ду,  аби  тiльки
чогось iз крижиною не трапилось та мама не дiзналась, бо тодi однiКю рукою
буде хапатись за вiника, а другою за серце.
   - То я йтиму за тобою понад берегом.
   - От i добре! - щирить Володимир зуби.
   Тепер усi страхи тiкають од Миколки, i вiн знову стаК  молодцем,  трохи
набакир збиваК шапку, щоб бути бiльше схожим на  брата,  i  навiть  бачить
себе на крижинi, бо хiба вiн гiрший за iнших?
   А Володимир з вербовою палицею в руках уже заходить у нашумовану воду й
так придивляКться до крижин, мов щось вичитуК  з  них.  Ось  оця,  либонь,
замала, ця нiби маК трiщину, а ось ця саме враз. Спираючись  обома  руками
на палицю, вiн злiтав вгору й легко спускаКться на  крижину,  нахиляК  ПП,
лякаКться, але одразу ж радiК - крижина вирiвнюКться i солодко  озиваКться
у ногах i пiд ногами весняним клекотом.
   - О! - радiсно вигукуК Миколка з берега й жалкуК, що вiн ще маленький.
   Володимир показуК братове  кiнчик  язика,  махаК  палицею  i  гордовито
оглядаК прибережжя, що потроху вiдпливаК й вiдпливаК вiд цього.
   - Ти ж, Володю, тримайся берега! - гукаК  Миколка,  бiжить  за  кригою,
розсовуючи шапкою i руками червонолiз, що пiдсвiчуК його срiбними, з росою
котиками.
   - От нема кому бити шибеника! - чуК Миколка огуду  па  брата,  в  думцi
заперечуК ПП, хоче заперечити й словом, але в цей час  чоботом  чiпляКться
за кореневище й падаК на червонолiз, на срiбнi котики, що й узимку  тiшать
Пхню тiняву оселю.
   Коли Миколка зводиться на ноги,  вiн  уже  бачить  Володимира  не  бiля
берега, а посеред броду, де крижини труться  одна  об  одну,  мов  риба  в
нерест.
   - Володю! - розпачливо кричить Миколка, скидаК з голови свого  зайця  й
махаК ним. Вiтер пiдiймаК  вiхтик  золотистого  чубика  -  вiн  теж  кличе
Володимира на берег.
   Та старшенький, мабуть, тепер i не почув  Миколчиного  голосу,  бо  маК
собi роботу - вiдбиваКться i вiдбиваКться вiд осоружних крижин, що  так  i
норовлять пiдбити його. I таки пiдтинають. Миколка цiпенiК вiд  страху,  а
Володимир  зi  своКП,  вже  нахиленоП,   крижини   перескочив   на   iншу,
посковзнувся, упав на колiно, але одразу ж i пiдвiвся.
   Тепер  на  берег,  ближче  до  Володимира,  збiгаються  всi,  немов  на
солонище, махають руками, кричать, радять, як вибратися з  халепи.  Тiльки
Миколка нерухомо стоПть бiля своКП заячоП шапки, що впала  до  нiг,  i  не
зводить погляду з братика. I раптом сталося щось страшне:  якась  невидима
крижина спiднизу вдарила Володимирову,  розколола  ПП  навпiл,  i  хлопчак
поплавком пiшов у воду, на якiй одразу  спливли  вербова  палиця  i  заяча
шапка.
   - Утонув! - лячно скрикнув хтось на березi, а Миколка заголосив.
   Та Володимир не втонув: мiж крижинами показалася  голова,  а  з  берега
хтось кинувся у воду й крикнув:
   - Тримайся, Володимире! Тримайся!
   I хлопчак тримався, вчепившись пальцями в  крижину.  Вiн  кiлька  разiв
намагався вилiзти на неП,  але  вона  ставала  сторч,  i  Володимир  почав
захлинатися.
   -  Тримайся,  хлопче!  -  пiдбадьорюК  його  плавець,  маневруючи   мiж
крижинами.
   - Я тримаюсь... - уже не чуючи пальцiв, насилу вичавлюК хлопчак.
   - Ти ж у ммене козак! -  пiдбадьорюК  його  i  голосом,  i  очима  Стах
Артеменко. Вiн через якусь хвилю вiддираК хлопчака вiд  криги  i  серйозно
питаК: - Змок?
   Оце завжди старшi  щось,  як  Iз  кiлочка,  зморозять  меншим,  тому  й
Володимир так само вiдповiдаК:
   - Змок, але в чоботи води не набрав.
   - Ох i брехунець же ти, - посмiхаКться посинiлими  вустами  Стах  та  й
гребеться до берега, який тепер став таким принадним i дорогим. Як  би  це
добре було добратись до нього, забiгти в хатину  та  на  пiч  i  щоб  мати
нiчогiсiнько не взнала. Та, напевне, пюди геть усе розкажуть  Пй,  а  тодi
без голосiння i слiз не обiйдеться.
   - Ой дядьку Сташе, у вас кров iз обличчя йде.
   - Це дурна крижина пошкрябала, - захищав плечем вiд крижин дитину.
   Вони вибираються на берег, до них першим кидаКться заплаканий  Миколка,
а вже вiд присiлка, надломлюючись, бiжить Оксана, бiжить,  зупиняКться  i,
не витираючи слiз, знову бiжить. I тепер Володимировi не жаль себе, тiльки
мами жаль. Ось вона, блiда, постарiла, зупиняКться проти них трьох i знову
ж, як тiльки дорослi можуть, питаКться не голосом, а розпукою:
   - Живий?
   Кому ж не видно, що вiн живий? А от питають про  таке.  Не  дочекавшися
вiдповiдi, мати охоплюК руками, притуляК до себе й так тисне, що на  ньому
живкотить одяг.
   - Мамо, ви не плачте, бо й  я  зараз  почну  плакати,  -  кривить  уста
Володимир. - Це мене дядько Стах витягнув, а його крига пошкрябала.
   - Ой Сташе, - схиляКться головою до хлопця, а вiн нiяково пiдтримуК  ПП
руками.
   - Таки не плач, Оксано. Як обдуримо кашель, то все й минеться.
   - То не я, то моя доля плаче, - поглянула болем, вдячнiстю  й  сльозами
на Стаха, а сина запитала: - Що б я, шибенику, робила  .без  тебе?  Скажи,
що?
   - Хiба я знаю? - жалiсно вiдповiв Володимир, бо  мати  завжди  знайдуть
таке, щоб розжалобити.
   - Ой, скорiше, скорiше додому! - тернувши пальцями по очах,  захапалась
Оксана. - I всi зараз же менi на пiч.
   - А я, мамо, в переляку Псти захотiв, - шепнув Володимир, щоб задобрити
ПП.
   - Горенько ти моК, - трохи розпогодилась мати,  поцiлувала  його  та  й
побiгла зi своПми болями i згадками вiд осоружного броду.
   Вдома Оксана загнала Стаха й Володимира  на  простору  пiч,  кинула  Пм
бiлизну переодягтися, потiм напоПла чаКм з малиною i суницями, нагодувала,
вклала спати Миколку та й взялася за мокру одежу.
   - А ци що в  тобе?  -  здивовано  спатала  Стаха,  розглядаючи  так-сяк
стягнутий нитками шматок рибальськоП сiтки.
   - Отаку маю собi нижню сорочку, - посмiхнувся Стах. -  Я  ПП  з  бредня
пошив.
   - I для чого вона тобi?
   - Щоб рибою i нашими бродами пахло менi.
   - Дива, - повела плечем Оксана, почала прати, а Стах мовчки  стежив  за
вдовою, мовчки смалив скажений самосад та iнодi щось  гмукав,  одповiдаючи
своПм думкам.
   - Сташе, не пора спати?
   - Пiшов мiй сон блукати бродами. А чуКш, як ваша хата гучить?
   - Сухе дерево, то й перехоплюК усi вiтри i навiть хвилю з броду. Як там
дитя? - пiдiйшла до  Володимира,  поправила  ряднину.  -  Наче  не  горить
вогнем.
   - То я горю вогнем, - вихопилось у Стаха.
   - Справдi? - перелякалась вдова. Стах сумовито посмiхнувся:
   - Нi, то я вiд цього тютюну, що ти в Гримичiв узяла. Ох f  громобiйний.
О, чуКш, нiби грiм озвався?
   - То крига  у  бродi.  ВеснiК...  Саме  щастя  послало  тебе,  -  знову
страхалась нинiшньоП пригоди. - I як ти, Сташе,  не  побоявся  кинутись  у
воду?
   - Треба ж було хлопця рятувати.
   - Чим я тобi тiльки вiддячу?
   - Спасибi, Оксаночко. Вдова здригнулась:
   - Не називай мене так.
   - Чому?
   - Тiльки мати i Ярослав отак звали мене.
   У хатi надовго запала мовчанка. Стах,  накурившись,  здаКться,  заснув.
Оксана загасила свiтло, лягла бiля Миколки, що посмiхався  своПм  снам.  I
хоч який був тяжкий сьогоднi день, вона швидко, наче  у  воду,  ввiйшла  у
сон.  А  коли  прокинулась,  спочатку  злякалась  -  недалеко   вiд   неП,
притулившись до вiкна, сидiв одягнений Стах.
   - Ти чого? - сполохано запитала.
   - Нiчого. Мiсяць став бiля твого вiкна, то дивлюсь, - i глянув  на  неП
отiКю безнадiКю, в глибинi якоП чаПлись росинки надiП.
   Вона вiдвела погляд вiд нього i спитала, аби спитати:
   - Чом не спиш?
   - Я ж казав: мiй сон пiшов на татарський брiд. ЧуКш, як дзвонить вiн  у
своП дзвони?
   - Провесна. Як Володимир?
   - Нi разу не бухикпув.
   - А серце чогось так болить.
   Стах похитав розкустраним чубом i сказав чи то вдовi, чи комусь:
   - А серце й повинно болiти - i за себе, i за когось. Це якщо ти людина,
а но кендюх, який тiльки й знаК - усе пхати  в  себе,  як  отой  Магазаник
пхаК.
   - Ой Сташе!.. Я й гадки не мала, що ти такий, -  тепер  вона  в  подивi
почала шукати його очей, що вже були прихованi тiнями.  -  Це  ти  вичитав
десь?
   Стах нiби образився i вже не скоро вiдповiв:
   - Вичитав, Оксано, у тiй широкiй книзi, яку орю, яку засiваю,  жну,  та
поки що хлiба для себе вдосталь не заробляю. Ще дуже бiднi ми, але чеснi i
дiлечком, i серцем, i вами, жiнками. Та й на добранiч, Оксаночко...
   Тепер вдова вже нiчого не сказала, що вiн знов назвав ПП так. У доброму
здивованнi вона й у сон забрала  його  слова  i  про  серце,  яке  повинно
болiти, i про чеснiсть, забрала й той погляд,  що  в  безнадiП  сподiвався
чогось...
   Коли Оксана прокинулася вдруге i  шурхнула  на  лежанку  подивитися  на
сина, Стаха вже не було на печi. Дослухаючись до  вiкон,  пождала  його  з
двору, а перегодя, напiвроздягнена, занепокоКна, вийшла  па  подвiр'я.  На
ньому не було нiкого, тiльки в небi пробивався iз хмар  пiзнiй  мiсяць  та
внизу непокоПвся татарський брiд.
   Ураз страшна завiя здогадiв, минувшини та  сьогодення  (i  отой  вечiр,
коли Стах перестрiв ПП в лузi з непочатою водою, i його виказанi слова,  й
невиказанi болi, i дзвiниця,  i  вчорашнК  лихо)  увiрвалися  в  ПП  душу.
Охоплена жахом,  Оксана  вскочила  в  хату,  похапцем  сяк-так  зодяглася,
напомацки знайшла в сiнях весло й побiгла до татарського броду. На  хвилях
i досi перешiптувались, шерехтiли крижини, i кожна iз них несла в далечiнь
шматки украденого мiсяця. Оксана одв'язала вiд прикореня  човен,  зiпхнула
на воду й, оминаючи, крижини з украденим  одсвiтом,  погребла  до  другого
берега. Вiн наполохав ПП пташиними крильми - з-пiд самих нiг з  лопотiнням
вилетiв самотнiй крижень i, закриваючи мiсяць, шугонув у небо.
   А може, це не крижень, а душа померлого?..  Забутi,  приспанi  забобони
прокинулись у нiй, i, караючись, вона вже  каялась:  чом  не  знайшла  хоч
сьогоднi для Стаха жiночого слова, посмiшки чи погляду, якого так,  певно,
очiкував вiн. Хiба  тiльки  щаслива  людина  приносить  iншiй  полегкiсть?
Мусить ПП приносити навiть безщасниця. Тiльки як? Хоч отак, як ти, чавлячи
болi, приносиш вiдраду  своПм  дiтям.  Як  пiзно,  як  пiзно  вона  почала
здогадуватись, що таке жiночнiсть.
   Загпана батогом думок i забобонiв, Оксана увiйшла в село. Бiля  крайнiх
хат, що хилились у придолинок, вона  почула  голоси  закоханих  i  злякано
зупинилась. Та нi, то в левадi обiзвався голос в'юнкого бурчака, що колись
перейняв од людей шепiт кохання i схлип  немовляти.  Оце  ж  напевно  i  К
життя: шепiт кохання, схлип  немовлят  i  погойдування  землi  на  срiбних
вервечках мiсяця. Тiльки ж чого так перегойдуК нею? Ой Сташе, Сташе...
   I негадано, вже дiйшовши до самоП дзвiницi, вона почула тихий сумовитий
голос, що вхопив ПП за серце й одразу почав одводити вiд нього болi:

   Свiти, свiти, мiсяцю,
   Ще й ясна зоря,
   Просвiти дорiжку
   Аж на край села,
   Просвiти дорiжку
   Аж на край села,
   Аж до того двору,
   Де живе вдова.

   Не до двору, а вiд двору вдови iшов, вiддалявся Стах. От i зник вiн  за
вербами, за хатами, от i стихла його пiсня, а вдова маК якусь полегкiсть i
вже картаК себе за дурнi думки. Знесилена, вона хоче присiсти хоч  посеред
вулицi. Але ж тут ПП хтось може побачити, i вона пiдходить  до  цвинтарноП
огорожi, вiдчиняв хвiртку й зупиняКться перед старою дзвiницею, наче перед
своПми молодими лiтами. I не повiрила спочатку, що були в неП  вони,  поки
вгорi, у дзвонах, не зашеберхали веснянi вiтерцi.
   Не знати для чого, вона вiдчинила дверi дзвiницi i скрипливими схiдцями
почала пiдiйматися до тих вiтерцiв i до тих дзвонiв, що вже  багато  рокiв
озивалися у ПП душi.
   Знов перед нею  в  таКмницю  побiгли  вибiленi  мiсяцем  дороги,  знову
пiдводились угору оброшенi зорями хати i сивiли дому, .Охреснi  хутори.  I
знову в серцi не було спокою.
   "А як там Володимир? - занепокоПлась i  вiдразу  втiшила  себе  навньою
мудрiстю: - Дитя спить, а доля його росте". Яка ж то буде у ПП дiтей?
   Мовчить дзвiниця, мовчать дзвони, мовчить i земля...
   Вранцi, уже зготувавши снiдання i випровадивши  дiтей  з  хати,  Оксана
раптом побачила химерну  сорочку,  пошиту  з  рибальськоП  Iтки,  -  вона,
справдi,  пахла  рибою  i  хвилею,  а  в  ПП  вiчках  заплуiась   крихiтка
татарського зiлля.
   Цe ж треба..." - i посмiхнулась вдова Стаховi, i журно  похи"  головою,
та й почала дiставати зi скринi полотно, бо  вжо  ро  треба  бiлити  його.
Оксана дуже любила слати полотна на iному  березi  недалеко  вiд  дiвочого
броду, отам, де й вона колись iз  дiвчатами  пускала  на  воду  купальськi
вiйки. Гай, гай, коли то було?..
   Одягнувшись, нiби по снуванню молодих рокiв, пiшла до  дiвочого  броду;
довкола на лузi грудочками неба блакитнавились проворнi трясогузки,  а  за
вербами i верболозом шарудiла, зойкала i срiбно озивалась крижинами рiчка.
Луговиною Оксана дiйшла до живоплоту червонолозу, що веселив котиками  очi
й руки, глянула на воду й обiмлiла: попереду, не так далеко вiд берега, на
крижинi упертим вузликом стояв  ПП  Миколка.  Ще  мало  йому.  вчора  було
материних слiз! Вона б скрикнула, та побоялась злякати дитину, що,  широко
розставивши ноженята, мiцно трималась руками за ввiгнаний в крижину шпень.
Ось дитя побачило матiр i аж пригнулось, переляк пройшовся  по  всiй  його
постатi.
   - Прав до берега, Миколко, - журно  сказала  вона.  Хлопчак  вихопив  з
криги шпень i почав ним, як веслом, пiдганяти крижину до берега. I де  вiн
уже навчився так орудувати?  Ось  крижина,  бокуючи,  черкнула  об  берег,
трiснула од краю, а Миколка вискочив  на  луговину  i  з  шпенем  в  руках
похнюплено став перед матiр'ю.
   Отак i стоять вони мовчки якусь часину.
   - То що ти скажеш? - нарештi, не гримаючи, не лаючи,  болiсно  запитала
вона.
   Миколка пiдвiв голову i теж запитав матiр:
   - А хiба я гiрший за iнших?
   I сльози впали Пй у душу,  вона  пiдiйшла  до  Миколки,  охопила  його,
поцiлувала:
   - Не гiрший, сину, не гiрший, тiльки ж про матiр подумав би...



   V

   Настав лихий рiк. Був сякий•JH^ такий урожай у  цьому  лiтi,  та  й  не
стало. Коли ж насилу-насилу план було  виконано,  судовець  Прокiп  Ступач
нагримав на хлiборобiв, що "м'якими  культурами"  дiло  не  обiйдеться,  i
звелiв вивезти все жито i пшеницю, що залишились, на посiв.
   Правда, з посiвним Ступач перестарався - i жито, i пшеницю привезли  на
посiв: знайшлась додаткова робота  i  людям,  i  державi.  Обсiялося  село
печаллю, та й почало лягати i вставати з журбою.
   Зажурилася i Оксана: як же Пй перебути з дiтьми? На якi  тiльки  частки
не дробила свiй убогий присiвок, усе виходило на одне: не перезимуК  вона.
I знову лiчила кожен качан кукурудзи, кожен снопик квасолi, кожну  макiвку
i чманiла вiд тiКП лiчби, бо не було головного -  хлiба.  Якби  ж  знаття,
посiяла б торiк житечка на городi, але горе наперед знаку не подав.  Тепер
дiти мали вiд неП бiльше сумовитоП ласки, та менше з'Пжi.
   - Мамо, а чого у нас хлiба нема та й нема? - все  допитувався  Миколка,
що був схожий на золоточубий соняшник.
   - Бо хлiб 'цього року не вродив,  -  заспокоювала  дитину  i  рукою,  i
болючим посмiхом.
   - Ось  я  рибки  спiймаю,  то  ми  знову  юшки  наваримо,  -  обiзвався
Володимир. • Але на це Миколка серйозно вiдказав:
   - Воду скiльки не вари - водою буде. От аби ще окраКць хлiба до неП.
   Вiд цiКП мови хотiлося заголосити, але мусила стримувати себе,  втiшати
дiтей та пiдхвалювати то печену картопельку, то кукурудзнник, то нiзчимний
борщ. Хоч би  цього  було  вдосталь.  А  що  вони  взимку  робитимуть?  I,
страхаючись зими, Оксана рiдше йшла на роботу в колгосп, бiльше  пропадала
в лiсах, збираючи то кислицi, то гриби, то жолуддя.
   Якось уже пiсля перших приморозкiв зустрiлася на зрубi  з  Магазаником.
Впасений, вiн поволеньки йшов з рушницею на ситому  плечi,  а  за  широким
поясом  болiсно   погойдувався   закриу   вавлений   заКць.   Достаток   i
самовдоволення лягли на жорнувате обличчя лiсника, а  тлустiсть  натоптала
дрiмливiстю подвiйнi пружки пiд очима й на шиП.
   - Кого я бачу на своКму господарствi?! - пiдняв рiжками  брови,  втопив
закропленi заячою кров'ю  чоботи  в  перецвiлий  вороспяк,  i  дрiмливiсть
зiскочила з повiк. - Отак живо, живо чоловiк i негадано стрiнеться з самим
щастям! - заглядаК в журнi очi вдови.
   - Говорите несусвiтне, - зневажливо махнула вiльною рукою.
   - Найдорожче кажу, бо ти й досi менi зоряночкою сяКш, -  заграв  полиск
пiд рiдкими вiями лiсника,  потiм  вiн  задумався,  покосував  на  Океании
кошик. - Опеньки дозбируКш?
   - Збираю ж.
   - Небагато Пх у цьому роцi зародило,  небагато,  теж  врем'я  чують!  -
сказав  багатозначно,  пройшовся  поглядом  по  пеньках  зрубу,  на   яких
зацвiтала  гарячим  сiрчаним  цвiтом  поганка.  -  На  першому  приморозку
вигорiли, а тепер ледь-ледь вiдiйшли. Як тобi живеться?
   Оксана гiрко всмiхнулася:
   - Воду маКмо, аби ще якийсь житняк до неП, то можна б i жити.
   - Бiда, - набрав зморшкувате спiвчуття над перенiссям. -  ТвоП  дiтлахи
люблять гриби?
   - Мусять любити.
   Магазаник заглянув у Океании кошик:
   - Може б, ти менi юшки з опеньками  зварила  та  зайчатини  з  часником
напряжила? - I махнув правицею в напрямi своКП  лiсовоП  оселi.  -  Оце  ж
виполошив зайця з молодняка, а до нього треба жiночих рук.
   - Хiба у вас нема кому поратись?
   - Таки нема, бо що отi поденщицi, якi роблять у лiсi? То як?
   - Хай вони й стараються.
   У зеленкуватих очах лiсника засумували скалки сiрого пiщанику:
   - Все чогось маКш гордування до мене? Чи так уже я обличчям не вийшов?
   "Душею не вийшов", - хотiла вiдповiсти, але промовчала.
   - А я тобi тiльки добра зичу, - саме небо прихилив би до тебе, до твого
личка, - i пiдняв руки вгору, та не  вловив  ними  небо,  а  тiльки  нитку
бабиного лiта.
   - Ох, не  вiриться,  дядьку,  що  ви  такий  доброзичливець.  Магазаник
нахмарився, пальцями перечавив бабине лiто.
   - Коли вже той "дядько" щезне з твого язика? Для мене гвiй дядько гiрше
за дiдька. Хочеш, я покажу мiсцину, де е бiлi гриби?
   - Бiлi? Пiсля того, як уже земля паморозилась? - не повiрила Оксана.
   - Таки пiсля  приморозкiв  виткнулися,  правда,  покорченi,  покрученi,
немов грiшники, але бiлi.
   У дубняку щось зашелестiло. Оксана здригнулась, а лiсник засмiявся:
   - Нe бiйся. То мiй виводок свшютп на жолуддi та гниличках  випасаКться.
Як нагнав його з подвiр'я пiсля першого грому,  то  оце  тiльки  зараз  iз
прибутком об'явився. Тепер пару кабанцiв треба вкинути на  загодування,  -
вiн повiв головою на своК невидиме за деревами дворище. - Люблю оту  йору,
коли в обiйстi пахне морозець, житня солома, смалятина, а в хатi  -  узвар
та кутя. Тодi, здаКться, i час зупиняКться.
   Зi зрубу вони  ввiйшли  в  лiс  i  сполохали  Магазаникiв  табун;  рябi
поросята й пiдсвинки так кинулись урозтiч, що  аж  в  очах  заряботiло,  а
старi занепокоКно втупились маленькими очицями в господаря.
   - Кцьов-кцьов-кцьов! - покликав Пх Магазаник, i велика ведмедиста льоха
пiзнала його, зарохкала. Лiсник  пiдiйшов  до  неП,  пальцями  почухав  за
вухами, а  потiм  чоботом  поторгав  обвислий  мiшок  черева  й  здивовано
заговорив сам до себе:
   - ОтакоП! Знову з приплодом.. Це прямо не свиня, а кролиха - пороситься
й пороситься, та все рябими рукавичками. Хоч i дурна  в  неП  голова,  але
живiт  розумний,  -  спокiй  i  господарське  вдоволення  стояли  на  виду
Магазаника. I спокiйно бiля його нiг порохкувала свиня, струшуючи блохи на
чоботи господаря. - А тепер ходiмо до бiлих грибiв.
   Дорогою Магазаник крадькома випасав очi на  обличчi  Оксани  i  зрiдка,
наче ненароком, торкався то ПП  плеча,  то  руки.  Господи,  i  де  тiльки
береться помiж грiшними така прижурена краса, яку й з богами  можна  поруч
поставити? Магазаник на мить засумував, зупинився на галявинцi.
   - Ось тут я передучора знайшов з десяток бiлих  грибiв,  -  показав  на
горбкувате мiсце, навколо  якого  скупчились  молодi,  вже  пiдкучерявленi
осiнню  дуби.  -  Подивися  гарненько  пiд  листом,  -  та  й,  погойдуючи
закривавленого зайця,  пiшов  до  своКП  господи.  А  через  якусь  часину
повернувся зодягнений у свiжий одяг, напiвжартома вклонився вдовi: - Зваж,
Оксано, на всi моП прохання i зазови: зайди хоч на якусь хвильку  до  моКП
лiсовоП пустки.
   - Нащо це? - спохмурнiла удова.
   - Нащо?  Бо  велику,  та  недосяжну  маю  приязнь  до  тебе,  -  сказав
щиросерде. - I хочу таку гостю диким  веприком  почастувати.  Не  обезсудь
мене й мiй харч, нiчого такого мудрого не  зготував,  лигоминок  також  не
маю, та ковбаскою з вепрятини можу хоч кого здивувати: я  ПП  на  молодому
черешневому гiллi смажив - пахне так, що за пiвверсти почуКш.
   - Аж за пiвверсти? - здивувалась Оксана, а самiй так захотiлося Псти.
   - Не менше,  -  облесно  глянув  па  вдову  Магазаиик.  -  То  й  ходiм
потихеньку.
   I таки вблагав жiнку зайти в приземкувату, з грубими вiконницями  оселю
- у нiй жив дух старого сала,  злежаного  одягу,  сушених  груш,  жолуддя,
сирiвцю, дьогтю i давнiх книг, якими була  забита  черевата,  з  червоного
дерева шафа.
   - Книжками чи шафою iнтересуКшся? - перехопив  ПП  погляд  Магазаник  i
заграв вiями. - Книги тут рiзнi, i романи, i про старожитностi,  i  навiть
про коханок французьких  королiв,  а  шафа  панська,  аж  з  червоного  та
рожевого дерева, бачиш, як гарно  вилискуК?  -  Лiсник  повiсив  на  кiлок
шомполiвку, перехрестив ПП, потiм засвiтив саморобну свiчку,  прилiпив  до
рiжка столу, багатозначно глянув на Оксану:  ось  бачиш,  що  перед  твоКю
красою навiть вдень палю святий вiск, - i вже тодi  проворно  метнувся  до
мисника, до печi, до закомiрка.
   "Чорт  iз  свiчечкою",  -  згадала  Оксана,   як   по-вуличному   звали
Магазаника, пiдiйшла до свiчi, загасила хиткий  вогник,  що  добирався  до
втиснутого бджолиного крила.
   - Це ж для чого? - аж скрикнув лiсник.
   - Негоже воску плакати вдень.
   Магазаник несхвальне покрутив головою,  зiтхнув  i  якийсь  час  мовчки
снував по хатi, споряджаючи старий, теж панський, стiл. Незабаром на ньому
з'явилися рожева, з прорiстю почеревина, брунатне кiльце  свiжоП  ковбаси,
макiтра з неоковирними варениками, щiльник, що  стiкав  медом,  капуста  з
чорнушкою, горохвяники з тертим часником i пляшка нестерпучоП.
   - От i маКмо сякий-такий передобiдок. Горохвяниками я тебе не  порадую:
вони такi, що й грiм не розiб'К, бо не господиня лiпила Пх.  -  I  хоч  не
хотiв, а згадав оте зеленооччя, в якому тiсно було полум'ю i чаду любощiв.
- А от ковбасу  з  вепрятини  можна  i  в  столицю  везти.  Готувалась  на
черешневих гiлках. Покуштуй! - Лiсник руками розломив кiльце й присунув до
Оксани полумисок.
   Ковбаска,  справдi,  була  на  славу,  та  пахла  не  так  гiлками,  як
мигдалевим цвiтом черешнi, i танула  в  ротi.  Магазаник,  i  сяк,  i  так
припрошуючи Оксану, таки домiгся, щоб вона випила чарку, не за нього, а за
дiтей. А сам випив i за дiтей, i за Оксану, i за ПП красу, i за те, щоб ми
грому не боялись, бо тепер усе може бути. Уже й зараз, восени, фунт  хлiба
коштуК три карбованцi, а зима ж i недозимок великий мають рот.
   Ця мова вибила сльозу в удови, i  лiсник  забiдкався  бiля  неП,  подав
свiжий рушник для очей,  а  себе  назвав  дурнем,  та  й  знов  узявся  за
частування. Коли Оксана сказала, що  Пй  пора  додому,  й  пiдвелася  з-за
столу, Магазаник черпаком руки бережно осадив ПП звуглiле плече:
   - Посидь iще якусь часинку, ощаслив моК покуття i господу.
   - Вам i так те щастя саме добро плужить.
   - Добро таки в мене плужиться, та  щастя  бродить  стороною,  -  стишив
голос лiсник, придивляючись до ПП очей,  бiля  яких  нестатки  вже  намили
першi зморшки. - Ось ти бачиш, як менi  ведеться,  а  я  добре  знаю  твоП
вдовинi ужитки, на них у цьому роцi нiяк не виживеш. То виходь за  мене...
як не з любовi, так з бiди. А потiм, дивись,  звикнеш,  а  може,  й  любов
прокинеться, - вона ж нерозгадана. Про це i в книгах мудрi голови  пишуть,
- i тицьнув тлустим пальцем на панську шафу.
   Дрож пройшла по всьому тiлi вдови.
   - Не кажiть менi, дядьку, про любов. Сутiнок i жалi  обгорнули  обличчя
лiсника.
   - А чого менi тепер не говорити про любов, коли далi вже буде пiзно, бо
лiта беруть своК...
   - Хiба ж i я, i люди не знають, яка у вас була любов до своКП жiнки?
   - Так то ж до неП, а це до тебе! Та й  рiзнi  часи  по-рiзному  цiнують
любов. Тодi я придивлявся до десятин, тепер - до краси.  Зрештою,  подумай
про дiтей! Як ти проживеш на бiлому свiтi?
   - Як уже буде.
   - Не занапасти свою красу, бо, може, я твоя доля! Вдоза вгнiвилася:
   - Не бути вам моКю долею!
   Та Магазаник не зважив нi на ПП слова, нi на погляд,  вiн  лiвою  рукою
спiднизу пiдхопив Окса.нину, вдарив по нiй, мов на торгу, правою:
   - Подумай, гарненько подумай i скажи своК останнК слово.
   - Це ж не ярмарок, дядьку, де говорять останнК слово, -  Оксана  рвучко
вивiльнила руку, а в очах i мiжбрiв'П з'явилась затятiсть.
   - Невже я тобi такий бридкий?
   - Я цього не казала. Бувайте здоровi.
   - Отаку маКш до мене поневагу?
   - Думайте собi, що хочете.
   I тодi лихi зморшки розсiкли чоло лiсника, а скособочений  вид  вичавив
пiт i злобу:
   - Дурна й нерозумна ти Кси! Чого  замiсть  того,  щоб  мати  натуральнi
житейськi радощi, сама над собою ставиш хрест? Для кого й для чого бережеш
своК личко i все? I королеви  так  не  берегли  себе!  Кому,  зрештою,  це
потрiбно? Гляди, щоб пiзнiше,  з  усiКю  своКю  святiстю,  не  стала  моКю
полюбовницею...
   Оксана спочатку оторопiла, а потiм лiсник побачив у ПП  поширiних  очах
двi блискавки.
   - Хай, спiдничнику, гробова дошка буде твоКю полюбовницею!  -  Вона  ще
побачила,  як  жорнувате  обличчя  лiсника  витягнулось  у   диню,   стало
мертвотним, i рвучко гайнула з оселi - в сонне рохкання  свиней,  у  сонне
зiтхання глечикiв, що вигрiвались iiа кiлках, у  соннi  клаптi  сонця,  що
стiкали з дерев на загиджене дворище. Тут справдi зупинився чи вмирав час.
   Магазаник не вибiг за нею, бо й вiн отетерiв, розгублено стоячи посеред
хати: i звiдки в неП така затятiсть? I як з ПП уст можуть  зiрватися  такi
шаленi слова? Ох цi жiнки! Всi вони пiшли вiд конотопськоП вiдьми.
   Вiн притулився до вiкна. Та з дворища в лiс мела не рiдня  конотопськоП
вiдьми, а розгнiвана краса, не  помiчаючи,  як  з  ПП  кошика  розсипались
опеньки.
   "Розсипай, розсипай; А що ти взимку Пстимеш?.."
   Гнiв швидко, як охопив, так i осипався, а прийшли гiркi  жалi  за  отим
недосяжним, що жило поруч, i сторонилось, i боялось його. Невже так  i  не
зазнаК вiн того розкошування, яке даК  чоловiковi  справжня  краса?  Невже
замiсть святостi кохання вiн матиме лише грiховнi любощi?
   Падав  i  не  падав  перший  снiг,  курилась  i  не   курилась   земля,
пiдбиваючись пiд розкошлану димчасту  куделю  осiннього  вечора.  I  зараз
дальнi  дерева  теж  здавалися  шматками  осiннього  вечорового  неба.   У
татарському бродi по-дитячому причмокувала  хвиля  i  смоктала  берег.  Це
нагадало вдовi, як бiля ПП грудей лежали дiти. Вона випросталась на кладцi
i з болем вiдчула, що поменшали ПП перса - недоПдання робило своК. А хтось
же поПдаК ковбаску, засмажену на черешневих гiлочках. Викинь з голови  цей
непотрiб. Ось дiтей треба  якоюсь  затiркою  нагодувати.  Як  вона  тiльки
перезимуК? Де подiти, де прикопати цi гадки й гiркоту  та  самотнiсть,  що
вселились у душу? В тяжких думках вона поклала на кiнцi коромисла  випране
шмаття, зручнiше вмостила коромисло на плече  i,  погойдуючись,  пiшла  до
хати, а навздогiн Пй по-дитячому схлипувала й смоктала берег осiння хвиля.
   Почувши ПП кроки, дiти посхоплювалися з долiвки  i  вже  несуть  матерi
своК немудре запитання:
   - Мамо, що ми будемо вечеряти?
   I вона мусить посмiхнутися Пм, покласти  руки  на  йоржистi,  чорний  i
золотистий, чубики.
   - Щось-таки будем.
   - А що саме? Крупник?
   - Нi, козацький кулiш.
   - Козацький? - дивуКться Миколка, бо звичайний вiн знаК. - Який же це?
   - Iз димом i шкварками.
   - Iз шкварками i димом?! А де ви сала взяли?
   - Тiтка Марина принесла.
   Оце добре! - зрадiв Миколка. -
   - Тiтка Марина колола кабапа?
   - Нi, вона за своК малювання заробила.
   - А я в тiтки Марини бачив па стiпi з двору мальованi  квiти.  Як  живi
стоять, - згадав Володимир. - I для чого вони Пй восени?
   - Щоб  нагадували  лiто,  коли  все  родить,  -  зiтхнула  Оксана.  Вже
доварювався кулiш i шкварчала  засмачка,  уже  дiти  нетерпляче  вигравали
дерев'яними ложками по мисцi, як вона  почула  на  подвiр'П  чиПсь  кроки,
потiм клямцнула клямка, друга, i в хату,  пригинаючись  од  ношi,  ввiйшов
Стах Артемепко. Вiн через плече скинув  па  долiвку  мiшок,  i  вiд  нього
вiйнуло духом вiтряка  й  лiта.  Натрудженою  рукою  Стах  витер  спiтнiле
обличчя, нiяково повiв очима на Оксану:
   - Вечiр добрий. Чи  приймете,  чи  проженете  приймака?  Це  "приймака"
налякало  вдову  й  обiзвалося  тiКю  тривожною   нiччю,   коли   бозна-що
приверзлося Пй i вона кинулась шукати його, як, може, й  тепер  вiн  шукаК
ПП. Жiночим передчуттям розумiла, що Стах уболiваК за нею.  Ранiше  Оксана
не боялась його, а от пiсля тiКП ночi почала боятись i себе, i його.
   Володимир  одразу   ж   пiдбiг   до   свого   рятiвника,   по-дорослому
поздоровкався, запросив сiсти й дiстав з мисника четверту ложку.
   - Зараз ми, дядю Сташе, будемо козацький кулiш Псти. Як ви на це?
   - Я не знаю, як на це ваша мама? - з надiКю  покосував  на  Оксану,  що
паленiла чи вiд огню в  печi,  чи  вiд  пекла  в  головi.  Вопа  вiдчувала
недоказане, але вiдповiла нiби спокiйно:
   - Мати, як дiти. Кулешу вистачить, а за хлiб пробачайте, бо  не  те  що
муки, навiть обметицi нема. Стах кивнув на свiй клунок:
   - Може, Оксано, якогось коржа спечеш? Ось принiс вам борошна.
   - Як це принiс?! - аж скрикнула i  з  рогачем  у  руках  обернулась  до
Стаха.
   - Отак i принiс, думаючи про... твоПх дiтей,  про  свого  хрещеника,  -
пригорнув його, а дитя й притулилось до  чоловiка,  аж  Миколцi  заздрiсно
стало.
   - Що ти, Сташс, вигадав? - докором i журбою дивилась па парубка. - Хiба
маКш засiк цiКП муки?
   - Нi, це, вважай, майже вся. Ще на один замiс залишив собi.
   - То як же так можна?
   - Можна, Оксано, - сказав твердо, пiдвiвся з-за столу, щоб очi говорили
з очима. - Я, може, хоч трохи зарятую вас цим борошном.
   - А як же сам?
   - Подамся на Кавказ, там, кажуть, i робота К, там i неврожаю ве було.
   -  Дядю  Сташо,  нe  Пдьте  нiкуди,  оставайтеся  з  нами,  -  попрохав
Володимир. - Ми з вами взимку будемо рибу ловити. Оставайтесь, дядю.
   - От хто мене жалуК, - дрогнув голос у парубка, дрогнули  й  уста.  Вiн
усiм своПм смутком поглянув на Оксану, мовчки  питав  ПП  слова  i  боявся
його, боялась його  й  Оксана,  бо  нащо  це?  Похиливши  голову,  вже  не
прислухалась до печi, а тiльки до юги тих рокiв,  що  збiгли,  як  весняна
вода, - здоганяй - не здоженеш.
   - Мамо, скажiть ви, щоб  дядько  Стах  залишився  з  нами,  -  попросив
Володимир.
   Вдова сумно пiдвела голову. Парубок, темнiючи, вже без надiП  шукав  ПП
очей, ПП суду i якось наослiп пiдiйшов до неП.
   Оксана рукою витерла чи мiжбрiв'я, чи вiП, глянула на Стаха.
   - Кажи, Оксано, - мовив не шерхлими устами, а поглядом.
   - Нащо? - нiмотно спитала вона.
   - Бо не можу без тебе.
   - Хiба час говорити про це? - сказала з жалем  до  нього,  з  жалем  до
себе, та, окрiм жалю, ще й суд стояв у душi.
   - А може, кращого вже не буде... Кажи, Оксано...  Все  ще  вагаючись  i
чманiючи вiд думок, вона тихо-тихо прошепотiла:
   - Що ж, коли хочеш, залишайся. На моП дiти, на моП злиднi, на моП лiта.
Тiльки нiколи не суди мене...
   I Стах не повiрив собi: невже Оксана буде його? Потiм вiн хотiв сказати
Пй своП найкращi слова, та не мiг, бо  i  на  неП,  i  на  нього  дивилися
притихлi дiти, що теж вiдчули щось незвичне. I Стах тiльки прошепотiв:
   - Оксано... Оксанко... Оксаночко...
   Це не порадувало, а ножем полоснуло вдову: нащо вiн повернув  Пй  слова
Ярослава? I застигла вона, мов  у  снi,  помiж  двома  вечорами  -  давнiм
Ярославовим i сьогоднiшнiм.
   - Мамо, а козацький кулiш збiгаК, - одiрвав ПП од згадок Миколка.
   Оксана кинулась до печi, рогачем виставила горщик, а Стах у недовiрi  й
вiрi ще чекав ПП погляду.
   Вона глянула з-пiд вiй на нього так, як вiн ждав довгi роки. Вiдчувала,
що йому потрiбний такий погляд, то хай i маК. А яке  сум'яття  було  в  ПП
душi - це тiльки вдови можуть знати.
   Пiзнього вечора, коли поснули дiти  i  до  хати  почав  доходити  подих
татарського  броду,  Стах  невмiло  пригорнув  ПП,  пiдвiв  до  вiкна,  що
насочилося мiсячною дрiмотою.
   - Яка ти гарна, Оксаночко. I з якоП ти зiрницi зiйшла: з  вечiрньоП  чи
ранковоП?
   - Не сподiвалася, що менi ще хтось скаже таке, - зажурилась вона.
   - Я тобi таке говоритиму все життя.
   - Чи ж багато його залишилося нам?
   - Ти про що?
   - Хiба сам но знаКш? -  похнюпилась  вона,  потiм  пiдiйшла  до  дiтей,
поправила па них рядпа, якi сама випряла, виткала i вибiлила па  блакитнiй
веснянiй водi. Чого тiльки не вмiють робити ПП руки,  а  цього  року  вони
сталiП непотрiбними.
   Стах знову пригорнув ПП, а вона не так з любовi, як з жалю поклала йому
голову на груди й тихо мовила:
   - I сама не знаю, як воно вийшло...
   - То моП усi роки вблагали тебе. Як  я  мучився,  думаючи  про  тебе...
Якось напровеснi прилетiв до моКП шпакiвнi самотнiй  шпак  та  й  почав  i
спiвом, i посвистом, i помахом крил кликати собi пару.  А  ПП  нема  та  й
нема. Так, повiр, у спiвi птицi забринiли сльози.
   - А далi що?
   - Десь тижнiв два тужив птах, як людина, i дочекався своКП пари скорiше
людини i тодi на радощах заспiвав солов'Км.
   - Справдi так було?
   - Справдi.
   - Так ти думав... про моПх дiтей?
   - Увесь час думав i про тебе, i про твоПх дiтей...  Оксаночко,  в  тебе
немаК якоПсь чарки, бо я ж не знав, що таке свято випаде?
   - Њ тiльки торiшнiй вишняк. Уточити?
   - Вточи.
   Вона засвiтила свiтло, пiшла в комiрчину, принесла пляшку  з  вишняком,
поставила полив'янi чарки, на яких спiвали мальованi пiвнi.
   - От закусити нема чим.
   - Сьогоднi й так обiйдеться. Стах налив чарки, погасив свiтло.
   - Нащо це?
   - При мiсяцi краще. За тебе, Оксаночко, за нас, за  наших  дiтей  i  за
нашого Кдиного свiдка - мiсяць. Ти любиш його?
   - Дуже.
   - А я тебе.
   - Ой, криводушний.
   - Не криводушний, а завидющий.
   - Кому ж ти завидуКш?
   - Тепер сам собi, - вiн доторкнувся до неП устами i почув, як  ПП  уста
пахли вишняком i материнкою...
   Напровеснi до ОксаниноП оселi невблаганно  прийшов  тяжкий  переднiвок.
Оксапа ще якось трималася, та дiти зовсiм охляли i  вже  мали  в  очах  не
синiй цвiт, а сiрий туман. Висох i Стах, але, як мiг, утiшав усiх i просив
протриматись до первоцвiту, до щавлю, до липового лi/сту, а там  i  рапiПн
чоргшпн достигне - пiп зпас п лiсi таку черешню, на якiй  прямо  вiночками
ростуть ягоди, та солодкiсолодкi. От до паш Мнi;олка буде розкошувати.
   - А ви мопс пiдсадите на ту черешню? - жалiсно кривився Миколка.
   - Аякже! Хiба менi пе приКмно з таким козаком гайнути в лiс?..
   I на всохлому повосковiлому виду "козака" прокидалося життя.
   - То гайнемо?
   - Авжеж! Л зараз я пiду па рiчку: може, й вона щось подаруК нам.
   Якось витрусивши з ятерiв кiлька  линiв,  Стах  поклав  Пх  у  торбу  i
подався в лiси до Магазаника, який хитро, крадькома i  тiльки  "надiйним",
що вмiють тримати язик за зубами, продавав зерно i печений  хлiб.  За  пуд
жита чи пшеницi вiн брав по двiстi п'ятдесят карбованцiв, за фунт хлiба  -
шiсть.
   Хата лiсника була зачинена зсередини. Стах постукав раз i вдруге.  Тодi
з другоП половини хтось обережненько вийшов у сiни, обс'рожненько запитав:
   - Хто там?
   - Це я, Стьопочко, - пiзнав сина Магазаника.
   - Чого вам?
   - Прийшов хлiб купити.
   - Де в нас той хлiб? - нiби здивувався Стьопочка. - Ви чули  дзвiн,  та
пе знаКте, де вiн.
   - Так люди ж казали...
   - Яких лишепь кошелiв не наплетуть люди. Та й на цьому будьте здоровi.
   - ПустiП його, це Стах, - обiзвався з глибини оселi сам Магазаник.
   I тодi Стьопочка загуркотiв  дерев'яним  засувом,  задзвенiв  ланцюгом,
брязнув защiпкою, просунув з дверей пiдкучерявлену, мов кущ  перекотиполя,
голову й пильно оглянув покупця спочатку настороженим, а далi  хитреньким,
чижикуватим поглядом.
   - Заходьте, коли прийшли, - i знову завовтузився бiля засова i ланцюга.
   - От i приймак прибився до нас! - насмiшкою  зустрiв  Стаха  Магазаник.
Вiн сидiв за великим дубовим столом, на якому парував свiжоспечений хлiб i
стояли тальковi ваги та миска з водою; недалеко вiд столу, мов  очеретини,
гнулися двi висохлi жiнки. Магазаник вмочив нiж у воду, рiзонув по хлiбинi
й з парою кинув половину на шальку. - П'ятнадцять карбованцiв, рiвно, як в
доь тецi!
   - Ох, - зiтхнула жiнка, вийняла з пазухи вузликом зав'язану хустинку  й
почала вив'язувати з неП грошi.
   А Магазаник тим часом безсоромно заглядав  Пй  у  вирiз  пазухи.  Жiнка
взяла свiй хлiб, понюхала, вiдщипнула скоринку.
   - Смачний? - запитав Магазаник.
   - Уже й не знаю який, бо вiдвикла... - I  сльози  заблищали  на  чорних
пiдлинялих вiях.
   - От цього й не треба, - заспокiйливо сказав лiсник. - Уже  недалеко  й
до нового хлiба. Так гарно цього року перезимували жито й пшениця.
   Жiнка рукою обiрвала сльози.
   - Коли б дочекатись новини, коли б дочекатись...
   - А ти, приймаче, як  живеш?  -  вгатив  очi  в  Стаха  i,  не  чекаючи
вiдповiдi, стишив голос: - Чого до мене прийшов?
   - Принiс вам рибку, линину, навзамiн.
   - Линину? Ану покажи!  -  пожвавiшало  обличчя  Магазаника.  Вiн  обома
руками полiз до торби, повиймав ще  живих  линкiв,  полюбувався  ними,  та
потiм якась iнша думка майнула по його  виду,  i  вiн  почав  насочуватись
зловтiхою. - Рибки я в тебе, Сташе, не вiзьму.
   - Чому ж?
   - Чому? - помовчав Магазаник. - ЗнаКш, як люди кажуть:
   грушка - минушка, сливка - слинка, риба - вода, хлiб -  усьому  голова.
Цього року грiх за дармовину - за рибу значить - давати хлiб.  Мав  би  ти
грошi,  вiдпустив  би  тобi  скiльки  треба.   Бачиш,   який   свiженький,
нiздрюватий, нi тобi закальця, нi остючка.
   - От кому б менжувати при старому режимi, - не витримав Стах та й пiшов
з хати.
   - Я тобi ще згадаю менжування  при  старому  режимi.  А  бовкнеш  лишнК
слово, то й Оксани не побачиш, - засичав позаду Магазаник.
   Насторожений Стьопочка  аж  заграв  м'язами,  одразу  розчинив  сiнешнi
дверi, потiм накинув па них ланцюг i сухо грюкнув засувом.
   Млiсть i весняна п'янкiсть  лiсу  дурманили  Стаха.  Десь  iз  гли-бини
дiброви обiзвалось знайоме: тьоп-тьоп, тьоп-тьоп. Що ж воно таке?  Чоловiк
пройшов кiлька крокiв i побачив,  як  з  просвердлених  берiз  по  жолобах
накрапав у дерев'янi вiдра перший, ще сизуватий сiк. Це колись  його  мати
заправляла березовий сiк сушеними яблуками, на них вiн набирався  шуму  та
моцi й ставав ласощами для дiтвори. Де тi лiта й де той  хрест,  що  стояв
над маминою могилою?..
   Вже й вiн мiг би сподiватися на свою дитину, аби не такий рiк.  Хоч  би
врятувати Оксану i дiтей. Але чим вiн може Пх зарятувати?
   - Тьоп-тьоп, тьоп-тьоп, - заспокiйливо говорив  сiк,  i  Стаховi  знову
згадалися тi роки, коли  мама  старалась  йому  то  на  сорочечку,  то  на
чобiтки; хотiлося  застогнати  вiд  болiстi  своКП,  вiд  слабостi  своКП.
Чоловiк напився i соку i згадок та й, похитуючись, пiшов мiж деревами.
   Заходило  сонце,  заходило  комусь  до  завтрашнього  ранку,  комусь  -
назавжди. Уже в курних вiд  туману  i  вiдпару  сутiнках  Стах  дiйшов  до
окрайку лiсу,  що  обривався  перед  вогким  хрестом  дорiг.  Десь  далеко
забурчали машини. Вони йшли попiд лiсом, а потiм, на цьому рiжку,  де  вiн
стоПть, напевне, повернуть у лiс. Що ж везуть вони?
   I раптом ще не видимi  машини  повiяли  йому  не  бензином,  не  тенлом
моторiв, а нiжним хмелем зерна. Через хвилину вiн знав, що везуть не якесь
зерно, а тiльки ячмiнь. I вже не  здивувався,  коли  на  першiй  i  другiй
машинi побачив тугi  мiшки.  Машини  дiйшли  до  розпутища,  стишили  бiг,
повернули у лiс. Мов блискавка, щось прорiзало, обпекло болючий мозок.  Як
не можна iнакше, то хай буде так.
   Скрадаючись, вiн дiйшов до крайнього перед узбiччям дубадовговiка, врiс
у нього.  Ось  двi  машини  доПхали  до  перехрестя  i  теж  стишили  хiд,
повертаючи в лiс. I тодi Стах вчепився руками за борт останньоП, вилiз  на
мiшки i припав до  них.  Трохи  призвичаПвшись  до  страху,  до  руху,  до
посвисту темряви, вiн розв'язав один  мiшок,  засунув  руку  i  навпомацки
вiдчув, що це ячмiнь. Стах  нахилив  мiшок  до  своКП  торбини,  i  в  неП
зашелестiло зерно, посипалось  його  перше  злодiйство,  перша  безвихiдь,
засипаючи непроцанi лини. Аби вiн продав Пх  Магазанику,  то  цього  б  не
було, то цього б не було, то цього б  не  було...  Думка,  немов  спутана,
товклась i товклась на одному мiсцi, а ще ж треба зав'язати мiшок, щоб  не
розсипалось зерно, ще треба виплигнути з машини.
   З мiшка вiн одiбрав стiльки, що нiхто й не помiтить, нiхто но помiтить,
нiхто не помiтить...  Спочатку  треба  було  б  викинути  торбу,  а  потiм
викинутись самому. Але вiн побоявся, що в темрявi може не знайти  торбини,
i, притискуючи ПП до  себе,  скочив  па  узбiччя,  скочив  невдало,  упав,
ударився обличчям в корiння, що вибилося з-пiд землi, й почув, як  з  щоки
пiшла кров. Стах безтямно пiдклав пiд неП торбину, а потiм злякався: це  ж
кро