?! Якось •непомiтно змiшатися з юрбою тих, хто щоденно йде на роботу до табору, а звiдти, як смеркне, податися полем до першого села або хутора й сповiстити Залiзняка про небезпеку?! Ця думка здавалася дiвчинi здiйсненною, i вона врештi на нiй зупинилася. Передусiм Сара вирiшила обiйти кругом мiськi вали й згори роздивитися, чи немаК поблизу села або хутора. Цiлу нiч вона не спала, думаючи про Петра, Прiсю та батюшку... Любi образи друзiв нiколи не меркли в Саринiй пам'ятi, а як заходила нiч, вони уявлялися Пй ще виразнiше й стояли перед очима, немов живi, особливо коханий Петро... вiн так любо, так пильно дивився в очi дiвчини, що серце ПП тремтiло й завмирало вiд болю... Чи живий вiн, чи, може, вже й загинув? Тодi навiщо i Пй жити, терплячи нескiнченнi муки! Ох, якби знати, де вони всi, що з ними? I Сара стискала руками палаючу голову й непорушно сидiла цiлими годинами... ЦiКП ночi дiвчина зважилася вирватись iз своКП клiтки: взявши трохи харчiв, приготованих ще ранiше, й переступивши через сонну тiтку, вона опинилася на вулицi. Џй в обличчя вiйнула свiжа передсвiтанкова прохолода; Сара бадьоро попростувала кривими вуличками мiста, вибралася на вал i покралася нечутною ходою, заглядаючи у кожну шпарину в частоколi. Ще тiльки починало свiтати, над полями слався туман, голубуватим серпанком повиваючи далину. Сара йшла обережно, напружуючи i слух, i зiр. Мiсто ще спало, й нiщо не порушувало глибокоП тишi... Зненацька за нарiжною вежею почулася тиха розмова. Дiвчина вловила одну фразу: "Не пiдемо проти своПх братiв нiзащо!" Сара навшпиньках пiдкралася до найближчого виступу вежi i, причаПвшись за ним, почала пiдслухувати. Розмовляло три голоси: один - м'якого баритонального тембру, другий - верескливий, наче пiвнячий, а третiй - хрипкий бас... Говорили про наказ, одержаний вiд сотника, очевидячки, вночi, - на ранок пiдготуватися в похiд. - Щоб Гонта зрадив УкраПну i продав вiру за маКток - не повiрю! - пiвнем викрикував фальцет. - А присяга? - хрипiв бас. - Що "присяга"? - гаряче озвався третiй голос, баритон. - Яка цiна Пй, коли вона даКться не з доброП волi... i перед ким? Перед ксьондзами, перед латинянами, що ненавидять нас! - Ну, одначе вiн цiлував i свiй хрест... - заперечив хрипун. - Цiлував... а що ж, на твою думку, йому було робити, пане хорунжий? Присягнути, що приКднаКться до повстанцiв, що пiде проти панiв? - Ха-ха! - засмiявся фальцет. - Добре було б! От би повитягалися голенi пики ксьондзiв i плебанiв... та й Младанович присiв би! - Авжеж, - весело пiдхопив баритон. - Та ви, братця, згадайте, що казав Гонта? Вiн присягав, а за ним i ми, що залишимося вiрнi своКму обов'язку... А обов'язок до вiтчизни сотник вважаК за найсвятiший i за нього ладен душу чортовi закласти... А щодо дiдича, князя, то Гонта заприсягнув, що вiддасть життя за його пiдданцiв... Тепер розмiркуйте, панове, що К вiтчизною i для нас, i для нашого ватажка-сотника?.. Невже чужа, ворожа, ненависна Польща з ПП озвiрiлим панством та гадючим латинством? Нi, звичайно, нi! Вiтчизною нам була, К й буде УкраПна... I ось цiКП замордованоП панами вiтчизни ми не зрадимо, в тому й присягалися! Та ще присягалися захищати княжих пiдданцiв... А хто ж княжi пiдданцi? Та ми ж, колишнi козаки, вiльнi люди, яких ляхи обернули на рабiв, на бидло... То за це бидло ми й понесемо своП голови, на тому й хреста цiлували. - От так пан осавул! Оце добре... Чорт його батька знаК, як добре! - по-пiвнячому крикнув фальцет. - Якщо i в пана сотника такий розум... - То я йому в ноги чолом... - крекнув вдоволений бас. - Та ось ви розмiркуйте i про цей похiд, який нас чекаК... тут штука! - Штука?! - знову вереснув фальцет. - А ти як думав?.. Та побий мене сила божа, коли це не хитрощi, якi ' полякам кiсткою в горлi стануть... Пiшли чутки, що Залiзняк з усiма силами залишив Лисянку й вирушив на Умань. То слiд би, на здоровий глузд, зараз же стягти у фортецю все вiйсько й засiсти в нiй... а тут - оголошують у такий час похiд, щоб лишити фортецю без захисту... - А хто ж це придумав? - спитав бас. - Звiсно, Гонта... Шляхта, гадаю, до цього не додумалась би. - Ой, то це недарма! - зарепетував фальцет. Тут i Сара мимохiть скрикнула: розмова Залiзняка й Гонти у корчмi постала перед нею в новому свiтлi, вона тепер зрозумiла, що Умань приречена на загибель. - Тю на твою голову! - прохрипiв бас. - Ще хтось пiдслухаК... - Та, мабуть, уже й пiдслухав, - з тривогою мовив баритон. - Я наче якийсь крик чув. Он з того боку. - То давайте обшукаКмо все навколо! - пiдхопили обидва спiврозмовники й швидко пiшли до протилежноП стiни вежi. Нi жива, нi мертва причаПлась Сара за палями, якi стояли в кутку. - ЗдаКться, немаК нiкого... - промовив, озираючись навколо, стрункий козак, що розмовляв баритоном. - Анi бiса! - пiдтримав його фальцет, власником -якого виявився огрядний, приземкуватий лицар. - Пошукаймо ще, - прохрипiв бас. - Атож, такого язика залишати на своП голови небезпечно! - погодився й баритон. - Ану лишень розкидаКмо цi палi, чи не там заховався сатана? Сара вся похолола. "Прощай, Петре! Кiнець!" - майнула в ПП головi остання думка й згасла... Але фальцет зненацька вигукнув: - Стривайте, братця! Он де пiдслухач, шпигун! - i показав на якусь невиразну тiнь, що майнула поблизу. - Переймай його! Не роздумуючи, усi троК кинулися на влови. Спершу Сара не могла навiть змiркувати, чому ПП не тягнуть на розправу, й сидiла, зацiпенiвши вiд жаху; та коли голоси переслiдувачiв затихли, дiвчина зрозумiла, що вона врятована. Виглянувши з-за паль i пересвiдчившись, що поблизу немаК нiкого, Сара прожогом вискочила iз засiдки, метнулася в протилежний бiк i збiгла косогором на вулицю. Але вона тiльки тодi вiдчула себе в безпецi, коли опинилася на майданi, де вже метушилися люди. Вiд пережитого страху в дiвчини пiдламувались ноги, й вона сiла пiд синагогою перепочити. Довго так просидiла сердешна без думки, без волi, без бажань, поки нарештi отямилась. Тим часом у мiстi зчинилася страшенна тривога: обивателi перебiгали з будинку в будинок, з вулицi на вулицю, збиралися на майданi, де вже стояв гомiн тисяч голосiв, чулися стогiн i плач... Спочатку Сара не звертала уваги нi на метушню, нi на гамiр, та потiм, коли трохи опам'яталась i згадала розмову бiля вежi, вiдразу змiркувала, що звiстка про похiд Залiзняка на Умань уже, мабуть, поширилася по всьому мiсту. - Чого це на майданi такий тиск? - спитала Сара у якоПсь Кврейки. - Чого? - перепитала та. - Ой мамеле! Хiба не знаКш? Гайдамаки йдуть, розбiйники йдуть... Сто тисяч! Там у губернатора раду радять... Але що та рада поможе? - Невже немаК рятунку? - прошепотiла дiвчина. - Невже мене знову чекають такi страхiття? Нi, тiкати, тiкати! - схопилася вона руками за голову. - Туди, через головну браму до табору... а звiдти... куди? Ох, не знаю!.. Та однаково... на волi лiпше, нiж у цiй в'язницi!.. А на майдан уже виПжджала команда й шикувалася в лави; пишне вбрання i повне похiдне спорядження надавали вершникам переможного вигляду, який викликав у переляканих уманцiв надiю, що такi орли захистять Пх з жiнками й дiтьми вiд гайдамакiв. Нарештi iз замковоП брами виПхав на сiрому жеребцi губернатор, позаду - Гонта з Шафранським, а за ними - кавалькада вирядженоП й озброКноП до зубiв шляхти. - Шановнi мiщани, городяни й пiдданцi князя, а також пишна шляхта, що з'Пхалася пiд захист нашоП неприступноП фортецi! - урочисто звернувся до натовпу губернатор. - Бог послав нам випробування, але разом з тим милосердний творець дав нам у руки й надiйний щит од стрiл i мечiв ворожих. Крiм нашоП випробуваноП в боях i вiдданоП надвiрноП дружини пiд проводом хороброго й славного сотника Гонти, в нас пiд корогвами К до шести сотень доблесного ясновельможного лицарства та молодоП мiлiцiП - нових МаккавеПв, якi за кiлька днiв досягли дивовижних успiхiв у вояцькiй справi, - набереться до трьох тисяч, та й при потребi ми всi до одного пiдемо на ворога... То невже ж ми, за цими мiцними мурами й глибокими ровами, боятимемося гайдамацьких банд, озброКних лише косами та дрючками? Ха-ха! Ласкаво просимо до нас у гостi - пiд картеч наших гармат, пiд роП куль, пiд посвист ядер i бомб... Запасу в нас вистачить на пiвроку, а не далi як через два тижнi прибуде на допомогу мiсту й могутнК вiйсько великоП iмператрицi росiйськоП, з котрою, за певними вiстями, Рiч Посполита вже уклала союз... З'Кднавшись, орли - двоголовий i одноголовий - вмить розметають цих поганцiв, так що й слiду не залишиться не тiльки вiд них, але й вiд Пхнiх жiнок та дiтей!.. Над юрбою, мов порив бурi, знявся гомiн, - не то радiсний, не то загрозливий, - i одразу ж ущух. - Ми отримали вiстi, нiбито зграП бидла пiд проводом розбiйника, скаженого пса Залiзняка й запорозькоП наволочi, не взявши Лисянського замку, рушили на Умань. Хоча й важко повiрити в можливiсть такоП нечуваноП дуростi й зухвальства, проте ми, на всякий випадок, вжили вiдповiдних заходiв. Комендантом фортецi, а отже, i начальником усiх сил ПП, як мiлiцiП, так i шановного лицарства, - я призначаю випробуваного у боях, вiдомого стратега й фортифiкатора, його мосць пана Шафранського! У вiдповiдь залунали схвальнi вигуки i вгору злетiли шапки. - Шановному ж довудцовi надвiрноП дружини, нашому сотниковi Гонтi, я доручаю нагляд за околицями Уманi; вiн стане на дорозi, що йде з Лисянки, i розжене гайдамацькi банди, в разi вони зважаться наступати, а якщо стрiнеться з переважаючими силами ворога, тодi, давши Пм вiдсiч, вiдступить до Уманi й приКднаКться до ПП оборонцiв! Мертвою мовчанкою зустрiла юрба цi слова. Кожному було ясно, що вiдправка Кдиного регулярного вiйська кудись у степ, та ще в таку критичну хвилину, К нiчим не виправданий риск, який може мати фатальнi наслiдки: шлях на Умань iде степами, його видно з усiх бокiв, i ворог, помiтивши вiд'Пзд з фортецi вiйська, може вдарити з протилежного боку й вiдрiзати Гонту зовсiм; крiм того, вiдправка двох тисяч козакiв проти п'ятдесяти, - а дехто вважав - проти сотнi тисяч гайдамакiв, - здавалась усiм божевiльною вигадкою: цю жменьку було легко оточити й зiм'яти; та й, зрештою, зустрiвшись вiч-на-вiч зi своПми кревними братами, одновiрцями, чи встоять козаки перед спокусою Кднання? Усе це iнстинктивно зрозумiла або вiдчула серцем юрба, а тому пiсля кiлькох секунд важкоП мовчанки прокотилося спершу глухе ремство, почулися окремi вигуки: "Що ж це таке? Нас залишають без захисту? Зi зв'язаними руками вiддають на погибель гайдамакам?" - що незабаром переросли в загальний крик... Младанович зблiд, пишне панство збентежилося... Але Гонта, виПхавши наперед, звернувся до схвильованого люду iз палкою промовою: - Високошановнi городяни! Вашi нарiкання свiдчать про вашу надiю на вiрне вiйсько й про страх з приводу його вiд'Пзду з фортецi... За таку втiшну для нас думку я сердечно дякую вам i вiд себе, i вiд хороброго козацтва! Та дозвольте менi заспокоПти вашу тривогу: я не полишаю, не кидаю мiста, а тiльки йду в передову охорону, не втрачаючи й на хвилину зв'язку з фортецею. Адже необачно залишати твердиню без варти зовнi - тодi ворог мiг би вночi, потай, пiдповзти i вдарити на сонних. Я виступаю з Уманi, щоб оберiгати ваш сон, щоб при першiй появi розбiйникiв затримати Пх, дати вiдсiч i поспiшити на захист рiдного й любого нам мiста... Може, ви затаПли сумнiв щодо моКП вiрностi? Але ж я присягався перед господом богом... Якщо вам не досить присяги, то подумайте: риба шукаК, де глибше, а людина - де лiпше; та де ж менi може бути лiпше, нiж у князя? Хто менi може дати бiльше добра, як князь? То який же дiдько спокусить мене? Втiкач-гайдамака з Сiчi чи що? Коли вам i цього мало, то знайте: як i ясному пановi губернаторовi, менi вiдомо, що росiйськi вiйська стоять на кордонi, а може, й перейшли вже його. Отже, й порозбiйничати з гайдамаками менi довелося б з тиждень, не бiльше... i за цю коротку втiху к погодився б утратити всi моП маКтностi, знедолити сiм'ю i потрапити на палю? Та невже ж я такий дурень?! Та коли й цього вам мало, то чи не безпечнiше тримати ненадiйну людину за мурами, нiж усерединi: там, на пол