па. Сивi колоски дрiмливо спадали йому на сиву чуприну, па свiжу полотняну сорочку, але старому, видать, було гарно вiдчувати цю добру вагу. - Чого? - кудись далеко пiшов думками старий. - Давно вже хотiв, як на духу, погомонiти з тобою. Незрозумiлим, чужим стаКш ти. От навiщо тобi кидатися у якийсь крутiж та облудою жити? Хто тебе приневолюК топити i своК господарство, i людей? Тiльки правду кажи, не хитруй зi мною хоч тепер, коли вже стою на божiй дорозi. - Чого це на божiй? Ви ще як дуб-довговiк, - вичавив крiзь образу i знову потягнувся до коренiвки. - Може, годi уже? - ДумаКте, горiлка - невiрна дiвка? - вчвертьока подивився на старого, що погойдував сивину пiд сивиною колоскiв, i, кривлячись, перехилив бiсову кров. - Ху... То вам дуже хочеться знати саму правду? - Тiльки ПП, бо, дивлячись, як ти плюганиш .усо, iподi й сумнiватись починаю: чи ти мiй син? - Я, тату, ваш син, - вiдповiв тихо i похилив голову. - А байстрюком мене робить теперiшня зрадлива доля i... страх. - Який ти маКш страх? - Страх гетьманщини - раз, i новоП влади - два. Це ви мудро зробили, що ми вчасно роздiлились: iнакше кiлька десятин i вiдчикрижили б у нас. У батька тоскно подаленiв погляд, сполохано забилися нерозрiдженi вiП, що й досi не мали часу посивiти. - Краще б не було цих кiлькох десятинок, а був син, ти ж у мене один зостався... От для чого було перевести нiнащо худiбку, яка менi, а потiм тобi старалася на хлiб? - Так треба, тату, - щоб не ятрити всяких заздренникiв. Бiднiсть нiколи не розумiК багатства. А хiба ж я не доскочив би його при iншiй владi, яка шануК карбованець i зиск? Хiба менi личить господарювати на лiчених десятинках, коли й я сотням дав би раду? У мене земля не вилежувалась би облогами, а робила, як наймичка. Сутiнок лiг на пiдсушене роками .обличчя Мирона. - Не гребись за багатством, бо переведеш життя нiнащо або на самi папiрцi, а вони не дадуть нi здоров'я, нi радостi. - А ви не гнались за набутком? - Того й остерiгаю тебе. Замолоду й мене, дурного, один дiдько впихнув у гидомирство - це коли я почав чумакувати, i вже не сiль, а грошi почали слiпити очi. Тож i навчив мене безрогий, як мепжувати грiшми, бо цiни тодi на золото i асигнацiП у нас i на пiвднi до якоПсь пори були рiзнi, то рiзницю можна було й покласти до кишенi. Певне, так воно завсiгди буваК: папiрцi мають цiну до часу, а золото й час не долаК. Може б, i здiрчавiла па торгах душа, та зарятували мене нещастя i щастя. - Як це - нещастя i щастя? - недовiрливо ворухнув i бровами, i вусами. - Ти ж знаКш, як доля закинула мене до БолгарiП воювати з Осман-пашею. Тяжкi то були боП i тяжкi днi. На Шипцi я i Георгiя заслужив - найбiльше своК багатство, там i свинцю таку порцiю отримав, що вистачило б i на останню вечерю. Не одну нiч у шпиталi вчував, як вона з косою пiдходила до мене. Отодi, лежачи мiж життям та небуттям, мав час подумати, що таке суКта суКт. А потiм, уже дома, побитого, подiрявленого стрiло мене на пасiцi щастя - ота дiвчина, що твоКю матiр'ю стала. То вона любов'ю своКю i болi моП забрала, i вiд торгу вiднадила, i наказала триматися тiльки землi i жита, бо без хлiба ми нiчого не вартi. З нею менi таланило i в полi, i в лiсi, i коло худiбки, i коло бджiл. Правда, господарювати ми почали не на голому мiсцi - залишив твiй дiд i воли, i десять десятин. Iншим, таким, як я, карбованець увесь вiк не давав спати. А в мене сон був спокiйним i найбiльше снилося жито. Це в полi, а на лузi - воли. Вiдходить Пхнiй час, вiдходить i мiй. Та годi про це, кажи про страх. Семен рукою розгладив недовiрливi зморшки на чолi, хоча й позаздрив спокiйним снам батька. Де Пх тiльки прикупити? - Що ж про нього? Оце прокляте гетьманство, в яке вскочив, прикриваю, як можу, активнiстю, страхаю нею когось, щоб самому не пiти на дно, - з болем заглянув у минулi роки. I вони наблизили до нього тi шибеницi, бiля яких i вiн сидiв на конi, коли вiшали iнших. Давно вже пропав той кiнь, пропали й люди, а страх не пропадав, бо ще й досi приходять тiнi загиблих, бо й досi, нiби живий, стоПть у видiннях красень-командир, який i прiзвище мав славне: Човняр. Як побивалася за ним молода, що наче з образа зiйшла, дружина, як плакало бiля ПП грудей немовля, нiби й воно щось розумiло, як без слiв стогнав, здiймаючи руки до неба, сивочубий батько. Смерть i горе людське зiйшлись бiля шибениць, i не знати, що було сильнiшим... А ввечерi, шукаючи поживи, Семен негадане приплентав до хати старого Човняра. На подвiр'П бiля тину лежало кiлька завiяних снiгом човнiв, лежали й зрубанi верби, що пiдуть на човни. У хатi мовчки сидiли зажуренi люди, а на столi лежало шiсть з восковими свiчами хлiбин - саме стiльки було сьогоднi повiшених. Од його крокiв здригнулися усi вогники свiчок i схлипнуло немовля на руках молодицi, що сьогоднi стала вдовою. "Ой люлi, люлi", - прошепотiла вона сльозами, i дитя потягнулось до ПП грудей. I тут воднораз стояли життя i смерть. Забобонний жах охопив Магазаника; вiдводячи погляд вiд матерi й дитини, вiн швидко повернув до дверей. - Хлiба ж святого вiзьми на дорогу. Вiн оглянувся. З-за столу пiдвiвся старий Човняр, подаючи йому хлiбину, на нiй воском чи самою печаллю стiкала свiча. Десятки мовчазних очей скинулось на нього, скинулися й очi вдови, вiн вiдчув, що вона впiзнала його. Похапцем вихопив хлiб з рук старого, а гарячий вiск опiк йому не тiльки пальцi, а й прийдешнi роки. З хлiбом поперед себе вискочив надвiр, де мерзли завiянi чоПти, па яких уже не попливе молодий Човняр, хiба що дитя його через роки пiдiйметься у свiтання на рiчцi батькiв. Вечiр одразу ж загасив свiчу, як день загасив життя... Невже це все було?.. I йому зараз стало лячно дивитися навiть на свого батька, який чимось нагадував старого Човняра... Тяжкi грiхи нашi; колись Пх можна було однести до церкви i мати полегкiсть пiсля сповiдi. А перед ким тепер висповiдаКшся i де вiзьмеш полегкiсть? Тому й крутиш життям, як циган сонцем, та цього не зрозумiК навiть рiдний тато, який i досi маК утiху i вiд землi, i вiд води, i вiд худiбки, i вiд бджiл, i вiд жита... Довго мовчки дивився на сина батько, а потiм з огудою сказав: - Дуже хитро надумався ти крутитися в свiтi. Можна трохи й скинути цих пекельних крутежiв, бо все одно доведеться колись розплачуватися за страх: спочатку вiн точить чиюсь кров, а потiм i твоКП зажадаК. - Може, якось перемелеться. Бо кого тепер не зачепило колесо хитрувань: i дворянина,i селянина. - Так паскудься хоч на копiйцi, а не на чиПхось сльозах. Недарма кажуть люди: хто варить лихо, той Пстиме бiду. Я в свiй час пiд Плевною воював iз турками. А чого ж ти воюКш iз своПми? - Це ж про кого ви? - Хоча б про агронома Ярослава. То ж людина! У Семена здичавiли очi. - Далеко в нас зайшло з цiКю людиною. - Так пiди на перепросини до нього, повинися, i, може, якось порозумiКтесь. - Пiзно, тату, - понуро пiдвiвся з-за столу, вклонився богам i похапцем кинув хреста на груди. - От i не вийшло в нас святого вечора - грiшний вийшов. Невже i в моПй хатi помiж нами катом стоПть страх? - Вiн, тату. Аби тiльки можна було кудись утекти вiд його страшних жорен, - набурмилений стояв перед батьком, проклинаючи в душi долю, яка завiяла його до гетьмана Скоропадського. Потiм пожалкував, що так довiрився старому. Добре йому говорити, коли вiн був у БолгарiП гренадером, а ти на своПй землi - скоропадчиком. Батько накинув на плечi кожуха, бо пiсля поранень мав одвiчний холод у тiлi, i вже на порозi зупинив сина: - Одне тобi можу сказати - вiзьми це втямки: тримайся не крутежу, а святого хлiба, божоП бджоли i не жни, чого не посiяв, бо опустошiКш, як прогниле дупло. "I не жни, чого не сiяв", - лише устами повторив Семен, здригнувся, бо знов сколихнулись примари колишнiх чи позаколишнiх днiв. - Це вашi слова? - Нi, партизана Михайла Чигирина. - Старий показав рукою на покутнiй снiп. - Хiба ти вже не маКш любовi до жита, до червоного маку в ньому? Семен подивився на колоски, а за ними побачив лiто. - Нi, жита я люблю, особливо, як вони половiють, - Семен таки справдi любив отi сизо-срiбнi сплески, що бiгли-колихались до самого обрiю i наколихували молоде зерно. - Тож i тримайся плуга, а не язика, бо як сповзеш iз землi, то без неП не буде за що триматися. Чував, що ти з життя робиш патолоч та дуже рознуровуКш варги i судиш словом людей. Хiба забувся, що слово - К бог, а не суд? Семен запам'ятав це, а батьковi вiдповiв: - Легко вам остерiгати, коли стали в обочi од людей, а ближже до бджiл. - Сам кошовий Iван Сiрко на старостi недалеко вiд Сiчi жив пасiчникуванням i не журився тим. А тобi треба зажуритися. - Чим?! - знову спалахнув. Дивлячись повз нього, батько вiдповiв: - Бачу, що на тобi, догадуюсь, що в тобi, а що залишиться по тобi? Подумай i над цим, всi ми не оминем свого останнього пристановища. Моторошно стало Семену в цей химерний святвечiр, бо таки побачив кладовище з яблунями i вишнями, де, певне, i йому доведеться лежати. I виразно вiдчув, як щось повернулось у його душi, намагаючись одiрватись од того хитрування i гидомирства, в якому втопив своП останнi роки. Вiн, може, перемiг би себе I навернув би своП днi на iншу стежину чи дорогу, аби не дурна гордiсть i дурне озлоблення супроти батьковоП мови: всi стають розумниками, коли смерть Пм перетинаК час. Наче коня, осадив, здиблену душу i клятим насiнням гонору засипав той невиразний спалах добра, що ворухнувся в нiй. Батько не збагнув, що робиться з сином, i ще почав його картати святим письмом: - Ти заглядаКш у рiзне старокнижжя, то згадай, що пишеться в першiй книзi Мойсея про КаПна i грiхи. Нiчого не вiдповiв на це Семен, тiльки набундючено глипнув •аа._ старого i мовчки, наче лантух, вимiвся з хати, упав на сани, оперезав малахаКм коней, i вони, i санки одразу взялися снiговою курявою. "Оце дочекався святого вечора!" - лаяв батька, та й себе картав, бо таки справдi розпустив варги бiльше, нiж треба. Коли що й винiс вiн з важкоП розмови, то це слово про грошi; папiрцi мають цiну до часу, а золото й час не долав. Ось i тепер золото, срiбло й папiрцi в однiй цiнi. А як далi буде?.. Вiн трiпонув кованими вiжками, конi побiгли завiяним зрубом, з якого витикались молоденькi берiзки, а думки повернули до Василини, до ПП жагою обведених уст, до ПП дорiдностi. Ось де можна чоловiковi знайти вiдпочинок i розкошування. Зараз вiн пiд'Пде до приземкуватоП хатчини, внесе липiвку меду i скаже, Iцо приморозив на холодi душу. То, може, вона й вiдхукаК ПП. Отак бог i караК нас грiхом... А тим часом старий Мирон, зодягнувшись, з порога стежив, як тiкаК вiд нього син, i знову згадав святе письмо: "Волоцюгою i втiкачем будеш на землi". Потiм узяв уважисту плiшню i пiшов на ставок вирубувати продуховини. Благословенна тиша i зорянi титли стояли над волошковим заснiженим свiтом, що на невидимих решетах пересiвав сяйво й пiдтемiнь, а на мiсячних верстатах ткав льнянi рушники. I невже навiть у такий вечiр у чиПхось мiзках, у мiзках його дитини може ворушитися ницiсть? Коли так, то для чого живете, ви, недорiки та викрутнi? Мирон ударив плiшнею, лiд зойкнув, покотив посвист i стогiн пiд очерети, якi ще не так давно аж розгойдувались дикою птицею. Семен хотiв ПП побити з дробовика, але Мирон не дозволив, бо що то за ставок, коли в ньому немаК риби, а на ньому - птицi? На продуху, бокуючи, почали спливати плiтки i краснопiр, далi з'явилися щупаки, Пх можна було б викинути руками на лiд, але в такий вечiр не хотiлося зобиджати навiть рибу. Хай подихаК, прихопить мiсяця на плавники - та й знов у притихлi води. Вiн довгим поглядом прощання оглянув мальованi в синК, i срiбне, i сиве свiти, оглянув садок, що вiдродив йому, очерети, що вiдшумiли йому, i навряд чи побачить вiн, як з них весною будуть випливати дрiбнi чирята i качки. I жаль йому стало бозна-ким мальованих свiтiв, i цвiту, що в сповитку спав у яблунях при морозi, i птиць, що вже не долетять до нього, i сина, що вiдкотився од нього, не збагнувши, що таке людське життя. А коли збагне, то вже, напевне, пiзно буде, бо як пiдрубаКш душу, то зрубаКш усе. От тягнеться вiн до непевного карбованця, до потаКмних пiдземних скарбiв, а не тямить, що все це суКта суКт. Як рожевi птахи, зашумiли, заспiвали примороззю пiдкучерявленi очерети, i Пхнiй пух полетiв у святешну далечiнь, де злегка поскрипував мороз чи земля i на добрий сон вкладалося село. А мiсяцю все хотiлося бавитись у пiжмурки з ним - i вiн то закидав його аж у саме небо, то раптово так вигойдувавсь на скатертину снiгiв, що аж кособочились хати. А може, це не мiсяць, а злиднi кособочили Пх? Бо багата кутя К багатою, а для скiлькох вона голодна. От уже й бiльшовики починають поволеньки насiдати на сiльську злиденнiсть, тiльки що вийде з цього, коли ще дядьки тремтять над прапрадiдiвською трипiлкою. СтоПть пiд мiсяцем у закинутому свiтi людина, яка вже нiби живе й не живе, згадуК щось давнК, перетрушуК роки, i смутки, i просвiтки, втiшаКться усiм добрим, що приходило до неП, що сама зробила, а погане вiдгортаК i думкою, i рукою, яка вже, мабуть, востаннК цiКП осенi сiяла жито. Господи, як це гарно - сiяти!.. А ще краще жати. У жнивовицю вiн виПжджав у поле з дружиною, що, й дiтей народивши, мала дiвочу статуру i дiвочi коси. Весною вони пахли ясмином, а в жнива цвiтом березки i молодим, ще не затвердiлим житечком. "ЗеленеК жито, зеленеК жито, а ще зеленiший овес". Це вже ввечерi, посмiхнувшись йому, заспiваК Докiя, та так заспiваК, що аж перепiлка стихне в житах. "Це ж треба", - тiльки головою похитаК вiн i поведе конi в долину на туман, а його все буде наздоганяти ПП голос. Коли ж повернеться з долини, Докiя вже буде спати пiд полукiпком, поклавши голову на снiп, тiльки не спатимуть ПП вiП - то вiтрець сколихне Пх, то роса, то зернинка прогрiтого жита... I чого так швидко минулося все? Посивiло твоК жито, вiдлетiла твоя перепiлка, i в очi смутком заглянула нiч. От наче й небагато хотiлося б ще: щоб син його став людиною, щоб iще вийти в поле сiячем та хоча б краКчком ока побачити той день, коли всi люди будуть мати хлiб на столi... Не побачить вiн цього дня, ох не побачить - твiй час минув. I похилив старий обважнiлу голову, але враз стрепенувся: хтось невдалiк подав йому срiбний голос, раз i вдруге. Та це ж пiд кригою прокинувся струмок, що перечищаК води його ставка. Чого не спиться тобi? Стрiтення чи весну почув? На снiгу вiд хутора обiзвалися чиПсь кроки. Старий зиркнув на втоптану стежину. До нього, погойдуючись пiд небесними рушниками, чи то йшла, чи то пливла Василина. I навiть бахматий кожушок не мiг приховати ПП жiночоП дорiдностi. От кому б дiток носити бiля грудей, та носить вона бiль i смуток у грудях. - Дядьку Мироне, я прийшла до вас на вечерю, - журно посмiхаКться вишневими устами, а пiд ПП вiями водно зiйшлися жага любовi, iмла печалi i загадковiсть. - От i добре, що прийшла, - дивиться на вдову i чомусь пригадуК тi вечори, коли отут на ставку жiнки перуть шмаття i годують немовлят грудьми, що стiкають молоком та мiсячною дрiмотою. - В рiднi не захотiлося гуляти? - Побула я трохи в присiлку, подивилася на щастя своКП сестри, на дiток ПП, та й незридними заридала. Тому й гайнула до вас. Ви маКте журбу старостi, а я журбу молодостi. - Тодi клич дiда Корнiя, i справимо собi святвечiр! - А вiн уже стоПть бiля хати з яничаркою: хоче в Мороз стре\\ лити, - посмiхнулися очi, обтяженi далеким мiсяцем i близькою печаллю. - От i згадаКмо, як нам було на Шипцi воювати з турками. - I замугикав собi: "А за нами татари, як тi чорнi хмари, а за нами турки, як iз неба кульки..." - Ви ще й голос маКте! - здивувалась Василина. - А чого ж менi не мати його, коли довкiль степ i небо, лiс i небо? От рокiв тiльки жаль, що вже пiдкотились пiд небо. Не знаючи, чим заспокоПти старого, Василина подала йому кiлька зв'язаних пучкiв калини, на яких повиступали скалочки морозу. - Ось вам вiд Оксани. Старий пiднiс дарунок до обличчя. - I калини жаль... Як там Оксана? \ - Така ж гарна, нiби весняна година. А теж за чоловiком . журиться. - I стишила голос: - Ваш Семен чогось хоче сколупнути його. - Тупоум вiн. Уже й вирiс, та розуму не винiс. Тяжко буваК людинi дорости до людини... Попiд спiвучими очеретами вони ввiйшли в садок, де мiж тiнями дерев блакитне димилися i зблискували промерзлi мiсячнi ополонки. - Гов-гов! - побачив Пх дiд Корнiй, пiдвiв угору свою яничарку i стрельнув у Мороз, щоб вiн не морозив нi жита, нi . пшеницi, нi цвiту в садах. Коли наляканий Мороз побiг у | далину, дiд Корнiй по-молодечи пiшов назустрiч Мирону й Василинi. - З святим вечором, гренадьоре! - i вiдчинив ворота. - З святим, дзвонарю! Щось я сьогоднi твоПх дзвонiв не чув. На довгастому обличчi Корнiя ожили застоянi зморшки: - Бо недоумкуватий панотець скинув мене з служби. - ЖартуКш? - не повiрив Мирон. - Правду кажу. - Чим же ти не вгодив йому? Старий дзвонар привiтно усмiхнувся в грубезнi вуса, поверх яких поблискувала наморозь: - Оце ж пiд Новий рiк, коли люди збиралися на збори, я й ударив у всi дзвони "Iнтернацiонал". Кажуть, славно вийшло, а попа мало родимець не вхопив. Забаг, щоб перепросив його, а я теж затявся, i тепер у дзвони калатаК Милентiй, якому ведмiдь на вухо наступив. Мирон засмiявся, почоломкався з КорнiКм, поторсав його задубiлу на холодi кирею i враз насторожився: - Ще чиясь добра душа прибиваКться до нас. З прошитоП мiсячнимм снуванням вечорини, нiби з казки, летiв гривастий кiнь, пiд його копитами м'яко стугонiла й вибухала блакитнивими кущами дорога. - Хто ж це може бути? - сам себе запитав Корнiй, пильно придивляючись i до коня, i до крилчатих сапчат. Та ось вони порiвнялись iз ворiтьми, i з них проворно скочив невисокий кремезний чоловiк, що зразу ж чимось нагаду ва а гриба-боровика. - Михайло! Михайло Чигирин! - здивовано вирвалось у дiда Корнiя. "I чого б це колишньому партизану, що живе на краю району, в такий вечiр прибитись до нас?" - Пiзнали? - нiби дивуКться Чигирин i вiтаКться з усiма. - Тебе та що но пiзнати. Куди ж проти ночi зiбрався? - До вас, дiду Корпiю. Старий засмiявся: - Вези вiзок, а ми послухаКм. - Таки справдi до вас, - i почав стирати паморозь з вусiв i борiдки. Тепер дiд Корнiй занепокоПвся, бо не раз його брали в iншi села дзвонити за упокiй: - Щось трапилось у вас? - Таки трапилось, - бiлозубе посмiхнувся Чигирин. - Оце ж пiд Новий рiк iду я з жiнкою до свого друга-партизана, аж раптом чую далекi дзвони. Зупинився i сам собi не вiрю: так вони славно виграють "Iнтернацiонал"! Скинув я шапку, а душу аж пiдмиваК святковiсть. Думав: це артисти якiсь приПхали та й задзвонили отак. Аж потiм дiзнався, що це ви, дiду Корнiю. То приймiть вiд мене подаруночок, - вiн вийняв з кишенi кожуха шерстянi рукавицi й простяг старому. - Це щоб руки бiля дзвонiв не мерзли. - Спасибi, Михаиле, - знiяковiв дiд Корнiй. - От i маю перший подарунок вiд партiйного чоловiка. - Ходiмо ж до хати, - торкнувся Мирон руки Чигирина. - Спасибi. Я зараз же додому. А по цiй мовi бувайте здоровi. - Чигирин вклонився усiм, скочив на санчата, i кiнь зразу ж понiс його у синьоцвiт вечорiти. - Дива, - тiльки й мiг сказати дiд Корнiй, а далi, коли кiнь i сани почали зникати за пагорбами, махнув обважнiлими руками i заспiвав: Ой там за горою та за кам'яного... Василина вiдразу пiдхопила: Ой там виходило та три товаришi, Що перший товариш - ясне сонце, А другий товариш - ясен мiсяць. I тут Мирон побачив на вiях притихлого Корнiя сльози. - Чого ти? - затривожився чоловiк. - Молодiсть, Шипку згадав? - Та... - скривився старий дзвонар. - Кажи, Корнiю. - Що ж казати? - потуманiли очi старого. - Вже й лiспi вивести не можу - вже лiта й голос вiдiбрали. - То ви за голосом тужите? - здивувалась Василипа. - Нiколи б не подумала. - Замолоду багато про що не думають. Он який голос маК Миронiв син, та не спiваК, - Псть ним людей, а це вже й за агронома взявся... З молодим агрономом Семен нiяк не мiг порозумiтися i потайки почав йому копати яму. Та несподiвано коса наскочила на камiнь, а тут iще Ярослав прочув, як у громадянську вiйну колобродив Магазаник у державнiй вартi його свiтлостi гетьмана Скоропадського. ПотаКмне мало стати явним. Тепер уже загримiло не над Ярославом, а над головою Магазаника; вiд того грому, дивися, i лiси не врятують, куди забрався Семен, щоб у свою волю орудувати сокирою в дiбровах, плугом на зрубах, косою на галявинках. За ушахроване добро вiн i заПвся з Ярославом, думав, що виживе його з села. Та не вижив. То треба було ще щось робити, бо хiба зпаК чоловiк, на якiй стежцi життя стрiнеться зi смертю? Як воно далi було - про це вiдаК тiльки грозова нiч, але вона ще не навчилася стояти свiдком на судi... Лiта нiколи не повертаються до людини, а людина завжди повертаКться до своПх лiт, i минувшина вже так пiдiйшла до нього, що, здавалось, простягни руку - i доторкнешся до неП та й впишеш у письмо, про яке не раз думалось Данилу. - Крийок-крок, крийок-крок! - знову подав голос погонич, а з глибини болота ледь-ледь долинула срiбна сурма журавля. Був собi журавель та журавка... III Минув рiк, як не стало Ярослава. Ох, яким довгим був той рiк для Оксани i... Семена Магазаника. Вдову сушило горе, лiсника - страх. Бо хто знаК, чим може обернутися потаКмний людський поголос: вiзьмуть i скинуть з лiсника. То що вiн робитиме без своПх угiдь, без прихованоП в лiсах худоби, без пасiки? От хоч карай, вiн зараз не скаже, скiльки в нього свиней: як подалися навеснi в нетрi, то тiльки пiсля першого снiгу прийдуть iз приплодом. Хай там хтось переживаК труднощi росту, а вiн обiйдеться без них. У лiсах розкiш живностi i йому. Тiльки як на цi гаразди потрiбна толкова i при здоров'П господиня. I вiн частiше й частiше крутився думками бiля Оксавиного двору й Оксаниних рук; така за виграшки всяке дiлечко переробить, та й красу ПП не змило горе, тiльки очi притемнились. Пройшло горе серцем i вгнiздилось журбою в очах. Весiллям, перезвою, любощами треба виганяти журбу, бо iнакше i вiк пiде за водою та сльозою... Њдине, що давало якесь забуття чи розраду Оксанi, - це дiти й робота. I вдова чманiла в роботi - вiд рання й до смеркання, вiд смеркання й до опiвнiчноП години. - Пiдвередишся, несамовита, - гримала на неП тiтка Марина, що iнколи заскакувала в присiлок зi своПми фарбами у вицвiлiй хустинi. Певне, вiд тих фарб у жiнки й очi були рiзними. - Навряд чи пiдвереджусь, - вдова пiдводила осiннi вiП на татарський брiд, виглядаючи з нього вже не мужа, а сина, що хлюпався на тому самому човнi, в якому куля пiдрiзала Ярослава. Цей човен довго лежав на подвiр'П, у розщелинах його встигла вирости, вмерти i знов зазеленiти трава. У повiнь Володимир попрохав матiр: - Зiпхнемо його па воду. - Для чого? - з болем спитала вдова, оглядаючи човсп. Вона пам'ятала що ту вербу, з якоП робили його. I, певне, недоплаканi сльози тiКП верби тихцем виплакуК сама. - Треба ж, мамо, комусь плавати на ньому, - розважливо вiдповiло дитя. - А я старшенький у вас. I так вiн сказав оце "старшенький", що всi ПП заборони перегорiли. - Ти хоч умiКш веслувати? - То чому пi? - повеселiшав хлопець i вдячно глкпув на матiр. - Я й Миколку гукну! - Ой, спочатку сам, - у ваганнi вiдчинила ворота, поглянула на брiд, у якому тепер по шию, по пояс, по колiна стояли верби i не журились, а висяювали жовтими вогниками цвiту. Цвiла i та верба, пiд якою вона не раз стрiчалася з Ярославом. Верба ще бiльше постарiла, зараз у ПП дуплi нуртуК вода, а на вершечку веселкою граК сиворакпга. "Це синiй птах щастя", - не раз казав Ярослав. "Тiльки ж де воно, те щастя? Хiба що це?" - задумливо поглянула на Володимира, якому нетерпеливилося бiля човна. А ось до нього i Миколка бiжить, тримаКться рукою за шлейку вiд штаненят i аж висяюК - здогадався, що мати дозволила човен спустити. - От добре, Володю, що ми поПдемо! - Хто поПде, а хто на березi зостанеться, - хмикнув старшенький. - Це ж як? - занепокоПвся Миколка, глипнув синьоцвiтом на маму, на Володимира й знов на маму. - Бо тебе не пустять. - Мамо!.. - волаК благанням усе Кство хлопчика. - Не мамкай, ще малий! - гримнула на сина, хоча й жаль було його. - Бачиш: грають води, як ДунаП... I тодi образа й не дитяча упертiсть обвели Миколчин вид, вже спiдлоба вiн поглянув на матiр: - Як не пустите на своКму човнi, сяду на чужий, - Ти що мелеш, марудо?! - скрикнула Оксана. - Що чуКте, - про всяк випадок трохи позадкував хлопець. - Нiби ми вже з Володимиром не Пздили на чужих човнах. То пустiть... Можна було б ще гримнути чи настрахати, але вона вже запитала i себе, i дiтей: - Що ж менi робити з вами, непослухами? - Пустiть, мамо! - повеселiшав Миколка. Вони втрьох поволi зiпхнули у брiд човна. - Ти ж обережно, сину, бо вода бистрить, - наказала Володимиру. - Може, я з вами поПду? - Не треба, хлопцi будуть насмiхатися, - та й вiдiпхнувся веслом од берега. I хоч затяжким було для нього весло, але в очах, як i Миколка, тримав цiлi броди синьоП радостi... Чому ПП так мало маК людина пiсля дитинства? Ох, дiти, дiти, хоч би вам свiтило сонце... Притулившись до верби з пiдмитим корiнням, вона довго-довго не вiдходила вiд татарського броду. Пе тiльки човен iз дiтьми похитувався у ПП приiмлоних очах, а проходили недавнi видiння i сива давнина ще вiд ординських часiв, про якi читала та не раз чула вiд старих людей i Ярослава. Час налягав на неП, охоплював ПП душу, охоплював усе довкола... То вона тiкала вiд ординцiв у гиблi болота, що вiдкочувались от татарського броду, i над нею хижо свистiв аркан, то ПП гнали людолови в неволю, як гнали по жерницi скручений прокислим ремiнням ясир. А жерниця ноги коле, Чорну кровцю проливаК, Чорний ворон залiтаК, Тую кровцю попиваК. Це ж усе було! Це ж усе було! Та й досi, здаКться, не перетопилася крига дикоП злоби, ще й досi на серцях наростаК дике м'ясо. - О, нарештi твiй голос почула, - пiдiйшла до неП тiтка Марина. - Тiльки нащо ти про чорного ворона? Цур йому. А я оце урвала часинку - хочу твою хатину своПм квiтом змалювати, - гойднула вузликом, у якому лежали порошки друшпану. - Малюйте, тiточко. I де у вас той цвiт береться? - З голови, Оксано. В мiзку й добра думка цвiте, i гидомирство снуК. Це вже хто якi мiзки маК. Може, я тобi на стiнi зокола соняшники намалюю? - Та нi, вони, живi, по всьому городу виглядають мене. - А до мене в Копайгородок Магазаник верхи приПжджав. - Марина щось згадала, засмiялася. - У святешне вибрався, а чоботи змастив вовчим лоКм. - Це ж для чого? - Щоб собаки розбiгались по закутках. ПриПхав навiть з подарунком - в'язку сухих грибiв привiз. Усе розпитував про тебе i все хвалив тебе. Просив, щоб я йому розмалювала хату; потiм, уже в себе, сам вiддiляв жовтки вiд бiлкiв на фарби i знову розпитував про тебе. - Хай його лиха година розпитуК. - Та вона обминаК його. РозкошуК в лiсництвi чоловiк, як пампух в олiП. У нього ж так: державi краплю, собi кварту... А ти ж як восковiКш з дiтьми? Це й хату присiшками пiдпираКш? - Коли треба, й плечем пiдiпру, а не зледащiю, - вiдповiла на те, чого не доказала тiтка Марина. Стояла тиха, ласкава година, коли вже вiястий липень поскладав сiно в копицi i думав собi про те, що з недiлi треба складати в полукiпки жито. Думала про це й Оксана, йдучи з меншеньким додому. Вiн руками перебирав стебла пшеницi, у яку вже ввiйшла золотiнь, жебонiв, що Володимир з них виплете йому бриля, i мав собi вiд цього дитячу втiху. Отак вони прийшли додому пiд сяйво соняшникiв i рутбокiП, якi так любив Ярослав. З татарського броду озивалися кулички й дитячi голоси. Вона раз i вдруге гукнула Володимира, i вiп хутенько прибiг до неП, повис на воротях, чорний, мов галченя. Як це в нього й очi не потемнiли? - Чого вам, мамо? - Чи но пора вечеряти? - Я ще трохи побуду з хлопцями на човнi. - Не набрьохався за цiлий день? - Ще нi. - Тiльки ж не барись. - Я скоро, мамо, - скрипнув ворiтьми та й бiгцем до броду, до посвисту куликiв, до смiху свого товариства. А у хвiртку, подзвонюючи ключами, вже шелепаК Семен Магазаник, несе, погойдуючись, святешний залежаний одяг, святешне лице-i шельмуватi очi. - Добридень, вродливице, добридень, - пiдкошуК своКю вузлатою тiнню ПП ноги. Оксана здригнулась, вiдiйшла вiд чужоП тiнi пiд захист соняшникiв, вони сонцями лягли на ПП плечi, освiтили присмучену вдовину вроду. - Драстуйте, дядьку. - Який я тобi дядько? - Магазаник заморгав вiями i вусами, а на жорнуватому обличчi викруглилось невдоволення. - Коли чоловiк старший за жiнку на якийсь там десяток з хвостиком, то це ще нiякий не дядько. А я оце твого старшенького бачив на човнi. Оксана поклала руку на соняшника, що хилився од ваги своПх дiток. - На тому самому, на якому вбили Ярослава. Тепер здригнувся лiсник, та одразу святешне обличчя вмочив у спiвчуття: - Не треба, Оксано, не треба. Мертвим - спокiй, з живим - життя, яке вже воно не е. Ох, i гарнi в тебе соняшники, такi рву питчастi! - прицiнюКться то до соняшникiв, то до вiй чарiвницi, що пригашують i пригасити не можуть синiй смуток рокiв. - Це Ярославовi соняшники. Йому саджу. На очницi Магазаника натекла пiвмряка. - I знову ж надаремно. Йому в раю святi садять рiзне зiлля, хоча й не вiрив чоловiк у рай, - лiсник пригнувся, зробив пальцями "козу" Миколцi, та дитя не засмiялось, а насупилось i позадкувало вiд дядька. - Важко тобi самiй з двома?.. Не кажи й не .iвдвори, бо сам знаю: до всього чоловiк звикне, тiльки не до бiди. Це треба стати i орачем, i сiячем, i город упорати, i зварити, i спекти, i обшити, i обiпрати, i хату, i корову доглянути, i дiтям дати толк. За таким клопотарством i лiта, i брови зiв'януть. - Коли це ви, дядьку, таким жалiсливим стали? - О, знову "дядьку"! Вiд цього на душi може нахмаритись i загримiти, - забряжчав комiрпицькпми ключами, що висiли на чорному чересi. - А менi так би хотiлося, - нагадав давнi слова Ярослава, - щоб i в твоПх очах прокинулись зорi! - Вiд чого ж вони прокинуться?! - мало не зойкнула вдова, i отой нередвечоровий туман, що проростав над татарським бродом, затуманив ПП. - Ти не галакай, - скрадливо озирнувся Магазаник: чи не почув Пх хтось iз вулицi. - Ось пiдемо до хати, сядемо рядком та й поговоримо ладком. - У мене нема часу на посиденьки. - А ти без гордування знайди, - стишив голос Магазаник. - Не пошкодуКш, - i знову забряжчав ключами. - Я тобi по-добросусiдському сказав: живий маК думати тiльки про живе. У тебе е двоК дiтей, у мене - один Стьопочка. У тебе в врода на лицi, у мене К лiй у головi, то й поКднаКмось собi. Я тебе, повiр, мов княгиньку, жалуватиму, якщо ти будеш мене шанувати. От за цим i прийшов до тебе. Я довго чекав, поки ти станеш удовою. На Оксану одночасно, мов заметiль, обвалились давня дiвоча нiч любовi i оцей призахiдний день удовиноП печалi. То давнК було недосяжним, а це, призахiдне, - гидо мирним. - Дядьку, як вам не соромно таке страмовище варнякати?! - Яке ж це страмовище? - ворухнув мискуватими плечима. - Це житейське дiло, щоб разом бiду долати, бо нарiзно бiду й грiм не вб'К. Хiба тобi не остогидла самотня хата, самотня постiль? - У вас, дядьку, вже на головi гуляК бiлий цвiт, а ви з жениханням! - притулила до себе меншенького. - Вiд вашоП мови й святi соняшники можуть стати грiшними. Гетьте! Вiдмова обурила Магазаника, i голос його поважчав: - Ти не проганяй мене, я не прийшов твоП соняшники красти. Я хотiв iз цього подвiр'я викрасти вдовинi нестатки, а ти в крик. I чого? ЧекаКш, щоб хтось лихо в торбi чи мiшку принiс? Краще подумай головою i завтрашнiм днем, бо ж бачиш, який тепер сутуж, навiть на хлiб. - Гетьте! У зелених очах Магазаника злобою зацвiв пiщаник, одначе стримав себе чоловiк. - Чого ти вхопилась за це "гетьте", як за батiг? Чим я тебе зобидив? СвоКю любов'ю? - Киньте, дядьку. З грiшноП душi не проросте свята любов. - Ох i вiдьмочка ти! Уста, мов пуп'янок, маКш, а з уст камiння жбурляКш, - сказав сумовито, бо мав справжнiй бiль од цiКП краси. Хоч би на яку часину зглянулась вона на нього - i то було б щастя... Сьогоднi не витанцювалось, та К ще в бога днi: як нe вишло тепер, внидо в четвер. А як i в четвер по вийде, псе одно з цього сватання вiн маК якийсь зиск: зараз, коли освiдчився, Оксана вже нiяк не зможе подумати, що вiн причетний до вбивства Ярослава. Он воно як! Старого вовка за хвiст не впiймаКш. Та й пiшов похнюплено у лiси, до своПх свиней, до своПх копрiв, до своПх бджiл, що на спiвучих крилах несли йому статки й пошану, бо кращого меду не було в цiлiй окрузi, про це й потрiбне начальство говорило, якому лiсник не скупився завезти духмяпий липець у свiженьких вiдеркових липiвках. От усе гаразд у нього, тiльки немаК господинi в хатi, бо що тi поденщицi, якi приходять до нього? А Оксана йому б i красу принесла в оселю, i все дiлечко переробила б. I чого вона закомизилась на своПх злиднях? Чи хоче, як у молодостi, чути бiля вуха солодкi слова про любов? Так для чого на це марнувати час людям, якi вже знають, що таке спiлка - чоловiк i жiнка? Ну, не пiдбив вiн ПП сьогоднi, пiдiб'К завтра. Землю не пiдманиш, а людину можна. Бiля татарського броду вiн зустрiвся з дебелим Стахом, покосував на його м'язи, що горнятами ворушились на руках. - З такою б силою лiс корчувати. Ходи, сiромахо, до мене робити. Не пожалiКш. - Почекаю, дядьку. - ДумаКш, у моПх лiсах заробiток менший, анiж у смолокурнi? - Та нi - бiльший. - То бери свою годовщину - та й на моП зруби i облоги. - Боюся такого давця. - Хоч скажи, чого? - У вас, пробачте, дядьку, я знову наймитом пiд'яремним стану, а я хочу ближче до людини. Тому й записався в соз. Отам i почну глибити свого плуга. - Ох i розумнi та доброчеснi ви поробились. Перемiни сорочки не маКш, а норов показуКш. Чого це ти в присiлок чимчикуКш? - До Оксани. - А це яким робом до Оксани? - здивувався, занепокоПвся лiсник. - Може, свататися? - Та що ви! - У великих сiрих очах парубка прокинувся Сум. - У сiльраду чогось викликають Оксану. , ' - Чи не за борги? Стах зневажливо махнув рукою: У вашiй головi тiльки борги та проценти ворушаться. Якi проценти? - наворохобився Магазаник село не знаК, як ви навчилися лихвити? - неприязiго парубок i пiшов у присiлок. перевiв розтривожений погляд на татарський брiд, де понувала на човнах малеча. - Но плач, бiдолашна, - впритул пiдiйшов до поП Магазаиик, почав витирати ПП сльози, що просочилися мiж пальцями, а потiм злегка пригорнув жiнку, заворкотiв Пй у вухо спiвчуття: - Безщасниця ти моя, безщасниця... I сталося диво: вдова не вирвалась iз його обiймiв, не вдарила його по руках, не вивiльнилась, коли вiн почав ПП цiлувати. Чи обайдужiла, чи забулась вона? Трiснув, зiтхнув i погас недогарок свiчечки. Магазаник щiльнiше притулив до себе жiнку, поцiлував ПП брови, вiд яких теж вiяло ромашкою i житом. I знову вдова нiчого. Тодi, вiрячи й не вiрячи у своК чоловiче щастя, вiн обережно пiдвiв ПП до постелi, Незрозумiла й жадана, вона мовчки лягла бiля нього, i вiн припав головою до ПП вистиглих персiв, що чекали дитини, а дочекалися полюбовника. Вiн не пам'ятав, як провалився у п'янкiсть снiв, що гудiли йому по всьому тiлi, а прокинувся од невтiшного жiночого плачу, Сiвши на постелi, перелякано запитав: - Чого ти, Василинко? Чого? - i потягнувся до неП. - Пропав мiй вiк, ой, пропав... - голосила вона, стоячи бiля лiжка. - Чого ж вiн пропав? - почав заспокоювати ПП руками й поцiлунками. - Бо я вже не жiнка, а полюбовниця. Будьте проклятi ви всi, ненаситцi? - А полюбовницi - хiба не жiнки? Пх i царi, i королi шанували, - не знайшов кращоП вiдповiдi, пригорнув Василину, а вона його люто вдарила по руцi. - От цього вже не треба, - посмiхнувся Пй, бо не вiдчував у тiлi болю, а тiльки хвилi любощiв i втоми. - Таки не треба, - погодилась вона i поклала його руку на вогкi од слiз груди. Вiн, знову хмелiючи, потягнувся до них. - Лягай, Василинко. Ще не свiтаК... - Тепер менi все одно, - тугою i прощанням iз чимось дорогим для неП безнадiйно зiтхнула вона. А з лiсу негадане долинув чийсь голос любовi: Та мала нiчка-петрiвочка, Не виспалась наша дiвочка... IV Iще для когось пролетiв, а комусь вiдсочився рiк, i посивiла матiр-земля, мружачись пiд метелицями, вже думала про березень. На Подiллi майже нiколи на Петра Вериги не розбиваються криги. У нас криги розбиваК блакитноокий березень. Спочатку вiн парубкуК по лiсах - видобуваК з-пiд снiгу ще нерозщiбнутi нiдснiжники, потiм розморожуК сiк у березi i, коли вона блисне щасною сльозою, йде на рiчки й озера. Тодi на прогнутих плесах починають свiтити вимоПни i прокидаються льодоколи - поведуть своПми срiбними смичками, i вже тiльки прислухайся - над берегами й за берегами здиблюКться бентежний передзвiн, а в берегах шипить, гуркоче, шаленiК крига i радiсно зiтхаК вивiльнена хвиля. Як Пй любо пiсля теменi заграти сонцем та вдарити в бубни примкнутих човнiв, щоб пiдскочили вони вгору, рвонули своП кайдани та згадали воленьку-волю, i купальськi вечори, i сяйво юних очей iз тих вечорiв. Пройшовся березень з пiдснiжником на шапцi i над татарським бродом, i пiд його ходою вибухнули криги, зослiпу посунули одна на одну, та на корiння яворове, та на м'який, з червонолозом берег, вiн закипiв шумовинням, накостричився вирваним татарським зiллям, що нiжно запахло торiшнiм лiтом. А до гомону рiчки приКднуКться дитячий гомiн, бо скресання крити завжди свято для дiтвори i тривога для матерiв: скiльки не кажи, скiльки не грози, а неодмiнно ж якийсь отряха захоче прокататись на крижинi. Ось i зараз знайшовся такий шибайголова: осiдлав крижину, широко розставив ноги й, осяяний заздрiсними поглядами дiтвори, кружляК-пливе в березневi свiти, в оте фiалкове марево веснування, що тремтить пад деревами i завжди тримаК в собi бентежну принаду. То хiба, глянувши на такого одчайдуха, не засверблять ще в когось ноги? Он уже й Океании Володимир збиваК шапку набакир i схиляКться до брата: - Миколко, ти ж будь менi молодцем! Миколка одразу насторожуКться, непевно блискаК синiм цвiтом з-пiд заячоП шапки: вiн добре знаК - коли йому говорять бути молодцем, то вже треба залишатись самому. - А ти ж куди, Володимире? - Мале тоскно дивиться на стар.шого, але тримаК себе молодцем. - А я сюди, туди, он куди - на всi нашi броди! - безжурно махав уважистою вербовою палицею на здиблену рiчку. - На кригу?! - жахаКться Миколка. - Еге ж. - He треба, Володимире, - кривиться Миколка й забував, що вiн молодець. - О, ти ще зараз почнеш квасити кислицi, - набурмосився старшенький па меншенького i рвучко одвернувся вiд нього. Це одразу дiК на Миколку, бо вiн нiколи не був ревою i не любить, як вiд нього вiдвертаКться Володимир. - Володю, а як мама взнаК? - косуК синiм оком на оселю. - Ох, перепаде на бублики й тобi, й менi. - Та звiдки вона взнаК? Ти ж не скажеш Пй? - Нi, не скажу, - тоскно мовить Миколка i не знав, чим утримати брата. - Але ти краще не Пдь на кризi, бо ще води в чоботи набереш. - Тая ж сьогоднi змазав чоботи березовим дьогтем. Ось бачиш? - Бачу, - хлопченя зажурено дивиться не на чоботи, а на шал крижин. - Ти не бiйся, - заспокоюК його Володимир. - Як пiдбiльшаКш, сам поПдеш на кризi. - Я й зараз поПхав би з тобою. - Зараз не можна. Ще треба пiдрости. - То й ти не Пдь. - Я тiльки трошечки-трошечки, понад самим берегом, а ти подивись, як у березi Гримич верборуб чинить. Миколка прислухаКться до передзвону сокири, що тне вербовi гiлки, мовчить, думаК. I пiдбiльшати йому хочеться, i за брата страшно, i собi на кригу кортить. Воно б i нiчого проплисти вiд броду до бро