овкола, Чигирин усе ширше i ширше почав  колесувати  навколо
обори; отак обережненько докружляв i до лiтняка, з якого почув  чаркування
Магазаника з якимсь дiдьком. Кому вiйна, а Пм, безсовiсним,  торг.  Чи  не
попсую вам його?
   Чоловiк навiть повеселiв, подумавши, як завершиться  торг  хитрунiв,  i
скрадливо пiшов до обори, тут вiн вийняв з неП двi  воринини  та  й  почав
тихцем виганяти худобу. Видать, тепер не доведеться йому  йти  додому,  бо
хто ж буде доглядати корiв? Та якось тиждень переб'Кмося  в  лiсах,  i  не
такого було на вiку, - пускаК посмiшку в сивi вуса. От жаль тiльки староП.
Вона ж його жде сьогоднi. Не дочекаКться до пiзньоП  години,  то  й  почне
побиватись, виходити на  подвiр'я  до  двох  тополь  бiля  ворiт  i  знову
плакати, як i  в  двадцятому  роцi,  коли  вiн,  прибiгаючи  з  лiсiв,  ще
наспiвував Пй, що вона найкраща...
   I чар далеких рокiв огорнув чоловiка,  дарма  що  вiн  iшов  постарiлим
пастухом за вiдбитою худобою...
   У пiзню вечiрню годину пiдпилi Магазаник i Кундрик пiдiйшли до обори  й
остовпiли - хоч би тобi один хвiст залишився на розвiд.
   - Дивовижа!.. Що ти скажеш на таке?!  -  першим  отямився  Магазаник  i
пiдозрою змiряв пронозуватого лавушника: чи не  хтось  iз  його  пiдручних
вигнав корiв? Бач, навiть двi пiвлiтри привiз. Розщедрився!
   Кундрик теж з недовiрою глипав на  лiсника,  бо  вiн  i  не  таку  може
зробити пiдлiсть, а потiм ще й насмiхатися буде, як з першого дурня.
   - Оце так! - всвердлюК лавушник скошенi злобою очi в лiсника.
   - Еге ж, так, а не iнакше, - промацуК його обуренням Магаааник. - Що  ж
тепер робити?
   - Треба по слiду пiти.
   - Нападеш на той слiд уночi. От знайшлися зарiзяки...
   - Хто ж це мiг нас так обдурити? -  не  вiрить  Кундрик  жодному  слову
Магазаника. - I корова пропала, i, вважай, сiль корова язиком злизала.
   - Та ти що?
   - Та нiчого я. От що ти?..
   - Спiймав; бя - розчерепив голову.
   - Тiльки ж кому ПП  розчереплюватй?И  Лихi,  мов  нечистi,  вони  ладнi
вчепитися один в одного, але що це дасть?
   - Спасибi тобi, Семене, за гостедюбвiсть, - нарештi вичавлюб Кундрик. -
Що вже не кийшло, а грошi за сiль поверни.
   Магазапик. спалахнув, але стримав себе, махнув рукою, бо  хто  зна,  що
завтра буде.
   - Добру маю кумерцiю з деким.
   - Отак i я.
   Вони знову повертаються в лiтняк, тут  Магазаник  на  хвильку  засвiтив
свiтло, вийняв з гамана грошi i, жуючи губи, розрахувався з Кундриком;  не
грошей, а мордачiв би надавати йому, щоб у головi загудiли джмелi.
   Пiдминаючи траву i туман  та  чехвостячи  в  думках  лiсника,  лавуншик
подався у своК село. На шляху в темрявi бурчали нашi машини, а в небi гули
чужi лiтаки. ЧиП ж машини пiдуть завтра шляхом? Ох суКта суКт. I хоч стало
людство рабом вiйни, та iидивiдуальнiй людинi  треба  якось  жити,  хоч  у
норi, а жити.
   Добравшись до села, Кундрик пiшов не до  своКП  оселi,  а  в  крамницю,
вiдiмкнув ПП i тiльки тут почув якусь полегкiсть за цей важкий  день:  вiд
його турбот лавушника вiддiлки-  дух  оселедпiв,  ремеяю,  краму,  печива,
цукерок, смоли - уевого того, у що вiн вростав десятки рокiв. Он тi дерева
за вiкнамх вростача " землю, а вiн у густi настоП крамницi. Щось  тепер  э
ПП утроб" моакна й перетаскати додому, бо хiба  не  видно  по  всьому,  що
завтра сюди принесе нових господарiв?  Сила  силу  ломить!  Та  яка  сила!
Гiтлерiвцi ж нiби за  приватну  власнiсть.  То  чом  би  i  йому  не  мати
приватноП крамницi? Тут вiн показав би свiй хист, бо за бiльшовикiв  уаееь
час доводилось, тремтiти над  хитрощами  вичавленою  копiйкою.  Що  тiльки
Ольга  заспiваК?  Зразу  ж  в'Псть:  "Перекотиполе  •е  ззвае  справжнього
корiння..." А далi почне збиратися до  матерi.  Нема  гiршого,  як  iдейна
жiвка в хатi.



   IX

   У досвiта з рiчки ириишов такий туман, хоч ножем рiж, i заскрипiли  пiд
його вагою старi кiсточки вдовиного ганку. А може, то лихо  вже  пiдходило
до оселi? З цiКю тривожной Думкою Сагайдак i в сон  увiйшов,  i  до  нього
повернулася молодiсть, i тi шляхи, i тi конi, яких уже нема, та ними ж вiн
з шаблею в руцi проскакав вiд Дiнця до Збруча.
   Коли Зiновiй Васильович прокинувся, в  його  кiмнатi  стояла  бiла,  як
бiль, Ганна Iванiвна. Вiдчай тiпав зморшки  на  ПП  обличчi,  обезкровленi
вуста.
   - Що?! - скрикнув, схопився з дiжка.
   - Нiмцi проПхали селом. На мотоциклах... - i заплакала.
   - Самi бачили?
   -  Сама.  Веселi  такi,  щось  кричать,  на  губиих  гармошках  грають.
Смiючись, забили з десяток курей i поПхали .далi. Що ж  ми  тепер  .будемо
робити?
   - Недовго буде веселитися наш ворог. А вас, Ганно Iванiвно, я  -попрошу
не ночувати тепер дома.
   - Це ж чого?
   - Я i в громадянську вiйну воював. Зваю, "кiльки зазвали горе тi,  хто_
допомагав аам._ Отож, удень ва собi господарюйте, а ввечерi - до донька.
   - A_ xdq я скажу Пй?
   - Скажете, a_ тепер боПтесь самi ночувати. , - Зли буде по-твоКму. Пiду
ще на розвiдний, бодай нiкому не .ходити на вих. - Вона  вiдчинила  дверi,
сторожко стала ва порозi. - ЧуКш, як гуде ва шляху? Аж землi важко. То вже
гарлсата або танки пiшли.
   Завмерши, вiн почув рокотання чужих машин I_ все  одно  не  .вiрив,  що
вiдтепер його земля ставала полонянкою,  що  наПхали  вороги  вiдбирати  в
людей неодiймане. I стогнала душа вiд смутку та безсилля...
   Отак минув страшний тиждень, коли день був не днем.аиач не бачю. Ночами
вiн усе поривався пiПи в лiси, а днями метався клiтках оселi, не знаходячи
собi вiд журби i болючих думок мiоня. Наступив i новий тиждень. Уве  Гайна
Iванiвна пiшла ноiати до доньки, а вiн, як неприкаяний, тинявся вiд  вiква
до iа, припадав гарячою головою до шибок, придивлявся ;де молоду - i знову
мiрив кроками свою кiмнату. Пора б уже сдам, та по приходить соп до нього,
як приходив у громадянську пiвну. Тодi вiн мiг заснути i  в  сiдлi,  i  на
дощi, i в снiгах. Що то молодiсть!
   Несподiвано вiд села почув гудiння мотора. Сагайдак одразу схопився  за
зброю, всунув у кишенi лимонки i  прикипiв  до  вiкна.  На  вулицю  в'юнко
вискочила темна машина,  вона  легко  добiгла  до  вдовиних  ворiт,  майже
притерлась до них i зупинилася. Вистрелили  дверцята,  з  них  вистрибнуло
чотири  постатi:  троК  вiйськових  у  високих   кашкетах,   четвертий   у
цивiльному.
   "Зрада!" - молотом  гупнуло  Кдине  слово.  I  не  переляк,  а  страшне
обурення охопило Сагайдака. Вiн трохи вiдхилив  голову  од  вiкна,  пильно
слiдкуючи за тим, що робилось на вулицi.
   Без метушнi троК навзгинцi увiйшли на подвiр'я, а четвертий з автоматом
пiшов до дверей, що виходили на вулицю. Цього вiн не  зачепить,  бо,  поки
вiдчинять дверi, його скосить з автомата. А троК вже  стало  на  порозi  й
прикладами так загупали в дверi, що в хатi забряжчали всi вiкна.
   - Вiдчиняй, партизан! Вiдчиняй!
   "Зрада! " - знову било в голову те саме слово, i серце  почав  стискати
холод. Одначе спокiйно, на диво спокiйно вiн  став  у  сiнях,  лiворуч  од
дверей, i чекав, коли вони вiдскочать чи злетять  iз  завiсiв;  пальцi  до
болю впиваються в рукоять пiстолета.
   Ще удар. На нього посипався  тинк.  Сагайдак  пригнув  голову,  щоб  не
запорошити очi. Ось хряснув, зламався дерев'яний засув, вiдскочили  дверi,
i в рамцi одвiрка  хитнувся  молодик,  заворушилися  три  постатi:  двi  з
автоматами, а третiй з голими руками.
   Майже не цiлячись, Сагайдак вгатив у них цiлу обойму.  Почувся  стогiн,
лайка, зойки i глухе падiння тiл. Вiн перескакуК через  них,  зачеплюКться
за чийогось картуза, мало не падаК, далi натикаКться на  старого  човна  i
кидаКться на городець, за яким  спросоння  зiтхаК  вода.  Позаду  озвалася
автоматна черга, а далi - розпачливий крик.  Напевне,  той,  що  стояв  на
вулицi, побачив своПх.
   Сагайдак зупиняКться бiля соняшникiв, переводить дух.  I  тiльки  тепер
його пронизуК холод страху: а що з усiма партизанами? Чи  й  на  них  отак
полюють, як на нього? I нiчим же, нiчим вiн не може допомогти... Нi, може!
Повинен! ЗнаК ж вiн адреси деяких партизанiв. Негайно  до  них!  Найближче
звiдси до вчителя Ярошенка. Отож, до нього.
   На вулицi загурчала машина, Пдь на зламану голову!
   Через  пару  годин  Зiновiй   Васильович   добрався   до   невеличкого,
розкиданого на глинястих горбах  села,  що  славилось  яблуневими  садами.
Мертва тиша стояла довкола: нi тобi людського голосу, нi пiснi, нi  навiть
собачого валування. Тiльки бiля греблi несмiло озивалася  вода,  неначе  й
вона боялась когось.
   З пагорба в долинку, а з долинки  на  пагорб  пiдiймався,  бiг  вiн  до
школи, де жив Ярошенко. Ось i шкiльне подвiр'я, i  чотири  кутпик  молодих
тополь,  i  пришкiльпий  будинок  для  вчителiв...  i   моторошне   жiноче
голосiння.
   "Зрада... Кундрик..."
   I невже на бiлому свiтi не стало красеня Iвана Ярошенка,  що  так  снив
партизанською героПкою? Та не з героПкою, а з чорною зрадою зустрiвся  ти.
Забирала вона найкращих людей колись, забираК й тепер.
   Хоча все вже було  зрозумiлим,  одначе  вiн  пiдходить  до  вчителевого
будинку i в двох вiкнах бачить тьмяне свiтло. В кiмнатi  на  столi  блимаК
свiчечка, а за столом надривно плачуть двi жiнки - стара i молода. I нiхто
вже не втiшить Пх, нiхто, тiльки, можливо, час якось зарубцюК болi.
   Вклонившись жiнкам, Зiновiй Васильович рукою витер  очi  i  повернув  з
шкiльного подвiр'я. I знову - з пагорба на долину, аз долини на пагорб  iз
тiКю ношею горя, якоП б нiкому не носити.
   Дарма що вже бринiв свiтанок, вiн попрямував до села  Демка  Бойка.  Не
криючись, увiйде в село, бо iнакше не можна. А перестрiне яка  погань,  то
зажуриться вона i ПП рiд. Вiн розумiв, що не повинен ризикувати, розумiв i
йшов назустрiч небезпецi.
   Нiхто його не перестрiв край села, видко,  нова  влада  ще  не  встигла
перехопити дороги своПми псами. Вже зiйшло сонце, коли пiдiйшов  до  оселi
Бойка. Вiдчинив хвiртку i помiтив у катразi сивого-сивого,  неначе  вiн  з
якоПсь казки вийшов, дiда. Ступив кiлька крокiв i тяжко зупинився:  старий
з фуганком у руках рiвняв посизiлу, бозна-коли зроблену труну.
   Неймовiрним зусиллям Сагайдак вiдiрвав ноги вiд землi й пiшов до  дiда.
В трунi, окрiм стружок, вiн побачив зерна  жита.  Очевидно,  труна  колись
була зроблена для старого, а поки вiн  жив,  у  нiй,  за  давнiм  звичаКм,
лежало зерно для старцiв та знедолених людей.
   Дiд почув кроки, оглянувся, у вилинялих очах, у зморшках, у позеленiлiй
бородi його стояв сумний осмерк. Вiн поклав почорнiлий од часу фуганок  на
стiлець, пильно подивився на Зiновiя Васильовича, зiтхнув.
   - Ти до мого Демка прийшов?
   - До Демка, - скинув картуза Сагайдак.
   - А його вже нема! I не буде нiколи. Сьогоднi фашисти убили... I  голос
його вбили. Думалось, поховав Демко мене, а маю ховати я його. То  хiба  К
правда на свiтi? - Старий заплакав, тихо, без голосу, сльози  його  падали
на бороду i в домовину на зернята жита, якi теж пiдуть у могилу.
   Мовчки заплакав i  Сагайдак,  чуючи,  як  пекельний  мороз  пластiвцями
наповзаК на  серце  i  голову.  Навiть  сонце  не  могло  вибити  з  нього
холоднечi. Щось треба було сказати, чимось утiшити  стаpoгo,  але  безсиле
слово i втiха в годину скорбота, в годину прощання. Та й уста не слухались
його - холод кригою лiг i на них. Вiн обiйняв старогб, притулився до  його
сивини, вiдчув вологiсть ПП i швидко пiшов городом, де  буйно  аеленiло  i
цвiло цьогорiчне сумне купало.
   Невже страшна зрада забрала усiх його побратимiв, невже вiн не побачить
бiльше нi мудрого Чигирина, нi завальних блвзнят Гримичiв, нi отряхуватого
Бересклета, нi незворушного Саламахи? Нi, нi! Хтось поввиеи врятуватись iз
вих. Чигирина не  так  легко  обдурити,  а  Гряммчi  збирались  у  цi  двi
роздобути конi, тотаику i станковий кулемет...  Сагайдак  вилiтав  руку  в
чуприну, хоче скинути з голови холод, а в мiзок у який раз гупаК те  саме:
"Кундрик! Кундрик!" Сьогоднi ж вiн добереться до  нього.  Сьогоднi.  I  не
Кундрика,  а  засмучену  Ольгу  побачив  перед  собою.  Теж  _судьба,   ве
позавидуап...
   З городiв Сагайдак вибрався в поля, знайшов у високих житах  стежину  i
пiд дрiмотним колосом пiшов до дiброви, щоб звiдти добратись до того села,
що, як рада, тепер бошжо йому  i  дивилось  на  нього  жiночою  скорботою.
Колоски торкалась його плечей, обличчя,  немов  хотiли  втихомирити  i  не
могла втихомирити стрвждаввя людяна.
   Через дорогу вройшхя явi жiнки а оерваив  ва  ияечах,  потiм  прокурiла
иiiвевька машииа, в якiй ва двiиких сядiло тадька  солдатiв  в  автоматами
поперек грудей. По чвесь добро чи по чиюсь душу Пдете ви? А далi  пiшла  й
та дорога, що веяа до ОльжиноП хати.
   Ось уже й зазелеаiв той низинний луг, за яким починалось гибле  болото,
ось вигулькнув i дерев'яний мiсток, обабiч якого розхилисто  стояли  старi
верби. Але чого так непокоПться гайвороння  над  нхмв?  Сагайдак  сторожко
зупинився  край  поля,  придивляючись  i  до  мiстка,  i  до  верб,  i  до
пересохлого путiвця. Наче нiде нiкого. А що то на нарiст бiля крайиього, а
сухим верхом дерева? Ще пройшов галька крокiв. Невже це лтадана прив'язана
до стовбура? Так воно й К. Тодi мерщiй до неП.
   Не  доходячи  до  мiстка,  вiн  вражено   зупинився:   до   староП,   а
розтрiсканою, напiвмертвою коро" верби був прив'язаний мертвий Кундрик.  З
його спотвореного рота вибивався шматок брудноП ганчiрки, а з шиП •звисала
дощечка з якимось написом. Виходить, хтось таки розiбрався у кручених днях
кражвика.  Але  хто?  Сагайдак  ще  ближче  вiдiйшов  до  лавупшика,  який
черевиками впирався в кореневище дерева, от тiльки голова ве здала опори i
зависла на грудях, що тримали на собi якийсь даиiр. Сагайдак  авужув  зiр,
щоб не бачити спотворевого обличчя i брудноП  ганчiрки.  В  очi  кидаються
лiтери - пашi в нiмецькi. Так це ж право,  видане  новою  владою  Кундрику
тримати приватну крамницю. Приватну! Ось за яку плату ти загубив  людей  i
сам здох, неначе щур, - лягав сутiнок на обличчя Сагайдака.
   Позаду почувся простуджений хрип чи клекiт. Сагайдак обервувся. На краю
мiстка стояв, спираючись на герлигу, у високiй баранячiй шапцi i порудiлих
чоботях засушений, хирлявий дiдок, один iз тих, що все життя чабанували  в
степах. Вiн мав виразнi, з вологiстю очi, а поверх його легкоП  шпакуватоП
бороди гарно лежали ще з темiнню корiнцi вусiв.
   - Дивишся на грiх? - запитав старий.
   - На страшвий, - кивнув головою Сагайдак.
   - Таки страшний, - i  повiв  герлигою  в  бiк  Кундрика.  -  Усе  жкття
хитрував, жирував, пiдвiшував та Пв  людей  оцей  колотввк.  Аж  усьому  й
кiвець надходить - зкайшла його кара.
   - Дiдусю, ве знаКте, хто його?
   - ПитаКшся, хто його порiшив? - пильно-пильно подивився ва Сагайдака. -
То це вже все село звав... Сьогоднi  ж,  тiльки  сонечко  зiвявю,  вiдкрив
Кундрнк свою власну крамницю. Дочекався ПП при Гiтлерi. Ось торгуК гаспид,
в'юном вививавться  та  вихитуКться  мiж  людьми,  пiддобрюКться  крадеввм
крамом, навiть у борг дав, а боржникiв, у широку книгу записуК. Аж тут  до
його лавки вахопилася свiженька тачанка, а з не? зiскочили  два  -  око  в
око, й Кув у чуб - однакових парубки, - брати чи близнюки, i при ору, та й
зразу до Кундрика. Побачив той Пх - i щелепа вiдвалився,  i  очi  ва  лоба
полiзли, затрусився дiдько та й навтiкача у чорнiдверi. Там його хлопцi  в
чотири руки  перехопили,  скрутили,  виволокли  в  крамницю  i  заходилися
витрушувати кишенi.
   - Не шукайте грошей тут, вовн там, - показуК окосiлнми очима Кундрхк на
прилавок.
   Але це було непотрiбно було хлопцям. Ось вони витягли важко документик,
розкрили, глянули на нього. Потiм обчекали Кундриковi морду:
   - Таков у мочемордiе, що вiдразу почало напухати.
   Гвйзин тiльки зойкнув i лантухом повалився братам у ноги. ПП з_  огидою
вдарили його носаками, а всiм, хто  був  у  крамницi,  доказали  етраиэний
папiр.
   - Люди, не посвiдчення темного агента гестапо.
   - ТаКмяого, - здригнувся Сагайдак.
   Еге ж, еге ж, таКмного. Виходить, за цей iудин  папiрець  i  за  iмницю
Кундрик продав партизанiв. Люди й скрикнули: "Умерть його!" А падлюга ноги
хлопцям почав обiймати i голосити:
   - Простiть i помилуйте. Не по своПй волi вийшло у мене, не по своПй...
   - Говори, по  чиПй!  Хай  послухають  усi.  На  колiнах  Кундрик  почав
сокотiти:



   Х

   - ПриПхали ж за мною на машинi гестапiвцi та й повезли до себе.  Кинули
там у якусь голу кiмнату, замкнули ПП, а самi кудись пiшли. Стою  я,  паче
па вогнi, свiжi грати оглядаю. I враз iз пiдземелля чую такi  зойки,  такi
скрики, що все в менi  почало  обвалюватися.  Аж  згодом,  коли  донесхочу
наковтався жаху, вiдчинилися дверi i увiйшли тi самi гестапiвцi з  якимось
чином, що мав на грудях чорний хрест.
   - З вами буде говорити шеф гестапо, - пояснив менi тлумач. - Як скажете
хоч слово неправди, - опинитесь там, - i ткнув пальцем у пiдлогу.  -  Туди
приходять, але звiдти не виходять.
   Глянув я на шефа гестапо - i мало по вмер:  на  його  чоботях  Тремтiла
свiжа кров. Вона й доконала мене... Потiм вже я почув, що вiд шефа  навiть
жiнка утекла, - не змогла бiльше змивати нещасну кров з одежi  i  чобiт...
От страхом i витягнули усе з мене.
   - I агентом гестапо став зi страху?
   - Авжеж. 'Я iз тих, хто розчавлений страхом... Простiть i помилуйте, що
не маю чогось геройського. Я ще згоджуся  вам.  Усе  моК  добро  забирайте
задарма...
   I тодi люди вдруге сказали:
   - Умертвiть його!
   Наче падло, виволокли хлопцi за руки та за ноги лавупшика  з  крамницi,
розгойдали, кинули на тачанку, а тут i порiшили його прокляте тiло i душу.
   "Близнята Гримичi судили зрадника! Виходить, живi хлопцi!"
   - Дiдусю, а де ж тi завзятцi подiлись?
   - А хто Пх знаК? Та  думаКться:  полетiли  карати  ворогiв.  Як  вiтри,
полетiли... А ти ж, сину, здалеку?
   - Здалека, дiдусю.
   - ПеревертаКться тепер народу. Як не маКш пристановища, заходь до мене.
Ми тобi з старою чабанських галушок зготуКмо, а потiм  вiдпочивай  у  хатi
або в клунi на сiнi, саме привiз його з  лiсового  вичистка  -  суницею  i
ромашкою на всю вулицю пахне.
   - Спасибi, дiдусю. А ви Ольгу, що за Кундриком, знаКте?
   - Чом не знаю. Славне, справдешнК дитя. Билась, билась, як риба об лiд,
з цим Кундриком i покинула його. Та й хiба в  нас  може  любов  ужитися  з
ненаситством? То й пiшли до мене,  до  моПх  галушок,  до  мого  помiчного
зiлля. Я теж трьох синiв на вiйну вiддав, тепер тiльки i чую плач ятровок.
   - Дiдусю, а як вас звати-величати?
   - Зовуть мене Миколою, а  прiзвище  з  дiда-прадiда  маю  -  Чабан,  бо
вiдвiчно i довiчно ми чабани.
   - Чого ж довiчно? - здивувався Сагайдак.
   - Бо поки К сонце у небi, доти повинен бути й чабан на землi, -  сказав
старий. - I хоч мiй старший син аж кандидатом наук став, а теж не  забував
нi батька-матiр, нi степ, нi чабанiв. Вiд раннього ранку  i  до  вечiрньоП
зiрницi гуде, вгинаКться, стугонить, стогне i осiдаК чорний шлях. На  схiд
поспiшаК чуже вiйсько, чужа пiсня, чуже залiзо. Наробили ж його, наробили,
та все людям на погибель.
   Вийде обережно з лiсу Семен Магазаник, гляне, що робиться на  шляху,  i
не маК вiд цього  нi  крапелиночки  спокою,  i  не  зпаК,  де  йому  тепер
домувати: в лiсах, у селi чи перебратися на  колишнiй  хутiр,  де  й  досi
родять напiвздичавiлi яблунi i наспiвно перечищаються води. В лiсах  тепер
страшно, з хутора можуть прогнати, а жити в селi - на виднотi -  теж  мала
втiха. Що воно буде з нами, грiшними, i  з  безталанною  землею?  Аби  хоч
одним оком можна було зазирнути в час, що прийде. Усяк про нього .мав своП
здогади, усяк по ньому сiК своП думки та сподiванки, тiльки нi мудрий,  нi
дурень не знаК, хто стане женцем.
   Ось нещодавно заПжджав  у  лiси  натоптаний  злобою  "провiдник",  який
поспiшав кудись обiйняти посаду начальника  районноП  допомiжноП  полiцiП.
Жеручи потраву, вiн повчав своПх двох поплiчникiв i  господаря,  що  тепер
прийшов час сильних i нещаднихваршiв.
   Тобi,прислужанку та вiшальнику, може, й потрiбнi сильнi варяги  а  менi
,вони нi до чого, бо вже бачив,  як  цi  варяги  з  гиком  били  курей  iз
автоматiв стрiляли у найбiльший вулик.
   Отож пасiку довелось завезти  до  бортiв,  курей  вударнi,  а  корiв  i
ялiвняк  загнати  в  нетрi.  Та  чи  заховали  усе?  Не  було  спокою   за
бiльшовикiв, нема його й при новiй владi. То  тiльки  шляхетний  недогарок
Безбородько усi своП надiП покладав на фюрера.  Йому  я  Магазанику,  лiта
обтрусили надiП, i вiрив вiн не людям, не  можновладним  i  не  владам,  а
тiльки тим грошам, з яких i час не вибрав  золоту  душу.  Оце  i  усе,  що
свiтило дому тепер. Видать, лiта!
   На заходi передвечiр'я одягаКться в зеленаво-золотi ризи, а  шляхом  ще
гуркочуть i гуркочуть машини,  аж  землi  важко  -  i  вiд  голiс,  i  вiд
гусениць, i вiд чаду.
   - Визволителi! - водночас iз насмiшкою i острахом каже в думлiсник. - А
де вашi батьки, що "визволяли" УкраПну у вiсiмПдятому роцi? I вони,  i  ви
дали таку волю смертi, що й самi вiд не вiдкараскаКтесь. Так  воно  завжди
було. Але що тепер робиз собою? Що?..  Пора,  пора,  чоловiче,  самiтником
зашиватися на вiдлюддя, на пасiку,  доглядати  бджолу  та  ставити  свiчку
перед богом за вiдпуск грiхiв, бо, як видно,  не  для  твоКП  голови  оцей
крутiж... Ось тiльки за якi грошi тепер продати мед? За папероиi  страшно,
а золото мало хто маК. I над цим, поки живеш, треба сушити голову".
   На подвiр'П заскавулiв кундель  -  певне,  хтось  iз  своПх  навинувся.
Тiльки хто? - кидаК обважнiлi очi на дорогу, що проростаК синню.
   З осмерку тихо виходить його давня полюбовниця Василина - неквапом несе
високi втихомиренi груди - оту спокусу, без якоП теж не  проживе  чоловiк.
Ось iз ким вiн буде вечеркувати,  прислухаючись  до  зчуженiлого  шляху  i
свого неспокою.
   - Що тобi, Василино? - придивляючись  до  обведеного  смутком  обличчя,
питаК постарiлим голосом.
   - Тяжко, Семене, - зiтхаК жiнка, зiтхаК вагота ЏЏ персiв,  на  яких  не
спочивало нi одне немовля, а тiльки, певне, спочивали кучми чоловiкiв, хоч
i божиться молодиця, що нiкогiсiнько, крiм  вього,  не  мала.  Так  вiн  i
повiрив, коли сама зваба завжди прозирала з ПП округлого  i  досi  гарного
обличчя, коли в низькому голосi озивалося саме жадання утiхи. -  Тяжко,  -
знову зiтхнула Василина.
   Лiсник скривив уста i, не подумавши, бовкнув:
   - Яким це побитом i тобi тяжко? ТвоПх же дiтей нема на вiйнi.
   - Осоружний! Так людськi е! - несподiвано  спалахнула  Василина,  круто
обернулась i швидко пiшла не до лiсниковоП хати, а назад, у село.
   - Ти куди проти  ночi?!  Яка  тума  запаморочила  тебе?  -  здивувався,
обурився Магазаник. I, не почувши вiдповiдi, кинувся навздогiн ва  жiнкою.
На галявинi зупинив ПП i захекано спитав: - Нащо тобi ця дражливiсть?
   I вперше непримиреннiсть i зневага до нього блиснули в отих  очах,  якi
завжди несли йому то загадковiсть, то хмiль любощiв.
   - Прiч з  дороги,  обридливий!  -  вiйнула,  зашелестiла  спiдницями  й
обiйшла його, мов зачумленого.
   - I чого це такою заПдливою стала? - ще хоче зупинити ПП.
   - А того! Був ти Чортом зi свiчечкою i тепер зостався ним! - спересердя
вiдрiзала вже з-за плеча та й гордо понесла помiж деревами гнiв i  злiсть,
а не любощi.
   Отi слова про Чорта зi свiчечкою придовбнили чоловiка. Звiсно, вiн знав
про своК прiзвисько, але щоб почути його вiд пiдложницi, -  такого  ще  не
бувало. Попереду затихають кроки Василини, та не затихаК всерединi  образа
i неспокiй.
   I отут, у розiмлiлих лiсах, у яких ще не онiмiли чужi машини, вiн знову
згадав зеленооччя МарiП i своКП доньки. Де вони тепер? Розшукати б Пх та й
забратися втрьох у затишний закоморок, подалi вiд вiйни, вiд  гризнi,  вiд
полiтики. Так хiба ж пiсля всього пiде до нього Марiя? Теж  тобi  вiдрiже,
що й чорт на старiсть iде в ченцi. От якщо вiйна вб'К  ПП  чоловiка,  тодi
бiда й пособить менi. Вiд цiКП думки мимоволi здригнувся  -  справдi,  так
може подумати тiльки бiс.
   З галявини переходить в урочище, до живуть борсуки. Тут у голодний  рiк
вiн закопав грубi тисячi, що вторгував за картоплю.  Потiм  за  цi  тисячi
тихцем накупив золотих червiнцiв, якi теж заневолив бiля борсукiв. Ще е  в
нього сховок, де нещодавно  стояла  пасiка,  а  третiй  скарб  спочиваК  в
деревинi хати, що стоПть у селi. Дая нього тепер треба знайти iнше  мiсце,
бо хiба в такий час довго хатi стати попелищем? Ех, суКта суКт, а спокою i
досi не мав свiт.
   Коли лiсник пiдходив до своКП  оселi,  на  дубi,  вмощуючись  на  нiч,.
простудливо керкнув старий кульгавий  ворон.  Надокучив  вiн,  особливо  в
передгроззя, своПм скрипучим голосом, але й убивати його тож не  хотiлось,
бо досвiтком не пiвнi, а цей старий вiщун завжди будив Магазаника.
   Пустищем  тепер  стала  його  селитьба.  Навiть   старий   Гордiй   sb_
залишаКться тут на нiч, хоч i давав йому пiд ночiвлю другу воловину  хати.
То в клунi гибiв, а зараз i в хатi не хоче вiдпочивати.
   I, наче почувши його думки, з лiсу озвався низинний голос дiда Гордiя:
   - Семене, ти вже облягаКшся?
   - Т" збвраюсь. Як це, нарештi,  ви  надумались  проти  ночi  прийти?  -
насмiшкою насочуКться слово Магазаника.
   - Хiба ж нова влада' не заставить? - бiлiючи полотняними шатами, старий
пiдходить  до  лiсника,  простягаК  важку,  вироблену   руку,   шкiра   на
нiй,тверда, шершава, наче кора на деревi, а пахне душко.
   - Нова влада вас послала? - дивуКться i насторожуКться Магазаник.
   - Атож. Дожилися, що й борщу нема чим посолити. От  i  приiабанився  до
тебе - вiдпусти трохи солi, ти ж, нiвроку, заiсся нею.
   - Доведеться вiдпустити. Ви сьогоднi вже ночуйте у мене - Та ж половина
домiвки пустуК.
   - Тепер, мабуть, пiвсвiту пустуК, -  зiтхнув  старий.  -  Та  коi  хата
Гiтлера стане пусткою.
   Хоч довкола нiкого нема, а лiсник сторожко оглядаКться, новi  страхи  в
душi.
   - Ви вже вечеряли?
   - Вечерни. - Гордiй поглянув на небо - яку погоду воно вiщуК?  -  Я  ще
пiду до коней, а потiм спати.
   - На лiжку Стьопочкп лязкстс, дверi зi; не зачипяйте.
   - Гаразд.
   Вечiр  знiмав  з  вiкон  сизу  барву,  i  вони  темнiли,  немов   крила
гайворонiв. Магазаник причинив  Пх  грубими  вiконницями,  з  яких  залiзо
проходило аж в хату i там для безпеки бралися гайками на рiзьбу. Незабаром
прийшов дiд Гордiй, покректуючи, почав умощуватися на  лiжковi  Стьопочки.
Магазаник причинив дверi до своКП половини.
   Тихо i сумно в його оселi, де по всiх кутках  чаПться  самота.  Хоч  би
Стьопочка погалаганив тобi чи Василина зашелестiла смiхом i спiдницями.  I
який гедзь укусив молодицю, коли саме так потрiбнi ПП заспокiйливе слово i
принада? Магазаник пiдходить до мисника, витирав сiрник, запалюК  свiчi  в
мальованому свiчнику: може, хоч  святий  вiск  вiджене  од  нього  недобре
передчуття i страхи. Що ж, чоловiче, чаПвся ти в лiсах, а тепер годi - час
переПжджати до тiКП хати,  де  й  досi  в  негоду  стогнуть  половецькi  i
скiфськi камени.
   Iз свiчником вiн пiдходить до дзеркала, в  глибинi  його  бачить  якiсь
непевнi, нiби  чужi  очi,  непевний  одблиск  гiркоП  посмiшки  i  нерiвно
прооране лiтами чоло, - у зморшки вже  й  посiяти  щось  можна.  Ця  думка
страхаК лiсника, щоб вiдiгнати  ПП,  вiн  швидко  iде  до  старовинноП,  з
червоного дерева шафи: тут тiсно збилася людська мудрiсть.  От  що  тiльки
вибрати з  неП?  Може,  бiблiю?  Та,  певне,  й  передпотопове  письмо  не
заспокоПть зараз сум'яття душi. Краще того дивака, що Дон-Кiхотом зветься?
Час уже всюди пiдстрелив твоП вiтряки, а ти й досi живеш у пам'ятi  людей.
I королiв,  i  царiв  обскакав  на  своПй  сухоребрiй  шкапинi,  i  фюрера
обскакаКш.
   Лiсник витягнув зачитану книгу, пiдiйшов iз нею до свiчника,  а  в  цей
час надворi люто озвався кундель, далi лунко загупали  копита,  заскрипiли
колеса, загалакали чиПсь  голоси.  Несе  якихось  приблуд  на  вечерю  або
ночування. Магазаник кинув  книгу  на  стiл,  схопив  дробовика,  вiдсунув
залiзнi засуви i сторожко вийшов iз хати.
   - Хто там проти ночi нахопився?!
   Бiля ворiт заворушилися двi постатi,  трохи  далi  срiбно  подзвонювали
упряжжю конi, i ще хтось  гойднувся  за  ними,  протикаючи  темiнь  цiвкою
рушницi.
   - Пане добродiю, ув'яжи свого вовкодава, бо навiки вкладемо його!
   Магазаника здивувала не так погроза,  як  оте  "пане".  Вже  й  вiн  на
панство переходить.
   - Хто ж ви такi проворнi?
   - Полiцiя!
   От i притьопала нова влада. Чого Пй  тiльки  треба?  Магазаник  ув'язав
кунделя, що почав чогось скiмлити i скавулiти, потiм пiшов  до  ворiт,  Пх
уже ногою певдоволено  вiдкидав  кадубастий  присадень;  обличчя  в  нього
драгле, кругле, як решето, i подзьобане вiспою теж,  мов  решето.  За  ним
сторожко, з гвинтiвкою напоготовi  стояв  хирлявий  капловухий  недомiрок,
його видовжений вид був чимсь середнiм мiж кiнською головою i глеком.
   - У тебе, пане, нiкого нема з чужих? - пiдозрiло захрипiв  решiтчастий,
в нашорошених буркалах його стояло одне зловiстя.
   - Нема. - "Ну й мордоворот. Хоч би вночi не приснився!"
   - А, опрiч тебе, хтось К в господi?
   - Сгара людина.
   - Дивись менi! - перетрусив усiм своПм драгливим  решетом  недовiру.  -
Коли що до чого - вiдразу обiтнемо душу, тут Пй i капець!
   Мова мурмила обурила Магазаника:
   - Смерть у кожного за плечима ходить.
   - Перед очима теж! - бовкнув глекуватий недомiрок. - Прошу, пане,  веди
в свiй барлiг.
   У супроводi двох приблуд лiсник поволеньки пiшов до хати. I тiльки  тут
вiн побачив, що новоспеченi полiцаП були одягненi не в форму,  а  в  якесь
шарпоття,  лише  на  рукавах  свiжiли  стрiчки  в  написом   "шуцманшафт".
Пильноокi гостi обникали i одну i другу половину хати, пiдозрiло  оглянули
дiда Гордiя, понишпорили у ванькирi, навiть подивилися пiд  пiч,  а  потiм
мовчки вийшли на подвiр'я. Через якусь  хвилю  до  оселi  пришелепались  i
стали на порозi двое цивiльних: один - високе i  носате  дебелище,  що  аж
зiгнулося, аби не набити лоба в дверях, а другий -  засушений,  a  запалим
ротом i такою сiткою  зморщок,  яка,  не  помирившись  iз  обличчям,  нiби
вiдтискалась од нього.
   Глянув Магазаник на здорованя в свiжому, з полиском костюмi,  у  свiжiй
сорочцi-чумачцi i не повiрив собi  -  перед  ним,  вимитий,  пiдстрижений,
напахчений тяжкими парфумами, прискаливши око, картинно стояв i посмiхався
синiми устами Оникiй Безбородько. Де ти взявся, лиховiсний?
   - Пiзнав, пане i добродiю найшановнiший? - I наче в дубовi затули забив
смiхом: - Го-го-го...
   - Оникiй! - зiтхнув господар. Таки не вхопили чорти бiсового  викрутня,
з якого що в ту вiйну почалось  його  грiховоддя  I  полювання  на  грiшну
копiйку.  Знову  захугувало  в  головi  все  давньоколишпс  страхiття:   i
шибспицi, до яких стояли чергою приреченi, i свiчi на поминальних хлiбинах
старого Човнара, i мати з дитям. У горлi скипiлись  слова,  i  вiн  тiльки
спромiгся повторити: - Оникiй...
   - Оникiй Iванович, - гоцоровито поправив Безбородько: хай  дрiбнiшi  не
мають його запанiбрата; вiн пiдiйшов до розгубленого  лiсника,  простягнув
заволохачену лопату руки. - Здоров, здоров,  пане  добродiю.  Як  ся  маКш
нинi? ПiдскакуКш чи нишкнеш?
   - Ет, живем, аби день передй-ювата, - невиразно промимрив Магазаник.
   - Чого се такоП сумноП завiв у рiк воскресiння МеркурiПв?
   - Менi б краще  мати  рiк  не  МеркурiПв,  а  тих  святих,  що.  вмiють
торгувати.
   Безбородько показав у посмпящ постарiлi бобини зубiв:
   - Гарно, гарно сказав. А ми до тебе, добродiю, з офiцiйним вiзитом.
   - Аж з офiцiйним? - не знаК, що вiдповiсти невчасному гостю, який мiцно
вчепився в його долоню. Отак i за душу вчепиться.
   - Еге ж! Насамперед знайомся, - кивнув головою на млявоокого прибульця,
у чуперi якого поблискував мороз. - Крайсагроном Гаврило Рогиня.
   - ГавриПл Рогиня, - скривився, немов од зубного болю,  крайсагроном,  -
видно, не любив, коли споневажали його iм'я.
   - Не вмер Данило, то болячка задавила! - знову вдарив  у  затули  смiху
Безбородько i нацiлився текучего олiКю на лiсника.  -  А  я  тепер  годова
украПнськоП районноП управи, тобто в чивi, як перевести  на  бiльшовицьке,
голова райвиконкому.
   - Голова  раиуправи?!  А  чому  ж  не  начальник  полiцiП?  -  мимоволi
вихопилось у Магазаиика.
   - Спiзнився я, братику, на цю посаду, спiзнився всього ыа два днi, -  з
жалем сказав Безбородько.  -  I  тепер  маю  щастя  працювати  з  колишнiм
кримiнальником Квасюком. А як ти? I  досi,  скнаруючи,  в  лiсах  одлюдком
живеш?
   - У нас кажуть так: старого лиса не виведеш з лiса.
   - Тепер ми тобi одлюдно жити не дамо! - рiшуче прорiк Безбородько.
   - Чого б це?
   - При новiй владi твоя голова дорожче коштуватиме в селi. У  Магазаника
покислiшали очi i рот.
   - Вже й оцiнили мою голову?
   - I ми, i гер крайсляндвiрт, i економкомендант! - урочисто  проглаголив
Безбородько.
   - Еге ж, - нарештi насмiшкувато глянув на лiсника лемехуватий агроном i
пересохлими навiсами вiй пригасив зневагу.
   - А чого я не бачу в тебе нi богiв, нi святих? -  запитав  Безбородько,
несхвальне похитав перестояною вовною на головi, а потiм полiз правицею  у
внутрiшню кишеню пiджака, вийняв звiдти жмут грошей i урочисто  поклав  Пх
на стiл помiж свiчником i "Дон-Кiхотом". - Це, Семене, мiй борг. Вiзьми.
   - Який борг?
   Безбородько посмiхнувся:
   - Пам'ятаКш оту  тисячу,  з  якою  кiлька  рокiв  тому  так  не  хотiла
розлучатись твоя скнарiсть? Повертаю  тобi  окупацiйиими  марками,  бо  нi
перед кям ве хоту мати боргiв. А хто винен мвнi -  теж  стягну,  з  шкурою
стягну! Бери своК.
   - Спасибi за пам'ять. Я давно над  цим  боргом  хрест  поставив.  Може,
перекусите з дороги? - Магазаник зиркнув вя  Пжупацiйну  дрiбноту  грошей,
кинув ПП на постiль i заметушився по хатi.
   -  Можна  й  повечеркувати,  -  великодушно  погодився  Безбородько.  -
Винопиття i церква не забороняК. А ота шинка з димцц i сльозою  знайдеться
в тебе?
   - Знайдеться шинка й  iмбврiвка.  Вiд  нас  голодними  i  таврездми  не
пiдете, - сказав тi -самi слова, якi колись дуже 'подобалися Ступачевi.
   - УкраПнська гостиннiсть, ГавриПле! Набивай кендюх та  згадуй  повчання
одного професора-життКлюба: "Нi один iз органiв тве приносить  людинi  так
багато, а головне, так регулярно  насолоди,  як  шлунок.  Бiйтеся  знищити
його".
   На померхлому обличчi i в померхлих очах  крайсагронома  за'коливазгась
подоба вдоволення. Таком^видать, ан  Гнатко-Безп'ятко  з  пекла  нiчим  не
догодить. От послав бог  гостей  проти  ночi!  Але  мусиш  годити  Пм,  як
чирякам.
   Коли на столi з'явився святий хлiб, i ипгнка, i сяр, i масло, i мед,  i
нестерпучiП, Безбвродько сам узявся за старовинну, в зеленого сила шнпияу,
яку чомусь назвав кшвою,  там  наповнив  чарки,  тагяув  гусеницi  брiв  i
змовявцьки прертк:
   - Отi стрiлися, дввродiю, в жаданий час!
   "В забiйню, а не в жаданий час",  -  хотiв  вiдповiсти  Магазаник,  але
промовчав, бо на писках i  синiх  варгах  нового  правителя  було  стiльки
злостивого вдоволення, що не дай бог зачевяти його.
   Безбородько почаркувався.
   - Хтоiьнемо ж, добродiйство, цю отруту за нового старосту!
   - За якого старосту? - оторопiв лiсник у недоброму передпуттi: бiди  не
шукають - вона сама тебе знаходить.
   - За тебе ж, за  тебе,  пане  i  добродiю  найшавовиiший!  -  засмiявся
Безбородько. - Хiба ми не знаКмо, що старе веретено умiК прясти пряжу.
   - Страх одразу приморозив Магазанику обличчя i нутро. От i попала  душа
на бiсовi жорна.
   - Щось я не пам'ятаю, коли мене обирали старостою.
   Опикiй не помiтив, як посмутнiв господар, пiдбадьорливо ляонув його  по
плечi:
   - Так завтрашнiй дспь запам'ятаКш - на сходi  оберемо  тебе  старостою!
Дождалися таки свого! Дождалися i вистарались! Як iюио гепор iiа душi?
   Лiсник, давлячись словами, благально глипнув на Безбородька:
   - А що, Оникiю Iвановичу, коли я не хочу  бути  старостою?  Не  на  моП
плечi така ноша.
   - Ти не хочеш бути старостою?! - Мiж облисiлими  повiками  здивовано  i
дражливо округлились очi змiКПда. -  Це,  добродiю  Семене,  не  причулось
менi?
   - Не причулось, - вiдповiв твердiше. Безбородько наiндичився,  пiдвiвся
за-за столу, кинув мiшок своКП тiпi  на  Магазаника  i  викотив  з  грудей
обурення:
   - А ким же ти, пане-добродiю, хочеш бути в  теперiшнiй  хурiовинi?  Якi
маКш забаганки i намiри?
   - Хочу бути звичайним пасiчником, як i мiй батько. Менi i  бджола  може
дати прожиток.
   - Пасiчником! - зазмiПлась Пдь на синiх устах Безбородька, а пiд  очима
зiм'ятими  циганськими  сережками  аж  затiпались   припухлини.   -   Вiн,
змалiвши-розумом, хоче тепер жити вiдлюдником, як у пнi. Не вийде, голубе,
сиднем сидiти i лежнем лежати! Не той час! - I погроза аж вiдслоювалась од
його зарiзяцького виду.
   - Умгу, - подав голi  крайсагроном,  що  аж  бухтiв,  безбожно  лигаючи
шинку, куди тiльки вiн, прожера, вергаК  ПП?  Отак  i  дотеребить  усю  до
кiстки...
   - Чому ж не вийде?
   У голосi Безбородька заклекотiла жовч:
   - Iще не догадуКшся? А хто маК бути пiдпомогачем  нiмецькiй  владi?  Ти
подумав над цим своПми крученими мiзками? Чи Дон-Кiхот запаморочив  Пх?  -
тицьнув цурпалистим пальцем на книгу.
   - Хай вiд молодших iде пiдмога новiй владi,  а  менi  вже  здоров'я  не
служить - нездужжя прийшло.
   - Що ти галамагаКш! До молодиць на жировисько вiн ще здужалий, а тут...
I де твоя колишня нахрапистiсть подiлася?
   - Час i вiйна надломили ПП, - i сяк, i  так  опинаКться  i  одмагаКться
лiсник. - Час i камiння ломить.
   - Час, який вiн не К, летить на крилах - лебединих чи  гайворонячих,  -
на плечi ж людинi скидаК не пiр'я, а важку ношу, - чиПмись  словами  пробу
бнiв Рогиня; все на ньому i в ньому було притлумлено безнадiКю, лише  однi
зуби не журились - спалахували золотими вогниками i так в'ялили  уста,  що
на них лускою аж шерехтiла потрiскана шкiра.
   -  Що,  Семене,  тебе  лихоманить?  -  трохи  охолов,   щось   прикинув
Безбородько. - Хохломанська обережнiсть чи страх?
   - Хоча б i страх.
   - _Про колишню зрадливу фортуну вiйни згадуКш?
   - I вiд неП маю пам'ятного: ще й досi ПП жорна гудуть у вухах.
   - I даремно. Кайзерiвську помилку гiтлерiвцi не повторять. Не^же ти  не
бачиш, як тепер течуть полiтичнi води i яку силу маК Гiтлер?  Вважай,  уся
Њвропа вже пiд ним, а вiн не тiльки на Москву, а навiть на  Iндiю  нацiлив
очi  i  танки.  Йому  iсторiя  записала  на  своПх  картах  перемогу.  Ось
окайданимо бiльшовикiв, i ти за сумлiнну працю  у  нiмцiв  засягнеш  хутiр
свого батька. Герасимом Калиткою, правда,  i  при  нiмцях  не  станеш,  та
хуторянства  доскочиш.  Тодi  вже  можеш  удень  пасiчникувати,  а   вночi
додивлятися мужицькi сни.
   - Не хочу я нi хутора, нi старостування.
   - Умгу! -  вже  зацiкавлено  глипнув  на  Магазаника  Рогиня,  в  якого
працювали не тiльки  щелепи,  а  i  Пжак  щетинистого,  сивиною  пiдбитого
пiдборiддя.
   Безбородько на хвилину замовк, нацiлив на лiсника не зiницi, а шершнi i
вдарив, наче колодiКм:
   - Стривай, стривай, старий лисе! А тебе, мудрiя,  часом  бiльшовики  не
залишили в пiдпiллi? Тодi я сам нашмарую петлю мипом i заарканю твою  шию.
Пам'ятаКш, як це робилося за Скоропадського у державнiй вартi?
   Страшна погроза i згадки минувши вичавили на чолi  Магаваника  холодний
пiт. Хотiлося кинути у вiчi шляхетному викрутню:  "Пжте,  лигайте,  гостi,
мою шинку, але не шинкуйте моПм життям".  Та,  похиливши  голову,  стримав
себе, бо знав тверд осерднiсть Безбородька. Видко, назавше зв'язав Пх чорт
бiсовим мотузочком.
   Не дочекавшись вiдповiдi, Безбородько зловiсне стишив голос:
   - Мабуть, ти недарма колись обiзвав Гiтлера таким словом, за яке  тепер
гестапо розмервить тебе на криваве клоччя.
   Магазаник, жахаючись, згадав це слово, мерзенний переляк вгадючився  по
спинi i, здаКться, до решти розчахнув його. Не оплативши  страх  минулого,
вiн, як у чорну воду, заходив  у  новий  i  вiдчував,  що  вже  йому  нема
порятунку. Отак i приймаКш у прийми Другу душу, щоб позбутись КдиноП... Ох
як тяжко, наче вони стали камiнними, пiдводив  у  благаннi  вiП  на  свого
гостя i ката: не говори, не говори таке при свiдках.
   Безбородько, здаКться, зрозумiв його i вже спокiйнiше запитав:
   - Служиш бiльшовикам у пiдпiллi? Лiсник рукавом витер з  чола  холодний
пiт.
   - Так вони б i довiрили менi. Пм  зараз  у  пiдпiллi  чи  в  партизанах
служить воКнком Зiновiй Сагайдак.
   - Де вiн?! - хижо стрепенувся  Безбородько  i  поглянув  па  заневоленi
вiконницями вiкна.
   - Це вже нехай ваша полiцiя i гестапо рознюхують.  У  моПх  лiсах  його
зараз не було, - збрехав, не клiпнувши оком, бо ващо мати зайвi рахунки  i
клопоти.
   - З'явиться, одразу ж дай знати! - i наморщив чоло. - А це часом не той
Сагайдак, що був у червоних козаках?
   - Той самий.
   - Тодi птиця часу знов зводить мене з ним, - i запишався своПм  словом.
- Дай боже хоч тепер зломити його шаблю i шию. Отож пильнуй i  готуйся  на
старостування.
   Магазаник знехотя вичавив:
   - Не хоче пiвень на чуже весiлля, та несуть...
   - Коли б ти був розумнiший, то я назвав би  тебе  дурнем,  а  тепер  не
знаю, як назвати. А правити маКш по совiстi.  ЗнаКш,  чого  загинула  наша
iмперiя?
   - Нi.
   - Бо ПП останнiй iмператор царював без вiри, любовi i пристрастi.
   - Йому б нi вiра, нi надiя, нi любов  не  допомогли  б,  -  розшарпуючи
шинку, сам до себе сказав ГавриПл Рогиня.
   - Це тип! - бридливо покосився на нього Безбородько.  -  Зробили  цього
низькольотного мумiез