мачушник, забринiла йому ранкову пiсню i почала набирати пилок у своП кошики. Жаль, що Пх тiльки двоК у неП, а мав шестеро нiг... Лiзе ж таке в голову. Лiсник вавинув iз свитки скриньку, тремтячими пальцями опустив у яму i, затаПвши подих, почав ПП засипати. Купку землi над ямою вiн опорядкував точнiсiнько так, як опорядковували борсуки. Враз попереду почувся шерех. Страх охопив з пiг до голови, Пжаком заворушився у чубi. Магазанак скособочив наполоханi очi туди, звiдки чулося шарудiння, - i здивувався, i полегшено зiтхнув: то побiля крайньоП нори вовтузилася з дитям борсучиха. ЩойПю витягнувши з пiдземелля бiлястого нащадка, вона дбайливо поклала його на осонпя, поторсала головою та й знову полiзла в нору. I негадано лiсника вкусила непотрiбна думка: навiть борсук iз темряви виносить на сонце своК дитя, а ти i себе, i своК чадо вштовхнув у темряву. Тьху, найшов годину на покаяття... Чортихнувшись, вiн згинцем пiщов до своКП оселi, що глухла вiд весняних шумiв. Коли крутнув закрутку хвiртки, з тольцевоП клунi виглянув Стьопочка, на його ваду ще бурмосився сон, а жовтi вiП, як i завжди, трiпотiли млинками, пiд ними проглядали очi рiдкуватоП синьки. Побачивши батька, Стьопочка пiдозрiло скривив губи. - Куди це ви, татуню, так зарання повiялися? - Служба, Стьопочко, служба: державний лiс стережу. Державний! - ще згадав борсучиху з дитям на осоннi. У Стьопотки недовiра стерла з обличчя рештки сну. - Чого ж ви стережете державаий лiс не з шомполiвкою, а з лопатою? Га? - Усе будеш знати - швидко постарiКш, а тобi ще женитися треба, - вiдповiв, посмiхаючись устами й лютуючи в душi: вже й воно, недомiрок, вахлак, пантруК за батьком; маю обмiнчука, а не сина. - Перестань клiпати очимга. Краще послухай, що святий апостол Павло писав римлянам: "Нiч минула, а день наблизився, тож вiдкиньмо вчинки темряви i зодягнемось у зброю свiтла". Воiстину нiч минула й треба думати про новий день. Стьопочка трохи розпогодився, i навiть млинки його вiй притишили працю. - А я вже подумав, що ви десь потайки проклятеннi закопували. - Якi проклятеннi?! Що це тобi приверзлося?! I коли вже розвидниться у твоПй головi? - люто глипнув на сина, та не злякав його. - Ви, тагуню, не печiть мене qkom, бо не дуже угнiвив вас. Хiба я нiчого не бачу, нiчого не здаю? А коли треба закопати, то й мене берiть iз собою, бо все може трапитись i пiде мiй спадок хробакам на споживу. Магазаник мовчки жбурнув лопату на дровiтню. - Чого ви все злуКте, коли заговориш про копiйку? - знову прокинулась пiдозра у Стьопочки, що батько, скнаруючи, ховаК в лiсах грошву. - Нe злую, дурню, а думаю: звiдки ти вискiпкався такий? - З вапюго достатку та з вашого скупердяйства, татуню, - не полiз Стьопочка в кишеню за словом i негадано розвеселив ним батька. - Е, та на твоКму язицi бiльше розуму, нiж у головi: бач, яке вихляпав! - засмiявся Магазаник, потiм зирнув па лiси, що бавилися з вiтром. - Як ти гадаКш, сину, чи lie пора нам розкрити льох пiд скитком? Стьопочка скривився, ледарювато пограв м'язами на руках: - Це ж знову я, мов проклятий, буду одну нiч вигрiбати землю, другу - вантажити та розвантажувати мiшки, а ви менi за це тицьнете в зуби якусь паршиву тридцятку, та й годi. То що менi по цьому i по тому? Магазаник повчально вiдповiв сину: - Сергiй Радонезький ще немовлям вiдмовився в пiснi днi смоктати материне молоко, а ти, чадо недостойне, i в пiснi, i в скоромнi днi хочеш тягнути й тринькати батьковi грошi. Пам'ятай: хто не дорожить копiйкою, сам гроша не варт, так що менше помишляй про моП грошi. - Про що ж лишаКться думати Стьопочцi? - Увiйшов ти в лiта, увiходь i в розум. Подумай про iнший прожиток - про службу в мiстi, про якесь видвиженiК, бо тепер епоха! - Так пристройте мене в якiйсь конторi чи до якоПсь кумерцiП. Я й сам не хочу в лiсi трубити з вовками та гризтися з рiдним батьком. - I пристрою. Все буде чин чином, бо маю руку в районi. Може, хоч там з тебе щось виклепаКться. А зерно iз скитка все одно маКмо вивезти... Старий облуплений скиток. У ньому ще до двадцять другого року проживало кiлька пустельникiв, даючи притулок то бандитам, то дезертирам. Не раз одвiдував скиток i отаман Якiв Гальчевський, що найменував себе Орлом, переховувалась тут i його дружипа Марiя. А потiм цi "орли", як сови, дременули до папськоП Польщi, щоб уже не обрiзом, а отруйним словом стрiляти в молоду державу. Згодом скитники покинули лiси, тут на якийсь час залишився був один, та й той перегодя подався в село кравцювати. Негода ж зiрвала покриття iз скитка, обваленi стiни його несподiвано зсередини поросли горобиною. Врослi в камiнь деревця весною цвiли пухнастим цвiтом, а восени червонiли гронами ягiд. Пам'ять людська забула i ченцiв, i Гальчевського, i скиток, i тiльки в тридцять другому роцi про нього згадав Семен Магазаник: адже иiд скитком був льох, де ченцi тримали збiжжя i харчi, То для чого йому копати в лiсах яму, коли можна i в льоху заховати зерпо, - i вшахровапс, i зiбране на лiсових галявинах у та зрубах? Рiвно сто мiшкiв жита, пшеницi й проса вневолив Магазаник у чернецький льох, а дверцята до нього засипав землею й тинком. Якщо навiть оптом продати це зерно спекулянтам, матиме сто тисяч, а можна ж i по пудику, по пiвпудика збути людям, тодi ще набiжить кiлька тисяч. Треба хапати Пх, бо бiльше такого року вже не буде. Може, пiсля нього поПхати собi на Кавказ чи в Крим, купити будинок i спокiйно, в теплi та добрi, доживати вiку бiля синього, моря? Правда, там не буде такоП розкошi, як в оцих лiсах, зате матиме спокiй для серця. Бо хiба далеко Вiнниця од Полтави? Може, хтось i вижив iз тих смертникiв, що колись потрапили до державноП варти. Може, хтось iз друзiв Човняра приб'Кться до нього купувати, хлiб, а забере життя? Доля не говорить людинi про своП дороги. Чогось вiн зараз полохливим став. Чи це вже старiсть всiдаКться на плечi, чи голод тривожить великим та непевним карбованцем i непевним покупцем? Нi, таки треба збути хлiб оптовикам та й добиватись до синього моря. Там вiн загубиться в людськiй веремiП, як голка в сiнi. Та враз йому защемiло всерединi, i крiзь поля, i крiзь лiси прибився блакитнавий полиск Оксашгаих очей. Надовго ж укоренилася ти в серцi, як ота горобина на каменi сюитка. "Не ти носиш корiння, а корiння тебе", - знову прийшло на пам'ять святе письмо. А може, ще раз сходити до неП. Зрештою, повинен же голод якщо не зломити, то надломити жiнку, надломити ПП честь. Зчавить голод тiло, то й нечисть у душу забреде. Ось тодi й дiзнаКшся, чого вона варта i чи все купуКться-продаКться. З такими думками вiн зайшов до оселi, поклав у кишеню свiжу пампушку, зняв з кiлочка рушницю, перевiрив, чи заряджена, та й рушив у дорогу за своКю любов'ю чи, може, за ганьбою. - Куди ви, тату? - зупинив його Стьопочка. I тепер в його поглядi прокльовувалась пiдозра. - У присiлок маю пiти. - А хто ж два печива хлiба продасть? - Продавай, Стьопочко, ти, а грошi собi на гульки забереш, - розщедрився батько, в душi задобрюючи перед дорогою долю. - Усi?! - зрадiло чадо i випустило пiдозру з очей. - Усi. - От спасибi, тату! - В Стьопочки вiд подиву навiть зiпсувалися млинки вiй; це ж зразу якихось чотириста карбованцiв покладе у гаман. I радiсно ошкiрився, притискаючи до зубiв губи i посмiшку. "Навiть посмiхнутись по-розумному не вмiК". Магазаник сумно подивився на своК пронозувате, падке на копiйку чадо, похитав головою; пема в нього справжнього нащадка, а е пiвголовок. Коли корiнь грiховний, то й гiлки грiховнi. На службу, тiльки на службу треба його, шябеного, опредiлити, бо як наткнеться на захованi грошi, то й скарб забере, i вiк твiй укоротить. Ох, Оксано, Оксано... Чорноголова, вихудла за зиму синичка, повертаючись то хвостиком, то головою до нього, неголосно, одноманiтно затвердила одно: - Чо-о-ло-вiк, чо-о-ло-вiк, чо-о-ло-вiк. Чи не помилилась ти, пташко? Нема тут чоловiка, а е купцiпродавцi. Оце так розтривожив нежданий погляд Оксани. У неП вiн хоче знайти для себе душевний затишок, та навряд чи його душа десь знайде спокiй. У татарському бродi вiн побачив на човнi Оксаниного Володимира. Хлопчак чи тiнь його пригаслими очима дивився на поплавок i мерзлякувато кутався в катанку, що стала завеликою на його кiстки. I на цих, i на других кiстках швидко б наросло м'ясо, якби Оксана розумнiшою була... А човен той самий! Чого ж вiн i досi страхаКться його, як страхаКться громовицi? Час уже рвати забобонну пуповину. Час! - Гей, хлвпче, подай перевозу! Володимир пiдвiв заважку тепер для його шиП голову, потiм повiльно змотав вудочку, вдарив веслом по зеленiй хвилi. Вiн мовчки добрався до берега, мовчки вiдштовхнувся вiд нього, тiльки весло сумовито говорило: хов-хов, хов-хов, неначе збиралось ховати когось. - Мама ж дома? - Дома. - Що вона робить? - СлабуК. - I вiд чого? Дитя з докором поглянуло на нього, а потiм кинуло гiльки одне слово: - Сiдайте. Човен, зашипiвши, вткнувся в берег, що аж висяював щирим срiблом котикiв. Магазаник пiдвiвся, вийняв з кишенi пампушку, подав хлопчаковi: - Ось, маКш за перевiз. Володимир спочатку розгубився, потiм обома ручатами вхопив бiле тiльце хлiба. - Спасибi вам, дядьку. - А далi гукнув: - Миколко, Микояко! Недалеко вiд берега з луговини пiдвiвся Миколка. Брат покавав йому пампушку, й мале, немов пiдбите пташеня, заспiшило до хлiба. Вони тут же, на березi, розломили пампушку, вiдразу з'Пли ПП, а потiм згадали матiр. - Я Пм щавлику нарву, - виправдуючись, сказав Миколка i знов пiдбитим пташенятком погуцикав на луг, а Володимир сiв на човен, закинув вудочку, сподiваючись на рибальське щастя. Магазапик дiйшов до Оксаниного двору, побачив за типом почорнiлi, з вiдкрученими головами соняшники, побачив папiвiПiдчиненi сiнешнi дверi, блакитнавi, як Оксанинi очi, вiкна, кущ калини бiля них i чогось по-дурному завагався, не змiг навiть зайти на подвiр'я, а сперся обома руками на ворота. Вони заскрипiли пiд його вагою i насторожили цибатого лелеку на хатi, що мав принести, та не принiс щастя в оселю. Лелека змахнув крилами i злетiв у вологi, мiнливi шовки неба, яке не знало, що йому робити: чи посiяти дрiбний без грому дощ, чи пошукати заблукало сонце. Небо маК своП клопоти, а людина своП. От, як i мрiялось, вiн у лiсах дожив до багатства, хай до потаКмного, але ж до багатства: до золота, до срiбла, до дiамантiв, цiну яких пiзнав що в громадянську вiйну. Знову ж таки бiсiв Безбородько навчив його цiнувати i видирати цi камiннi сльози, - згадав свого страшного зверхника по державнiй вартi. Багатство! Скiльки воно манило, i манить, i слiпить людей. Вище за нього не пiдiймалася тривожна думка срiблолюбця... Але чого ж вiн, багач, наче старець, стоПть бiля благеньких, крихких ворiтець, якi вiдчиняють i зачиняють жiночi руки?.. Може, й нема любовi, але щось таки К, що бентежить душу i трохи очищаК ПП од житейськоП скверни. I хоч скiльки гiркоти принесла йому Оксана, та вiн знаК одно: не буде таких вiрних Оксан, то здрiбнiК життя людське, наблизиться до скотського. Iз сiней тихо вийшла Оксана, зняла з тину дитячу бiлизну i, тулячи ПП до грудей, наче спросоння, пiшла до хати. Йому стало жаль ПП, жаль дочасних зморщок, якi поснував не час, а безхлiб'я, i воднораз прокинулась надiя: зараз, може, жiнку легше буде укоськати чи прихилити до себе, а що буде далi - знову ж таки покаже час. - Оксано, - покликав одним уболiванням. Навiть не знав, що воно в нього може бути таким щирим. Вона зупинилась, журно поглянула на ворота, похитнулась од несподiванки, гордо випросталась, а вiн помiтив пiд ПП очима синi смуги. От його достатки через тиждень-другий i змиють Пх. - Чого вам, невiдчепний?.. Як ви посмiли? - Знову гнiваКшся. I нащо, i для чого це? Сама бачиш, яка ти сьогоднi: легка, немов обмолочений снiп, - зовсiм звутлiла, аж дивитися жалко... Приходь до мене. Як хочеш приходь: чи жiнкою, чи куховаркою, чи так... у гостi. - Хай до вас у гостi лихо з бiдою приходять! - I пiшла до хати, хапаючись руками за дитячу одежу чи за своК серце, а на хату опустився лелека. Чи принесе вiн щастя комусь iз цiКП оселi? Як старець, прийшов i, як старець, поплентався Семен Магазапик у своП лiси. Не судилося йому принести до своКП оселi красу, не судилося. Напевне, доведеться передчасно самому, без Оксани, без Стьопочки Пхати до синього моря, до веселоП музики, що мас берег вiдпочинку, де бiльшi торги та бiльш доступнi жiнки. А сьогоднi вiн пiде до Василини, вп'Кться своКю горiлкою i хмiльним чаром та й засне па ПП персах, з яких, певне, змивалась не одна скороминуща любов. Коли не маКш справжньоП любовi, то знаходь хоч поденщицю, бо, як писав протопоп Авакум, вода в усiх жiночих криницях однакова; теж, певно, досадило йому вiдьомське зiлля. Лихий на себе, на все жiноче кодло i на Василину, з якою маК перебути нiч, вiн навiть не помiчаК дня, що десь загубив сонце. Лiси зустрiли його тривожним шумом, а вiн, як забобонна людина, черпнув тривогу ще з Оксаниного подвiр'я, i вона бродила по його тiлi лихим передчуттям. Скрадаючись, добрiв до борсучих нiр, обколесував Пх, знайшов першi пiсля зимовоП сплячки слiди звiрiв, знайшов уже просохлу купку землi на своКму скарбi, трохи поправив ПП хворостиною i попрямував до оселi, бо любов - любов'ю, а обiд - обiдом. Та й Василинi треба щось приготувати. в в свiтi свята краса, але е й грiшна спокуса, то хоч нею перебуде своП невдачi. Вже доходячи до лiсництва, вiн нагло зупинився на стежцi: чомусь згадав зустрiч з Данилом Бондаренком, який не перший день милувався його лiсом. Знайшов дивовижу! Щось дуже iдейний вiн, таким i Ярослав Хоролець був. Нi, тривога не дасть спокiйно й ложку борщу з'Псти. От уже й думай не про Василину, а про Данила. Що йому треба тут? Лiсник узяв лiворуч i пiшов до того мiсця, де стояв скиток, вибиваючи зi своКП, колись мальованоП утроби перекошенi деревця горобини. Скорiше треба з тамтого пiдземелля вихопити зерно. Легко сказати, п'ятсот пудiв! Село можна зараз зарятувати ними! Сама тiльки думка про це злякала його. Одна справа - подаруйати потрiбнiй людинi вiдеркову липiвку меду чи запечатаний щiльник, а зерно тепер он який скарб! Це ж пристановище його - синК, як Океании погляд, море. Та не зiйшовся свiт клином на ПП чарах, знайдуться й iншi, а поки що хай передпiК день i настане вечiр. Ось уже й скиток засiрiв мiж деревами, ось уже зi стiн його проглянула горобина, що пробилася з голiв i плечей святого малювання. А непогано придумав: сховати святе зерно в святому мiсцi, продавати ж можна й у грiшному. Магазаник обходить скиток, щоб хоч здалеку глянути на засипанi землею i тинком дверi. I раптом його ноги, все його тiло на мить кам'янiють, а стара будова з молодою горобиною розповзаКться в очах: чи це диявольське павождепiе, чи й справдi бiля стiн вiн бачить свiжi купини землi? Магазаник, вiрячи й не вiрячи собi, притулився до староП берези, на очi йому наповзаК потривожена перекопана земля, а вухо чуК, як на iржавих завiсах поскрипують кованi дверi пiдземелля. Хто ж так нагло пограбував його серед бiлого дня? I що тепер робити йому? Напевне, найкраще кинути своК добро та й тихцем зашитися до оселi. Хай хтось давиться його зерном, його скарбом, щоб не вiдхопити сто двадцять сьомоП статтi... А може, там Стьопочка потайки стараКться, поки батько шукаК любощiв? Нi, в Стьопочки на це не вистарчить смiливостi. Скорiше, скорiше назад од заклятого скарбу! Але ноги не слухають його, i не переляк, сама жадоба веде його далi! От i накликала Оксана своПм словом напасть. Знову скрипнули iржавi завiси. Аж серце дiрчавiК вiд цього скрипу. Магазаник зупинився. Iти чи не йти? Iти чи не йти? Зараз уся земля йому стала хиткою кладкою, а вiн старцем стоПть на нiй перед своКю недолею. Не гнiви ПП, не гнiви. Тихенько iди по пiдснiжниках додому, гризи там пальцi або запивай свою гризоту казенною горiлкою та бий лихом об землю, бо iнакше ось зараз лице в лице стрiнешся з бiдою. Та нема сили вiдвернутись од багатства, хоч на ньому його лихо сидить. То в громадянську вiйну вiн одного разу кинув у пельку своКму лиху одноокому калитку з червiнцями i дорогими камiнцями. I на це треба було завзяття, а тепер його нема... Iти чи не йти?.. А тим часом з пiдземелля пiднiмаКться його лиходiй. Як i думав - це був вiн, - Данило Бондаренко. Iдейний! Поки не бачить, може, подалi вiд грiха? Одначе враз усе збунтувалося проти такоП ганебноП втечi, а кров так шугонула в голову, що аж загудiла вона. Магазаник люте зривав з плеча рушницю, пiдводить мушку пiд серце Данила i - пан чи пропав - хрипить якимсь незнайомим, розтрiсканим голосом: - Стiй! Стрiляти буду! Данило здригнувся, потiм здивовано пiдвiв голову, зустрiвся очима з лiсником i не злякався шомполiвки, а щиро зареготав: - Це ви, дядьку Семене, жартуКте з перепою чи й справдi бабахнете зi своКП гакiвницi? Ото буде i менi, i вам печалi. - Стiй! - уже почув свiй голос, i звiдкись долинули похороннi дзвони. Це минуле озвалося дзвонами, коли вiн отак колись тримав у руках не шомполiвку, а трьохлiнiйку. - Стрiлятиму. Данило паче злякано пригнувся, ще смiхотливо зирпув на Магазапиiга й весело гукнув у дверi пiдземелля: - Хлопцi, ховайтеся по всiх закутках, бо Магазаник збираКться воювати пае! - I знов безтурботно засмiявся, а пiдземелля щось загугпiло йому. "Виходить, привiв, пекельник, цiлу бригаду. Ще вранцi пiдземелля було скарбом, а тепер стаК судом". I чого вiн не вiдiйшов од свого лиха? Тремтячими руками лiсник спускаК рушницю, потiм сяк-так закидаК ПП на плече й поволеньки пiдходить до Данила. - Що ви тут робите? - питаК якомога спокiйнiше. - А ви, дядьку, не знаКте? - аж пiдскакують бiсики в сiроблакитних очах. - Ну й перелякали ж ви мене - серце i досi, як заячий хвiст, б'Кться. - Тодi звиняй. То чого ви тут порпаКтесь? Старовину якусь чи скарби шукаКте в скитку? Було тут колись усякоП всячини, навiть образ вiд Богдана Хмельницького. Не за ним пантруКте? - Ох, дядьку, дядьку, чи не хитрим лисом ви пiдшитi? - похитуК чубом Данило i пегадапо, махнувши руками, як птах, зриваК з плеча лiсника рушницю. - А це що?! - обурено скрикуК Магазаник, не тямлячи, що воно й до чого. - Смерть забираю од вас, дядьку, бо нащо вам такий спiльник? - насмiхаКться Бондаренко. I тiльки тепер лiсник збагнув, що його пiддурив оцей жовтодзюб: у пiдземеллi ж, окрiм луни, нiкого нема. Нiкогiсiнько! Вiн чуК, як лють пасманисто вибиваКться на щоках, i щосили б'К Данила ногою в пах. Але хлопець вчасно вiдскочив, потiм, наче довбнею, ударив кулаком лiсника в груди, i той навзнак упав на землю, набухаючи шумом кровi й лiсу. Вiд образи, вiд безсилоП лютi хотiлося заплакати, заголосити. Як же його пiдманули! I хто? А вiн, дурень, стояв бiля скитка, наче пiдмiнений. Хоч голову зарятовуй тепер, i, куцьорблячись, охоплюК ПП обома руками. Та хлопець не б'К його, а добиваК словом: - Як воно, дядьку? Прогрiвся грунт пiд вами? "Щоб тебе чорти у пеклi прогрiвали". - Даниле, що ти зробиш зi мною? - спитав, встаючи з вологоП землi, де пiдводились i не пiдводились притолоченi ним пiдснiжники. - Поки що нiчого, але зараз пiд цiКю цяцькою, - гойднув рушницею, - поведу когось у село. Там ви трохи прохолонете, а ми тим часом заберемо з пiдземелля, що треба забрати. - В село ти мене пе поведеш, бо не пiду, а стрiляти ж не будеш. I нащо тобi моК безчестя? - сказав сумовито. - . Краще пiдемо на мирову. Так i менi з Стьопочкою, i тобi буде лiпше. Данило зрозумiв, що Магазаник таки нiкуди не зрушить з лiсу. I рушниця не настрахав його. Що ж робити тепер? Пiдеш сам у село, так, дивись, поки повернешся, вiд зерна i слiд прохолоне. От незадача... Вiн покосував на лiсника: - Як же ви хочете миритися? Хитруванням та мудруванням? ' Магазаник оглянувся: - Вважай, по-королiвськи, Пй-богу. - I знову озирнувсь. - Пiдемо до моКП оселi, i я тобi з руки в руку покладу аж десять тисяч карбованцiв - стiльки, скiльки ти не заробиш i за п'ять рокiв свого вчителювання. Воно iдеП iдеями, а Псти щось треба.,То по руках? Данило не то зморщився, не то посмiхнувся, покрутив головою: - Малувате, дядьку, малувато. За iдеП бiльше платять. Магазаник здивувався, насупився: - Це ж дурнi тобi грошi пливуть, а ти кажеш малувато. - I докiрливо глипнув на хлопця: - Але торг К торгом. Давай свою долоню. - А ви вiдхопите ПП з плечем - я ж знаю вас, - продаК зуби Данило i нiчутiньки по журиться. Що воно за людина? Лiсник кинув очi на землю, на знiвеченi ним пiдснiжники i впiвголоса пробурмотiв: - Тодi бери, парубоче, п'ятнадцять тисяч i не морочи бiльше голови. Чого ще тобi треба? Це ж десять рокiв твоКП працi! - I все життя безчестя! - нагло обрiзав Данило, i золотавi колоски його брiв шарпнулись навсебiч. - Невже ви думаКте, що й совiсть купуКться-продаКться? - Так чого ж тодi ти торгуКшся зi мною?! - обурюКться Магазаник. - Хотiв побачити, який ви в торгу. Може, це i менi згодиться, - насочуКться Пддю кожне слово. - А коли я тобi двадцять тисяч дам? - Навiть мiльйони, дядьку, не пособлять нi вашi, нi чиПсь. Отаке-то... I Магазаник збагнув, що вiн нiчим не спокусить цього дивака, який тiльки й статкiв маК, що черевики на ногах та виношене пальтечко на хребтi. От цi iдейнi! Не було через вас життя в революцiю, нема й тепер. Переляк кам'янить його нутро, i вiн, похнюпившись, ледве вичавив слово: - Що ж ти хочеш робити зi мною? Зерно, як пофортунить, може, й вивезеш. Може! А мене до суду? - Мабуть, так воно й буде. - А ти подумай - i не дуже старайся, - вже не прохання, а прихована погроза озвалася в голосi лiсника. - Це ж чому? - Бо мало буде радостi в усiх судах i тобi, i менi. Ти, скажiмо, почнеш топити мене, а я впрусь на своКму: не моК просо, не моП й горобцi. Свiдкiв же в тебе нема, а за мене хтось може й заступитись, ще й тiнь на когось кинути. - Яку тiнь? - i дивуКться, i хмарнiК Данило. - Хоча б, к примiру, таку: чого ти, а не хтось iнший знайшов це зерно? Може, ти з кимсь у спiлцi в цьому дiлi? Воно ж так у свiтi: над одним гримить, а другого блискавка б'в. Хтось мудро вигадав: обережно iди по землi, бо завалишся. Данило тiльки головою похитав i торкнувся пальцем чола. - Скiльки ж хитрих ходiв у вашому кротовищi. Так-от: судитись я не буду - вiзьму грiх па душу, якщо ви допоможете завезти збiжжя в село на ваших конях. Не подумайте, що пiдступностi побоявся, - про зерно думаю. - Спасибi й на цьому, - похмуро подякував лiсник. - Пiшли по конi. - Ходiм, - витиснув iз себе Магазаник i поплентався поперед учителя. Бiля стайнi, де чогось непокоПлись конi, зупинився, втупив очi в учителя: - Iще раз долею своКП дитини питаю: не будеш топити мене? - Я вже усе сказав. Виводьте худобу. Не своПми ногами пiдiйшов лiсник до дверей стайнi i на якусь хвилю притулився до них, а в болючостi його, вiд якоП спухала голова, вже починав прокльовуватись завтрашнiй день, завтрашнК слiдство. Пiдозру воно таки буде мати на нього. А як ПП пiдкинути комусь? Було ж ранiше зерно i в дзвiницi, i в скитку. Ченцi розбрелися по свiту, а старi запаси залишились... Старi запаси! Та й прокурор Ступач не повинен дуже насiдати, бо ж нiколи без меду не виПжджаК од нього... Здурiти можна вiд цього жовтодзюба, - кинув ненависний погляд на свого ворога, який зараз бавився його шомполiвкою... Цього ж дня Данило Бондаренко, голова колгоспу й голова сiльради склали списки родин, яким доконче потрiбна була допомога, й до ночi роздали людям зерно, лише два мiшки залишили про всякий випадок. А другого дня до школи на бричцi примчав прокурор Прокiп Ступач, вiн постукав у дверi класу, де вiв урок Данило, i в широкому напiввiйськовому одязi став на дверях, красивий, лихий, непримиренний, на його виду аж вибивалися печатi погорди i самонадiП. й^Тiльки яка ця самовпевненiсть: чи та, що виросла на перебiльшенi своКП значимостi, чи та, що прикриваК вiдсутнiсть значимостi?" - Ви Данило Бондаренко?! - пiдвiв припухлi повiки, обраменi темно-фiалковими вiями, що згодилися б i гарячоокiй красунi. Так. Я прокурор вашого району. - Дуже приКмно, - вiдповiв банально i вiдчув, як на вустах iдморзала тривожна посмiшка. Чого б?.. - Прошу за мною! - Але тiльки-по продзвонив дзвопик... - Що?! - вiд несподiванки i подиву брови Ступача йоржами хжлетiлiг на чоло, а вуста скособочило презирство. - ДумаКте, шкiльний дзвоник бiльше важить прокурорського? - Вiн повернувся i круто почав втискати в пiдлогу скрип новеньких хромових чобiт, на яких пiдстрибували здрiбнiлi хрести вiкон. В учительськiй Ступач кинув на стiл опухлий портфель i, округдюючи характернi очi кольору перестиглого бузку, одразу гнiвом i Пддю вдарив Данила: - Ви за своПми переконаннями анархiст? - Нi, комунiст, - коротко вiдповiв Данило i теж набичився, бо хiба ще хвилину тому вiн мiг сподiватися на таке безглузде питання? Це ж для чого одразу напускати на тебе пiдозру чи переляк? - Комунiст?! - чи то здивувався, чи то задихнувся вiд несподiванки Ступач, а потiм на скрижанiлих устах з кутка в куток перекотив недовiру. - Чим ви доведете це? Чим? Таке питання озлобило Данила. - Невже своП переконання треба доводити свiдками чи довiдками? - НеодмiнноП - вигукнув Ступач. - Який ваш перший свiдок? - Зараз мiй перший свiдок - бiль серця! - з гiркотою вiдповiв Данило. - Що, що?! - здивувався, не зрозумiв Ступач, i в подивi окреслились його квасолистi нiздрi. - Ви нiби захищаКтесь медициною, терапiКю? - Нi, я захищаюся звичайнiсiнькою людянiстю. Як комунiст, я переконаний, що в кожноП порядноП людини повинно болiти серце за людей. Ступач знову Пддю i непримиреннiстю вдарив Данила: - Це демагогiя на даному етапi? - Це переконання на все життя. - Ви людянiстю хочете прикрити розбазарювання зерна i врятувати свою шкуру? Хто вам дав право розтринькувати хлiб? - Час. - Який час? - не зрозумiв Ступач. - Нелегкий. - Ви менi облиште цi штучки - теорiю нелегкого часуi Я вам з нелегкого часу викрою тiсний час! Чули про нього? Данило вже ледве стримував вибухи гнiву: - Чув? Я теж цiкавився фiлософiКю, думаючи, що це наука гуманiтарна! - Це натяк на мою професiю? - Ступач уже розсiкав його скособоченими очима, де шаленiв колiр бузкового одцвiту. - Нi, це натяк на ваш характер та на вашi покрики. - Як ви говорите, хлопчисько?! Чи розумiКте, перед ким стоПте?! - I Ступач ударив кулаком по столi. Тепер Данило якомога спокiйнiше сказав: - Не бийте кулаком нi мертву, нi живу матерiю, навчiться шанувати ПП. Ступач задихнувся вiд обурення: - Я сподiвався, хлопчисько, що ви покаКтесь, визнаКте своП помилки, що розбазарили хлiб. - А я сподiвався, що ви поцiкавитесь, хто заховував хлiб. - Не вчи ученого. Тепер ми з вами побалакаКмо в iншому мiсцi, хоча менi й жаль вашоП гордоП молодостi. Гордих час швидко скручуК в баранячий рiг! - Вiн вискочив iз-за столу, схопив нортЙ"едь, грюкнув дверима i подався шкiльним подвiр'ям на вулицю, де стояла його бричка. I тепер противний холод ударив Данила пiд серце, усiвся на плечi, пригнув Пх своКю вагою. Хлопець трiпнув ними, сквдаючх цю вагу, приклав руку до серця. Чого ти злякався? Не бiйся, но дрiбнiй. ЧуКш? Трохи заспокоПвшись, вiн знову повернувся до класу, до принишклих дiтей, спромiгся для них на посмiшку, спокiй i таки аакiнчив урок, а потiм пiшов блукати в луги, якi вже на своПх долонях тримали зелень i першi кетяги первоцвiття. Кому воно, розкривши вiП, завтра дивитиметься в очi? I знову холоднеча хвилями перекочувалася по плечах i в мiжплiччi. Та хай, що буде, те й буде, а вiв, не кидаючи'на важницю обережнiсть, якось допомiг людям. Але К й iнша мудрiсть: обережно iти но землi. Таке ходiння i плазуванням може стати... Бiля райкому Ступач пружно скочив в брички, додбало махнув рукою вiзнику i, покосувавши на свiй вiйськовий одяг, швидко пiшов до приймальнi. З порога вiн коротко запитав секретарку: - Я? - I кинув своК характерне око на дверi. - Будь ласка, будь ласка, Прокопе Iвановичу, - враз заквапилася i почервонiла дiвчина, яка хоч невiдомо чого побоювалась професiП Ступача, та не страхалась його вiзантiйських очей. Секретарка багато читала i все нерозгадане чи потаКмне називала вiзантiйщиною. Ступач гарно подивився на дiвчину, зовсiм збивши ПП з пантелику, i зник за дверима. - А начадили - хоч шаблю вiшай! - театрально зупинився посеред просторого кабiнету. - В приказцi вiн сокиру замiнив шаблею, бо перед ним сидiли колишнi червонi козаки - секретар райкому Вiктор Мусульбас i вiйськовий комiсар Зiновiй Сагайдак. - Таки начадили, - погодився Мусульбас i поклав люльку бiля чорнильницi. На горбоносiм виду його пiсля хвороби тлiли рiвнi рум'янцi. "Наче материки на нiмiй картi", - прикинув собi Ступач, який i недолюблював, i побоювався секретаря, бо той i досi не може забути його лiвих заскокiв. Минулися ж вони, минулися! Та й хiба ж тепер на роботi не вилузуюсь зi шкiри? - Сiдайте, розказуйте, коли К що розказувати, - трусонув чорними кучерями темнолиций Сагайдак. - Я й постою, бо в ногах, кажуть, нема правди, - знову вдався до народноП творчостi Ступач. - Що ж його вам? Був я i в Магазаника, i в скитку, i в Бондаренка. Зерно, на мою думку, залишилося ще вiд ченцiв, якi вмiли таки господарювати - в Пхньому пiдземеллi i досi сухо, хоч перець тримай. А от Бондаренка треба покарати! - Так уже й покарати? - сумнiв i наче невдоволення тiнями пройшли в горiхово-карих очах Мусульбаса. - Неодмiнно! Щоб свiй свого боявся! - I Ступач так рубонув рукою, наче й вiн був у червоному козацтвi. - ДумаКте, Бондаренко покаявся? Коли б не так! Я йому одне, а вiн менi друге, я йому друге, а вiн менi третК... - Ви йому третК, а вiн вам четверте, - насмiшкувато продовжив Сагайдак. - У вас до сотого не дiйшло? Ступач образився: - Поговорiть ще ви з ним, то й до сотого дiйдете. - Та поговоримо, - загадково пообiцяв Сагайдак. - От вiн i покаже свiй норов, як менi показав! - А як ви з ним говорили? - пильно-пильно подивився Мусульбас. - Часом не страхали? - Не обiйшлося без цього. - А для чого це вам? - Як для чого? - I Ступач навiть посмiхнувся. - Треба ж мати зi страху зиск. - Що, що?! - аж пiдвiвся Мусульбас, i пiдвелись його материки. Вiн переглянувся з Сагайдаком i, не сiдаючи, запитав Ступача: - Ви не догадуКтесь, якi з цього зиску можуть бути втрати? - Менi? - На жаль, нам! Ступач стенув плечима: - Хiба ж вам невiдомо, що в нашiй професiП через страх можна добратись i до корiння, i до насiння. - Не доберiться ним до нещастя, - зiтхнув Мусульбас. - Ви не думали, що страх з людини робить уже не людину, а знаряддя? Коли не думали - подумайте, коли не погоджуКтесь з цим, мiняйте скорiше професiю. Ще не пiзно. - Але i по рано, - похмуро вiдповiв Ступач... Уже дрiмало надвечiр'я, коли Данило побачив у лугах Терентiя Iвановича. Вгрузаючи вербовою ногою в луговину, чоловiк пiдiйшов до нього, чогось просвiтлений i наче помолодiлий. З якого б це дива? - Посутенiло, - глянув на небо. - I надворi, i в душi, - буркнув Данило. - Чи не рано - в душi? - засумнiвався Терентiй Iванович. - Ступач казав - не рано. - Так час iде не за годинником Ступача. А за вами знову струс. - Тi самi гостi в ту саму хату? - одразу накостричився. - Тодi не пiду! - Не вгадали - секретар райкому i вiйськовий комiсар приПхали. - Ого! - мимоволi вигукнув Данило, i в куточках уст вибилась гiрка посмiшка. - ЯкоП честi доскочив... - А може, й честi, - розважливо сказав Шульга, висмикнув дерев'яну ногу з луговини, i витиснутий нею слiд почав затiкати водою. Отак iде чоловiк по землi i залишаК за собою джерельця. - Ти ж не дуже переживай, бо серце маКш одне, i таке, що й комусь знадобиться, - i добра посмiшка вiд уст перекинулась на його пiдкучерявленi вуса. - Ступачевi вже знадобилось. - Що Ступач? То одноденка. Правда, не одному ця одноденка поранить душу, але й це треба пережити. - А хто ж тi, що приПхали зараз? Що вони за люди? - Коли були в червоних козаках, тодi хороша слава ходила за ними, а тепер не знаю, бо нещодавно з'явилися в нас. Прiзвище ж секретар маК чудернацьке - Мусульбас, а в комiсара запорозьке - Сагайдак, хлопцi звали його Сагайдачним. I от, повiриш, Мусульбас пiзнав мене, хоча й бачились ми в громадянську лише разiв зо три. Подивився на мене, на мою вербичку, знов на мене, обiйняв i заплакав. То й подумалось тодi: як буде в нас ось така справжня душевнiсть, то все нам буде по силi... В учительськiй Данило застав Дiденка, бiлявого бритоголового, що мав журнi очi, секретаря райкому i статурного, з циганською вродою комiсара. Торопiючи, збираючись у вузлик, зупинився бiля порога. - Ви Бондаренко? - без прелюдiП запитав секретар, пiдвiвся, ступив до Данила i подав руку, на якiй бiлiло рубцювате перехрестя шрамiв. - Бондаренко. - Славне прiзвище! IсторiКю пахне, - пильно вдивляКться в нього Мусульбас. - Бондарювати ж умiКте чи розгубили батькiвський спадок? - Трохи вмiю. - А коли зробите бочку на огiрки, розсiл буде витiкати чи аi? дг негадане запитав стрiлчастобровий Сагайдак, Данила здивувало таке запитання: насмiшка, чи що? I вiй теж вiдповiв по-селянськи: - Якщо бочку робитиму для доброП людини, то розсiл не витече, а для поганоП - то й огiрки не вдержаться. - Данило Максимович у нас молодець! - втрутився в розмову Максим Петрович i поглядом пiдбадьорив свого вчителя. - Прошу вибачення, бо менi треба ще на вечiрнiй урок, - i вийшов з учительськоП. - Шапка батькова? - глянув секретар на смушеву шапку, яку Данило тримав у руках. - Батькова. - I вдача така ж запальна, як у батька була? - примружився Сагайдак. - Не знаю. - ЗнаКш! Так роздав, хлоаче, хлiб? - перейшов на "ти" Мусульбас. - Роздав, - щось крижиною тенькнуло всерединi, вiн зiбрав на перенiссi упертi зкоршки i зовсiм недоречно згадав улюблену приказку Богдана Хмельницького: "Що буде, то буде, а буде - як бог дасть". Що буде, а стоятиму на своКму. - I не каКшся? - Роздавати добро - не грiх, ховатися з ним - грiх. Сагайдак посмiхнувся, переглянувся з Мусульбасом. - Ступача злякався? - запитав той. - Не дуже, але радостi вiд його крику й погроз не мав, бо, здаКться, вiн належить до спадкоКмцiв князя Iзяслава, який ще в дванадцятому вiцi глаголив: "Аби дав бог здоров'я, а месть буде". Не дай бог такому крикуну доскочити великоП влади. Мусульбас довго, вивчаючи, дивився на Данила, потiм правицею полiз до голови, з якоП тиф громадянськоП зняв кучерi. - Далеко ти заглянув. I, на жаль, щось iстотне пiдмiтив у характерi деяких нетерплячих. Напевне, натерпимося ми ще з ними. А тепер про тебе: вiрно зробив, що роздав хлiб, бо насамперед треба рятувати людей. - Спасибi, - ожив Данило. - Зажди дякувати. Послухай старшого роками. Роздати зерно - не така вже й велика мудрiсть, аби воно тiльки буде, - i посмутнiв чоловiк, бо й вiн не мав його. - Мудрiше - виростити хлiб. Ти вмiКш ходити бiля землi? - Наче вмiю. - А ти менi без "наче". ЗнаКш хоча б те, що робить ваша школа? - Цей курс науки, здаКться, вивчив. - А це правда, що хотiв бути агрономом? - запитав Сагайдак. - Правда. Та за розкладкою губкомiтету незаможних селян мене послали на робiтфак при педiнститутi. - Це добре, що тебе послало село, виходить, вiрило тобi. А за людську вiру треба вiдробляти, - вже повчально сказав Мусульбас. - Постараюсь, аякже, - не знайшов чогось кращого вiдповiсти. - Так-от, Даниле, я не буду тебе страхати, як Ступач. Страхайся сам собi. Ми сьогоднi пiсля Ступачевого наскоку говорили про тебе, згадали й твого батька, а тут я дещо розпитав у Максима Петровича. I думка наша така: пошлемо тебе в своК село головою колгоспу. - Мене?! - оторопiв Данило. - "Вiд суду до посади..." - Тебе!.. Злякався? - Та вже ж не зрадiв. - Одним тебе втiшати можу: не святi горшки лiплять. Скiльки разiв чув цю приказку Данило, але, здаКться, тiльки тепер вiн збагнув ПП вимiр. Борсаючись у круговертi думок, запитав: - А школа ж як?.. - От земля i люди будуть тобi новою школою... Допоможи людям дочекатися нового хлiба, - пiдвiв на Данила сум i бiль горiхово-карих очей. - РозумiКш, хлопче, який тягар кладемо на твоП ще незатвердiлi плечi? - Розумiю, - нiмотне дякував несподiваним гостям за довiру i водночас потерпав перед своПм завтрашнiм днем. - Серце в тебе добре, хай труднощi не пiдiрвуть його, хай недалекi людцi не озлоблять його. То по руках? Данило зiтхнув: - Що тiльки тепер буде i головi, i рукам? - Спiймав на словi, - покрутив лисою головою Мусульбас i прихопив на неП вiдблиски лампи. - Ось тепер i суши голову над усiм та думай, як спiваКться на весiллi: "Ой думай, думай, чи перепливеш Дунай". Тепер твоК село - твiй Дунай. Вибивайся, хлопче, бо нам зараз дуже сутужно. Дуже! - На якiсь фонди можна надiятись? - НемаК цих фондiв, - зiтхнув Мусульбас. - Однi гiркоти в. З них, зловтiшаючись, скористаються нашi вороги. Та з ними нам дiтей не хрестити. Нам за всяку цiну треба рятувати людей. Отож, повторюю: вибивайся! - А ви хоч одне око приплющите, коли якось буду вибиватись? - Не маю права приплющувати очi, але й за чуба тебе зразу не хапатимемо. Що тебе ще муляК? - Надраннiй сiв. Заборонiть його. Це ж дурiсть. Мусульбас зiтхнув: - I дурiсть не завжди заборониш... Сiй, коли треба сiяти, i рятуй людей. А зараз ми тебе пiдкинемо в твоК село. - Поночi? - здивувався Данило. - Що для нас нiч, коли маК зiйти козацьке сонце? - заграв стрiлами брiи Сагайдак. - А як переберетесь тепер до мене i до себе через броди? - Коли проскочимо козацький, то проскочимо й татарський, броди - не журба! - • I щось своК згадав Сагайдак. - А от К iншi в людини броди блакитний, як досвiт, - .дитидсз-ва, потiм, наче Сон, - хмiльний брiд кохання, далi - безмiрноП роботи. i турботи, а зрештою - рукi i прощання. Жiй дiд, бувало, казав: чотирма бродами стiкають води життя, а назад не повертаються... - То й по конях, - обiрвав Сагайдака Мусульбас. I вони при мiсяцi проскакували хмiльнi води, кiлька разiв полоуали на лугах сонних качок, а коли зупинилися перед будинком Правлiння, Мусульбас вийняв з кишенi не то торбинку, не то кисет i подав Даниловi. - Ось тобi влада в руки - печатка, тiльки бiльше орудуй годовою, а не печаткою. - Вiн простягнув Даниловi руку. - То й бувай. - Куди ж ви? Може, в мене переночуКте? - Вважай, минаКться нiчка, треба ранок зустрiчати, - вiдповiв Сагайдак. А коли Мусульбас пiшов до коней, тихо запитав Данила: - Ти чув, як у ставках Цукротресту скидалася риба? - Чув. - I що подумав собi? - Уночi забрести в ставок, а вранцi хоч дiтям наварити юшки. - Догадливий ти, - примружився Сагайдак... - На твоКму мiсцi i я зробив би це. То не вiдкладай таке дiло. "I що воно за людина? ПiдсмiюКться, насмiхаКться чи насправдi хоче якось допомогти?" Сагайдак, певне, зрозумiв, що думаК Данило, i шепнув йому: - А хочеш, я тобi пособлю. - Це ж як? - оторопiв ще необраний голова. - Завтра пiсля зборiв ми з тобою вкрадемся на найбiльший став, де й пiвпудовi коропи вигулюються. Там господарюК мiй добрий знайомий, то й пiдкотимось до нього з возом i мiшками. А пiслязавтра вари юшку i дiтям, i орачам. - ЗбиваКш хлопця з пуття? - негадано обiзвався од брички Мусульбас. На це Сагайдак невинно вiдповiв: - Та нi. Це ми, як рибалки, про королiвську юшку говорили. - Королiвську чи циганську? - запитав без огуди... Отак негадаио i розгорнулась нова нелегка сторiнка iiиго життя. I перше, з чого вiн почав, головування, - обiйшов усi хати села, заглянув у очi i старих i малих, набрався в них журби та й пiшов на сепаратний пункт, де господарював його друг Василь Гарматюк, веселий чорнявий красень, який нещодавно повернувся додому з далекоП прикордонноП застави. Друзi обнялися, мiцнiший Василь легко пiдняв Данила вгору.