ишила рукавички? - Еге. Данило засмiявся: - I там вони будуть рости? - Такi, як у вас, не виростуть. - Як твоП рученята? - Вiдходять. - Iди до грубки, вона ще тепла. I чого тiльки не вмiють цi ручата, - приклав Пх до кахлин кольору ранньоП весни й пiшов до комiрчини зiбрати щось на вечерю. Тiльки тепер страх охопив дiвчину. Чого вона пiшла до чужоП хати? Хiба можна Пй тут бути, вечеряти? Може, не одна вже приходила сюди, може, того й ворота кигикають чаПним розпачем? Може, не раз вiн мав свято. А як хтось мався пiсля того свята? Вона в сум'яттi одiйшла вiд груби i знову зустрiлась з поглядом матерi. Вiн трохи заспокоПв дiвчину. А тим часом розпашiлий од радостi Данило вже ввiйшов з тарiлками i здивувався: - Ти чого, Мирославе, стала такою? - Якою? Вiн пошукав слова: - Наче щойно вийшла з поганого сну. I дiвчина призналась: - Менi лячно. - Чого? - Так дiвчата не роблять. - Як? - Щоб самим iти в хату до хдоиця. Вiн пiдiйшов до неП. - Так ти уяви, що ця хата твоя. - Як же це уявити? - не знаК, чи журитися, чи посмiхнутись. ВигадаК ж таке! - Гаразд, я тобi ПП сьогоднi продаю!.. Вважай, це вже твоя хата, а я прийшов до тебе в гостi. Тепер берися за роботу i готуй вечерю гостевi, головi, значить. "Безсовiсний", - так само сказала не голосом, а порухом уст i почула, як потроху стали зникати сумнiви. - Не безсовiсний, а закоханий, - i тихо заспокоПв ПП тривогу. - Справдi, закоханий. - Коли ж це сталося? - теж не знайшла нiчого розумнiшого спитати. - ТiКП ночi, як вiтряк бавився снопом твоПх кiс, - поклав руки на ПП коси. - Тiльки без рук, - вивинулась, не знаючи, що Пй робити: радiти чи сумувати... I в цей час хтось легенько постукав у сiнешнi дверi. "Хто б це?" - сполохано, без голосу запитала Мирослава. "Не знаю", - дивуючись, вiдповiв Данило й пiшов вiдчиняти. На порозi в широкiй, мов дзвiн, киреП тупцював дiд Корнiй, а бiля ворiт стояли заволохаченi памороззю конi. - То ти дома? - Дома. Добрий вечiр вам. Щось, може, трапилось? - Та нiчого такого й не трапилось, - полегшено зiтхнув дiд i простягнув Даниловi обкручену жилами руку. - Вам чогось треба? - А чого менi треба вiд тебе? - дивуКться чи хитруК старий. - Хiба не можна достукатись до людини без усякоП потреби? - Та можиа. Заходьте до хати. - Так снiгу нанесу. Краще поПду собi до стайнi, бо конi потомились нiвроку, - захрипiв давньою простудою старий. - I все-таки що у вас? Старий знову зiтхнув, заклiпав вiями, на яких поблискувала паморозь. - I не хотiлось би проти ночi казати чортi-що, але, напевно, й треба. РозумiКш, повертаКмося ми з Ярославом Гримичем аж з Кам'янця та й стрiчаКмо на дорозi якесь одоробадо, схоже на зарiзяку - носяра в нього от така, а очi совою свiтять. Попросив цей головорiз, щоб його трохи пiдвезли. Як пiдвезти, то й пiдвезти, бо ж зима. Сiв носань на сани, мов дiдько, почав те-се теревенити, а коли довiдався, звiдки ми, нагло й запитав: - А вашого хваленого голову ще не посадили? - За що ж його мають посадити? - остовпiли ми. - Щоб по був таким розумним, - зареготав той дiдько, - Щоб дивився не тiльки на переднi, а й на заднi колеса. - Ти не з пекла родом? - запитали його та й зiпхнули з саней у снiг, а самi чимдуж додому. В селi дiзналися, що тут усе гаразд, то Ярослав пiшов до себе, а я оце заглянув до тебе, бо той гаспид нагнав холоду i страху в мою душу. I де беруться такi виплодки? А ти не зважай на це: вовк виК, а мiсяць свiтить. Бувай здоров, сину, хай тебе доля i бог береже. - Вiн обернувся, пiшов до ворiт, i вони тепер озвалися Даниловi не чаПним кигиканням, а самим болем. Що ж це: чи нерозумний жарт лихоП людини, чи й справдi бiля його долi закружляла недоля? Розгубленим поглядом вiн подивився на заволохачених коней, що кудись вiдвозили його спокiй i радiсть, на приiмлений свiт. Чогось полiз рукою до кишенi i вийняв звiдти пригрiте зiллячко жита. Це сьогоднi, розгорнувши снiги, придивлявся, як зимуеться житечку. А як перезимуКш тирЙого плеча тихо торкнулася рука Мирослави: - Данилку, у тебе щось недобре? - Так спитала, що вiн вiдчув, як б'К на сполох дiвоче серце. Хлопець обернувся, побачив на ПП виду вболiвання. - Нi, нi, все гаразд, - вдячно посмiхнувся й пригорнув до себе отой трепет, оту недовiру й оту знаду, що разом зветься дiвоПим сподiванням. - Тiльки без рук! - вислизнула з обiймiв i метнулась до ворiт, до яких знову повернувся чаПний голос. - Мирославе, куди ж ти?! - За татарський брiд! - обiзвалася уже в вулицi й зникла в маревi зимового вечора. Данило кинувся до хати, погасив свiтло, потiм узяв на засув хатвi дверi й вибiг iз подвiр'я на переметену снiгом вулицю, а з вулицi на шлях, шукаючи поглядом дiвочу постать. Але нiде нiкого, тiльки мiсяць у небi та мороз скрадаКться попiдтинню. Оце так} Де ж вона загубилась мiж снiгами i мiсяцем? Вiн зверяув у вузький завулок, де за плотами в бiлих свитках стояли верби, спадистою стежкою побiг помiж кучугурами i незабаром вдалииi .побачив самотню дiвочу постать. Але чого вона йде не до татарського, а до дiвочого броду, що завжди заростав високим очеретом, даючи там взимку притулок i зайцям, i лисицям? Iз завулка дiвчина вийшла на луг, де стояли стоги отави, i зиякла в стiнi очеретiв. Чого ж вона не виходить на рiчку? Чи в потравила в промоПну? ЗанепокоКний Данило теж узiйшов Яi очерети, пробив Пх плечем, вийшов на заметений брiд, оглянувся довкола. I тут його вразила дивовижна неправдоподiбна краса зимовоП ночi, що легкими хмаринами напливала на пiдтемнепий мiсяць, що блакитним снуванням Кднала небо з землею, що спалахами вибухала навколо засiйжоПшх верб i стогiв. Отаке чародiйство змiг би змалювати тiльки КуПнджi... Але де Мирослава?.. I зовсiм неждано побачив ПП бiля самоП стiни очеретiв. Пригнувшись, вона притулила голову до кущика очеретин, наче прислухаючись до них. I що отут почуКш, мiй клопоте чорнобривий? - Ти що робиш? - Ой! - злякано скрикнула дiвчина, потiм нiяково посмiхнулась. - Ось пригнiться, послухайте, як зима гучить в очеретяну дудку. Я так люблю ПП слухати. Вiн пригнувся i справдi почув гучання очеретяноП дудки i незвiдане гучання почуттiв у собi. - А ще що ти любиш? - запитав, аби запитати. - I люблю весняний спiв Пжака. - Пжака?! - не повiрив Данило. - Еге ж, його спiв схожий на пiсню дрозда. I люблю назирити борсука за роботою, коли вiн збираК листя на зимiвлю: назгрiбаК купку, охопить ПП лапами, притисне головою i суне до нори... - Скiльки свiта, стiльки й дива. - А що ви любите? Жито-пшеницю... - I теплий, як душа, хлiб на столi у людей, i пiсню над свiтом, i калиновий вiтер у свiтi. - Як гарно: калиновий вiтер у свiтi - вiтер добра, краси, надiй... Мирослава ще нижче пригнулась до очерету, i з ПП голови спада шапочка, Данило знову на дiвочих косах побачив зернятко пшеницi. Вiн ледве чутно приторкнувся устами до ПП кiс, що пахли зерном i смутком матiоли. Чого ж матiоли? Данило й не догадувався: то для нього дiвчина мила коси матiолою, коли дiзналась, що вiн любить цю вечiрню квiтку. Вже скрадалась передпiвнiчна година, коли розпашiлий, осмiхнений Данило повертаКться iз присiлка в село. I всю дорогу йому ворiли вечоровi очi, над якими так гарно тремтять нерiвнi прииолоханi вiП. Де ви взялись на мою голову? Дивувався, чудувався i радiв, що таки зустрiвся iз тим дивом, iз тим святом, якого роками очiкував то з сумовитого чару веснянок, то з вечорового туману сподiвань, то з тих передчуттiв, якi тiльки молодiсть наколясуi в душу. "Ох i дiвчина!" - не раз казав сам собi, похитував головою I знову дивувався. От тiльки спровадила його не дуже, щоб дуже. Цровiв ПП по подвiр'я Гримичiв, а вона подала руку i хватопеком аж зашурхотiла в теплу оселю. То й мусив стовбичити бiля ворiт, ваче той Стьопочка Магазаник. Але як вона глянула з-пiд вiй! "Подивилась ясно - заспiвали скрипки..." А тут навiть снiги спiвають. Наслання, та й годi. Данило спиною притуляКться до дикоП грушi, що тримаК на собi з чистого срiбла корону, знову зирить на присiлок i знову посмiхаКться. Певне, всi закоханi отакi iiричмеленi. На iскристiй пiдсиненiй рiвнинi ожив якийсь клубок i, збиваючи снiгову куряву, покотився, покотився до села. Ось вiн завмер, пiдрiс, витягнувся - i став зайцем. "Зголоднiв, вуханю?" - i зайцевi посмiхаКться Данило, ще й клапоть якоПсь дитячоП казки пригадуК. Звiрятко повело вухами, нiби почуло думки чоловiка, черкпуло обмерзлою лапкою об лапку, а потiм втопило Пх у снiг отак, наче вклонилось комусь, стрибнуло i знову стало рухливим клубком. То й котись до ожередiв, що мають золоту розмову з мiсяцем i вiтерцем. Та недалеко вiд з'Пжi знову зупинилося, знову витягнулося, прислухаючись до села - до отiКП музики, яку притихлими хвилями нахлюпував гучномовець, i побiгло не до ожереду, а на музику. Дива, та й годi! Коли Данило вийшов на шлях, тут мiж вербами негадано заколивалася якась висока кустрата постать. Щось вопа посла чи ПП несло?.. Та це ж старець з навхресними торбами. Звiдки ти взявся такий пiзнiй? А йде, певне, здалеку, бо паморозь проросла на всьому оберемку вовни, з якоП вибивалися тiльки носище й очi. - Добрий вечiр, дiду! - здивовано поглядаК на пiзнього мандрьоху. - А добрий... та холодний, - непривiтно озвався старий, стомлено хекнув, прихилився до верби i поклав на заяложенi торби руки; в чорних рукавицях вони лежали, мов принишклi кроти. - Куди це ви, ночi не боячись? Старий похитав оберемком свойП вовни: - Десь пристановище треба шукати - або нiчне, або... прикiнцеве. Насилу дочалапав до вашого села. - I нема тут знайомих? - Аби то були. - Тодi ходiм до мене на нiчлiг. - До тебе? - нiби завагався старець, поцiнував Данила совиними очима. - От спасибi, парубче, що не буду чужих собак дражнити. А ти ж мене, холодного та голодного, спершу до голови сiльради чи колгоспу не поведеш? - Нi, не поведу. - Це ж чому? - Я сам голова колгоспу. - Ти?! - чогось нагло здивувався i витрiщився старий, а далi спохватився, спокiйнiше забурмотiв: - Такий молодий - i вже голова. Видно, стараКшся i собi, i громадi? - I щось неприКмне просочилось у тому "стараКшся". - Таки стараюся. То й потюпали! - не дуже придивляючись до старця, Данило пiшов попереду, повернув у завулок, де верби спроквола на решета тiней натрушували паморозь. Дорогою майже не думав про несподiваного гостя, бо знову ж усi гадки крутилися навколо Мирослави. А коли обернувся, - старого вже не було. "Що за мана?!" Данило озирнувся навкруги, гукнув кiлька разiв: "Дiду!" Але нiхто не обiзвався, тiльки десь на шляху шурхотiли чоботиська чи копаницi. "Дива!" - сам собi сказав чоловiк, стенув плечима, а в пам'ятi ожила розповiдь дiда Корнiя. Чи не з цим старцем зустрiвся вiн? I чогось тривога охопила хлопця, наче вiн вiдслонив штору, за якою вчаПлось якесь зловiстя. Не так стало лячно за себе, як за Мирославу. Що це: забобони, передчуття? Недовго думаючи, вiн круто повернув i швидко пiшов, а далi побiг до присiлка. А чого? I сам не знав. I знову йому зорiли вечоровi очi, тiльки не було спокою нi в них, нi в ньому. Ось i присiлок, що врiс у хвилясту скатертину снiгiв. Ось i скрипливий смуток дерев'яних журавлiв, i забу'пя завiяних вербових човникiв на подвiр'ях, i самотнiй вогник у вiкнi Мирослави. Скрадаючись, Давило зайшов на подвiр'я i в прихопленому лисицями вiквi побачив рухливу тiнь: Мирослава чесала коси - отой пшеничний снiп, що зародив на щастя йому. Тiльки - чи йому? Бач, як югнула вiд нього! Але ж посмiхнулась як! I враз усi недобрi передчуття, увесь непотрiб вiдлетiв од хлопця, а прийшли радiсть i вдячнiсть невiдомо кому, хай навiть отому вiконцю, де коливалась i коливалась дiвоча тiнь. Так що: стукати в це вiконце чи мести додому? Данило поснував подвiр'ям, сiв на нiс заснiженого човна. "Сядемо та подумаКмо, - поглузував над собою, - бо як говорить старий Гримич? Спочатку думай, а потiм роби!" А дiвоча тiнь коливаКться... Уже пора б i додому вертатися, але прикипiли очi до вiкна, вросли ноги у снiг, хоч бiля серця зрiдка й проскакуК холодок: аби хтось iз насмiшкуватих Гримичiв не навинувся - ото буде радостi i Пм, i йому. Може, зарання причаПтися у тiнях, що згорбились бiля клунi, на якiй i досi здригаКться пучок самосiйного жита. Влiтку в ньому навiть волошку бачив, дивилася на свiт дiвочим оком i не журилась. Поки вiн думаК про сховок, з хати озвалася впiвголоса пущена пiсня, в нiй, певне, вiками настоювався смуток: Та нема гiрш нiкому, Як тiй свротинi: Нiхто не пригорне При лихiй годинi. Та не пригорне батько, Не пригорне мати, Тiльки той пригорне, Що думаК взяти. Та налетiли гуси З далекого краю, Замутили воду В тихому ДунаП. По-новому вражений тугого чиКПсь осиротiлоП душi, i голосом Мирослави, i щемом, який до болю в'Пвся у серце, вiн згадав своК сирiтство i в думках обiцяв пiвсиротинi, що нiколи-нiколи не зобидить ПП, коли стане тим, хто пригорне ПП. От зараз i пiде iз цим до хати, зiрве на порозi шапку з голови i скаже недоказане... Що ж вiн скаже? "Ти найкраща в свiтiЬ Дуже оригiнальне вийде. Може, краще: "Ти моя доля!" А воiiа й приголомшить: "Моя доля не з цього села". Ох цей вечiр, i мiсяць на ньому, i дурна голова пiд ним. Та хiба в закоханих вона бував розумною? А нiби спроста Мирослава так глянула на нього? Вiдриваючи -холодину сумнiвiв, Данило торкнувся рукою шапки i таки пiшов до вiкна, вже намiрився постукати в примальовану морозом шибку, але саме в цю хвилю почув тупiт копит. Напевне, несамовитi близнята зривають вiтри? Теж знайшли слушну годину. Пригнувшись, глянув на вулицю, що в мiсячному пiвснi була схожа на казковий мiст. З двох ПП кiнцiв шалено летiли вершники. Ось зблиснули, вихопленi з пiхов, шаблi, на всiм скаку зблизились конi, а над головами одчайдухiв брязнула, зойкнула криця, висiкаючи iскри. - Навiженi! ПошаткуКте один одного! - крикнув Данило, коли розчепилися шаблi й конi. На його голос Роман i Василь повернули гривастих до ворiт, па ходу вкинули шаблi в пiхви, перезирнулись i одразу насочились перебiльшеною смиреннiстю. - Добрий вечiр вам, Даниле Максимовичу! От кого не сподiвались у таку пору, так не сподiвались. Це ви до нас чи до товариша агронома? - хитрющо блимнули па освiтлене вiкпо, й, наче остерiгаючись, прикусили варги, i залишились задоволенi собою. Теж менi артисти! З хати в кожушку наопашки вибiгла простоволоса Мирослава, побачивши з близнятами Данила, од несподiванки ойкнула i, розгублена, стала посеред подвiр'я. - Що ви тут роблте?! - Зорi лiчимо собi, - невинно вiдказав Василь. - Стiльки ж Пх насiяно сьогоднi, що нiяк не заснеш. - Знову на шаблях бились? - А чого ж?.. - Ти на цьому сливi бувайте здоровi, - гарно, без насмiшки вклонився Роман i Мирославi, i Даниловi. - Нам ще треба конi завести. Близнята здибили скакунiв, здибили куряву i в нiй галопом гайнули вздовж вулицi. - Як ви тут знову опинилися? - стенаК плечима Мирослава. I вже нема посмiшки, а б невдоволення i в бровах, i навколо уст. - Хтось мене сьогоднi вже й на "ти" називав, - забубонiв Данило. - Ось кожушок по-людськи одягни. За цим i прийшов. - А я так налякалась, почувши... чийсь крик. Сама собi не повiрила. Треба ж таке. - Напевне, треба, - пiдiйшов ближче. - А повiриш, коли я скажу щось?.. Дiвчина зiщулилась, прикрила очi наполоханими вiями i прошепотiла: - Не треба. - Чого ж? - теж перейшов на шепiт Данило. - Бо не треба. От i зiзнався! Зiрвав шайку з гиловиi I замiсть щось вiн сяк-так пробурмотiв: - То я хоч у кожушок одягну фiлософа з золотими косами, - нахилився до ПП пшеничного снопа, в якому бавився мiсяць, i знову почув повiв матiоли - зiллячка сум'яття i смутку. Мирослава благальне глянула на нього: - Iди вже, Даниле, бо скоро близнята прибiжать. Переведуть вони менi завтра день на кпини. - Може, тобi подякувати, що женеш? - Як хочеш. - Та не хочу. У повiтцi залопотiли крила, озвався простуджений голос пiвня, а на нього вiдразу вiдповiв забiяка з Оксаниного двору. - Уже першi пiвнi спiвають, - не знаК, що говорити, що робиться з ПП вiями, з ПП серцем. - А знаКш, що вони виспiвують? - Нi. - Вони кажуть, що вiд перших пiвнiв неодмiнно треба постояти до третiх. - Я нiколи й до перших не стояла. г - То я вже починаю пишатись, - замiсть справжнього верзе таке, за що треба язика виривати. - Iди. Це ж новий день настав!.. Що маКш робити сьогоднi? - Насамперед ще вдосвiта пiду по хатах, де е сироти, i, чим зможу, - пособлю. Це все твоя пiсня про сиротину робить. - Справдi? - зачудовано запитала Мирослава. - Справдi. - Тодi пiдемо разом! - Хоч зараз, коли разом! - Товаришу голово, iдiть додому i не дурiть пiсля перших пiвнiв чиКПсь голови, - нарештi посмiхнулась, пiдiйшла до хвiрки, вiдчинила ПП i вклонилась: - Прошу вас! - Коли вже так просять, то пiду, - теж вклоняКться... i кладе руки на дiвочi плечi. - Тiльки без рук! - вивинулась лозиною, побiгла до хати, та бiля рогу озирнулась. Данило спиною зачинив хвiртку. - Я тут до ранку простою. - Вже один нахвалявся до ранку пiдпирати ворота. - Хто це?! - одразу обурився парубок. - Я ж казала: Стьопочка Магазаник, - разочком розсипала смiх i зникла, наче марево. То хоч трохи любить чи це все марево мiсячноП ночi? "Налетiли гуси з далекого краю, замутили воду в тихому ДунаП". I негадано в сум'яття думок втелющився з торбами старець-мандрьоха. До ти взявся, бiсiв гусак?! XV Тим часом старець, по шкодуючи нiг i чобiт, чимдуж поспiшав до лiсiв, що забрели в самiсiньке небо. Трусилася його вовна, трусилася шапка, на яку пiшло кiлька зайцiв, трусилися торби з примороженим хлiбом i одежею, лихоманилось i нутро заволоки. - Оце мiг би вскочити! Та як ускочити, - здував слова на своП хащi i так товк чоботиськами дорогу, нiби вбивав сваП. Уже чавив його пiт, чавила одежа i хлiб. Вiн залюбки викинув би десь торбу, але тодi хлiб мiг стати його суддею. Вiд цiКП несподiваноП думки аж пересмикнуло дiдугу. Сторожко оглянувся навкруги, скинув шапку, що вже пахла не зайцем, а чортом, рукавом витер чоло i upo всякий випадок повернув з дороги до лiсу, та вiдразу яс передумав: у дiбровi слiди його чоботиськ i слiпий побачить. Тому товчи дорогу та поглядай i на переднi, й на заднi колеса. Заманулося ж йому, дурневi, знову повернутись на старе мiсце. I чого б? Нарештi вигулькнуло довгождане дворище Магазаника, дихнуло стогами лiсового сiна, озвалося невгавучим гавкотiнням кунделя, а далi - сполоханим рохканням свиней, отих, що вiд весни i до зими випасаються в лiсах i навiть сусiдять з дикими родичами. Старець спочатку стаК бiля телятника, пiд стiною якого замерзав мальований янгол - це ж iз скитка Магазаник видер дверi з святим малюванням i притулив до грiшноП будови. А кундель i тут сатанiК од злостi i так орудуК лапами, що аж плiт ходором ходить, а з стовпчакiв злiтають бiлi шапочки. Чого ж так довго нiмуК оселя? Чи не перебрався Магазаник в село, бо й там маК хату. В нутрi оселi забився вогник, погас i знову ожив. Далi забряжчали двернi засуви, i на порозi з рушницею в руках став напiвроздягдений Магазаник. Старець аж побiг до ворiт. - Хто там i вночi товчеться? - неласкаве обiзвався лiсник. - Це я, Семене, - налiг на ворота старець i вiдсахнувся, бо пес уже хапав його за полу. - Хто - "я"! - Оникiй. - Оникiй? - аж пересмикнуло Магазаником. Вiн мовчки постояв якусь хвилину, далi крикнув на кунделя i, держачи рушницю паПiпсроваги, пiшов до ворПт. - Таки Оникiй!.. Тебе, видать, i вночi не прихоплюК сон? - Усяке буваК, - невиразно вiдповiв Безбородько. - У тебе нiкого нема? Лiсник помовчав, думаючи-, що сказати: як збрешеш, чи не гiрше буде. - Тiльки Василина. Вона iнодi пораКться, доглядаК за всiм домашнiм. Ти ж до мене? - Виходить так. - То пiшли, - кинув рушницю на плече, а Безбородько вiдчинив i зачинив ворота. - Чогось ти насурмонений дуже. - Це ще сон вилежуКться в менi. Переступивши порiг хати, Безбородько аж прикипiв вирлами до пишнотiлоП жiнки, на обличчi якоП ще не одцвiтали густi рум'янцi i своКрiдна грубувата краса. Хоч ва плакат перемальовуй! Побачивши такого гостя, молодиця в переляцi переломила повпi чутливi вуста, прикрила рукою вирiз сорочки i метнулась у ванькир, на пригнутих плечах ПП зашелестiла хвиля осiннього волосся. - Зготуй нам щось, Василино, - кинув навздогiн Магазаник i звернувся до Безбородька: - Скидай свою ношу, скидай шати, перекусимо щось, та й залазь у сни на другiй половинi хати. - Стьогночки там? - Нi, у мiстi, - зiтхнув Магазаник. - Теж, як i ти, не може нагрiти собi мiсця. Хеледну зайчатину будеш Псти? Чи пiдiгрiти? Сьогоднi свiженького пiдстрелив. - Пiдiгрiй чимось iншим, краще корiнковим пiйлом. Не перевелось воно в тебе? - Безбородько не так прислухаКться до лiсника, як до шарудiння у ванькирi, а роздягнувшись, мало не влiз у дзеркало, поправляючи своП кудли. Незабаром Василина, розгойдуючи драбинкою одягненi спiдницi, поставила на стiл i хлiб, i зайчатину, i тушковану капусту, i чарки, а Магазаник налив у них з гранчастоП пляшки якоПсь темноокоП ядухи. - Сiдай, молодице, з нами, - запросив Безбородько господиню до столу. - Спасибi, вечеряйте самi, - злегка вклонилась, лукаво покосувала i понесла свою дорiдну постать у ванькир, ще й дверi зачинила за собою. I одразу очi Оникiя посмутнiли. За вечерею Магазаник напустився на непроханого гостя: - Ти чого энову накликаКш лихо i на себе, i на мене? Забулось торiшнК? - Не забулось нi торiтiто, нi те, що було, вважай, двадцять рокiв тому. - Згадала баба дiвера - що замолоду дiяла? - криво посмiхнувся лiсник. - Напевне, так. Я тобi торiк розказував про свою жiнку. - Що вона на вроду, як ясна зоря у погоду, - згадав Магазаиик. - От повiр: кращоП за неП нiде не стрiчав, хоча з усякими були i стрiчання i прощання. А оце довiдався, що вона вчителюК у вашому районi, то й вдарив лихом об землю. Зроби, Семене, послугу - дiзнайся завтра,, у якому вона селi й чи вийшла замiж, чи залишилася солом'яною вдовою. Повiк цього не забуду тобi. - I нащо це, i до чого це? - обурився лiсник. - Ти ж сам казав, що вона така iдейна... - IдеП одне, а гарне тiло - друге, - посмутнiв Безбородько. - Може, якось змириться, коли перемiниться життя. - Жди тих перемiн! - буркнув Магазаник i перехилив чарку. - Як же ти мiг знову старцем з'явитися? Хоч би в якого дяка чи попа перешерстився. - Часу не вистачило, бо оце тiльки вчора прочув про неП. - То поПдеш? Магазаник виделкою витяг серце зайця. - Мушу, хоч сам бог бачить: це голоколiнна дурiсть. - Хай буде й так. Спасибi, Семене. То й по останнiй на сьогоднi, - i, перехиливши питво, пiшов на другу, холоднiшу половину хати, де стояли сипанки i дiжницi з медом, салом, сиром, мукою, маком i всякою всячиною. - Не замерзну я тут? - Стьопоччиною периною вкриКшся. I не полiнуйся протопити в врубi, - дрова сухi, як перець, - господар позiхнув, перехрестив рота та й пiшов до дверей, а гiсть позаздрив йому: бач, яку маК кралю. З такою i лiси здадуться раКм. Лiсник удосвiта поПхав до мiста, а Безбородько,^ накинувши на плечi яргачину, довго з ножицями крутився перед дзеркалом, вкорочував своП патли, звужував брови i прислухався, як на подвiр'П гелкотiли гуси i рохкали свинi, дикiшi з них норовили поживитись пташиним крилом. Коли вiн, причесаний, вимитий i навiть напахчений, зайшов па другу половину хати, там уже проворно орудувала Василина, а на столi парувало снiдання i стояла вчорашня пляшка з ядухою. - Я вже хотiла гукати вас, - здивовано глянула на гостя, загадково посмiхнулась. - Сiдайте, бо картопля зачахне. - Спасибi. Сiдай i ти, - i поплескав господиню по плечi, що одразу ж взялося дрожем. - Я вже поснiдала, - вiдповiла рiвно, а Безбородько знову позаздрив Магазанику. - Тодi хоч так сядт, - псе веселiше буде, - випасав очi па жiночому виду i мимоволi зiтхнув. - Чого ви? - здивувалась, повела бровами. - Ох i гарна ж ти, жiночко. - Найшли тiКП краси, - зневажливо махнула рукою i посмутнiла. - Нелегко тобi у Семена? - I не питайте, - Василина помовчала, далi смiливо зирнула на гостя. - А чого ви, такий молодий, дужий, у старцi записались? Вам би краще личило бути приймаком, а не старцем. Чи робити лiньки? Що ти скажеш цiй простотi? Безбородько скрушно похитав головою. - То я собi середину роботою пiдвередив, а середина - таке дiло... - Щось не схоже на це. - Чому так думаКш? - аж занепокоПвся Безбородько: чи не примiтила чогось гемонська молодиця. - Бо ви i Псте та й зирите не так, як тi, що мають усерединi ганч, - ще й так посмiхнулась, наче на цiдилку перецiджувала його забаганки. - Як не зирити на тебе, коли маКш таку звабу?! - жартома нахилив своП патли до неП, а вона вiдсунулась од них, i це ще бiльше розбурхало його почуття. Пiсля чарки вiн потягнувся до руки Василини, та вiдвела ПП й похитала головою. - Виходить, i в старiй грубi чорти топлять? - Таки топлять, Василино. Життя К життям! От подаруй менi поцiлунок, а я для тебе навiть золотоП цяцьки не пожалiю. Не покаКшся. - ЗолотоП?! - чи то здивовано, чи глузливо запитала, кинула брови врозтiч. - ЗолотоП, моК золотко. От побачиш! - I вiн обняв жiнку, та неждано отримав такого ляща, що мало не злетiв на долiвку. Оце сила! Аж перед очима темна метелиця закрутилась. - А тепер, старче, вставай, щоб не прирiс до лавки! - гнiвно наказала Василина. - I в один чирк вимiтайся звiдси! Золото ж при собi тримай! Вона пiдхопила Безбородькову свиту i торбу з одягом, винес^ла з хати i кинула далеко за порiг, ближче до свиней... Розлютований Безбородько пiдхопився з лави, заступив у сiнях дорогу жiнцi, всвердлив у неП очi змiКПда. - Ти, придзигльована, притримай свiй норов для iнших, бо коли я пiдведу руку, то в декого вiдвалиться шия. Ану зараз же Ьринеси менi торбу й свиту! - Хай тобi нечистi з пекла приносять твоП шмутки! Чого своП буркала витрiщив, як Гнатко-Безп'ятко?! - зашипiла Василина, плечем вiдштовхнула старця, вбiгла до хати, миттю одшнулась, ще и лихим оком зирнула в дзеркальце i так гайнула иа подвiр'я, що аж всi спiдницi залопотiли злiстю; мiж заснiженими деревами ПП червоний кожушок зацвiтав i гаснув, мов кущ багаття. "Оце характер! МаК ж Магазаник i рай, i пекло по сумiсництву". Безбородько вiдчув, як злiсть почала сповзати з душi, дарма що й досi щемiла щока. Вiн, позиривши на всi боки, зiбрав у оберемок своК добро, пiшов до оселi, потiм зачинив на засув вхiднi сiнешнi дверi, з других, якi виводили в лiс, зняв штабу, а далi почав мiряти кроками хату й зирити в усi морозом пiдмальованi вiкна. I незчувся, коли в його нутро вбивцi i старця заодно заглянули отi темно-сiрi, а грозою i цвiтом очi, якi й досi тривожать, дарма що не однi очi цiлував, не до одних жiночих грудей тулив розiмлiлу вiд любощiв голову. А може, постарiли тi очi, пригнувся чи роздався тополиний стан i насправдi тп побачиш пс вроду, а жалюгiднi залишки ПП? Вважай, майже двадцять рокiв минуло вiдтодi, коли вiн утiкав од неП, непримиренноП i все одно прекрасноП в спалахах гнiву. Чи не перетлiли аа цей час i гиiв, i краса? Ех, гетьмане, ясновельможний гетьмане, тiльки через тебе твiй вiрний слуга позбувся всього. Чи не краще було б тихцем зашитися у ведмежий закуток, в якесь полiське лiсництво i клацати на рахiвницi дебети-кредити? На це пiдбивала його дружина, надiючись, що вiн чесною працею хоч трохи зможе спокутати своП грiхи. Та, напевне, шпалерами цифр не закрив би вiн страшнi одиницi шибениць. Але й це хтось повинев робити, i до цього ще повернеться вiн, коли настане слушний час. А вiн повинен прийти. Надворi зривалась метелиця, i душа лiсу стогнала, наче людина. Отак, дивись, iз нутра хуртовини i вигулькнуть непроханi гостi. Пригнувшись до вiкна, Безбородько вийняв з кишенi пiстоля, постукав дулом по долонi, кинув оком на тiльця набоПв, що проглядали з черева зброП, i завмер, а потiм полегшено зiтхнув: на подвiр'я в'Пхав заснiжений Магазаник. Яку новину привiз йому? Як довго вiн пораКться бiля коней, як довго оббиваК чоботи на порозi, як довго вовтузиться бiля дверей. Що ж ти несеш, хитромудра бестiК? Нарештi Магазаник з харчовою торбинкою в руцi заходить до хаги, скидаК смушкову шапку, з снiгом кидаК на лаву. - Хурделить. - А погляд в нього якийсь чудний, розгублений. - Василина дома? - Не тiльки дiзнався, а й бачив, - навiть зiтхнув чогось. - Не може бути! - в тривозi i надiП округлив облисiлi очi. - Виходить, може, - скидаК лiсник задубiлу свиту, бере ПП за комiр, щоб обтрусити снiг, i тепер вона стаК схожою на обезголовлену людину. - Говори ж! Не тягни! - Скажу, - повiсив одежину на кiлок, пiдiйшов до шафи, налив у чарки горiлки, одну подав Безбородьку. - Замерз, - i одразу перехилив литво. - Говори ж, нарештi. - А що говорити? Бачив я в своКму життi одну красуню бiляву, - i знову зiтхнув. - А це побачив чорняву. Справдi, на вроду - як зоря у ясну погоду. - Не звiтрилась краса? - Виходить, не звiтрилась. - До ж ти ПП побачив? - У райнаросвiтi. Прийшов до завiдуючого, щоб вiн, мовляв, вивозив з моКП дiлники дрова, а тут а якоюсь учителькою нагодилась твоя Ольга СергiПвна. Ольга! Вип'Кмо за ЏЏ вроду... - I ще бiльше посмутнiв. Уже вечеряючи, Магазаник запитав: - Скажи, Оникiю, як ти змiг привернути до себе таку князiвну чи королiвну? - Не князiвну i не королiвну, а вдовину дочку, - затарабанив пальцями по столу i потягнувся до кiнви. - Вдовiвна! Княгиня Ольга! Не могла вона за тебе спроста вийти. Не могла! А в чари, особливо твоП, не повiрю. - Якi там чари, коли маю носище, мов постiл. - Розкажи. Хоч пожуримось, що мав i ти в своПй сiтi золоту рибку. - Таки справдi допомогла менi сiть вiйни, - перехилив чарку. - Влiтку 1918 гуляла наша карна експедицiя на Полтавщинi, а як гуляла - ти сам знаКш. I от одного разу, коли я в своКму кабiнетi переглядав карнi справи, на порiг стала дiвчина, та така дiвчина, що навiть моП убивцi при дверях без слова дали Пй дорогу. Мимоволi пiдвiвся i я з-за столу. - Що вам, панночко? - Брата мого заарештовано, - глянула такими очима, що не забуваються. - Сiдайте, панночко. Як прiзвище вашого брата? - шукаю не так своП списки, як ПП очi. - Iван Дорошенко! - Iван Дорошенко!.. - похитав я головою. - I прiзвище гарне, i хлопець вiн гарний, тiльки бунтар, заколотник, - на чужу власнiсть i землю зазiхпув. А п нас, панночко, влада не бiльшовикiв, а ясновельможного гетьмана та хлiборобiв-демократiв. - Пособiть звiльнити: його. - Не можу, панночко. I хотiв би, так не можу. - Чому ж? - Бо вiн уже не пiд моКю орудою, а пiд владою повiтового старости. - I що ж загрожуК братовi? - Шибениця, панночко. Вона розплакалась, а я очима нагнав своПх душогубцiв i почав ПП утiшати. А потiм було майже так, наче в якомусь романi чи оперi: я влаштував Пй побачення з братом i пообiцяв, що доб'юся його звiльнення, коли вона вийде за мене. Поплакала панночка-вчителька i над братовою, i над своКю судьбою та й дала менi слово, зажадавши тiльки одного: щоб я зразу ж покинув державву варту. Отак воно й буваК у життКвiй веремiП. - I що ж далi? - А далi я не покинув державноП варти, i Ольга вiдкинулась од мене, бо не могла ПП правдивiсть сусiдити з убивством. - Ох, i дурень ти! За таку красу я не тiльки задрипану державну варту, а й велике князiвство покинув би. - Бо в тебе не було чи навiки заснув голос iдей! - одразу розiзлився Безбородько. - Ти - лише виконавець у життi! Спалахнув i Магазаник: - А з твоПми iдеями тiльки ходити до свиней, а не до людей. XVI За що вопо тiльки робиться?.. Село, немов чуми, сторонилося Семена Магазаника, який тепер чорним вороном налiтав зi своКю шомполiвкою на людську безпомiчнiсть. Правда, це вiн старався лише при Ступачевi, коли той приПжджав робити рознос, а без Ступача i Магазаник притихав, ще й Стьопочпi наказував не дуже розшнуровувати варги, бо кожний час маК своП ваги. Вже й так за тi виступи, яких вимагав од нього Ступач, люди перестають здоровкатися, а старий Ярослав Гримич при зустрiчах самою Пддю допитуКться, коли вiн устиг iз простого чорта зi свiчечкою перешерститися на пiдпомогача самому дзяблу? Тодi жорнувате обличчя лiсника вiдразу напухало кров'ю i гнiвом: - Не варнякайте, дiдуi Ви знаКте, якi тепер мiжнародностi й внутреностi?! - Де вже нам знати внутреностi, коли ти в них залiз, як щур у борошно, - глузував старий. - Я знаю тiльки одне: хто дияволу служить, той з чортом дружить. Ге ж, правду кажу? - Це я служу дияволу?! - несамовитiв Магазаник i хапався за шомполiвку. - I служиш, i служив! Не тiльки сьогоднi парша роз'Пдав твою душу, - на щось натякав Гримич. Вiд цього "щось" холонуло нутро лiсника. Що ж знаК про нього старий? I знову його розтривожену пам'ять бичами молотили нашмарованi сiрим солдатським милом петлi, а мiж небом i землею коливалися молодi, iз вiтром чуби. Цю минувшину не зiтреш i теперiшньою запопадливою пильнiстю. А коли Гримич бачив Магазаника iз Стьопочкою, то презирливо бурмотiв: - Який бiс печений, такий i варений. I дивно дивнеК: скiльки Магазаник не ставав цапки на старого, однак не вкинув на нього жодного доноса, чим немало дивував Стьопочку. - Ви ж чули, тату, що вiн галамагаК про нас: який бiс печений, такий i варений. То доки йому давати попуст? Чи не пора уговкати його, i вообче?.. Магазаник, зiтхаючи, вбирав голову в плечi, виморщував на чолi глибокодумнiсть. - Не будемо пiдшукувати приключку на чиюсь старiсть, бо й так вона скоро вiддiлиться вiд свiту гробовими дошками. А от товаришу Ступачу треба допомогти: треба ще пiдпустити пiдшопоту про Данила. - Менi ж у нього характеристику доведеться брати. - Це одне одному не завадкь. Вiн уже, вважай, у мiшку, тiльки треба зав'язати... - Зав'яжемо!.. Сьогоднi передсвятковий день. Бондаренко ще зранку повiз себе в район на догани, бо вже не маК того захисту, що мав, го й стружуть з вьото стружку ступачi. Шкода хлопця, але що поробиш? - Коли ж приПде Данило? - зiтхав в кабiнетi голови мельник Микола Костянтинович, яквй прийшов посумувати до Ярослава Гримкча. Ще вдосвiта Ступач забив на цвяхи дверi вiтряка, i тепер мельник мав достогябелi нудного й непевного часу. Старi сидять собi бiля столу, прислухаються до вулицi, до вiтру, що мiнив та й мiнив бiлi розкуйовдженi хмари й погоду. - То цвяхами забив дверi? - журпо перепитуК Гримич. - Забив, як домовину. Гатить вiн цвяхи " дерево, а менi здаКться - мене цвяхуК. Опустився на схiдцi, посидiв, та й уже не своПмж ногам почав, обходити вiтряк. Пiдiйшов до крил, а вони плачуть. Поки крутились - не бачив Пхнiх слiз. - Отак i людина - зупини ПП працю, мимоволi заплаче. - I звiдки цей бiсiв ненависник узявся? I як вiн думав жити помiж людьми? - Ось уже й лiтечко маКм, а внутрi холоднеча. - Лiта. - I лiта, i журба. Мельник похитуК головою, пiдводиться. - Десь пiду я собi до вiтряка. - Так вiн же зацвяхований. - Хоч бiля крил посиджу, хоч Пхнiй скрип почую. А може, Данило ще вивiльнить вiтряк? Ти скажи йому. - Скажу, як не доконаК його Ступач. - Не дай бог... Як тяжко на душi, коли крила мовчать, - журно каже мельник, безнадiйно махаК рукою й чоломкаКться в Ярославом, бо хтозна, що буде завтра. Щось воно не тев. I все одно треба йти до крил, якi стiльки напрацювалася аа свiй вiк i стали сизими вiд часу та иегоди. На дзвiницi тривожно загув дзвiн. То старий дзвонар Корнiй справляв подзвiння по чиПйсь душi. А Ступач i оо вiтряковi справив подзвiння. То мав вiн серце чя замiсть нього ворушиться там жаба? Залишившись на самотi, Ярослав Гримич дiстав з-пiд лави вербовий кошик з пахучим купальським зiллям, понюхав його i почав розтрушувати по пiдлозi. Оцi трави, чи Пхнiй дух, чи та земля, де росли вони, навiвають на нього рiзнi думки, i Пх стаК стiльки, що починають проситися вголос: - От чого тiльки не повигадуК природа? I татарське зiлля, i чебрець, i м'яту, i лисохвоста, i шелихвостiв, i дурнiв заодно. Поринувши в думи, старий уже не помiчаК, як на лутку вiкна спираКться Василь Гарматюк, а за ним пряде вухами вiрний кiнь. - Еге ж, i дурнiв заодно. Але якось дурень у давнину не вмiв нi читати, нi писати i вiдсиджувався на печi. А теперiшнiй дурень, ох, як навчився i читати, i писати, i когось штовхати пiд бiк чи пiд печiнку. Це ж колись пришелепуватий кричав собi, як хотiв, та нiхто й вухом не вiв. А тепер вiн за крик маК зарплату - раз, командировочнi - два, добовi - три, премiальнi - п'ять. Пiднявся дурень у цiнi. От якби лiквiдувати грамотнiсть дурнiв - i знову Пх iз посади на пiч! Подумати;; яку б економiю мала держава! - Ви, дiду, чогось не тримаКте на прив'язi слова, - сумно похитав головою Гарматюк. - Коли ув'яжеш слово, ув'яжеш серце, - чотириногим станеш, - не полiз до кишенi за вiдповiддю старий. - Ти до нашого Данила приПхав? - Заскочив по дорозi. Як вiн? - Погано йому, ой, погано стало, вiдколи виПхав з району товариш Мусульбас. Тепер Ступач нашому Данилу печiнки переПдаК. - А вiн мовчить? - Аби ж мовчав! Як врiже правду без недомовок, так не знаКш, пiд який грiм попаде. Пiсля цього Ступач маК роботу - подавати сигнали. А в Данила одна робота - поле та ми, неперероблена стихiя. Це ж отак Ступач говорить. Теоретик! Ти ще не вискочив у такi теоретики? - Поки що нi. Де ж ваша Яринка? - На лузi з громадiльниками. МаКмо не дiвчину, а вiхоть огню. Що то з неП буде, як ще зустрiне любов? Василь одвiв обличчя вiд старого. - Дiду, а що таке, по-вашому, дюбов? - Любов - це той солодкий дар, з якого люди роблять гiркiсть. - Оце сказали! - журно посмiхнувся Гарматюк. - Передасте Даниловi вiтання. Та й будьте здоровi! - пригнувшись, вискочив на коня, i той з копита взяв чвалом на дорогу. А Гримич знову почав говорити сам iз собою i про зiлля, i про врем'я, а далi здiйняв з стiни аж чорну вiд старостi кобзу, провiг. пiдсушеною рукою по струнах i заграв свою улюблену: Ой Морозе, Морозенку, Ти славний козаче, За тобою, Морозенку, Вся ВкраПна плаче. Вiн незчувся, як до кабiнету ввiйшов Данило й тихенько став бiля дверей, слухаючи пiсню. От i вiджурилася вона, i на Данила глянули сумовитi очi. старого. Вiн поклав вироблену руку на струни. - То як, сину, здiймали з тебе стружку? - Стружку столяр здiймаК, а мене по-плотницьки "обтесували". - Ступач найбiльше старався? - Вiн. - I вiтряка згадував? - I нiтряка, i хлПб, i сiно, i слово. - А хто ж йому загадав, що вiн удосвiта забив вiтряка на гри цвяхи? Давило вiдразу нозлiшав. - Таки забив?! Зараз же пiду повириваю! - Хiба тобi ще мало? - Напевне, мало. - Не доливай собi лиха. I в цей час хтось обережненько-обережненько постукав У дверi. - Заходьте! - гукнув Данило. На порiг, поштиво усмiхаючись, став у святковому одязi Стьопочка Магазаник. - Драстуйте вам. Я не помiшав, I вообче? У Данила бiля уст зморшками вибилась огида. - Що тобi? Якийсь папiрець на торг? Стьопочка заграв млинками вiй, пiдiйшов ближче до столу. - Та нi. Який тепер улiтку торг? То осiнь своК вiзьме. Характеристичку менi справну треба, бо вже, по сутi, поволеньки перебрався на службу в район. Бондаренко насупився: - Поки я буду головою, для тебе пером не поведу. Стьопочка не дуже збентежився вiдповiддю, а дiловито розстебнув внутрiшню кишеню пiджака, вийняв спочатку англiйську шпильку, а потiм згорнутий учетверо аркуш паперу: - Тодi, може, пiдпишете? Я сам написав, не перебiльшуючи та й не применшуючи своКП ролi й заслуг. - I цю пiдпиту, i по дам! Тiльки тепер молодий Магазаник найоржився i мимоволi стиспуо iсулаки. - Iнтересне виходить кiно. Це ж по якому праву, чого i як ви не дасте менi довiдочки? - Отак. Стьсшочка позлiшав, витягнувся, иигриза бризнула з очей i слова: - Тепер, Дан